Сообщения с тегами ‘Галина Герега’

Непотізм по-новому. Хто кому брат, кум і сват в українській політиці. Розслідування

poroshenko-kumi1

 

СІМ’Ї

Сімейство Порошенків

1. Петро Порошенко, президент України
2. Олексій Порошенко, батько Петра Олексійовича, депутат Вінницької облради
3. Олексій Порошенко, син Петра Олексійовича, народний депутат України, член президії партії «Солідарність»

Сімейство Балоги

1. Віктор Балога, народний депутат України
2. Оксана Балога, дружина В. Балоги, депутат Закарпатської облради
3. Іван Балога, рідний брат В.Балоги, народний депутат України
4. Павло Балога, рідний брат В. Балоги, народний депутат України
5. Василь Петьовка, двоюрідний брат В. Балоги, народний депутат України
6. Андрій Балога, син В. Балоги, кандидат на мера Мукачевого

Сімейство Королевських

1. Наталія Королевська, народний депутат України
2. Юрій Солод, чоловік Н. Королевської, народний депутат України

Сімейство Луценків

1. Юрій Луценко, народний депутат України
2. Ірина Луценко, дружина Ю. Луценка, народний депутат України

Сімейство Матвієнків

1. Анатолій Матвієнко, народний депутат України
2. Сергій Березенко, племінник А. Матвієнка, народний депутат України, екс-голова ДУСі

Сімейство Добкіних
1. Михайло Добкін, народний депутат України
2. Дмитро Добкін, рідний брат М.Добкіна, народний депутат України

Сімейство Корчинських

1. Дмитро Корчинський, лідер «Братства»
2. Оксана Корчинська, дружина Д. Корчинського, народний депутат України

Сімейство Богословських
1. Інна Богословська, екс-народний депутат України
2. Володимир Мельниченко, чоловік І. Богословської, народний депутат України

Сімейство Клюєвих
1. Сергій Клюєв, народний депутат України
2. Андрій Клюєв, рідний брат С.Клюєва, екс-секретар РНБО

Сімейство Калетників
1. Оксана Калетник, екс-народний депутат України
2. Ігор Калетнік, двоюрідний брат О. Калетник, екс-віце-спікер парламенту
3. Григорій Калетнік, батько І. Калетніка, екс-народний депутат України

Сімейство Дубневичів
1. Ярослав Дубневич, народний депутат України
2. Богдан Дубневич, рідний брат Я. Дубневича, народний депутат України

Сімейство Ющенків
1. Віктор Ющенко, екс-президент України
2. Петро Ющенко, брат В.Ющенка, екс-народний депутат України
3. Ярослав Ющенко, син П. Ющенка, екс-заступник голови Харківської ОДА

Сімейство Довгих-Горіних
1. Станіслав Довгий, екс-народний депутат України
2. Олесь Довгий, син С. Довгого, народний депутат України
3. Ірина Горіна, теща О. Довгого, екс-народний депутат України

Сімейство Тягнибоків
1. Олег Тягнибок, лідер ВО «Свобода»
2. Андрій Тягнибок, брат О. Тягнибока, екс-народний депутат України

Сімейство Герег
1. Олександр Герега, народний депутат України
2. Галина Герега, дружина О. Гереги, екс-секретар Київради, колишній народний депутат України

Сімейство Онопенка
1. Василь Онопенко, суддя цивільної палати Верховного Суду України
2. Євген Корнійчук, зять В. Онопенка, екс-заступник міністра юстиції

Сімейство Костусєвих
1. Олексій Костусєв, екс-мер Одеси
2. Олексій Гончаренко, син О. Костусєва, народний депутат України

Сімейство Білозорів
1. Оксана Білозір, екс-міністр культури, колишній народний депутат України
2. Андрій Білозір, син О.Білозір, депутат Київради

Сімейство Васюників
1. Іван Васюник, екс-віце-премєр-міністр України
2. Ігор Васюник, рідний брат І. Васюника, народний депутат України

Сімейство Васильєвих
1. Олександр Васильєв, екс-народний депутат України
2. Геннадій Васильєв, рідний брат О. Васильєва, колишній в.о. Генерального прокурора України

Сімейство Буряків
1. Сергій Буряк, екс-народний депутат України, колишній голова Державної податкової адміністрації України
2. Олександр Буряк, екс-народний депутат України, банкір

Сімейство Вілкулів
1. Юрій Вілкул, мер Кривого Рогу
2. Олександр Вілкул, син Ю. Вілкула, екс-віце-прем’єр-міністр України, народний депутат України

Сімейство Франчуків
1. Анатолій Франчук, колишній голова Ради АРК
3. Ігор Франчук, син А. Франчук і колишній чоловік Олени Франчук, доньки Леоніда Кучми

Сімейство Кучми
1. Леонід Кучма, екс-президент України
2. Олена Пінчук, донька Л. Кучми
3. Віктор Пінчук, зять Л. Кучми і чоловік О. Пінчук

Сімейство Збітнєвих
1. Рена Назарова, депутат Київради
2. Юрій Збітнєв, чоловік Р. Назарової, екс-народний депутат України

СВАТИ
1. Петро Симоненко (КПУ) і Катерина Ващук, екс-народний депутат України
2. Андрій Деркач, народний депутат України і Володимир Литвин, народний депутат України

КУМИ

Порошенко Петро, президент України

Куми
Віктор Ющенко, екс-президент України
Оксана Білозір, співачка
Юрій Стець, міністр інформаційної політики

Бойко Юрій, народний депутат України

Куми
Дмитро Фірташ, співвласник компанії RosUkrEnergo
Ганна Герман, екс-народний депутат України

Деркач Андрій, народний депутат України

Куми
Давид Жванія, екс-народний депутат України.

Кільчицька Ірена, екс-перший заступник київського мера Леоніда Черновецького

Куми
Аліна Айвазова, колишня дружина Леоніда Черновецького;
Степан Черновецький, син Леоніда Черновецького;
Ольга Богомолець, доктор медичних наук, професор.

Кличко Віталій, мер Києва

Куми
Палатний Артур, народний депутат України

Кучма Леонід, екс-президент України

Куми
Сергій Льовочкін, народний депутат України
Юрій Павленко, народний депутат України
Іво Бобул, співак
Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант»

Льовочкін Сергій, народний депутат України

Куми
Едуард Прутнік, екс-народний депутат
Віктор Янукович

Луценко Юрій, народний депутат України

Куми
Юрій Стець, міністр інформаційної політики

Мартиненко Микола, народний депутат України

Куми
Давид Жванія, екс-народний депутат України

Медведчук Віктор, екс-глава адміністрації президента Леоніда Кучми

Куми
Володимир Путін, президент Росії
Світлана Медведєва, дружина прем’єр-міністра Росії Дмитра Медведєва

Павленко Юрій, народний депутат України

Куми
Леонід Кучма, екс-президент України
Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка

Піскун Святослав, екс-Генеральний прокурор і колишній народний депутат України

Куми
Сергій Винокуров, суддя Конституційного суду України
Петро Мельник, екс-ректор Національного університету податкової служби України
Дмитро Понамарчук, журналіст

Поживанов Михайло, колишній заступник міністра економіки України

Куми
Олег Надоша, екс-народний депутат України
Андрій Клюєв, екс-секретар Ради національної безпеки і оборони
Вадим Гуржос, колишній голова Державної служби автомобільних доріг України

Рибачук Олег, екс-глава Секретаріату президента України

Куми
Олександр Третьяков, народний депутат України
Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка

Рудьковський Микола, екс-народний депутат України

Куми
Віктор Уколов, колишній народний депутат України

Стець Юрій, міністр інформаційної політики

Куми
Юрій Луценко, народний депутат України
Ірина Луценко, дружина Юрія Луценка, народний депутат України
Петро Порошенко, президент України
Марина Порошенко, дружина Петра Порошенка.

Третьяков Олександр, народний депутат України

Куми
Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка
Едуард Зейналов, колишній народний депутат України
Дмитро Табачник, екс-міністр освіти і науки України
Олег Рибачук, екс-глава Секретаріату президента
Ігор Палиця, екс-голова Одеської ОДА

Франчук Олена, донька Леоніда Кучми

Куми
Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант»

Шуфрич Нестор, народний депутат України

Куми
Ірина Білик, співачка

Ющенко Віктор, екс-президент України

Куми
Микола Палійчук, екс-голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації
Микола Катеринчук, екс-народний депутат України
Петро Порошенко, президент України
Олександр Черевко, екс-голова Черкаської обласної державної адміністрації
Оксана Білозір, співачка
Володимир Гришко, співак
Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант»
Станіслав Аржевітін, колишній народний депутат України
Сергій Буряк, екс-народний депутат України
Анатолій Бурдюгов, екс-прем’єр-міністр Криму
Давид Жванія, екс-народний депутат України
Михайло Саакашвілі, екс-президент Грузії
Ніно Ананіашвілі, грузинська балерина
Петро Міхеєв, екс-голова правління банку «Україна»

Ющенко Катерина, дружина Віктора Ющенка

Куми
Юрій Павленко, народний депутат України
Олександр Третьяков, народний депутат України

Янукович Людмила, дружина Віктора Януковича

Куми
Вадим Писарєв, художній керівник Донецького театру опери і балету.

Яценюк Арсеній, прем’єр-міністр України

Куми
Андрій Пишний, народний депутат України

Сергій Руденко, Національне бюро розслідувань України

Війна на 217-му окрузі: тітушки Столара проти добровольців Білецького. 3 фото

Stolar217-1Несподіванку на дострокових парламентських виборах приніс 217-й округ у Києві. Доки всі придивлялися до 223-ї ОВК, де назрівав двобій Віктор Пилипишин vs Юрій Левченко, сюрпризи прийшли з київської Оболоні.

Більшість спостерігачів відзначає – вибори на 217-му окрузі були доволі брудними. Застосований найрізноманітніший арсенал технологій – від банальної «чорнухи» проти опонента і підкупу виборців, до заміни IT-спеціалістів і спроби зламу системи «Вибори» у серверній. І це не рахуючи класичних тітушок з «Утюг-ТВ» і озброєних молодиків, які нібито поблизу одного з торгових центрів видавали гроші за «правильне» голосування.

Сюрпризи почалися ще 25 жовтня 2014 року, коли голова ОВК висловив недовіру адміністраторам комп’ютерного набору, оскільки кандидат у депутати Турчінов(не плутати з Турчиновим, головою Верховної Ради) подав скаргу на IT-працівників, як нібито «у ручному режимі здійснили розподіл керівних посад без забезпечення рівномірності територіального розподілу». Вже наступного дня, коли з’ясувалося, що пломби на двох комп’ютерах були зірвані,голова ОВК вирішив повідомити на широкий загал про подання вищезгаданої скарги. Після перерви у засіданні, о 16:00, комісія постановила, що скарга не відповідає вимогам закону про вибори, як результат – «старі» адміністратори  залишилися виконувати свої обов’язки.

Крім того, зранку під ОВК приїхало близько 10 «тітушек», які представилися «Громадською вартою Оболоні» і хотіли «допомогти» міліції охороняти будівлю комісії. Водночас, низка спостерігачів наголошували на тому, що організатором створення так званої «Громадської варти» виступав кандидат-самовисуванець Вадим Столар. Невідомих забрала міліція для встановлення осіб.

Епопея із невідомими борцями за чесні вибори продовжилася ввечері. О 19:00 на виході зі станції метро «Оболонь» міліція затримала групу осіб,  в яких був при собі арсенал зброї. Судіть самі: 3 автомати Калашникова, 7 магазинів до них,  набої та бронежилети. Затримання проводили бійці батальйону «Азов» разом з працівниками Оболонського РУ МВС.  Представники Андрія Білецького (комбат «Азову» і головний опонент Столара на окрузі – Ред.) взагалі заявили про «200 озброєних осіб», затриманих на території округу.

Stolar217-2

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков,  своєю чергою, повідомив про спробу втручання у систему «Вибори». На ОВК прибули правоохоронці разом із працівниками СБУ для затримання голови комісії. В результаті його забрали до Центрвиборчокму, а під приміщення ОВК приїхала ледь не справжня армія. Для профілактики – щонайменше два автобуси міліціонерів та один автобус бійців батальйону «Миротворець». Ситуація розрядилася.

Північ, вхід до ОВК. На ґанку нервово палять члени комісії. Поруч походжають добровольці з автоматами. На під’їздах до комісії – працівники ДАІ. Голова досі не повернувся.

«О, ви, журналісти, найцікавіше пропустили. Треба було вдень приїжджати, коли тут екшн відбувався. До нас СБУ приходило, начебто затримувати голову комісії. Поспілкувалися з ним, нас опитали. Хоча, знаєте, не було помітно бажання хоч когось затримувати. Зараз він (голова комісії – Ред.) у ЦВК. Здається, пояснення дає. А в нас тихо і спокійно», – докурюючи, говорить один з членів ОВК.

До нас підходить один з добровольців, просить попити води.

«Тітушки тут були. По голові б їм так надавати, щоб мало не здалося. Хай спробують сунутись! А взагалі з цікавого у нас лише автобус, який на дорозі застряг. Довелося штовхати», – ділиться «цікавинками» боєць Микола.

Тим часом, автобуси з міліцією знялися, лишивши охороняти приміщення лише добровольців.

«Хто не такий страшний? Залиште залізяки у транспорті, там поки можна відпочити всередині на лавках. Все тепліше, ніж знадвору. Тут зимно», – показуючи на автомати, каже його колега Ігор.

У приміщенні комісії прохолодно. На дерев’яних лавах куняють спостерігачі, частина ж членів ОВК вирішила урвати хвилину сну. Спали, здебільшого, неподалік обігрівача, закутавшись у пледи.

«Першими до нас підуть спецдільниці. Там зовсім смішна кількість виборців. Пара десятків десь. Але ми почати не можемо – голови комісії немає», – пояснювали члени ОВК.

Повз кімнату засідань пронесли термос із кавою. Спостерігачі від командира «Азову» Білецького були роздратовані. Комісія явно затягувала роботу.

OVK217-2014-1

Близько третьої ночі з’явилися перші дільниці. Втім, члени ОВК погрузли у справжніх шекспірівських роздумах – хто має керувати засіданням і чи приймати протоколи.

«Пропоную оголосити технічну перерву в засіданні на 30 хвилин до прибуття голови. Хто за?» – бадьоро запропонував заступник очільника ОВК.

«Не тягніть час! Сідайте вже працювати!» – схопилися представники Білецького.

«У комісії немає ключів доступу до системи «Вибори». Вони не можуть протоколи перевірити по базі», – включилася у диспут спостерігач від Комітету виборців України.

Знову зависла пауза. У центрі кімнати, перед столом, заваленим мішками з бюлетенями, ніяково сиділо четверо членів ДВК. У двері вже рвалися наступні. Аби швидше здатися, відбути бюрократію і піти відпочивати. Зарано.

«Ну що, як вам у порівнянні з 2012-м роком?» – питає знайомий, Володимир, з яким два роки тому спостерігали за виборами у 215-му окрузі. Тоді, на парламентських виборах, він перераховував бюлетені і добре пам’ятає тітушек Галини Гереги.

«Веселощі у нас були ввечері. А зараз тихо і спокійно. А згадайте – тоді на дільниці Гереги-Іллєнка вже бійки почалися, голови комісій закривалися у туалетах… одним словом – «м’ясо», – відсьорбуючи каву з одноразового стаканчика, пустився у роздуми він.

В цей час екс-регіонал  Столар визнавав свою поразку. У кімнаті поряд із залою засідань члени ОВК «пресували» представника КВУ. Точніше, просили допомогти із засіданням і пояснити, як почати роботу без порушення закону.

«Зрозумійте! Я була вашим тренером до початку виборів. Моя робота завершилася, коли вам відчитали останній тренінг. На цьому все. Зараз я просто спостерігач», – пояснювала представник КВУ.

«Гаразд. Всі до зали», – із безнадією в голосі проговорив заступник голови. ОВК рушила на робочі місця.

«Кандидат Столар визнав уже свою поразку. Шановні куплені члени комісій. Можете просто виконувати свою роботу. Нічого не потрібно фальсифікувати», – сміючись, зверталися до ОВК представники Білецького.

Раптово заступник голови зізнався, що має замало досвіду для ведення засідань. Почали шукати кандидата-добровольця. За якихось три хвилини заміну знайшли і робота поволі почала набирати обертів. Тут же з’ясувалося, що члени ДВК, які вже встигли впасти у летаргійний сон, не знають, які партії та яких кандидатів вони представляють. На додачу, протокол по мажоритарці заповнили з помилками. Тож їх розвернули назад. Допрацьовувати. Наступні кілька комісій вилетіли через порушення: «здаватися» приїхало три особи замість чотирьох.  Тут же з’явився і голова, який взяв керівництво процесом до своїх рук. Місця за столом зайняла чергова ДВК. На годиннику була четверта ранку.

«Ви в курсі, що ви на своїй дільниці КПУ представляєте?» – скептично звернулася комісія до одного с членів ДВК.

«Та ні, Правий сектор я представляю», – ніяково відказав той.

«А за даними ЦВК ви – від комуністів. Отака нестиковка. І чому всі нам брешуть?» – із сумом промовила жінка за ноутбуком, перевіряючи членів комісії.

«І це належно запаковані бюлетені?» – показуючи присутнім скручений і перемотаний скотчем папір, риторично питав Володимир кривлячись, немов від зубного болю.

«Там нам не вистачило мішків. Ми його так змотали. А що було робити?» – пішла в наступ голова ДВК.

Врешті, після нетривалих суперечок вирішили бюлетені прийняти.

Тим часом починалися проблеми на інших дільницях.

«Як не приїхали? Яке таксі викликати? Я вам зараз дам «свою машину»! За вами мають приїхати. Машина, разом з охороною. З міліцією! І тільки так ви можете залишити територію ДВК!» – роздратовано пояснював своїм підопічним чоловік за столом окружкому.

«Так, я в курсі про їхні проблеми. Хай розбираються самі. Дорослі!» – радилися його колеги біля дверей.

«Там на 510-й дільниці, будете сміятися, секретар, голова комісії та його заступник печатку не поділили. Їх багато, вона одна. Б’ються зараз. Я серйозно. Можете сходити й подивитись. Тут зовсім поряд», – побачивши зацікавлений погляд, пояснив хлопець біля дверей.

«Я прошу перерахунку голосів!» – раптом сказав представник Білецького.

«Знову рахувати?» – в очах бувалих членів з 215-ї читався справжній фізичний біль.

«А які підстави?» – спитав голова ОВК.

«Дивне розходження по соціології. Столар якось дуже сильно на цій дільниці виривається вперед. Ми хочемо подивитись, чи дійсно в нього така кількість голосів «за», – підтримали інші спостерігачі. Втім, комісія відмовила.

«Розходження на користь Білецького у більшості прийнятих ДВК – до 200 голосів на нашу користь. А тут, раптом, все навпаки. Хоча, не думаю, що тут на окрузі вже буде щось страшне відбуватися», – ділилися думками спостерігачі Білецького.

Шоста. За вікном жеврів ранок. ОВК поволі працювала, приймаючи протоколи, відправляючи комісії на уточнення та «пробиваючи» дані по незламаній системі «Вибори». У коридорі утворився натовп. Хтось був одинадцятим, хтось – лише тридцять третім. Бувалі ДВКшники спали на дерев’яних лавах, підклавши під себе мішки з документацією. Раз по раз на подвір’я бігали палити чоловіки. Частина членів ОВК пішла відпочивати.

«Кворум у нас є. Для чого нам тут усім вісімнадцятьом сидіти? Піду відпочивати, потім заміню когось», – пояснювала Тижню низенька білявка. Кутаючись у клітчастий плед.

«Не штовхаємось! Ми всіх записуємо!» – наводили порядок міліціонери.

Починався звичайний, тихий робочий післявиборчий день.

Станіслав Козлюк, Національне бюро розслідувань України

Афери гауляйтера Олександра Попова

Витрачати кошти на власний піар – одна з цілей нинішньої влади загалом і гауляйтера Попова – зокрема. Жодної копійки не було витрачено на справжню благодійність або щось користе для киян. А от змарнованих коштів на псевдо потрібні проекти  — більш ніж достатньо.

За майже три роки свого господарювання у столиці України ставленик Януковича, голова КМДА Олександр Попов впровадив багато безглуздих проектів. Деякі з них, за своїм містечковим та примітивним креатином, зашкалюють всі можливі межі, деякі вражають своїм розмахом, інші Попов кальканув з побаченого ним під час закордонних відряджень, дещо запозичив у папередніка Черновецького, але всі інновації голови КМДА об’єднують спільні ознаки – необґрунтовано висока собівартість ініціатив та їх абсолютна непотрібність місту та його мешканцям. Проектів гауляйтера за цей пекельний для Києва період назбиралось дуже багато, зупинимось на найяскравіших.

«Потемкінські» амбулаторії від Олександра Попова вартістю 100 млн. гривень

З метою наближення первинної медичної допомоги до населення та створення умов її доступності у Києві, за ініціативи Попова у 2011 році почали впроваджувати, обкатану на мешканцях Комсомольська технологію амбулаторій сімейної медицини, в яких, за задумом господарника, мали б працювати сімейні лікарі – нашвидкуруч перекваліфіковані з терапевтів.

На сьогодні у Києві функціонує трохи більше сотні таких закладів. За теорією, у сімейних лікарів має бути досвід не лише роботи дільничного терапевта, а й педіатра, офтальмолога, отоларинголога, травматолога, гінеколога, він повинен уміти робити прості хірургічні втручання тощо. Один такий лікар амбулаторії має обслуговувати близько двох тисяч пацієнтів. Але це — теорія. Технологія, яка багато років успішно працює за кордоном та прижилась в Комсомольську, де на двадцять тис. населення назбиралось аж 10 кваліфікованих лікарів-універсалів, у Києві зазнала повний крах, адже кваліфікованих лікарів в багатомільйонному мегаполісі катастрофічно не вистачає, працюють вони у приватних клініках, муніципальні ставки їх не приваблюють, набирати нових професіоналів немає з кого: на подібну посаду ідуть переважно випускники медичних вишів з метою напрацювання первинного досвіду та тренування на малозабезпечених пацієнтах. Щоправда, останнім часом для виправлення ситуації на роботу до амбулаторій сімейної медицини почали брати сімейних лікарів з інших областей України, бо, певно, киян такою зарплатнею спокусити не вдається, тому в водночас клініки перетворили ще і в помешкання для приїжджих гіпер-фахівців.

Японський досвід або скейт-парк у парку «Нивки»

У 2011 році, у рамках освоювання мільйонів на реконструкцію київський зелених зон та зон відпочинку, Олександр Попов урочисто відкрив у парку «Нивки» перший скейт-парк.

Під час свого виступу на камери Попов гучно заявив: «Молодь – це активна і дуже перспективна частина населення нашого міста, за нею майбутнє. Тому важливо, щоб це покоління зростало здоровим, і саме спорт допомагає зміцнюватись фізично і розвивати силу волі. На жаль, до цього часу у Києві не створювались умови для екстремальних видів спорту. Тому я рекомендував головам райдержадміністрацій одночасно з реконструкцією парків та скверів передбачати облаштування спортивних майданчиків, зокрема для таких видів спорту, як скейтбординг». Голова КМДА щиро запевнив присутніх у тому, що у майбутньому, міська влада планує відкрити у кожному районі Києва по декілька таких парків та майданчиків.

Майбутнє настало, але технологія облаштування зон відпочинку для молоді, яка зацікавила Попова під час його перебування в Японії, в столиці України, на жаль, не прижилась. Торік, столична прокуратура розмістила на офіційному веб-порталі інформацію під заголовком: «Київські парки та сквери знаходяться в незадовільному стані». Екологи, спеціалісти санітарно-епідеміологічних станцій, залучені київською прокуратурою до перевірки міських парків, повідомили жахливі висновки.

В свою чергу, прокуратура порушила декілька кримінальних справ, адже під час перевірки було виявлене порушення законодавства в діяльності Головного управління контролю за благоустроєм КМДА, комунального підприємства «Київзеленбуд», адміністрації парків «Перемога», «Нивки» тощо. Було встановлено, що парки та сквери столиці занедбані, захаращені сміттям. На їх території хаотично розташовуються численні тимчасові споруди, більшість з яких самовільно встановлені.

Скоріш за все, підлеглі Попова ретельно проаналізували характер вподобань української молоді та виявили, що наші хлопці, на відміну від японських, зневажають спорт та віддають перевагу дешевому пиву та чіпсам.

«Картка киянина» –  проїзний квіток для пенсіонерів вартістю в 290 мільйонів гривень

Широко розрекламована ще Леонідом Черновецьким та підхоплена Олександром Поповим ідея створення соціальної картки киянина почала входити у побут столичних мешканців у вересні 2012 року. У першій черзі 4,5 тисяч киян-пільговиків отримали картки, за допомогою яких, згідно із заявою заступника Олександра Попова, Руслана Крамаренка, нібито можна було б проводити банківські операції, безкоштовно їздити у громадському транспорті та вести облік пільг. Пізніше, інший заступник Анатолій Голубченко, розширив спектр послуг картки та повідомив, що окрім функції проїзного та посвідчення пенсіонера, вона слугуватиме своєрідним акумулятором усіх пільг, інформації медичного й іншого характеру, платіжного засобу, рахунку для перерахування пенсій та адресної матеріальної допомоги, дисконтної картки для оплати товарів у магазинах та супермаркетах тощо. Проте, як і з усіх справ Попова, з грандіозного проекту вийшов пшик.

Міська влада збиралась за допомогою картки киянина обмежити пільговий проїзд у міському транспорті. Вони планували встановити турнікети у рухомому складі і щомісяця на кожну картку перераховувати 120 гривень. Тобто, турнікет мав би зчитувати з цієї картки вартість проїзду (1,5 гривні), а власник такого «надсучасного дива» міг проїхатись аж 80 разів у наземному транспорті або ж 60 разів у метро. Монетизації пільг не сталося. Турнікети у наземному транспорті, як і кондиціонери, проект довгограючий. Їхнього встановлення чекати ще явно не один рік. На дисконтну картку також витягти не вдалося. Відповідні угоди з магазинами та супермаркетами в КМДА не уклали. Поки що знижку, і так гарантовану для пільговиків, власники картки можуть отримати аж у 60 аптеках мережі КП «Фармація». Облік пільг теж залишився за кадром, адже вставити цю картку немає куди. Договору з банками не існує. У будь-якому магазині це «диво техніки» як платіжна картка слугувати не може – терміналів просто немає. Посвідченням особи така картка також не виступатиме, бо це законодавством не передбачено.

Тож замість широко розрекламованого «дива техніки» 45 тисяч щасливчиків отримали банальний пластиковий проїзний. І навіщо була вся ця помпезна тяганина, що за підрахунками експертів коштувала киянам мінімум 290 мільйонів гривень, адже сьогодні пенсіонери і так вільно їздять громадським транспортом за пред’явленням посвідчення, якщо в аптеках та навіть у супермаркетах з пенсійним і так дають знижку?

До речі, днями Олександр Попов на зустрічі комітету з економічних реформ зізнався у провалі проекту «Картка киянина». «Ми «Картку киянина» запустили у вересні 2012 року і провалили її. Чотири місяці ходили з бюрократичними моментами. Вже сьогодні б ввели ці картки, і у нас була б зовсім інша ситуація, у тому числі і в питанні транспорту”, — заявив Попов. За його словами, головною причиною провалу «Картки киянина» стало затягування процедури узаконення герба, розташованого на картці.

На київські «Пейзажній алеї» Попов побудував кращий світ

Чотирнадцятого січня 2013 року Голова КМДА Олександр Попов разом з іншими регіоналами, — новообраним віце-прем’єром Сергієм Арбузовим та головою Шевченківської райадміністрації Сергієм Зіміним активно піарились та щирились на фотокамери під час відкриття дитячого арт-парку «Пейзажка: два світи», до якої, за словами дійсних авторів проекту, чиновники мали дуже опосередковане відношення.

Майданчик створив відомий столичний скульптор Костянтин Скретуцький у співавторстві з Федором Баландіним (менеджер Скретуцького, співавтор багатьох робіт), наявність яких високочолі чиновники під час свого «блюзнірства» на фоні Пейзажної алеї, нещодавно «полоненої» регіоналами, намагались не демонструвати. Концепція створення майданчику полягає у ознайомленні малечі із азами фінансової системи та необхідністю сплати податків.

«Це перший в історії країни майданчик, який призначений і для розваги дітей, і для того, щоб наші діти могли здобувати тут фінансову освіту. Щоб на прикладах, які тут представлені, вони мали можливість поглянути, як працюють стосунки між громадянином і державою, як працює закон, які речі є хорошими, і які – поганими», — заявив С.Арбузов. Він також повідомив, що брав участь в цьому проекті ще на посаді голови Національного банку України.

Олександр Попов висловив подяку владі та НБУ за спонсорську підтримку у реалізації даного проекту та висловив свої сподівання на те, що він буде не останнім з подібних ініціатив.

Між іншим, що до числа запрошених на урочисту подію не долучили опонентів влади, які торік впродовж декількох місяців відважно боронили Пейзажну алею від знищення саме владою та відчайдушно зберігали її для киян.

Присутнім журналістам та батькам «ощасливленої столичної малечі» залишилось лише гадати про те, як саме пихаті чиновники, що припхалися на відкриття майданчику, асоціюються із чудернацькими персонажами – жахливими зміями, павуками, скорпіонами з похмурої країни Тіні, — стилізованої під пустелю, та стомленої черепахи — зразкового платника податків з Країни квітнення та достатку, територія якої оснащена гойдалками та фонтаном «Гривня».

Крім того, відкриття арт-об’єкту асоціювалось із помпезними відкриттями інших абсурдних див від Попова, а недобудований фонтан «Гривня» підштовхнув до роздумів над тим, в чиї саме гаманці потечуть його нескінченні ріки: спантеличених киян чи замовників двозначної концепції майданчику?

Референдум Попова, або Передвиборчий піар за бюджетні гроші

В червні 2012 року підлеглі Олександра Попова, який на той момент був впевнений в міцності свого позиціонування  у Києві, підняли розголос на все місто про наближення референдуму! Адміністрація міста скуповувала за гречку підписи киян на підтримку такого голосування, а опозиційні депутати Верховної Ради закликали правоохоронців вивчити джерела фінансування масштабної агітаційної кампанії, яка супроводжувала збір підписів за плебісцит та яка, за вартістю експертів, коштувала киянам близько 1 млн. гривень. Але процес не зупинявся. Поповці масово опитували киян на предмет: надання адресної матеріальної допомоги пенсіонерам, надбавок працівникам бюджетної сфери столиці, створення у Києві муніципальної міліції, та їхнього погодження з проектними рішеннями нового Генерального плану розвитку Києва, який, до речі, нікому так і не вдалося побачити, та обіцяли світле, безтурботне майбутнє пенсіонерам. Обличчя Олександра Попова із закликом підтримати референдум скалилось з сотень київських біг-бордів та сіті-лайтів. А студенти з встановлених поблизу станцій метро наметів, розповсюджували брошурку, на першій сторінці якої фігурувала бравада: «Новій столичній адміністрації, яка розпочала свою роботу наприкінці 2010 року, дісталася тяжка спадщина. Відсутність стратегічного бачення розвитку столиці, тотальна корупція і засилля шахраїв-забудовників у владних кабінетах спричинили вкрай негативні наслідки. У центральних районах почали зводити будівлі, що руйнували історично сформовану архітектурну самобутність стародавнього міста, створювали реальні загрози існуванню багатьох історичних пам’яток. Нищилися парки, сквери. За безцінь розпродувалися або приватизовувалися ділянки і майно…” Ганебно, адже вся ця комедія проходила паралельно із акціями громадського спротиву проти: нищення київських парків та скверів, Андріївського узвозу, скандального будівництва на метро Театральна, вул. Гончара та проти будівництва на схилах Дніпра вертолітного майданчика для Януковича.

Олександр Попов нахабно використав адмінресурс, витратив з київського бюджету десятки мільйонів гривень на популяризацію компанії за проведення референдуму, метою якого було: затвердження Генплану забудови столиці та закріплення у свідомості киян образу гауляйтера у якості мера столиці. Референдум планували провести разом із парламентськими виборами 28 жовтня, план зірвався, але мільйоні кошти киян були вкотре витрачені марно.

Як Олександр Попов питною водою «миє» гроші

Який рік поспіль міський голова обіцяє досхочу напоїти киян джерельною водою, погрожує впровадити новітні наукові технології водоочищення водопровідної води, побудувати нові бювети та відремонтувати мережі водопостачання. Але його чергові балачки у киян абсолютно не викликають довіри.

Ще у 2010-му році столичні чиновники порахували: щоб якісно вгамувати спрагу киян, потрібно 8 мільярдів гривень. Десята частина з цієї суми призначалася на облаштування бюветів. Утім, судячи з нинішнього стану більшості бюветів, гроші пішли не туди. Саме в той час вперше підлеглими Попова була озвучена ідея про стягнення плати за користування джерелами. Спочатку називали ціну у 40-50 копійок за літр води, а згодом апетит зріс майже до гривні.

Тоді Київрадою була затверджено цільову програму «Питна вода міста Києва на 2011—2020 роки» з загальним обсягом фінансування 7,8 млрд. грн., яка мала б бути реалізованою за рахунок коштів держбюджету України в сумі 1,8 млрд. грн., коштів бюджету столиці у сумі 2,5 млрд. грн., коштів «Київводоканалу» — 1,2 млрд. грн., а також коштів інвесторів – 2,3 млрд. грн. В її рамках передбачалось забезпечення поліпшення санітарно-епідемічного та екологічного стану міста, будівництво нових водопровідних мереж, здійснення реконструкції та ремонту існуючих водопровідних мереж, що сприятиме запобіганню виникнення аварійних ситуацій.

Згідно із повідомленням КМДА, програма мала бути реалізованою в два етапи. На першому етапі (2011—2012 роки) повинні були виконатись невідкладні, найважливіші заходи, які кардинально впливають на стан системи водопостачання, а також заходи, необхідні для підготовки Києва до проведення чемпіонату Євро-2012. Передбачалось розпочати реконструкцію водоочисних станцій, систем обробки промивних вод, а також: розробити та реалізувати проект переходу на знезараження води гіпохлоритом натрію; припинити використання некондиційних підземних вод у централізованому водопостачанні; розпочати заміну застарілих насосів на станціях; закупити необхідне сучасне обладнання для ремонту і обслуговування мереж; удосконалити систему децентралізованого водопостачання шляхом впровадження установок для очищення води та затвердити обґрунтовані тарифи за послуги водопостачання.

На другому етапі (2013—2020 років) передбачалось реалізувати заходи з подальшого розвитку системи водопостачання. Зокрема, планували завершити реконструкцію водоочисних станцій; запровадити попередню мікрофільтрацію води на Дніпровській водоочисній станції; перейти на комплексні методи знезараження води; впровадити автоматизовану систему управління комплексом водопостачання тощо. В одному з коментарів програми Олександр Попов прогнозував зниження витрат на експлуатацію систем водопостачання та зменшення в подальшому капітальних вкладень на ремонт водопровідних мереж в житловому господарстві міста та обіцяв реконструювати всі київські бювети до весни 2012 року та розпочати будівництво нових.

Прийшла чергова весна, процес модернізації київських бюветів навіть не зрушився з нульової відмітки. Один з партнерів та інвесторів проекту напівприватне КП «Київводоканал» замість модернізації водопровідних мереж скоротило парк аварійного автотранспорту та звільнило 30 % фахівців-ремонтників, система водопостачання продовжує знаходиться в аварійному стані, а Бортницька станція аерації взагалі продемонструвала Києву перший дзвіночок екологічної катастрофи.

Будівництво на Поштовій площі під гаслом : «Як завжди у Попова все тільки не для людей!»

Сьогодні Олександр Попов керує будівельним проектом щодо покращення транспортної розв’язки на Поштовій площі, на який з київського бюджету торік було виділено 543 000 000 гривень. Від самого початку будівництва Голова КМДА планував з’єднати Володимирський узвіз, Набережне шосе, зробити Набережно-Хрещатицьку без світлофорів за допомогою доріг на декількох рівнях і естакад, звільнити від транспорту вулицю Сагайдачного та під площею розвернути великий торговий центр. Попов обіцяв відкрити безперешкодний транспортний рух вже у травні 2013 року.

Рік минув, все навколо розтрощили, зруйнували декілька пам’яток архітектури, а кінця й краю процесу аферного будівництва не видно. Крім того, виявилось, що знову Попову не вистачає грошей. Кабмін виділив додаткових 50 млн. грн., але натомість форсування подій і доведення будівництва до пуття, будівельників на будівельному майданчику поменшало, а процес — уповільнився. За словами Дмитра Олійника, голови постійної комісії Київради з питань транспорту і зв’язку КМДА, фінансування на проект знову недостатньо, крім того, існує заборгованість перед підрядниками та прийняте рішення не будувати естакаду з Володимирського узвозу на вулицю Набережно-Хрещатицьку.

Тож, невідомо коли та чим закінчиться чергова ініціатива господарника Олександра Попова, але вже зараз зрозуміло, що після реконструкції Поштова площа буде майже непридатною для проходу людей літнього віку, людей з інвалідністю та проїзду велосипедистів, адже під Поштовою проектують торговельний центр з єдиним вузьким підземним переходом (6 метрів). Спуститися можна буде лише трьома сходами. Пройти на набережну – по 5 маршах сходів, або по пандусу з нереальним ухилом 18%.

Каштани на мільйон

Подією 2013 року, та імовірніше і решти років господарювання Олександра Попова у Києві, стане його нещодавно втілена у супроводженні нездоланої помічниці Галини Гереги показова висадка золотих італійських каштанів на Хрещатику. Зелена акція керманича обійшлася киянам в цілий 1 млн. доларів.

Згідно із повідомленням КМДА, Попов висадив 70 дерев на центральній вулиці Києва, та у найближчому майбутньому планує довести кількість дерев до 280.Таким чином гауляйтер перехопив ініціативу папередників, які за останніх 10 років вже 5 разів викопували та пересаджували дерева на Хрещатику.

До речі, Черновецький за свого правління не пошкодував на Майдан шокуючу суму у 6,5 мільйонів бюджетних гривень, щоб замінити балканські каштани на німецькі липи, та обіцяв, що дерева і його самого переживуть. Проте, липи посохли, а на їхньому місці з’явилися клумби.

Але, найскандальнішою вирубкою «візитівок столиці», ініційованою вже Олександром Поповим, стала підготовка до Євро-2012. Хоча тоді й говорили, що зріжуть лише сухі дерева, проте вирубали усі.

Днями керманич міста розповів про те, що італійські червоні каштани стали столиці у 5,5 тис. грн. кожен, і запевнив, що цього разу дерева стійкі і до несприятливих міських умов. Проте сторонні знавці, та навіть працівники «Зеленбуду», які ведуть роботи на Хрещатику, не приховують, що на стовбурах дерев вже почав рости мох.

До речі, автор матеріалу не тільки переконався у тому, що наші звичайні білі кінські каштани не поступаються у стійкості коштовним заморським, але й набагато дешевші. Він за власних 3 000,00 грн. придбав та нещодавно висадив в одному з районів Києва 20 здорових півтораметрових дерева, вирощених у приватній оранжереї. Під час здійснення гешефту, власник оранжереї довго журився з приводу ціни на заморські каштани, нарікаючи на те, що свого часу пропонував Київській адміністрації кінські трьохметрові по 1 тисячі гривень за деревце, тобто в п’ять з гаком разів дешевші за придбані господарником Поповим.

Цим рейтингом яскравих та незабутніх для киян злочинів господарника, гауляйтера гвардії Януковича Олександра Попова, автору матеріалу хотілось нагадати киянам про те, що все, що коїться та буде скоєне означеним чужинним для Києва персонажем, розсьорбуватимуть та оплачуватимуть не тільки нинішні мешканці столиці, але їхні діти та онуки. Може, вже час задуматись про наслідки, припинити це божевілля та… мітлою викинути цю нечесть з міста!?

 

Віктор Таранов, Національне бюро розслідувань України

 

На предвыборной арене появился гранд-мастер афер Украины Вадим Столар

Stolar-Vadym5

Судя по всему, будущий парламент может оказаться банальным Армагеддоном для жителей Украины, и для киевлян в частности. Жулики, бандиты, воры и проходимцы всех мастей снова рвутся к парламентскому корыту. Порой кажется, что ни социальные опросы, ни объективные рейтинги, ни в конечном итоге – результаты голосования не смогут остановить эту смертоносную для будущего украинского народа и экономики Украины лавину, и в результате мы получим то, что заслужили своей покорностью и наивной доверчивостью – зарвавшихся бандюков, с новой силой пожирающих бюджет Украины.

На протяжении трех последних месяцев, с нарастающими темпами бандиты и проходимцы, обтяпав«подгончик» для своих предвыборных кампаний, вещают про благородные и самоотверженные планы, рисуют грандиозные прожекты и обильно подкупают избирателей. Кажется, что пантеоны из их наглых физиономий, красующихся на рекламных плоскостях, готовы довести до состояния исступления. Колоссальный, несравнимый ни с одним социальным бюджетом страны, денежный поток проливается лживой патокой на головы потенциальных избирателей. Особенно цинично для киевлян выглядят физиономии подельников Леонида Черновецкого, совсем недавно перенесшие проверку на вшивость, инициированную новоприбывшей региональной властью и за «небольшое» вознаграждение временно амнистированные.

С начала лета до рвотных спазм мы успели налюбоваться на наглые физиономии Лесика Довгого, Галины Гереги и Аллы Шлапак, которые не только скалились киевлянам, но и активно обещали, раздавали, подкармливали незадачливых избирателей. И тут новость практически за несколько недель до выборов: к эстафете подключился еще один выкидыш экс-мера-космонавта Вадим Столар. В качестве сферы зомбирования избирателей Вадим Столар выбрал Оболонский район, 217 округ, по которому «законспирировавшийся» регионал идет в качестве независимого кандидата.

Его триумфальное явление народу ознаменовалось сотней бигбордов, уродующих оболонские улицы и проспекты; тысячей баннеров, гирляндами, вывешенными на балконы, купленными симпатиками и лицемерным индивидом на обложке журнала «Публичные люди».

И откуда только у проходимца набралось столько наглости для очередного штурма Верховной Рады?

Вадим Столар — кандидат в депутаты в Верховную Раду по 217 мажоритарному округу, Оболонь, г. Киев. Статус – самовыдвиженец от Партии регионов, «политическая и религиозная тушка»

Депутат Верховного совета от партии регионов двух созывов, экс-депутат Киевского областного совета уже от «НУ», член парламентского комитета по борьбе с организованной преступностью и коррупцией. Владелец туристической компании «Яна», катающей по заграницам коллег-регионалов и партнеров по бизнесу семьи Столаров, директор ООО «Торговий дім «Відродження», отец троих детей, православный сын своих скрупулезно исповедующих иудаизм родителей, владелец маленького гешефта – модельного агентства «Метрополитен», как поговаривают — публичного дома, созданного для услады состоятельных друзей и партнеров. А так же аферист, засветившийся в скандальных аферах с: «Элита центром», «Конверс банком», приватизацией земли под строительство торгово-развлекательного центра, расположенного над куполом станции метро «Театральная».

Всем известно о том, что Вадим Столар очень близок с семьей Черновецких и является близким другом сына космического экс-мера Киева Степана Черновецкого, благодаря покровительству которого Столару абсолютно безнаказанно на протяжении последних шести лет удавалось чинить свои бесчинства в городе-герое Киеве.

Столар является одним из главных действующих лиц, инициировавших аферу с «Элита-Центром» и оставившим тысячи киевлян без жилья. Помимо этого, Вадим Столар с сотоварищами рейдерским способом завладели контрольным пакетом «Конверсбанка», о чем во все трубы уже на протяжении нескольких последних месяцев трубит его экс-партнер Владимир Антонов. Так же, совместно с великим мастером афер в сфере недвижимости Вагифом Алиевым, Столар умудрился построить незаконный бизнес центр, размещенный над куполом метро «Театральная».

«Элита Центр» – хищение века

У Компании «Элита-Центр», обобравшей и оставившей без оплаченного жилья тысячи киевлян, было три учредителя: ООО «Марс-1», Александр Волконский и Вадим Столар. ООО Компания «Элита-Центр» обналичивало деньги, в основном, через три фирмы: Торговый дом «Возрождение» (код 32916238), ООО «Пал Плюс» (код 31351485) и ООО Промоутерская Компания «Элит-Боксинг» (код 33831407), в которых одним из учредителей был все тот же Вадим Столар. Вторым учредителем числился Степан Черновецкий.

Шестого июля 2012 года в Подольском суде Киева состоялся резонансный процесс по организаторам нашумевшей жилищной аферы «Элита-Центра», в следствии одному из ее руководителей Александру Шахову-Волконскому и одному из топ-менеджеров Андрею Терентьеву грозило тюремное заключение. Как сообщали СМИ, за свободу Волконского следователям предлагали $300 тыс. Вадим Столар фигурировал в суде в качестве свидетеля. В результате, уже 16 июля посадили только Волконского, Столара же «отмазал» Станислав Пискун — народный депутат Украины от «Партии регионов», бывший Генеральный прокурор Украины (http://job-sbu.org/o-kievskoy-mafii.html).

Кстати, Вадим Столар, вследствие разоблачения аферы, резко дистанцировался от лучшего друга Волконского. Хотя, как отмечает ТСН, сын Черновецкого и Волконский являются друзьями, а однажды Степан вместе со Столаром пришли на праздник к Волконскому… (программа «Гроши», канал 1+1http://ru.tsn.ua/politika/syn-chernoveckogo-sdaet-villu-regionalu-souchreditelyu-elita-centra.html).

Модельный бизнес Вадима Столара или публичный дом «Метрополитен»?

Модельный бизнес, который держит семья Столаров, на самом деле, как пишут СМИ, является ни чем иным как сутенерством (http://crimelist.ru/archives/3440-ukrainskie-svodki-prestupleniy). В материалах сообщают, что девочек поставляют богатым клиентам по системе эскорт-сервиса. Имеется целая картотека красоток, которых можно выбрать на ночь, будучи близко знакомым с семейством Столаров. А супруга Столара Инна, будучи учредителем фирмы «Универсальная юридическая компания», решает вопросы с Генпрокуратурой и ГНАУ.

Запрещенный развлекательный центр под куполом метро «Театральная», трансформированный в Музей истории Киева

В мае 2012 года Вагиф Алиев и его партнер Вадим Столар подарили городу целый Музей, организованный в помещении, незаконно построенном, точнее недостроенном на украденном у киевлян участке земли в районе м. «Театральная». Здание, построенное в основном за деньги города, изначально планировалось компаньонами как развлекательный и бизнес центр. Но Фемида восторжествовала. В судебном порядке, запрещенный недострой у аферистов был отобран. Регионалы же, в свою очередь, придумали, как оградить побратимов от тюрьмы и позора, возведя их в статус меценатов, решили трансформировать недострой в Музей истории Киева, отдав дарителям подобающие почести.

«Острой потребности в музее Киева возле метро «Театральная» не было», — утверждает глава комиссии по культуре Киевсовета Александр Бригинец. Но на сессии Киевсовета 14 июля 2011 года при обсуждении вопроса предоставления помещения Музею истории Киева, который находится без помещения с 2004 года, сразу трое депутатов из провластной коалиции (Виктор Гринюк, Владимир Дейнега и Алексей Омельяненко) заявили, что председатель КГГА Попов планирует предоставить Музею одно из помещений Киевской крепости. Не поддерживало идею переселения и руководство Музея истории Киева. В письме от 3.08.2011 года к председателю КГГА А.Попову музейные сотрудники заявили, что 3 тыс. м. (площадь торгового центра возле метро «Театральная») не хватает для полноценной работы экспозиций. Регионалов мнение музейщиков не интересовало и они, прогнувшись перед Алиевым, партнером Фирташа, приняли на баланс города незаконную стройку, которую более пяти лет митингами и пикетами блокировали киевляне.

В результате, «дострой недостроя» обошелся Киеву в 32,71 бюджетных миллионов гривен и к 1530-летию Киева недомер Александр Попов, возведя Алиева со Столаром «в сан меценатов», открыл недомузей истории Киева. Кстати, именно явление Попова Киеву посодействовало улучшению благосостояния Алиевской и Фирташевской компании. (http://ord-ua.com/2011/11/25/kto-stanet-kryisinyim-korolem-kievskih-zastrojschikov/).

Классический миллионный кидок «Конверсбанка»

«В начале апреля 2012 года на главной странице официального сайта «Конверсбанка»http://www.conversbank.com появилось сообщение о присвоении рядом лиц суммы размером 55 миллионов евро, принадлежавших этому финансово-кредитному учреждению. Крупным шрифтом чёрного цвета приводились номера телефонов Тумовса Р. А., Столара В.М., Стрижака А. А.

«Похитили преступным путём из банка», — сообщается от имени администрации банка.

«Уважаемые клиенты ПАО «Конверсбанк»! К сожалению, на сегодняшний день (10.04.2012) наше кредитное учреждение не в состоянии выполнять взятые на себя обязательства, так как господа Тумовс Р. А., Стрижак А. А. и Столар В.М. (депутат ВР Украины) похитили преступным путем из банка сумму не менее 55.000.000 € (55 млн. евро). В связи с этим банк не является платежеспособным, и мы сможем обслужить только то количество клиентов, которое обратится к нам в первую очередь».

Редактор «Экономической правды» Сергей Лямец установил подлинность Интернет-представительства банка. «Этот сайт точно не поддельный», — отмечает Лямец. В подтверждение своих слов он приводит скрин-шот, изысканий в Googl‘е. Пресс-служба «Конверсбанка» не захотела общаться с журналистом. Позднее пресс-служба «Конверсбанка» заявила, что на старый домен банка была произведена хакерская атака, в результате которой появилась информация, не соответствующая действительности. Но журналисты не сомневаются в том, что в банке произошла грязная склока между компаньонами, в результате которой пострадали простые вкладчики.

Как позднее сообщил 36-летний российский миллиардер Владимир Антонов, бывший владелец «Конверсбанка», на сегодняшний день практически обанкротившийся и отсиживающийся в Лондоне: «…деньги из банка украли именно бывшие друзья Тумовс Р. А., Стрижак А. А. и Столар В.М». Кроме того, в режиме Skipe-переговоров в качестве доказательства он предоставил аудиозапись телефонных переговоров со Столаром, свидетельствующим в его пользу http://www.epravda.com.ua/publications/2012/08/2/331008/.

Вот, собственно, краткий перечень нашумевших афер и преступлений, совершенных уважаемым кандидатом в депутаты Верховного совета Вадимом Столаром от 217 мажоритарного округа г. Киева, список которых можно было бы продолжить. Не имея возможности обратить внимание правоохранительных органов Украины на преступную деятельность Столара и его подобных образцов Homosapiens и в дальнейшем исключить возможность продолжения цепочки его и их головокружительных афер, я хотел бы обратиться к украинцам, занимающим активную гражданскую позицию и, в первую очередь, к избирателям Оболонского района: подумайте о нашем будущем и будущем наших детей и внуков, задержитесь на секунду, прежде чем ставить галочку напротив фамилии Столара и ему подобных экземпляров. Наше с Вами будущее не стоит 300,00 – 500,00 грн., засунутых в ваш карманчик его и их прихвостнями. И да прибудет с нами правда!

Сергий Пупок, Хайвей



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: