Сообщения с тегами ‘Монолитинвест’

Сімейні цінності Едуарда Ставицького. Частина 2

Пасаж на Хрещатику – одне з найпрестижніших місць Києва. Дружина енергетичного міністра Едуарда Ставицького, як свідчать дані Єдиного державного Реєстру, зареєстрована саме в одному з «пасажівських» будинків.

Витяг з ЄДР. Адреса дружини Ставицького – Пасаж на Хрещатику

 

«Едуард Ставицький тут живе?» – питаємо одного з тутешніх мешканців. – «Ні, тут живе його син Станіслав та невістка. А Едуард Ставицький живе в сусідньому під’їзді. Там машини їхні стоять, бачите? Син його на „Мазераті“ катається. Усе нормально в них».

 

 

Жителі цього під’їзду також підтверджують: їх сусідами є саме сімейство Ставицьких. Родина міністра займає три квартири – тобто, цілий поверх, кажуть місцеві. Одне з помешкань раніше використовувала «Партія зелених», за списком яких в 2006 році балотувалась Олена Ставицька. Ще раніше в цій квартирі жив співак Михайло Гришко, меморіальна дошка якому встановлена біля входу в під’їзд. Зараз двері квартир на поверсі прикрашають таблички «Приміщення народного депутата України».

Три квартири в Пасажі мають статус приміщень нардепа. В них, за твердженням сусідів – мешкають Ставицькі. Фото – Слідство.Інфо

 

 

 

 

«Все нормально», не тільки в Едуарда Ставицького і його родичів. Дуже комфортно себе почувають і найближчі друзі міністра енергетики.

Любі друзі й теплі місця

У нинішньому кабміні в Едуарда Ставицького є двоє перевірених часом друзів – міністр екології та природних ресурсів України Олег Проскуряков та міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк.

«Ми познайомились (зі Ставицьким – ред.) ще в студентстві. У нас профільна освіта – я геолог, він – гірничий інженер. На практиці пересіклись», – розповідає автору статтіОлег Проскуряков.

Дружба зі Ставицьким дала Проскурякову чимало. Друзі разом починали працювати у фірмі Ставицького – МПП «Аметист» в Олександрії. Потім, згідно офіційної біографії, Проскуряков працював у сімейній компанії Ставицьких «Тетерів-Нафті». Переходячи з посади на посаду у виконавчій владі, Едуард Ставицький не забував про друга й залишав нагріте місце саме для Олега Проскурякова.

Міністр екології Проскуряков усі посади у владі отримав "у спадок" від Ставицького. Фото із сайту Мінприроди

 

Так, у 2010-му році Ставицький іде на підвищення з посади голови правління НАК «Надра України» в керівники Державної служби геології та надр. На посаду, що звільнилася, одразу призначається друг Проскуряков. З керівників Держслужби геології та надр Ставицький іде ще вище – стає міністром екології та природних ресурсів. Звільнену посаду керівника Держгеонадр Ставицький знову ж таки залишає Проскурякову.

Зрештою, у грудні 2012-го року Ставицький стає міністром енергетики та вугільної промисловості. Вільне крісло мінекології традиційно посідає Олег Проскуряков.

Крім того, до переходу на роботу у виконавчій владі, Проскуряков встиг попрацювати ще в одній не чужій сімейству Ставицьких компанії: заступником директора з розвитку вже згаданої мережі автозаправок «БРСМ-Нафта».

Проскуряков навіть погодився віддати свою ділянку в Лютежі Київської області для будівництва однієї з АЗС мережі.

«Я не знаю, чи був він (автозаправочний комплекс – ред.) побудований. Я цю ділянку реалізував. Я просто продав її, але не „БРСМ“, а приватній особі. А що там було далі – я не знаю, я не слідкував за її долею», – коротко відповів друг Ставицького в коментарі Слідству.Інфо.

Інший друг міністра Ставицького – міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк. Як розповідає сам Присяжнюк, їхнє знайомство зі Ставицьким відбулось в Житомирі, коли аграрний міністр був заступником голови місцевої держадміністрації.

Міністри-друзі: Ставицький (по центру), по ліву руку від нього – Присяжнюк, далі Проскуряков

 

«Ставицький був успішним підприємцем. Ми працювали з ним як з меценатом, інвестором соціальних проектів у Житомирі… З ним я зараз дуже близько дружу. Я був натхненником того, щоб вони з дружиною народили другу дитину. Але на третю їх поки не вмовив», – сміється аграрний міністр у коментарі автору.

Нові скандали

Після зміни влади в 2005 році, Присяжнюк звільнився з облдержадміністрації й зайнявся бізнесом разом зі Ставицьким. Одним з їхніх спільних проектів стала компанія «Монолітінвест». Фірма мала намір зайнятися будівництвом.

«З „Монолітінвестом“ ми планували піти в будівництво, але не склалося», – розповідає Микола Присяжнюк. Публічна діяльність фірми обмежилася лише купівлею земельної ділянки в центрі столиці.

Дружньою до засновників «Монолітінвесту» можна також назвати скандальне ТОВ «Нові інвестиційні технології». Компанія зареєстрована за адресою Шота Руставелі, 17, у Києві – у тому ж приміщенні, де знаходилась легендарна фірма Миколи Присяжнюка «Риф».

На думку житомирської прокуратури, в 2007 році «Нові інвестиційні технології» сумнівним шляхом заволоділи частиною акцій ЗАТ «Волинські самоцвіти», і потім продали їх афільованому TIS Limited. У 2003 році одним з акціонерів «Волинських самоцвітів» стала страхова компанія «Класичне страхування», співзасновником якої був особисто Микола Присяжнюк. Саме ця компанія згодом продала акції «Новим інвестиційним технологіям».

Як зазначала прокуратура в апеляційному поданні, «Класичне страхування» знаходилось в одній квартирі з «Новими інвестиційними технологіями», що дало правоохоронцям підставу вважати договір нікчемним. Втім, суд вирішив, що думка правоохоронців була недостатньо переконливою та не задовольнив їх апеляцію.

Інфографіка: Ярина Михайлишин

 

А одним із засновників «Нових інвестиційних технологій», разом із кіпрським офшором TIS Limited, був та досі лишається Віктор Пономаренко, глава НАК «Надра України».

“Віктора Пономаренка знаю близько 10 років. З ним познайомився раніше, аніж зі Ставицьким. Я не скажу, що вони дружать, але сьогодні Пономаренко є підлеглим у Ставицького. До нас на роботу його привів Олександр Кравцов (нардеп V скликання від ПР – ред.)“, – розповідав Микола Присяжнюк автору цього тексту більше року тому.

Втім, «Монолітінвест» був далеко не єдиним будівельним проектом родини Ставицьких. Хоча в цій сфері їхня діяльність виявилась менш успішною ніж у продажі нафтопродуктів. Сам Едуард Ставицький разом із депутатом Київради Борисом Дроботом заснував фірму «Барви-2005», яка виступила замовником житлового комплексу «Зелена гора» в Гореничах Київської області площею в 130 тисяч квадратних метрів. Однак комплекс, задуманий як масив з 9-поверхових будинків та таунхаусів, соціальних та розважальних закладів – так і не був побудований.

Сам Ставицький, хоч і має багато впливових друзів, не вважає себе членом якогось бізнес-угрупування. «Я в жодній групі впливу не перебуваю й не перебував. А те, що в мене з багатьма людьми хороші стосунки, як і в політичних колах, так і в загальнолюдських – це так, це факт», – заявив про себе міністр журналісту Forbes-Україна Севгіль Мусаєвій.

Темні «Води України»

Намагаючись досягти газової незалежності від Росії, міненергетики на чолі зі Ставицьким активно просуває видобуток вуглеводнів усередині країни. Втім, і тут не обходиться без скандалів. Адже, окрім всесвітньо відомих енергетичних гігантів на кшталт Shell чи ExxonMobil, ласий шматок надр отримують і скандальні українські компанії.

Чимало резонансних розслідувань було присвячено фірмі зі «спального району» – «СПК Геосервіс», яка разом з транснаціональними корпораціями отримала частку у видобутку сланцевого газу на Юзівській та Олеській площах.

Однак, попри минулорічні скандали із «засланцями», Ставицькій і підлеглі продовжили залучати сумнівні структури до розподілу українських родовищ.

Майже місяць тому – 27-го листопада Едуард Ставицький підписав угоду про розподіл продукції, що видобуватиметься на площах Абіха, Суботіна, Кавказькій та Маячній у Чорному морі.

Едуард Ставицький підписує угоду про розподіл шельфу Чорного моря. Фото із сайту Міненерговугілля

 

Згідно з підписаним документом, дозвіл на розробку нафти й газу на чорноморському шельфі отримали італійська Eni, французька EdF, а також вітчизняні «Чорноморнафтогаз» і ТОВ «Води України». Цікаво, що найбільші частки проектуотримали Eni – 50%, та «Води України» – 35%, тоді як на долю «Чорномонафтогазу» та EdF припало лише 15%.

Відповідно до угоди, названі компанії зможуть видобувати близько двох мільйонів тон нафти та газового конденсату на рік. Причому три чверті видобутих вуглеводнів бізнесмени залишатимуть собі й лише чверть віддаватимуть державі.

Частина шельфу Чорного моря, переданого Ставицьким у розробку інвесторам. Джерело – "Укргеофізика", сайт ua-energy.org

 

Квота іноземних компаній може викликати питання щодо захисту національних інтересів українськими чиновниками. А от значний шматок, який отримала маловідома українська ТОВ «Води України», породжує підозри в махінаціях.

Адже ТОВ «Води України», хоч і має в засновниках державні компанії «Надра України» та «Західукргеологію», цілком схожа на фірму-прокладку.

Тривалий час вона була зареєстрована на вулиці Володимирській, 34, у Києві. Ця будівля, що раніше належала «Надрам України», була продана за часів керівництва компанією Едуардом Ставицьким у 2007 році.

Впродовж кількох років будинок стояв закинутим, а тому сконтактувати з «Водами» видавалось маловірогідним. Більше того, в 2010 році Окружний адмінсуд Києваприйняв рішення про ліквідацію «Вод України» через те, що компанія кілька років не вела жодної діяльності. Щоправда, згодом представники фірми домоглися скасування цього рішення.

Знайти діючий офіс та працівників «Вод України» виявилося справжньою проблемою. Міський телефон фірми не відповідає. Довелося телефонувати до компанії засновника – НАК «Надра України»:

– Підкажіть, як можна зв’язатися з «Водами України»?

– Людина, яка могла б відповісти на ваше питання, поїхала в міністерство й більше, нажаль, ніякої інформації не можу вам надати. Зателефонуйте завтра після обіду.

А хтось ще може розповісти щось про «Води України»?

– Ні.

Ані наступного дня, ані пізніше людина, яка щось знає про «Води України» на робочому місці так і не з’явилася.

Слідство.Інфо вирішило на прес-конференції спитати самого міністра, чому для такого масштабного проекту було обрано не надто активну компанію. «Під кожний проект, це європейський, міжнародний досвід, робиться компанія, яка й виконує умови. Наприклад, компанію Eni представляє також дочірня компанія. Це міжнародний досвід, роблять дочірні компанії, щоб обмежити ризики, спростити прийняття тих чи інших рішень», – розповів він.

Однак міністр так і не відповів, чим саме займатимуться «Води України» та перейшов до наступного питання.

Окрім площі Абіха, компанія отримала 20-річний дозвіл на видобуток нафти й газу наСлюсарівській площі в Криму. «Води» планують розробляти не лише кримські надра: компанія намагається отримати дозволи Львівської облради на розробку Глухівської,БоратицькоїПівнічно-Яворівської та Південно-Рудківської площ.

Попри примарний статус, режим повного сприяння для «Вод України» пояснюється просто.

Керівник перспективного розробника надр – також не чужа людина колу Едуарда Ставицького. У 2011 році, коли Ставицький був головою Держгеонадр, директором «Вод України» став Юрій Омельченко. Ним він є й по сьогодні. За даними «Наших грошей», Омельченко раніше очолював ТОВ “Торговий дім «Гермес», одним з власників якого був батько міністра Анатолій Ставицький.

І сьогоднішній державний контроль над «Водами України» не є великою перешкодою. Схема, за якою державу викидали зі статутного капіталу енергетичних компаній, практикувалася ще під час першого приходу Ставицького в «Надра України».

Але про це докладніше в заключній частині публікації.

*   *   *

Катерина Каплюк, «Слідство.Інфо» спеціально для Української правди

 

Станет ли Николай Присяжнюк виновником нового «голодомора»?

Читая новости о том, что творится в украинском сельском хозяйстве, так и хочется сказать: «АПК, АПК… Не люби Присяжнюка» … Потому что наш молодящийся «сельский» министр, так похожий на пожилого суслика, тебя не любит: замордованный, нищий и больной агропромышленнй комплекс. Не любит он нашу землю.Не любит крестьян, которые на ней работают. Хотя родился и вырос в селе Ксаверов Малинского района Житомирской области. За два с половиной года он успешно загнал отечественный АПК в глухой угол, поставил на колени, подсыпав гречки. Китайской…

«Скажу откровенно: по профессиональности нынешний состав руководства аграрного министерства едва ли не самый слабый за четверть века моей работы в системе АПК. А если аппарат ведомства еще и сократят на треть, то там просто не с кем будет разговаривать. Бизнес-крылу, которым ведает один из заместителей министра, от этого ни холодно ни жарко. Его впередсмотрящие контролируют мясной сегмент, масляный, зерновой…», — Владимир Чопенко, обозреватель еженедельника «Зеркало недели» по аграрным вопросам. Увы, его мнение разделяют и многие другие авторитетные эксперты.

Ничто в стартовой карьере Николая Владимировича не указывало, что он станет руководителем МинАПК Украины. Бывший огранщик алмазов, горнорабочий, выпускник Донбасского горно-металлургического института, предприниматель. Присяжнюк стал «заниматься» сельским хозяйством, когда ему стукнуло 45 лет, в 2005 году. Тогда он стал главой Национальной ассоциации производителей мяса и мясопродуктов Украины (доходнейшее место!), а «главным по селу» стал с апреля 2010 года.

Прошло почти два с половиной года при власти. Какие «покращення» сделал министр и его профильное министерство для сельского хозяйства страны, при этом, постоянно кляня «папередників»? Предлагаю к рассмотрению несколько «дел» Николая Присяжнюка. «Сделано», прямо, скажу – немало. И, как утверждают эксперты и бизнес, после «работы» Присяжнюка, возможно, уже нечего будет делать в АПК. Потому как помрет он. Владимир Чопенко: «… складывается впечатление, что наши феодалы хотят оставить «Украину для людей» без гречки, хлеба, сахара, молока, масла… Прежде всего, нужно поменять вывеску «Министерство аграрной политики» на «Общество без какой-либо ответственности имени…» и вписать туда несколько известных всей Украине фамилий тех, кто реально «руководит» АПК», -конец цитаты.

Штрихи к портрету Присяжнюка

Нынешний министр, отвечающий за нищее украинское сельское хозяйство – очень богатый человек. До финансового кризиса СМИ оценивали его состояние в $80-90 млн. На самом деле — гораздо больше. Половину денег он нажил, будучи замгубернатора Житомирской области и главой аграрного комитета ВРУ (т. е. на госслужбе, а не в бизнесе). Что в приличном обществе называется весьма просто – коррупцией.

Основные активы Присяжнюка находятся на родной Житомирщине. Ему приписывают контроль над карьерами гранита, щебня, песка, других полезных ископаемых.

Разработку кварцитовых карьеров он ведет вместе с еще одним госслужащим — бывшим главой «Надра Украины», а теперь министром экологии Эдуардом Ставицким. Присяжнюк сооучредитель вместе с женой и отцом Ставицкого в фирме «Монолитинвест».

Переходя с должности замгубернатора в парламент (2005—2006 гг) Присяжнюк пролоббировал для своей структуры ЗАО «Инвестиционные технологии» выделение в общее пользование с коммунальным предприятием «Житомирагролес» 300 гектаров леса на 49 лет.

Лес его интересует под уничтожение: недавно появилась информация, что финансово-промышленная группа Николая Присяжнюка планирует попробовать себя в новой отрасли — производстве древесного топлива.

Основной партнер в бизнесе — Александр Олегович Кравцов. Получив должность первого замгубернатора Житомирской области, Присяжнюк, пользуясь служебным положением, пролоббировал назначение Кравцова заместителем губернатора области по вопросам экономики и финансов.

Кравцов, как правило, выступает соучредителем и директором всех фирм Присяжнюка. Из фирм министра можно назвать: ЗАО «Ракс», ЗАО «Страховая компания «Классическое страхование», ЗАО «Риф», ООО «Корпоративный консалтинг», ООО «Торговый дом «Потенциал», ООО «Кворум-инвест ПК») и двух организаций (благотворительный фонд Николая Присяжнюка и «Объединение «Институт экологии, природопользования и земельных отношений» и т.д.

В Житомире бизнес-интересы министра представляют Михаил Чужмырь (в горсовете) и Сергей Гречко («Электоризмеритель»).

«Электроизмеритель»— предприятие, которое специализируется на изготовлении измерительных приборов и имеет контракты на изготовление комплектующих для автомобилей, армии и школ. На базе предприятия, занимающего около гектара в центре Житомира, расстраиваются офисные, торговые, развлекательные площади, возле парковой зоны реконструируется профилакторий, который будет перепрофилирован в отель. К сфере влияния Присяжнюка относят и ЗАО «Волынские самоцветы» — предприятие по добыче полудрагоценных камней.

Второй партнер Климец Павел — водочный концерн «Олимп». В его интересах Присяжнюк назначил на государственный концерн “Укрспирт” Алексея Савченко, а когда они с Климцом поссорились — уволил его.

Климец соответственно рассчитывается с министром, как у них заведено — машинами. В 2009 году, на выездное заседание в Херсоне, посвященное проблемам вымирающего села, Присяжнюк приехал на «Майбахе» стоимостью $800 тыс. По его словам, «Майбах» ему дал покататься именно Климец.

Несколько слов о семье. Присяжнюк многодетный отец — у него четверо детей от двух жен: Роман, Кристина, Алина и Николай.

Вторая жена министра Татьяна Александровна занимается недвижимостью в Киеве, она соучредитель известной компании «Форест сити», у нее есть доля в крупных торговых центрах столице (речь даже шла о Skymall).

Контрастом с ее жизнью выглядит жизнь его дочери от первого брака Кристины, которая осталась в Донецке. В вузе, где училась Кристина говорят, что миллионер Присяжнюк своей дочери почти не помогает материально. Во всяком случае, Кристина ищет работу через интернет, и согласна на зарплату в 3000 грн. О чем свидетельствует ее резюме http://www.work.ua/resumes/831123/.

Старший сын министра Присяжнюк Роман Николаевич, напротив, баловень судьбы. Он депутат Житомирской облрады. занимается бизнесом в Житомире, у него там завод МДФ, который регулярно отравляет отходами местную речку. О чем подробно написано здесь http://politrada.com/dossier/persone/id/3386 и здесь http://politrada.com/dossier/persone/id/3850

Дело «О квотах»

Кратко суть дела: В октябре 2010 года Кабмин при поддержке парламента ввел квоты на экспорт зерна. По официальной версии Кабмина в стране был возможен (!!!) продовольственный кризис из-за очень низкого урожая в 2010 году. Цены на продовольственные продукты вырастут и украинцы останутся без продуктов питания (ай-яй-яй!), если не ввести квоты. Под лозунгом «не дадим помереть народу Украины», квоты были введены, сначала до конца года, затем в марте 2011 Кабмин продлил квоты на экспорт зерна до 1 июля 2011 года.

На самом деле, «плохой урожай 2010 года» оказался большой ложью. В соответствии с данными Госкомстата, этот урожай был выше среднего. По прогнозам того же Присяжнюка Украина могла собрать в 2010 году 42,1 миллиона тонн зерна, а собрала 39,3 миллионов тонн зерновых и зернобобових. Самый низкий урожай — 20,2 миллиона тонн зерна был в 2003 году.

За это время квоты распределялись способом, вызвавшим резкую критику со стороны участников рынка: многие компании не смогли вовремя получить заключения МинАПК о наличии зерна, которые необходимы для подачи заявки на получение квоты. Все знают, что ввод квот уменьшает количество квотируемого продукта и соответственно поднимает цену на этот же продукт. Экспортные ограничения вызвали быстрый рост цен на такие основные продукты как мука, гречка, кукурузное и подсолнечное масло. В тоже время, правительство выдавало ограниченное количество экспортных лицензий, именно они дают право на покупку зерна на внутреннем рынке и перепродажи зерна на международном рынке. Поскольку цена зерна значительно выше на международном рынке чем на украинском , компания, получившая экспортную лицензию, уже гарантирует себе значительную прибыль посредника.

Наш герой еще в 2010 году утверждал, что в отечественный АПК нужно вложить приблизительно 20 млрд. долл. « … за предыдущие 18 лет в АПК поступило около 2,5 млрд долл. прямых иностранных инвестиций. Это мало. Но в первые годы независимости, лет 14, инвестиции в АПК, фактически, не шли. На сегодняшний день обстоятельства на мировом рынке продуктов питания и на внутреннем рынке сложились так, что АПК стал привлекательным для инвестиций», — очень правильно сказал министр. Т.е. Присяжнюк понимает, что инвестиции нужны! Их привлекают, как правило, из-за рубежа, и он тоже об этом знает.

Но «проффесиональная» работа правительства по квотам вызвала, прямо скажем, международный скандал. Распределение квот на зерно и неравномерный возврат налога на добавочную стоимость блокируют возможности ведения бизнеса в Украине, это мнение посла Великобритании Ли Тернера: «Сейчас ситуация такова, что некоторым компаниям возвращают НДС быстро, некоторым не очень, а некоторым вообще не возвращают. К сожалению, есть такое мнение, что скорость возвращения НДС тесно связана или с политическими связями, или даже с коррупцией. Естественно, что для бизнес-климата это катастрофическая ситуация», — конец цитаты.

Есть такое ведомство: управление торгового представительства США (USTR), которое курирует вопросы торговой политики страны. Директор USTR по вопросам России и Евразии Бетси Хефнер в феврале 2011 встретилась с представителями ведомств — авторов квотовых новаций на зерновом рынке: Минэкономразвития и  МинАПК. Поводом для встречи стали действия украинского правительства на зерновом рынке и их негативное влияние на бизнес американских компаний в Украине. В первую очередь у американской стороны вызвала недоумение сама необходимость введения квот, если полученный урожай (39,3 млн тонн) хотя и меньше показателя предыдущего года, однако все же существенно выше среднего результата для Украины. Однако, как уточнила Бетси Хефнер, сам факт квотирования был бы приемлем, если бы правительство  сумело обеспечить прозрачное распределение экспортных объемов: «В январе при распределении квот ни одна американская компания, как и большинство транснациональных зернотрейдеров, не смогли получить квоту. При этом значительные объемы были выделены относительно молодой компании «Хлебинвестбуд». В некоторых кабинетах в Вашингтоне это назвали дискриминацией», — конец цитаты.

Мы помним, министр сказал, что АПК нуждается в инвестициях. Один из самых значимых инвесторов в украинском сельском хозяйстве, как в переработке, логистике, так и в торговле – Американская Торговая Палата.   Они вложили несколько миллиардов долларов в этот сектор за годы работы. К сожалению, их инвестиции оказались под угрозой из-за решений Кабмина. Члены Торговой Палаты утверждали, что в сельском хозяйстве Украины отсутствуют четко сформулированная стратегия и сельскохозяйственный сектор во многом отошел от принципов рыночной экономики. Это «многое» включает в себя: интервенции на рынке путем закрытия возможности экспорта и неоправданную задержку суден с зерном в сентябре и октябре 2010 года; несправедливое и непрозрачное распределение экспортных квот в ноябре 2010 и январе 2011 года; невозвращение НДС, в совокупности с усилением давления со стороны контролирующих органов, ets.

При этом, ведомство Присяжнюка и нардепы, «озабоченные» состоянием АПК хотели протащить законопрект ?8053, отдающий на откуп государству экспорт основных сельхозкультур. Заместитель главы Комитета по вопросам аграрной политики и земельных отношений Верховной Рады Украины Валерий Бевзенко : «Если мы хотим свернуть внешнеэкономическую деятельность, закрыть экспорт и аграрное сельское хозяйство, то надо поддерживать этот законопроект. Я голосовал на комитете против этого законопроекта. И большинство выступало против. Почему он протащен, я не знаю. Он направлен против аграрного комплекса Украины Это чисто коррупционный законопроект, он нужен аграрным чиновникам, чтобы они дальше плодили поборы. Это законопроект о том, что у нас есть чиновники, которые лучше всех, оказывается, знают, какие цены должны быть на зерно. То есть это законопроект из области бреда. Его не только принимать, но и подавать нельзя. Как можно регулировать цены в рыночной экономической системе в стране с мощным аграрным потенциалом, которая является крупнейшим экспортером зерновых на мировые рынки?», — конец цитаты.

Поскольку этот «бред» Присяжнюка, как сказал депутат, вызвал мощное недовольство участников рынка, на него было наложено вето. При принятии этого закона, государство не оставило бы инвесторам выбора — только уход с рынка. Компании с мировым именем не стали бы делать миллиардные инвестиции в стране, где постоянно меняют правила игры. А сокращение инвестиций в АПК скажется на урожайности. Выполнение стратегической программы наращивания производства в Украине до 2017 г. объемов зерна в размере 80 млн. тонн в год, возможно исключительно при поддержке рыночных условий развития аграрного сектора. Значит, желание аграрного чиновника Присяжнюка набить свой карман настолько велико, что он идет против программы Президента? А если не он, то кто же лоббирует все это мутное варево?

По сути, мы уже знаем, что украинское правительство в принципе не понимает ключевой роли сельского хозяйства для Украины. Или кто-то «помогает» им это не понимать? В год рекордного урожая 2011 года, введением заградительных мер для экспорта, Кабмин тупо сдал России свои, уже традиционные, рынки сбыта зерна на Ближнем Востоке и в Северной Африке. Де-факто украинское правительство сыграло на руку российским экспортерам. Россияне были в восторге. И на кого, на самом деле, работает правительство, МинАПК и лично пан министр Присяжнюк?

Дело о «ХлебИнвестбуде»

Экспортные квоты на зерно, которые уменьшают количество экспорта, увеличивают наценку на экспортируемое зерно.  В результате таких наценок избранные экспортеры получают многомиллионные прибыли в ущерб свободной рыночной экономики. Кому все-таки пан Присяжнюк и МинАПК помогли нагреть руки? Этой избранной компанией оказалась компания «ХлебИнвестбуд». Именно этой компании досталась аппетитная пайка пшеничного экспорта — 221 тыс. тонн.

Зачем на самом деле создана компания «ХлебИнвестбуд» Владимир Клименко, президент Украинской зерновой ассоциации: «Монополизация экспорта зерна государством может вести к коррупции. Была уже информация о том, что исчезли товары из Госкомрезерва. На 7 млрд. грн. пропало материально-технических ценностей. Там и зерно пропало. Частью Госкомрезерва является целый ряд комбинатов хлебопродуктов, которые занимаются хранением зерна. Чья структура Госкомрезерв? Государственная. ДАК «Хлеб Украины» — банкрот, она должна сотни миллионов гривен различным структурам, в частности, и зернотрейдерам. Кроме того, все знают, что хранить зерно на элеваторах «Хлеб Украины» опасно, поскольку уже не раз оно бесследно там исчезало. Аграрный фонд и министр аграрной политики пару месяцев назад заявили, что там исчезло  300 тысяч тонн зерна. Это ведь тоже государственная структура. И теперь нас хотят убедить в том, что на рынке будет создана четвертая государственная структура, где все будет хорошо. Но как-то не верится», — конец цитаты.

«ХлебИнвестбуд» — «дочка» государственного «Хлеб Украины». Главное предназначение которой, продавать в Аграрный Фонд то, что куплено у «рыночников». Куплено по цене, разумеется, значительно ниже рыночной. А при дальнейшей продаже в АФ получить навар в 100-150 гривен за тонну. Круто.

В декабре 2011 года торговое подразделение  Государственной продовольственно-зерновой корпорации — компания «ХлебИнвестбуд» получила преимущественное право на получение  вагонов-зерновозов от «Укрзалізниці», что является основным условием осуществления экспорта сельхозпродукции. Согласно  ему региональные железные дороги обязаны предоставлять зерновозы именно этой компании. Пока такая практика имела место в декабре, однако  участники рынка опасаются, что  она будет применяться и в этом году. В начале января с.г. с заявлением об использовании «Укрзалізниці» в интересах конкретной фирмы выступил тот же Владимир Клименко. Он отметил, что «Укрзалізниця» издала приказ, согласно которому вагоны для зерна в первую очередь должны предоставляться компании «ХлебИнвестбуд», 51% акций которой принадлежит «донецким братанам». Из-за этого остальные компании — экспортеры зерна — в 3-м квартале 2011 г. получили только до 46% от заявленных вагонов и… колоссальные убытки.

(продолжение следует)

Николай Яровский, “Сенсации

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: