Сообщения с тегами ‘Сергій Арбузов’

Печерський райсуд повернув майно родині Арбузова

Arbuzov-simiya1

 

Печерський райсуд Києва зняв арешт із майна Геннадія Арбузова, батька екс-голови Національного банку та першого віце-прем’єра Сергія Арбузова. Не вистачило доказів, що Геннадій Арбузов придбав його незаконно.

Рішення оприлюднили в реєстрі 20 липня 2018 року, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Геннадію Арбузову повернули будинок площею 415,9 кв. м та дві земельні ділянки — 11 і 17 соток. Будинок він купив 2012 року, а землею володіє з 2014-го.

Майно арештували у справі Сергія Арбузова про привласнення державних коштів у лютому 2016-го.

Адвокат наголошує, що батько не має стосунку до справи сина. Майно купив за 5,1 млн грн, які заробив із 1998-го по 2017 рік.

Слідчий, за клопотанням якого арештували будинок і землю, не з’явився на суд. Тому не надав доказів для спростування рішення.

Сергій Арбузов у 2010–2012 роках, за президентства Віктора Януковича, очолював Нацбанк. Потім був першим віце-прем’єром. Після перемоги Майдану втік з України.

2014-го Сергій Арбузов хотів побудувати маєток у селі Дмитрівка під Києвом. 48 га лісу взяли в оренду на 49 років його батько Геннадій Арбузов та ще один житель Донецької області.

Також Сергій Арбузов фігурує у кримінальній справі про незаконну приватизацію та фінансування з державного бюджету пакету акції «Укртелекому». Це завдало державі збитків на 220 млн грн.

У червні 2018-го Європейський суд у Люксембурзі скасував санкції проти Арбузова, які Рада ЄС запровадила у березні 2017 року. Але він залишається у санкційному списку.

Лещенко вимагав від генпрокурора Луценко «не дружити» з Опоблоком

Lucenko-rigi1

 

У залі Верховної Ради сталася суперечка між головою фракції «Опозиційний блок» Юрієм Бойко та депутатом від «Блоку Петра Порошенка» Сергієм Лещенком через «вишки Бойка»

Це сталося під час обговорення подання щодо притягнення до кримінальної відповідальності нардепа Євгена Бакуліна, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Так у парламенті кілька разів було озвучено питання чи планує Генпрокурор Юрій Луценко у подальшому подати до Ради подання на зняття недоторканності ще і з Бойка.

Генпрокурор заявив, що поки не планує звертатися до парламенту щодо нього, оскільки не має достатньої кількості доказів щодо участі нардепа у корупційних схемах, у тому числі так званих «вишок Бойка».

В свою чергу голова фракції Опоблоку заявив, що він жодного разу не виправдовувався, коли «у пресі почалася брудна кампанія» проти нього.

«Я давав необхідні пояснення прокуратурі. Я знаю, хто був замовником тих брудних матеріалів, знаю журналістів, які були найняті для цієї роботи, і навіть знаю,  скільки їм було проплачено», — сказав Бойко.

«Також знаю журналіста, який нещодавно збирався стати моральним авторитетом у країні, а потім сам опинився фігурантом кримінального провадження і не зміг дати пояснення, де він взяв гроші на купівлю квартири», — додав він.

Після нього до трибуни парламенту вийшов Серій Лещенко, який заявив, що довго чекав, доки питання «вишок Бойка» буде звучати у Раді.

«Дякую Генпрокурору, що він довів цю справу до проміжного фіналу. Але, пане прокуроре, тут нема головного фігуранта. На 48 сторінці подання вказується, що чверть грошей, які були вкрадені, отримала донька Бакуліна. У мене питання: а ким був Бакулін, щоб Янукович з ним поділився чвертю вкрадених грошей?», — сказав Лещенко.

За його словами, Бакуліна привезли до Києва і «посадили у відповідне крісло підписувати папери» і він був ніхто для того, щоб отримати 25 мільйонів доларів на рахунок своєї доньки.

«Бакулін ці гроші віддав для іншого фігуранта, який нещодавно, буквально кілька хвилин тому, стояв на цій трибуні. Тому що саме цей фігурант, як керівник пана Бакуліна, мав всі повноваження для того аби зупинити або пришвидшити купівлю цих бурових установок», — заявив нардеп.

«Ви стверджуєте, що нема подання на Бойка. А я знаю, що слідчим ГПУ Адріаном Лупу, ще в 2015 році було подання, зроблене на пана Шокіна щодо участі Бойка в аферах Курченка по скрапленому газу», — сказав Лещенко.

Він додав, що Шокін не вніс це подання  до парламенту, але пізніше воно було передане Луценку, коли він став генпрокурором.

«Слідчий довів, що він був членом організації Курченка у справі „Вишок Бойка“ і сприяв викраденню цих грошей. Але ви стверджуєте, що подання нема. Хоча я вам віддав його у залі парламенту. Якщо ви не можете довести участь Бойка у справах з Бакуліним, внесіть подання по скрапленому газу», — зазначив Лещенко.

Також він подякував журналістам, які у своєму  розслідуванні викрили корупційну схему щодо «вишок Бойка».

В свою чергу Луценко підтвердив, що саме завдяки журналістському розслідуванню вдалося зупинити подальше розкрадання державних коштів та провести слідство у цій справі.

Але зазначив, що питання подання щодо притягнення до кримінальної відповідальності Бойка є неправдою.

«Щодо Лещенка, який вручав мені папірці, схожі на подання, я отримав офіційну відповідь від керівника відділу спецрозслідувань Горбатюка, де повідомлялося, що такого подання не було. Його просто не існує», — сказав Генпрокурор.

Також Луценко додав, що не може опиратися на журналістські твердження і здогадки щодо того, що не Бакулін отримав 25 мільйонів доларів, а саме Бойко, оскільки це не доведено.

Він рекомендував «не опиратися на емоції, а тільки на факти».

Раніше генпрокурор Юрій Луценко заявив, що Україна має намір продати дві так звані «вишки Бойка» — бурові установки для видобутку нафти і газу на чорноморському шельфі, — які були заарештовані в 2015 році.

Також, за його словами, ГПУ на даному етапі слідства не має доказів причетності лідера фракції «Опозиційний блок» Юрія Бойко в корупційній схемі, пов’язаній з покупкою двох самопідйомних бурових установок.

Як відомо, У 2014 році Росія захопила обидві установки, коли був анексований Крим. При цьому вони залишалися на Одеському родовищі, яке знаходиться набагато ближче до материкової частини України, ніж до півострова.

У грудні 2015 року РФ відвела «вишки Бойка» ближче до окупованого Криму.

23 грудня 2015 року Печерський суд Києва задовольнив клопотання ГПУ про арешт «вишок Бойка» — бурових установок на чорноморському шельфі, за які сім років тому Україна переплатила 400 млн доларів.

У січні 2017 року український суд заарештував захоплені Росією бурові установки.

У травні 2017 року Генпрокуратура заявила, що слідством не встановлено фактів підписання від імені Бойка документів щодо проведення закупівель так званих «вишок Бойка».

1 лютого 2018 року Луценко повідомив, що колишньому главі Національного банку Сергію Арбузову ооглошено нову підозру «за фактом співучасті взаволодінні коштами ДАТ» Чорноморнафтогаз «в сумі 3,2 млрд грн при покупці двох самопідйомних бурових установок В312 і В319».

Офшор #Онищенко з «грошима Януковича» раніше контролював #Арбузов

Arbuzov-simiya1

 

Екс-голова НБУ Сергій Арбузов володів офшорною компанією Quickpace Limited, яка зараз належить нардепу Онищенкові, і на рахунках якої знаходяться заморожені кошти екс-президента Януковича, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це йдеться в численних ухвалах Солом’янського райсуду Києва, які проаналізував проект «Марлін».

У березні 2016 року детективи НАБУ отримали дозвіл заарештувати численні фінансові документи в офісі народного депутата Олександра Онищенка, серед яких також були статутні документи кіпрської компанії Quickpace Limited.

Зокрема, за адресою вул. Хрещатик, 27б у приймальні народного депутата Онищенка були заарештовані копії статутних документів Quickpace Limited англійською та грецькою мовами, Certificate Quickpace Limited, свідоцтва компанії «Квікпейс Лімітед» посвідчені нотаріусом Антиповою Т.В., оригінал спеціальної довіреності від 25.02.2016 «Квікпейс Лімітед» та Довідка Quickpace Limited англійською мовою від 25.02.2016.

Там же були знайдені дві угоди між «А.Р.О. та П.Я.Ф» (абревіатури «Александр Романович Онищенко» та російського бізнесмена «Павел Яковлевич Фукс») від 15 вереснем та 6 жовтня 2015 року, що підтверджує версію Al Jazeera про партнерство останніх.

В першій угоді зазначено, що Фукс та Онищенко ділять власність над офшором 50/50. Про умови другої угоди нічого не зазначено.

Вірогідно це може бути оригінал угоди, де за Онищенком числяться 67% а за Фуксом – 33% Quickpace Limited, чернетку якої оприлюднили журналісти Al Jazeera.

Фактичний контроль над компанією Quickpace Limited та її активами Онищенко та Фукс отримали ще в квітні 2015 року.

У липні 2014 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського райсуду Києва був накладений арешт на банківські рахунки та рахунки в цінних паперах компаній, бенефіціарним власником яких є колишній голова Національного банку України, екс-віце-прем’єр міністр Сергій Арбузов.

До переліку компаній, на рахунки яких накладений арешт, було також включено Quickpace Limited.

Як відомо, раніше Al Jazeera оприлюднила розслідування, за яким нардеп-втікач Олександр Онищенко та бізнесмен, засновник девелоперської компанії Mos City Group Павло Фукс придбали у «младоолігарха»-втікача Сергія Курченка компанію, яка володіє 160 мільйонами доларів заморожених активів екс-президента Віктора Януковича.

Онищенко одразу відхрестився від прав на «гроші Януковича», куплених у Курченка.

Нагадаємо, в листопаді 2017 року в НАБУ заявили, що близько 156,8 мільйона доларів, які належали компанії Quickpace Limited, пов’язаної з нардепом Олександром Онищенком, були арештовані за рішенням суду в травні 2016 року на рахунках в ПАТ «Ощадбанк» в рамках розслідування так званої «газової справи».

У коментарі Українській правді Онищенко заявив, що не має відношення до арештованих коштів компанії Quickpace Limited, і вони були заарештовані Генпрокуратурою у справі про спецконфіскацію коштів екс-президента Віктора Януковича.

У той же час в Національному антикорупційному бюро, коментуючи заяву Онищенка, заявили, що бенефіціаром компанії Quickpace Limited був саме Олександр Онищенко.

Пізніше екс-регіонал та мафіозі Онищенко сказав, що згоден розлучитися з заарештованими коштами компанії Quickpace Limited, якщо НАБУ доведе, що гроші належать йому.

Луценко хоче повернути Україні 1,3 млрд грн Арбузова

Arbuzov-simiya1

 

Юрій Луценко сподівається конфіскувати гроші екс-глави НБУ часів Януковича Сергія Арбузова без тоталітарного закону про спецконфіскацію.

Про це повідомив блогер Карл Волох в ефірі Еспресо.TV, повідомляє sprotiv.org.

«Я дуже не впевнений, що у нього це вийде. Але напевно Луценку видніше. Я знаю, очевидно, не все і в той період коли я цим цікавився не було ще таких вмотивованих співробітніків. Тому, можливо, справа трохи просунулася», — заявив Волох.

За його словами, генпрокурор спробує витягнути цю історію не змінюючи закону про спецконфіскацію.

Волох нагадав, що арест накладено на 1,3 млрд грн, які належать фірмам, пов’язаним з Арбузовим або з людьми з його оточення.

«Проблема не у тому, щоб накласти на ці гроші арест, а у тому що потрібно довести приналежність грошей саме до Арбузова», — додав Волох.

На його думку, справа Арбузова буде передана в суд. Виграти її дуже складно, хоча у Луценка можливо найшлися якісь нові зачіпки, крім даних фінмоніторингів.

Раніше повідомлялося, що у Латвії рішенням суду 50 млн євро визнані незаконно набутими і вилученими на користь латвійської держскарбниці у справі розкрадань із держбюджету України і легалізації коштів через латвійські банки.

Екс-урядовець часів Януковича Арбузов, з яким пов’язують кошти, заявив, що у нього немає банківських рахунків в Латвії, а інформація про конфіскацію 50 млн євро на його рахунках в цій країні неправдива.

Як мафіозі Олександр Шепелев радив Януковичу вбити Тимошенко у камері. Аудіозапис. Подробиці

Schepelev3Аудіозаписи «підслушки» СБУ часів Хорошковського в кабінеті екс-народного депутата Олександра Шепелева потрапили до мене після Майдану.

Після того, як Шепелев нещодавно втік з ув’язнення я вирішила їх оприлюднити.

Тому що не так просто втекти з в’язниці. Юлія Тимошенко, якій симпатизувала велика кількість громадян не змогла втекти. А ось для «тушки», для вбивці та корупціонера Шепелева виявилось можливо організувати втечу.

Я оприлюднюю ці записи, щоб не було спущено на гальма розслідування, хто з посадовців причетний до організації втечі злочинця, а також розслідування справ в яких він фігурував.

Для мене це особливо важливо, бо мова йде про корупцію, мільярдні пограбунки держави в яких фігурували відомі політичні особи.

Адже Шепелев не лише винен у вбивстві кількох людей, які заважали йому отримувати надприбутки. Генпрокуратура звинуватила його в привласнені коштів національних банків та вкладників загальною сумою 1 млрд. 300 млн. грн. (і це було за часів Януковича!!!, очевидно він загримів за грати, бо з цієї суми не дав «відкат»). А були і інші мільярди… Отже з в’язниці втік фігурант та важливий свідок цілої низки найгучніших справ.

Зокрема, він активно працював на Юрія Іванющенка навіть, коли був депутатом партії «Батьківщина». В часи прем’єрства Тимошенко, коли Шепелев взяв кураторство над «Родовід- банком» кошти державного рефінансування банку раптом почали зникати у фірмах Юрія Єнакіївського. З цих коштів потім фінансувалася виборча кампанія Віктора Януковича. На аудіо записах цілі розмови присвячені схемам по яких Іванющенко, Фірташ та Шепелев обкрадали «Родовід банк». Про це буде пізніше. А в першій частині, яка пропонується увазі читачів, Шепелев спілкується зі своїм партнером і другом Павлом Борульком. Теж «цікава» особистість. В свій час був банкіром Віктора Януковича. Разом з Едуардом Прутніком та своїм дядьком Віталієм Лобасом (заступником Януковича-губернатора та кажуть його особистим лікарем) він заснував «сімейний» банк «Донеччина», який пізніше був перейменований у відомий нам «УкрБізнесБанк» і, який в 2003 році очолив Сергій Арбузов. До речі, «УкрБізнесБанк» Арбузова-Януковича і «Банк Перспектива» Шепелева РАЗОМ «прали» гроші.

Борулько з Шепелевим фігуранти цілої низки кримінальних справ, де розслідувалися замовні вбивства, зокрема керівника «Автокразбанка» в 2003 році та офіцера УБОЗу Роман Єрохіна в 2006-тому. Зараз по тих справах засуджені лише виконавці, а Борулько з Шепелевим були замовниками.

Зокрема, у вироку суду по вбивству убозівця Романа Єрохіна, є свідчення що жертва мала дружні стосунки з «королем конвертації» Павлом Борульком та підкидала йому клієнтів. Останнє їх побачення відбулося в київському ресторані «Єгоїст», за годину до смерті убозівця. Схоже, що Борулько координував кілерів в інтересах Шепелева. Адже Єрохін перейшов дорогу Шепелеву і згідно вироку суду кіллери відпрацьовували сценарій вбивства в офісі фірми «Старе місто» на Ярославовім валу, яка була оформлена на стареньку бабусю Олександра Шепелева.

Паралельно в тому ж офісі, ті самі кілери готували вбивство іншого «приятеля» Борулька-Шепелева Дмитра Гончарова з яким той не міг поділити активи банку «Європейський». Це пізніше в інтерв’ю журналістам визнає сам Гончаров: «Кілери, які вбили Єрохіна, збиралися вбити мене».

Взагалі відмивання коштів в Україні традиційно є доволі кривавим бізнесом. Просто ніхто не відслідковує, як раптово помирають підставні директори (звичайні бомжі) тих фірм, через які відмиваються величезні суми.

Не зважаючи на такий масив інформації втеча Олександра Шепелева з ув’язнення не стала резонансною подією. «Помічники» Шепелева певно розрахували, що війна все спише. Так воно і вийшло: на фоні повідомлень з фронту історія українського графа Монте-Крісто практично пройшла не поміченою. Припускаю, що за втечею Шепелева стоять зв’язки Юрія Іванющенка, адже Шепелев міг свідчити у його злочинах.

Тому, щоб привернути суспільну увагу і не дати спустити розслідування втечі Шепелева на гальма, я дала плівки журналісту Артему Фурманюку.

Шепелев советовал Януковичу инсценировать самоубийство Тимошенко: «Чтоб повесилась, вены себе вскрыла».

На расшифрованных «пленках» запечатлена беседа Александра Шепелева со своим давним другом и подельником Павлом Борулько в июле 2011 года. Их разговор – ретроспектива, дающая возможность взглянуть на время Януковича с неожиданного ракурса: глазами «тушки». Так как разговор произошел, как раз незадолго после того, как Шепелев записался во фракцию партии регионов, а в парламент он попал по спискам БЮТ.

Весьма интересны впечатления Шепелева о своей поездке на День Рождения Виктора Януковича. Рассказ дает представления, насколько далеко на новой иерархической лестнице от Царя стояли его подданные.

День рождения Януковича в Криму. «Папа очень умный человек, оказывается! Очень, бл…дь, грамотный! Красивый! Так что, все правильно…»

Александр Шепелев: — …Ну, мы же приехали Папу поздравлять… Ага. Ну, так, отлетел на денечек. Не из Киева

Павел Борулько: – Сколько Вас летало? Человек триста почти?

А.Ш.: – Депутатов всего человек сорок…

П.Б.: – Всего, да? А я думал, всех собирали…

А.Ш: – Не, братик. Всего в самолете нас было человек сорок и, скажи… и потом еще «умники», которые решили, что они сами смогут проехать. Х…й проехали, бл…дь! И потом они к нам в автобус… Ну, все пожилые наши донецкие, вся старая гвардия практически…

П.Б.: – Скударь, наверное? Ну, все эти…

А.Ш: – Скударь. Женька Геллер с нами поехал. Он тоже хотел сам, но потом с нами поехал. Ну знаешь, в основном старое все казино. Потом утром подтянулся к гостинице Фельдман. Харьковский.

П.Б.: – Ааа, вы утром пошли, даже не вечером?

А.Ш.: – Нее, мы прилетели за день, вечером. Утром у нас выезд в 11 часов, сначала в 10 обед, потом приехал такой большой автобус «Мерседес». Мы сели все туда. Сколько в автобусе мест?

П.Б.: – Человек на 50-60.

А.Ш.: – Ну вот, он неполный был. Я ж тебе говорю, человек сорок нас было, не больше. Сели туда, доехали до Фороса. Нас сопровождали с мигалками. Там подсели Горбаль и Деркач. И подсел еще один. Они хотели сами прорваться. Х…ябл…дь! Наш автобус встретил человек. Заехали на территорию, заехали на вертолетную площадку. Туда все приезжали, все. Все министры, Пшонка, Кузьмин, Валерий Иванович Хорошковский, голова таможни – ну все правоохранители. Все останавливаются, проходят рамку, проходят подарки… В прошлом году так не было. Мы просто заехали на базу, поздравили, все стадо, и уехали… Кладут подарки, их проверяют через эти, как их, металлоискатели. И все проходят рамку, причем все! Я еще думаю, ниче себе, них…я себе! Ну просто, видимо, положено так. Затем заходят в такие палатки – как для пива, натянутые. Подъезжают три маленькие автобусы. Весь Кабмин там: Клюев там, Боря (Борис Колесников – Авт.). Поехали. Через 10 минут возвращаются автобусы. Тут стоянка большая. Потом садятся правоохранители. Их отвозят и снова возвращаются. Раз, тут мы сели депутаты. И все чисто так, отдельно. Андрюха Портнов с нами. Администрация отдельно, правоохранители, Кабмин, судьи там отдельно. Вот так все было… Подъехали к Папе. Заходит группа. Поздравили все. Кто своим подарком… Ну, у нас там и общий был подарок. Как-бы от всех покупали. Зашли. Поцеловали Папу. Поздравили. Выпили по бокалу и выходим вместе, садимся и уезжаем… Обратно самолет у нас был на три часа…

П.Б.: – Чартер?

А.Ш.: – Да. Чартер дали, заказали. АН-70. Или АН-72… Слышишь, бля… (усмехается). Летели туда два двадцать: летели час тридцать и минут сорок потом ждали пока, видимо, Папа приземлится. За это время все там, бл…дь, понапивались!..

…За здоровье президента… Ну, показуху там устраивали друг другу… Бл…дь, и кто громче крикнет! Смотрю и думаю, ну чистый нах…й цирк! Во-первых, нельзя пить заранее, накануне, можно пить уже потом… Утром все повыходили потные, а я вообще, бл…дь, ни глотка воды даже с утра не выпил! Вышел, застегнулся. Галстучек. Жара 40 градусов! Пиджачок одел…Стоит Валерий Иванович, у него аж рубашка мокрая. Стоит Пшонка, эти… Ну жарко, знаешь! И они все воду пьют! Нее, думаю: они все воду пьют и с них льется. А я стою вот так на жаре, на солнце, застегнутый, бл…дь, ни одной капельки!.. (довольно усмехается). Подходим. А мы втроем подходим поздравлять Президента. А он раз на меня глазами! Все ж такие потные, а я…как конфета! Ну, у меня рука сухая, как положено. Ну я ему: «Батько, спасибо там, ну, там то-то, то-то, как положено»… Вот шоб ты понимал. Когда подходит к тебе чудо, течет, нах…й, все и рука потная, любому человеку, знаешь… И Президенту… Это такие элементы, которые… Вот Федорыч это понимает. Он сам такой, это…

П.Б.: – Ну, Федорыч такой всегда красивый, офигенно выглядит в любом состоянии. Ухоженный такой: руки, всё…

А.Ш.: – Федорыч, да, он как звоночек, как картинка… Оно вот когда здороваешься, знаешь, с такими вот великими людьми в России, еще где-то, они все эту х…ню хавают. Поэтому когда идешь на встречу, никогда ни пей них…я, чтоб рука была сухая. Это мне еще когда-то очень уважаемый человек рассказал. Дедушка. Очень-очень! И я так это взял на вооружение.

Далі Шепелев та Борулько обговорюють сімейні питання та невдовзі мова заходить знову про Януковича.

А.Ш.: – Я не за него, я за Царя (имеется ввиду президент Янукович). Они ж там все вокруг. Я ж там поехал к ним, то-се… Многое шо-то себе сопоставил, шо-то многое стало понятно: а почему так, а почему нету этого, а почему не меня… Теперь хоть многое стало понятно! А то ж мы все сидим в догадках: а шо ж происходит. Положено тех менять, а не меняют. Положено где-то… А теперь же понятно, что Папа очень умный человек, оказывается! Очень, бл…дь, грамотный! Красивый! Так что, все правильно…

Про «троянского коня» в БЮТе Наталью Королевскую

П.Б.: – Будут кого-то менять?

А.Ш.: – Все ж обязалов набрали. Выполняйте! Выполняйте!

П.Б.: – То есть, Юлю посадить надо?..

А.Ш.: – Вот все набрали на себя обязательства сегодня. Давай так подумаем, правильно? Что «Красивый» (Валерий Хорошковский), что Иван Иваныч (скорей всего, речь идет о Иване Аврамове, которого СМИ называли «смотрящим» от нардепа-регионала Юрия Иванющенко – Авт.), правильно?

П.Б.: – Иван Иваныч рулит щас?

А.Ш.: – Ну, я тебе скажу. Думаю, так как он рулит, бл…дь – наеб…т его, нах…й бл…дь, к чертовой матери… Вот шоб ты понимал. Потому что у них даже посмотри процесс (имеется ввиду суд над Юлией Тимошенко – Авт.), который… В интернет раз зайди и тебе… Я ж там с послами общался… То что, как по «мурке», высосано с пальца, знаешь, типа шоб доеб…ся, так и здесь. Даже не по акту КРУ возбуждено дело, а по, бл…дь, справке. Хе-хе. Адвокатам не дают, бл…дь, доознакомиться. Да шо ж вы сами себе делаете! Вы смех делаете! Вы пообещали, шо вы сделаете? Значит она уже давно, нах…й, сука эта, баба должна быть закрыта. Давно, бл…дь. И забыть уже за это, бля! А вы еб…те цирк на всю страну! А рейтинг! Шо дальше? Вы придумали х…ню – как залезть в партию? Чистая х…ня, бл…дь!

П.Б.: – Куда залезть?

А.Ш.: – Ну там, в партию. У них схема есть…

П.Б.: – Королевская – их человек, да?..

А.Ш.: – Ну там Королевскую… Еще у них там одна схема есть. Бл…дь, ху…ня это!..

В этом свете как-то сразу вспоминается провал Королевской в качестве начальника избирательного штаба кандидата в президенты Тимошенко в Донецкой и Луганской областях в 2010 году. Притом, что на проведение избирательной кампании именно ей было выделено больше всего денег и ожидания штаба были очень высоки. Также отметим тот факт, что многие БЮТовские «тушки» через время оказались в партии Королевской «Украина – вперед!».

Про дело Тимошенко: «Уже давно, нах…й, сука эта, баба должна быть закрыта»

Этот фрагмент записи розговора Шепелева полностью опровергает расхожее мнение о том, что Шепелев – «человек Тимошенко». Наоборот: поражает жестокость и цинизм этого политика, с такой легкостью допускающего возможность фальсификации самоубийства Тимошенко в камере – то, на что не решился даже Виктор Янукович. Хотя разговоры о подобных планах режима велись уже тогда. Напомню, что сегодня Александр Шепелев обвиняется не только в финансовых махинациях, но и по статье 115 часть 2 пункт 6 Уголовного кодекса Украины (умышленное убийство из корыстных побуждений).

А.Ш:…Сидеть что она будет – я не верю. Послушай, посмотри какой, бл…дь, вокруг фон всего – послов, этих, этих… Ну как?! Я думаю, что это не-воз-мож-но! Ну ее посадят, а завтра международный суд отменит сразу эту х…ню, нах…й!

…Как доказать иностранцам?! Это здесь можно судье шо-то сказать. Этот судья сука не опытный, х…ню лепит, всякие глупости (речь о судье Родионе Кирееве – Авт.). Надо было уже тогда опытного, умного судью ставить…

…Не доведешь – на х…й с пляжа! Закон такой. И Кузьмин, бл…дь, этот. Слушаешь его, лезет бл…дь… Они делают ошибки. Это глупо. Нах…й это заседание?! Закройте ее к еб…ной матери уже. Закройте. И пусть она не гавкает там. Примите постанову бл…дь, шо, сука, не дается то-то, то-то… Все закрыли эту показуху, закрыли эту игру в демократию. Нах иди на нары к еб…й матери! Все, нах…й! Нет, нах…й, – повесилась, вены себе вскрыла…

Про вартість депутатського місця в списку партії регіонів

П.Б: – А сколько называют цену?

А.Ш: – Та там разные называют. И 5, и 4, и 8, и 7…

П.Б: – «Лимонов»?

А.Ш.: – Ну, Паш…

П.Б.: – А гарантию никто не даст…

А.Ш.: – А какую гарантию! Я ж тебе рассказываю. Я считаю, шо, бл…дь, они рассчитывают пройти по мажоритарке и человек 50-70 – списками… Не знаю… Не знаю… Я считаю, что по мажоритарке они, дай Бог, шоб половину сделали. Ну не верю, не верю. Это мое мнение. Я просто думал… Деньги дашь, проиграешь и иди на х…й. Кто тебе чего восстановит? Ты ж знаешь, как они всех кидают. Так ради чего?

Шепелев боялся победы Тимошенко в 2015: «Мне надо драться и помогать партии регионов… Потому шо, если придет Юля – п…да всем».

П.Б.: – А для Юли это звездный час, да?

А.Ш.:. А Юле эти выборы (2012, -Авт.) до ср…ки. Абсолютно. У нее 15-й год. А х…ли ей эти выборы? Эти выборы – фонарь для нее! Зайдет она или не зайдет, да х…й с ней – она и так посидит. У нее рейтинг растет у этой бабы, бл…дь. Вот так вот. Баба! Ну, это шо-то, бл…дь, я не знаю… С ней надо шо-то делать. Потому шо она заеб…т потом всех. Она, не дай Бог, отведи и помилуй, она выеб…т нах…й всех! Она, сука, перестреляет, перевешает! У меня лично, ты ж понимаешь, шансов никаких нету. Мне надо драться и помогать Партии регионов, шоб у нас все было хорошо. Потому шо, если придет Юля – п…да всем. Просто п…да! Поэтому я душой и телом переживаю за партию регионов, шоб у нас было все хорошо. Но только это х…й кто слышит. Они все говорят, шо у нас все хорошо, не п…ди, бл…дь. Один только там человек, который ходит там к нему и, бл…дь, говорит: да нет, Папа, ну не так, Вас обманывают. А все говорят, шо все заеб…сь.

Про то, что списками оппозиции «керует» глава администрации президента Сергей Львочкин

П.Б.: – А вот эти арсении яценюки и все остальные?..

А.Ш.: – Так а шо, это, бл…дь, на зарплате парень.

П.Б.: – Он проходной?

А.Ш.: – Ну, они, по-любому, если ее щаз закроют, Арсений ляжет под СИЗО и будет кричать: «Юля! Юляяяя!». Шоб голоса оттянуть.

П.Б.: – Шоб оттянуть голоса Юли?

А.Ш.: – Да. Ну, там тоже всеми списками керует, не парься, Лёва. Он – это ж полностью ихний человек. Тем более ты там щазшо-то дал, им не понравилось – тебя, х…як, со списка выкинули. После выборов они ж приняли эту х…ню.

П.Б.: – Шо, можно выбрасывать, да?

А.Ш.: – Конечно. Знаешь, сколько там наеб…ва там! Вот сидишь и думаешь. Сказать, шо деньги потом отдам?.. Вот есть вопрос.

П.Б.: – То есть, ты еще не решил идти или нет?

А.Ш.: – Не, нее. Я, бл…дь, пока даже и не…

П.Б.: – Тебе лучше, шоб было до 15-го года…

Шепелев говоря про Яценюка очевидно имел ввиду, тот факт, что спонсором его политической деятельности некоторое время был Леонид Юрушев, собственник готеля «Интерконтиненталь». Юрушев – «донецький». Начинал свою карьеру «валютчиком» в славном городе Енакиево вместе с известным Юрием Енакиевским.

 

Шепелев прогнозирует Майдан: «И в этой ситуации нельзя надеяться, что оно все так и дальше будет нормально… или Папа разберется, выеб…т в рот, либо как-то по-другому»

А.Ш.: — …всех держат в напряге. Это всех касается. Вообще всех. За всеми следят, за всеми смотрят, бл…дь. Даже сына-Пшонку (тогда народный депутат от ПР, сын экс-Генпрокурора Виктора Пшонки – Артем – Авт.) слили. Ты ж знаешь как?

П.Б.: – Как?

А.Ш.: – Глупо. Там Артем куда-то влез. Они за ним следили. Подохерел шо-то. Потом пришли Папе рассказали – какие они неху…вые. Пшонка, говорят, ядом дышит, сука, на Валеру… Твой «друг» Кмита. (смеется).

Андрей Кмита – тогда начальник департамента контрразведывательной защиты экономики государства в СБУ. Он в свое время якобы вымогал у Борулько 10 миллионов долларов.

П.Б.: – Ну, Артемка ж везде позалазил, во все проекты, везде его люди стоят.

А.Ш.: – Х…ня это все. Вишь, как оно за пять лет, сколько чего всего нового… Оно… или Папа разберется, выеб…т в рот, либо как-то по-другому шо-то будет чего-то. Но так оно не может быть. Сильно, бл…дь, динамично все развивается. Сидеть за каменным забором, не выезжать никуда из Украины?.. Поток эмиграции увеличился больше, чем в 90-е годы. Вот мне звонят там друзья с Америки, Европы, Израиля говорят: «Саша, а шо у вас там происходит?». «Столько эмигрантов», – говорит, – «у нас так хорошо: квартиры снимают, раскупают, дома». Юристы-пацаны. Эммиграция больше чем в 90-е годы!

П.Б.: – Все валят?

А.Ш.: – Да. Просто поголовно. Шо, от хорошей жизни валят? Паш, ну не от хорошей жизни. Поэтому…

Про депутатство: «Ну, шо я – депутат, а за мной и слушают, и смотрят, и следят, и ложили х…й на это!»

А.Ш.: – Скажи, а шо дает депутатство?Неприкосновенность? Так это х…ня.

П.Б.: – Снимается элементарно.

А.Ш.: – Снимается элементарно, нах…й, и все время тебя держат на приколе – голосуй так, делай так, стой так. Шо оно дает? Зайти в какие-то кабинеты? Так я по ним итак не хожу. Мне оно них…я не дает. Ты заходишь – тебе говорят: иди нах…й! Ты заходишь к Пшонке, тебе говорят: иди нах. Заходишь там еще куда-то, тебе говорят: подожди, иди нах…й. Шо дальше? Работают все равно личные отношения. Я, бл…дь, до депутатства заходил куда надо и решал больше. Шо оно дает? Минус там пять миллионов, или шесть, или четыре, или сколько скажут? Или восемь? Нах…й!

…Зайди к Колесникову – пшел нах…й! Зайди к Клюеву – то же самое. Х…й ты попадешь туда! К Президенту – пшел нах…й! К кому ты попадешь? Шо оно дает? Я депутат, у меня неприкосновенность! Да х…ня полная! Ну, шо я – депутат, а за мной и слушают, и смотрят, и следят, и ложили х…й на это! Так какие методы сегодня действуют? Депутатом лучше быть или быть лучше каким-то другим человеком, который может шо-то другое? Ну, не работает, бл…дь, это, не работает. Или надо быть там, бл…дь, законотворческим человеком: пизд…ц, во всей этой ху…не как быть, любить все это. И ты с этого шо-то выигрываешь тогда – тебя назначили там чем-то, кем-то… А так…

П.Б.: – А сколько у Юли осталось депутатов?

А.Ш.: – Та х…й его знает…

П.Б.: – Мало да?.. Разбежалось много?..

А.Ш.: – А сколько было?

П.Б.: – Было 150 с чем-то. 152, по-моему.

А.Ш.: – Так, а ушло не много. Ушло человек, наверное, 20-30. (Сам Шепелев, избранный в ВР в 2006 году по спискам БЮТ, в сентябре 2010-го был исключен из фракции и в марте 2011 года вместе с другими народными депутатами, бывшими бютовцами – Баграевым, Павленко, Глусем, Яценко и Фельдманом – вошел во фракцию Партии регионов. В декабре 2011 Шепелев уйдет и оттуда – Авт.).

П.Б.: – А Богдан тоже ушел?

А.Ш.: – Какой?

П.Б.: – Губский (народный депутат был исключён из партии и фракции в сентябре 2010-го – Авт.)

А.Ш.: – Та его выгнали. Ну, мутная пидор…ская х…ня… Поэтому я не знаю… Пойди, попробуй сходи в депутаты…

В 2012 году Александр Шепелев все же баллотировался в ВР кандидатом-самовыдвиженцем по «мажоритарке» (Винницкая область, округ N13), но досрочно сошел с дистации. Павел Борулько, на момент выборов уже обвиняемый в хищении 620 млн. грн., находился в бегах в Белоруссии, но избраться в парламент все же попытался. Он был выдвинут никому не известной «Казацкой украинской партией» кандидатом в народные депутаты по мажоритарному округу N198 в Черкасской области. В августе ЦИК отменил его регистрацию.

 Нардеп-\”тушка\” Шепелев радить Януковичу вбити Тимошенко в камері

Тетяна Чорновол, Артем Фурманюк, Національне бюро розслідувань України

Афери гауляйтера Олександра Попова

Витрачати кошти на власний піар – одна з цілей нинішньої влади загалом і гауляйтера Попова – зокрема. Жодної копійки не було витрачено на справжню благодійність або щось користе для киян. А от змарнованих коштів на псевдо потрібні проекти  — більш ніж достатньо.

За майже три роки свого господарювання у столиці України ставленик Януковича, голова КМДА Олександр Попов впровадив багато безглуздих проектів. Деякі з них, за своїм містечковим та примітивним креатином, зашкалюють всі можливі межі, деякі вражають своїм розмахом, інші Попов кальканув з побаченого ним під час закордонних відряджень, дещо запозичив у папередніка Черновецького, але всі інновації голови КМДА об’єднують спільні ознаки – необґрунтовано висока собівартість ініціатив та їх абсолютна непотрібність місту та його мешканцям. Проектів гауляйтера за цей пекельний для Києва період назбиралось дуже багато, зупинимось на найяскравіших.

«Потемкінські» амбулаторії від Олександра Попова вартістю 100 млн. гривень

З метою наближення первинної медичної допомоги до населення та створення умов її доступності у Києві, за ініціативи Попова у 2011 році почали впроваджувати, обкатану на мешканцях Комсомольська технологію амбулаторій сімейної медицини, в яких, за задумом господарника, мали б працювати сімейні лікарі – нашвидкуруч перекваліфіковані з терапевтів.

На сьогодні у Києві функціонує трохи більше сотні таких закладів. За теорією, у сімейних лікарів має бути досвід не лише роботи дільничного терапевта, а й педіатра, офтальмолога, отоларинголога, травматолога, гінеколога, він повинен уміти робити прості хірургічні втручання тощо. Один такий лікар амбулаторії має обслуговувати близько двох тисяч пацієнтів. Але це — теорія. Технологія, яка багато років успішно працює за кордоном та прижилась в Комсомольську, де на двадцять тис. населення назбиралось аж 10 кваліфікованих лікарів-універсалів, у Києві зазнала повний крах, адже кваліфікованих лікарів в багатомільйонному мегаполісі катастрофічно не вистачає, працюють вони у приватних клініках, муніципальні ставки їх не приваблюють, набирати нових професіоналів немає з кого: на подібну посаду ідуть переважно випускники медичних вишів з метою напрацювання первинного досвіду та тренування на малозабезпечених пацієнтах. Щоправда, останнім часом для виправлення ситуації на роботу до амбулаторій сімейної медицини почали брати сімейних лікарів з інших областей України, бо, певно, киян такою зарплатнею спокусити не вдається, тому в водночас клініки перетворили ще і в помешкання для приїжджих гіпер-фахівців.

Японський досвід або скейт-парк у парку «Нивки»

У 2011 році, у рамках освоювання мільйонів на реконструкцію київський зелених зон та зон відпочинку, Олександр Попов урочисто відкрив у парку «Нивки» перший скейт-парк.

Під час свого виступу на камери Попов гучно заявив: «Молодь – це активна і дуже перспективна частина населення нашого міста, за нею майбутнє. Тому важливо, щоб це покоління зростало здоровим, і саме спорт допомагає зміцнюватись фізично і розвивати силу волі. На жаль, до цього часу у Києві не створювались умови для екстремальних видів спорту. Тому я рекомендував головам райдержадміністрацій одночасно з реконструкцією парків та скверів передбачати облаштування спортивних майданчиків, зокрема для таких видів спорту, як скейтбординг». Голова КМДА щиро запевнив присутніх у тому, що у майбутньому, міська влада планує відкрити у кожному районі Києва по декілька таких парків та майданчиків.

Майбутнє настало, але технологія облаштування зон відпочинку для молоді, яка зацікавила Попова під час його перебування в Японії, в столиці України, на жаль, не прижилась. Торік, столична прокуратура розмістила на офіційному веб-порталі інформацію під заголовком: «Київські парки та сквери знаходяться в незадовільному стані». Екологи, спеціалісти санітарно-епідеміологічних станцій, залучені київською прокуратурою до перевірки міських парків, повідомили жахливі висновки.

В свою чергу, прокуратура порушила декілька кримінальних справ, адже під час перевірки було виявлене порушення законодавства в діяльності Головного управління контролю за благоустроєм КМДА, комунального підприємства «Київзеленбуд», адміністрації парків «Перемога», «Нивки» тощо. Було встановлено, що парки та сквери столиці занедбані, захаращені сміттям. На їх території хаотично розташовуються численні тимчасові споруди, більшість з яких самовільно встановлені.

Скоріш за все, підлеглі Попова ретельно проаналізували характер вподобань української молоді та виявили, що наші хлопці, на відміну від японських, зневажають спорт та віддають перевагу дешевому пиву та чіпсам.

«Картка киянина» –  проїзний квіток для пенсіонерів вартістю в 290 мільйонів гривень

Широко розрекламована ще Леонідом Черновецьким та підхоплена Олександром Поповим ідея створення соціальної картки киянина почала входити у побут столичних мешканців у вересні 2012 року. У першій черзі 4,5 тисяч киян-пільговиків отримали картки, за допомогою яких, згідно із заявою заступника Олександра Попова, Руслана Крамаренка, нібито можна було б проводити банківські операції, безкоштовно їздити у громадському транспорті та вести облік пільг. Пізніше, інший заступник Анатолій Голубченко, розширив спектр послуг картки та повідомив, що окрім функції проїзного та посвідчення пенсіонера, вона слугуватиме своєрідним акумулятором усіх пільг, інформації медичного й іншого характеру, платіжного засобу, рахунку для перерахування пенсій та адресної матеріальної допомоги, дисконтної картки для оплати товарів у магазинах та супермаркетах тощо. Проте, як і з усіх справ Попова, з грандіозного проекту вийшов пшик.

Міська влада збиралась за допомогою картки киянина обмежити пільговий проїзд у міському транспорті. Вони планували встановити турнікети у рухомому складі і щомісяця на кожну картку перераховувати 120 гривень. Тобто, турнікет мав би зчитувати з цієї картки вартість проїзду (1,5 гривні), а власник такого «надсучасного дива» міг проїхатись аж 80 разів у наземному транспорті або ж 60 разів у метро. Монетизації пільг не сталося. Турнікети у наземному транспорті, як і кондиціонери, проект довгограючий. Їхнього встановлення чекати ще явно не один рік. На дисконтну картку також витягти не вдалося. Відповідні угоди з магазинами та супермаркетами в КМДА не уклали. Поки що знижку, і так гарантовану для пільговиків, власники картки можуть отримати аж у 60 аптеках мережі КП «Фармація». Облік пільг теж залишився за кадром, адже вставити цю картку немає куди. Договору з банками не існує. У будь-якому магазині це «диво техніки» як платіжна картка слугувати не може – терміналів просто немає. Посвідченням особи така картка також не виступатиме, бо це законодавством не передбачено.

Тож замість широко розрекламованого «дива техніки» 45 тисяч щасливчиків отримали банальний пластиковий проїзний. І навіщо була вся ця помпезна тяганина, що за підрахунками експертів коштувала киянам мінімум 290 мільйонів гривень, адже сьогодні пенсіонери і так вільно їздять громадським транспортом за пред’явленням посвідчення, якщо в аптеках та навіть у супермаркетах з пенсійним і так дають знижку?

До речі, днями Олександр Попов на зустрічі комітету з економічних реформ зізнався у провалі проекту «Картка киянина». «Ми «Картку киянина» запустили у вересні 2012 року і провалили її. Чотири місяці ходили з бюрократичними моментами. Вже сьогодні б ввели ці картки, і у нас була б зовсім інша ситуація, у тому числі і в питанні транспорту”, — заявив Попов. За його словами, головною причиною провалу «Картки киянина» стало затягування процедури узаконення герба, розташованого на картці.

На київські «Пейзажній алеї» Попов побудував кращий світ

Чотирнадцятого січня 2013 року Голова КМДА Олександр Попов разом з іншими регіоналами, — новообраним віце-прем’єром Сергієм Арбузовим та головою Шевченківської райадміністрації Сергієм Зіміним активно піарились та щирились на фотокамери під час відкриття дитячого арт-парку «Пейзажка: два світи», до якої, за словами дійсних авторів проекту, чиновники мали дуже опосередковане відношення.

Майданчик створив відомий столичний скульптор Костянтин Скретуцький у співавторстві з Федором Баландіним (менеджер Скретуцького, співавтор багатьох робіт), наявність яких високочолі чиновники під час свого «блюзнірства» на фоні Пейзажної алеї, нещодавно «полоненої» регіоналами, намагались не демонструвати. Концепція створення майданчику полягає у ознайомленні малечі із азами фінансової системи та необхідністю сплати податків.

«Це перший в історії країни майданчик, який призначений і для розваги дітей, і для того, щоб наші діти могли здобувати тут фінансову освіту. Щоб на прикладах, які тут представлені, вони мали можливість поглянути, як працюють стосунки між громадянином і державою, як працює закон, які речі є хорошими, і які – поганими», — заявив С.Арбузов. Він також повідомив, що брав участь в цьому проекті ще на посаді голови Національного банку України.

Олександр Попов висловив подяку владі та НБУ за спонсорську підтримку у реалізації даного проекту та висловив свої сподівання на те, що він буде не останнім з подібних ініціатив.

Між іншим, що до числа запрошених на урочисту подію не долучили опонентів влади, які торік впродовж декількох місяців відважно боронили Пейзажну алею від знищення саме владою та відчайдушно зберігали її для киян.

Присутнім журналістам та батькам «ощасливленої столичної малечі» залишилось лише гадати про те, як саме пихаті чиновники, що припхалися на відкриття майданчику, асоціюються із чудернацькими персонажами – жахливими зміями, павуками, скорпіонами з похмурої країни Тіні, — стилізованої під пустелю, та стомленої черепахи — зразкового платника податків з Країни квітнення та достатку, територія якої оснащена гойдалками та фонтаном «Гривня».

Крім того, відкриття арт-об’єкту асоціювалось із помпезними відкриттями інших абсурдних див від Попова, а недобудований фонтан «Гривня» підштовхнув до роздумів над тим, в чиї саме гаманці потечуть його нескінченні ріки: спантеличених киян чи замовників двозначної концепції майданчику?

Референдум Попова, або Передвиборчий піар за бюджетні гроші

В червні 2012 року підлеглі Олександра Попова, який на той момент був впевнений в міцності свого позиціонування  у Києві, підняли розголос на все місто про наближення референдуму! Адміністрація міста скуповувала за гречку підписи киян на підтримку такого голосування, а опозиційні депутати Верховної Ради закликали правоохоронців вивчити джерела фінансування масштабної агітаційної кампанії, яка супроводжувала збір підписів за плебісцит та яка, за вартістю експертів, коштувала киянам близько 1 млн. гривень. Але процес не зупинявся. Поповці масово опитували киян на предмет: надання адресної матеріальної допомоги пенсіонерам, надбавок працівникам бюджетної сфери столиці, створення у Києві муніципальної міліції, та їхнього погодження з проектними рішеннями нового Генерального плану розвитку Києва, який, до речі, нікому так і не вдалося побачити, та обіцяли світле, безтурботне майбутнє пенсіонерам. Обличчя Олександра Попова із закликом підтримати референдум скалилось з сотень київських біг-бордів та сіті-лайтів. А студенти з встановлених поблизу станцій метро наметів, розповсюджували брошурку, на першій сторінці якої фігурувала бравада: «Новій столичній адміністрації, яка розпочала свою роботу наприкінці 2010 року, дісталася тяжка спадщина. Відсутність стратегічного бачення розвитку столиці, тотальна корупція і засилля шахраїв-забудовників у владних кабінетах спричинили вкрай негативні наслідки. У центральних районах почали зводити будівлі, що руйнували історично сформовану архітектурну самобутність стародавнього міста, створювали реальні загрози існуванню багатьох історичних пам’яток. Нищилися парки, сквери. За безцінь розпродувалися або приватизовувалися ділянки і майно…” Ганебно, адже вся ця комедія проходила паралельно із акціями громадського спротиву проти: нищення київських парків та скверів, Андріївського узвозу, скандального будівництва на метро Театральна, вул. Гончара та проти будівництва на схилах Дніпра вертолітного майданчика для Януковича.

Олександр Попов нахабно використав адмінресурс, витратив з київського бюджету десятки мільйонів гривень на популяризацію компанії за проведення референдуму, метою якого було: затвердження Генплану забудови столиці та закріплення у свідомості киян образу гауляйтера у якості мера столиці. Референдум планували провести разом із парламентськими виборами 28 жовтня, план зірвався, але мільйоні кошти киян були вкотре витрачені марно.

Як Олександр Попов питною водою «миє» гроші

Який рік поспіль міський голова обіцяє досхочу напоїти киян джерельною водою, погрожує впровадити новітні наукові технології водоочищення водопровідної води, побудувати нові бювети та відремонтувати мережі водопостачання. Але його чергові балачки у киян абсолютно не викликають довіри.

Ще у 2010-му році столичні чиновники порахували: щоб якісно вгамувати спрагу киян, потрібно 8 мільярдів гривень. Десята частина з цієї суми призначалася на облаштування бюветів. Утім, судячи з нинішнього стану більшості бюветів, гроші пішли не туди. Саме в той час вперше підлеглими Попова була озвучена ідея про стягнення плати за користування джерелами. Спочатку називали ціну у 40-50 копійок за літр води, а згодом апетит зріс майже до гривні.

Тоді Київрадою була затверджено цільову програму «Питна вода міста Києва на 2011—2020 роки» з загальним обсягом фінансування 7,8 млрд. грн., яка мала б бути реалізованою за рахунок коштів держбюджету України в сумі 1,8 млрд. грн., коштів бюджету столиці у сумі 2,5 млрд. грн., коштів «Київводоканалу» — 1,2 млрд. грн., а також коштів інвесторів – 2,3 млрд. грн. В її рамках передбачалось забезпечення поліпшення санітарно-епідемічного та екологічного стану міста, будівництво нових водопровідних мереж, здійснення реконструкції та ремонту існуючих водопровідних мереж, що сприятиме запобіганню виникнення аварійних ситуацій.

Згідно із повідомленням КМДА, програма мала бути реалізованою в два етапи. На першому етапі (2011—2012 роки) повинні були виконатись невідкладні, найважливіші заходи, які кардинально впливають на стан системи водопостачання, а також заходи, необхідні для підготовки Києва до проведення чемпіонату Євро-2012. Передбачалось розпочати реконструкцію водоочисних станцій, систем обробки промивних вод, а також: розробити та реалізувати проект переходу на знезараження води гіпохлоритом натрію; припинити використання некондиційних підземних вод у централізованому водопостачанні; розпочати заміну застарілих насосів на станціях; закупити необхідне сучасне обладнання для ремонту і обслуговування мереж; удосконалити систему децентралізованого водопостачання шляхом впровадження установок для очищення води та затвердити обґрунтовані тарифи за послуги водопостачання.

На другому етапі (2013—2020 років) передбачалось реалізувати заходи з подальшого розвитку системи водопостачання. Зокрема, планували завершити реконструкцію водоочисних станцій; запровадити попередню мікрофільтрацію води на Дніпровській водоочисній станції; перейти на комплексні методи знезараження води; впровадити автоматизовану систему управління комплексом водопостачання тощо. В одному з коментарів програми Олександр Попов прогнозував зниження витрат на експлуатацію систем водопостачання та зменшення в подальшому капітальних вкладень на ремонт водопровідних мереж в житловому господарстві міста та обіцяв реконструювати всі київські бювети до весни 2012 року та розпочати будівництво нових.

Прийшла чергова весна, процес модернізації київських бюветів навіть не зрушився з нульової відмітки. Один з партнерів та інвесторів проекту напівприватне КП «Київводоканал» замість модернізації водопровідних мереж скоротило парк аварійного автотранспорту та звільнило 30 % фахівців-ремонтників, система водопостачання продовжує знаходиться в аварійному стані, а Бортницька станція аерації взагалі продемонструвала Києву перший дзвіночок екологічної катастрофи.

Будівництво на Поштовій площі під гаслом : «Як завжди у Попова все тільки не для людей!»

Сьогодні Олександр Попов керує будівельним проектом щодо покращення транспортної розв’язки на Поштовій площі, на який з київського бюджету торік було виділено 543 000 000 гривень. Від самого початку будівництва Голова КМДА планував з’єднати Володимирський узвіз, Набережне шосе, зробити Набережно-Хрещатицьку без світлофорів за допомогою доріг на декількох рівнях і естакад, звільнити від транспорту вулицю Сагайдачного та під площею розвернути великий торговий центр. Попов обіцяв відкрити безперешкодний транспортний рух вже у травні 2013 року.

Рік минув, все навколо розтрощили, зруйнували декілька пам’яток архітектури, а кінця й краю процесу аферного будівництва не видно. Крім того, виявилось, що знову Попову не вистачає грошей. Кабмін виділив додаткових 50 млн. грн., але натомість форсування подій і доведення будівництва до пуття, будівельників на будівельному майданчику поменшало, а процес — уповільнився. За словами Дмитра Олійника, голови постійної комісії Київради з питань транспорту і зв’язку КМДА, фінансування на проект знову недостатньо, крім того, існує заборгованість перед підрядниками та прийняте рішення не будувати естакаду з Володимирського узвозу на вулицю Набережно-Хрещатицьку.

Тож, невідомо коли та чим закінчиться чергова ініціатива господарника Олександра Попова, але вже зараз зрозуміло, що після реконструкції Поштова площа буде майже непридатною для проходу людей літнього віку, людей з інвалідністю та проїзду велосипедистів, адже під Поштовою проектують торговельний центр з єдиним вузьким підземним переходом (6 метрів). Спуститися можна буде лише трьома сходами. Пройти на набережну – по 5 маршах сходів, або по пандусу з нереальним ухилом 18%.

Каштани на мільйон

Подією 2013 року, та імовірніше і решти років господарювання Олександра Попова у Києві, стане його нещодавно втілена у супроводженні нездоланої помічниці Галини Гереги показова висадка золотих італійських каштанів на Хрещатику. Зелена акція керманича обійшлася киянам в цілий 1 млн. доларів.

Згідно із повідомленням КМДА, Попов висадив 70 дерев на центральній вулиці Києва, та у найближчому майбутньому планує довести кількість дерев до 280.Таким чином гауляйтер перехопив ініціативу папередників, які за останніх 10 років вже 5 разів викопували та пересаджували дерева на Хрещатику.

До речі, Черновецький за свого правління не пошкодував на Майдан шокуючу суму у 6,5 мільйонів бюджетних гривень, щоб замінити балканські каштани на німецькі липи, та обіцяв, що дерева і його самого переживуть. Проте, липи посохли, а на їхньому місці з’явилися клумби.

Але, найскандальнішою вирубкою «візитівок столиці», ініційованою вже Олександром Поповим, стала підготовка до Євро-2012. Хоча тоді й говорили, що зріжуть лише сухі дерева, проте вирубали усі.

Днями керманич міста розповів про те, що італійські червоні каштани стали столиці у 5,5 тис. грн. кожен, і запевнив, що цього разу дерева стійкі і до несприятливих міських умов. Проте сторонні знавці, та навіть працівники «Зеленбуду», які ведуть роботи на Хрещатику, не приховують, що на стовбурах дерев вже почав рости мох.

До речі, автор матеріалу не тільки переконався у тому, що наші звичайні білі кінські каштани не поступаються у стійкості коштовним заморським, але й набагато дешевші. Він за власних 3 000,00 грн. придбав та нещодавно висадив в одному з районів Києва 20 здорових півтораметрових дерева, вирощених у приватній оранжереї. Під час здійснення гешефту, власник оранжереї довго журився з приводу ціни на заморські каштани, нарікаючи на те, що свого часу пропонував Київській адміністрації кінські трьохметрові по 1 тисячі гривень за деревце, тобто в п’ять з гаком разів дешевші за придбані господарником Поповим.

Цим рейтингом яскравих та незабутніх для киян злочинів господарника, гауляйтера гвардії Януковича Олександра Попова, автору матеріалу хотілось нагадати киянам про те, що все, що коїться та буде скоєне означеним чужинним для Києва персонажем, розсьорбуватимуть та оплачуватимуть не тільки нинішні мешканці столиці, але їхні діти та онуки. Може, вже час задуматись про наслідки, припинити це божевілля та… мітлою викинути цю нечесть з міста!?

 

Віктор Таранов, Національне бюро розслідувань України

 

Клан Януковичей: «констянтинівські», Арбузов, Борулько, Шепелев, «конверти», трупи…

Спадкоємець Віктора Януковича нинішній царевич Олександр по-молодості досить легковажно ставився до життя. Коли його батько писав в біографії, що його син працює стоматологом, той насправді під кайфом спалював двигуни дорогим новеньким яхтам.

Зокрема, коли автор в Балаклаві в 2006-тому цікавилася кому належить яхта «Центуріон», один капітан переконував, що сину Януковича. «Якому з двох?», -спитала автор. «Тому, що наркоман», – відповів чоловік.

Яхта виявилася власністю старшого сина Федоровича і була оформлена на сімейне підприємство «Веспром». Отже в 2006 році Олександру Януковичу було не до бізнесу. На це автору тоді ж скаржився його брат нардеп Віктор Янукович: «Саша плаває на яхті. Я не можу собі цього дозволити у мене справи». Щоправда і молодший син лідера виявився без хисту до підприємництва, а бізнесові справи татка хтось мусив «оформлювати». І так вийшло, що з кожним роком все більше відповідальності лягало на плечі молодого керівника сімейного «Укрбізнесбанку» Сергія Арбузова.

Фактично це він, ще за першого прем’єрства Януковича, сформував команду людей, яка нині від імені царевича Олександра сидить на фінансових потоках країни, а також контролює всі силові структури.

І можна звернути увагу, що чимало з цих персон родом з Констянтинівки. Адже, саме в цьому невеликому місті Донбасу Арбузов почав свою кар’єру банкіра керівником місцевої філії «Приватбанку». Там Сергій Арбузов став «приростати» людьми, яких пізніше потягнув з собою до Януковича.

Отож в українському політикумі в середовищі «донецьких» в групі «сімейних» можна виділити цілу підгрупу «костянтинівських».

 

Це місце роботи Арбузова в Костянтинівці

 

Констянтинівські

 

Наприклад, Податкову міста Києва нині очолює Ірина Носачова. Вона працювала бухгалтером костянтинівського відділення «Приватбанку», коли його очолював Арбузов.

Костянтинівський Павло Зінов, нині працює в дуже «хлібному» місці – керує матеріальним забезпеченням МВС, тобто під його керівництвом закуповуються патрульні автомобілі, водомети, кийки, та інше добро для міліції, при чому в інтернеті можна знати масу прикладів переплати за товари. І це свідчить зовсім не про те, що Зінов слабкий в бізнесі. Навпаки, саме з бізнесу він прийшов у міліцію. Колись Зінов мав спільні підприємства з Сергієм Арбузовим: ТОВ «Ваше право», ТОВ «Приват тур».

Керівником Зінова в МВС, тобто міністром, є костянтинівський Віталій Захарченко, який довгий час працював в керівництві міліції Костянтинівки. Щоправда, в той час, коли Арбузов приїхав в Константинівку Захарченко навпаки поїхав. Проте автора переконували, що ці двоє близько познайомилися, якраз в костянтинівський період життя Арбузова.

До речі, в роки, коли «Приватбанк» обкрадав багатих буратін Маріуполя (про це в першій частині) Захарченко очолював Державну службу по боротьбі з економічною злочинністю (з 2001 року), а в 2003-му працював першим заступником УВС Донецька.

Якщо говорити про відомих осіб з Костянтинівки варто згадати також Олександра Медведька, який керував прокуратурою цього міста в кінці дев’яностих, а також генпрокуратурою при двох останніх Президентах. Його не можна оминути, бо Сергій Арбузов добре знав його родича, чоловіка племінниці, молодого костянтинівського банкіра Павла Борулька.

Ще нещодавно Борулько носив титул «короля конвертації» в Україні. Ще раніше був банкіром Віктора Януковича. Разом з Едуардом Прутніком та своїм дядьком Віталієм Лобасом (заступником Януковича-губернатора та кажуть його особистим лікарем) він заснував «сімейний» банк «Донеччина», який пізніше був перейменований у відомий нам «УкрБізнесБанк» і, який в 2003 році очолив Сергій Арбузов.

А ще Борулько так само, як і Арбузов працював в костянтинівському відділені «Приватбанку». Щоправда до того, як туди було призначено Арбузова. Тому не дивно, що коли Арбузов облаштувався в Костянтинівці він близько зійшовся з Борульком. Зрештою, Костянтинівка маленьке місто: люди з одного кола там добре знають один одного. І що цікаво, деякий час Арбузов йшов в гору не лише по слідах Борулька, а буквально пересідаючи в його крісла.

Коли Віктор Янукович перший раз став прем’єром в його команді перебрався в Київ і керівник близького йому банку «Донеччина» Павло Борулько. Його було призначено заступником керівника «Ощадбанку», що курував казначейство державного банку, яке очолював Юрій Колобов – нині відомий, як «сімейний» міністр фінансів.

Після від’їзду Борулька з Донецька його кабінет в банку «Донеччина» зайняв – Сергій Арбузов. Він став керівником банку, який невдовзі було перейменовано в «УкрБізнесБанк». Так почалася його кар’єра в команді «сімейних».

А от приятель Арбузова Павло Борулько не зорієнтувався. Після поразки Януковича на виборах він продав свою долю акцій в банку-казначействі Януковичів і в наступні роки відірвався від «сімейних», хіба, що співпрацював у різних сумнівних схемах.

Нині його вільне плавання закінчилося білоруською в’язницею. Північний сусід України арештував Борулька за поданням нашої генпрокуратури, яка звинувачує «королів української конвертації» Павла Борулька та його бізнес-партнера Олександра Шепелева у привласнені коштів національних банків та вкладників загальною сумою 1 млрд. 300 млн. грн.

Ці двоє також проходили у справах замовних вбивств, зокрема керівника «Автокразбанка» в 2003 році та офіцера УБОЗу в 2006-тому. Що цікаво, виконавцями ліквідації банкіра були костянтинівські кримінальні елементи.

 

«УкрБізнесБанку» і вбивство офіцера УБОЗ Єрохіна

 

«УкрБізнесБанк», яким з 2003 року до 2009 року керував Сергій Арбузов в першу чергу виконував роль казначейства бізнес-імперії Януковича. В цьому банку зокрема були відкриті рахунки всіх підприємств, які працювали в інтересах родини Януковичів, зокрема відчужували та забудовували резиденцію Віктора Януковича «Міжгір’я».

В 2008 році в бізнес-імперію Януковичів прийшла працювати і мама Сергія Арбузова – Валентина. Разом з Олександром Януковичем вона заснувала ТОВ «Донснабтара». Це підприємство невдовзі стало засновником «Всеукраїнського банку розвитку». Нині власником 100% акцій цього банку є старший син Януковича, а Валентина Арбузова очолює правління «ВБР».

«Укрбізнесбанк», яким керував Арбузов до Президенства Януковича був крихітним кишеньковим банком. Його першим завданням, було втаємничувати від перевіряючих органів рух коштів по рахунках підприємств родини Януковича. Це було особливо важливо, коли «донецькі» опинялися в опозиції. Також банк Януковичів «відмивав» гроші, і не лише для «сім»ї”, а також для клієнтів зі сторони.

Зокрема, згадка про «Укрбізнесбанк» є у вироку суду у справі резонансного вбивства офіцера УБОЗ Романа Єрохіна, який спеціалізувався на виявлені та ліквідації конвертаційних центрів.

Автор детальніше розповість про цю справу, адже хоча «Укрбізнесбанк» в ній з’являється фрагментарно, вона демонструє внутрішню кухню «прального» бізнесу, в якій шеф-поваром довгий час працював Сергій Арбузов.

Отже в 2006 році був вбитий офіцер УБОЗу донеччанин Роман Єрохін, який згідно своїх посадових обов’язків мусив боротися з конвертаційними центрами. Щоправда, схоже, що він боровся доволі специфічно, скажімо так – вибірково. Про що свідчать неймовірні, як для працівника міліції статки. Зокрема, у вироку Апеляційного суду міста Києва (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12906450), що у 2010 році засудив виконавців вбивства Єрохіна, можна прочитати, що офіцер УБОЗ мав мобільний телефон вартістю 38 тисяч. грн.

В цьому вироку є свідчення, що убозівець Роман Єрохін мав дружні стосунки з «королем конвертації» Павлом Борульком (тим самим першим банкіром Януковичів по чиїм слідам зробив кар’єру Арбузов) та підкидав йому клієнтів. Остання їх зустріч в стилі «поцілунок Іуди» відбулася в київському ресторані «Єгоїст». Адже Борулько знав, що опісля у Єрохіна запланована зустріч з кілерами, які діяли від та в інтересах іншого друга Борулька нардепа Олександра Шепелева.

Зокрема, згідно вироку суду кіллери відпрацьовували сценарій вбивства в офісі фірми «Старе місто» на Ярославовім валу, яка була оформлена на стареньку бабусю Олександра Шепелева.

Паралельно в тому ж офісі, ті самі кіллери готували вбивство іншого «приятеля» Борулька Дмитра Гончарова з яким той не міг поділити активи банку «Європейський». Це пізніше в інтерв’ю журналістам визнає сам Гончаров: «Кілери, які вбили Єрохіна, збиралися вбити мене».

Отже «королі конвертації» Борулько та Шепелев не гребували вбивствами. Взагалі відмивання коштів в Україні традиційно є доволі кривавим бізнесом. Просто ніхто не відслідковує, як раптово помирають підставні директори (звичайні бомжі) тих фірм, через які відмиваються величезні суми. Наприклад, особлива висока смертність серед директорів «пральних машин» у схемах нардепа Антона Яценка.

Однак повернемося до вбивства Єрохіна.

Отже шеф-кухарі на кухні конвертації Борулько і Шепелев розбиралися з виробничими проблемами доволі специфічно – за допомогою кілерів. При чому, якщо говорити про Шепелева, то проблеми у нього виникли через політику. Офіцер УБОЗу Єрохін, який довгий час заплющував очі на діяльність підконтрольного Шепелеву конвертаційного центру при «Банку Перспектива» був вимушений вислужитися перед Юрієм Луценком, якому в той час важливо було накопати компромат на депутатів Блоку Юлії Тимошенко.

А Олександр Шепелев, якраз був таким депутатом. «Король конвертації» Шепелев починав свою кар’єру з прання коштів Юрія Іванющенка (Юри Єнаківського), а після перемоги помаранчевої революції вчасно зорієнтувався і купив собі місце в списках БЮТу. Однак, завдяки такому позитивному явищу, як конкуренція, яке існувало в політикумі тих часів депутат БЮТ Шепелев у якого було все «ок» з донецькими потрапив під вогонь третьої сторони-команди Ющенка…

Чому автор присвятив так багато уваги цій історії? Не лише тому, що завдяки їй стає зрозуміло, що собою являє пральний бізнес в Україні. Не лише тому, що головним героєм в ній є Павло Борулько, перший банкір Януковичів, наставник Сергія Арбузова. А тому, що в цю історію вплітається і сюжетна лінія пов’язана з «УкрБізнесБанком».

У вироку по справі Єрохіна є цікаві свідчення брата жертви, також «силовика». Рідний брат покійного Єрохіна розповів слідству, що напередодні смерті брата «служба безпеки „УкрБізнесБанку“ йому повідомила, що у брата конфлікт з Шепелевим».

Звідки в «Укрбізнесбанку» була наявна інформація про смертельну загрозу Єрохіну? Чому відбулася ця розмова? Які спільні справи мав «УкрБізнесБанк» та офіцери УБОЗу брати Єрохіни? Автор намагався з’ясувати відповідь на ці питання в прес-службі Арбузова, однак там відмовчалися.

Можливо відповідь на це питання підсказує прес-реліз відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю ГУ МВС України в Донецькій області датований жовтнем наступного 2007-мого року? Виявляється «УкрБізнесБанк», яким тоді керував Арбузов і «Банк Перспектива» Шепелева РАЗОМ «прали» гроші. Донецькі силовики так і писали: «Злочинне угрупування використовувало для переведення коштів у готівку донецький „Приватбанк“, „Укрбізнесбанк“, „Автокразбанк“, „Національний стандарт“, (останні два банки близькі до Борулька, авт.), „Банк Перспектива“ (банк Шепелева, авт.)…»

 

«УкрБізнесБанк» та педофільний скандал

 

У відкритих джерелах можна навіть знайти конкретні приклади, як «УкрБізнесБанк» часів керівництва Сергія Арбузова відмивав гроші. Наприклад, в Єдиному реєстрі судових рішень http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/5562597 автор знайшов постанову Макіївського суду 2009-го року, з якої можна дізнатися, що податківці розслідували злочинну діяльність великого конвертаційного центру. Зокрема ТОВ «ІР-бізнес плюс», що мало рахунки в «УкрБізнесБанку» і надавала фіктивні рекламні послуги газовим трейдерам. Газові трейдери в свою чергу на основі цих витрат формували завищену вартість природного газу при його розподіленні кінцевим споживачам та ховали прибуток. І справді перераховані в постанові газотрейдери в 2009 році пропустили через себе газу на 2 млрд. грн., а податковій продемонстрували суцільні збитки від своєї важкої газотрейдерської діяльності.

Отже суми, які треба було прати були чималенькі. Автор дослідив, що ТОВ «ІР-бізнес плюсс» було афілійована з ТОВ «Акцент-бізнес», яке на кінець 2009-того року показала величезний дохід майже в півмільярда грн. І, що особливо цікаво, ТОВ «Акцент-бізнес» була заснована структурою, яка через ланцюжок співзасновників була пов’язана з «Східною транспортною компанією» – фірмою з бізнес-павутиння старшого сина Януковича.

Схоже, що ТОВ «ІР-бізнес плюсс» та ТОВ «Акцент-бізнес» були структури створені при «УкрБізнесБанку» саме для надання специфічних банківських послуг. Автор звернулася до прес-служби Арбузова повідомити чи був «УкрБізнесБанк» причетний до створення цієї структури, а також афілійованої до неї фірми ТОВ «Акцент-бізнес». Однак відповіді не надійшли.

Коли автор поцікавилася, хто власники газотрейдерів, які в 2009 році користувалися послугами того конвертаційного центру, то виявив велике різноманіття, тут були структури близькі до Злочевського, Коломойського і навіть ТОВ «Промгаз України» депутата БЮТ Руслана Богдана.

Отже пральня Януковича не простоювала навіть тоді, коли «донецькі» були в опозиції. Щоправда, те, що бютівець Богдан давав можливість заробити «януковичам» в часи урядування Тимошенко не порятувала його від педофільного скандалу. Літом 2009 депутат Регіонів Вадим Колісніченко звинуватив трьох депутатів від БЮТ в гвалтуванні дітей, серед них виявилося і прізвище клієнта «пральні» Руслана Богдана.

Далі буде

 

Блог Тетяни Чорновол

 

Арбузов найняв інтернет-ботів

Схоже, що перший віце-прем’єр та пестунчик крон-принца Сергій Арбузов найняв на роботу інтернет-ботів.

Пояснюю, чому в мене виникли такі підозри.

У вівторок я розмістив на Youtube коротке відео інтерв’ю з Сергієм Арбузовим, яке він дав після закінчення прес-конференції у клубі Кабміну.

 

УкрПравда: Арбузов заговорив

 

Це відео було на стартовій сторінці «Української правди», але ще у вівторок пішло в архів.

І от через три дні, в п’ятницю, мені на пошту стали надходити повідомлення про те, що моє відео прямо зараз активно коментують.

 

 

Я здивувався, адже відео залишилося лише в архіві новин.

Виявляється, що у п’ятницю до цього відео з Арбузовим було додано одразу вісім коментарів – лише протягом півгодини. При тому, що раніше у ролика було лише шість коментарів.

Тобто протягом 37 хвилин до відео додали більше коментарів, ніж протягом трьох днів до того. Врахуйте, що відео вже не фігурувало в актуальних новинах!

Я зацікавився, що ж це за коментарі та хто їх залишив.

 

 

Усі вісім коментарів були компліментарними до Арбузова та мали ознаки роботи ботів.

Так, два коментаря залишили «юзери», які спеціально для цього зареєструвалися на Youtube саме сьогодні. Ви можете собі уявити людей, які будуть спеціально реєструватися на Youtube, щоб похвалити Арбузова?

Ще чотири коментарів залишили люди, які зареєструвалися 14 або 15 вересня. Деякі коментатори мають обернені ніки – як «Петр Малинов» та «Мальвина Петрова». Це що, така випадковість? Чи просто використання набору різних ніків однією людиною?

І найцікавіше – всі «люди», які сьогодні коментували це відео про Арбузова, не мають у себе на сторінці жодних завантажених відео. Так само жоден з цих коментаторів не має передплатників.

Семеро з восьми шанувальників Арбузова взагалі не мали жодного іншого коментаря (!) окрім того, що вони написали сьогодні під роликом. Хоча деякі ніки було створено півроку тому.

Усе це – типові ознаки роботи ботів.

 

 

Якщо Арбузову покладуть у моніторинг преси цей запис у блогах, нехай він знає: гроші, які в нього взяли на розмноження інтернет-ботів, є викинутими на вітер. Нехай згадає приклади Колеснікова або Королевської.

Але, схоже, піар-команда Арбузова вирішила перенести в онлайн фірмовий стиль роботи. Раніше вони оголошували його найкращим банкіром Східної Європи від імені неіснуючого німецького аналітичного центру.

Зараз вони організовують віртуальну демонстрацію любові. Від неіснуючих інтернет-шанувальників.

 

Сергій Лещенко, журналіст «Української правди»

 

«Джинсою» припудрена «сім’я»

Головна «родина» країни зайнялася власним іміджем. «Сім’я», яка постійно нарощує контроль за країною, насправді має системну проблему – вона цілковито і повністю базується на головному «родинному» стовпі – Вікторові Януковичу.

За таких умов та за наявних можливостей цій групі життєво важливо диверсифікувати політичні ризики – тобто мати у політичному резерві не лише Партію регіонів, в якої декілька акціонерів, але й власні політичні одиниці.

Йдеться, в першу чергу, про молоде покоління – людей, які через близькість до Олександра Януковича та всупереч всім законам НR Management, несподівано опинилися серед головних управлінців країни.

Рівень їхнього впливу на процеси не може не викликати суспільного інтересу, висота посад не дає можливості позиціонуватися як «менеджмент середньої ланки».

Необхідність «виходу в люди» для нових державних управлінців рівня Сергія Арбузова, Юрія Колобова та Олександра Клименка очевидна не лише з огляду на суспільний інтерес, який для цих людей навряд чи є зрозумілою категорією.

Політика – річ публічна, і тотально змінити це не в силах навіть головна сім’я країни. Проте, можна певним чином модифікувати.

Тож сьогодні «сім’я» взялася за специфічне публічне просування своїх головних менеджерів. Переважно з допомогою технологій. Так, журналісти виявили «поради» про те, як висвітлювати «провали Азарова» в ЗМІ.

Логіка зрозуміла – за все мають відповісти пенсіонери, бо «нова команда» має почати з «нового» і позитивного листа. Проте, з образом «нової команди» є певні складнощі.

Люди, які всіляко уникають прямого спілкування з журналістами, публічних виступів та зустрічей, які є цілковитим інкогніто для 98% українців, обирають для публічного позиціонування найпростіші способи – позавішувати своїми обличчями та малозрозумілими середньостатистичному українцеві тезами всю столицю та закидати ЗМІ «джинсою».

Причому, в даному разі навіть за гроші платників податків. Оскільки формально на лайт-боксах по всьому місту піарили не Арбузова, а минулорічний 45-й номер державного видання – Вісника податкової служби України. А обкладинку 47-го номера «прикрашало» вже обличчя Олександра Клименка.

На перший погляд дивно, чому голова Нацбанку давав інтерв’ю не «своєму» Віснику НБУ, а «сусідньому» ДПС. Вочевидь, відповідь криється у накладах першого та останнього.

Вісник НБУ видається середньомісячним тиражем 525 штук, з них 466 передплатників.

Натомість Вісник ДПС «скромним» можна назвати хіба що в плані контенту та впливу на інформаційне середовище.

Його накладу можуть позаздрити реально впливові та фахові тижневики – 88 700 примірників. В ДПС відмовилися відповісти на запит щодо розподілу частки поміж передплатниками та вільними читачами.

Скільки ж обходиться бюджету 90-тисячний Вісник податкової, прикрашений обличчями Арбузова та Клименка?

Заступник голови ДПС Андрій Ігнатов відповів ІМІ, що в бюджеті за минулий рік коштів як на видання Вісника, так і на обслуговування його видавця, передбачено не було. Чому?

Позаяк Державне підприємство «Сервісно-видавничий центр Державної податкової служби України», а саме ця структура є видавцем, зареєстровано лише в серпні 2012 року.

 

 

Винятково зовнішньою рекламою просування помітних фейсів це одностороннє «спілкування з народом» не обмежилося. Інший перевірений спосіб нав’язування самих себе масам – джинса.

Головні «меседжі» технологів Банкової досить невибагливі, і їх легко можна простежити в різних замовних публікаціях.

Спершу було – «через стабільність до процвітання», потім – «руїну подолано, стабільність досягнуто», після виборів «дякуєм за довіру» і – «доверие оправдаем».

Ідилічні повідомлення у пресі про «покращення», за оцінкою Інституту масової інформації, зазвичай потрапляють в розряд замовних матеріалів, простіше «джинси».

В методології визначення «джинси» серед іншого, є такі критерії як «протокольні» матеріали з заходів чиновників/політиків, в яких відсутня зрозуміла суспільно-важливої новина” та «цілком або майже ідентичний матеріал, надрукований в інших ЗМІ».

Очевидно, що статті про вишки в Чорному морі, які «наше всьо», Нацбанк як «твердиню України» та про тяжку працю головного митаря країни щодня і щоночі на благо бюджету підпадають під ці прості критерії.

Деякі газети, як приміром «Факты», чи «Комсомолка», подають такі матеріали у відкриту, без жодної рубрикації, що натякали б на їх рекламно-замовний характер.

 

 

 

Газета «Сегодня» придумала для них з десяток рубрик та вимислює щоразу під новий привід, на кшталт «Официально», «Точка зрения», «Анонс» та інших, виписавши наприкінці видання дрібними літерами, що під такими рубриками статті друкуються на правах реклами.

В цей спосіб газета легко підтверджує розуміння експертів про замовний характер подібних публікацій. Під того ж Арбузова зовсім нещодавно з’явилася рубрика «Финансовый рынок».

 

 

Схоже, що вибори суттєво зменшили бюджети основних політичних сил, котрі тепер припинили видатки на обробку виборців, тобто на «джинсу».

Зате, ресурсу вистачає у «сім’ї». Головні герої «джинси» у післявиборчий період – вже згадані Арбузов та Клименко.

Схема тут далеко не інноваційна – імені Казбека Бектурсунова, який у такий спосіб «крутив» ще Льоню «Космоса» та головну невдаху виборців 2012 Наталю Королевську.

Інтерв’ю тижневику «Коментарі» під «життєствердним» заголовком «Валютних спекулянтів ми швидко заспокоїмо» з винесенням на обкладинку пішло протореним шляхом інтерв’ю того ж тижневика з Королевською – номер від 30 листопада 2012 року красувався на сіті-лайтах по Києву ще й наприкінці січня.

Арбузов своє публічне позиціонування донедавна пов’язував саме з Нацбанком. Для прикладу, заголовки з масових щоденок: “Представитель НБУ Сергей Арбузов: «Гривня будет продолжать укреплять свои позиции, а долар – дешеветь» («Факты» від 29 листопада), «Нацбанк отвяжет гривну от доллара» («Комсомолка» від 24 листопада).

Олександр Клименко постає як спеціаліст, здатний «качественно воплотить в жизнь задания, поставленные перед новым ведомством президентом Украины» – цитата зі слів Сергія Арбузова при представленні нового міністра.

Сам же новоспечений міністр любить говорити про створення інвестиційного клімату, яке в реальності чомусь стосується найбільш крупних платників податків, – а також про те, як «запровадження національних стандартів трансфертного ціноутворення дозволить запобігти виведенню з України майже 100 мільярдів гривень».

Об’єднання ж митниці та податкової вважає правильним кроком, здатним підняти Україну в міжнародних рейтингах.

Клименко останні місяці став частим гостем і в телеефірі, до того ж винятково в позитивному аспекті. На телеканалах добре знають, чим загрожують перевірки податкової за нинішнього стану правової системи країни.

Все дуже просто, без особливого креативу, зате надійно і безболісно: ніхто не відповідає на незручні питання, не зустрічається з критично налаштованими експертами, не веде діалогу, а забезпечує собі рейтинги пізнаваності.

Інша справа – ефективність такого піару. Ті, хто радить своїм клієнтам такий «зручний шлях», прямо зацікавлені отримувати подібні замовлення, тож мусять розповідати про його результативність.

Але цей результат прямо продемонструвала нинішня колега «нової генерації сімейних політиків» Наталя Королевська. Впізнаваність зовсім не означає політичного рейтингу.

Та, зрештою, рейтинг потрібен лише у тому разі, якщо в країні лишається інститут вільних виборів, інакше – вистачить лише засвітки чиїхось облич та звикання до них мас. Все інше – справа техніки, технологій та наявності інформаційних ресурсів.

 

Роман Кабачій, Вікторія Сюмар, ІМІ, для Української правди

 

Хто такий Сергій Курченко

Назва «ГазУкраїна-2009» стала відомою широкій громадськості восени 2012 року. Тоді в пресі з’явилися перші публікації про цю групу компаній, яку оголосили ледь не «газовим королем України».

Першим помітним повідомленням була інформація про те, що «ГазУкраїна-2009» має намір придбати неробочий Лисичанський нафтопереробний завод. Саме у цій історії вперше спливло ім’я невідомого харківського бізнесмена Сергія Курченка.

Авторами першого ґрунтовного розслідування про цю людину стали журналісти видання Forbes.ua. Їм навіть вдалося знайти список з 55 фірм, які можуть входити у групу харків’янина.

Тоді ж з’ясувалося, що невідома група, яку контролює Курченко, за два роки досягла фантастичних результатів на нафтогазовому ринку. За інформацією ЗМІ, «ГазУкраїна-2009» фактично монополізувала український ринок скрапленого газу та активно просувається на бензиновому ринку, користуючись небаченими пільгами.

Більше того, в кінці 2012 року Сергій Курченко купив футбольний клуб «Металіст» у харківського олігарха Олександра Ярославського.

Підозри щодо методів роботи групи «ГазУкраїна-2009» найбільш повно викладені удепутатському запиті «свободівця» Юрія Сиротюка до СБУ та Генпрокуратури.

Зокрема, стверджується, що ця група викупляє більше 80% скрапленого газу, що виробляється державним «Укргазвидобуванням» та «Укрнафтою», на спецаукціонах, які покликані забезпечити населення дешевим пальним.

Причому завдяки рішенням уряду Миколи Азарова компанії групи купують цей газ за пільговою ціною, а продають його для заправки автомобілів за ринковою, у тому числі за готівку та без сплати податків. Стверджується, що таким чином за дев’ять місяців 2012 року бюджет України недоотримав близько 1,6 млрд грн.

Також у запиті Сиротюка зазначається, що з весни 2012 року «ГазУкраїна-2009» «розпочала діяльність з контрабандного ввезення на територію України бензину». При цьому нібито використовуються схеми «обірваного транзиту» та «фіктивного експорту». Втрати держави від такої діяльності оцінюються 1,4 млрд грн.

Більше того, стверджується, що розвитку групи «ГазУкраїна-2009» активно допомагає Держмитслужба. Митники нібито спеціально затримують оформлення імпортних нафтопродуктів та скрапленого газу, щоб створити преференції для «харків’ян».

Крім того, одним з основних джерел доходів групи називають держзакупівлі. Компанії, які відносять до групи Курченка, у 2011—2012 роках стали переможцями тендерів на суму більше 4,5 млрд грн. Левова частка — це тендери «Нафтогазу» та його «дочок» — «Укргазвидобування», «Укртрансгазу» та «Чорноморнафтогазу».

«Економічна правда» спробувала розібратися, яким чином Сергій Курченко та його група компаній досягли таких результатів.

27-річний геній

На сайті ФК «Металіст» опублікована офіційна біографія Курченка. Згідно з нею, він народився 21 вересня 1985 року у малозабезпеченій родині в Харкові. Навчався у звичайній середній школі і займався карате.

Стверджується, що Курченко з 16 років працював в компанії «Експогаз» і протягом двох років пройшов шлях від кур’єра до заступника комерційного директора, який курирував напрямок дрібнооптової торгівлі. Одночасно майбутній «газовий король» навчався у Харківському політехнічному інституті за напрямом «Економіка і підприємництво».

У 19 років Курченко залишив «Експогаз» і зайнявся самостійним бізнесом. «Отриманий досвід і залучене фінансування дозволили йому здійснити ряд успішних інвестиційних проектів на первинному будівельному ринку і на земельному ринку в Харківській області», — йдеться у біографії бізнесмена.

2008 року Курченко здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Інтелектуальна власність» і переїхав до Києва. А вже у 2009 році створив «ГазУкраїна».

Зазначається, що паралельно з розвитком бізнесу з 2009 по 2011 рік він навчався в Юридичній академії ім. Ярослава Мудрого, здобувши другу вищу освіту за спеціальністю «Правознавство».

Тепер, за офіційною інформацією, група Курченка контролює 20% ринку скрапленого газу в Україні та «посіла лідируючі позиції на ринку нафтопродуктів України».

«Для формування стійких каналів збуту група з початку 2011 року приступила до створення власної збутової мережі АЗС на території України та на ринках Центральної Європи», — написано у довідці.

«З 2010 року почалася активна експансія групи на ринки Росії, Білорусії, Казахстану. В даний час на частку цих держав припадає до 40% операцій групи. Стратегія її розвитку передбачає подальше зростання в цьому напрямку», — зазначається у біографії Курченка.

Однак що ж являє собою творіння харківського таланту? Прес-служба «ГазУкраїна-2009» повідомила «Економічній правді», що не розкриває склад групи. «Це наше право як комерційної структури», — наголосили у компанії. А «журналістський» список фірм, за версією групи Курченка, «практично не має нічого спільного з реальністю».

«Група компаній „ГазУкраїна-2009“ включає в себе два основні напрямки: зріджений газ і нафтопродукти. Флагманськими структурами групи є ТОВ „ГазУкраїна-2009“ — у напрямку скрапленого газу та ТОВ „ГазУкраїна-2020“ — у напрямку нафтопродуктів. Крім того, навколо зазначених структур існує ряд компаній, що здійснюють різноманітну комплексну підтримку даних бізнесів», — заявили у прес-службі.

Фікція?

Водночас джерела «Економічної правди» на ринку стверджують, що оприлюднена інформація про склад групи майже повністю відповідає дійсності.

Найцікавіше, що в жодній з 55 компаній, які пов’язують з Курченком, включаючи ТОВ «ГазУкраїни-2009», бізнесмен не є ні засновником, ні директором. Але у його прес-службі підтвердили, що Курченко є президентом однієї з «флагманських структур».

Ці компанії зареєстровані переважно у Харківській області та в Криму, часто у квартирах звичайних будинків. Засновниками та директорами цих фірм є різні невідомі люди. Часто засновником і директором є одна й та сама особа. Що, до речі, вважається однією з ознак фіктивності.

У Єдиному реєстрі судових рішень можна знайти купу ухвал судів різних регіонів України, у яких фігурують компанії з «журналістського списку».

Ці фірми потрапляли у поле зору податківців як можливі фіктивні фірми, які можуть бути ланками «конвертаційних центрів». Втім, у прес-службі Курченка не підтверджують належність цих компаній до групи, та наголошують: «Немає сенсу коментувати припущення без реальних фактів або конкретних доказів».

Але і з самою «флагманською» фірмою були негаразди. Навесні 2012 року ТОВ «ГазУкраїна-2009» фігурувало в адміністративному позові «Миколаївгазу» до податкової.

Митарі виявили, що у січні 2011 року «Миколаївгаз» занизив податок на додану вартість на 199 тис грн. «Проблемним» виявився контракт з «ГазУкраїна-2009», за яким «Миколаївгаз» купив у компанії Курченка скраплений газ.

«В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв’язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування, якість товару, оприбуткування та зберігання товару. Актом перевірки… зроблено висновок, що у ТОВ „ГазУкраїна-2009“ відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні транспорті засоби, виробничі активи, складські приміщення», — йдеться у судовій ухвалі.

Також податківці надали суду документи, що свідчать про відсутність компанії Курченка за юридичною адресою.

«За юридичною адресою ТОВ „ГазУкраїна-2009“ знаходиться приватний будинок. Згідно з рапортом працівника податкової міліції встановлено, що знайти в Харкові колишнього керівника… та діючого директора ТОВ „ГазУкраїна-2009“ не було можливим, оскільки за адресою своєї реєстрації вони не проживають, та сусіди нічого про них не знають», — йдеться у документі.

Хоча «Миколаївгаз» заперечував проти таких висновків податківців, суд вирішив, що фіскальний орган правильно дійшов висновку про безтоварність операцій з «ГазУкраїна-2009» та відмовився скасовувати донарахування податків.

Як йдуть справи на іншій благодатній ниві — у закупівлях державних нафтогазових компаній — допоможе зрозуміти інша справа.

У лютому 2012 року слідчий з особливо важливих справ МВС порушив кримінальну справу за фактом заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах при здійсненні поставки обладнання підприємством «Віртус-ХХI» на адресу ДК «Укргазвидобування».

Ця приватна фірма фігурує у «журналістському списку» як така, що може входити до групи Курченка. У прес-службі «ГазУкраїна-2009» заявили, що «Віртус-ХХI» не має до них стосунку. Однак справа була дуже цікавою. Приватна компанія перемогла у тендері «Укргазвидобування» на поставку фонтанної арматури та колонних головок.

«15 комплексів фонтанної арматури та 37 комплексів колонних головок, які нібито були виготовлені  ВАТ „Сібнєфтєгазмаш“ та поставлені ТОВ „Віртус-ХХI“ на адресу ДК „Укргазвидобування“, в дійсності даним підприємством не виготовлялися та на митну територію України не ввозилися, що свідчить про безтоварність цих фінансово-господарських операцій та призвело до незаконного заволодіння невстановленими особами державними коштами в сумі 15 023 тис грн», — йшлося у постанові слідчого, що цитується в судовому рішенні у цій справі.

Втім, суд, розглядаючи скаргу адвоката керівника «Віртус-ХХI», вирішив, що слідчий виніс постанову про порушення справи, ґрунтуючись на своїх припущеннях, і скасував її. Таким чином, справа була закрита і більше не згадувалася.

Однак така інформація все ж наштовхує на роздуми про те, як на держзакупівлях були зароблені 4,5 млрд грн, які приписують групі «ГазУкраїна-2009».

Коментуючи «тендерні успіхи», у прес-службі «ГазУкраїна-2009» заявили, що група «веде активну роботу на ринку України, в тому числі бере участь у тендерах, що проводяться в державних підприємствах».

«Зазначені тендери проводяться в суворій відповідності до вимог чинного законодавства, про що свідчать неодноразові перевірки відповідних державних органів. Всі зобов’язання, взяті на себе, групою компаній виконано в повному обсязі. Крім того, зазначені тендери — відкриті і прозорі, в них бере участь безліч інших господарюючих суб’єктів», — розповіли у прес-службі.

«У тому випадку, коли наші пропозиції виявляються найбільш вигідними замовнику, ми перемагаємо. Але говорити про названі вами обсяги і суми не доводиться. Все набагато скромніше», — наголосили у Курченка.

Зв’язки

Курченко є вкрай непублічною особою. Будь-які намагання зустрітися або поговорити напряму з цією людиною є марними. Всі контакти з журналістами здійснюються лише через прес-службу.

Більше того, про Курченка ніхто не хоче говорити. Навіть Олександр Ярославський, якій продав йому улюблену іграшку, уникає розмов про молодого харків’янина.

Але найчастіше у зв’язку з прізвищем Курченка вживають слово «Сім’я». Серед обізнаних людей існує думка, що харків’янин дружить із старшим сином президента Олександром Януковичем, а співпрацює з першим віце-прем’єром Сергієм Арбузовим.

Також у зв’язку з групою «ГазУкраїна-2009» часто спливає ім’я сина генерального прокурора Артема Пшонки. Щоправда, сам Пшонка категорично спростовує свій зв’язок з Курченком.

У прес-службі газової групи також запевняють, що жоден високий чиновник їх не підтримує: «Щодо натяків на зв’язок з вищими українськими чиновниками слід нагадати: такий зв’язок є протизаконним, корупційним, і компанія, яка будує цивілізований і прозорий бізнес, не може і не повинна собі дозволяти таких зв’язків».

«Постійні ж запитання на цю тему є прихованою формою порушення з боку журналістів базового демократичного принципу презумпції невинуватості. Не можна будувати суспільство, що базується на принципах цивілізованого ринку, порушуючи ці принципи», — по-філософськи зазначили у Курченка.

Справді, документально підтвердити якісь високі зв’язки групи «ГазУкраїна-2009» дуже важко. Однак «Економічній правді» вдалося дещо з’ясувати.

Слід Фірташа

До сфери впливу групи Курченка останнім часом відносять маловідомий харківський «Реал банк».

До осені 2011 року ця фінустанова належала страховій компанії «Лемма-Віте». Однак страховики продали свій банк. Після продажу виникла цікава ситуація, коли у банку відсутні власники істотної участі — всі акціонери мають пакети менше 10% акцій. Тож офіційно невідомо, хто фактично контролює «Реал банк».

Однак у системі розкриття інформації на фондовому ринку можна знайти дані про менеджмент установи.

Наприклад, член наглядової ради «Реал банку» Віталій Малько раніше обіймав посаду керівника фінансового відділу ТОВ «Експогаз», яке входить у групу Курченка. Член ревізійної комісії фінустанови Вікторія Бура раніше працювала менеджером у фінансовій діяльності однієї з «флагманських» структур «ГазУкраїна-2020».

А колишній директор департаменту з продажу природного газу ТОВ «ГазУкраїна-2020» Богдан Поп’юк є головою наглядової ради «Реал банку».

Найцікавіше, що, до переходу в групу Курченка Богдан Поп’юк багато років працював головою правління «Запоріжгазу» та «Івано-Франківськгазу». Ці облгази відносять до сфери впливу бізнесмена Дмитра Фірташа.

Складно повірити, що менеджера такого рівня можна легко перекупити. А от сумніватися в тому, що Фірташ має інтерес на всьому газовому ринку, не доводиться.

Також варто зазначити, що розквіт імперії Курченка стався в часи, коли паливно-енергетичний сектор країни курирував міністр Юрій Бойко. Чи знав нинішній віце-прем’єр про нову «зірку»? Цілком очевидно, що так.

Якщо не особисто, то напевно йому не могла не впасти в око компанія, яка монополізувала величезний ринок зрідженого газу. Більш того, надприбуток «ГазУкраїни-2009» отримувався за рахунок ДК «Укргазвидобування», яке курирує товариш Бойка – Дмитро Фірташ.

Можна навіть сказати так: якщо б Фірташа не влаштовував існуючий розклад на ринку скрапленого газу, то «свій» міністр уже давно перекрив би існуючу схему.

Те ж саме стосується величезного впливу групи Курченка на ринку імпортних нафтопродуктів. В окремі місяці складалася унікальна ситуація: ті оператори АЗС, які називають себе «імпортерами», насправді купували пальне всередині України, у групи Курченка. Чи знав про це Бойко? Напевно, адже його міністерство безпосередньо регулює «стелю» цін на ринку нафтопродуктів.

Щоправда у прес-службі GroupDF заявили, що їх корпорація, «ГазУкраїни-2009» та «Реал банк» не є афільованими структурами. Не підтвердили зв’язок з Фірташем і Бойком й у групі Курченка. «Група „ГазУкраіна-2009“ не є партнером ні пана Фірташа, ні пана Бойка», — зазначили у прес-службі.

Однак «Економічній правді» вдалося виявити ще один цікавий зв’язок Курченка.

Донецький слід

Як вже зазначалося, «ГазУкраїни-2009» та структури, які відносять до неї, зареєстровані на різних невідомих осіб.

"КМК-Ойл"

Однак сам Курченко офіційно є співзасновником ТОВ «КМК Ойл», що зареєстроване у селищі Васищеве Харківської області. Ця компанія з’явилася ще в кінці 2006 року, а її видом діяльності є оптова торгівля паливом. Ще одним співзасновником «КМК Ойл» значиться мешканець Запорізької області Олександр Поздняков.

Але виявилося, що «КМК Ойл» заснувала ще одну компанію в місті Макіївка — ТОВ «Марснабгаз». Адресою останньої значиться адміністративно-побутовий корпус Донецької газонаповнювальної станції скрапленого газу ПАТ «Донецькоблгаз».

"Марснабгаз"

Офіційно «Марснабгаз» не має телефону. Основним видом діяльності компанії є здавання в оренду власного нерухомого майна. Але «КМК-Ойл» Курченка має лише 50% ТОВ «Марснабгаз». Їхнім партнером є мешканець Донецька Євген Миколайович Масс. І тут починається найцікавіше.

Євген Масс є акціонером ПрАТ «Макіївкагаз» і навіть обіймає посаду голови наглядової ради товариства. Іншим акціонером цього міськгазу також була його сестра Оксана Миколаївна Масс. Основним її місцем роботи є посада першого заступника глави правління держкомпанії «Газ України» — «дочки» «Нафтогазу».

Сім'я Масс. Фото persona21vek.com.ua

Більше того, батько Оксани та Євгена Микола Масс є головою правління «Донецькоблгазу», депутатом Донецької облради від Партії регіонів і дуже шанованою людиною у столиці Донбасу.
Згідно з офіційною біографією, Микола Масс працює у газовій сфері з часів Леоніда Брежнєва і є кар’єрним газовиком. Керівником «Донецькоблгазу» він став за часів першого прем’єрства Віктора Януковича.Більше того, батько Оксани та Євгена Микола Масс є головою правління «Донецькоблгазу», депутатом Донецької облради від Партії регіонів і дуже шанованою людиною у столиці Донбасу.

Але і це ще не все. Найбільшим акціонером «Донецькоблгазу» досі є держава через «Нафтогаз». Але 24% акцій компанії також належить Володимиру Шелудченку. Також ця людина, разом з родиною Масс, була акціонером того ж «Макіївкагазу».

Найбільшим кар’єрним успіхом Шелудченка була посада глави «Нафтогазу», яку він обіймав за часів другого уряду Януковича — з серпня 2006 року до лютого 2007 року. Вважалося, що Шелудченко є людиною тодішнього куратора паливно-енергетичного комплексу Андрія Клюєва.

Однак ще у ті часи ділові видання називали Шелудченка «улюбленим енергетиком» Януковича. Зазначалося, що вони є давніми знайомими.

В інтернеті про родину Масс мало згадок, але ті, які є, також дозволяють скласти уявлення про впливовість. Наприклад, Оксана та Євген Масс були в складі делегації фонду «Православний Крим» і особисто вітали Московського патріарха Кирила.

На іншому релігійному сайті «Донбас православний» можна знайти новину від 2010 року про те, що Микола Масс брав участь у церемонії підключення до газової мережі села Сергіївка Слов’янського району Донецької області.

Микола Масс та Віктор Пшонка

Це рідне село генпрокурора Віктора Пшонки, який разом з начальником «Донецькоблгазу» брав участь у тій церемонії.

* * *

Джерела «Економічної правди» стверджують, що Сергій Курченко справді спілкується з першим заступником глави правління державної компанії «Газ України» Оксаною Масс. Однак жодних подробиць цього спілкування з’ясувати не вдалося.

У прес-службі харківського бізнесмена на питання про зв’язки з родиною Масс відповіли цікавим чином: «Група „ГазУкраїна-2009“ знайома із зазначеними особами, але комерційних проектів не веде».

Редакція також зверталася до ДК «Газ України» з проханням про коментар самої Оксани Масс, але відповіді не отримала. Втім, ЕП все ще чекає на відповідь і готова її опублікувати.

У прес-службі Курченка також переконують, що не мають жодних партнерських відносин з провідними бізнесменами країни. Однак повірити в це важко.

Звісно, наведені вище зв’язки жодним чином не є доказом якихось гріхів. Можливо, це просто ділові знайомства та невеликі партнерські проекти. Однак загальновідомо, що в Україні «високі» знайомства — запорука успіху. Можливо, саме там варто шукати відповідь на питання, звідки з’явилася газова група, про яку ніхто не хоче говорити.

 

Сергій Щербина, Економічна правда

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: