Сообщения с тегами ‘Леонід Кучма’

Жуткие подробности зверского группового изнасилования нардепом Иванисовым избранным «от Зеленского». 3 фото. 18+ Расследование

Опубликовано: Листопад 25th, 2019

Генпрокурор Руслан Рябошапка и глава фракции “Слуга народа” Давид Арахамия оказались лгунами. Их коллега по команде, нардеп Роман Иванисов – жестокий насильник. Он зверски избивал и неестественным путем насиловал девушку. Она умоляла его отпустить, говорила, что у нее маленький ребенок, а в ответ Иванисов только бил по голове.

Вот кого защищали Арахамия, Рябошапка и коллективное молчание «слуг» во главе с президентом Владимиром Зеленским. И они не могли не знать правду, ведь доступ к правоохранительным базам данных для первых лиц государства осуществляется в мгновение ока.

Подробности зверств попали в распоряжение независимых журналистов.

Бил по голове, насиловал и издевался: что совершил нардеп

Иванисов вместе с тремя друзьями изнасиловал девушку (из этических соображений не называем ее имя), которую они просто встретили на улице. Она умоляла отпустить, ведь у нее есть маленький ребенок. Но в ответ Иванисов бил ее по голове и насиловал. Аналогично вели себя и его приятели.

За это он получил всего шесть месяцев фактического заключения. С одной стороны, ему повезло, что в момент изнасилования пропала эрекция. Поэтому он якобы не “довел преступление до конца”.

А с другой — нашелся очень влиятельный покровитель — на тот момент президент Леонид Кучма, который лично помиловал извращенца. Хотел бы Леонид Данилович, чтобы насильника его внучки отпустили на свободу за несколько серебреников спустя полгода заключения?

В адвокатских кругах хорошо известно, что с Кучмой можно было “договориться” о помиловании за крупную сумму. И Иванисову повезло родиться мажором. Его отец — Валерий Иванисов — крупный предприниматель, владелец элитных по мерках 90-х годов кафе, предприятий (ТОВ “Союз Паркинг”), которые занимались городским транспортом. Не стыдно ли Леониду Даниловичу, что он помиловал мерзавца, избившего и надругавшегося над человеком?

В опубликованном протоколе судебного заседания сказано, что девушку Иванисов вместе с приятелями изнасиловал в “извращенной форме”. Свою жертву они просто встретили на улице и затолкали в машину.

Давид Арахамия, вам нравится? И это только начало!

Согласно документу, 15 сентября 1995-го девушка провожала знакомую по улице Калугина в поселке Куйбышево Запорожской области. Мимо проезжал автомобиль, из него выскочила группа мажоров, среди которых был и Роман Иванисов. Сперва девушкам предложили “прокатиться”, а когда они отказались, начали силой заталкивать в авто. Подруга жертвы сбежала, а вот над второй они надругались.

Генпрокурор Руслан Рябошапка, вы по звонку из Офиса президента отказались от собственных слов и решили замолчать судимость Иванисова. Вы понимаете, что это преступление и на вашей совести?

“Ударившись головой, упала на заднее сидение. Я попыталась встать. Те, кто сидел, схватили за руку и голову. Затолкали в автомобиль, подсудимые стали везти в неизвестном направлении, сильно испугавшись, я стала просить, чтобы отпустили…” — рассказала девушка на заседании суда. Иванисов собственноручно затолкал девушку в автомобиль. Ее вывезли в поле и изнасиловали. Каждый из них, включая будущего нардепа, по очереди надругался над беззащитной.

“Затолкали в автомобиль, подсудимые стали вести в неизвестном направлении, сильно испугавшись, я стала просить, чтобы отпустили…” — рассказала девушка на заседании суда.

Владимир Зеленский, как вам такой «слуга народа»? Достойный член вашей команды?

Соучастник угрожал вывезти жертву в Ростов-на-Дону или в Мариуполь и закопать. “Когда один из задержанных предложил ей совершить половой акт в извращенной форме, она отказалась. За это Иванисов ударил ее по голове”, – говорится в документе.

Что интересно, на судебном заседании будущий политик сказал, что решил “поддержать” своих “приятелей” – те якобы пригрозили оставить его в поле, если он откажется насиловать. Мол, поэтому и пришлось надругаться над девушкой в поле, чтобы не отставать от «коллег».

“Третьим пришел насиловать Иванисов. Он удовлетворил половую страсть в извращенной форме, после чего пытался изнасиловать, но не довел преступление до конца по физиологическим причинам. После Иванисова зашел четвертый насильник”, — говорится в документе. После зверского преступления они просто бросили девушку в поле и уехали.

«Слуги народа», вы понимаете, что полностью решились авторитета и какого-либо уважения, защищая своего «однопартийца»? Как теперь будете смотреть в глаза украинцев?

Адвокат попросил поблажку из-за возраста Иванисова. Более того, подсудимый был якобы сильно болен и имел положительные характеристики. Но главное преимущество – папа. Но об этом позже.

Что интересно, будущий нардеп получил 2,5 лет тюрьмы, а его приятели-соучастники – от трех лет. Но даже этот небольшой для такого жестокого преступления срок он не отбыл полностью. Уже 29 ноября 1996-го президент Леонид Кучма помиловал подлеца! Он отсидел всего полгода. Фактически, за групповое изнасилование будущий политик получил 6 месяцев заключения.

Специально для «слуг народа» и ЗЕваты, которая за них голосовала: публикуем воспоминания жертвы

Жертва трагедии спустя столько лет рассказала журналистам, что старается забыть преступление. «Не каждый знает, как человек себя чувствует перед смертью. А я знаю, как человек перед смертью чувствует, как это – с жизнью прощаться, с ребенком мысленно прощаться, моему ребенку тогда было два года… Это действительно было насилие. Я шла с подружкой, они насильно затащили меня в машину, они меня тянули за волосы, у меня вся голова была „синяя“ — в синяках, это все было», – рассказала женщина.

По ее словам, преступление приобрело огласку в Куйбышеве, где все и произошло. В родном городе ее травили после изнасилования, постоянно давили, а дело хотели «замять».

Уважаемые «слуги», мы понимаем, что у многих из вас есть двойное гражданство и жены с американскими паспортами, и в Куйбышево вы никогда не попадете. Но только представьте, что на месте этой девушки оказалась бы ваша жена. Стали бы вы покрывать этого человека?

Наказания не было: что думают юристы о судебном решении

Адвокат Иван Либерман считает, что в нормальной ситуации за такое преступление Иванисов должен был получить минимум 7,5 лет тюрьмы (даже с учетом всех позитивных характеристик — половину от максимального срока в 15 лет по этой статье). При этом по какой-то странной причине Кучма решил помиловать не тех, кто нанесли вред, защищая себя, совершили экономические преступления, а жестокого насильника. Который бил, унижал и издевался.

“Минимальный срок для такого преступления, если бы суд объективно рассматривал дело, значительно больше. За такое преступление по санкции статьи 117 (еще того времени) должны давать как минимум 7,5 лет тюрьмы, если учитывать, что он сам насиловал, а не просто “стоял на шухере”.

Это слишком маленькое наказание. Можно сказать, что наказания почти не было. Сейчас за подобные преступления суды с легкостью дают по 10 лет”, — заявил адвокат в комментарии журналистам.

Вероятно, что причиной покровительства Кучмы и невероятно мягкого наказания мог стать отец Иванисова. Журналисту Юрию Бутусову бывший воспитатель Мариупольской колонии, где отбывал наказание Иванисов, подполковник Павел Краморов рассказал: «Упакованный» он был, папа у него большой коммерс был, в Бердянске, что-то с флотом связано.

Все эти материалы дела есть в нескольких архивах, срок хранения — 75 лет. Мариупольскую воспитательную колонию закрыли в 2008 году, на ее базе сделали исправительный центр, в 2016 закрыли и его, однако остался архив в любом случае. Иванисову на момент совершения преступления было 17 лет, это было его смягчающим обстоятельством”, — опубликовал слова Краморова Бутусов в Facebook.

У него было две статьи: за изнасилование (117-я), которое он не завершил из-за отсутствия эрекции, и 118-я — за изнасилование неестественным путем. Но в тот момент, как неофициально рассказывают на кухнях служители Фемиды, Леонид Кучма за определенную сумму якобы мог подписать помилование любому преступнику, в том числе и насильнику.

Иванисов продолжил врать, а однопартийцы — покрывали преступника

Первым опубликовал информацию о судимости Иванисова экс-нардеп Игорь Мосийчук. В ответ на обвинение Иванисов высмеял информацию в своем Facebook и опубликовал справку об отсутствии судимости.

Якобы это “чернуха”, на которую были потрачены «сотни тысяч долларов». Факт тюремного прошлого Иванисова на брифинге подтвердил и Генеральный прокурор Руслан Рябошапка. Он подчеркнул, что нардеп имеет погашенную судимость. Правда, уже через несколько часов пресс-служба ГПУ информацию своего руководителя опровергла.

По информации OBOZREVATEL, в неловкое положение Рябошапку поставил глава Офиса президента Андрей Богдан. Он позвонил после резонансного брифинга, морально надавил и попросил опровергнуть судимость Иванисова.

Сам же скандальный нардеп снова публично опроверг информацию о судимости, но на время проверки приостановил членство во фракции «Слуга народа». На скандал отреагировал и президент Украины Владимир Зеленский. Он подчеркнул, если информация о судимости подтвердится (что и произошло), он «лично заставит Иванисова сложить мандат».

Владимир Зеленский, своим молчанием вы берете на себя ответственность за все, что происходит вокруг скандала. Давид Арахамия, тем, что вы пытаетесь отвертеться от четкого ответа и политической ответственности, вы полностью уничтожаете остатки репутации «Слуги народа». Руслан Рябошапка, покрывая преступника, вы можете забыть о чести и достоинстве мундира. И после всех скрытых фактов – за вами репутация насильников и «решал».

 

Владимир Иванов, Национальне бюро розслідувань України

Рубрики Іванісов Роман Теги: , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Жуткие подробности зверского группового изнасилования нардепом Иванисовым избранным «от Зеленского». 3 фото. 18+ Расследование

«Я ж не лох», — Зеленский «на фене» нагрубив захиснику України у Золотому. Відео

Опубликовано: Жовтень 27th, 2019

Президент Володимир Зеленський приїхав до добровольців у Золоте. Його обурило запитання про можливу зустріч з ветеранами щодо протестів «Ні капітуляції».

Про це йдеться на сторінці Останній блокпост. #Ні_Капітуляції у Facebook, повідомляє 40ka.info.

Ветеран запитав президента, чи зустрінеться він з ветеранами з приводу акцій Ні капітуляції, що відбулися по всій Україні:

Люди вимагали зустрічі», — сказав ветеран.

«Я прийшов тобі сказав, ви зброю відведіть. Ти мені переводиш стрілки. Ти мені взагалі не можеш ніякі ультиматуми озвучувати», — відповів Зеленський.

На твердження ветерана, що президенту передали інформацію про акції протесту в Україні і про бажання учасників зустрітися з ним, Зеленський відповів:

«Хто мені передав? В Україні вчора пройшов дощ, ось що мені передали».

Ветеран на ім’я Денис пояснив, що ветерани передали губернатору [Миколаївської області — ред.] Стаднику листа з вимогою зустрічі з президентом.

«Він мені передав, я прочитаю. Послухай, я президент цієї країни. Мені 42-й рік. Я ж не лох якийсь. Я тобі прийшов і сказав — зброю прибери. А ти мене не переводь на акції», — сказав Зеленський.

«Я хотів побачити в очах розуміння. А побачив хлопця, який вирішив, що перед ним якийсь лопух стоїть і переводить мене на іншу тему», — додав Зеленський.


13 вересня представник України в Тристоронньої контактній групі Леонід Кучма зазначав, що президент Володимир Зеленський буде ставити на майбутній «Нормандській зустрічі» питання щодо відведення військ по всій лінії зіткнення.

У свою чергу глава Міноборони України Андрій Загороднюк заявив, що розведення військ на Донбасі буде відбуватися не одразу по всій лінії розмежування, а ділянками.

1 жовтня президент Володимир Зеленський заявив про досягнення на зустрічі Тристоронньої контактної групи з врегулювання ситуації на Донбасі домовленості про початок розведення військ у Петровському та Золотому.

6 жовтня лідер «Національного корпусу» Андрій Білецький разом із ветеранами АТО (нині – ООС) прибули до Золотого на Луганщині та заявили про готовність захищати селище у випадку відведення українських військ. Його підтримала й «Українська добровольча армія».

7 жовтня глава МЗС Вадим Пристайко заявив, що розведення військ у Петрівському та Золотому, яке мало розпочатися 7 жовтня, не відбудеться, оскільки бойовики порушили домовленість.

9 жовтня на блокпосту у місті Кремінна сталися сутички між поліцією та добровольцями і ветеранами, які прямували в Золоте, аби не допустити розведення сил. 

Рубрики Зеленський Володимир Олександрович Теги: , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до «Я ж не лох», — Зеленский «на фене» нагрубив захиснику України у Золотому. Відео

Суд скасував заборону на в’їзд російському політтехнологу Шувалову

Опубликовано: Квітень 13th, 2019

zrada-peremoga1

У 2017 році Шувалова видворили з України і заборонили йому в’їзд у країну на п’ять років.

Окружний адміністративний суд Києва визнав протиправною заборону на в’їзд в Україну громадянинові Російської Федерації Ігорю Шувалову.

Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України з посиланням на рішення суду.

Зазначається, що суд визнав протиправною заборону на в’їзд Шувалову і в повному обсязі задовольнив його позов до Державної міграційної служби України.

Рішення приймав суддя Сергій Каракашьян.

Шувалов почав свою діяльність в Україні 1998 року з обрання великого бізнесмена, зятя екс-президента Леоніда Кучми Віктора Пінчука народним депутатом у мажоритарному окрузі в Дніпропетровську.

Потім з 2002 по 2004 рік серед його клієнтів був голова адміністрації Кучми, кум президента РФ Віктор Медведчук. Ті представники журналістського цеху, хто працював на початку 2000-х, напевно, пам’ятають практику розсилки «темників» від адміністрації Медведчука з докладними інструкціями про те, як висвітлювати найважливіші події життя країни. Одним з їхніх авторів тоді вважали Шувалова. Сам він своє авторство незмінно заперечував.

Уже за Віктора Януковича і після нього Шувалов постійно працював із Сергієм Льовочкіним.

Нагадаємо, в травні 2017 року Шувалова, який протягом багатьох років відповідав за інформаційну політику телеканалу «Інтер», видворили з України і заборонили йому в’їзд у країну на п’ять років. За даними нардепа від «Народного фронту» Антона Геращенка, Шувалова використовували спецслужби РФ для проведення антиукраїнських пропагандистських заходів. Сам Шувалов назвав це рішення абсурдним.

У травні 2018 року Шувалов подав позов до ДМС в Окружний адмінсуд Києва.

Рубрики Національна безпека Теги: , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Суд скасував заборону на в’їзд російському політтехнологу Шувалову

Нерухомість по всій Україні, валюта, бізнес і елітні авто. Екс-глава СБУ Смешко показав свої статки

Опубликовано: Січень 29th, 2019

sbu7

Колишній глава Служби безпеки України Ігор Смешко, який заявив про намір балотуватися на президентських виборах, тримає на банківських рахунках $121,8 тис., 112,9 тис. євро, 9,3 тис. грн, ще $270 тис. у нього лежить готівкою.

Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України з посиланням на е-декларацію політика за 2017 рік, яку він подав 24 січня 2019 року на сайт НАЗК.

Згідно з офіційними даними, Смешко є власником 14 земельних ділянок загальною площею понад 7 га, житлового будинку площею 406,6 кв. м у селі Музичі під Києвом, столичної квартири на 37,7 «квадратів» та 25% квартири загальною площею 317,5 кв. м у Києві.

Крім цього, на Смешку зареєстроване незавершене будівництво двох житлових будинків на 143,7 кв. м і 510 кв. м у селі Музичі Києво-Святошинського району.

Має декларант ще одне машономісце у столиці площею 16,3 кв. м.

Його дружині Юлії належить земельні ділянки площами 551 кв. м (Фонтанка Одеська область) і 8750 кв. м (Гореничі під Києвом), 25% квартири загальною площею 317,5 кв. м у Києві, квартира площею 127,8 кв. м у смт Кореїз (Ялта), нежитлове приміщення площею 140,3 кв. м у Києві, три машиномісця у Києві.

Ще сім’я Смешко користується базою відпочинку площею 2269,1 кв.м і землею площею 12960 кв. м у селі Рибаківка Миколаївської області, яке належить фірмі дружини ТОВ «Бізнес Консалтинг Центр».

На дружину Смешка записано три автомобіля марок Lexus RX 350, 2011 року випуску, Lexus ES 250, 2016 року випуску, Nissan Almera, 2008 року випуску.

Ігор Смешко є власником ТОВ «Лагуна», яке спеціалізується на готельному бізнесу.

За 2017 рік серед доходів Смешка задекларована пенсія у розмірі 249,1 тис. грн, зарплата за сумісництвом — 12,5 тис. грн, проценти – 94,9 тис. грн.

Дохід дружини Юлії складався із доходу від відчуження рухомого майна ( крім цінних паперів та корпоративних прав) – 288,8 тис. грн і процентів — 42,9 тис. грн.

На банківських рахунках дружина Смешка зберігає $70,6 тис., 3,6 тис. євро і 5,5 тис. грн.

13 січня Ігор Смешко заявив про намір балотуватися у президенти на виборах-2019.

«Дорогі друзі, рішення, про яке Ви просили, прийнято. Почав оформлення документів для реєстрації в ЦВК кандидатом в президенти України», — зазначив Смешко на своїй сторінці у Facebook.

Нагадаємо, що у вересні 2003 року Ігоря Смешка призначив главою СБУ тодішній президент Леонід Кучма. Смешко очолював правоохоронний орган до лютого 2005 року.

Рубрики Смешко Ігор Теги: , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Нерухомість по всій Україні, валюта, бізнес і елітні авто. Екс-глава СБУ Смешко показав свої статки

Протипіхотні міни «Охота», — у Мінську заявили про нову російську зброю на Донбасі

Опубликовано: Серпень 22nd, 2018

okupacia1-500x391

 

Українська сторона на засіданні Тристоронньої контактної групи в Мінську висловила обурення тим, що бойовики використовують російські підривні пристрої «Охота», — повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це написала у Facebook речниця учасника групи Леоніда Кучми Дарка Оліфер.

«Предметом особливого обурення українських представників стало виявлення на Донбасі мін, яких ніколи не було в Україні – йдеться про комплект „Охота“, чиє встановлення потребує високої фахової підготовки», — наголосила вона.

За словами Оліфер, цей пристрій використовується всупереч усім міжнародним конвенціям щодо застосування протипіхотних мін, адже він вбиває та ранить десятки людей.

«Ці та інші докази присутності в ОРДЛО українська сторона порушила під час роботи у Мінську перед представниками РФ», — зазначила речниця Кучми.

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , Коментарі Вимкнено до Протипіхотні міни «Охота», — у Мінську заявили про нову російську зброю на Донбасі

Справа #Гонгадзе: «Якби суд по Пукачу відкрили, то всьому світові стало б ясно, що #Кучма — вбивця», — Подольський. Інтерв’ю

Опубликовано: Липень 18th, 2017

gongadze20011-2

 

Інтерв’ю з людиною, яка після побиття, погроз, залякувань і вбивства соратника, стоїть на своєму.

Олексій Подольский – це ще один потерпілий в одній із найгучніших справ сучасної України – про вбивство Георгія Гонгадзе. За даними слідства, Подольского, як і Георгія, вивозили в ліс працівники міліції, били та катували. Не вбили. Останні 17 років він домагається, аби за вбивство журналіста Гонгадзе було засуджено тодішнього президента України, а нині переговорника у Мінську — Леоніда Кучму.

Георгій Гонгадзе – український журналіст, засновник видання «Українська Правда». У вересні 2000 року він зник. За півтора місяці у Таращанському лісі знайшли його обезголовлене тіло, а лише за кілька років – й голову. 22 березня 2016 року тіло Георгія Гонгадзе поховали у дворі церкви Миколи Набережного на Подолі в Києві.

29 січня 2013 року колишнього начальника головного управління кримінального розшуку МВС Олексія Пукача за вбивство Георгія Гонгадзе засуджено до довічного ув’язнення. Цей вирок залишив у силі Апеляційний суд. Зараз у Вищому спеціалізованому суді розглядаються касаційні скарги.

«МИ ЗРИВАЛИ КУЧМІ ВСІ ПЛАНИ ПО РЕФЕРЕНДУМУ». НАПАДИ НА ПОДОЛЬСКОГО ТА ЄЛЬЯШКЕВИЧА

— Олексію, чого ви зараз добиваєтеся в судді?

— Я спробував читати те, що пишуть журналісти по процесу над Пукачем. Так виходить, що ніби я – старий дядько, якому нічого робити, – захищаю Пукача. Добиваюся того, щоб йому довічне ув’язнення замінили на якийсь термін чи взагалі відпустили. От зі слів Теличенко (Валентина Теличенко — юрист, представляла в процесі інтереси вдови Георгія Гонгадзе Мирослави. — Ред.) виходить, що Подольський затягує процес. Для чого? Адже питання запобіжного заходу Пукачу — взагалі питання другорядне.

У мене є своя касація. І конфлікт полягає в одному-єдиному – у відповідальності замовників, які відомі, і яких штучно силами ГПУ і судів намагаються врятувати від відповідальності.

Крім того, є касації моїх представників: Єльяшкевича і Шишкіна. Я впевнений: якщо одні з найкращих юристів України, що писали і приймали українську Конституцію, сотні Законів України, які мають не лише бездоганну репутацію, а й професіонали вищого ґатунку, стверджують, що вирок Пукачу і сам процес сфальшований в інтересах замовників вбивства, то до цього варто не лише прислухатися. Нагадаю, що, наприклад, Шишкін не лише має кілька десятиліть досвіду судді, не лише є першим Генпрокурором незалежної України, а й був суддею Конституційного суду України, що мав сміливість наодинці суперечити диктаторським забаганкам Януковича.

Трошки історії. Якщо ви пам’ятаєте, за Януковича було порушено кримінальну справу по Кучмі (Леонід Кучма — президент України 1994—2005 рр. — Ред.). Справа про насильство, яке було за вказівками президента застосовано до громадянського суспільства. А починається ця справа з насильства проти Єльяшкевича.

Депутата 2 та 3 скликання Верховної Ради Олександра Єльяшкевича було побито 9 лютого 2000 року на сходах готелю “Москва”. Він тоді отримав перелом перенісся і струс мозку. Єльяшкевич організатором нападу назвав президента Леоніда Кучму та виїхав до СШУ, де йому надали політичний притулок.

Напад стався під час підготовки Всеукраїнського референдуму, який було проведено 16 квітня 2000 року. Запровадження результатів референдуму фактично мало б посилити повноваження Президента, обмежити кількість депутатів до 300 та зменшити вагу парламенту, але Верховна Рада України так і не імплементувала результати опитування.

— Все починалося з цього референдуму. Він був сфальсифікованим, і ми мали докази цього. Мав ці докази і Гонгадзе. Ми писали про це, говорили. Він (Кучма. – Ред.) хотів тоді змінити Конституцію і зробити себе «Путіним». Це мало бути встановлення авторитарної влади в Україні. Треба розуміти, що у контексті цієї політичної боротьби пан Єльяшкевич у Верховній Раді був дуже впливовим депутатом, очолював комітет, рік був заступником голови фракції «Громада» (це і Юлія Тимошенко, і Олександр Турчинов, і так далі), а тоді 4 роки фракції «Реформи». Єльяшкевич — реформатор і дуже грамотна людина. Йому навіть Кучма пропонував посаду віце-прем’єра.

— Заради того, щоб він замовк?

— Так. Але він впертий і послідовний. У відповідь на пропозицію він очолив слідчі комісії щодо фальсифікацій на виборах Кучми у 1999 році і парламентських виборах 2002 року. Заради принципів, заради правової держави Єльяшкевич був до Кучми у жорсткій і послідовній опозиції. Він дуже дратував цим. І було дано вказівку його покалічити, якщо не вбити. В березні 2000-го його під готелем «Москва» (зараз готель «Україна» на Хрещатику. – Ред.), де він жив (він іногородній депутат, у нього не було квартири), до нього підійшла людина і без жодного слова кастетом переламала перенісся. Лікар сказав, що це був удар на смерть, але він чудом вижив у реанімації. Єдиний журналіст, який взяв у нього інтерв’ю прямо в реанімаційній палаті, був Георгій Гонгадзе. Згодом розслідування нападу було сфальсифіковано. Там підставили наркомана, який вже два роки сидів у колонії і раптом зізнався в побитті. Слідчі придумали йому мотив зізнання: «Ходив, ходив по бараках і раптом прийшло каяття». Цього наркомана навіть не возили у суд. Я вже не кажу, що про суд не повідомили потерпілому Єльяшкевичу. Його взагалі не допитали навіть під час слідства. У 2002 році суд пройшов за кілька хвилин: привезли з Адміністрації Президента вирок, надрукований російською мовою. Єдиний, доречі, випадок в Україні.

Цей випадок із побиттям Єльяшкевича — найнебезпечніший для Кучми. Бо його наказ чітко чутно на плівках.

Ідеться про так звані “плівки майора Мельниченка”, на яких начебто є докази того, що Кучма віддавав наказ щодо нападу на Єльяшкевича.

28 листопада, через два місяці після зникнення Георгія Гонгадзе, тодішний голова фракції СПУ Олександр Мороз оприлюднив так звані “плівки Мельниченка” — записи, які були таємно зроблено в кабінеті тодішнього президента Леоніда Кучми. Робив записи, за словами Мороза, співробітник Служби охорони президента Микола Мельниченко.

На самого Олексія Подольского також було скоєно напад. 9 червня 2000 року його викрали, вивезли до лісу й там побили. Серед організаторів та виконавців був Олексій Пукач, який на той час займав посаду начальника Департаменту зовнішнього спостереження МВС України. У 2011 році ГПУ відкрила кримінальну справу проти екс-президента Леоніда Кучми, якого підозрюють у причетності до вбивства Георгія Гонгадзе та побитті Олексія Подольского.

— Якщо ви послухаєте плівки, то там тодішній міністр МВС Юрій Кравченко доповідає Кучмі по мені. Хоча прізвище моє там не звучить, я був тоді непублічною особою, але Кравченко каже, що вони повезли людину Головатого і таке інше (Сергій Головатий — тричі міністр юстиції України, депутат Верховної ради шістьох скликань. — Ред.). По Гонгадзе — на плівках також нема прямих вказівок вбити його. А от по Єльяшкевичу на плівках прямо сказано: «Добить этого жиденка», це він (Кучма, — Ред.) сказав, вже коли Єльяшкевича побили. І щоб ви знали, всі ці три справи було об’єднано весь час – Єльяшкевича, Гонгадзе і Подольського. По них є кілька резолюцій Ради Європи, по них є постанова Верховної Ради, яка виділила гроші на розслідування цих справ, на міжнародну експертизу цих плівок і так далі. І от справа Єльяшкевича була для Кучми найнебезпечнішою, і тому її першою сфальсифікували. Знайшли такого собі Горобця (Віталій Воробей, якого було засуджено за побиття Єльяшкевича. — Ред.). До нього поїхали оперативники, дали йому добряче «по печені», дали дозу — і він там раптом зізнався (через два роки після нападу!), що він в той день біля готелю “Москва” вдарив якусь людину. На основі його показань було проведено процес, на який не викликали Єльяшкевича, а самого цього Горобця не привозили з колонії. Не було жодного свідка у суді. І проводив цей процес по скороченій, як він сказав, процедурі отой самий Андрій Мельник, який був потім суддею в Печерському суді по справі Гонгадзе. Зараз він звільнився, бо ми вимагаємо кримінальної відповідальності для нього. Невипадково цей же ж Мельник слухав справу Пукача за закритими дверима, де не було встановлено мотивів убивства Гонгадзе. Так виходить, що Пукач бив Гонгадзе чи мене за власної ініціативи…

Якщо б суд по Пукачу відкрили, то всьому світові стало б ясно, що Кучма – вбивця, — Подольский 

— Олексію, розкажіть про напад на вас. Чому він стався?

— Була структура – «Українська перспектива». Ми писали великі статті, аналітику, розповсюджували серед міністерств, депутатів, серед людей. Багато писали про стан речей у країні, конституційний процес, тіньову економіку, рейдерськи схеми, про Чорноморський флот, Росію і так далі. Я там був непублічною особою. Під час другої виборчої кампанії Кучми я не ставив свій підпис, тому що ще й відповідав за конспіративну типографію. Протизаконного ми там нічого не робили, просто нас переслідували: якщо ми навіть діставали гроші, папір і друкували свої матеріали в якихось типографіях, приїжджали працівники СБУ і різали тиражі. Їх знищували. Нам прйшлося завести власну, яку ховали у актовому залі (колишня «ленінська кімната») однієї з оптових бакалійних баз Києва.

— І організація “Українська перспектива” писала тоді про референдум?

— Так. Ми зривали Кучмі всі плани по референдуму. Ми розповсюдили великий матеріал у Верховній Раді, роз’яснили депутатам, що їм не вигідна така конституційна реформа. Після виборів вони почали з’ясовувати, де типографія, і прийшли до мене у видавництво. І, як тепер видно зі справи, вони працювали кілька місяців перед тим, як мене вивезти й побити. Пукач отримав вказівку від Фере (Едуард Фере — тодішній керівник апарату МВС. — Ред.) та Кравченко (Юрій Кравченко — тодішній міністр внутрішніх справ. — Ред.), які посилалися на доручення Леоніда Кучми провчити мене. Через мене залякували певну команду, для того, щоб вони розбіглися. Нас тоді й стріляли, й били, й підпалювали, і що завгодно робили. Таких історій в нашій команді безліч. А якщо би це на плівки Мельниченка не потрапило, ніхто би тепер і не згадував про мій епізод – типовий для тих часів. Це була загальна метода влади — використання міліції в політиці, в таємному насильстві. Це загальна метода «наружки» (Департаменту зовнішнього спостереження МВС. — Ред.). Доречі те, що відбувалося на Майдані, не «тітушки» робили — це «наружка» так працює. Яскраві приклади — те, що було з Ігорем Луценко, те що робили з Дмитром Булатовим. І ніхто там нічого не хоче розслідувати, а тим більше — реформувати. Тому що хочуть використовувати і надалі таким чином цю «наружку». От якщо оперативників в Києві порахувати, то чи не дві третини – це оця «наружка», оперативники, які працюють конспіративно. Це неабияка зброя. Політична і злочинна. От якщо Пукач почне говорити по-справжньому, то ви просто жахнетеся, що це таке.

«Я ГОТОВИЙ ВАМ КИНУТИ 100 МІЛЬЙОНІВ!» — «НІ, МЕНІ ТРЕБА МІЛЬЯРД»

— А які у вас були відносини з Гонгадзе на момент його зникнення?

— Ми з Гонгадзе були мало знайомі. Я його бачив раз чи двічі у Сергія Одарича. Але ми слідкували один за одним. Я дивився, що там він робить на радіо «Континент», він слідкував за роботою нашої ”Української перспективи” по референдуму. Бо після референдуму його треба було у Верховній Раді імплементувати. А ми розписували, що речі, які хотів протягнути Кучма, загрожують політичним і економічним інтересам тих депутатів, які якраз його підтримають. Не те що опозиції, патріотам, а саме їм. І після того, як ми розповсюдили свої матеріали через Юрія Оробця, ми фактично зірвали імплементацію. І тоді було дано команду «орлам Кравченка» зайнятися нами.

А 16 вересня 2000 року вивезли на страту Гонгадзе.

 – Є дві справи: одна — проти Пукача, а друга?

— Є одна справа! Зараз поясню. Янукович (Віктор Янукович — колишній президент України. — Ред.) порушив справу по Кучмі. Я у цій справі був потерпілим. Це тепер – за Луценка – я не потерпілий по справі, де йдеться про моє катування. Тоді я прочитав уважно всі томи “справи Пукача” і “справи Кучми”, і скажу вам, що це одна й та ж справа — одні й ті ж матеріали. Єдине, що у справі по Кучмі було додано: кілька очних ставок з Мельниченком. Все. Моя версія — Янукович тоді хотів зняти два куші. Перший раз він порушив справу, а потім вже перед передачею в суд її закрили — тому що слідчі формально дали можливість адвокатам Кучми оскаржити відкриття кримінальної справи у суді. Виглядало так, що домовилися.

— Тобто слідчі дали процесуальну підставу оскаржити?

— Ішов шантаж. Рінат Кузьмін (колишній перший заступник Генпрокурора України. — Ред.) сказав, що Кучма заплатив мільярд доларів. І я йому вірю. Ну, от як відбувається шантаж? Вам кажуть: «Давай плати». Я кажу: «Ну, я готовий вам кинути 100 мільйонів» — «Ні, мені треба мільярд». А щоб людина розуміла – на неї відкривають справу. І в останній момент перед передачою справи до суду – бах, і все назад зігралося. Я так розумію, що це й був момент, коли розплатилися. Але в чому була хитрість Януковича й тих, хто на нього працював? Він ті ж матеріали, що були в справі Кучми, заклав в справу Пукача. І потім вже другою справою шантажував. Бо якщо б суд по Пукачу відкрили, дістали ті докази, викликали б Кучму, то всьому світові, всій Україні стало б ясно, хто давав замовлення, і що Леонід Данилович — вбивця.

— А що там за докази?

— А там є все. Всі плівки, які є у справі Кучми, вони є і в справі Пукача. Є покази свідків. Є справа про вбивство Кравченка, яку тільки підняти й почати її публічно розглядати, — це буде взагалі скандал.

Юрій Кравченко за часів президентства Кучми займав посаду міністра внутрішніх справ. Був ключовим свідком у справі вбивства Георгія Гонгадзе, фігурантом “плівок Мельниченка”. 4 березня 2005 року загинув від двох вогнепальних пострілів у голову. Офіційне слідство заявило, що це було самогубство. В день загибелі він мав прибути на допит по справі Гонгадзе.

Розумієте, на пістолеті три відбитки пальців, залишені кров’ю, а на правій руці, якою він стріляв, нема жодного сліду крові. От як можна залишити відбитки кров’ю, якщо у тебе рука не у крові? Таких прямих і неспростовних доказів вбивства у справі десятки. Але тоді була команда зверху, (думаю від Ющенка, що взяв свій відкат долею в «Росукренерго»), — говорити про те, що це самогубство. Тоді це і тодішній Генпрокурор Піскун говорив, і Юрій Луценко, який очолював МВС, і Олександр Турчинов, який був главою СБУ. А координував цю інформаційну компанію Петро Порошенко, який очолював РНБО. Хоча їм тоді їхні підлеглі одразу доповіли — що це не самогубство! Доречі, вся ця справа з експертизами є і в справі Пукача, і в справі Кучми.

— Які докази причетності Кучми до вбивства Гонгадзе в справі ще є?

— Давайте не забігати наперед. От буде відкритий процес, і подивитеся, що там є. І вам буде ясно як день, хто давав замовлення.

— А якщо не буде?

— Буде. Я маю оптимізм. З нашого боку ведеться боротьба за відкритий процес, за те, щоб говорити на суді не про Пукача, а про його мотиви, про замовників. У пресі зараз замовчують, що боротьба ведеться не навколо того, скільки він отримає – 15 років чи пожиттєво, а йде боротьба за те, чи буде притягнуто замовників, чи ні. А Валентина Теличенко (до недавнього рішення суду юристка Валентина Теличенко була у суді представником вдови Мирослави Гонгадзе. — Ред.) говорила про те, що замовників не можуть знайти 17 років і що вже практично готовий звіт слідчих, про те, що це неможливо. Це для чого робиться? Їхній сценарій такий: як тільки закінчується судовий процес над Пукачем, тут же буде підготовлено звіт слідчих про те, що неможливо знайти замовників. Але зробити цей звіт до закінчення суду над Пукачем вони не можуть — бо якщо цю справу знову почнуть слухати у суді, але відкрито (а не закрито, як слухали її!), то всі зрозуміють ціну їхньому звіту – чергова фальсифікація. Йде боротьба за одне-єдине: ми хочемо судити замовників і вже в цьому процесі. А Теличенко тепер вже відкрито працює на інтереси Кучми. Так само, як і Луценко, що вперто не визнає мене потерпілим у так званій справі по замовниках. Навіть по епізоду мого катування. Рада Європи визнає в офіційних Резолюціях, Верховна Рада України визнає в своїх Постановах щодо цієї справи, навіть Янукович визнавав, а Луценко – ні. Аби не плутався під ногами якийсь Подольський, коли він спробує відмити від крові Кучму у своїх запланованих звітах. До речі мій адвокат Тетяна Костіна направила нещодавно адвокатський запит Луценку з цього приводу, а також поставила цілу низку простих і однозначних запитань. Зокрема, по тій же Теличенко. Адже вона не може бути представником Мирослави в цій справі. По новому процесуальному кодексу — тому що не адвокат, а по старому — тому що була свідком по справі. Також ми поцікавилися тими повноваженнями, насамперед – кадровими, що має Теличенко, яку Луценко публічно називав керівником групи по реформуванню ГПУ. Відповідь Луценка отримали наче з офісу Кучми чи Пінчука: відповідати не збираємося – ви ніхто і звуть вас ніяк. Мене катували за наказом Кучми, а тепер за таким же наказом мене в притул не бачать.

— Зараз Вищий спеціалізований суд, де розглядаються касації по справі Пукача, взагалі що може зробити?

— Може відправити на розгляд до суду першої інстанції. І тоді буде відкритий процес (а не той, що Янукович закритим зробив). Із самого початку. Проводимо судове слідство: викликаємо свідків, досліджуємо докази і обставини, і все це відбувається в присутності українського суспільства, журналістів.

— Ви домоглися в суді, щоб судді заборонили Валентині Теличенко представляти інтереси Мирослави Гонгадзе. Ваші аргументи полягали в тому, що вона була свідком по цій справі ще у 2000 році, а значить не може представляти інтереси потерпілої. Але сама Теличенко розповідала, що у 2000 році лише формально виступила організатором мітингу із закликом до влади знайти зниклого Георгія Гонгадзе, і що свідчення вона давала лише по організації цієї ходи. А отже, як каже Теличенко, її свідчення — суто формальні, свідком її вважати не можна, і зі справи виводити не можна.

— Я покажу вам ті самі показання, які вона давала у 2000 році.

(Подольский показує копію протоколу допиту, це документ із 5 сторінок)

Якщо б суд по Пукачу відкрили, то всьому світові стало б ясно, що Кучма – вбивця, — Подольский.

Із цих п’яти сторінок показів – лише два абзаци про «факельну ходу»! Все інше — характеристика Гонгадзе. Окрім того, Теличенко у своїх показах дає перелік того, чим займався Георгій, його контакти. Він зник, і ще на той час плівки Мороз не оприлюднив. Пророблялися різні версії, з’ясовувалися його ділові контакти, на кого він працював… Він тоді співпрацював і з Наталією Вітренко, і з багатьма політиками, наприклад, вінницьким мером.

— А що ви маєте на увазі «співпрацював»?

— Ну, він працював на імідж: писав їм тексти, займався піаром. От отримав слідчий від когось покази, що Георгій співпрацював із Наталією Вітренко, потім оперативні служби перевіряють інформацію, опитують, з’ясовують, які були стосунки, чи не було конфліктів і так далі. Ну, оперативна версія розробляється, і тоді дивляться на перспективність. Але проробляють всі версії. Їх буває сотні. В показах Теличенко перераховує, з ким він працював. Каже: «Він працював на імідж Петра Порошенка, Євгенія Марчука, Леоніда Грача, мера Вінниці та інших». Так от що цікаво (ми перевіряли), що про роботу Гонгадзе саме на Порошенка вона єдина засвідчила. На підставі її показів було викликано Петра Порошенка. На той момент він був депутатом, навіть не збирався і не знав, що буде президентом. І зараз він є таким же свідком в цій спарві. Ми його запросимо, і він буде нам розказувати про Гонгадзе, про його політичну діяльність. І по цьому щодо Порошенка була теж перевірка оперативна: чи не було там конфліктів.

А вам вона каже, що свідчила лише про “факельну ходу”! Це брехня!

До речі. Вона і до рішення суду не була законним представником Мирослави Гонгадзе. Адже ще у 2002 році заступник Генерального прокурора Віктор Шокін видав постанову про недопущення Теличенко до справи у якості представника Мирослави Гонгадзе саме на підставі того, що вона свідчила по справі. Цю постанову ніхто не відміняв. Спитаєте, а якже вона ходила на процес, та ще й закритий? Можу лише за професором Преображенським з «Собачого серця» підняти плечі: «Я Валю Теличенко у відділ по очистці Кучми не призначав».

— Розкажіть, навіщо ви вимагали розтаємничення аудіозаписів із суду по Пукачу (коли його визнали винним і засудили), при тому, що протоколи судових засідання розтаємничено?

— Коли почалось розтаємничення справи, той самий суддя Мельник не випадково очолив цю комісію по розсекреченню! Він розсекретив самі томи слідства, протоколи, але аудіофіксацію залишив таємною. Ми вимагаємо розсекречення і аудіо. Бо є суттєві розбіжності між протоколами судових засідань і аудіозпасисами. Розбіжності не технічні, а штучні й умисні. Це є елементом фальшування правосуддя.

— Наприклад?

— На суді вся Україна чула, що Пукач сказав: “Мені буде зрозумілий вирок, коли поруч зі мною будуть Кучма та Литвин”. А в протоколах ця фраза відсутня!

— Зараз ви на що розраховуєте?

— Зараз ми розраховуємо на міжнародне правосуддя. Поясню: нам стало відомо, що такий собі меркантильний філантроп Джордж Сорос (відомий, начебто меценат і фінансовий спекулянт) приймає дуже активну участь в житті родини Кучми, багато чого фінансує. Мій адвокат — Тетяна Костіна, професіонал, від якого не сховати найменше порушення Закону, найменший підлог чи фальсифікацію (ви самі бачили на процесі як уважно і зосереджено її слухають судді). Так от Костіна написала запит у фонд Джорджа Сороса «Відродження»: скільки, коли, за що отримували фінансування судді, прокурори, слідчі, які брали участь у справі Гонгадзе. А ще: скільки політиків, журналістів фінансувалось Соросом у спільних проектах із Пінчуком. Але ми отримали відповідь, що ця інформація конфедиційна. Вас це не дивує? Це ж відкритий транспорентний благодійний фонд, там вся інформація має бути відкритою та ще й прорекламованою. Але вони категорично відмовились надавати таку інформацію, бо вона таємна.

— А ви вважаєте, що Сорос платив Теличенко та суддям?

— Я не вважаю — я знаю: у нас є докази і конкретні суми з платіжками. Наприклад, ми стовідсотково можемо довести, що сторона Мирослави Гонгадзе на представництво в судах отримала від фондів Сороса 77 тисяч 700 доларів. Скільки з них Теличенко мала, я лише здогадуюсь. Поки що. Але знаю, що Теличенко також мала фінансування, окреме від цієї суми. Іде розслідування – вглиб і вшир, нам допомагають іноземці і деякі впливові офіційні іноземні структури. Ми це розслідування в Америці називаємо “про фінансування Соросом протидії правосуддю в Україні”. Зважте, Сорос і ті, хто брав у цьому участь, — американські громадяни. Мирослава Гонгадзе – теж американський громадянин. А система в Америці влаштована так: якщо американський громадянин вчиняе якісь закони, бере участь або сприяє корупції (і не тільки в США, а де б він не коїв це), американське кримінальне правосуддя його переслідує і притягає до відповідальності.

«РОСІЙСЬКИЙ СЛІД» У СПРАВІ ГОНГАДЗЕ — ЦЕ ВИГАДКА КОМАНДИ ПІНЧУКА”

— А як ви ставитеся до версії “російського cліду”, що начебто вбивство Гонгадзе замовили спецслужби Росії?

— «Російський слід» у справі Гонгадзе — це вигадка самого Кучми і команди Пінчука, що його обслуговує. До речі спочатку, ще коли Кучма був президентом, вони несамовито волали про «американський слід» — навіть запросили в Україну того самого Дмитра Кисельова на ICTV. Тоді придумали версію, що це Марчук із Морозом. А коли стало вигідно — з`явився тепер вже «російський слід». Жодних доказів немає і жодної логіки також, адже Кучма якраз найкращий, найвідданіший агент Кремля в Україні. Згадайте хоча б Чорноморський флот чи той натовп агентів і резидентів Росії, що Кучма завів на владний олімп України. Повний список політичних втікачів на чолі з Януковичем, що ховаються по Ростовах і на Рубльовках. А якщо подивитеся, хто співає про російську версію вбивства Гонгадзе, то одразу побачите гроші або Пінчука, або Сороса. От, наприклад, Юрій Луценко, який був одним із лідерів “України без Кучми”, який плакався мені в підмишку: «Життя покладу за Гонгадзе, аби Кучму засадити», зараз обнімається з Пінчуком! А ви знаєте, як це сталось? Його дружину в бізнес Пінчука було взято, і гроші зроблено там.

— Розкажіть подробиці.

— Та це окреме інтерв’ю. Вона з’явилася в компанії Пінчука і працювала там, і там бізнес було зроблено і гроші було зароблено. Вчора Луценко був із нами і кричав «Краву на лаву», Кучмі лапті дарував, а сьогодні він пише, що не можна знайти замовників вбивства Гонгадзе. Та ще й з тим Кучмою і всією його родиною публічно обіймається у засос. Це той, що політичне тіло нагуляв на крові Гонгадзе. Хто такий був Луценко? Він же відомим став саме у протестах «Україна без Кучми». А тепер зраджує вже третій за рахунком Майдан. Професіонал – лицар зради.

— Олексію, але так от виходить, за вашими словами, що Кучма тут головне зло і ніхто не може йому протистояти.

— Ви ж розумієте, що в нього є: гроші, зв’язки, розставлені люди, інформація, компромати і так далі. Це ж не обов’язково займати якусь посаду. Ви ж розумієте, що він довго був в Україні головним. І все, що тут створено, що тут вирощено, оця еліта і чиновнича, і правоохоронна — це його рук справа… як і системна корупція. Він створив медіаімперію. А звідки береться вплив? Через тих, хто формує системну думку. Там на нього Теличенко працює, тут на нього працює ICTV, СТБ, гранти Сороса…

— І навіть Порошенко, на вашу думку, не може йому протистояти?

— Ну, Порошенко теж не всесильний. Я не хочу влазити в їхні розборки. Але вже зроблено перші кроки майбутньої президентської кампанії. Вже ясно як день, що клан Кучми-Пінчука не робить ставку на Порошенка, якого вже має за збитого пілота. Вже є кілька проектів у тому рахунку технологічних. І я буду останнім, хто здивується, якщо сам Пінчук власною персоною попнеться в прямі конкуренти Петра Олексійовича і Юлії Володимирівни.

— Вас самого, доречі, часто називають людиною Коломойського після того, як ви дуже часто бували в ефірі «1+1» під час судової бійки Коломойського з Пінчуком…

— Якщо у Вас із ким завгодно є спільні противники, спільні опоненти, спільні вороги, то ви природньо стаєте якщо не союзниками, то принаймні попутчиками. І якщо у нього конфлікт із Пінчуком, то що ви думаєте, він не буде мене використовувати? Він і показував мене по телебаченню. За тою ж логікою, якщо я використовував трибуну «1+1» — Коломойський людина Подольського? Знаєте, я за часів Кравчука був людиною Кучми за певні публікації проти Кравчука. Був людиною Мороза, Марчука, Бойко був людиною… А Ви можете уявити, що людина може займати самостійну позицію. А союзи в політиці ситуативні. І гріх не використовувати синергію.

— А ви вірите, що “плівки Мельниченка” не змонтовані, автентичні? І що їх писав саме Мельниченко?

— Та навіщо мені вірити?! От в свій час була головна боротьба — за те, щоб зробити міжнародну експертизу. Навіть постанову Верховної Ради України прийняли — про виділення 100 тисяч доларів на проведення експертизи. Тоді пройшов помаранчевий Майдан, прийшов до влади месія — Віктор Андрійович Ющенко. Він говорив тоді, що Гонгадзе ніхто не забуде. Тоді це ж був свіжий біль, це була “небесна сотня” свого часу, символ Майдану. А експертизу за все правління Ющенка так і не провели. Як тільки прийшов Янукович, конкретний хлопець, тоді вже було проведено закордонну експертизу. Із дотриманням всіх норм закондавства. Висновки: 99,99% того, що записи не монтовані і 99,99% того, що голоси належать Кучмі, Кравченку та іншим фігурантам.

— Хто робив ці записи?

— Мельниченко, звісно ж! Ви розумієте, що історію роблять здебільшого не лише конспірологічні комбінації. Є його величність випадок. Розкажу вам про Мельниченка, а то його вже часто називають російським агентом. Треба розуміти цю людину. В ній якось дивним чином помішані протилежні речі. Я у нього колись запитав: “Коля, ти що хочеш — гроші чи героєм стати?”. Він хоче й те, й те. Він хоче і героєм стати, і торгувати. Він такий, який є. Це авантюрний, трохи марнославний — це мої враження. От розкажу вам ще один приклад — Мельниченко ходив на очну ставку до прокуратури з Кучмою. Ця очна ставка офіційно знімалася на відео, я її дивився, вона є в справі. От скажіть мені — навіщо собі на галстук чіпляти таємну камеру? І ще продублювати собі в годинник?! Авантюрний. Не хочу сказати, що дурнем він є. Водночас він в принципі відважний, бесшабашний.

— Ви обмовились про те, що на Пукача тиснули, щоб він назвав не Кучму і Литвина, а Мороза і Марчука. Це хто й коли?

— Він почав про це заявляти під час перших процесів Апеляційного суду, ще за Януковича, у 2013 році. Я тоді подав клопотання, щоб його заяви було розслідувано. А ще у 2011 році Арсеній Яценюк, будучи депутатом і головою фракції, зібрав брифінг у Верховній Раді, заявив, що Пукача возили в Межигір’я і там шантажували у присутності Литвина. Чи Литвина шантажували? Якщо Арсеній Петрович брехав, то нехай скаже, але ж я йому вірю — він сказав, що у нього є неспростовні докази. На всю Україну, на весь світ — брифінг у Верховній Раді. Тепер Пукач заявляє, що його шантажували, шантажував той Ткачук, що зараз начальник слідчого управління ГПУ, який був слідчим, він називає прізвища. Теличенко, судді Мельника, що вів процес, — вони тиснули на нього, що ти отримаєш пожиттєве і взагалі не доживеш і твої діти не доживуть. А якщо тільки ти напишеш, що тобі замовили Марчук і Мороз – все: 12 років і «гуляй вася». Та ще й будеш сидіти у санаторії як в короля за пазухою.

— Останнього разу Пукач розповідав, що люди в масках заходять до нього, забирають в нього воду…

— Так! Головне, чого ми добилися — це те, що розслідуванням його заяв зараз буде займатися НАБУ. В нього ж не лище воду забирали, а й погрожували забрати ліки. А він же гіпертонік. І літня людина. Його й душити не треба, просто ліки забрати.

— Хочуть вбити? Навіщо?

— А нема Пукача — нема й проблеми. Тоді Луценко спокійно надасть звіт, шо замовників знайти неможна.

— Олексію, я слухаю Пукача на судах і часто просто не можу зрозуміти, це якийсь набір слів, речень… У вас не виникає думки, що він не в собі?

— Він — сільська людина. Недорікуватий. Я з ним багато спілкувався. Він — при повній пам’яті і хитрий, як лис. А ще трохи артистизму є — коли він перед суддями грає сілського дядьку, просточка. Він — не простий. Я колись пропонував йому зробити інтерв’ю. А він мені сказав: “Мені є, що розказати. Якщо я почну говорити, то мало не покажеться”. Він багато чого знає, бо був придворним катом. Але в нього є ще надія вислизнути — тому він ще не хоче говорити.

Розмову вела Ірина Ромалійська, Національне бюро розслідувань України

Рубрики Кучма Леонід Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Справа #Гонгадзе: «Якби суд по Пукачу відкрили, то всьому світові стало б ясно, що #Кучма — вбивця», — Подольський. Інтерв’ю

Дело #Гонгадзе: исчезло громкое заявление Пукача о заказчиках убийства Кучме и Литвине

Опубликовано: Червень 5th, 2017

gongadze20011-2

 

Из уголовного дела об убийстве украинского журналиста Георгия Гонгадзе исчезло громкое заявление осужденного Алексея Пукача о экс-президенте Украины Леониде Кучме и экс-спикере Верховной Рады Владимире Литвине.

Об этом заявила адвокат пострадавшего общественного деятеля Алексея Подольского Татьяна Костина, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

«Например, ярким доказательством несоответствия протокола судебного заседания суда первой инстанции реальным обстоятельствам дела является отсутствие в протоколе известных на весь мир слов Алексея Пукача о том, что приговор суда будет ему понятен тогда, когда Кучма и Литвин будут сидеть вместе с ним. В 2015 году эти записи незаконно не рассекретил тот же судья Андрей Мельник, который в 2011 году сам незаконно закрыл процесс в суде первой инстанции. Обществу важно узнать правду о том, что в действительности происходило на незаконно закрытых заседаниях суда первой и апелляционной инстанций», — подчеркнула она.

Рубрики Кучма Леонід, Литвин Володимир Теги: , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Дело #Гонгадзе: исчезло громкое заявление Пукача о заказчиках убийства Кучме и Литвине

Лялька Медвечука для области. Что известно о новом киевском губернаторе. Расследование

Опубликовано: Жовтень 14th, 2016

http://photo.unian.net

 

В конкурсе на должность губернатора Киевской области с большим отрывом победил 40-летний Александр Горган. Осталась маленькая формальность — победителя должен признать президент Порошенко. Но, думается, с этим проблем не возникнет.

До официальной коронации Горган продолжит возглавлять Вышгородскую райгосадминистрацию. Она контролирует один из крупных районов Киевской области.

Конкурсный отбор при назначении главы госадминистрации стал обязательным после принятия нового закона о госслужбе. Но уже первый опыт применения механизма показал, что политические силы научились его гибко использовать в своих интересах. Точно так же, как при желании можно выдерживать все требования по проведению тендеров, и в то же время проводить сделки только с нужными компаниями.

Так, недавно нового губернатора получила Николаевская область. Им стал Алексей Савченко. Бывшего бизнесмена называют представителем экс-генпрокурора Виталия Яремы. А значит, есть основания считать, что победа Савченко на конкурсе — отнюдь не проявление чистой удачи.

Аналогичные подозрения зародились, когда стали известны результаты конкурса по отбору будущего губернатора самой привлекательной на сегодня области Украины.

Кресло председателя Киевской ОГА освободилось 10 сентября 2016 года, когда президент Петр Порошенко уволил Максима Мельничука с занимаемой должности. По информации министра внутренних дел Арсена Авакова, экс-губернатор прикрывал своего заместителя, ранее задержанного за взяточничество.

После этого воцарилось удивительное затишье. По итогу которого стало известно о победе Горгана.

Национальное бюро расследований Украины расскажет, что известно о новом главе Киевщины.

В тени Медведчука

Александр Горган до 2008 года носил фамилию Лялька.

В 1997-м будущий губернатор с отличием закончил Киевский национальный университет им. Тараса Шевченко по специальности «правоведение». Также обучался в Англии и США.

Еще во времена учебы в университете Горган стал основателем юридической компании «Юстиниан». В период 1998—2001 годов он также был партнером-совладельцем юридического бюро «ОЛАС». После этого Горган занимался адвокатской практикой вплоть до 2015 года.

С юных лет Лялька активно занимался общественной деятельностью. Сначала в Союзе украинского студенчества, а с 1995 года в Украинском национальном комитете молодежных организаций (УНКМО).

Последняя структура занималась распределением госсредств между молодежными и детскими организациями. По некоторой информации, она находилась под попечительством Александра Мороза и Виктора Медведчука.

Через четыре года Горган стал членом Национального совета по вопросам молодежной политики при президенте Леониде Кучме, от него же получил орден «За заслуги» III степени. Руководителем совета был Виктор Медведчук.

В 2000 году Горган возглавил общественную организацию «Молодежь против коррупции». Она стала известна после серии антикоррупционных пикетов и митингов, в том числе касающихся разворовывания средств Юго-Западной железной дороги и Киевского метрополитена.

На общественных началах Горган был помощником у двух народных депутатов 4-го созыва: Александра Марченко из «Нашей Украины» (помощником также была его жена Ирина Лялька) и Александра Рябики из СДПУ (о) Медведчука. Рябика в свое время был руководителем УНКМО.

«Ironman» из «Народной Воли»

Через пять лет Горган возглавил список партии «ПОРА» на выборах в Вышгородский райсовет и по итогам получил депутатский мандат. В 2006 году он стал одним из сооснователей Ассоциации молодых доноров Украины. Последующие два года входил в координационный совет молодых юристов при Минюсте.

В 2010 году по его инициативе было создано коммунальное предприятие «Киевский водный стадион». Горган возглавлял КП до 2015-го. С августа этого года предприятие находится в состоянии ликвидации.

Горган принимал участие в акциях «Мовного майдану» в 2012 году.

Он значится руководителем киевской ячейки партии «Воля народа» (ранее — «Народная воля»). Ее лидером числится некий Горькавый Сергей Кириллович. В одноименной депутатской группе в парламенте причастность к партии отрицают.

Тем не менее руководитель киевской областной организации «Батькивщина» Константин Бондарев, который был претендентом на пост губернатора, в интервью изданию «Левый берег» заявил, что Горган «прошел конкурс» по квоте мэра Киева Виталия Кличко и назвал его близким к Медведчуку и лидеру депутатской группы «Воля народу» Ярославу Москаленко. В «Воле народа» ситуацию официально пока не комментируют.

Тем не менее, следует отметить, что Москаленко прошел в Верховную Раду по округу № 96 Киевской области, который в частности включает Вышгородский район. Главой именно этого района является Горган.

Одновременно стоит добавить, что Горган в 2014 году участвовал в выборах в Киевсовет по округу в Подольском районе, но проиграл Дмитрию Гордону. Баллотировался он тогда от партии Кличко «УДАР».

В марте 2015-го Горган президентским указом был назначен главой Вышгородской РГА, которой подотчетны территории «Межигорья» и других элитных земель. В том же году он стал депутатом Киевского облсовета, где работал в бюджетной комиссии.В официальной биографии, выложенной на сайте Вышгородской РГА, выделен следующий факт: в 2014 году за успешное преодоление дистанции «Ironman Triathlon» на чемпионате Европы по триатлону в Франкфурте-на-Майне Горган получил титул «Ironman».

Зато декларации о доходах Горгана на том же сайте найти не удалось. В свободном доступе имеется только декларация за 2014 год, которую он подавал при назначении. Кроме зарплаты в 36 тыс. грн., Горган получил в три раза большую сумму по дивидендам. В графе «подарки, призы, выигрыши» значится скромная сумма в 1,265 млн грн.

Также на тот момент у него было три дома, четыре земельных участка, два катера и два автомобиля. У жены — еще один автомобиль и квартира. В том же году Горган вложил на банковский счет 3,6 млн грн. Все это при официальной зарплате 3 тыс. грн. в месяц.

Владислав Красинский, Национальное бюро расследований Украины

Рубрики Лялька (Горган) Олександр Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Лялька Медвечука для области. Что известно о новом киевском губернаторе. Расследование

Реванш Медведчука. Бизнес кума Путина расцвел после Евромайдана. Расследование

Опубликовано: Квітень 16th, 2016

kum-Putina1

 

«Им хочется воевать? Я воевать умею», — написал у себя на странице в Facebook Виктор Медведчук еще в декабре 2013 года. Таков был ответ друга Владимира Путина и сторонника дружбы с Россией на проделки участников «Евромайдана». Те как раз приехали к нему «в гости», попытались сломать забор, и обвинили его в причастности к зверствам в центре Киева. Тогда еще не было массовых убийств, но уже сотни людей пострадали от дубинок «Беркута».

«Евромайдан» у дома Виктора Медведчука

Позднее Медведчук таки доказал: воевать он умеет. Только на чьей стороне? Кум президента страны-агрессора, оккупировавшей Крым и часть Донбасса, фактически стал спикером Кремля в Украине. Его заявления в точности повторяют основные посылы Москвы – нужны поправки в Конституцию, автономное от Киева самоуправление на землях, захваченных боевиками «ДНР» и «ЛНР», и амнистия для сепаратистов. Все это Медведчук регулярно озвучивает у себя в Facebook, либо на сайте своего политического проекта «Украинский выбор». Последнее подобное заявление было опубликовано буквально на днях.

Помимо этого Медведчук взял на себя роль посредника между Киевом и ставленниками Кремля на Донбассе. Именно он вел переговоры об обмене пленными. И, судя по заявлениям его соратников, участвует в процессе по освобождению украинской летчицы и народного депутата Надежды Савченко. В одном из отчетов ОБСЕ Медведчук и вовсе фигурирует как представитель «ДНР» и «ЛНР».

Впрочем, экс-глава администрации Леонида Кучмы оказался опытным «воякой» не только в качестве парламентера. Дружба с Кремлем и тесные связи с местными боевиками позволили окружению политика серьезно укрепить свой бизнес после Майдана. По сути, близкие к Виктору Медведчуку люди получили серьезное влияние на энергетическую безопасность Украины. Они занимаются поставками дефицитного угля на украинские электростанции с оккупированных территорий. А скоро возьмут под контроль и часть рынка нефтепродуктов.

Тем временем сам Виктор Медведчук потихоньку обустраивается в Крыму.

Махинации с углем

Оккупация части Луганской и Донецкой областей стоила Украине потери большей части угольной промышленности. В ноябре 2015 года премьер-министр Арсений Яценюк заявил: из 90 шахт Донбасса Киев потерял контроль над 65-ю. Украине впервые пришлось решать проблему дефицита топлива для электростанций. Ведь под контролем боевиков остались все крупные производители антрацита – основного топлива для производителей электроэнергии.

Справиться с нехваткой угля решили за счет импорта – в основном из России и ЮАР. У боевиков «ДНР» и «ЛНР» «черное золото» пообещали не покупать. Однако позднее выяснилось: уголь у террористов Киев все-таки покупает. По информации народного депутата и члена топливного комитата Верховной Рады Виктории Войцицкой, более 20 компаний поставляют топливо с оккупированной территории на теплоэлектростанции государственной «Центрэнерго», крупнейшего производителя электроэнергии из угля в стране.

Medvedchuk-Victor-Centrenergo1

В «Центрнерго» информацию о том, что компания использует уголь с оккупированных территорий, подтверждают. Но вопросы, связанные с поставщиками топлива из-за линии фронта, не комментируют. Однако расследование «Украинской правды» показало, что среди поставщиков угля, добываемого на территории, контролируемой боевиками, есть некая Arida Global Limited. Бенефициаром компании значится Никита Поз. В СМИ он успел засветиться в качестве собственника доли в «Консул-Украина», компании, которая занимается отельным бизнесом. «Консул» также известна тем, что арендовала участок в санатории им Боброва в Крыму под строительство дачи для Виктора Медведчука.

Контракт на поставку угля «Центрэнерго»

Medvedchuk-Victor-Centrenergo2

Также в компании Поза – «Прайвет Канселер» – работал депутат от «Оппозиционного бока» Тарас Козак, которого СМИ называют соратником Медведчука. По информации СМИ, Козак также ведет переговоры от имени Arida Global.

Выход на топливный рынок

Фигурирует Arida Global не только в махинациях с углем. Компания, близкая к Медведчуку, также имеет отношение к сделке купли-продажи сети заправок в Украине, которые пока принадлежат «Роснефти». АЗС в основном работают под брендом предыдущего собственника – ТНК. В январе 2016 года малоизвестная швейцарская Glusco Energy S.A. подала заявку в АМКУ на покупку этих станций.

Glusco Energy не имеет прямых связей с украинским бизнесом. Однако, по данным «Лиги», среди фирм, на счетах которых оседает вся прибыль швейцарцев, есть уже знакомая нам Arida Global.

В сеть ТНК и родственных брендов (Formula, Золотой Гепард и Smile) в Украине входит более 170 заправок и около десятка нефтебаз. Это одна из наиболее развитых топливных «сеток» в нашей стране.

К тому же людей, близких к Медведчуку, называют новыми собственниками нефтепровода «ПрикарпатЗападТранс». До 2014 года Россия поставляла по нему в Украину около 1 млн тонн дизельного топлива. Это почти четверть украинского рынка. Примерно столько же шло транзитом в Венгрию.

Земля в Крыму

Статус переговорщика и близкие отношения с Путиным позволяют Медведчуку комфортно себя чувствовать и в оккупированном Крыму. Прокремлевский политик владеет земельным участком на границе Алупки и Симеиза.

Официально земля оформлена на «Спорт-тур». Фирма принадлежит инвесткомпании «Терра-инвест», в совладельцах которой значится Александр Валерьевич Мошинский, адвокат, представляющий в судах интересы Медведчука.

Сам Медведчук еще до войны с Россией подтверждал, что имеет отношение к «Спорт-тур». С июня 2009 года лидер «Украинского выбора» числится основателем, участником и непосредственным владельцем компании, которая, в свою очередь, с марта 2012 года является опосредованным владельцем «Спорт-тура».

Виталий Ермаков, Национальное бюро расследований Украины

Рубрики Медведчук Віктор Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Реванш Медведчука. Бизнес кума Путина расцвел после Евромайдана. Расследование

Православний чекіст: 10 фактів про Андрія Деркача. Розслідування. 6 фото

Опубликовано: Січень 6th, 2016

Derkach-Andryi1

 

Вихованець академії КДБ, партнер кримінальних авторитетів, лобіст Москви — що така одіозна людина робить в українському парламенті?

Народний депутат від «Волі народу» Андрій Деркач вніс до закону «Про державний бюджет на 2016 рік» поправку, яка ставить під загрозу скасування віз для українців – про відтермінування системи електронного декларування до 2017 року. Запровадження такої системи є однією з умов отримання Україною безвізового режиму з Європейським Союзом.

Національне бюро розслідувань України нагадує про те, ким насправді є народний депутат України Андрій Деркач.

1. Чекіст у третьому поколінні

Дід Андрія Деркача служив у НКВС і був «репресований» у сталінські часи – при черговій зміні керівництва. Батько Андрія Деркача також вихованець системи КДБ. У 1973 році закінчив вищі курси КДБ СРСР. Леонід Деркач – фігурант «касетного скандалу», на плівках Мельниченка зафіксовані його розмови з Леонідом Кучмою, зокрема, про журналіста Георгія Гонгадзе.

Деркач-молодший пішов по стопах своїх батька і діда. У 1989 році закінчив Харківське вище воєнне командно-інженерне училище ракетних військ, з 1990 по 1993 рік навчався у вищій школі КДБ імені Дзержинського у Москві (зараз – Академія ФСБ Росії). Потім нетривалий час попрацював в СБУ Дніпропетровської області і швидко пішов у політику. Однак, судячи з подальшої кар’єри назавжди залишився в системі КДБ-ФСБ.

2. «Похресник» Кучми

Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми

Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми

Політична та бізнес кар’єра Андрія Деркача не була б настільки успішною, якби не підтримка «сім’ї». І мова не лише про впливового тата. Ще в часи, коли Деркач-старший працював на «Південмаші» начальником «першого відділу» (фактично – відділ КДБ на підприємстві), він потоваришував з Леонідом Кучмою, який також працював на головному ракетобудівному підприємстві СРСР. Вони навіть породичалися – дружини Кучми і Леоніда Деркача є сестрами. Ставши президентом, Кучма призначив свого друга головою СБУ. Як згадував Андрій Деркач, він «ріс у сім’ї Кучми, сидів у нього на колінях».

Андрій Деркач – сват Володимира Литвина: донька першого Тетяна одружена з сином екс-спікера ВР Іваном. Весілля Деркачі і Литвини відгуляли якраз у розпал силового протистояння на Майдані — за кількасот метрів від епіцентру революції.

3. Представник «хрещеного батька» російської мафії Семена Могилевича

Наприкінці 90-х Андрія Деркача називали неформальним представником в Україні боса російської мафії Семена Могилевича, який у свою чергу тісно пов’язаний із російським ФСБ та особисто Володимиром Путіним. І це зайвий раз доводить, що для російських «чекістів» батько і син Деркачі – свої люди.

Могилевич – мафіозі світового масштабу, один з «хрещених батьків» російської організованої злочинності, чиї інтереси простяглися від Росії та України до США. Він – один з найбільш розшукуваних американським ФБР злочинців, організатор корупційної схеми поставок газу в Україну. Злочинна організація Могилевича також займалася контрабандою зброї та ядерних матеріалів, алкоголю, сигарет, торгівлею наркотиками, «кришуванням» проституції та відмиванням коштів від злочинної діяльності.

На плівках Мельниченка зафіксована розмова Кучми та Деркача про Могилевича, яка свідчить, що голова СБУ щонайменше двічі зустрічався з мафіозі у Києві, а «дон Семен» отримував через нього певні прохання від Кучми.

У інтерв’ю «Дзеркалу тижня» у 1999 році Леонід Деркач заперечував, що знайомий з Могилевичем і заявив, що «немає жодного епізоду на території України, де б ця людина або його соратники порушували закон». На що отримав жорстку відповідь представника американського ФБР: «Могилевич є одним з «хрещених батьків» російського організованого злочинного світу. Порівняння главою СБУ в публічному інтерв’ю відомого всім правоохоронним органам Заходу одного з найнебезпечніших кримінальних лідерів Могилевича з Фордом, одним із засновників автомобілебудівної індустрії США, було сприйнято в США особливо болісно і викликало сумніви щодо серйозності намірів СБУ активно виконувати рішення політичного керівництва України щодо боротьби з організованою злочинністю».

У 1999 році Андрій Деркач нібито допоміг Могилевичу та «алюмінієвому королю» Росії Михайлові Черному, також тісно пов’язаному з російським криміналітетом, отримати контроль над Миколаївським глиноземним заводом – одним з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії.

4. Торговець зброєю

За інформацією ЗМІ, Андрій  Деркач на початку 2000-х спробував стати «збройним бароном», зайнявшись нелегальним продажем зброї у «гарячі точки». Масштаби були настільки серйозними, що у 2001 році керівники військової розвідки України з подачі давнього ворога Деркачів Євгена Марчука звернулися до президента Кучми з доповідною, в якій йшлося про те, що  причетність родини Деркачів до незаконної поставки озброєнь в ряд азіатських і африканських країн загрожує національній безпеці України.

Крім того, «Україна кримінальна» опублікувала коментар кримінального авторитета Леоніда Вульфа, який перебував у ізраїльській в’язниці, щодо готовності  свідчити про причетність Деркачів та Вадима Рабиновича (нині – один з лідерів Опозиційного блоку) до незаконних поставок зброї в «гарячі точки» – від Балкан до Іраку. За словами Вульфа, «є інформація про те, що вони поставляли стрілецьке озброєння і важке озброєння руху «Талібан» і «Аль-Каїді». Остання, до речі, отримувала зброю і від Семена Могилевича.

5. Атомний король

Derkach-Andryi3-500x311

В 2000-х Андрій Деркач, на той час президент «Енергоатому», спробував реалізувати амбітний проект – узяти під контроль усю «атомку» України. 29 грудня 2006 року за рішення уряду Януковича було створено Державний концерн «Укратомпром», до складу якого увійшли заводи енергомашинобудування та інститути, що проектують блоки АЕС. Очолив новостворений концерн, звісно, сам Андрій Деркач. За словами президента Віктора Ющенка, схема Деркача передбачала, що в подальшому стратегічні підприємства, які увійшли до складу концерну мали бути приватизовані – всупереч законам, які забороняли продаж стратегічних підприємств.

У грудні 2007-го прем’єр Юлія Тимошенко скасувала постанову про створення «Укратомпрому». У червні 2008-го керівництво уряду звинуватило Деркача у тому, що на посту керівника «Енергоатому» він скоїв фінансові зловживання на суму 3,6 млрд. грн.

6. Політичний хамелеон

"Помаранчевий" Андрій Деркач після перемоги Ющенка

“Помаранчевий” Андрій Деркач після перемоги Ющенка

Деркач – депутат ВР останніх шести скликань. І кожного разу набирав іншого політичного окрасу. В його партійному портфоліо – блок «За єдину Україну»,  партії «Трудова Україна», Соціалістична партія, партія «Справедливість» і, звісно, Партія регіонів, яку він двічі представляв у ВР.

16 січня 2014 року голосував за так звані «диктаторські закони», ставленики Деркача на Сумщині возили «тітушок» у Київ на боротьбу з Майданом. А вже через кілька місяців Деркач активно підтримував на виборах Петра Порошенка. Зараз перебуває у групі «Воля народу», яку сформував із депутатів-бізнесменів покійний волинський олігарх Ігор Єремеєв.

7. Господар Сумщини

У ході місцевих виборів 2015 року уся країна спостерігала, як нащадок роду Терещенків Мішель вів нерівну боротьбу за пост мера Глухова проти ставленика Андрія Деркача. Проти Терещенка брутально застосовували адмінресурс, провокації, але попри все він зумів перемогти увесь ресурс «смотрящого» за Сумщиною.

У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко

У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко

«Деркач був прокучмівський, потім проющенківський, потім проянуковичівський. Зараз він говорить, що він пропорошенковский. У будь-якому випадку він вважає, що Сумщина – його королівство. І ми робили кампанію проти системи Деркача, який зараз контролює все-все на Сумщині. Губернатор (Микола Клочко – НБРУ) – це людина Деркача, прокурор – людина Деркача, міліціонери – люди Деркача, ректор університету (Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка» – НБРУ) – людина Деркача, головний лікар – людина Деркача. На Сумщині школа-інтернат не може поміняти жінку, яка прибирає кімнати, без дозволу Деркача», – заявляв Мішель Терещенко.

Деркач справді дуже агресивно реагує на спроби зазіхнути на його королівство. У 2012 році міліція затримала на 72 години кандидата від ВО «Свобода» Артема Семеніхіна, який балотувався в одному окрузі з Деркачем. Його примушували написати зізнання та явку з повинною у справі про шахрайство, пригрозивши, що заарештують його дружину, а дитину віддадуть у дитячий будинок. За словами Семеніхіна, присутній на допиті начальник районного відділу відверто заявив, що «це справа політична, з метою залякати і скомпрометувати українських націоналістів». Тоді ж невідомий молодик навідався до батьків «свободівця», заявивши, що їм разом з сином потрібно в ноги кланятися і просити пробачення в Андрія Деркача, якщо не хочуть «отримати рештки тіла свого сина». Невідомий наголосив, що Деркач має безмежний вплив як у органах влади, так і в кримінальному середовищі.

У 2015 році 33-річний Артем Семеніхін впевнено переміг на виборах мера Конотопа. Схоже, Сумщина добряче втомилася від свого «короля»…

8. Липовий кандидат наук

Андрій Деркач гордиться наявністю шести (!) дипломів – п’ять з яких після навчання у Академії КДБ, мабуть. А також статусом кандидата юридичних наук. Свого часу дисертацію Деркача уважно проаналізувало «Дзеркало тижня». Мотивацію Деркача видання визначило відразу і точно: «Андрію Деркачу, президентові НАЕК« Енергоатом», генеральному директору державного концерну «Укратомпром» не дають спокійно спати лаври «проффесора» Януковича, кандидата економічних наук «надзвичайного» міністра Н. Шуфрича та іже з ними. І вирішив він, що для нормального самовідчуття перебування в списках партії відомих учених-регіоналів, і до того ж перебуваючи (поки ще) при великих фінансових потоках, необхідно використати унікальну можливість поповнити їхні ряди».

«Смішним розділом автореферату для спеціалістів є наукова новизна отриманих нашим героєм результатів. Виявляється, дана робота «є першим самостійним комплексним дослідженням, яке присвячене теоретичним та практичним проблемам контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки». Але найсмішніше в дисертації Деркача, на думку «Дзеркала тижня», це наступне: «Серед особистого внеску автора в наукову новизну відзначаються уточнення понять «ядерна безпека», «радіаційна безпека» і обґрунтування необхідності приведення у відповідність з приписами міжнародно-правових актів понять «ядерна установка», «ядерний матеріал», «ядерна шкода». Інакше кажучи, Андрій Деркач банально собі привласнив лаври впровадження наукової термінології, яка використовувалася задовго до нього.

9. Друг Росії

Крім дисертації Андрій Деркач написав і кілька книг. Серед них – «Україна і Росія: Випробування дружбою». Дружба з Росією – улюблена тема політика. Свого часу він навіть заснував у парламенті депутатське об’єднання «У Європу разом з Росією», секретарем якого, до речі, став відомий українофоб Дмитро Табачник. Деркач навіть пропонував зробити цю фразу девізом української зовнішньої політики, стверджуючи, що євроінтеграція України без Росії неможлива. Цікаво, що однойменний розділ на особистому сайті Деркача зараз видалено.

10. Православний олігарх

Андрій Деркач разом із Вадимом Новинським та Петром Порошенком входить до числа так званих «православних олігархів» – групи великих бізнесменів, які спонсорують УПЦ Московського патріархату і суттєво впливають на внутрішнє життя цієї конфесії, а також дбають про її інтереси в Україні. Точніше, стежать, щоб вона не надто відходила від генеральної лінії, визначеної у Москві. «Цікава деталь: підозріло часто по праву руку від Порошенка у всіх церковних ініціативи чомусь постійно виникає відомий гарант інтересів Московського патріархату в Україні – Андрій Деркач», – зазначає відомий релігіє знавець Катерина Щоткіна.

Про вагу Деркача у середовищі Російської православної церкви свідчить такий промовистий факт: у 2004 році він був єдиним політиком, який брав участь у чаюванні Володимира Путіна у митрополита Володимира, коли президент РФ відвідував Києво-Печерську лавру.

У січні 2009 року Андрій Деркач був одним з небагатьох мирян – делегатів Помісного собору Російської православної церкви, яких допустили до участі у виборах патріарха РПЦ. Тоді, нагадаю, обрали патріарха Кіріла – ідеолога «руского міра».

Derkach-Andry5-500x354

Деркач активно лобіював обрання одіозного митрополита Онуфрія главою УПЦ МП, з яким його пов’язують давні дружні стосунки. Саме такий предстоятель потрібен і Москві, і Деркачу, який є противником будь-якої автокефалії УПЦ МП і виступає за тіснішу інтеграцію з Москвою.

***

Власне, після усього сказаного виникає лише одне запитання – що така людина досі робить в українському парламенті. Хоч і відповідь на нього теж очевидна.


Сергій Ружинський, Національне бюро розслідувань України

Рубрики Деркач Андрій Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Православний чекіст: 10 фактів про Андрія Деркача. Розслідування. 6 фото
« Предыдущие записи


Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: