Сообщения с тегами ‘Держмитслужба’

Активістів, які виїхали з України на нерозмитнених автівках, не пускають назад. Фото. Відео

dodomu-avto1-500x333

 

Агітаторів за користування нерозмитненими автівками в Україні на кордоні не пускають додому, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Лідери громадської організації «АвтоЄвроСіла», які запевняли в законності пересування територією України на нерозмитнених авто, «застрягли» на кордоні. Повертаючись в Україну з Литви через Польщу, використовуючи митний перехід Рава-Руська, вони зіткнулися з неможливістю в’їзду на нерозмитненому автомобілі, на якому виїжджали з країни.

На поширеному в Facebook відео голова організації Олег Ярошевич та співголова Олександр Чернявський стверджують, що митники на Рава-Руській вимагають від них завіреної нотаріально довіреності на автомобіль. А таких документів у активістів немає. На них вже оформили карту відмови і склали протокол про непокору працівникам Держмитслужби.

Потерпілі планують оскаржити ці документи в суді та притягти митників до кримінальної відповідальності за перевищення службових обов’язків.
Разом із тим, за словами активістів, інший автомобіль, що зіткнувся з такою вимогою, без проблем пропустили на іншому митному переході.

Депутатський запит Юрія Сиротюка щодо «Газ Україна 2009». Повний текст

Генеральному прокурору України
Пшонці В.П.

Голові Служби безпеки України
Якименку О.Г.

ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ

щодо перевірки фактів грубого порушення законодавства України посадовими особами групи компаній «Газ Україна 2009», що завдає непоправних збитків Державному бюджету

Шановні Вікторе Павловичу та Олександре Григоровичу!

До мене як до народного депутата України останнім часом надходить інформація від представників громадськості та журналістів провідних українських ЗМІ щодо діяльності групи компаній «Газ Україна 2009», яка призвела до прямих втрат Державного бюджету України на суму більше 3 млрд. грн. лише за 9 місяців 2012 року. Тому вважаю за необхідне звернутися до Вас, враховуючи наступне:

1) Контрабанда бензинів та їх фіктивний експорт

З весни 2012 року група «Газ Україна 2009»,через низку своїх ТОВ (у т.ч. ТОВ «Газ Україна 2020») розпочала діяльність із контрабандного ввезення на територію України автомобільного бензину.

Цю схему легко відстежити, порівнявши дані митниці та залізниці щодо проходження бензинів – вони суттєво відрізняються. За 9 міс. 2012 р. Держмитслужба розмитнила на 397,2 тис. тонн бензинів менше, ніж було поставлено на український ринок через «Укрзалізницю».

На те, що майже весь зазначений обсяг ввезено групою «Газ Україна 2009», вказує той факт, що 323,3 тис. тонн контрабандного бензину надійшло на ринок через три залізничні станції – «Світловодськ», «Миронівка» та «Чорноморська». Ці три станції віддано «на відкуп» групі «Газ Україна 2009», на території цих станцій розташовані митні склади цієї групи. Крім того, на потреби цієї структури працює державна Феодосійська нафтобаза (Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами).

Не важко розрахувати втрати держави від несплати акцизу та ПДВ: при ввезенні групою «Газ Україна 2009» бензинів лише залізничним транспортом за 9 міс. це орієнтовно – 1,4 млрд. грн.

Спочатку схема працювала за принципом «обірваного транзиту» – ресурс ввозився до України та, за документами, йшов далі за кордон, а насправді – реалізовувався покупцям усередині країни.

У жовтні цю схему «вдосконалили» – додали фіктивний експорт. Віднині на експорт нібито працюють три компанії з групи «Газ Україна 2009» – ПП «Армада-Плюс», ТзОВ «Зовнітрансгаз» та дочірнє підприємство «Петрол» (Петрол-Форвардінг, МПП). Усі вони, за документами, транспортують бензин (який невідомо звідки береться) автоцистернами до танкерів, які везуть пальне компанії Zevidon Trading Ltd в Беліз.

За жовтень таким способом було «експортовано» 117 тис. тонн бензину. Навіть з технічної точки зору це неможливо: наприклад, Кременчуцький НПЗ в найкращі свої часи відвантажував через автоналив близько 120 тис. т. пального, але не в місяць, а в рік.

На думку гравців ринку, метою цієї схеми може бути відшкодування ПДВ з фіктивного експорту. Лише за жовтень група «Газ Україна 2009» отримає близько 200–300 млн. грн. відшкодування ПДВ з експорту, якого не було.

2) Монополізація ринку бензинів та дизпалива

Наприкінці жовтня 2012 року Держмитслужба почала затримувати оформлення імпортного бензину. Офіційна мотивація – «необхідність лабораторного визначення октанового числа бензину». Разом з тим, такі дії не мають жодного сенсу – всі бензини (незалежно від октанового числа) обкладаються однаковим акцизом.

За наявною інформацією, Держмитслужба затримувала товар за вказівкою голови відомства Ігоря Калетника та його заступника Степана Дериволкова з метою перешкоджання ввезенню пального будь-якими гравцями, окрім групи «Газ Україна 2009».

Із затримками зіткнулися всі основні імпортери – «ОККО», WOG, «Паралель», «Асі-ойл», «КЛО» та інші.

На початку листопада розпочалася і триває донині друга хвиля затримок – втрат зазнають румунська Rompetrol, азербайджанська Socar Energy Ukraine. Конфлікт уже вийшов на міжнародний рівень, оскільки відповідні компанії звернулися за захистом до своїх посольств.

Rompetrol розглядає питання виходу з українського ринку та відмови від запланованого інвестування 1 млрд. грн. в СП з НАК «Нафтогаз України» через проблеми з митницею.

На початку грудня органи Держмитслужби почали затримувати оформлення не лише бензинів, але й дизельного пального (ДП).

Логічно припустити, що все це робиться для того, щоби група «Газ Україна 2009» стала ексклюзивним імпортером бензину та ДП.

З метою оформлення домінантного становища на ринку «Газ Україна 2009» намагалася також придбати другий за величиною НПЗ в Україні – Лисичанський. Однак спроба зірвалася через зміну акціонерів чинного власника заводу – ТНК-ВР.

3) Махінації на ринку скрапленого газу

Згідно із законодавством України, частина скрапленого газу, виробленого підконтрольними державі ДК «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта», реалізується через спеціальні аукціони для потреб населення. Цей механізм покликаний забезпечити громадян дешевим балонним газом.

До середини 2010 року учасниками спецаукціонів були виключно облгази, на які, відповідно до законодавства, покладено функції забезпечення населення балонним газом. При цьому обсяг пального, яке продавали через спецаукціони, був незначним – близько 60 тис. т. в рік. Решту пального «Укргазвидобування» та «Укрнафти» продавали за ринковими цінами та в подальшому використовували для заправки автомобілів.

Однак із незрозумілих причин влітку 2010 року Кабінет Міністрів розширив перелік учасників спецаукціонів ТОВ «Запоріжгаз-2000», «Чекаси-газпостач», «Харків-СПБТ», «Модус-Вівенді», «Луганськпропангаз», «Луганськпостачгаз», «Кримбутангаз», «Укрхарьківгазпостачання-2009» та іншими компаніями.

Крім того, уряд зобов’язав «Укргазвидобування» та «Укрнафту» виставляти на спецаукціони стільки скрапленого газу, скільки забажають покупці.

За наявною інформацією, всі нові учасники спецаукціонів входять до групи компаній «Газ Україна 2009». На їхній сумнівний характер указує й те, що географічні прив’язки в назвах ТОВ не відповідають місцю реєстрації (усі зареєстровані в Харківській обл.), компанії зареєстровано на їхніх директорів, а кількість співробітників обмежується 1–2 особами.

На сьогодні група «Газ Україна 2009» викупляє через спецаукціони за пільговою ціною (2,13 тис. грн./т) більше 80% газу, що виробляється «Укргазвидобуванням» та «Укрнафтою». При цьому весь цей об’єм група продає для заправки автомобілів за ринковою ціною – близько 10,86 тис. грн./т. Продаж здійснюється у тому числі «під чорним прапором» – за готівку та без сплати податків.

За 9 місяців 2012 року «Газ Україна 2009» через підконтрольні їй ТОВ викупила зі спецаукціонів 185,637 тис. т. скрапленого газу, а облгази – лише 30,628 тис. т., що недостатньо для забезпечення населення балонним газом.

Різниця між пільговою та ринковою ціною ресурсу, викупленого «Газ Україна 2009» за 9 міс. 2012 р., – близько 1,6 млрд. грн. Тобто, саме стільки недоотримав бюджет.

4) Монополізація ринку скрапленого газу

На початку 2011 року Державна митна служба України почала затримувати оформлення імпортованого скрапленого газу на 30–60 днів. Відомство мотивувало свої дії тим, що «не всі види скрапленого газу обкладаються акцизом, тому необхідно провести лабораторну перевірку, який саме вид пального ввозиться».

Затримки з імпортом призвели до подорожання скрапленого газу та його тимчасового дефіциту на українському ринку.

Практика затримок була поновлена Держмитслужбою в липні 2011 року і триває донині, хоча відбір проб скрапленого газу уже втратив будь-який сенс (набув чинності Податковий кодекс, який обклав акцизом усі види скрапленого газу).

За наявною інформацією, Держмитслужба затримує товар з метою перешкоджання ввезенню скрапленого газу будь-якими гравцями, окрім групи «Газ Україна 2009». Як результат, на сьогодні «Газ Україна 2009» володіє ексклюзивним правом на безпроблемний імпорт пального в Україну та контролює близько 75% імпорту скрапленого газу в Україну.

Група також домовилась зі структурами Ігоря Коломойського про викуп усього скрапленого газу, що виробляється Кременчуцьким НПЗ. Таким чином, «Газ Україна 2009» закріпила своє монопольне становище на ринку (за 9 міс. група реалізувала близько 450 тисяч тонн скрапленого газу, ринкова частка – 80%).

5) Державні закупівлі

За 2011–2012 рр. компанії, що входять до групи «Газ Україна 2009», стали переможцями тендерів на суму більше 4,5 млрд. грн. Значна частина товарів та послуг постачалися НАК «Нафтогаз України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Чорноморнафтогаз» та решті покупців за завищеними цінами.

Для прикладу, за результатами одного з тендерів ТОВ «Лідергаз» (що входить до групи «Газ Україна 2009») поставить «Укртрансгазу» природний газ на суму 2 млрд. 407,577 млн. грн. за ціною $527 за 1 тыс. куб.м., що значно перевищує ринкову ціну.

У свою чергу, ТОВ «Райагрострой-Перспектива» (з тієї ж групи компаній) уже поставила «Чорноморнафтогазу» сталеві труби на суму 150,03 млн. грн. за ціною, що більш ніж удвічі перевищувала ринкову.

Група продавала держпідприємствам товари також через ТОВ «Універсалоптторг-Х», «Українську нафто-газову компанію», «Кіровоградгаз-2000», «Нео-Синтезгаз», «Фіскус-21», «Кванта коста», «Запоріжський коксохімремонт», “Будівельну компанію «Перша Черноморська».

За наявною інформацією, підтримували бізнес «Газ Україна 2009» з боку державних енергетичних компаній заступники голови правлінь «Чорноморнафтогазу» та «Нафтогазу України» Олександр та Сергій Кацуби.

6) Легализація та розвиток «Газ Україна 2009»

За наявною інформацією, зараз група «Газ Україна 2009» працює над легалізацією коштів, отриманих незаконним шляхом та формуванням власної фінансово-промислової групи.

У рамках цього процесу «Газ Україна 2009» придбала харківський банк «Реал», страхову компанію «Перлина страхування».

Крім того, група зайнялася поставками природного газу за нерегульованим тарифом. Підконтрольні їй ТОВ «Українська нафто-газова компанія», «Укренергоринок», «Верена-Трейд» та «Аріона-Торг» лише за останній місяць розширили ліцензії на постачання газу до 1,22 млрд. куб. м. в рік. Дохід «Укренергоринку», який був першопрохідцем групи на цьому напрямку, за перше півріччя 2012 склав 1 млрд. 91,9 млн. грн.

Митні дані свідчать, що група імпортує значні обсяги одягу, інших товарів легкої промисловості – очевидно, надалі буде розвивати пов’язані з цим напрямки бізнесу.

8) Організатори схеми та прикриття її діяльності

Згідно з отриманими даними, засновником групи «Газ Україна 2009» та її менеджером є громадянин Сергій Курченко, 1985 року народження, що проживає в місті Чугуїв Харківської області. Допомагають йому у веденні операційної діяльності громадяни Анатолій Мигаль, Андрій Кошель та інші.

Куратором групи від реальних власників є син Генерального прокурора України Віктора Пшонки – Артем Пшонка. За наявною інформацією, він разом з нинішніми та колишніми співробітниками Генеральної прокуратури України (такими як Степан Моліцький) здійснює «кришування» діяльності групи «Газ Україна 2009» та захищає її від переслідувань з боку державних органів контролю.

В українських ЗМІ практично відсутня інформація щодо діяльності «Газ Україна 2009», оскільки всю її блокують. Роботу з підкупу ЗМІ очолює громадянин України Ілля Савін. Для переговорів зі ЗМІ, їх залякування та підкупу група також залучає громадянина Росії Алєксандра Сегала.

Відповідно до Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки є державним правоохоронним органом спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку України. На СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

Служба безпеки України зобов’язана відповідати на запити комітетів і тимчасових комісій Верховної Ради України та народних депутатів України (стаття 31 Закону України «Про Службу безпеки України»).

На підставі наведеного та керуючись статтею 15 Закону України «Про статус народного депутата України», — ПРОШУ :

Генерального прокурора України:

1. Організувати перевірку фактів грубого порушення законодавства України посадовими особами групи компаній «Газ Україна 2009», що завдає непоправних збитків Державному бюджету.

2. За наслідками перевірки ухвалити відповідні рішення та внести на розгляд уповноважених органів відповідні акти.

3. За наявності підстав вжити заходів у порядку статті 214 КПК України та притягнути винних осіб до відповідальності.

Голову Служби безпеки України:

1. Організувати перевірку фактів грубого порушення законодавства України посадовими особами групи компаній «Газ Україна 2009», що завдає непоправних збитків Державному бюджету. 2. 2. За наслідками перевірки за наявності підстав вжити заходів у порядку статті 214 КПК України та притягнути винних осіб до відповідальності.

 

 

 

З повагою,
Народний депутат
Юрій Сиротюк

 

 

 

Національне бюро розслідувань України

 

Хто такий Сергій Курченко

Назва «ГазУкраїна-2009» стала відомою широкій громадськості восени 2012 року. Тоді в пресі з’явилися перші публікації про цю групу компаній, яку оголосили ледь не «газовим королем України».

Першим помітним повідомленням була інформація про те, що «ГазУкраїна-2009» має намір придбати неробочий Лисичанський нафтопереробний завод. Саме у цій історії вперше спливло ім’я невідомого харківського бізнесмена Сергія Курченка.

Авторами першого ґрунтовного розслідування про цю людину стали журналісти видання Forbes.ua. Їм навіть вдалося знайти список з 55 фірм, які можуть входити у групу харків’янина.

Тоді ж з’ясувалося, що невідома група, яку контролює Курченко, за два роки досягла фантастичних результатів на нафтогазовому ринку. За інформацією ЗМІ, «ГазУкраїна-2009» фактично монополізувала український ринок скрапленого газу та активно просувається на бензиновому ринку, користуючись небаченими пільгами.

Більше того, в кінці 2012 року Сергій Курченко купив футбольний клуб «Металіст» у харківського олігарха Олександра Ярославського.

Підозри щодо методів роботи групи «ГазУкраїна-2009» найбільш повно викладені удепутатському запиті «свободівця» Юрія Сиротюка до СБУ та Генпрокуратури.

Зокрема, стверджується, що ця група викупляє більше 80% скрапленого газу, що виробляється державним «Укргазвидобуванням» та «Укрнафтою», на спецаукціонах, які покликані забезпечити населення дешевим пальним.

Причому завдяки рішенням уряду Миколи Азарова компанії групи купують цей газ за пільговою ціною, а продають його для заправки автомобілів за ринковою, у тому числі за готівку та без сплати податків. Стверджується, що таким чином за дев’ять місяців 2012 року бюджет України недоотримав близько 1,6 млрд грн.

Також у запиті Сиротюка зазначається, що з весни 2012 року «ГазУкраїна-2009» «розпочала діяльність з контрабандного ввезення на територію України бензину». При цьому нібито використовуються схеми «обірваного транзиту» та «фіктивного експорту». Втрати держави від такої діяльності оцінюються 1,4 млрд грн.

Більше того, стверджується, що розвитку групи «ГазУкраїна-2009» активно допомагає Держмитслужба. Митники нібито спеціально затримують оформлення імпортних нафтопродуктів та скрапленого газу, щоб створити преференції для «харків’ян».

Крім того, одним з основних джерел доходів групи називають держзакупівлі. Компанії, які відносять до групи Курченка, у 2011—2012 роках стали переможцями тендерів на суму більше 4,5 млрд грн. Левова частка — це тендери «Нафтогазу» та його «дочок» — «Укргазвидобування», «Укртрансгазу» та «Чорноморнафтогазу».

«Економічна правда» спробувала розібратися, яким чином Сергій Курченко та його група компаній досягли таких результатів.

27-річний геній

На сайті ФК «Металіст» опублікована офіційна біографія Курченка. Згідно з нею, він народився 21 вересня 1985 року у малозабезпеченій родині в Харкові. Навчався у звичайній середній школі і займався карате.

Стверджується, що Курченко з 16 років працював в компанії «Експогаз» і протягом двох років пройшов шлях від кур’єра до заступника комерційного директора, який курирував напрямок дрібнооптової торгівлі. Одночасно майбутній «газовий король» навчався у Харківському політехнічному інституті за напрямом «Економіка і підприємництво».

У 19 років Курченко залишив «Експогаз» і зайнявся самостійним бізнесом. «Отриманий досвід і залучене фінансування дозволили йому здійснити ряд успішних інвестиційних проектів на первинному будівельному ринку і на земельному ринку в Харківській області», — йдеться у біографії бізнесмена.

2008 року Курченко здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Інтелектуальна власність» і переїхав до Києва. А вже у 2009 році створив «ГазУкраїна».

Зазначається, що паралельно з розвитком бізнесу з 2009 по 2011 рік він навчався в Юридичній академії ім. Ярослава Мудрого, здобувши другу вищу освіту за спеціальністю «Правознавство».

Тепер, за офіційною інформацією, група Курченка контролює 20% ринку скрапленого газу в Україні та «посіла лідируючі позиції на ринку нафтопродуктів України».

«Для формування стійких каналів збуту група з початку 2011 року приступила до створення власної збутової мережі АЗС на території України та на ринках Центральної Європи», — написано у довідці.

«З 2010 року почалася активна експансія групи на ринки Росії, Білорусії, Казахстану. В даний час на частку цих держав припадає до 40% операцій групи. Стратегія її розвитку передбачає подальше зростання в цьому напрямку», — зазначається у біографії Курченка.

Однак що ж являє собою творіння харківського таланту? Прес-служба «ГазУкраїна-2009» повідомила «Економічній правді», що не розкриває склад групи. «Це наше право як комерційної структури», — наголосили у компанії. А «журналістський» список фірм, за версією групи Курченка, «практично не має нічого спільного з реальністю».

«Група компаній „ГазУкраїна-2009“ включає в себе два основні напрямки: зріджений газ і нафтопродукти. Флагманськими структурами групи є ТОВ „ГазУкраїна-2009“ — у напрямку скрапленого газу та ТОВ „ГазУкраїна-2020“ — у напрямку нафтопродуктів. Крім того, навколо зазначених структур існує ряд компаній, що здійснюють різноманітну комплексну підтримку даних бізнесів», — заявили у прес-службі.

Фікція?

Водночас джерела «Економічної правди» на ринку стверджують, що оприлюднена інформація про склад групи майже повністю відповідає дійсності.

Найцікавіше, що в жодній з 55 компаній, які пов’язують з Курченком, включаючи ТОВ «ГазУкраїни-2009», бізнесмен не є ні засновником, ні директором. Але у його прес-службі підтвердили, що Курченко є президентом однієї з «флагманських структур».

Ці компанії зареєстровані переважно у Харківській області та в Криму, часто у квартирах звичайних будинків. Засновниками та директорами цих фірм є різні невідомі люди. Часто засновником і директором є одна й та сама особа. Що, до речі, вважається однією з ознак фіктивності.

У Єдиному реєстрі судових рішень можна знайти купу ухвал судів різних регіонів України, у яких фігурують компанії з «журналістського списку».

Ці фірми потрапляли у поле зору податківців як можливі фіктивні фірми, які можуть бути ланками «конвертаційних центрів». Втім, у прес-службі Курченка не підтверджують належність цих компаній до групи, та наголошують: «Немає сенсу коментувати припущення без реальних фактів або конкретних доказів».

Але і з самою «флагманською» фірмою були негаразди. Навесні 2012 року ТОВ «ГазУкраїна-2009» фігурувало в адміністративному позові «Миколаївгазу» до податкової.

Митарі виявили, що у січні 2011 року «Миколаївгаз» занизив податок на додану вартість на 199 тис грн. «Проблемним» виявився контракт з «ГазУкраїна-2009», за яким «Миколаївгаз» купив у компанії Курченка скраплений газ.

«В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв’язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування, якість товару, оприбуткування та зберігання товару. Актом перевірки… зроблено висновок, що у ТОВ „ГазУкраїна-2009“ відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні транспорті засоби, виробничі активи, складські приміщення», — йдеться у судовій ухвалі.

Також податківці надали суду документи, що свідчать про відсутність компанії Курченка за юридичною адресою.

«За юридичною адресою ТОВ „ГазУкраїна-2009“ знаходиться приватний будинок. Згідно з рапортом працівника податкової міліції встановлено, що знайти в Харкові колишнього керівника… та діючого директора ТОВ „ГазУкраїна-2009“ не було можливим, оскільки за адресою своєї реєстрації вони не проживають, та сусіди нічого про них не знають», — йдеться у документі.

Хоча «Миколаївгаз» заперечував проти таких висновків податківців, суд вирішив, що фіскальний орган правильно дійшов висновку про безтоварність операцій з «ГазУкраїна-2009» та відмовився скасовувати донарахування податків.

Як йдуть справи на іншій благодатній ниві — у закупівлях державних нафтогазових компаній — допоможе зрозуміти інша справа.

У лютому 2012 року слідчий з особливо важливих справ МВС порушив кримінальну справу за фактом заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах при здійсненні поставки обладнання підприємством «Віртус-ХХI» на адресу ДК «Укргазвидобування».

Ця приватна фірма фігурує у «журналістському списку» як така, що може входити до групи Курченка. У прес-службі «ГазУкраїна-2009» заявили, що «Віртус-ХХI» не має до них стосунку. Однак справа була дуже цікавою. Приватна компанія перемогла у тендері «Укргазвидобування» на поставку фонтанної арматури та колонних головок.

«15 комплексів фонтанної арматури та 37 комплексів колонних головок, які нібито були виготовлені  ВАТ „Сібнєфтєгазмаш“ та поставлені ТОВ „Віртус-ХХI“ на адресу ДК „Укргазвидобування“, в дійсності даним підприємством не виготовлялися та на митну територію України не ввозилися, що свідчить про безтоварність цих фінансово-господарських операцій та призвело до незаконного заволодіння невстановленими особами державними коштами в сумі 15 023 тис грн», — йшлося у постанові слідчого, що цитується в судовому рішенні у цій справі.

Втім, суд, розглядаючи скаргу адвоката керівника «Віртус-ХХI», вирішив, що слідчий виніс постанову про порушення справи, ґрунтуючись на своїх припущеннях, і скасував її. Таким чином, справа була закрита і більше не згадувалася.

Однак така інформація все ж наштовхує на роздуми про те, як на держзакупівлях були зароблені 4,5 млрд грн, які приписують групі «ГазУкраїна-2009».

Коментуючи «тендерні успіхи», у прес-службі «ГазУкраїна-2009» заявили, що група «веде активну роботу на ринку України, в тому числі бере участь у тендерах, що проводяться в державних підприємствах».

«Зазначені тендери проводяться в суворій відповідності до вимог чинного законодавства, про що свідчать неодноразові перевірки відповідних державних органів. Всі зобов’язання, взяті на себе, групою компаній виконано в повному обсязі. Крім того, зазначені тендери — відкриті і прозорі, в них бере участь безліч інших господарюючих суб’єктів», — розповіли у прес-службі.

«У тому випадку, коли наші пропозиції виявляються найбільш вигідними замовнику, ми перемагаємо. Але говорити про названі вами обсяги і суми не доводиться. Все набагато скромніше», — наголосили у Курченка.

Зв’язки

Курченко є вкрай непублічною особою. Будь-які намагання зустрітися або поговорити напряму з цією людиною є марними. Всі контакти з журналістами здійснюються лише через прес-службу.

Більше того, про Курченка ніхто не хоче говорити. Навіть Олександр Ярославський, якій продав йому улюблену іграшку, уникає розмов про молодого харків’янина.

Але найчастіше у зв’язку з прізвищем Курченка вживають слово «Сім’я». Серед обізнаних людей існує думка, що харків’янин дружить із старшим сином президента Олександром Януковичем, а співпрацює з першим віце-прем’єром Сергієм Арбузовим.

Також у зв’язку з групою «ГазУкраїна-2009» часто спливає ім’я сина генерального прокурора Артема Пшонки. Щоправда, сам Пшонка категорично спростовує свій зв’язок з Курченком.

У прес-службі газової групи також запевняють, що жоден високий чиновник їх не підтримує: «Щодо натяків на зв’язок з вищими українськими чиновниками слід нагадати: такий зв’язок є протизаконним, корупційним, і компанія, яка будує цивілізований і прозорий бізнес, не може і не повинна собі дозволяти таких зв’язків».

«Постійні ж запитання на цю тему є прихованою формою порушення з боку журналістів базового демократичного принципу презумпції невинуватості. Не можна будувати суспільство, що базується на принципах цивілізованого ринку, порушуючи ці принципи», — по-філософськи зазначили у Курченка.

Справді, документально підтвердити якісь високі зв’язки групи «ГазУкраїна-2009» дуже важко. Однак «Економічній правді» вдалося дещо з’ясувати.

Слід Фірташа

До сфери впливу групи Курченка останнім часом відносять маловідомий харківський «Реал банк».

До осені 2011 року ця фінустанова належала страховій компанії «Лемма-Віте». Однак страховики продали свій банк. Після продажу виникла цікава ситуація, коли у банку відсутні власники істотної участі — всі акціонери мають пакети менше 10% акцій. Тож офіційно невідомо, хто фактично контролює «Реал банк».

Однак у системі розкриття інформації на фондовому ринку можна знайти дані про менеджмент установи.

Наприклад, член наглядової ради «Реал банку» Віталій Малько раніше обіймав посаду керівника фінансового відділу ТОВ «Експогаз», яке входить у групу Курченка. Член ревізійної комісії фінустанови Вікторія Бура раніше працювала менеджером у фінансовій діяльності однієї з «флагманських» структур «ГазУкраїна-2020».

А колишній директор департаменту з продажу природного газу ТОВ «ГазУкраїна-2020» Богдан Поп’юк є головою наглядової ради «Реал банку».

Найцікавіше, що, до переходу в групу Курченка Богдан Поп’юк багато років працював головою правління «Запоріжгазу» та «Івано-Франківськгазу». Ці облгази відносять до сфери впливу бізнесмена Дмитра Фірташа.

Складно повірити, що менеджера такого рівня можна легко перекупити. А от сумніватися в тому, що Фірташ має інтерес на всьому газовому ринку, не доводиться.

Також варто зазначити, що розквіт імперії Курченка стався в часи, коли паливно-енергетичний сектор країни курирував міністр Юрій Бойко. Чи знав нинішній віце-прем’єр про нову «зірку»? Цілком очевидно, що так.

Якщо не особисто, то напевно йому не могла не впасти в око компанія, яка монополізувала величезний ринок зрідженого газу. Більш того, надприбуток «ГазУкраїни-2009» отримувався за рахунок ДК «Укргазвидобування», яке курирує товариш Бойка – Дмитро Фірташ.

Можна навіть сказати так: якщо б Фірташа не влаштовував існуючий розклад на ринку скрапленого газу, то «свій» міністр уже давно перекрив би існуючу схему.

Те ж саме стосується величезного впливу групи Курченка на ринку імпортних нафтопродуктів. В окремі місяці складалася унікальна ситуація: ті оператори АЗС, які називають себе «імпортерами», насправді купували пальне всередині України, у групи Курченка. Чи знав про це Бойко? Напевно, адже його міністерство безпосередньо регулює «стелю» цін на ринку нафтопродуктів.

Щоправда у прес-службі GroupDF заявили, що їх корпорація, «ГазУкраїни-2009» та «Реал банк» не є афільованими структурами. Не підтвердили зв’язок з Фірташем і Бойком й у групі Курченка. «Група „ГазУкраіна-2009“ не є партнером ні пана Фірташа, ні пана Бойка», — зазначили у прес-службі.

Однак «Економічній правді» вдалося виявити ще один цікавий зв’язок Курченка.

Донецький слід

Як вже зазначалося, «ГазУкраїни-2009» та структури, які відносять до неї, зареєстровані на різних невідомих осіб.

"КМК-Ойл"

Однак сам Курченко офіційно є співзасновником ТОВ «КМК Ойл», що зареєстроване у селищі Васищеве Харківської області. Ця компанія з’явилася ще в кінці 2006 року, а її видом діяльності є оптова торгівля паливом. Ще одним співзасновником «КМК Ойл» значиться мешканець Запорізької області Олександр Поздняков.

Але виявилося, що «КМК Ойл» заснувала ще одну компанію в місті Макіївка — ТОВ «Марснабгаз». Адресою останньої значиться адміністративно-побутовий корпус Донецької газонаповнювальної станції скрапленого газу ПАТ «Донецькоблгаз».

"Марснабгаз"

Офіційно «Марснабгаз» не має телефону. Основним видом діяльності компанії є здавання в оренду власного нерухомого майна. Але «КМК-Ойл» Курченка має лише 50% ТОВ «Марснабгаз». Їхнім партнером є мешканець Донецька Євген Миколайович Масс. І тут починається найцікавіше.

Євген Масс є акціонером ПрАТ «Макіївкагаз» і навіть обіймає посаду голови наглядової ради товариства. Іншим акціонером цього міськгазу також була його сестра Оксана Миколаївна Масс. Основним її місцем роботи є посада першого заступника глави правління держкомпанії «Газ України» — «дочки» «Нафтогазу».

Сім'я Масс. Фото persona21vek.com.ua

Більше того, батько Оксани та Євгена Микола Масс є головою правління «Донецькоблгазу», депутатом Донецької облради від Партії регіонів і дуже шанованою людиною у столиці Донбасу.
Згідно з офіційною біографією, Микола Масс працює у газовій сфері з часів Леоніда Брежнєва і є кар’єрним газовиком. Керівником «Донецькоблгазу» він став за часів першого прем’єрства Віктора Януковича.Більше того, батько Оксани та Євгена Микола Масс є головою правління «Донецькоблгазу», депутатом Донецької облради від Партії регіонів і дуже шанованою людиною у столиці Донбасу.

Але і це ще не все. Найбільшим акціонером «Донецькоблгазу» досі є держава через «Нафтогаз». Але 24% акцій компанії також належить Володимиру Шелудченку. Також ця людина, разом з родиною Масс, була акціонером того ж «Макіївкагазу».

Найбільшим кар’єрним успіхом Шелудченка була посада глави «Нафтогазу», яку він обіймав за часів другого уряду Януковича — з серпня 2006 року до лютого 2007 року. Вважалося, що Шелудченко є людиною тодішнього куратора паливно-енергетичного комплексу Андрія Клюєва.

Однак ще у ті часи ділові видання називали Шелудченка «улюбленим енергетиком» Януковича. Зазначалося, що вони є давніми знайомими.

В інтернеті про родину Масс мало згадок, але ті, які є, також дозволяють скласти уявлення про впливовість. Наприклад, Оксана та Євген Масс були в складі делегації фонду «Православний Крим» і особисто вітали Московського патріарха Кирила.

На іншому релігійному сайті «Донбас православний» можна знайти новину від 2010 року про те, що Микола Масс брав участь у церемонії підключення до газової мережі села Сергіївка Слов’янського району Донецької області.

Микола Масс та Віктор Пшонка

Це рідне село генпрокурора Віктора Пшонки, який разом з начальником «Донецькоблгазу» брав участь у тій церемонії.

* * *

Джерела «Економічної правди» стверджують, що Сергій Курченко справді спілкується з першим заступником глави правління державної компанії «Газ України» Оксаною Масс. Однак жодних подробиць цього спілкування з’ясувати не вдалося.

У прес-службі харківського бізнесмена на питання про зв’язки з родиною Масс відповіли цікавим чином: «Група „ГазУкраїна-2009“ знайома із зазначеними особами, але комерційних проектів не веде».

Редакція також зверталася до ДК «Газ України» з проханням про коментар самої Оксани Масс, але відповіді не отримала. Втім, ЕП все ще чекає на відповідь і готова її опублікувати.

У прес-службі Курченка також переконують, що не мають жодних партнерських відносин з провідними бізнесменами країни. Однак повірити в це важко.

Звісно, наведені вище зв’язки жодним чином не є доказом якихось гріхів. Можливо, це просто ділові знайомства та невеликі партнерські проекти. Однак загальновідомо, що в Україні «високі» знайомства — запорука успіху. Можливо, саме там варто шукати відповідь на питання, звідки з’явилася газова група, про яку ніхто не хоче говорити.

 

Сергій Щербина, Економічна правда

 

Тарас Козак или почему же мафия бессмертна?

Иногда диву даешься, до чего одиозные фигуры попадаются в структурах нашей власти. И насколько они живучи. Взять хотя бы таможенника Тараса Козака. Выбить его из обоймы не смогли ни вопиющая, не скрываемая коррумпированность, ни уголовные дела, заведенные прокуратурой, ни подозрение в причастности к убийствам Степана Сенчука и криминального авторитета «Рокеро», ни «тысяча и одно» безобразие, творимое им ранее и сейчас, на должности зампреда ГТС, на которой он восстановился по суду.

Тарас Козак сделал карьеру во Львове, где с помощью Сергея Медведчука дослужился до первого заместителя главы ГНА во Львовской области (2001- 2003 гг). После этого он был назначен начальником Западной региональной таможни. А с июня 2004 совмещал эту должность с постом замглавы Гостаможенной службы. Там он лег под Калетника, благодаря чему успел поруководить многими особо доходными региональными таможнями. Как он это делал, знает и прокуратура, и СБУ, и УБОП, и даже простые люди. Еще в 2004 году на форуме сайта «Україна податкова» один читатель делился информацией, как говорится, с полей. http://web.archive.org/web/20070216083916/podatkova.org.ua/228.htm

«Мимовільним повіреним у темних справах Шегинської митниці я став зовсім випадково: минулого тижня їхав за товаром до Польщі і на самому переході зустрів свого однокласника, який зараз працює у Митній Варті. “Питаєш, чого я тут стою, як х…? – однокласник засміявся, – є таке “указаніє”. Він підняв палець догори: “Колишній заступник начальника Львівської ДПА, а нині керівник Західної регіональної митниці Тарас Романович Козак заявив начальству, що є підозра про те, що не всю “касу” приносять йому, і для того аби вирахувати “крису”, поставили тут нас, Митну Варту. Дивись, кожному з нас начальник Митної варти “Ямєля” (Олег Ямельницький) розробив спеціальні контрольні листки на яких окремо вказано скільки через кордон пройшло “тірів”, “бусів”, авто з причепами тощо. Все це треба облікувати, а рано старший зміни документацію звіряє і разом із зібраною готівкою везе це все до Львова на звірку до першого заступника нині вже генерал-лейтенанта Тараса Козака Ігоря Цибульського. Там йде основний “дєрєбан”. За зміну (зміна 12 годин) збираєм з поста від 30 до 80 тисяч доларів США – все залежить від кількості транспорту. У місяць маємо 60 змін. Множити вмієш? Давай візьмемо середнє: 60 помножимо на 60. Скільки виходить? Правильно – 3 мільйони 600 тисяч доларів !!! Готівки!!! Щомісяця, при мінімальних затратах.

Щоправда, останнім часом митникам залишається тільки те, що впаде з панського столу “Учителя” (саме так називають на Шегинях Тараса Козака, – автор). Йдуть через Шегиню машини, номери яких ми навіть не записуємо, бо то їде аппаратура рідного брата “Учителя” Бодіка, якого ми між собою називаємо “Брат – 2”. Я відкрив термос, ми випили з вартовим наших рубежів трохи кави і він повів ще кілька цікавих моментів. Насамперед, списки усіх авто з назвою товару, номерами машин і “тяглами” СБУ має, але нікого не затримує, бо особисто весь цей бізнес Тараса Козака “кришує” начальник обласної СБУ генерал Химей, якого для цієї мети і прислали з Києва…».

В декабре 2004 года Тараса Козака все же уволили (чуть ли не последним указом президента Кучмы) за абсолютно беспредельную коррумпированность. Первый год после оранжевой революции он скрывался от следствия. В 2006 году всплыл в «Блоке Наталии Витренко» под теоретически проходным 15 номером. А в конце 2006 года выиграл суд (уж не львовский ли, под управлением Зварича?!!!) и восстановился на должности зампредседателя Гостаможслужбы. Что-то там занес браткам Януковича, и те вернули его на прежнее доходное место.

Вскоре посыпались депутатские запросы о деятельности, или, точнее, криминальных деяниях Козака и его многочисленной родни. Фрагменты из этих запросов – это просто хроника криминальных будней таможенного олигарха.

«07.09.2007р. Державною архітектурно-будівельною інспекцією було видано ТзОВ «Пройпшем Україна» (код ЄДРПОУ 35322594) ліцензію серії АВ №358018, відповідно до якої товариство отримало право на здійснення проектних робіт.

Це дає підстави вважати, що заявник подавав відповідні відомості про наявність запровадженої системи якості згідно з вимогами ДСТУ І5О серії 9000.

Відомо, що процес створення ефективно діючої системи якості, яка б відповідала вимогам ДСТУ І5О серії 9000, а також здійснення встановлених процедур оцінки такої системи та отримання сертифікату відповідності займає тривалий проміжок часу.

В той же час, з моменту державної реєстрації ТзОВ «Пройпшем Україна» як юридичної особи (17.08.2007р.) до моменту отримання ліцензії на провадження будівельної діяльності (07.09.2007р.) минуло лише 20 календарних днів, що однозначно свідчить про неможливість за такий короткий проміжок часу запровадити систему якості згідно з вимогами ДСТУ І5О серії 9000 та підтвердити ЇЇ відповідними документами.

Аналогічні порушення були допущені при видачі ліцензій на провадження будівельної діяльності ТзОВ «Інтер’єр Янкович» (код ЄДРПОУ 35253526, юридичну особу зареєстровано 04.07.2007р., ліцензію серії АВ №358023 видано 07.09.2007р.), ТзОВ «Київінвестспецбуддевелопмент» (код ЄДРПОУ 35141168, юридичну особу зареєстровано 10.05.2007р., ліцензію серії АВ №357630 видано 23.08.2007р.) а також ТзОВ «Будімекс-Дромекс» (код ЄДРПОУ 34668717, юридичну особу зареєстровано 31.10.2006р., ліцензію серії’АВ №313091 видано 26.01.2007р.)…»

Во всех этих предприятиях учредителем является близкая связь Тараса Козака –

Шепита Олег Григорович: его кум. Козак обеспечивал Шепите, как и прочей родне, режим наибольшего благоприятствования по системе, описанной выше относительно «брата Боди»: укрывал их доходы от законного налогообложения, способствовал незаконному получению лицензий и т.д.. Список структур, которые входят в орбиту бизнеса Козака и Ко, – не секрет, его даже называли в депутатских запросах.

«Такими підприємницькими структурами є: ТОБ фірма «Хоммар» ЛТД (код ЄДРПОУ 19329990), ЗАТ Львівський м’ясокомбінат (код ЄДРПОУ 443772), ЗАТ «Біохімфарма» (код ЄДРПОУ 25590698), ТОБ «Тако плюс» (українсько-чеське) (код ЄДРПОУ 30706774), ТОВ «Мальвазія-інвест» (код ЄДРПОУ 25236873), ТОВ «Керамбуд» (код ЄДРПОУ 31829585), ПП торгівельна компанія «Рукавичка» (код ЄДРПОУ 35227449), ТОВ «Озеро» (код ЄДРПОУ 19163911), ТОВ торгівельно- виробнича компанія «Львівхолод» (код ЄДРПОУ 1553681), ТОВ авіаційна компанія «Галавіасервіс» (код ЄДРПОУ 30605611), СП у формі ТОВ українсько» латвійське «Сканді авто» (код ЄДРПОУ 25553941), ТОВ «Капітал плаза» (код ЄДРПОУ 34605772), ТОВ «Добробут-інвесі» (код ЄДРПОУ 31228208), ТОВ «Будімекс-дромекс» (код ЄДРПОУ 34668717), ТОВ «Інтер’єр янкович» (код ЄДРПОУ 35253526), ТОВ «Пройпшем Україна» (код ‘ ЄДРПОУ 35322594), ТОВ «Міськбудмоноліт» (код ЄДРПОУ 32970122), ТОВ «Магнат» РР» (код ЄДРПОУ 33087083), «Київінвестспецбуддевелопмент» (код ЄДРПОУ 35141168).

Протиправна діяльність підприємств координуються і спрямовуються групою осіб, які є або керівниками, або засновками вказаних підприємств. Такими особами є Козак Богдан Романович (брат), Козак Богдан Михайлович (двоюродный брат), Козак Василь Михайлович, Козак Зиновій Павлович, Козак Олег Михайлович, Козак Ольга Романівна (сестра, учредитель «Конкордия-Львов» и «Львівхолод»), Козак Роман Іванович, Козак Роман Михайлович, Козак Софія Степанівна, Шепіта Олег Григорович, Шепіта Григорій Степанович, Марко Роман Михайлович. Підприємства поєднує не тільки одні й ті ж засновники і керівники. Усі вони є елементами кількох злочинних схем…»

Вообще, в количестве «козачих родственнников» – черт ногу сломит, тем болем, что есть полные тезки. Выручает, что все они «кублятся» вокруг «Львівхолода». Тут и Богдан Романович 28.01.1967 г.р., генеральний директор ТзОВ “Торгівельно-виробнича компанія “Львівхолод”, депутат Львовского облсовета. И Богдан Романович (Бодя), 1974 года рождения, учредитель фирмы «Керамбуд».

Кстати, интересная фирма. На нее был оформлен знаменитый контрабандный самолет ЯК-42, за который Козаки не уплатили пошлину и попались (дело вела прокуратура). И не только.

Вот что пишет в своем запросе народный депутат Кендзьор:

«Згідно з отриманою мною інформацією, яка стала мені відома у зв’язку із здійсненням депутатської діяльності, Козаком Т.Р. через підставних осіб, зокрема ТзОВ «Керамбуд», по суті власником якого являється рідний брат Тараса Козака — Роман Козак … за допомогою тіньових схем через дане підприємство фактично за безцінок скуповувались землі Міністерства оборони України, тим самим завдано державі значних збитків…»

История с самолетом и «военными участками» подробно описывалась на сайте «ОРД» в статье «Кайдашева мафия (львовский вариант)» http://ord-ua.com/2006/06/20/kajdasheva-mafiya-lvovskij-variant/. У Тараса Козака дома были обыски, а его кум Олег Сало (бывший начальник львовской милиции) находился в розыске.

Там же упоминалась и нераследованная до конца версия убийства Степана Сенчука. Дело в том, что «Керамбуд» построил фабрику по производству керамики, и ему зачем-то понадобились мощности «Львовсельмаш», на тот момент подконторольной Сенчуку.

По данным львовского интернет-издания «Обсерватор» http://www.observator.com.ua/, братья Козаки начали насиловать «Львовсельмаш» с помощью тещи Боди Козака – Мирославы Дякович, скандально известной собственницы крупнейшей нотариальной конторы во Львове, почетного консула ФРГ, которая через своего мужа начальника областного управления юстиции, сбывала конфискат через… Рава-Русскую таможню.

В прессе не раз упоминалось, что причиной гибели Сенчука был как раз «Сельмаш». Именно о ” Сельмаше “ Сенчук должен был говорить с адвокатом Владимиром Косенко, которого ожидал в машине, в глухом месте рано утром у поселка Брюховичи. Владимир Косенко, вопреки распространенной в СМИ информации, никогда не был адвокатом Сенчука. Он был адвокатом Козака и фирмы «Керамбуд», т.е. представителем противной стороны.

Следствие по убийству Сенчука выявило удивительные факты. Сенчук почему-то решил встретиться с адвокатом утром в лесу возле заправки, а не в офисе или ресторане, где обычно проводят такие встречи. Приехал один, без охраны, но в бронежелете. Адвокат опоздал на встречу на 10 минут. Якобы ему позвонили. За эти 10 минут Сенчука и расстреляли. Тело Сенчука тоже случайно обнаружила… теща Козака Мирослава Дякович (это зафиксировано милицейскими протоколами). Она тоже живет в Брюховичах, как и Сенчук, и по какому-то странному совпадению именно по этой дороге и в это время ехала на работу. Ее водитель увидел автомобиль с разбитым стеклом. Мирослава подошла, увидела, что Сенчук – покойник и вызвала милицию. Только после этого подъехал адвокат. Странно, правда?

По не менее странному стечению обстоятельств, Козак имел бизнес еще с одним покойником – криминальным авторитетом Николаем Лозинским по кличке Коля Рокеро. Коля Рокеро был расстрелян неизвестными на проспекте Черновола 10 января 2007 года. Вскоре после того, как Козак восстановился на должности замглавы таможни.

Как писал в 2007 году сайт УкрИнформБюро, «Рокеро бандитом уже назвать было трудно – он стремительно легализовался. Николай Лозинский владел частью акций Дрогобычского НПЗ, поддерживал контакты с Петром Дыминским и экс-начальником Западной региональной таможни Тарасом Козаком. Впрочем, Тараса Козака неоднократно видели вместе с теми, кто обычно обращается к милиционерам «гражданин начальник» – не только с Лозинским («Рокеро») но и неким Кляпом («Чебурашка»), а также прочими «авторитетами». Соответственно, Рокеро через Козака контролировал экспорт-импорт на Львовщине. В преступных кругах его считали наркобароном. Однажды он был задержан сотрудниками УБОПа во Львове. При задержании у Рокеро изъяли 1 грамм 72 мг героина. Мелковато для наркобарона, но вполне нормально для бандита…».

По сведениям из надежных источников, львовским сыщикам не дали раскрутить версию убийства Рокеро из-за того, что он стал «нависать» над Козаком принуждать к продолжению криминального сотрудничества, которое для Тараса Романовича уже стало «чемоданом без ручки». Еще одна интересная деталь: Коля начинал свою «карьеру» в группировке львовского криминального авторитета Ореста Завинского, он же «Завиня», убитого в начале 90-х. А любовницей «Завини» была та самая теща брата Козака – Мирослава Дякович. Возможно, Коля имел на Козака или его родню жесткий компромат, от которого решили избавиться посредством пули киллера? На этом фоне прочие преступные деяния Козака – это лишь детские забавы.

Впрочем, нынешняя преступная деятельность Козака тоже тянет на несколько серьезных уголовных статей. Цитируем запрос депутата Кендзьора:

«Злочинна діяльність підприємницьких структур, починаючи з порушень під час реєстрації і отримання дозвільних документів, триває роками без належних перевірок фінансово-господарської діяльності завдяки стійким корупційним зв’язкам з посадовцями правоохоронних і контролюючих органів.

Згідно з отриманою мною інформацією одним з кураторів протиправної діяльності злочинного угруповання є заступник Голови Державної митної служби України Козак Т.Р.

Про обґрунтованість зазначеної інформації, крім іншого, може свідчити наступний факт. В період, коли вказана посадова особа здійснювала контроль за питаннями будівництва в Держмитслужбі, був проведений тендер, під час якого обиралось підприємство, що здійснюватиме будівництво вантажного терміналу на митному посту «Порубне». Тендер було організовано Козаком Т.Р. таким чином, що його виграло одне з будівельних підприємств, яке входить до злочинного угруповання, про яке йдеться.

На будівництво Держмитслужбою було виділено невиправдано великі кошти, однак станом на сьогодні вантажний термінал залишається недобудованим і його будівництво знаходиться в законсервованому стані…».

«З метою мінімізації” податків, що підлягають сплаті, підприємствами, основним видом діяльності яких є будівництво, а саме, ТОВ «Добробут-інвест», ТОВ «Будімекс-дромекс», ТОВ «Капітал Плаза», ТОВ «Пройпшем Україна» ТОВ «Інтер’єр янкович», використовуються підприємства, зокрема, ТОВ «Керамбуд», ТОВ «Мальвазія-інвест», які за рахунок операцій з виготовлення і купівлі-продажу будівельних матеріалів забезпечують досягнення протиправних цілей.

Крім того названі підприємства використовуються для легалізації будівельних матеріалів, ввезених в Україну контрабандою.

ЗАТ «Львівський м’ясокомбінат» перетворився на джерело розповсюдження в Україні м’ясопродуктів, що не підлягають вживанню населенням, оскільки виготовлені з неякісної сировини, у тому числі, ввезеної контрабандою, тобто не тільки без сплати обов’язкових платежів, а й без належних ветеринарного і санітарного контролю,

До злочинних схем отримання незаконних прибутків невід’ємним ланцюгом входять підприємства, що займаються оптовою і роздрібною торгівлею: СП у формі ТОВ украінсько-латвійське «Сканді авто», ТОВ фірма «Хоммар» ЛТД, ТОВ «Тако плюс», ПП торгівельна компанія «Рукавичка», ТОВ торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод».

Крім вирішення питань мінімізації податків і реалізації контрабандних товарів названі торговельні підприємства причетні до протиправного отримання коштів з держбюджету шляхом незаконного повернення ПДВ.

Недостовірне документальне підтвердження господарсько-фінансових операцій у відповідних документах надає змогу усім з названих вище підприємств не сплачувати податки в повному обсязі.

Характерно, що осередком протиправної діяльності згаданих вище

підприємств перестала бути лише Львівська область. На сьогодні ланцюги злочинного угруповання безкарно забезпечують свої протиправні бізнесові інтереси вже і в Криму, і місті Києві…».

Добавим от себя –сегодня сфера преступной деятельности нашего героя расширилась до общегосударственных масштабов. Если его не остановить, то не, ровен час, будем иметь львовскую-полусемейную ОПГ транснационального значения…

Сергей Ульянов

http://h.ua/story/197389/

http://ord-ua.com/2009/05/14/tara/?lpage=1



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: