Сообщения с тегами ‘податки’

Податкова донарахувала 645 мільйонів податків мережі «Фокстрот»

 

 

Державна податкова служба донарахувала 645 мільйонів гривень податків одному із найбільших рітейлерів країни — мережі магазинів електроніки «Фокстрот».

Про це заявив голова Офісу великих платників податків Євген Бамбізов, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

За його словами, рітейлер занижував базу оподаткування, включаючи у вартість товарів додаткові послуги, які не обкладаються ПДВ, наприклад страхування.

«Працювали так по всій мережі. Тепер Офіс великих платників податків планує перевірку інших великих рітейлерів», — підкреслив Бамбізов.

Водночас у «Фокстроті» заявили, що поки не отримували офіційних повідомлень про донарахування податків.

Торгова мережа «Фокстрот» на початок 2019 року нараховувала 162 магазини загальною торговою площею 153 тисячі квадратних метрів у 90 обласних і районних центрах України. Відвідуваність магазинів в 2018 році склала 27,8 млн осіб.

Група компаній «Фокстрот» розвиває бренди Фокстрот, Техношара, Секунда (магазин годинників), а також DEPO’t Center і Fantasy Town (управління нерухомістю в ГК ФОКСТРОТ). Власники ДК Фокстрот — Валерій Маковецький і Геннадій Виходцев.

У Зеленского не обіцяють швидкого економічного зростання та обіцяють посилення податкового контролю

zel-privatbank1-500x417

У команді Володимира Зеленського повідомляють, що їм знадобиться час, аби економічна ситуація в країні покращилася.

Про це заявив радник Зеленського, президент Асоціації податкових радників Данило Гетьманцев, повідомляє 40ka.info.

Він зазначив, що, враховуючи сьогоднішній стан справ, доведеться багато працювати.

Данило Гетьманцев також додав, що для розвитку потрібно буде вдаватися до непопулярних заходів.

До таких він зараховує податкову амністію, яка пов’язана з посиленням податкового контролю після її проведення.

Також Гетьманцев згадує про міжнародний обмін податковою інформацією, який змусить платити податки всіх, в тому числі тих, хто ховає доходи в офшорах.

Кляті кнопкодави збільшили податки на поштові відправлення

Rada-groshovyi-minimum1-404x500

 

Верховна Рада підтримала в першому читанні законопроект №9260 з поправками до Податкового кодексу та деяких інших законодавчих актів про підвищення акцизного податку на тютюнові вироби та ряду інших акцизів, а також про зниження порогу безподаткових пересилань для фізичних осіб.

За відповідний законопроект проголосували 233 народних депутата, повідомляє 40ka.info.

Законопроектом передбачається збільшити з 1 липня 2019 року ставки акцизного податку на тютюнові вироби на 9%, підвищити ставку екологічного податку за викиди двоокису вуглецю стаціонарними джерелами з 0,41 грн за тонну до 10 грн/тонна і передбачити поетапне підвищення ставки до рівня 30 грн за тонну в 2023 році.

Спікер парламенту Андрій Парубій заявив, що прийняття законопроекту необхідно для забезпечення збалансованості доходів держбюджету на 2019 рік, однак голосів для розгляду законопроекту за прискореною процедурою не було набрано.

Даний законопроект також передбачає стягнення податку на додану вартість з ввезених товарів в Україну, вартість яких перевищує еквівалент 100 євро.

Документом пропонується визнати податковими агентами операторів поштового зв’язку, експрес-перевізників. При цьому зазначену норму пропонується застосовувати з перехідним періодом: з 1 січня по 30 червня 2019 року — для товарів сумарною вартістю в еквіваленті понад 150 євро, після закінчення цього терміну — 100 євро.

Також Мінфін пропонує збільшити ставки рентної плати за користування надрами для видобутку нафти і конденсату на 2 процентних пункти і для залізної руди — на 0,8 процентних пункти, а за спеціальне використання лісових ресурсів — на 50%.

Крім цього, законопроект стосується посилення заходів контролю над оборотом пального і спирту.

За оцінками міністерства, ухвалення проекту закону дозволить збільшити надходження до зведеного бюджету (в умовах 2019 року) в обсязі 6,3 млрд грн, з них до державного бюджету 5,9 млрд грн.

Діставайте гроші з-під матраців: бюджет депутати вирішили наповнити за рахунок українців

moe1

 

В Україні незабаром можуть провести масштабну амністію незареєстрованого майна і грошей, щоб поповнити казну, декларуючи повернення у країну незаконно виведених капіталів, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

В обмін на чесність держава запропонує захист від кримінального переслідування, звільнить від можливих претензій податківців і обіцяє не застосовувати жодних штрафних санкцій. Більш того, чиновники навіть не стануть задавати ніяких питань про джерело походження коштів і зажадають від банків безкоштовно відкривати рахунки для фінансових патріотів.

Відповідні пропозиції містить законопроект №8257 «Про правовий режим добровільного декларування коштів, майна та інших об’єктів фізичними особами». У зв’язці з ним йде і інший проект – який встановлює офіційну плату за легалізацію нажитих не зовсім чесним шляхом багатств.

Відзначимо, розмір винагороди нардепи пропонують встановити досить скромний – всього 2,5% для всього майна і коштів в сумі до 1 млн грн. Очевидно, настільки лояльне пропозиція покликана стимулювати громадян активніше подавати декларації, діставати гроші з-під подушок і повертати їх в економіку.  Нульове декларування могло б привести до масових зловживань – деякі неодмінно захотіли б скористатися пропозицією і задекларувати про запас неіснуючі мільярди.

Окремі правила встановлені для задекларованих коштів в особливо великих розмірах. Так, внесені в декларацію мільйони, автори пропонують оподатковувати в ті ж 2,5%. Але тільки за умови, що всі до копійки власники внесуть в банк на рахунок на термін не менше 3-х місяців. З цією метою вони навіть мають намір зобов’язати банки безкоштовно відкривати рахунки для амністованих капіталів.

Можна і не вносити, але тоді державі доведеться відстебнути цілих 6%. А якщо гроші з рахунку будуть виведені раніше обумовленого терміну, з усією задекларованої суми спишуть на користь скарбниці 3%. А ось повернуті з податкових гаваней валютні мільйони автори пропонують і зовсім не оподатковувати.

Умови два: всі кошти повинні бути внесені на безкоштовно відкривається спецрахунок в українському банку, порядок створення якого повинен буде прописати НБУ. А їх власник повинен взяти на себе зобов’язання щодо цільового використання відповідно до попередньо створеним Кабміном переліком.

Всім, хто пройде добровільне декларування, гарантують повне прощення від будь-яких претензій контролюючих органів, включаючи податкову, поліцію, Нацбанк, митницю і т.д. За винятком пропащих злочинців і корупціонерів.

Проект безпосередньо не забороняє вписувати в декларацію корупційні та отримані злочинним шляхом доходи (за винятком статей КК про подачу неправдивих даних). Однак попереджає, що такі капітали не підпадають під гарантії недоторканності. Що, звичайно, істотно звужує потенційний список декларантів.

Пункти пропуску у Рава-Руській та Шегинях блокували акцією протеста через нові грабіжницькі #податки режима #Порошенко

Poroshenko-podatki1

 

У Львівській області пункти пропуску у Раві-Руській та у Шегинях на українсько-польському кордоні заблокували учасники акції протесту.

Про це пише 40ka.info з посиланням на речницю патрульної поліції Львівщини Катерину Рибій.

Зокрема, у Рава-Руській близько 30 осіб блокували рух автівок перед пунктом пропуску через кордон, обіцяючи  пропускати один автомобіль кожні 15 хвилин.

Також протестувальники — 15-20 осіб — близько 10:20 перекрили рух до кордону у Шегинях, обіцяючи пропускати 3-4 авто щоп’ятнадцять хвилин.

Як зазначає видання, учасники мітингів планують блокувати кордон протягом усього дня.

Як зазначив у коментарі УП помічник глави Держприкордонслужби Олег Слободян, блокування під’їздів до пунктів пропуску пов’язане зі змінами у митному законодавстві.

«Акції проходять біля пунктів пропуску… Обмежень у роботі пунктів пропуску немає, наразі ПП працюють у штатному режимі, рух транспорту є, в міру того, як учасники акції пропускають машини до пунктів контролю. Скупчення машин також є», — зазначив Слободян та додав, що точну кількість авто у чергах на пунктах пропуску наразі у ДПСУ назвати не можуть.

30 січня у Раві-Руській рух у напрямку кордону також було заблоковано: тоді повідомлялося, що на пункт пропуску прибули працівники СБУ і завертають автомобілі із товаром назад до Польщі.

За інформацію Львівської ДФС, блокування кордону учасники акції припинили опівночі. Тоді ж голова Львівської ОДА Олег Синютка заявив, що у блокуванні пункту-пропуску у Раві-Руській винні місцеві митники.

Як відомо, 10 січня на кордоні з Польщею блокували три дороги через податкові зміни.

Нові правила безмитного ввезення товарів у ручному чи супроводжуваному багажі набрали чинності з 1 січня 2018 року. Зокрема, вартість таких товарів обмежується 500 євро (в аеропортах – до 1000 євро) та вагою до 50 кг для тих, хто був відсутній в Україні більше доби і в’їжджає в країну не частіше за один раз впродовж 72 годин.

Як #Порошенко і Ко оптимізують податки, купуючи сир та сухе молоко на 220 млн грн. Відео

Poroshenko-Petro8

 

Завод «Кузня на Рибальському» придбав близько 3 тисяч тонн сиру, щоб оптимізувати щонайменше 13 мільйонів гривень податків.

Про це йдеться в сюжеті програми «Наші Гроші».

У 2013—2015 роках на рівні з закупівлею виробничих матеріалів для свого промислового виробництва, «Кузня» у таких же промислових масштабах купує сир та сухе молоко.

За даними програми, за ці три роки завод перерахував фірмам “Консалтингова Фірма «Прометей», «Миргородський сироробний комбiнат» та «Рось» (всі три входили до групи компаній Milkiland) загалом понад 220 млн грн за 2,721 тисячі тонн сиру та 215 тонн сухого молока.

Чверть цих закупівель провели в один день — 31 грудня 2014 року. Тоді «Кузня» списала на сир 52 млн грн.

На запит програми завод зазначив, що не може надати інформацію щодо цих закупівель, оскільки не зберіг документацію. Питання про податки «Кузня» проігнорувала.

В групі компаній Milkiland підтвердили продаж сиру «Кузні». Водночас зазначили, що після продажу сир «Кузні» фізично не постачався, а експортувався компаніями Milkiland від імені «Ленінської кузні» за договором комісії.

«Ми через завод „Ленінська Кузня“ експортували товар, ми віддавали їм товар, потім забирали його на комісію, „Мілкіленд-Україна“ відправляла його на експорт», — описує контракт виконавчий директор Анатолій Юркевич.

Метою операції для Milkiland було відшкодування ПДВ, яке заборгувала групі держава, за рахунок «Ленінської кузні».

Загальна схема виглядає наступним чином: коли експортери продають товар за кордон, то держава має компенсувати їм податок на додану вартість.

Ця компенсація нараховується, однак її виплата затримується на невизначений час.

Тоді експортер, якому держава винна компенсацію, «на папері» продає свій товар компанії, яка навпаки, має податкову заборгованість перед бюджетом. І потім від імені цієї компанії проводить експорт.

Компенсацію ПДВ, яку держава має провести цьому «транзитному» експортеру — немає необхідності очікувати.

Оскільки в нього самого існує борг перед бюджетом, «транзитер» просто списує його «взаємозаліком».

«Ми вирішували свої проблеми з компенсацією ПДВ, котрі на той момент були в державі. Вони нам віддавали ПДВ і ми були щасливі», — пояснює Юркевич.

Якщо вигода виробника в описаній схемі очевидна, то користь від оптимізації «транзитному» експортеру — незрозуміла. Купуючи сир — він живими грошима втрачає ту ж суму, на яку «скосив» собі податків.

Юркевич розповідає, що вигода «Кузні» полягала у знижці, яку фірмі робили на товар.

«Грошей від експортера заходило більше, нам перераховувалося трохи менше. На той момент це було 5-10% від суми компенсованого ПДВ. Від 13 млн грн ПДВ, якщо ми говоримо про 10%, — то це 1,3 млн грн. От, відповідно, ми продали їм на 67 млн грн продукції, а від наших клієнтів їм зайшло 68,3 млн. Мільйон і триста тисяч залишилися в них у якості винагороди», — заявив він.

Українці оголосили бойкот насінню «SEMKI» і горішкам «Macho», — Сергій Рибалка з партії #Ляшко платить податки агресору

Lyashko-kolorad1-500x335

 

Так як сімейний cнековий бізнес нардеп від Радикальної партії Сергія Рибалки платить податки агресору, українці оголосили байкот продукції його компаній – «S. Group», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

У соціальних мережах користувачі активно коментуючи факт наявності у Рибалки Липецького заводу, який виробляє аналог українських горішків «Macho» та низку інших снеків.

Дописувачі закликають українців не купувати товари «S. Group», серед яких окрім «Macho»:

насіння «SEMKI»,
горішки «Козачька слава»,
фісташки «Red», чіпси «KartoFan»,
сухарики «Snekkin» тощо.

«Той хто купує снеки від радикалів – спонсорує російську агресію, платить податки окупантам і підтримує лицемірство окремих нардепів», — зазначають користувачі соцмереж.

Українці обурюються цинічною пропозицією Насирова обмежити покупки в Інтернеті через відправлення. Обіцяють новий #Майдан

Maidan-new1-500x331

 

У прагненні вибити з суспільства якомога більше податків на порожньому місці ДФС взялася за покупки українців в Інтернеті і зниження митного ліміту до 22 євро.

Це викликало гнівну реакцію громадськості, яка віднайшла в цьому не тільки спробу зробити гроші на найвразливішій частині населення — звичайних громадянах, а й повернення до «совка», коли все було для людей повне всіляких обмежень. Про це повідомляє sprotiv.org.

Крім того, користувачів соцмереж обурили хитрощі великих торгових мереж, які, фактично, пішли на змову з ГФС, ставши ініціаторами зниження безподаткового ввезення товарів в Україну через посилки до 22 євро.

Замість того, щоб стежити за контрабандою та проходженням товарів на митниці, пишуть користувачі, рітейлери і ГФС пішли самим безкарним шляхом.

У мережі запропонували оголосити бойкот великим інтернет-магазинам, які бажають за рахунок цього закону підвищити свої продажі за завищеними цінами, виступаючи посередниками між покупцем і продавцем.

Волонтер Давід Браун виступив з ініціативою організувати акцію протесту проти покупок товарів в інтернет-магазинах і компаній, які підтримали дану ініціативу і винесли її на розгляд КМУ.

Його пост за чотири години набрав більше 6 тисяч лайків і 3750 репоста. Користувачі мережі підтримали таку ідею Брауна. Також Давід опублікував посилання на петиції до президента і Кабміну із закликом підняти неоподатковуваний мінімум до 500 євро (сьогодні без податків можна ввезти товарів на суму 150 євро).

Як родина голови МВС Арсена Авакова заробляє на газі та ухиляється від сплати податків. Розслідування

Avakov-Arsen13-500x333

 

Арсен Аваков в кріслі очільника МВС не тільки зумів повернути всі втрачені раніше бізнес-активи, але й за допомогою сім’ї активно заробляє на видобутку газу, занижуючи його вартість і «оптимізуючи» податки, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

У міністра внутрішніх справ Арсена Авакова є невинне хобі: він колекціонує малюнки земляка — харківського авангардиста Василя Єрмілова. У колекції голови МВС їх вже кілька. Ціна кожного може досягати $15 тис. І це ще недорого: повноцінні полотна цього живописця коштують сотні тисяч доларів. Не виключено, що в найближчому майбутньому міністр розщедриться і на подібні придбання — проблем з грошима у нього немає.

Аваков прийшов у політику з газового бізнесу, де процвітають висока маржа, політична корупція і різні схеми ухилення від податків. Формально сам міністр нічим подібним не займається — але у нього є дружина і син, на яких і оформлені всі численні активи очільника МВС.

Справи у сімейної бізнес-групи йдуть непогано — вона не тільки повернула собі всі втрачені за часів Віктора Януковича активи, але й відмінно працює на ниві податкової «оптимізації»: за один лише 2014 рік, за даними НБРУ, близькі до Авакова газовидобувні фірми недоплатили до держбюджету 98,2 млн грн.

Ядро бізнесу Авакових — група Інвестор, центральний офіс якої розташований у пафосному триповерховому маєтку з ліпниною у самому центрі Харкова. Станом на 2013 рік Інна Авакова, дружина міністра, а також його син Олександр були співвласниками цієї фірми. У реєстрі юридичних осіб Інна Авакова досі значиться мажоритарним власником цієї компанії. Сам же міністр заявляв, що активи, які належали йому до приходу на держслужбу, переписані на сина.

У Інвестор входить компанія Енергія-95, яка володіє ліцензіями на видобуток газу на Денисовському і Мар’їнському родовищах в Харківській області.

Щоб оцінити перспективи заробітку на Мар’їнському родовищі, досить сказати, що в 2011 році Енергія-95 заклала у вигляді забезпечення під зобов’язання пов’язаних з Аваковим фірм ще не видобутий газ з Мар’їнського на суму 1 млрд грн. А гривня тоді була істотно дорожчою нинішньої, враховуючи її девальвацію в 2014—2015 роках.

На Денисовському родовищі газодобувачі діють за традиційною для цієї сфери схемою спільної діяльності: Енергія-95 володіє ліцензією, на її партнера — компанію Денисовське — оформлена частина об’єктів і трубопроводи, а ще одна фірма — Гравеліт-21 — займається продажем видобутого газу. Всі ці структури входять в аваковську групу Інвестор.

У 2014‑му з денисовських надр група видобула 171,8 млн куб. м газу. Компанія мультимільйонера Вадима Новинського Укргазвидобуток, яка здобула приблизно стільки ж в той самий період, відзвітувала про те, що отримала на цьому понад 300 млн грн чистого прибутку. Однак добувачі, що працюють на Денисовському родовищі, показали дохід у 313,7 млн грн, з яких на прибуток прийшлося лише 11 млн грн.

Причиною стали демпінгові ціни, за якими денисовський газ відправився на ринок. Все здобуте в 2014‑му партнери продали за 313,7 млн грн, тобто з розрахунку близько 1,8 тис. грн за тис/ куб. м. При цьому середня ринкова ціна 1 тис. кубів становила на той момент не менше 4 тис. грн. В результаті добувачі недоотримали понад 373 млн грн. Враховуючи середній курс долара в 2014‑му на рівні 11,9 грн / $1, мова йде приблизно про $31 млн.

Експерти ринку вважають, що у випадку з Денисовським родовищем використовувалася одна з найбільш ефективних і розповсюджених схем по зменшенню оподаткування.

Гроші голови адміністрації президента: злочинні схеми Бориса Ложкіна. Розслідування

Lozkin-Kurchenko1-300x215

 

Заявивши публічно про продаж свого бізнесу за сотні мільйонів доларів, права рука Порошенка не вказав у річній декларації очікуваних доходів від цієї оборудки. Глава адміністрації президента, який закликає усіх жити по-новому, використав, щоб не сплачувати податки в Україні, багатоступеневу схему з офшорних компаній. Отримавши від продажу бізнесу “гроші Курченка”, пан Ложкін мав би тепер довести, що ці гроші не здобуті злочинним шляхом, а купівля-продаж бізнесу не були їх легалізацією.

“Я завжди хотів стати мільярдером. І я ним стану” — ці слова належать теперішньому главі адміністрації президента Борису Ложкіну, правій руці президента Петра Порошенка. Він сказав це в інтерв’ю журналістам 7 червня 2013 року.

Психологи кажуть, що інколи бажання стати багатим штовхає людей на вкрай необдумані вчинки.

Боря, Боря, що ж ти накоїв?

І ось рівно через тринадцять днів, 20 червня 2013 року інформаційний простір України облетіла сенсаційна новина: засновник та власник другого за величиною українського медіахолдингу Борис Ложкін продає справу всього свого життя. Покупець — одіозний олігарх, якому подобалося, коли його називали “вун­деркіндом”, Сергій Курченко. Якою була ціна продажу? Прямих даних немає. Але, зіставляючи свідчення Курченка і Ложкіна, можна зрозуміти, про що йдеться. Ось в одному з інтерв’ю Ложкіна питають:
— У квітні цього року ви говорили, що оцінюєте свій бізнес в 450 — 500 мільйонів доларів…

І він відповість так:

— Можу сказати, що моє уявлення про оцінку компанії виявилось достатньо близьким до того, якою була сума угоди.

Себто, Ложкін натякав, що от­римав від продажу майже 400, а за експертними оцінками, близьку до 340 мільйонів доларів суму.

Інша сторона договору купівлі-продажу, тодішній олігарх “Сі­м’ї” Курченко, у ті дні теж висловився з цього приводу. Розмовляючи з ним, журналіст із здивуванням зазначає, що пан Курченко витратив на придбання у поточ­ному році майже мільярд доларів. Курченко не погоджується, він починає перераховувати свої покупки і називає вголос їх ціну. Коли йдеться про бізнес Лож­кіна, Курченко, описуючи опе­рації з ним, підсумовує: “Отож, Український медіа холдинг — близько 170 мільйонів доларів”.

Зіставивши свідчення покупця і продавця, отримуємо суму від 170 до 340 мільйонів доларів. Угоду про продаж підписано у середині 2013 року і завершено наприкінці цього ж року — це підтвердили обидві сторони.

Таким чином, продаж відбувся, гроші сплачено. І якби це була стандартна угода між двома підприємцями, ми б ніколи не ворушили минулого. Однак Ложкін сьогодні — глава адміністрації президента. Того президента, який оголосив новий курс — на життя в новій країні. Чесній, прозорій, некорумпованій. Де всі платять податки.

Чи заплатив Борис Ложкін, права рука президента, податки із доходів в описаних операціях? Офіційним шляхом отримуємо на підставі запиту декларацію пана Ложкіна. І — подиву немає меж: у декларації не вказано очікуваних доходів із продажу. На наше прохання офіційно прокоментувати угоду із продажу пан Ложкін не відповів, мабуть, не чекав, що у когось таке запитання виникне.

Це дає підстави зробити два при­пущення, і кожне із них, мабуть, буде неприємним для пана Ложкіна. Перше: нинішній глава адміністраціїї президента, використовуючи певну схему, зумів уникнути сплати в Україні сотень мільйонів гривень прибуткового податку. Або… Борис Ложкін не отримував доходів від продажу, а лише напускав туману в очі людям, щоб приховати якусь схему легалізації доходів Курченка, здобутих ним у сумнівний спосіб.

“Это одна из крупнейших и масштабных сделок на украин­ском рынке”, “соглашение с UMH является образцом европейских и даже мировых стандартов”, “публичность сделки говорит о ее прозрачности и честности”. Так розхвалювали угоду Ложкіна і Курченка видання, які ще донедавна належали Ложкіну.

Отже, що ж насправді може критися за цією, на перший погляд, начебто блискучою угодою між Ложкіним і Курченком? Ми спробували розібратися, чи справ­ді ця угода була такою “про­зорою та публічною”, як її описували у матеріалах з ознаками замовності, і яким чином успішне завершення цієї угоди позначилося на майновому стані одного з найвищих посадовців держави та, головне, на сумі сплаченого ним прибуткового податку.

Схеми Бориса Ложкіна

Яке продовження мала історія “блискучої угоди”? Скажемо відверто, не дуже приємне принаймні для однієї її сторони. 23 квіт­ня цього року Курченка оголошено у міжнародний розшук.

19 травня 2014 року СБУ офіційно заявляє, що “викрито факти безпосередньої причетності С. Курченка до реалізації злочинних механізмів придбання на користь фінансово-промислової групи “ВЕТЕК” (Курченка) медіа-ресурсу “UMH group” (ТзОВ “Ук­раїнський медіа холдинг”)”.

 

Lozkin-Boris-sbu1

Офіційно СБУ пише, що викрила “злочинні механізми” в угоді Курченка — Ложкіна, застосовані “злочинною організацією”.

О, це вже дуже цікаво. Якщо покупець Курченко, на думку слідчих СБУ, використовувв незаконні, дослівно “злочині схеми”, купуючи бізнес Ложкіна, то напрошується запитання: а ким у цій ситуації був сам Ложкін — жертвою Курченка чи його спільником?

СБУ не встигла дати відповідь — 10 червня 2014 року Ложкін застрибує у крісло глави адміністрації президента. Зрозуміло, допитати його і з’ясувати роль в оборудках Курченка слідчим СБУ стає важче — культура у нас, знаєте, така політична, бояться правоохоронці чіпати владоможців з Банкової.

А дарма. Втім, поки СБУ збирається з думками, спробуємо поглиблено проаналізувати угоду Ложкіна — Курченка, пересвідчитися, чи Борис Ложкін, який займає високе крісло в найвищих коридорах влади, має підстави вважати, що він чистий перед законом.

У повідомленні СБУ предмет купівлі-продажу визначено так: товариство з обмеженою відповідальністю “Український медіа холдинг”. Відразу дозволимо собі зазначити — це помилка. Простий аналіз даних державного реєстру засвідчує, що власник 99,9% цього підприємства давненько не змінювався.

Якщо проглянути установчі документи цієї начебто компанії Ложкіна, то його контрольний пакет там знайти годі. На початок 2013-го йому належало аж 0,015% цієї компанії. Хоча сам він стверджував, що контролює підприємства, які видавали на території України злегка адаптовані до місцевих реалій версії великих російських газет, переповнених, за оцінкою медіадослідників, не­офі­ційною політичною рекла­мою людей режиму Януковича. А ще — декілька радіостанцій та інтереси в інтер­неті.

Утім, це деталі. Адже нас цікавить, яким чином Ложкін контролював роботу Українського медіа холдингу, не будучи, згідно з даними держреєстру, його безпосереднім власником? Тижні напруженої роботи — і ми встановили це. Отже, в Україні управління медіаактивами Ложкіна здійснювалось декількома українськими компаніями, які майже стовідсотково належали компанії United Media Holding N.V., зареєстрованій у Нідерландах. Оцю компанію, там, у Нідерландах, очолював сам Ложкін, хоча лише як найманий директор. А єдиним власником голландської компанії було кіпрське підприємство UMH Group Public Limіted.

І тут починаються перші загадки: прізвища справжніх власників кіпрської компанії покриті таємницею. Остання відкрита ін­формація про перелік акціонерів кіпрської компанії датована 22 серпням 2011 року. Тоді основним акціонером з контрольною часткою понад 60% була компанія з Британських Віргінських островів під назвою Integrity International Holding Limited. Решта дрібних пакетів акцій була розділена між іншими компаніями, зареєстрованими на Кіпрі, Британських Віргінських островах та іншими.

Примітно те, що серед акціо­не­рів і цієї кіпрської компанії сам Борис Ложкін не фігурував, що дає підстави припустити: “зас­новник і власник UMH Group” реалізовував свої права власника по-іншому. Як? Дуже просто — через компанію, яка заснована на Британських Віргінських островах. Де це? У Карибському мо­рі, серед тропічної зелені. Чому там? Це елементарно — спе­цифікою цього тропічного архі­пелагу та водночас одного з найбільш популяр­них серед любителів “чорної готівки” офшору є можливість реєструвати компанії з анонімними власниками, з’я­сувати імена яких практично неможливо, якщо ви не американське Федеральне бюро розслідувань (ФБР).

Ложкін і фатум

Усе, мабуть, так і залишилось би таємницею за сімома замками, та Борису Ложкіну трішечки не пощастило — вперше. На початку 2013 року Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів оприлюднив базу даних влас­ників офшорів. За даними сайта offsho­releaks.icij.org , серед власників вір­гінської компанії Integrity Inter­national Holding Limited фігурує саме Борис Ложкін. Себто саме він, майбутній глава адміністрації президента України, зробив гаванню для своїх гроши­ків заморський острів. І мотив тут міг бути лише один — на офшорних островах з прибутків із-за кордону не платять податків.

Отже, хитромудра схема, яку вибудував Ложкін, виглядала так. Він стає співвласником компанії на Британських Віргінських островах, вона встановлює контроль над кіпрським UMH Group, кіпрське підприємство, своєю чергою, заснувало компанію у Нідерландах. А вже нідерландське підприємство контролювало підприємства в Україні.

Навіщо така складна схема? Мовою юристів це називається створенням такої схеми, яка давала змогу “консолідовувати дохід” там, де податки з прибутку були або мінімальні, або їх не потрібно було сплачувати узагалі.

У вересні 2011 року акціонери кіпрської компанії вирішили скористатися улюбленим інструментом українських бізнесменів, чиновників та депутатів, які соромляться афішувати свої імена як власників офшорних компаній. Йдеться про залучення так званих номінальних акціонерів — громадян Кіпру, які за символічну плату фігурують в усіх офіційних реєстрах замість реальних власників, при цьому позбавлені можливості самостійно розпоряджатися акціями чи управляти компанією. Цікаво, що приблизно в той самий час ключова в Україні управляюча компанія холдингу проводить реорганізацію, перетворюючись з акціонерного товариства в товариство з обмеженою відповідальністю — форму ведення бізнесу, яка не вимагає опублікування фінансово-господарської звітності. Ймо­вірно, що зміна організаційної форми в Україні та залучення “підставних” акціонерів на Кіпрі мали ту саму мету – зробити діяльність компаній менш публічною та мінімізувати доступ до фінансового стану компаній.

На той час бізнес Ложкіна починають притискати кредити, час до сплати яких настає.

 

Lozkin-Boris-shema1

 

Ось такого “офшорного спрута”, за інформацією з бази даних offshoreleaks, вибудував глава адміністрації президента Борис Ложкін на екзотичних островах у Карибському морі.

Так от, починаючи з вересня 2011 року, офіційно власниками другої за розмірами медіакомпанії в Україні стали “домогосподарки” та “вчителі” з екзотичними для вуха українця грецькими іменами. За логікою, саме вони мали б отримати гроші від Кур­ченка, якщо Ложкін сказав правду і дійсно все майно Україн­ського медіа холдингу змінило власника.

Але, як можна судити, місцеві кіпріоти в оборудках Ложкіна — лише “для меблів”. І зрозуміло, що Борис Ложкін та його партнери не переставали володіти холдингом аж до моменту його продажу у 2013 році. Інакше він би просто нічого не продав.

І ось червень 2013 року, з’являється офіційна інформація про купівлю холдингу на користь фінансово-промислової групи “ВЕТЕК” ще тоді олігарха Сергія Курченка.

Які ж зміни відбуваються у персональному складі власників холдингу внаслідок продажу? А ніякі. Майже ніякі. Українські компанії, які здійснюють управління холдингом в Україні, далі на 99% контролює голландська United Media Holding.

Ніяких суттєвих змін не зазнає і структура власності нідерландської компанії. Декоративні акціонери-кіпріоти надалі значаться в реєстрі компаній Кіпру. З цього випливає, що дійсна зміна реальних власників відбулася на рівні “підводної” частини айсберга під назвою УМХ.

Де? А все там-таки, на далеких екзотичних островах.

Як це стало відомо? Мабуть, тому, що Ложкіну в цей час не пощастило вдруге — більше деталей його угоди з Курченком вдалось довідатися через недбалість клерків офісу олігарха. Вони не дуже сумлінно замітали сліди в лютому 2014 року, і людям з “Канцелярської сотні” у дні революції вдалося знайти ці­кавий документ, завдяки якому можна ще краще зрозуміти ха­рактер гучної угоди. Цей документ, який, вочевидь, готували особисто для Курченка, розповідає про те, що ключова операція з продажу бізнесу Ложкіна по­винна відбутися між двома ком­паніями — “Інтегріті” як продавцем і “Тріладо” як покупцем. Обидві зареєстровані на Бри­танських Віргінських островах. Ми не відкидаємо, що назва покупця була лише одним із варіантів в угоді купівлі-продажу, однак інші зібрані нами дані підтверджують, що операція в ці­лому проходила за планом, викладеним у цьому документі.

Таким чином, усе вказує на те, що зміна власників у бізнесі Ложкіна відбулася за класичною схемою, яку використовують для “оптимізації податків”, — один вір­гінський офшор з острова Тро­тола, контрольований Ложкіним та його партнерами, продав ін­шо­му віргінському офшору з острова Тротола, контрольованому Кур­чен­ком, контрольний пакет акцій над усією кіпріотсько-голландсько-українською вертикаллю УМХ.

Lozkin-Boris-shema2

Зіставивши дані з різних джерел, ми спробували реконструювати схему, яка могла допомогти нинішньому главі Адміністрації Президента Борису Ложкіну не платити податків на сотні мільйонів гривень з угоди з одіозним Курченком. Однак не звільнила від необхідності зазначати в декларації про особисті доходи достовірні дані.

Що приховує Ложкін?

Фінансова частина цієї операції цікавить нас ще більше у світлі цілей, поставлених на початку розслідування. Отже, ціна продажу, за словами Курченка і Ложкіна, коливалася від 170 до 340 мільйонів доларів.

За словами самого Ложкіна, половину цієї суми акціонери отримали наприкінці червня 2013 року, друга половина повин­на була надійти не пізніше як у першому кварталі 2014 року. Однак 5 листопада 2013 року було оголошено про дострокове завершення угоди з продажу і виконання усіх фінансових зобов’язань. Це означало, що фінансові зобов’язання перед попередніми акціонерами на суму з багатьма нулями в доларах виконано повністю і вчасно.

Здавалось би, така безпреце­дентно успішна фінансова операція повинна була істотним чином вплинути на майновий стан людини, яка позиціонувала себе як головний власник та акціонер холдингу. Зробити його нарешті мільярдером, як він мріяв. Однак декларація про доходи за 2013 рік, яку оприлюднив глава адміністрації президента невдовзі після призначення, дає підстави сумніватися, що Ложкін належить до числа тих акціонерів, яким вдалось збагатитися від цієї угоди. Принаймні офіційно. Інакше важко пояснити, чому немає ніяких причинно-наслідкових зв’язків між доходами із продажу бізнесу на сотні мільйонів доларів і матеріальним станом Ложкіна.

На особливу увагу заслуговує те, що декларацію подано за весь 2013 рік, тобто вона мала б охопити період, протягом якого Борис Євгенович був акціонером холдингу, та період, коли він перестав ним бути, а отже, мав би стати власником коштів або іншого майна, отриманих від продажу.

Що ж ми бачимо натомість? На фоні скрупульозного та деталізованого опису корпоративних прав членів сім’ї у статутному капіталі різних товариств виявляється, що у 2013 році теперішній глава адміністрації володів лише часткою в розмірі 2,8 тис. гривень одного із товариств, яка була продана структурам Курченка ще в жовтні минулого року. Жодних інших корпоративних прав Ложкін-чиновник не задекларував, хоча декларація містить для цього спеціальну графу, де повинні бути відображені відомості про усі акції, внески у статутний капітал товариств, у тому числі тих, що містяться за межами України.

А проте у декларації Ложкіна нема навіть згадки про будь-які доходи, отримані за межами Ук­раїни, чи володіння частками закордонних підприємств.

Шукаємо далі слід сотень мільйонів, які мали б надійти за холдинг. Показані в декларації дохід, кошти на банківських рахунках сумарно не перевищують 2,5 мільйона гривень. Звичайно, завжди можна сказати, що гроші, отримані за свою частину акцій, уже були витрачені, але тоді постає питання: на що? Нерухомості в районі Кенсінгтон-Гарден, океанської яхти або приватного суперджета серед задекларованого майна немає.

Журналіст сайту forbеs.ua, який аналізував декларацію Ложкіна, припускає, що грошей від продажу медіахолдингу, мовляв, і не повинно бути в декларації, адже продавцем та отримувачем грошей міг виступати не Ложкін, а котрась із юридичних осіб. Гаразд, версія має право на існування. Але вона містить логічну помилку, неприпустиму для видань типу “Форбс”: якщо гроші отримав не Ложкін безпосередньо, а компанія на островах, яку він заснував, то чому в його декларації як глави адміністрації президента не зазначено найменування цих компаній та їх акціонерів, фінансові зобов’язання перед якими, за словами самого Ложкіна, були виконані повністю ще в листопаді минулого року?

У правовій системі жодної країни світу не передбачено компаній, кінцевими власниками яких не є фізичні особи, незалежно від довжини ланцюжка проміжних власників. Будь-яка компанія не може існувати сама по собі, у повітрі, завжди існують її явні або анонімні кінцеві власники, які повинні бути, так би мовити, живими людьми.

Останні десять років Борис Ложкін позиціонував себе у публічному просторі як засновник та власник холдингу, в тому числі через медіа, якими він управляв як керівник холдингу. Тому логічно припустити, що саме він мав би бути серед акціонерів віргінської компанії-продавця. І офіційні дані сайту offsho­releaks це підтверджують.

Чому ж тоді глава адміністрації президента не вказав усі свої корпоративні права у декларації про майно українського чиновни­ка, якими він мав би володіти до моменту продажу холдингу та, можливо, після цього продажу? Чому не зазначив, що є (був) власником підприємства на екзотичному острові? А мав це зробити обов’язково — тим більше, беручи до уваги вимоги нового антикорупційного законодавства та люстрацію, яка наближається. Чому не вчинив так, як це, до речі, сумлінно зробив його безпосередній керівник, Петро Порошенко?

Ложкін не наважився говорити. Мабуть, боїться, що кожне сказане слово може бути використане слідчими проти нього.

А відповіді тут може бути лише дві. Перша: заповнюючи декларацію, Борис Ложкін свідомо замовчав той факт, що є власником компанії на далеких островах. І це — фатальна помилка чиновника у країні, де діє закон. Навіть в Україні, згідно з новим антикорупційним законодавством, недостовірно заповнена декларація, щоб щось приховати, для чиновника такого рівня — безумовна відставка з ганьбою. Якщо глава Адміністрації Президента приховує свою власність, свої доходи, не сплачує податків — це вирок і йому, і його роботодавцеві, і усім їхнім закликам до чесного життя. Якщо ж Ложкін не помилився, доходу з продажу компанії в Україні не отримував — тоді він просто маленький брехун, а актуальним стає інше запитання: якщо не він, то хто ж є цими казково багатими акціонерами компаній, на рахунки яких було переказано близько 340 мільйонів доларів? Може, карибські аборигени, кіпрські номінали чи українські менеджери вищої ланки управління? І основне, яке походження цих грошей? Чи означає маленька неправда Бориса Ложкіна у його декларації те, що він співучасник “злочинної схеми”, яку, за твердженням слідчих СБУ, реалізував Курченко? І чому СБУ пов’язала угоду Курченка — Ложкіна з махінаціями “злочинної організації” у “банківській сфері”?

Ми знайшли відповіді на частину цих запитань. І вони — приголомшливі.

 

Олексій Малярчук, Ігор Починок, expres.ua, Національне бюро розслідувань України



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: