Сообщения с тегами ‘Чорноморнафтогаз’

Суд виніс перший вирок по «вишках Бойка»

Опубликовано: Серпень 1st, 2018

vishka-Boiko2

 

Суд дав 5 років умовно фігурантці справи так званих «вишок Бойка», колишньому інженеру «Чорноморнафтогазу» Анастасії Цибульській.

Відповідний вирок Шевченківський районний суд Києва виніс в червні 2018 року, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Цибульську визнали винною у привласненні майна шляхом зловживання владою, службовому підробленні та створенні злочинної організації.

«Призначити Цибульській Анастасії Миколаївні за сукупністю кримінальних правопорушень… остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі», – вирішила колегія.

Водночас, жінку звільнили від відбування покарання з іспитовим строком у рік.

Такий вирок був передбачений угодою між обвинуваченою та слідством, укладеною 17 листопада 2017 року.

Цибульська «повністю визнала свою винуватість», «щиро розкаялась у вчиненому, активно сприяла встановленню обставин кримінальних правопорушень, у тому числі щодо себе та інших осіб, частково добровільно відшкодувала шкоду, спричинену злочинними діями».

На суді вона підтвердила, що угоду підписала добровільно. Водночас, яку суму жінка відшкодувала, у вироку не зазначено.

У матеріалах справи йдеться, що у 2008 – 2011 роках Цибульська працювала інженером в ДАТ «Чорноморнафтогаз», обіймаючи посади, пов’язані з проведенням тендерів та організацією закупівель.

Вона у 2010 та 2011 роках готувала та публікувала оголошення про проведення тендеру на бурові установки. Пізніше інженер разом із іншими фігурантами підробляла документи про вартість установок.

Зокрема, вони підробили контракт компанії-постачальника з «Чорноморнафтогазом» та  акт приймання-передачі бурової установки.

Слідство вважає, що своїми діями Цибульська та інші фігуранти створили «умови для  подальшого протиправного заволодіння державними коштами ПАТ НАК „Нафтогаз України“ на  свою користь через підконтрольні злочинній організації підприємства-нерезиденти».

Також правоохоронці стверджують, що жінці «було достовірно відомо» про злочинні умисли організаторів закупівлі і те, що конкурс насправді не проводився.

Згідно з даними Єдиного реєстру судових рішень, це перший вирок, пов’язаний із «вишками Бойка».

Рубрики Бойко Юрій Теги: , , , , , Коментарі Вимкнено до Суд виніс перший вирок по «вишках Бойка»

Рада дала згоду на затримання й арешт нардепа-казнокрада з Опоблоку Євгена Бакуліна

Опубликовано: Березень 15th, 2018

Bakulin-Evgen1-500x323

 

Верховна Рада дала згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата Євгена Бакуліна з фракції «Опозиційний блок».

За це парламентарі проголосували після виступу генпрокурора під час засідання 15 березня 2018 року, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Згоду на притягнення до кримінальної відповідальності Бакуліна дали 274 депутати, на його затримання – 252 депутати, на тримання під вартою депутата – 240 депутатів.

12 березня регламентний комітет Верховної Ради дав дозвіл на притягнення до відповідальності, затримання й арешт Бакуліна за підозрою в участі у «злочинній організації Віктора Януковича», заволодінні чужим майном і замаху на заволодіння чужим майном, фінансовій оборудці, складанні фіктивних документів.

Зокрема, Бакуліну інкримінують заволодіння коштами «Нафтогазу Україна» у сумі 449 млн 963 тисячі гривень, закінчено замах на заволодіння коштами цього ПАТ у сумі 5 млрд 100 млн 36 тисяч гривень, а також у заволодінні майном і коштами «Чорноморнафтогазу» у сумі 404 млн 374 тисячі доларів при закупівлі нафтовидобувних вишок.

Розгляд у комітеті відбувся без Бакуліна, який повідомив листом про незадовільний стан здоров’я.

Генпрокурор Юрій Луценко запропонував Бакуліну піти на угоду зі слідством.

За даними ГПУ, Бакулін давно не відвідував Україну.

Бакулін очолював «Нафтогаз України» з березня 2010 року до березня 2014 року.

У березні 2014 року його затримали за підозрою в розкраданні коштів в особливо великих розмірах. Згодом Печерський райсуд Києва відпустив Бакуліна під заставу в сумі 10 млн грн.

Рубрики Бакулін Євген Теги: , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Рада дала згоду на затримання й арешт нардепа-казнокрада з Опоблоку Євгена Бакуліна

Генпрокуратур Луценко проситиме Раду зняти недоторканність з опоблоківця Бакуліна

Опубликовано: Лютий 4th, 2018

Bakulin-Evgen1-500x323

 

Генпрокуратура проситиме Верховну Раду дати дозвіл на притягнення до кримінальної відповідальності депутата від «Опозиційного блоку» Євгена Бакуліна.

Про це на брифінгу заявив генпрокурор Юрій Луценко, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Заплановане подання у Верховну Раду з проханням надати дозвіл на притягнення до кримінальної відповідальності пана Бакуліна», — сказав Луценко.

Він додав, що подання внесуть наступного тижня, і воно буде розглянуте в установленому порядку.

Луценко додав, що Бакулін є нардепом, але територію України давно не відвідував.

«Але, тим не менш, для будь-яких подальших кроків – підозри, оголошення в розшук тощо – нам потрібен дозвіл Верховної Ради. Ми клопотатимемо про зняття депутатської недоторканності, затримання та арешт», — сказав генпрокурор.

Він додав, що подання стосуватиметься прохання на притягнення Бакуліна до відповідальності за статтями 255 (створення організованого злочинного угрупування), 191 (розкрадання державних коштів) та іншими статтями.

За словами Луценка, наразі у справі про так звані вишки Бойка засуджено двох осіб.

Зокрема, заступника голови правління «Чорноморнафтогазу» Олександра Кацубу, «який пішов на угоду зі слідством та відшкодував 130 мільйонів гривень до держаного бюджету», та працівника НАК «Нафтогаз України» Шевченка, який «розкаявся і також надав важливі дані для слідства».

Також скеровано до суду обвинувальний акт щодо ще одного працівника «Чорноморнафтогазу», ім’я якого поки не розголошують.

«Оголошено про підозру та обрано запобіжний захід двом особам: голові наглядової ради „Вернум банку“ Наталії Ігнатченко та Антону Фролову, її підлеглому», — сказав Луценко.

Також, він додав, що повідомлено про підозру та оголошено в розшук колишнього голову Нацбанку Сергія Арбузова, голову правління «Чорноморнафтогазу» Ясюка, його радника Сахілашвілі, директора департаменту Кудика, начальника відділу “ДАК «Чорноморнафтогаз» Савчин.

«Також сьогодні оголошено про підозру і оголошено в розшук заступника голови НАК „Нафтогаз Україна“ Євгена Корнійчука. Користуючись можливістю, знаючи, що він перебуває на території України і поки що переховується від слідства, пропоную йому добровільно звернутися до ГПУ, що вплине на кваліфікацію його злочину», — сказав Луценко.

Він додав, що 2 лютого ГПУ звернулася до колег із Латвії про повідомлення про підозру власнику «Ризької судноверфі» Василю Мельнику.

«Найголовніше те, що ми отримали інформацію та виконуємо замороження та аналіз руху коштів на рахунках, на які поступили розкрадені кошти у сумі близько 144 мільйонів доларів. Це може вивести нас на інші підозри і на інші подання до Верховної Ради, якщо буде доведено, що кошти надходили з цих рахунків до рахунків інших посадових осіб української держави або не державних службовців на той момент», — сказав Луценко.

Він наголосив, що слідство у справі має на меті «вийти на всіх учасників організованого злочинного угрупування».

Як відомо, Бакулін у 2007 році, а також із 2010 по 2014 роки обіймав посаду голови правління НАК «Нафтогаз України».

За даними «Української правди», у справі про «злочинну організацію Януковича» на чолі з Сергієм Курченком, яка дозволила здійснити спецконфіскацію 1,5 мільярда доларів оточення екс-президента, є 9 епізодів.

Серед них – і незаконне заволодіння скрапленим газом ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укранафта» на загальну суму 2,196 млрд грн, і «вишки Бойка» з незаконним заволодіння коштами ПАТ «Нафтогаз України» на загальну суму 4,966 млрд грн.

27 січня 2017 року Приморський райсуд Одеси наклав арешт на чотири самопідйомні бурові установки  ПАТ «Чорноморнафтогаз», захоплені Росією в результаті анексії Криму.

У грудні 2017 року Луценко повідомив, що «слідство у так званих „вишках Бойка“ доходить до пред’явлення матеріалів на зняття депутатської недоторканності».

Генпрокуратура порушила низку кримінальних проваджень щодо людей із оточення екс-президента Віктора Януковича, який утік до Росії 2014 року.

Рубрики Бакулін Євген Теги: , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Генпрокуратур Луценко проситиме Раду зняти недоторканність з опоблоківця Бакуліна

Луценко анонсував подання на депутата з Опоблоку Юрія Бойко, причетного до бурових установок

Опубликовано: Липень 3rd, 2017

Boiko-Yurii13

 

Генпрокурор Юрій Луценко має намір восени внести подання на зняття недоторканності з депутата Верховної Ради в справі про закупівлю бурових установок за завищеними цінами.

Про це він заявив у інтерв’ю «5 каналу», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Генпрокурор зазначив, що колишній заступник голови Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», син депутата Ради від групи “Партія «Відродження» Володимира Кацуби Олександр дав свідчення проти членів організованої групи, що заволоділа держкоштами в особливо великих розмірах при закупівлі 2 плавучих бурових установок у 2011 році.

«Ми зараз провадимо слідство згідно із цими показаннями щодо діючого народного депутата. Коли ця справа буде завершена, я піду (з поданням про зняття недоторканності) у Верховну Раду. Я думаю, що це буде восени», — сказав Луценко.

Прізвище депутата Ради генпрокурор назвати відмовився.

Раніше Генпрокуратура заявила, що слідство не встановило причетності співголови фракції «Опозиційний блок» у Верховній Раді Юрія Бойка до закупівлі в 2011 році за завищеними цінами плавучих бурових установок для державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз».

Рубрики Бойко Юрій Теги: , , , , , , Коментарі Вимкнено до Луценко анонсував подання на депутата з Опоблоку Юрія Бойко, причетного до бурових установок

Нова #зрада. Соратники Януковича та Курченка — Сергій та Олександр Кацуби вийшли сухими з води. Розслідування

Опубликовано: Березень 24th, 2016

Kacubi-rozhuk1

 

Генпрокуратура продовжує закривати резонансні кримінальні провадження проти колишнього оточення Віктора Януковича.

Янукович крав не сам. Ним була збудована тотальна вертикаль, де спільники отримували «комісію» – залишки з барського столу, здаючи основну частину коштів ватажку мафіозного клану.

У лютому 2014 року Янукович втік, а через півтора місяці, у квітні 2014 генпрокуратура відкрила провадження щодо афер Курченка в «Нафтогазі України». По цим справам проходили брати Кацуби – Сергій та Олександр, які по черзі працювали на високих посадах у «Нафтогазі».

Брати Кацуби – можливо, не дуже відомі широкому загалу, але важливі елементи піраміди Януковича. Вони – сини нинішнього депутата Верховної Ради, члена групи «Відродження» Володимира Кацуби. За часів Януковича старший з його синів Сергій Кацуба працював спочатку заступником голови правління «Нафтогазу», відповідальним за державні закупівлі, а потім став народним депутатом від Партії регіонів. Молодший син Олександр Кацуба спочатку працював заступником керівника «Чорноморнафтогазу», а коли старший брат обрався депутатом – отримав у спадок його місце заступника в «Нафтогазі». І саме в роки, коли брати Кацуби були відповідальними за закупівлі в цих державних компаніях, відбулася афера з придбання «вишок Бойка».

Kacuba-brati1

Революцію гідності старший з братів – Сергій Кацуба – зустрів у статусі депутата-регіонала, а молодший – заступника голови правління «Нафтогазу». Коли влада в Україні помінялася, Олександр Кацуба півроку після цього ховався від відставки, оформивши фейковий «лікарняний».

Щоправда, поки, за документами, Кацуба «хворів» у одній з лікарень на території виборчого округу свого батька в Дергачах Харківської області, його сторінка в Instagram поповнювалася фотографіями з відпочинку на морі, в горах та святкування власного весілля в одному з шато під Парижем.

Kacuba-vidpoch1

 

Також після Революції гідності було порушене кримінальне провадження щодо афери за участі компанії Сергія Курченка «ГазУкраїни-2020», з якою «Нафтогаз» уклав угоду про фіктивне постачання бензину.

Розмір збитків, згідно з підозрами, складеними проти братів Кацуб, сягав 450 мільйонів гривень.

«Протягом 2012 року у колишнього заступника голови правління НАК „Нафтогаз України“ Кацуби С.В., та в інших виник злочинний умисел, спрямований на вчинення заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах. Було розроблено детальний план вчинення злочину, згідно з яким передбачалося здійснити заволодіння коштами НАК „Нафтогаз України“, шляхом укладення договору про постачання нафтопродуктів з фіктивним підприємством, який би передбачав механізм 100% передплати, а після отримання 100% передплати – непостачання бензину.

22.08.2012 заступником голови правління НАК „Нафтогаз України“ Кацубою С.В., та невстановленою особою від імені ТОВ „ГАЗУКРАЇНИ-2020“, а саме від імені директора Кашкіна А.П. (підписи якого в договорі згідно проведеної почеркознавчої експертизи є підробленими) був підписаний договір поставки нафтопродуктів N14/4260/12».

За договором, «Нафтогаз» мав робити… передоплату Курченку на всі 100 відсотків. Угоди між державною компанією та аферистом, на думку слідства, «укладалися Кацубою С.В. не з метою постачання до НАК „Нафтогаз України“ бензину та подальшого отримання прибутку Компанією, а з метою виведення грошей в розмірі 449 963 820 гривень з рахунків Компанії».

Як сказано в підозрі, складеній Генпрокуратурою, Курченко та його фірма ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» повинні були створити «видимість легального здійснення торгівлі світлими нафтопродуктами на території України». Для цього вони повинні були подати в «Нафтогаз» документи про позитивну кредитну історію фірми, відсутність заборгованостей, потужності для збереження нафтопродуктів.

Отже, ця справа розслідувалася з 11 квітня 2014, і за півтора роки слідчі вийшли на підозру братам Кацубам – її було повідомлено 25 вересня 2015 року за статтями «привласнення, розтрата майна або заволодіння шляхом зловживання службовим становищем».

«Кацуба С.В. та інші невстановлені службові особи НАК „Нафтогаз України“, діючи умисно, в формі співучасті, всупереч інтересам державного підприємства, вчинили всі дії необхідні для виведення грошей з НАК „Нафтогаз України“, переведення їх на рахунок фіктивного підприємства ТОВ „ГАЗУКРАЇНА-2020“ та прикриття фіктивності угоди. В результаті злочинних дій Кацуби С.В., НАК „Нафтогаз України“ спричинено збиток в розмірі 449 963 820 гривень».

На цей момент вони були вже у статусі звичайних смертних – не змогли обратися до парламенту та втратили посади в «Нафтогазі». Але депутатом залишався їхній батько. Вони зберегли зв’язки – і в день висунення підозри Кацуба-старший терміново… чартерним літаком з Жулян вилетів до Ніцци. Через два дні Кацуба-молодший також чартером вилетів з Жулян до Бодрума.

За декілька днів, 1 жовтня 2015 року братів Кацуб було оголошено в міжнародний розшук.

Але далі події стали розгортатися за дивовижним сценарієм. Через три місяці після того, як за наслідками тривалого розслідування братам висунули підозру та оголосили у розшук, справу… закривають.

Це рішення стало черговим прикладом того, як Генеральна прокуратура «зливає» резонансні справи. Воно було ухвалено в проміжку між Новим роком та Різдвом, 5 січня 2016 року. Після цього припиняється і розшук Сергія та Олександра Кацуб. Зараз вони вже повернулися до України, де у них під Києвом є розкішний палац поруч із колишнім главою «Нафтогазу» Бакуліним.

Kacuba-maetok1

Як випливає з відповіді Міністерства внутрішніх справ, рішення про закриття провадження ухвалено Генеральною прокуратурою. І найцікавіше – нагляд за цим кримінальним розслідуванням, а, відповідно, і рішення про його закриття винесло управління Генпрокуратури, куратором якого є перший заступник Шокіна Юрій Севрук – той самий чоловік, який виконує обов’язки генерального прокурора України і якого називають серед тих, хто може очолити Генпрокуратуру.

zapit-Leshenko-Kacuba1zapit-Leshenko-Kacuba2

Цікаво також, що родина Кацуб має спільний бізнес з оточенням міністра Авакова. Так, у власності Кацуб є фірма «Техпроект», яка веде спільну діяльність з державною компанією «УкрГазВидобування».

Останні зміни в складі засновників Кацубіного «Техпроекту» відбулися через тиждень після втечі Януковича, 28 лютого 2014 року, коли було змінено директора, а в склад засновників увійшли фірми… з Панами. Одна з них, Marco Development S.A., стала власником 20% акцій фірми Кацуби. Найцікавіше, що адреса реєстрації цієї панамської фірми, а також її панамські директори – ті ж самі, що у фірми Kingston Group S.A., на рахунок якої депутат-соратник Авакова Ігор Котвіцький переказав минулого року скандальні 40 мільйонів доларів.

Крім того, батько Кацуб став депутатом нинішнього скликання завдяки тому, що його головний конкурент Іван Варченко зняв свою кандидатуру після відвідин Авакова, де буквально зіштовхнувся з самим Кацубою-старшим. За декілька місяців після цього Варченко був призначений радником Авакова у МВС.

Таким чином, Аваков напряму та через Котвіцького мав більше ніж достатньо аргументів не переобтяжуватися слідством.

Насправді, для суспільства не має значення, хто дозволив братам Кацубам вийти сухими з води – Національна поліція, яка вела слідство, чи Генеральна прокуратура, що здійснювала нагляд. Зрештою, все це лягатиме тягарем на одну особу в державі – президента Петра Порошенка, за часів якого жоден з високопосадовців старої влади не поніс покарання.

Сергій Лещенко, народний депутат, Національне бюро розслідувань України

Рубрики Кацуба Володимир, Кацуба Олександр, Кацуба Сергій Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Нова #зрада. Соратники Януковича та Курченка — Сергій та Олександр Кацуби вийшли сухими з води. Розслідування

Чому екс-регіонал, корупціонер Юрій Бойко уникнув суду і спокійно залишається значущою фігурою в політиці? Розслідування

Опубликовано: Січень 25th, 2016

Boiko-Yurii13

 

Колишній держчиновник і член Партії регіонів уникнув суду за кричущим звинуваченнями в корупції у зв’язку зі скандальними «вишками Бойка» і спокійнісінько живе в елітному маєтку під Києвом.

Хто допоміг йому в цьому?

Він спокійно живе в маєтку під Києвом, у закритому кооперативі. Протягом тижня без усіляких проблем їздить на роботу до Верховної Ради на особистому Mercedes, який цілком відповідає його статусу лідера третьої за величиною парламентської фракції Опозиційного блоку (ОБ).

Ця людина — Юрій Бойко. Він не намагається втекти з країни, що не побоюється арешту й оточений повагою колег. «Юра буде останнім, щодо кого порушать кримінальну справу»,— так, за словами політтехнолога Тараса Березовця, кажуть про Бойка його соратники.

Між тим цей політик — один з ключових діячів епохи Віктора Януковича, якого звинувачують у причетності до корупції в розмірі $400 млн. Саме стільки 2011 року держкомпанія Чорноморнафтогаз, якою опікувався Бойко, який на той момент обіймав посаду міністра палива та вугільної промисловості, переплатила за дві морські бурові установки. За кожну держбюджет виділив по $400 млн невідомим компаніям-посередникам, переплативши вдвічі. Власником однієї з цих фірм виявився латвійський бомж-алкоголік. «Класична корупційна схема»,— наполягали тоді представники Дзеркала тижня, видання, що розкопало цю аферу. Ту саму фразу повторювали й опозиціонери, які докоряли Януковичу тим, що Генпрокуратура цією сумнівною оборудкою так і не зацікавилася.

Тепер вчорашня опозиція має весь обсяг влади в країні, а Бойко опинився в ролі політичного опонента влади. Але ані справа про скандальні вишки, ані нові звинувачення в співучасті в незаконній схемі продажу скрапленого газу, реалізованій 2010‑го «младомільярдером» Сергієм Курченком за участю Бойка і його підлеглих, не зробили з колишнього міністра обвинуваченого в судах щодо корупції.

Генпрокуратура мляво розслідує обидві справи. Експерти впевнені: безпеку високопосадовцю забезпечує влада, яка послідовно дотримується нейтралітету. Таким само чином вони поводяться щодо друзів і партнерів Бойка — мільярдера Дмитра Фірташа і Сергія Льовочкіна, заступника голови фракції Опоблоку.

«Переконаний: без домовленостей із Банковою лідер ОБ не почувався б настільки безкарним»,— каже Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції.

Бойко не лише уникає суду, але і залишається значущою фігурою в газовій галузі, контролюючи один із важливих активів — компанію Київгаз. Його зять Сергій Горовий вже шостий рік працює головою правління Київгазу, який частково перебуває в муніципальній власності.

Найщасливіший

Два роки після Майдану, протягом яких країна пройшла крізь глобальні потрясіння, а політична еліта — крізь струс, зокрема втечу з країни ключових чиновників і частковий арешт їх активів, Бойко пережив без особливої напруги. Він ще не оприлюднив декларацію за 2015 рік, проте, з огляду на дані за 2014‑й, його справи йшли непогано.

У власності політика і його рідних опинилися чотири ділянки землі площею від 600 соток до 2 га, два житлових будинки — один з них на 450 кв. м. За інформацією ЗМІ, сім’я Бойка живе в елітному кооперативі Лісовий в селі Іванковичі, що за 15 км від Києва. Крім того, його родина задекларувала понад 9 млн грн річного доходу. А на рахунках подружжя Бойків зберігається 27,5 млн грн. І це лише видима частина: як кажуть експерти, навряд чи екс-чиновник розкрив усю свою власність у декларації.

Бойко не просто заможно живе за містом і працює у Верховній Раді — фортуна в буквальному сенсі не втомлюється йому посміхатися.

Навесні 2014 року українська Генпрокуратура підготувала для ЄС санкційний список з 22 осіб, що входять у близьке оточення Януковича. Прізвище Бойка там відсутнє. Так само, як і прізвища його друзів і партнерів — Фірташа, Льовочкіна, а також колишнього керівника НАК Нафтогаз України Євгена Бакуліна. Тобто до санкційного списку не потрапив жоден з членів так званої групи Росукренерго (РУЕ), названої на честь газотрейдера-посередника, на якій Фірташ збагатився.

Люди з РУЕ уникли санкцій завдяки Олегу Махніцькому, першому постмайданному генпрокурору та члену ВО Свобода, вважає Сергій Лещенко, депутат від Блоку Петра Порошенка (БПП). За його версією, Махніцький не вніс до списків представників РУЕ через те, що залежав від іншого свободівця Ігоря Кривецького на прізвисько Пупс, колишнього партнера Фірташа.

Генпрокуратура і в інших випадках була поблажливою до Бойка. У лютому минулого року до Остапа Семерака, народного депутата фракції Народного фронту, звернулися співробітники прокуратури. Вони розплутували справу про закупівлю вишок Бойка — цією саом темою цікавився і сам Семерак.

За Януковича ГПУ ця справа не зацікавила, але після Євромайдану, у квітні 2014‑го, вона взялася за нього ґрунтовно, порушивши справу за фактом того, що службові особи Міненерго в змові з представниками НАК Нафтогаз і Чорноморнафтогазу вкрали у держави $400 млн, сплачених за вишки.

І хоч Бойко не підписував тендерну документацію і контракти на придбання вишок, але, як людина, що опікувалася Нафтогазом і Чорноморнафтогазом, не міг не знати про деталі цієї афери, переконаний Семерак.

Слідчі прийшли до депутата, за його словами, по допомогу. Мовляв, готували постанову про арешт Бойка, але лідер Опоблоку розпочав переговори з кимось із представників влади, намагаючись уникнути цього. Щоб екс-чиновник все ж відчув на зап’ястях наручники, працівники ГПУ попросили депутата вжити контрзаходів. Семерак проанонсував арешт Бойка. Але в результаті ГПУ навіть не передала в Раду клопотання про зняття недоторканності з очільника Опоблоку. Причини такої поведінки Генпрокуратури Семерак не знає.

Сам Бойко завжди заперечував звинувачення у штучному завищенні ціни на бурові, називаючи маржу платою за додаткове устаткування.

Сьогодні обидві установки, що працювали біля Криму, росіяни вкрали. Також в російському полоні несподіваним чином опинилася і частина документації щодо закупівлі цього обладнання.

Колишній керівник Нафтогазу Бакулін, під орудою якого проводився скандальний тендер, лише короткий час навесні 2014‑го провів під арештом і зараз разом з Бойком засідає в парламенті у фракції Опоблоку.

У Генпрокуратурі на запит журналістів відповіли, що слідство за фактом афери все ще ведеться. Зокрема, перевіряють і законність дій нинішнього лідера опозиції. Тривале розслідування у відомстві пояснили тим, що в його межах співробітники прокуратури звертаються із запитами до закордонних органів.

Вибіркове неправосуддя

ГПУ виявилася вкрай милостивою до лідера ОБ і в іншій справі. Лещенко згадує, що ще влітку 2015‑го слідчі прокуратури підготували клопотання про зняття недоторканності й арешт Бойка за його участь в інший афері — схемі реалізації скрапленого газу, створеній Курченком.

Бойко, на той момент міністр палива і енергетики, і Оксана Масс, перший заступник директора  «Газ України», штучно завищували потребу населення у скрапленому газі в семи областях. Щоб її задовольнити, держава проводила аукціони з продажу додаткових обсягів енергоносія за соціальними цінами, що становлять 20 % від ринкової вартості. Покупцями ставали 12 фіктивних підприємств, створених Курченком. Придбаний таким чином газ перепродувався за комерційними цінами на ринку. «Бойку було відомо про сенс скоєного злочину, була визначена його роль у злочинній організації: він мав не тільки діяти як міністр, але і забезпечувати скоєння злочину за лінією Міненерго та дочірніх підприємств»,— цитує текст клопотання слідчих ГПУ Лещенко.

Але Шокін клопотання не підписав.

ГПУ не цікавиться й іншими темними справами екс-чиновника, яких не бракувало. Російський бізнесмен Костянтин Григоришин нещодавно кинув світло на гігантський масштаб корупції під патронатом міністра Бойка. «Раніше [на держзакупівлі] сиділи люди Юри Бойка, вони казали: помножте ціну на шість, поставте трансформатори, а потім 80 % поверніть нам готівкою»,— розповідав він НБРУ, говорячи про особливості здійснення держзакупівель у часи, коли нинішній головний парламентський опозиціонер був у владі.

Бойко не відповів на запит журналістів про те, чи викликають його до прокуратури, як кого і щодо яких справ.

Весь у газі

Лідер Опоблоку не тільки дешево відбувся за старими справами, але і залишається важливим гравцем на газовому ринку.

Тут його ключовим активом є зять Сергій Горовий, чоловік старшої дочки Ярослави.

2010 року, коли Бойко служив міністром, Горового на позачергових зборах акціонерів Київгазу обрали головою правління. Відтоді зять політика не залишає цей пост, хоча результати його роботи негативні. Нацкомісія з регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) у травні 2015‑го перевірила компанію на предмет дотримання ліцензійних умов. Підсумок — НКРЕКП наклала на Київгаз максимальний штраф у 800 тис. грн.

Але звільнити зятя Бойка Київська міськдержадміністрація (КМДА) не може: за словами Петра Пантелєєва, заступника голови КМДА, це здатна зробити лише наглядова рада. Як стверджує чиновник, міська влада вже попросила компанію призначити загальні збори акціонерів, щоб переобрати раду. І сподіваються, що вони відбудуться до середини весни.

У липні минулого року Київгаз створив дочірнє підприємство КиївГазЕнерджі, якому делегував функції обслуговування споживачів. Директором стала теж не чужа Бойку людина — Владислав Красавін, який на сайті Ради досі значиться помічником на громадських засадах лідера Опоблоку.

Ані Горовий, ані Красавін не відповіли на питання журналістів, чи пов’язані їхні призначення з Бойком.

Горовий для Бойка — не тільки інструмент впливу на Київгаз, але і сімейний роботодавець. Він є співвласником видавничого дому Вавилон, до якого входять модні журнали l’Officiel та Pink. І дві старші дочки лідера ОБ працюють у цих виданнях: Ярослава — креативним директором l’Officiel, а Уляна — шеф-редактором Pink.

Непотоплюваний

Чому ГПУ спускає на гальмах справи, до яких причетний Бойко? Відповідаючи на це запитання, експерти зазначають кілька причин.

Лещенко каже, що у Шокіна є старший помічник — Василь Драган. За часів Януковича він був завідувачем сектора запобігання та виявлення корупції в апараті Міненерговугілля. «Драган був у Бойка головним борцем з корупцією саме тоді, коли купували вишки Бойка»,— пояснює нардеп БПП.

Бойко не захотів коментувати свої зв’язки з Драганом.

Але у ГПУ є і значно вагоміша причина затягувати слідство. І ця причина — найвища влада в особі президента країни. Про те, що без домовленостей з Банковою Бойко не був би такий спокійний за свою свободу, говорить Шабунін. Лідер Опоблоку, на його думку, дуже зручний конкурент для Порошенка на наступних президентських виборах.

Про існування якогось таємного «акта про ненапад», на думку політолога Євгена Магди, свідчить і те, що Опозиційний блок не виконує найважливішої функції — він не опонує главі держави. «ОБ не турбує владу, він шукає можливість з нею домовитися»,— пояснює експерт.

На останній прес-конференції президента журналісти нагадали Порошенку про те, що Шокін не підписує клопотання до парламенту про зняття депутатської недоторканності й арешт Бойка. На що президент відповів, що тепер це робота вже не ГПУ, а нових антикорупційних органів. “І про Бойка, будь ласка, матеріали в Антикорупційне бюро. І справи не будемо вибирати. Бойко, не Бойко — всіх корупціонерів до відповідальності”,— театрально заявив засновник Партії регіонів.

У Національному антикорупційному бюро журналістам сказали, що зараз у них немає кримінальних проваджень щодо Бойка.

Христина Бердинських, Національне бюро розслідувань України

Рубрики Бойко Юрій Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Чому екс-регіонал, корупціонер Юрій Бойко уникнув суду і спокійно залишається значущою фігурою в політиці? Розслідування

Сімейні цінності Едуарда Ставицького. Частина 3

Опубликовано: Січень 14th, 2014

Про майновий статус: За 2012 рік сім’я міністра енергетики та вуглепрому Едуарда Ставицького заробила майже вдесятеро більше ніж у 2011-му. Якщо в 2011 році сума сукупного доходу членів родини склала 284 тисячі гривень, то в 2012-му – уже 2,5 мільйони.

Квартиру площею 165 квадратних метрів Ставицькі за рік змінили на 212 квадратів. При цьому, кошти на банківських рахунках міністра за рік зросли майже втричі – до 155 тисяч гривень. Кошти членів родини знизились на 46 тисяч, до 85 тисяч гривень.

Скандали Ставицького: масштаби зростають

«Учора було здійснено рейдерське захоплення командою Януковича на чолі з паном Ставицьким, який безпосередньо є людиною народного депутата Джарти. Учора Ставицький разом із сімома охоронцями, разом із людьми, які допомагали їм силовим способом вриватися в будівлю НАК „Надра України“… І ця компанія була захоплена!»– обвинувачувала нинішнього міністра енергетики екс-прем’єр Юлія Тимошенко 20 серпня 2009 року.

Тоді сталася резонансна подія: отримавши рішення суду, Ставицький у супроводі працівників приватної охорони захопив будівлю НАК «Надра України» на вулиці Володимирській. Але на той час Ставицький у владі був фактично ніким, оскільки в 2009 році на посаді прем’єра була Тимошенко, а Янукович перебував в опозиції. Тому МВС за допомогою бійців «Беркуту» швидко відбило атаку Ставицького на офіс державної компанії.

Але зухвале захоплення будівлі не на жарт розлютило Тимошенко. Вона, особливо не стримуючи себе, звинувачувала «попередників» у масштабних оборудках. За її словами, «Надра України» часів Ставицького передали «на корупційній основі найближчому оточенню Віктора Януковича» 19 ліцензій на видобування нафти й газу, резиденцію «Межигір’я» та дві будівлі в центрі Києва.

Цікаво, що повідомлення з детальним описом «корупційних схем» нинішнього міністра енергетики досі висить на офіційному сайті «Надр України» під заголовком “Відбулося рейдерське захоплення НАК «Надра України». Його не видалили навіть після того, як із приходом Януковича в 2010 році Ставицький повернувся в крісло голови акціонерної компанії.

На офіційному сайті НАК "Надра України" Ставицького досі звинувачують у корупції та розкраданнях.

 


Вивчивши документи того часу, можна дійти висновку, що в 2007 році частина ліцензій і справді відійшла компаніям, які були не чужі оточенню Ставицького і Януковича. Серед інших, дозволи тоді отримали: «Надра геоцентр», «Кримська бурова компанія», «Українська бурова компанія». Ланцюжок засновників цих компаній приводив до родинного кола екс-міністра охорони навколишнього природного середовища та екс-прем’єра Криму, нині покійного Василя Джарти.

Називаючи Ставицького «людиною Джарти», Тимошенко фактично не помилялась.

Можна припустити, що саме знайомство із цією впливовою на той час фігурою було одним із вирішальних епізодів у житті нинішнього міністра енергетики.

У вересні 2006-го Джарти призначає Ставицького спочатку своїм радником.

А вже за кілька місяців герой нашого розслідування стає керівником «Надр України».

Названі ж вище компанії, що отримали родовища, через засновників приводять до австрійських фірм Lifo Invest та Wellmind Invest.

Їх директором станом на 2007 рік був ніхто інший, як зять Василя Джарти – народний депутат від ПР Валерій Омельченко.

В «епоху Ставицького» схема передачі ліцензій від державних підприємств до приватних компаній була простою. Хрестоматійною виглядає історія «Кримської бурової компанії», що детально описана в «Реєстрі судових рішень».

У листопаді 2007-го фірму заснували 50 на 50 державна «Кримгеологія» та приватна «Українська торгівельна компанія», одним з її засновників котрої, у свою чергу, у 2007 році була вищезгадана Wellmind Invest зятя Джарти.

Едуард Ставицький (по центру) люб'язно запрошує підприємців до партнерства з державою

Менше ніж за місяць без особливих труднощів новоутворена компанія отримує дозвіл на видобуток вуглеводнів на Керлеутській площі в Криму. Та вже за кілька днів після отримання бажаного документу, частка держави в компанії зменшується до 3%. Внаслідок цього «Надра України» фактично втрачають контроль над компанією та видобутком надр на цій площі.

Тогочасне керівництво «Кримгеології», яка співзаснувала «Кримську бурову компанію», виявилось також близьким і до родини Едуарда Ставицького. За даними «Наших Грошей», її очільником був Роман Майдебура – колишній співвласник“Торгового дому «Гермес» разом із батьком міністра – Анатолієм Ставицьким.

«Слідство перевіряє факт злочинної змови Ставицького Едуарда, як посадової особи НАК „Надра України“ та колишнього директора ДП „Кримгеологія“ НАК „Надра України“ Майдебури Романа, що перебуває в розшуку, оголошеному в межах кримінальної справи за фактом розкрадання майна в особливо великому розмірі», – заявляли «Надра України» у 2009 році.

Щоправда, справа так і не призвела до негативних наслідків для обох чиновників. За кілька років Ставицький пішов на підвищення по кар’єрній драбині, а Роман Майдебура в 2012-му очолив фірму, що стрімко розвивалась у видобувному сегменті – «Голден Деррік».

Золота вишка для міністрів

Саме при Ставицькому, «Надра України» передали «Голден Дерріку» майно державного підприємства «Полтаванафтогазгеологія» на 17 мільйонів гривень. Хочакерівники підприємства стверджували, що реальна вартість обладнання державної компанії набагато вища – 240 мільйонів гривень.

Компанія «Голден Деррік», назва якої перекладається з англійської як «золота вишка», отримала майно не випадково. На момент передачі активів «Полтаванафтогазгеології», «Голден Дерріком» рівною мірою володіли «Надра» та кіпрська Hartlog Limited. Але в 2008-му державна компанія люб’язно продала частину власної долі кіпріотам,залишивши собі всього 33%.

Особливо активний розвиток компанії розпочався в 2010-му році, коли Ставицький знову очолив «Надра України». За кілька років «Голден Деррік», тепер уже підконтрольний приватному власнику, отримав близько 30 дозволів на розробку надр у Центрально-Східній Україні. Цього року «Золота вишка» ще й почала перемагати на тендерах «Чорноморнафтогазу».

Така поблажливість до компанії та її власників могла виникнути ще й тому, що кіпрський офшор Hartlog Limited, крім «Голден Дерріку», був ще й засновником «Монолітінвесту» – будівельної компанії Ставицього-Присяжнюка. Згідно зрозслідуванням Слідство.Інфо, кінцевим власником Hartlog Limited виявився угорський адвокат Пітер Паллаг – близький партнер сімейства Миколи Присяжнюка ще з 1990-х років.

Ближнє коло Ставицького (зліва направо): Олег Проскуряков, Пітер Паллаг, Роман Майдебура

Ставицький і Присяжнюк наполегливо відмовляються від зв’язку з «Голден Дерріком». В 2011 році в інтерв’ю журналісту «Forbes-Україна» Едуард Ставицький заявляв, що не причетний до видобутку природних ресурсів: «У мене особисто ніколи не було свердловин своїх . Не було й немає. Перевіряйте хоч як. У заправному секторі – працював, так. У нафтотрейдерському – так. А в частині видобутку – ніколи не був пов’язаний, та й не буду… Не хочу, бо не маю права, у першу чергу», – заявляв він.

Поговорити з журналістом «Слідство.Інфо» для цього матеріалу Ставицький часу не знайшов.

«Батя, я стараюсь!»

На посаді голови «Надр України» Ставицький прославився ще і як розпорядник нерухомості, догоджаючи особисто Віктору Януковичу.

25-го вересня 2007 року «Надра України» вирішили помінятись майном із фірмою «МедІнвестТрейд» та передати резиденцію «Межигір’я» в Нових Петрівцях в обмін на два будинки на Парковій дорозі в Києві. Будівлями національна компанія змогла покористуватись лише добу: уже наступного дня уряд Януковича передав їх на баланс ДУС. А менше ніж за місяць, майно Межигір’я перейшло до рук компанії «Танталіт», у чиїй власності перебуває донині.

Таким чином, саме Ставицький взяв на себе більшу частину юридичної відповідальності по відчуженню Межигір’я, де зараз мешкає президент Янукович.

Межигір'я з повітря. Фото журналу "Кореспондент"

Очевидно, глава держави оцінив і особисту вірність і заповзятість Едуарда Ставицького.

В якості бонусу Едуард Анатолійович не лише отримав один із найважливіших міністерських портфелів. Йому вдалося провернути ще одну операцію з відчуженням державної нерухомості.

 

 

Ідеться про дві будівлі НАК «Надра України» на вулиці Володимирській у Києві.

У вересні 2007-го державна компанія, посилаючись на аварійний стан будинків, вирішує продати їх фірмам «Еліттранссервіс» та «Ярд-Шиппінг». Лояльність очільника Ставицького до двох фірм не була випадковою. Директором «Еліттранссервісу» у 2007 році був Олексій Харітонов, який ще з початку 2000-х працював разом зі Ставицькими. А «Ярд-Шиппінг» базувався в офісі народного депутата від ПР Віталія Борта – партнера Василя Джарти.

 

 

 

Однак, схоже на те, що будівлі зрештою так і не дійшли до Джарти чи Борта. У результаті перепродажу обидва об’єкти отримала кіпрська Zentax Limited.

Вказівку на можливих нових власників нерухомості дає «Реєстр судових рішень»: представником Zentax Limited в українських судах був угорський адвокат Пітер Паллаг. Як було згадано вище, саме він обслуговував інтереси пов’язаного зі Ставицьким міністра АПК Миколи Присяжнюка. І саме Паллаг на сьогодні є формальним власником «Голден Дерріка».

Щоправда, покористуватись елітною нерухомістю на Володимирський нові господарі так і не змогли: будинки стоять закинутими, а НАК «Надра України» змушені винаймати приміщення в старому бізнес-центрі на Севастопольській площі.

 

Володимирська 34

«Новий Курченко»

Державні тендери в енергетиці – золоте дно. Швидко й непрозоре свої перші сотні мільйонів на цьому заробила компанія «Газ України 2009», яку контролює скандально відомий Сергій Курченко.

Усі шанси стати ще одним Курченком має 29-річний Валерій Токар із Київщини, «людина нізвідки».

Два роки тому Токар балотувався в народні депутати по одному з округів Київщини.

Тоді він мав офіційний статус безробітногой жодної копійки особистого доходу.

У депутати Токар не пройшов, набравши 0,47% голосів виборців. А вже сьогодні він очолює ТОВ «Укратоменерго» – маловідому фірму, яка, тим не менше, виграла тендери у відомстві Ставицькогона 61 мільйон гривень.

А місяцем раніше «Укратоменерго» «випала честь» бути єдиним конкурентом «Голден Дерріка» на тендері «Чорноморнафтогазу», де близька до Присяжнюка-Ставицького фірма отримала 112 мільйонів гривень.

– Про вашу фірму ніхто раніше не чув, а тепер їй вдається вигравати тендери на десятки мільйонів. Як? – питаємо Токара.

– Нам приховувати нічого, ми нормальна структура, зі спеціалістами. Ми будували, робили ремонти, реконструкції компресорних цехів, працювали в трансгазі, на лінійно-виробничих управліннях магістральних газопроводів.

– У вашої фірми є офіс? Можна подивитися його? Поговорити з вами там?

– Добре, подзвоніть мені в понеділок, і я з вами зустрінуся в офісі.

Втім, в обіцяний час Валерій Токар виявився зайнятим і на зв’язок більше не виходив.

Пояснення тендерних успіхів його фірми може бути в тому, що одним із засновників «Укратоменерго» є Лариса Миколаївна Токар. Сам молодий директор підтвердив Слідству.Інфо, що це його родичка, щоправда, не уточнюючи, яка саме.

У соціальних мережах знайшлася Лариса Токар – уродженка Кіровоградської області 56-ти років.

Вона цілком може бути матір’ю Валерія Токара. А її походження підкріплює й без того вже усталену тенденцію: земляки Едуарда Ставицького з Кіровоградщини отримують чимало ласих шматків на тендерах міністерства енергетики.

Але, здається, це не дуже турбує Віктора Януковича.

Едуард Ставицький, будучи вірним членом президентської Сім’ї, схоже, заслужив право на створення власного угрупування у владі та бізнесі.

*   *   *

 

Катерина Каплюк, «Слідство.Інфо», спеціально для Української правди

 

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Сімейні цінності Едуарда Ставицького. Частина 3

Сімейні цінності Едуарда Ставицького. Частина 2

Опубликовано: Січень 14th, 2014

Пасаж на Хрещатику – одне з найпрестижніших місць Києва. Дружина енергетичного міністра Едуарда Ставицького, як свідчать дані Єдиного державного Реєстру, зареєстрована саме в одному з «пасажівських» будинків.

Витяг з ЄДР. Адреса дружини Ставицького – Пасаж на Хрещатику

 

«Едуард Ставицький тут живе?» – питаємо одного з тутешніх мешканців. – «Ні, тут живе його син Станіслав та невістка. А Едуард Ставицький живе в сусідньому під’їзді. Там машини їхні стоять, бачите? Син його на „Мазераті“ катається. Усе нормально в них».

 

 

Жителі цього під’їзду також підтверджують: їх сусідами є саме сімейство Ставицьких. Родина міністра займає три квартири – тобто, цілий поверх, кажуть місцеві. Одне з помешкань раніше використовувала «Партія зелених», за списком яких в 2006 році балотувалась Олена Ставицька. Ще раніше в цій квартирі жив співак Михайло Гришко, меморіальна дошка якому встановлена біля входу в під’їзд. Зараз двері квартир на поверсі прикрашають таблички «Приміщення народного депутата України».

Три квартири в Пасажі мають статус приміщень нардепа. В них, за твердженням сусідів – мешкають Ставицькі. Фото – Слідство.Інфо

 

 

 

 

«Все нормально», не тільки в Едуарда Ставицького і його родичів. Дуже комфортно себе почувають і найближчі друзі міністра енергетики.

Любі друзі й теплі місця

У нинішньому кабміні в Едуарда Ставицького є двоє перевірених часом друзів – міністр екології та природних ресурсів України Олег Проскуряков та міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк.

«Ми познайомились (зі Ставицьким – ред.) ще в студентстві. У нас профільна освіта – я геолог, він – гірничий інженер. На практиці пересіклись», – розповідає автору статтіОлег Проскуряков.

Дружба зі Ставицьким дала Проскурякову чимало. Друзі разом починали працювати у фірмі Ставицького – МПП «Аметист» в Олександрії. Потім, згідно офіційної біографії, Проскуряков працював у сімейній компанії Ставицьких «Тетерів-Нафті». Переходячи з посади на посаду у виконавчій владі, Едуард Ставицький не забував про друга й залишав нагріте місце саме для Олега Проскурякова.

Міністр екології Проскуряков усі посади у владі отримав "у спадок" від Ставицького. Фото із сайту Мінприроди

 

Так, у 2010-му році Ставицький іде на підвищення з посади голови правління НАК «Надра України» в керівники Державної служби геології та надр. На посаду, що звільнилася, одразу призначається друг Проскуряков. З керівників Держслужби геології та надр Ставицький іде ще вище – стає міністром екології та природних ресурсів. Звільнену посаду керівника Держгеонадр Ставицький знову ж таки залишає Проскурякову.

Зрештою, у грудні 2012-го року Ставицький стає міністром енергетики та вугільної промисловості. Вільне крісло мінекології традиційно посідає Олег Проскуряков.

Крім того, до переходу на роботу у виконавчій владі, Проскуряков встиг попрацювати ще в одній не чужій сімейству Ставицьких компанії: заступником директора з розвитку вже згаданої мережі автозаправок «БРСМ-Нафта».

Проскуряков навіть погодився віддати свою ділянку в Лютежі Київської області для будівництва однієї з АЗС мережі.

«Я не знаю, чи був він (автозаправочний комплекс – ред.) побудований. Я цю ділянку реалізував. Я просто продав її, але не „БРСМ“, а приватній особі. А що там було далі – я не знаю, я не слідкував за її долею», – коротко відповів друг Ставицького в коментарі Слідству.Інфо.

Інший друг міністра Ставицького – міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк. Як розповідає сам Присяжнюк, їхнє знайомство зі Ставицьким відбулось в Житомирі, коли аграрний міністр був заступником голови місцевої держадміністрації.

Міністри-друзі: Ставицький (по центру), по ліву руку від нього – Присяжнюк, далі Проскуряков

 

«Ставицький був успішним підприємцем. Ми працювали з ним як з меценатом, інвестором соціальних проектів у Житомирі… З ним я зараз дуже близько дружу. Я був натхненником того, щоб вони з дружиною народили другу дитину. Але на третю їх поки не вмовив», – сміється аграрний міністр у коментарі автору.

Нові скандали

Після зміни влади в 2005 році, Присяжнюк звільнився з облдержадміністрації й зайнявся бізнесом разом зі Ставицьким. Одним з їхніх спільних проектів стала компанія «Монолітінвест». Фірма мала намір зайнятися будівництвом.

«З „Монолітінвестом“ ми планували піти в будівництво, але не склалося», – розповідає Микола Присяжнюк. Публічна діяльність фірми обмежилася лише купівлею земельної ділянки в центрі столиці.

Дружньою до засновників «Монолітінвесту» можна також назвати скандальне ТОВ «Нові інвестиційні технології». Компанія зареєстрована за адресою Шота Руставелі, 17, у Києві – у тому ж приміщенні, де знаходилась легендарна фірма Миколи Присяжнюка «Риф».

На думку житомирської прокуратури, в 2007 році «Нові інвестиційні технології» сумнівним шляхом заволоділи частиною акцій ЗАТ «Волинські самоцвіти», і потім продали їх афільованому TIS Limited. У 2003 році одним з акціонерів «Волинських самоцвітів» стала страхова компанія «Класичне страхування», співзасновником якої був особисто Микола Присяжнюк. Саме ця компанія згодом продала акції «Новим інвестиційним технологіям».

Як зазначала прокуратура в апеляційному поданні, «Класичне страхування» знаходилось в одній квартирі з «Новими інвестиційними технологіями», що дало правоохоронцям підставу вважати договір нікчемним. Втім, суд вирішив, що думка правоохоронців була недостатньо переконливою та не задовольнив їх апеляцію.

Інфографіка: Ярина Михайлишин

 

А одним із засновників «Нових інвестиційних технологій», разом із кіпрським офшором TIS Limited, був та досі лишається Віктор Пономаренко, глава НАК «Надра України».

“Віктора Пономаренка знаю близько 10 років. З ним познайомився раніше, аніж зі Ставицьким. Я не скажу, що вони дружать, але сьогодні Пономаренко є підлеглим у Ставицького. До нас на роботу його привів Олександр Кравцов (нардеп V скликання від ПР – ред.)“, – розповідав Микола Присяжнюк автору цього тексту більше року тому.

Втім, «Монолітінвест» був далеко не єдиним будівельним проектом родини Ставицьких. Хоча в цій сфері їхня діяльність виявилась менш успішною ніж у продажі нафтопродуктів. Сам Едуард Ставицький разом із депутатом Київради Борисом Дроботом заснував фірму «Барви-2005», яка виступила замовником житлового комплексу «Зелена гора» в Гореничах Київської області площею в 130 тисяч квадратних метрів. Однак комплекс, задуманий як масив з 9-поверхових будинків та таунхаусів, соціальних та розважальних закладів – так і не був побудований.

Сам Ставицький, хоч і має багато впливових друзів, не вважає себе членом якогось бізнес-угрупування. «Я в жодній групі впливу не перебуваю й не перебував. А те, що в мене з багатьма людьми хороші стосунки, як і в політичних колах, так і в загальнолюдських – це так, це факт», – заявив про себе міністр журналісту Forbes-Україна Севгіль Мусаєвій.

Темні «Води України»

Намагаючись досягти газової незалежності від Росії, міненергетики на чолі зі Ставицьким активно просуває видобуток вуглеводнів усередині країни. Втім, і тут не обходиться без скандалів. Адже, окрім всесвітньо відомих енергетичних гігантів на кшталт Shell чи ExxonMobil, ласий шматок надр отримують і скандальні українські компанії.

Чимало резонансних розслідувань було присвячено фірмі зі «спального району» – «СПК Геосервіс», яка разом з транснаціональними корпораціями отримала частку у видобутку сланцевого газу на Юзівській та Олеській площах.

Однак, попри минулорічні скандали із «засланцями», Ставицькій і підлеглі продовжили залучати сумнівні структури до розподілу українських родовищ.

Майже місяць тому – 27-го листопада Едуард Ставицький підписав угоду про розподіл продукції, що видобуватиметься на площах Абіха, Суботіна, Кавказькій та Маячній у Чорному морі.

Едуард Ставицький підписує угоду про розподіл шельфу Чорного моря. Фото із сайту Міненерговугілля

 

Згідно з підписаним документом, дозвіл на розробку нафти й газу на чорноморському шельфі отримали італійська Eni, французька EdF, а також вітчизняні «Чорноморнафтогаз» і ТОВ «Води України». Цікаво, що найбільші частки проектуотримали Eni – 50%, та «Води України» – 35%, тоді як на долю «Чорномонафтогазу» та EdF припало лише 15%.

Відповідно до угоди, названі компанії зможуть видобувати близько двох мільйонів тон нафти та газового конденсату на рік. Причому три чверті видобутих вуглеводнів бізнесмени залишатимуть собі й лише чверть віддаватимуть державі.

Частина шельфу Чорного моря, переданого Ставицьким у розробку інвесторам. Джерело – "Укргеофізика", сайт ua-energy.org

 

Квота іноземних компаній може викликати питання щодо захисту національних інтересів українськими чиновниками. А от значний шматок, який отримала маловідома українська ТОВ «Води України», породжує підозри в махінаціях.

Адже ТОВ «Води України», хоч і має в засновниках державні компанії «Надра України» та «Західукргеологію», цілком схожа на фірму-прокладку.

Тривалий час вона була зареєстрована на вулиці Володимирській, 34, у Києві. Ця будівля, що раніше належала «Надрам України», була продана за часів керівництва компанією Едуардом Ставицьким у 2007 році.

Впродовж кількох років будинок стояв закинутим, а тому сконтактувати з «Водами» видавалось маловірогідним. Більше того, в 2010 році Окружний адмінсуд Києваприйняв рішення про ліквідацію «Вод України» через те, що компанія кілька років не вела жодної діяльності. Щоправда, згодом представники фірми домоглися скасування цього рішення.

Знайти діючий офіс та працівників «Вод України» виявилося справжньою проблемою. Міський телефон фірми не відповідає. Довелося телефонувати до компанії засновника – НАК «Надра України»:

– Підкажіть, як можна зв’язатися з «Водами України»?

– Людина, яка могла б відповісти на ваше питання, поїхала в міністерство й більше, нажаль, ніякої інформації не можу вам надати. Зателефонуйте завтра після обіду.

– А хтось ще може розповісти щось про «Води України»?

– Ні.

Ані наступного дня, ані пізніше людина, яка щось знає про «Води України» на робочому місці так і не з’явилася.

Слідство.Інфо вирішило на прес-конференції спитати самого міністра, чому для такого масштабного проекту було обрано не надто активну компанію. «Під кожний проект, це європейський, міжнародний досвід, робиться компанія, яка й виконує умови. Наприклад, компанію Eni представляє також дочірня компанія. Це міжнародний досвід, роблять дочірні компанії, щоб обмежити ризики, спростити прийняття тих чи інших рішень», – розповів він.

Однак міністр так і не відповів, чим саме займатимуться «Води України» та перейшов до наступного питання.

Окрім площі Абіха, компанія отримала 20-річний дозвіл на видобуток нафти й газу наСлюсарівській площі в Криму. «Води» планують розробляти не лише кримські надра: компанія намагається отримати дозволи Львівської облради на розробку Глухівської,Боратицької, Північно-Яворівської та Південно-Рудківської площ.

Попри примарний статус, режим повного сприяння для «Вод України» пояснюється просто.

Керівник перспективного розробника надр – також не чужа людина колу Едуарда Ставицького. У 2011 році, коли Ставицький був головою Держгеонадр, директором «Вод України» став Юрій Омельченко. Ним він є й по сьогодні. За даними «Наших грошей», Омельченко раніше очолював ТОВ “Торговий дім «Гермес», одним з власників якого був батько міністра Анатолій Ставицький.

І сьогоднішній державний контроль над «Водами України» не є великою перешкодою. Схема, за якою державу викидали зі статутного капіталу енергетичних компаній, практикувалася ще під час першого приходу Ставицького в «Надра України».

Але про це докладніше в заключній частині публікації.

*   *   *

Катерина Каплюк, «Слідство.Інфо» спеціально для Української правди

 

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Сімейні цінності Едуарда Ставицького. Частина 2

Депутатський запит Юрія Сиротюка щодо «Газ Україна 2009». Повний текст

Опубликовано: Березень 23rd, 2013

Генеральному прокурору України
Пшонці В.П.

Голові Служби безпеки України
Якименку О.Г.

ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ

щодо перевірки фактів грубого порушення законодавства України посадовими особами групи компаній «Газ Україна 2009», що завдає непоправних збитків Державному бюджету

Шановні Вікторе Павловичу та Олександре Григоровичу!

До мене як до народного депутата України останнім часом надходить інформація від представників громадськості та журналістів провідних українських ЗМІ щодо діяльності групи компаній «Газ Україна 2009», яка призвела до прямих втрат Державного бюджету України на суму більше 3 млрд. грн. лише за 9 місяців 2012 року. Тому вважаю за необхідне звернутися до Вас, враховуючи наступне:

1) Контрабанда бензинів та їх фіктивний експорт

З весни 2012 року група «Газ Україна 2009»,через низку своїх ТОВ (у т.ч. ТОВ «Газ Україна 2020») розпочала діяльність із контрабандного ввезення на територію України автомобільного бензину.

Цю схему легко відстежити, порівнявши дані митниці та залізниці щодо проходження бензинів – вони суттєво відрізняються. За 9 міс. 2012 р. Держмитслужба розмитнила на 397,2 тис. тонн бензинів менше, ніж було поставлено на український ринок через «Укрзалізницю».

На те, що майже весь зазначений обсяг ввезено групою «Газ Україна 2009», вказує той факт, що 323,3 тис. тонн контрабандного бензину надійшло на ринок через три залізничні станції – «Світловодськ», «Миронівка» та «Чорноморська». Ці три станції віддано «на відкуп» групі «Газ Україна 2009», на території цих станцій розташовані митні склади цієї групи. Крім того, на потреби цієї структури працює державна Феодосійська нафтобаза (Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами).

Не важко розрахувати втрати держави від несплати акцизу та ПДВ: при ввезенні групою «Газ Україна 2009» бензинів лише залізничним транспортом за 9 міс. це орієнтовно – 1,4 млрд. грн.

Спочатку схема працювала за принципом «обірваного транзиту» – ресурс ввозився до України та, за документами, йшов далі за кордон, а насправді – реалізовувався покупцям усередині країни.

У жовтні цю схему «вдосконалили» – додали фіктивний експорт. Віднині на експорт нібито працюють три компанії з групи «Газ Україна 2009» – ПП «Армада-Плюс», ТзОВ «Зовнітрансгаз» та дочірнє підприємство «Петрол» (Петрол-Форвардінг, МПП). Усі вони, за документами, транспортують бензин (який невідомо звідки береться) автоцистернами до танкерів, які везуть пальне компанії Zevidon Trading Ltd в Беліз.

За жовтень таким способом було «експортовано» 117 тис. тонн бензину. Навіть з технічної точки зору це неможливо: наприклад, Кременчуцький НПЗ в найкращі свої часи відвантажував через автоналив близько 120 тис. т. пального, але не в місяць, а в рік.

На думку гравців ринку, метою цієї схеми може бути відшкодування ПДВ з фіктивного експорту. Лише за жовтень група «Газ Україна 2009» отримає близько 200–300 млн. грн. відшкодування ПДВ з експорту, якого не було.

2) Монополізація ринку бензинів та дизпалива

Наприкінці жовтня 2012 року Держмитслужба почала затримувати оформлення імпортного бензину. Офіційна мотивація – «необхідність лабораторного визначення октанового числа бензину». Разом з тим, такі дії не мають жодного сенсу – всі бензини (незалежно від октанового числа) обкладаються однаковим акцизом.

За наявною інформацією, Держмитслужба затримувала товар за вказівкою голови відомства Ігоря Калетника та його заступника Степана Дериволкова з метою перешкоджання ввезенню пального будь-якими гравцями, окрім групи «Газ Україна 2009».

Із затримками зіткнулися всі основні імпортери – «ОККО», WOG, «Паралель», «Асі-ойл», «КЛО» та інші.

На початку листопада розпочалася і триває донині друга хвиля затримок – втрат зазнають румунська Rompetrol, азербайджанська Socar Energy Ukraine. Конфлікт уже вийшов на міжнародний рівень, оскільки відповідні компанії звернулися за захистом до своїх посольств.

Rompetrol розглядає питання виходу з українського ринку та відмови від запланованого інвестування 1 млрд. грн. в СП з НАК «Нафтогаз України» через проблеми з митницею.

На початку грудня органи Держмитслужби почали затримувати оформлення не лише бензинів, але й дизельного пального (ДП).

Логічно припустити, що все це робиться для того, щоби група «Газ Україна 2009» стала ексклюзивним імпортером бензину та ДП.

З метою оформлення домінантного становища на ринку «Газ Україна 2009» намагалася також придбати другий за величиною НПЗ в Україні – Лисичанський. Однак спроба зірвалася через зміну акціонерів чинного власника заводу – ТНК-ВР.

3) Махінації на ринку скрапленого газу

Згідно із законодавством України, частина скрапленого газу, виробленого підконтрольними державі ДК «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта», реалізується через спеціальні аукціони для потреб населення. Цей механізм покликаний забезпечити громадян дешевим балонним газом.

До середини 2010 року учасниками спецаукціонів були виключно облгази, на які, відповідно до законодавства, покладено функції забезпечення населення балонним газом. При цьому обсяг пального, яке продавали через спецаукціони, був незначним – близько 60 тис. т. в рік. Решту пального «Укргазвидобування» та «Укрнафти» продавали за ринковими цінами та в подальшому використовували для заправки автомобілів.

Однак із незрозумілих причин влітку 2010 року Кабінет Міністрів розширив перелік учасників спецаукціонів ТОВ «Запоріжгаз-2000», «Чекаси-газпостач», «Харків-СПБТ», «Модус-Вівенді», «Луганськпропангаз», «Луганськпостачгаз», «Кримбутангаз», «Укрхарьківгазпостачання-2009» та іншими компаніями.

Крім того, уряд зобов’язав «Укргазвидобування» та «Укрнафту» виставляти на спецаукціони стільки скрапленого газу, скільки забажають покупці.

За наявною інформацією, всі нові учасники спецаукціонів входять до групи компаній «Газ Україна 2009». На їхній сумнівний характер указує й те, що географічні прив’язки в назвах ТОВ не відповідають місцю реєстрації (усі зареєстровані в Харківській обл.), компанії зареєстровано на їхніх директорів, а кількість співробітників обмежується 1–2 особами.

На сьогодні група «Газ Україна 2009» викупляє через спецаукціони за пільговою ціною (2,13 тис. грн./т) більше 80% газу, що виробляється «Укргазвидобуванням» та «Укрнафтою». При цьому весь цей об’єм група продає для заправки автомобілів за ринковою ціною – близько 10,86 тис. грн./т. Продаж здійснюється у тому числі «під чорним прапором» – за готівку та без сплати податків.

За 9 місяців 2012 року «Газ Україна 2009» через підконтрольні їй ТОВ викупила зі спецаукціонів 185,637 тис. т. скрапленого газу, а облгази – лише 30,628 тис. т., що недостатньо для забезпечення населення балонним газом.

Різниця між пільговою та ринковою ціною ресурсу, викупленого «Газ Україна 2009» за 9 міс. 2012 р., – близько 1,6 млрд. грн. Тобто, саме стільки недоотримав бюджет.

4) Монополізація ринку скрапленого газу

На початку 2011 року Державна митна служба України почала затримувати оформлення імпортованого скрапленого газу на 30–60 днів. Відомство мотивувало свої дії тим, що «не всі види скрапленого газу обкладаються акцизом, тому необхідно провести лабораторну перевірку, який саме вид пального ввозиться».

Затримки з імпортом призвели до подорожання скрапленого газу та його тимчасового дефіциту на українському ринку.

Практика затримок була поновлена Держмитслужбою в липні 2011 року і триває донині, хоча відбір проб скрапленого газу уже втратив будь-який сенс (набув чинності Податковий кодекс, який обклав акцизом усі види скрапленого газу).

За наявною інформацією, Держмитслужба затримує товар з метою перешкоджання ввезенню скрапленого газу будь-якими гравцями, окрім групи «Газ Україна 2009». Як результат, на сьогодні «Газ Україна 2009» володіє ексклюзивним правом на безпроблемний імпорт пального в Україну та контролює близько 75% імпорту скрапленого газу в Україну.

Група також домовилась зі структурами Ігоря Коломойського про викуп усього скрапленого газу, що виробляється Кременчуцьким НПЗ. Таким чином, «Газ Україна 2009» закріпила своє монопольне становище на ринку (за 9 міс. група реалізувала близько 450 тисяч тонн скрапленого газу, ринкова частка – 80%).

5) Державні закупівлі

За 2011–2012 рр. компанії, що входять до групи «Газ Україна 2009», стали переможцями тендерів на суму більше 4,5 млрд. грн. Значна частина товарів та послуг постачалися НАК «Нафтогаз України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Чорноморнафтогаз» та решті покупців за завищеними цінами.

Для прикладу, за результатами одного з тендерів ТОВ «Лідергаз» (що входить до групи «Газ Україна 2009») поставить «Укртрансгазу» природний газ на суму 2 млрд. 407,577 млн. грн. за ціною $527 за 1 тыс. куб.м., що значно перевищує ринкову ціну.

У свою чергу, ТОВ «Райагрострой-Перспектива» (з тієї ж групи компаній) уже поставила «Чорноморнафтогазу» сталеві труби на суму 150,03 млн. грн. за ціною, що більш ніж удвічі перевищувала ринкову.

Група продавала держпідприємствам товари також через ТОВ «Універсалоптторг-Х», «Українську нафто-газову компанію», «Кіровоградгаз-2000», «Нео-Синтезгаз», «Фіскус-21», «Кванта коста», «Запоріжський коксохімремонт», “Будівельну компанію «Перша Черноморська».

За наявною інформацією, підтримували бізнес «Газ Україна 2009» з боку державних енергетичних компаній заступники голови правлінь «Чорноморнафтогазу» та «Нафтогазу України» Олександр та Сергій Кацуби.

6) Легализація та розвиток «Газ Україна 2009»

За наявною інформацією, зараз група «Газ Україна 2009» працює над легалізацією коштів, отриманих незаконним шляхом та формуванням власної фінансово-промислової групи.

У рамках цього процесу «Газ Україна 2009» придбала харківський банк «Реал», страхову компанію «Перлина страхування».

Крім того, група зайнялася поставками природного газу за нерегульованим тарифом. Підконтрольні їй ТОВ «Українська нафто-газова компанія», «Укренергоринок», «Верена-Трейд» та «Аріона-Торг» лише за останній місяць розширили ліцензії на постачання газу до 1,22 млрд. куб. м. в рік. Дохід «Укренергоринку», який був першопрохідцем групи на цьому напрямку, за перше півріччя 2012 склав 1 млрд. 91,9 млн. грн.

Митні дані свідчать, що група імпортує значні обсяги одягу, інших товарів легкої промисловості – очевидно, надалі буде розвивати пов’язані з цим напрямки бізнесу.

8) Організатори схеми та прикриття її діяльності

Згідно з отриманими даними, засновником групи «Газ Україна 2009» та її менеджером є громадянин Сергій Курченко, 1985 року народження, що проживає в місті Чугуїв Харківської області. Допомагають йому у веденні операційної діяльності громадяни Анатолій Мигаль, Андрій Кошель та інші.

Куратором групи від реальних власників є син Генерального прокурора України Віктора Пшонки – Артем Пшонка. За наявною інформацією, він разом з нинішніми та колишніми співробітниками Генеральної прокуратури України (такими як Степан Моліцький) здійснює «кришування» діяльності групи «Газ Україна 2009» та захищає її від переслідувань з боку державних органів контролю.

В українських ЗМІ практично відсутня інформація щодо діяльності «Газ Україна 2009», оскільки всю її блокують. Роботу з підкупу ЗМІ очолює громадянин України Ілля Савін. Для переговорів зі ЗМІ, їх залякування та підкупу група також залучає громадянина Росії Алєксандра Сегала.

Відповідно до Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки є державним правоохоронним органом спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку України. На СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

Служба безпеки України зобов’язана відповідати на запити комітетів і тимчасових комісій Верховної Ради України та народних депутатів України (стаття 31 Закону України «Про Службу безпеки України»).

На підставі наведеного та керуючись статтею 15 Закону України «Про статус народного депутата України», — ПРОШУ :

Генерального прокурора України:

1. Організувати перевірку фактів грубого порушення законодавства України посадовими особами групи компаній «Газ Україна 2009», що завдає непоправних збитків Державному бюджету.

2. За наслідками перевірки ухвалити відповідні рішення та внести на розгляд уповноважених органів відповідні акти.

3. За наявності підстав вжити заходів у порядку статті 214 КПК України та притягнути винних осіб до відповідальності.

Голову Служби безпеки України:

1. Організувати перевірку фактів грубого порушення законодавства України посадовими особами групи компаній «Газ Україна 2009», що завдає непоправних збитків Державному бюджету. 2. 2. За наслідками перевірки за наявності підстав вжити заходів у порядку статті 214 КПК України та притягнути винних осіб до відповідальності.

 

 

 

З повагою,
Народний депутат
Юрій Сиротюк

 

 

 

Національне бюро розслідувань України

 

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Депутатський запит Юрія Сиротюка щодо «Газ Україна 2009». Повний текст

Расследование: Газовый король всея Украины

Опубликовано: Березень 10th, 2013

Как скромная харьковская компания за два года стала влиятельным игроком нефтегазового рынка: история успеха…

Осенним утром корреспонденты Forbes.ua стучались в дверь одной из квартир хрущевки на окраине Харькова. По адресу ул. Танкопия, 16, мы искали генерального директора компании «ГазУкраїна-2009» Станислава Левченко. Житель села Нова Буда Черкасской области прописался в этой квартире три года назад. Мы звонили в дверь почти десять минут. Наконец ее открыл седовласый пенсионер. На вопрос, можно ли поговорить со Станиславом Левченко, мужчина озлобленно ответил: «Вы уже меня достали. Здесь никогда такой не жил. Перестаньте ходить сюда».

В октябре 2012 года Forbes.ua со ссылкой на высокопоставленные источники в нефтегазовой отрасли сообщил, что у Лисичанского НПЗ в ближайшие дни появится новый собственник. Покупателем крупнейшего в стране нефтеперерабатывающего завода должен был стать вовсе не Дмитрий Фирташ, как все ожидали, а малоизвестная симферопольская компания с харьковскими корнями – «ГазУкраїна-2009». Через несколько дней Фирташ подтвердил, что среди претендентов на НПЗ есть компания с таким названием.

Подробной информации о компании «ГазУкраїна-2009» в открытых источниках нет. Ееофициальный сайт сообщает лишь, что компания занимается реализацией нефтепродуктов на внутреннем рынке Украины. Из контактных данных указан только адрес электронной почты. Информация о руководстве и ключевых департаментах компании отсутствует. Стратегия развития группы компаний изложена в одной фразе: «Наша цель – стать лидером на рынке продажи сжиженного газа, природного газа и нефтепродуктов в Украине».

Судя по тому, что удалось узнать Forbes.ua, «ГазУкраїна-2009» не бросает слов на ветер. По информации, полученной из источника в правительстве, с мая по октябрь 2012 года «ГазУкраїна-2009» ввезла на территорию Украины около 400 000 т нефтепродуктов. «Компания постоянно наращивает объемы импорта. В октябре они ввезли на территорию Украины около 80 000 т нефтепродуктов, – отмечает собеседник. – Хотя год назад их вообще не было на этом рынке».

На отечественный рынок сжиженного газа «ГазУкраїна-2009» пришла чуть раньше. Упоминания о ней появлялись в прессе в 2010 году. Как сообщало издание «Деловая столица», тогда она стала фаворитом аукционов по продаже сжиженного газа у государственных «Укргаздобычи» и «Укрнафты» и скупила на аукционе весь объем топлива Кременчугского НПЗ – около 8 000 т. К спецаукциону допускались только компании-покупатели, получившие соответствующее разрешение от аукционного комитета, большинство голосов в котором (6 из 10) принадлежало возглавляемому Юрием Бойко Минэнергоугля.

«С начала 2012 года, кроме бензина, компания реализовывала около 40 000 т сжиженного газа ежемесячно без уплаты акциза, – утверждает правительственный источник Forbes.ua. – Весь объем топлива при этом был оформлен как газ, проданный населению в баллонах. Заработок на одной тонне составлял от 6 000 до 8 000 грн.». В «ГазУкраїна-2009» эту информацию отрицают; представители компании, которые раньше не общались со СМИ, пошли на контакт с Forbes.ua и дали ряд ответов на наши вопросы – правда, ответы эти развернутыми не назовешь.

«Вторая «Ливела» – сравнение, которое приходилось слышать чаще всего. Правда, собственник одной из сетей АЗС счел его неуместным: «Ливела» – это были цветочки, а вот сейчас уже ягодки». Стоит отметить, что никто из чиновников Минэнерго и отечественных нефтетрейдеров не дал согласия на прямое цитирование в тексте. Некоторые отказывались общаться о компании даже на условиях анонимности.

Что же представляет собой «ГазУкраїна-2009» и кому она обязана такими ошеломляющими результатами деятельности?

История становления

ООО «ГазУкраїна-2009» было зарегистрировано в конце 2008 года в селе Селекционное Харьковской области. Уставный капитал компании – чуть больше 60 000 грн. Выручка в 2011 году составила 838 млн грн. По информации, полученной от представителей группы, она была основана задолго до регистрации одноименной компании – в 2003 году. Учредителем и генеральным директором числится Станислав Левченко. Именно его пытались разыскать корреспонденты в харьковской хрущевке. Именем Левченко подписана претензия, которую мы получили от «ГазУкраїна-2009» в ответ вот на этот материал.

Фамилия генерального директора компании «ГазУкраїна-2009» из выписки Государственного реестра ни о чем не говорит ни участникам рынка, ни харьковским бизнесменам, ни чиновникам, с которыми Forbes.ua общался во время работы над материалом. Все они как один утверждают, что фактическим руководителем компании действительно является человек по имени Сергей Курченко. Сведений о нем в открытых источниках еще меньше, чем о компании «ГазУкраїна-2009».

Представитель «ГазУкраїна-2009» Андрей Кошель, который согласился пообщаться с Forbes.ua, но не назвал своей должности в группе (на его визитке нет ничего, кроме ФИО и телефона), признал, что Сергей Курченко – акционер группы компаний «ГазУкраїна-2009». О том, что он фактически руководит группой, свидетельствует и способ, которым  Forbes.ua удалось выйти на контакт с ее представителями (мы опишем его ниже).

Однако в письменном ответе, переданном компанией в редакцию, говорится, что «Курченко не занимает в ней какой-либо административной либо распорядительной должности». То же утверждается и в претензии за подписью Левченко.

Курченко молод – в сентябре ему исполнилось 27 лет. Бизнесмены, которые общались с ним, характеризуют его как толкового и работоспособного юриста, умеющего договариваться. А Кошель назвал «самородком».

По словам харьковского знакомого Курченко, попросившего не называть его имени, будущий акционер «ГазУкраїна-2009» начинал свою трудовую деятельность с работы юристом в местной компании. «Курченко вместе с сестрой участвовал в судебных процессах и отсуживал имущество, которое было заложено по кредитам», – рассказывает он. Подтверждение его словам мы нашли на сайте системы реализации конфискованного и арестованного имущества.

В 2006 году Курченко стал единственным учредителем компании «Каскад КСВ». Фирма специализировалась на операциях в сфере недвижимости и была зарегистрирована в Харькове по адресу: проспект Гагарина, 43/1. В коридоре первого этажа этого здания Forbes.ua обнаружил старую запыленную вывеску инвестиционно-торговой компании «Каскад КСВ».

В этом и нескольких соседних домах, возведенных акционерным обществом «Житлобуд-2», получили первую прописку многие компании, близкие к «ГазУкраїна-2009».

Кроме фирмы «Каскад КСВ», Сергей Курченко значится соучредителем «КМК Ойл». По данным реестра судебных решений, она активно судилась с банками, пытавшимися взыскать с нее ипотечные кредиты. Деньги, выданные Астра Банком, Райффайзен Банком Аваль, банком «Финансы и кредит», Укргазбанком, Морским транспортным банком, «КМК Ойл» потратила на покупку коммерческой недвижимости в Харькове и частных домов в селах Харьковской области. В делах в качестве соответчика часто фигурирует компания «Медиана-2008», прописанная по уже знакомому адресу на проспекте Гагарина.

Но бизнес на недвижимости оказался для Курченко недостаточно масштабным.

Группа

На своем сайте «ГазУкраїна-2009» называет себя «группой компаний». Что подразумевается под этой формулировкой, стало понятно после того, как один из собеседников Forbes.ua передал изданию список, возможно, близких к «ГазУкраїна-2009» предприятий (см. внизу материала).

Редакция  Forbes.ua, в свою очередь, передала список этих юридических лиц представителям «ГазУкраїна-2009». В течение двух дней они медлили с ответом на вопрос, их ли это компании, и наконец редакция получила официальный ответ: эти фирмы к группе отношения не имеют.

Однако источник, передавший нам список, заслуживает доверия, потому что близко знаком с деятельностью группы.

В списке – 55 юридических лиц с ничего не говорящими участникам рынка названиями. Большая часть из них зарегистрированы в период 2009 по 2011 годы в Харьковской области и Крыму. Их учредители – жители Харькова и области, которые ранее не занимались предпринимательской деятельностью. Все они одновременно являются и генеральными директорами основанных ими компаний. Некоторые за несколько месяцев до регистрации собственных фирм искали работу на сайтах по подбору персонала.

Многие из компаний списка весной 2011 года сменили харьковскую прописку на крымскую. Уставы примерно двадцати из них были заверены двумя харьковскими нотариусами – Тарасом и Юлианой Гончаренко. Нотариальная контора «Гончаренко» расположена по соседству со зданием, где в 2006 году Курченко зарегистрировал фирму по торговле недвижимостью. Тарас Гончаренко говорит, что о таких компаниях не слышал. «Но даже если бы слышал, то по закону о нотариальной деятельности не могу раскрывать тайны субъектов хозяйствования», – добавил он.

В письменных ответах «ГазУкраїна-2009» на наши вопросы указано, что группа состоит из 30 компаний, занимающихся импортом и экспортом, розничной и оптовой продажей сжиженного газа и светлых нефтепродуктов в Украине, Росcии и Европе. Кроме того, группа компаний контролирует 150 АЗС. Где и какие именно, ее представители сообщить отказались. Но заявили, что в ближайшие полтора года группа планирует нарастить их число до 700.

Суд и следствие

Довольно много информации о компаниях, вошедших в список, можно получить из реестра судебных решений. Как и прежняя компания Курченко, «КМК Ойл», многие из них вели или ведут различные споры.

Львиная доля судебных решений по делам, в которые вовлечены эти фирмы, приходится на дела о минимизации налоговых обязательств. Большинство исков подано разными компаниями против налоговых Житомирской, Харьковской, Киевской областей Украины, Автономной Республики Крым.

Судебные решения, в которых фигурируют компании из списка, пестрят формулировками «фиктивное предпринимательство», «не осуществляла деятельности», «отсутствие юрлица по месту хозяйствования», «создали видимость проведения предприятием финансово-хозяйственных операций», «завладение государственными средствами в особо крупных размерах».

Из реестра мы узнали, например, что весной 2010 года некий харьковский следователь из Управления по борьбе с экономической преступностью,  фамилия следователя всудебном решении не называется, возбудил уголовное дело по факту подделки протокола общего собрания участников компании  «Кировоградгаз-2000» (она – фаворит тендеров государственной «Укргаздобычи»). В рамках дела был проведен обыск все по тому же адресу – Харьков, проспект Гагарина, 43/1. А заместитель прокурора области Сергей Хачатрян, в свою очередь, распорядился возбудить уголовное дело о превышении служебных полномочий следователем. Жалобу, на основании которой действовал Хачатрян, подал генеральный директор компании «Фискус-21». Она также входит в группу компаний, якобы связанных с «ГазУкраїна-2009».

Знающие Сергея Курченко люди утверждают, что он хорошо знаком с руководителями харьковской прокуратуры. «Он невероятно коммуникабелен и умеет выстраивать отношения с правильными людьми», – рассказал Forbes.ua харьковский бизнесмен, просивший его не называть.

Вот еще два примера судебных решений, в которых фигурируют компании из списка. В январе нынешнего года хозяйственный суд АРК признал банкротом компанию «Олквин». «Банкротила» ее фирма «Східенергопостач-2», заявившая о задолженности в размере 30,9 млн грн. За несколько месяцев до банкротства винницкие налоговики заподозрили «Олквин» в создании видимости товарных поставок компании «Ісіда Лайф» на сумму около 30 млн грн. Налоговая требовала от компании заплатить 10,6 млн грн. Все названные компании присутствуют в списке.

«Такие дела о банкротстве совершенно типичны, – говорит Максим Копейчиков, партнер юридической фирмы «Ильяшев и Партнеры». – Если предположить, что юридические лица в этом деле связаны, то, скорее всего, такое банкротство можно назвать техническим или искусственно созданным».

Еще одна фирма из списка, который был передан Forbes.ua, «Бастет Компани», фигурирует в уголовном деле об уклонении от уплаты налогов в особо крупных размерах. Компания «Вилмакс» якобы приобрела у «Бастет Компани» 119 км геофизического кабеля. После чего кабель был продан госкомпании «Укргазвидобування», принадлежащей НАК «Нафтогаз України», а государство недосчиталось 3 млн грн. налогов.

Всего Forbes.ua нашел в государственном реестре судебных решений около 50 дел с участием компаний из списка.

Короли тендеров

В регистрационных данных сайта группы компаний «ГазУкраїна-2009» значится адрес в Симферополе, идентичный юридическому. А вот номер телефона указан харьковский. Он же фигурирует и в протоколах раскрытия предложений предприятий, которые активно участвуют в государственных тендерах НАК «Нафтогаз України» и его дочерних компаний «Чорноморнафтогаз», «Укргаздобыча» и «Укртрансгаз».

Например, один из фаворитов «Укргаздобычи» – уже знакомое предприятие «Кировоградгаз-2000» вписало этот телефон в тендерную документацию как свой контактный номер. В 2011 году компания получила госзаказы на сумму 194 млн гривен.

Этот же номер телефона указывает и симферопольская фирма «Нео-Синтезгаз», участвовавшая в конкурсе ОАО «Криворожгаз» на продажу сжиженного газа. Конкуренцию ей составили «Фискус-21» и «Кванта коста» (обе из Симферополя), не считая отбракованных по разным причинам конкурентов из Харьковской и Полтавской областей. Все названные участники присутствуют в списке.

Названия этих и других фирм из списка неоднократно упоминались в прессе и фигурировали в скандалах. К примеру, собственников компании «Универсалоптторг-Х», которая в период 2011—2012 гг. выиграла тендеры на общую сумму 440 млн грн., в марте этого года пытались разыскать коллеги из Центра журналистских расследований. Но вместо офиса нашли корпус общежития Министерства обороны со сдающимися в аренду помещениями. Проект «Наші гроші» уличал эту же компанию в продаже труб «Чорноморнафтогазу» по вдвое завышенной цене. Интернет-издание «Левый берег» – в продаже карандашей для ремонта полиэтиленового покрытия стальных труб по цене в четыре раза выше рыночной.

Но это далеко не единственная фирма, возможно, близкая к «ГазУкраїна-2009», постоянно выигрывающая тендеры государственных компаний ТЭК. Например, «Райагрострой Перспектива» с пропиской в Симферополе – неоднократный победитель тендеров «Чорноморнафтогаза» на поставку воздушных насосов и компрессоров, труб и даже оргтехники на общую сумму 419 млн грн.

По подсчетам Forbes.ua, за 2011—2012 гг. компании из списка стали победителями тендеров на общую сумму 2,1 млрд грн.

Успех компаний из группы «ГазУкраїна-2009» в гостендерах СМИ связывают с покровительством братьев Сергея и Александра Кацуб. В 2010 году заместителем директора по экономическим вопросам «Чорноморнафтогаза» был назначен 24-летний Александр Кацуба. А его старший брат работает заместителем председателя совета директоров НАК «Нафтогаз України».

У братьев – харьковские корни. Александр Кацуба – депутат Харьковского городского совета от Партии регионов. Их отец Владимир Кацуба долгое время работал главой Дергачевской райгосадминистрации Харьковской области. На нынешних парламентских выборах Владимир Кацуба, баллотируясь от Партии регионов, прошел в Верховную раду по мажоритарному округу №175 в Харьковской области, а его старший сын Сергей – выиграл выборы в Верховную раду по округу №92.

Сергей Кацуба категорически отрицает свою связь с «ГазУкраїна-2009». «У нас столько облгазов, столько ТЭЦ, столько предприятий… Как за ними можно уследить? – сказал он Forbes.ua. – Я не знаю, кто стоит за этими компаниями.  Они точно так же выигрывают тендеры в «Энергоатоме», «Укрэнерго», «Укргидроенерго». Так что, по-вашему, я связан с «Укрэнерго», «Укргидроенерго», «Энергоатомом»?»

Однако Курченко Сергей Кацуба знает и характеризует его как исключительно работоспособного человека, который «всегда берет трубку». Корреспонденты Forbes.ua попросили  Кацубу в таком случае связаться с Курченко и узнать, не согласится ли он дать интервью для этой статьи. Курченко разрешил Кацубе передать нам его номер, но сам встречаться с нами не стал, перепоручив дальнейшее общение Андрею Кошелю, человеку без должности на визитке.

Дорожка наверх

Достаточно ли того, что Курченко всегда готов к общению с потенциальными заказчиками, чтобы группа столь часто побеждала в тендерах? Источники Forbes.ua утверждают, что есть и другие факторы.  «Как же они могут не побеждать, если перед конкурсом раздается звонок из Генпрокуратуры с требованием пропустить ту или иную компанию?» – рассказал на условиях анонимности источник в НАК “Нафтогаз України”.

Несколько собеседников Forbes.ua сообщили, что у «ГазУкраїна-2009» установились рабочие отношения с сыном генпрокурора Украины Артемом Пшонкой. Ответ «ГазУкраїна-2009» на прямой вопрос, покровительствует ли группе Пшонка-младший: «Нет».

По стечению обстоятельств, компания из списка якобы близких к «ГазУкраїна-2009» – «Запорожский коксохимремонт» – в 2011—2012 гг. выиграла конкурсы на ремонт дорог в Токмацком районе Запорожской области. Именно там Артем Пшонка только что выиграл выборы в Верховную раду. Проект «Наші гроші» писал, что единственным конкурентом «Запорожского коксохимремонта» была «Будівельна компанія «Перша Черноморська» (также есть в списке возможно связанных компаний). Об этом свидетельствует не только Вестник государственных закупок, но и сайт народного депутата.

С Пшонкой для уточнения этого материала связаться не удалось.

«ГазУкраїна-2009», тем временем, продолжает разрастаться и охватывать все новые виды бизнеса. В последнем квартале 2011 года среди активов группы появилась страховая компания «Перлина страхування», в учредители которой вошли три юридических лица: «Торггазстрим ЛТД», «Фіскус-21» и «Цулассунг компані», присутствующие в списке. Об этом свидетельствуют данные Агентства по развитию инфраструктуры фондового рынка.

Также в конце прошлого года, по информации источника Forbes.ua, под контроль группы перешел Реал банк. В «ГазУкраїна-2009» утверждают, что страховая компания и банк «непосредственно не входят в группу». При этом на официальном бланке компании «ГазУкраїна-2009» указано, что счет размещен именно в Реал банке.

Кроме того, компания не теряет надежды все-таки  приобрести Лисичанский НПЗ. В ее официальном ответе говорится: «Завод нужен компании для дальнейшего развития бизнеса, и мы в состоянии восстановить работоспособность предприятия».

Каковы дальнейшие планы у «ГазУкраїна-2009»?  В письменном ответе утверждается, что в группе компаний началась масштабная реструктуризация, и этот процесс займет около 4 месяцев. «Ни одна компания не согласится показывать процесс своей реструктуризации, – отмечается в ответе. – Но с ее результатом и новой структурой мы готовы ознакомить вас одними из первых». Весьма вероятно, название группы к тому времени изменится на более звучное, сказал корреспондентам Forbes.ua Кошель.

Компании, возможно, близкие к группе «ГазУкраїна-2009»

 

Компании, возможно, близкие к группе «ГазУкраїна-2009»

Название предприятия Юридический адрес Руководитель Зарегистрировано/ приобретено Дата
«Автоцентркрим» Харьковская обл., Харьковский район, г.Южный, ул. Ватутина, 15 Христенко Алексей Александрович приобретено
«Амон-Сул» АРК, г.Симферополь, ул. Ж.Дерюгиной, 4 Христич Семен Сергеевич зарегистрировано 23.09.2010
«Атлантіс Мім» 07400, Киевская обл., г. Бровары, ул. Гагарина, д. 10, кв. 46 Солод Дмитрий Сергеевич приобретено
«Бастет Компані» АРК, г. Симферополь, ул. Кечкеметская, 77 Шелковин Валерий Викторович зарегистрировано 29.07.2010
«Бізнес-консульт» АРК, г.Симферополь, ул. Чехова, д. 19, оф. 3 Голубко Евгений Владимирович приобретено 31.03.2011
Будівельна компанія «Перша Черноморська» АРК ,г.Симферополь, ул. Трубаченка, 23 А Першин Максим Анатольевич приобретено 24.02.2011
Будівельно-монтажне управління 2005 АРК, г. Симферополь, ул. Кирова, д. 1 А Лейченко Игорь Олегович приобретено 18.10.2010
«Велунд Крим» АРК, г. Симферополь, ул. Карла Либкнехта, д. 32, кв. 2 Боровик Андрей Иванович приобретено 15.04.2011
«Вестмедика» АРК, г.Симферополь, ул. Лизы Чайкиной, буд. 1, оф. 330 Кожемяка Ярослав Николаевич приобретено
Видавництво «Формула» АРК ,г.Симферополь, ул. Севастопольская, 42 Дмитриев Дмитрий Игоревич приобретено 02.11.2010
«Віртус-ХХІ» АРК, г.Симферополь, ул. Крымская, 4 а Балык Олег Александрович зарегистрировано 30.07.2010
«ГазУкраїна-2009» АРК, г.Симферополь, Центральный р-н, ул. Одесская/ул. Большевицкая д. 10/7,16/7 Левченко Станислав Николаевич зарегистрировано 10.12.2008
«ГазУкраїна-2020» АРК, г.Симферополь, Центральный р-н ул. Чехова 19 Кашкин Аркадий Павлович зарегистрировано 06.01.2011
«Глобал Технолоджес» Донецкая обл., г. Донецк, пл. Победы, д. 31, кв. 32 Серый Максим Федорович приобретено 11.05.2011
Діагностичний центр «Галєн» Днепропетровская обл., г. Днепропетровск, ул. Академика Лазаряна, д. 9, кв. 47 Кравченко Игорь Игоревич приобретено 16.03.2011
«Домобуд» АРК, г.Симферополь, ул. Монтажная, 5 Черкас Иван Григорьевич приобретено 10.09.2010
«Ексапрофіт» АРК, г. Симферополь, ул. Некрасова, д. 9 Головатый Сергей Владимирович зарегистрировано 20.06.2008
«Електро-Пром-Мед» г.Днепропетровск, ул. Паникахи, 2, корпус 11, офис 322 Крикля Роман Олегович приобретено 17.12.2010
«Євро-Щебєнь» АРК, г.Симферополь, ул. Крылова, 160 Вареник Максим Григорьевич приобретено 22.02.2011
«Євротехімпорт ЛТД» г. Донецк, ул. Валентины Терешковой, 18 кв.5 Мищук Виталий Сергеевич приобретено 10.05.2011
«Запорожский коксохимремонт» г.Киев, ул. Почайнинская, 44, кв. 5 Дуды Игорь Игоревич приобретено 21.06.2011
«Ісіда Лайф» АРК, г. Симферополь, ул. Пушкина, д. 16, кв. 30 Костюнин Дмитрий Александрович зарегистрировано 29.07.2010
«Кіровоградгаз-2000» г.Харьков, пр-т Гагарина, 41/2 Сулаев Александр Алексеевич зарегистрировано 23.04.2009
«Комбіагроіндастрі» АРК, г.Симферополь, просп. Кирова, д. 43 А, оф. 8 Дорожко Алексей Анатольевич приобретено 15.04.2011
«Конект-Плюс» г.Киев, ул. Бастионная, 15, офис 6 Кадыгроб Роман Михайлович приобретено 26.05.2011
«Линар» АРК, г.Симферополь ,ул. Залеская, 65 Олейников Сергей Владимирович приобретено 17.12.2010
«Мета Ріелннз» г.Киев, ул. Ярославов Вал, 36-38. Игнатов Вячеслав Михайлович приобретено 01.04.2011
«Минас-Тирит» Харьковская обл., Харьковский район, пгт Высокий, ул. 1-го мая, 22 Лобенко Николай Валентинович зарегистрировано 27.09.2010
Науково-виробниче підприємство «Укренергомаш» г. Харьков, ул. Ахсарова, д. 20, кв. 58 Протченко Денис Анатольевич приобретено 29.04.2011
«Нафтатрейд» г.Киев Прохорова Ольга Владимировна приобретено
«Облпостач-Сервіс» г.Кировоград, ул. Волкова, 10, корпус 3 Сюльдюмов Сергей Александрович зарегистрировано 23.05.2011
«Олквін» АРК, г.Симферополь, Карла Маркса, 36 Шуть Юрий Сергеевич приобретено 14.01.2011
«Радеус» АРК, г.Симферополь, ул. Чехова, 51 Гетьман Иван Александрович зарегистрировано 18.01.2011
«Райагрострой-Перспектива» АРК, г. Симферополь, ул. Севастопольская, 42 Дмитриев Дмитрий Игоревич приобретено 16.11.2010
«Світ Гардин» г. Киев,
ул. Рижская 73-Б		 Кирсанова Людмила Петровна приобретено 25.05.2011
Ст г.Киев, ул. Владимирская, 7, офис 1 Левченко Александр Андреевич приобретено 15.06.2011
«Статус-Софт Кконсалтінг» АРК, г.Симферополь, ул. Шахтеров, 68 Кусков Сергей Борисович приобретено 23.03.2011
Студія корпоративного іміджу «Графін» Харьковская обл., Харьковский район, пгт Высокий, пер. Симферопольский, 17 Колбасов Александр Юрьевич приобретено 21.08.2010
«Східенергопостач-2» АРК, г. Симферополь, проспект Победы, 54 Фролов Кирилл Андреевич зарегистрировано 30.07.2010
«Таг-Харків» Харьковская обл., Харьковский район, пгт Высокий, ул. Спортивная, 26 Лямичев Юрий Сергеевич зарегистрировано 16.10.2009
«Таннарі» АРК, г.Симферополь, ул. Некрасова, 9 Коптева Татьяна Алексеевна зарегистрировано 23.09.2010
ТД «Експрес-Авто» Мирский Олег Иванович приобретено
ТК «Аксіома» АРК, г.Симферополь, ул. Чайкиной, д. 1, комн. 414 Смоляков Сергей Викторович приобретено 16.06.2011
«Торггазстрим ЛТД» АРК, г. Симферополь, ул. Ушинского, д. 2/46, оф. 4 Буряк Александр Николаевич зарегистрировано
Торговельна компанія «Металспецтех» 69035, Запорожская обл., г. Запорожье, ул. Сорок лет Сов. Украины, д. 51, кв. 33 Орленко Евгений Дмитриевич приобретено 16.12.2010
Торговий дім «Еенерджи» АРК, г.Симферополь, ул. Рубцова, 44 Смирнов Олег Викторович зарегистрировано 05.01.2011
«Універсалоптторг-Х» АРК, г.Симферополь, ул. Субхы, д. 1 Б Цебро Юрий Анатольевич зарегистрировано 29.12.2010
УСК «Рафо» ул. М.Залка, 8-В, кв. 65 Никулин Андрей Викторович приобретено 28.04.2011
«Фешин Мобайл» АРК, г. Симферополь, ул. Севастопольская, 42 Просянников Юрий Александрович приобретено
Фірма «Ломар» АРК, г.Симферополь, ул. Глинки, 57 Плахотников Дмитрий Георгиевич приобретено 16.02.2011
«Фіскус-21» АРК, г. Симферополь, ул. Глинки, 80 Непран Сергей Юрьевич зарегистрировано 26.01.2009
«Херсонпобутгаз» Харьковская обл., Харьковский район, пгт Высокий, ул. Ленина, 24 Танков Дмитрий Викторович зарегистрировано 27.05.2010
«Цулассунг компані» г.Харьков, пр-т Гагарина, 43/2 Кравченко Олег Михайлович зарегистрировано 31.07.2009
«Чед-Насад» АРК, г.Симферополь, ул. Некрасова, 9 Гвоздев Олег Николаевич зарегистрировано 27.09.2010

 

 

 

Севгиль Мусаева, Александр Акименко,  Forbes.ua

Сергей Курченко. Бензиновая петля Украины

 

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарів немає
« Предыдущие записи


Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: