Сообщения с тегами ‘Андрій Ігнатов’

«Джинсою» припудрена «сім’я»

Головна «родина» країни зайнялася власним іміджем. «Сім’я», яка постійно нарощує контроль за країною, насправді має системну проблему – вона цілковито і повністю базується на головному «родинному» стовпі – Вікторові Януковичу.

За таких умов та за наявних можливостей цій групі життєво важливо диверсифікувати політичні ризики – тобто мати у політичному резерві не лише Партію регіонів, в якої декілька акціонерів, але й власні політичні одиниці.

Йдеться, в першу чергу, про молоде покоління – людей, які через близькість до Олександра Януковича та всупереч всім законам НR Management, несподівано опинилися серед головних управлінців країни.

Рівень їхнього впливу на процеси не може не викликати суспільного інтересу, висота посад не дає можливості позиціонуватися як «менеджмент середньої ланки».

Необхідність «виходу в люди» для нових державних управлінців рівня Сергія Арбузова, Юрія Колобова та Олександра Клименка очевидна не лише з огляду на суспільний інтерес, який для цих людей навряд чи є зрозумілою категорією.

Політика – річ публічна, і тотально змінити це не в силах навіть головна сім’я країни. Проте, можна певним чином модифікувати.

Тож сьогодні «сім’я» взялася за специфічне публічне просування своїх головних менеджерів. Переважно з допомогою технологій. Так, журналісти виявили «поради» про те, як висвітлювати «провали Азарова» в ЗМІ.

Логіка зрозуміла – за все мають відповісти пенсіонери, бо «нова команда» має почати з «нового» і позитивного листа. Проте, з образом «нової команди» є певні складнощі.

Люди, які всіляко уникають прямого спілкування з журналістами, публічних виступів та зустрічей, які є цілковитим інкогніто для 98% українців, обирають для публічного позиціонування найпростіші способи – позавішувати своїми обличчями та малозрозумілими середньостатистичному українцеві тезами всю столицю та закидати ЗМІ «джинсою».

Причому, в даному разі навіть за гроші платників податків. Оскільки формально на лайт-боксах по всьому місту піарили не Арбузова, а минулорічний 45-й номер державного видання – Вісника податкової служби України. А обкладинку 47-го номера «прикрашало» вже обличчя Олександра Клименка.

На перший погляд дивно, чому голова Нацбанку давав інтерв’ю не «своєму» Віснику НБУ, а «сусідньому» ДПС. Вочевидь, відповідь криється у накладах першого та останнього.

Вісник НБУ видається середньомісячним тиражем 525 штук, з них 466 передплатників.

Натомість Вісник ДПС «скромним» можна назвати хіба що в плані контенту та впливу на інформаційне середовище.

Його накладу можуть позаздрити реально впливові та фахові тижневики – 88 700 примірників. В ДПС відмовилися відповісти на запит щодо розподілу частки поміж передплатниками та вільними читачами.

Скільки ж обходиться бюджету 90-тисячний Вісник податкової, прикрашений обличчями Арбузова та Клименка?

Заступник голови ДПС Андрій Ігнатов відповів ІМІ, що в бюджеті за минулий рік коштів як на видання Вісника, так і на обслуговування його видавця, передбачено не було. Чому?

Позаяк Державне підприємство «Сервісно-видавничий центр Державної податкової служби України», а саме ця структура є видавцем, зареєстровано лише в серпні 2012 року.

 

 

Винятково зовнішньою рекламою просування помітних фейсів це одностороннє «спілкування з народом» не обмежилося. Інший перевірений спосіб нав’язування самих себе масам – джинса.

Головні «меседжі» технологів Банкової досить невибагливі, і їх легко можна простежити в різних замовних публікаціях.

Спершу було – «через стабільність до процвітання», потім – «руїну подолано, стабільність досягнуто», після виборів «дякуєм за довіру» і – «доверие оправдаем».

Ідилічні повідомлення у пресі про «покращення», за оцінкою Інституту масової інформації, зазвичай потрапляють в розряд замовних матеріалів, простіше «джинси».

В методології визначення «джинси» серед іншого, є такі критерії як «протокольні» матеріали з заходів чиновників/політиків, в яких відсутня зрозуміла суспільно-важливої новина” та «цілком або майже ідентичний матеріал, надрукований в інших ЗМІ».

Очевидно, що статті про вишки в Чорному морі, які «наше всьо», Нацбанк як «твердиню України» та про тяжку працю головного митаря країни щодня і щоночі на благо бюджету підпадають під ці прості критерії.

Деякі газети, як приміром «Факты», чи «Комсомолка», подають такі матеріали у відкриту, без жодної рубрикації, що натякали б на їх рекламно-замовний характер.

 

 

 

Газета «Сегодня» придумала для них з десяток рубрик та вимислює щоразу під новий привід, на кшталт «Официально», «Точка зрения», «Анонс» та інших, виписавши наприкінці видання дрібними літерами, що під такими рубриками статті друкуються на правах реклами.

В цей спосіб газета легко підтверджує розуміння експертів про замовний характер подібних публікацій. Під того ж Арбузова зовсім нещодавно з’явилася рубрика «Финансовый рынок».

 

 

Схоже, що вибори суттєво зменшили бюджети основних політичних сил, котрі тепер припинили видатки на обробку виборців, тобто на «джинсу».

Зате, ресурсу вистачає у «сім’ї». Головні герої «джинси» у післявиборчий період – вже згадані Арбузов та Клименко.

Схема тут далеко не інноваційна – імені Казбека Бектурсунова, який у такий спосіб «крутив» ще Льоню «Космоса» та головну невдаху виборців 2012 Наталю Королевську.

Інтерв’ю тижневику «Коментарі» під «життєствердним» заголовком «Валютних спекулянтів ми швидко заспокоїмо» з винесенням на обкладинку пішло протореним шляхом інтерв’ю того ж тижневика з Королевською – номер від 30 листопада 2012 року красувався на сіті-лайтах по Києву ще й наприкінці січня.

Арбузов своє публічне позиціонування донедавна пов’язував саме з Нацбанком. Для прикладу, заголовки з масових щоденок: “Представитель НБУ Сергей Арбузов: «Гривня будет продолжать укреплять свои позиции, а долар – дешеветь» («Факты» від 29 листопада), «Нацбанк отвяжет гривну от доллара» («Комсомолка» від 24 листопада).

Олександр Клименко постає як спеціаліст, здатний «качественно воплотить в жизнь задания, поставленные перед новым ведомством президентом Украины» – цитата зі слів Сергія Арбузова при представленні нового міністра.

Сам же новоспечений міністр любить говорити про створення інвестиційного клімату, яке в реальності чомусь стосується найбільш крупних платників податків, – а також про те, як «запровадження національних стандартів трансфертного ціноутворення дозволить запобігти виведенню з України майже 100 мільярдів гривень».

Об’єднання ж митниці та податкової вважає правильним кроком, здатним підняти Україну в міжнародних рейтингах.

Клименко останні місяці став частим гостем і в телеефірі, до того ж винятково в позитивному аспекті. На телеканалах добре знають, чим загрожують перевірки податкової за нинішнього стану правової системи країни.

Все дуже просто, без особливого креативу, зате надійно і безболісно: ніхто не відповідає на незручні питання, не зустрічається з критично налаштованими експертами, не веде діалогу, а забезпечує собі рейтинги пізнаваності.

Інша справа – ефективність такого піару. Ті, хто радить своїм клієнтам такий «зручний шлях», прямо зацікавлені отримувати подібні замовлення, тож мусять розповідати про його результативність.

Але цей результат прямо продемонструвала нинішня колега «нової генерації сімейних політиків» Наталя Королевська. Впізнаваність зовсім не означає політичного рейтингу.

Та, зрештою, рейтинг потрібен лише у тому разі, якщо в країні лишається інститут вільних виборів, інакше – вистачить лише засвітки чиїхось облич та звикання до них мас. Все інше – справа техніки, технологій та наявності інформаційних ресурсів.

 

Роман Кабачій, Вікторія Сюмар, ІМІ, для Української правди

 

«Укртрансгаз»: через пенсіонера до президента?

Два охоронці та пенсіонер з Донецька за рік отримали від державного «Укртрансгазу» 1,7 млрд грн. Спроба простежити, кому дістаються колосальні державні гроші, привела до сина президента. Для різноманітності — молодшого.

Фірми «Укртурборемонт», «Турболінкс», «Турботрейд» та «Промінвеставтоматика» з часу їх заснування отримали на тендерах майже 2,5 млрд грн.

Усі тендери, в яких брали участь ці чотири компанії, проводилися винятково в системі державної компанії ПАТ «Укртрансгаз» та його дочірніх підприємств.

Більше того, у всіх досліджених випадках ці чотири компанії були єдиними учасниками тендерів, конкуруючи тільки між собою.

Однак ані така дружність, ані однакові адреси у двох фірм, ані номери міських телефонів, які відрізнялися однією останньою цифрою та були ніби встановлені у сусідніх кабінетах, не збентежили чиновників.

Перші ж кроки у дослідженні донецьких ТОВ виявили: місця реєстрації компаній з мільярдними оборотами — це складські приміщення та кімната над магазином канцтоварів. Фактична ж адреса — викуплений в середині 1990-х років третій поверх старої шкільної будівлі, переобладнаної під «офісний» центр.

 

 

«Золотий лев» на броньованих дверях, повний набір фірм всередині. «Узагалі, Вадим Миколайович — я. Ви щодо якого підприємства взагалі хочете говорити?» — цікавиться Вадим Плетень. Він — засновник і директор ТОВ «Укртурборемонт».

 

 

Це «найменша» фірма. У 2010 році вона відхопила у «Укртрансгазу» 50 млн грн, вигравши їх у згаданого «Турботрейду». Більше у тендерних змаганнях «Укртурботрейд» не використовувався, а з 2011 року проходить процедуру ліквідації.

 

 

Втім, під час нетривалої розмови Плетень з колегою виказують обізнаність у справах і «Турболінксу», і «Турборемонту».

Складається враження, що Вадим Миколайович просто не пам’ятає, де він записаний директором, і яку з фірм заснував.

Компанії, які нібито змагаються між собою за величезні державні замовлення, пов’язані не лише спільною адресою. Засновники й директори трьох фірм навіть внесли одне одного в друзі у соціальній мережі «Однокласники».

 

 

Вадим Плетень — «Укртурборемонт», Олександр Пінчук — «Промінвеставтоматика», Андрій Ігнатов — «Турботрейд» позначені один в одного як «колеги». Правда, зараз там залишився один Ігнатов. Вони і справді колеги — не тільки за участю в оборудці, але і за способом життя та «основною» професією.

Вадим Плетень, засновник та директор ТОВ «Укртурборемонт», сума тендерів — 50 млн грн, донедавна проживав у п’ятиповерховій «хрущівці» на межі Донецька і Макіївки.

За свідченням сусідів, працює охоронцем. Найімовірніше — в офісі, де його й зустріла знімальна група каналу TBi.

Коментуючи тендерну діяльність свого офісу, обмежився словами: «Треба ж комусь країну піднімати, газотранспортну систему».

Вадим Плетень

 

Віталій Дударець, засновник ТОВ «Турболінкс», сума тендерів — 1 млрд грн, проживає у «хрущівці» на околиці Макіївки. За розповіддю сусіда — працює охоронцем.

Олександр Пінчук, засновник та директор ТОВ «Промінвеставтоматика», сума тендерів — 560 млн грн, проживає у «хрущівці» на околиці Макіївки. За свідченнями зятя — тривалий час працював на горілчаному заводі. Зараз — пенсіонер.

Володар пенсіонерів

В адміністрації будівлі, де розміщено офіс «рятівників» української ГТС, повідомили: третій поверх його теперішній власник викупив ще наприкінці 1990-х років. Належить офіс Андрію Забашті. Не публічному, але, вочевидь, масштабному підприємцю.

У 2004 році серед співзасновників компанії Забашти «Укрнефтегазразведка» були присутні власник мережі «Амстор» Володимир Вагоровський та Валерій Коновалюк.

Дружина ж підприємця з 2009 року — рівноправна співзасновниця Вагоровського у ТОВ «Транс-будінвест». (Компанія Вагоровського із спорідненою назвою «Транс-буд» — будівельник магазинів мережі «Амстор».) У той же період Забашта певний час очолював компанію «Софія-Інвест» власника Inter Car Group Леоніда Юрушева.

«Укртнефтегазрозведка» була зареєстрована за тією ж адресою, що і тендерні переможці «Укртрансгазу», а її директором був записаний Вадим Плетень.

Водночас, подальше розслідування показало, що нинішня діяльність офісу пов’язана з іншою персоною — власником групи «Метал Юніон» та другом молодшого сина президента Русланом Циплаковим.

Куди йдуть мільйони

Автор звернувся в “Укртрансгаз”, який роздає на тендерах мільярди, із питанням, чи подібні переможці не викликають у чиновників підозр. В «Укртрансгазі» відповіли: перемога донецьких ТОВ є цілком обґрунтованою.

 

 

«Згадані у вашому запиті компанії „Турболінкс“ і „Турботрейд“ є уповноваженими дистриб’юторами компанії General Electric в Україні, тому вони пройшли кваліфікаційний відбір.

Ми не вбачаємо нічого надзвичайного в тому, що згадані у вашому запиті три компанії беруть участь у тендерах „Укртрансгазу“ вже третій рік — це підприємства, які мають договори із заводами-виробниками», — йдеться у відповіді.

Представництво General Electric не дотримало обіцянки надати коментар з приводу співпраці з компаніями «Турболінкс» та «Турботрейд». Однак автору вдалося простежити, куди ці поважні фірми далі перераховують тендерні мільйони.

Автор дослідив історію платежів однієї з компаній — «Турболінкс». Протягом 2012 року вона отримала від «Укртрансгазу» 350 млн грн. Характерно, що крім державної газової компанії, у цієї фірми більше ніхто нічого не купував.

Однак цікавішими виявилися подальші перерахування державних коштів. Вони не потрапили до General Electric, як можна було очікувати від офіційного дистриб’ютора.

Карта витрат

250 тис грн — 0,07% отриманих коштів — перераховано компанії «Котрис». Це гроші, які можна вважати витраченими «на справу». «Котрис» понад 12 років працює на ринку автоматизації, а з «Укртрансгазом», за свідченнями працівників, працює з 2000 року.

Фірма встановлює обладнання та автоматизує виробничі процеси. Компанія навіть деколи вигравала укртрансгазівські тендери, однак середня сума угоди зазвичай становила 200-300 тис грн, а за весь час — близько 65 млн грн.

100 тис грн становили адміністративні видатки «Турболінксу». 40 тис із цієї суми — перерахування донецькій авіакомпанії. Вочевидь, за перельоти до Києва.

349,5 млн грн з 350 млн грн було перераховано невідомим «транзитним компаніям», зареєстрованим протягом 2012 року.

18,5 млн грн отримало ТОВ «Ісприт лтд», 125 млн грн — ТОВ «Юнас груп», 205 млн — ТОВ «Трейд груп стиль».

 

Дослідження найбільшого постачальника, «Трейд груп стиль» показало: сюди ж скидають кошти й інші переможці торгів «Укртрансгазу»! «Турботрейд» у 2012 році надіслав сюди 250 млн грн, «Промінвеставтоматика» — 65 млн грн.

Цілий рік «прокладка» накопичувала кошти, щоб з вересня перерахувати їх далі, на такі ж «транзитні» фірми.

Понад півмільярда державних гривень розчинилися серед фірм-одноденок, зареєстрованих за кілька місяців до перерахування коштів. Однак реєстраційні дані «Трейд Групп Стиль» дозволили визначити причетного до оборудки.

Команда

ТОВ «Трейд груп стиль» та ще кілька «товок» з цієї схеми реєструвалися у київській компанії «Віртуальний офіс». Номер телефону, який організатор схеми залишив при реєстрації фірми, належить донецькому відділенню Південкомбанку. Заступник керівника відділення підтвердила, що така фірма у них обслуговується.

— «Трейд груп стиль» і «Трейд стайл» у вашому відділенні обслуговуються?

— «Трейд груп стиль» — так.

— Чому взагалі реєстраційні дані транзитної компанії ведуть у відділення Південкомбанку?

— А куди вони мають вести?

Південкомбанк — фінансовий сегмент промислової групи «Метал Юніон» донецького бізнесмена Руслана Циплакова.

 

 

Це пояснює, чому, крім «турбокомпаній» трансгазу транзиткою «Трейд груп стиль» активно користуються інші компанії групи.

У 2012 році близько 5 млн грн сюди перерахувала девелоперська компанія «Глобус Плюс», півмільйона надійшло від ТОВ «Юніоіл», понад 5 мільйонів — від охоронної фірми «Скат ПКБ».

Вистачає Циплакову і політичного впливу. Компанії «Турболінкс», «Укртурборемонт», «Турботрейд» та «Промінвестенерго» почали вигравати тендери «Укртрансгазу» відразу після того, як Віктор Федорович Янукович став президентом, Віктор Вікторович Янукович — молодшим сином президента.

А власник «Метал Юніон» Руслан Циплаков — другом сина президента та його партнером за спортивною командою. Великі шанувальники автоспорту Циплаков та Янукович удвох очолюють Fеrrari Team Ukraine.

 

 

* * *

Варто зазначити, що це розслідування не стверджує, що за 2,5 млрд грн «Укртрансгаз» не отримав нічого, і всі гроші було вкрадено. Повинно було постачатися якесь обладнання, підписані контракти — закриватися актами прийому-передачі та виконання робіт.

Однак за використання подібних схем встановити, чи витрачав той же «Турболінкс» на реальні послуги «Укртрансгазу» щось понад 0,07% отриманих коштів, неможливо.

Після виходу матеріалу у ефір на кількох ресурсах з’явилося розтиражоване повідомлення директору ТОВ «Турболінкс» Олени Савєнкової.

«Тендеры „Укртрансгаза“ позволяют нам оказывать услуги без предоплаты или с минимальной предоплатой. Таким образом, полный расчет по договорам происходит после выполненных работ, зачастую через семь-восемь месяцев после их начала. У „Укртрансгаза“ перед нами всегда очень большая задолженность, и мы сознательно подобным образом работаем с нашими партнерами».

Ця відповідь жодним чином не пояснює розпорошення 99,93% коштів по новостворених «транзитках». Нехай ці кошти і отримані від «Укртрансгазу» із запізненням на сім місяців. Та принаймні із слів пані Савєнкової можна зрозуміти, чому її формальний роботодавець живе на околиці та підробляє охоронцем.

 

 

Денис Бігус, журналіст «Знаку оклику» та Tender News, TBi

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: