Сообщения с тегами ‘Беркут’

Ми скочуємося в російську реальність, – Лещенко про поліцейський погром у клубі JugendHub

police_beating_the_poor_the_hungry_and_the_dissidents

 

Останні події у Києві – погром у клубі JugendHub та дії силовиків під Верховною Радою – свідчать, що «Беркут» нікуди не зник.

Таку думку у Facebook висловив народний депутат Сергій Лещенко, повідомляє sprotiv.org.

Він зазначив, що в останні кілька тижнів особисто переконався у живучості «Беркуту», коли стикався з «відмороженими» під час акцій під Радою. Зокрема, нардеп пригадав, що силовики, наплювавши на закон і Конституцію, блокували людей, намети, пластикові меблі, колонки і підсилювачі, а також відсипалися в знятих з чергування «Пріус», які Японія подарувала Україні для патрулювання вулиць.

Тепер це ж «беркутське» нутро вирвалося назовні при погромі в JugendHub. Точно так же, наплювавши на базові права, гарантовані Конституцією, били, викрадали особисті речі і вивозили людей в невідомому напрямку, – додав нардеп.

При цьому Лещенко зазначив, що ефективність таких рейдів для боротьби з обігом наркотиків – окреме питання. Зокрема, за інформацією Євгенії Закревської, в зібраному МВС «врожаї» фігурує п’ять пакетиків з, імовірно, марихуаною, що є не кримінальною, а адміністративною відповідальністю.

Але, так чи інакше, їм ніщо не заважало проводити слідчі дії, не принижуючи при цьому людську гідність. Це був непропорційни прояв насильства щодо відвідувачів, які в основній масі були звичайні студенти. А мажори тусуються в зовсім інших клубах, де облави ніхто не влаштовує – може, тому що там можна нарватися на оточення міністрів і прокурорів, а також їх дітей-виробників рюкзаків для потреб МВС? – додав народний обранець.

Лещенко також пригадав, що нещодавно генеральний прокурор Юрій Луценко підписував наказ, нібито забороняє маски-шоу і обшуки без адвокатів. Він додав, що тепер Луценко тепер має розслідувати цей погром, адже тільки Генпрокуратура має право залучати до відповідальності силовиків.

“А поки ми, самі того не помічаючи, скочуємося в російську реальність – розправа над політичними опонентами, обшуки у родичів, корупційна залученість президента і його оточення, бандитські методи переодягненого «ОМОНу», – зазначив Лещенко.

Суд лишив на посаді керівника Нацгвардії Володимира Гриняка, який керував штурмом Майдану в ніч з 18 на 19 лютого

Berkut-Maidan1-500x277

 

Генерала Гриняка підозрюють у роздачі командирам «Беркуту» грошових винагород за «хорошу роботу» на суму понад 30 млн грн. Його також обвинувачують у керуванні штурмом Майдану в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Генерала Володимира Гриняка не відсторонили від посади начальника департаменту громадської безпеки Національної гвардії. Таке рішення ухвалив Печерський районний суд Києва, не підтримавши вимогу Генеральної прокуратури.

Суд відмовив ГПУ у задоволенні клопотання сторони обвинувачення й не став відсторонювати Гриняка від займаної посади.

Загалом, Гриняку інкримінують три статті Кримінального кодексу: ст. 340 (протидія мирним зібранням), ст. 365 (перевищення влади) і ст. 369 (надання неправомірної винагороди бійцям спецпідрозділу «Беркут»).

Втім сам підозрюваний і його адвокат вважають всі звинувачення прокуратури надуманими. Вони стверджують, що на момент масових розстрілів на Майдані Незалежності генерал був начальником управління громадської безпеки МВС і жодним чином не міг впливати на дії працівників «Беркута», які йому не підпорядковувалися.

Окрім цього, як інформує прес-служба адвокатської дорадчої групи, 14 вересня суддя відмовила прокурорам у клопотанні про домашній арешт для генерала Гриняка. Суддя вирішила, що генерал залишиться під особистим зобов’язанням. Водночас Гриняк повинен здати свій закордонний паспорт та не виїжджати з міста без дозволу слідчого, прокурора або суду.

4 січня 2017 року департамент спецрозслідувань ГПУ направив до Печерського райсуду Києва обвинувальний акт щодо Гриняка, який обвинувачується у виконанні з метою перешкоджання проведенню мітингів 30 листопада 2013 року завідомо незаконного наказу про силове звільнення Майдану Незалежності від учасників акції.

Також екс-керівнику інкримінують надання незаконного наказу виконавцям — бійцям спецпідрозділу «Беркут», унаслідок реалізації якого біло заподіяно тілесні ушкодження більш ніж 80-ти мітингувальникам.

Окрім цього, ця особа обвинувачується в аналогічних діях по відношенню до мітингувальників та журналістів 1 грудня 2013 року на вул. Банковій, унаслідок чого заподіяно тілесні ушкодження більше ніж 29-ти активістам та 22-м представникам ЗМІ. Тоді тілесні ушкодження отримали також 26 бійців внутрішніх військ.

Загалом екс-начальник управління громадської безпеки МВС Гриняк підозрюється у роздачі командирам «Беркуту» грошових винагород за «хорошу роботу» на суму понад 30 млн грн.

Раніше суд відмовився усунути з посади підозрюваного в організації штурму Майдану генерала.

Також у грудні минулого року суддя Печерського районного суду передала Володимира Гриняка на поруки нардепам Андрію Левусу та Михайлу Бондару.

Аваковщина. «Беркут» в форме новой полиции кошмарит киевлян. Видео

police-new1-500x330
Совладелец украинского интернет-издания «Буквы» Петр Терентьев откровенно поведал ужасную историю о стычке с сотрудниками киевской полиции, сообщает Национальное бюро расследований Украины.
В своем Facebook Терентьев под ником «Greg Davis» рассказал, что он в ужасе от беспредела местной полиции. Стычка с полицией Авакова произошла на проспекте Победы. Оказалось, что сотрудники МВД напали на Терентьева и «силой обмана завладели его транспортным средством», то есть угнали автомобиль. Теперь совладелец интернет-издания называет полицейских не иначе как «банда террористов».

«Я боюсь! Мне сильно страшно, ведь в нашем городе, пережившем многое, вероломно орудует банда террористов!», — пишет пострадавший.
Интересно, что пока в розыск нападавшие не объявлены, и правоохранительные органы ситуацию никак не комментируют.

Десять беркутовцев, которые залили кровью #Майдан, получили гражданство России. Подробности

Berkut-Maidan1-500x277

 

Двенадцать экс-бойцов киевского спецподразделения «Беркут», которых подозревают в расстреле активистов Евромайдана, на данный момент проживают на территории России.

Десять из них получили российское гражданство, еще двоим предоставили разрешение на проживание в статусе беженцев, сообщил прокурор Департамента спецрасследований Генпрокуратуры Роман Псюк, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

«Есть официальный ответ от генеральной прокуратуры РФ. По состоянию на данный момент, 10 экс-бойцов спецроты „Беркут“ получили российское гражданство. Еще двое скрываются на территории РФ», — отметил он.

Всего в расстрелах подозреваются 23 экс-работников киевского «Беркута». 18 из них в розыске, пятеро сейчас на скамье подсудимых. Дело в отношении них слушается уже полтора года в Святошинском суде Киева.

Экс-командир спецроты киевского «Беркута» Дмитрий Садовник, который сбежал из-под домашнего ареста в сентябре 2014 получил российское гражданство уже через два месяца после побега.

Татьяна Черновол: «швондер» в юбке, или шизофрения по-расчету?

Chornovil Tetyana11

 

 

Вот есть такая украинская гражданка – Татьяна Черновол. Говорят, что известная журналистка и общественный деятель, а с недавних пор – даже целый уполномоченный правительства Украины по вопросам антикоррупционной политики.

Да вот только любому нормальному и здраво рассуждающему человеку, хоть частично знакомому с фееричной биографией данного персонажа, все эти слова определенно покажутся чересчур «правильными».

В самом деле – можно ли назвать журналистом человека, чья «профессиональная деятельность» состоит из пиратских наскоков в жилые помещения «коррупционеров» да олигархов и в кропании полуграмотного помоеподобного чтива? И можно ли считать его же общественным деятелем, если деяния эти заключаются в целой череде сумасбродных хулиганских выходок? Достаточно вспомнить идиотское стояние на карнизе Киевского горсовета, разгром машины спецподразделения СБУ, варварский штурм все того же здания КГГА или, например, достопамятную атаку на столичный офис Партии регионов, когда Черновол, по сути, доблестно возглавила толпу крушащих всё на своем пути погромщиков.

Впрочем, логическое объяснение всему этому черновольскому безобразию могут нам предоставить медики. Ведь уже не секрет, что еще в 1996 году 17-летней Черновол психиатры поставили весьма печальный диагноз: «Синдром гиперактивности с признаками шизоаффективного расстройства по смешанному типу». При этом медики добавляли: «Пациентке свойственно чрезмерно активное реагирование на внешние раздражители и недостаточная возможность адекватной оценки своих действий. Склонна к необдуманным, импульсивным действиям». Дважды Татьяна Черновол пребывала в «дурке» на стационарном лечении, а, едва выписавшись «на волю», отправилась в Чечню добывать материалы о свободолюбивом и гордом горном народе, добывающем независимость. Там же, кстати, познакомилась тогда еще юная шизофреничка со своим будущим мужем Николаем Березовым – личным телохранителем приснопамятного националиста и депутата Андрея Шкиля, сбежавшего от преступного режима зека Януковича во Францию.

Отметим, что люди в белых халатах настаивают, что пациентке до сих пор необходим должный уход. Они предписывают Татьяне регулярное наблюдение у участкового психиатра, медикаментозное лечение в случае ухудшения состояния либо госпитализацию в стационарное отделение психоневрологического диспансера. Да вот только пациентка попалась чрезмерно строптивой и рекомендации специалистов откровенно игнорирует, продолжая со своим страшным диагнозом определять антикоррупционную политику в пост-революционном государстве. Потому как уже самые первые шаги Татьяны Николаевны на новом и высоком посту сложно расценивать как адекватные. Сегодня чиновники по всей Украине буквально трясутся от страха: уже зафиксирован целый ряд случаев, когда в то или иное учреждение врывалась группа вооруженных боевиков в камуфляже и масках, наводивших шмон и представлявшихся «людьми Татьяны Черновол». Эти неизвестные и не понятно какие полномочия имеющие «черновольцы», как правило, обыскивают помещения в поисках различного рода компромата, а, обнаружив таковой, запросто могут «упаковать» руководство учреждения и вывезти его в неизвестном направлении.

Честное слово, частенько эти мероприятия «Антикоррупционного бюро» под командой Черновол выглядят форменным абсурдом. Например, не так давно «черновольцы» вломились на базу отдыха Украинского общества глухих в Пуще-Водице, где нашли несколько бронежилетов и коробку горчицы, что дало основание Татьяне предположить, что в дни Майдана на базе укрывали…отряд бойцов «Беркута»!

Еще позже команда Татьяны Черновол по совершенно пустяковому и необоснованному подозрению произвела обыск в киевском в офисе Государственной комиссии строительства и архитектуры: некий непроверенный источник сообщил, что там-де бывшие приспешники преступной власти могут уничтожать какие-то важные документы. Информация оказалась, как говорится, фейком, что, впрочем, не помешало молодчикам-антикорупционерам разворотить офис сверху донизу, покрушив мебель и оставив после себя адский бардак.

Особо выделяется в этом ряду история с «отжатием» вертолета у небезызвестного героя Майдана-2004 Евгения Червоненко, который был обвинен в рейдерстве некоего медицинского учреждения. Хотя на самом деле всего лишь безвозмездно предоставлял свою летающую «игрушку» медикам для транспортировки проблемных больных.

Отдельно надо сказать, что до сих пор такая должность, как «Уполномоченный правительства Украины по вопросам антикоррупционной политики», остается всего лишь на словах, и никакого официального положения, регулирующего деятельность так называемого «Антикоррупционного бюро», не существует. В таком случае, почему бы не считать деятельность этого формирования, равно как и возглавляющей его скандальной душевнобольной личности, незаконной?

Не так давно в гости к Татьяне Черновол и Николаю Березовому пожаловали активисты общественного движения «Без парканів», которые занимаются тем, чем с таким удовольствием еще совсем недавно занималась сама героиня этого материала: то есть, навещают жилища известных украинских политических и общественных деятелей, чтобы приблизительно оценить уровень приватной жизни этих персон. Нужно признать: до хором Пшонки и «украинского быкоко» в Межигорье революционно-патриотическая чета не дотягивает: двухэтажный особнячок под Киевом с недурной мебелью, свежим ремонтом и оригинальным интерьером, отнюдь не выглядит хоромами небожителей. Но не стоит и забывать, что Татьяна Черновол получила ту самую должность «главного антикоррупционера» всего лишь 5 марта. Так что всё у нее еще впереди.

Тем более, что кроме известной всем психической неадекватности, бурная деятельность Татьяны Черновол находит у некоторых проницательных аналитиков еще одно, гораздо более приземленное объяснение. Есть мнение, что все экстравагантные сумасбродства Татьяны, за долгие годы создавшие ей имидж пусть и где-то чрезмерно радикальной и несдержанной, но, тем не менее, пылкой украинской патриотки и революционерки, суть не что иное, как умелая маскировка истинных, вполне меркантильных побуждений. То есть, раз за разом выписывая лихие фортели на грани фола, панночка Черновол при помощи верного супруга и нескольких соратников занимается банальнейшим зарабатыванием околополитического бабла, постепенно доводя бюджет своей «ячейки общества» до средних стандартов украинского «можновладца». Иначе говоря, шизофазия-то шизофазией, а денежку свою наш рачительный персонаж вряд ли когда упустит.

И началась эта карьера «политической актрисы» очень давно, еще в далекие «лихие девяностые», когда совсем еще молоденькая старшеклассница Татьяна влилась в состав УНА-УНСО, за короткое время взметнувшись по карьерной лестнице от рядовой активистки до пресс-секретаря этой организации. Уже в те времена будущая скандальная редактор журнала «Левый берег» принялась зарабатывать себе репутацию неистовой бунтарки против «преступного режима». Естественным образом этот благородный порыв отобразился на участии в акции «Украина без Кучмы», венцом которого стало демонстративное приковывание себя наручниками к рельсам железнодорожных путей на Киевском вокзале в знак протеста против ареста членов УНА-УНСО. К слову, именно тогда на свет явилась пресловутая медицинская справка, позволившая Татьяне Черновол избежать печальной участи соратников по акции.

Уже годом спустя наша героиня руководит отделом идеологической пропаганды во время избирательной кампании своего патрона, уже упоминавшегося здесь Андрея Шкиля. Результатом ее художеств стали сакраментальные фразы, приписывавшиеся этому кандидату в депутаты и опубликованные в одной предвыборной брошюрке: «Образование и культура будут принадлежать лишь титульной нации, а не свиньям, которые разговаривают быдлячим татаро-мордовским языком. В демократической Украине каждый настоящий патриот будет иметь рабов. Пусть ледащая быдлота работает, так как москаль — не человек. Он может жить только ради работы на настоящего хозяина — украинца. Не захочет — собаке собачья смерть!». Впрочем, эти писания, естественно, отнюдь не носили альтруистический характер: во время кампании ушлая Таня получала твердые три тысячи «зеленых бакинских», что и по нашим временам можно счесть неплохой суммой для 22-летней девушки, а в те годы было и вовсе пределом мечтаний многих.

Однако, позже пути Черновол и бывшей родной организации разошлись. Официально это объяснялось внезапным появлением различий во взглядах на построение партийной идеологии, но злые языки поговаривают, что у истощенной неудачными выборами организации (всего-то 0,04% на выборах в ВР набрали «ассамблейщики»!) уже не было возможности столь обильно кормить свою не в меру алчную пропагандистку.

Что ж – не беда. В радикальной политике всегда найдутся возможности для недурного заработка. Татьяна прекрасно подтверждала эту аксиому и раньше, являясь руководитель некоего «Информационного центра Чеченской республики Ичкерия» в Киеве, структуры, созданной при личном содействии тогдашнего лидера чеченских сепаратистов Аслана Масхадова. После эпопеи с УНА-УНСО заматеревшая в пропагандистских и подковерных интригах «революционерка» отправилась в свободное «журналистское» плавание, с жадностью акулы хватая заказы на публицистическое киллерство политиков, бизнесменов, чиновников и прочих известных личностей, не гнушаясь ни происхождением получаемых гонораров, ни политическими убеждениями собственных жертв (пусть даже были они, хотя бы формально, по одну сторону идеологического лагеря, не беда: деньги-то не пахнут!).

В 2012 году, спустя ровно десять лет после первого опыта участия в парламентской гонке, Татьяна Черновол осуществила собственную попытку прорваться к лакомому креслу нардепа, баллотируясь по мажоритарному округу в Городокском районе Львовской области. Невзирая на задействованный ею полный арсенал типично «черновольских» грязных технологий — от поливания в статейках субстанцией известного цвета, запаха и консистенции оппонентов до излюбленных инсценировок «покушений», — компания Черновол с треском провалилась. Может быть, потому, что кандидаты в депутаты, как правило, в предвыборный период сами вынуждены расставаться с известной суммой денежных средств, а на такую щедрость, само собой, скабрезная дама пойти никак не могла.

Но ничего страшного: как видим, очередной Майдан образца 2013—2014 позволил Татьяне снова всплыть на поверхность украинских общественных будней и напомнить о себе. А классически разыгранная комбинация с голливудской гонкой на трассе Киев-Борисполь с последовавшим мордобоем и вовсе, по сути, гарантировала горе-журналистке то или иное тепленькое местечко под уютным крылом сановных покровителей, занявших властные позиции после свержения режима Семьи.

 

Эрнест Войцеховский, для Национального бюро расследований Украины

 

Харьковские автомайдановцы сделали банк регионалов «Меркурий» неплатежеспособным

Общественное объединение «Экономическое сопротивление» и харьковский Автомайдан добились первой ощутимой победы — банк «Меркурий», которого активисты обвиняли в финансировании харьковского клуба «Оплот», заявил на своем официальном сайте, о частичной неплатежеспособности.

Как сообщали местные СМИ, в Харькове и Киеве автомайдановцы проводили акцию с призывом забирать деньги из банка «Меркурий», который, как утверждали активисты, финансировал спортивный клуб «Оплот».

Напомним, что спортсмены именно из этого клуба смешанных единоборств неоднократно посещали Киев с целью поддержать акции так называемого антимайдана. В частности, 17 января по сообщению «5 канала» и газеты «Экпресс» именно спортсмены- «титушки» из «Оплота» пытались блокировать участников киевского Автомайдана.

“Янукович и Партия регионов не имеет совести, ее давно заменила жажда власти и денег. Они калечат невинных людей и перечеркивают наше европейское будущее. Ударим по самому дорогому для них — деньгам. Сделаем так, как предложил директор “Яндекс- Украина « — порядочные люди должны бойкотировать представителей власти и Партии регионов, в частности не общаться, не протягивать руки, не участвовать в мероприятиях с их участием. С сегодняшнего дня и до отставки Януковича мы объявляем персональный бойкот власти и Партии регионов», — такой призыв был размещен на странице ОО «Экономическое сопротивление» в социальной сети Фейсбук, к которой за месяц ее существования присоединились несколько тысяч сторонников.

Среди мер, которые предлагались активистами, в частности, речь шла о следующем: «Сними депозиты и закрой текущие счета в банках семьи Януковича, членов Партии регионов! Кстати, снятие депозитов это еще одновременно хороший способ защитить сбережения в нынешних условиях… Не покупай товаров производителей, принадлежащих регионалам. НЕ ограничивайся общеизвестными товарами (Конти, Life, Норд), узнавайте и распространяйте информацию о бизнесе регионалов в твоем городе… Цель нашего бойкота: — уменьшить средства, которые прямо или косвенно идут на содержание „Беркута“ и титушек; — заставить членов Партии регионов выйти из этой преступной партии».

На официальном сайте банка «Меркурий» появилось сообщение, в котором сам банк признает возникновенияе у него финансовых проблем. «Руководство АО БАНКА „МЕРКУРИЙ“ очень обеспокоено негативной информацией, которая была размещена в некоторых СМИ о текущем состоянии дел в нашем банке. Нестабильная ситуация в стране вызвала ажиотаж со стороны населения и одновременный повышенный спрос у клиентов на наличные средства, что привело к созданию очередей и невозможности части наших клиентов получить средства», — говорится в сообщении на официальномсайте банка «Меркурий».

Вместе с тем, пресс-служба опровергает неотвратимость финансовых проблем банка: “Обращаем внимание, что АО БАНК «МЕРКУРИЙ» является постоянным участником Фонда гарантирования вкладов физических лиц с 1999 года. Действующим законодательством предусмотрены гарантии по вкладам граждан, которые размещены в национальной и иностранной валюте, включая проценты, в размере вкладов, но не более 200 000 грн. по вкладам. По итогам публичного исследования «Рейтинг надежности банковских депозитов» за 9 месяцев 2013 года рейтинговое агентство «Стандарт-Рейтинг» (Украина) признало надежность депозитов АО БАНКА «МЕРКУРИЙ» на уровне «хорошо».

 

Сімейні цінності Едуарда Ставицького. Частина 3

Про майновий статус: За 2012 рік сім’я міністра енергетики та вуглепрому Едуарда Ставицького заробила майже вдесятеро більше ніж у 2011-му. Якщо в 2011 році сума сукупного доходу членів родини склала 284 тисячі гривень, то в 2012-му – уже 2,5 мільйони.

Квартиру площею 165 квадратних метрів Ставицькі за рік змінили на 212 квадратів. При цьому, кошти на банківських рахунках міністра за рік зросли майже втричі – до 155 тисяч гривень. Кошти членів родини знизились на 46 тисяч, до 85 тисяч гривень.

Скандали Ставицького: масштаби зростають

«Учора було здійснено рейдерське захоплення командою Януковича на чолі з паном Ставицьким, який безпосередньо є людиною народного депутата Джарти. Учора Ставицький разом із сімома охоронцями, разом із людьми, які допомагали їм силовим способом вриватися в будівлю НАК „Надра України“… І ця компанія була захоплена!»– обвинувачувала нинішнього міністра енергетики екс-прем’єр Юлія Тимошенко 20 серпня 2009 року.

Тоді сталася резонансна подія: отримавши рішення суду, Ставицький у супроводі працівників приватної охорони захопив будівлю НАК «Надра України» на вулиці Володимирській. Але на той час Ставицький у владі був фактично ніким, оскільки в 2009 році на посаді прем’єра була Тимошенко, а Янукович перебував в опозиції. Тому МВС за допомогою бійців «Беркуту» швидко відбило атаку Ставицького на офіс державної компанії.

Але зухвале захоплення будівлі не на жарт розлютило Тимошенко. Вона, особливо не стримуючи себе, звинувачувала «попередників» у масштабних оборудках. За її словами, «Надра України» часів Ставицького передали «на корупційній основі найближчому оточенню Віктора Януковича» 19 ліцензій на видобування нафти й газу, резиденцію «Межигір’я» та дві будівлі в центрі Києва.

Цікаво, що повідомлення з детальним описом «корупційних схем» нинішнього міністра енергетики досі висить на офіційному сайті «Надр України» під заголовком “Відбулося рейдерське захоплення НАК «Надра України». Його не видалили навіть після того, як із приходом Януковича в 2010 році Ставицький повернувся в крісло голови акціонерної компанії.

На офіційному сайті НАК "Надра України" Ставицького досі звинувачують у корупції та розкраданнях.

 


Вивчивши документи того часу, можна дійти висновку, що в 2007 році частина ліцензій і справді відійшла компаніям, які були не чужі оточенню Ставицького і Януковича. Серед інших, дозволи тоді отримали: «Надра геоцентр», «Кримська бурова компанія», «Українська бурова компанія». Ланцюжок засновників цих компаній приводив до родинного кола екс-міністра охорони навколишнього природного середовища та екс-прем’єра Криму, нині покійного Василя Джарти.

Називаючи Ставицького «людиною Джарти», Тимошенко фактично не помилялась.

Можна припустити, що саме знайомство із цією впливовою на той час фігурою було одним із вирішальних епізодів у житті нинішнього міністра енергетики.

У вересні 2006-го Джарти призначає Ставицького спочатку своїм радником.

А вже за кілька місяців герой нашого розслідування стає керівником «Надр України».

Названі ж вище компанії, що отримали родовища, через засновників приводять до австрійських фірм Lifo Invest та Wellmind Invest.

Їх директором станом на 2007 рік був ніхто інший, як зять Василя Джарти – народний депутат від ПР Валерій Омельченко.

В «епоху Ставицького» схема передачі ліцензій від державних підприємств до приватних компаній була простою. Хрестоматійною виглядає історія «Кримської бурової компанії», що детально описана в «Реєстрі судових рішень».

У листопаді 2007-го фірму заснували 50 на 50 державна «Кримгеологія» та приватна «Українська торгівельна компанія», одним з її засновників котрої, у свою чергу, у 2007 році була вищезгадана Wellmind Invest зятя Джарти.

Едуард Ставицький (по центру) люб'язно запрошує підприємців до партнерства з державою

Менше ніж за місяць без особливих труднощів новоутворена компанія отримує дозвіл на видобуток вуглеводнів на Керлеутській площі в Криму. Та вже за кілька днів після отримання бажаного документу, частка держави в компанії зменшується до 3%. Внаслідок цього «Надра України» фактично втрачають контроль над компанією та видобутком надр на цій площі.

Тогочасне керівництво «Кримгеології», яка співзаснувала «Кримську бурову компанію», виявилось також близьким і до родини Едуарда Ставицького. За даними «Наших Грошей», її очільником був Роман Майдебура – колишній співвласник“Торгового дому «Гермес» разом із батьком міністра – Анатолієм Ставицьким.

«Слідство перевіряє факт злочинної змови Ставицького Едуарда, як посадової особи НАК „Надра України“ та колишнього директора ДП „Кримгеологія“ НАК „Надра України“ Майдебури Романа, що перебуває в розшуку, оголошеному в межах кримінальної справи за фактом розкрадання майна в особливо великому розмірі», – заявляли «Надра України» у 2009 році.

Щоправда, справа так і не призвела до негативних наслідків для обох чиновників. За кілька років Ставицький пішов на підвищення по кар’єрній драбині, а Роман Майдебура в 2012-му очолив фірму, що стрімко розвивалась у видобувному сегменті – «Голден Деррік».

Золота вишка для міністрів

Саме при Ставицькому, «Надра України» передали «Голден Дерріку» майно державного підприємства «Полтаванафтогазгеологія» на 17 мільйонів гривень. Хочакерівники підприємства стверджували, що реальна вартість обладнання державної компанії набагато вища – 240 мільйонів гривень.

Компанія «Голден Деррік», назва якої перекладається з англійської як «золота вишка», отримала майно не випадково. На момент передачі активів «Полтаванафтогазгеології», «Голден Дерріком» рівною мірою володіли «Надра» та кіпрська Hartlog Limited. Але в 2008-му державна компанія люб’язно продала частину власної долі кіпріотам,залишивши собі всього 33%.

Особливо активний розвиток компанії розпочався в 2010-му році, коли Ставицький знову очолив «Надра України». За кілька років «Голден Деррік», тепер уже підконтрольний приватному власнику, отримав близько 30 дозволів на розробку надр у Центрально-Східній Україні. Цього року «Золота вишка» ще й почала перемагати на тендерах «Чорноморнафтогазу».

Така поблажливість до компанії та її власників могла виникнути ще й тому, що кіпрський офшор Hartlog Limited, крім «Голден Дерріку», був ще й засновником «Монолітінвесту» – будівельної компанії Ставицього-Присяжнюка. Згідно зрозслідуванням Слідство.Інфо, кінцевим власником Hartlog Limited виявився угорський адвокат Пітер Паллаг – близький партнер сімейства Миколи Присяжнюка ще з 1990-х років.

Ближнє коло Ставицького (зліва направо): Олег Проскуряков, Пітер Паллаг, Роман Майдебура

Ставицький і Присяжнюк наполегливо відмовляються від зв’язку з «Голден Дерріком». В 2011 році в інтерв’ю журналісту «Forbes-Україна» Едуард Ставицький заявляв, що не причетний до видобутку природних ресурсів: «У мене особисто ніколи не було свердловин своїх . Не було й немає. Перевіряйте хоч як. У заправному секторі – працював, так. У нафтотрейдерському – так. А в частині видобутку – ніколи не був пов’язаний, та й не буду… Не хочу, бо не маю права, у першу чергу», – заявляв він.

Поговорити з журналістом «Слідство.Інфо» для цього матеріалу Ставицький часу не знайшов.

«Батя, я стараюсь!»

На посаді голови «Надр України» Ставицький прославився ще і як розпорядник нерухомості, догоджаючи особисто Віктору Януковичу.

25-го вересня 2007 року «Надра України» вирішили помінятись майном із фірмою «МедІнвестТрейд» та передати резиденцію «Межигір’я» в Нових Петрівцях в обмін на два будинки на Парковій дорозі в Києві. Будівлями національна компанія змогла покористуватись лише добу: уже наступного дня уряд Януковича передав їх на баланс ДУС. А менше ніж за місяць, майно Межигір’я перейшло до рук компанії «Танталіт», у чиїй власності перебуває донині.

Таким чином, саме Ставицький взяв на себе більшу частину юридичної відповідальності по відчуженню Межигір’я, де зараз мешкає президент Янукович.

Межигір'я з повітря. Фото журналу "Кореспондент"

Очевидно, глава держави оцінив і особисту вірність і заповзятість Едуарда Ставицького.

В якості бонусу Едуард Анатолійович не лише отримав один із найважливіших міністерських портфелів. Йому вдалося провернути ще одну операцію з відчуженням державної нерухомості.

 

 

Ідеться про дві будівлі НАК «Надра України» на вулиці Володимирській у Києві.

У вересні 2007-го державна компанія, посилаючись на аварійний стан будинків, вирішує продати їх фірмам «Еліттранссервіс» та «Ярд-Шиппінг». Лояльність очільника Ставицького до двох фірм не була випадковою. Директором «Еліттранссервісу» у 2007 році був Олексій Харітонов, який ще з початку 2000-х працював разом зі Ставицькими. А «Ярд-Шиппінг» базувався в офісі народного депутата від ПР Віталія Борта – партнера Василя Джарти.

 

 

 

Однак, схоже на те, що будівлі зрештою так і не дійшли до Джарти чи Борта. У результаті перепродажу обидва об’єкти отримала кіпрська Zentax Limited.

Вказівку на можливих нових власників нерухомості дає «Реєстр судових рішень»: представником Zentax Limited в українських судах був угорський адвокат Пітер Паллаг. Як було згадано вище, саме він обслуговував інтереси пов’язаного зі Ставицьким міністра АПК Миколи Присяжнюка. І саме Паллаг на сьогодні є формальним власником «Голден Дерріка».

Щоправда, покористуватись елітною нерухомістю на Володимирський нові господарі так і не змогли: будинки стоять закинутими, а НАК «Надра України» змушені винаймати приміщення в старому бізнес-центрі на Севастопольській площі.

 

Володимирська 34

«Новий Курченко»

Державні тендери в енергетиці – золоте дно. Швидко й непрозоре свої перші сотні мільйонів на цьому заробила компанія «Газ України 2009», яку контролює скандально відомий Сергій Курченко.

Усі шанси стати ще одним Курченком має 29-річний Валерій Токар із Київщини, «людина нізвідки».

Два роки тому Токар балотувався в народні депутати по одному з округів Київщини.

Тоді він мав офіційний статус безробітногой жодної копійки особистого доходу.

У депутати Токар не пройшов, набравши 0,47% голосів виборців. А вже сьогодні він очолює ТОВ «Укратоменерго» – маловідому фірму, яка, тим не менше, виграла тендери у відомстві Ставицькогона 61 мільйон гривень.

А місяцем раніше «Укратоменерго» «випала честь» бути єдиним конкурентом «Голден Дерріка» на тендері «Чорноморнафтогазу», де близька до Присяжнюка-Ставицького фірма отримала 112 мільйонів гривень.

Про вашу фірму ніхто раніше не чув, а тепер їй вдається вигравати тендери на десятки мільйонів. Як? – питаємо Токара.

– Нам приховувати нічого, ми нормальна структура, зі спеціалістами. Ми будували, робили ремонти, реконструкції компресорних цехів, працювали в трансгазі, на лінійно-виробничих управліннях магістральних газопроводів.

У вашої фірми є офіс? Можна подивитися його? Поговорити з вами там?

– Добре, подзвоніть мені в понеділок, і я з вами зустрінуся в офісі.

Втім, в обіцяний час Валерій Токар виявився зайнятим і на зв’язок більше не виходив.

Пояснення тендерних успіхів його фірми може бути в тому, що одним із засновників «Укратоменерго» є Лариса Миколаївна Токар. Сам молодий директор підтвердив Слідству.Інфо, що це його родичка, щоправда, не уточнюючи, яка саме.

У соціальних мережах знайшлася Лариса Токар – уродженка Кіровоградської області 56-ти років.

Вона цілком може бути матір’ю Валерія Токара. А її походження підкріплює й без того вже усталену тенденцію: земляки Едуарда Ставицького з Кіровоградщини отримують чимало ласих шматків на тендерах міністерства енергетики.

Але, здається, це не дуже турбує Віктора Януковича.

Едуард Ставицький, будучи вірним членом президентської Сім’ї, схоже, заслужив право на створення власного угрупування у владі та бізнесі.

*   *   *

 

Катерина Каплюк, «Слідство.Інфо», спеціально для Української правди

 

Василий Цушко: от колхоза до «корыта». Часть 4: Без балды

Нынешний глава Антимонопольного комитета Украины Василий Цушко, еще будучи народным депутатом, превысил служебные полномочия и осуществил служебный подлог (ст.365 ч.3, ст.366 ч.2). В сговоре с тогдашним спикером парламента Александром Морозом. И мы беремся это доказать. И расскажем о том, как в Верховной Раде «клепаются» «левые» – фальшивые, люббистские законопроекты.

А сегодня обратимся к недолгому опыту руководства фигуранта Министерством экономики в эпоху реформ (!) и самобытному партстроительству в украинской Соцпартии. Поистине, «Цушко» – имя уже нарицательное…

В первой части нашего повествования мы рассказали о скандале в Антимонопольном комитете Украины, руководство которого – Цушко Василия Петровича – в коррупции обвинил шеф Государственного финансового мониторинга г-н Петр Андреев.

Главный государственный ревизор Андреев также публично подтвердил информацию, озвученную на заседании Кабмина, о том, что в 2010 году министр экономики Василий Цушко всего за полгода подписал 2600 разрешений на закупки у одного участника, в то время как Богдан Данилишин (экс-министр экономики – Авт.), который сейчас скрывается за рубежом, за два года работы — всего около 1000 разрешений. В результате этих махинаций государственный бюджет потерял свыше 10 миллиардов гривен!

Во второй части мы поведали о знаковых вехах биографии этого основателя и ветерана печальнознаменитой «тендерной мафии», «нагревшей» «рідну неньку» на многие миллиарды гривен. А также о гримасе судьбы, забросившей В.Цушко на губернаторский пост Одесщины, и как это было всем смешно (губернатор рассылал коллегам-депутатам СМС-ки такого содержания: «Я в области никто…»

Вчера мы напомнили читателям, в какой «колхоз» и балаган Василий Петрович сумел превратить Министерство внутренних дел всего за год своего пребывания на этом посту. Кресло министра МВД помнило волевого Кравченко, пропойцу Смирнова, но уж точно не забудет «нарады» времен Василия Цушко: бессмысленные и беспощадные, как продразверстка в Каракумах.

Весь этот вертеп под руководством чуждого системе и некомпетентного в чем-либо, кроме бюджетных махинаций, министра-назначенца закончился псевдо-«отравлением» никому не нужного «терпилы» на посту министра с его же чудесным исцелением. Что не мешало позже Василию Петровичу нагло утверждать, что он-де «остановил гражданскую войну в Украине». Под «гражданской войной» – не меньше! – потомственный винодел Цушко подразумевал драку в стенах Генпрокуратуры между бойцами милицейского «Беркута» и Управления госохраны, целью которой было «застолбить» за «своим» кандидатом кресло Генпрокурора…

Впрочем, в полудикой стране, где занимаемая должность ни к чему не обязывает ее обладателя, кроме служения клану, «задвинувшего» тебя на это самое место, не стоит удивляться, если Василий Петрович Цушко в перспективе возглавит отряд украинских космонавтов – за ненадобностью на грешной Земле.

Болтать – не камушки ворочать

Вспомним: выступая в парламенте перед голосованием за свою кандидатуру на пост министра внутренних дел, В.Цушко подчеркнул, что сделает все возможное для серьезного реформирования правоохранительных органов, чтобы «чувствовалось, что мы живем в правовом государстве». Кто вспомнит, какие такие реформы провел в МВД болтун Цушко?

Зато вся Украина помнит, как при этом потешном министре «Беркут» избивал на трибунах Олимпийского в Киеве подростков и женщин – так руки и дубинки милиция не распускала даже против демонстрантов акции «Украина без Кучмы».

И еще: «Я могу гордиться тем, что с моим приходом рейдерские атаки в Украине практически прекратились». Ложь.

Новаторский подход: «Я снял план по борьбе с коррупцией за счет председателей сельсоветов или секретарей сельсоветов… Если среди вас (глав и секретарей сельсоветов – ред.) есть коррупционеры, то вы не самая большая беда страны» (22.03.07). А эта дикая цитата подтверждает, что во время, когда В.Цушко занимал должность министра МВД, существовал-таки ПЛАН по раскрытию преступлений. Те самые «единички»-«галочки», за которые и «боролась» вся милицейская система, подменяя радужной статистикой реальную борьбу с преступностью.

С преступностью, которая при Василии Цушко выросла почти на 30% – и это официальная статистика!

Дошло до того, что даже известный «пофигист» Президент В.Ющенко заявил, что имеет «персональный вопрос» к министру внутренних дел относительно роста количества нераскрытых и резонансных преступлений. Глава государства отметил, что за 7 месяцев 2007 года остались нераскрытыми свыше 51 тысячи преступлений.

«В сущности, каждое четвертое преступление в стране не раскрывается, или нет желания его раскрывать…» (В это время Цушко «забил» на вверенное ему министерство и принял участие в очередной избирательной кампании в Верховную Раду. Об интеллектуальном уровне этого «государственного мужа» красноречиво свидетельствует его ответ Президенту и Главнокомандующему – кем бы он ни был – который «…должен знать, что в случае отсутствия министра его обязанности исполняет первый заместитель»; мол, к нему и все вопросы…

Хам, «быча», «черт», «рогуль» – назовите его как угодно; но этот человек, с головы до пят замешанный в коррупции, откровенный невежда и посмешище для подчиненных, уже дважды занимал министерские посты… Дважды! Дважды «ломал дрова», дважды становился эпицентром грандиозных скандалов, но все еще востребован в качестве «терпилы», которым удобно затыкать любую кадровую брешь: недалек, но исполнителен!

И Цушко тут как тут: «Я был народным депутатом без понтов, губернатором без понтов и министром без понтов!» (05.09.07). Добавим от себя: и без балды!

Вот цитата «из министра» экономики 47-миллионного государства в центре Европы: «…Я – не академічний економіст. Я – економіст-практик. І сьогодні я роблю все, щоб Мінекономіки стало при-клад-ним. Тобто я не дозволяю чиновникам давати відповідь «ніззя», «не знаю», а вимагаю: скажи, як це можна зробити», – зазначив міністр.

Він заявив, що робить все, щоб документи в міністерстві не залежувалися. «Є зауваження – давай зауваження, причому не юридичні, а економічні, ми ж тут економісти всі. Завдання міністра – менеджер, модератор. Як я її виконую – судити начальству, судити підлеглим, врешті-решт, всім, хто дивиться, як сьогодні міністерство виконує свої функції», – додав він.

Цушко також розповів про те, як треба боротися з бюрократизмом. «Я свій мобільний не міняю – хоча не встигаю відповідати на дзвінки, а відповідаю на есемески. Але видзвонюють, коли мені пишуть, скажімо, керівники підприємств, що в мене десь застряг якийсь документ, або мери міст, або керівники областей. Я тоді відповідаю дослівно: приробіть ноги документу, і щоб людина була у мене в приймальні!»

Оценили уровень и стиль руководства?..

А вспомним «откровения» В.Цушко в свете совсем недавнего скандала, связанного с увольнением и даже арестом «по коррупционным мотивам» непосредственных подчиненных Василий Петровича – главы Госпотребстандарта Украины Олега Поволоцкго и Татьяны Рудь, которая возглавляла Государственную инспекцию по контролю за ценами. Цушко, будучи министром экономики, публично клеймил подчиненных позором.

Но старый лис «забыл» упомянуть (и это знает весь Кабмин!), что оба подозреваемых в коррупционных деяниях «підлеглих» Цушко – не только земляки закаленного в подобных переделках «крестного отца» тендерной мафии, но и его прямые «назначенцы». Официально: назначение Олега Поволоцкого и Татьяны Рудь было инициировано министром экономики Василием Цушко за его официальной подписью. И потому без его прямого «напутствия» на столь ответственных постах не пустились во все тяжкие…

Впрочем, знатоки вопроса утверждают, что ярость Василия Петровича – гнев воистину праведный: оба названных товарища подставили министра тем, что стали брать взятки «и слева, и справа», и даже их вымогать, да только об этой самодеятельности «папу» в известность не ставили. Этот вот «занос» через «низы» без ведома «верхов» (предполагалось, якобы, наоборот) и закончился уголовными делами. Но к самому Цушко В.П. вопросов почему-то нет… Но что еще «запоют» Рудь с Поволоцким следствию!..

И в свете вышесказанного – риторический вопрос (который «УК» не устанет повторят вновь и вновь): почему автор практически всех Законов Украины, наделивших печальноизвестную Тендерную палату Украины самыми широкими полномочиями, снова руководил госзакупками? И расставлял на ключевые посты, где подпись чиновника стоит миллионы, своих людей?

Разве главе Кабмина Николаю Азарову непонятно, что «эффект Цушко» сработает снова и снова? И разве непонятно, что вред, наносимый международному имиджу Президента, правительства, государству Украина от самого факта присутствия Василия Цушко в этой самой власти уже перекрывает те прибыли, которые удается извлечь из «доения» бюджета и бизнеса «посредством Цушка» его работодателям?

Вспомним образчик классической политической проституции по-украински в исполнении того же Цушко. Цитата: «Вы уже били себя в грудь и обещали, что социалисты ни при каких условиях не пойдут в коалицию с «регионалами» и коммунистами», – заявил представитель «Нашей Украины» депутат Борис Беспалый. Ответ Цушко достоин сюжета анекдота «о молдаванах»: «Все течет, все меняется, когда бьешь в грудь, она расширяется, если ее качать», – парировал Василий Петрович (01.12.06).

И напоследок – само откровение: «Я не держусь за кресло. Я буду работать в политике. Буду работать, потому что вижу разницу между обещаниями политических лидеров и их поступками» (30.09.07).

Именно на этой разнице – между поступками и обещаниями – нетонущий Василий Петрович Цушко «видит» и делает бизнес.

Кому он обещает? Нам. Кому он постоянно лжет? Нам.

Он делает бизнес на нас с вами.

(Продолжение следует)

Георгий Киквидзе, «Украина Криминальная»



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: