Сообщения с тегами ‘Леонід Вульф’

Вадим Рабинович. Отсидка, коррупция и поставка оружия террористам. Расследование

Rabinovych-Vadym1-500x451

 

После скандала с покупкой на Карибских островах недвижимости, нардеп Вадим Рабинович оказался в центре внимания общественности. Мы решили вспомнить, чем известен этот политик.

Тюремное заключение

20 января 1980 года Вадик Рабинович был арестован по обвинению в хищении государственных средств в особо крупных размерах. После 9 месяцев следствия был освобожден якобы в результате личного вмешательства Генпрокурора СССР Романа Руденко. В 1982 году повторно арестовывается, и более года успешно симулировал сумасшествие.

10 февраля 1984 года Харьковский областной суд приговорил его к 14 годам лишения свободы в исправительно-трудовом лагере строгого режима с конфискацией всего имущества. По одной из версий, находясь в заключении, Вадик Рабинович начал сотрудничество с КГБ в качестве осведомителя по кличке «Жолудь».

Согласно признаниям самого Рабиновича, он лишь симулировал осведомительство, после чего представители КГБ дали ему подписать документ «О прекращении сотрудничества» (по утверждениям бывших диссидентов, документов подобного типа никогда не существовало).

Вышел на свободу в июле 1991 года (по другим данным — годом ранее).

Попытка заняться бизнесом

Вскоре после освобождения Рабинович создал с бывшим начальником своего лагерного отряда Андреем Алешиным фирму «Пинта». Осенью 1993 года он возглавил киевское представительство австрийской фирмы «Нордекс», глава которой Григорий Лучанский считался американскими правоохранителями главой «русской мафии», и из-за связи с ним Рабиновичу был закрыт въезд на территорию США.

В 1999 году Вадим Рабинович уже имеет паспорт гражданина Израиля. С 1997 года возглавляет «Всеукраинский еврейский конгресс». С 2011 года является сопредседателем Европейского Еврейского Парламента. С 2007 по 2013 годы являлся президентом футбольного клуба «Арсенал» (Киев), который впоследствии был разорен и перестал существовать. Вцелом Рабинович никакого бизнеса не построил и кроме незначительной по стоимости недвижимости в Украине и Израиле, записанном на жену, ничем не владеет.

Оружейные скандалы

24 июня 1999 года Служба безопасности Украины запретила Вадиму Рабиновичу въезд в страну сроком на пять лет. Согласно сообщению пресс-центра СБУ, решение было принято в связи с полученными сведениями о причастности гражданина Израиля Вадима Рабиновича «к деятельности, наносящей значительные убытки украинской экономике, и в интересах обеспечения безопасности страны».

В сообщении также говорилось, что 17 декабря 1998 года СБУ запретила въезд в Украину на этот же срок другому гражданину Израиля — Леониду Вульфу, бизнес-партнеру Рабиновича, который известен в криминальном мире как лидер одной из профессиональных преступных группировок и подозревается в совершении ряда резонансных убийств и покушений в Одессе, Киеве и Днепропетровской области.

Рабинович назвал причиной запрета на его въезд в Украину «непримиримые разногласия» с секретарем Совета национальной безопасности и обороны Владимиром Горбулиным. Курсировала информация, что решение СБУ было принято в связи с утечкой через Рабиновича информации о продаже Украиной оружия Югославии, несмотря на международное эмбарго. Запрет на въезд в Украину продержался лишь два месяца. Позднее Рабинович заявил, что в распоряжение спецслужб якобы попали фальшивые документы, на основании которых он «сам себе закрыл въезд».

СМИ также приписывают Рабиновичу участие в контрабанде советского оружия в горячие точки за пределами СНГ. Так, в январе 2002 года немецкий еженедельник Der Spiegel сообщил о крупной поставке террористам из «Талибана» танков Т-55 и Т-62. Поставщиком якобы выступал Вадим Зиновьевич, действовавший при поддержке пакистанской разведки.

Согласно сведениям журналистов, в Кабул танки общим числом 150-200 машин доставлялись самолетами Виктора Бута (в 2012 году осужден в США к 25 годам тюрьмы за нелегальную торговлю оружием) через Шарджу.

Медиаактивы

До кризиса 2008 года холдингу Рабиновича принадлежали несколько микро радио-и телекомпаний и ряд маленьких интернет-сайтов: Mignews.com, Mignews.com.ua, Migsport.com, NRS.com, DN.kiev.ua, CN.com.ua, ряд печатных СМИ в Украине и Израиле.

Всем этим хозяйством руководил интеллект-партнёр Рабиновича Владимир Кацман.

В ноябре 2013 года состоялась презентация нового проекта — «News Network». В январе 2014 года было объявлено о продаже им телеканала NewsOne и сайта MIGnews.com.ua бизнесмену и нардепу Евгению Мураеву.

Связь с FEMEN

По одной из версий, Рабинович выступал одним из «кураторов» деятельности скандальной группы FEMEN. В частности, эта связь у Вадика была завязана на главного идеолога и завхоза FEMEN Анны Гуцол.

Её отец — генерал-полковник Михаил Гуцол — начинал свою карьеру у Рабиновича в PR-службе. В свое время Гуцол выступал в авангарде партии «Радуга», занимавшейся пропагандой равноправия геев и лесбиянок. Якобы эту политсилу также финансировал Рабинович, но в парламент «Радуга» не прошла.

Орденоносец, который записывает недвижимость на жену

Согласно электронной декларации о доходах Рабиновича его недвижимость оформлена на жену Ирину. Женщина владеет двумя жилыми домами в столице площадью 688 и 106 кв.м., «садовым домиком» на 357 “квадратов, квартирой и тремя земельными участками в Киеве и области.

Также у Вадима Зиновьевича есть два православных ордена из золота – Андрея Первозванного от Киевского патриархата и Николая Чудотворца от Московского патриархата, две ценные картины и дорогие часы Blancpain.

В декларации Рабиновича фигурируют три автомобиля (два Lexus и Toyota Land Cruiser) и два водных транспорта (Eagle 645 L и Yamaxa VX 1100-H). Он также задекларировал пять собственных компаний, но не указал какие доходы они принесли. Жена Вадима Рабиновича является конечным бенефициаром канала JEWISH MEDIA , а сам депутат владеет NEWS NETWORK.

В графе доходов у Рабиновича указано почти 73 тысячи гривен зарплаты за 2015 год и 50 тысяч гривен от продажи имущества. Политику принадлежит и два именных товарных знака: «Рабинович ТВ» и «Рабинович ФМ».

Наличные сбережения четы Рабиновичей составляют $150 тысяч, 20 тысяч евро и 386 тысяч гривен. Также у Вадима Зиновьевича есть вклад в «Приватбанке» в размере 1414 гривен.

То есть легальных доходов у Рабиновича, несмотря на четверть века предпринимательской деятельности, практически нет.

Скандальная покупка на Карибах

В июле 2017 года блогер Дмитрий Палагнюк опубликовал сюжет французского телевидения о том, как Рабинович договаривался о покупке земельного участка стоимостью 12 миллионов долларов на острове Сен-Мартен (Франция). Посредником осуществления сделки выступал французский политолог Омар Арфуш.

История вызвала горячие обсуждения в соцсетях и СМИ. Сам Рабинович попытался перевести ее в шутку. Хотя, на самом деле в сюжете четко видно, что Рабинович торгуется за участок.

Политическая деятельность. От Кацмана до Кацмана

Вадим Рабинович баллотировался в президенты Украины в 2014 году, за него отдали голоса 2,5% избирателей.

На парламентских выборах 2014 года избран в парламента по списку «Оппозиционного блока». В мае прошлого года заявил о разрыве с этой политсилой, но отказался покидать ее фракцию, чтобы не лишиться депутатского мандата. В ответ представители «Оппозиционного блока» обвинили Рабиновича в сотрудничестве с властью. В июле 2016 года вместе с Евгением Мураевым он презентовал партию «За жизнь». По данным СМИ, в настоящее время Мураев намерен разойтись с Рабиновичем, обвиняя того в работу на власть и использовании партии в целях личного обогащения.

Речь идет о том, что, по данным СМИ, Рабиновичу перечисляются крупные суммы денег из так называемого «теневого» бюджета Банковой, который создается под выборы президента в 2019 году.

Судя по информации о Карибах, расходуются эти деньги далеко не всегда на политическую деятельность.

При этом, Вадим Зиновьевич ведет чрезвычайно активную медийную жизнь, тратят ежемесячно, по подсчетам пиар-агентств, около ста тысяч долларов на размещение материалов и покупку эфира на телеканалах. Этот огромный поток «черного» кеша идет через руки упомянутого выше Владимира Кацмана.

Рабинович не скрывает своих политических амбиций и говорит, что намерен баллотироваться на пост президента. В тоже время политологи предполагают, что его роль на выборах будет техническая и в пользу власти – увести голоса от кандидата от Оппозиционного блока, чтоб не допустить его прохождения во второй тур.

Как прогнозируют СМИ, в случае отхода Мураева, на первые роли в политическом проекте Рабиновича может выйти Владимир Кацман. В соцсетях уже шутят, что партию нужно будет переименовывать в «За жизнь Рабиновича и Кацмана».

«Главное, что нужно знать о Вадике — это то, что он предатель по жизни»

Мы поговорили с человеком, который очень давно знает Вадима Рабиновича. Когда то, более 10 лет назад, они были партнёрами, но потом разошлись. Вот что сказал нам этот человек на условиях анонимности.

«Вадик Рабинович всплыл давно. Первая известность пришла с отсидкой.

Естественно, реальные причины посадки и суть дела (мошенничество и воровство), точно так же, как и попытки Рабиновича имитировать невменяемость (по этой причине он большую часть срока провёл в психбольнице), остались вне поля зрения и внимания большинства обывателей. Но уже тогда молодой Вадик сделал своё первое предательство: втерся в доверие к женщине — дочери космонавта, которую обманул и предал.

После зоны, психбольницы и перестройки, в 90-е Вадик выглядел предприимчивым аферистом в малиновом прикиде с золотыми пуговицами. Тогда у него появился второй шанс — стать бизнесменом и тогда же состоялось второе предательство.

Знающие подтвердят — Рабинович предавал и предает непринужденно, легко, влет. Сдал и бросил своих партнёров по бизнесу и сбежал с из деньгами из Украины.

Со временем, правдами и неправдами Рабинович вернулся на заработки в Украину. В Израиле с его повадками и бэкграундом просто нечего делать. Ни тебе гешефтов на бюджете, ни тебе необъятных складов оружия оставшихся со времен холодной войны, ни тебе „хозяина“ в сбу.

С возвращением в Киев стало окончательно ясно — бизнесмен из Рабиновича никудышний. Его заработок — развод и предательство. Не имея элементарного образования и знаний, Вадик много раз пытался найти доход в политике. В 2006 партией «КУЧМА», в 2007 пытался попасть в Киевсовет по списку Партии регионов, откуда его вычеркнул Дмитрий Табачник. Чтобы попасть в Киевсовет Вадик стал президентом футбольного клуба «Арсенал», игроков и тренеров которого он впоследствии предал и бросил ни с чем.

Новая попытка Рабиновича заработать на политике приходится на время после «Революции Достоинства». Вадик, понимая, что уже не молод (ему за 60). «Я старый больной человек, меня девушки не любят», — говаривал в таких случаях незабвенный Михаил Самуэлевич Паниковский. А значит пора идти в большую политику! Пора отправляться в последнюю гастроль, рвать куш.

Вадик баллотируется в президенты страны и, кандидат-клоун, получает результат -2,5%. Результат неожиданный, но объяснимый — за Рабиновича голосовали «просто по приколу» как за Дарта Вейдера, лишь бы не отдать голоса за постылых знакомых политиков.

Вот тут то, Рабинович и Кацман — теперешний «серый кардинал» Партии жизни почувствовали возможность.

Благодаря своему другу Арфушу, он втирается в доверие к команде Оппозиционного блока и по их списку проходит в Раду.

Вадик сразу становится завсегдатаем у окошечка партийной кассы ОБ, что оправдывает своей высокой медиаактивностью. Его основной козырь — „я был никем при Януковиче“ как никогда в ходу. В этот момент его ангажирует власть и Вадик совершает следующее предательство — идёт на попытку раскола ОБ. Сначала это проявляется в попытках поссорить и расколоть группы Ахметова и Левочкина-Фирташа, потом в выходе из партии.

Летом 2016 года Вадик с Кацманом приглашают Евгения Мураева в проект «За жизнь».

В народе партию «За жизнь» сразу прозвали партией «Лехаим» (что в переводе с иврита и означает «За жизнь») и МуРа.

Через время и хорошие доходы от власти, задача которой было разрушение ОБ, пользующейся монопольной поддержкой на юго-востоке, Вадик делает следующее предательство.

Рабинович и Кацман так составили устав Жития, что Мураев там не только не имеет обещанеых 50%, он просто никто. Предали и кинули.

Текущая деятельность Кацмана и Рабиновича финансируется и полностью управляется из администрации президента и СБУ. Главные задачи — работа против ОБ и ее лидеров, а также — отколоть максимум голосов избирателей ОБ на следующих выборах.

Это будет предательство десятков тысяч людей которые могут проголосовать за Житие Рабиновича и Кацмана, и предательство судеб миллионов украинцев страдающих от нынешней власти.

У Кацмана и Рабиновича, кроме власти есть и другие инвесторы, которые надеются на предательстве, афоризме и наркотическом кураже Вадика попасть в следующий парламент. Но это уже другая история».

Григорий Голик, по темникам Опоблока, Национальное бюро расследований Украины

Православний чекіст: 10 фактів про Андрія Деркача. Розслідування. 6 фото

Derkach-Andryi1

 

Вихованець академії КДБ, партнер кримінальних авторитетів, лобіст Москви — що така одіозна людина робить в українському парламенті?

Народний депутат від «Волі народу» Андрій Деркач вніс до закону «Про державний бюджет на 2016 рік» поправку, яка ставить під загрозу скасування віз для українців – про відтермінування системи електронного декларування до 2017 року. Запровадження такої системи є однією з умов отримання Україною безвізового режиму з Європейським Союзом.

Національне бюро розслідувань України нагадує про те, ким насправді є народний депутат України Андрій Деркач.

1. Чекіст у третьому поколінні

Дід Андрія Деркача служив у НКВС і був «репресований» у сталінські часи – при черговій зміні керівництва. Батько Андрія Деркача також вихованець системи КДБ. У 1973 році закінчив вищі курси КДБ СРСР. Леонід Деркач – фігурант «касетного скандалу», на плівках Мельниченка зафіксовані його розмови з Леонідом Кучмою, зокрема, про журналіста Георгія Гонгадзе.

Деркач-молодший пішов по стопах своїх батька і діда. У 1989 році закінчив Харківське вище воєнне командно-інженерне училище ракетних військ, з 1990 по 1993 рік навчався у вищій школі КДБ імені Дзержинського у Москві (зараз – Академія ФСБ Росії). Потім нетривалий час попрацював в СБУ Дніпропетровської області і швидко пішов у політику. Однак, судячи з подальшої кар’єри назавжди залишився в системі КДБ-ФСБ.

2. «Похресник» Кучми

Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми

Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми

Політична та бізнес кар’єра Андрія Деркача не була б настільки успішною, якби не підтримка «сім’ї». І мова не лише про впливового тата. Ще в часи, коли Деркач-старший працював на «Південмаші» начальником «першого відділу» (фактично – відділ КДБ на підприємстві), він потоваришував з Леонідом Кучмою, який також працював на головному ракетобудівному підприємстві СРСР. Вони навіть породичалися – дружини Кучми і Леоніда Деркача є сестрами. Ставши президентом, Кучма призначив свого друга головою СБУ. Як згадував Андрій Деркач, він «ріс у сім’ї Кучми, сидів у нього на колінях».

Андрій Деркач – сват Володимира Литвина: донька першого Тетяна одружена з сином екс-спікера ВР Іваном. Весілля Деркачі і Литвини відгуляли якраз у розпал силового протистояння на Майдані — за кількасот метрів від епіцентру революції.

3. Представник «хрещеного батька» російської мафії Семена Могилевича

Наприкінці 90-х Андрія Деркача називали неформальним представником в Україні боса російської мафії Семена Могилевича, який у свою чергу тісно пов’язаний із російським ФСБ та особисто Володимиром Путіним. І це зайвий раз доводить, що для російських «чекістів» батько і син Деркачі – свої люди.

Могилевич – мафіозі світового масштабу, один з «хрещених батьків» російської організованої злочинності, чиї інтереси простяглися від Росії та України до США. Він – один з найбільш розшукуваних американським ФБР злочинців, організатор корупційної схеми поставок газу в Україну. Злочинна організація Могилевича також займалася контрабандою зброї та ядерних матеріалів, алкоголю, сигарет, торгівлею наркотиками, «кришуванням» проституції та відмиванням коштів від злочинної діяльності.

На плівках Мельниченка зафіксована розмова Кучми та Деркача про Могилевича, яка свідчить, що голова СБУ щонайменше двічі зустрічався з мафіозі у Києві, а «дон Семен» отримував через нього певні прохання від Кучми.

У інтерв’ю «Дзеркалу тижня» у 1999 році Леонід Деркач заперечував, що знайомий з Могилевичем і заявив, що «немає жодного епізоду на території України, де б ця людина або його соратники порушували закон». На що отримав жорстку відповідь представника американського ФБР: «Могилевич є одним з «хрещених батьків» російського організованого злочинного світу. Порівняння главою СБУ в публічному інтерв’ю відомого всім правоохоронним органам Заходу одного з найнебезпечніших кримінальних лідерів Могилевича з Фордом, одним із засновників автомобілебудівної індустрії США, було сприйнято в США особливо болісно і викликало сумніви щодо серйозності намірів СБУ активно виконувати рішення політичного керівництва України щодо боротьби з організованою злочинністю».

У 1999 році Андрій Деркач нібито допоміг Могилевичу та «алюмінієвому королю» Росії Михайлові Черному, також тісно пов’язаному з російським криміналітетом, отримати контроль над Миколаївським глиноземним заводом – одним з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії.

4. Торговець зброєю

За інформацією ЗМІ, Андрій  Деркач на початку 2000-х спробував стати «збройним бароном», зайнявшись нелегальним продажем зброї у «гарячі точки». Масштаби були настільки серйозними, що у 2001 році керівники військової розвідки України з подачі давнього ворога Деркачів Євгена Марчука звернулися до президента Кучми з доповідною, в якій йшлося про те, що  причетність родини Деркачів до незаконної поставки озброєнь в ряд азіатських і африканських країн загрожує національній безпеці України.

Крім того, «Україна кримінальна» опублікувала коментар кримінального авторитета Леоніда Вульфа, який перебував у ізраїльській в’язниці, щодо готовності  свідчити про причетність Деркачів та Вадима Рабиновича (нині – один з лідерів Опозиційного блоку) до незаконних поставок зброї в «гарячі точки» – від Балкан до Іраку. За словами Вульфа, «є інформація про те, що вони поставляли стрілецьке озброєння і важке озброєння руху «Талібан» і «Аль-Каїді». Остання, до речі, отримувала зброю і від Семена Могилевича.

5. Атомний король

Derkach-Andryi3-500x311

В 2000-х Андрій Деркач, на той час президент «Енергоатому», спробував реалізувати амбітний проект – узяти під контроль усю «атомку» України. 29 грудня 2006 року за рішення уряду Януковича було створено Державний концерн «Укратомпром», до складу якого увійшли заводи енергомашинобудування та інститути, що проектують блоки АЕС. Очолив новостворений концерн, звісно, сам Андрій Деркач. За словами президента Віктора Ющенка, схема Деркача передбачала, що в подальшому стратегічні підприємства, які увійшли до складу концерну мали бути приватизовані – всупереч законам, які забороняли продаж стратегічних підприємств.

У грудні 2007-го прем’єр Юлія Тимошенко скасувала постанову про створення «Укратомпрому». У червні 2008-го керівництво уряду звинуватило Деркача у тому, що на посту керівника «Енергоатому» він скоїв фінансові зловживання на суму 3,6 млрд. грн.

6. Політичний хамелеон

"Помаранчевий" Андрій Деркач після перемоги Ющенка

“Помаранчевий” Андрій Деркач після перемоги Ющенка

Деркач – депутат ВР останніх шести скликань. І кожного разу набирав іншого політичного окрасу. В його партійному портфоліо – блок «За єдину Україну»,  партії «Трудова Україна», Соціалістична партія, партія «Справедливість» і, звісно, Партія регіонів, яку він двічі представляв у ВР.

16 січня 2014 року голосував за так звані «диктаторські закони», ставленики Деркача на Сумщині возили «тітушок» у Київ на боротьбу з Майданом. А вже через кілька місяців Деркач активно підтримував на виборах Петра Порошенка. Зараз перебуває у групі «Воля народу», яку сформував із депутатів-бізнесменів покійний волинський олігарх Ігор Єремеєв.

7. Господар Сумщини

У ході місцевих виборів 2015 року уся країна спостерігала, як нащадок роду Терещенків Мішель вів нерівну боротьбу за пост мера Глухова проти ставленика Андрія Деркача. Проти Терещенка брутально застосовували адмінресурс, провокації, але попри все він зумів перемогти увесь ресурс «смотрящого» за Сумщиною.

У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко

У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко

«Деркач був прокучмівський, потім проющенківський, потім проянуковичівський. Зараз він говорить, що він пропорошенковский. У будь-якому випадку він вважає, що Сумщина – його королівство. І ми робили кампанію проти системи Деркача, який зараз контролює все-все на Сумщині. Губернатор (Микола Клочко – НБРУ) – це людина Деркача, прокурор – людина Деркача, міліціонери – люди Деркача, ректор університету (Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка» – НБРУ) – людина Деркача, головний лікар – людина Деркача. На Сумщині школа-інтернат не може поміняти жінку, яка прибирає кімнати, без дозволу Деркача», – заявляв Мішель Терещенко.

Деркач справді дуже агресивно реагує на спроби зазіхнути на його королівство. У 2012 році міліція затримала на 72 години кандидата від ВО «Свобода» Артема Семеніхіна, який балотувався в одному окрузі з Деркачем. Його примушували написати зізнання та явку з повинною у справі про шахрайство, пригрозивши, що заарештують його дружину, а дитину віддадуть у дитячий будинок. За словами Семеніхіна, присутній на допиті начальник районного відділу відверто заявив, що «це справа політична, з метою залякати і скомпрометувати українських націоналістів». Тоді ж невідомий молодик навідався до батьків «свободівця», заявивши, що їм разом з сином потрібно в ноги кланятися і просити пробачення в Андрія Деркача, якщо не хочуть «отримати рештки тіла свого сина». Невідомий наголосив, що Деркач має безмежний вплив як у органах влади, так і в кримінальному середовищі.

У 2015 році 33-річний Артем Семеніхін впевнено переміг на виборах мера Конотопа. Схоже, Сумщина добряче втомилася від свого «короля»…

8. Липовий кандидат наук

Андрій Деркач гордиться наявністю шести (!) дипломів – п’ять з яких після навчання у Академії КДБ, мабуть. А також статусом кандидата юридичних наук. Свого часу дисертацію Деркача уважно проаналізувало «Дзеркало тижня». Мотивацію Деркача видання визначило відразу і точно: «Андрію Деркачу, президентові НАЕК« Енергоатом», генеральному директору державного концерну «Укратомпром» не дають спокійно спати лаври «проффесора» Януковича, кандидата економічних наук «надзвичайного» міністра Н. Шуфрича та іже з ними. І вирішив він, що для нормального самовідчуття перебування в списках партії відомих учених-регіоналів, і до того ж перебуваючи (поки ще) при великих фінансових потоках, необхідно використати унікальну можливість поповнити їхні ряди».

«Смішним розділом автореферату для спеціалістів є наукова новизна отриманих нашим героєм результатів. Виявляється, дана робота «є першим самостійним комплексним дослідженням, яке присвячене теоретичним та практичним проблемам контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки». Але найсмішніше в дисертації Деркача, на думку «Дзеркала тижня», це наступне: «Серед особистого внеску автора в наукову новизну відзначаються уточнення понять «ядерна безпека», «радіаційна безпека» і обґрунтування необхідності приведення у відповідність з приписами міжнародно-правових актів понять «ядерна установка», «ядерний матеріал», «ядерна шкода». Інакше кажучи, Андрій Деркач банально собі привласнив лаври впровадження наукової термінології, яка використовувалася задовго до нього.

9. Друг Росії

Крім дисертації Андрій Деркач написав і кілька книг. Серед них – «Україна і Росія: Випробування дружбою». Дружба з Росією – улюблена тема політика. Свого часу він навіть заснував у парламенті депутатське об’єднання «У Європу разом з Росією», секретарем якого, до речі, став відомий українофоб Дмитро Табачник. Деркач навіть пропонував зробити цю фразу девізом української зовнішньої політики, стверджуючи, що євроінтеграція України без Росії неможлива. Цікаво, що однойменний розділ на особистому сайті Деркача зараз видалено.

10. Православний олігарх

Андрій Деркач разом із Вадимом Новинським та Петром Порошенком входить до числа так званих «православних олігархів» – групи великих бізнесменів, які спонсорують УПЦ Московського патріархату і суттєво впливають на внутрішнє життя цієї конфесії, а також дбають про її інтереси в Україні. Точніше, стежать, щоб вона не надто відходила від генеральної лінії, визначеної у Москві. «Цікава деталь: підозріло часто по праву руку від Порошенка у всіх церковних ініціативи чомусь постійно виникає відомий гарант інтересів Московського патріархату в Україні – Андрій Деркач», – зазначає відомий релігіє знавець Катерина Щоткіна.

Про вагу Деркача у середовищі Російської православної церкви свідчить такий промовистий факт: у 2004 році він був єдиним політиком, який брав участь у чаюванні Володимира Путіна у митрополита Володимира, коли президент РФ відвідував Києво-Печерську лавру.

У січні 2009 року Андрій Деркач був одним з небагатьох мирян – делегатів Помісного собору Російської православної церкви, яких допустили до участі у виборах патріарха РПЦ. Тоді, нагадаю, обрали патріарха Кіріла – ідеолога «руского міра».

Derkach-Andry5-500x354

Деркач активно лобіював обрання одіозного митрополита Онуфрія главою УПЦ МП, з яким його пов’язують давні дружні стосунки. Саме такий предстоятель потрібен і Москві, і Деркачу, який є противником будь-якої автокефалії УПЦ МП і виступає за тіснішу інтеграцію з Москвою.

***

Власне, після усього сказаного виникає лише одне запитання – що така людина досі робить в українському парламенті. Хоч і відповідь на нього теж очевидна.


Сергій Ружинський, Національне бюро розслідувань України



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: