22 січня 2013 року рано вранці на путівці неподалік від села Гнідин Київської області перехожі знайшли тіло чоловіка. Спочатку правоохоронці «не виявили у померлого слідів насильницької смерті». І озвучили версію, що невідомий 40-45 років помер від переохолодження. Але місцеві жителі обурилися і підняли шум, адже у загиблого руки були зв’язані скотчем. Завдяки цьому і стало відомо, що тіло належить зниклому напередодні вченому — 50-річному Юрію Вербицькому.

Львівський сейсмолог був на Майдані трохи більше тижня. У ніч на 21 січня отримав поранення ока. Активісти за наполяганням медиків зголосилися відвезти його в офтальмологічне відділення Олександрівської лікарні на вул. Шовковичній.

Близько четвертої години ранку Вербицький та Ігор Луценко під’їхали до будівлі медустанови. Вони зайшли до відділення, але їх звідти силоміць витягли з десяток міцних спортсменів. Погрожуючи вбивством, вони заштовхали активістів у мікроавтобус «Тойота Хай-Ейс» і відвезли в невідомому напрямку. Пізніше слідству стане відомо, що меж Києва бандити не покидали. Били і катували Вербицького в гаражі № 247 по вул. Зрошувальної, 2 (район Рембази).

Юрія жорстоко били тільки за те, що він говорив українською. При цьому обзивали «западенцем» і «бандерівцем». Після, покаліченого чоловіка вивезли в Бориспільський район і викинули в лісопосадці. Активіст на той момент був ще живий, але самостійно піднятися він не міг — ноги були перебиті. Другого потерпілого, Луценко, висадили неподалік від дачного кооперативу «Іскра». Це поруч із селом Проців.

Через три місяці, у квітні 2014-го, в МВС повідомили, що затримали трьох осіб, причетних до вбивства активіста. Але досі ніхто не сидить, тому що головний підозрюваний у цій справі зник. Щоправда, перед цим суд відпустив його під домашній арешт. Всього там проходить 13 підозрюваних, всіх вдалося вичислити завдяки мобільним телефонам. За версією слідства, майже всі вони зараз знаходяться в Росії чи на території окупованого Криму. Це теж вдалося дізнатися з «історії» їх телефонних переговорів. Відомий навіть номер одного з убивць — 79307256520.

Всіх «тітушек» привезли до Києва і зняли для них житло. За свої звірства, а епізод з Вербицьким, швидше за все, не поодинокий, вони отримували зарплату. У декількох постановах Печерського суду, який розглядає цю справу, фігурує адреса офісу їхнього ватажка Олексія Чеботарьова — вул. Почайнинська, 4, корпусу «А» і «Е». На карті цей старовинний двоповерховий будинок значиться як територія Іллінської церкви Московського Патріархату на Подолі.

У МВС кажуть, що до вбивства причетна банда кримінальників і спортсменів, яку очолював — 45-річний Олексій Чеботарьов. Про нього відомо, що має велике кримінальне минуле. А при Януковичі він став партнером виробників горілки, співвласником футбольного клубу і учасником благодійних проектів разом з міністром Захарченко, Клюєвим, Азаровим, Арбузовим та іншими людьми втікача гаранта. У розшук Чеботарьова оголосили тільки в липні 2014-го.

Другий підозрюваний, за версією слідства, 46-річний Віктор Зубрицький. Він — керівник медіахолдингу Контакт і екс-продюсер каналу «112». Правда, сам Зубрицький свою причетність до злочинів і зв’язку із збіглим міністром МВС Юрієм Захарченко заперечує. Тим не менш, його теж шукають — з квітня 2014-го.

Киянин 46-річний Володимир Неживов — начальник служби безпеки Чеботарьова. Безпосередньо він інструктував тітушек і керував викраденням. Його ім’я «засвітилося» на сайті ЦВК, як довіреної особи кандидата в депутати Олексія Дудника, по скандальному 223 округу. Тоді у «свободівця» Юрія Левченка буквально силою вирвав перемогу одіозний Віктор Пилипишин. Шукати Нежівова почали в квітні 2014-го.

42-річний Микола Якубович родом із Білої Церкви Київської області. У місті всі знали, що їхній земляк «працює» на стороні режиму Януковича.

«Якубович Микола — ГАНЬБА нелюдам, які заробляють на крові людей загиблих на Майдані від рук „тітушек“! Вони постачали „тітушек“ в Київ», — писали в соцмережах місцеві і викладали фото Миколи. Записи датовані ще 22 лютого 2014. У розшук Якубовича оголосили 17 квітня 2014-го.

33-річний Олександр Ляхович жив у селі Шкарівка Білоцерківського району. Він разом з Миколою Якубовичем під час виборів в 2013-му теж були довіреними особами «технічного кандидата» Олександра Бурлі по тому ж, багатостраждальному, 223-му округу.

23-річний Микола Богдан родом із села Хвилівка Чернігівської області. Відомо, що він серйозно займався боксом. Брав участь у міжнародних турнірах. І є майстром спорту України з боксу. Навчався у спортивному училищі в Броварах.

Дмитру Щукину — 28. Він жив у Дніпропетровську. У соцмережах у нього багато фотографій з київського Хрещатика. Також, він любив фотографуватися біля церков. Про себе пише, що працює в охороні. Любить бойовики і шансон.

37-річний Сергій Мисливий жив у селі Андрушівка Житомирської області. Останнє відоме місце роботи — директор Держпідприємства «Ковалівський спиртовий завод» в Чернігівській області.

24-річний Юрій Таран займався футболом і деякий час значився в дитячій юнацько-спортивній школі олімпійського резерву. Грав у ФК «Дарниця». У базі Інтрепола його шукають за «викрадення людей».

Олександру Тендіту — 34 роки. Він жив у Харкові, зараз там залишилися його батьки. Вони, до речі, великі шанувальники «русского мира». Батько «лайкає» в соцмережах фото з Наталією Поклонською та розміщує на своїй сторінці «фотожаби» з Арсенієм Яценюком.

27-річний Віктор Тиднюк — це та людина, яку затримали. Киянин охоче співпрацював зі слідством. Дав свідчення на всіх своїх подільників. А після того, як був випущений під домашній арешт, втік. В інтернеті є старі резюме Віктора, він шукав роботу водієм на 4 тис. грн. І скоріше за все він і був за кермом «бусика», на якому викрадали Вербицького і Луценка.

Катерина Гук, Національне бюро розслідувань України