Сообщения с тегами ‘Ложкін’

Голову «Укрексімбанку» Олександра Гриценка звинувачують у сприянні Курченкові та Арбузову

Генеральна прокуратура звинувачує голову правління «Укрексімбанку» Олександра Гриценка в сприянні зняття арештів з депозитів і застав «злочинного оточення екс-президента Віктора Януковича» за виданим банком кредиту на покупку «Українського медіа холдингу».

Про це заявляє Генеральна прокуратура, повідомляє «БанкІск».

«Намагаючись забезпечити інтереси [екс-глави адміністрації президента і екс-власника УМХ Бориса] Ложкіна, [президента в 2014-2019 роках Петра] Порошенка, [екс-заступника голови АП Олексія] Філатова і [екс-1-го віце-президента УМХ Григорія] Шверка Гриценко у вересні 2014 року вирішив використовувати свої службові повноваження всупереч інтересам державного банку щодо звернення на його користь активів групи компаній УМХ і заставного майна на суму 506 млн доларів, тим самим приєднався до злочинної організації», — повідомив прокурор в суді.

За словами прокурора, йдеться про один з епізодів справи по нібито легалізацію 406 млн доларів екс-першим віце-прем’єром Сергієм Арбузовим, екс-главою Міндоходів Олександром Клименком і бізнесменом Сергієм Курченком шляхом придбання холдингу УМХ.

«Реалізуючи злочинні наміри, в другій половині 2012 року Арбузов і Курченко, діючи за попередньою змовою з Януковичем, Клименком та іншими учасниками злочинної організації, запропонували Ложкіну та іншим бенефіціарним власникам групи компаній УМХ сприяти злочинній організації Януковича і взяти участь в легалізації коштів на понад 406 млн доларів шляхом складання ряду угод з купівлі групи компаній УМХ», — стверджує прокурор.

За даними Генпрокуратури, Ложкін та інші бенефіціари УМХ достовірно знали з різних джерел про участь Арбузова, Клименка, Курченка та інших осіб у складі злочинної організації та здійсненні ними злочинів проти держвласності.

За даними слідства, в рамках угоди ТОВ «СЄПЕК Медіа Інвест» отримало в державному Укрексімбанку за договором від жовтня 2013 року кредит 160 млн доларів, в якості забезпечення за яким були ряд депозитів на 50 млн доларів і казначейські зобов’язання на 50 млн доларів, нерухомість і обладнання, а без твердого забезпечення залишалася сума 45,27 млн ​​доларів.

Сторона звинувачення вказала, що в 2014 році з ініціативи Генпрокуратури заарештовані зазначені депозити і казначейські зобов’язання, а в середині серпня того року Гриценко став головою правління.

“Намагаючись продовжити реалізацію плану щодо легалізації коштів злочинної організації, а також для недопущення обігу належних їй активів в сумі 506 млн доларів на користь Укрексімбанку, в серпні 2014 року Курченко запропонував … Шверку продовжити реалізацію попередньо узгодженого злочинного плану спільно з Ложкіним, Філатовим з відома і за погодженням з президентом Порошенко “, — стверджує прокурор.

За версією слідства, за це Курченко запропонував передати право власності на «Наше Радіо».

У суботу деякі ЗМІ, зокрема телеканали «Прямий» та «5 канал», повідомили про викрадення глави «Укрексімбанку» Олександра Гриценка.

В СБУ заявили, що Гриценка затримала СБУ за дорученням Генпрокуратури в межах кримінального провадження за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст. 255, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК.

Гриценко очолив державний «Укрексім» у 2014 році. За даними ЕП, банкір є наближеною до колишнього президента Петра Порошенка особою.

Гриценко з червня 2007 року до лютого 2013 року працював вiце-президентом департаменту ринку капiталiв у країнах Схiдної Європи, Близького Сходу й Африки Standard Bank PLC, а з лютого 2013 року до липня 2014 року — на посадi асоцiйованого директора, члена Комiтету з управлiння активами Banque Havilland S.A.

В 2004—2005 роках Гриценко працював на посадi начальника управлiння комерцiйних боргових зобов’язань департаменту фiнансової полiтики Мiнiстерства фiнансiв.

Укрексiмбанк засновано 1992 року. Усi його акцiї належать державi.

Игорь Мазепа — друг Ложкина и мафиози из Concorde Capital. Расследование

Mazepa-Igor1-300x174

 

Ключевым для отечественного бизнеса остается вопрос привлечения иностранных инвестиций. Украинские предприятия ждут иностранных инвесторов, подобно тому, как земля ждет бурных дождевых потоков после продолжительной засухи. Именно эти инвестиционные потоки способны оживить нашу экономику и поднять уровень жизни населения. Пока этих потоков нет. И, конечно, можно это списывать на войну и сложную политическую обстановку, но все же на нашем рынке есть специализированные субъекты, призвание которых в привлечении капиталов в бизнес. Это инвестиционные банкиры и их инвестиционные компании.

Будни инвестбанкира

Давайте посмотрим на их текущую деятельность на примере некогда ведущего инвестбанкира страны Игоря Мазепы и его Concorde Capital. Вынуждены констатировать, что лучи славы инвестиционного банкира давно не греют Мазепу, а вывеска Concorde Capital несколько лет назад снята с крыши престижного бизнес-центра «Парус». Сегодня его все чаще вспоминают в связи с околополитическими скандалами и бизнес-аферами, о которых поговорим дальше.

В 2013 Украинский медиа холдинг был продан Борисом Ложкиным младоолигарху Януковича Сергею Курченко. Сопровождал сделку приближенный к «семье» инвестбанкир Мазепа и его Конкорд. О «чистоте» операции говорит уже сумма продажи, озвученная недавно журналистом Сергеем Лещенко: 460 миллионов долларов. Лидер американской прессы, газета The Washington Post продана приблизительно в тот же период всего за 250 миллионов. Деньги на УМХ были взяты в кредит в государственном Укрексимбанке. И лишь только благодаря недостаточно квалифицированным действиям подчиненных Мазепы по отмыванию этих, некогда государственных, средств через счета в австрийских банках, европейские правоохранители вскрыли эту аферу. Теперь нынешнему главе администрации президента Порошенка задают неудобные вопросы австрийские прокуроры, а Мазепа «заметает следы» в Укрэксимбанке, в которые его недавно назначили на должность члена наблюдательного совета с непонятным объемом полномочий. Достойный пример профессиональной деятельности инвестбанкира.

И это далеко не единственный случай, когда к Игорю Мазепе возникли вопросы у зарубежных правоохранителей. В 2015 году очередной «привет» его Concorde Capital передали из-за океана. Американские власти обвиняют украинцев в том, что они в течение пяти лет воровали корпоративную информацию и использовали ее для торгов на биржах. Сумма «заработка» злоумышленников может достигать 100 миллионов долларов. В деле украинских хакеров фигурирует название компании Concorde Bermuda, офис которой находится в Киеве, в одном здании с Concorde Capital Мазепы. Федеральная комиссия по ценным бумагам США инициировала судебное разбирательство по фактам использования незаконно полученной информации для игры на бирже, в настоящее время иск рассматривается Окружным судом Нью-Джерси. Concorde заявил, что проводит внутреннее расследование. Интересным является тот факт, что в числе взломанных хакерами фигурируют три сервиса дистрибуции пресс-релизов PRNewswire, Marketwired и Business Wire,  принадлежащие корпорации Berkshire Hathaway Уоррена Баффетта. Последний является одним из наиболее известных в мире инвесторов, состояние которого оценивается в 72.7 млрд. долларов США. После таких «дел» инвестбанкира Мазепы, украинский бизнес рискует навсегда потерять доступ к этим капиталам.

Внутренний рынок

Давайте посмотрим на деятельность инвестбанкира Игоря Мазепы внутри страны. Государственная корпорация «Укрспирт» является одним из немногих госпредприятий, представляющих реальную ценность для приватизации. Возможности этого государственного монополиста приносили только «семье» Януковича сотни миллионов в месяц через схемы по продаже «левого» спирта и водки, построенные Юрием Иванющенко. Ни Януковича, ни Иванющенко там уже нет, а вот схемы работают. Вхожий в высшие властные круги Игорь Мазепа, сегодня поставил на их место Романа Иванюка. Иванюк вплоть до своего назначения в «Укрспирт» работал на должности управляющего директора в компании Мазепы Concorde Capital. Там же трудился когда-то и нынешний глава Государственной фискальной службы Роман Насиров. Налоговики традиционно «крышуют» производство нелегальной водки, упорно пытаясь убедить общество в том, что борются с теневым рынком алкоголя. В 2013—2014 Насиров занимал должность заместителя главы правления «Государственной продовольственно-зерновой корпорации» и не понаслышке знаком со схемами производства контрафактного спирта, сырьем которому служит именно зерно. Кстати, Госфининспекция летом 2015 сообщила о выявлении в ГПЗКУ финансовых нарушений на сумму в 500 млн. грн в период работы в ней Насирова. «Укрспирт» все еще не приватизирован, а значит схемы приносят государственным управленцам — ставленникам Игоря Мазепы – многомилионные теневые доходы. Наверняка они щедро благодарят за это «ведущего инвестбанкира страны».

Игорь Мазепа не брезгует зарабатывать и на войне. Причем он не просто наживается на распиливании бюджета, подобно многим чиновникам. Нет, все гораздо циничнее. Он создал платежную систему, позволяющую финансировать боевиков ДНР/ЛНР. Об этом недавно сообщили журналисты канала «2+2», которые провели журналистское расследование на эту тему. Игорь Мазепа через свою компанию «ОМП-2013» владеет сетью мобильных терминалов, работающих на оккупированных территориях Донецкой и Луганской областей. Эти терминалы фактически заменяют сепаратистам системы безналичных банковских платежей, которые сегодня недоступны на этих территориях вне закона. Сеть терминалов TYME (раннее известная под российским брендом QIWI) позволяет переводить средства обезличенным адресатам, которые идентифицируются лишь по номеру мобильного телефона. Беспрецедентный пример либерализма, недоступный ни одной банковской системе. За это его и ценят боевики. Факты использования ними QIWI для своих целей неоднократно фиксировала Служба безопасности Украины. В августе 2014 года СБУ и МВД провели обыски в офисе платежной системы, арестовав ее счета в банках. Силовики заявили, что компания «неправомерно использовала электронные деньги», систематически переводя средства на электронные кошельки и другие счета, которые принадлежат сепаратистам. В январе 2015 года СБУ было заблокировано более 250 платежных терминалов, которые предприниматели предоставляли террористам. За право работать на оккупированных территориях «министерствам госбезопасности» «народных республик» платился 15% «налог». Вот такой вот «инвестиционный» и «инновационный» бизнес Игоря Мазепы.

Таков портрет Игоря Мазепы, одного из лидеров инвестиционной отрасли, от которой сейчас зависит будущее украинского бизнеса, а значит и будущее украинского государства. Некогда известный инвестиционный банкир на деле оказался мафиози, организатором «грязных» схем, которыми активно интересуются иностранные правоохранители, мошенником, зарабатывающим на украденных хакерами данных, «смотрящим» за незаконными финансовыми потоками государственных предприятий, создателем схем финансирования террористов ДНР/ЛНР. Очевидно, что пока у руля отрасли стоят такие люди, украинский бизнес еще долгое время обречен будет страдать от инвестиционного голода. А перспективы светлого будущего в гармонии с Европой в очередной раз для украинцев откладываются.

Игорь Тетерук, Национальное бюро расследований Украины

Гроші голови адміністрації президента: злочинні схеми Бориса Ложкіна. Розслідування

Lozkin-Kurchenko1-300x215

 

Заявивши публічно про продаж свого бізнесу за сотні мільйонів доларів, права рука Порошенка не вказав у річній декларації очікуваних доходів від цієї оборудки. Глава адміністрації президента, який закликає усіх жити по-новому, використав, щоб не сплачувати податки в Україні, багатоступеневу схему з офшорних компаній. Отримавши від продажу бізнесу “гроші Курченка”, пан Ложкін мав би тепер довести, що ці гроші не здобуті злочинним шляхом, а купівля-продаж бізнесу не були їх легалізацією.

“Я завжди хотів стати мільярдером. І я ним стану” — ці слова належать теперішньому главі адміністрації президента Борису Ложкіну, правій руці президента Петра Порошенка. Він сказав це в інтерв’ю журналістам 7 червня 2013 року.

Психологи кажуть, що інколи бажання стати багатим штовхає людей на вкрай необдумані вчинки.

Боря, Боря, що ж ти накоїв?

І ось рівно через тринадцять днів, 20 червня 2013 року інформаційний простір України облетіла сенсаційна новина: засновник та власник другого за величиною українського медіахолдингу Борис Ложкін продає справу всього свого життя. Покупець — одіозний олігарх, якому подобалося, коли його називали “вун­деркіндом”, Сергій Курченко. Якою була ціна продажу? Прямих даних немає. Але, зіставляючи свідчення Курченка і Ложкіна, можна зрозуміти, про що йдеться. Ось в одному з інтерв’ю Ложкіна питають:
— У квітні цього року ви говорили, що оцінюєте свій бізнес в 450 — 500 мільйонів доларів…

І він відповість так:

— Можу сказати, що моє уявлення про оцінку компанії виявилось достатньо близьким до того, якою була сума угоди.

Себто, Ложкін натякав, що от­римав від продажу майже 400, а за експертними оцінками, близьку до 340 мільйонів доларів суму.

Інша сторона договору купівлі-продажу, тодішній олігарх “Сі­м’ї” Курченко, у ті дні теж висловився з цього приводу. Розмовляючи з ним, журналіст із здивуванням зазначає, що пан Курченко витратив на придбання у поточ­ному році майже мільярд доларів. Курченко не погоджується, він починає перераховувати свої покупки і називає вголос їх ціну. Коли йдеться про бізнес Лож­кіна, Курченко, описуючи опе­рації з ним, підсумовує: “Отож, Український медіа холдинг — близько 170 мільйонів доларів”.

Зіставивши свідчення покупця і продавця, отримуємо суму від 170 до 340 мільйонів доларів. Угоду про продаж підписано у середині 2013 року і завершено наприкінці цього ж року — це підтвердили обидві сторони.

Таким чином, продаж відбувся, гроші сплачено. І якби це була стандартна угода між двома підприємцями, ми б ніколи не ворушили минулого. Однак Ложкін сьогодні — глава адміністрації президента. Того президента, який оголосив новий курс — на життя в новій країні. Чесній, прозорій, некорумпованій. Де всі платять податки.

Чи заплатив Борис Ложкін, права рука президента, податки із доходів в описаних операціях? Офіційним шляхом отримуємо на підставі запиту декларацію пана Ложкіна. І — подиву немає меж: у декларації не вказано очікуваних доходів із продажу. На наше прохання офіційно прокоментувати угоду із продажу пан Ложкін не відповів, мабуть, не чекав, що у когось таке запитання виникне.

Це дає підстави зробити два при­пущення, і кожне із них, мабуть, буде неприємним для пана Ложкіна. Перше: нинішній глава адміністраціїї президента, використовуючи певну схему, зумів уникнути сплати в Україні сотень мільйонів гривень прибуткового податку. Або… Борис Ложкін не отримував доходів від продажу, а лише напускав туману в очі людям, щоб приховати якусь схему легалізації доходів Курченка, здобутих ним у сумнівний спосіб.

“Это одна из крупнейших и масштабных сделок на украин­ском рынке”, “соглашение с UMH является образцом европейских и даже мировых стандартов”, “публичность сделки говорит о ее прозрачности и честности”. Так розхвалювали угоду Ложкіна і Курченка видання, які ще донедавна належали Ложкіну.

Отже, що ж насправді може критися за цією, на перший погляд, начебто блискучою угодою між Ложкіним і Курченком? Ми спробували розібратися, чи справ­ді ця угода була такою “про­зорою та публічною”, як її описували у матеріалах з ознаками замовності, і яким чином успішне завершення цієї угоди позначилося на майновому стані одного з найвищих посадовців держави та, головне, на сумі сплаченого ним прибуткового податку.

Схеми Бориса Ложкіна

Яке продовження мала історія “блискучої угоди”? Скажемо відверто, не дуже приємне принаймні для однієї її сторони. 23 квіт­ня цього року Курченка оголошено у міжнародний розшук.

19 травня 2014 року СБУ офіційно заявляє, що “викрито факти безпосередньої причетності С. Курченка до реалізації злочинних механізмів придбання на користь фінансово-промислової групи “ВЕТЕК” (Курченка) медіа-ресурсу “UMH group” (ТзОВ “Ук­раїнський медіа холдинг”)”.

 

Lozkin-Boris-sbu1

Офіційно СБУ пише, що викрила “злочинні механізми” в угоді Курченка — Ложкіна, застосовані “злочинною організацією”.

О, це вже дуже цікаво. Якщо покупець Курченко, на думку слідчих СБУ, використовувв незаконні, дослівно “злочині схеми”, купуючи бізнес Ложкіна, то напрошується запитання: а ким у цій ситуації був сам Ложкін — жертвою Курченка чи його спільником?

СБУ не встигла дати відповідь — 10 червня 2014 року Ложкін застрибує у крісло глави адміністрації президента. Зрозуміло, допитати його і з’ясувати роль в оборудках Курченка слідчим СБУ стає важче — культура у нас, знаєте, така політична, бояться правоохоронці чіпати владоможців з Банкової.

А дарма. Втім, поки СБУ збирається з думками, спробуємо поглиблено проаналізувати угоду Ложкіна — Курченка, пересвідчитися, чи Борис Ложкін, який займає високе крісло в найвищих коридорах влади, має підстави вважати, що він чистий перед законом.

У повідомленні СБУ предмет купівлі-продажу визначено так: товариство з обмеженою відповідальністю “Український медіа холдинг”. Відразу дозволимо собі зазначити — це помилка. Простий аналіз даних державного реєстру засвідчує, що власник 99,9% цього підприємства давненько не змінювався.

Якщо проглянути установчі документи цієї начебто компанії Ложкіна, то його контрольний пакет там знайти годі. На початок 2013-го йому належало аж 0,015% цієї компанії. Хоча сам він стверджував, що контролює підприємства, які видавали на території України злегка адаптовані до місцевих реалій версії великих російських газет, переповнених, за оцінкою медіадослідників, не­офі­ційною політичною рекла­мою людей режиму Януковича. А ще — декілька радіостанцій та інтереси в інтер­неті.

Утім, це деталі. Адже нас цікавить, яким чином Ложкін контролював роботу Українського медіа холдингу, не будучи, згідно з даними держреєстру, його безпосереднім власником? Тижні напруженої роботи — і ми встановили це. Отже, в Україні управління медіаактивами Ложкіна здійснювалось декількома українськими компаніями, які майже стовідсотково належали компанії United Media Holding N.V., зареєстрованій у Нідерландах. Оцю компанію, там, у Нідерландах, очолював сам Ложкін, хоча лише як найманий директор. А єдиним власником голландської компанії було кіпрське підприємство UMH Group Public Limіted.

І тут починаються перші загадки: прізвища справжніх власників кіпрської компанії покриті таємницею. Остання відкрита ін­формація про перелік акціонерів кіпрської компанії датована 22 серпням 2011 року. Тоді основним акціонером з контрольною часткою понад 60% була компанія з Британських Віргінських островів під назвою Integrity International Holding Limited. Решта дрібних пакетів акцій була розділена між іншими компаніями, зареєстрованими на Кіпрі, Британських Віргінських островах та іншими.

Примітно те, що серед акціо­не­рів і цієї кіпрської компанії сам Борис Ложкін не фігурував, що дає підстави припустити: “зас­новник і власник UMH Group” реалізовував свої права власника по-іншому. Як? Дуже просто — через компанію, яка заснована на Британських Віргінських островах. Де це? У Карибському мо­рі, серед тропічної зелені. Чому там? Це елементарно — спе­цифікою цього тропічного архі­пелагу та водночас одного з найбільш популяр­них серед любителів “чорної готівки” офшору є можливість реєструвати компанії з анонімними власниками, з’я­сувати імена яких практично неможливо, якщо ви не американське Федеральне бюро розслідувань (ФБР).

Ложкін і фатум

Усе, мабуть, так і залишилось би таємницею за сімома замками, та Борису Ложкіну трішечки не пощастило — вперше. На початку 2013 року Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів оприлюднив базу даних влас­ників офшорів. За даними сайта offsho­releaks.icij.org , серед власників вір­гінської компанії Integrity Inter­national Holding Limited фігурує саме Борис Ложкін. Себто саме він, майбутній глава адміністрації президента України, зробив гаванню для своїх гроши­ків заморський острів. І мотив тут міг бути лише один — на офшорних островах з прибутків із-за кордону не платять податків.

Отже, хитромудра схема, яку вибудував Ложкін, виглядала так. Він стає співвласником компанії на Британських Віргінських островах, вона встановлює контроль над кіпрським UMH Group, кіпрське підприємство, своєю чергою, заснувало компанію у Нідерландах. А вже нідерландське підприємство контролювало підприємства в Україні.

Навіщо така складна схема? Мовою юристів це називається створенням такої схеми, яка давала змогу “консолідовувати дохід” там, де податки з прибутку були або мінімальні, або їх не потрібно було сплачувати узагалі.

У вересні 2011 року акціонери кіпрської компанії вирішили скористатися улюбленим інструментом українських бізнесменів, чиновників та депутатів, які соромляться афішувати свої імена як власників офшорних компаній. Йдеться про залучення так званих номінальних акціонерів — громадян Кіпру, які за символічну плату фігурують в усіх офіційних реєстрах замість реальних власників, при цьому позбавлені можливості самостійно розпоряджатися акціями чи управляти компанією. Цікаво, що приблизно в той самий час ключова в Україні управляюча компанія холдингу проводить реорганізацію, перетворюючись з акціонерного товариства в товариство з обмеженою відповідальністю — форму ведення бізнесу, яка не вимагає опублікування фінансово-господарської звітності. Ймо­вірно, що зміна організаційної форми в Україні та залучення “підставних” акціонерів на Кіпрі мали ту саму мету – зробити діяльність компаній менш публічною та мінімізувати доступ до фінансового стану компаній.

На той час бізнес Ложкіна починають притискати кредити, час до сплати яких настає.

 

Lozkin-Boris-shema1

 

Ось такого “офшорного спрута”, за інформацією з бази даних offshoreleaks, вибудував глава адміністрації президента Борис Ложкін на екзотичних островах у Карибському морі.

Так от, починаючи з вересня 2011 року, офіційно власниками другої за розмірами медіакомпанії в Україні стали “домогосподарки” та “вчителі” з екзотичними для вуха українця грецькими іменами. За логікою, саме вони мали б отримати гроші від Кур­ченка, якщо Ложкін сказав правду і дійсно все майно Україн­ського медіа холдингу змінило власника.

Але, як можна судити, місцеві кіпріоти в оборудках Ложкіна — лише “для меблів”. І зрозуміло, що Борис Ложкін та його партнери не переставали володіти холдингом аж до моменту його продажу у 2013 році. Інакше він би просто нічого не продав.

І ось червень 2013 року, з’являється офіційна інформація про купівлю холдингу на користь фінансово-промислової групи “ВЕТЕК” ще тоді олігарха Сергія Курченка.

Які ж зміни відбуваються у персональному складі власників холдингу внаслідок продажу? А ніякі. Майже ніякі. Українські компанії, які здійснюють управління холдингом в Україні, далі на 99% контролює голландська United Media Holding.

Ніяких суттєвих змін не зазнає і структура власності нідерландської компанії. Декоративні акціонери-кіпріоти надалі значаться в реєстрі компаній Кіпру. З цього випливає, що дійсна зміна реальних власників відбулася на рівні “підводної” частини айсберга під назвою УМХ.

Де? А все там-таки, на далеких екзотичних островах.

Як це стало відомо? Мабуть, тому, що Ложкіну в цей час не пощастило вдруге — більше деталей його угоди з Курченком вдалось довідатися через недбалість клерків офісу олігарха. Вони не дуже сумлінно замітали сліди в лютому 2014 року, і людям з “Канцелярської сотні” у дні революції вдалося знайти ці­кавий документ, завдяки якому можна ще краще зрозуміти ха­рактер гучної угоди. Цей документ, який, вочевидь, готували особисто для Курченка, розповідає про те, що ключова операція з продажу бізнесу Ложкіна по­винна відбутися між двома ком­паніями — “Інтегріті” як продавцем і “Тріладо” як покупцем. Обидві зареєстровані на Бри­танських Віргінських островах. Ми не відкидаємо, що назва покупця була лише одним із варіантів в угоді купівлі-продажу, однак інші зібрані нами дані підтверджують, що операція в ці­лому проходила за планом, викладеним у цьому документі.

Таким чином, усе вказує на те, що зміна власників у бізнесі Ложкіна відбулася за класичною схемою, яку використовують для “оптимізації податків”, — один вір­гінський офшор з острова Тро­тола, контрольований Ложкіним та його партнерами, продав ін­шо­му віргінському офшору з острова Тротола, контрольованому Кур­чен­ком, контрольний пакет акцій над усією кіпріотсько-голландсько-українською вертикаллю УМХ.

Lozkin-Boris-shema2

Зіставивши дані з різних джерел, ми спробували реконструювати схему, яка могла допомогти нинішньому главі Адміністрації Президента Борису Ложкіну не платити податків на сотні мільйонів гривень з угоди з одіозним Курченком. Однак не звільнила від необхідності зазначати в декларації про особисті доходи достовірні дані.

Що приховує Ложкін?

Фінансова частина цієї операції цікавить нас ще більше у світлі цілей, поставлених на початку розслідування. Отже, ціна продажу, за словами Курченка і Ложкіна, коливалася від 170 до 340 мільйонів доларів.

За словами самого Ложкіна, половину цієї суми акціонери отримали наприкінці червня 2013 року, друга половина повин­на була надійти не пізніше як у першому кварталі 2014 року. Однак 5 листопада 2013 року було оголошено про дострокове завершення угоди з продажу і виконання усіх фінансових зобов’язань. Це означало, що фінансові зобов’язання перед попередніми акціонерами на суму з багатьма нулями в доларах виконано повністю і вчасно.

Здавалось би, така безпреце­дентно успішна фінансова операція повинна була істотним чином вплинути на майновий стан людини, яка позиціонувала себе як головний власник та акціонер холдингу. Зробити його нарешті мільярдером, як він мріяв. Однак декларація про доходи за 2013 рік, яку оприлюднив глава адміністрації президента невдовзі після призначення, дає підстави сумніватися, що Ложкін належить до числа тих акціонерів, яким вдалось збагатитися від цієї угоди. Принаймні офіційно. Інакше важко пояснити, чому немає ніяких причинно-наслідкових зв’язків між доходами із продажу бізнесу на сотні мільйонів доларів і матеріальним станом Ложкіна.

На особливу увагу заслуговує те, що декларацію подано за весь 2013 рік, тобто вона мала б охопити період, протягом якого Борис Євгенович був акціонером холдингу, та період, коли він перестав ним бути, а отже, мав би стати власником коштів або іншого майна, отриманих від продажу.

Що ж ми бачимо натомість? На фоні скрупульозного та деталізованого опису корпоративних прав членів сім’ї у статутному капіталі різних товариств виявляється, що у 2013 році теперішній глава адміністрації володів лише часткою в розмірі 2,8 тис. гривень одного із товариств, яка була продана структурам Курченка ще в жовтні минулого року. Жодних інших корпоративних прав Ложкін-чиновник не задекларував, хоча декларація містить для цього спеціальну графу, де повинні бути відображені відомості про усі акції, внески у статутний капітал товариств, у тому числі тих, що містяться за межами України.

А проте у декларації Ложкіна нема навіть згадки про будь-які доходи, отримані за межами Ук­раїни, чи володіння частками закордонних підприємств.

Шукаємо далі слід сотень мільйонів, які мали б надійти за холдинг. Показані в декларації дохід, кошти на банківських рахунках сумарно не перевищують 2,5 мільйона гривень. Звичайно, завжди можна сказати, що гроші, отримані за свою частину акцій, уже були витрачені, але тоді постає питання: на що? Нерухомості в районі Кенсінгтон-Гарден, океанської яхти або приватного суперджета серед задекларованого майна немає.

Журналіст сайту forbеs.ua, який аналізував декларацію Ложкіна, припускає, що грошей від продажу медіахолдингу, мовляв, і не повинно бути в декларації, адже продавцем та отримувачем грошей міг виступати не Ложкін, а котрась із юридичних осіб. Гаразд, версія має право на існування. Але вона містить логічну помилку, неприпустиму для видань типу “Форбс”: якщо гроші отримав не Ложкін безпосередньо, а компанія на островах, яку він заснував, то чому в його декларації як глави адміністрації президента не зазначено найменування цих компаній та їх акціонерів, фінансові зобов’язання перед якими, за словами самого Ложкіна, були виконані повністю ще в листопаді минулого року?

У правовій системі жодної країни світу не передбачено компаній, кінцевими власниками яких не є фізичні особи, незалежно від довжини ланцюжка проміжних власників. Будь-яка компанія не може існувати сама по собі, у повітрі, завжди існують її явні або анонімні кінцеві власники, які повинні бути, так би мовити, живими людьми.

Останні десять років Борис Ложкін позиціонував себе у публічному просторі як засновник та власник холдингу, в тому числі через медіа, якими він управляв як керівник холдингу. Тому логічно припустити, що саме він мав би бути серед акціонерів віргінської компанії-продавця. І офіційні дані сайту offsho­releaks це підтверджують.

Чому ж тоді глава адміністрації президента не вказав усі свої корпоративні права у декларації про майно українського чиновни­ка, якими він мав би володіти до моменту продажу холдингу та, можливо, після цього продажу? Чому не зазначив, що є (був) власником підприємства на екзотичному острові? А мав це зробити обов’язково — тим більше, беручи до уваги вимоги нового антикорупційного законодавства та люстрацію, яка наближається. Чому не вчинив так, як це, до речі, сумлінно зробив його безпосередній керівник, Петро Порошенко?

Ложкін не наважився говорити. Мабуть, боїться, що кожне сказане слово може бути використане слідчими проти нього.

А відповіді тут може бути лише дві. Перша: заповнюючи декларацію, Борис Ложкін свідомо замовчав той факт, що є власником компанії на далеких островах. І це — фатальна помилка чиновника у країні, де діє закон. Навіть в Україні, згідно з новим антикорупційним законодавством, недостовірно заповнена декларація, щоб щось приховати, для чиновника такого рівня — безумовна відставка з ганьбою. Якщо глава Адміністрації Президента приховує свою власність, свої доходи, не сплачує податків — це вирок і йому, і його роботодавцеві, і усім їхнім закликам до чесного життя. Якщо ж Ложкін не помилився, доходу з продажу компанії в Україні не отримував — тоді він просто маленький брехун, а актуальним стає інше запитання: якщо не він, то хто ж є цими казково багатими акціонерами компаній, на рахунки яких було переказано близько 340 мільйонів доларів? Може, карибські аборигени, кіпрські номінали чи українські менеджери вищої ланки управління? І основне, яке походження цих грошей? Чи означає маленька неправда Бориса Ложкіна у його декларації те, що він співучасник “злочинної схеми”, яку, за твердженням слідчих СБУ, реалізував Курченко? І чому СБУ пов’язала угоду Курченка — Ложкіна з махінаціями “злочинної організації” у “банківській сфері”?

Ми знайшли відповіді на частину цих запитань. І вони — приголомшливі.

 

Олексій Малярчук, Ігор Починок, expres.ua, Національне бюро розслідувань України

Уголовное дело Ложкина в Австрии. Новые подробности

LozhkinPoroshenko2

 

Когда я впервые написал об уголовном деле в Австрии в отношении главы администрации президента Борис Ложкин, сам фигурант сказал, что ничего не знает – и к нему никто не обращался с какими-либо вопросами.

Однако сегодня, в выходной день, Борис Ложкин провел встречу именно с австрийскими журналистами. Как он сам написал, говорили о борьбе с коррупцией и поддержке Запада. Забавно то, что как раз на этом самом Западе сложно представить, чтобы глава администрации президента уже несколько недель делал вид, что ничего не происходит – а сам находился под следствием в отмывании денег.

Lozhkin-korupt1

На самом деле, конечно же, дело против Ложкина есть. И за последние недели мне удалось выяснить подробности этого уголовного производства. Кроме Ложкина, в нем также фигурирует действующий народный депутат Григорий Шверк (фракция БПП), который до недавнего времени был членом Нацсовета по телевидению и радиовещанию.

Запрос Министерства юстиции Австрии был подписан Йоганнесом Мартетшлегером и направлен в Украину 5 августа 2015 года.

«Центральная прокуратура по борьбе с экономической преступностью и коррупцией ведет следствие в уголовном деле против Бориса Ложкина, Григория Шверка и Светланы Шиян по подозрению в отмывании денег параграф 165, абзацы 2 и 4 Уголовного кодекса Австрии», – сказано в запросе Минюста Австрии, направленном в Украину.

Ложкин, Шверк и Шиян фигурируют в уголовном деле как лица, имеющие права подписи в компании INTEGRITY INTERNATIONAL HOLDINGS LTD, зарегистрированной на Британских Виргинских островах.

Lozhkin-korupt2

Lozhkin-korupt3

 

В основе уголовного дела лежит транзакция от 4 ноября 2013 года. В этот день «…был осуществлен перевод или дано поручение неизвестным преступникам провести перевод денег на сумму 130 миллионов 520 тысяч долларов с банковского счета в Латвии, принадлежащего фирме TREJOLI BUSINESS LTD (Британские Виргинские острова) на банковский счет компании INTEGRITY INTERNATIONAL HOLDINGS LTD, который был открыт в австрийском Raiffeisen Bank International AG».

Поскольку невообразимая сумма денег с оффшора на оффшор прошла через счет в Австрии, эта страна и открыла уголовное производство. Оно касается переоформления собственности на медиа-империю Ложкина UMH, которая была продана «кошельку Януковича», сбежавшему недоолигарху Сергею Курченко.

Согласно материалам дела, фирма Курченко VETEK MEDIA INVEST LLC приобрела в сентябре 2013 года у компании TREJOLI BUSINESS LTD все доли в фирме TRILADO ENTERPRICES INC (Британские Виргинские острова) за 160 миллионов долларов.

4 ноября 2013 года сумма от продажи была направлена на латышский банковский счет фирмы TREJOLI BUSINESS LTD. В тот же день с этого банковского счета было направлено 130 миллионов долларов на австрийский банковский счет компании INTEGRITY INTERNATIONAL HOLDINGS LTD в Raiffeisen Bank.

Австрийцы открыли уголовное дело, будучи информированы правоохранителями Украины о том, что у нас ведется следствие против Курченко и руководителей компании «ВЕТЕК». В связи с чем финразведка из Вены пришла к выводу, что перемещение девятизначных сумм от Курченко сперва на один, а затем на другой оффшор может быть отмыванием денег. Правда, Австрия и предположить не могла, что своей щепетильностью напала на след действующего главы администрации президента Украины.

«Просим сообщить прокуратуре Австрии, ведет ли Генеральная прокуратура Украины производства против Бориса Ложкина, Григория Шверка и Светланы Шиян», – сказано в обращении Министерства юстиции Австрии, направленном в Генпрокуратуру Украины.

Тут же в материалах дела фигурирует общая стоимость, заплаченная Курченко за активы Ложкина и его партнеров.

«За указанный период было поступлений на сумму 314 миллионов евро и переводов на сумму 315 миллионов евро. Эти транзакции были осуществлены исключительно между оффшорными компаниями, в которых невозможно определить действительной коммерческой деятельности», – сказано в запросе Минюста Австрии.

Когда следствие увидело подозрительное движение средств, оно начало выяснять, кому принадлежит фирма INTEGRITY INTERNATIONAL HOLDINGS LTD. В предоставленных Raiffeisen Bank документах видно, что полномочия по этому счету этой компании имеет Борис Ложкин, а право подписи им передано Григорию Шверку и Светлане Шиян.

Именно Ложкин является мажоритарным акционером этой компании – ему принадлежит 71 процент акций. Кроме того, ее миноритарными совладельцами являются бывший депутат от блока Тимошенко Алексей Логвиненко, предприниматель Анатолий Бурбеза, упоминавшийся уже Григорий Шверк.

Мне также удалось достать сертификат о создании и распределении долей в этой фирме с Британских Виргинских островов.

Регистрационные данные компании INTEGRITY INTERNATIONAL HOLDINGS LTD такие:

Offices of Aleman, Cordero, Galindo and Lee Trust (BVI) Ltd,

p.o. box 3175 Road Town,

British Virgin Island

Материалы для уголовного дела были собраны инспектором-криминалистом Томасом Патеком из Finance Intelligence Unit при Федеральном уголовном ведомстве Федерального министерства внутренних дел Австрии и переданы 25 марта 2015 года в органы прокуратуры Маттиасу Пуркарту (Центральная прокуратура по борьбе с экономическими преступлениями и коррупцией).

Выявление австрийскими правоохранителями документально подтвержденного перемещения астрономических сумм от Курченко к Ложкину (315 миллионов евро) являются поводом проверить, все ли налоги были уплачены нынешним главой администрации президента при продаже медиа-активов. Впрочем, судя по тому, как австрийский запрос прятали в Украине, в ближайшие годы такого расследования ждать не приходится.

Сергей Лещенко, Национальное бюро расследований Украина

Мафиози Курченко перевел на офшоры Ложкину 315 млн евро, — расследование Сергея Лещенко

Lozkin-Kurchenko1-300x215

 

Австрийские правоохранители обнаружили документальное подтверждение перемещения 315 млн евро со счетов компании, связанной с «финасистом Семьи Януковича» Сергеем Курченко на счета компании, связанной с нынешним главой АП Борисом Ложкиным при продаже медиа-активов.

Об этом в своем блоге на Украиский правде написал нардеп от БПП Сергей Лещенко, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Депутат сообщил подробности уголовного производства, в котором фигурирует глава АП.

Согласно запросу Минюста Австрии, который был направлен в Украину 5 августа 2015 года, «Центральная прокуратура по борьбе с экономической преступностью и коррупцией ведет следствие по уголовному делу против Бориса Ложкина, Григория Шверк и Светланы Шиян по подозрению в отмывании денег».

Все они фигурируют в уголовном деле в качестве лица, имеющие права подписи в компании INTEGRITY INTERNATIONAL HOLDINGS LTD, зарегистрированной на Британских Виргинских островах.

Уголовное производство касается переоформления собственности на медиа-холдинг Ложкина UMH, который был продан Сергею Курченко.

Материалы для уголовного дела было собрано инспектором-криминалистом Томасом Патеком с Finance Intelligence Unit при Федеральном уголовном ведомстве Федерального министерства внутренних дел Австрии и передано 25 марта 2015 в органы прокуратуры Маттиасу Пуркарту.

В основе уголовного дела лежит транзакция от 4 ноября 2013 года, когда «был осуществлен перевод или дано поручение неизвестным преступникам произвести перевод денег на сумму 130 520 000 долларов с банковского счета в Латвии, принадлежащей фирме TREJOLI BUSINESS LTD (Британские Виргинские острова) на банковский счет компании INTEGRITY INTERNATIONAL HOLDINGS LTD, который был открыт в австрийском Raiffeisen Bank International AG».

В материалах дела фигурирует общая стоимость, заплаченная Курченко за активы Ложкина и его партнеров.

«За указанный период было поступлений на сумму 314 000 000 евро и перевод на сумму 315 000 000 евро. Эти транзакции были осуществлены исключительно между оффшорными компаниями, в которых невозможно определить действительную коммерческую деятельность», — указано в запросе Минюста Австрии.

Согласно документам, предоставленным Raiffeisen Bank, полномочия по этому счету компании INTEGRITY INTERNATIONAL HOLDINGS LTD имеет Борис Ложкин, а право подписи передано Григорию Шверк и Светлане Шиян.

«Именно Ложкин является мажоритарным акционером этой компании — ему принадлежит 71% акций. Кроме того, ее миноритарными совладельцами является бывший депутат от блока Тимошенко Алексей Логвиненко, предприниматель Анатолий Бурбеза, и упомянутый уже Григорий Шверк», — отметил Лещенко.

«Выявление австрийскими правоохранительными документально подтвержденного перемещения астрономических сумм от Курченко к Ложкина является поводом проверить, все налоги были уплачены нынешним главой АП при продаже медиа-активов. Впрочем, судя по тому, как австрийский запрос хоронили в Украине, в ближайшие годы такого расследования ждать не приходится», — отметил Лещенко.

Как известно, после появления информации о деле в Австрии глава АП Борис Ложкин заявил, что правоохранительные органы ни одной из стран мира никогда не обращались с какими-либо претензиями.

Вместе с тем стало известно, что отдел по борьбе с коррупцией прокуратуры Австрии нашел факты отмывания средств, расследуя подозрительную историю с главой АП Борисом Ложкиным по делу, по которому Ложкин может проходить в качестве свидетеля. По данному делу австрийская прокуратура оценивает сумму ущерба в 5 млн евро.

Ложкина проверяют на отмывание денег в Австрии

LozhkinYanukovich1-500x353

 

Прошлое главы администрации президента Бориса Ложкина заинтересовало правоохранительные органы Австрии.

По моей информации, Австрия направила в Генпрокуратуру Украины запрос о правовой помощи в расследовании, которое проводится Веной в отношении транзакций, осуществленных Ложкиным.

Его фамилия фигурирует в уголовном производстве по статье «отмывание денег». Сомнительные переводы многомиллионных сумм заметило подразделение Министерства внутренних дел Австрии, которое занимается расследованием отмывания денег и контактирует с банковскими учреждениями страны. Оно и написало в марте 2015 года заявление в специальную прокуратуру о том, что есть подозрение об отмывании денег в отношении трех украинцев.

Кроме Ложкина, в уголовном производстве фигурируют еще двое граждан Украины. Запрос Австрии о предоставлении двусторонней правовой помощи Виктор Шокин получил несколько недель назад и держал в строгом секрете.

Источники в администрации президента говорят, что дело касается продажи Ложкиным «Украинского медиа-холдинга» в 2013 году структурам Сергея Курченко, когда транзакции проводились с офшорных фирм на офшорные фирмы через счета в австрийских банках.

Сам Ложкин говорит, что к нему «не обращались ни украинские, ни австрийские правоохранительные органы».

Сергей Лещенко, Национальное бюро расследований Украины

Кінець казки про чесного міністра економіки Айварасу Абромавичуса

Aivaras-Abromavichus1-500x333

 

Перший заступник прокурора Київської області Ігор Грабець (наразі посада обласного прокурора є вакантною й Ігор Несторович керує прокуратурою Київської області) подав рапорт на ім’я Генпрокурора Шокіна про те, що йому зателефонувала людина, яка назвалась міністром економічного розвитку та торгівлі України Айварасом Абромавичусом.

Ця людина попрохала прокурора припинити перевірку щодо забудовника котеджного містечка «Рівьера Вілас» (Riviera Villas), який знаходиться у с. Лебедівка Вишгородського району на лівому березі Київського моря, мотивуючи це прохання тим, що забудовником є очолювана його близькими друзями інвестиційна компанія «Dragon-Ukrainian Properties & Development».

Оскільки громадянин, що назвався Айварасом Абромавичусом, зателефонував на офіційний телефон приймальні обласної прокуратури, не склало жодних труднощів перевірити, хто ж саме телефонував. Виявилось, що телефонував, дійсно, міністр економічного розвитку та торгівлі України Айварас Абромавичус. У зв’язку з цим керівник прокуратури Київської області направив Шокіну рапорт для притягнення Абромавичуса до відповідальності.

Але замість того, щоби скласти щодо Абромавичуса протокол про корупційне правопорушення, Шокін обмежився тим, що проінформував про витівку міністра-корупціонера Адміністрацію Президента й тепер очікує вказівок від глави АП Ложкіна.

Володимир Бойко, Фейсбук, sprotiv.org

Регионал Бондик может сделать второй Чернобыль. Расследование

Bondik-Viktor1

 

 

 

Наверное не только у иностранных наблюдателей складывается впечатление, что борьба с коррупцией новой властью проводится только на бумаге, а на самом деле ситуация выглядит с точностью до наоборот. Во главе стратегических предприятий продолжают находиться опытные коррупционеры, предназначенные преступной властью. И похоже никого, ни на Банковой, ни на Грушевского, это не смущает. Наиболее ярким примером является украинское государственное предприятие «Укрхимтрансаммиак», которым по сегодняшний день руководит назначенный Януковичем еще во время его пребывания в 2007 году в должности премьер-министра, Бондик Виктор — скандально известный исполнитель схем по выводу средств государственного предприятия на сумму более 1 млрд. грн.

Член партии регионов с 2002 года, депутат Донецкого областного совета от партии регионов IV и V созывов, №35 в списке от партии регионов в Киевской горсовете на выборах в 2006г. (решение Киевской городской территориальной избирательной комиссии № 15/19 от 12.02.2006 г.), дважды награжден Указами все того же В. Януковича, уже в период президентства, орденом «За заслуги» — в 2011 году орденом III степени, в 2013 орденом II степени. Пользуясь поддержкой Януковича, Клюева, Клименко (не министра доходов), с 2007 года под руководством Бондика В.А. на предприятии по завышенным ценам закупалось оборудование, выполнялись научные работы, брались десятки миллионов долларов кредитов, при этом суммы «откатов» директору Бондик В.А. достигали 70%.

С целью увеличения расходов предприятия, из которых он получал «откат», исполнителю преступных схем Бондик В.А. нужно эти средства сначала где-то было взять. Для этого полностью прибыльное государственное предприятие УДП «Укрхимтрансаммиак» 22 декабря 2010 приняло кредиты под гарантии государства на «кабальных» условиях в Amsterdam Trade Bank NV и «Альфа-Банк» на общую сумму 42 млн. долларов США. Кредиты были полностью разворованы, а предприятие до сих пор вынуждено расплачиваться по счетам, кстати, не малыми — только в 2011 году УДП «Укрхимтрансаммиак» уплатило Amsterdam Trade Bank NV за пользование кредитом 108 153 000 грн. (код 65.22.1 — услуги по предоставлению кредита другие). Особой изобретательностью схемы Бондика не отличались.

Примерами таких схем являются: — скандальная сделка по закупке насосов для жидкостей и подъемников жидкостей, которые УДП «Укрхимтрансаммиак» в 2010 году закупало по 15 200 000 грн., а уже в 2013 году такое же оборудование в такой же комплектации (изменено только название) было закуплено по цене 55 400 000 грн. договоры УДП «Укрхимтрансаммиак» о приобретении охранных услуг. Пять лет подряд охранные подряды «Укрхимтрансаммиаку» на общую сумму 58 450 000 грн. получало ООО «Охрана и безопасность». Первыми учредителями этой фирмы были ООО «Промкерам» и ООО «Григорьевский рудник», владельцем которых был Виктор Бондик, который назначен директором «Укрхимтрансаммиака» в 2007 году. Сейчас «Охрана и безопасность» зарегистрирована на Зураба Асатурова. Он также известен как директор ООО «Строительная компания «Альтаир профи», которая в свою очередь зарегистрирована на две другие фирмы — ООО «Углепоставка» Виктора Бондика и ООО «СК», которую возглавляет Александр Сичинава, экс-руководитель «Всеукраинского банка развития» Александра Януковича. Соглашение с ООО «Авиакомпания «МАРС РК» на использование летательных аппаратов для наблюдения с воздуха за техническим состоянием украинского участка магистрального аммиакопровода «Тольятти-Горловка-Одесса», которую УДП «Укрхимтрансаммиак» заключило в 2013 году. Стоимость сделки составила 30 490 000. грн. В тендере также участвовало ОАО «АС» (областной авиационный центр), которое предлагало услуги по 15 530 000. грн. Однако вдвое дешевле предложение было отклонено по формальным причинам (в составе предложения фирма предоставила копию паспорта, не завереную личной подписью руководителя и др.).

В 2011—2012 годах стоимость этих услуг составляла 26-28 млн. грн., в 2008—2010 годах — 6-10 млн. грн. Учредителями ООО «Авиакомпания «Марс РК» является бывший директор киевского госпредприятия «Завод 410 гражданской авиации» Анатолий Кудрин (во время руководства завода к 2010 году также возглавлял Соломенскую организацию партии регионов в Киеве), а также Анастасия Шевченко-Катамадзе. По данным “Экономической правды”, ее отцом является Олег Шевченко. В 2007 году правительство Виктора Януковича создало концерн «Авиация Украины», главой которого был назначен именно Шевченко. А еще в 2006 году Шевченко стал депутатом Киевсовета от партии регионов. По этим и аналогичными схемами Бондик В. с 2007 года сумел украсть у предприятия более 150 млн $. И сейчас продолжает воровать. Что же позволяет ему так долго находиться в кресле руководителя? Ответ очевиден — умение украсть деньги государственного предприятия и ими же коррумпировать тех, от кого зависит его нахождения на этом месте. И действительно за 7 лет его управления Укрхимтрансаммиаком было открыто и так же «успешно» закрыта правоохранительными органами не одно уголовное дело.

Оно и понятно, пронизана коррупционными связями преступная власть всячески оберегала своих коррупционеров-стахановцев, которые «несут золотые яйца», хотя и украденные у народа. А Бондик ответственно и бережно удовлетворял экономические интересы руководства ГПУ, СБУ, АП и других кураторов. А что сейчас? Через год, подчеркиваю через год, после Революции Достоинства, когда люди сказали решительное «нет!» Воровству и коррупции, доверив страну нынешнему правительству и президенту, неужели ничего не изменилось? Давайте выясним. Оказывается в Бондика опять все схвачено: в СБУ под «крышеванием» Грицака нарушены оперативно-розыскные дела успешно лежат и пылятся на полке. Ранее бывший генпрокурор Ярема, получив с освобождением Голомши эту «золотую курочку» (до этого Голомша «крышевал» Бондика), не дал ход ни одному из дел, возбужденных «для галочки». Новый министр экономического развития и торговли прежде должен был бы отреагировать на произвол, что происходит на стратегическом для экономики страны государственном предприятии, осуществляет как внутреннее так и внешней экономической деятельности. Однако, похоже, Айвараса Абромавичуса, который прожил в Украине 8 лет в период расцвета коррупции, такое положение дел теперь не волнует и является нормой, а может даже Бондик ему также нашел теплое место в схеме вывода средств Укрхимтрансаммиаку.

Дальше — больше. На днях Бондик был в администрации президента и после встречи с Ложкиным, говорят, присягнул на верность самому Порошенко. Неужели и для этих людей личные экономические интересы стали главнее интересов государства и взятые на себя перед площадью обещания искоренить зло коррупции? И нет повода сомневаться в его хвастливых словах, что он носит деньги на Банковую и все вопросы с Ложкиным решает, ведь новая власть в стране уже год, новый Кабмин уже целый год, а проверок на Укрхимтрансаммиаку как проводили при Януковиче, так и сейчас не проводят, дела не восстанавливают и не расследуют. Ситуация очень похожа на ту, что была при преступной власти, когда правоохранительные органы просто боялись трогать Бондика за его близкие отношения с «семьей» и регулярные походы на Банковую.

И если действительно администрация президента в лице Ложкина «взяла под свое крыло» коррупционера-профессионала Бондика, тогда конечно сами собой отпадают очевидные вопросы.

Почему до сих пор за рулем стратегического государственного предприятия с оборотом более 1 млрд. грн. находится Бондик В. — член партии регионов с 2002 года, депутат Донецкого областного совета от партии регионов IV и V созывов, №35 в списке от партии регионов в Киевский горсовет на выборах В 2006г. (Решение Киевской городской территориальной избирательной комиссии № 15 / 19 от 12.02.2006 г…), дважды награжден Указами бывшего президента Украины В. Януковича орденом «За заслуги» — в 2011 году орденом III степени, в 2013 орденом IIстепени. Почему уже при новой власти, в течение 2014 Бондик В.А. провел тендеров более чем на 500 000 000 гривен и продолжает нагло выводить средства из государственного предприятия, получая пресловутые 70%. Почему уже при новой власти, Бондик В.А. в течение февраля-мая 2014 под видом рабочих командировок в города Тольятти и Москва (Российская Федерация), на самом деле находился на оккупированной территории Автономной Республики Крым. Бондик В.А. даже не побоялся участвовать в параде российских войск на оккупированной территории АРК 9.05.2014 года (по официальным данным он находился на больничном, однако подтверждение Укрзализныци опровергает этот факт: с 30.05.2014 по 10.05.2014 Бондик В.А. был в Крыму) .

Кстати в АРК Бондик В.А. владеет земельными участками и недвижимостью в поселке «Никита». Завладение Бондик В.А., данными земельными участками происходило с громким скандалом, прикрываясь именем партии регионов, личными и близкими отношениями с семьей в то время премьер-министра Украины Виктора Януковича. Почему уже при новой власти Бондик В., как осуществлял при преступной власти, так и продолжает, не боясь ответственности, осуществлять многомиллионные платежи в адрес фирм соратников по партии регионов и компаний с явно русскими корнями. Почему уже при новой власти возбуждены уголовные дела против Бондика В.А, как и при преступной власти, не расследуются как ГПУ, так и МВД и СБУ (уголовные производства №12014100040006148 и №12014000000000258). С подачи своих новых покровителей в Генеральной прокуратуре Украины, были закрыты практически все уголовные дела, связанные с хищением государственных средств в УДП «Укрхимтрансаммиак». Почему уже при новой власти Бондик В.А. в сговоре с российским олигархом Сергеем Махлай (владелец ОАО «Тольяттиазот») организовал покушение на убийство Руслана Калашникова (заместитель председателя Антикоррупционного комитета Майдана) и никто не расследует нарушено по этому факту уголовное производство.

Прямо дежавю? Только покровители изменились, а Бондик снова, как и предыдущие 7 лет, опираясь на 3 кита: СБУ, ГПУ и АП, спокойно продолжает реализовывать свои схемы воровства средств стратегического государственного предприятия, при этом не стесняясь лоббировать своих российских партнеров-покровителей, для которых и цена на транзит с 2010 года не изменена, и дополнительные объемы аммиака (150 т.тонн), не учтены в официальных документах, прокачиваются. Не за это достойные люди проливали и проливают кровь, защищая родную землю, чтобы ставленники преступной власти продолжали за счет государства, находится в крайне тяжелом состоянии, обогащаться и служить при этом интересам российских покровителей! Есть информация, что указанные в этой статье факты уже направлены народными депутатами в своих обращениях к премьер-министру Украины, руководства СБУ и ГПУ, а также президента Украины.

Наше общество меняется и это видно невооруженным взглядом. Оно уже не готово терпеть медлительность властей и правоохранительных органов. Недавно в СМИ были размещены очередные материалы по схемам похищения средств государственного предприятия УДП «Укрхимтрансаммиак» его директором и племянником Януковича — Бондиком В его шикарного поместья под Киевом построенного в ущерб простым жителям Буче и резиденции в Крыму на незаконно полученных якобы для Януковича, участках земли.

И вот реакция людей, уставших от того, что страну, которая находится в глубоком кризисе, продолжают разрывать «ставленники» преступной власти, не заставила себя долго ждать. Перед зданием УДП «Укрхимтрансаммиак» по ул. М. Расковой, 15 уже собирались активисты, вооружившись плакатами и традиционным орудием люстрации — мусорным баком, место в котором, в этот раз, было предусмотрено для того, кто особенно отличился на ниве вывода государственных средств за время правления Януковича и смог украсть более 1 млрд. грн. и при нынешней власти продолжает свое грязное дело. Фото материалы по адресу:http://liustrator.livejournal.com/733.html

Несмотря на массу материалов, как в СМИ так и у правоохранительных органов, о схемах хищения государственных средств директором УДП «Укрхимтрансаммиак», почему-то никто из нынешней власти не спешит не то, что судить по закону опытного коррупционера, но и хотя бы отстранить его от управления стратегическим государственным предприятием. У общества возникает естественный вопрос — почему?

Виктория Ковшун, Национальное бюро расследований Украины



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: