Сообщения с тегами ‘Артем Пшонка’

Ляшковец Игорь Попов помогает сыну экс-генпрокурора Пшонке и его подельникам не возращать $200 млн кредита. Расследование. Документы

Popov-Igor2

 

У любого явления есть две стороны. Отдых на Капри, громкие скандалы в эфире популярных телепередач, драки и эпатажные перформансы – это фасадная сторона Радикальной партии. «С тыла» же она выглядит иначе: коррупция, давление на суды, подыгрывание рейдерам разных мастей. Эту часть своей «биографии» партийцы стыдливо скрывают. Но как показывает практика, бесследно она не исчезает.

Помощник в помощь

Когда в суде встречаются банк и заемщик, общество воспринимает эту встречу как «обычный» корпоративный конфликт и мало интересуется, кто прав, а кто виноват. Намного интереснее следить за баталией, когда в противостояние включаются люди, живущие на деньги налогоплательщиков – народные депутаты и чиновники. И не просто включаются, а активно поддерживают одну из сторон конфликта.

Фамилия народного депутата от Радикальной партии Игоря Попова в контексте тянущейся уже несколько лет тяжбы между «Укрсоцбанком», его крупнейшим проблемным заемщиком «ИСА ПраймДевелопмент» Александра Башенко и ее многочисленными бизнес-партнерами всплыла практически случайно.

Анализируя документы большой судебной схватки вокруг $200 млн кредита на строительство коммерческой недвижимости в Киеве, мы обратили внимание на документы, которые подает от имени компании «Проект А» (подрядчик, привлеченный «ИСА» для строительства и обустройства одного из объектов на ул. Амосова 12С) адвокат Николай Петрович Мельник.

Казалось бы, обычное имя, фамилия, профессия (правда, согласно Единому реестру адвокатов, адвокат с такими инициалами в Украине всего один). Однако по данным наших источников в аппарате Верховной Рады, Николай Петрович Мельник, который представляет интересы «Проекта А» и Николай Петрович Мельник, который приходится помощником народного депутата от Радикальной партии Игоря Попова – это один и тот же человек.

Popov-Igor-shema1-500x435

Чем примечателен Мельник? В дела «Проекта А» он включился относительно недавно, в начале 2015 года. Но цель, с которой его подключили к процессу – достаточно нетривиальна.

Здесь стоит сделать небольшое отступление и коротко напомнить историю вопроса. После того, как в средине 2000-х компания Александра Башенко взяла в «Укрсоцбанке» кредит на $200 млн., грянул кризис и займы перестали обслуживаться. Банк в течение нескольких лет пытался найти общий язык как с Башенко, так и с его партнером Сергеем Осьмухиным, совладельцем Финэксбанка, который представлял на переговорах упомянутый выше «Проект А». В результате судебных исков, «башни» офисного центра HorizonPark в 2013 году перешли в собственность «Укрсоцбанка». При этом структуры «ИСЫ» и их партнеров продолжали управлять центром – беспрецедентная щедрость со стороны банкиров! Но от конечной цели – получения в свое владение уже не принадлежащего им имущества – партнеры «ИСЫ» не отказались. Поэтому на «Укрсоцбанк» обрушился ворох надуманных судебных исков и волна черного PR, призваного если не заблокировать, то уж точно серьезно подпортить работу банка.

Часть таких исков и обращений подготовил как раз Николай Мельник. В частности, по вновь выявленным обстоятельствам «Проект А» просит Хозяйственный суд г. Киева не признавать право собственности на «башни» за «Укрсоцбанком» поскольку изначально переданный в ипотеку объект (под который брался кредит) и полученный в результате – якобы неидентичны.

Melnik-Mikola-zayava1

Melnik-Mikola-zayava2

Melnik-Mikola-zayava3

Кроме того, Мельник также просил Фонд госимущества аннулировать лицензию оценщика, который проводил оценку имущества в процессе признания права собственности банка на него в 2012 году.

Таким образом, именно Мельник на данном этапе является одним из ключевых представителей интересов партнеров крупнейшего проблемного заемщика банка.

Что в этом плохого? Если бы это была частная практика, не имеющая политической подоплеки, претензий к адвокату никаких бы не было. Однако дело носит исключительно заказной характер. Тем более, что письмом о благополучном разрешении в пользу «Проекта-А» судебного спора хлопотал перед председателем Высшего административного суда Украины … лично народный депутат от Радикальной партии Игорь Попов (копия письма есть в распоряжении).

Именно он просил судей решить «по справедливости» вопрос об отмене регистрации права собственности на здание по ул. Амосова 12С за «Укрсоцбанком» в пользу «Проекта А». ВАСУ тогда отказал в удовлетворении жалобы «Проекта А» и тогда юристы Осьмухина придумали новую историю – о «вновь выявленных обстоятельствах» с оценщиком.

Получается, что помощник народного депутата не просто «бесхозно» «левачит», подрабатывая адвокатской деятельностью в рамках корпоративных конфликтов с элементами рейдерства. А делает это как минимум с ведома своего непосредственного руководителя в Верховной Раде – Игоря Попова. Между прочим, заместителя комитета по вопросам предотвращения и противодействия коррупции в Верховной раде, члена постоянной делегации Украины в ОБСЕ.

К слову, по данным редакции, Николай Мельник – уже достаточно опытный «работник судебного фронта». Дело в том, что по некоторой информации, ранее он трудился помощником экс-главы Верховного суда, а ранее экс-народного депутата Василия Онопенко. Именно во время этой службы Мельник навел достаточно много мостов в судебной сфере, в частности, в хозяйственных судах. Одним из его ближайших друзей и партнеров по судебным комбинациям является судья Хозяйственного суда Киева Любомир Головатюк. Именно он якобы свел Мельника с одиозным судьей Сергеем Ковтуном, который недавно издал кричащее о своей незаконности решение заблокировать 18 млн. грн. на счетах «Укрсоцбанка» еще до рассмотрения дела по сути.

Рабы лампы

На кого же по факту работают Попов и Мельник в этой ситуации? Не на мифический «Проект А» или абстрактного заемщика. А на конкретного Сергея Осьмухина, совладельца «отмывочного» Финэксбанка, который во времена Виктора Януковича в открытую говорил, что его «крыша» для легализации теневых доходов – это сын генерального прокурора, бывший тогда народным депутатом Артем Пшонка.

Подтверждением непосредственного интереса владельца Финэксбанка в положительном решении споров с«Укрсоцбанком» является участие его менеджеров – Геннадия Литвина (экс-член ревизионной комиссии, акционер банка) и Алексея Швыдкого (член набсовета, акционер банка) в функционировании «Проекта А». Литвин является номинальным директором и учредителем компании, а Швыдкой представляет его в уголовных делах. По сути – с таким же статусом, как и Николай Мельник.

Таким образом, глубина погружения Мельника и Попова в дела «ИСА», «Проекта А» и «Укрсоцбанка» приблизительно одинакова. Однако если интерес менеджеров Сергея Осьмухина вполне понятен, то интерес народного депутата и помощника в этом деле рационально объяснить достаточно сложно. Поэтому единственной правдоподобной догадкой является коррупция ради использование Поповым административного ресурса – своего и партии – для давления на суд и выполнения, в результате, заказа от клиента.

Еще один интересный вопрос: во сколько обошлось это удовольствие заказчикам и не будут ли они слишком серчать, коль скоро «шпионский план» был так легко раскрыт? Ответы на эти вопросы могут несколько скорректировать предвыборную картину в Украине. А вот продолжение подобной практики активного вовлечения народных депутатов в фактически рейдерские захваты – это явно негативный сигнал не только для UniCreditGroup, и без того недавно выставившей «Укрсоцбанк» на продажу, но и для других западных игроков не только финансового, но и страхового и многих других рынков.

Балаев Виталий, Национальное бюро расследований Украины

Антон Геращенко питается святым духом. Декларация

Gerashenko-Anton1-500x373

 

Один из самых голосистых и заметных (в прямом и переносном смыслах) фейковых борцов с коррупцией, народный депутат, а по незаконному совместительству – советник министра внутренних дел Антон Геращенко оказался еще и магом-чародеем. Согласно декларации о его доходах за 2013 год, Геращенко умудрялся выжить в столице Украины на 10 331 грн. Именно такую сумму заработал нынешний нардеп за 12 месяцев. Не за один месяц! И это – не первоапрельская шутка: декларация Геращенко появилась на сайте Верховной Рады 2 апреля.

 

Gerashenko-Anton-dekl1

 

Украинцы достаточно скептически относятся к подобного рода чудесам. Скорее, тут идет речь о двойной сущности г-на Геращенко, а также двойной бухгалтерии в его доходах. «Борец» с коррупцией, объявивший “войну” теневым доходам чиновников, сам на поверку оказался «теневиком» и вруном… Таким же, как и те, с кем господин пиарщик Геращенко так рьяно сражается и у себя в ФБ, и на многочисленных телеэфирах.

Давайте посмотрим на эту удивительную декларацию ближе.

Если верить заполненному Геращенко документу, у него нет ни кола, ни двора. Из движимого имущества – только автомобиль Skoda Octavia 2007-го года выпуска, принадлежащая членам семьи нардепа. Сам советник Авакова вынужден был ютиться в съемной квартире. Правда, и тут без чуда не обошлось: квартиру площадью 76 кв.м какой-то добрейшей души человек сдавал перспективному борцу с коррупцией практически даром: за год проживания в трехкомнатной квартире Геращенко заплатил… 3800 грн. При том, что, к примеру, на Борщаговке в 2013-м за однокомнатную квартиру просили около 4 тыс. грн. в месяц.

Предположим, что Геращенко действительно удалось невозможное: год жить в квартире за сумму, которую простые смертные отдают за раенду жилья ежемесячно.

В итоге: 10331 грн – 3 800 грн. = 6531 грн.

Значит, “на жизнь” ему оставалось ни много, ни мало – 6 531 грн на год. Или по 544 грн 25 коп. на месяц. И это – при условии, что “добрый арендодатель” оплачивал за Геращенко коммунальные услуги. В противном случае, наш герой уже уходит в минусы: коммуналка в трехкомнатной квартире в 2013 году колебалась в районе 700-800 грн.

Те, кто живут в Киеве, знают: столичная жизнь – удовольствие не из дешевых

Давайте прикинем, что мог себе позволить на заработанные деньги господин Геращенко. К примеру, ориентировочно за 100 грн. в месяц он мог дважды в день пользоваться метрополитеном – правда, только в будни. Еще почти столько же по старым ценам уходило бы на трамваи/троллейбусы/автобусы. Маршрутные такси же при таких доходах должны были превратиться для Геращенко в непозволительную роскошь. Не говоря уже о поездках на семейном автомобиле: средняя стоимость литра бензина в 2013 году составляла около 11 грн. То есть, на оставшиеся после уплаты “аренды” деньги Геращенко мог позволить себе купить 49 л бензина в месяц (539 грн.)

Но ведь человеку нужно еще и чем-то питаться. А даже беглый взгляд на жирного советника министра внутренних дел непроизвольно вызывает мысль, что он это дело любит. Цена социальных сортов хлеба в 2013-м составляла 3,5 – 4 грн. Возьмем за основу цену в 3,5 грн. Это означает, что только на хлеб Геращенко должен был тратить не менее 105 грн/мес. Но, повторимся, Геращенко не похож на человека, сидящего исключительно на хлебе и воде…

Если же говорить серьезно, то картинка получается не радостная. Налицо – коррупционная составляющая, ведь никто, а тем более, без пяти минут советники министров или народные нардепы, не могут прожить в столице на столь смехотворную сумму. Значит, Геращенко – представитель команды премьер-министра Яценюка, которая постоянно призывает украинцев платить налоги и потуже затягивать пояса – решил, что казну пополнять должны только обычные граждане. А он вполне может жить на деньги “в конверте” и не заморачиваться пополнением казны.

Впрочем, команда Авакова вообще богата на “нищих” (уж простите за каламбур). Чего стоит хотя бы еще один экс-советник “главного милиционера” – безработный кандидат в президенты и аферист Зорян Шкиряк, разъезжающий по Киеву и за его пределами на навороченном джипе. Если посмотреть на команду Авакова глазами юриста – увидим практически полное воплощение идеалов Маркса-Ленина. Только вот коммунисты мечтали дать возможность управлять государством кухаркам, а Аваков сумел модернизировать их мечты: при нем во власть пришли “нищие” и “люди без определенных занятий”. При этом, их внешний вид и привычный для них образ жизни никак не вяжется с их официальными доходами.

Но вернемся к Геращенко. Для нас вообще остается загадкой, как мог стать советником министра внутренних дел человек, не имеющий ни малейшего опыта работы в органах правопорядка и очень относительное представление о том, что такое милиция и с чем ее едят. Видимо, причина столь высокого доверия, оказанного Аваковым Геращенко, кроется в несомненном таланте последнего к пиару и грубому публичному троллингу. Ведь Геращенко, по сути, возложил на себя еще и “непосильную ношу” обязанностей главного спикера МВД. Имея доступ к закрытым материалам следствия, он без малейших сомнений выдает секретную информацию в эфир, нарушая, таким образом, тайну следствия, украинское законодательство и законы морали.

Но чего не сделаешь ради пиара

Несомненно, народ Украины был бы безмерно благодарен, если бы, прийдя, скажем, на очередной эфир к Савику Шустеру, советник Авакова поделился бесценным опытом, как жить и процветать за половину минимальной зарплаты в месяц. Тем более, в Киеве. Но вместо этого Геращенко блистает в обсуждении “онлайн”-ареста главы МЧС Сергея Бочковского и его зама, морально “распинает” водителя, чуть не сбившего во дворе жилого дома женщину… и, вместе с тем, хранит гробовое молчание, когда в Киеве и окрестностях начинаются многочисленные квартирные кражи, или когда в самом МВД проводятся обыск и в кабинете зама Авакова находят золотые слитки

Кстати, любопытная деталь: знающие люди поговаривают, что в архивах СБУ есть множество прелюбопытнейших видео с господином Геращенко в главной роли. На этих видео (опять же, по словам людей знающих), Геращенко запечатлен входящим в офис Артема Пшонки, сына тогдашнего генпрокурора. И ходил туда Геращенко часто, а просиживал у одиозного обладателя кабинета на Гончара, мнящего себя сыном Цезарем, подолгу…

Хотелось бы публично обратиться к Антону Геращенко с предложением: если ты действительно реально хочешь побороть коррупцию – начни с себя. Расскажи, как тебе удалось выжить на 500 гривен в месяц?

Народ ждет, Антон Юрьевич!

Екатерина Носик, Ua3.info

Куму Януковича повернули вилучені $1 млн 717 тис. Прокуратура не подала апеляцію

Prisazhnuk-Mikola7

 

Печерського суду повернув вилучені кошти екс-міністру аграрної політики і продовольства, куму Януковича Миколі  Присяжнюку.

Про це в ефірі програми «Шустер. Live» заявив нардеп Дмитро Добродомов, повідомляє sprotiv.org.

За словами нардепа, екс-міністр отримав 1 млн 717 тис дол.

«Рішення ухвалив суддя Печерського суду Підпалий, який свого часу знімав арешти з рахунків Арбузова. Прокуратура не подала апеляцію», — повідомив Д.Добродомов.

Також, за його словами, 12 вересня 2014 року квартиру сина екс-генпрокурора Артема Пшонки переоформили на іншу людину.

Депутат наголосив, що вже скерував у відповідні органи депутатський запит, для з’ясування місця знаходження вилучених ціностей з Межигір’я, будинку Пшонки та інших високопосадовців.

Нагадаємо, що засновником партії регіонів є Петро Порошенко.

Свободовцы Тягнибока забрали у Пшонки банк «Первый» в обмен на закрытие уголовного дела

dvi-pshonki1Владимир Дидух, широко известный как криминальный авторитет по кличке «Вова Морда» в интервью телеканалу телеканалу ZIK рассказал сенсационную информацию. О том, как «свободовцы» якобы забрали у беглого семейства генпрокурора Виктора Пшонки банк «Первый» взамен закрытия уголовного дела против него и его сына.

«Они забрали этот банк за закрытие уголовного дела против Пшонки и его сына. Также сняли арест со счетов Пшонки и его семьи на два дня. Таким образом, им удалось вывести эти средства за границу, переводя их на другие счета. За это они получили откат 30% от этой суммы», — сообщил Дидух, говорится в сюжете телеканала.

Журналисты издания надеются, что эти сообщения заинтересуют правоохранителей. А история с Виктором Пшонкой обязательно станет предметом для дополнительного журналистского расследования.

Как стало известно, К сыновьям Азарова и Пшонки у Генпрокуратуры Яремы вопросов нет. А также выяснилось, что  Янукович, Азаров, Клюев могут ехать в ЕС — по ним нет санкционного запрета, — сообщают СМИ.

Справка: до недавнего времени банк ПАО «Банк Первый» контролировался генеральным прокурором Виктором Пшонкой (его сыном — Артемом Пшонкой) и младоолигархом Сергеем Курченко. В конце февраля 2014 года контрольный пакет акций был приобретен группой иностранных инвесторов во главе с Роджером Мэтьюзом. Согласно данным Нацбанка Украины, на 1 января 2014 года по размеру общих активов банк занимал 61-е место (2,894 млрд грн) среди 180 действующих в стране банков.

Ляшко веде у парламент сина відомого кримінального авторитета Рибки. Подробиці

Ribalko-Sergyi1Сергій Рибалко, який йде до ВР за списком Радикальної партії Ляшка під номером 22, — людина непересічна. Він син відомого авторитета Рибки, якого розстріляли конкуренти у Києві у 2005 році.

Цей той випадок, коли яблуко від яблуні недалеко падає. Маючи легальний бізнес (Сергій Рибалко — керівник і власник «Снек Експорт» та SI Group, яким належать торговельні марки «Semki», «Флинт» та «Морские»), він опікується й іншими прибутковими справами. Дарма, що більшість з них незаконні. Головне, що прибуткові.

Журналісти програми «Гроші» з’ясували, що група працівників SI Group виявилася «нелегальним оперативним підрозділом», який працював на сепаратистів на сході.

«Нелегальний оперативний підрозділ — щось на зразок детективного агентства. У мирний час він займався стеженням за впливовими людьми, щоб потім їх шантажувати. Підслуховували і знімали не тільки на вулицях, але і зовсім у пікантних ситуаціях », — сказано в сюжеті. Як доказ були продемонстровані кадри відверто інтимного характеру з життя високопоставлених чиновників, вилучені у співробітників розвідгрупи. До зони уваги групи входили керівники облдержадміністрацій, заступники керівників різних відомств, прокурори регіонів, співробітники органів МВС, а також колишній міністр екології.

Як з’ясувалося, детективне агентство було необхідно для забезпечення безпроблемного існування наркотрафику, який організував наш герой. Через мережу аптек Рибалко збував імпортні наркопрепарати та прекурсори, які спокійно завозив у величезній кількості в Україну в контейнерах з горішками через порт Одесу, який на той момент контролював Юра Єнакієвський.

Усі справи, які відкривалися проти Рибалка, дивним чином закривалися або спускалися на гальмах. Хоча що тут дивного: детективне агентство працювало добре і компромату на високопосадовців та людей у погонах було вдосталь. Ну а якщо було зовсім скрутно, на допомогу приходив близький друг Рибалка – син генпрокурора Артем Пшонка.

До ВР по спискам Ляшка він рветься, по-перше, аби отримати депутатську недоторканість і уникнути правосуддя, а по-друге, знайти нових партнерів, щоб поновити схеми і продовжити свою злочинну діяльність. Адже, після побігу Яниуковича, Пшонки і решти поплічників кровавого режиму, «бізнес» Рибалка зупинився та й взагалі запахло смаженим.

Нацбанк дозволив не повертати кредити рефінансування банкам Єфремова та Пшонки

Àêöèÿ ïðîòåñòà ïðîòèâ «áàíêîâñêîãî ïðîèçâîëà» âî Ëüâîâå 4 ìàðòà 2009 ã.Минулого тижня Нацбанк дозволив ряду банків до грудня 2014 не повертати кредити рефінансування і кредити на підтримку ліквідності.

Про це пише Forbes.

Як повідомляється, вперше в історії банківської системи кредитно-фінансовим установам дозволено не повертати навіть кредити овернайт.

Опитані Forbes банкіри стверджують, що рішення про реструктуризацію пов’язано з вимогами Міжнародного валютного фонду.

Зокрема, місія МВФ при підписанні меморандуму з урядом і НБУ зажадала від Нацбанку гарантій якнайшвидшого повернення рефінансування, виданого в 2008—2009 роках.

Відповідні платежі були зроблені Ощадбанком, Укрексімбанком та Дельта Банком.

Однак інші банки так і не приступили до масштабного повернення кредитів. Більш того, погіршення фінансової дисципліни клієнтів і девальвація зажадали нових стабілізаційних кредитів від НБУ.
«У результаті переговорів між банками і регулятором, а також між НБУ і МВФ, було досягнуто рішення про відстрочення повернення рефінансування», — пояснює глава Української міжбанківської валютної біржі Анатолій Гулей.

Постанову НБУ під номером 551 було презентовано на правлінні як «урізаний» варіант масштабного проекту центробанку з реструктуризації заборгованості комерційних банків.

Правда, якщо раніше мова йшла про реструктуризацію рефінансування на три роки (5% протягом 2014 року, по 30% в 2015 і 2016 роках, і 35% протягом 2017-го по фіксованій ставці), то військові дії на південному сході істотно підкоригували плани НБУ.

Повернення рефінансування, як і управління валютним курсом, переведені в ручний режим.

Неформально регулятор ухвалив раз в три місяці переглядати терміни повернення рефінансування і приймати рішення про індивідуальні умови цього повернення.

Таким чином Валерія Гонтарєва істотно розширила неформальні повноваження глави генерального департаменту НБУ щодо грошово-кредитної політики Олени Щербакової і директора департаменту банківського нагляду Олени Шульги.

Згідно з 551-ю постановою, банки зможуть повернути кредити, термін погашення яких припадає на вересень-жовтень, 10 грудня 2014 року. При цьому не визначено перелік банків, які підпадають під дію рішення НБУ. А також неясно, чи будуть продовжені терміни повернення кредитів рефінансування для банків, які повинні розрахуватися з НБУ, наприклад, в листопаді.

Головне ж невдоволення банкірів викликано небажанням Нацбанку прописувати в постанові чіткі критерії повернення раніше виданих кредитів і вимог до використання нових позик, які НБУ виділяє, як вважають банкіри, вибірково.

«Запроваджуючи для низки банків парникові умови, регулятор не відстежує платіжну дисципліну фінансових установ — на ринку величезна кількість банків-зомбі, які не проводять платежі, затримують повернення вкладів, але при цьому департамент банківського нагляду закриває на них очі», — обурюється один з авторитетних банківських менеджерів.

Як повідомили джерела в Нацбанку, постанова №551 прийнята, в першу чергу, для стабілізації ситуації в ряді найбільших банків — зокрема, у ПриватБанку, Пумбі, «Фінансової ініціативи», «Надра», «Фінанси і Кредит», «Дельта».

«У деяких банків на коррахунку в вересні було менше ліквідності, ніж необхідно для повернення кредитів НБУ», — розповів чиновник центробанку.

За його даними, банку «Фінанси і Кредит» Костянтина Жеваго потрібно повертати близько 200 млн гривень щомісяця до лютого. На «Надра» на вересень припадає пік виплат за кредитами НБУ — близько 900 млн гривень.

Банку VAB Олега Бахматюка потрібно повертати НБУ 150 млн гривень в місяць. Величезні борги у ПриватБанку, Дельта Банку і банку «Надра». Останньому потрібно повернути НБУ значну суму в грудні, і зараз менеджмент веде з НБУ переговори про відстрочку повернення рефінансування на три місяці.

Також відстрочку по розрахунках з НБУ отримали банки «Київська Русь», «Південний», Фінбанк, «Експо», Укркомунбанк, «Перший», «Демарк», Полікомбанк, Інвестбанк і «Порто-Франко». Однак це сталося автоматично.

«Ці банки просто потрапили „в шоколад“ разом з великими, щоб не було збурення на ринку», — пояснює співробітник Нацбанку.

При цьому банкіри стверджують, що регулятор продовжує видавати кредити рефінансування ряду обраних банків, що викликає особливе обурення на ринку.

Як відомо, «Укркомунбанк» з групи одного з лідерів партії регіонів Олександра Єфремова; «Фінбанк» належить одеським бізнесменам Борису Кауфману і Олександру Грабовському, які входили в пул бізнесменів, наближених до Віктора Януковича; банк «Перший», підконтрольний сину генпрокурора Віктора Пшонки нардепу від партії регіонів Артему Пшонці.

Топ-5 корумпованих оборудок у відомстві Королевської

У допомогу депутатам. Хіт-парад тендерів на 600 млн грн., до яких цього року приклали руку у Мінсоцполітики та підпорядкованих йому органах.

Як правило, нас не збуджують новини щодо виклику на килим Верховної Ради чергового міністра. Тим паче з мотивів відсутності зарплат і соціальних виплат. Грошей в бюджеті, як пересвідчились українці протягом останніх місяців – немає, і незрозуміло, звідки вони візьмуться.

Однак випадок з Мінсоцполітики – незвичний. Річ у тому, що останнім часом підлеглі саме цього відомства викликали в редакції «Наших грошей» бурю емоцій. Пікантності їхнім тендерам додавав суд над екс-керівником Держцентру зайнятості Володимиром Галицьким, тобто їхнім колишнім колегою. Ми були переконані, що після його гучної історії усі тут дмухатимуть на холодне. Виявилось навпаки – вихоплюють руками просто з жару.

Щоб поділитись емоціями, «Наші Гроші» підготували хіт-парад «високомаржинальних» тендерів, проведених цього року Міністерством соціальної політики Наталії Королевської та підзвітних їй державних служб та фондів соцстраху.

До рейтингу не потрапили такі милі забавки, як оренда чотирьох персональних «членовозів» для керівників міністерства за 560 тис грн, що дорожче від оренди шести автівок за часів головування у міністерстві Сергія Тігіпко (457 тис грн.). Ми обирали більш коштовні речі. Отож.

№5. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань днями замовив собі розробку Порталу профілактики нещасних випадків за 3,59 млн грн.

Сайт має інформувати про те, як Фонд соцстраху бореться з усілякими негараздами. Люди, які розуміються на ІТ-технологіях, від вартості замовлення дещо вклякли. Не розгубився лише політик Микола Томенко, який ще недавно був із Наталею Королевською в одній фракції БЮТ. Голова Комітету з питань свободи слова та інформації звернувся до прем’єр-міністра України Миколи Азарова з проханням ініціювати розслідування щодо цієї закупівлі.

№4. Державний центр зайнятості дав 4,99 млн грн. на чотиримісячну рекламну кампанію самого ДЦЗ.

Гроші не просто пристойні, а дуже пристойні у порівнянні з рекламними бюджетами приватного бізнесу. Наприклад, розкрутка нового автомобілю коштує $400 тис. Але за ці гроші українських споживач побачить рекламу всюди, а насамперед по телевізору – найдорожчому рекламному носії.

Однак куратори безробітних примудрились витратити ще більшу суму взагалі без телевізора – лише на сайтах, радіостанціях та в газетах «Українського медіа холдінгу». Може хтось бачив у цих виданнях масовану рекламу Держцентру зайнятості?

До відома. Директором Державного центру зайнятості є луганчанка Лариса Сідельнікова, яка майже десять років керувала підприємством Наталі Королевської «Луганськхолод».

Її заступником працевлаштувався Сергій Офіцеров, колишній директор луганського ДП «Свердловантрацит» та перший заступник Міністра вугільної промисловості у 2008—2010 роках (нагадаємо, це часи «тіньового» правління Королевської в вуглепромі, про це нижче).

Цікавий момент. Коли у 2010 році президент Віктор Янукович вигнав попередників з усіх важливих посад, то Офіцеров два роки пересиджував нову мітлу у кріслі технічного директора ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія». А це один з найвідоміших кооперативів Юрія Бойка та Дмитра Фірташа. В свою чергу Фірташ очолює Федерацію роботодавців України, яка є однією із трьох сторін, представлених у керівництві всіх фондів соцстраху: держави, роботодавців та профспілок.

№3. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відзначився ще раз. Цього разу у вкрай нахабній закупівлі послуг з навчання по охороні праці вартістю 17,91 млн грн.

Не будемо говорити навіть про якість навчання, хоча листи до «Наших грошей» стосовно цього переконали нас у тому, що ця тема «важлива і актуальна». Головне – інше. Фонд вперше замовив ці послуги не своїм регіональним відділенням чи профільній державній установі, а створеній напередодні тендеру приватній фірмі «Інститут безпеки життєдіяльності». Директором цієї фірми є один з працівників Головного навчально-методичного центру Держгірпромнагляду, який теж може проводити таке навчання. А засновником приватної «прокладки» є одна з численних профспілок, яку очолює безпосередньо заступник директора виконавчої дирекції Фонду соцстраху Станіслав Богданов.

При цьому поява «прокладки» привела до значного збільшення грошей, виділених на це навчання. Якщо минулого року воно коштувало 237 гривень у розрахунку на одного слухача курсів, то тепер – 524 гривень.

За даними «Наших Грошей», юристи «Центру протидії корупції» вже підготували скарги з цього приводу до правоохоронних та ревізійних органів.

№2. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, не зважаючи на усі зміни у керівництві, вперто йде по намоленій попередниками траєкторії до чергової перемоги кондитерів «Конті» народного депутата Бориса Колеснікова у боротьбі за підряд на постачання новорічних подарункових наборів на суму 108 млн грн.

Як повелось у останні роки, Фонд соцстраху або виганяє з тендеру конкурентів «Конті», або кондитери Колеснікова приходять у гордій самоті і зрештою без конкуренції отримують бажані підряди. Цієї осені все так і відбувається: «Конті» прийшло одне, і відкриті торги відмінили через відсутність конкурентів. Залишилось провести ще одні такі торги і можна проводити закупівлю «в одного учасника».

Рік     Вартість закупівлі цукерок у «Конті», грн.     Кількість наборів, од.     Ціна, грн./од.
2013*     108 464 000     4 340 551     24,99
2012     98 326 000     4 324 530     22,74
2011     88 285 987     4 184 170     21,10
2010     86 811 554     4 462 549     19,45

*очікувана вартість закупівлі

За зміни у керівництві Фонду ми згадали не випадково. Директором Виконавчої дирекції з недавніх пір є луганчанин Олег Погодін, 29-й номер у списку партії Наталі Королевської «Україна-Вперед!». За часів уряду Юлії Тимошенко у 2007—2010 роках Погодін працював у державному підприємстві «Вугілля України» на посадах від заступника до гендиректора підприємства. Тоді Королевська ще входила у БЮТ, а поза очі її називали тіньовим міністром вуглепрому. Наближене до неї ПАТ «Львівська вугільна компанія» за останні п’ять років отримала державних підрядів на 990,07 млн грн. без жодних перерв на зміни уряду, оскільки сама Королевська відразу після поразки Юлії Тимошенко на президентських виборах відійшла від БЮТ. А днями взагалі породичалась з сім’єю Пшонки. Разом із ще одним екс-бютівцем Сергієм Міщенком вона хрестила доньку Артема Пшонки, народного депутата від Партії регіонів і сина Генпрокурора.

Заступником Погодіна у виконавчій дирекції Фонду соцстраху став Володимир Ткаченко, 33-й номер у списку «Україна-вперед». Довгі роки працював у рідному Королевській Луганську, підвищував свій ранг державного службовця у Луганській облдержадміністрації та очолював місцеву телерадіокомпанію «Ірта» екс-нардепа від ПР Володимира Ландіка та його сумнозвісного сина Руслана (той, що відгамселив дівчину у кафе).

На і родзинку хіт-параду підготувало безпосередньо відомство Королевської, яке відзначилось найбільшим тендером та найгучнішим скандалом.

№1. Міністерство соціальної політки на початку року роздало підряди вартістю 483,94 млн грн. на харчування дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у навчальних закладах на територіях радіоактивного забруднення.

Журналісти «Слідство.Інфо» з’ясували, що у цьому випадку є цілий букет порушень та крадіжок:

на користь наближених до влади «прокладок» з тендеру нещадно викидали дешевші організації, які роками кормили дітей у цих школах;
шалені ціни (сир «Буковинський» продають школам по 89 грн., тоді як його можна знайти по 51 грн за кіло, свинину, куплену по 21 грн., продають по 88 грн.);
взагалі шкідливі та отруйні харчі (прострочений сік; наявність 7,3% крохмалю у ковбасі вищого ґатунку, хоча згідно з ДСТУ його там взагалі не повинно бути; бразильська свинина глибокої заморозки, ввезення якої, наприклад, у Росію взагалі заборонене через виявлені в ній шкідливі і заборонені речовини і т.д.).

Коли журналісти здійняли скандал, то Королевській довелось реагувати.

«Ми отримали численні звернення від батьків, громадських організацій, представників ЗМІ щодо якості та вартості харчування дітей-чорнобильців. У зв’язку із цим Мінсоцполітики було створено спеціальну комісію та розпочато перевірку якості надання послуг з харчування дітям-чорнобильцям по всій країні», – заявила Королевська.

При цьому вона не була б членом уряди Миколи Азарова, якби не спробували перекинути провину на клятих «папєрєднікав».

«Перевіркою буде охоплено діяльність усіх без винятку компаній, які в листопаді минулого року перемогли у відповідному тендері», – сказала Королевська, яку було призначено міністром лише у грудні 2012 року.

Заявляємо, угоди з переможцями тендеру підписувались вже у січні 2013 року. Тож у міністра були уже всі повноваження зупинити оборудку.

Але її вистачило лише на обіцянку розібратись. Яку, до речі, вона так і не виконала. Досі немає жодних повідомлень про покарання когось із блатних постачальників Мінсоцполітики.

Так що настирливо рекомендуємо народним депутатам, перш, ніж перейти до питань «Скільки грошей лишилось?» почати із прозаїчнішого – «А як вони витрачались?». Звичайно, якщо міністр прийде в парламент. У чому є в нас глибокі сумніви…

 

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»

 

Сергій Курченко та Артем Пшонка контролюють банк «Перший»

Невеликий банк «Перший», що займає 76-е місце в рейтингу НБУ за розміром активів, належить бізнесменові Сергію Курченку та депутату Артему Пшонці.

Про це повідомили три джерела, знайомих із структурою власності банку, пише Forbes.

За їх інформацією, Курченко і Пшонка увійшли в капітал банку ще в 2010 році.

За даними НБУ, найбільший акціонер банку «Перший» — тбіліський Bank of Georgia, який володіє 19,35% української фінустанови.

Згідно із інформацією агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку, ще 35% банку «Перший» на початок 2012 року належали менеджерам банку — членам наглядової ради Тетяні Поліщук, Євгену Бабанову, Валентину Глазунову і Роману Разумову, а також голові ревізійної комісії Лілії Коваленко.

Власників ще 45,65% акцій банк не розкриває.

Банк «Перший» — колишній «БГ банк», належав Bank of Georgia, котрий купив фінструктуру в 2007 році приблизно за 150 млн доларів.

До початку 2011 року мережа «БГ банку» збільшилася в три рази — він розрісся з 10 до близько 40 відділень, наростивши активи в півтора рази, до 1,5 млрд гривень.

Однак у 2010 році грузини прийняли рішення продати українську «дочку», розповів один з менеджерів Bank of Georgia.

У лютому 2011-го Bank of Georgia оголосив про продаж 80,6% «БГ банку» групі з 13 фізосіб, чиї імена не розкривалися.

За словами топ-менеджера банку, знайомого з ходом переговорів, домовленість про угоду була досягнута ще у вересні-2010.

Вартість угоди становила 9,6 млн доларів, або 0,82 капіталу банку.

«Bank of Georgia планував виручити більше від продажу, — сказав співрозмовник, який брав участь в угоді. — Оскільки зробити цього не вдалося, вирішили продати не 100% банку, а 80%».

За даними видання, Курченко також контролює «Реал банк» і страхову компанію «Перлина страхування».

Як відомо, група Курченка «СЄПЕК» (раніше — «Газ України») спеціалізується на торгівлі зрідженим та природним газами, нафтопродуктами та товарами для нафтогазової галузі, експлуатує близько 150 АЗС.

За даними «Української правди», засновником головних структур групи «СЄПЕК» виступив невідомий бізнесмен Андрій Кошель.

Як відомо, нещодавно депутат Юрій Сиротюк направив депутатський запит на ім’я генпрокурора Віктора Пшонки та голови СБУ Олександра Якименка, в якому йшлося про те, що син генпрокурора Віктора Пшонки «кришує» діяльність компанії Курченка «Газ-Україна-2009», яка здійснює контрабанду бензину і монополізує ринок.

Пізніше нардеп від Партії регіонів Артем Пшонка (син генпрокурора) заявив про непричетність до діяльності компанії «Газ-Україна-2009».

Цілком зрозуміло, що у прокуратурі не виявили фактів «кришування» сином генпрокурора діяльності компанії Сергія Курченка.

 

Неуловимый Курченко

Сергій Курченко

Общеизвестно, что новоиспеченный украинский олигарх Сергей Курченко окружает себя ореолом таинственности.

Этот человек контролирует группу компаний «ВЕТЭК», более известную как «ГазУкраина-2009». Последнее название стало едва ли не именем нарицательным.

С завидной регулярностью появляется информация о том, что так называемые «газы» монополизировали рынок сжиженного газа, занимаются контрабандой бензина в сумасшедших объемах, и с завидной регулярностью выигрывают миллиардные тендеры госкомпаний.

В конце прошлого года начался интенсивный процесс легализации группы. Сначала неизвестный харьковчанин Курченко купил любимую игрушку «традиционного олигарха» Александра Ярославского – футбольный клуб «Металлист». Да так купил, что Ярославский до сих пор не желает говорить об этой сделке.

Потом был объявлен ребрендинг группы, которая теперь носит пафосное называние «Восточно-европейская топливно-энергетическая компания» («ВЕТЭК»). А в конце февраля стало известно, что загадочный бизнесмен вырос до уровня покупки Одесского нефтеперерабатывающего завода у российского гиганта «Лукойл».

Фактически, за несколько месяцев Украина получила нового олигарха, контролирующего целый кусок экономики. Как смог 27-летний человек, которого еще в прошлом году никто не знал, добиться таких фантастических успехов?

«Украинская правда» неоднократно описывала все тонкости и странности становления и легализации группы Курченко.

Самое интересное, что о Курченко никто не хочет говорить. Люди, которые уже много лет занимают далеко не последнее место в бизнесе и политике, часто утверждают, что вообще не знают этого молодого человека. Мол, слышали о нем только слухи.

Но те информированные источники, которые рискнули приоткрыть завесу тайны, утверждают, что Курченко покровительствуют высшие должностные лица страны. Чаще остальных называлось имя первого вице-премьера Сергея Арбузова, который нынче курирует весь финансово-экономический и фискальный блок.

Также СМИ писали о том, что Курченко связан с сыном генерального прокурораАртемом Пшонкой. Однако последний категорически опровергает такую информацию.

Словом, молодого олигарха смело можно назвать одной из самых загадочных персон украинского бизнеса. За которой, к тому же, тянется очень несветлый шлейф.

Казалось бы, статус владельца «фабрик-заводов-газет-пароходов», да еще и серьезного футбольного клуба, обязывает к публичности. Да и куда проще было бы встретиться с журналистами и, глядя в глаза, ответить на все острые вопросы. Во всяком случае, прочих олигархов во время интервью еще никто не съел.

Но нет. Курченко предпочитает прятаться. Он не встречается с журналистами и говорит с прессой только посредством пресс-службы и своих подчиненных. После звонка на прямой номер – бросает трубку.

Однако в начале этой недели чуть было не случился прорыв.

Пресс-служба «ВЕТЭК» разослала анонс интересного события. На пятницу, 29 марта на Одесском НПЗ было запланировано мероприятие, «посвященное началу полномасштабных пусконаладочных работ перед возобновлением производства».

В сообщении также подчеркивалось, что на этом мероприятии ожидается присутствие представителей правительства Украины, компании «Лукойл» и самой группы «ВЕТЭК». Заинтересованным в участии СМИ предлагалось аккредитоваться на пресс-тур.

Представители пресс-службы Курченко в личной беседе говорили, что на завод должен приехать сам «акционер». Пропустить выход в свет новоиспеченного олигарха было бы преступлением.

Журналисты, которые делали целые расследования деятельности «ВЕТЭК» («ГазУкраина-2009»), естественно, кинулись писать заявки на аккредитацию.

Аккредитация была открыта до 16.00 26 марта. «Украинская правда» отправила свою заявку еще 25 числа. Однако в тот же день начались «отмазки».

Представители пресс-службы стали затягивать подтверждение аккредитации, аргументируя это некими «логистическими проблемами». Мол, билетов нет. Воображение упрямо подсказывало сцены поездки в цистерне для нефтепродуктов, и легендарную реплику: «А говорил – порожняком пойдем…».

В среду журналистам «Украинской правды» сообщили, что им отказано в аккредитации. Формулировки отказа были более чем туманными – «Не успели организовать», «Много желающих», «Ой, вы понимаете, в следующий раз – обязательно» и т.д.

Но упускать возможность лично увидеть молодого гения очень не хотелось. Потому журналисты выразили готовность добраться до Одессы самостоятельно, лишь бы аккредитовали на мероприятие. Но пресс-службу Курченко такой вариант совершенно не радовал.

Люди, призванные обеспечивать пиар, заявили, что «самостоятельных» на завод не пустят. «Аккредитация закрыта», — отрезали в пресс-службе.

Но самое потрясающее выяснилось позже. Помимо «Украинской правды», в аккредитации с такой же убедительной аргументацией было отказано журналу «Forbes», а также ряду других журналистов.

Отказали именно тем, кто занимался подробным жизнеописанием Курченко и его бизнесов.

Было сложно поверить в столь гениальный пиар-ход. «УП», для верности, еще раз перезвонила в пресс-службу и уточнила, точно ли будет мероприятие, кто там будет из журналистов, и приедет ли сам Курченко.

Выяснилось, что мероприятие будет, везут журналистов информационных агентств, и «акционер», как гордо именуют Курченко подчиненные, собирается подъехать. Как удалось узнать, в четверг вечером «учтенные» журналисты вылетели из аэропорта «Киев».

***

Конечно, пускать или не пускать кого-либо на свой объект – право собственника. Ну, приблизительно, как Виктор Янукович – тем покажет пеньки в «Межигорье», а этим – нет. Причем, не покажет он пеньки тем, кто, собственно, доказал, что «Межигорье» – его.

Но после этого все разговоры о создании новой финансово-промышленной группы с учетом принципов «открытости и прозрачности» будут выглядеть, как минимум, смешно.

Эта история показывает, насколько Сергей Курченко боится открытого и подробного разговора с прессой о его бизнесе. При этом люди, храня тонкую душевную организацию финансового гения, даже не сподобились придумать какие-то удобоваримые «отмазки».

Иные мотивы таких поступков сложно отыскать. В самом деле, что бы сделали журналисты? Украли бы металлолом с неработающего НПЗ? Или порчу бы навели?

Нет, журналисты просто начали бы спрашивать. Уточнили бы, почему Курченко юридически не имеет никакого отношения к своей корпорации. Стали бы произносить ужасные слова — «контрабанда», «фиктивный экспорт», «тендеры», «Янукович», «Арбузов». И обязательно бы спросили: «Скажите, а вы „вывеской“ случайно не работаете?».

Действительно, это ведь очень страшные вопросы. Впрочем, молчание тоже способно многое объяснить. А соблюдение даже минимальных приличий в Украине уже давно никого не «парит».

 

Сергей Щербина, Украинская правда

 

Депутатський запит Юрія Сиротюка щодо «Газ Україна 2009». Повний текст

Генеральному прокурору України
Пшонці В.П.

Голові Служби безпеки України
Якименку О.Г.

ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ

щодо перевірки фактів грубого порушення законодавства України посадовими особами групи компаній «Газ Україна 2009», що завдає непоправних збитків Державному бюджету

Шановні Вікторе Павловичу та Олександре Григоровичу!

До мене як до народного депутата України останнім часом надходить інформація від представників громадськості та журналістів провідних українських ЗМІ щодо діяльності групи компаній «Газ Україна 2009», яка призвела до прямих втрат Державного бюджету України на суму більше 3 млрд. грн. лише за 9 місяців 2012 року. Тому вважаю за необхідне звернутися до Вас, враховуючи наступне:

1) Контрабанда бензинів та їх фіктивний експорт

З весни 2012 року група «Газ Україна 2009»,через низку своїх ТОВ (у т.ч. ТОВ «Газ Україна 2020») розпочала діяльність із контрабандного ввезення на територію України автомобільного бензину.

Цю схему легко відстежити, порівнявши дані митниці та залізниці щодо проходження бензинів – вони суттєво відрізняються. За 9 міс. 2012 р. Держмитслужба розмитнила на 397,2 тис. тонн бензинів менше, ніж було поставлено на український ринок через «Укрзалізницю».

На те, що майже весь зазначений обсяг ввезено групою «Газ Україна 2009», вказує той факт, що 323,3 тис. тонн контрабандного бензину надійшло на ринок через три залізничні станції – «Світловодськ», «Миронівка» та «Чорноморська». Ці три станції віддано «на відкуп» групі «Газ Україна 2009», на території цих станцій розташовані митні склади цієї групи. Крім того, на потреби цієї структури працює державна Феодосійська нафтобаза (Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами).

Не важко розрахувати втрати держави від несплати акцизу та ПДВ: при ввезенні групою «Газ Україна 2009» бензинів лише залізничним транспортом за 9 міс. це орієнтовно – 1,4 млрд. грн.

Спочатку схема працювала за принципом «обірваного транзиту» – ресурс ввозився до України та, за документами, йшов далі за кордон, а насправді – реалізовувався покупцям усередині країни.

У жовтні цю схему «вдосконалили» – додали фіктивний експорт. Віднині на експорт нібито працюють три компанії з групи «Газ Україна 2009» – ПП «Армада-Плюс», ТзОВ «Зовнітрансгаз» та дочірнє підприємство «Петрол» (Петрол-Форвардінг, МПП). Усі вони, за документами, транспортують бензин (який невідомо звідки береться) автоцистернами до танкерів, які везуть пальне компанії Zevidon Trading Ltd в Беліз.

За жовтень таким способом було «експортовано» 117 тис. тонн бензину. Навіть з технічної точки зору це неможливо: наприклад, Кременчуцький НПЗ в найкращі свої часи відвантажував через автоналив близько 120 тис. т. пального, але не в місяць, а в рік.

На думку гравців ринку, метою цієї схеми може бути відшкодування ПДВ з фіктивного експорту. Лише за жовтень група «Газ Україна 2009» отримає близько 200–300 млн. грн. відшкодування ПДВ з експорту, якого не було.

2) Монополізація ринку бензинів та дизпалива

Наприкінці жовтня 2012 року Держмитслужба почала затримувати оформлення імпортного бензину. Офіційна мотивація – «необхідність лабораторного визначення октанового числа бензину». Разом з тим, такі дії не мають жодного сенсу – всі бензини (незалежно від октанового числа) обкладаються однаковим акцизом.

За наявною інформацією, Держмитслужба затримувала товар за вказівкою голови відомства Ігоря Калетника та його заступника Степана Дериволкова з метою перешкоджання ввезенню пального будь-якими гравцями, окрім групи «Газ Україна 2009».

Із затримками зіткнулися всі основні імпортери – «ОККО», WOG, «Паралель», «Асі-ойл», «КЛО» та інші.

На початку листопада розпочалася і триває донині друга хвиля затримок – втрат зазнають румунська Rompetrol, азербайджанська Socar Energy Ukraine. Конфлікт уже вийшов на міжнародний рівень, оскільки відповідні компанії звернулися за захистом до своїх посольств.

Rompetrol розглядає питання виходу з українського ринку та відмови від запланованого інвестування 1 млрд. грн. в СП з НАК «Нафтогаз України» через проблеми з митницею.

На початку грудня органи Держмитслужби почали затримувати оформлення не лише бензинів, але й дизельного пального (ДП).

Логічно припустити, що все це робиться для того, щоби група «Газ Україна 2009» стала ексклюзивним імпортером бензину та ДП.

З метою оформлення домінантного становища на ринку «Газ Україна 2009» намагалася також придбати другий за величиною НПЗ в Україні – Лисичанський. Однак спроба зірвалася через зміну акціонерів чинного власника заводу – ТНК-ВР.

3) Махінації на ринку скрапленого газу

Згідно із законодавством України, частина скрапленого газу, виробленого підконтрольними державі ДК «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта», реалізується через спеціальні аукціони для потреб населення. Цей механізм покликаний забезпечити громадян дешевим балонним газом.

До середини 2010 року учасниками спецаукціонів були виключно облгази, на які, відповідно до законодавства, покладено функції забезпечення населення балонним газом. При цьому обсяг пального, яке продавали через спецаукціони, був незначним – близько 60 тис. т. в рік. Решту пального «Укргазвидобування» та «Укрнафти» продавали за ринковими цінами та в подальшому використовували для заправки автомобілів.

Однак із незрозумілих причин влітку 2010 року Кабінет Міністрів розширив перелік учасників спецаукціонів ТОВ «Запоріжгаз-2000», «Чекаси-газпостач», «Харків-СПБТ», «Модус-Вівенді», «Луганськпропангаз», «Луганськпостачгаз», «Кримбутангаз», «Укрхарьківгазпостачання-2009» та іншими компаніями.

Крім того, уряд зобов’язав «Укргазвидобування» та «Укрнафту» виставляти на спецаукціони стільки скрапленого газу, скільки забажають покупці.

За наявною інформацією, всі нові учасники спецаукціонів входять до групи компаній «Газ Україна 2009». На їхній сумнівний характер указує й те, що географічні прив’язки в назвах ТОВ не відповідають місцю реєстрації (усі зареєстровані в Харківській обл.), компанії зареєстровано на їхніх директорів, а кількість співробітників обмежується 1–2 особами.

На сьогодні група «Газ Україна 2009» викупляє через спецаукціони за пільговою ціною (2,13 тис. грн./т) більше 80% газу, що виробляється «Укргазвидобуванням» та «Укрнафтою». При цьому весь цей об’єм група продає для заправки автомобілів за ринковою ціною – близько 10,86 тис. грн./т. Продаж здійснюється у тому числі «під чорним прапором» – за готівку та без сплати податків.

За 9 місяців 2012 року «Газ Україна 2009» через підконтрольні їй ТОВ викупила зі спецаукціонів 185,637 тис. т. скрапленого газу, а облгази – лише 30,628 тис. т., що недостатньо для забезпечення населення балонним газом.

Різниця між пільговою та ринковою ціною ресурсу, викупленого «Газ Україна 2009» за 9 міс. 2012 р., – близько 1,6 млрд. грн. Тобто, саме стільки недоотримав бюджет.

4) Монополізація ринку скрапленого газу

На початку 2011 року Державна митна служба України почала затримувати оформлення імпортованого скрапленого газу на 30–60 днів. Відомство мотивувало свої дії тим, що «не всі види скрапленого газу обкладаються акцизом, тому необхідно провести лабораторну перевірку, який саме вид пального ввозиться».

Затримки з імпортом призвели до подорожання скрапленого газу та його тимчасового дефіциту на українському ринку.

Практика затримок була поновлена Держмитслужбою в липні 2011 року і триває донині, хоча відбір проб скрапленого газу уже втратив будь-який сенс (набув чинності Податковий кодекс, який обклав акцизом усі види скрапленого газу).

За наявною інформацією, Держмитслужба затримує товар з метою перешкоджання ввезенню скрапленого газу будь-якими гравцями, окрім групи «Газ Україна 2009». Як результат, на сьогодні «Газ Україна 2009» володіє ексклюзивним правом на безпроблемний імпорт пального в Україну та контролює близько 75% імпорту скрапленого газу в Україну.

Група також домовилась зі структурами Ігоря Коломойського про викуп усього скрапленого газу, що виробляється Кременчуцьким НПЗ. Таким чином, «Газ Україна 2009» закріпила своє монопольне становище на ринку (за 9 міс. група реалізувала близько 450 тисяч тонн скрапленого газу, ринкова частка – 80%).

5) Державні закупівлі

За 2011–2012 рр. компанії, що входять до групи «Газ Україна 2009», стали переможцями тендерів на суму більше 4,5 млрд. грн. Значна частина товарів та послуг постачалися НАК «Нафтогаз України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Чорноморнафтогаз» та решті покупців за завищеними цінами.

Для прикладу, за результатами одного з тендерів ТОВ «Лідергаз» (що входить до групи «Газ Україна 2009») поставить «Укртрансгазу» природний газ на суму 2 млрд. 407,577 млн. грн. за ціною $527 за 1 тыс. куб.м., що значно перевищує ринкову ціну.

У свою чергу, ТОВ «Райагрострой-Перспектива» (з тієї ж групи компаній) уже поставила «Чорноморнафтогазу» сталеві труби на суму 150,03 млн. грн. за ціною, що більш ніж удвічі перевищувала ринкову.

Група продавала держпідприємствам товари також через ТОВ «Універсалоптторг-Х», «Українську нафто-газову компанію», «Кіровоградгаз-2000», «Нео-Синтезгаз», «Фіскус-21», «Кванта коста», «Запоріжський коксохімремонт», “Будівельну компанію «Перша Черноморська».

За наявною інформацією, підтримували бізнес «Газ Україна 2009» з боку державних енергетичних компаній заступники голови правлінь «Чорноморнафтогазу» та «Нафтогазу України» Олександр та Сергій Кацуби.

6) Легализація та розвиток «Газ Україна 2009»

За наявною інформацією, зараз група «Газ Україна 2009» працює над легалізацією коштів, отриманих незаконним шляхом та формуванням власної фінансово-промислової групи.

У рамках цього процесу «Газ Україна 2009» придбала харківський банк «Реал», страхову компанію «Перлина страхування».

Крім того, група зайнялася поставками природного газу за нерегульованим тарифом. Підконтрольні їй ТОВ «Українська нафто-газова компанія», «Укренергоринок», «Верена-Трейд» та «Аріона-Торг» лише за останній місяць розширили ліцензії на постачання газу до 1,22 млрд. куб. м. в рік. Дохід «Укренергоринку», який був першопрохідцем групи на цьому напрямку, за перше півріччя 2012 склав 1 млрд. 91,9 млн. грн.

Митні дані свідчать, що група імпортує значні обсяги одягу, інших товарів легкої промисловості – очевидно, надалі буде розвивати пов’язані з цим напрямки бізнесу.

8) Організатори схеми та прикриття її діяльності

Згідно з отриманими даними, засновником групи «Газ Україна 2009» та її менеджером є громадянин Сергій Курченко, 1985 року народження, що проживає в місті Чугуїв Харківської області. Допомагають йому у веденні операційної діяльності громадяни Анатолій Мигаль, Андрій Кошель та інші.

Куратором групи від реальних власників є син Генерального прокурора України Віктора Пшонки – Артем Пшонка. За наявною інформацією, він разом з нинішніми та колишніми співробітниками Генеральної прокуратури України (такими як Степан Моліцький) здійснює «кришування» діяльності групи «Газ Україна 2009» та захищає її від переслідувань з боку державних органів контролю.

В українських ЗМІ практично відсутня інформація щодо діяльності «Газ Україна 2009», оскільки всю її блокують. Роботу з підкупу ЗМІ очолює громадянин України Ілля Савін. Для переговорів зі ЗМІ, їх залякування та підкупу група також залучає громадянина Росії Алєксандра Сегала.

Відповідно до Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки є державним правоохоронним органом спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку України. На СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

Служба безпеки України зобов’язана відповідати на запити комітетів і тимчасових комісій Верховної Ради України та народних депутатів України (стаття 31 Закону України «Про Службу безпеки України»).

На підставі наведеного та керуючись статтею 15 Закону України «Про статус народного депутата України», — ПРОШУ :

Генерального прокурора України:

1. Організувати перевірку фактів грубого порушення законодавства України посадовими особами групи компаній «Газ Україна 2009», що завдає непоправних збитків Державному бюджету.

2. За наслідками перевірки ухвалити відповідні рішення та внести на розгляд уповноважених органів відповідні акти.

3. За наявності підстав вжити заходів у порядку статті 214 КПК України та притягнути винних осіб до відповідальності.

Голову Служби безпеки України:

1. Організувати перевірку фактів грубого порушення законодавства України посадовими особами групи компаній «Газ Україна 2009», що завдає непоправних збитків Державному бюджету. 2. 2. За наслідками перевірки за наявності підстав вжити заходів у порядку статті 214 КПК України та притягнути винних осіб до відповідальності.

 

 

 

З повагою,
Народний депутат
Юрій Сиротюк

 

 

 

Національне бюро розслідувань України

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: