Сообщения с тегами ‘Гладчук’

Гладчук оскаржив до суду незаконне підвищення цін на хліб у Києві. Документ

Опубликовано: Лютий 2nd, 2015
На фото Вадим Гладчук у адміністративному суді Києва

На фото Вадим Гладчук у адміністративному суді Києва

 

До Окружного адміністративного суду міста Києва

Позивач:    Гладчук Вадим Федорович
[email protected]

Відповідач:     Київська міська державна адміністрація
вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044
тел. (044) 1551
[email protected]

Третя особа:     ПАТ «Київхліб»
вул. Межигірська, 83, м. Київ, 04080
Тел./факс: (044) 277-70-31

ПОЗОВНА ЗАЯВА
про зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди

30 січня 2015 року позивач придбав у магазині ПАТ «Київхліб» за адресою вул. Е. Потьє, 4 батон «Київський» ціною 5 грн 50 коп., хліб «Пшеничний» ціною 5 грн 48 коп, хліб «Український» ціною 6 грн 80 коп.

З новинних повідомлень на офіційному сайті відповідача та в ефірі міського телеканалу «Київ» позивачу відомо, що між Київською міською державною адміністрацією та ПАТ «Київхліб» наприкінці 2014 року укладено інвестиційний договір, відповідно до якого ПАТ «Київхліб» має зафіксувати на три роки такі ціни на соціальні сорти хліба: «Український» – 5,25 грн, «Пшеничний» – 4,05 грн і батон «Київський» – 4,15 грн.

Владні управлінські функції Київської міської державної адміністрації із регулювання цін на хліб передбачені п. 12 додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» у зв’язку із п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про ціни і ціноутворення». Такий спосіб регулювання, як установлення фіксованих цін, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 13 цього Закону. Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону, громадяни України мають право оскаржити в суді неправомірні дії державних органів та органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання і вимагати відшкодування завданих їм збитків у разі реалізації товарів з порушенням вимог законодавства про ціни і ціноутворення.

Оскільки ПАТ «Київхліб» реалізовано хліб позивачу за цінами, вищими за фіксовані, це підтверджує бездіяльність Київської міської державної адміністрації, яка не забезпечила належне регулювання цін на хліб у м. Києві. Викликає сумнів і законність установлення фіксованих цін на хліб у місті Києві не шляхом видання адміністративного акта, а шляхом укладення інвестиційного договору з суб’єктом господарювання, навіть обраним на конкурсних засадах, оскільки внаслідок таких дій регуляторний вплив обмежується лише одним суб’єктом господарювання, що не передбачено діючим законодавством.

Внаслідок незаконних дій (регулювання цін у спосіб, не передбачений ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» – шляхом проведення конкурсу та укладення інвестиційного договору) та бездіяльності (невиконання обов’язків із регулювання цін, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548, незабезпечення дотримання контрагентом за інвестиційним договором оприлюдненого рівня фіксованих цін на хліб) Київської міської державної адміністрації позивачу було завдано шкоди, обсяг якої позивач обчислює як різницю між фіксованими і реальними цінами на хліб у сумі 4 (чотири) гривні 33 коп.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 11 КАСУ суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Для з’ясування в суді змісту та законності інвестиційного договору між відповідачем та третьою особою вважаю за необхідне витребувати цей договір.

Враховуючи викладене, а також на підставі ст. 56 Конституції України

ПРОШУ:

1. Відкрити провадження в цій адміністративній справі та витребувати у Київської міської державної адміністрації та ПАТ «Київхліб» як доказ у справі копію укладеного між ними інвестиційного договору, яким фіксуються ціни на хліб.

2. Зобов’язати Київську міську державну адміністрацію вчинити певні дії, а саме, забезпечити шляхом застосування регуляторного та адміністративного впливу на ПАТ «Київхліб» приведення у відповідність роздрібних цін на хліб для населення до фіксованих цін на соціальні сорти хліба, які були оприлюднені на офіційному сайті Київської міської державної адміністрації і встановлені інвестиційним договором між Київською міською державною адміністрацією та ПАТ «Київхліб» («Український» – 5,25 грн, «Пшеничний» – 4,05 грн і батон «Київський» – 4,15 грн.).

3. Зобов’язати Київську міську державну адміністрацію, ідентифікаційний код 00022527, відшкодувати Гладчуку Вадиму Федоровичу шкоду, заподіяну незаконними діями та бездіяльністю органу державної влади, в сумі                                          4 (чотири) гривні 33 копійки.

2 лютого 2015 року

Перелік документів та інших матеріалів, що додаються:
–    Чек, що підтверджує покупку хлібу.
–    Роздруківка з сайту КМДА.
–    Роздруківка з сайту ТРК «Київ».
–    Копія довіреності, що підтверджує повноваження представника позивача.
–    Квитанція про сплату судового збору.
–    Копії позовної заяви з додатками для відповідача та третьої особи.

Рубрики Гладчук Вадим Теги: , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Гладчук оскаржив до суду незаконне підвищення цін на хліб у Києві. Документ

Генпрокурору Пшонке заварят одноименную кашу с дохлой рыбой? 3 фото

Опубликовано: Вересень 20th, 2013

В селе Бобрица, расположенном в Киевской области, местные жители жалуются на неприятный запах, доносящийся из местного пруда: в нем зафиксирована массовая гибель рыбы из-за сильного загрязнения воды и браконьерской ловли при помощи взрывных устройств.

«Забирье» на всех «забило»

19 сентября 2013 года местные жители обратились со своей жалобой к известному журналисту Вадиму Гладчуку –  редактору оппозиционного интернет-изданияsprotiv.org и лидеру всеукраинского объединения «Молодежь – надежда Украины».

В результате журналистского расследования выяснилось, что «виновниками торжества» являются работники печально известного ОАО «Забирье», занимавшиеся незаконным проведением земельных работ (гидронамывом песка) на водном объекте. Благодаря этим деятелям сельский пруд был спущен, а в яме, образовавшейся в результате гидронамывов, прогремели мощные взрывы.

В связи с этим Вадим Гладчук был вынужден обратиться c письменным заявлением в Киево-Святошинский райотдел милиции. Хотелось бы верить, что правоохранительные органы не будут играть в молчанку и привлекут виновников к уголовной ответственности.

 

 

С юридической точки зрения, действия преступной «гидры намывов» подпадают под ч.2 ст. 242 Уголовного кодекса («Нарушение правил охраны вод»): действия, которые повлекли «массовую гибель объектов животного и растительного мира или другие тяжкие последствия, — наказываются ограничением свободы на срок до пяти лет или лишением свободы на тот же срок».

Также следует напомнить, что из-за уголовных «проделок» акционерного общества «Забирье» может произойти падение уровня воды, причем не только в колодцах села Бобрицы, но и близлежащих населенных пунктов. Ведь согласно закону физики в сообщающихся сосудах (в данном случае – в колодцах) однородная жидкость (вода) устанавливается на одном и том же уровне.

Вполне возможно, что без необходимого количества воды рискуют остаться не только местные жители, но и «птицы высокого полета». В частности, генеральный прокурор Виктор Пшонка: его дача находится в соседних Гореничах. И если, к примеру, почтенному Виктору Павловичу вдруг заблагорассудится покупаться и/или отведать каши с одноименным названием (которая, кстати, является очень полезной для организма человека), то ему, скорее всего, придется заказывать водовоз из самой столицы.

Следует напомнить, что в прошлом году в правоохранительные органы тоже поступали сообщения о незаконных гидронамывах песка на пруду в том же селе Бобрица. Одним из активных инициаторов по расследованию этого дела тогда выступал кандидат в народные депутаты Украины Вадим Гладчук, который баллотировался по 223 избирательному округу столицы (Шевченковский район Киева). При его активном участии Партия Народный порядок вместе с всеукраинским объединением «Молодежь – надежда Украины» и жителями Киево-Святошинского района провели 3 августа 2012 года возле Генпрокуратуры митинг c требованием – привлечь к уголовной ответственности представителей акционерного ПАТ «Забирье» (за организацию и проведение незаконной добычи песка).

Осторожно, особо опасные хищники!

К сожалению, в прошлом году на аналогичные требования не отреагировали ни генпрокурор Пшонка, ни тогдашний нардеп-регионал Мельник (тот самый, что удрал из Украины), ни киевский губернатор, «видный» член Партии регионов Анатолий Присяжнюк (тот самый, что уничтожил 90-летнюю газету «Киевская правда» и превратил ее журналистов в безработных).

А тем временем жители села Бобрица вынуждены ограничиваться печальной ролью свидетелей незаконных гидронамывов на пруду, построенном еще в 60-е годы прошлого века. Специально для главного милиционера страны Захарченко и генпрокурора Пшонки напоминаем: сей пруд имеет уникальную экосистему (некоторые растения занесены в Красную Книгу). Много лет этот водный объект являлся излюбленным местом постоянного отдыха и рыбалки как для местных жителей, так и для гостей села. Вокруг пруда расположено немало жилых домов, которым грозит разрушение (если преступная «гидра намывов» будет продолжать свои разрушающие действия). Еще год назад в местных колодцах начал падать уровень воды, которая изменила свои вкусовые качества и цвет.

В сельсовете утверждают, что работники «Забирье» имеют документы, которые дают право только на разведение рыбы. Они обещали расчистить озеро, а на самом деле уже намыли тысячи тонн песка. Водное зеркало (водоем) разрушили, а песок сбросили прямо в прибрежной полосе. К сожалению жалобы жителей (в управление экологии и природоохранную прокуратуру) оказались безрезультатными.

 

 

В общем, все идет к тому, что преступная гидра власти и впредь намерена покрывать преступную гидру намывов. А тем временем ситуация на сельском пруду продолжает ухудшаться. Неужели органы внутренних дел и прокуроры ждут, когда пострадают люди?

Впрочем, удивляться нечему. В стране полным ходом идет хищническое уничтожение государственного достояния – земельных и водных недр. Государству наносятся многомиллиардные убытки, а песочные «старатели» в лучшем случае могут отделаться лишь легким испугом, в худшем – небольшим штрафом (!). К примеру, если КамАЗ песка продают за несколько тысяч гривен, то виновника (в случае задержания) могут оштрафовать на несколько сотен, т.е. размер ущерба в десятки раз больше, чем наказание за него.

Царящий беспредел приводит к непоправимому урону подводной жизни: некоторые виды рыб — уже на грани исчезновения. Они ведь идут нереститься на мелководье (где глубины не превышают двух метров), а там уже вовсю ведутся варварские гидронамывы, приводящие к образованию глубоких ям. Из-за «песчаной Сахары» рыбы попадают в искусственно созданный экологический капкан. И все эти чудовищные преступления против природы совершаются ради небольшой кучки бандитов, привыкших жить «по понятиям».

Зачем же, спрашивается, нашему народу такая антинародная власть?

 

Евгения Овдиенко, Национальное бюро расследований Украины

 

Рубрики Кримінал Теги: , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Генпрокурору Пшонке заварят одноименную кашу с дохлой рыбой? 3 фото

Псевдожурналіст та екс-вертухай Тарас Чорноіван може знову потрапити до Стрижавської колонії?

Опубликовано: Вересень 19th, 2013

Новина про затримання Тараса Чорноівана, власника і редактора газети «Тарасова правда», за вимагання 400 тисяч гривень з одного із персонажів своїх публікацій, мене абсолютно не здивувала. До цього все йшло, відколи «Тарасова правда» почала обливати помиями чи не всіх відомих вінничан: Порошенка, Домбровського, Мовчана, Гройсмана… Дехто називав це — «просто бізнес». Нормально, так?

Здивувало інше. Чому цього не сталося раніше і яка вражаюча купа «гівносайтів» для мочилова «клієнтів» знаходилась на вилучених міліцією серверах.

Що це за вінницький Вікілікс і хто такий цей Чорноіван, спитаєте ви. Ну, по-перше, зовсім не Wikileaks, а Чорноівана навіть місцеві журналісти не знали ще кілька місяців тому. Вперше до медіа бувший зонівський вертухай прибився, коли випускав пробютівську газетку «Від А до Я». Після чого заробляв уже т.з. «говносайтами» (по змісту контенту)– taras-ua.com, ord-02.com, forumtp.net та інші.

Схема «бізнесу» проста, як двері в сільському клубі – банальне мочилово репутації. На створених сайтах розміщується усіляка «заказуха» та копіпаст матеріалів про учасників різних конфліктів — рейдерських, економічних, політичних, партійних. Хочеш, щоб матеріал зник, бо ж в інтернеті й ділові партнери, і діти твої ходять — плати. За відгуками жертв шантажу, зняття однієї статті з одного сайту оцінюється в 500 доларів, «стопінг (це таку «бізнес-назву» придумали для нерозміщення інформації по конкретній людині чи організації) — 3.000 доларів на рік.

«Против тех, кто отказывается заплатить, начинается массовая информационная атака – количество грязных статеек растет, как снежный ком», — описується схема Чорноівана на сайті obozrevatel.com.

Щоправда, в цьому т.з. бізнесі, як у відомому анекдоті «є нюанс». Заробляють найбільше «попередники», які першими придумали схему і сформували «ринок» викидів компроматів та псевдокомпроментуючої інформації. Чорноівану, схоже, діставалися лише відсотки за розміщення чужого компромату від центрових чорнушних сайтів та випадкові підробітки, як от з горілчаним олігархом Черняком, який тупо башляє всім медіа-кілерам, щоб не тиражували негативу від конкурентів. Втім, судячи з того, що матеріали про Черняка вже довгий час висіли в топі «Тарасової правди», навіть він забив на вінницького «говномета».

Тому Чорноіван намагався підсидіти «попередників» в стилі порушника конвенції синів лейтенанта Шмідта із «Золотого теленка» — Паніковського, який промишляв на чужій території, за що й був побитий. Чорноівана теж уже били і не виключено, що «свої». Класика.

Просто як збірників анекдотів читаються образи цих кадрів один на одного, коли вони відкрито розказують, хто у кого шапку вкрав. Так, наприклад, сайт «Тема» в матеріалі «Тарас Чорноиван с «Тарасовой правды» ворует чужие тексты» скаржиться, що він поцупив статтю про зятя «приватівського» мілліардера Боголюбова: «Чернявский оперативно оплатил снятие материалов с сайтов, да вот с единственным ресурсом номер не прошел: сайт «Тарасова правда» снимать не согласился. Нет-нет, дело тут не в принципиальности. Руководитель сайта Тарас Чорноиван, тихо сидя в провинции, ничего самостоятельно не производит – работает чисто в стиле «копи-паст». Просто с Чернявского потребовали больше денег, чем он хотел заплатить. Тот взял паузу, а «Тарасова правда», дабы поторопить клиента, вывесила на главной странице баннер со ссылкой на статью, ему посвященную».

«Антикорупційний портал» теж скаржиться, що «Cкандальный журналист Тарас Черноиван – вор и преступник!» А чому, бо «копирует материалы наших авторов без ссылки на первоисточник». Один з авторів навіть додумався викласти в інтернет свою переписку з Чорноіваном щодо «підтримки теми, про яку з ним не домовлялись»…

«— Исходное сообщение —
От кого: «Oleksandr Rul»
Кому: [email protected], [email protected]
Дата: 10 января 2013, 12:01:26
Тема: vid Oleksandr Rul
На вашому сайті розміщено матеріал про «конверти», скопійований з мого сайту: www.viky.com.ua До того ж без дозволу. У даний час матеріал втратив свою актуальність, тому прошу видалити його.
———Відповідь1: 10 січня 2013, 12:36:29
Тарасова Правда
1 вариант) http://natribu.org
2 вариант) 1000$».
Якщо хто не знає, natribu.org — це «Официальное представительство НАХ@Й в интернете. Сюда посылают@».

До речі, місцеві герої публікацій — Домбровський, Порошенко, Мовчан, Гройсман – теж відправляли Чорноівана в район все тих же трьох букв. Як у відомому фільмі, — «піратам викупу не платимо».

Це я до того, що не потрібно робити з Чорноівана якогось суперпупермедіакіллера, хоч він і розхвалював себе таким іншим журналістам. Ні разу Чорноіван не Петров-«Люмпен», і навіть не Гладчук.

Тому вражаючі як для Вінниці відкупні у 400 тисяч викликали б запитання у будь-якої міркуючої людини. Чому така сума, якщо на ринку заказух, згідно рейтингу «Продажних ЗМІ та редакторів», одна стаття оцінюється не дорожче 800-2000 доларів. Але Чорноіван вирішив, що це удача – от поперло, так поперло…

За офіційною версією Чорноіван вимагав 400 тисяч гривень за зняття з сайту провокаційних статей щодо ректора одного із вузів (неофіційно називають В.Мороза). Ректору виписали кілька рахунків на зазначену суму нібито за надання рекламних послуг. Під час спроби зняти з рахунку першу проплату в розмірі 100 тисяч Чорноівана й затримали.

Коли дехто каже, що це могла бути дійсно реклама, фахівці не просто сміються, вони пацтолом. Не ті ресурси в Чорноівана для розміщення реклами, і не ті гроші. На таку суму можна надрукувати цілу фуру макулатури і всю Вінницю заклеїти своїм фейсом – на 500 бігбордів по 100-200 доларів оренди з друком вистачить, і я навіть не знаю, чи є в місті така кількість носіїв.

Тому, мабуть, насправді Чорноіван мав справу з «троянським» посередником, який навіть не торгувався. А вінницький «Паніковський», як це часто буває з райцентрівськими провінціалами та бувшими мєнтами, від жадібності розкрив варєжку і подумав, що впіймав за хвіст золоту рибку, яку обдере до останньої луски. Чим це закінчилось – ви вже знаєте.

Далі з деталями схеми шантажу і вимагання розбиратимуться слідчі. Заодне з’ясується, можливо, і хто фінансував «Тарасову правду».

  • А також, хто був замовником безпрецедентної чорнухи під час виборів у Вінниці по 11-му округу і чи не Чорноіван друкував оті лже-газетки.
  • Імена журналістів і копірайтерів, які копіювали та перелицьовували чорнуху, — до речі, декого з цих анонімів я знаю і не дивуюсь, що від них смердить лайном навіть в соцмережах.
  • В якому вузі і чи наймав студентів для інтернет-троллінгу на форумах інших сайтів.
  • Можливо, хоч постфактум висловляться нарешті національні сили щодо намагань Чорноівана порівнювати себе з Тарасом Шевченко, портрет якого він розміщував на логотипах своєї газети та сайту поряд із власним зображенням.
  • І врешті, чи посадять Чорноівана? Порушена кримінальна справа за ч.2 ст. 189 Кримінального кодексу (вимагання, що завдає значної шкоди потерпілому) передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. А враховуючи «вертухаївську» кар’єру Чорноівана у Стрижавській колонії, опинитись по той бік колючки для нього вкрай критично.

Чому я пишу це, спитаєте, чого це мене торкає?

Тому, що проблема навіть не в грошах, які Чорноіван намагався вибивати з «багатеньких буратін». Цим займаються, зрештою, і багато структур та установ в законі. Але такі чорноівани, експлуатуючи образ журналіста й прикриваючись ним, підривають своїм інформаційним тероризмом та рекетом рештки довіри до справжніх ЗМІ та місії мас-медіа.

Тому ні я, ні жоден із знайомих журналістів і не говорять наразі про фахову солідарність. Тому що Чорноіван – це псевдожурналіст, який дискредитує саме поняття цієї професії. Він і йому подібні ніколи не займались і не збираються займатись журналістикою, як соціальною комунікацією між людьми та владними й іншими інституціями.

Ви бачили на цих говносайтах приміром скаргу рядової людини на тариф водоканалу і редакційний розбір польотів з тими ж комунальниками, коментарями чиновників. А ось вам фіг! Їх цікавлять виключно відомі персони, що турбуються власним реноме і тому нервово реагують, коли їх починають спеціально обливати брудом, щоб потім, за певну суму, запропонувати послуги по «зачистці» таких статей в інтернеті.

Приведу простішу аналогію. До вас додому приходить сантехнік зробити профілактику унітазу. Але замість чистки труб він просто затикає брудним лантухом нижній стояк і за надцять хвилин з вашого туалету починають фонтанувати «аналізи» сусідів зверху. Ви в шоці, а сантехнік стоїть в закоцяних чоботах на вашому улюбленому килимку в коридорі із слідами євроремонту, чухає такими ж закоцяними руками потилицю й натякає, що є в нього «одна імпортна прокладка», все ще можна поправити. І ви за ту «прокладку» вже готові заплатити, як за італійську душову кабіну, бо ж потік лайна плюскотить уже на порозі вашої спальні…

Сантехнік такий довго на роботі втримався б, скажіть? А от Чорноіван навіть бригадиром став і рулить цілою бригадою «унітазних мастєров», які влаштовують говнопотопи. Яке співчуття може бути до них у професійних журналістів? Після цих «мастєров» люди бояться взагалі мати справу з редакціями, мовляв, ви там усі такі.

Ні, на щастя, не всі. Принаймі поки що. Сподіваюсь, що даний прецедент стане уроком хоча б для тих молодих колег, що подались копірайтерами в деякі новостворені агенції. Хлопці з дівчатами, не пиляйте гіляку, на якій сидить сьогодні вся наша інтернет-спільнота.

 

Юрій Пархомчук, Національне бюро розслідувань України

 

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Псевдожурналіст та екс-вертухай Тарас Чорноіван може знову потрапити до Стрижавської колонії?

Біля Ради протестували проти оподаткування нерухомості та впровадження валютного податку. 2 фото

Опубликовано: Грудень 4th, 2012

Біля Верховної Ради 4 грудня 2012 року зібралося близько 10 громадян з плакатами та гучномовцями. Вони протестували проти введення податку на обмін валют, а також оподаткування нерухомості.

Протестувальники тримали плакати: «Ні новому податку на нерухомість», «Ні введенню грабіжницького валютного податку», «Спочатку європейські зарплати, а потім нові податки».

За словами організатора акції редактора опозиційного часопису «Спротив» Вадима Гладчука, вони мають намір продовжувати акцію протесту «до того часу, поки депутати не відмовляться від ідеї введення нових податків».

Говорячи про наслідки введення нових податків, активіст наголосив, що оподаткування нерухомості призведе стагнації економіки та «до згортання будівництва».

Він також вважає недоцільним оподаткування валютних операцій зазначивши, що Україна і так є світовим лідером за кількістю податків — українці платять 135 податків.

 

 

Нагадаємо, глава Національного банку Сергій Арбузов вважає за необхідне прийняття Верховною Радою законопроекту № 11433, внесеного депутатом від фракції Партії регіонів Віталієм Хомутинніком, що передбачає введення 15% збору до Пенсійного фонду з продажу фізичними особами готівкової іноземної валюти.

16 листопада депутати Верховної Ради, голова комітету з питань фінансів, банківської справи, податкової та митної політики В.Хомутиннік зареєстрував у парламенті законопроект № 11433, що передбачає введення збору в ПФ з продажу фізособами готівкової валюти у розмірі 15% суми угоди.

20 листопада В.Хомутиннік відкликав цей законопроект для доопрацювання.

 

Рубрики Гладчук Вадим Теги: , , , , , , , , Коментарів немає

Пилипишин: “Своя задница – пэрэдусим!”

Опубликовано: Вересень 30th, 2012

Виктор Пилипишин уже давно никого не стесняется. Еще возглавляя Шевченковскую районную государственную администрацию, он смело показывал всему миру свою голую задницу. Люди в шоке молчали, увлеченные экстраординарным зрелищем, а тем временем ловкий чиновник цинично потрошил коммунальную собственность.

Для начала Пилипишин, как спрут, опутал семейным бизнесом все финансовые потоки в районе. Фирмы Пилипишиных «Пассат» и «Украфлора» поставляли району рассаду и детское питание за бюджетные миллионы. Частные жэки под крылышком вороватого чиновника грели карманы хозяев, пока в квартирах зимой батареи оставались холодными, несмотря на оплаченные жильцами счета по завышенным тарифам. Независимые органы самоорганизации населения Пилипишин уничтожил, как угрозу своей власти и серым схемам наживы за счет киевлян.

Войдя в раж, Пилипишин принялся распродавать недвижимое имущество, вверенное ему как должностному лицу. Понятно, что деньги уходили в левый карман.

Типичный пример таких махинаций – бедствие на улице Чапаева. ООО «У хромого Пола», входящее в бизнес-империю днепропетровского миллионера В.Костельмана, приобрело в этом доме подвал площадью 276 кв. м за 300 тысяч у.е. Сделка стала возможной в результате незаконного отчуждения этого вспомогательного помещения у его законных хозяев — жильцов дома бывшим главой Шевченковской райгосадминистрации В.Пилипишиным еще в 2006 году. О том, что ни подвал, ни придомовая территория им не принадлежат, жильцы узнали только в апреле 2011 года, когда дом содрогнулся от подземных работ, грузовики начали вывозить из подвала грунт, а во дворе засуетились строители. Никаких разрешительных документов на строительные работы ООО «У хромого Пола» не имело, но правоохранительные органы почему-то закрыли глаза на повреждение дома и жалобы жильцов.

 

Лакомым куском для Пилипишина стала недвижимость на проспекте Победы. Он передал частным структурам здание действующей вечерней школы № 5 и жилой дом. По данным следствия, начатого органами прокуратуры, это нанесло ущерб бюджету столицы на сумму в 15 млн грн. Испуганный перспективой сесть на 6 лет, Пилипишин слег с инфарктом, а затем… принялся «договариваться» с правоохранителями!

Видимо, выяснилось, что зарвавшийся чиновник умеет делиться. Потому что следствие забуксовало, дело еле дошло до суда, который совсем не торопится выносить приговор.  Тем временем Пилипишин успешно тянет лапы к депутатскому мандату, который даст ему столь желанную для каждого вора неприкосновенность. То есть, надежную, как броня, защиту от уголовной ответственности.

Надо сказать, к такому варианту Пилипишин готовился давно. Все время пребывания у власти он формировал позитивное общественное мнение о себе сомнительными методами.

Бывший депутат Шевченковского райсовета Татьяна Ошкодер рассказывает, что Пилипишин не постеснялся повесить свои портреты на детских площадках, установки которых добилась именно она.

Через общественные организации «Кыяны пэрэдусим» и «Диты пэрэдусим» прикармливались мелкими подачками лояльные избиратели из числа малообеспеченных. Позднее ему удалось – можно только догадываться, какой ценой – заполучить беспрецедентное судебное решение, санкционирующее подкуп избирателей во время выборов.

Этот шедевр юридической казуистики имеет свою историю. Пилипишин думал, будто он единственный «реальный кандидат», по его олигархическим меркам, на округе. О том, что Пилипишин «не видит себе соперников», хвасталось в судебных кулуарах его доверенное лицо по фамилии Боядин. Он, наверное, мечтал про легкое и приятное прохождение в парламент. Но тут нашла коса на камень: единственный из всех формально конкурирующих кандидатов, Вадим Гладчук, публично заявил о намерении «остановить столичного мафиози». Кстати,лишь один Гладчук записал в своей официальной избирательной программе, что после избрания создаст парламентскую следственную комиссию для расследования преступлений Пилипишина. Гладчук останавливал машины с халявным чаем и крупами для избирателей от Пилипишина и привел в суд десятки свидетелей циничной покупки голосов малоимущих.

Видно, Пилипишину пришлось сильно потратиться на то, чтобы из каждого такого скандала выходить сухим из воды. После этого, наверное, чайному олигарху пришло в голову, что дешевле купить раз и навсегда индульгенцию на подкуп избирателей в Центризбиркоме и судах. Такова предыстория скандального разрешения Пилипишину подкупать избирателей, которое ни в какие ворота не лезет, кроме широких ворот нашего «неподкупного» правосудия.

Кстати, название общественной организации Пилипишина «Кияни передусім» одновременно зарегистрировано как торговая марка. Кроме того, Пилипишин приватизировал строчку из гимна Киева – ему принадлежит торговая марка «Києве мій» – а также зарегистрировал брэнд «Киев – это я».

В общем, Пилипишин готов вступить в права владения городом и не боится привлечения к уголовной ответственности. Он, наверное, думает, что всё куплено и все будут плясать под его дудку. Осталось только выяснить, что на это скажут 28 октября настоящие хозяева столицы, киевляне.

 

Юлия Турбаевская, Национальное бюро расследований Украины

 

Рубрики Гладчук Вадим, Пилипишин Віктор Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарів немає

Еще один суд отказался обслуживать прихвостня Пилипишина

Опубликовано: Вересень 25th, 2012

Киевский апелляционный административный суд отказал кандидату Игорю Пархоменко, которого также называют техническим кандидатом Пилипишина, в удовлетворении требований закрыть газету «Молодежные хроники», сообщает «Сорока».

Это уже четвертый провал в цепи атак юридическим спамом на оппозиционного журналиста Вадима Гладчука.

Пархоменко пытался доказать, что публикация в газете мобильного телефона редактора интернет-издания «Спротив» Гладчука является «скрытой политической рекламой». Однако суд даже не принял во внимание нелепые выдумки истца.

Курьезно, что в выпуске газеты «Молодежные хроники» не было ни слова о самом кандидате Пархоменко. Зато его возмутила «клевета» в адрес кандидата Пилипишина. Однако суд отметил бездоказательность заявлений о «клевете» и закрыл производство в отношении исковых требований о защите чести и достоинства третьего лица.

Кстати, общественности ничего не известно о какой-либо политической деятельности кандидата Игоря Пархоменко, за исключением исков к Гладчуку иодной встречи с избирателями в пивнушке.

Ранее сообщалось, что Пилипишин терроризирует Гладчука бандитизмом, угрозами и юридическим спамом.

7 сентября 2012 года четверо неизвестных напали на торговый киоск матери Гладчука, физического лица – предпринимателя Раисы Гладчук, и распылили на стекла холодильников с напитками черную краску. Кроме того, трое нападавших схватили продавщицу и повредили ей руку, четвертый снимал это на мобильный телефон. Также пострадала одна из покупательниц — ее били головой о прилавок. По некоторым сведениям, правоохранительные органы хотят замять преступление.

Вадим Гладчук высказал уверенность, что Пилипишину не удастся скрыться от правосудия за депутатской неприкосновенностью. «Единственная цель Пилипишина — спрятаться в Верховной Раде от правосудия. Это касается и наказания по уголовным делам, которые уже ведутся и расследованы в отношении него и тех, которые еще, уверен, обязательно будут открыты, как только власть в стране перейдет от регионалов к честным политикам. Жители Шевченковского района прекрасно это понимают, потому шансов у Пилипишина на победу нет», — отметил Вадим Гладчук.

 

Рубрики Гладчук Вадим, Пилипишин Віктор Теги: , , , , , , , , Коментарів немає

Навіщо Пилипишин незаконно збирає персональні дані про виборців?

Опубликовано: Вересень 23rd, 2012

Екс-глава Шевченківської райдержадміністрації Віктор Пилипишин, проти якого торік порушили аж дві кримінальні справи (через незаконне відчуження), «замахнувся» на ще одну статтю Кримінального кодексу – 182 (порушення недоторканності приватного життя)…

Як з`ясувалося, 20 вересня 2012 року в адміністративній будівлі на вулиці Мельникова, 83-а (Будинок культури Київського мотоциклетного заводу) екс-глава Шевченківської райдержадміністрації організував зустріч з виборцями житлового масиву «Сирець».

У напівпорожньому клубі відразу новоспечений кандидат у нардепи намагався «завалити» виборців своїм запитанням: мовляв, чи знаєте ви про те, хто від вашого округу раніше був обраний депутатом Верховної Ради? І тут же «незлим тихим словом» згадав про Валерія Лебедівського, якому довірили парламентський мандат ще десять років тому. Отже, за версією екс-глави району, люди повинні обирати лише того, кого добре знають і пам’ятають. Себто «дорогого Віктора Петровича». Того самого, який на минулих виборах-2007 пройшов до парламенту за партсписком блоку Литвина, але  потім від свого депутатства відмовився. А тепер, бачте, знову закортіло…

Цього разу Петрович намагався «порадувати» людей уже не продпайками, а численними календариками, брошурками,  газетками та журналом про історію… «твого дворика». І все було б нібито й нічого, якби не одне «але». Під час зустрічі у клубі пан Пилипишин раптом захопився збиранням… персональних даних виборців (!).

Такий «хід конем» був зроблений дуже хитро (і підступно). Спочатку «люди Пилипишина» записували домашню адресу і прізвища всіх, хто прийшов до Будинку культури мотоциклетного заводу. А потім виявилося, що й цього замало: ще потрібно було власноручно заповнити спеціальний листочок під назвою «Поставте своє запитання Віктору Пилипишину». Отож, щоб отримати відповідь, кожен виборець повинен був особисто написати своє прізвище, ім`я та по батькові, а також вказати домашню адресу. У самому низу цієї «бумаженції» дрібним шрифтом (щоб люди не бачили?) написано: «Заповнюючи цю анкету, даю згоду на опрацювання та використання моїх персональних даних згідно Закону України «Про захист персональних даних».

Відразу відчувається «рука майстра», який два роки тому «захистив» кандидатську дисертацію на тему «Принципи виборчого права України: теорія і практика забезпечення». Але! Незважаючи навіть на таку приписку (про буцім-то добровільну згоду виборця за пилипишинським сценарієм), пан-юрист все-таки пішов на свідоме (чи не свідоме) порушення законодавства.

Спеціально для Петровича (як «заслуженого юриста України») нагадуємо: згідно зі статтею 4 Закону України «Про захист персональних даних», власником (чи розпорядником) бази персональних даних «можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи – підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону».

Виникає питання: відповідно до якого закону і з якою метою новоспечений кандидат у нардепи «оброблятиме» інформацію про жителів Шевченківського району? Окрім того, варто пам’ятати, що персональні дані – це конфіденційна інформація (згідно з ч. 2 ст. 21 Закону «Про інформацію»).

Хто і коли уповноважував вельмишановного пана Пилипишина збирати конфіденційну інформацію про киян?

З юридичної точки зору (невже пан юрист і цього не знає?) за такі діяння передбачена кримінальна відповідальність згідно статті 182 КК (порушення недоторканності приватного життя):
«1. Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, – караються штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи, – караються арештом на строк від трьох до шести місяців або
обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк».

Безсумніву, такі дії екс-глава району вчинив (і, очевидно, вчинятиме й надалі) неодноразово: наклад пилипишинської «анкети» для жителів Сирця – 500 примірників (згідно з її вихідними даними). Таким чином, методи його «ходження в народ» потрібно кваліфікувати за ч.2. ст.182 КК: від трьохмісячного арешту до п’ятирічного ув’язнення.

Та чи ж відреагують на це правоохоронні органи й судді, які й досі не покарали обвинуваченого екс-главу району за незаконне відчуження майна під час його знаходження при владі?

На жаль, як бачимо реалії дещо інші: суддя Окружного адміністративного суду Києва Кузьменко відмовив кандидату у народні депутати України Вадиму Гладчуку (мажоритарний округ №223) в задоволенні позову проти підкупу виборців Віктором Пилипишиним (котрий «задобрював» людей продуктовими наборами, прикриваючись православним святом).

Але є ще один суд — народний, який винесе свій вирок Пилипишину в останню неділю жовтня…

 

Юлія Турбаєвська, Національне бюро розслідувань України

 

Рубрики Пилипишин Віктор Теги: , , , , , , , Коментарів немає

Подкуп избирателей узаконен – Вадим Гладчук

Опубликовано: Вересень 18th, 2012

На фото кандидат В. Гладчук демонстрирует пакеты с чаем с фамилией Пилипишин

Кандидатам в народные депутаты негласно разрешили дарить избирателям любые товары стоимостью до 33 гривен, при условии, что они приобретены за счет избирательного фонда. Жалобы и иски о подкупе избирателей в таких случаях отклоняются на основании псевдо-юридической казуистики по сговору судей и Центризбиркома. Об этом заявил кандидат в народные депутаты Вадим Гладчук, сообщает «Сорока».

По словам Гладчука, 18 сентября 2012 года Киевский апелляционный административный суд приравнял к партии его соперника, скандального политика Виктора Пилипишина, и на этом основании отклонил иск к Пилипишину о подкупе избирателей.

«Пилипишин не скрывал, что он дарит чай и чашки избирателям. Его люди принесли в суд платежки по заказам этих товаров за счет избирательного фонда. Поскольку чай с чашкой стоят 13 гривен, а кандидатам с точки зрения суда при агитации разрешается раздавать избирателям товары стоимостью до 33 гривен, суд первой инстанции, а затем апелляционный суд отказался привлекать Пилипишина к ответственности» – рассказывает Гладчук.

По мнению кандидата, легальный подкуп избирателей превращает выборы в фарс: «Сейчас стало понятно, что предвыборные программы всем пофиг. Исход выборов решают подачки. Я думаю, фантазия моих соперников уже работает на полную катушку. Я могу предложить им идеи нескольких агитационных наборов, состоящих из товаров стоимостью менее 33 гривен. Агитационный набор «Молодежный»: коробка конфет, бутылка вина, презервативы. Агитационный набор «Офисный»: баночка кофе, бутыль воды для кулера, пачка бумаги и пара ручек. Агитационный набор «Домашний»: кило гречки, кило сахара, консервы, шоколад, валидол для успокоения души после теленовостей. Агитационный набор «Осенний»: зонтик, дождевичок, четыре таблетки от простуды в фирменной упаковке. А еще в каждый набор можно положить по тридцать сувенирных сребренников с правом их обмена на денежные средства после победы кандидата на выборах».

Рубрики выборы Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарів немає

В 223 округе за Пилипишина агитировали на средства его зятя Ялового – чиновника райгосадминистрации?

Опубликовано: Вересень 6th, 2012

Кандидат в народные депутаты по мажоритарному избирательному округу № 223 (Киев, Шевченковский район) Вадим Гладчук просит прокуратуру района привлечь к уголовной ответственности руководителя аппарата Оболонской районной госадминистрации Константина Ялового к уголовной ответственности. По мнению  редактора  оппозиционного интернет-издания «Спротив», известного столичного общественного активиста и политика Вадима Гладчука, в действиях Ялового усматриваются признаки преступления, предусмотренного статьей 157 Уголовного кодекса Украины.

Как отмечается в заявлении о преступлении, направленном Вадимом Гладчуком в прокуратуру Шевченковского района столицы,  «19.08.2012 г. руководитель аппарата Оболонской районной в г. Киеве государственной администрации, государственный служащий Яловой Константин Владимирович, по его собственному признанию во время заседания Окружного административного суда города Киева 29.08.2012 г., организовал и профинансировал мероприятие «празднование Яблочного Спаса» на углу улиц В. Пика и Тешебаева в Шевченковском р-не Киева, бесплатную раздачу яблок, меда, чая, сладостей и агитационной продукции с надписью «Киевляне прежде всего. Виктор Пилипишин».

В заявлении Вадим Гладчук отмечает, что на данное мероприятие граждане предварительно приглашались объявлениями, в которых одним из организаторов фигурировал кандидат в народные депутаты, баллотирующийся по мажоритарному избирательному округу № 223 Виктор Пилипишин. «Константин Яловой — зять Виктора Пилипишина. Поэтому очевидно, что подкуп избирателей осуществлялся по мотивам помощи родственнику с целью выиграть выборы», — отмечается в заявлении Вадима Гладчука.

Как говорится в документе, «в ходе мероприятия раздавались подарки и со сцены звучали призывы голосовать за Пилипишина». При этом Вадим Гладчук указывает, что подтвердить данные факты могут многие свидетели, часть которых уже дали свои показания в суде. Также факты подкупа подтверждены фотосвидетельствами.

«Циничность бывшего руководителя Шевченковского района, к несчастью для шевченковцев решившего баллотироваться в народные депутаты  не знает предела. Для того, чтобы оправдаться перед судьями Окружного административного суда Киева и продолжить участвовать в выборах он готов подвести под уголовную статью своего близкого родственника», отметил в комментарии журналистам Вадим Гладчук.

По его убеждению «история, наскоро состряпанная Виктором Пилипишиным чтобы избежать наказания за подкуп избирателей шита белыми нитками. В первую очередь должен вызвать, как минимум удивление тот факт, что чиновник Оболонской райадминистрации организует праздник для жителей Шевченковского района. Было бы логичнее и не вызывало вопросов, если бы г-н Яловой провел мероприятие в Оболонском районе», — отметил Вадим Гладчук.

По его мнению, правоохранительные органы дадут надлежащую оценку изложенным фактам. «Как известно, за ходом выборов в Украине внимательно наблюдают в ЕС, США. Уверен, что правоохранительные органы не станут покрывать людей, злостно нарушающих законодательство, а потому дадут надлежащую оценку изложенным мною фактам», сказал Вадим Гладчук.

 

«Сорока»

Рубрики выборы, Пилипишин Віктор Теги: , , , , , , , , , , , , , , , Коментарів немає

Прогнимак — о ком не парламент, а тюрьма плачет

Опубликовано: Серпень 23rd, 2012

Главный враг столичных деревьев по-доброму взирает на киевлян с бигбордов и неудержимо лезет в политику.

Этот гражданин очень хорошо известен жителям столицы. По всей вероятности, лицо свое Александр Прогнимак размещает, дабы его не забыли. Зря переживает – не забудут. Детям рассказывать будут, внуков непослушных пугать. В стиле «будешь себя плохо вести – придет Прогнимак, и вырубит парк!»

Дабы узнать об Александре Владимировиче что-либо конкретное, достаточно вбить в Google простую комбинацию слов, к примеру «Прогнимак вор», или «Прогнимак коррупция». Безусловно, при желании все нелицеприятные подробности существования Прогнимака, отраженные в статьях о нашем персонаже, можно списать на исконно славянскую нелюбовь ко всем очень богатым людям.

Однако большинство «прожектов», в которых принимал непосредственное участие человек, называющий себя «защитником природы», говорят сами за себя. Не ненавидеть такого гражданина киевляне не могут. И ненавидят. Заслуженно.

Жуков остров

В 1999 году в живописном месте Киева был создан заповедник – Жуков остров. Какова площадь данной зеленой зоны, чиновники указать забыли. Потому спустя четыре года Государственное управление охраны окружающей среды определило его площадь как 630 Га. Это, чтобы было понятно, в два с половиной раза меньше реальной площади заказника. Сомневающимся предлагаю воспользоваться картой и калькулятором.

Чуть позже Жуков «усох» еще на 300 гектаров. Аппетиты граждан в высоких кабинетах росли, соответственно, постоянно уменьшалась площадь острова. В 2004 году, в соответствии с выводами Центра градостроительства и архитектуры, заповедник ужался еще – до 196 Га. А в 2007 году от этого куска отхватили довольно весомый шмат – около сотни гектаров были выделены ряду достойных граждан – Дмитрию Фирташу, Александру Богатыреву, и Александру Прогнимаку, являющемуся с 2006 года главой Госуправления охраны окружающей среды.

Безусловно, в распоряжении Черновецкого от 26 декабря 2007 года нет фамилии Прогнимак. Зато есть разрешение некому ООО «АВ-Медгруп» на вырубку 2 тысяч 179 деревьев, подверженных хворям. Взамен «АВ-Медгруп» обязано посадить… 11 деревьев. Больные и старые деревья должны быть уничтожены, а на их месте возведен некий «оздоровительный центр».

Неравнодушные граждане, поняв, что у Киева элементарно воруют заповедник, начали обращаться в суды. И там их ждало то, что всегда ждет граждан, хоть на один процент сомневающихся в неадекватности украинского правосудия – вердикт, подтверждающий право уничтожителей природы на уничтожение этой ненавистной любому застройщику природы. Высший хозяйственный суд Украины подтвердил право новоявленных владельцев бесценных заповедных территорий на землю.

Связь Александра Прогнимака с «АВ-Медгруп» прослеживается через некого Сергея Мадраимова, бывшего главой ООО «Гембл», чьим учредителем является Прогнимак, и Елену Кунец, также бывшую руководительницу данной конторы. В 2005 году Мадраимов сделался главой «АВ-Медгруп», по счастливой случайности получившей права на вырубку «больных деревьев» Жукова острова, а Кунец является заместителем вождя партии «Зеленые». Круг замкнулся. Прогнимак может клясться и божиться, а также кушать землю, доказывая, что к дерибану Жукова острова он отношения не имеет. Суровые факты подтверждают обратное.

Урочище Горбачиха

История практически аналогичная. В 1994 году Киевский горсовет внес урочище Горбачиха в перечень ценных природных территорий, которые резервируются под заповедники. В генплане города Киева до 2020 года данные земли также указаны, как зарезервированные под заповедник.

Однако 20.12.2007 года Киевский горсовет своим решением №1467/4300 передал участок в Горбачихе некому ООО «Строительный межотраслевой альянс». Площадь участка – 29 с половиной гектаров. В письме от 18.12.2009 года Государственное управление охраны окружающей среды в г.Киеве подтвердило это решение, а глава ведомства, обязанного следить за сохранением зеленых насаждений, беспристрастно наблюдал за уничтожением леса в урочище.

По информации столичных экологов, ООО «Строительный межотраслевой альянс» также является компанией Прогнимака. Верится в это без труда, потому что, кажется, ни одна вырубка не проходит без учета интересов людей, цинично, словно в насмешку именующих себя «зелеными». Из самых значимых свершений «защитника природы» с бигбордов, помимо вышеперечисленных, можно отметить также уничтожение гектара вековых сосен в Дарнице, вырубку парка «Орленок» на Соломенке, убийство дубовой аллеи в парке имени Василия Стуса.

Только за эти злодеяния Александр Владимирович достоин повешения на вековом дубе. Однако человек, лично причастный к безжалостному истреблению территорий, столетиями украшавших некогда самую зеленую столицу Европы, продолжает пиарить свое известное каждому киевлянину лицо. Как будто насмехается над жителями города, изувеченного командой Черновецкого.

24.06.2004 года увидело свет решение Киевсовета за номером 339/1549 об отведении участка по улице Киквидзе 1-б.

Разрешение на строительство получило ООО «Авангардбуд», являющееся, конечно же, структурой нашего героя (об этом чуть позже). Грандиозный проект предусматривал снос домов постройки 50-хх, 60-хх годов, и массовое переселение их жильцов. На бумаге все выглядело вполне цивилизованно и логично. Вместо хрущевок и сталинок предполагалось построить сначала один высотный стоквартирный дом, и заселить в него владельцев жилья по улице Подвысоцкого, Киквидце, Бастионной и Белокур. Потом возвести еще один дом, и отселить в него следующую партию счастливцев. Таким образом количество жителей квартала должно было увеличиться вдвое.

Застройщики потирали руки, но вышла неприятность. Оказалось, что у ООО «Авангардбуд» не имеется ВООБЩЕ никакой документации, позволяющей начать возведение многоэтажек и сносить старые дома. Все разрешительные документы и обязательное при таком проекте согласие жильцов района пытались подменить одним лишь решением Киевсовета. К слову, этим решением «защитник зеленых насаждений» планировал вырубить под корень сквер, и воздвигнуть на его месте симпатичную 25-этажную башню.

Теперь пару слов о компании, которую жильцы злосчастного района четко ассоциируют с Александром Прогнимаком. Может быть, ошибаются жильцы, зря грешат на борца за экологию? Дело в том, протестующие против застройки провели собственное расследование, и докопались до настоящего хозяина конторы, угрожающей их нормальной жизни. Адвокатская фирма «Гембл», учрежденная главным зеленым, учредила, в свою очередь, ассоциацию «Форум». Директором «Форум» является некто Владимир Дахно, фигурирующий еще в ряде фирм, выполняющих заказы на уничтожение зеленых насаждений Киева. В том числе и в «Авангардбуд». Круг замкнулся, и сколько бы Прогнимак не отнекивался, документы говорят намного красноречивее его витиеватых отмазок.

12.07.2007 ООО «Південзахідторг», учредителем которого является все тот же Дахно, Киевсовет практически подарил землю на Святошино. Второму учредителю этой конторы Марине Забродиной через три месяца после столь щедрого подарка отдали землю в Печерском районе, в непосредственной близости от охранной территории Зверинецкого пещерного монастыря.

Все перечисленное – лишь малая толика славных дел предводителя партии «зеленые» и его «молодой команды». Словно в насмешку Александр Владимирович не устает делать заявлении о грозящей Украине экологической катастрофе. На своем сайте он рассказывает либо обо всем (ни о чем), о том, что леса нужно беречь, а реки не загрязнять, либо о городах Украины. Киев старается не упоминать. Одно из двух – либо в столице теперь все с экологией в порядке, либо пара граммов совести за обшлагом пиджака от Бриони все-таки завалялась.

А может быть, не хочет Прогнимак в очередной раз раздражать своими россказнями о мифических застройщиках, к которым он не то, что не имеет отношения – и слышать не слыхивал. И то правда – проще и безопаснее вешать лапшу в стиле «зеленых заповедей». Подумать только, «каждый человек имеет право дышать чистым воздухом»! Или вот: «каждый человек имеет право пить чистую воду». Гениально, и не поспоришь.

В одной из своих многочисленных статей под названием «Кто губит экологию Украины?», Прогнимак рассказывает о радиации, о промышленности, загрязняющей атмосферу в Донецке и Кривом Роге. При этом конкретных фамилий не называет. К примеру, Таруту, своего давнего и надежного партнера, забыл упомянуть. Создается впечатление, будто промышленность и люди с бензопилами находятся где-то в пятом измерении, и имен у них нет. Есть имена. Имя одного из самых циничных застройщиков Киева, уже до неузнаваемости изменившего и экологию, и ландшафт города, является Прогнимак.

Но он не только не желает уходить на покой, в экологически благополучной стране дальнего зарубежья растрачивая колоссальное состояние, нажитое на вырубленных украинских парках и уничтоженных лесах. Он продолжает с маниакальной настойчивостью лезть в политику, и распространять свой лик по улицам древнего города, варварски разорванного людьми, презирающими природу…

Угрозы журналистам

В 2007 году, злоупотребляя служебным положением председателя комиссии Киевского горсовета, Прогнимак организовал травлю редакторов муниципальных СМИ за публикацию критической статьи «Портрет донецкого киевлянина на фоне конфискованной недвижимости». Он «пропесочивал» и оскорблял журналистов на заседаниях своей комиссии, требовал уволить сразу трех редакторов муниципальных газет.

Затем пропеллер был заряжен против Вадима Гладчука. Персоне редактора интернет-издания Sprotiv.org «прогниботы» (бригада интернет-хулиганов, которую содержит «эколог») посвятили целый сайт клеветы. Кроме того, за $500 на правах рекламы на портале Михаила Бродского «Обозреватель» была размещена лживая новость о Гладчуке. Гладчук остроумно отреагировал: объявилконкурс глупых выдумок про себя.

Дальше Прогнимак докатился до откровенной уголовщины. Он организовал нападение на известного эколога Владимира Борейко, критиковавшего чиновника за «одобрямс» уничтожению заповедников в Киеве. Эколог рассказал, что незадолго до нападения ему звонили от Прогнимака и настоятельно рекомендовали встретиться.

Объективное журналистское расследование сайта «Главком» под названием «Прогнимак и зелень» вызвало новую волну истерии «партайгеноссе». Вновь он зарядил свой пропеллер «разоблачениями» редактора Виктора Шлинчака изаляпал интернет так, что всем тошно стало.

Одним словом Александр Прогнимак из тех — о ком не парламент, а тюрьма плачет.

 

Национальное бюро расследований Украины

 

Рубрики Прогнімак Олександр Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарів немає
« Предыдущие записи


Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: