Сообщения с тегами ‘Межигір’я’

Суд закрив справу проти екс-голови ДУС Ігоря Тарасюка, який сприяв Януковичу в заволодінні Межигір’ям

 

Печерський районний суд Києва звільнив від кримінальної відповідальності колишнього голову Державного управління справами Ігоря Тарасюка й зняв арешт із його майна.

Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України з посиланням на ухвалу суду від 22 грудня 2017 року.

Зазначається, що відповідне клопотання надійшло в суд 1 серпня. Причина — закінчення строків.

У судовому засіданні прокурор і захисник підсудного підтримали це клопотання.

Тарасюк заявив суду, що він не заперечує фактичні дані скоєння злочину, у якому він підозрюється.

Екс-голова Держуправління справами підозрювався в тому, що в 2006—2007 роках сприяв Вікторові Януковичу і його оточенню в заволодінні комплексом відпочинку «Пуща-Водица» урочища «Межигір’я» загальною вартістю 506 млн гривень.

У рішенні суду зазначено, що Тарасюк не був обізнаний зі схемою заволодіння держвласності й не мав на меті заподіяння збитку державним інтересам.

2 березня 2017 року йому було повідомлено про підозру по ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ними шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах) Кримінального кодексу.

Але потім прокуратура змінила підозру на ч. 2 ст. 367 (службова недбалість), оскільки не побачила наміру в діях голови Деждуправління справами.

Строк притягнення до відповідальності за цим обвинуваченням становить 5 років, і, відповідно, минув в 2012 році.

Суд задовольнив клопотання, звільнив Тарасюка від кримінальної відповідальності й закрив кримінальне провадження.

Також суд зняв арешт із його майна, а саме з домоволодіння й 4 автомобілів, у тому числі Bentley Brooklands і Porshe 911 Turbo S.

Крім того, суд зняв арешт із пістолета Glock 19, пристрою, візуально схожого на спеціальні технічні засоби для відстеження спецсигналів Protect 1203, 4 золотих злитків, металевої шаблі й 2 ножів.

Як повідомлялося, 2 березня прокуратура повідомила про підозру екс-керівнику Державного управління справами Ігорю Тарасюку.

Екс-керівник ДУС фігурував як підозрюваний у кримінальному провадженні за фактами створення і діяльності злочинної організації та заволодінням у її складі державним майном — комплексом відпочинку «Пуща-Водиця» урочища «Межигір’я», загальною вартістю 540 млн. грн.

ГПУ просила суд арештувати Тарасюка, але той відпустив підозрюваного під заставу у 6,4 млн гривень.

#Порошенко та державний Укрексімбанк рятує мільйони Андрія та Сергія Клюєвих. Розслідування

Kluevi2-500x314

 

Поки правоохоронці шукають Андрія і Сергія Клюєвих, найближчих соратників екс-президента Віктора Януковича, державний Укрексімбанк допомагає братам-регіоналам врятувати їхні гроші
Лічені люди в Україні — переважно слідчі Генпрокуратури (ГПУ) — знають, що екс-президент Віктор Янукович втікав із України двічі.

Уперше він залишив територію країни 22 лютого 2014 року в районі Урзуфа на Азовському морі. Потрапивши в Росію, утікач провів там менше доби в компанії російських кураторів і повернувся до Криму на літаку, приземлився на військовому аеродромі Гвардійське під Сімферополем, який орендує Чорноморський флот РФ. Оцінивши ситуацію на місці, Янукович на військовому кораблі відбув до РФ. Причини короткого повернення екс-президента в Крим невідомі, можливо, його хотіли використати для звернення до російської армії по допомогу.

В «останній шлях» з України в Росію Янукович взяв одного з найвірніших соратників — екс-голову президентської адміністрації Андрія Клюєва. З ним, а також його молодшим братом Сергієм президент-утікач почав співпрацювати ще в 1990‑х в Донецькій області. Партнерство стало настільки близьким, що навіть найбільшу цінність — резиденцію Межигір’я — Янукович у результаті оформив на Клюєвих.

Після Майдану брати потрапили під міжнародні санкції. На відміну від багатьох фігурантів санкційного списку, які не мали активів за кордоном, для Клюєвих це стало проблемою: у них знайшли рахунки в швейцарському банку Notenstein Privatbank AG у місті Санкт-Галлен — кожен зберігав там по 13 млн франків (аналог $13 млн). У Клюєвих заблокували і австрійські вклади: $ 2,3 млн і €800 тис. у старшого і €0,461 млн у молодшого.

Вітчизняне правосуддя виявилося куди більш милосердним до втікачів. 2014 року з Андрія Клюєва зняли звинувачення за 115‑ю статтею («Вбивство»), висунуті по гарячих слідах після падіння режиму Януковича і кровопролиття на Майдані. Тепер його звинувачують за 340‑ю статтею («Перешкоджання проведенню зборів, мітингів, демонстрацій»). Брати проходять у справі про привласнення чужої власності — лише завдяки цьому європейці зберігають введені щодо них санкції.

Найближчі партнери Януковича не тільки уникають покарання — їм допомагає виводити з України гроші державний Укрексімбанк.

Дешеві напівпровідники

2007‑го Клюєви викупили у Фонду держмайна (ФДМ) Завод напівпровідників у Запоріжжі — збиралися виробляти кремнієві сонячні батареї.

Брати участь у приватизаційному аукціоні могли компанії, які мають відповідні технології та патенти. Клюєви знайшли таку фірму — Силікон — і вмовили її власника Геннадія Когана купити завод спільно. Придбання коштувало партнерам 220,9 млн грн. Потім брати попросили Когана передати контроль над заводом клюєвській компанії Activ Solar під обіцянку поділитися з ним часткою в цій фірмі зі штаб-квартирою в австрійському Відні. Ніякої частки Коган не отримав.

Пізніше брати наростили Силікону борги і, отримавши право їх вимагати, забрали у свого партнера і цей актив.

Налагодити роботу запорізького заводу вони не зуміли, і сьогодні підприємство має величезні борги та перебуває в стадії ліквідації.

Схожа доля спіткала і Activ Solar. У лютому 2016‑го компанія звернулася в австрійський суд, щоб той визнав її банкрутом. Суд задовольнив прохання: борги компанії становлять € 503,4 млн, а активи оцінені лише в €18,7 млн. Кредиторам пообіцяли відшкодувати протягом двох років лише 20% від суми боргу.

Це банкрутство стало в Австрії найбільшим цього року.

Бізнес по‑держбанківськи

Усі вищеописані банкрутства не означають, що Клюєви втратили величезні кошти. Навпаки, вони вивели з непотрібних компаній майже всі активи. І їхнім спільником у цій справі став державний Укрексімбанк.

У березні 2009‑го клюєвський завод напівпровідників отримав у цій установі дві грандіозних позики: одну на суму 1,5 млрд грн і другу на €230 млн. Банк прокредитував підприємство радянського зразка, абсолютно не тривожачись про те, що двома роками раніше ФДМ продав його лише за 220,9 млн грн.

Укрексім не висловлював занепокоєння з цього приводу — адже старший Клюєв незабаром з депутата перетворився на першого віце-прем’єра.

В результаті сьогодні Укрексімбанк має претензії до заводу напівпровідників на 5,1 млрд грн. Це десята частина всього кредитного портфеля банку.

Відшкодувати втрати фінустанові навряд чи вдасться. Кредит забезпечений «продукцією майбутніх періодів», тобто сонячними панелями, які завод планував провести в 2011—2018 роки.

Якби банк був активнішим, він міг би розраховувати на повернення навіть більшої суми — 13 млрд грн, при цьому вимагати борги не з заводу, який не в змозі щось виплачувати, а з його власника — Activ Solar. Ця компанія володіла сонячними станціями в Україні. Частина з них залишилася в Криму, але ті, що розташовані в Одеській і Миколаївській областях, згенерували в 2015‑му 2,9 млрд грн доходу, з яких близько 2,5 млрд грн — чистий прибуток. Такий бізнес міг би компенсувати всі втрати держави, пов’язані з заводом напівпровідників. Але банк не робить в цьому напрямку нічого.

Справу Укрексіму і запорізького заводу розглядає суд. Банк заявляє, що його задовольнить і малоліквідне майно підприємства. Якщо суд погодиться, фінустанова стане «забезпеченим майном кредитором». За законом такий позикодавець не бере участі в раді кредиторів, контрольованій сьогодні Клюєвими через Activ Solar: брати прагнуть довести до банкрутства завод, щоб зникли його борги.

Інвентаризація показала, що «майно», яким готовий задовольнитися держбанк, здебільшого не існує.

«Банк поводиться [в суді] дуже пасивно»,— каже Євген Кириченко, арбітражний керуючий, якого суд призначив розпоряджатися майном заводу. Представники Укрексіму, мовляв, зі всім погоджуються, не заявляють протестів.

Схвильовані занадто активною позицією самого Кириченка, представники Activ Solar хочуть замінити його іншим арбитражником.

Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції, вважає, що в цій справі Укрексім діє спільно з Activ Solar. Мовляв, з подачі президента Петра Порошенка екс-генпрокурор Віктор Шокін випустив з країни молодшого Клюєва — Сергія. Експерт називає це частиною послідовної політики президента щодо братів. «Було б дивно, випустивши Клюєва, потім намагатися отримати його гроші на користь держави»,— каже Шабунін.

Поведінка влади щодо майна Клюєвих бентежила і Павла Жебрівського, коли він у першій половині 2015‑го працював головою антикорупційного управління Генпрокуратури. Але після президент призначив його військовим губернатором Донеччини, і відтоді ГПУ активами Клюєвих активно не цікавиться.

З Укрексімом Порошенко пов’язаний досить тісно. У серпні 2014‑го він лобіював призначення на пост голови банку Олександра Гриценка і ввів у наглядову раду фінустанови Ігоря Мазепу, гендиректора інвесткомпанії Concorde Capital, і радника голови адміністрації президента Бориса Ложкіна. Незабаром після цих кадрових зрушень держбанк пролонгував до 2024 року борг 388 млн грн корпорації Богдан, яка раніше належала Порошенку.

У наглядовій раді банку вже три роки немає представників Верховної Ради — внесення кандидатур, за словами депутатів, блокує нардеп Ігор Кононенко, близький соратник президента.

У прес-службі Укрексімбанку відмовилися коментувати цю справу. Мовчить і Дмитро Лановий, директор фінустанови по роботі з проблемними активами.

Схеми — це до грошей

Андрій Клюєв завжди вмів «причарувати» держбанки.

Поручителем за укрексимівськими кредитами заводу напівпровідників була Activ Solar. Як заставу компанія віддала банку державні єврооблігації номіналом 1,6 млрд грн. Щоб повернути частину кредиту, Укрексім у квітні 2009 року продав їх Нацбанку, причому за номіналом, хоча їхня ринкова ціна на той момент була 939 млн грн. У результаті втрати держави на цій операції склали 617 млн грн.

З приходом Януковича на посаду президента Клюєв-старший, ставши першим віце-прем’єром, розійшовся ще більше. Очолювана ним рада з інвестицій виділила 200 млн грн заводу напівпровідників як фіндопомогу — щоб сплатити відсотки за кредитами. Гроші перерозподілили із захищених статей держбюджету, призначених на допомогу малозабезпеченим сім’ям та інвалідам. Саме через цю аферу Клюєвих оголосили після Майдану в розшук.

За часів Януковича сонячно-енергетичний бізнес братів успішно розвивався, наростивши виробничі потужності до 700 МВт, що становить 88% від усіх українських сонячних електростанцій з урахуванням Криму. Рентабельність сягала 90% через украй низькі операційні витрати, а також украй високі «зелені» тарифи, за якими держава зобов’язалася викуповувати сонячну енергію у компанії Клюєвих.

Через Раду брати ще і протягли закон, який зобов’язував виробників сонячної електроенергії, які претендують на отримання «зеленого» тарифу в повному розмірі, закуповувати панелі для станцій в українського виробника. А Клюєви зі своїм заводом на цьому ринку були монополістами.

Однак і це не зробило підприємство успішним — його обладнання застаріло. Брати вирішили купити нове — в Китаї, щоб випускати кремнієвий напівфабрикат, з якого в тому-таки Китаї робити панелі. Завдяки українському походженню напівфабрикату завод виконував закон про національну складову виробництва. Заразом Клюєви націлилися придбати техніку й для сонячних станцій.

Для цієї схеми під гарантії Ощадбанку в китайської державної CNBM International Corporation вони отримали товарний кредит на €160 млн, який прийшов до України у вигляді готової техніки.

Загалом Ощадбанк підтримав бізнес Клюєвих через кредити і кредитні гарантії на €500 млн, з них €340 млн припадали на кримські активи. Відтоді банк повернув лише €20 млн, а графік виплати боргу пролонгував. Увесь пакет послуг Клюєвим становить понад 21% кредитного портфеля державної фінустанови.

Коли і це не допомогло, Клюєви почали банкрутувати завод.

Розібратися в цих схемах тепер непросто: у листопаді 2015‑го викинувся з вікна своєї квартири їхній ключовий фігурант — Ігор Сотуленко, екс-голова наглядової ради Укрексімбанку та член аналогічного органу Ощадбанку.

Нові китайці

Сьогодні завод напівпровідників разом із іншими клюєвськими активами може відійти китайцям з CNBM — компанія претендує на все майно Activ Solar в Україні в рахунок несплачених боргів. Її президент Джейсон Джанг раніше заявляв, що CNBM отримала контроль над активами в середині 2014‑го саме в рахунок погашення товарного кредиту перед нею.

Джанг підтвердив, що компанії належать усі активи Activ Solar в Україні. Будь‑яких планів щодо заводу напівпровідників у CNBM немає, як і зв’язків з Клюєвими, стверджує він.

Джерело в Ощадбанку, яке опікується кредитом банку для сонячних електростанцій, запевнило: в документах більшості юросіб, які фігурують у цій справі, кінцевим власником значиться CNBM. Вона ж і обслуговує кредит.

В Антимонопольному комітеті розповіли, що в листопаді 2015‑го дозволили китайцям купити клюєвські сонячні електростанції.

У реєстрі юросіб у чотирьох з десяти станцій у списку засновників дійсно вказана CNBM, але не материнська фірма, а її сінгапурський підрозділ.

Олексій Оржель, голова Української асоціації відновлюваної енергетики, каже: цей підрозділ може представляти кого завгодно, зокрема братів Клюєвих. “Ми просили китайців показати документи, за якими до них перейшли активи. Вони відмовили”,— говорить експерт.

CNBM цілком може представляти інтереси Клюєвих, з якими вони досягли домовленостей, додає Ігор Тинний, власник сонячної та декількох невеликих гідроелектростанцій.

Також можливо, що Клюєви встигли продати китайцям свою компанію Activ Solar. Якщо станції генерують більше €80 млн чистого прибутку, то передача їх у рахунок погашення товарного кредиту на €160 млн — це явне заниження вартості активу, а отже, спроба заховати реально отриману за них від CNBM суму.

У будь-якому разі тепер долю клюєвських станцій визначать переговори української влади з китайською держкомпанією. Остання вже готова звертатися в міжнародні судові інстанції.

Іван Верстюк, Сергій Лещенко, Національне бюро розслідувань України

Американський маєток у Каліфорнії екс-регіонала Юрія Мірошниченка. Розслідування. 22 фото

Miroshnichenko-Yuriy4-300x232

За часів президентства Віктора Януковича його колишній представник у Раді Юрій Мірошниченко звів під Києвом елітний маєток, засипавши частину озера.

Втім, виявилося, що це – не єдина елітна нерухомість колишнього регіонала. У США йому належить дім, куплений колись у голлівудського актора.

Мешканці дачного кооперативу «Арсеналець-6», що знаходиться по сусідству із селом Підгірці Київської області, досі у деталях пам’ятають кінець весни 2010 року.

На той час вони вже рік «воювали» проти свого нового елітного сусіда – регіонала, а тепер депутата від Опозиційного блоку Юрія Мірошниченка.

У 2009 році політик отримав дозвіл на будівництво будинку на березі Блакитного озера, поруч з яким знаходиться дачний кооператив.

Проект маєтку Мірошниченка передбачав, що частину озера для зведення будинку доведеться засипати піском. Сусідам це не сподобалося – вони скаржилися на політика до органів влади, подавали до суду, запрошували журналістів знімати сюжети проти безчинства регіоналів, страйкували. Щоб захистити озеро від забудови, вони навіть побудували поруч із ділянкою Мірошниченка дитячий майданчик – будівництво поруч із ними заборонено.

Проте одного весняного дня їм дали зрозуміти – ніхто ні про що з мешканцями кооперативу домовлятися не буде.

Для того, щоб прискорити роботи на ділянці, Мірошниченку потрібно було приєднатися до газопроводу, що забезпечував газом сусідній дачний кооператив.

Мешканці намагалися зупинити цю операцію, але натикнулися на нечуваний спротив.

–  Група молодиків (які пізніше отримають народну назву «тітушки») відтіснила протестувальників, заварила прохід до озера та у підсумку будівельники змогли  приєднатися до газопроводу. Так і почалося на цій ділянці велике будівництво, – згадує місцева мешканка Ніна.

У роки президентства Януковича зведення котеджу велося майже стаханівськими темпами, за якими мешканці могли споглядати вже з іншого берега озера.

Замість пляжу там з’явився двоповерховий будинок, обсерваторія, гаражі і інші господарські будівлі. Ділянку між собою охрестили «малим Межигір’ям Мірошниченка».

Щоб легалізувати  будівництво на березі водойми, у документах природнє Блакитне озеро  назвали «штучно створеним кар’єром».

Це дозволило обійти законодавчу заборону будівництва у стометровій зоні навколо природних водойм.

Після втечі Віктора Януковича з країни, Мірошниченко, який під час Майдану як міг відстоював інтереси свого патрона, виправдовувався та демонстрував всій країні крокодилячі сльози в ефірі одного із національних телеканалів.

З таким самим запалом він намагався всіх запевнити у законності свого будівництва:

«Я землю купив чесно, не по блату. 4 років вже будую, і ще напевно 4-5 буду будуватися. Мені немає чого ховатися, землю я купив, не отримав по якомусь блату, більше того, я позичаю багато коштів для того, щоб збудувати будинок. Не забруднював озеро і не засипав», – казав Мірошниченко ще у лютому 2014 року.

Прокуратурі Київської області цих свідчень та щиросердних визнань виявилося недостатньо.

Восени 2014 року вона порушила проти нардепа кримінальну справу через незаконне захоплення землі. Вісім місяців минуло з того часу, але результатів розслідування досі немає.

Як повідомили «Українській правді» у прокуратурі Київської області, «станом на 25 травня у кримінальному провадженні триває досудове розслідування, проводяться необхідні слідчі дії».

Тож питання цієї земельної ділянки досі лишається невизначеним. Щоправда, активне будівництво на ній зупинилося – немає ані техніки, ані робочих.

І поки прокуратура вісім місяців визначається із долею заміського будинку Мірошниченка під Києвом, «Українська правда» виявила у його власності значно привабливішу нерухомість. Як виявилося, народний депутат є власником елітного будинку у Каліфорнії.

Каліфорнійський рай

Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA1-500x228

До 2013 року двоповерховий будинок і 35 соток землі у Каліфорнії за адресою 4546 White Oak AveEncino, CA 91316-3829 належали американському комедійному актору, зірці серіалу «2,5 людини» Райану Стайлзу і його дружині.

Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA2-500x435

Маєток Стайлзів – це будинок на п’ять кімнат, гараж на чотири машини, сауна, кілька ванних кімнат. На сайті вказано, що оздоблення будинку зроблене із використанням дерева та каміння.

Бібліотека, більярд, французькі вікна, їдальня, велика кухня, два бари, каміни, парк, двір, де можна робити барбекю, басейн, SPА – зараз всім цим володіє Мірошниченко, який під час Майдану виправдовував диктаторські закони та дії самого Януковича.

Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA3-500x332 Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA5-500x354 Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA6-500x332 Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA7-500x328 Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA8-500x329 Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA9-500x332 Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA10-500x316

У США прийнято викладати в мережу всю інформацію про операції з нерухомістю. Завдяки цьому можна прослідкувати, як будинок голлівудського актора став власністю пересічного депутата з України.

Мати Юрія Мірошниченка Валентина Кочура. Фото з її сторінки у російській соціальній мережі "Однокласники"

Мати Юрія Мірошниченка Валентина Кочура. Фото з її сторінки у російській соціальній мережі “Однокласники”

У травні 2013 року маєток купила Валентина Кочура – матір Юрія Мірошниченка.

Оскільки будинок продавала кінозірка, інформація про це одразу з’явилася у місцевих ЗМІ, які вказали, що 66-річна мама нардепа придбала американську нерухомість за 3,1 мільйони доларів.

Однак Валентина Кочура дуже швидко позбулася маєтку.

Вже за місяць вона переоформила будинок на компанію Real Market Research Inc, яка належить дружині нардепа – Софії Мірошниченко.

Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA11-440x500

Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA12-440x500Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA13-440x500Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA14-500x410

На сторінці у соціальній мережі Linkedin, Софія вказала, що є власником цієї компанії, та згідно з даними її сторінок у соціальних мережах, живе на дві країни – Україну і США.

Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA141-500x410Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA15-500x273

Беззаперечним доказом того, що у будинку 4546 по вулиці White Oak досі мешкає родина Мірошниченків, стали фото з соціальних мереж Софії Мірошниченко.

Ще 21 березня 2015 року дружина нардепа у російській соціальній мережі «Однокласники» опублікувала фото дочки, зроблене на першому поверсі будинку.

Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA16-470x500

Згідно з офіційною інформацією, що міститься на сайті Секретаря штату Каліфорнія, Real Market Research Inc є діючою кампанію, яка зареєстрована 31 липня 2012 року, їй присвоєний номер С3503967.

Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA17-500x239

За номером телефону, який Софія вказала у своєму профілі Linkedin, пошук у «White pages» (інтернет-довідник – ред.) видає ім’я Юрія Мірошниченка.

Більш того, за вказаним номером телефону та прізвищем нардепа  можна знайти ще один маєток у тій самій місцевості за адресою 3905 Lake Vista Ct Encino, CA 91316. В інтернет-довіднику вказується, що Мірошниченко є мешканцем цього будинку.

Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA18-500x352Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA19-500x243Miroshnichenko-Yuryi-maetok-USA20-500x421

Водночас, це помістя на шість спалень не продавалося з 1997 року, а на сайтах вказується ціна його оренди – близько 7 тисяч доларів.

Можливо, нардеп колись міг його знімати, проте яке саме відношення має депутат українського парламенту до цього будинку, встановити на вдалося.

Сімейна бухгалтерія

Для того, щоб зрозуміти повну картину зі статками та нерухомістю Мірошниченка, проаналізуємо дані його декларації з 2010 року – коли почалося активне будівництво котеджу на Блакитному озері.

У рік обрання президентом Віктора Януковича, Мірошниченко взяв в кредит 16 мільйонів гривень при курсі менше 8 гривень за долар, тобто понад 2 мільйони доларів.

Тоді його дружина не заробляла великих грошей, але отримала допомогу по народженню дитини. На рахунках за кордоном у неї на 2010 рік було  366 238,20 гривень, що дорівнювало приблизно 46 тисячам доларів.

Мірошниченко того року вказав у своїй власності великі ділянки землі, квартири загальною площею 1550 квадратних метри.

У 2011 році Мірошниченко знову вказав, що взяв кредит на 16 мільйонів гривень. Про погашення попереднього боргу у цій декларації жодної згадки немає.

Дружина нардепа знову отримала лише допомогу по догляду за дитиною – 9960 гривень. На рахунках в неї – вже понад мільйон гривень. За курсом на 2011 рік це приблизно 129 тисяч доларів.

Декларацію Мірошниченка за 2012 рік попри численні спроби руху «Чесно» отримати не вдалося.

У декларації Мірошниченка за 2013 рік немає жодної згадки про повернення позичених в минулі роки 32 мільйони гривень. У цей період вже працювала компанія Софії у Лос-Анджелесі. Дружина Мірошниченка в цьому році задекларувала заробіток за кордоном — 24 тисячі доларів, а у закордонному банку зберігала 101 736 гривень, що в еквіваленті становило приблизно 12 560 доларів.

У своїй декларації за 2013 рік депутат вказав величезну кількість квартир, а загальна площа земельних ділянок, що були в ній представлені, склала 1,4 гектари, на дружину було записано у загальній сумі 4,3 гектари землі.

У 2014 році Мірошниченко і дружина позбулася всіх ділянок, принаймні, згідно з декларацією. Загалом, за минулий рік Мірошниченко заробив 2,3 млн. гривень, а його дружина 1,9 млн. гривень.

Крім того, родина позбулась будь-яких рахунків та не вказала жодного заробітку за кордоном.

Не виключено, що Мірошниченко боявся, що його рахунки можуть заблокувати, якщо він підпаде під санкції, як і найближче оточення президента-втікача Януковича.

Можливо, саме з цієї причини Софія відмовилась від президентської посади у власній американській компанії Real Market Research Inc.

У лютому 2015 року елітний будинок Мірошниченка у Каліфорнії знову виставлений на продаж. Спочатку власники хотіли отримати 5  мільйонів доларів, однак на початку травня вирішили зробити знижку і зараз готові позбутися елітного маєтку за 4, 5 мільйони доларів.

P.S. «Українська правда» з п’ятниці намагалася отримати коментар Юрія Мірошниченка з приводу його нерухомості, однак його телефон не відповідає. Прес-секретар народного депутата відповіла,  що той знаходиться у відрядженні і працює з виборцями там, де немає мобільного зв’язку. До ВР Мірошниченко пройшов двадцятим за списком «Опозиційного блоку».

Оксана Коваленко, Українська правда

Куму Януковича повернули вилучені $1 млн 717 тис. Прокуратура не подала апеляцію

Prisazhnuk-Mikola7

 

Печерського суду повернув вилучені кошти екс-міністру аграрної політики і продовольства, куму Януковича Миколі  Присяжнюку.

Про це в ефірі програми «Шустер. Live» заявив нардеп Дмитро Добродомов, повідомляє sprotiv.org.

За словами нардепа, екс-міністр отримав 1 млн 717 тис дол.

«Рішення ухвалив суддя Печерського суду Підпалий, який свого часу знімав арешти з рахунків Арбузова. Прокуратура не подала апеляцію», — повідомив Д.Добродомов.

Також, за його словами, 12 вересня 2014 року квартиру сина екс-генпрокурора Артема Пшонки переоформили на іншу людину.

Депутат наголосив, що вже скерував у відповідні органи депутатський запит, для з’ясування місця знаходження вилучених ціностей з Межигір’я, будинку Пшонки та інших високопосадовців.

Нагадаємо, що засновником партії регіонів є Петро Порошенко.

Сімейні цінності Едуарда Ставицького. Частина 3

Про майновий статус: За 2012 рік сім’я міністра енергетики та вуглепрому Едуарда Ставицького заробила майже вдесятеро більше ніж у 2011-му. Якщо в 2011 році сума сукупного доходу членів родини склала 284 тисячі гривень, то в 2012-му – уже 2,5 мільйони.

Квартиру площею 165 квадратних метрів Ставицькі за рік змінили на 212 квадратів. При цьому, кошти на банківських рахунках міністра за рік зросли майже втричі – до 155 тисяч гривень. Кошти членів родини знизились на 46 тисяч, до 85 тисяч гривень.

Скандали Ставицького: масштаби зростають

«Учора було здійснено рейдерське захоплення командою Януковича на чолі з паном Ставицьким, який безпосередньо є людиною народного депутата Джарти. Учора Ставицький разом із сімома охоронцями, разом із людьми, які допомагали їм силовим способом вриватися в будівлю НАК „Надра України“… І ця компанія була захоплена!»– обвинувачувала нинішнього міністра енергетики екс-прем’єр Юлія Тимошенко 20 серпня 2009 року.

Тоді сталася резонансна подія: отримавши рішення суду, Ставицький у супроводі працівників приватної охорони захопив будівлю НАК «Надра України» на вулиці Володимирській. Але на той час Ставицький у владі був фактично ніким, оскільки в 2009 році на посаді прем’єра була Тимошенко, а Янукович перебував в опозиції. Тому МВС за допомогою бійців «Беркуту» швидко відбило атаку Ставицького на офіс державної компанії.

Але зухвале захоплення будівлі не на жарт розлютило Тимошенко. Вона, особливо не стримуючи себе, звинувачувала «попередників» у масштабних оборудках. За її словами, «Надра України» часів Ставицького передали «на корупційній основі найближчому оточенню Віктора Януковича» 19 ліцензій на видобування нафти й газу, резиденцію «Межигір’я» та дві будівлі в центрі Києва.

Цікаво, що повідомлення з детальним описом «корупційних схем» нинішнього міністра енергетики досі висить на офіційному сайті «Надр України» під заголовком “Відбулося рейдерське захоплення НАК «Надра України». Його не видалили навіть після того, як із приходом Януковича в 2010 році Ставицький повернувся в крісло голови акціонерної компанії.

На офіційному сайті НАК "Надра України" Ставицького досі звинувачують у корупції та розкраданнях.

 


Вивчивши документи того часу, можна дійти висновку, що в 2007 році частина ліцензій і справді відійшла компаніям, які були не чужі оточенню Ставицького і Януковича. Серед інших, дозволи тоді отримали: «Надра геоцентр», «Кримська бурова компанія», «Українська бурова компанія». Ланцюжок засновників цих компаній приводив до родинного кола екс-міністра охорони навколишнього природного середовища та екс-прем’єра Криму, нині покійного Василя Джарти.

Називаючи Ставицького «людиною Джарти», Тимошенко фактично не помилялась.

Можна припустити, що саме знайомство із цією впливовою на той час фігурою було одним із вирішальних епізодів у житті нинішнього міністра енергетики.

У вересні 2006-го Джарти призначає Ставицького спочатку своїм радником.

А вже за кілька місяців герой нашого розслідування стає керівником «Надр України».

Названі ж вище компанії, що отримали родовища, через засновників приводять до австрійських фірм Lifo Invest та Wellmind Invest.

Їх директором станом на 2007 рік був ніхто інший, як зять Василя Джарти – народний депутат від ПР Валерій Омельченко.

В «епоху Ставицького» схема передачі ліцензій від державних підприємств до приватних компаній була простою. Хрестоматійною виглядає історія «Кримської бурової компанії», що детально описана в «Реєстрі судових рішень».

У листопаді 2007-го фірму заснували 50 на 50 державна «Кримгеологія» та приватна «Українська торгівельна компанія», одним з її засновників котрої, у свою чергу, у 2007 році була вищезгадана Wellmind Invest зятя Джарти.

Едуард Ставицький (по центру) люб'язно запрошує підприємців до партнерства з державою

Менше ніж за місяць без особливих труднощів новоутворена компанія отримує дозвіл на видобуток вуглеводнів на Керлеутській площі в Криму. Та вже за кілька днів після отримання бажаного документу, частка держави в компанії зменшується до 3%. Внаслідок цього «Надра України» фактично втрачають контроль над компанією та видобутком надр на цій площі.

Тогочасне керівництво «Кримгеології», яка співзаснувала «Кримську бурову компанію», виявилось також близьким і до родини Едуарда Ставицького. За даними «Наших Грошей», її очільником був Роман Майдебура – колишній співвласник“Торгового дому «Гермес» разом із батьком міністра – Анатолієм Ставицьким.

«Слідство перевіряє факт злочинної змови Ставицького Едуарда, як посадової особи НАК „Надра України“ та колишнього директора ДП „Кримгеологія“ НАК „Надра України“ Майдебури Романа, що перебуває в розшуку, оголошеному в межах кримінальної справи за фактом розкрадання майна в особливо великому розмірі», – заявляли «Надра України» у 2009 році.

Щоправда, справа так і не призвела до негативних наслідків для обох чиновників. За кілька років Ставицький пішов на підвищення по кар’єрній драбині, а Роман Майдебура в 2012-му очолив фірму, що стрімко розвивалась у видобувному сегменті – «Голден Деррік».

Золота вишка для міністрів

Саме при Ставицькому, «Надра України» передали «Голден Дерріку» майно державного підприємства «Полтаванафтогазгеологія» на 17 мільйонів гривень. Хочакерівники підприємства стверджували, що реальна вартість обладнання державної компанії набагато вища – 240 мільйонів гривень.

Компанія «Голден Деррік», назва якої перекладається з англійської як «золота вишка», отримала майно не випадково. На момент передачі активів «Полтаванафтогазгеології», «Голден Дерріком» рівною мірою володіли «Надра» та кіпрська Hartlog Limited. Але в 2008-му державна компанія люб’язно продала частину власної долі кіпріотам,залишивши собі всього 33%.

Особливо активний розвиток компанії розпочався в 2010-му році, коли Ставицький знову очолив «Надра України». За кілька років «Голден Деррік», тепер уже підконтрольний приватному власнику, отримав близько 30 дозволів на розробку надр у Центрально-Східній Україні. Цього року «Золота вишка» ще й почала перемагати на тендерах «Чорноморнафтогазу».

Така поблажливість до компанії та її власників могла виникнути ще й тому, що кіпрський офшор Hartlog Limited, крім «Голден Дерріку», був ще й засновником «Монолітінвесту» – будівельної компанії Ставицього-Присяжнюка. Згідно зрозслідуванням Слідство.Інфо, кінцевим власником Hartlog Limited виявився угорський адвокат Пітер Паллаг – близький партнер сімейства Миколи Присяжнюка ще з 1990-х років.

Ближнє коло Ставицького (зліва направо): Олег Проскуряков, Пітер Паллаг, Роман Майдебура

Ставицький і Присяжнюк наполегливо відмовляються від зв’язку з «Голден Дерріком». В 2011 році в інтерв’ю журналісту «Forbes-Україна» Едуард Ставицький заявляв, що не причетний до видобутку природних ресурсів: «У мене особисто ніколи не було свердловин своїх . Не було й немає. Перевіряйте хоч як. У заправному секторі – працював, так. У нафтотрейдерському – так. А в частині видобутку – ніколи не був пов’язаний, та й не буду… Не хочу, бо не маю права, у першу чергу», – заявляв він.

Поговорити з журналістом «Слідство.Інфо» для цього матеріалу Ставицький часу не знайшов.

«Батя, я стараюсь!»

На посаді голови «Надр України» Ставицький прославився ще і як розпорядник нерухомості, догоджаючи особисто Віктору Януковичу.

25-го вересня 2007 року «Надра України» вирішили помінятись майном із фірмою «МедІнвестТрейд» та передати резиденцію «Межигір’я» в Нових Петрівцях в обмін на два будинки на Парковій дорозі в Києві. Будівлями національна компанія змогла покористуватись лише добу: уже наступного дня уряд Януковича передав їх на баланс ДУС. А менше ніж за місяць, майно Межигір’я перейшло до рук компанії «Танталіт», у чиїй власності перебуває донині.

Таким чином, саме Ставицький взяв на себе більшу частину юридичної відповідальності по відчуженню Межигір’я, де зараз мешкає президент Янукович.

Межигір'я з повітря. Фото журналу "Кореспондент"

Очевидно, глава держави оцінив і особисту вірність і заповзятість Едуарда Ставицького.

В якості бонусу Едуард Анатолійович не лише отримав один із найважливіших міністерських портфелів. Йому вдалося провернути ще одну операцію з відчуженням державної нерухомості.

 

 

Ідеться про дві будівлі НАК «Надра України» на вулиці Володимирській у Києві.

У вересні 2007-го державна компанія, посилаючись на аварійний стан будинків, вирішує продати їх фірмам «Еліттранссервіс» та «Ярд-Шиппінг». Лояльність очільника Ставицького до двох фірм не була випадковою. Директором «Еліттранссервісу» у 2007 році був Олексій Харітонов, який ще з початку 2000-х працював разом зі Ставицькими. А «Ярд-Шиппінг» базувався в офісі народного депутата від ПР Віталія Борта – партнера Василя Джарти.

 

 

 

Однак, схоже на те, що будівлі зрештою так і не дійшли до Джарти чи Борта. У результаті перепродажу обидва об’єкти отримала кіпрська Zentax Limited.

Вказівку на можливих нових власників нерухомості дає «Реєстр судових рішень»: представником Zentax Limited в українських судах був угорський адвокат Пітер Паллаг. Як було згадано вище, саме він обслуговував інтереси пов’язаного зі Ставицьким міністра АПК Миколи Присяжнюка. І саме Паллаг на сьогодні є формальним власником «Голден Дерріка».

Щоправда, покористуватись елітною нерухомістю на Володимирський нові господарі так і не змогли: будинки стоять закинутими, а НАК «Надра України» змушені винаймати приміщення в старому бізнес-центрі на Севастопольській площі.

 

Володимирська 34

«Новий Курченко»

Державні тендери в енергетиці – золоте дно. Швидко й непрозоре свої перші сотні мільйонів на цьому заробила компанія «Газ України 2009», яку контролює скандально відомий Сергій Курченко.

Усі шанси стати ще одним Курченком має 29-річний Валерій Токар із Київщини, «людина нізвідки».

Два роки тому Токар балотувався в народні депутати по одному з округів Київщини.

Тоді він мав офіційний статус безробітногой жодної копійки особистого доходу.

У депутати Токар не пройшов, набравши 0,47% голосів виборців. А вже сьогодні він очолює ТОВ «Укратоменерго» – маловідому фірму, яка, тим не менше, виграла тендери у відомстві Ставицькогона 61 мільйон гривень.

А місяцем раніше «Укратоменерго» «випала честь» бути єдиним конкурентом «Голден Дерріка» на тендері «Чорноморнафтогазу», де близька до Присяжнюка-Ставицького фірма отримала 112 мільйонів гривень.

Про вашу фірму ніхто раніше не чув, а тепер їй вдається вигравати тендери на десятки мільйонів. Як? – питаємо Токара.

– Нам приховувати нічого, ми нормальна структура, зі спеціалістами. Ми будували, робили ремонти, реконструкції компресорних цехів, працювали в трансгазі, на лінійно-виробничих управліннях магістральних газопроводів.

У вашої фірми є офіс? Можна подивитися його? Поговорити з вами там?

– Добре, подзвоніть мені в понеділок, і я з вами зустрінуся в офісі.

Втім, в обіцяний час Валерій Токар виявився зайнятим і на зв’язок більше не виходив.

Пояснення тендерних успіхів його фірми може бути в тому, що одним із засновників «Укратоменерго» є Лариса Миколаївна Токар. Сам молодий директор підтвердив Слідству.Інфо, що це його родичка, щоправда, не уточнюючи, яка саме.

У соціальних мережах знайшлася Лариса Токар – уродженка Кіровоградської області 56-ти років.

Вона цілком може бути матір’ю Валерія Токара. А її походження підкріплює й без того вже усталену тенденцію: земляки Едуарда Ставицького з Кіровоградщини отримують чимало ласих шматків на тендерах міністерства енергетики.

Але, здається, це не дуже турбує Віктора Януковича.

Едуард Ставицький, будучи вірним членом президентської Сім’ї, схоже, заслужив право на створення власного угрупування у владі та бізнесі.

*   *   *

 

Катерина Каплюк, «Слідство.Інфо», спеціально для Української правди

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: