Сообщения с тегами ‘Реал банк’

Банкиры мафиози Курченко продолжают гулять на свободе по-новому

Kurchenko-rozhuk1-300x204

Похоже, деяния печально известной «Семьи» совершенно не заботят украинскую власть. Если даже пресловутый Александр Клименко заявляет о скором возвращении в Украину и украинскую политику – о чём тут ещё говорить? А некоторым фигурантам сомнительных схем прежнего режима даже и скрываться не пришлось: они преспокойно живут в Украине, и, похоже, только и ждут, чтобы взяться за старое.

Например, недавно в СМИ появилась информация о Петр Пекуре, бывшем зампредседателя правления и и. о. председателя правления «Брокбизнесбанка», принадлежащего печально известному Сергею Курченко. Сам «младоолигарх» по-прежнему находится в бегах, а вот его топ-менеджер отлично себя чувствует, гуляет по Киеву, занимается спортом, участвует в общественных мероприятиях, и, судя по всему, совершенно не опасается ответственности за свои поступки.

Между тем, только согласно определению Печерского суда совместно со следственной группой Генпрокуратуры, через один только «Брокбизнесбанк» Курченко удалось похитить почти пять миллиардов гривен. Например, в определении указано, что 837 млн. гривен из «Брокбизнесбанка» передали другому банку «семьи» — «Реал-банку» в качестве межбанковского кредита. А также почти около полутора миллиардов ушли в виде «кредитов» нескольким десяткам фиктивных предприятий Курченко. Ну и самая крупная афера – завладение средствами «Аграрного фонда» при заключении «Брокбизнесбанком» мнимых договоров купли-продажи облигаций внутреннего госзайма на сумму более двух миллиардов.

Все эти «славные» деяния описаны в статье 191 Уголовного Кодекса Украины («Присвоение, растрата имущества или завладение им путём злоупотребления служебным положением») – в той её части, где говорится о махинациях в особо крупных размерах по предварительному сговору группы лиц. А также в статье 209 под названием «Легализация (отмывание) денежных средств и иного имущества, полученного преступным путём».

Как вы думаете, какое место в «группе лиц», которая «по предварительному сговору» украла у государства и его граждан четыре с лишним миллиарда, занимал руководитель банка, через который проходили преступные сделки? Генпрокуратура знает ответ на этот вопрос! Место свидетеля – кого ж ещё? Именно в этом статусе Пётр Пекур фигурирует в соответствующем уголовном деле. Вдумайтесь: человек, который работал на Курченко, вывел громадные средства на счета своего работодателя, довёл до ручки два банка (после «Брокбизнеса» он недолго поруководил банком «Национальный кредит» — сегодня оба финучреждения признаны неплатежеспособными), сегодня – скромный свидетель чужих злодеяний. Наверное, полтора года господин Пекур сидел в председательском кабинете, ставил подписи под документами критичной важности, и скорбно наблюдал, как через его руки текут государственные миллиарды.

Между прочим, послужной список у г-на Пекура впечатляет. С 2002 года (с 18 лет!) он работал в «Укрпромбанке», который обанкротился в 2009-м. После этого перешёл на работу в «Партнёр-Банк» (позднее «КонверсБанк» и «Ситикоммерцбанк»), который пережил рейдерский захват и сейчас находится в стадии ликвидации. Далее Пётр перешёл в «Реал-Банк» (тот самый, при помощи которого Курченко впоследствии отмывал государственные деньги) – ныне этот банк тоже разорился. Последним местом работы молодого топ-менеджера стал банк «Национальный Кредит», который Пекур возглавил в марте 2014-го. Говорят, судовладельцы не любят нанимать капитанов, чьи корабли постоянно идут ко дну. Но владелец «Национального Кредита» Андрей Онистрат был не из суеверных – и доверил банк такому «капитану». Догадайтесь, что случилось с этим финучреждением несколько месяцев спустя? Правильно, оно было признано неплатежеспособным.

Вернёмся, однако, к нашей истории. По факту, единственным функционером «Брокбизнесбанка», которого решились задержать, стал председатель наблюдательного совета Денис Бугай, которому, судя по всему, отвели малопочтенную роль «стрелочника». Правда, уголовные дела также возбудили в отношении самого Курченко и председателя правления «Брокбизнеса» (не всегда же Пекур был и. о.) Александра Дынника. Впрочем, Курченко в бегах, судя по всему, чувствует себя неплохо, и даже продолжает руководить собственным медиа-холдингом (куда входят одиозная газета «Вести», одноимённое радио и аналитический журнал). Что же касается Дынника – ему уголовное дело, судя по всему, не помешало в середине лета приехать в Киев и провести крайне плодотворную встречу с Пекуром. Трудно сказать, вспоминали ли два экс-банкира былые дни, или строили планы на грядущее – но факт остаётся фактом: Дынника никто не тронул, а уж Пекура и подавно.

Трудно сказать наверняка, но, похоже, не последнюю роль в странном «уголовном иммунитете» 31-летнего банкира «Семьи» играют заслуги его отца – тоже Петра Петровича. Пётр Пекур-старший ныне известен, как руководитель общественной организации «Гражданский актив Украины», организатор турниров по боевому самбо и ресторатор.

«Хозяйка здесь моя жена. Я ей это кафе подарил. Ремонтом занимаюсь сам. Помогают сын и его знакомые», – рассказывает Пекур-старший местным СМИ про семейное заведение. Трудно сказать, какие знакомые сына помогли отцу в ремонте черниговского кафе – будем надеяться, что не Александр Курченко, и его друг Клименко. Но зато легко понять, каким образом пожилой черниговец заработал себе состояние и авторитет среди людей определённого толка. Пётр Петрович Пекур – бывший милиционер, и даже руководитель местной организации ветеранов МВД. А в прошлом – начальник черниговского отдела по борьбе с незаконным оборотом наркотиков. По сообщениям наших источников, Пётр Петрович по-прежнему на хорошем счету в МВД, и до сих пор поддерживает доверительные отношения с рядом действующих руководителей ведомства. Само собой, глава ОБНОН может и ресторан открыть, и новенький “Mercedes” S-класса купить, и сына, в случае чего, от уголовного преследования «отмазать».

Два Пекура. Два Петра Петровича. Отец и сын. Один – бывший милиционер, «главный по наркотикам» и владелец мерседесов с ресторанами (как говорится, умному достаточно). Второй – нечистый на руку банкир, друг и доверенное лицо мафиозного клана национального масштаба. Судя по всему, сын всё-таки превзошёл отца. Как-никак, воровать миллиарды на фальшивых сделках – не то же самое, что «крышевать» наркопритоны. Но вот нормальным гражданам радоваться нечему. В этой «династии», как в зеркале, отразились проблемы современной Украины. Проблемы страны, где политические противники становятся преступниками, а воры и коррупционеры – уважаемыми гражданами. Страны, где соучастники преступлений прежнего режима зубами вцепились в чиновничьи кресла, несмотря на все усилия власти в борьбе с коррупцией. Страны, которой ещё предстоит пройти длинный путь реформ и очищения.

Татьяна Ружицкая, Национальное бюро расследований Украины

Сергій Курченко та Артем Пшонка контролюють банк «Перший»

Невеликий банк «Перший», що займає 76-е місце в рейтингу НБУ за розміром активів, належить бізнесменові Сергію Курченку та депутату Артему Пшонці.

Про це повідомили три джерела, знайомих із структурою власності банку, пише Forbes.

За їх інформацією, Курченко і Пшонка увійшли в капітал банку ще в 2010 році.

За даними НБУ, найбільший акціонер банку «Перший» — тбіліський Bank of Georgia, який володіє 19,35% української фінустанови.

Згідно із інформацією агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку, ще 35% банку «Перший» на початок 2012 року належали менеджерам банку — членам наглядової ради Тетяні Поліщук, Євгену Бабанову, Валентину Глазунову і Роману Разумову, а також голові ревізійної комісії Лілії Коваленко.

Власників ще 45,65% акцій банк не розкриває.

Банк «Перший» — колишній «БГ банк», належав Bank of Georgia, котрий купив фінструктуру в 2007 році приблизно за 150 млн доларів.

До початку 2011 року мережа «БГ банку» збільшилася в три рази — він розрісся з 10 до близько 40 відділень, наростивши активи в півтора рази, до 1,5 млрд гривень.

Однак у 2010 році грузини прийняли рішення продати українську «дочку», розповів один з менеджерів Bank of Georgia.

У лютому 2011-го Bank of Georgia оголосив про продаж 80,6% «БГ банку» групі з 13 фізосіб, чиї імена не розкривалися.

За словами топ-менеджера банку, знайомого з ходом переговорів, домовленість про угоду була досягнута ще у вересні-2010.

Вартість угоди становила 9,6 млн доларів, або 0,82 капіталу банку.

«Bank of Georgia планував виручити більше від продажу, — сказав співрозмовник, який брав участь в угоді. — Оскільки зробити цього не вдалося, вирішили продати не 100% банку, а 80%».

За даними видання, Курченко також контролює «Реал банк» і страхову компанію «Перлина страхування».

Як відомо, група Курченка «СЄПЕК» (раніше — «Газ України») спеціалізується на торгівлі зрідженим та природним газами, нафтопродуктами та товарами для нафтогазової галузі, експлуатує близько 150 АЗС.

За даними «Української правди», засновником головних структур групи «СЄПЕК» виступив невідомий бізнесмен Андрій Кошель.

Як відомо, нещодавно депутат Юрій Сиротюк направив депутатський запит на ім’я генпрокурора Віктора Пшонки та голови СБУ Олександра Якименка, в якому йшлося про те, що син генпрокурора Віктора Пшонки «кришує» діяльність компанії Курченка «Газ-Україна-2009», яка здійснює контрабанду бензину і монополізує ринок.

Пізніше нардеп від Партії регіонів Артем Пшонка (син генпрокурора) заявив про непричетність до діяльності компанії «Газ-Україна-2009».

Цілком зрозуміло, що у прокуратурі не виявили фактів «кришування» сином генпрокурора діяльності компанії Сергія Курченка.

 

Расследование: Газовый король всея Украины

Как скромная харьковская компания за два года стала влиятельным игроком нефтегазового рынка: история успеха…

Осенним утром корреспонденты Forbes.ua стучались в дверь одной из квартир хрущевки на окраине Харькова. По адресу ул. Танкопия, 16, мы искали генерального директора компании «ГазУкраїна-2009» Станислава Левченко. Житель села Нова Буда Черкасской области прописался в этой квартире три года назад. Мы звонили в дверь почти десять минут. Наконец ее открыл седовласый пенсионер. На вопрос, можно ли поговорить со Станиславом Левченко, мужчина озлобленно ответил: «Вы уже меня достали. Здесь никогда такой не жил. Перестаньте ходить сюда».

В октябре 2012 года Forbes.ua со ссылкой на высокопоставленные источники в нефтегазовой отрасли сообщил, что у Лисичанского НПЗ в ближайшие дни появится новый собственник. Покупателем крупнейшего в стране нефтеперерабатывающего завода должен был стать вовсе не Дмитрий Фирташ, как все ожидали, а малоизвестная симферопольская компания с харьковскими корнями – «ГазУкраїна-2009». Через несколько дней Фирташ подтвердил, что среди претендентов на НПЗ есть компания с таким названием.

Подробной информации о компании «ГазУкраїна-2009» в открытых источниках нет. Ееофициальный сайт сообщает лишь, что компания занимается реализацией нефтепродуктов на внутреннем рынке Украины. Из контактных данных указан только адрес электронной почты. Информация о руководстве и ключевых департаментах компании отсутствует. Стратегия развития группы компаний изложена в одной фразе: «Наша цель – стать лидером на рынке продажи сжиженного газа, природного газа и нефтепродуктов в Украине».

Судя по тому, что удалось узнать Forbes.ua, «ГазУкраїна-2009» не бросает слов на ветер. По информации, полученной из источника в правительстве, с мая по октябрь 2012 года «ГазУкраїна-2009» ввезла на территорию Украины около 400 000 т нефтепродуктов. «Компания постоянно наращивает объемы импорта. В октябре они ввезли на территорию Украины около 80 000 т нефтепродуктов, – отмечает собеседник. – Хотя год назад их вообще не было на этом рынке».

На отечественный рынок сжиженного газа «ГазУкраїна-2009» пришла чуть раньше. Упоминания о ней появлялись в прессе в 2010 году. Как сообщало издание «Деловая столица», тогда она стала фаворитом аукционов по продаже сжиженного газа у государственных «Укргаздобычи» и «Укрнафты» и скупила на аукционе весь объем топлива Кременчугского НПЗ – около 8 000 т. К спецаукциону допускались только компании-покупатели, получившие соответствующее разрешение от аукционного комитета, большинство голосов в котором (6 из 10) принадлежало возглавляемому Юрием Бойко Минэнергоугля.

«С начала 2012 года, кроме бензина, компания реализовывала около 40 000 т сжиженного газа ежемесячно без уплаты акциза, – утверждает правительственный источник Forbes.ua. – Весь объем топлива при этом был оформлен как газ, проданный населению в баллонах. Заработок на одной тонне составлял от 6 000 до 8 000 грн.». В «ГазУкраїна-2009» эту информацию отрицают; представители компании, которые раньше не общались со СМИ, пошли на контакт с Forbes.ua и дали ряд ответов на наши вопросы – правда, ответы эти развернутыми не назовешь.

«Вторая «Ливела» – сравнение, которое приходилось слышать чаще всего. Правда, собственник одной из сетей АЗС счел его неуместным: «Ливела» – это были цветочки, а вот сейчас уже ягодки». Стоит отметить, что никто из чиновников Минэнерго и отечественных нефтетрейдеров не дал согласия на прямое цитирование в тексте. Некоторые отказывались общаться о компании даже на условиях анонимности.

Что же представляет собой «ГазУкраїна-2009» и кому она обязана такими ошеломляющими результатами деятельности?

История становления

ООО «ГазУкраїна-2009» было зарегистрировано в конце 2008 года в селе Селекционное Харьковской области. Уставный капитал компании – чуть больше 60 000 грн. Выручка в 2011 году составила 838 млн грн. По информации, полученной от представителей группы, она была основана задолго до регистрации одноименной компании – в 2003 году. Учредителем и генеральным директором числится Станислав Левченко. Именно его пытались разыскать корреспонденты в харьковской хрущевке. Именем Левченко подписана претензия, которую мы получили от «ГазУкраїна-2009» в ответ вот на этот материал.

Фамилия генерального директора компании «ГазУкраїна-2009» из выписки Государственного реестра ни о чем не говорит ни участникам рынка, ни харьковским бизнесменам, ни чиновникам, с которыми Forbes.ua общался во время работы над материалом. Все они как один утверждают, что фактическим руководителем компании действительно является человек по имени Сергей Курченко. Сведений о нем в открытых источниках еще меньше, чем о компании «ГазУкраїна-2009».

Представитель «ГазУкраїна-2009» Андрей Кошель, который согласился пообщаться с Forbes.ua, но не назвал своей должности в группе (на его визитке нет ничего, кроме ФИО и телефона), признал, что Сергей Курченко – акционер группы компаний «ГазУкраїна-2009». О том, что он фактически руководит группой, свидетельствует и способ, которым  Forbes.ua удалось выйти на контакт с ее представителями (мы опишем его ниже).

Однако в письменном ответе, переданном компанией в редакцию, говорится, что «Курченко не занимает в ней какой-либо административной либо распорядительной должности». То же утверждается и в претензии за подписью Левченко.

Курченко молод – в сентябре ему исполнилось 27 лет. Бизнесмены, которые общались с ним, характеризуют его как толкового и работоспособного юриста, умеющего договариваться. А Кошель назвал «самородком».

По словам харьковского знакомого Курченко, попросившего не называть его имени, будущий акционер «ГазУкраїна-2009» начинал свою трудовую деятельность с работы юристом в местной компании. «Курченко вместе с сестрой участвовал в судебных процессах и отсуживал имущество, которое было заложено по кредитам», – рассказывает он. Подтверждение его словам мы нашли на сайте системы реализации конфискованного и арестованного имущества.

В 2006 году Курченко стал единственным учредителем компании «Каскад КСВ». Фирма специализировалась на операциях в сфере недвижимости и была зарегистрирована в Харькове по адресу: проспект Гагарина, 43/1. В коридоре первого этажа этого здания Forbes.ua обнаружил старую запыленную вывеску инвестиционно-торговой компании «Каскад КСВ».

В этом и нескольких соседних домах, возведенных акционерным обществом «Житлобуд-2», получили первую прописку многие компании, близкие к «ГазУкраїна-2009».

Кроме фирмы «Каскад КСВ», Сергей Курченко значится соучредителем «КМК Ойл». По данным реестра судебных решений, она активно судилась с банками, пытавшимися взыскать с нее ипотечные кредиты. Деньги, выданные Астра Банком, Райффайзен Банком Аваль, банком «Финансы и кредит», Укргазбанком, Морским транспортным банком, «КМК Ойл» потратила на покупку коммерческой недвижимости в Харькове и частных домов в селах Харьковской области. В делах в качестве соответчика часто фигурирует компания «Медиана-2008», прописанная по уже знакомому адресу на проспекте Гагарина.

Но бизнес на недвижимости оказался для Курченко недостаточно масштабным.

Группа

На своем сайте «ГазУкраїна-2009» называет себя «группой компаний». Что подразумевается под этой формулировкой, стало понятно после того, как один из собеседников Forbes.ua передал изданию список, возможно, близких к «ГазУкраїна-2009» предприятий (см. внизу материала).

Редакция  Forbes.ua, в свою очередь, передала список этих юридических лиц представителям «ГазУкраїна-2009». В течение двух дней они медлили с ответом на вопрос, их ли это компании, и наконец редакция получила официальный ответ: эти фирмы к группе отношения не имеют.

Однако источник, передавший нам список, заслуживает доверия, потому что близко знаком с деятельностью группы.

В списке – 55 юридических лиц с ничего не говорящими участникам рынка названиями. Большая часть из них зарегистрированы в период 2009 по 2011 годы в Харьковской области и Крыму. Их учредители – жители Харькова и области, которые ранее не занимались предпринимательской деятельностью. Все они одновременно являются и генеральными директорами основанных ими компаний. Некоторые за несколько месяцев до регистрации собственных фирм искали работу на сайтах по подбору персонала.

Многие из компаний списка весной 2011 года сменили харьковскую прописку на крымскую. Уставы примерно двадцати из них были заверены двумя харьковскими нотариусами – Тарасом и Юлианой Гончаренко. Нотариальная контора «Гончаренко» расположена по соседству со зданием, где в 2006 году Курченко зарегистрировал фирму по торговле недвижимостью. Тарас Гончаренко говорит, что о таких компаниях не слышал. «Но даже если бы слышал, то по закону о нотариальной деятельности не могу раскрывать тайны субъектов хозяйствования», – добавил он.

В письменных ответах «ГазУкраїна-2009» на наши вопросы указано, что группа состоит из 30 компаний, занимающихся импортом и экспортом, розничной и оптовой продажей сжиженного газа и светлых нефтепродуктов в Украине, Росcии и Европе. Кроме того, группа компаний контролирует 150 АЗС. Где и какие именно, ее представители сообщить отказались. Но заявили, что в ближайшие полтора года группа планирует нарастить их число до 700.

Суд и следствие

Довольно много информации о компаниях, вошедших в список, можно получить из реестра судебных решений. Как и прежняя компания Курченко, «КМК Ойл», многие из них вели или ведут различные споры.

Львиная доля судебных решений по делам, в которые вовлечены эти фирмы, приходится на дела о минимизации налоговых обязательств. Большинство исков подано разными компаниями против налоговых Житомирской, Харьковской, Киевской областей Украины, Автономной Республики Крым.

Судебные решения, в которых фигурируют компании из списка, пестрят формулировками «фиктивное предпринимательство», «не осуществляла деятельности», «отсутствие юрлица по месту хозяйствования», «создали видимость проведения предприятием финансово-хозяйственных операций», «завладение государственными средствами в особо крупных размерах».

Из реестра мы узнали, например, что весной 2010 года некий харьковский следователь из Управления по борьбе с экономической преступностью,  фамилия следователя всудебном решении не называется, возбудил уголовное дело по факту подделки протокола общего собрания участников компании  «Кировоградгаз-2000» (она – фаворит тендеров государственной «Укргаздобычи»). В рамках дела был проведен обыск все по тому же адресу – Харьков, проспект Гагарина, 43/1. А заместитель прокурора области Сергей Хачатрян, в свою очередь, распорядился возбудить уголовное дело о превышении служебных полномочий следователем. Жалобу, на основании которой действовал Хачатрян, подал генеральный директор компании «Фискус-21». Она также входит в группу компаний, якобы связанных с «ГазУкраїна-2009».

Знающие Сергея Курченко люди утверждают, что он хорошо знаком с руководителями харьковской прокуратуры. «Он невероятно коммуникабелен и умеет выстраивать отношения с правильными людьми», – рассказал Forbes.ua харьковский бизнесмен, просивший его не называть.

Вот еще два примера судебных решений, в которых фигурируют компании из списка. В январе нынешнего года хозяйственный суд АРК признал банкротом компанию «Олквин». «Банкротила» ее фирма «Східенергопостач-2», заявившая о задолженности в размере 30,9 млн грн. За несколько месяцев до банкротства винницкие налоговики заподозрили «Олквин» в создании видимости товарных поставок компании «Ісіда Лайф» на сумму около 30 млн грн. Налоговая требовала от компании заплатить 10,6 млн грн. Все названные компании присутствуют в списке.

«Такие дела о банкротстве совершенно типичны, – говорит Максим Копейчиков, партнер юридической фирмы «Ильяшев и Партнеры». – Если предположить, что юридические лица в этом деле связаны, то, скорее всего, такое банкротство можно назвать техническим или искусственно созданным».

Еще одна фирма из списка, который был передан Forbes.ua, «Бастет Компани», фигурирует в уголовном деле об уклонении от уплаты налогов в особо крупных размерах. Компания «Вилмакс» якобы приобрела у «Бастет Компани» 119 км геофизического кабеля. После чего кабель был продан госкомпании «Укргазвидобування», принадлежащей НАК «Нафтогаз України», а государство недосчиталось 3 млн грн. налогов.

Всего Forbes.ua нашел в государственном реестре судебных решений около 50 дел с участием компаний из списка.

Короли тендеров

В регистрационных данных сайта группы компаний «ГазУкраїна-2009» значится адрес в Симферополе, идентичный юридическому. А вот номер телефона указан харьковский. Он же фигурирует и в протоколах раскрытия предложений предприятий, которые активно участвуют в государственных тендерах НАК «Нафтогаз України» и его дочерних компаний «Чорноморнафтогаз», «Укргаздобыча» и «Укртрансгаз».

Например, один из фаворитов «Укргаздобычи» – уже знакомое предприятие «Кировоградгаз-2000» вписало этот телефон в тендерную документацию как свой контактный номер. В 2011 году компания получила госзаказы на сумму 194 млн гривен.

Этот же номер телефона указывает и симферопольская фирма «Нео-Синтезгаз», участвовавшая в конкурсе ОАО «Криворожгаз» на продажу сжиженного газа. Конкуренцию ей составили «Фискус-21» и «Кванта коста» (обе из Симферополя), не считая отбракованных по разным причинам конкурентов из Харьковской и Полтавской областей. Все названные участники присутствуют в списке.

Названия этих и других фирм из списка неоднократно упоминались в прессе и фигурировали в скандалах. К примеру, собственников компании «Универсалоптторг-Х», которая в период 2011—2012 гг. выиграла тендеры на общую сумму 440 млн грн., в марте этого года пытались разыскать коллеги из Центра журналистских расследований. Но вместо офиса нашли корпус общежития Министерства обороны со сдающимися в аренду помещениями. Проект «Наші гроші» уличал эту же компанию в продаже труб «Чорноморнафтогазу» по вдвое завышенной цене. Интернет-издание «Левый берег» – в продаже карандашей для ремонта полиэтиленового покрытия стальных труб по цене в четыре раза выше рыночной.

Но это далеко не единственная фирма, возможно, близкая к «ГазУкраїна-2009», постоянно выигрывающая тендеры государственных компаний ТЭК. Например, «Райагрострой Перспектива» с пропиской в Симферополе – неоднократный победитель тендеров «Чорноморнафтогаза» на поставку воздушных насосов и компрессоров, труб и даже оргтехники на общую сумму 419 млн грн.

По подсчетам Forbes.ua, за 2011—2012 гг. компании из списка стали победителями тендеров на общую сумму 2,1 млрд грн.

Успех компаний из группы «ГазУкраїна-2009» в гостендерах СМИ связывают с покровительством братьев Сергея и Александра Кацуб. В 2010 году заместителем директора по экономическим вопросам «Чорноморнафтогаза» был назначен 24-летний Александр Кацуба. А его старший брат работает заместителем председателя совета директоров НАК «Нафтогаз України».

У братьев – харьковские корни. Александр Кацуба – депутат Харьковского городского совета от Партии регионов. Их отец Владимир Кацуба долгое время работал главой Дергачевской райгосадминистрации Харьковской области. На нынешних парламентских выборах Владимир Кацуба, баллотируясь от Партии регионов, прошел в Верховную раду по мажоритарному округу №175 в Харьковской области, а его старший сын Сергей – выиграл выборы в Верховную раду по округу №92.

Сергей Кацуба категорически отрицает свою связь с «ГазУкраїна-2009». «У нас столько облгазов, столько ТЭЦ, столько предприятий… Как за ними можно уследить? – сказал он Forbes.ua. – Я не знаю, кто стоит за этими компаниями.  Они точно так же выигрывают тендеры в «Энергоатоме», «Укрэнерго», «Укргидроенерго». Так что, по-вашему, я связан с «Укрэнерго», «Укргидроенерго», «Энергоатомом»?»

Однако Курченко Сергей Кацуба знает и характеризует его как исключительно работоспособного человека, который «всегда берет трубку». Корреспонденты Forbes.ua попросили  Кацубу в таком случае связаться с Курченко и узнать, не согласится ли он дать интервью для этой статьи. Курченко разрешил Кацубе передать нам его номер, но сам встречаться с нами не стал, перепоручив дальнейшее общение Андрею Кошелю, человеку без должности на визитке.

Дорожка наверх

Достаточно ли того, что Курченко всегда готов к общению с потенциальными заказчиками, чтобы группа столь часто побеждала в тендерах? Источники Forbes.ua утверждают, что есть и другие факторы.  «Как же они могут не побеждать, если перед конкурсом раздается звонок из Генпрокуратуры с требованием пропустить ту или иную компанию?» – рассказал на условиях анонимности источник в НАК “Нафтогаз України”.

Несколько собеседников Forbes.ua сообщили, что у «ГазУкраїна-2009» установились рабочие отношения с сыном генпрокурора Украины Артемом Пшонкой. Ответ «ГазУкраїна-2009» на прямой вопрос, покровительствует ли группе Пшонка-младший: «Нет».

По стечению обстоятельств, компания из списка якобы близких к «ГазУкраїна-2009» – «Запорожский коксохимремонт» – в 2011—2012 гг. выиграла конкурсы на ремонт дорог в Токмацком районе Запорожской области. Именно там Артем Пшонка только что выиграл выборы в Верховную раду. Проект «Наші гроші» писал, что единственным конкурентом «Запорожского коксохимремонта» была «Будівельна компанія «Перша Черноморська» (также есть в списке возможно связанных компаний). Об этом свидетельствует не только Вестник государственных закупок, но и сайт народного депутата.

С Пшонкой для уточнения этого материала связаться не удалось.

«ГазУкраїна-2009», тем временем, продолжает разрастаться и охватывать все новые виды бизнеса. В последнем квартале 2011 года среди активов группы появилась страховая компания «Перлина страхування», в учредители которой вошли три юридических лица: «Торггазстрим ЛТД», «Фіскус-21» и «Цулассунг компані», присутствующие в списке. Об этом свидетельствуют данные Агентства по развитию инфраструктуры фондового рынка.

Также в конце прошлого года, по информации источника Forbes.ua, под контроль группы перешел Реал банк. В «ГазУкраїна-2009» утверждают, что страховая компания и банк «непосредственно не входят в группу». При этом на официальном бланке компании «ГазУкраїна-2009» указано, что счет размещен именно в Реал банке.

Кроме того, компания не теряет надежды все-таки  приобрести Лисичанский НПЗ. В ее официальном ответе говорится: «Завод нужен компании для дальнейшего развития бизнеса, и мы в состоянии восстановить работоспособность предприятия».

Каковы дальнейшие планы у «ГазУкраїна-2009»?  В письменном ответе утверждается, что в группе компаний началась масштабная реструктуризация, и этот процесс займет около 4 месяцев. «Ни одна компания не согласится показывать процесс своей реструктуризации, – отмечается в ответе. – Но с ее результатом и новой структурой мы готовы ознакомить вас одними из первых». Весьма вероятно, название группы к тому времени изменится на более звучное, сказал корреспондентам Forbes.ua Кошель.

Компании, возможно, близкие к группе «ГазУкраїна-2009»

 

Компании, возможно, близкие к группе «ГазУкраїна-2009»

Название предприятия Юридический адрес Руководитель Зарегистрировано/ приобретено Дата
«Автоцентркрим» Харьковская обл., Харьковский район, г.Южный, ул. Ватутина, 15 Христенко Алексей Александрович приобретено
«Амон-Сул» АРК, г.Симферополь, ул. Ж.Дерюгиной, 4 Христич Семен Сергеевич зарегистрировано 23.09.2010
«Атлантіс Мім» 07400, Киевская обл., г. Бровары, ул. Гагарина, д. 10, кв. 46 Солод Дмитрий Сергеевич приобретено
«Бастет Компані» АРК, г. Симферополь, ул. Кечкеметская, 77 Шелковин Валерий Викторович зарегистрировано 29.07.2010
«Бізнес-консульт» АРК, г.Симферополь, ул. Чехова, д. 19, оф. 3 Голубко Евгений Владимирович приобретено 31.03.2011
Будівельна компанія «Перша Черноморська» АРК ,г.Симферополь, ул. Трубаченка, 23 А Першин Максим Анатольевич приобретено 24.02.2011
Будівельно-монтажне управління 2005 АРК, г. Симферополь, ул. Кирова, д. 1 А Лейченко Игорь Олегович приобретено 18.10.2010
«Велунд Крим» АРК, г. Симферополь, ул. Карла Либкнехта, д. 32, кв. 2 Боровик Андрей Иванович приобретено 15.04.2011
«Вестмедика» АРК, г.Симферополь, ул. Лизы Чайкиной, буд. 1, оф. 330 Кожемяка Ярослав Николаевич приобретено
Видавництво «Формула» АРК ,г.Симферополь, ул. Севастопольская, 42 Дмитриев Дмитрий Игоревич приобретено 02.11.2010
«Віртус-ХХІ» АРК, г.Симферополь, ул. Крымская, 4 а Балык Олег Александрович зарегистрировано 30.07.2010
«ГазУкраїна-2009» АРК, г.Симферополь, Центральный р-н, ул. Одесская/ул. Большевицкая д. 10/7,16/7 Левченко Станислав Николаевич зарегистрировано 10.12.2008
«ГазУкраїна-2020» АРК, г.Симферополь, Центральный р-н ул. Чехова 19 Кашкин Аркадий Павлович зарегистрировано 06.01.2011
«Глобал Технолоджес» Донецкая обл., г. Донецк, пл. Победы, д. 31, кв. 32 Серый Максим Федорович приобретено 11.05.2011
Діагностичний центр «Галєн» Днепропетровская обл., г. Днепропетровск, ул. Академика Лазаряна, д. 9, кв. 47 Кравченко Игорь Игоревич приобретено 16.03.2011
«Домобуд» АРК, г.Симферополь, ул. Монтажная, 5 Черкас Иван Григорьевич приобретено 10.09.2010
«Ексапрофіт» АРК, г. Симферополь, ул. Некрасова, д. 9 Головатый Сергей Владимирович зарегистрировано 20.06.2008
«Електро-Пром-Мед» г.Днепропетровск, ул. Паникахи, 2, корпус 11, офис 322 Крикля Роман Олегович приобретено 17.12.2010
«Євро-Щебєнь» АРК, г.Симферополь, ул. Крылова, 160 Вареник Максим Григорьевич приобретено 22.02.2011
«Євротехімпорт ЛТД» г. Донецк, ул. Валентины Терешковой, 18 кв.5 Мищук Виталий Сергеевич приобретено 10.05.2011
«Запорожский коксохимремонт» г.Киев, ул. Почайнинская, 44, кв. 5 Дуды Игорь Игоревич приобретено 21.06.2011
«Ісіда Лайф» АРК, г. Симферополь, ул. Пушкина, д. 16, кв. 30 Костюнин Дмитрий Александрович зарегистрировано 29.07.2010
«Кіровоградгаз-2000» г.Харьков, пр-т Гагарина, 41/2 Сулаев Александр Алексеевич зарегистрировано 23.04.2009
«Комбіагроіндастрі» АРК, г.Симферополь, просп. Кирова, д. 43 А, оф. 8 Дорожко Алексей Анатольевич приобретено 15.04.2011
«Конект-Плюс» г.Киев, ул. Бастионная, 15, офис 6 Кадыгроб Роман Михайлович приобретено 26.05.2011
«Линар» АРК, г.Симферополь ,ул. Залеская, 65 Олейников Сергей Владимирович приобретено 17.12.2010
«Мета Ріелннз» г.Киев, ул. Ярославов Вал, 36-38. Игнатов Вячеслав Михайлович приобретено 01.04.2011
«Минас-Тирит» Харьковская обл., Харьковский район, пгт Высокий, ул. 1-го мая, 22 Лобенко Николай Валентинович зарегистрировано 27.09.2010
Науково-виробниче підприємство «Укренергомаш» г. Харьков, ул. Ахсарова, д. 20, кв. 58 Протченко Денис Анатольевич приобретено 29.04.2011
«Нафтатрейд» г.Киев Прохорова Ольга Владимировна приобретено
«Облпостач-Сервіс» г.Кировоград, ул. Волкова, 10, корпус 3 Сюльдюмов Сергей Александрович зарегистрировано 23.05.2011
«Олквін» АРК, г.Симферополь, Карла Маркса, 36 Шуть Юрий Сергеевич приобретено 14.01.2011
«Радеус» АРК, г.Симферополь, ул. Чехова, 51 Гетьман Иван Александрович зарегистрировано 18.01.2011
«Райагрострой-Перспектива» АРК, г. Симферополь, ул. Севастопольская, 42 Дмитриев Дмитрий Игоревич приобретено 16.11.2010
«Світ Гардин» г. Киев,
ул. Рижская 73-Б
Кирсанова Людмила Петровна приобретено 25.05.2011
Ст г.Киев, ул. Владимирская, 7, офис 1 Левченко Александр Андреевич приобретено 15.06.2011
«Статус-Софт Кконсалтінг» АРК, г.Симферополь, ул. Шахтеров, 68 Кусков Сергей Борисович приобретено 23.03.2011
Студія корпоративного іміджу «Графін» Харьковская обл., Харьковский район, пгт Высокий, пер. Симферопольский, 17 Колбасов Александр Юрьевич приобретено 21.08.2010
«Східенергопостач-2» АРК, г. Симферополь, проспект Победы, 54 Фролов Кирилл Андреевич зарегистрировано 30.07.2010
«Таг-Харків» Харьковская обл., Харьковский район, пгт Высокий, ул. Спортивная, 26 Лямичев Юрий Сергеевич зарегистрировано 16.10.2009
«Таннарі» АРК, г.Симферополь, ул. Некрасова, 9 Коптева Татьяна Алексеевна зарегистрировано 23.09.2010
ТД «Експрес-Авто» Мирский Олег Иванович приобретено
ТК «Аксіома» АРК, г.Симферополь, ул. Чайкиной, д. 1, комн. 414 Смоляков Сергей Викторович приобретено 16.06.2011
«Торггазстрим ЛТД» АРК, г. Симферополь, ул. Ушинского, д. 2/46, оф. 4 Буряк Александр Николаевич зарегистрировано
Торговельна компанія «Металспецтех» 69035, Запорожская обл., г. Запорожье, ул. Сорок лет Сов. Украины, д. 51, кв. 33 Орленко Евгений Дмитриевич приобретено 16.12.2010
Торговий дім «Еенерджи» АРК, г.Симферополь, ул. Рубцова, 44 Смирнов Олег Викторович зарегистрировано 05.01.2011
«Універсалоптторг-Х» АРК, г.Симферополь, ул. Субхы, д. 1 Б Цебро Юрий Анатольевич зарегистрировано 29.12.2010
УСК «Рафо» ул. М.Залка, 8-В, кв. 65 Никулин Андрей Викторович приобретено 28.04.2011
«Фешин Мобайл» АРК, г. Симферополь, ул. Севастопольская, 42 Просянников Юрий Александрович приобретено
Фірма «Ломар» АРК, г.Симферополь, ул. Глинки, 57 Плахотников Дмитрий Георгиевич приобретено 16.02.2011
«Фіскус-21» АРК, г. Симферополь, ул. Глинки, 80 Непран Сергей Юрьевич зарегистрировано 26.01.2009
«Херсонпобутгаз» Харьковская обл., Харьковский район, пгт Высокий, ул. Ленина, 24 Танков Дмитрий Викторович зарегистрировано 27.05.2010
«Цулассунг компані» г.Харьков, пр-т Гагарина, 43/2 Кравченко Олег Михайлович зарегистрировано 31.07.2009
«Чед-Насад» АРК, г.Симферополь, ул. Некрасова, 9 Гвоздев Олег Николаевич зарегистрировано 27.09.2010

 

 

 

Севгиль Мусаева, Александр Акименко,  Forbes.ua

Сергей Курченко. Бензиновая петля Украины

 

Хто такий Сергій Курченко

Назва «ГазУкраїна-2009» стала відомою широкій громадськості восени 2012 року. Тоді в пресі з’явилися перші публікації про цю групу компаній, яку оголосили ледь не «газовим королем України».

Першим помітним повідомленням була інформація про те, що «ГазУкраїна-2009» має намір придбати неробочий Лисичанський нафтопереробний завод. Саме у цій історії вперше спливло ім’я невідомого харківського бізнесмена Сергія Курченка.

Авторами першого ґрунтовного розслідування про цю людину стали журналісти видання Forbes.ua. Їм навіть вдалося знайти список з 55 фірм, які можуть входити у групу харків’янина.

Тоді ж з’ясувалося, що невідома група, яку контролює Курченко, за два роки досягла фантастичних результатів на нафтогазовому ринку. За інформацією ЗМІ, «ГазУкраїна-2009» фактично монополізувала український ринок скрапленого газу та активно просувається на бензиновому ринку, користуючись небаченими пільгами.

Більше того, в кінці 2012 року Сергій Курченко купив футбольний клуб «Металіст» у харківського олігарха Олександра Ярославського.

Підозри щодо методів роботи групи «ГазУкраїна-2009» найбільш повно викладені удепутатському запиті «свободівця» Юрія Сиротюка до СБУ та Генпрокуратури.

Зокрема, стверджується, що ця група викупляє більше 80% скрапленого газу, що виробляється державним «Укргазвидобуванням» та «Укрнафтою», на спецаукціонах, які покликані забезпечити населення дешевим пальним.

Причому завдяки рішенням уряду Миколи Азарова компанії групи купують цей газ за пільговою ціною, а продають його для заправки автомобілів за ринковою, у тому числі за готівку та без сплати податків. Стверджується, що таким чином за дев’ять місяців 2012 року бюджет України недоотримав близько 1,6 млрд грн.

Також у запиті Сиротюка зазначається, що з весни 2012 року «ГазУкраїна-2009» «розпочала діяльність з контрабандного ввезення на територію України бензину». При цьому нібито використовуються схеми «обірваного транзиту» та «фіктивного експорту». Втрати держави від такої діяльності оцінюються 1,4 млрд грн.

Більше того, стверджується, що розвитку групи «ГазУкраїна-2009» активно допомагає Держмитслужба. Митники нібито спеціально затримують оформлення імпортних нафтопродуктів та скрапленого газу, щоб створити преференції для «харків’ян».

Крім того, одним з основних джерел доходів групи називають держзакупівлі. Компанії, які відносять до групи Курченка, у 2011—2012 роках стали переможцями тендерів на суму більше 4,5 млрд грн. Левова частка — це тендери «Нафтогазу» та його «дочок» — «Укргазвидобування», «Укртрансгазу» та «Чорноморнафтогазу».

«Економічна правда» спробувала розібратися, яким чином Сергій Курченко та його група компаній досягли таких результатів.

27-річний геній

На сайті ФК «Металіст» опублікована офіційна біографія Курченка. Згідно з нею, він народився 21 вересня 1985 року у малозабезпеченій родині в Харкові. Навчався у звичайній середній школі і займався карате.

Стверджується, що Курченко з 16 років працював в компанії «Експогаз» і протягом двох років пройшов шлях від кур’єра до заступника комерційного директора, який курирував напрямок дрібнооптової торгівлі. Одночасно майбутній «газовий король» навчався у Харківському політехнічному інституті за напрямом «Економіка і підприємництво».

У 19 років Курченко залишив «Експогаз» і зайнявся самостійним бізнесом. «Отриманий досвід і залучене фінансування дозволили йому здійснити ряд успішних інвестиційних проектів на первинному будівельному ринку і на земельному ринку в Харківській області», — йдеться у біографії бізнесмена.

2008 року Курченко здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Інтелектуальна власність» і переїхав до Києва. А вже у 2009 році створив «ГазУкраїна».

Зазначається, що паралельно з розвитком бізнесу з 2009 по 2011 рік він навчався в Юридичній академії ім. Ярослава Мудрого, здобувши другу вищу освіту за спеціальністю «Правознавство».

Тепер, за офіційною інформацією, група Курченка контролює 20% ринку скрапленого газу в Україні та «посіла лідируючі позиції на ринку нафтопродуктів України».

«Для формування стійких каналів збуту група з початку 2011 року приступила до створення власної збутової мережі АЗС на території України та на ринках Центральної Європи», — написано у довідці.

«З 2010 року почалася активна експансія групи на ринки Росії, Білорусії, Казахстану. В даний час на частку цих держав припадає до 40% операцій групи. Стратегія її розвитку передбачає подальше зростання в цьому напрямку», — зазначається у біографії Курченка.

Однак що ж являє собою творіння харківського таланту? Прес-служба «ГазУкраїна-2009» повідомила «Економічній правді», що не розкриває склад групи. «Це наше право як комерційної структури», — наголосили у компанії. А «журналістський» список фірм, за версією групи Курченка, «практично не має нічого спільного з реальністю».

«Група компаній „ГазУкраїна-2009“ включає в себе два основні напрямки: зріджений газ і нафтопродукти. Флагманськими структурами групи є ТОВ „ГазУкраїна-2009“ — у напрямку скрапленого газу та ТОВ „ГазУкраїна-2020“ — у напрямку нафтопродуктів. Крім того, навколо зазначених структур існує ряд компаній, що здійснюють різноманітну комплексну підтримку даних бізнесів», — заявили у прес-службі.

Фікція?

Водночас джерела «Економічної правди» на ринку стверджують, що оприлюднена інформація про склад групи майже повністю відповідає дійсності.

Найцікавіше, що в жодній з 55 компаній, які пов’язують з Курченком, включаючи ТОВ «ГазУкраїни-2009», бізнесмен не є ні засновником, ні директором. Але у його прес-службі підтвердили, що Курченко є президентом однієї з «флагманських структур».

Ці компанії зареєстровані переважно у Харківській області та в Криму, часто у квартирах звичайних будинків. Засновниками та директорами цих фірм є різні невідомі люди. Часто засновником і директором є одна й та сама особа. Що, до речі, вважається однією з ознак фіктивності.

У Єдиному реєстрі судових рішень можна знайти купу ухвал судів різних регіонів України, у яких фігурують компанії з «журналістського списку».

Ці фірми потрапляли у поле зору податківців як можливі фіктивні фірми, які можуть бути ланками «конвертаційних центрів». Втім, у прес-службі Курченка не підтверджують належність цих компаній до групи, та наголошують: «Немає сенсу коментувати припущення без реальних фактів або конкретних доказів».

Але і з самою «флагманською» фірмою були негаразди. Навесні 2012 року ТОВ «ГазУкраїна-2009» фігурувало в адміністративному позові «Миколаївгазу» до податкової.

Митарі виявили, що у січні 2011 року «Миколаївгаз» занизив податок на додану вартість на 199 тис грн. «Проблемним» виявився контракт з «ГазУкраїна-2009», за яким «Миколаївгаз» купив у компанії Курченка скраплений газ.

«В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв’язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування, якість товару, оприбуткування та зберігання товару. Актом перевірки… зроблено висновок, що у ТОВ „ГазУкраїна-2009“ відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні транспорті засоби, виробничі активи, складські приміщення», — йдеться у судовій ухвалі.

Також податківці надали суду документи, що свідчать про відсутність компанії Курченка за юридичною адресою.

«За юридичною адресою ТОВ „ГазУкраїна-2009“ знаходиться приватний будинок. Згідно з рапортом працівника податкової міліції встановлено, що знайти в Харкові колишнього керівника… та діючого директора ТОВ „ГазУкраїна-2009“ не було можливим, оскільки за адресою своєї реєстрації вони не проживають, та сусіди нічого про них не знають», — йдеться у документі.

Хоча «Миколаївгаз» заперечував проти таких висновків податківців, суд вирішив, що фіскальний орган правильно дійшов висновку про безтоварність операцій з «ГазУкраїна-2009» та відмовився скасовувати донарахування податків.

Як йдуть справи на іншій благодатній ниві — у закупівлях державних нафтогазових компаній — допоможе зрозуміти інша справа.

У лютому 2012 року слідчий з особливо важливих справ МВС порушив кримінальну справу за фактом заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах при здійсненні поставки обладнання підприємством «Віртус-ХХI» на адресу ДК «Укргазвидобування».

Ця приватна фірма фігурує у «журналістському списку» як така, що може входити до групи Курченка. У прес-службі «ГазУкраїна-2009» заявили, що «Віртус-ХХI» не має до них стосунку. Однак справа була дуже цікавою. Приватна компанія перемогла у тендері «Укргазвидобування» на поставку фонтанної арматури та колонних головок.

«15 комплексів фонтанної арматури та 37 комплексів колонних головок, які нібито були виготовлені  ВАТ „Сібнєфтєгазмаш“ та поставлені ТОВ „Віртус-ХХI“ на адресу ДК „Укргазвидобування“, в дійсності даним підприємством не виготовлялися та на митну територію України не ввозилися, що свідчить про безтоварність цих фінансово-господарських операцій та призвело до незаконного заволодіння невстановленими особами державними коштами в сумі 15 023 тис грн», — йшлося у постанові слідчого, що цитується в судовому рішенні у цій справі.

Втім, суд, розглядаючи скаргу адвоката керівника «Віртус-ХХI», вирішив, що слідчий виніс постанову про порушення справи, ґрунтуючись на своїх припущеннях, і скасував її. Таким чином, справа була закрита і більше не згадувалася.

Однак така інформація все ж наштовхує на роздуми про те, як на держзакупівлях були зароблені 4,5 млрд грн, які приписують групі «ГазУкраїна-2009».

Коментуючи «тендерні успіхи», у прес-службі «ГазУкраїна-2009» заявили, що група «веде активну роботу на ринку України, в тому числі бере участь у тендерах, що проводяться в державних підприємствах».

«Зазначені тендери проводяться в суворій відповідності до вимог чинного законодавства, про що свідчать неодноразові перевірки відповідних державних органів. Всі зобов’язання, взяті на себе, групою компаній виконано в повному обсязі. Крім того, зазначені тендери — відкриті і прозорі, в них бере участь безліч інших господарюючих суб’єктів», — розповіли у прес-службі.

«У тому випадку, коли наші пропозиції виявляються найбільш вигідними замовнику, ми перемагаємо. Але говорити про названі вами обсяги і суми не доводиться. Все набагато скромніше», — наголосили у Курченка.

Зв’язки

Курченко є вкрай непублічною особою. Будь-які намагання зустрітися або поговорити напряму з цією людиною є марними. Всі контакти з журналістами здійснюються лише через прес-службу.

Більше того, про Курченка ніхто не хоче говорити. Навіть Олександр Ярославський, якій продав йому улюблену іграшку, уникає розмов про молодого харків’янина.

Але найчастіше у зв’язку з прізвищем Курченка вживають слово «Сім’я». Серед обізнаних людей існує думка, що харків’янин дружить із старшим сином президента Олександром Януковичем, а співпрацює з першим віце-прем’єром Сергієм Арбузовим.

Також у зв’язку з групою «ГазУкраїна-2009» часто спливає ім’я сина генерального прокурора Артема Пшонки. Щоправда, сам Пшонка категорично спростовує свій зв’язок з Курченком.

У прес-службі газової групи також запевняють, що жоден високий чиновник їх не підтримує: «Щодо натяків на зв’язок з вищими українськими чиновниками слід нагадати: такий зв’язок є протизаконним, корупційним, і компанія, яка будує цивілізований і прозорий бізнес, не може і не повинна собі дозволяти таких зв’язків».

«Постійні ж запитання на цю тему є прихованою формою порушення з боку журналістів базового демократичного принципу презумпції невинуватості. Не можна будувати суспільство, що базується на принципах цивілізованого ринку, порушуючи ці принципи», — по-філософськи зазначили у Курченка.

Справді, документально підтвердити якісь високі зв’язки групи «ГазУкраїна-2009» дуже важко. Однак «Економічній правді» вдалося дещо з’ясувати.

Слід Фірташа

До сфери впливу групи Курченка останнім часом відносять маловідомий харківський «Реал банк».

До осені 2011 року ця фінустанова належала страховій компанії «Лемма-Віте». Однак страховики продали свій банк. Після продажу виникла цікава ситуація, коли у банку відсутні власники істотної участі — всі акціонери мають пакети менше 10% акцій. Тож офіційно невідомо, хто фактично контролює «Реал банк».

Однак у системі розкриття інформації на фондовому ринку можна знайти дані про менеджмент установи.

Наприклад, член наглядової ради «Реал банку» Віталій Малько раніше обіймав посаду керівника фінансового відділу ТОВ «Експогаз», яке входить у групу Курченка. Член ревізійної комісії фінустанови Вікторія Бура раніше працювала менеджером у фінансовій діяльності однієї з «флагманських» структур «ГазУкраїна-2020».

А колишній директор департаменту з продажу природного газу ТОВ «ГазУкраїна-2020» Богдан Поп’юк є головою наглядової ради «Реал банку».

Найцікавіше, що, до переходу в групу Курченка Богдан Поп’юк багато років працював головою правління «Запоріжгазу» та «Івано-Франківськгазу». Ці облгази відносять до сфери впливу бізнесмена Дмитра Фірташа.

Складно повірити, що менеджера такого рівня можна легко перекупити. А от сумніватися в тому, що Фірташ має інтерес на всьому газовому ринку, не доводиться.

Також варто зазначити, що розквіт імперії Курченка стався в часи, коли паливно-енергетичний сектор країни курирував міністр Юрій Бойко. Чи знав нинішній віце-прем’єр про нову «зірку»? Цілком очевидно, що так.

Якщо не особисто, то напевно йому не могла не впасти в око компанія, яка монополізувала величезний ринок зрідженого газу. Більш того, надприбуток «ГазУкраїни-2009» отримувався за рахунок ДК «Укргазвидобування», яке курирує товариш Бойка – Дмитро Фірташ.

Можна навіть сказати так: якщо б Фірташа не влаштовував існуючий розклад на ринку скрапленого газу, то «свій» міністр уже давно перекрив би існуючу схему.

Те ж саме стосується величезного впливу групи Курченка на ринку імпортних нафтопродуктів. В окремі місяці складалася унікальна ситуація: ті оператори АЗС, які називають себе «імпортерами», насправді купували пальне всередині України, у групи Курченка. Чи знав про це Бойко? Напевно, адже його міністерство безпосередньо регулює «стелю» цін на ринку нафтопродуктів.

Щоправда у прес-службі GroupDF заявили, що їх корпорація, «ГазУкраїни-2009» та «Реал банк» не є афільованими структурами. Не підтвердили зв’язок з Фірташем і Бойком й у групі Курченка. «Група „ГазУкраіна-2009“ не є партнером ні пана Фірташа, ні пана Бойка», — зазначили у прес-службі.

Однак «Економічній правді» вдалося виявити ще один цікавий зв’язок Курченка.

Донецький слід

Як вже зазначалося, «ГазУкраїни-2009» та структури, які відносять до неї, зареєстровані на різних невідомих осіб.

"КМК-Ойл"

Однак сам Курченко офіційно є співзасновником ТОВ «КМК Ойл», що зареєстроване у селищі Васищеве Харківської області. Ця компанія з’явилася ще в кінці 2006 року, а її видом діяльності є оптова торгівля паливом. Ще одним співзасновником «КМК Ойл» значиться мешканець Запорізької області Олександр Поздняков.

Але виявилося, що «КМК Ойл» заснувала ще одну компанію в місті Макіївка — ТОВ «Марснабгаз». Адресою останньої значиться адміністративно-побутовий корпус Донецької газонаповнювальної станції скрапленого газу ПАТ «Донецькоблгаз».

"Марснабгаз"

Офіційно «Марснабгаз» не має телефону. Основним видом діяльності компанії є здавання в оренду власного нерухомого майна. Але «КМК-Ойл» Курченка має лише 50% ТОВ «Марснабгаз». Їхнім партнером є мешканець Донецька Євген Миколайович Масс. І тут починається найцікавіше.

Євген Масс є акціонером ПрАТ «Макіївкагаз» і навіть обіймає посаду голови наглядової ради товариства. Іншим акціонером цього міськгазу також була його сестра Оксана Миколаївна Масс. Основним її місцем роботи є посада першого заступника глави правління держкомпанії «Газ України» — «дочки» «Нафтогазу».

Сім'я Масс. Фото persona21vek.com.ua

Більше того, батько Оксани та Євгена Микола Масс є головою правління «Донецькоблгазу», депутатом Донецької облради від Партії регіонів і дуже шанованою людиною у столиці Донбасу.
Згідно з офіційною біографією, Микола Масс працює у газовій сфері з часів Леоніда Брежнєва і є кар’єрним газовиком. Керівником «Донецькоблгазу» він став за часів першого прем’єрства Віктора Януковича.Більше того, батько Оксани та Євгена Микола Масс є головою правління «Донецькоблгазу», депутатом Донецької облради від Партії регіонів і дуже шанованою людиною у столиці Донбасу.

Але і це ще не все. Найбільшим акціонером «Донецькоблгазу» досі є держава через «Нафтогаз». Але 24% акцій компанії також належить Володимиру Шелудченку. Також ця людина, разом з родиною Масс, була акціонером того ж «Макіївкагазу».

Найбільшим кар’єрним успіхом Шелудченка була посада глави «Нафтогазу», яку він обіймав за часів другого уряду Януковича — з серпня 2006 року до лютого 2007 року. Вважалося, що Шелудченко є людиною тодішнього куратора паливно-енергетичного комплексу Андрія Клюєва.

Однак ще у ті часи ділові видання називали Шелудченка «улюбленим енергетиком» Януковича. Зазначалося, що вони є давніми знайомими.

В інтернеті про родину Масс мало згадок, але ті, які є, також дозволяють скласти уявлення про впливовість. Наприклад, Оксана та Євген Масс були в складі делегації фонду «Православний Крим» і особисто вітали Московського патріарха Кирила.

На іншому релігійному сайті «Донбас православний» можна знайти новину від 2010 року про те, що Микола Масс брав участь у церемонії підключення до газової мережі села Сергіївка Слов’янського району Донецької області.

Микола Масс та Віктор Пшонка

Це рідне село генпрокурора Віктора Пшонки, який разом з начальником «Донецькоблгазу» брав участь у тій церемонії.

* * *

Джерела «Економічної правди» стверджують, що Сергій Курченко справді спілкується з першим заступником глави правління державної компанії «Газ України» Оксаною Масс. Однак жодних подробиць цього спілкування з’ясувати не вдалося.

У прес-службі харківського бізнесмена на питання про зв’язки з родиною Масс відповіли цікавим чином: «Група „ГазУкраїна-2009“ знайома із зазначеними особами, але комерційних проектів не веде».

Редакція також зверталася до ДК «Газ України» з проханням про коментар самої Оксани Масс, але відповіді не отримала. Втім, ЕП все ще чекає на відповідь і готова її опублікувати.

У прес-службі Курченка також переконують, що не мають жодних партнерських відносин з провідними бізнесменами країни. Однак повірити в це важко.

Звісно, наведені вище зв’язки жодним чином не є доказом якихось гріхів. Можливо, це просто ділові знайомства та невеликі партнерські проекти. Однак загальновідомо, що в Україні «високі» знайомства — запорука успіху. Можливо, саме там варто шукати відповідь на питання, звідки з’явилася газова група, про яку ніхто не хоче говорити.

 

Сергій Щербина, Економічна правда

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: