Сообщения с тегами ‘Григорій Калетнік’

Непотізм по-новому. Хто кому брат, кум і сват в українській політиці. Розслідування

poroshenko-kumi1

 

СІМ’Ї

Сімейство Порошенків

1. Петро Порошенко, президент України
2. Олексій Порошенко, батько Петра Олексійовича, депутат Вінницької облради
3. Олексій Порошенко, син Петра Олексійовича, народний депутат України, член президії партії «Солідарність»

Сімейство Балоги

1. Віктор Балога, народний депутат України
2. Оксана Балога, дружина В. Балоги, депутат Закарпатської облради
3. Іван Балога, рідний брат В.Балоги, народний депутат України
4. Павло Балога, рідний брат В. Балоги, народний депутат України
5. Василь Петьовка, двоюрідний брат В. Балоги, народний депутат України
6. Андрій Балога, син В. Балоги, кандидат на мера Мукачевого

Сімейство Королевських

1. Наталія Королевська, народний депутат України
2. Юрій Солод, чоловік Н. Королевської, народний депутат України

Сімейство Луценків

1. Юрій Луценко, народний депутат України
2. Ірина Луценко, дружина Ю. Луценка, народний депутат України

Сімейство Матвієнків

1. Анатолій Матвієнко, народний депутат України
2. Сергій Березенко, племінник А. Матвієнка, народний депутат України, екс-голова ДУСі

Сімейство Добкіних
1. Михайло Добкін, народний депутат України
2. Дмитро Добкін, рідний брат М.Добкіна, народний депутат України

Сімейство Корчинських

1. Дмитро Корчинський, лідер «Братства»
2. Оксана Корчинська, дружина Д. Корчинського, народний депутат України

Сімейство Богословських
1. Інна Богословська, екс-народний депутат України
2. Володимир Мельниченко, чоловік І. Богословської, народний депутат України

Сімейство Клюєвих
1. Сергій Клюєв, народний депутат України
2. Андрій Клюєв, рідний брат С.Клюєва, екс-секретар РНБО

Сімейство Калетників
1. Оксана Калетник, екс-народний депутат України
2. Ігор Калетнік, двоюрідний брат О. Калетник, екс-віце-спікер парламенту
3. Григорій Калетнік, батько І. Калетніка, екс-народний депутат України

Сімейство Дубневичів
1. Ярослав Дубневич, народний депутат України
2. Богдан Дубневич, рідний брат Я. Дубневича, народний депутат України

Сімейство Ющенків
1. Віктор Ющенко, екс-президент України
2. Петро Ющенко, брат В.Ющенка, екс-народний депутат України
3. Ярослав Ющенко, син П. Ющенка, екс-заступник голови Харківської ОДА

Сімейство Довгих-Горіних
1. Станіслав Довгий, екс-народний депутат України
2. Олесь Довгий, син С. Довгого, народний депутат України
3. Ірина Горіна, теща О. Довгого, екс-народний депутат України

Сімейство Тягнибоків
1. Олег Тягнибок, лідер ВО «Свобода»
2. Андрій Тягнибок, брат О. Тягнибока, екс-народний депутат України

Сімейство Герег
1. Олександр Герега, народний депутат України
2. Галина Герега, дружина О. Гереги, екс-секретар Київради, колишній народний депутат України

Сімейство Онопенка
1. Василь Онопенко, суддя цивільної палати Верховного Суду України
2. Євген Корнійчук, зять В. Онопенка, екс-заступник міністра юстиції

Сімейство Костусєвих
1. Олексій Костусєв, екс-мер Одеси
2. Олексій Гончаренко, син О. Костусєва, народний депутат України

Сімейство Білозорів
1. Оксана Білозір, екс-міністр культури, колишній народний депутат України
2. Андрій Білозір, син О.Білозір, депутат Київради

Сімейство Васюників
1. Іван Васюник, екс-віце-премєр-міністр України
2. Ігор Васюник, рідний брат І. Васюника, народний депутат України

Сімейство Васильєвих
1. Олександр Васильєв, екс-народний депутат України
2. Геннадій Васильєв, рідний брат О. Васильєва, колишній в.о. Генерального прокурора України

Сімейство Буряків
1. Сергій Буряк, екс-народний депутат України, колишній голова Державної податкової адміністрації України
2. Олександр Буряк, екс-народний депутат України, банкір

Сімейство Вілкулів
1. Юрій Вілкул, мер Кривого Рогу
2. Олександр Вілкул, син Ю. Вілкула, екс-віце-прем’єр-міністр України, народний депутат України

Сімейство Франчуків
1. Анатолій Франчук, колишній голова Ради АРК
3. Ігор Франчук, син А. Франчук і колишній чоловік Олени Франчук, доньки Леоніда Кучми

Сімейство Кучми
1. Леонід Кучма, екс-президент України
2. Олена Пінчук, донька Л. Кучми
3. Віктор Пінчук, зять Л. Кучми і чоловік О. Пінчук

Сімейство Збітнєвих
1. Рена Назарова, депутат Київради
2. Юрій Збітнєв, чоловік Р. Назарової, екс-народний депутат України

СВАТИ
1. Петро Симоненко (КПУ) і Катерина Ващук, екс-народний депутат України
2. Андрій Деркач, народний депутат України і Володимир Литвин, народний депутат України

КУМИ

Порошенко Петро, президент України

Куми
Віктор Ющенко, екс-президент України
Оксана Білозір, співачка
Юрій Стець, міністр інформаційної політики

Бойко Юрій, народний депутат України

Куми
Дмитро Фірташ, співвласник компанії RosUkrEnergo
Ганна Герман, екс-народний депутат України

Деркач Андрій, народний депутат України

Куми
Давид Жванія, екс-народний депутат України.

Кільчицька Ірена, екс-перший заступник київського мера Леоніда Черновецького

Куми
Аліна Айвазова, колишня дружина Леоніда Черновецького;
Степан Черновецький, син Леоніда Черновецького;
Ольга Богомолець, доктор медичних наук, професор.

Кличко Віталій, мер Києва

Куми
Палатний Артур, народний депутат України

Кучма Леонід, екс-президент України

Куми
Сергій Льовочкін, народний депутат України
Юрій Павленко, народний депутат України
Іво Бобул, співак
Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант»

Льовочкін Сергій, народний депутат України

Куми
Едуард Прутнік, екс-народний депутат
Віктор Янукович

Луценко Юрій, народний депутат України

Куми
Юрій Стець, міністр інформаційної політики

Мартиненко Микола, народний депутат України

Куми
Давид Жванія, екс-народний депутат України

Медведчук Віктор, екс-глава адміністрації президента Леоніда Кучми

Куми
Володимир Путін, президент Росії
Світлана Медведєва, дружина прем’єр-міністра Росії Дмитра Медведєва

Павленко Юрій, народний депутат України

Куми
Леонід Кучма, екс-президент України
Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка

Піскун Святослав, екс-Генеральний прокурор і колишній народний депутат України

Куми
Сергій Винокуров, суддя Конституційного суду України
Петро Мельник, екс-ректор Національного університету податкової служби України
Дмитро Понамарчук, журналіст

Поживанов Михайло, колишній заступник міністра економіки України

Куми
Олег Надоша, екс-народний депутат України
Андрій Клюєв, екс-секретар Ради національної безпеки і оборони
Вадим Гуржос, колишній голова Державної служби автомобільних доріг України

Рибачук Олег, екс-глава Секретаріату президента України

Куми
Олександр Третьяков, народний депутат України
Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка

Рудьковський Микола, екс-народний депутат України

Куми
Віктор Уколов, колишній народний депутат України

Стець Юрій, міністр інформаційної політики

Куми
Юрій Луценко, народний депутат України
Ірина Луценко, дружина Юрія Луценка, народний депутат України
Петро Порошенко, президент України
Марина Порошенко, дружина Петра Порошенка.

Третьяков Олександр, народний депутат України

Куми
Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка
Едуард Зейналов, колишній народний депутат України
Дмитро Табачник, екс-міністр освіти і науки України
Олег Рибачук, екс-глава Секретаріату президента
Ігор Палиця, екс-голова Одеської ОДА

Франчук Олена, донька Леоніда Кучми

Куми
Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант»

Шуфрич Нестор, народний депутат України

Куми
Ірина Білик, співачка

Ющенко Віктор, екс-президент України

Куми
Микола Палійчук, екс-голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації
Микола Катеринчук, екс-народний депутат України
Петро Порошенко, президент України
Олександр Черевко, екс-голова Черкаської обласної державної адміністрації
Оксана Білозір, співачка
Володимир Гришко, співак
Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант»
Станіслав Аржевітін, колишній народний депутат України
Сергій Буряк, екс-народний депутат України
Анатолій Бурдюгов, екс-прем’єр-міністр Криму
Давид Жванія, екс-народний депутат України
Михайло Саакашвілі, екс-президент Грузії
Ніно Ананіашвілі, грузинська балерина
Петро Міхеєв, екс-голова правління банку «Україна»

Ющенко Катерина, дружина Віктора Ющенка

Куми
Юрій Павленко, народний депутат України
Олександр Третьяков, народний депутат України

Янукович Людмила, дружина Віктора Януковича

Куми
Вадим Писарєв, художній керівник Донецького театру опери і балету.

Яценюк Арсеній, прем’єр-міністр України

Куми
Андрій Пишний, народний депутат України

Сергій Руденко, Національне бюро розслідувань України

Оксана, Игорь, Григорий Калетники: клан и его структура

Kaletniki1За короткое время с 2012 до 2013 годов, у клана Калетников получилось полностью разрушить стереотипы, что Винниччина — безусловная вотчина олигарха Петра Roshen Порошенка. Клан Колетников представлят собой сюоз «главаря тейпа» Григория Калетника — бывшего губернатора Винницкой области, нардепа многих созывов, к тому же руководителя аграрного комитета Верховной Рады; бывшего главы таможенной Службы, первого вице-спикера Рады Игоря Григорьевича Калетника, и племянницы главы семейства — коммунистки Оксаны Еламановой (Калетник). Как пример всепроникающей власти Калетников в регионе –  Григорий Калетник сам изучал и одобрял все кадровые перемены в винницком регионе, вплоть до назначений начальников районных управлений.

Семья Калетников считается одним из крупнейших латифундистов Винницкой области, но никаких официальных подтверждений этому нет. Сам Григорий Калетник признавался в одном из интервью, что в его собственности патент в ликеро-водочной продукции. В бизнесовых кругах клан Калетников считают крупным землевладельцем. Но у Семьи №2 есть участки не только в Украине, но и… на Марсе. В офисе FIM Group висит сертификат на аренду марсианского кратера Лассел — по соседству с Уорреном Баффеттом и Миком Джаггером.  Во всей этой кучей компромата попробовало разобраться и систематизироватьНациональное бюро расследований Украины.

Глава cемьи Григорий Калетник

Дать четкую характеристику этому выходцу из винницкого села Клембивка реально возможно с помощью пары-тройки строчек из его официальной биографии. Калетник на протяжении 23 лет руководил колхозом в своём родном селе. В конце знакового для страны 1996 года его назначают генеральным директором областного государственного объединения «Подольеспирт», спустя полтора года он становится винницким губернатором и занимает пост по 2005 год. При том всем он ухитрялся «подрабатывать» нардепом в Верховной Раде третьего и четвёртого созывов, показывая собственными проектами законов мощную «заботу» об аграрном секторе, и о спиртовой отрасли. Калетник сейчас себя предпочитает называть сторонником партии регионов, но за более чем 15-летнюю свою политическую карьеру, он успел побыватьть и в НДП, и в СДПУ(0), и в «Европейском выборе».

С 1992 по 1994 год Григорий Калетник работал представителемем президента Украины в Ямпольском районе, затем став главой райгосадминистрации. В период 1994—1996 года, Калетник был генеральным директором НПО «Элита» УААН.

Состоял во фракциях: «Единая Украина» (в 2002 году), группе «Европейский выбор» (с 2002 по 2003 год), был во фракции СДПУ(о) (с 2004 по 2005), ну и конечно активным членом «Регионов Украины». В период с 2006 по 2007 года Григорий Калетник был народным депутатом Украины пятого созыва от партии регионов (получил №142 в избирательном списке партии). Работал Главой подкомитета по контролю над выполнением бюджета Украины и использованием бюджетных средств Комитета Верховной Рады по вопросам бюджета. Был главой ассоциации «Укрбиоэнерго».

В период 1998—2002 годы политик занимал пост председателя Винницкого областного совета. В период 2004—2005 годы работал на посту председателя Винницкой областной государственной администрации. Ко всему прочему избирался народным депутатом IV, V, VI созывов.

На парламентских выборах 2012 года Григорий Калетник получил победу в мажоритарном округе №18, за него прогосовали 46,15% избирателей. На том округе вторым стад кандидат от ВО «Батькивщина» Константин Якименко с 32,69%.

Согласно поданной самим Калетником декларации, размер его общих доходов составил в 2011 году 327 тысяч 621 гривен. При таком заработке Калетник получил из бюджета и материальную помощь размером в 33 тысячи 828 гривен. В его личной собственности есть земельный участок площадью 1500 квадратных метров, дом площадью 209 квадратных метров и квартира площадью 181 квадратный метр. Немного выглядит смешно, но у Григория Калетника нет собственного автомобиля. На счету в банке у депутата лежит 353 тысячи 411 гривен.

Григория Калетника считают одним из главных винницких аграрных лоббистов, к тому же одним из самых крупных «спиртовых баронов» нашей страны. О размерах прибыли Григория Калетника в «Подольеспирте» мы можем судить только по косвенным признакам. К примеру, согласно публикации в газете «Киевские ведомости» от 25.11.1999г. В материале доказывалось утверждение, что в период с 1998 по 1999 годы в государственный бюджет не поступило более $100 000 000 (ста миллионов американских долларов) «спиртовых долларов» по причине отработки спиртовиками незаконных схем по изготовлению «левого», неучитываемого спирта и благодаря его незаконной реализации. При том корпорация «Подольеспирт» являлась крупнейшим объединением спиртовой промышленности в стране.

Теперь перейдем к скандалам, связанным с именем Григоря Калетника.

Сын-генерал.

Такие уголовные манипуляции в спиртопроиводительной отрасли подготовили хорошую денежную основу, материальное благополучие для клана Калетников, они же обеспечили и кадровый рост во властной вертикали. У главы семейства получилось пролоббировать вопрос о присвоении своему 27-летнему сыну Игорю должность начальника Западной региональной таможни, самой прибыльной должности во всей Украине. Прибыльной имеется ввиду по количеству получения незаконных денежных выгод с контроля над ввозимыми контрабандными потоками. Такой крупной должностью Калетник-младший остался в долгу и перед покровителями – партией СДПУ(о) и Виктором Медведчуком лично. Вот так и получилось, что Игорь Калетник – сын Григория Калетника — стал в тому году самым молодым таможенным генералом за всю историю Украины.

Кстати, в Винницком национальном аграрном университете, вместе с факультетами агрономии и механизации сельского хозяйства, наличиствует и факультет таможенного дела. Учиться туда берут только «своих», формируя таким образом «кадровый резерв», потенциальных подчиненных для обеспечения нужд Калетника-младшего. Ведь он расставлял на должности в до недавнего времени возглавляемом им ведомстве исключительно «проверенные лично кадры», которые обязанные своим карьерным ростом и материальным состоянием лично младшему Калетнику.

Быстрое решение вопросов с законами.

В январе позапрошлого года член БЮТа Василий Кравчук заявил, что он будучи автором поправок к законам, вместе с еще одним нардепом, членом регламентного комитета Сергеем Сасом заехал на запланированное заседание аграрного комитета ВРУ, где, как узнали нардепы, было настолько мало заседателей, что даже не собрали кворум.

«Как члены регламентного комитета мы заявили о грубом нарушении закона о регламенте главой комитета, членом Партии регионов Григорием Калетником, который хотел при наличии лишь четырех членов комитета (для кворума нужно 12) провести заседание и протянуть поправки ко второму чтению», — заявил Кравчук.

БЮТовец добавил, что сравнительная таблица, которую получили депутаты перед заседанием, уже содержала выводы комитета, при том, что заседание как таковое еще не было проведено. Кравчук отметил, что в розданной сравнительной таблице все замечания и предложения от оппозиционных нардепов были отклонены или проигнорированны.

«На мой вопрос к председателю комитета Калетнику, почему он начал работу, тот ответил, что это не комитет, а рабочая группа. Потом мы спросили, кем создана эта рабочая группа, и кто туда входит – он в ответ не дал пояснений», — рассказал Кравчук.

Подкуп избирателей.

Перед кампанией к выборам 2012 года в городе Могилев-Подольский Винницкой области в дома и квартиры избирателей начали захаживать особи, что представлялись добровольцами нардепутата от партии регионов Григория Калетника. В случаах, когда добровольцам двери открывали несовершеннолетние, они тотчас же требовали позвать старших родственников, которым и рассказывали, что наведались по личному указанию нардепа Калетника и зашли, чтоб раздать детские подарки. Именно то и забавно, что сами презенты передавались только взрослым.

Презентный набор-подарок от народного депутата Калетника не сильно разнился с традиционными в подобных случаях, проднаборами прелестей. Его состав: два экземпляра агитгазеты «Мой Университет» за декабрь 2011 г., в которых сплошь и рядом восхваления Григория Калетника (напомним, что газета выпускается в издании Винницкого национального аграрного университета, вотчине Калетника, он там, вопреки законодательству, находился на должности ректора, являясь фактически депутатом-совместителем), также в наборе был белоый тонкий шарфик с надписью «НАРОДНЫЙ ДЕПУТАТ УКРАИНЫ КАЛЕТНИК», очень нужный календарик с портретом святого Калетника, ну и несколько сладких конфет без всякого указания даты изготовления и срока истечения годности продукта, но зато с указанием производителя конфет на русском языке : «АО«ПО» КОНТИ» г.Донецк, бульвар Шевченко, 6/б».

Когда изиратели поинтересовались, кто же надоумил обеспечить таким чудо-набором добровольцев, совсем не «детскими» подарками, а также, как списки и адреса семей, в которых есть дети, попали к эти агитаторам, то калетниковцы говорили, что такие подвиги им приказали совершить руководители каких-то «квартальных комитетов», и что эти самые кварткомы и снабдили презентами агитаторов.

Оскорбленная депутатша.

Однажды Григорий Калетник унизил беременную нардепу от УДАРа Ирину Геращенко. Произошло это в то время, как Геращенко выступала с трибуны Верховной Рады. После такого инцидента лидер фракции в свою честь Виталий Кличко решил подойти к Калетнику, поговорить «по-мужски» и попросил старшего Калетника принести извинения. Не привыкший к тому, что он бывает когда-либо неправ, Кадетник не сделал такой шаг.

«Я, конечно, понимаю, что в парламенте собрались отнюдь не выпускники Пажеского корпуса или Института благородных девиц. Да, кажется, я знаю некоторые нравы и манеры части своих коллег. Но никак не перестаю удивляться все новым случаям… Например, когда сегодня выступала с трибуны Рады, представляла заявление фракции „УДАР“ о поддержке курса на евроинтеграцию, говорила о том, что европейские позиции и принципы — это и независимый парламент, в который еще пока не превратилась Верховная Рада. В то самое время с первого регионального ряда некий господин старший Калетник — отец первого вице-спикера Игоря Калетника — отпускает реплики типа: да иди уже, не давайте ей слова, закрыть ей рот и так далее», — рассказала Ирина Геращенко на своей странице в соцсети.

«Даже не стану повторять эти реплики. Мне пришлось ответить Калетнику с трибуны Рады, что не стоит нардепу показывать манеры поручика Ржевского», — добавила Геращенко.

Калетник+Медведчук=?

В сама начале карьеры Калетника как «регионала», под винницким отелем «Подолье», где в то время проходила региональная конференция партии регионов, была проведена еще и акция протеста винничан «Руки загребущие». Перед входом в отель на снегу красными буквами активисты написали: «Калетник – верни «ТРК-Виннитчину» или 600 тысяч, украденных у народа!». Возле надписи встали люди с плакатами: «Калетник предал НДП, СДПУ (о), предаст и Партию Регионов», «С такими депутатами, как Калетник — Партии Регионов и враги не нужны».

Виновник торжества вышел к митингующим, дабы развенчать все обвинении в свой адрес. Наиболее «торкнул» Калентика транспарант: «Калетник предал НДП, СДПУ (о), предаст и Партию Регионов». Чтобы показать людям свою привержденность социал-демократам и на сегодняшний день, Григорий Калетник при всех начал названивать Виктору Медведчуку и рассказывать о тех последних событиях в Винницкой области. Также он сумел договориться с Медведчуком о личной встрече в столице, где он в подробностях опишет лидеру есдеков о действующей политической ситуации в регионе. Для пущей убедительности, что Калетник вот так просто имеет возможность разговаривать с самим Медведчуком, винницкий новорегионал дал прослушать одной из местных журналисток его беседу с лидером соцдемократов. Фокусы Калетник выделывал на глазах шокированных митингующих, численность которых в этот момент увеличилась почти вдвое.

Пикантность данному происшествию добавил тот факт, что за почти 20 метров от митинга проходила региональная конференция партии регионов. Григорий Калетник заверил митингующих, что он никак не предал интересы СДПУ(о). С другой стороны, таким телефонным разговором Калетник показал, что у него в наличии есть и иной вариант про запас. Вот и вопрос – а не засланный казачок ли Калетник в ПР? Акционеры раскрыли карту Винниччины, где были нарисованы прицелы и сделана надпись: «Калетник нацелился на Винниччину», а снизу была наклейка в виде «Его загребущих рук». По словам митингующих, с такими как Григорий Калетник – партии регионов никакие враги даже не нужны.

Объясняли свой выход на улицу люди тем, что Калетник прекрасно известен своими незаконными финансовыми махинациями в то время, как был губернатором, известен своим прямым админвмешательством в ход президентских выборов в регионе. Также говорили, что во время руководитства Калетника было очень много всяких темных сделок. Тот же телеканал «Винниччина» — лишь маленький пример того, как из облбюджета, то есть, из непосредственно кармана каждого жителя области, за «народные» деньги (а это окло 600 тысяч гривен) плавно средства перетекали в закрома неких частных структур, которые де-факто принадлежат Григорию Калетнику.

Бабки за запрет.

16 января 2014 года, когда Верховная Рада приняла «драконовские законы», журналист Влад Содель опубликовал фото Григория Калетника в зале с такой подписью: «Оцените все пофигзм демонстрируемый отцом и сыном Калетниками. В то время, как Калетник-сын, вице-спикер парламента, руководил незаконной процедурой голосования за противоправные законы и за бюджет руками, его отец Григорий Калетник тихонечко на своем рабочем сидел и подсчитывал, какие-то компенсации, что он вероятно получит за какие-то «расходы понесенные на закладку насаждений ореха грецкого»- цифры в его таблицах были в тысячах гривен. Даже нет сомнений, что эти самые, почти два миллиона гривен, он получит из госбюджета».

Убрал конкурента.

Во время выборов в украинский парламент в 2012 году Григорий Калетник жестоко и цинично «порешал вопрос» с его одним единственным оппонентом по избирательному округу — олигархом Русланом Демчаком. Защитой для Демчака не стали ни его многочисленные фирмы, ни его фитнес-центры, ни принадлежащие Демчаку банки, собственный телеканал, даже многочисленные дружеские знакомства в руководстве страны. Демчак сразу после старта активной фазы избирательной кампании, «сел» в следственный изолятор и был выпущен оттуда только после заверения, что снимется с выборных гонок. После отбывания заключения в СИЗО Демчак распродал большинство из своих активов, в том числе РД-Банк и телевизионный канал. Вся руководящая и политическая рать области, начиная от самих регионалов, заканчивая пламенными оппозиционерами смогла оценить этот прецедент – нельзя переходить дорогу семьей Калетников, нельзя даже пытаться вступать с ними в публичные споры — себе получится дороже.

Кстати, чуть не забыли факты о странной гибели нардепа Антемюка, покушения на губернатора области Дворкиса. Все события были логическим завершением конфликта этих лиц с мафиози-“колхозником” Калетником.

Антон Главный, Национальное бюро расследований Украины

Как Калетники «нагнули» Винницу. Расследование

Исходя из последних событий, область, которая заняла первое место в Украине по голосованию за оппозицию на парламентских выборах 2012, уже отдана одной «семьей», на растерзание другой «семье» — клану Калетников.

Фактически он состоит из «главы тейпа» Григория Калетника – экс-губернатора Винниччины, народного депутата нескольких созывов и председателя аграрного комитета ВР, первого вице-спикера Игоря Калетника, экс-главы таможенной Службы Украины (!) и племянницы Григория Калетника – коммунистки Оксаны Калетник, которая на выборах в мажоритарном округе выбила отца Петра Порошенка – Алексея Ивановича на его же вотчине.

То, что люди для Калетников это пустое место, а тем более оппоненты, было еще раз доказано на парламентских выборах 2012 года, когда Григорий Калетник жестко «решил вопрос» с единственным серьезным конкурентом по округу — олигархом Русланом Демчаком. Не смотря на его фирмы, фитнес-центры, банки, телеканал и многочисленные связи в действующей власти он, после начала активной кампании, «сел» в СИЗО и был отпущен только после того, как снялся с выборов. После заключения он продал большинство своих активов, РД-Банк и телеканал. Вся политическая элита области, от рьяных регионалов, до пламенных оппозиционеров оценила прецедент – переходить дорогу Калетникам или даже вступать в публичные дебаты — себе дороже. Если «обнуляют» киевских мажоров, что говорить о многолетней вотчине группировки «Калетник и Ко»?

Кстати, подающий надежды менеджер, в качестве первого зама губернатора Николая Джиги, Иван Мовчан оказался откровенно слабым управленцем и хозяйственником. Придя к власти, он не только растерялся в динамичном ходе событий региона, совмещая банальный показушный официоз: открытия, награждения, поздравления, и управление экономикой аграрной области, но и начал метаться между несколькими группировками «регионалов» и Петром Порошенко. В чем и был незамедлительно уличен племянницей Григория Калетника, обвинен в сдаче интересов области в пользу Порошенка и вызван на публичные дебаты. Губернатор как-то незаметно проглотил обвинения, но отношения с Калетниками в публичном сегменте кое-как были выровнены.

Выполняя президентские прихоти Януковича, Калетники взялись за подготовку плацдарма и в медиа-пространстве Винницкой области. Ломать через колено свободу слова этим ребятам не привыкать. Так еще в 2008 году И. Калетник возглавил список врагов прессы. Второе место занял его отец – народный депутат от партии регионов, экс-председатель Винницкого облсовета. Григорий и Игорь Калетники подали против самой тиражной винницкой областной газеты «33 канал» восемь исков на общую сумму 710 тыс. грн.

Поговаривают, что тогда «33 каналу» и Калетникам удалось уладить взаимотношения «на будущее» следующим образом. Несколько выигранных у газеты исков, были положены Калетниками под сукно, что стало гарантией лояльности самого влиятельного издания области,  вплоть до сегодняшнего дня, когда практически завершена сделка… по продаже «33 канала» бывшему главе Гостаможни Украины Игорю Калетнику….

К медиа-активам «винницкой Семьи» нужно прибавить несколько Интернет-сайтов, местных и всеукраинских, а также телеканал «Винниччина», который после череды смен владельцев перешел обратно в собственность «Семьи Калетников». Последний владелец – сын Петра Симоненка, якобы отдал телеканал Оксане Калетник, в качестве бонуса, за возможность иметь фракцию в парламенте 7 созыва. Ведь, по действующему регламенту, фракцию может иметь только та политическая партия, представитель которой победил хотя бы в одном мажоритарном округе. Этим представителем и стала Оксана Николаевна, которая по убедительной просьбе брата Игоря Григорьевича уже в парламенте вошла в КПУ и дала возможность коммунистам для масштабных торгов с регионалами.

«Семья» не обошла вниманием и районные коммунальные СМИ. Щедро вскормленные на последних парламентских выборах редакторы районных газет, полностью подконтрольны Калетникам. А это – почти половина «районок» области. Победные 16 и 18 округ – это 10 из 24 районов региона.

Относительно других районов Винницкой области, да и вышеупомянутых, бытует мнение, что Григорий Калетник лично отслеживает все кадровые назначения и ротации в области, вплоть до начальников районных управлений.

Согласитесь, подход этой «семьи» к узурпации власти монументальный.

Какие же можно извлечь итоги из краткого описания борьбы за Сахарный Донбасс? За короткий промежуток 2012—2013 г., группе Калетников удалось окончательно сломать стереотип, что Винницкая область безоговорочная вотчина Петра Порошенка. Последний уже отодвинут ото всех рычагов и предан всеми бывшими соратниками. Тягаться с «винницкой Семьей» мог бы разве что молодой, но рейтинговый мер Винницы Владимир Гройсман. Но и он уже видимо определился с приоритетами на 2015 год, а значит и в верности Калетникам. Доказательством данного факта, является молниеносное увольнения со скандалом председателя регистрационной службы области и города, после небольшого заявления все той же Оксаны Калетник о неэффективности работы регистрационной службы в Виннице, назвавшей ее кормушкой для чиновников. Уточнив при этом, что осталось только понять, какого уровня эти чиновники.

Для все еще колеблющихся и сомневающихся в отданной «винницкой семье» оппозиционной области приведу факт, который как никакой другой подтвердит «действующий табель о рангах».

Большинство читателей знакомо с протокольным церемониалом, который время от времени попадается нам на глаза, в виде сюжетов на ТВ о всевозможных визитах и рабочих поездках первых лиц государства по областям и весям. Так вот, во время последнего визита Януковича в Винницкую область, первым встречающим высокого гостя в аэропорту Гавришовка стал, не губернатор и мер областного центра, а председатель аграрного комитета ВР народный депутат и глава клана Калетников Григорий Николаевич. Если кто-то считает это случайным недоразумением, смею вас разочаровать. Тоже самое произошло и во время визита в область первого вице-премьера и самого реального наследника Николая Азарова – Сергея Арбузова.

 

Антон Булгаков, Национальное бюро расследований Украины

 

Канал Business Руслана Демчака перейшов під контроль родини Януковича

Demchak-Ruslan1Руслан Демчак, власник Ukrainian Business Group, продав телеканал Business.

Про це сату  «МедіаБізнес» стало відомо з власних джерел.

Оборудка завершилася минулого тижня. Ім’я нового власника не називається, але джерело натякає на його наближеність до Олександра Януковича.

Як відомо, з осені 2012 Руслан Демчак перебував у СІЗО за підозрою у легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. В кінці лютого 2013 власник корпорації «Українська бізнес група» (UBG) вийшов із СІЗО.

Демчак балотувався в народні депутати у 18 окрузі Вінницької області.

Загалом в окрузі, де він висувався, балотувалося 17 осіб. У команді Демчака основним своїм конкурентом називали голову комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин, члена фракції Партії регіонів Григорія Калетніка, який свого часу очолював Вінницьку облраду та Вінницьку облдержадміністрацію.

Після затримання Р.Демчака у ЗМІ з’явилася інформація про те, що він розпродає бізнес-активи, серед яких, зокрема, ЕРДЕ Банк (Київ), чотири телеканали, СК «Добробут» і мережа медичних центрів «Добробут».

З кінця літа 2012 на каналі Business відбувалося скорочення ряду проектів і звільнення співробітників.

У групу UBG входять телеканали Business, Ukrainian Fashion, A-One і Dobro TV.

Восени минулого року повідомлялося, що Руслан Демчак виставив на продаж свої медіаактиви: ряд великих ТВ-холдингів, російських та українських медійних груп отримали пропозицію про їх купівлю.

За чотири канали Демчак хотів виручити до $ 12 мільйонів, а канал Business власник оцінював в $ 10 мільйонів — повідомлялося тоді.

Міністерство аграрного хабарництва

З аграрного відомства знову війнуло, мов зі свинарника: на хабарі застукали чергового чиновника. І не якогось там «шнурка» сьомої категорії 15-го рангу, а заступника міністра — керівника апарату. Зухвалого високопосадовця аніскілечки не налякало те, що саме в цей час діяльність МінАП комплексно перевіряла представницька комісія у складі 31 особи. Діяла вона згідно з розпорядженням президента: з’ясувати, як центральні органи виконавчої влади реалізовують завдання, що містяться в актах і дорученнях глави держави? У них, зокрема, йдеться і про «іржу» суспільства — корупцію, хабарництво… А тут така наочність!

Хапкого на руку Михайла Чужмира брали професійно. У кабінеті на п’ятому поверсі міністерства, куди не зайде не те що простий смертний, а навіть працівник відомства, не маючи магнітної картки. Знеструмили ліфти, відключили телефони й увійшли на поверх з обох боків. Як співав Висоцький: «Тут примчались санитары и зафиксировали нас…». Причому на відео.

Не деталізуватиму, кого разом із Чужмирем «накрили» хлопці у шоломах і погонах під майкою. Чи це був «презент» від зернотрейдерів — «долар з тонни»: за безперешкодний експорт зерна? Чи у такий спосіб білоруські виробники молочної продукції намагалися прискорити вхід на український ринок після тримісячної заборони? Слідчі розберуться… Так само не «каркатиму», а що ж світить міністерському хабарникові: від восьми до десяти чи менше? Це вирішуватиме суд.

Скажу єдине: економічний злочин, скоєний бізнесовим компаньйоном, незмінним Санчо Пансою Миколи Присяжнюка, дає підстави стверджувати про системність корупції у відомстві. Бо до цього був гучний арешт Олександра Жука, заступника голови Державного комітету ветеринарної медицини, при отриманні хабара у розмірі 42 тис. дол. Після скандалу схему збору «податей» «модернізували» і замкнули на довірену особу, якою, найвірогідніше, і став Михайло Чужмир, котрий до кінця життя має дякувати своєму патрону за стрімкий кар’єрний злет. І… за таке ж падіння.

Була житомирська сторінка у спільних діяннях. За нею яскравіша — столична, зокрема на стезі державної служби. Спершу «при Присяжнюку», коли Микола Володимирович очолював профільний комітет Верховної Ради. І пізніше «при ньому», але вже у міністерстві. Чужмир, недовго походивши у ранзі «сірого кардинала» — радника міністра, очолив департамент організаційного забезпечення діяльності міністра аграрної політики і продовольства. А в травні минулого року його призначили заступником міністра — керівником апарату міністра.

Корупційна сейсміка відчутно похитнула крісло під Присяжнюком. Те, що його «права рука» всохла, підтверджує і відповідне подання президенту на звільнення Чужмира. Приховати чи якось «причепурити» злочин не допомогли навіть тісні зв’язки зі Службою безпеки України.

Усе це сталося на тлі ітерації міністра: утретє за короткий період Микола Володимирович привселюдно товкмачить про боротьбу з корупцією, вимагаючи від регіональних керівників нищівно викорчовувати її. Але якщо риба гниє з голови, чому її слід чистити з хвоста?!

Знекровлення найближчого оточення керівника МінАП — це ще один сигнал про те, що нова команда «державних менеджерів» поставила за мету консолідувати всі фінансові потоки в одних руках, а не розпорошувати їх по відомствах і міністерствах. І ця фінансова маса має живити виключно Сім’ю, а не клерків, хай навіть довірених, котрі норовлять і собі щось відщипнути.

Не дивуюся, що свіжий факт хабарництва не став надбанням громадськості, засобів масової інформації. А хто мав його оприлюднювати? Міністр? Аграрний медійний ресурс, натхненником і куратором якого є Михайло Чужмир? Чи прес-служба МінАП? Зазвичай про подібне повідомляють силовики. Але й вони мовчать, оскільки в даний момент вирішується питання про відхід фігуранта з посади… за власним бажанням! Та й потім секретаріат Кабінету міністрів у медійному плані інформаційного позиціонування проекту Державної програми активізації
розвитку економіки на 2013–2014 рр. вимагає: «1. Насичення інформаційного поля держави достовірними і позитивними аргументами (виділено авт. — В.Ч.) щодо роботи уряду з розвитку економіки. 2. Усвідомлення населенням відповідальних дій уряду та підтримка у суспільстві реформ, націлених на зростання економіки і добробуту кожного громадянина». Інформувати про зроблене слід щодня до шостої вечора.

У Кабміні зізнаються, що аналіз медійного простору засвідчив недостатність позитивної, іміджевої інформації про діяльність уряду, спрямовану на реалізацію соціально-економічних реформ. Та це очевидно і без аналітичного розуму! Тому-то на початку лютого зі служби першого віце-прем’єр-міністра Сергія Арбузова до міністерств і відомств надійшов «указуйчик» щодо «посилення міністрами та іншими керівниками центральних органів виконавчої влади роботи структурних підрозділів, відповідальних за взаємодію із засобами масової інформації…». Вимога не просто покуматися, а «визначити відповідальну особу на рівні заступника міністра або заступника керівника центрального органу виконавчої влади за оперативне співробітництво зі ЗМІ».

Про що розповідатиме аграрний міністр? Звісно ж, не про моральну ницість Чужмира. Про успішне освоєння китайського кредиту, стратегію соціально-економічного розвитку сільських територій «Рідне село», національний проект «Відроджене скотарство», перепрофілювання спиртових заводів на виробництво біоетанолу, про те, що Україна — надійний гравець на світовому ринку зерна…

У мене — власне мірило трирічного перебування президентського висуванця на посаді аграрного стернового країни. Якщо лаконічно, то «знаменне» воно двома корупційними скандалами і відсутністю реального поступу у сільськогосподарському виробництві. Так, були врожайні роки, за які слід славословити не міністра, а Господа за його милість.

Із приходом нового керівництва із міністерства під різними приводами витурили найкращих фахівців. Декотрим не дали навіть допрацювати до пенсії… На тлі нинішнього контингенту верхівка виглядає справді «професіоналами». Дарма, що не спроможна сама скласти баланси по цукру, молоку… Легше у наказовому порядку підрядити громадські професійні об’єднання — асоціації «Укрцукор», «Укрмолпром»…

Гортаючи особові справи клерків МінАП, на які тільки освіти на наштовхуєшся. Я не про гранувальників алмазів, а про випускників столичного Національного університету культури і мистецтв. Ну, що може порадити «культурист» міністрові, коли виникає проблема зі збутом цукру? «Самі наварили його, самі хай і реалізовують…». А тим часом в Національному університеті харчових технологій другий рік поспіль жодного вступника на спеціальність «цукрове виробництво».

Зате Микола Присяжнюк восени минулого року захистив докторську дисертацію з історії НЕПу. Не думаю, що такі «розвідки» тягнуть на доктора сільськогосподарських чи якихось наук. Більш корисною і повчальною для прийдешніх поколінь стала би оповідь з усіма схемами про сучасних непманів в аграрній сфері. Якщо міністр із таким науковим багажем подумує всістися у допоки вакантне крісло президента Української академії аграрних наук, то зробити це буде непросто. Не лише через плеяду молодих, креативних претендентів на виборну посаду, а й через ще одного претендента-“важковаговика” — Григорія Калетніка, голову комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин.

Через брак кваліфікованого персоналу міністерство так і не спромоглося розробити реальну системно-комплексну стратегію розвитку українського АПК. Цю прогалину навряд чи залатаєш нашвидкуруч зліпленими варіаціями на кшталт «Рідне село», «Відроджене скотарство», подібними, схожими на нісенітні розповіді з фільму «Фантазії Фарятьєва»: «Я мечтатель, у меня так мало действительной жизни».

Ну чому, якщо це «Відроджене скотарство», то обов’язково доларові інвестиції, сучасні молочні ферми, високоудійне стадо, генетичні центри, а «Рідне село», то кооперативний рух? Коли, нарешті, правителі заговорять про тих, кому через байдужість влади рідне село стало чужим? Коли разом з інвестиціями до глибинки проляже добротна дорога, з’явиться у ній фельдшерсько-акушерський пункт, лазня, бібліотекар не на чверть ставки, а на повну? Хто пообіцяє і забезпечить підсліпуватих колишніх колгоспників окулярами, зубними протезами — не порцеляновими, а бодай пластмасовими?

А завтра, не виключаю, міністра осяє чергова спорадична ідея — «Відроджене шовківництво», яке успішно вмертвили свого часу. Її підхоплять у Кабміні, нададуть статус державної програми, визначать наріжною у стратегії «Рідне село». І в цьому вбачатимуть вирішення проблеми зайнятості сільського населення. Бо в кращі часи майже 30 тис. надомників вирощували до 80% коконів тутового шовкопряду. Кормом — листям шовковиці забезпечували 35 тис. га насаджень. Виробництво сирих коконів становило майже 1,5 тис. тонн на рік, що повністю задовольняло попит легкої промисловості для виготовлення натуральних тканин, медицини — операційних ниток, авіаційної — парашутів.

Проте ми не дочекаємося ні вітчизняного шовку, ні крепдешину. Навіть не встигнемо виростити грену — яйця тутового шовкопряда. Знаєте, чому? А чим закінчується будь-яка фінансово непідкріплена балаканина?

Утім, навіть із освоєнням реальних коштів у МінАП не все ладиться. Йдеться не про мізерні видатки з державного бюджету, а про вагомі інвестиції із Піднебесної. Якщо Україна не одержить другого траншу кредиту у розмірі 1,5 млрд дол., Присяжнюка звинуватять у саботажі. Бо саме його відомство визначили основним «споживачем» китайської позики.

Так от, перші 1,5 млрд дол. аграрне відомство запланувало… закопати у землю. Вкласти не у розвиток інфраструктури — дороги, елеватори, зерновози, машинно-тракторний парк, а відновити систему зрошення на півдні України. Вітаю реанімаційний запал міністерства! От тільки із реалізацією новоспеченої програми «Відроджене зрошення» виникає чимало запитань. Хоча чиновники вже встигли розподілити кошти по областях: Херсонщині вділили 630 млн дол., Криму — 450 млн… Хтось реально полічив, у яку копійчину обійдеться державі таке «відродження»? Якщо вона сьогодні неспроможна відшкодовувати аграріям обіцяні витрати за спожиту електроенергію у зрошувальний сезон.

Раніше меліоративна система загальнодержавного значення, зокрема магістральні та міжгосподарські канали, трубопроводи, насосні станції, гідротехнічні споруди, захисні дамби (балансовою вартістю 10,5 млрд грн), живила вологою близько 2,2 млн га. Через недостатню фінансову підтримку ця махина почала чахнути. А тут втрутилася ще й велика деколективізація.

Якщо загальнодержавні меліоративні системи ще мали господаря, то внутрішньогосподарські фактично залишилися бездоглядними. Спритні ділки спершу здали на металобрухт те, що розміщувалося на землі, — дощувальні установки «Фрегат» і «Дніпро». А потім почали діставати з-під землі і труби.

Щоби зберегти технологічну цілісність меліоративних систем, зупинити їх повну руйнацію, уряд прийняв рішення про порядок їх безоплатної передачі у комунальну власність. Технологічні споруди не підлягали паюванню у процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств: їх передавали на баланс підприємств-правонаступників.

Однак через правову та фінансову невизначеність, неврегульованість питань оподаткування операцій із передачі меліоративних систем у комунальну власність вони ще довгий час лишалися нічийними і слугували здобиччю для «металістів». По суті, зрошуване землеробство втратило роль стабілізуючого чинника продовольчого та ресурсного забезпечення держави, особливо в роки з несприятливими погодними умовами. Отака печаль-біда!

Сучасні Базиліо з Алісою напоумили керівництво аграрного відомства закопати 1,5 млрд дол. і в такий спосіб озолотити майже півмільйона гектарів. Зіткані вони із людських паїв і мають конкретних власників. Тобто поява на приватних наділах будь-яких комунікацій, навіть із трактуванням «для суспільних потреб», — це завжди конфлікт інтересів. Та й за мирової угоди хто візьме на баланс гідротехнічні споруди, і чи потрібні вони (разом із відповідальністю) орендареві? Сьогодні — одному, завтра — іншому…

Прем’єр-міністр Микола Азаров тішиться, що реалізація програми зрошення дасть відчутний доважок до зернового валу. По-перше, потенціал сучасного зрошуваного землеробства не розкриється уповні без кваліфікованих кадрів. Ми їх втратили! По-друге, сучасна структура посівних площ на зрошуваних землях не відповідає науковим рекомендаціям. По-третє… Отут ми знову впираємося в ефективність використання китайської позики, її адресність. Виростили, зібрали… А де зберігати (елеватори)? Чим перевозити (рухомий склад)?

Тому Поле Чудес може запросто перетворитися на Поле Дурнів. І головним на ньому маячітиме Міністерство аграрної політики і продовольства, яке розривається між корупційними скандалами й ефемерними програмами.

 

Володимир Чопенко, Дзеркало тижня. Україна

 

Топ-8 банков с раздутыми активами

Некоторые украинские банки увлекаются инвестициями в «другие финансовые активы» – то есть, зачастую, в неликвидные векселя собственников и другие подобные квазиинструменты.

29 октября 2012 года Фонд гарантирования вкладов физических лиц ввел временную администрацию в ЭРДЭ Банк. Вот уже почти два месяца это небольшое финучреждение не возвращает депозиты вкладчикам и практически не проводит платежи. «С сентября 2012 г. банк переживает определенные трудности с ликвидностью», – говорится в сообщении ЭРДЭ.

В банке также уверяют, что его «активы покрывают его финансовые обязательства». Вполне возможно. Но если посмотреть на баланс, можно заметить, что более 40% всех активов ЭРДЭ Банка учитываются по статье «другие финансовые активы».

«Эта статья нередко используется для раздувания баланса», – утверждает бывший председатель правления банка «Форум» Ярослав Колесник. В ней, как правило, учитывают всевозможные ценные бумаги (ЦБ), залоговое имущество, взятое на баланс, а также дебиторскую задолженность. В частности, ту, которая возникает в процессе построения схем, связанных с валютными спекуляциями.

«Допустим, банк занял гривну на межбанке и купил евро. Потом продал валюту за гривну по свопу и опять выдал кредит в гривне на межбанке», – рассказывает банкир, пожелавший остаться неназванным. По его словам, такие свопы отображаются в статье «другие финансовые активы».

Иногда подобные многоходовые операции приносят завидную прибыль, но еще чаще оборачиваются огромными убытками. Примерно так произошло и с ЭРДЭ Банком, который пытался заработать на спекуляциях с наличными евро, но получил пробоину в балансе.

«Векселья» час

Зачастую в статье «другие финансовые активы» банки отображают векселя своих карманных компаний. Этим занимаются, например, те финучреждения, которые уже уткнулись в потолок по нормативам кредитования инсайдеров. Им приходится финансировать бизнес собственников за счет покупки ЦБ. «Векселя в этом случае подходят больше всего, так как их эмиссия нигде не регистрируется, а срок погашения таких бумаг может быть каким угодно, хоть в 2250 году», – объясняет председатель среднего украинского банка.

Когда в 2005 г. лопнул небольшой киевский банк «Гарант» с активами 154,8 млн грн., его баланс на 50% состоял из мусорных ценных бумаг, то есть тех самых «других финансовых активов». Как выяснилось, в основном это были векселя, купленные банком у аффилированных структур якобы с целью перепродажи или полученные в виде залогов. На самом деле руководство банка через покупку этих ЦБ попросту вывело деньги вкладчиков. Мы решили поинтересоваться, кто еще из банков увлекается инвестициями в «другие финансовые активы».

Диапазон-Максимум Банк

Активы на 01.07.2012 г. – 661,5 млн грн. В том числе «другие финансовые активы» – 43,2%

Контрольный пакет акций Диапазон-Максимум Банка принадлежит Марине Букаевой, вдове Валерия Букаева, народного депутата от Партии регионов в 2007—2009 гг. Он  был основателем и директором компаний «Укр-Гермес» и «Укр-Викойл», почетным президентом луганского ФК «Заря», и в 2006 г. возглавлял набсовет Партнер-Банка.

Основным владельцем Партнер-Банка был бизнесмен Алексей Савченко, который продал это финучреждение в 2009 г. российскому бизнесмену Владимиру Антонову, владельцу «Конверс Групп». Недавно Конверсбанк (бывший Партнер-Банк) был переименован в CityCommerce Bank, а Владимир Антонов заявил, что этот банк у него отобрал его партнер по бизнесу – депутат от Партии регионов Вадим Столар.

ЭРДЭ Банк

Активы на 01.07.2012 г. – 2,6 млрд грн. В том числе «другие финансовые активы» – 40,8%

Собственник банка бизнесмен Руслан Демчак находится в СИЗО по подозрению в отмывании грязных денег в особо крупных размерах. На момент ареста он был кандидатом в народные депутаты. Конкурентом бизнесмена по округу оказался глава комитета Верховной рады по вопросам аграрной политики и земельных отношений, народный депутат от Партии регионов Григорий Калетник, сын которого Игорь руководит Государственной таможенной службой Украины.

25 октября банк заявил, что прекратил принимать депозиты населения, хотя не возвращает деньги вкладчикам с начала сентября. 29 октября Фонд гарантирования вкладов физических лиц ввел в банке временную администрацию.

Пивденкомбанк

Активы на 01.07.2012 г. – 5,4 млрд грн. В том числе «другие финансовые активы» – 30,4%

Основной владелец Пивденкомбанка  – Руслан Цыплаков, собственник группы компаний «Метал Юнион». В группу входят металлургические, горнодобывающие, нефтяные, химические компании. Банк выступает расчетным центром группы.

Цыплаков – член президиума Автомобильной федерации Украины. Его считают человеком, близким к сыну президента Виктору Януковичу-младшему: они вместе участвуют в автомобильных ралли.

Летом Цыплаков приобрел еще одно финучреждение – Терра Банк, который до этого принадлежал бывшему заместителю министра финансов Вадиму Копылову и бывшему председателю правления Государственного ипотечного учреждения Кириллу Шевченко, а до этого – нынешнему министру финансов Юрию Колобову.

Интеграл-Банк

Активы на 01.07.2012 г. – 2,5 млрд грн. В том числе «другие финансовые активы» – 29,7%

Совладельцы банка – Кирилл Торишний и Андрей Бовсуновский. Банк активно работает на рынке FOREX с 2003 г. По результатам первого полугодия Интеграл-Банк получил самый большой по банковской системе убыток от операций с иностранной валютой – 104,6 млн грн. По мнению участников рынка, убыток связан с неудачными валютными спекуляциями. В самом банке ситуацию не комментируют.

Авант Банк

Активы на 01.07.2012 г. – 1,9 млрд грн. В том числе «другие финансовые активы» – 25,0%

Совладелец и председатель правления банка – эпатажный банкир и бизнесмен Алексей Савченко. Он купил это небольшое финучреждение после того, как в 2007 г. продал Партнер-Банк российскому олигарху, владельцу «Конверс Групп» Владимиру Антонову.

Савченко был владельцем черниговского ФК «Десна» и в 2010 г. возглавлял государственный концерн «Укрспирт». Но футбольный и спиртовой бизнес у него не задались, и Савченко вернулся в банкинг. А вот песни в стиле шансон исполнять и записывать не перестал.

Банк Глобус

Активы на 01.07.2012 г. – 2,3 млрд грн. В том числе «другие финансовые активы» – 23,1%

Основной и единственный акционер банка – ООО «Украинские медиа технологии». Соучредителем и первым председателем правления банка «Глобус» был зампред НБУ Валерий Прохоренко. Он утверждает, что сейчас не имеет к банку никакого отношения. Прохоренко считается близким другом председателя НБУ Сергея Арбузова и отвечает в Нацбанке за тендерные процедуры и хозяйственный блок.

Евробанк

Активы на 01.07.2012 г. – 1,2 млрд грн. В том числе «другие финансовые активы» – 21,1%

Основной владелец банка Александр Адарич – бывший председатель правления Укрсиббанка (2002—2008 гг.). Евробанк был создан еще в 2005 г. Банк никогда не был особо активен в кредитовании реального сектора экономики. На рынке он больше известен как валютный спекулянт.

В прошлом году банк приобрел у шведской банковской группы SEB ее украинскую дочку СЕБ банк. Скорее всего, часть денег для покупки была выведена с баланса банка и отразилась по статье «другие финансовые активы».

ВиЭйБи Банк

Активы на 01.07.2012 г. – 13,2 млрд грн. В том числе «другие финансовые активы» – 17,3%

Основной собственник банка – владелец агрохолдинга «Авангард» Олег Бахматюк. В банке уже больше года длится конфликт между старыми и новыми акционерами. Предыдущий мажоритарный акционер банка Сергей Максимов не раз обвинял новых совладельцев в выводе денег из банка. В свою очередь, Бахматюк утверждал, что ранее банк выдавал невозвратные кредиты компаниям Максимова. ВиЭйБи уже больше полугода, как полностью заморозил кредитование физлиц.


Национальное бюро расследований Украины

 

Порошенко здав округ клану Калетників

На фото два Калетники

Центральна виборча комісія скасувала реєстрацію кандидатом у депутати Верховної Ради батька міністра економічного розвитку і торгівлі Петра Порошенка Олексія у мажоритарному округу № 16 (Вінницька область).

Відповідне рішення було ухвалено на засіданні Центрвиборчкому.

Комісія скасувала реєстрацію Порошенко на підставі його заяви про відмову балотуватися.

Він балотувався в порядку самовисування.

Про припинення виборчої кампанії за станом здоров’я Олексій Порошенко заявив 3 тижні тому.

Його головним конкурентом була Оксана Калетник – племінниця регіонала Григорія Калетника та кузина голови Державної митної служби Ігоря Калетніка.

Два тижні тому один з керівників штабу Порошенка отримав вночі погрози з вимогою припинити працювати на свого кандидата.

Центральна виборча комісія скасувала реєстрацію кандидатом в депутати Руслана Демчака по одномандатному мажоритарному округу №18 (Вінницька область) за заявою довіреної особи. Демчак був головним конкурентом Григорія Калетника, його кинули за сфабрикованою кримінальною справою у СІЗО.

Раніше президент Янукович під час виступу Петра Порошенка розкритикував урядовців: «Поганому танцюристу завжди щось заважає. Я вам голови повідриваю, дуже скоро».

Міністр економіки Петро Порошенко балотується по іншому мажоритарному округу у Вінницькій області — № 12.

 

Сімейні клани в українській політиці

Якби у Британії була своя Ганна Герман, яка працювала би в офісі Гордона Брауна, і одного весняного дня вона би надумала зробити свого сина заступником міністра, ця подія спричинила би скандал, а то й урядову кризу.

Таблоїди не давали би проходу новопризначеному чиновнику, а слідча комісія зайнялася би перевіркою, чи відповідає така поведінка цінностям, які повинні сповідувати піддані Її Величності.

Зате в Україні відрядження сина Ганни Герман заступником до Нестора Шуфрича не спровокувало навіть реакції з боку опозиції. Можливо тому, що зробити зауваження сьогоднішній владі просто нема кому. Адже їхні попередники мало чим відрізнялися від тих, хто тепер перебрався до службових кабінетів.

Характерна риса Партії регіонів

На сайті Міністерства надзвичайних ситуацій з’явилася біографія сина Герман Миколи Коровіцина.

Тепер платники податків знатимуть, що утримуватимуть заступника міністра, чий трудовий шлях до цієї посади пролягав аж з однієї кар’єрної сходинки – помічника народного депутата.

При чому цим депутатом була власна мама. Формально Коровіцин був оформлений до депутата Чорновола, але, за словами самого Тараса, частину квоти своїх помічників кожен нардеп віддає на потреби фракції. І Коровіцин працював саме з Герман як її водій та асистент. Загальний стаж роботи нового урядовця до призначення в Кабмін – три роки і сім місяців.

Поява сина Герман у Міністерстві надзвичайних ситуацій не викликала жодної резонансу в середовищі Партії регіонів. Демократичні традиції не надто розвинуті у команді нового президента. Цим регіонали і відрізняються від «Нашої України», де схоже за суттю призначення чоловіка Віри Ульянченко тут же викликало публічне засудження.

Прилаштування власних близьких на теплі посади цілком відповідає політичній культурі Партії регіонів.

Для цього достатньо переглянути склад Донецької обласної ради. Там можна знайти багато людей, чиї родичі освоюють уже київські владні коридори.

Так, депутатом Донецької обласної ради від Партії регіонів є:

– Віталій Пригодський – син Антона Пригодського, впливового депутата Верховної Ради;

– Володимир Дейч – син Бориса Дейча, іншого нардепа з Партії регіонів;

– Василь Бубка – брат екс-регіонала Сергія Бубки, глави Національного олімпійського комітету;

– Андрій Бондаренко – чоловік депутата Олени Бондаренко і, до речі, ще один новопризначений заступник міністра надзвичайних ситуацій;

– Віктор Бондик – брат нардепа-регіонала Валерія Бондика;

– Алла Борулько – родичка генпрокурора Медведька;

– Сергій Близнюк – син нового губернатора Донецької області регіонала Анатолія Близнюка, який до цього був головою Донецької облради.

Схожа ситуація і в міській раді Донецька. Тут мандатом володіють також діти нардепів:

– Андрій Ландик – син Валентина Ландика;

– Сергій Дейч – син Бориса Дейча.

Прецедент з призначенням сина Герман став нагодою проаналізувати інші родинні та кадрові зв’язки в українській політиці. Їх виявилося достатньо у всіх п’яти політичних силах, представлених у парламенті.

«Українська правда» не претендує на вичерпність цього списку, оскільки просто не всі сімейні стосунки нам відомі.

Партія регіонів

Тут моду задає сам Віктор Янукович, який власним вольовим рішенням у 2006 році дарував депутатство своєму сину Віктору Януковичу.

За цей час Янукович-молодший жодного разу не виступив з парламентської трибуни як доповідач або співдоповідач, жодного разу не взяв слова з місця. В парламенті цього скликання син Януковича поставив своє прізвище під трьома законопроектами. Оскільки тексти нормативних актів готував не він, то, швидше за все, автографи сина Януковича мали на меті іміджеве навантаження.

Загалом перші вибори за чисто партійними списками, які відбулися у 2006-му, відкрили зелений коридор до парламенту для другої хвилі регіоналів, чиї родичі на той момент уже побували в депутатах.

Так, у 2006 за списком Партії регіонів у депутати потрапляє бізнесмен Сергій Клюєв – брат Андрія Клюєва, який до того часу встиг попрацювати віце-прем’єром.

 

Також у 2006 році регіонали включають до свого списку Володимира Вечерка – зятя одного з найавторитетніших персонажів у донецькій ієрархії Юхима Зв’ягильського.

Загалом на виборах у 2006-му регіонали проводять до парламенту:

– Юлію Ковальову – сестру Василя Салигіна, який був обраний головою Харківської обласної ради;

– Олександра Вілкула – сина Юрія Вілкула, голови Дніпропетровської обласної ради;

– Володимира Ландік – брата іншого нардепа Валентина Ландика;

– Артема Щербаня – сина екс-губернатора Донеччини Володимира Щербаня.

Тоді ж нардепом стає Артем Пшонка – син заступника генерального прокурора Віктора Пшонки.

Трохи раніше, у березні 2004 року на довиборах до парламенту потрапляє Олександр Васильєв – брат на той час генерального прокурора Геннадія Васильєва.

У 2007 році на дострокових виборах у списку з’являється прізвище Юлії Новикової. Лише згодом з’ясувалося, що це – рідна сестра Сергія Льовочкіна.

 

Тоді ж 2007-му мандат отримує Олександр Супруненко – родич Леоніда Черновецького по лінії його доньки Христини.

У 2007-му нардепом став Дмитро Рева, чий батько Олексій Рева багато каденцій поспіль обіймає посаду мера Артемівська, де Ахметов (чи все-таки Янукович?) володіє заводом шампанських вин.

Родинні призначення не обмежуються Верховною Радою. Так, членом Центральної виборчої комісії в 2007 році стала Тетяна Лукаш – сестра юристки-регіоналки Олени Лукаш.

Інша юрист Тетяна Ківалова, донька нардепа Сергія Ківалова, є депутатом Одеської міської ради від Партії регіонів. Аналогічну позицію обіймає син іншого регіонала Олексія Костусєва Олексій Гончаренко, що засідає у тій же Одеській міській раді.

До Київської міської ради в минулому скликанні потрапили сини Раїси Богатирьової та Володимира Рибака.

А у Херсонській обласній раді два Демьохіна – окрім Володимира, який є головою ради, депутатом також є його брат Ігор Демьохін.

Родинні зв’язки регіоналів простежуються не лише на рівні депутатства. Так, донька нардепа Миколи Круглова Олена Мамонтова є суддею Вищого господарського суду.

У січні 2010-го року вона в складі колегії суддів ухвалила рішення про приналежність резиденції «Межигір’я» нинішнім власникам. А уже в середині березня її батько став новим губернатором Миколаївщини.

БЮТ

Хоча Юлія Тимошенко під час виборів намагалася довести, що не здійснювала призначень за родинною ознакою, але це не так.

Наприклад, у тому ж 2007 році членом Центральної виборчої комісії стає Юлія Швець– донька нардепа Віктора Швеця. До цієї посади дехто іде все життя, а 27-річна юристка на момент призначення встигла попрацювати лише в секретаріаті Кабміну та помічником депутата.

На дострокових виборах 2007-го до парламенту за списком БЮТ потрапляє Еліна Шишкіна – донька судді Конституційного суду Віктора Шишкіна.

 

Трудова діяльність молодої депутатки до цього обмежувалася посадою помічника нардепа Григорія Омельченка, який товаришував з Шишкіним. Це обрання доньки виглядало як подяка судді за його позицію під час розпуску парламенту в 2007 році.

Так само в депутати потрапляє Юрій Трегубов – син Ольги Трегубової, яка обіймала посаду першого помічника прем’єр-міністра Тимошенко. Пізніше в інтерв’ю Трегубовазізналася, що особисто рекомендувала сина в список.

Після призначення Тимошенко прем’єром в 2007-му посаду заступника міністра Кабінету міністрів отримує Володимир Федорчук – син одного із керівників партії «Батьківщина» Ярослава Федорчука.

Інший заступник міністра Кабміну Сергій Чеботар допомагає брату Леоніду Чеботарюстати заступником Державної податкової адміністрації в місті Києві.

Володимир Крупко, син міністра Кабміну Петра Крупка, після призначення батьказдобуває посаду начальника департаменту в «Нафтогазі».

А Олена Денисова, донька міністра праці та соціальної політики, завдяки матеріочолює Державну інспекцію по контролю за цінами в Криму.

Дітям Крупка і Денисової на той час було близько 25 років.

У 2006-му депутатом від БЮТ став Андрій Шевченко – тоді як його батько Віталій Шевченко очолював Нацраду з телебачення і радіомовлення. Заради справедливості тут можна додати, що Шевченко потрапив до Тимошенко саме як журналіст з уже сформованим іміджем і в подальшому працював її vip-агітатором.

Родичі БЮТівських депутатів активно представлені у місцевих радах.

Володимир Семинога, брат нардепа Анатолія Семиноги – депутат БЮТ в Київраді.Олег Куровський, син іншого нардепа Івана Куровського – так само депутат Київради від БЮТ. Віктор Таран, син Віктора Таран-Терена – депутат Дарницької райради від БЮТ.

Також до Київради за списком БЮТ пройшла  Інна Новак, дружина колишнього заступника глави секретаріату президента Олександра Чалого. Це – відлуння співпраці Тимошенко з «Індустріальним союзом Донбасу».

Народний депутат від БЮТ одесит Юрій Крук має двох синів – і обох доля не образила посадами. В’ячеслав Крук – депутат Одеської міської ради від БЮТ, а Юрій Крук-молодший за часів уряду Тимошенко в 29 років став начальником порту «Южний».

У БЮТівського олігарха Миколи Ковзеля є брат Петро Ковзель, який став суддею Окружного адміністративного суду Києва. А Петро Онопенко, брат глави Верховного суду Василя Онопенка, від Тимошенко отримав посаду заступника голови Державної митної служби. Так само як зять Онопенка Євген Корнійчук став першим заступником міністра юстиції.

Брати Сергій та Олександр Буряки також непогано реалізували себе при Тимошенко. Старший два роки пропрацював главою Державної податкової адміністрації, молодший стабільно обирається депутатом Верховної Ради.

 

Ще один братський тандем – Черпіцькі. Нардеп від БЮТ Олег Черпіцький має раніше судимого брата Олександра Черпіцького, який за часів Тимошенко встиг побувати і заступником глави Держкомзему, і навіть декілька днів – першим заступником міністра транспорту.

Зовсім невипадково останню посаду він отримав синхронно з подачею Тимошенко позову до Вищого адмінсуду про оскарження результатів президентських виборів.

Розгадка ж у тому, що суддею в цьому суді працює… дружина Олега ЧерпіцькогоЛюдмила Черпіцька.

Але розрахунок не виправдав себе. Після того, як суддя Черпіцька взагалі не прийшла на судовий розгляд і нічим не допомогла, Тимошенко скасувала розпорядження про призначення Олександра Черпіцького до Мінтрансу. На знак помсти його брат Олег Черпіцький став однією з «тушек» у коаліції Януковича.

НУНС

Хрестоматійний приклад, після якого призначення родичів у владу перестало сприйматися як щось непристойне, є прихід на посади родичів Ющенка. Так, у 2002 за списком «Нашої України» народним депутатом стає Петро Ющенко – до того часу нікому не відомий старший брат Віктора Андрійовича.

А в 2005-му заступником губернатора Харківської області призначають 24-річногоЯрослава Ющенка – племінника нового президента, який до цього мав один запис утрудовій біографії – він працював економістом на фірмі батька.

 

Цілком в дусі працевлаштування родичів стало призначення вже при новій владі чоловіка Віри Ульянченко Віктора Івченка на посаду заступника міністра освіти. У часи президентства Ющенка його також не ображали теплим місцем – за виключенням останнього півроку, Івченко пропрацював на чолі Нацагентства з питань інвестицій та інновацій.

Чотири з п’яти років президентства Ющенка посаду міністра молоді та спорту обіймавЮрій Павленко. Його тесть – Віктор Євсєєв, заступник керівника Державного управління справами в часи Ющенка і його персональний «банщик», якому президентдовіряв найделікатніші питання облаштування свого побуту.

Нардеп від НУНС Руслан Князевич – племінник Василя Князевича, міністра охорони здоров’я в останньому помаранчевому уряді. Щоправда, до списку депутатів Князевич-молодший потрапив завдяки особистим заслугам – як член Центрвиборчкому, який в часи Майдану відмовився визнавати сфальсифіковану перемогу Януковича.

У 2005-06 роках міністром охорони здоров’я був Юрій Поляченко – син Володимира Поляченка, який тоді ж обрався за списком «Нашої України».

Дружина нашоукраїнця Юрія Ключковського Наталія Богашева в другому уряді Тимошенко отримала посаду заступника міністра юстиції.

Син депутата від НУНС Станіслава Довгого Олесь Довгий у 2006-му був протягнутий Черновецьким на посаду секретаря Київради. Менш карколомно склалася кар’єра сина Бориса Тарасюка – Олег Тарасюк став заступником Державної податкової інспекції в Святошинському районі Києва.

Син іншого нашоукраїнця Зиновія Шкутяка Петро Шкутяк в 2009-му обійняв посаду голови Долинської райадміністрації Івано-Франківської області.

Мер Мукачевого Василь Петьовка став нардепом, коли його двоюрідний брат Віктор Балога очолював секретаріат президента. Так само завдяки Балозі депутатом обралася 25-річна Леся Оробець. Це – уже приклад передачі мандату в спадок: Леся потрапила до парламенту замість загиблого в автокатастрофі батька, якому Балога був винен за активний захист у 2004 році.

 

Ну а племінник нашоукраїнця Миколи Оніщука Максим Оніщук є суддею в Печерському райсуді Києва. Правда, став ним не тоді, коли дядько очолював міністерство юстиції, а коли той був першим заступником глави парламентського комітету з питань правосуддя.

КПУ

Попри заяви про ідеологічну цноту, не гребують родинними зв’язками і комуністи.

Так, заступник міністра охорони здоров’я Валерій Бідний є зятем екс-спікера комуніста Олександра Ткаченка.

Заступник міністра внутрішніх справ Василь Мармазов – син депутата від КПУ Євгена Мармазова.

Заступник глави Державної податкової адміністрації Олег Матвєєв – син депутата-комуніста Валентина Матвєєва.

Новий керівник Державної митної служби нардеп Ігор Калетнік – син екс-губернатора Вінниччини в часи Кучми Григорія Калетніка. Калетнік-старший, до речі, зараз готується зайти до парламенту… по списку Партії регіонів. Замість депутатів, що перешли на роботу до виконавчої влади.

 

 

Ну а син полум’яної комуністки Катерини Самойлик Сергій Самойлик отримав призначення на посаду прокурора Ялти.

Блок Литвин

Рідня голови фракції Литвина у Верховній Раді Ігоря Шарова працює в рідному Кіровограді. Старший брат Олександр Шаров є депутатом Кіровоградської облради, а молодший брат Юрій Шаров – депутат Кіровоградської міської ради

Інший литвинівець Вадим Гривковський має брата Едуарда Гривковського, який обіймає крісло віце-прем’єра уряду Криму.

Нардеп Микола Шершун свого сина Миколу Шершуна делегував на посаду члена Антимонопольного комітету.

Але живим втіленням родинних призначень у блоці Литвина є сам Володимир Литвин.

Обидва брата спікера парламенту при посадах. Микола Литвин – уже скоро десять років як керівник Державної прикордонної служби, а Петро Литвин – командувач військами Південного оперативного командування.

Призначення найближчих до себе осіб на хлібні місця – явище, характерне не лише для політиків. Так, наприклад, суддями Окружного адміністративного суду Києва працюють Наталія Блажівська та Костянтин Винокуров. Їхні батьки – заступники генерального прокурора…

…Чи можливо таке побачити у Британії? Можливо, якщо це телерепортаж про Україну.

 

Сергій Лещенко, Українська правда

 

 

Анатолій Гриценко: ”зараз братва хоче повернути собі право торгувати землею”

Члени коаліції ”бютівець” Олег Черпіцький та ”регіонал” Григорій Калетнік подали до парламентського комітету нацбезпеки та оборони законопроект про повернення Міністерству оборони права відчужувати власне майно.

Держдепартаментом надлишкового майна у Мінобороні керує брат нардепа Олександр Черпіцький. Анатолій Гриценко, колишній міністр оборони, голова відповідного комітету, проти такої пропозиції. Черпіцький натякнув, що Гриценка треба звільнити і що той на посаді міністра сам розпродував майно відомства в ручному режимі.

— Зовні законопроект спрямований на важливе завдання — збільшити фінансування армії та силових структур, — коментує 52-річний Анатолій Гриценко. — Але те, що там пропонують, дає право керівникам силових структур торгувати землею. Така комерційна діяльність може закінчитися тільки зловживанням. За це мають відповідати, і зараз так є, структури поза межами військових формувань. Фонд держмайна, наприклад. Коли я був міністром, позбавив Міноборони права торгувати чим завгодно. А зараз братва хоче повернути собі це право.

Черпіцький заявляє, що раніше ви розподіляли землі міністерства у ручному режимі.

— На його істерику я не хочу реагувати. Він образився тому, що я не пускаю його на засідання комітету. Стосовно Олександра Черпіцького інша історія. Я минулої середи звернувся до прем’єра Миколи Азарова з наполегливим проханням звільнити його. Бо ця людина перебуває на посаді вже п’ять місяців. Двічі були подання на оформлення йому допуску до державної таємниці й двічі Служба безпеки України йому у цьому відмовляла. Тобто людина не має права перебувати на посаді.

Коли прийшов на засідання комітету інший заступник міністра оборони, я йому сказав: ”Передайте міністру Михайлові Єжелю, що людину без допуску я на засідання не пущу. Хай приходить сам міністр або інший заступник”.

Чому Черпіцькому відмовили у допуску до держтаємниці?

— Є серйозні проблеми з його минулим, яке могли б прояснити правоохоронні органи. Коли він готував свою біографію для подання в СБУ, то випустив кілька років. Крім того, написав, що проходив військову службу у Житомирському окрузі. Такого не існує.

У вас є приклади сумнівних оборудок при новому керівництві Міноборони?

— У квітні Єжель своїм наказом ліквідував підприємство Міноборони завод ”Металіст” у Криму в Балаклаві. А 30 червня написав листа керівнику Севастопольської міськради, що Міноборони відмовляється від землі заводу. Там близько 4 гектарів — мінімум 10 мільйонів доларів. Прокуратура зараз його повертає.

 

Анастасія РЯБОКОНЬ, Gazeta.ua

 

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: