Сообщения с тегами ‘державні закупівлі’

Тендерна палата і роялті мафіозі Антона Яценко. Документи. Фото

«Я авторитетно заявляю, что в жизни ни копейки не получил в форме авторской награды как роялти.

Никаким коммерческим структурам это тоже не передавал. Другими словами, это очередной блеф, что и тут без Яценко не обошлось».

Антон Яценко в замовному інтерв’ю Українській правді.


Підказка для опозиції. Запатентуйте у Державній службі інтелектуальної власності «спосіб діяльності президента, Верховної ради та Кабінету міністрів» методом якомога загальнішого опису реального процесу.

Спираючись на виданий патент, або оголошуйте всі ці органи державної влади «такими, що втратили офіційний статус», або, принаймні, зобов’яжіть їх виплачувати собі роялті «за користування інтелектуальною власністю».

Якщо ви скажете, що це технічно неможливо, — не квапитесь. Я наведу підтверджений документами приклад, використаний у резонансному інтерв’ю Економічній правді.

Однією з найцікавіших публікацій видання останнього часу було інтерв’ю Антона Яценка — людини непублічної, проте широко відомої. Тим більш дивно з боку журналістів було бачити у запитаннях аргументацію на кшталт «писали, що», «якась жінка говорила», «за свідченнями очевидців».

Абсолютно індиферентно ставлячись до всіх учасників інтерв’ю, волів би звернути їх увагу на механізм отримання структурами так званої Тендерної палати роялті — як би цей платіж не називали самі колишні діячі ТП.

Тим самим — запропонувати замість посилань на «одну жінку» оперувати документами. Тим більше, що всі вони доступні для найширшого загалу.

Отже, коли 2006 року бухгалтер чи голова тендерної ради підприємства  приїжджав до Тендерної палати, йому вручали кілька платіжних доручень. Зокрема — за послуги приватної контори.

Приватизованою власністю виявлявся власне механізм організації державного тендера, «спосіб обробки інформації при проведенні торгів», а послуги надавалися через приватний сайт.

На жаль, учасники торгів, як і журналісти, порушували «не те» питання. Вони бідкалися, що замість простої оплати публікації про тендер з них вимагають шалені гроші — завдаток міг становити до 5% суми закупівлі, і така ж сума перераховувалася після здійсненні тендера.

Передусім треба було ставити питання не про суму, а про суть. Тобто про правові підстави, за якими «Тендерна палата» примушувала учасників торгів використовувати конкретні об’єкти інтелектуальної власності, а також про патентопридатність цих об’єктів інтелектуальної власності взагалі.

Перший документ — унікальний.

Це «Висновок» № в-48/03 від 17 березня 2006 року «з питань державних закупівель», який громадська організація «Тендерна палата України» видала сама собі щодо “порядку застосування положень закону “Про внесення змін до закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

 

Один з варіантів схеми роботи Тендерної палати, який публікувала преса в середині 2000-х років.

 

Хоча відомо, що такі юри000000дичні висновки роблять зовнішні щодо суб’єкта регулювання юридичні структури, як-от Інститут законодавства Верховної ради.

Тобто не закони України визначали діяльність «громадської» «Тендерної палати», а «Тендерна палата» у директивному стилі визначала, як саме вона інтерпретуватиме відповідні норми законів.

«Висновок» був підписаний головою ТПУ О. Фадєєвим. Крім багатьох інших цікавих норм, які ще чекають дослідників у сфері парламентського лобізму, документ визначав наступну логіку.

1. Відсутність інформації щодо держзакупівель в інтернеті є підставою для скасування торгів.

2. Торги можуть відбуватися лише в електронній системі, яка відповідає певному переліку вимог.

3. Цей перелік вимог забезпечується п’ятьма патентами, зареєстрованими Державним департаментом інтелектуальної власності МОН — нинішня Держслужба інтелектуальної власності.

4. Правами на патенти володіє приватна структура — ТОВ «Європейське консалтингове агентство», яке також є власником єдиного доступного інтернет-порталу «Державні закупівлі України», на той час — zakupivli.com.

При цьому повідомлялося, що державне видання «Вісник державних закупівель» втратив статус офіційного видання на користь «Інформаційного бюлетеня тендерної палати України».

Отже, нашпигована народними обранцями усіх кольорів громадська організація відбирала у державних органів контроль над державними тендерами і передавала цей контроль товариству з обмеженою відповідальністю, спираючись на власну  інтерпретацію лобістського «закону про внесення змін до закону».

Оскільки цитованим вище «положенням» відповідне «ТОВ» було визначене як монопольне, то «Європейське консалтингове агентство» отримувало джерело виплат, фактично роялті, за право використання інтелектуальної власності та оплату за надання послуг з розміщення інформації на приватному сайті.

Сторінки документа розміщено нижче, і будь-хто може зробити висновок щодо їх «правомочності», як полюбляють висловлюватися фахові юристи.

Тепер подивимося на патентну базу зазначеного «геніального механізму». В тому ж «Висновку» Тендерної палати зазначено п’ять патентів.

1. «Спосіб автоматизованого здійснення державних закупівель, товарів, робіт та послуг», патент №61042 від 16 лютого 2004 року.

2. «Спосіб обробки інформації при проведенні торгів», патент №61043 від 16 лютого 2004 року.

3. «Спосіб здійснення електронних закупівель за державні кошти», патент №62907 від 15 березня 2004 року.

4. «Процес перетворення даних при електронному оприлюдненні, розміщенні, періодичному оновленні документів щодо здійснення закупівель товарів, робіт і послуг», патент №7097 від 15 жовтня 2004 року.

5. «Процес перетворення даних при відображенні електронного документообігу щодо здійснення закупівель товарів, робіт і послуг», патент №70908 від 15 жовтня 2004 року.

У всіх цих патентах серед винахідників є Антон Володимирович Яценко. Патенти подані до держдепартаменту інтелектуальної власності “Громадською організацією «Центр тендерних процедур та бізнес-планування» та ТОВ «Центр тендерних процедур». Ці ж організації названі «власниками охоронних документів».

Отже, у власність «Європейського консалтингового агентства» ці патенти могли перейти лише у результаті продажу та виплати роялті або ж як статутний фонд.

Держдепартамент інтелектуальної власності завжди відрізнявся тим, що у його структурах можна було отримати авторське право на що завгодно — хоч на колесо.

Так, у 2008 році двоє українських програмістів жартома і за попередньої консультації з реальними розробниками зареєстрували авторське право на загальновідомий, відкритий програмний продукт Open Office, який розробляє міжнародна команда фахівців за участі Sun Microsystems, Oracle та Apache.

Українське центральне відомство з авторських та суміжних прав, незважаючи на те, що цей факт був аксіомою навіть для останнього школяра, спокійнісінько видало охоронний документ державного зразка.

Проте у даному випадку йдеться навіть не про «авторське право», а про «патенти», тому ситуація виглядає ще сумніше. На відміну від авторських прав, дія патенту поширюється на будь-яке застосування запатентованої технології.

Патент може поширюватися на спосіб вирішення проблеми, але не на проблему. Тобто якби хтось описав у патентній заявці лише проблему замість винаходу, така заявка не могла б перетворитися на патент ніде у світі. Крім, ясна річ, України.

Відкриваємо сайт «Цифрової патентної бібліотеки», натискаємо посилання «Патенти України та винаходи», у полі «Швидкий пошук за назвою» вводимо «державних закупівель» або «процес перетворення даних» і насолоджуємося.

 

 

У перших двох патентах замість «формули винаходу» бачимо щось про «пристрій для осушення вибухових свердловин», «вибухову мішкотару» та «сатуратор циліндрічно-конічної форми» відповідно. Симптоматично, але ж ми розуміємо технічні складності «Укрпатенту». Шукаємо далі, за розділами.

«Спосіб автоматизованого здійснення державних закупівель товарів, робіт та послуг полягає в тому, що замовник визначає процедуру закупівель, готує документацію, здійснює оголошення про проведення торгів, оформлює протокол розкриття тендерних пропозицій, здійснює перевірку відповідності учасників встановленим вимогам, проводить оцінку тендерних пропозицій, оформлює протокол оцінки тендерних пропозицій, направляє повідомлення про акцепт тендерної пропозиції та оформлює оголошення про результати проведення торгів та про результати проведення процедури закупівлі», — написано у першому патенті.

Далі йдуть п’ять речень, які так само розкривають стандартний механізм проведення тендеру, але з боку учасників, де лише згадується, що замовник робить відповідні маніпуляції на електронно-обчислювальній машині.

Наступний патент. «Спосіб обробки інформації при проведенні торгів, при якому замовник за допомогою електронно-обчислювальної машини оформлює тендерну документацію та оголошення про проведення торгів.

На основі отриманої від учасників інформації оформлює розкриття тендерних пропозицій та здійснює порівняльний аналіз і перевірку відповідності учасників встановленим вимогам. У разі виявлення відповідності замовник здійснює оцінку на підставі критеріїв та методики оцінки тендерних пропозицій.

Після визначення переможця замовник оформлює протокол оцінки тендерних пропозицій і повідомлення про акцепт та надсилає його переможцю. Для інших учасників замовник оформлює та надсилає повідомлення про результати торгів, а також формулює звіт про результати здійснення процедури закупівлі».

Під дію цього патенту підпадає будь-яке оформлення тендерної документації та проведення тендерів взагалі, де було використано комп’ютер, навіть якщо ви просто друкували на ньому відповідні документи як на друкарській машинці.

Витяг з наступного патенту. «Спосіб здійснення електронних закупівель за державні кошти товарів чи послуг, при якому як поєднуюче середовище для документообігу між замовником і учасниками застосовують ЕОМ, яка керує базами даних і через яку виконують взаємодію і передачу інформації в інформаційній мережі інтернет».

Далі — знову лише стандартний алгоритм тендера.

 

 

Ще один патент. «Описано процес перетворення даних при електронному оприлюдненні, розміщенні та періодичному оновленні документів щодо здійснення закупівель товарів, робіт та послуг.

Як поєднуюче середовище для розміщення документів з даними щодо процедур закупівель замовник застосовує спеціальні електронні системи в мережі інтернет, кожна з яких відкривається в мережі інтернет через програму броузер за чітко визначеною адресою, а документи стають доступними користувачам, які мають чітко відмежовані права доступу».

І так далі.

Конструктори баз даних з Microsoft та Oracle, де «чітко відмежовані права доступу» вшито до системи, творці мови HTML, за допомоги якого «при електронному оприлюдненні» дані перетворюються на елементи інтерфейсу на всіх комп’ютерах світу і навіть винахідники інтернет-протоколу тихо ридають.

Як і авторські колективи численних CMS — Content Management Systems, за допомогою яких наповнюються контентом мільйони інтернет-сайтів включно з сайтом лідера світових автоматизованих онлайн-аукціонів E-Bay. Уся базова функціональність їх розробок запатентована трьома геніальними українцями!

Тобто за активної участі патентного відомства хлопці запатентували наступне.

1. Стандартну процедуру закупівель будь-чого за державні кошти.

2. Автоматизацію  закупівель будь-чого за державні кошти.

3. Використання будь-якої ЕОМ під час будь-якої процедури таких закупівель.

4. Частину базової функціональності комп’ютерних мов, програм та систем, що відповідають за візуалізацію інформації та передавання даних.

Держслужбі інтелектуальної власності, звичайно, видніше, там сидять «рафіновані» професіонали. Єдине питання до авторів патентів: невже вони дійсно «не отримали ні копійки авторської винагороди»?

Згадую анекдот про сантехніка, який дістав два роки за суто професійну фразу: «Тут не кран тече — вся система прогнила!».

Вважаю, що в рамках існуючої системи з «краном» нічого вже зробити неможливо. Саме тому нічого й не чути про результати розрекламованих на момент закриття найвидатнішої «громадської організації» країни слідчих дій.

Зачепиш «Тендерну палату» — «посиплеться» держслужба, яка видала патенти на «колесо». Зачепиш держслужбу — «поїдуть» профільне міністерство та «силові» державні органи, які забезпечили рішення експертиз «про відповідність».

Зачепиш шановні «органи» — «позавалюються» народні депутати, що радо припадали до джерела державних тендерів і не проти зробити це ще раз. А з ними — уся система «демократичних виборів» і базові структури виконавчої влади.

В одному сантехнік правий: систему треба міняти. Одночасно і всю.

 

Юрій Радченко, експерт КСК «Гардарика», Національне бюро розслідувань України

 

Депутатський запит Юрія Сиротюка щодо «Газ Україна 2009». Повний текст

Генеральному прокурору України
Пшонці В.П.

Голові Служби безпеки України
Якименку О.Г.

ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ

щодо перевірки фактів грубого порушення законодавства України посадовими особами групи компаній «Газ Україна 2009», що завдає непоправних збитків Державному бюджету

Шановні Вікторе Павловичу та Олександре Григоровичу!

До мене як до народного депутата України останнім часом надходить інформація від представників громадськості та журналістів провідних українських ЗМІ щодо діяльності групи компаній «Газ Україна 2009», яка призвела до прямих втрат Державного бюджету України на суму більше 3 млрд. грн. лише за 9 місяців 2012 року. Тому вважаю за необхідне звернутися до Вас, враховуючи наступне:

1) Контрабанда бензинів та їх фіктивний експорт

З весни 2012 року група «Газ Україна 2009»,через низку своїх ТОВ (у т.ч. ТОВ «Газ Україна 2020») розпочала діяльність із контрабандного ввезення на територію України автомобільного бензину.

Цю схему легко відстежити, порівнявши дані митниці та залізниці щодо проходження бензинів – вони суттєво відрізняються. За 9 міс. 2012 р. Держмитслужба розмитнила на 397,2 тис. тонн бензинів менше, ніж було поставлено на український ринок через «Укрзалізницю».

На те, що майже весь зазначений обсяг ввезено групою «Газ Україна 2009», вказує той факт, що 323,3 тис. тонн контрабандного бензину надійшло на ринок через три залізничні станції – «Світловодськ», «Миронівка» та «Чорноморська». Ці три станції віддано «на відкуп» групі «Газ Україна 2009», на території цих станцій розташовані митні склади цієї групи. Крім того, на потреби цієї структури працює державна Феодосійська нафтобаза (Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами).

Не важко розрахувати втрати держави від несплати акцизу та ПДВ: при ввезенні групою «Газ Україна 2009» бензинів лише залізничним транспортом за 9 міс. це орієнтовно – 1,4 млрд. грн.

Спочатку схема працювала за принципом «обірваного транзиту» – ресурс ввозився до України та, за документами, йшов далі за кордон, а насправді – реалізовувався покупцям усередині країни.

У жовтні цю схему «вдосконалили» – додали фіктивний експорт. Віднині на експорт нібито працюють три компанії з групи «Газ Україна 2009» – ПП «Армада-Плюс», ТзОВ «Зовнітрансгаз» та дочірнє підприємство «Петрол» (Петрол-Форвардінг, МПП). Усі вони, за документами, транспортують бензин (який невідомо звідки береться) автоцистернами до танкерів, які везуть пальне компанії Zevidon Trading Ltd в Беліз.

За жовтень таким способом було «експортовано» 117 тис. тонн бензину. Навіть з технічної точки зору це неможливо: наприклад, Кременчуцький НПЗ в найкращі свої часи відвантажував через автоналив близько 120 тис. т. пального, але не в місяць, а в рік.

На думку гравців ринку, метою цієї схеми може бути відшкодування ПДВ з фіктивного експорту. Лише за жовтень група «Газ Україна 2009» отримає близько 200–300 млн. грн. відшкодування ПДВ з експорту, якого не було.

2) Монополізація ринку бензинів та дизпалива

Наприкінці жовтня 2012 року Держмитслужба почала затримувати оформлення імпортного бензину. Офіційна мотивація – «необхідність лабораторного визначення октанового числа бензину». Разом з тим, такі дії не мають жодного сенсу – всі бензини (незалежно від октанового числа) обкладаються однаковим акцизом.

За наявною інформацією, Держмитслужба затримувала товар за вказівкою голови відомства Ігоря Калетника та його заступника Степана Дериволкова з метою перешкоджання ввезенню пального будь-якими гравцями, окрім групи «Газ Україна 2009».

Із затримками зіткнулися всі основні імпортери – «ОККО», WOG, «Паралель», «Асі-ойл», «КЛО» та інші.

На початку листопада розпочалася і триває донині друга хвиля затримок – втрат зазнають румунська Rompetrol, азербайджанська Socar Energy Ukraine. Конфлікт уже вийшов на міжнародний рівень, оскільки відповідні компанії звернулися за захистом до своїх посольств.

Rompetrol розглядає питання виходу з українського ринку та відмови від запланованого інвестування 1 млрд. грн. в СП з НАК «Нафтогаз України» через проблеми з митницею.

На початку грудня органи Держмитслужби почали затримувати оформлення не лише бензинів, але й дизельного пального (ДП).

Логічно припустити, що все це робиться для того, щоби група «Газ Україна 2009» стала ексклюзивним імпортером бензину та ДП.

З метою оформлення домінантного становища на ринку «Газ Україна 2009» намагалася також придбати другий за величиною НПЗ в Україні – Лисичанський. Однак спроба зірвалася через зміну акціонерів чинного власника заводу – ТНК-ВР.

3) Махінації на ринку скрапленого газу

Згідно із законодавством України, частина скрапленого газу, виробленого підконтрольними державі ДК «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта», реалізується через спеціальні аукціони для потреб населення. Цей механізм покликаний забезпечити громадян дешевим балонним газом.

До середини 2010 року учасниками спецаукціонів були виключно облгази, на які, відповідно до законодавства, покладено функції забезпечення населення балонним газом. При цьому обсяг пального, яке продавали через спецаукціони, був незначним – близько 60 тис. т. в рік. Решту пального «Укргазвидобування» та «Укрнафти» продавали за ринковими цінами та в подальшому використовували для заправки автомобілів.

Однак із незрозумілих причин влітку 2010 року Кабінет Міністрів розширив перелік учасників спецаукціонів ТОВ «Запоріжгаз-2000», «Чекаси-газпостач», «Харків-СПБТ», «Модус-Вівенді», «Луганськпропангаз», «Луганськпостачгаз», «Кримбутангаз», «Укрхарьківгазпостачання-2009» та іншими компаніями.

Крім того, уряд зобов’язав «Укргазвидобування» та «Укрнафту» виставляти на спецаукціони стільки скрапленого газу, скільки забажають покупці.

За наявною інформацією, всі нові учасники спецаукціонів входять до групи компаній «Газ Україна 2009». На їхній сумнівний характер указує й те, що географічні прив’язки в назвах ТОВ не відповідають місцю реєстрації (усі зареєстровані в Харківській обл.), компанії зареєстровано на їхніх директорів, а кількість співробітників обмежується 1–2 особами.

На сьогодні група «Газ Україна 2009» викупляє через спецаукціони за пільговою ціною (2,13 тис. грн./т) більше 80% газу, що виробляється «Укргазвидобуванням» та «Укрнафтою». При цьому весь цей об’єм група продає для заправки автомобілів за ринковою ціною – близько 10,86 тис. грн./т. Продаж здійснюється у тому числі «під чорним прапором» – за готівку та без сплати податків.

За 9 місяців 2012 року «Газ Україна 2009» через підконтрольні їй ТОВ викупила зі спецаукціонів 185,637 тис. т. скрапленого газу, а облгази – лише 30,628 тис. т., що недостатньо для забезпечення населення балонним газом.

Різниця між пільговою та ринковою ціною ресурсу, викупленого «Газ Україна 2009» за 9 міс. 2012 р., – близько 1,6 млрд. грн. Тобто, саме стільки недоотримав бюджет.

4) Монополізація ринку скрапленого газу

На початку 2011 року Державна митна служба України почала затримувати оформлення імпортованого скрапленого газу на 30–60 днів. Відомство мотивувало свої дії тим, що «не всі види скрапленого газу обкладаються акцизом, тому необхідно провести лабораторну перевірку, який саме вид пального ввозиться».

Затримки з імпортом призвели до подорожання скрапленого газу та його тимчасового дефіциту на українському ринку.

Практика затримок була поновлена Держмитслужбою в липні 2011 року і триває донині, хоча відбір проб скрапленого газу уже втратив будь-який сенс (набув чинності Податковий кодекс, який обклав акцизом усі види скрапленого газу).

За наявною інформацією, Держмитслужба затримує товар з метою перешкоджання ввезенню скрапленого газу будь-якими гравцями, окрім групи «Газ Україна 2009». Як результат, на сьогодні «Газ Україна 2009» володіє ексклюзивним правом на безпроблемний імпорт пального в Україну та контролює близько 75% імпорту скрапленого газу в Україну.

Група також домовилась зі структурами Ігоря Коломойського про викуп усього скрапленого газу, що виробляється Кременчуцьким НПЗ. Таким чином, «Газ Україна 2009» закріпила своє монопольне становище на ринку (за 9 міс. група реалізувала близько 450 тисяч тонн скрапленого газу, ринкова частка – 80%).

5) Державні закупівлі

За 2011–2012 рр. компанії, що входять до групи «Газ Україна 2009», стали переможцями тендерів на суму більше 4,5 млрд. грн. Значна частина товарів та послуг постачалися НАК «Нафтогаз України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Чорноморнафтогаз» та решті покупців за завищеними цінами.

Для прикладу, за результатами одного з тендерів ТОВ «Лідергаз» (що входить до групи «Газ Україна 2009») поставить «Укртрансгазу» природний газ на суму 2 млрд. 407,577 млн. грн. за ціною $527 за 1 тыс. куб.м., що значно перевищує ринкову ціну.

У свою чергу, ТОВ «Райагрострой-Перспектива» (з тієї ж групи компаній) уже поставила «Чорноморнафтогазу» сталеві труби на суму 150,03 млн. грн. за ціною, що більш ніж удвічі перевищувала ринкову.

Група продавала держпідприємствам товари також через ТОВ «Універсалоптторг-Х», «Українську нафто-газову компанію», «Кіровоградгаз-2000», «Нео-Синтезгаз», «Фіскус-21», «Кванта коста», «Запоріжський коксохімремонт», “Будівельну компанію «Перша Черноморська».

За наявною інформацією, підтримували бізнес «Газ Україна 2009» з боку державних енергетичних компаній заступники голови правлінь «Чорноморнафтогазу» та «Нафтогазу України» Олександр та Сергій Кацуби.

6) Легализація та розвиток «Газ Україна 2009»

За наявною інформацією, зараз група «Газ Україна 2009» працює над легалізацією коштів, отриманих незаконним шляхом та формуванням власної фінансово-промислової групи.

У рамках цього процесу «Газ Україна 2009» придбала харківський банк «Реал», страхову компанію «Перлина страхування».

Крім того, група зайнялася поставками природного газу за нерегульованим тарифом. Підконтрольні їй ТОВ «Українська нафто-газова компанія», «Укренергоринок», «Верена-Трейд» та «Аріона-Торг» лише за останній місяць розширили ліцензії на постачання газу до 1,22 млрд. куб. м. в рік. Дохід «Укренергоринку», який був першопрохідцем групи на цьому напрямку, за перше півріччя 2012 склав 1 млрд. 91,9 млн. грн.

Митні дані свідчать, що група імпортує значні обсяги одягу, інших товарів легкої промисловості – очевидно, надалі буде розвивати пов’язані з цим напрямки бізнесу.

8) Організатори схеми та прикриття її діяльності

Згідно з отриманими даними, засновником групи «Газ Україна 2009» та її менеджером є громадянин Сергій Курченко, 1985 року народження, що проживає в місті Чугуїв Харківської області. Допомагають йому у веденні операційної діяльності громадяни Анатолій Мигаль, Андрій Кошель та інші.

Куратором групи від реальних власників є син Генерального прокурора України Віктора Пшонки – Артем Пшонка. За наявною інформацією, він разом з нинішніми та колишніми співробітниками Генеральної прокуратури України (такими як Степан Моліцький) здійснює «кришування» діяльності групи «Газ Україна 2009» та захищає її від переслідувань з боку державних органів контролю.

В українських ЗМІ практично відсутня інформація щодо діяльності «Газ Україна 2009», оскільки всю її блокують. Роботу з підкупу ЗМІ очолює громадянин України Ілля Савін. Для переговорів зі ЗМІ, їх залякування та підкупу група також залучає громадянина Росії Алєксандра Сегала.

Відповідно до Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки є державним правоохоронним органом спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку України. На СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

Служба безпеки України зобов’язана відповідати на запити комітетів і тимчасових комісій Верховної Ради України та народних депутатів України (стаття 31 Закону України «Про Службу безпеки України»).

На підставі наведеного та керуючись статтею 15 Закону України «Про статус народного депутата України», — ПРОШУ :

Генерального прокурора України:

1. Організувати перевірку фактів грубого порушення законодавства України посадовими особами групи компаній «Газ Україна 2009», що завдає непоправних збитків Державному бюджету.

2. За наслідками перевірки ухвалити відповідні рішення та внести на розгляд уповноважених органів відповідні акти.

3. За наявності підстав вжити заходів у порядку статті 214 КПК України та притягнути винних осіб до відповідальності.

Голову Служби безпеки України:

1. Організувати перевірку фактів грубого порушення законодавства України посадовими особами групи компаній «Газ Україна 2009», що завдає непоправних збитків Державному бюджету. 2. 2. За наслідками перевірки за наявності підстав вжити заходів у порядку статті 214 КПК України та притягнути винних осіб до відповідальності.

 

 

 

З повагою,
Народний депутат
Юрій Сиротюк

 

 

 

Національне бюро розслідувань України

 

Законопроект 9634: тендерний мафіозі Яценко знову хоче красти у держави мільярди

Переполох з Пейзажкою на тиждень відволік від речей вічних. Зорі на небі, моральний закон всередині нас та законопроекти від Антона Яценка, названого «батьком тендерної мафії», котрі обіцяють мільярдні побори з підприємців – ось три речі, котрі будуть завжди.

Скільки б не кляли Яценка в ЗМІ, скільки б не мінявся колір влади – він живий, і невтомно лізе у Раду зі своїми законодавчими ініціативами.

Був серед чималої групи негідників, котрих Юля привела в парламент, потім – міцні Вітіни обійми, нелегка доля тушки. Кажуть, навіть били Яценка, у сенсі – фізично. Були і душевні рани, завдані конкуруючою командою таких же чесних і принципових під назвою ЄДАПС.

Але Яценко все стерпів, і зараз плоди смирення його мають номер 9634 і назву – законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель».

Законопроект пройшов перше читання непоміченим для українського суспільства. Технічно це пояснити не важко. «Сіль» законопроекту – у кількох словах, захованих серед нескінченного тексту. Та й ті набувають свого загрозливого змісту у вигляді поправок і доповнень.

Отже, власне про «сіль».

Уявіть собі, що ваша компанія бере участь у оголошеному державою тендері, скажімо, на постачання чорної, червоної та баклажанної ікри до закладу громадського харчування у заповіднику Межигір’я.

Звісно ж, «чужиє сдєсь нє ходят». Однак припустимо, що трапилось диво і ви чесно виграли цей тендер, і вже потираєте руки в очікуванні прибутку.

І тут, зненацька, вам кажуть: чувак, ти, звісно, молодець і чесно переміг у тендері, бо твоя пропозиція була найвигідніша для держави, у законі прописано одну невеличку вимогу: ціна твоєї ікри не повинна перевищувати середньоринкову більше, ніж на 20%.

Отож давай Папірець!

Бо на 20% можна, а більше – тільки за особливим розпорядженням. Тільки ти цеє, не забудь: часу у тебе на подачу Папірця – зовсім мало. Як сказано у законі, «Учасник – переможець процедури закупівлі не пізніше дати укладення договору про закупівлю надає замовнику документ, який містить інформацію про рівень звичайної ціни товарів (робіт, послуг), що є предметом закупівлі».

Ви, м’яко кажучи, дещо стурбовані. Ви питаєте: а хто ж оцінить мій товар на предмет відповідності ціни середньоринковій? А вам відповідають: читай закон.

Там же людською мовою написано, що «звичайна ціна визначається виходячи з результатів незалежної оцінки майна (товарів) та майнових прав (послуг, робіт) за окремим напрямком, яка проводиться суб’єктом оціночної діяльності».

І от ви йдете до того «суб’єкту оціночної діяльності», який є звичайнісінькою фірмою у складі зіц-предсєдатєля Фунта та кур’єра Паніковського, такого собі масового ксерення Папірців. А за фірмою, звісно ж, стоїть невидима постать Олександра Ібн Івановича Корейко у його модерній кокаїновій реінкарнації, схожій на Антона Яценка.

І кажуть вам у цьому «суб’єкті оціночної діяльності»: а відвали-но нам, любий друже, трохи твоєї чудової ікри. Бажано налічкою. Ви обурюєтесь: що за фігня, я ж чесно виграв тендер!

А вам відказують: ти тут, міл чілавієк, ще трохи повипендрюйся – і взагалі на зону помаршируєш. Бо, як сказано у тому ж законі, «Якщо ціна пропозиції переможця процедури закупівлі перевищує звичайну ціну, то відповідна інформація надається уповноваженому органу для здійснення моніторингу закупівель та Міністерству внутрішніх справ України для профілактики правопорушень і запобігання зловживанням під час здійснення закупівель». Так що будеш багато балакати – зараз же накатаємо до мєнтури тєлєгу, що ти хотів впарити українським громадянам баклажанну ікру за ціною золотих унітазів.

І вам, зрозуміло, не лишається нічого іншого, як відбашляти «суб’єкту оціночної діяльності» стільки, скільки він зажадає, за цього золотенького Папірця. Раніше це було переважно 3% від вартості тендеру, у особливих випадках сума могла зростати.

Але це, до речі, не єдина схема, за допомогою якої Яценко піднімає мільярди на пустому місці. Уважно перечитавши законопроект N9634, ми знаходимо ще одне джерело прибутку «тендерної мафії». Дослівно цей пункт звучить так: «Голова та секретар комітету з конкурсних торгів повинні протягом шести місяців з моменту першого вступу до комітету конкурсних торгів пройти навчання з питань організації та здійснення закупівель. Повторне навчання або підвищення кваліфікації у сфері здійснення закупівель здійснюється не рідше одного разу кожні два роки. Навчання з питань організації та здійснення закупівель, повторне навчання та підвищення кваліфікації у сфері здійснення закупівель проводиться навчальними закладами, що отримали відповідну ліцензію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України».

Сенс цієї норми полягає у тому, що тендерний комітет – надзвичайно хлібне місце. І кожен, хто захоче туди потрапити, легко погодиться заплатити «навчальному закладу, що отримав відповідну ліцензію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України» за відповідну довідку про закінчення потрібних курсів підвищення кваліфікації.

Очевидно, що за створення такої корупційної вольниці у Табачника Яценку лише подякують. Чи буде подяка у вигляді відсотка від хабарів чи фіксованої суми – не суть.

При цьому, готовий побитися об заклад, що кілька сотень народних депутатів навіть не знають, що відбувається насправді. В нинішній більшості традиційно законопроектів не читають, а ті, хто в курсі – мовчать. Цілком можливо, що Яценко до всього ще й зекономив на підігріві депутатського корпусу.

UPD

Ось фото Яценка з минулосуботнього з’їзду Партії Регіонів. Почесний гість!

Ігор Луценко, блоги Української правди

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: