Сообщения с тегами ‘Курченко’

Лещенко вимагав від генпрокурора Луценко «не дружити» з Опоблоком

Опубликовано: Березень 15th, 2018

Lucenko-rigi1

 

У залі Верховної Ради сталася суперечка між головою фракції «Опозиційний блок» Юрієм Бойко та депутатом від «Блоку Петра Порошенка» Сергієм Лещенком через «вишки Бойка»

Це сталося під час обговорення подання щодо притягнення до кримінальної відповідальності нардепа Євгена Бакуліна, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Так у парламенті кілька разів було озвучено питання чи планує Генпрокурор Юрій Луценко у подальшому подати до Ради подання на зняття недоторканності ще і з Бойка.

Генпрокурор заявив, що поки не планує звертатися до парламенту щодо нього, оскільки не має достатньої кількості доказів щодо участі нардепа у корупційних схемах, у тому числі так званих «вишок Бойка».

В свою чергу голова фракції Опоблоку заявив, що він жодного разу не виправдовувався, коли «у пресі почалася брудна кампанія» проти нього.

«Я давав необхідні пояснення прокуратурі. Я знаю, хто був замовником тих брудних матеріалів, знаю журналістів, які були найняті для цієї роботи, і навіть знаю,  скільки їм було проплачено», — сказав Бойко.

«Також знаю журналіста, який нещодавно збирався стати моральним авторитетом у країні, а потім сам опинився фігурантом кримінального провадження і не зміг дати пояснення, де він взяв гроші на купівлю квартири», — додав він.

Після нього до трибуни парламенту вийшов Серій Лещенко, який заявив, що довго чекав, доки питання «вишок Бойка» буде звучати у Раді.

«Дякую Генпрокурору, що він довів цю справу до проміжного фіналу. Але, пане прокуроре, тут нема головного фігуранта. На 48 сторінці подання вказується, що чверть грошей, які були вкрадені, отримала донька Бакуліна. У мене питання: а ким був Бакулін, щоб Янукович з ним поділився чвертю вкрадених грошей?», — сказав Лещенко.

За його словами, Бакуліна привезли до Києва і «посадили у відповідне крісло підписувати папери» і він був ніхто для того, щоб отримати 25 мільйонів доларів на рахунок своєї доньки.

«Бакулін ці гроші віддав для іншого фігуранта, який нещодавно, буквально кілька хвилин тому, стояв на цій трибуні. Тому що саме цей фігурант, як керівник пана Бакуліна, мав всі повноваження для того аби зупинити або пришвидшити купівлю цих бурових установок», — заявив нардеп.

«Ви стверджуєте, що нема подання на Бойка. А я знаю, що слідчим ГПУ Адріаном Лупу, ще в 2015 році було подання, зроблене на пана Шокіна щодо участі Бойка в аферах Курченка по скрапленому газу», — сказав Лещенко.

Він додав, що Шокін не вніс це подання  до парламенту, але пізніше воно було передане Луценку, коли він став генпрокурором.

«Слідчий довів, що він був членом організації Курченка у справі „Вишок Бойка“ і сприяв викраденню цих грошей. Але ви стверджуєте, що подання нема. Хоча я вам віддав його у залі парламенту. Якщо ви не можете довести участь Бойка у справах з Бакуліним, внесіть подання по скрапленому газу», — зазначив Лещенко.

Також він подякував журналістам, які у своєму  розслідуванні викрили корупційну схему щодо «вишок Бойка».

В свою чергу Луценко підтвердив, що саме завдяки журналістському розслідуванню вдалося зупинити подальше розкрадання державних коштів та провести слідство у цій справі.

Але зазначив, що питання подання щодо притягнення до кримінальної відповідальності Бойка є неправдою.

«Щодо Лещенка, який вручав мені папірці, схожі на подання, я отримав офіційну відповідь від керівника відділу спецрозслідувань Горбатюка, де повідомлялося, що такого подання не було. Його просто не існує», — сказав Генпрокурор.

Також Луценко додав, що не може опиратися на журналістські твердження і здогадки щодо того, що не Бакулін отримав 25 мільйонів доларів, а саме Бойко, оскільки це не доведено.

Він рекомендував «не опиратися на емоції, а тільки на факти».

Раніше генпрокурор Юрій Луценко заявив, що Україна має намір продати дві так звані «вишки Бойка» — бурові установки для видобутку нафти і газу на чорноморському шельфі, — які були заарештовані в 2015 році.

Також, за його словами, ГПУ на даному етапі слідства не має доказів причетності лідера фракції «Опозиційний блок» Юрія Бойко в корупційній схемі, пов’язаній з покупкою двох самопідйомних бурових установок.

Як відомо, У 2014 році Росія захопила обидві установки, коли був анексований Крим. При цьому вони залишалися на Одеському родовищі, яке знаходиться набагато ближче до материкової частини України, ніж до півострова.

У грудні 2015 року РФ відвела «вишки Бойка» ближче до окупованого Криму.

23 грудня 2015 року Печерський суд Києва задовольнив клопотання ГПУ про арешт «вишок Бойка» — бурових установок на чорноморському шельфі, за які сім років тому Україна переплатила 400 млн доларів.

У січні 2017 року український суд заарештував захоплені Росією бурові установки.

У травні 2017 року Генпрокуратура заявила, що слідством не встановлено фактів підписання від імені Бойка документів щодо проведення закупівель так званих «вишок Бойка».

1 лютого 2018 року Луценко повідомив, що колишньому главі Національного банку Сергію Арбузову ооглошено нову підозру «за фактом співучасті взаволодінні коштами ДАТ» Чорноморнафтогаз «в сумі 3,2 млрд грн при покупці двох самопідйомних бурових установок В312 і В319».

Рубрики Луценко Юрій Теги: , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Лещенко вимагав від генпрокурора Луценко «не дружити» з Опоблоком

#Курченко платил сотни тысяч долларов #Саакашвили за захват государственной власти в Украине. Запись разговора. Видео

Опубликовано: Грудень 5th, 2017

Saakahvili-Miho8-500x405

 

Генпрокуратура опубликовала видео, в котором, как утверждают в ведомстве, изложены подробности операции по разоблачению финансирования деятельности лидера партии Рух новых сил Михаила Саакашвили беглым олигархом Сергеем Курченко.

В частности, в ролике присутствует аудиозапись разговора Саакашвили и Курченко, датированная 20 ноября 2017 года, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

В сообщении на сайте ГПУ отмечается, что с мая 2017 года правоохранители «осуществляют контроль» за лицами, содействующими Курченко и другим участникам преступной организации Виктора Януковича «в попытках установления контроля над политическими процессами в Украине».

В Генпрокуратуре подчеркнули, что в рамках расследования получены доказательства финансирования массовых акций протеста и «сговора Курченко и приближенных к нему лиц с гражданином Украины Северионом Дангадзе и Саакашвили с целью захвата госвласти в Украине».

«Было установлено прямое общение Курченко и его доверенного лица с Дангадзе и Саакашвили и финансирование их деятельности путем передачи тремя траншами денежных средств на общую сумму около $500 тысяч для организации массовых акций протеста в городах Украины, склонения граждан к акциям неповиновения действующей власти с целью дальнейшего ее смещения…, а также достигнута договоренность о ежемесячном финансировании указанных акций в размере около $1 млн», — говорится в сообщении.

4 декабря 2017 года Дангадзе был задержан в одной из центральных областей «при попытке бегства за границу». Как утверждают в ГПУ, у него была изъята часть полученных от курьера Курченко денег. Дангадзе было объявлено подозрение в содействии участникам преступных организаций и сокрытии их преступной деятельности (ст. 256 УК).

В ГПУ подчеркнули, что следствие усматривает в действиях Дангадзе, Саакашвили, Курченко и его доверенного лица признаки покушения на содействие участникам преступной организации, финансирования действий по свержению госвласти и покушения на совершение таких действий (ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 256; ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 110-2; ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 110-2 УК).

Утром 5 декабря 2017 года в квартире лидера партии Рух новых сил Михаила Саакашвили в Киеве прошел обыск. Политик при этом забрался на крышу дома и якобы обещал спрыгнуть, если его попытаются задержать. Позднее сотрудники СБУ все же увели его с крыши (видео), вывели из дома и усадили в авто, которое тут же было заблокировано протестующими, в том числе депутатами. Все это сопровождалось потасовками протестующих с силовиками (фото).

Саакашвили вручили подозрение.

Саакашвили проходит по ч. 1 ст. 256 УК (содействие участникам преступных организаций и сокрытие их преступной деятельности), его подозревают в подготовке госпереворота. ГПУ заявила, что протестные акции политика финансировал беглый олигарх Сергей Курченко.

Рубрики Курченко Сергій, Саакашвілі Міхеіл Теги: , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до #Курченко платил сотни тысяч долларов #Саакашвили за захват государственной власти в Украине. Запись разговора. Видео

Лещенко раскрыл масштабный сговор по перепродаже газа с участием первых лиц страны. Видео

Опубликовано: Вересень 12th, 2016

Poroshenko-Firtash1

 

На уровне президента Украины Петрa Пoрошенко и Дмитрия Фиртaша существует мaсштабный сговор. Он был зафиксирoван в Вене в мaрте 2014 года, когда был подaн так назывaемый Венский пaкт. Об этом в эфире телекaнала заявил народный депутат Сергей Лещенко, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

«Виталий Кличко не пошел на выборы президента, Фирташ гарантировал, что Кличко не пойдет, и вся политическая группировка получила гарантии своего политического долголетия и непреследования со стороны новых властей. Юрий Бойко же неоднократно помогал власти в их „деликатных“ вопросах, что касается, например, недостачи голосов для принятия решений в парламенте», — рассказал Лещенко.

По его словaм, в 2014 году была организовaнна афера со сжиженным газом, когда Курченко, соратник Януковича, газ, который должен был идти на нужды населения, продавал коммерческим предприятиям, чем нанес большие убытки государственным предприятиям, которые измеряются миллиардами гривен.

«По этому уголовному делу Юрий Бойко был в качестве „почти готового“ подозреваемого», — добавил Лещенко.

Он сообщил, что летом 2015 года следователи Генеральной прокуратуры, в чaстности, Адриaн Лупу готовили предстaвление в пaрламент на зaдержание и арест Бойкo по делу сжиженного гaза Курченко. Однако вместо того чтобы это представление подписaть и напрaвить в Верховную Рaду для выполнения, тогдaшний генпрокурор Виктор Шокин его зaблокировал, «спрятал в сейф в Генерaльной прокуратуре и не дал ему дальнейшего развития».

«Юрий Луценко, новый генпрокурор, это дело точно так же не продвигает. Более того, он передал это производство из Главного следственного управления в военную прокуратуру, господину Матиосу (Анатолий Матиос — главный военный прокурор Украины с 27 августа 2014, заместитель генерального прокурора Украины). Матиос, который вообще не имеет никакого отношения к этой сфере деятельности, его сфера — это военные преступления, вместо того чтобы заниматься своими прямыми обязанностями, он якобы расследует дело сжиженного газа Курченко», — отметил Лещенко.

Он рaссказал, что по этому делу был зaдержан млaдший из братьев Кацуб. Он рaнее был зaместителем главы прaвления компании «Нафтогаз Украины» и принимал непосредственное учaстие в афере Курченко со сжиженным гaзом. Его стaрший брат, который также занимал эту должность и бежaл за грaницу, сейчас прячется от следствия.

По информации Лещенко, плaн заключaлся в том, что братья Кацубы соглaсятся с тем, что нaнесли ущерб бюджету и соглaсятся компенсировать чaсть этих убытков в госбюджет согласно соглaшению со следствием. Также часть денег должнa быть уплаченa в качестве взятки отвeтственным сотрудникам ГПУ.

«Главное условие братьев Кацуб — разоблачительные показания, которые они дадут, они скажут, что Бойко непричастен к афере Курченко со сжиженным газом и главную ответственность возложат на Сергея Арбузова и Сергея Курченко. Таким образом они выведут Юрия Бойко «из-под удара», — подчеркнул нардеп.

Рубрики Бойко Юрій, Порошенко Петро Теги: , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Лещенко раскрыл масштабный сговор по перепродаже газа с участием первых лиц страны. Видео

Мозок Луценка частково контролюється Матіосом, — Лещенко. Відео

Опубликовано: Липень 18th, 2016

Lucenko-genprokuror1

 

Військовий прокурор Анатолій Матіос сьогодні є надзвичайно впливовою постаттю в Генеральній прокуратурі, за Луценка він фактично став його правою рукою, скориставшись прогалинами в юридичних знаннях генпрокурора.

Про це в ефірі на телеканалі ZIK заявив народний депутат Сергій Лещенко, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Можу навіть сказати, що мозок Луценка частково контролюється Матіосом, бо перший не має фахових знань з кримінального права, а військовий прокурор цим зловживає. Фактично він впливає на Луценка, користуючись прогалинами в його знаннях», ­- висловив припущення народний депутат.

На думку Сергія Лещенка, саме Матіос домігся, що дві гучні кримінальні справи щодо злочинів, скоєних наближеними до Януковича особами, передали до військової прокуратури.

«Я нагадаю, що ця прокуратура є спеціалізованою, що має повноваження розслідувати злочини, скоєні в зоні АТО, на території військових частин, та злочини військовиків. Яке відношення мають справи Курченка та Клименка, двох соратників Януковича, фінансових аферистів, до військової прокуратури? Моє переконання – справи передали до військової прокуратури, щоб злити або вивести когось з-під удару у цих справах, або створити якісь бонуси для окремих людей. У випадку із прокурором АТО Куликом справу Курченка йому передали, щоб він потім міг казати – я розслідував цю справу, а мене НАБУ намагається покарати за незаконне збагачення», ­– сказав  Сергій Лещенко.

Рубрики Луценко Юрій Теги: , , , , , , Коментарі Вимкнено до Мозок Луценка частково контролюється Матіосом, — Лещенко. Відео

Коломойский намеревался внести залог за Кацубу, а сепар Киссе собрал подписи за выдачу его на поруки

Опубликовано: Липень 14th, 2016

Kacuba-Oleksandr22

 

Олигарх Игорь Коломойский намеревался внести залог в размере 450 млн гривен за экс-главу «Нафтогаза» Александра Кацубу, который обвиняется в участии в преступной группировке Виктора Януковича.

Об этом в интервью Соне Кошкиной рассказал главный военный прокурор Анатолий Матиос, сославшись на информацию оперативных служб, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

При этом он отметил, что это не единственная попытка «помочь» Кацубе избежать уголовной ответственности.

«Из-за кулис расскажу, что Антон Киссе, который не безосновательно изучался СБУ в части причастности к предполагаемому созданию Бессарабской республики, обходил пол-парламента и собирал подписи о выдачи Кацубы на поруки. Предварительно было зарезервировано 67 подписей», — рассказал Матиос.

“Были и другие моменты. Например, попытка установить контакт со всеми возможными и невозможными руководителями, которые касаются дела Кацубы. Кроме меня — ведь имею репутацию не совсем профессионального человека. Но мы добились ареста и, на удивление, выиграли апелляцию. Хотя в каждый день задержания этих людей (бывших чиновников Януковича — ред.) Кулик (старший прокурор по делу — ред.) получал повестку от НАБУ, а генеральный прокурор должен был просить (НАБУ — ред.) о переносе уголовных процессуальных действий в отношении него на неделю, — добавил Матиос.

Кроме того, военный прокурор подтвердил причастность экс-замгенпрокурора Виталия Касько к юридической фирме, которая «обслуживала» схемы Курченко.

«Я не могу раскрывать тайну следствия. То, что Кулик наговорил в интервью, защищая себя — его право. Наговорил он много чего, и я вынужден это подтвердить. Действительно, юридическим опекуном, хедлайнером всех схем Курченко является юридическая компания — чрезвычайно мощная, профессиональная, узнаваемая — «Арзингер». Бывший компаньон, управляющий партнер компании «Арзингер» — Виталий Касько. По Виталию Каську незаконного обогащения НАБУ не нашло. По Кулику активно расследуют. Я не верю в совпадение и подозревать не хочу, но и не имею никаких документальных оснований говорить, что это случайность», — рассказал Матиос.

«Поймите, корпоративные войны, в том числе, которые разгорелись в результате обысков адвокатов (НАБУ заявило о причастности к делу Онищенко трех адвокатов, что якобы регистрировали фиктивные фирмы — ред.), достаточно детально регламентированы в законе. Чтобы проводить следственные действия в отношении адвокатов в связи с осуществлением ими профессиональной деятельности, нужно иметь достаточно веские основания. Только время и действенная работа покажут, кто был прав», — также отметил он.

При этом Матиос напомнил, что уголовное производство против Касько не закрыто — «значит, не все так чисто».

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Коломойский намеревался внести залог за Кацубу, а сепар Киссе собрал подписи за выдачу его на поруки

Нова #зрада. Соратники Януковича та Курченка — Сергій та Олександр Кацуби вийшли сухими з води. Розслідування

Опубликовано: Березень 24th, 2016

Kacubi-rozhuk1

 

Генпрокуратура продовжує закривати резонансні кримінальні провадження проти колишнього оточення Віктора Януковича.

Янукович крав не сам. Ним була збудована тотальна вертикаль, де спільники отримували «комісію» – залишки з барського столу, здаючи основну частину коштів ватажку мафіозного клану.

У лютому 2014 року Янукович втік, а через півтора місяці, у квітні 2014 генпрокуратура відкрила провадження щодо афер Курченка в «Нафтогазі України». По цим справам проходили брати Кацуби – Сергій та Олександр, які по черзі працювали на високих посадах у «Нафтогазі».

Брати Кацуби – можливо, не дуже відомі широкому загалу, але важливі елементи піраміди Януковича. Вони – сини нинішнього депутата Верховної Ради, члена групи «Відродження» Володимира Кацуби. За часів Януковича старший з його синів Сергій Кацуба працював спочатку заступником голови правління «Нафтогазу», відповідальним за державні закупівлі, а потім став народним депутатом від Партії регіонів. Молодший син Олександр Кацуба спочатку працював заступником керівника «Чорноморнафтогазу», а коли старший брат обрався депутатом – отримав у спадок його місце заступника в «Нафтогазі». І саме в роки, коли брати Кацуби були відповідальними за закупівлі в цих державних компаніях, відбулася афера з придбання «вишок Бойка».

Kacuba-brati1

Революцію гідності старший з братів – Сергій Кацуба – зустрів у статусі депутата-регіонала, а молодший – заступника голови правління «Нафтогазу». Коли влада в Україні помінялася, Олександр Кацуба півроку після цього ховався від відставки, оформивши фейковий «лікарняний».

Щоправда, поки, за документами, Кацуба «хворів» у одній з лікарень на території виборчого округу свого батька в Дергачах Харківської області, його сторінка в Instagram поповнювалася фотографіями з відпочинку на морі, в горах та святкування власного весілля в одному з шато під Парижем.

Kacuba-vidpoch1

 

Також після Революції гідності було порушене кримінальне провадження щодо афери за участі компанії Сергія Курченка «ГазУкраїни-2020», з якою «Нафтогаз» уклав угоду про фіктивне постачання бензину.

Розмір збитків, згідно з підозрами, складеними проти братів Кацуб, сягав 450 мільйонів гривень.

«Протягом 2012 року у колишнього заступника голови правління НАК „Нафтогаз України“ Кацуби С.В., та в інших виник злочинний умисел, спрямований на вчинення заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах. Було розроблено детальний план вчинення злочину, згідно з яким передбачалося здійснити заволодіння коштами НАК „Нафтогаз України“, шляхом укладення договору про постачання нафтопродуктів з фіктивним підприємством, який би передбачав механізм 100% передплати, а після отримання 100% передплати – непостачання бензину.

22.08.2012 заступником голови правління НАК „Нафтогаз України“ Кацубою С.В., та невстановленою особою від імені ТОВ „ГАЗУКРАЇНИ-2020“, а саме від імені директора Кашкіна А.П. (підписи якого в договорі згідно проведеної почеркознавчої експертизи є підробленими) був підписаний договір поставки нафтопродуктів N14/4260/12».

За договором, «Нафтогаз» мав робити… передоплату Курченку на всі 100 відсотків. Угоди між державною компанією та аферистом, на думку слідства, «укладалися Кацубою С.В. не з метою постачання до НАК „Нафтогаз України“ бензину та подальшого отримання прибутку Компанією, а з метою виведення грошей в розмірі 449 963 820 гривень з рахунків Компанії».

Як сказано в підозрі, складеній Генпрокуратурою, Курченко та його фірма ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» повинні були створити «видимість легального здійснення торгівлі світлими нафтопродуктами на території України». Для цього вони повинні були подати в «Нафтогаз» документи про позитивну кредитну історію фірми, відсутність заборгованостей, потужності для збереження нафтопродуктів.

Отже, ця справа розслідувалася з 11 квітня 2014, і за півтора роки слідчі вийшли на підозру братам Кацубам – її було повідомлено 25 вересня 2015 року за статтями «привласнення, розтрата майна або заволодіння шляхом зловживання службовим становищем».

«Кацуба С.В. та інші невстановлені службові особи НАК „Нафтогаз України“, діючи умисно, в формі співучасті, всупереч інтересам державного підприємства, вчинили всі дії необхідні для виведення грошей з НАК „Нафтогаз України“, переведення їх на рахунок фіктивного підприємства ТОВ „ГАЗУКРАЇНА-2020“ та прикриття фіктивності угоди. В результаті злочинних дій Кацуби С.В., НАК „Нафтогаз України“ спричинено збиток в розмірі 449 963 820 гривень».

На цей момент вони були вже у статусі звичайних смертних – не змогли обратися до парламенту та втратили посади в «Нафтогазі». Але депутатом залишався їхній батько. Вони зберегли зв’язки – і в день висунення підозри Кацуба-старший терміново… чартерним літаком з Жулян вилетів до Ніцци. Через два дні Кацуба-молодший також чартером вилетів з Жулян до Бодрума.

За декілька днів, 1 жовтня 2015 року братів Кацуб було оголошено в міжнародний розшук.

Але далі події стали розгортатися за дивовижним сценарієм. Через три місяці після того, як за наслідками тривалого розслідування братам висунули підозру та оголосили у розшук, справу… закривають.

Це рішення стало черговим прикладом того, як Генеральна прокуратура «зливає» резонансні справи. Воно було ухвалено в проміжку між Новим роком та Різдвом, 5 січня 2016 року. Після цього припиняється і розшук Сергія та Олександра Кацуб. Зараз вони вже повернулися до України, де у них під Києвом є розкішний палац поруч із колишнім главою «Нафтогазу» Бакуліним.

Kacuba-maetok1

Як випливає з відповіді Міністерства внутрішніх справ, рішення про закриття провадження ухвалено Генеральною прокуратурою. І найцікавіше – нагляд за цим кримінальним розслідуванням, а, відповідно, і рішення про його закриття винесло управління Генпрокуратури, куратором якого є перший заступник Шокіна Юрій Севрук – той самий чоловік, який виконує обов’язки генерального прокурора України і якого називають серед тих, хто може очолити Генпрокуратуру.

zapit-Leshenko-Kacuba1zapit-Leshenko-Kacuba2

Цікаво також, що родина Кацуб має спільний бізнес з оточенням міністра Авакова. Так, у власності Кацуб є фірма «Техпроект», яка веде спільну діяльність з державною компанією «УкрГазВидобування».

Останні зміни в складі засновників Кацубіного «Техпроекту» відбулися через тиждень після втечі Януковича, 28 лютого 2014 року, коли було змінено директора, а в склад засновників увійшли фірми… з Панами. Одна з них, Marco Development S.A., стала власником 20% акцій фірми Кацуби. Найцікавіше, що адреса реєстрації цієї панамської фірми, а також її панамські директори – ті ж самі, що у фірми Kingston Group S.A., на рахунок якої депутат-соратник Авакова Ігор Котвіцький переказав минулого року скандальні 40 мільйонів доларів.

Крім того, батько Кацуб став депутатом нинішнього скликання завдяки тому, що його головний конкурент Іван Варченко зняв свою кандидатуру після відвідин Авакова, де буквально зіштовхнувся з самим Кацубою-старшим. За декілька місяців після цього Варченко був призначений радником Авакова у МВС.

Таким чином, Аваков напряму та через Котвіцького мав більше ніж достатньо аргументів не переобтяжуватися слідством.

Насправді, для суспільства не має значення, хто дозволив братам Кацубам вийти сухими з води – Національна поліція, яка вела слідство, чи Генеральна прокуратура, що здійснювала нагляд. Зрештою, все це лягатиме тягарем на одну особу в державі – президента Петра Порошенка, за часів якого жоден з високопосадовців старої влади не поніс покарання.

Сергій Лещенко, народний депутат, Національне бюро розслідувань України

Рубрики Кацуба Володимир, Кацуба Олександр, Кацуба Сергій Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Нова #зрада. Соратники Януковича та Курченка — Сергій та Олександр Кацуби вийшли сухими з води. Розслідування

Чому екс-регіонал, корупціонер Юрій Бойко уникнув суду і спокійно залишається значущою фігурою в політиці? Розслідування

Опубликовано: Січень 25th, 2016

Boiko-Yurii13

 

Колишній держчиновник і член Партії регіонів уникнув суду за кричущим звинуваченнями в корупції у зв’язку зі скандальними «вишками Бойка» і спокійнісінько живе в елітному маєтку під Києвом.

Хто допоміг йому в цьому?

Він спокійно живе в маєтку під Києвом, у закритому кооперативі. Протягом тижня без усіляких проблем їздить на роботу до Верховної Ради на особистому Mercedes, який цілком відповідає його статусу лідера третьої за величиною парламентської фракції Опозиційного блоку (ОБ).

Ця людина — Юрій Бойко. Він не намагається втекти з країни, що не побоюється арешту й оточений повагою колег. «Юра буде останнім, щодо кого порушать кримінальну справу»,— так, за словами політтехнолога Тараса Березовця, кажуть про Бойка його соратники.

Між тим цей політик — один з ключових діячів епохи Віктора Януковича, якого звинувачують у причетності до корупції в розмірі $400 млн. Саме стільки 2011 року держкомпанія Чорноморнафтогаз, якою опікувався Бойко, який на той момент обіймав посаду міністра палива та вугільної промисловості, переплатила за дві морські бурові установки. За кожну держбюджет виділив по $400 млн невідомим компаніям-посередникам, переплативши вдвічі. Власником однієї з цих фірм виявився латвійський бомж-алкоголік. «Класична корупційна схема»,— наполягали тоді представники Дзеркала тижня, видання, що розкопало цю аферу. Ту саму фразу повторювали й опозиціонери, які докоряли Януковичу тим, що Генпрокуратура цією сумнівною оборудкою так і не зацікавилася.

Тепер вчорашня опозиція має весь обсяг влади в країні, а Бойко опинився в ролі політичного опонента влади. Але ані справа про скандальні вишки, ані нові звинувачення в співучасті в незаконній схемі продажу скрапленого газу, реалізованій 2010‑го «младомільярдером» Сергієм Курченком за участю Бойка і його підлеглих, не зробили з колишнього міністра обвинуваченого в судах щодо корупції.

Генпрокуратура мляво розслідує обидві справи. Експерти впевнені: безпеку високопосадовцю забезпечує влада, яка послідовно дотримується нейтралітету. Таким само чином вони поводяться щодо друзів і партнерів Бойка — мільярдера Дмитра Фірташа і Сергія Льовочкіна, заступника голови фракції Опоблоку.

«Переконаний: без домовленостей із Банковою лідер ОБ не почувався б настільки безкарним»,— каже Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції.

Бойко не лише уникає суду, але і залишається значущою фігурою в газовій галузі, контролюючи один із важливих активів — компанію Київгаз. Його зять Сергій Горовий вже шостий рік працює головою правління Київгазу, який частково перебуває в муніципальній власності.

Найщасливіший

Два роки після Майдану, протягом яких країна пройшла крізь глобальні потрясіння, а політична еліта — крізь струс, зокрема втечу з країни ключових чиновників і частковий арешт їх активів, Бойко пережив без особливої напруги. Він ще не оприлюднив декларацію за 2015 рік, проте, з огляду на дані за 2014‑й, його справи йшли непогано.

У власності політика і його рідних опинилися чотири ділянки землі площею від 600 соток до 2 га, два житлових будинки — один з них на 450 кв. м. За інформацією ЗМІ, сім’я Бойка живе в елітному кооперативі Лісовий в селі Іванковичі, що за 15 км від Києва. Крім того, його родина задекларувала понад 9 млн грн річного доходу. А на рахунках подружжя Бойків зберігається 27,5 млн грн. І це лише видима частина: як кажуть експерти, навряд чи екс-чиновник розкрив усю свою власність у декларації.

Бойко не просто заможно живе за містом і працює у Верховній Раді — фортуна в буквальному сенсі не втомлюється йому посміхатися.

Навесні 2014 року українська Генпрокуратура підготувала для ЄС санкційний список з 22 осіб, що входять у близьке оточення Януковича. Прізвище Бойка там відсутнє. Так само, як і прізвища його друзів і партнерів — Фірташа, Льовочкіна, а також колишнього керівника НАК Нафтогаз України Євгена Бакуліна. Тобто до санкційного списку не потрапив жоден з членів так званої групи Росукренерго (РУЕ), названої на честь газотрейдера-посередника, на якій Фірташ збагатився.

Люди з РУЕ уникли санкцій завдяки Олегу Махніцькому, першому постмайданному генпрокурору та члену ВО Свобода, вважає Сергій Лещенко, депутат від Блоку Петра Порошенка (БПП). За його версією, Махніцький не вніс до списків представників РУЕ через те, що залежав від іншого свободівця Ігоря Кривецького на прізвисько Пупс, колишнього партнера Фірташа.

Генпрокуратура і в інших випадках була поблажливою до Бойка. У лютому минулого року до Остапа Семерака, народного депутата фракції Народного фронту, звернулися співробітники прокуратури. Вони розплутували справу про закупівлю вишок Бойка — цією саом темою цікавився і сам Семерак.

За Януковича ГПУ ця справа не зацікавила, але після Євромайдану, у квітні 2014‑го, вона взялася за нього ґрунтовно, порушивши справу за фактом того, що службові особи Міненерго в змові з представниками НАК Нафтогаз і Чорноморнафтогазу вкрали у держави $400 млн, сплачених за вишки.

І хоч Бойко не підписував тендерну документацію і контракти на придбання вишок, але, як людина, що опікувалася Нафтогазом і Чорноморнафтогазом, не міг не знати про деталі цієї афери, переконаний Семерак.

Слідчі прийшли до депутата, за його словами, по допомогу. Мовляв, готували постанову про арешт Бойка, але лідер Опоблоку розпочав переговори з кимось із представників влади, намагаючись уникнути цього. Щоб екс-чиновник все ж відчув на зап’ястях наручники, працівники ГПУ попросили депутата вжити контрзаходів. Семерак проанонсував арешт Бойка. Але в результаті ГПУ навіть не передала в Раду клопотання про зняття недоторканності з очільника Опоблоку. Причини такої поведінки Генпрокуратури Семерак не знає.

Сам Бойко завжди заперечував звинувачення у штучному завищенні ціни на бурові, називаючи маржу платою за додаткове устаткування.

Сьогодні обидві установки, що працювали біля Криму, росіяни вкрали. Також в російському полоні несподіваним чином опинилася і частина документації щодо закупівлі цього обладнання.

Колишній керівник Нафтогазу Бакулін, під орудою якого проводився скандальний тендер, лише короткий час навесні 2014‑го провів під арештом і зараз разом з Бойком засідає в парламенті у фракції Опоблоку.

У Генпрокуратурі на запит журналістів відповіли, що слідство за фактом афери все ще ведеться. Зокрема, перевіряють і законність дій нинішнього лідера опозиції. Тривале розслідування у відомстві пояснили тим, що в його межах співробітники прокуратури звертаються із запитами до закордонних органів.

Вибіркове неправосуддя

ГПУ виявилася вкрай милостивою до лідера ОБ і в іншій справі. Лещенко згадує, що ще влітку 2015‑го слідчі прокуратури підготували клопотання про зняття недоторканності й арешт Бойка за його участь в інший афері — схемі реалізації скрапленого газу, створеній Курченком.

Бойко, на той момент міністр палива і енергетики, і Оксана Масс, перший заступник директора  «Газ України», штучно завищували потребу населення у скрапленому газі в семи областях. Щоб її задовольнити, держава проводила аукціони з продажу додаткових обсягів енергоносія за соціальними цінами, що становлять 20 % від ринкової вартості. Покупцями ставали 12 фіктивних підприємств, створених Курченком. Придбаний таким чином газ перепродувався за комерційними цінами на ринку. «Бойку було відомо про сенс скоєного злочину, була визначена його роль у злочинній організації: він мав не тільки діяти як міністр, але і забезпечувати скоєння злочину за лінією Міненерго та дочірніх підприємств»,— цитує текст клопотання слідчих ГПУ Лещенко.

Але Шокін клопотання не підписав.

ГПУ не цікавиться й іншими темними справами екс-чиновника, яких не бракувало. Російський бізнесмен Костянтин Григоришин нещодавно кинув світло на гігантський масштаб корупції під патронатом міністра Бойка. «Раніше [на держзакупівлі] сиділи люди Юри Бойка, вони казали: помножте ціну на шість, поставте трансформатори, а потім 80 % поверніть нам готівкою»,— розповідав він НБРУ, говорячи про особливості здійснення держзакупівель у часи, коли нинішній головний парламентський опозиціонер був у владі.

Бойко не відповів на запит журналістів про те, чи викликають його до прокуратури, як кого і щодо яких справ.

Весь у газі

Лідер Опоблоку не тільки дешево відбувся за старими справами, але і залишається важливим гравцем на газовому ринку.

Тут його ключовим активом є зять Сергій Горовий, чоловік старшої дочки Ярослави.

2010 року, коли Бойко служив міністром, Горового на позачергових зборах акціонерів Київгазу обрали головою правління. Відтоді зять політика не залишає цей пост, хоча результати його роботи негативні. Нацкомісія з регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) у травні 2015‑го перевірила компанію на предмет дотримання ліцензійних умов. Підсумок — НКРЕКП наклала на Київгаз максимальний штраф у 800 тис. грн.

Але звільнити зятя Бойка Київська міськдержадміністрація (КМДА) не може: за словами Петра Пантелєєва, заступника голови КМДА, це здатна зробити лише наглядова рада. Як стверджує чиновник, міська влада вже попросила компанію призначити загальні збори акціонерів, щоб переобрати раду. І сподіваються, що вони відбудуться до середини весни.

У липні минулого року Київгаз створив дочірнє підприємство КиївГазЕнерджі, якому делегував функції обслуговування споживачів. Директором стала теж не чужа Бойку людина — Владислав Красавін, який на сайті Ради досі значиться помічником на громадських засадах лідера Опоблоку.

Ані Горовий, ані Красавін не відповіли на питання журналістів, чи пов’язані їхні призначення з Бойком.

Горовий для Бойка — не тільки інструмент впливу на Київгаз, але і сімейний роботодавець. Він є співвласником видавничого дому Вавилон, до якого входять модні журнали l’Officiel та Pink. І дві старші дочки лідера ОБ працюють у цих виданнях: Ярослава — креативним директором l’Officiel, а Уляна — шеф-редактором Pink.

Непотоплюваний

Чому ГПУ спускає на гальмах справи, до яких причетний Бойко? Відповідаючи на це запитання, експерти зазначають кілька причин.

Лещенко каже, що у Шокіна є старший помічник — Василь Драган. За часів Януковича він був завідувачем сектора запобігання та виявлення корупції в апараті Міненерговугілля. «Драган був у Бойка головним борцем з корупцією саме тоді, коли купували вишки Бойка»,— пояснює нардеп БПП.

Бойко не захотів коментувати свої зв’язки з Драганом.

Але у ГПУ є і значно вагоміша причина затягувати слідство. І ця причина — найвища влада в особі президента країни. Про те, що без домовленостей з Банковою Бойко не був би такий спокійний за свою свободу, говорить Шабунін. Лідер Опоблоку, на його думку, дуже зручний конкурент для Порошенка на наступних президентських виборах.

Про існування якогось таємного «акта про ненапад», на думку політолога Євгена Магди, свідчить і те, що Опозиційний блок не виконує найважливішої функції — він не опонує главі держави. «ОБ не турбує владу, він шукає можливість з нею домовитися»,— пояснює експерт.

На останній прес-конференції президента журналісти нагадали Порошенку про те, що Шокін не підписує клопотання до парламенту про зняття депутатської недоторканності й арешт Бойка. На що президент відповів, що тепер це робота вже не ГПУ, а нових антикорупційних органів. “І про Бойка, будь ласка, матеріали в Антикорупційне бюро. І справи не будемо вибирати. Бойко, не Бойко — всіх корупціонерів до відповідальності”,— театрально заявив засновник Партії регіонів.

У Національному антикорупційному бюро журналістам сказали, що зараз у них немає кримінальних проваджень щодо Бойка.

Христина Бердинських, Національне бюро розслідувань України

Рубрики Бойко Юрій Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Чому екс-регіонал, корупціонер Юрій Бойко уникнув суду і спокійно залишається значущою фігурою в політиці? Розслідування

Гроші голови адміністрації президента: злочинні схеми Бориса Ложкіна. Розслідування

Опубликовано: Жовтень 19th, 2015

Lozkin-Kurchenko1-300x215

 

Заявивши публічно про продаж свого бізнесу за сотні мільйонів доларів, права рука Порошенка не вказав у річній декларації очікуваних доходів від цієї оборудки. Глава адміністрації президента, який закликає усіх жити по-новому, використав, щоб не сплачувати податки в Україні, багатоступеневу схему з офшорних компаній. Отримавши від продажу бізнесу “гроші Курченка”, пан Ложкін мав би тепер довести, що ці гроші не здобуті злочинним шляхом, а купівля-продаж бізнесу не були їх легалізацією.

“Я завжди хотів стати мільярдером. І я ним стану” — ці слова належать теперішньому главі адміністрації президента Борису Ложкіну, правій руці президента Петра Порошенка. Він сказав це в інтерв’ю журналістам 7 червня 2013 року.

Психологи кажуть, що інколи бажання стати багатим штовхає людей на вкрай необдумані вчинки.

Боря, Боря, що ж ти накоїв?

І ось рівно через тринадцять днів, 20 червня 2013 року інформаційний простір України облетіла сенсаційна новина: засновник та власник другого за величиною українського медіахолдингу Борис Ложкін продає справу всього свого життя. Покупець — одіозний олігарх, якому подобалося, коли його називали “вун­деркіндом”, Сергій Курченко. Якою була ціна продажу? Прямих даних немає. Але, зіставляючи свідчення Курченка і Ложкіна, можна зрозуміти, про що йдеться. Ось в одному з інтерв’ю Ложкіна питають:
— У квітні цього року ви говорили, що оцінюєте свій бізнес в 450 — 500 мільйонів доларів…

І він відповість так:

— Можу сказати, що моє уявлення про оцінку компанії виявилось достатньо близьким до того, якою була сума угоди.

Себто, Ложкін натякав, що от­римав від продажу майже 400, а за експертними оцінками, близьку до 340 мільйонів доларів суму.

Інша сторона договору купівлі-продажу, тодішній олігарх “Сі­м’ї” Курченко, у ті дні теж висловився з цього приводу. Розмовляючи з ним, журналіст із здивуванням зазначає, що пан Курченко витратив на придбання у поточ­ному році майже мільярд доларів. Курченко не погоджується, він починає перераховувати свої покупки і називає вголос їх ціну. Коли йдеться про бізнес Лож­кіна, Курченко, описуючи опе­рації з ним, підсумовує: “Отож, Український медіа холдинг — близько 170 мільйонів доларів”.

Зіставивши свідчення покупця і продавця, отримуємо суму від 170 до 340 мільйонів доларів. Угоду про продаж підписано у середині 2013 року і завершено наприкінці цього ж року — це підтвердили обидві сторони.

Таким чином, продаж відбувся, гроші сплачено. І якби це була стандартна угода між двома підприємцями, ми б ніколи не ворушили минулого. Однак Ложкін сьогодні — глава адміністрації президента. Того президента, який оголосив новий курс — на життя в новій країні. Чесній, прозорій, некорумпованій. Де всі платять податки.

Чи заплатив Борис Ложкін, права рука президента, податки із доходів в описаних операціях? Офіційним шляхом отримуємо на підставі запиту декларацію пана Ложкіна. І — подиву немає меж: у декларації не вказано очікуваних доходів із продажу. На наше прохання офіційно прокоментувати угоду із продажу пан Ложкін не відповів, мабуть, не чекав, що у когось таке запитання виникне.

Це дає підстави зробити два при­пущення, і кожне із них, мабуть, буде неприємним для пана Ложкіна. Перше: нинішній глава адміністраціїї президента, використовуючи певну схему, зумів уникнути сплати в Україні сотень мільйонів гривень прибуткового податку. Або… Борис Ложкін не отримував доходів від продажу, а лише напускав туману в очі людям, щоб приховати якусь схему легалізації доходів Курченка, здобутих ним у сумнівний спосіб.

“Это одна из крупнейших и масштабных сделок на украин­ском рынке”, “соглашение с UMH является образцом европейских и даже мировых стандартов”, “публичность сделки говорит о ее прозрачности и честности”. Так розхвалювали угоду Ложкіна і Курченка видання, які ще донедавна належали Ложкіну.

Отже, що ж насправді може критися за цією, на перший погляд, начебто блискучою угодою між Ложкіним і Курченком? Ми спробували розібратися, чи справ­ді ця угода була такою “про­зорою та публічною”, як її описували у матеріалах з ознаками замовності, і яким чином успішне завершення цієї угоди позначилося на майновому стані одного з найвищих посадовців держави та, головне, на сумі сплаченого ним прибуткового податку.

Схеми Бориса Ложкіна

Яке продовження мала історія “блискучої угоди”? Скажемо відверто, не дуже приємне принаймні для однієї її сторони. 23 квіт­ня цього року Курченка оголошено у міжнародний розшук.

19 травня 2014 року СБУ офіційно заявляє, що “викрито факти безпосередньої причетності С. Курченка до реалізації злочинних механізмів придбання на користь фінансово-промислової групи “ВЕТЕК” (Курченка) медіа-ресурсу “UMH group” (ТзОВ “Ук­раїнський медіа холдинг”)”.

 

Lozkin-Boris-sbu1

Офіційно СБУ пише, що викрила “злочинні механізми” в угоді Курченка — Ложкіна, застосовані “злочинною організацією”.

О, це вже дуже цікаво. Якщо покупець Курченко, на думку слідчих СБУ, використовувв незаконні, дослівно “злочині схеми”, купуючи бізнес Ложкіна, то напрошується запитання: а ким у цій ситуації був сам Ложкін — жертвою Курченка чи його спільником?

СБУ не встигла дати відповідь — 10 червня 2014 року Ложкін застрибує у крісло глави адміністрації президента. Зрозуміло, допитати його і з’ясувати роль в оборудках Курченка слідчим СБУ стає важче — культура у нас, знаєте, така політична, бояться правоохоронці чіпати владоможців з Банкової.

А дарма. Втім, поки СБУ збирається з думками, спробуємо поглиблено проаналізувати угоду Ложкіна — Курченка, пересвідчитися, чи Борис Ложкін, який займає високе крісло в найвищих коридорах влади, має підстави вважати, що він чистий перед законом.

У повідомленні СБУ предмет купівлі-продажу визначено так: товариство з обмеженою відповідальністю “Український медіа холдинг”. Відразу дозволимо собі зазначити — це помилка. Простий аналіз даних державного реєстру засвідчує, що власник 99,9% цього підприємства давненько не змінювався.

Якщо проглянути установчі документи цієї начебто компанії Ложкіна, то його контрольний пакет там знайти годі. На початок 2013-го йому належало аж 0,015% цієї компанії. Хоча сам він стверджував, що контролює підприємства, які видавали на території України злегка адаптовані до місцевих реалій версії великих російських газет, переповнених, за оцінкою медіадослідників, не­офі­ційною політичною рекла­мою людей режиму Януковича. А ще — декілька радіостанцій та інтереси в інтер­неті.

Утім, це деталі. Адже нас цікавить, яким чином Ложкін контролював роботу Українського медіа холдингу, не будучи, згідно з даними держреєстру, його безпосереднім власником? Тижні напруженої роботи — і ми встановили це. Отже, в Україні управління медіаактивами Ложкіна здійснювалось декількома українськими компаніями, які майже стовідсотково належали компанії United Media Holding N.V., зареєстрованій у Нідерландах. Оцю компанію, там, у Нідерландах, очолював сам Ложкін, хоча лише як найманий директор. А єдиним власником голландської компанії було кіпрське підприємство UMH Group Public Limіted.

І тут починаються перші загадки: прізвища справжніх власників кіпрської компанії покриті таємницею. Остання відкрита ін­формація про перелік акціонерів кіпрської компанії датована 22 серпням 2011 року. Тоді основним акціонером з контрольною часткою понад 60% була компанія з Британських Віргінських островів під назвою Integrity International Holding Limited. Решта дрібних пакетів акцій була розділена між іншими компаніями, зареєстрованими на Кіпрі, Британських Віргінських островах та іншими.

Примітно те, що серед акціо­не­рів і цієї кіпрської компанії сам Борис Ложкін не фігурував, що дає підстави припустити: “зас­новник і власник UMH Group” реалізовував свої права власника по-іншому. Як? Дуже просто — через компанію, яка заснована на Британських Віргінських островах. Де це? У Карибському мо­рі, серед тропічної зелені. Чому там? Це елементарно — спе­цифікою цього тропічного архі­пелагу та водночас одного з найбільш популяр­них серед любителів “чорної готівки” офшору є можливість реєструвати компанії з анонімними власниками, з’я­сувати імена яких практично неможливо, якщо ви не американське Федеральне бюро розслідувань (ФБР).

Ложкін і фатум

Усе, мабуть, так і залишилось би таємницею за сімома замками, та Борису Ложкіну трішечки не пощастило — вперше. На початку 2013 року Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів оприлюднив базу даних влас­ників офшорів. За даними сайта offsho­releaks.icij.org , серед власників вір­гінської компанії Integrity Inter­national Holding Limited фігурує саме Борис Ложкін. Себто саме він, майбутній глава адміністрації президента України, зробив гаванню для своїх гроши­ків заморський острів. І мотив тут міг бути лише один — на офшорних островах з прибутків із-за кордону не платять податків.

Отже, хитромудра схема, яку вибудував Ложкін, виглядала так. Він стає співвласником компанії на Британських Віргінських островах, вона встановлює контроль над кіпрським UMH Group, кіпрське підприємство, своєю чергою, заснувало компанію у Нідерландах. А вже нідерландське підприємство контролювало підприємства в Україні.

Навіщо така складна схема? Мовою юристів це називається створенням такої схеми, яка давала змогу “консолідовувати дохід” там, де податки з прибутку були або мінімальні, або їх не потрібно було сплачувати узагалі.

У вересні 2011 року акціонери кіпрської компанії вирішили скористатися улюбленим інструментом українських бізнесменів, чиновників та депутатів, які соромляться афішувати свої імена як власників офшорних компаній. Йдеться про залучення так званих номінальних акціонерів — громадян Кіпру, які за символічну плату фігурують в усіх офіційних реєстрах замість реальних власників, при цьому позбавлені можливості самостійно розпоряджатися акціями чи управляти компанією. Цікаво, що приблизно в той самий час ключова в Україні управляюча компанія холдингу проводить реорганізацію, перетворюючись з акціонерного товариства в товариство з обмеженою відповідальністю — форму ведення бізнесу, яка не вимагає опублікування фінансово-господарської звітності. Ймо­вірно, що зміна організаційної форми в Україні та залучення “підставних” акціонерів на Кіпрі мали ту саму мету – зробити діяльність компаній менш публічною та мінімізувати доступ до фінансового стану компаній.

На той час бізнес Ложкіна починають притискати кредити, час до сплати яких настає.

 

Lozkin-Boris-shema1

 

Ось такого “офшорного спрута”, за інформацією з бази даних offshoreleaks, вибудував глава адміністрації президента Борис Ложкін на екзотичних островах у Карибському морі.

Так от, починаючи з вересня 2011 року, офіційно власниками другої за розмірами медіакомпанії в Україні стали “домогосподарки” та “вчителі” з екзотичними для вуха українця грецькими іменами. За логікою, саме вони мали б отримати гроші від Кур­ченка, якщо Ложкін сказав правду і дійсно все майно Україн­ського медіа холдингу змінило власника.

Але, як можна судити, місцеві кіпріоти в оборудках Ложкіна — лише “для меблів”. І зрозуміло, що Борис Ложкін та його партнери не переставали володіти холдингом аж до моменту його продажу у 2013 році. Інакше він би просто нічого не продав.

І ось червень 2013 року, з’являється офіційна інформація про купівлю холдингу на користь фінансово-промислової групи “ВЕТЕК” ще тоді олігарха Сергія Курченка.

Які ж зміни відбуваються у персональному складі власників холдингу внаслідок продажу? А ніякі. Майже ніякі. Українські компанії, які здійснюють управління холдингом в Україні, далі на 99% контролює голландська United Media Holding.

Ніяких суттєвих змін не зазнає і структура власності нідерландської компанії. Декоративні акціонери-кіпріоти надалі значаться в реєстрі компаній Кіпру. З цього випливає, що дійсна зміна реальних власників відбулася на рівні “підводної” частини айсберга під назвою УМХ.

Де? А все там-таки, на далеких екзотичних островах.

Як це стало відомо? Мабуть, тому, що Ложкіну в цей час не пощастило вдруге — більше деталей його угоди з Курченком вдалось довідатися через недбалість клерків офісу олігарха. Вони не дуже сумлінно замітали сліди в лютому 2014 року, і людям з “Канцелярської сотні” у дні революції вдалося знайти ці­кавий документ, завдяки якому можна ще краще зрозуміти ха­рактер гучної угоди. Цей документ, який, вочевидь, готували особисто для Курченка, розповідає про те, що ключова операція з продажу бізнесу Ложкіна по­винна відбутися між двома ком­паніями — “Інтегріті” як продавцем і “Тріладо” як покупцем. Обидві зареєстровані на Бри­танських Віргінських островах. Ми не відкидаємо, що назва покупця була лише одним із варіантів в угоді купівлі-продажу, однак інші зібрані нами дані підтверджують, що операція в ці­лому проходила за планом, викладеним у цьому документі.

Таким чином, усе вказує на те, що зміна власників у бізнесі Ложкіна відбулася за класичною схемою, яку використовують для “оптимізації податків”, — один вір­гінський офшор з острова Тро­тола, контрольований Ложкіним та його партнерами, продав ін­шо­му віргінському офшору з острова Тротола, контрольованому Кур­чен­ком, контрольний пакет акцій над усією кіпріотсько-голландсько-українською вертикаллю УМХ.

Lozkin-Boris-shema2

Зіставивши дані з різних джерел, ми спробували реконструювати схему, яка могла допомогти нинішньому главі Адміністрації Президента Борису Ложкіну не платити податків на сотні мільйонів гривень з угоди з одіозним Курченком. Однак не звільнила від необхідності зазначати в декларації про особисті доходи достовірні дані.

Що приховує Ложкін?

Фінансова частина цієї операції цікавить нас ще більше у світлі цілей, поставлених на початку розслідування. Отже, ціна продажу, за словами Курченка і Ложкіна, коливалася від 170 до 340 мільйонів доларів.

За словами самого Ложкіна, половину цієї суми акціонери отримали наприкінці червня 2013 року, друга половина повин­на була надійти не пізніше як у першому кварталі 2014 року. Однак 5 листопада 2013 року було оголошено про дострокове завершення угоди з продажу і виконання усіх фінансових зобов’язань. Це означало, що фінансові зобов’язання перед попередніми акціонерами на суму з багатьма нулями в доларах виконано повністю і вчасно.

Здавалось би, така безпреце­дентно успішна фінансова операція повинна була істотним чином вплинути на майновий стан людини, яка позиціонувала себе як головний власник та акціонер холдингу. Зробити його нарешті мільярдером, як він мріяв. Однак декларація про доходи за 2013 рік, яку оприлюднив глава адміністрації президента невдовзі після призначення, дає підстави сумніватися, що Ложкін належить до числа тих акціонерів, яким вдалось збагатитися від цієї угоди. Принаймні офіційно. Інакше важко пояснити, чому немає ніяких причинно-наслідкових зв’язків між доходами із продажу бізнесу на сотні мільйонів доларів і матеріальним станом Ложкіна.

На особливу увагу заслуговує те, що декларацію подано за весь 2013 рік, тобто вона мала б охопити період, протягом якого Борис Євгенович був акціонером холдингу, та період, коли він перестав ним бути, а отже, мав би стати власником коштів або іншого майна, отриманих від продажу.

Що ж ми бачимо натомість? На фоні скрупульозного та деталізованого опису корпоративних прав членів сім’ї у статутному капіталі різних товариств виявляється, що у 2013 році теперішній глава адміністрації володів лише часткою в розмірі 2,8 тис. гривень одного із товариств, яка була продана структурам Курченка ще в жовтні минулого року. Жодних інших корпоративних прав Ложкін-чиновник не задекларував, хоча декларація містить для цього спеціальну графу, де повинні бути відображені відомості про усі акції, внески у статутний капітал товариств, у тому числі тих, що містяться за межами України.

А проте у декларації Ложкіна нема навіть згадки про будь-які доходи, отримані за межами Ук­раїни, чи володіння частками закордонних підприємств.

Шукаємо далі слід сотень мільйонів, які мали б надійти за холдинг. Показані в декларації дохід, кошти на банківських рахунках сумарно не перевищують 2,5 мільйона гривень. Звичайно, завжди можна сказати, що гроші, отримані за свою частину акцій, уже були витрачені, але тоді постає питання: на що? Нерухомості в районі Кенсінгтон-Гарден, океанської яхти або приватного суперджета серед задекларованого майна немає.

Журналіст сайту forbеs.ua, який аналізував декларацію Ложкіна, припускає, що грошей від продажу медіахолдингу, мовляв, і не повинно бути в декларації, адже продавцем та отримувачем грошей міг виступати не Ложкін, а котрась із юридичних осіб. Гаразд, версія має право на існування. Але вона містить логічну помилку, неприпустиму для видань типу “Форбс”: якщо гроші отримав не Ложкін безпосередньо, а компанія на островах, яку він заснував, то чому в його декларації як глави адміністрації президента не зазначено найменування цих компаній та їх акціонерів, фінансові зобов’язання перед якими, за словами самого Ложкіна, були виконані повністю ще в листопаді минулого року?

У правовій системі жодної країни світу не передбачено компаній, кінцевими власниками яких не є фізичні особи, незалежно від довжини ланцюжка проміжних власників. Будь-яка компанія не може існувати сама по собі, у повітрі, завжди існують її явні або анонімні кінцеві власники, які повинні бути, так би мовити, живими людьми.

Останні десять років Борис Ложкін позиціонував себе у публічному просторі як засновник та власник холдингу, в тому числі через медіа, якими він управляв як керівник холдингу. Тому логічно припустити, що саме він мав би бути серед акціонерів віргінської компанії-продавця. І офіційні дані сайту offsho­releaks це підтверджують.

Чому ж тоді глава адміністрації президента не вказав усі свої корпоративні права у декларації про майно українського чиновни­ка, якими він мав би володіти до моменту продажу холдингу та, можливо, після цього продажу? Чому не зазначив, що є (був) власником підприємства на екзотичному острові? А мав це зробити обов’язково — тим більше, беручи до уваги вимоги нового антикорупційного законодавства та люстрацію, яка наближається. Чому не вчинив так, як це, до речі, сумлінно зробив його безпосередній керівник, Петро Порошенко?

Ложкін не наважився говорити. Мабуть, боїться, що кожне сказане слово може бути використане слідчими проти нього.

А відповіді тут може бути лише дві. Перша: заповнюючи декларацію, Борис Ложкін свідомо замовчав той факт, що є власником компанії на далеких островах. І це — фатальна помилка чиновника у країні, де діє закон. Навіть в Україні, згідно з новим антикорупційним законодавством, недостовірно заповнена декларація, щоб щось приховати, для чиновника такого рівня — безумовна відставка з ганьбою. Якщо глава Адміністрації Президента приховує свою власність, свої доходи, не сплачує податків — це вирок і йому, і його роботодавцеві, і усім їхнім закликам до чесного життя. Якщо ж Ложкін не помилився, доходу з продажу компанії в Україні не отримував — тоді він просто маленький брехун, а актуальним стає інше запитання: якщо не він, то хто ж є цими казково багатими акціонерами компаній, на рахунки яких було переказано близько 340 мільйонів доларів? Може, карибські аборигени, кіпрські номінали чи українські менеджери вищої ланки управління? І основне, яке походження цих грошей? Чи означає маленька неправда Бориса Ложкіна у його декларації те, що він співучасник “злочинної схеми”, яку, за твердженням слідчих СБУ, реалізував Курченко? І чому СБУ пов’язала угоду Курченка — Ложкіна з махінаціями “злочинної організації” у “банківській сфері”?

Ми знайшли відповіді на частину цих запитань. І вони — приголомшливі.

 

Олексій Малярчук, Ігор Починок, expres.ua, Національне бюро розслідувань України

Рубрики Ложкін Борис Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Гроші голови адміністрації президента: злочинні схеми Бориса Ложкіна. Розслідування

Мафиози Курченко перевел на офшоры Ложкину 315 млн евро, — расследование Сергея Лещенко

Опубликовано: Жовтень 15th, 2015

Lozkin-Kurchenko1-300x215

 

Австрийские правоохранители обнаружили документальное подтверждение перемещения 315 млн евро со счетов компании, связанной с «финасистом Семьи Януковича» Сергеем Курченко на счета компании, связанной с нынешним главой АП Борисом Ложкиным при продаже медиа-активов.

Об этом в своем блоге на Украиский правде написал нардеп от БПП Сергей Лещенко, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Депутат сообщил подробности уголовного производства, в котором фигурирует глава АП.

Согласно запросу Минюста Австрии, который был направлен в Украину 5 августа 2015 года, «Центральная прокуратура по борьбе с экономической преступностью и коррупцией ведет следствие по уголовному делу против Бориса Ложкина, Григория Шверк и Светланы Шиян по подозрению в отмывании денег».

Все они фигурируют в уголовном деле в качестве лица, имеющие права подписи в компании INTEGRITY INTERNATIONAL HOLDINGS LTD, зарегистрированной на Британских Виргинских островах.

Уголовное производство касается переоформления собственности на медиа-холдинг Ложкина UMH, который был продан Сергею Курченко.

Материалы для уголовного дела было собрано инспектором-криминалистом Томасом Патеком с Finance Intelligence Unit при Федеральном уголовном ведомстве Федерального министерства внутренних дел Австрии и передано 25 марта 2015 в органы прокуратуры Маттиасу Пуркарту.

В основе уголовного дела лежит транзакция от 4 ноября 2013 года, когда «был осуществлен перевод или дано поручение неизвестным преступникам произвести перевод денег на сумму 130 520 000 долларов с банковского счета в Латвии, принадлежащей фирме TREJOLI BUSINESS LTD (Британские Виргинские острова) на банковский счет компании INTEGRITY INTERNATIONAL HOLDINGS LTD, который был открыт в австрийском Raiffeisen Bank International AG».

В материалах дела фигурирует общая стоимость, заплаченная Курченко за активы Ложкина и его партнеров.

«За указанный период было поступлений на сумму 314 000 000 евро и перевод на сумму 315 000 000 евро. Эти транзакции были осуществлены исключительно между оффшорными компаниями, в которых невозможно определить действительную коммерческую деятельность», — указано в запросе Минюста Австрии.

Согласно документам, предоставленным Raiffeisen Bank, полномочия по этому счету компании INTEGRITY INTERNATIONAL HOLDINGS LTD имеет Борис Ложкин, а право подписи передано Григорию Шверк и Светлане Шиян.

«Именно Ложкин является мажоритарным акционером этой компании — ему принадлежит 71% акций. Кроме того, ее миноритарными совладельцами является бывший депутат от блока Тимошенко Алексей Логвиненко, предприниматель Анатолий Бурбеза, и упомянутый уже Григорий Шверк», — отметил Лещенко.

«Выявление австрийскими правоохранительными документально подтвержденного перемещения астрономических сумм от Курченко к Ложкина является поводом проверить, все налоги были уплачены нынешним главой АП при продаже медиа-активов. Впрочем, судя по тому, как австрийский запрос хоронили в Украине, в ближайшие годы такого расследования ждать не приходится», — отметил Лещенко.

Как известно, после появления информации о деле в Австрии глава АП Борис Ложкин заявил, что правоохранительные органы ни одной из стран мира никогда не обращались с какими-либо претензиями.

Вместе с тем стало известно, что отдел по борьбе с коррупцией прокуратуры Австрии нашел факты отмывания средств, расследуя подозрительную историю с главой АП Борисом Ложкиным по делу, по которому Ложкин может проходить в качестве свидетеля. По данному делу австрийская прокуратура оценивает сумму ущерба в 5 млн евро.

Рубрики Курченко Сергій, Ложкін Борис Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Мафиози Курченко перевел на офшоры Ложкину 315 млн евро, — расследование Сергея Лещенко

Банкиры мафиози Курченко продолжают гулять на свободе по-новому

Опубликовано: Жовтень 9th, 2015

Kurchenko-rozhuk1-300x204

Похоже, деяния печально известной «Семьи» совершенно не заботят украинскую власть. Если даже пресловутый Александр Клименко заявляет о скором возвращении в Украину и украинскую политику – о чём тут ещё говорить? А некоторым фигурантам сомнительных схем прежнего режима даже и скрываться не пришлось: они преспокойно живут в Украине, и, похоже, только и ждут, чтобы взяться за старое.

Например, недавно в СМИ появилась информация о Петр Пекуре, бывшем зампредседателя правления и и. о. председателя правления «Брокбизнесбанка», принадлежащего печально известному Сергею Курченко. Сам «младоолигарх» по-прежнему находится в бегах, а вот его топ-менеджер отлично себя чувствует, гуляет по Киеву, занимается спортом, участвует в общественных мероприятиях, и, судя по всему, совершенно не опасается ответственности за свои поступки.

Между тем, только согласно определению Печерского суда совместно со следственной группой Генпрокуратуры, через один только «Брокбизнесбанк» Курченко удалось похитить почти пять миллиардов гривен. Например, в определении указано, что 837 млн. гривен из «Брокбизнесбанка» передали другому банку «семьи» — «Реал-банку» в качестве межбанковского кредита. А также почти около полутора миллиардов ушли в виде «кредитов» нескольким десяткам фиктивных предприятий Курченко. Ну и самая крупная афера – завладение средствами «Аграрного фонда» при заключении «Брокбизнесбанком» мнимых договоров купли-продажи облигаций внутреннего госзайма на сумму более двух миллиардов.

Все эти «славные» деяния описаны в статье 191 Уголовного Кодекса Украины («Присвоение, растрата имущества или завладение им путём злоупотребления служебным положением») – в той её части, где говорится о махинациях в особо крупных размерах по предварительному сговору группы лиц. А также в статье 209 под названием «Легализация (отмывание) денежных средств и иного имущества, полученного преступным путём».

Как вы думаете, какое место в «группе лиц», которая «по предварительному сговору» украла у государства и его граждан четыре с лишним миллиарда, занимал руководитель банка, через который проходили преступные сделки? Генпрокуратура знает ответ на этот вопрос! Место свидетеля – кого ж ещё? Именно в этом статусе Пётр Пекур фигурирует в соответствующем уголовном деле. Вдумайтесь: человек, который работал на Курченко, вывел громадные средства на счета своего работодателя, довёл до ручки два банка (после «Брокбизнеса» он недолго поруководил банком «Национальный кредит» — сегодня оба финучреждения признаны неплатежеспособными), сегодня – скромный свидетель чужих злодеяний. Наверное, полтора года господин Пекур сидел в председательском кабинете, ставил подписи под документами критичной важности, и скорбно наблюдал, как через его руки текут государственные миллиарды.

Между прочим, послужной список у г-на Пекура впечатляет. С 2002 года (с 18 лет!) он работал в «Укрпромбанке», который обанкротился в 2009-м. После этого перешёл на работу в «Партнёр-Банк» (позднее «КонверсБанк» и «Ситикоммерцбанк»), который пережил рейдерский захват и сейчас находится в стадии ликвидации. Далее Пётр перешёл в «Реал-Банк» (тот самый, при помощи которого Курченко впоследствии отмывал государственные деньги) – ныне этот банк тоже разорился. Последним местом работы молодого топ-менеджера стал банк «Национальный Кредит», который Пекур возглавил в марте 2014-го. Говорят, судовладельцы не любят нанимать капитанов, чьи корабли постоянно идут ко дну. Но владелец «Национального Кредита» Андрей Онистрат был не из суеверных – и доверил банк такому «капитану». Догадайтесь, что случилось с этим финучреждением несколько месяцев спустя? Правильно, оно было признано неплатежеспособным.

Вернёмся, однако, к нашей истории. По факту, единственным функционером «Брокбизнесбанка», которого решились задержать, стал председатель наблюдательного совета Денис Бугай, которому, судя по всему, отвели малопочтенную роль «стрелочника». Правда, уголовные дела также возбудили в отношении самого Курченко и председателя правления «Брокбизнеса» (не всегда же Пекур был и. о.) Александра Дынника. Впрочем, Курченко в бегах, судя по всему, чувствует себя неплохо, и даже продолжает руководить собственным медиа-холдингом (куда входят одиозная газета «Вести», одноимённое радио и аналитический журнал). Что же касается Дынника – ему уголовное дело, судя по всему, не помешало в середине лета приехать в Киев и провести крайне плодотворную встречу с Пекуром. Трудно сказать, вспоминали ли два экс-банкира былые дни, или строили планы на грядущее – но факт остаётся фактом: Дынника никто не тронул, а уж Пекура и подавно.

Трудно сказать наверняка, но, похоже, не последнюю роль в странном «уголовном иммунитете» 31-летнего банкира «Семьи» играют заслуги его отца – тоже Петра Петровича. Пётр Пекур-старший ныне известен, как руководитель общественной организации «Гражданский актив Украины», организатор турниров по боевому самбо и ресторатор.

«Хозяйка здесь моя жена. Я ей это кафе подарил. Ремонтом занимаюсь сам. Помогают сын и его знакомые», – рассказывает Пекур-старший местным СМИ про семейное заведение. Трудно сказать, какие знакомые сына помогли отцу в ремонте черниговского кафе – будем надеяться, что не Александр Курченко, и его друг Клименко. Но зато легко понять, каким образом пожилой черниговец заработал себе состояние и авторитет среди людей определённого толка. Пётр Петрович Пекур – бывший милиционер, и даже руководитель местной организации ветеранов МВД. А в прошлом – начальник черниговского отдела по борьбе с незаконным оборотом наркотиков. По сообщениям наших источников, Пётр Петрович по-прежнему на хорошем счету в МВД, и до сих пор поддерживает доверительные отношения с рядом действующих руководителей ведомства. Само собой, глава ОБНОН может и ресторан открыть, и новенький “Mercedes” S-класса купить, и сына, в случае чего, от уголовного преследования «отмазать».

Два Пекура. Два Петра Петровича. Отец и сын. Один – бывший милиционер, «главный по наркотикам» и владелец мерседесов с ресторанами (как говорится, умному достаточно). Второй – нечистый на руку банкир, друг и доверенное лицо мафиозного клана национального масштаба. Судя по всему, сын всё-таки превзошёл отца. Как-никак, воровать миллиарды на фальшивых сделках – не то же самое, что «крышевать» наркопритоны. Но вот нормальным гражданам радоваться нечему. В этой «династии», как в зеркале, отразились проблемы современной Украины. Проблемы страны, где политические противники становятся преступниками, а воры и коррупционеры – уважаемыми гражданами. Страны, где соучастники преступлений прежнего режима зубами вцепились в чиновничьи кресла, несмотря на все усилия власти в борьбе с коррупцией. Страны, которой ещё предстоит пройти длинный путь реформ и очищения.

Татьяна Ружицкая, Национальное бюро расследований Украины

Рубрики Курченко Сергій Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Банкиры мафиози Курченко продолжают гулять на свободе по-новому
« Предыдущие записи


Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: