Сообщения с тегами ‘Яценко’

Нардеп-тендерщик Яценко кнопкодавил за пятерых по заказу лидера БПП Луценко. Видео

Yacenko-Anton10-500x281

 

Народный депутат от партии «Відродження» Антон Яценко 22 декабря 2015 года на заседании в Верховной Раде решил стать примером «трудолюбия» для своих коллег, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Если бы Антон Владимирович такими же темпами работал на заводе или фабрике за такую работу ему скорее всего бы выписали премию, но к сожалению он работает в украинском парламенте.

Ранее 17 июня 2015 года Антон Яценко проголосовал за законопроект с регистрационным номером 1895​, который предусматривает взыскания с народных депутатов, которые голосуют за других.

Так же стоит отметить, что после позорного голосования за пол фракции «Видродження», Яценко подошел отчитаться о проделанной работе лидеру БПП Юрию Луценко, который похвалил кнопкодава и приказал уйти из зала ВРУ, что бы не мозолить журналистам глаза. Яценко покорно выполнил распоряжение барина и удалился, пишет сайт golos-naroda.tv.

В 2014 году народный депутат от партии регионов Антона Яценко требовал введения в стране чрезвычайного положения, силового разгона Майдана, а также голосовал за диктаторские законы в Верховной Раде.

Антона Яценка называют крестным отцом тендерной мафии и основателем Тендерной палаты, благодаря деятельности которой у государства в 2007 году украли более ста миллиардов гривен.

Арест Маркова — месть Арбузова и Кивалова. Расследование

Лжеперемирие. Кивалов думает, что обдурил Маркова и Бога?

Политическая подоплека незаконного ареста нардепа Игоря Маркова уже ни у кого не вызывает сомнения. Всю последнюю неделю в эфирах и на кухнях спорят о том, справедливо ли наказание, последовавшее спустя шесть лет после преступления.

Арест Маркова повлек за собой череду громких кадровых решений: мэр Одессы Алексей Костусев, близкий друг опального политика, покинул свой пост. На волоске висит карьера губернатора Одесской области Эдуарда Матвийчука, который в преддверии выборов поручился за Маркова перед Семьей.

Но открытым остается вопрос: какое же «оружие» было в руках у Маркова, что последовала такая отдача?

Еще на свободе Марков заявил, что лишение мандата связано с его нежеланием голосовать по указанию высшего руководства Партии регионов. Началом конца, по его словам, стал голос «за» отмену пенсионной реформы по инициативе оппозиции. Но лишение Игоря Маркова мандата произошло не из-за его принципиальной позиции в отношении пенсионеров – или как минимум, не только из-за нее.

Голосование по отмене пенсионной реформы стало своеобразной демонстрацией наращивания политических мускулов. Марков начал создавать свою группу в парламенте, чтобы с ее помощью поставить фракцию ПР в зависимость и влиять на исход голосований.

Первым, на ком Марков вздумал опробовать задуманное, стал близкий к Семье первый вице-премьер Сергей Арбузов, против которого в парламенте назревал негласный бунт. В рядах депутатов ПР все чаще стало проскальзывать недовольство принудительным характером голосований.

Больше всего в этой ситуации народных избранников смущает даже не то, что их мнением зачастую пренебрегают. Депутатов возмутило, что, лоббируя в парламенте свои бизнес-интересы, Семья и приближенные не желают делиться: подачки в виде «зарплаты» в размере нескольких тысяч долларов ежемесячно – ничто для бизнесменов, инвестировавших в свой депутатский мандат миллионы долларов.

Как сообщают источники в окружении опального депутата, в обмен на голосование по законопроектам, лоббирующим вопросы Арбузова и аффилированных к нему структур, Марков попросил снять с должности начальника главного управления Госкомзема в Одесской области Ларису Танову и назначить на ее место близкого ему человека.

Интерес знаменитого любителя одесских санаториев к Госкомзему вполне понятен: политик смог бы и реализовывать потребности своего личного бизнеса, и стать важным звеном в решении земельных вопросов для других коммерсантов, тем самым значительно увеличив свое влияние в регионе. И свое состояние.

Так Марков нажил себе еще одного влиятельного врага: Лариса Танова является креатурой «смотрящего» по Одесской области Ивана Аврамова – бизнес-партнера Юрия Иванющенко. Последний, скорее всего, пожелал поставить на место зарвавшегося депутата.

Масла в огонь подлил брат Игоря Маркова депутат Одесского горсовета Олег Марков. Летом Марков-младший заявил, что проект Сергея Кивалова по строительству церковно-приходской школы на двух гектарах земли в элитном районе Одессы является ни чем иным, как попыткой оттяпать лакомый кусок из собственности города, а само строительство начато без разрешительных документов.

Спустя полтора месяца братья Марковы и Кивалов пожали друг другу руки. Но обе стороны, по всей видимости, затаились в ожидании подходящего момента для сведения счетов.

Вскоре у Кивалова такая возможность появилась.

Итак, Марков взялся шантажировать Арбузова, менять ставленницу Иванющенко и «наезжать» на Кивалова, не имея достаточного влияния в Верховной Раде.

По нашей информации, у экс-нардепа было всего три гарантированных голоса: свой, депутатов Виталия Барвиненко и Александра Пресмана. Еще несколько парламентариев, среди которых — Вадим Колесниченко, Олег Царев, Нестор Шуфрич и Александр Онищенко, рассматривали возможность сотрудничества, но не спешили с принятием решения.

Единодушие первой троицы можно проследить на примере голосования по скандальным законопроектам о векселях. В принятии этих законопроектов были напрямую заинтересованы первый вице-премьер Сергей Арбузов и министр доходов и сборов Александр Клименко. Когда 16 апреля 2013 года законопроект №2594 первый раз пытались внести в повестку дня, из 207 членов фракции Партии регионов проголосовали «за» лишь 134, в том числе и Марков, – но решение не было принято.

На голосовании 18 апреля по еще одному законопроекту о векселях Марков также высказался «за».

Уже через месяц позиция нардепа резко меняется: 14 мая Марков и еще 30 регионалов «не голосуют». На принятие решения это не влияет, поскольку этот, по сути, технический вопрос согласно регламенту принимается третью голосов.

Но голосование показательно для сравнения с поддержкой других «вексельных» законопроектов. Не проголосовали следующие депутаты: Аркаллаев,Барвиненко, Бобков, Борт, Буряк, Герега, Гиршфельд, Груба, Демидко, Демянко, Грушевский, Зубик, Иванющенко, Кивалов, Киссе, Клюев, Колесниченко, Ландик, Макеенко, Мирный, Мхитарян, Нечаев, Поляков, Рудьковский, Пресман,Селиваров, Сигал, Царёв, Шпенов, Яценко – голосование №441.

К следующему голосованию №442 по проектам из «вексельного пакета», состоявшемуся в этот же день, ПР активизировала силы. В этот раз для принятия решения не хватило одного голоса. «Не голосовали» 15 человек: Марков,Барвиненко, Гиршфельд, Груба, Грушевский, Демянко, Зубик, Иванющенко, Кивалов, Ландик, Мхитарян, Повалий, Пресман, Сигал и Фельдман.

И еще одно голосование №443 14 мая: снова видим, что инициативу младореформаторов Сергея Арбузова и Александра Клименко не поддержалиБарвиненко, Богословская, Борт (в командировке), Васильев, Волков, Грушевский, Демянко, Зубик, Иванющенко, Иоффе, Кивалов, Кунченко, Ландик, Мхитарян, Онищенко, Повалий, Поляков, Сигал, Фельдман. Марков и Пресман в этот момент отсутствовали в зале заседаний.

Поименное голосование за рассмотрение по сокращенной процедуре законопроекта о внесении изменений в Налоговый кодекс выявило 26 регионалов, которые не захотели голосовать, и еще 12, которые попросту ушли из парламента. Когда законопроект рассматривался за основу и был принят в первом чтении, едва набрав необходимое количество голосов, «за», кроме Маркова, не высказались: Барвиненко, Васильев, Грушевский, Демянко, Зубик, Иванющенко, Карташов, Ландик, Мхитарян, Повалий, Пригодский, Сигал, Фельдман, отсутствовали Бобов, Бондар, Колесников, Куровский, Ничипоренко, Онищенко, Пресман, Развадовский, Чертков, Шаповалов.

Таким образом, вырисовывается группа депутатов, часть из которых уже вошла в число парламентских союзников Маркова, а оставшиеся – потенциально готовы сопротивляться курсу «младореформаторов».

После показательного «неголосования» Марков несколько раз встречался с Арбузовым. По всей видимости, в определенный момент последний согласился пойти на условия нардепа: 3 июля СМИ сообщили об увольнении Ларисы Тановой, проработавшей три года на должности начальника ГУ Госкомзема в Одесской области. На следующий день состоялось голосование по очередному вексельному законопроекту, который в этот раз поддержали и Марков, и Барвиненко, и Пресман.

Вскоре после этого Танова была восстановлена в должности.

По словам наших источников, Марков, в свойственной ему бесцеремонной манере, заявился к Арбузову и, не подбирая слов, потребовал… материальную компенсацию за усилия, потраченные на поддержку законопроекта о векселях. Такая недальновидность одесского политика привела к тотальной атаке на экс-депутата и людей из его окружения.

Игоря Маркова арестовывают.

Вскоре Нацсовет по вопросам телевидения и радиовещания обращается в суд с просьбой лишить лицензии основанный Марковым канал АТВ.

Через короткое время Минсдох возбуждает уголовное дело по уклонению от уплаты налогов и назначает внеплановую проверку компании-кабельного оператора «Сана плюс», принадлежащей отцу депутата горсовета от фракции «Родина» Виталия Пушкаря.

Еще день – и Антимонопольный комитет налагает штраф в один миллион гривен на основной источник дохода Игоря Маркова – мусоровывозящую компанию «Союз».

Тем временем брата экс-нардепа Олега Маркова, а также нескольких депутатов из той же фракции «Родины» пытаются арестовать, из-за чего практически вся команда вынуждена была податься в бега.

Кампания по уничтожению Игоря Маркова потянула за собой на дно еще нескольких випов одесского политикума. Так, мэра Одессы Алексея Костусева, являющегося близким другом Маркова, во время визита в администрацию президента вынудили подписать заявление об отставке.

Буквально неделю назад Виктор Янукович анонсировал отставку нескольких губернаторов по стране. Глава Одесской обладминистрации Эдуард Матвийчук может стать одним из них.

Его отставки ожидают со дня на день. Не секрет, что именно он поручился за Игоря Маркова во время предвыборной кампании перед администрацией президента. Возможно, Матвийчук по столичному сценарию будет исполнять обязанности Одесского городского головы до новых выборов.

Лишиться мандата народного депутата рискует Александр Пресман. Кроме «опорочившей» его связи с арестованным главой «Родины», Пресман имеет двойное гражданство – украинское и американское, – что запрещено действующим законодательством. Сам он утверждает, что американский паспорт просрочен, но этот факт при необходимости может стать таким же поводом, каким для Маркова стала драка шестилетней давности.

В целом кампания по запугиванию посмевших ослушаться депутатов, частью которой стал Игорь Марков, достигла своей цели.

После беспрецедентных мер, предпринятых в отношении бывшего члена фракции ПР, – по крайней мере, в ближайшее время выйти из повиновения не посмеет никто.

 

Валерия Ивашкина, Национальное бюро расследований Украины

 

Тендерна палата і роялті мафіозі Антона Яценко. Документи. Фото

«Я авторитетно заявляю, что в жизни ни копейки не получил в форме авторской награды как роялти.

Никаким коммерческим структурам это тоже не передавал. Другими словами, это очередной блеф, что и тут без Яценко не обошлось».

Антон Яценко в замовному інтерв’ю Українській правді.


Підказка для опозиції. Запатентуйте у Державній службі інтелектуальної власності «спосіб діяльності президента, Верховної ради та Кабінету міністрів» методом якомога загальнішого опису реального процесу.

Спираючись на виданий патент, або оголошуйте всі ці органи державної влади «такими, що втратили офіційний статус», або, принаймні, зобов’яжіть їх виплачувати собі роялті «за користування інтелектуальною власністю».

Якщо ви скажете, що це технічно неможливо, — не квапитесь. Я наведу підтверджений документами приклад, використаний у резонансному інтерв’ю Економічній правді.

Однією з найцікавіших публікацій видання останнього часу було інтерв’ю Антона Яценка — людини непублічної, проте широко відомої. Тим більш дивно з боку журналістів було бачити у запитаннях аргументацію на кшталт «писали, що», «якась жінка говорила», «за свідченнями очевидців».

Абсолютно індиферентно ставлячись до всіх учасників інтерв’ю, волів би звернути їх увагу на механізм отримання структурами так званої Тендерної палати роялті — як би цей платіж не називали самі колишні діячі ТП.

Тим самим — запропонувати замість посилань на «одну жінку» оперувати документами. Тим більше, що всі вони доступні для найширшого загалу.

Отже, коли 2006 року бухгалтер чи голова тендерної ради підприємства  приїжджав до Тендерної палати, йому вручали кілька платіжних доручень. Зокрема — за послуги приватної контори.

Приватизованою власністю виявлявся власне механізм організації державного тендера, «спосіб обробки інформації при проведенні торгів», а послуги надавалися через приватний сайт.

На жаль, учасники торгів, як і журналісти, порушували «не те» питання. Вони бідкалися, що замість простої оплати публікації про тендер з них вимагають шалені гроші — завдаток міг становити до 5% суми закупівлі, і така ж сума перераховувалася після здійсненні тендера.

Передусім треба було ставити питання не про суму, а про суть. Тобто про правові підстави, за якими «Тендерна палата» примушувала учасників торгів використовувати конкретні об’єкти інтелектуальної власності, а також про патентопридатність цих об’єктів інтелектуальної власності взагалі.

Перший документ — унікальний.

Це «Висновок» № в-48/03 від 17 березня 2006 року «з питань державних закупівель», який громадська організація «Тендерна палата України» видала сама собі щодо “порядку застосування положень закону “Про внесення змін до закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

 

Один з варіантів схеми роботи Тендерної палати, який публікувала преса в середині 2000-х років.

 

Хоча відомо, що такі юри000000дичні висновки роблять зовнішні щодо суб’єкта регулювання юридичні структури, як-от Інститут законодавства Верховної ради.

Тобто не закони України визначали діяльність «громадської» «Тендерної палати», а «Тендерна палата» у директивному стилі визначала, як саме вона інтерпретуватиме відповідні норми законів.

«Висновок» був підписаний головою ТПУ О. Фадєєвим. Крім багатьох інших цікавих норм, які ще чекають дослідників у сфері парламентського лобізму, документ визначав наступну логіку.

1. Відсутність інформації щодо держзакупівель в інтернеті є підставою для скасування торгів.

2. Торги можуть відбуватися лише в електронній системі, яка відповідає певному переліку вимог.

3. Цей перелік вимог забезпечується п’ятьма патентами, зареєстрованими Державним департаментом інтелектуальної власності МОН — нинішня Держслужба інтелектуальної власності.

4. Правами на патенти володіє приватна структура — ТОВ «Європейське консалтингове агентство», яке також є власником єдиного доступного інтернет-порталу «Державні закупівлі України», на той час — zakupivli.com.

При цьому повідомлялося, що державне видання «Вісник державних закупівель» втратив статус офіційного видання на користь «Інформаційного бюлетеня тендерної палати України».

Отже, нашпигована народними обранцями усіх кольорів громадська організація відбирала у державних органів контроль над державними тендерами і передавала цей контроль товариству з обмеженою відповідальністю, спираючись на власну  інтерпретацію лобістського «закону про внесення змін до закону».

Оскільки цитованим вище «положенням» відповідне «ТОВ» було визначене як монопольне, то «Європейське консалтингове агентство» отримувало джерело виплат, фактично роялті, за право використання інтелектуальної власності та оплату за надання послуг з розміщення інформації на приватному сайті.

Сторінки документа розміщено нижче, і будь-хто може зробити висновок щодо їх «правомочності», як полюбляють висловлюватися фахові юристи.

Тепер подивимося на патентну базу зазначеного «геніального механізму». В тому ж «Висновку» Тендерної палати зазначено п’ять патентів.

1. «Спосіб автоматизованого здійснення державних закупівель, товарів, робіт та послуг», патент №61042 від 16 лютого 2004 року.

2. «Спосіб обробки інформації при проведенні торгів», патент №61043 від 16 лютого 2004 року.

3. «Спосіб здійснення електронних закупівель за державні кошти», патент №62907 від 15 березня 2004 року.

4. «Процес перетворення даних при електронному оприлюдненні, розміщенні, періодичному оновленні документів щодо здійснення закупівель товарів, робіт і послуг», патент №7097 від 15 жовтня 2004 року.

5. «Процес перетворення даних при відображенні електронного документообігу щодо здійснення закупівель товарів, робіт і послуг», патент №70908 від 15 жовтня 2004 року.

У всіх цих патентах серед винахідників є Антон Володимирович Яценко. Патенти подані до держдепартаменту інтелектуальної власності “Громадською організацією «Центр тендерних процедур та бізнес-планування» та ТОВ «Центр тендерних процедур». Ці ж організації названі «власниками охоронних документів».

Отже, у власність «Європейського консалтингового агентства» ці патенти могли перейти лише у результаті продажу та виплати роялті або ж як статутний фонд.

Держдепартамент інтелектуальної власності завжди відрізнявся тим, що у його структурах можна було отримати авторське право на що завгодно — хоч на колесо.

Так, у 2008 році двоє українських програмістів жартома і за попередньої консультації з реальними розробниками зареєстрували авторське право на загальновідомий, відкритий програмний продукт Open Office, який розробляє міжнародна команда фахівців за участі Sun Microsystems, Oracle та Apache.

Українське центральне відомство з авторських та суміжних прав, незважаючи на те, що цей факт був аксіомою навіть для останнього школяра, спокійнісінько видало охоронний документ державного зразка.

Проте у даному випадку йдеться навіть не про «авторське право», а про «патенти», тому ситуація виглядає ще сумніше. На відміну від авторських прав, дія патенту поширюється на будь-яке застосування запатентованої технології.

Патент може поширюватися на спосіб вирішення проблеми, але не на проблему. Тобто якби хтось описав у патентній заявці лише проблему замість винаходу, така заявка не могла б перетворитися на патент ніде у світі. Крім, ясна річ, України.

Відкриваємо сайт «Цифрової патентної бібліотеки», натискаємо посилання «Патенти України та винаходи», у полі «Швидкий пошук за назвою» вводимо «державних закупівель» або «процес перетворення даних» і насолоджуємося.

 

 

У перших двох патентах замість «формули винаходу» бачимо щось про «пристрій для осушення вибухових свердловин», «вибухову мішкотару» та «сатуратор циліндрічно-конічної форми» відповідно. Симптоматично, але ж ми розуміємо технічні складності «Укрпатенту». Шукаємо далі, за розділами.

«Спосіб автоматизованого здійснення державних закупівель товарів, робіт та послуг полягає в тому, що замовник визначає процедуру закупівель, готує документацію, здійснює оголошення про проведення торгів, оформлює протокол розкриття тендерних пропозицій, здійснює перевірку відповідності учасників встановленим вимогам, проводить оцінку тендерних пропозицій, оформлює протокол оцінки тендерних пропозицій, направляє повідомлення про акцепт тендерної пропозиції та оформлює оголошення про результати проведення торгів та про результати проведення процедури закупівлі», — написано у першому патенті.

Далі йдуть п’ять речень, які так само розкривають стандартний механізм проведення тендеру, але з боку учасників, де лише згадується, що замовник робить відповідні маніпуляції на електронно-обчислювальній машині.

Наступний патент. «Спосіб обробки інформації при проведенні торгів, при якому замовник за допомогою електронно-обчислювальної машини оформлює тендерну документацію та оголошення про проведення торгів.

На основі отриманої від учасників інформації оформлює розкриття тендерних пропозицій та здійснює порівняльний аналіз і перевірку відповідності учасників встановленим вимогам. У разі виявлення відповідності замовник здійснює оцінку на підставі критеріїв та методики оцінки тендерних пропозицій.

Після визначення переможця замовник оформлює протокол оцінки тендерних пропозицій і повідомлення про акцепт та надсилає його переможцю. Для інших учасників замовник оформлює та надсилає повідомлення про результати торгів, а також формулює звіт про результати здійснення процедури закупівлі».

Під дію цього патенту підпадає будь-яке оформлення тендерної документації та проведення тендерів взагалі, де було використано комп’ютер, навіть якщо ви просто друкували на ньому відповідні документи як на друкарській машинці.

Витяг з наступного патенту. «Спосіб здійснення електронних закупівель за державні кошти товарів чи послуг, при якому як поєднуюче середовище для документообігу між замовником і учасниками застосовують ЕОМ, яка керує базами даних і через яку виконують взаємодію і передачу інформації в інформаційній мережі інтернет».

Далі — знову лише стандартний алгоритм тендера.

 

 

Ще один патент. «Описано процес перетворення даних при електронному оприлюдненні, розміщенні та періодичному оновленні документів щодо здійснення закупівель товарів, робіт та послуг.

Як поєднуюче середовище для розміщення документів з даними щодо процедур закупівель замовник застосовує спеціальні електронні системи в мережі інтернет, кожна з яких відкривається в мережі інтернет через програму броузер за чітко визначеною адресою, а документи стають доступними користувачам, які мають чітко відмежовані права доступу».

І так далі.

Конструктори баз даних з Microsoft та Oracle, де «чітко відмежовані права доступу» вшито до системи, творці мови HTML, за допомоги якого «при електронному оприлюдненні» дані перетворюються на елементи інтерфейсу на всіх комп’ютерах світу і навіть винахідники інтернет-протоколу тихо ридають.

Як і авторські колективи численних CMS — Content Management Systems, за допомогою яких наповнюються контентом мільйони інтернет-сайтів включно з сайтом лідера світових автоматизованих онлайн-аукціонів E-Bay. Уся базова функціональність їх розробок запатентована трьома геніальними українцями!

Тобто за активної участі патентного відомства хлопці запатентували наступне.

1. Стандартну процедуру закупівель будь-чого за державні кошти.

2. Автоматизацію  закупівель будь-чого за державні кошти.

3. Використання будь-якої ЕОМ під час будь-якої процедури таких закупівель.

4. Частину базової функціональності комп’ютерних мов, програм та систем, що відповідають за візуалізацію інформації та передавання даних.

Держслужбі інтелектуальної власності, звичайно, видніше, там сидять «рафіновані» професіонали. Єдине питання до авторів патентів: невже вони дійсно «не отримали ні копійки авторської винагороди»?

Згадую анекдот про сантехніка, який дістав два роки за суто професійну фразу: «Тут не кран тече — вся система прогнила!».

Вважаю, що в рамках існуючої системи з «краном» нічого вже зробити неможливо. Саме тому нічого й не чути про результати розрекламованих на момент закриття найвидатнішої «громадської організації» країни слідчих дій.

Зачепиш «Тендерну палату» — «посиплеться» держслужба, яка видала патенти на «колесо». Зачепиш держслужбу — «поїдуть» профільне міністерство та «силові» державні органи, які забезпечили рішення експертиз «про відповідність».

Зачепиш шановні «органи» — «позавалюються» народні депутати, що радо припадали до джерела державних тендерів і не проти зробити це ще раз. А з ними — уся система «демократичних виборів» і базові структури виконавчої влади.

В одному сантехнік правий: систему треба міняти. Одночасно і всю.

 

Юрій Радченко, експерт КСК «Гардарика», Національне бюро розслідувань України

 

Індульгенція депутату Яценку від генерала Дернового. Документи. Відео

Народний депутат, член Партії Регіонів і кандидат від ПР у депутати у в.о N200 із центром в м.Умань Черкаської області Антон Яценко на підтвердження своєї непричетності до ДТП зі смертельним фіналом 1 вересня 2012 року на трасі Київ – Одеса надав лист за підписом начальника УМВС України у Черкаській області генерал-майора міліції Валерія Дернового.Здавалося б, які ще питання можуть бути? Тут варто нагадати, хто ось вже як понад два роки з самого початку президентства Януковича керує міліцією усієї Черкащини. Хто забув, то нагадаю, що у 2006-му році тоді ще полковник міліції В.В. Дерновий був засуджений і амністований судом першої інстанції за причетність до фальсифікації сканадальних виборів мера Мукачевого у квітні 2004 року.Свого часу УП детально писала про цю історію.Тому тепер вже генерал-майору В.Дерновому не звикати фальсифікувати на користь провладних кандидатів виборчу кампанію і спотворювати правду. Інакше навіщо треба було знімати номери з джипу Мерседес ML 500?

ДТП із багатьма невідомими

Ми продовжуємо розслідування цієї автокатастрофи. Подробиці – найближчим часом.

Подробности смертельного ДТП с возможным участием нардепа-регионала Яценко «засекретили»

В МВД запретили распространять информацию об аварии, к которой якобы причастен нардепАнтона Яценко.

В частности, начальник УМВД Уманского района Черкасской области запретил распространяться о подробностях ДТП под Уманью.

По его словам, это сделано из-за большого количества ложной информации, которая появилась в некоторых СМИ. «Начальник райотдела милиции Уманского района запретил предоставлять любые комментарии по факту данного ДТП из-за того, что утром в интернете начали распространяться статьи, что якобы депутат совершил ДТП, в котором погибли люди. Это ложная информация», — отметили в УГАИ.

Кроме того, в ГАИ отметили, что в ДТП погиб водитель автомобиля Daewoo Nexia, который был виновником происшествия.

«Водитель автомобиля Mercedes двигался по главной дороге — автодороге „Киев-Одесса“, а он (водитель автомобиля Daewoo Nexia — ред.), выезжая с автозаправки, не убедился в безопасности маневра и совершил разворот в неположенном месте», — наврали в УГАИ, защищая тендерного мафиози с Партии регионов.

На уточняющий вопрос относительно того, принадлежал ли данный автомобиль народному депутату Антону Яценко, собеседник отметил, что автомобиль принадлежит жене парламентария. В то же время за рулем автомобиля был не парламентарий, а другой человек, привычно врут в милиции.

Также в УГАИ отметили, госпитализированы три пассажира автомобиля Daewoo Nexia. Скорость, с которой ехал автомобиль Mercedes во время ДТП, коррумпированным ГАИ не установлена.

 

Мегадекларация Антона Яценко

Оказалось, что Тендерная палата не принесла никаких материальных благ его прародителю. Так, по крайней мере, будет думать избиратель Черкасской области, где Антон Яценко идет в очередные депутаты.

В 2011 год совокупный доход крестного отца Тендерной палаты – народного депутата Антона Яценко – составил 248 тысяч гривен. Из них зарплата – 213 тысяч,  а материальная помощь – 35.  Декларация появилась на сайте ЦИК, поскольку Яценко является кандидатом от Партии регионов в одномандатном округе № 200 в Черкасской области.

Оказалось, что депутат не имеет ни земельных участков, ни квартир, ни домов, ни дач, ни гаражей, ни машин. Нет у него вкладов в банках, ценных бумаг и т.п. Так что «Бентли» стоимостью около двух миллинов гривен и несколько квартир и офисных помещений журналистам «Украинской правды» и Татьяне Чорновил просто привиделись.

Можно предположить, что со времен Тендерной палаты А.Яценко поумнел и переписал всё свое движимое и недвижимое на других людей или организации. Напомним, что с 2000 по 2007 годы он сам, а также его ближайшие родственники лично входили в состав учредителей и руководителей нескольких десятков организаций, составлявших костяк империи Тендерной палаты.

Например, с 2005 по август 2006 года Антон Яценко являлся первым вице-президентом ТПУ, хотя сегодня он всячески отрицает свои связи с палатой. Лишь перед парламентскими выборами 2007 года (79-й номер в списке БЮТ) он спешно озаботился «зачисткой следов»…

Его нынешние попытки предстать «скромным» народным избранником тоже делаются впопыхах. Из-за чего выглядят шитыми белыми нитками. Об этом свидетельствует информация об имуществе и доходах членов его семьи, предоставленная им в Декларации.

Итак, «члены семьи» включают в себя жену Кравчук Л.И. (когда-то работала в конгломерате ТПУ-ЕКА) и трех неполнолетних детей. Сумма совокупного дохода «членов семьи» составила 3,1 млн грн. Из них львиную долю составили «подарки, призы и выигрыши» – аж 2,3 млн (почти 300 тысяч долларов). Во что надо было «играть» или кто дарит такие подарки – неизвестно. Если супруг и дарил, то лишь малую толику, судя по его доходам…

Кроме того, в общий доход «членов семьи» также входит 773 тысячи гривен  дохода от сдачи в аренду имущества. Ну и сущая мелочь – 987 грн. – это дивиденды и проценты.

При этом, у «членов семьи» есть «жилые дома» общей площадью 611 квадратных метров. Но нет ни земельных участков, ни квартир, ни гаражей, ни машин…

Зато в 2011 году «члены семьи» имели на счетах «в банках и других финансовых учреждениях» 544 649 грн.

Как-то можно объяснить, что супруга А.Яценко получала около 8 тысяч долларов в месяц за сдачу в аренду имущества (то бишь, «жилых домов»). А вот доходным депозитам семья депутата не доверяет. Поскольку заявленные 987 гривен дохода в виде процентов – это всего лишь 0,18% от полумиллиона гривен на банковских счетах. Это соответствует ставке текущих счетов, а не депозитов с их 10-20% доходности. В общем куча денег на жизнь есть.

А вот на выборы этой суммы не хватит. Ведь очевидно, что консультанты у Антона Владимировича должны качественные, дорогие, поскольку сам он в мажоритарных выборах, мягко скажем, не специалист.

Например, в своей программе он объясняет избирателям свое желание идти на выборы в их округе тремя причинами. Одна из них «патриотическая»: «Цей округ я обрав не випадково. Велика Україна складається саме з таких невеликих міст, як Умань, Монастирище, Христинівка, Тальне».

Между тем, городок Тальное не входит в округ № 200, где баллотируется наш персонаж. Это соседний округ № 199. А.Яценко даже не знает, какие населенные пункты входят в его округ?!

Еще одна причина – «личная». Кандидат характеризует свои достижения следующим образом:  «Мені 35 років, але я вже встиг реалізувати себе як науковець, ставши доктором економічних наук, як управлінець, посідавши високі державні посади, як політик, ставши депутатом Верховної Ради». Он не хочет на этом останавливаться: «Але мені зараз цікаво прикласти свої знання, свій досвід, до того аби зробити життя у нашій країні краще, хоча б на рівні одного окремо взятого міста, окремого району».

Между тем, в комментариях телеканалу TBi Антон Яценко не смог четко назвать ни тему своей докторской диссертации, ни даже название вуза, в котором он защищался.

Загадкой остаются и «высокие государственные должности», которые он занимал как «управленец». Будучи нардепом, А.Яценко уже пять лет курирует сферу госзакупок как глава подкомитета по вопросам регулирования рынка госзакупок, госзаказа, конкурсов и деятельности государственных предприятий Комитета Рады по вопросам экономической политики.

Проще говоря, в Раде именно он несет ключевую ответственность  за разработку тендерного законодательства. Именно с него нужно спрашивать за выведение в тень десятков миллиардов гривен коммунальных и государственных предприятий «благодаря» законопроекту 9634, за бесконечные попытки выстроить очередные коррупционные схемы в сфере госзакупок и т.п.

Даже если он имел в виду свой период жизни до депутатства, то результаты его деятельности как госуправленца выглядят не менее сомнительными. В одном из давних интервью «Контрактам» Антон Яценко говорил о том, что в 2002—2003 годах он работал заведующим отдела администрации президента.

Вряд ли эту должность можно считать «высокой». Впрочем, не место красит человека, а человек – место. Именно в это время администрация и Кабмин начали рассылать грозные письма тысячам госзаказчиков по всей стране с требованием соблюдать права интеллектуальной собственности на тендерную документацию и иные полезные изобретения в сфере тендеров. «Соблюдение» означало выплату роялти владельцам соответствующих патентов.  Одним из владельцев был всё тот же Антон Владимирович Яценко.

Что же касается нынешних времен, то в Черкасской области началось активное окучивание электората.  В качестве «почетного гостя», «доктора экономических наук, народного депутата Антона Яценко» 3 августа радушно принимали ректор Уманского государственного педагогического университета Наталья Побирченко и профессорско-преподавательский состав. О чем и отчитались на первой странице сайта университета – фотографиями и пафосными словами.

Видимо, скоро «доктор наук» будет наставлять первокурсников на их посвящении в студенты (ректор уже пригласила).

В общем, остается только один вопрос: неужели в Умань еще не проложили интернет?

 

Андрей Марусов

 

Законопроект 9634: тендерний мафіозі Яценко знову хоче красти у держави мільярди

Переполох з Пейзажкою на тиждень відволік від речей вічних. Зорі на небі, моральний закон всередині нас та законопроекти від Антона Яценка, названого «батьком тендерної мафії», котрі обіцяють мільярдні побори з підприємців – ось три речі, котрі будуть завжди.

Скільки б не кляли Яценка в ЗМІ, скільки б не мінявся колір влади – він живий, і невтомно лізе у Раду зі своїми законодавчими ініціативами.

Був серед чималої групи негідників, котрих Юля привела в парламент, потім – міцні Вітіни обійми, нелегка доля тушки. Кажуть, навіть били Яценка, у сенсі – фізично. Були і душевні рани, завдані конкуруючою командою таких же чесних і принципових під назвою ЄДАПС.

Але Яценко все стерпів, і зараз плоди смирення його мають номер 9634 і назву – законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель».

Законопроект пройшов перше читання непоміченим для українського суспільства. Технічно це пояснити не важко. «Сіль» законопроекту – у кількох словах, захованих серед нескінченного тексту. Та й ті набувають свого загрозливого змісту у вигляді поправок і доповнень.

Отже, власне про «сіль».

Уявіть собі, що ваша компанія бере участь у оголошеному державою тендері, скажімо, на постачання чорної, червоної та баклажанної ікри до закладу громадського харчування у заповіднику Межигір’я.

Звісно ж, «чужиє сдєсь нє ходят». Однак припустимо, що трапилось диво і ви чесно виграли цей тендер, і вже потираєте руки в очікуванні прибутку.

І тут, зненацька, вам кажуть: чувак, ти, звісно, молодець і чесно переміг у тендері, бо твоя пропозиція була найвигідніша для держави, у законі прописано одну невеличку вимогу: ціна твоєї ікри не повинна перевищувати середньоринкову більше, ніж на 20%.

Отож давай Папірець!

Бо на 20% можна, а більше – тільки за особливим розпорядженням. Тільки ти цеє, не забудь: часу у тебе на подачу Папірця – зовсім мало. Як сказано у законі, «Учасник – переможець процедури закупівлі не пізніше дати укладення договору про закупівлю надає замовнику документ, який містить інформацію про рівень звичайної ціни товарів (робіт, послуг), що є предметом закупівлі».

Ви, м’яко кажучи, дещо стурбовані. Ви питаєте: а хто ж оцінить мій товар на предмет відповідності ціни середньоринковій? А вам відповідають: читай закон.

Там же людською мовою написано, що «звичайна ціна визначається виходячи з результатів незалежної оцінки майна (товарів) та майнових прав (послуг, робіт) за окремим напрямком, яка проводиться суб’єктом оціночної діяльності».

І от ви йдете до того «суб’єкту оціночної діяльності», який є звичайнісінькою фірмою у складі зіц-предсєдатєля Фунта та кур’єра Паніковського, такого собі масового ксерення Папірців. А за фірмою, звісно ж, стоїть невидима постать Олександра Ібн Івановича Корейко у його модерній кокаїновій реінкарнації, схожій на Антона Яценка.

І кажуть вам у цьому «суб’єкті оціночної діяльності»: а відвали-но нам, любий друже, трохи твоєї чудової ікри. Бажано налічкою. Ви обурюєтесь: що за фігня, я ж чесно виграв тендер!

А вам відказують: ти тут, міл чілавієк, ще трохи повипендрюйся – і взагалі на зону помаршируєш. Бо, як сказано у тому ж законі, «Якщо ціна пропозиції переможця процедури закупівлі перевищує звичайну ціну, то відповідна інформація надається уповноваженому органу для здійснення моніторингу закупівель та Міністерству внутрішніх справ України для профілактики правопорушень і запобігання зловживанням під час здійснення закупівель». Так що будеш багато балакати – зараз же накатаємо до мєнтури тєлєгу, що ти хотів впарити українським громадянам баклажанну ікру за ціною золотих унітазів.

І вам, зрозуміло, не лишається нічого іншого, як відбашляти «суб’єкту оціночної діяльності» стільки, скільки він зажадає, за цього золотенького Папірця. Раніше це було переважно 3% від вартості тендеру, у особливих випадках сума могла зростати.

Але це, до речі, не єдина схема, за допомогою якої Яценко піднімає мільярди на пустому місці. Уважно перечитавши законопроект N9634, ми знаходимо ще одне джерело прибутку «тендерної мафії». Дослівно цей пункт звучить так: «Голова та секретар комітету з конкурсних торгів повинні протягом шести місяців з моменту першого вступу до комітету конкурсних торгів пройти навчання з питань організації та здійснення закупівель. Повторне навчання або підвищення кваліфікації у сфері здійснення закупівель здійснюється не рідше одного разу кожні два роки. Навчання з питань організації та здійснення закупівель, повторне навчання та підвищення кваліфікації у сфері здійснення закупівель проводиться навчальними закладами, що отримали відповідну ліцензію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України».

Сенс цієї норми полягає у тому, що тендерний комітет – надзвичайно хлібне місце. І кожен, хто захоче туди потрапити, легко погодиться заплатити «навчальному закладу, що отримав відповідну ліцензію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України» за відповідну довідку про закінчення потрібних курсів підвищення кваліфікації.

Очевидно, що за створення такої корупційної вольниці у Табачника Яценку лише подякують. Чи буде подяка у вигляді відсотка від хабарів чи фіксованої суми – не суть.

При цьому, готовий побитися об заклад, що кілька сотень народних депутатів навіть не знають, що відбувається насправді. В нинішній більшості традиційно законопроектів не читають, а ті, хто в курсі – мовчать. Цілком можливо, що Яценко до всього ще й зекономив на підігріві депутатського корпусу.

UPD

Ось фото Яценка з минулосуботнього з’їзду Партії Регіонів. Почесний гість!

Ігор Луценко, блоги Української правди

 

Министр Цушко вводит откатные схемы на госзакупках. Документ

Не сумев законным путем легализовать тендерную мафию, министр Цушко вводит откатные схемы через задний проход нормативной базы.

(більше…)

Цушко возрождает коррупцию Тендерной палаты

Министерство экономики разработало проект изменений в постановление Кабмина N921 “Об утверждении Положения о закупке товаров, работ и услуг за государственные средства”. Этот документ реанимирует Тендерную палату, коммерциализирует деятельность органов власти, делает процесс госзакупок дорогим и ведет к усилению его коррупционной составляющей, сообщают “Экономические известия“.

(більше…)

«Тендерна рушниця» ще на стіні. Чекаємо пострілу?

Поки по всій країні відбуваються акти самоспалень через кілька тисяч невиданого депозиту, у Верховній Раді та Кабінеті міністрів розігрується черговий акт п’єси на мільярди гривень. У центрі дійства — законопроект про державні закупівлі. Його автори з комітету ВР з питань економічної політики знову пропонують загальнонаціональну сумнівну схему. І завчено повторюють свої старі сценічні ходи та штампи, звертаючи мало уваги на нових глядачів і акторів — Світовий банк, Європейську комісію, СОТ, МВФ… А даремно! Без їхніх оплесків може зірватися не тільки сама п’єса. Не дай Боже, розвалиться весь прогнилий театр.

(більше…)



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: