Сообщения с тегами ‘Віктор Пилипишин’

Свободівець Юрій Левченко запропонував ввести кримінальну відповідальність за кнопкодавство

knopkodavam-ni1-500x312

 

З трибуни Верховної Ради України нардеп від ВО «Свобода» Юрія Левченка прозвучав заклик стежити за діями депутатів як Верховного, так і місцевих рад, щоб на кожних наступних виборах не повторювали власних помилок, вибираючи різних негідників. Про це повідомлє sprotiv.org.

«Парламентарі шляхом кнопкодавства „Опозиційного блоку“ та групи „Відродження“ протягнули два закони про сприяння забудовникам, що посилить вакханалію будівельної мафії. Попри мої звернення до спікера Андрія Парубія з вимогою переголосувати ці питання, він проігнорував порушенням регламенту», — зазначив Юрій Левченко з приводу голосування депутатів парламенту.

«Мало хто знає, але у Київраді обранці пішли далі — депутати більшості Кличка, фракції БПП та „Єдність“, навчили голосувати своїх помічників. Так, 27 жовтня на сесії Київради замість депутата Ігоря Кісільова з „Єдності“ голосував довірена особа та помічник Віктора Пилипишина В’ячеслав Боядін. На відео чітко видно, як депутат Яловий дає вказівку своєму помічнику голосувати, після чого показує на нього пальцем і хизується перед своїми колегами, мовляв, як ми гарно всіх надурили», — повідомив свободівець.

Цей В’ячеслав Боядин до того ж є помічником на громадських засадах депутата Верховної Ради від БПП, яка нам постійно розповідає про нові принципи і європейську Україну”.

«Я наполягаю на кримінальній відповідальності цих людей, бо вони порушили не один закон кримінального кодексу.
Такі дії, на думку парламентаря, це тотальне знущання над українцями, і щоразу владі вдається перевершити саму себе. Жодні закони не зупинять заможних ділків, поки люди їх обиратимуть», — додав Юрій Левченко.

Хто вбивав майданівця Юрія Вербицького. Розслідування. 2 фото

Verbicskyi-Yuryi1

 

22 січня 2013 року рано вранці на путівці неподалік від села Гнідин Київської області перехожі знайшли тіло чоловіка. Спочатку правоохоронці «не виявили у померлого слідів насильницької смерті». І озвучили версію, що невідомий 40-45 років помер від переохолодження. Але місцеві жителі обурилися і підняли шум, адже у загиблого руки були зв’язані скотчем. Завдяки цьому і стало відомо, що тіло належить зниклому напередодні вченому — 50-річному Юрію Вербицькому.

Львівський сейсмолог був на Майдані трохи більше тижня. У ніч на 21 січня отримав поранення ока. Активісти за наполяганням медиків зголосилися відвезти його в офтальмологічне відділення Олександрівської лікарні на вул. Шовковичній.

Близько четвертої години ранку Вербицький та Ігор Луценко під’їхали до будівлі медустанови. Вони зайшли до відділення, але їх звідти силоміць витягли з десяток міцних спортсменів. Погрожуючи вбивством, вони заштовхали активістів у мікроавтобус «Тойота Хай-Ейс» і відвезли в невідомому напрямку. Пізніше слідству стане відомо, що меж Києва бандити не покидали. Били і катували Вербицького в гаражі № 247 по вул. Зрошувальної, 2 (район Рембази).

Юрія жорстоко били тільки за те, що він говорив українською. При цьому обзивали «западенцем» і «бандерівцем». Після, покаліченого чоловіка вивезли в Бориспільський район і викинули в лісопосадці. Активіст на той момент був ще живий, але самостійно піднятися він не міг — ноги були перебиті. Другого потерпілого, Луценко, висадили неподалік від дачного кооперативу «Іскра». Це поруч із селом Проців.

Через три місяці, у квітні 2014-го, в МВС повідомили, що затримали трьох осіб, причетних до вбивства активіста. Але досі ніхто не сидить, тому що головний підозрюваний у цій справі зник. Щоправда, перед цим суд відпустив його під домашній арешт. Всього там проходить 13 підозрюваних, всіх вдалося вичислити завдяки мобільним телефонам. За версією слідства, майже всі вони зараз знаходяться в Росії чи на території окупованого Криму. Це теж вдалося дізнатися з «історії» їх телефонних переговорів. Відомий навіть номер одного з убивць — 79307256520.

Verbicskyi-Yuryi-vbivci1-500x374

Всіх «тітушек» привезли до Києва і зняли для них житло. За свої звірства, а епізод з Вербицьким, швидше за все, не поодинокий, вони отримували зарплату. У декількох постановах Печерського суду, який розглядає цю справу, фігурує адреса офісу їхнього ватажка Олексія Чеботарьова — вул. Почайнинська, 4, корпусу «А» і «Е». На карті цей старовинний двоповерховий будинок значиться як територія Іллінської церкви Московського Патріархату на Подолі.

У МВС кажуть, що до вбивства причетна банда кримінальників і спортсменів, яку очолював — 45-річний Олексій Чеботарьов. Про нього відомо, що має велике кримінальне минуле. А при Януковичі він став партнером виробників горілки, співвласником футбольного клубу і учасником благодійних проектів разом з міністром Захарченко, Клюєвим, Азаровим, Арбузовим та іншими людьми втікача гаранта. У розшук Чеботарьова оголосили тільки в липні 2014-го.

Другий підозрюваний, за версією слідства, 46-річний Віктор Зубрицький. Він — керівник медіахолдингу Контакт і екс-продюсер каналу «112». Правда, сам Зубрицький свою причетність до злочинів і зв’язку із збіглим міністром МВС Юрієм Захарченко заперечує. Тим не менш, його теж шукають — з квітня 2014-го.

Киянин 46-річний Володимир Неживов — начальник служби безпеки Чеботарьова. Безпосередньо він інструктував тітушек і керував викраденням. Його ім’я «засвітилося» на сайті ЦВК, як довіреної особи кандидата в депутати Олексія Дудника, по скандальному 223 округу. Тоді у «свободівця» Юрія Левченка буквально силою вирвав перемогу одіозний Віктор Пилипишин. Шукати Нежівова почали в квітні 2014-го.

42-річний Микола Якубович родом із Білої Церкви Київської області. У місті всі знали, що їхній земляк «працює» на стороні режиму Януковича.

«Якубович Микола — ГАНЬБА нелюдам, які заробляють на крові людей загиблих на Майдані від рук „тітушек“! Вони постачали „тітушек“ в Київ», — писали в соцмережах місцеві і викладали фото Миколи. Записи датовані ще 22 лютого 2014. У розшук Якубовича оголосили 17 квітня 2014-го.

33-річний Олександр Ляхович жив у селі Шкарівка Білоцерківського району. Він разом з Миколою Якубовичем під час виборів в 2013-му теж були довіреними особами «технічного кандидата» Олександра Бурлі по тому ж, багатостраждальному, 223-му округу.

23-річний Микола Богдан родом із села Хвилівка Чернігівської області. Відомо, що він серйозно займався боксом. Брав участь у міжнародних турнірах. І є майстром спорту України з боксу. Навчався у спортивному училищі в Броварах.

Дмитру Щукину — 28. Він жив у Дніпропетровську. У соцмережах у нього багато фотографій з київського Хрещатика. Також, він любив фотографуватися біля церков. Про себе пише, що працює в охороні. Любить бойовики і шансон.

37-річний Сергій Мисливий жив у селі Андрушівка Житомирської області. Останнє відоме місце роботи — директор Держпідприємства «Ковалівський спиртовий завод» в Чернігівській області.

24-річний Юрій Таран займався футболом і деякий час значився в дитячій юнацько-спортивній школі олімпійського резерву. Грав у ФК «Дарниця». У базі Інтрепола його шукають за «викрадення людей».

Олександру Тендіту — 34 роки. Він жив у Харкові, зараз там залишилися його батьки. Вони, до речі, великі шанувальники «русского мира». Батько «лайкає» в соцмережах фото з Наталією Поклонською та розміщує на своїй сторінці «фотожаби» з Арсенієм Яценюком.

27-річний Віктор Тиднюк — це та людина, яку затримали. Киянин охоче співпрацював зі слідством. Дав свідчення на всіх своїх подільників. А після того, як був випущений під домашній арешт, втік. В інтернеті є старі резюме Віктора, він шукав роботу водієм на 4 тис. грн. І скоріше за все він і був за кермом «бусика», на якому викрадали Вербицького і Луценка.

Катерина Гук, Національне бюро розслідувань України

Війна на 217-му окрузі: тітушки Столара проти добровольців Білецького. 3 фото

Stolar217-1Несподіванку на дострокових парламентських виборах приніс 217-й округ у Києві. Доки всі придивлялися до 223-ї ОВК, де назрівав двобій Віктор Пилипишин vs Юрій Левченко, сюрпризи прийшли з київської Оболоні.

Більшість спостерігачів відзначає – вибори на 217-му окрузі були доволі брудними. Застосований найрізноманітніший арсенал технологій – від банальної «чорнухи» проти опонента і підкупу виборців, до заміни IT-спеціалістів і спроби зламу системи «Вибори» у серверній. І це не рахуючи класичних тітушок з «Утюг-ТВ» і озброєних молодиків, які нібито поблизу одного з торгових центрів видавали гроші за «правильне» голосування.

Сюрпризи почалися ще 25 жовтня 2014 року, коли голова ОВК висловив недовіру адміністраторам комп’ютерного набору, оскільки кандидат у депутати Турчінов(не плутати з Турчиновим, головою Верховної Ради) подав скаргу на IT-працівників, як нібито «у ручному режимі здійснили розподіл керівних посад без забезпечення рівномірності територіального розподілу». Вже наступного дня, коли з’ясувалося, що пломби на двох комп’ютерах були зірвані,голова ОВК вирішив повідомити на широкий загал про подання вищезгаданої скарги. Після перерви у засіданні, о 16:00, комісія постановила, що скарга не відповідає вимогам закону про вибори, як результат – «старі» адміністратори  залишилися виконувати свої обов’язки.

Крім того, зранку під ОВК приїхало близько 10 «тітушек», які представилися «Громадською вартою Оболоні» і хотіли «допомогти» міліції охороняти будівлю комісії. Водночас, низка спостерігачів наголошували на тому, що організатором створення так званої «Громадської варти» виступав кандидат-самовисуванець Вадим Столар. Невідомих забрала міліція для встановлення осіб.

Епопея із невідомими борцями за чесні вибори продовжилася ввечері. О 19:00 на виході зі станції метро «Оболонь» міліція затримала групу осіб,  в яких був при собі арсенал зброї. Судіть самі: 3 автомати Калашникова, 7 магазинів до них,  набої та бронежилети. Затримання проводили бійці батальйону «Азов» разом з працівниками Оболонського РУ МВС.  Представники Андрія Білецького (комбат «Азову» і головний опонент Столара на окрузі – Ред.) взагалі заявили про «200 озброєних осіб», затриманих на території округу.

Stolar217-2

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков,  своєю чергою, повідомив про спробу втручання у систему «Вибори». На ОВК прибули правоохоронці разом із працівниками СБУ для затримання голови комісії. В результаті його забрали до Центрвиборчокму, а під приміщення ОВК приїхала ледь не справжня армія. Для профілактики – щонайменше два автобуси міліціонерів та один автобус бійців батальйону «Миротворець». Ситуація розрядилася.

Північ, вхід до ОВК. На ґанку нервово палять члени комісії. Поруч походжають добровольці з автоматами. На під’їздах до комісії – працівники ДАІ. Голова досі не повернувся.

«О, ви, журналісти, найцікавіше пропустили. Треба було вдень приїжджати, коли тут екшн відбувався. До нас СБУ приходило, начебто затримувати голову комісії. Поспілкувалися з ним, нас опитали. Хоча, знаєте, не було помітно бажання хоч когось затримувати. Зараз він (голова комісії – Ред.) у ЦВК. Здається, пояснення дає. А в нас тихо і спокійно», – докурюючи, говорить один з членів ОВК.

До нас підходить один з добровольців, просить попити води.

«Тітушки тут були. По голові б їм так надавати, щоб мало не здалося. Хай спробують сунутись! А взагалі з цікавого у нас лише автобус, який на дорозі застряг. Довелося штовхати», – ділиться «цікавинками» боєць Микола.

Тим часом, автобуси з міліцією знялися, лишивши охороняти приміщення лише добровольців.

«Хто не такий страшний? Залиште залізяки у транспорті, там поки можна відпочити всередині на лавках. Все тепліше, ніж знадвору. Тут зимно», – показуючи на автомати, каже його колега Ігор.

У приміщенні комісії прохолодно. На дерев’яних лавах куняють спостерігачі, частина ж членів ОВК вирішила урвати хвилину сну. Спали, здебільшого, неподалік обігрівача, закутавшись у пледи.

«Першими до нас підуть спецдільниці. Там зовсім смішна кількість виборців. Пара десятків десь. Але ми почати не можемо – голови комісії немає», – пояснювали члени ОВК.

Повз кімнату засідань пронесли термос із кавою. Спостерігачі від командира «Азову» Білецького були роздратовані. Комісія явно затягувала роботу.

OVK217-2014-1

Близько третьої ночі з’явилися перші дільниці. Втім, члени ОВК погрузли у справжніх шекспірівських роздумах – хто має керувати засіданням і чи приймати протоколи.

«Пропоную оголосити технічну перерву в засіданні на 30 хвилин до прибуття голови. Хто за?» – бадьоро запропонував заступник очільника ОВК.

«Не тягніть час! Сідайте вже працювати!» – схопилися представники Білецького.

«У комісії немає ключів доступу до системи «Вибори». Вони не можуть протоколи перевірити по базі», – включилася у диспут спостерігач від Комітету виборців України.

Знову зависла пауза. У центрі кімнати, перед столом, заваленим мішками з бюлетенями, ніяково сиділо четверо членів ДВК. У двері вже рвалися наступні. Аби швидше здатися, відбути бюрократію і піти відпочивати. Зарано.

«Ну що, як вам у порівнянні з 2012-м роком?» – питає знайомий, Володимир, з яким два роки тому спостерігали за виборами у 215-му окрузі. Тоді, на парламентських виборах, він перераховував бюлетені і добре пам’ятає тітушек Галини Гереги.

«Веселощі у нас були ввечері. А зараз тихо і спокійно. А згадайте – тоді на дільниці Гереги-Іллєнка вже бійки почалися, голови комісій закривалися у туалетах… одним словом – «м’ясо», – відсьорбуючи каву з одноразового стаканчика, пустився у роздуми він.

В цей час екс-регіонал  Столар визнавав свою поразку. У кімнаті поряд із залою засідань члени ОВК «пресували» представника КВУ. Точніше, просили допомогти із засіданням і пояснити, як почати роботу без порушення закону.

«Зрозумійте! Я була вашим тренером до початку виборів. Моя робота завершилася, коли вам відчитали останній тренінг. На цьому все. Зараз я просто спостерігач», – пояснювала представник КВУ.

«Гаразд. Всі до зали», – із безнадією в голосі проговорив заступник голови. ОВК рушила на робочі місця.

«Кандидат Столар визнав уже свою поразку. Шановні куплені члени комісій. Можете просто виконувати свою роботу. Нічого не потрібно фальсифікувати», – сміючись, зверталися до ОВК представники Білецького.

Раптово заступник голови зізнався, що має замало досвіду для ведення засідань. Почали шукати кандидата-добровольця. За якихось три хвилини заміну знайшли і робота поволі почала набирати обертів. Тут же з’ясувалося, що члени ДВК, які вже встигли впасти у летаргійний сон, не знають, які партії та яких кандидатів вони представляють. На додачу, протокол по мажоритарці заповнили з помилками. Тож їх розвернули назад. Допрацьовувати. Наступні кілька комісій вилетіли через порушення: «здаватися» приїхало три особи замість чотирьох.  Тут же з’явився і голова, який взяв керівництво процесом до своїх рук. Місця за столом зайняла чергова ДВК. На годиннику була четверта ранку.

«Ви в курсі, що ви на своїй дільниці КПУ представляєте?» – скептично звернулася комісія до одного с членів ДВК.

«Та ні, Правий сектор я представляю», – ніяково відказав той.

«А за даними ЦВК ви – від комуністів. Отака нестиковка. І чому всі нам брешуть?» – із сумом промовила жінка за ноутбуком, перевіряючи членів комісії.

«І це належно запаковані бюлетені?» – показуючи присутнім скручений і перемотаний скотчем папір, риторично питав Володимир кривлячись, немов від зубного болю.

«Там нам не вистачило мішків. Ми його так змотали. А що було робити?» – пішла в наступ голова ДВК.

Врешті, після нетривалих суперечок вирішили бюлетені прийняти.

Тим часом починалися проблеми на інших дільницях.

«Як не приїхали? Яке таксі викликати? Я вам зараз дам «свою машину»! За вами мають приїхати. Машина, разом з охороною. З міліцією! І тільки так ви можете залишити територію ДВК!» – роздратовано пояснював своїм підопічним чоловік за столом окружкому.

«Так, я в курсі про їхні проблеми. Хай розбираються самі. Дорослі!» – радилися його колеги біля дверей.

«Там на 510-й дільниці, будете сміятися, секретар, голова комісії та його заступник печатку не поділили. Їх багато, вона одна. Б’ються зараз. Я серйозно. Можете сходити й подивитись. Тут зовсім поряд», – побачивши зацікавлений погляд, пояснив хлопець біля дверей.

«Я прошу перерахунку голосів!» – раптом сказав представник Білецького.

«Знову рахувати?» – в очах бувалих членів з 215-ї читався справжній фізичний біль.

«А які підстави?» – спитав голова ОВК.

«Дивне розходження по соціології. Столар якось дуже сильно на цій дільниці виривається вперед. Ми хочемо подивитись, чи дійсно в нього така кількість голосів «за», – підтримали інші спостерігачі. Втім, комісія відмовила.

«Розходження на користь Білецького у більшості прийнятих ДВК – до 200 голосів на нашу користь. А тут, раптом, все навпаки. Хоча, не думаю, що тут на окрузі вже буде щось страшне відбуватися», – ділилися думками спостерігачі Білецького.

Шоста. За вікном жеврів ранок. ОВК поволі працювала, приймаючи протоколи, відправляючи комісії на уточнення та «пробиваючи» дані по незламаній системі «Вибори». У коридорі утворився натовп. Хтось був одинадцятим, хтось – лише тридцять третім. Бувалі ДВКшники спали на дерев’яних лавах, підклавши під себе мішки з документацією. Раз по раз на подвір’я бігали палити чоловіки. Частина членів ОВК пішла відпочивати.

«Кворум у нас є. Для чого нам тут усім вісімнадцятьом сидіти? Піду відпочивати, потім заміню когось», – пояснювала Тижню низенька білявка. Кутаючись у клітчастий плед.

«Не штовхаємось! Ми всіх записуємо!» – наводили порядок міліціонери.

Починався звичайний, тихий робочий післявиборчий день.

Станіслав Козлюк, Національне бюро розслідувань України

Пилипишина подвесили за яйца на золотом крючке?

Уже без малого полтора года суд рассматривает дело по обвинению экс-главы Шевченковской РГА Виктора Пилипишина в злоупотреблении служебным положением. Обычно заседания либо переносятся, либо занимают максимум два часа времени и откладываются еще на месяц. 26 марта 2013 года, заседание традиционно скомкали. А на предыдущем слушании, 25 февраля, суд побил собственный рекорд, допросив аж двух свидетелей. Уложились в 30 минут.

Складывается впечатление, что скорость рассмотрения уголовных дел в отношении бывших чиновников напрямую зависит от каких-то потусторонних факторов. К примеру, дело Пилипишина продвигается ни шатко ни валко, и конца ему не видно, хотя ничего радикально сложного в нем нет. Нет сотен пострадавших, которых надо опрашивать, нет десятков мудреных экспертиз. Напомним, экс-чиновник обвиняется в незаконной передаче в частную собственность домов на проспекте Победы. То есть — во вверенном ему Шевченковском районе Киева. По версии следствия, нанесенный столичной общине ущерб составил более 15 млн гривен.

В апреле 2011-го прокуратура Киева возбудила в отношении Пилипишина уголовное дело. В июне того же года следствие было закончено. Тогда сложностей или какой-либо необходимости в продлении сроков ни у милиции, ни у прокуратуры не возникло.

«Два дома по проспекту Победы были частью выгодного для общины города инвестиционного договора, заключенного еще предшественником Пилипишина, — сообщил тогда журналистам прокурор Киева Анатолий Мельник. — А он, став главой Шевченковской РГА, существенно его изменил. В результате бывший жилой дом и здание вечерней школы по мизерной остаточной стоимости перешли в частные руки, не говоря уже о рыночной стоимости земли под ними в 10 млн гривен. Район и город той выгоды, которая изначально закладывалась в этот инвестиционный проект, не получили».

В этом деле интересен только один момент — отсутствие достаточной информации. О делах других политиков известно практически все, и даже то, что не имеет к ним прямого отношения. А тут только скудное упоминание каких-то двух незаконно приватизированных зданий и голословное заявление самого Пилипишина о фальсификации. Никаких фактов, аргументов, деталей. После очередного заседания Голосеевского суда журналисты попытались выяснить позицию политика, но тот отказался что-либо комментировать до окончания суда. А это, как видно, перспектива далекая и весьма размытая.

Взглянуть на дело Пилипишина под новым углом помогает информация об отставке 4 февраля трех глав РГА в Киеве. Свои посты покинули в Голосеевском районе — Александр Незнал, в Святошинском — Сергей Рюмшин и в Подольском — Петр Матвиенко. В мэрии сразу же пошли разговоры, что возглавить Подольский район может не кто иной, как Виктор Пилипишин. Комментировать эти предположения политик отказывается тоже. Мол, подождите официальной информации и все того же решения суда.

Но все дело в том, что решения может и не быть. Затяжные процессы нередко означают, что целью уголовного преследования является пребывание политика или бизнесмена в таком вот подвешенном состоянии, когда тот становится управляемым, ручным. Назначение на должность вкупе с незакрытым уголовным делом свидетельствовало бы о том, что Пилипишин на крючке. Так что остается ждать, пока три столичных района получат новых руководителей.

А дело Пилипишина будет слушаться снова и снова. Планируется допрос свидетеля обвинения, который упорно игнорировал последние заседания. Кстати, в отличие от участников процесса, политические противники подсудимого экс-чиновника в суд ходят, как на работу. Напомним, на выборах в парламент основным соперником Пилипишина в 223 округе был свободовец Юрий Левченко. По сей день прокуратура не может разобраться во всех фальсификациях, имевших место в этом округе. И победитель так и не установлен.

Так вот, о месте в парламенте, похоже, уже забыли оба кандидата, но взаимная неприязнь никуда не делась. Около двух десятков человек с символикой «Свободы» пикетируют здание Голосеевского райсуда всякий раз, когда проходят слушания по делу Пилипишина. Требуют справедливого вердикта, что, по их мнению, означает сурового. После одного из заседаний активисты заблокировали машину Пилипишина, настаивая, чтобы он вышел из авто и ответил на вопросы пикетчиков и журналистов. Политик заперся в салоне и выдержал осаду, не сказав ни слова.

Стоит ли говорить, что судят политика вовсе не за то, за что, возможно, и стоило бы. Так, по утверждениям источников, Пилипишин, будучи главой райгосадминистрации, вместе с коллегами реализовал чердаки и подвалы во всем Шевченковском районе. 27 декабря 2001 года Киевсовет принял решение №208 «О формировании коммунальной собственности территориальных общин районов города Киева». В приложении к решению содержался список объектов этой самой собственности. Практически все дома в столице оказались в списке, несмотря на то, что практически все они находилась в совместной собственности жильцов.

После этого райсоветы принялись утверждать списки подлежащих приватизации объектов. Среди них оказались почти все подвалы и чердаки, на самом деле принадлежащие жильцам многоэтажек. Но, проигнорировав позывы мыслить логично, Главное управление коммунальной собственности Киева начало издавать приказы об оформлении права собственности на эти объекты. Так подвалы, в которых расположены коммуникации домов, стали вдруг нежилыми коммерческими помещениями, которые стало возможным продавать.

Если отвлечься от того, что эти объекты не должны были подлежать продаже в принципе, их реальная стоимость в докризисное время могла быть заоблачной. Собственно, она и была таковой, но бюджеты от приватизации получили гроши. А деньги, полученные от добросовестных покупателей, судя по всему, делили чинуши. Возглавляемый на тот момент Пилипишиным Шевченковский район стал лидером по «раздаче слонов». И сегодня едва ли не в каждом подвале там расположены рестораны, магазины, салоны красоты. В свое время этим вопросом заинтересовалась нардеп Анна Герман. В подвале ее дома в 2006-м открыли паб. По мнению депутата, незаконно. Кроме того, владельцы питейного заведения спилили деревья и построили летнюю площадку. Жители обратились к Пилипишину, но были посланы куда подальше. Обратилась к главе РГА и сама Герман. Не помогло и это. «Я не заплатила ему денег, и он не сделал ничего», — прокомментировала депутат.

Но на коммунальные подвиги Пилипишина прокурорские предпочли внимания не обращать, ибо это не самый удобный повод для удержания крупной рыбы на крючке. Слишком много было бы сложностей, слишком много возни. И замять дело в рекордно сжатые сроки, при необходимости, вряд ли бы вышло. А так болтается человек между новой должностью и тюрьмой, и никто не знает, куда он угодит раньше…

 

Елена Розвадовская, Национальное бюро расследований Украины

 

Мафіозі Пилипишина продовжать судити 26 березня

У засіданні суду у справі екс-голови Шевченківської райадміністрації Києва Віктора Пилипишина оголошено перерву до 26 березня 2013 року через неявку свідків звинувачення, повідомляєНаціональне бюро розслідувань України.

25 березня на засіданні суду надавали свідчення двох свідків захисту, які проводили ревізійну та аудиторську перевірку діяльності Пилипишина на посаді глави райадміністрації.

Сам Пилипишин був присутній на суді, однак категорично відмовмився давати свідчення Він заявив, що начебто дасть свідчення після допиту всіх свідків. Він також відмовився коментувати журналістам розгляд справи, а також чутки про його призначення головою райадміністрації.

Оскільки свідок з боку держобвинувачення не з`явився на засідання, суддя Голосіївського суду Микола Дідик оголосив перерву на невизначений термін.

Під час засідання перед будівлею суду проводили мітинг близько 20 прихильників ВО «Свобода». Активісти вимагали, щоб він вийшов до громадськості та журналістів і відповів на всі питання, що цікавлять, однак, Пилипишин так і не вийшов з машини.

До речі, на сторінку Пилипишина в Фейсбуці після судового засідання посипалося багато запитань, через що екс-чиновник певно вирішив «залягти на дно» та 26 лютого 2013 року видалив свій аккаунт у фейсбуці.

Нагадаємо, Пилипишина звинувачують у зловживанні службовим становищем (ч. 2 ст. 364 КК України). Зокрема, Пилипишина звинувачують у незаконній передачі в приватну власність одному з товариств будинків на проспекті Перемоги, в результаті чого завдано збитків київській громаді на суму понад 15 млн.грн.

У квітні 2011 року прокуратура Києва об`єднала дві кримінальні справи за звинуваченням Віктора Пилипишина в одне провадження, а у вересні 2011р. передала цю справу до Голосіївського суду.

На початку лютого 2013 повідомлялося, що Пилипишина планують призначити головою однієї з київських райадміністрацій.

 

Пилипишин: “Своя задница – пэрэдусим!”

Виктор Пилипишин уже давно никого не стесняется. Еще возглавляя Шевченковскую районную государственную администрацию, он смело показывал всему миру свою голую задницу. Люди в шоке молчали, увлеченные экстраординарным зрелищем, а тем временем ловкий чиновник цинично потрошил коммунальную собственность.

Для начала Пилипишин, как спрут, опутал семейным бизнесом все финансовые потоки в районе. Фирмы Пилипишиных «Пассат» и «Украфлора» поставляли району рассаду и детское питание за бюджетные миллионы. Частные жэки под крылышком вороватого чиновника грели карманы хозяев, пока в квартирах зимой батареи оставались холодными, несмотря на оплаченные жильцами счета по завышенным тарифам. Независимые органы самоорганизации населения Пилипишин уничтожил, как угрозу своей власти и серым схемам наживы за счет киевлян.

Войдя в раж, Пилипишин принялся распродавать недвижимое имущество, вверенное ему как должностному лицу. Понятно, что деньги уходили в левый карман.

Типичный пример таких махинаций – бедствие на улице Чапаева. ООО «У хромого Пола», входящее в бизнес-империю днепропетровского миллионера В.Костельмана, приобрело в этом доме подвал площадью 276 кв. м за 300 тысяч у.е. Сделка стала возможной в результате незаконного отчуждения этого вспомогательного помещения у его законных хозяев — жильцов дома бывшим главой Шевченковской райгосадминистрации В.Пилипишиным еще в 2006 году. О том, что ни подвал, ни придомовая территория им не принадлежат, жильцы узнали только в апреле 2011 года, когда дом содрогнулся от подземных работ, грузовики начали вывозить из подвала грунт, а во дворе засуетились строители. Никаких разрешительных документов на строительные работы ООО «У хромого Пола» не имело, но правоохранительные органы почему-то закрыли глаза на повреждение дома и жалобы жильцов.

 

Лакомым куском для Пилипишина стала недвижимость на проспекте Победы. Он передал частным структурам здание действующей вечерней школы № 5 и жилой дом. По данным следствия, начатого органами прокуратуры, это нанесло ущерб бюджету столицы на сумму в 15 млн грн. Испуганный перспективой сесть на 6 лет, Пилипишин слег с инфарктом, а затем… принялся «договариваться» с правоохранителями!

Видимо, выяснилось, что зарвавшийся чиновник умеет делиться. Потому что следствие забуксовало, дело еле дошло до суда, который совсем не торопится выносить приговор.  Тем временем Пилипишин успешно тянет лапы к депутатскому мандату, который даст ему столь желанную для каждого вора неприкосновенность. То есть, надежную, как броня, защиту от уголовной ответственности.

Надо сказать, к такому варианту Пилипишин готовился давно. Все время пребывания у власти он формировал позитивное общественное мнение о себе сомнительными методами.

Бывший депутат Шевченковского райсовета Татьяна Ошкодер рассказывает, что Пилипишин не постеснялся повесить свои портреты на детских площадках, установки которых добилась именно она.

Через общественные организации «Кыяны пэрэдусим» и «Диты пэрэдусим» прикармливались мелкими подачками лояльные избиратели из числа малообеспеченных. Позднее ему удалось – можно только догадываться, какой ценой – заполучить беспрецедентное судебное решение, санкционирующее подкуп избирателей во время выборов.

Этот шедевр юридической казуистики имеет свою историю. Пилипишин думал, будто он единственный «реальный кандидат», по его олигархическим меркам, на округе. О том, что Пилипишин «не видит себе соперников», хвасталось в судебных кулуарах его доверенное лицо по фамилии Боядин. Он, наверное, мечтал про легкое и приятное прохождение в парламент. Но тут нашла коса на камень: единственный из всех формально конкурирующих кандидатов, Вадим Гладчук, публично заявил о намерении «остановить столичного мафиози». Кстати,лишь один Гладчук записал в своей официальной избирательной программе, что после избрания создаст парламентскую следственную комиссию для расследования преступлений Пилипишина. Гладчук останавливал машины с халявным чаем и крупами для избирателей от Пилипишина и привел в суд десятки свидетелей циничной покупки голосов малоимущих.

Видно, Пилипишину пришлось сильно потратиться на то, чтобы из каждого такого скандала выходить сухим из воды. После этого, наверное, чайному олигарху пришло в голову, что дешевле купить раз и навсегда индульгенцию на подкуп избирателей в Центризбиркоме и судах. Такова предыстория скандального разрешения Пилипишину подкупать избирателей, которое ни в какие ворота не лезет, кроме широких ворот нашего «неподкупного» правосудия.

Кстати, название общественной организации Пилипишина «Кияни передусім» одновременно зарегистрировано как торговая марка. Кроме того, Пилипишин приватизировал строчку из гимна Киева – ему принадлежит торговая марка «Києве мій» – а также зарегистрировал брэнд «Киев – это я».

В общем, Пилипишин готов вступить в права владения городом и не боится привлечения к уголовной ответственности. Он, наверное, думает, что всё куплено и все будут плясать под его дудку. Осталось только выяснить, что на это скажут 28 октября настоящие хозяева столицы, киевляне.

 

Юлия Турбаевская, Национальное бюро расследований Украины

 

Навіщо Пилипишин незаконно збирає персональні дані про виборців?

Екс-глава Шевченківської райдержадміністрації Віктор Пилипишин, проти якого торік порушили аж дві кримінальні справи (через незаконне відчуження), «замахнувся» на ще одну статтю Кримінального кодексу – 182 (порушення недоторканності приватного життя)…

Як з`ясувалося, 20 вересня 2012 року в адміністративній будівлі на вулиці Мельникова, 83-а (Будинок культури Київського мотоциклетного заводу) екс-глава Шевченківської райдержадміністрації організував зустріч з виборцями житлового масиву «Сирець».

У напівпорожньому клубі відразу новоспечений кандидат у нардепи намагався «завалити» виборців своїм запитанням: мовляв, чи знаєте ви про те, хто від вашого округу раніше був обраний депутатом Верховної Ради? І тут же «незлим тихим словом» згадав про Валерія Лебедівського, якому довірили парламентський мандат ще десять років тому. Отже, за версією екс-глави району, люди повинні обирати лише того, кого добре знають і пам’ятають. Себто «дорогого Віктора Петровича». Того самого, який на минулих виборах-2007 пройшов до парламенту за партсписком блоку Литвина, але  потім від свого депутатства відмовився. А тепер, бачте, знову закортіло…

Цього разу Петрович намагався «порадувати» людей уже не продпайками, а численними календариками, брошурками,  газетками та журналом про історію… «твого дворика». І все було б нібито й нічого, якби не одне «але». Під час зустрічі у клубі пан Пилипишин раптом захопився збиранням… персональних даних виборців (!).

Такий «хід конем» був зроблений дуже хитро (і підступно). Спочатку «люди Пилипишина» записували домашню адресу і прізвища всіх, хто прийшов до Будинку культури мотоциклетного заводу. А потім виявилося, що й цього замало: ще потрібно було власноручно заповнити спеціальний листочок під назвою «Поставте своє запитання Віктору Пилипишину». Отож, щоб отримати відповідь, кожен виборець повинен був особисто написати своє прізвище, ім`я та по батькові, а також вказати домашню адресу. У самому низу цієї «бумаженції» дрібним шрифтом (щоб люди не бачили?) написано: «Заповнюючи цю анкету, даю згоду на опрацювання та використання моїх персональних даних згідно Закону України «Про захист персональних даних».

Відразу відчувається «рука майстра», який два роки тому «захистив» кандидатську дисертацію на тему «Принципи виборчого права України: теорія і практика забезпечення». Але! Незважаючи навіть на таку приписку (про буцім-то добровільну згоду виборця за пилипишинським сценарієм), пан-юрист все-таки пішов на свідоме (чи не свідоме) порушення законодавства.

Спеціально для Петровича (як «заслуженого юриста України») нагадуємо: згідно зі статтею 4 Закону України «Про захист персональних даних», власником (чи розпорядником) бази персональних даних «можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи – підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону».

Виникає питання: відповідно до якого закону і з якою метою новоспечений кандидат у нардепи «оброблятиме» інформацію про жителів Шевченківського району? Окрім того, варто пам’ятати, що персональні дані – це конфіденційна інформація (згідно з ч. 2 ст. 21 Закону «Про інформацію»).

Хто і коли уповноважував вельмишановного пана Пилипишина збирати конфіденційну інформацію про киян?

З юридичної точки зору (невже пан юрист і цього не знає?) за такі діяння передбачена кримінальна відповідальність згідно статті 182 КК (порушення недоторканності приватного життя):
«1. Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, – караються штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи, – караються арештом на строк від трьох до шести місяців або
обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк».

Безсумніву, такі дії екс-глава району вчинив (і, очевидно, вчинятиме й надалі) неодноразово: наклад пилипишинської «анкети» для жителів Сирця – 500 примірників (згідно з її вихідними даними). Таким чином, методи його «ходження в народ» потрібно кваліфікувати за ч.2. ст.182 КК: від трьохмісячного арешту до п’ятирічного ув’язнення.

Та чи ж відреагують на це правоохоронні органи й судді, які й досі не покарали обвинуваченого екс-главу району за незаконне відчуження майна під час його знаходження при владі?

На жаль, як бачимо реалії дещо інші: суддя Окружного адміністративного суду Києва Кузьменко відмовив кандидату у народні депутати України Вадиму Гладчуку (мажоритарний округ №223) в задоволенні позову проти підкупу виборців Віктором Пилипишиним (котрий «задобрював» людей продуктовими наборами, прикриваючись православним святом).

Але є ще один суд — народний, який винесе свій вирок Пилипишину в останню неділю жовтня…

 

Юлія Турбаєвська, Національне бюро розслідувань України

 

Пилипишин пойман на подкупе избирателей – В. Гладчук. 5 фото. Видео

Избирателями Шевченковского района г. Киева при поддержке кандидата в народные депутаты Украины, редактора оппозиционного интернет-издания «Спротив» Вадима Гладчука пресечен подкуп избирателей в «общественной приемной» одиозного кандидата-мажоритарщика, экс-председателя Шевченковской райадминистрации и фигуранта уголовного дела о расхищении коммунального имущества Виктора Пилипишина.

В. Гладчук рассказывает: «Около половины двенадцатого мне позвонили избиратели и сообщили, что в приемной Пилипишина по адресу ул. Елены Телиги, 27-А бесплатно раздают чай, крупы и чашки с нанесенным типографским способом именем Пилипишина. Как известно, это преступление – подкуп избирателей. Я немедленно выехал на место преступления и вызвал милицию. На месте я застал такую картину: раздают эти подарки из общественной приемной Пилипишина, откуда выходят бабушки с полными пакетами «Кияни передусим. Виктор Пилипишин», в которых просвечиваются коробки с чаем, кружки и конфеты.

Потом подъехала машина с полным кузовом чая в специальных упаковках, продуктами и с агитацией за Пилипишина. Вначале милиционеры даже не хотели протоколировать выявленный факт бесплатной раздачи избирателям пачек чая с агитационными надписями Пилипишина. Мне по-издевательски заявили, что чай скоропортящийся продукт и поэтому, мол, его изымать нельзя. Мы засняли все улики и общение с милицией на видео. Пришлось даже жаловаться по телефону 102 на незаконные действия милиции. Только после этого начали предприниматься какие-то меры к пресечению подкупа избирателей. Во всяком случае, раздача чая и чашек временно приостановлена», сообщил Гладчук.

На фото кандидат В. Гладчук демонстрирует пакеты с чаем с фамилией Пилипишин

Комментируя заявление пресс-службы В. Пилипишина о том, что «в приемную кандидата в депутаты по округу № 223 Виктора Пилипишина ворвались представители милиции», В. Глачук заявил, что его оппонент сильно преувеличивает активность милиции. По мнению Гладчука, на факт подкупа избирателей Пилипишиным правоохранители реагировали корректно, «даже чересчур корректно».

На фото доверенное лицо Пилипишина, которое отказалось пустить милицию в помещение, где хранятся пайки

«Я видел, что милиция проводила дознание по моему заявлению о преступлении строго в рамках своих законных полномочий. Более того, как по мне – спустя рукава. Все нормы законодательства о защите частной собственности были соблюдены, никто не запрещал милиции осматривать место преступления. Безграмотные с правовой точки зрения и вообще аморальные заявления о том, что распространение кружки и пакетированного чая с агитационной символикой Виктора Пилипишина стоимостью 8 гривен за кружку и 5 гривен за пачку чая якобы не является подкупом избирателей я оставлю на совести завравшейся пресс-службы Пилипишина, которая, к тому же, сделала мне услугу, потому что этим мой оппонент фактически признался в преступлении» – отметил В. Гладчук.

Підкуп виборців Віктором Пилипишиним

Кандидат в нардепы Вадим Гладчук намерен подать иск к Виктору Пилипишину, чтобы факт подкупа избирателей был официально установлен судом: «Это, по крайней мере, будет основанием для предупреждения и привлечения к административной ответственности. Снять его с регистрации, к сожалению, это не поможет, потому что вначале на Пилипишина должно быть заведено еще одно уголовное дело о подкупе избирателей, срочно расследовано и передано в суд для постановления приговора. Успеют ли наши правоохранительные органы привлечь к уголовной ответственности Пилипишина до того, как он подкупит достаточное количество избирателей, чтобы прикрыться мандатом нардепа – это вопрос уже к их профессионализму и порядочности. Если по громкому делу о приватизации домов на проспекте Победы волынка тянется уже год, даже не знаю, можно ли надеяться на доведение до приговора дела о подкупе избирателей», иронизирует В. Гладчук.

 

Сорока

 

Мафіозі Пилипишин живе у автомобілі? Декларація

Екс-голова Шевченківського району Києва, кандидат у народні депутати Віктор Пилипишин за минулий рік не заробив жодної копійки.

Такі дані містяться в його декларації, поданій до Центральної виборчої комісії.

Так, згідно з документом, лідер ГО «Кияни передусім!» жив минулий рік утриманцем у дружини, дохід якої за минулий рік становить 294 тисячі 559 гривень (з них зарплата – 42 тисячі 86 гривень).

Пилипишин не має жодного житла, але має у власності автомобіль Toyota Land cruiser.

Так само , не має житла і його родина – дружина та донька.

Водночас Пилипишин веде активне життя, про що пише на своїй сторінці Facebook. Зокрема, постить фото з різноманітних пікніків, вечорів дитячої творчості. Крім того, на цих заходах Пилипишин роздає традиційні перед виборами пакети.

Раніше повідомлялося, що прокуратура Києва передала до Голосіївського районного суду кримінальну справу проти колишнього голови Шевченківської райдержадміністрації Києва Віктора Пилипишина за обвинуваченням в зловживаннях службовим становищем. Пилипишин обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України – перевищення влади чи службових повноважень. Йому інкримінується перевищення службових повноважень при передачі у приватну власність одному з суб’єктів господарювання будинків на проспекті Перемоги у столиці загальною вартістю більш ніж 3220 кв. м, чим нанесено збитки територіальній громаді міста Києва на суму більш ніж 15 млн. грн. Згідно з Кримінальним кодексом, за вчинення такого злочину передбачено покарання 6 років позбавлення волі.

Відбувати покарання Пилипишин не збирається, тому й тягнеться до депутатського мандату, щоб стати «недоторканним» і уникнути кримінальної відповідальності.

Національне бюро розслідувань України

 

В 223 округе за Пилипишина агитировали на средства его зятя Ялового – чиновника райгосадминистрации?

Кандидат в народные депутаты по мажоритарному избирательному округу № 223 (Киев, Шевченковский район) Вадим Гладчук просит прокуратуру района привлечь к уголовной ответственности руководителя аппарата Оболонской районной госадминистрации Константина Ялового к уголовной ответственности. По мнению  редактора  оппозиционного интернет-издания «Спротив», известного столичного общественного активиста и политика Вадима Гладчука, в действиях Ялового усматриваются признаки преступления, предусмотренного статьей 157 Уголовного кодекса Украины.

Как отмечается в заявлении о преступлении, направленном Вадимом Гладчуком в прокуратуру Шевченковского района столицы,  «19.08.2012 г. руководитель аппарата Оболонской районной в г. Киеве государственной администрации, государственный служащий Яловой Константин Владимирович, по его собственному признанию во время заседания Окружного административного суда города Киева 29.08.2012 г., организовал и профинансировал мероприятие «празднование Яблочного Спаса» на углу улиц В. Пика и Тешебаева в Шевченковском р-не Киева, бесплатную раздачу яблок, меда, чая, сладостей и агитационной продукции с надписью «Киевляне прежде всего. Виктор Пилипишин».

В заявлении Вадим Гладчук отмечает, что на данное мероприятие граждане предварительно приглашались объявлениями, в которых одним из организаторов фигурировал кандидат в народные депутаты, баллотирующийся по мажоритарному избирательному округу № 223 Виктор Пилипишин. «Константин Яловой — зять Виктора Пилипишина. Поэтому очевидно, что подкуп избирателей осуществлялся по мотивам помощи родственнику с целью выиграть выборы», — отмечается в заявлении Вадима Гладчука.

Как говорится в документе, «в ходе мероприятия раздавались подарки и со сцены звучали призывы голосовать за Пилипишина». При этом Вадим Гладчук указывает, что подтвердить данные факты могут многие свидетели, часть которых уже дали свои показания в суде. Также факты подкупа подтверждены фотосвидетельствами.

«Циничность бывшего руководителя Шевченковского района, к несчастью для шевченковцев решившего баллотироваться в народные депутаты  не знает предела. Для того, чтобы оправдаться перед судьями Окружного административного суда Киева и продолжить участвовать в выборах он готов подвести под уголовную статью своего близкого родственника», отметил в комментарии журналистам Вадим Гладчук.

По его убеждению «история, наскоро состряпанная Виктором Пилипишиным чтобы избежать наказания за подкуп избирателей шита белыми нитками. В первую очередь должен вызвать, как минимум удивление тот факт, что чиновник Оболонской райадминистрации организует праздник для жителей Шевченковского района. Было бы логичнее и не вызывало вопросов, если бы г-н Яловой провел мероприятие в Оболонском районе», — отметил Вадим Гладчук.

По его мнению, правоохранительные органы дадут надлежащую оценку изложенным фактам. «Как известно, за ходом выборов в Украине внимательно наблюдают в ЕС, США. Уверен, что правоохранительные органы не станут покрывать людей, злостно нарушающих законодательство, а потому дадут надлежащую оценку изложенным мною фактам», сказал Вадим Гладчук.

 

«Сорока»



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: