Сообщения с тегами ‘Валерій Омельченко’

«Опричники» Ахметова на страже местного криминалитета и интересов Кремля

Pozhidaev-Konstantin1

 

Сегодня милиция Донецкой области подчиняется Авакову лишь номинально. Де-факто все кандидатуры милицейских градоначальников утверждаются вовсе не в Киеве. Донбасс в очередной раз сдали на откуп «донецким»…

С момента первого появления в Донецке сепаратистов из соседской России, устроивших, вкупе с местными титушками, затяжной, продолжающийся по сей день антиукраинский шабаш, дончан не переставал мучить один вопрос: на чьей же стороне донецкая милиция. Жители остальной Украины, вовсе далекие от здешних реалий, понимали и того меньше.

Наперсточник как призвание

После событий последних двух дней, произошедших в столице Донбасса, критическое отношение мало-мальски сознательных донетчан по отношению к своим землякам в погонах достигло апогея. Соцсети наполнились гневными постами в адрес силовиков, обличительные публикации появились в СМИ. Чаша народного возмущения выплеснулась и на Рината Ахметова, которого изначально, с подачи новой украинской власти, презентовали как единственного человека, способного сохранить порядок в проблемном регионе. Хозяину Донбасса даже пришлось выйти позавчера поздним вечером к пророссийским митинговщикам, покинув царские палаты «Люкса». Очевидно, Ахметов, рассчитывал убедить сограждан в своей непричастности к происходящему посредством телекартинки, на которой он пытается убедить сепаратистов в том, что «Донецк – это Украина».

Вряд ли ему это удастся. Любой житель Донбасса, вне зависимости от пола, возраста и политических предпочтений, знает, что без санкции Ахметова в здешних краях ничего глобального априори произойти не может. Особенно в отсутствие в стране Януковича и Семьи. Милиция же и подавно в «шестерках» у Рината. Еще с конца 90-х. С тех самых пор, когда официальная власть в регионе окончательно слилась с властью криминально-бизнесовой. А сейчас тем более. Могущества, подобного нынешнему, в силовом контроле над областью Ахметов, наверное, еще никогда не достигал.

Сегодня милиция Донецкой области подчиняется Авакову лишь номинально. Де-факто все кандидатуры милицейских градоначальников утверждаются вовсе не в Киеве. Донбасс в очередной раз сдали на откуп «донецким». Иначе, чем еще объяснить назначение такого количества одиозных фигур на должности главных милиционеров в областном управлении, а также по городам и весям Донбасса?

Аргументирую свои слова изложением малоизвестных фактов из жизни и деятельности новоназначенных милицейских начальников и тех, кому еще пока только готовят кресла. Вы не найдете этих данных в официальных биографиях. Для того, чтобы собрать по крупице всю нижеизложенную информацию, мне пришлось пообщаться с определенным количеством бывших и нынешних правоохранителей из числа своих старых, проверенных временем знакомых. По понятным причинам, все они пожелали остаться неназванными. Тем не менее, считаю, что в нынешних сложнейших условиях было бы просто преступно замалчивать данную информацию.

Милиция тоже гниет с головы

Начну, пожалуй, с главы милиции Донецкой области, стопроцентного ахметовского ставленника – Константина Пожидаева. В одной из своих предыдущих статей я упоминал, что после Оранжевой революции, в начале 2005 года Пожидаев внезапно оставил кресло зама начальника УБОП Донецкой области и возглавил службу безопасности того самого, принадлежащего Ахметову ДТЭКа. С середины 90-х годов Пожидаев был более чем тесно связан не только с Ахметовым, но и такими «авторитетными» представителями Донецкого клана, как Михаил Ляшко и Гиви Немсадзе. Один из моих знакомых ветеранов УБОП в 2006 году очень удивлялся, как сегодняшнего начальника Донецкой областной милиции тогда вообще не посадили за решетку. Тогда, в «оранжевую оттепель», вовсю гремело дело кровавой ОПГ Немсадзе, за которой, по версии правоохранителей, числились десятки заказных убийств.

Все фото к данной статье ЗДЕСЬ.

Отдельного внимания в контексте сегодняшних событий заслуживают близкие родственники Пожидаева. Две недели назад была заблокирована воинская часть, расположенная на территории шахты им. Володарского в селе Параскавеевка Артемовского р-на Донецкой области. Военнослужащие охраняли мобилизационные склады с оружием, и к ним поступил приказ отправить его для развертывающихся по Указу и.о. Президента Украины резервистов. Собравшаяся толпа, состоящая из пьяных казаков и местных жителей воспрепятствовала вывозу оружия и боеприпасов. Журналистами даже был зафиксирован факт подвоза денежных средств на автомобиле с российскими номерами. В адрес солдатов поступали угрозы и предложения о продаже митингующим оружия. Между тем, командование воинской части обращалось по телефону в милицию и СБУ, но мер реагирования так и не последовало. Так вот, показательно, что в блокировании принимали участие двоюродный брат и племянник начальника милиции Донецкой области – Олег и Сергей Пожидаевы, соответственно.

Донецкий УБОП на коротком поводке у Ахметова

Вечным заместителем Пожидаева, практически с момента его возвращения из ДТЭК в ряды борцов с организованной преступностью в 2007 году, становится Денис Арабей. Этот молодой человек не только был под началом нынешнего главмилиционера области в Донецке, но и некоторое время возглавлял УБОП Кировоградской области под началом руководителя УМВД Кировоградщины, которым с 2011 года заправлял все тот же Пожидаев.

Однако, в 2013 году Арабей внезапно оставляет службу в милиции. Мои источники утверждают, что Пожидаев попросту устал от выходок своего подчиненного, стремительно теряющего контроль над собой по мере карьерного роста, в целом, и по мере выпитого или выкуренного, в частности. Об этом могли бы рассказать некоторые посетители одного из ресторанов в центре Донецка, которые в один прекрасный вечер стали жертвами поведения пьяного милицейского мажора, развлечения ради бросавшегося в них бутылками из-под шампанского со своего столика.

Своим взлетом по карьерной лестнице 34-летний Денис обязан целиком и полностью своей матери, которая училась в школе вместе с будущим президентом Виктором Януковичем. Теплые чувства с давних пор питает к Арабею и Ринат Ахметов. Простил старые грешки своему подшефному и Константин Пожидаев. Дениса Арабея совсем недавно восстановили на службе в милиции для того, чтобы в кратчайшие сроки назначить главой УБОП в Донецкой области.

Тогда же начальником управления уголовного розыска ГУ МВД в области назначили Эдуарда Комиссарова. Этого стража закона тоже с легкостью можно отнести к числу охранников имущества Ахметова. Еще не так давно Комиссаров возглавлял службу безопасности на Мариупольском меткомбинате им. Ильича, который, как известно, является собственностью богатейшего олигарха страны. Причем, он получал там астрономическое по сегодняшним меркам жалованье – около 50 тысяч гривен. Рискну предположить, что в органы, на зарплату пусть и не рядового сотрудника милиции, Комиссаров вернулся не ради благородного стремления искоренить преступность. Скорей всего, новая работа сулит ему новые перспективы и, соответственно, большие доходы. Понятное дело, неофициальные.

В то же время, карьерных амбиций Комиссарову не занимать. К примеру, по информации из источников, этот законник сумел договориться о получении звания полковника милиции досрочно – на год-полтора раньше положенного срока. Поговаривают, что за определенную мзду.

Еще одним милицейским фаворитом Рината Ахметова, попавшим на руководящий пост в УВД Донетчины, стал Сергей Пилигрим. В конце марта он занял должность заместителя начальника ГУМВД – начальника криминальной милиции ГУМВД в области. Пилигрим также является выходцем из донецкого УБОПА. Еще 2010-м он был заместителем начальника управления по борьбе с организованной преступностью в областном УВД. Этот человек прославился в милицейским кругах тем, что умудрился досадить самому Александру Януковичу.

Где-то через год после получения Виктором Януковичем президентской булавы Пилигрим отправляется в «путешествие» в Полтавскую область, где назначается замом начальника областного УВД – начальником УБОП области. Там, несмотря на предупреждения своего руководства, он пытается влезть в нелегальные схемы нефтеперерабатывающего завода в Кременчуге ради собственного обогащения. Итогом такого недальновидного поступка становится немедленное увольнение Пилигрима. Но долго без работы он не остается, потому что переходит на работу заместителем начальника Мариупольского порта по безопасности, который, как известно, является вотчиной олигарха Ахметова.

Сегодня Пилигрим вернулся на зарплату милицейского начальника, отказавшись от оклада в примерно 70 тысяч гривен и милицейской пенсии в 10 тысяч. Тоже, разумеется, из самых благородных побуждений.

А что по области?

Аналогичая ситуация и с назначениями начальников милиции по всем более или менее крупным городам Донецкой области.

Пожалуй, стоит начать с кандидата на пост главы милиции Дзержинска Павла Панасюка. Этот кадр еще совсем недавно по влиятельности мог дать фору не только начальникам областных УВД, но даже самому министру МВД. Дело в том, что бывший до 2010 года замом начальника Енакиевского горотдела милиции Панасюк был вхож в семью Януковича и очень любил прихвастнуть в кругу коллег дружескими отношениями с главой государства.

Подняться выше по карьерной лестнице Панасюку мешало лишь отсутствие столь высоких амбиций. Ему всегда вполне хватало доходов с крышевания незаконного бизнеса. К примеру, наркоторговли, копанок или металлоприемок. Журналисты также уличали Панасюка в крышевании игорных заведений в Горловке, начальником милиции в которой он был до последнего времени.

Заместителем Панасюка в пору руководства им милицией Горловки был Александр Мацков. Сегодня последнего прочат уже на кресло начальника, пока же он является исполняющим обязанности. Александр Николаевич был близким другом виднейшего представителя Донецко-Макеевского клана во власти – покойного экс-премьера Крыма Василия Джарты, а сегодня поддерживает близкие отношения с его зятем и мужем дочки Виктории – народным депутатом от ПР Валерием Омельченко.

Еще одним енакиевским кадром является Сергей Коробов, который назначен ныне на должность заместителя начальника управления – начальника криминальной милиции Макеевки. Бывшие сотрудники милиции называют Коробова коррупционером, которого в свое время выжил с поста заместителя начальника милиции родного города Януковича пришедший туда главмилиционером Валерий Штанченко. Боливар двоих не вынес.

Кстати, именно Штанченко, который после Енакиево продвинулся по службе до заместителя начальника главного управления – начальника милиции общественной безопасности Главного управления МВД Украины в Донецкой области следил за порядком во время трагических событий 13 марта 2014 года в Донецке. Кроме того, Штанченко является одним из главных героев моего давнего журналистского расследования о фальсификаторах уголовного дела в отношении сотрудника милиции, на которого незаслуженно вешали обвинение в педофилии.

Краматорск за Забором

Отдельного упоминания заслуживает и новый глава Ясиноватской милиции Сергей Забор. Еще один воспитанник ОБОП, возглавлявший ранее Краматорский межрайонный отдел по борьбе с организованной преступностью. Бывшие опера рассказывают, что в бытность свою начальником указанного отдела Забор и его подчиненные крышевали преступную группу, воровавшую нефть из трубопровода в районе Красного Лимана.

Очевидно, что со схемами данных коммуникаций ему помогли какие-то высокие связи. Уж не сын ли экс-генпрокурора Виктора Пшонки – Артем, который приходится Забору кумом?

До своего нового назначения Забор возглавлял милицию Краматорска – вотчину Пшонки и Близнюка. В частности, новый глава Ясиноватской милиции следил за порядком в работе конвертационных центров семейства Пшонок.Кроме того, Забор контролировал весь наркотраффик в Краматорске. Показательно, что с его тогдашним назначением на пост начальника милиции города резко выросли показатели в части раскрываемости преступлений по статье 307 – «Сбыт наркотиков». Забор зачищал мелких конкурентов. После того, как дело было сделано, показатели наоборот резко упали.

Также Забор обогащался за счет распила и продажи на металлолом запущенных оросительных систем с полей севера Донетчины.

Бывший глава Константиновской милиции Виталий Колупай недавно возглавил милицию Краматорска. Этот законник известен своими связями с матерями Виктора Пшонки и бывшего начальника УВД в Донецкой области Николая Купянского, которые проживают в Константиновке. Колупай регулярно заносит им жирные тормозки. Правда, по своей инициативе Виталий Павлович ничего не делает. Поэтому в непривычно большом для себя Краматорске он скорее всего будет «работать» под началом Забора, у которого там все схвачено. До этого Колупай «колупал» преступность под чутким руководством своих вдохновителей – Константиновского межрайонного прокурора Андрея Шияня и выходца из Константиновки, после смены власти уволенным из Гепрокуратуры прокурора Вадима Лушера.

Привет из «лихих 90-х»

Мало кто помнит, что Виталий Колупай в конце 90-х был заместителем одиозного начальника Краматорского ОБОП Владимира Бантуша. Позднейший перевод Колупая на службу в Константиновскую милицию преследовал своей целью выступить неким громоотводом для Бантуша, по полной засветившегося в скандалах с исчезновением бандитского общака славянской преступной группировки «17 участок» и убийством лидера ОПГ Ермака.

Вот вкратце о том, какие назначения состоялись в милиции по всей Донецкой области уже после прихода новой власти. И этот список можно продолжать до бесконечности.

Но и это еще не все. Существует версия о том, что Ахметов пытается поставить Донецкую область под полный свой контроль – превратить ее ханство имени себя любимого. Для этого он не только делает ставку на Кремль, но и пытается выжить со своих постов губернатора Таруту, его ставленника – главу СБУ в Донецкой области Валерия Иванова – и посланника Киева – нынешнего прокурора Донетчины Николая Франтовского. Думаете, неправда? Лучше обратите внимание на то, что за последние недели в Донецке штрурмовались и ДонОГА, и офис Таруты, и здание областной прокуратуры, и даже казначейство, но только не здание облУВД…

Артем ФУРМАНЮК, журналист, Национальное бюро расследований Украины

Сімейні цінності Едуарда Ставицького. Частина 3

Про майновий статус: За 2012 рік сім’я міністра енергетики та вуглепрому Едуарда Ставицького заробила майже вдесятеро більше ніж у 2011-му. Якщо в 2011 році сума сукупного доходу членів родини склала 284 тисячі гривень, то в 2012-му – уже 2,5 мільйони.

Квартиру площею 165 квадратних метрів Ставицькі за рік змінили на 212 квадратів. При цьому, кошти на банківських рахунках міністра за рік зросли майже втричі – до 155 тисяч гривень. Кошти членів родини знизились на 46 тисяч, до 85 тисяч гривень.

Скандали Ставицького: масштаби зростають

«Учора було здійснено рейдерське захоплення командою Януковича на чолі з паном Ставицьким, який безпосередньо є людиною народного депутата Джарти. Учора Ставицький разом із сімома охоронцями, разом із людьми, які допомагали їм силовим способом вриватися в будівлю НАК „Надра України“… І ця компанія була захоплена!»– обвинувачувала нинішнього міністра енергетики екс-прем’єр Юлія Тимошенко 20 серпня 2009 року.

Тоді сталася резонансна подія: отримавши рішення суду, Ставицький у супроводі працівників приватної охорони захопив будівлю НАК «Надра України» на вулиці Володимирській. Але на той час Ставицький у владі був фактично ніким, оскільки в 2009 році на посаді прем’єра була Тимошенко, а Янукович перебував в опозиції. Тому МВС за допомогою бійців «Беркуту» швидко відбило атаку Ставицького на офіс державної компанії.

Але зухвале захоплення будівлі не на жарт розлютило Тимошенко. Вона, особливо не стримуючи себе, звинувачувала «попередників» у масштабних оборудках. За її словами, «Надра України» часів Ставицького передали «на корупційній основі найближчому оточенню Віктора Януковича» 19 ліцензій на видобування нафти й газу, резиденцію «Межигір’я» та дві будівлі в центрі Києва.

Цікаво, що повідомлення з детальним описом «корупційних схем» нинішнього міністра енергетики досі висить на офіційному сайті «Надр України» під заголовком “Відбулося рейдерське захоплення НАК «Надра України». Його не видалили навіть після того, як із приходом Януковича в 2010 році Ставицький повернувся в крісло голови акціонерної компанії.

На офіційному сайті НАК "Надра України" Ставицького досі звинувачують у корупції та розкраданнях.

 


Вивчивши документи того часу, можна дійти висновку, що в 2007 році частина ліцензій і справді відійшла компаніям, які були не чужі оточенню Ставицького і Януковича. Серед інших, дозволи тоді отримали: «Надра геоцентр», «Кримська бурова компанія», «Українська бурова компанія». Ланцюжок засновників цих компаній приводив до родинного кола екс-міністра охорони навколишнього природного середовища та екс-прем’єра Криму, нині покійного Василя Джарти.

Називаючи Ставицького «людиною Джарти», Тимошенко фактично не помилялась.

Можна припустити, що саме знайомство із цією впливовою на той час фігурою було одним із вирішальних епізодів у житті нинішнього міністра енергетики.

У вересні 2006-го Джарти призначає Ставицького спочатку своїм радником.

А вже за кілька місяців герой нашого розслідування стає керівником «Надр України».

Названі ж вище компанії, що отримали родовища, через засновників приводять до австрійських фірм Lifo Invest та Wellmind Invest.

Їх директором станом на 2007 рік був ніхто інший, як зять Василя Джарти – народний депутат від ПР Валерій Омельченко.

В «епоху Ставицького» схема передачі ліцензій від державних підприємств до приватних компаній була простою. Хрестоматійною виглядає історія «Кримської бурової компанії», що детально описана в «Реєстрі судових рішень».

У листопаді 2007-го фірму заснували 50 на 50 державна «Кримгеологія» та приватна «Українська торгівельна компанія», одним з її засновників котрої, у свою чергу, у 2007 році була вищезгадана Wellmind Invest зятя Джарти.

Едуард Ставицький (по центру) люб'язно запрошує підприємців до партнерства з державою

Менше ніж за місяць без особливих труднощів новоутворена компанія отримує дозвіл на видобуток вуглеводнів на Керлеутській площі в Криму. Та вже за кілька днів після отримання бажаного документу, частка держави в компанії зменшується до 3%. Внаслідок цього «Надра України» фактично втрачають контроль над компанією та видобутком надр на цій площі.

Тогочасне керівництво «Кримгеології», яка співзаснувала «Кримську бурову компанію», виявилось також близьким і до родини Едуарда Ставицького. За даними «Наших Грошей», її очільником був Роман Майдебура – колишній співвласник“Торгового дому «Гермес» разом із батьком міністра – Анатолієм Ставицьким.

«Слідство перевіряє факт злочинної змови Ставицького Едуарда, як посадової особи НАК „Надра України“ та колишнього директора ДП „Кримгеологія“ НАК „Надра України“ Майдебури Романа, що перебуває в розшуку, оголошеному в межах кримінальної справи за фактом розкрадання майна в особливо великому розмірі», – заявляли «Надра України» у 2009 році.

Щоправда, справа так і не призвела до негативних наслідків для обох чиновників. За кілька років Ставицький пішов на підвищення по кар’єрній драбині, а Роман Майдебура в 2012-му очолив фірму, що стрімко розвивалась у видобувному сегменті – «Голден Деррік».

Золота вишка для міністрів

Саме при Ставицькому, «Надра України» передали «Голден Дерріку» майно державного підприємства «Полтаванафтогазгеологія» на 17 мільйонів гривень. Хочакерівники підприємства стверджували, що реальна вартість обладнання державної компанії набагато вища – 240 мільйонів гривень.

Компанія «Голден Деррік», назва якої перекладається з англійської як «золота вишка», отримала майно не випадково. На момент передачі активів «Полтаванафтогазгеології», «Голден Дерріком» рівною мірою володіли «Надра» та кіпрська Hartlog Limited. Але в 2008-му державна компанія люб’язно продала частину власної долі кіпріотам,залишивши собі всього 33%.

Особливо активний розвиток компанії розпочався в 2010-му році, коли Ставицький знову очолив «Надра України». За кілька років «Голден Деррік», тепер уже підконтрольний приватному власнику, отримав близько 30 дозволів на розробку надр у Центрально-Східній Україні. Цього року «Золота вишка» ще й почала перемагати на тендерах «Чорноморнафтогазу».

Така поблажливість до компанії та її власників могла виникнути ще й тому, що кіпрський офшор Hartlog Limited, крім «Голден Дерріку», був ще й засновником «Монолітінвесту» – будівельної компанії Ставицього-Присяжнюка. Згідно зрозслідуванням Слідство.Інфо, кінцевим власником Hartlog Limited виявився угорський адвокат Пітер Паллаг – близький партнер сімейства Миколи Присяжнюка ще з 1990-х років.

Ближнє коло Ставицького (зліва направо): Олег Проскуряков, Пітер Паллаг, Роман Майдебура

Ставицький і Присяжнюк наполегливо відмовляються від зв’язку з «Голден Дерріком». В 2011 році в інтерв’ю журналісту «Forbes-Україна» Едуард Ставицький заявляв, що не причетний до видобутку природних ресурсів: «У мене особисто ніколи не було свердловин своїх . Не було й немає. Перевіряйте хоч як. У заправному секторі – працював, так. У нафтотрейдерському – так. А в частині видобутку – ніколи не був пов’язаний, та й не буду… Не хочу, бо не маю права, у першу чергу», – заявляв він.

Поговорити з журналістом «Слідство.Інфо» для цього матеріалу Ставицький часу не знайшов.

«Батя, я стараюсь!»

На посаді голови «Надр України» Ставицький прославився ще і як розпорядник нерухомості, догоджаючи особисто Віктору Януковичу.

25-го вересня 2007 року «Надра України» вирішили помінятись майном із фірмою «МедІнвестТрейд» та передати резиденцію «Межигір’я» в Нових Петрівцях в обмін на два будинки на Парковій дорозі в Києві. Будівлями національна компанія змогла покористуватись лише добу: уже наступного дня уряд Януковича передав їх на баланс ДУС. А менше ніж за місяць, майно Межигір’я перейшло до рук компанії «Танталіт», у чиїй власності перебуває донині.

Таким чином, саме Ставицький взяв на себе більшу частину юридичної відповідальності по відчуженню Межигір’я, де зараз мешкає президент Янукович.

Межигір'я з повітря. Фото журналу "Кореспондент"

Очевидно, глава держави оцінив і особисту вірність і заповзятість Едуарда Ставицького.

В якості бонусу Едуард Анатолійович не лише отримав один із найважливіших міністерських портфелів. Йому вдалося провернути ще одну операцію з відчуженням державної нерухомості.

 

 

Ідеться про дві будівлі НАК «Надра України» на вулиці Володимирській у Києві.

У вересні 2007-го державна компанія, посилаючись на аварійний стан будинків, вирішує продати їх фірмам «Еліттранссервіс» та «Ярд-Шиппінг». Лояльність очільника Ставицького до двох фірм не була випадковою. Директором «Еліттранссервісу» у 2007 році був Олексій Харітонов, який ще з початку 2000-х працював разом зі Ставицькими. А «Ярд-Шиппінг» базувався в офісі народного депутата від ПР Віталія Борта – партнера Василя Джарти.

 

 

 

Однак, схоже на те, що будівлі зрештою так і не дійшли до Джарти чи Борта. У результаті перепродажу обидва об’єкти отримала кіпрська Zentax Limited.

Вказівку на можливих нових власників нерухомості дає «Реєстр судових рішень»: представником Zentax Limited в українських судах був угорський адвокат Пітер Паллаг. Як було згадано вище, саме він обслуговував інтереси пов’язаного зі Ставицьким міністра АПК Миколи Присяжнюка. І саме Паллаг на сьогодні є формальним власником «Голден Дерріка».

Щоправда, покористуватись елітною нерухомістю на Володимирський нові господарі так і не змогли: будинки стоять закинутими, а НАК «Надра України» змушені винаймати приміщення в старому бізнес-центрі на Севастопольській площі.

 

Володимирська 34

«Новий Курченко»

Державні тендери в енергетиці – золоте дно. Швидко й непрозоре свої перші сотні мільйонів на цьому заробила компанія «Газ України 2009», яку контролює скандально відомий Сергій Курченко.

Усі шанси стати ще одним Курченком має 29-річний Валерій Токар із Київщини, «людина нізвідки».

Два роки тому Токар балотувався в народні депутати по одному з округів Київщини.

Тоді він мав офіційний статус безробітногой жодної копійки особистого доходу.

У депутати Токар не пройшов, набравши 0,47% голосів виборців. А вже сьогодні він очолює ТОВ «Укратоменерго» – маловідому фірму, яка, тим не менше, виграла тендери у відомстві Ставицькогона 61 мільйон гривень.

А місяцем раніше «Укратоменерго» «випала честь» бути єдиним конкурентом «Голден Дерріка» на тендері «Чорноморнафтогазу», де близька до Присяжнюка-Ставицького фірма отримала 112 мільйонів гривень.

Про вашу фірму ніхто раніше не чув, а тепер їй вдається вигравати тендери на десятки мільйонів. Як? – питаємо Токара.

– Нам приховувати нічого, ми нормальна структура, зі спеціалістами. Ми будували, робили ремонти, реконструкції компресорних цехів, працювали в трансгазі, на лінійно-виробничих управліннях магістральних газопроводів.

У вашої фірми є офіс? Можна подивитися його? Поговорити з вами там?

– Добре, подзвоніть мені в понеділок, і я з вами зустрінуся в офісі.

Втім, в обіцяний час Валерій Токар виявився зайнятим і на зв’язок більше не виходив.

Пояснення тендерних успіхів його фірми може бути в тому, що одним із засновників «Укратоменерго» є Лариса Миколаївна Токар. Сам молодий директор підтвердив Слідству.Інфо, що це його родичка, щоправда, не уточнюючи, яка саме.

У соціальних мережах знайшлася Лариса Токар – уродженка Кіровоградської області 56-ти років.

Вона цілком може бути матір’ю Валерія Токара. А її походження підкріплює й без того вже усталену тенденцію: земляки Едуарда Ставицького з Кіровоградщини отримують чимало ласих шматків на тендерах міністерства енергетики.

Але, здається, це не дуже турбує Віктора Януковича.

Едуард Ставицький, будучи вірним членом президентської Сім’ї, схоже, заслужив право на створення власного угрупування у владі та бізнесі.

*   *   *

 

Катерина Каплюк, «Слідство.Інфо», спеціально для Української правди

 

Регіонали Омельченко і Борт на засіданні Ради розглядали дівчат на сайті знайомств. 3 фото

Народні депутати від партії регіонів Валерій Омельченко і Віталій Борт у Верховній Раді під час розгляду питання про призначення виборів мера Києва розглядали дівчат на сайті знайомств, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Мобільний телефон народні обранці старанно прикривали журналом «Український тиждень» зі статтею про економічні реформи.



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: