Сообщения с тегами ‘Леся Оробець’

Поліція саботує розслідування убивства героя Небесної Сотні Володимира Наумова. Подробиці

trup-samooboroncya18-02-2014-1-500x375

 

Замість розслідування убивства активіста Самооборони Майдану Володимира Наумова, тіло якого було знайдене на Трухановому острові в Києві 18 лютого 2014 року поліція викликає на допит журналістів через публікацію трирічної давнини, які нічого не знають про цю трагедію. Про це розповів Національному бюро розслідувань України журналіст Вадим Гладчук, який з 22 січня 2014 року припинив працювати редактором сайту sprotiv.org на знак протесту проти тоталітарних законів про диктатуру Януковича, оскарживши ці закони у Вищому адміністративному суді.

За словами Гладчука, до нього додому приходив Олексій Маньковський, співробітник ГУБОЗу Київського управління Нацполіції, який повідомив родичам журналіста, що виконує доручення встановити свідків убивства. Пізніше передати повістку на допит як свідка пообіцяв слідчий СУ ГУ НП у м. Києві Сергій Кацев. Коли слідчому було сказано в телефонному режимі, що новину передрукували без участі Гладчука і додати до її змісту він нічого не може, Кацев продовжував наполягати, що Гладчука має бути допитано в якості свідка: мовляв, «якщо ви не володієте інформацією, ми так і напишемо».

На думку Вадима Гладчука, обрана слідчим тактика схожа на саботаж слідства: «Що це за слідчий, який не шукає справжніх свідків, а опитує журналістів, які завідомо нічого не знають? Очевидно, він хоче задокументувати мою необізнаність і закрити кримінальне провадження на тій підставі, що Гладчук нічого не знає. Це повне невігластво, ганьба і саботаж слідства, в якому соромно брати участь».

Причиною саботажу слідства, на думку Гладчука, є те, що поліція зацікавлена підтвердити сумнівну міліцейську версію самогубства, озвучену нашвидкуруч після того, як стало відомо про убивство Володимира Наумова: «Не виключено, що міліціонери, причетні до смерті активіста Євромайдану, зараз продовжують працювати в поліції Авакова і кругова порука вимагає їх прикрити. Я не вірю у самогубство Володимира Наумова, бо в інтернеті пишуть, що він добровільно пішов на барикади, був сімейною людиною, батьком двох дітей, ще й водієм у комунальному підприємстві, тобто, мав проходити медогляд».

За словами Гладчука, він провів поверховий пошук в Інтернеті, який може провести кожна людина, і виявив, що першим фотографію тіла Наумова опублікував у мережі Facebook Михайло Багинський, на той момент кореспондент порталу «Комментарии». Фотографію Багинського передрукувала «Українська Правда». Окрім того, народний депутат «Батьківщини» Леся Оробець повідомила у соцмережах, що у Дніпровському відділку показали копію документів загиблого, що міліцейська версія смерті активіста – самогубство, стрибок з Пішоходного мосту. Водночас, зі слів знайомих вбитого повідомлялося, що козак був затриманий вночі беркутівцями в районі урядового кварталу за носіння жовтої хустки «Самооборони Майдану», коли повертався з продуктового магазину.

«Слідчий мав би допитати Лесю Оробець та Михайла Багинського, волонтерів Самооборони Майдану, ту ж Ірину Штогрін, якщо б його цікавила правда. Натомість він ухопився за покази Гладчука, який нічого не знає. Не розумію, як можна так ображати пам’ять героїв Небесної Сотні саботажем розслідування їх загибелі» — обурюється Вадим Гладчук.

Як повідомляла газета «Експрес» у публікації «Небесна сотня. Життєві історії героїв», 43-річний Володимир Наумов народився в селi Шевченко Донецької області в день народження Кобзаря. «Вiн любив Шевченка, знав Кобзар напам’ять, часто цитував його вiршi» – розповiла його дружина Iнна. «Володимир працював водiєм у ЖЕКу в мiстi Родинське Красноармiйського району Донецької областi. 14 лютого поїхав на своїй машинi на Майдан, на барикади. За покликом серця поїхав» – писала волонтерка Iрина Штогрiн. Тiло молодого чоловiка з жовтою хустиною Самооборони Майдану на шиї знайшли на Трухановому островi в Києвi 18 лютого. Очевидцi стверджують, що Володимира затримали вночi «беркутiвцi» в районi урядового кварталу за носiння хустини iз символiкою Самооборони Майдану, коли вiн повертався з продуктового магазину. Як стверджувалося в публікації газети «Експрес», чоловiка викрали, задушили та скинули з мосту. На похорон прийшли лише рiднi та близькi. У загиблого залишилися старенька 85-рiчна мати, дружина та двоє малих синiв – чотирирiчний Арсенiй i восьмирiчний Єгор.

Местные выборы на Киевщине: сыграет ли БЮТовская ставка на амнезию людей?

banda-Timoshenko2

Амнезия — это болезнь с потерей памяти. А еще — это известный политтехнологический сценарий, на который делает ставку команда Юлии Тимошенко перед местными выборами в Киевской области.

Тимошенко сегодня пытается играть роль внутренней демократической оппозиции и на критике новой власти строит свое громкое возвращение в большую политику. А между тем БЮТовские ставленники еще с 2006—2008 годов продолжают руководить органами местной власти на Киевщине. В свое время они разворовали тысячи гектаров земель и госимущества на миллионы гривен.

Об этом Тимошенко не хочет вспоминать. И надеется, что жители столичной области тоже забыли. Однако давайте все же освежим свою память. Мы же не больны – мы просто устали от войны.

«История болезни»

На местных выборах 2006 года «Блок Юлии Тимошенко» получил 66 из 120 мандатов в Киевском областном совете. Представьте — партия набрала больше мандатов, чем у нее было кандидатов в избирательном списке! Во всех районных и городских советах области фракции БЮТ формировали власть (во многих из них — единолично). Подавляющее большинство мэров ключевых городов представляли на выборах команду Тимошенко. А сама Юлия Владимировна в 2007 году во второй раз возглавила Кабинет министров.

Контролировать область Тимошенко поручила скандально известному олигарху Богдану Губскому, который до этого уже побывал на службе и у Кучмы, и у Януковича. Его главными сподвижниками стали нардепы от БЮТ Игорь Савченко, Константин Бондарев и Сергей Осыка, а также глава Киевского облсовета Владимир Майбоженко. Именно эти персоны были ключевыми в схемах хищения имущества области.

Прокуратура уже за первые два года деятельности БЮТовской группировки установила более чем красноречивые факты. Через подставных лиц — студентов и бездомных отчуждались тысячи гектаров земель, которые впоследствии переходили в руки конечных владельцев. Бюджет недополучал сотни миллионов гривен. По данным правоохранителей, наиболее распространенной эта практика была в Броварском, Киево-Святошинском, Бориспольском, Обуховском и Макаровском районах. Ставленники Тимошенко раздерибанили сотни гектаров в водоохранной зоне реки Козинка, целые острова в районе Конча-Заспы. Из государственного лесного фонда было изъято более тысячи гектаров (больше всего в Макаровском и Барышевском районах). По подсчетам экспертов, стоимость сделок достигала сотен миллионов долларов.

Тогдашний нардеп Леся Оробец просила разобраться в ситуации Президента Ющенко. Она предоставила факты того, как БЮТовцы массово «за бесценок» овладевают землей. Активно скупались участки в Бородянском, Броварском, Вышгородском, Иванковском, Васильковском и Киево-Святошинском районах. А для прикрытия незаконных действий вовсю использовался властный ресурс Блока Юлии Тимошенко. В частности: фракции БЮТ в местных советах Киевской области, подконтрольное коммунальное предприятие «Киевский областной институт землеустройства», а также подконтрольные суды Киевской области (прежде всего, Бориспольский и Фастовский горрайсуды).

Оробец обращала особое внимание на массовый выкуп у жителей Васильковского района земельных участков (паев) площадью около 130 га в районе прохождения Большой кольцевой дороги и оформления их на фирмы членов команды Тимошенко. А еще — на получение Богданом Губским под контроль 80 га земли в районе строительства моста через Днепр, которые до этого принадлежали Каневскому рыбоводному хозяйству. И о получении на подконтрольные ему садовые товарищества в пределах Бобрицкого сельсовета Киево-Святошинского района около 70 га земель лесного фонда …

Земельные аферы тех времен также должны хорошо помнить жители Вишневого. В 2009 году на взятке в 2 млн. 550 тыс. грн. «попался» заместитель городского головы Владимир Стружук. Он «помогал» бизнесмену оформить участок для строительства коттеджного городка на окружной дороге. В защиту своего политического соратника выступило руководство местного отделения партии и фракция БЮТ в горсовете. Именно эти депутаты и голосовали за сомнительную схему выделения земли, несмотря на массовые протесты местных жителей.

Организаторам преступных схем в Киевской области удавалось избегать ответственности — благодаря непосредственной поддержке самой Юлии Тимошенко. Как отмечает «Украинская правда», Тимошенко в 2009 году лично просила генпрокурора Александра Медведько, чтобы тот отозвал представление на привлечение к ответственности Богдана Губского. Более того, Тимошенко публично неоднократно поддерживала близкого соратника.

А уже после победы Януковича, в 2010-м году, сотни БЮТовцев области стройными рядами влились в партию регионов. И многие к тому времени еще незаконченные коррупционные схемы были успешно реализованы — но теперь уже под «бело-голубыми» знаменами.

Теперь же, рассчитывая на короткую память жителей столичной области и умело используя образ «жертвы» режима Януковича, Юлия Тимошенко рвется к власти. И в который раз красиво рассказывает электорату о честной, надежной, обновленной команде. Но чтобы освежить нашу память, стоит только заглянуть во властные кабинеты близлежащих городов Киева. Кто там руководит сегодня? И не ждут ли эти люди, как мифические зубы дракона, подходящего момента, чтобы прорасти в полную силу и снова под прикрытием талантливой украинской популистки грабить область?

Бровары. Городской председатель Игорь Сапожко руководит райцентром с 2008 года.

Тогдашний БЮТовец, став мэром, сразу взялся за строительство. Новостройки начали расти, как грибы после дождя. Однако, пользы и радости от того горожанам мало. Застройка ведется хаотично, а земельные участки в городе-спутнике Киева продаются почему-то за бесценок.

Традиционную схему отчуждения земель можно проиллюстрировать на примере ООО «Альянс Новострой». Сначала участки общей площадью в 1,2932 га горсовет официально бесплатно выделяет неким «тринадцати друзьям Сапожко» — «подставным» лицам, якобы для индивидуальной жилой застройки. А через несколько месяцев эти участки новоиспеченные владельцы недорого продают учредителям ООО «Альянс Новострой». Компания начинает масштабное строительство на землях стоимостью в миллионы. Но городской бюджет не получает ни копейки. Не трудно догадаться, в чьи карманы попадают «конверты благодарности» от счастливого застройщика. Таких примеров — десятки.

Терпение броварчан лопнуло, когда им стало известно, что прямо в центре города на 90 гектарах компания ООО «Интер-Профит» будет строить фармацевтический завод. За этот участок городской бюджет недополучил более 200 млн. А броварчан никто и не спрашивал — хотят ли они получить вредное производство у себя под окнами. Поэтому весной этого года десятки общественных активистов пришли на сессию горсовета и заставили мэра Игоря Сапожко и депутатов приостановить реализацию этого проекта.

У представителя БЮТовской когорты есть немало других способов пополнить свой карман. К примеру, Сапожко обвиняют в «крышевание» запрещенного игорного бизнеса. Но есть и более утонченные сюжеты — известная в городе «крысиная» история. Прокуратура установила, что подконтрольные мэру Сапожко коммунальщики собрали более миллиона гривен официальной платы за уничтожение опасных грызунов. Однако крысы могут не беспокоиться — никакой дератизации так и не было!

Белая Церковь. Городской голова Василий Савчук избран на эту должность в 2006 году от Блока Юлии Тимошенко.

Обвинения в адрес Савчука традиционны, как для БЮТовского выходца — земельные и строительные махинации. Но апофеозом деятельности мэра является передача в концессию коммунальных предприятий. Они достались в управление структурам Юрия Бойко, бывшего министра правительства Азарова, а ныне — нардепа, одного из руководителей Оппозиционного блока. Благодаря этой схеме теперь горожане по новым тарифам уплачивать «коммуналку» будут известному олигарху Януковича.

Коммунальная махинация Савчука началась еще в 2012 году, когда в концессию был передан «Билоцеркивводоканал». Условия конкурса были выписаны под конкретную компанию — ООО «Билоцеркиввода». За эксплуатацию объекта в сотни миллионов гривен уплачивается смешная сумма. Концессионер на 1 этапе вложил в модернизацию объекта в 1,5 раза меньше средств, чем раньше выделяли из городского бюджета — всего 900 тыс. грн.

А в 2014-м Савчук с подконтрольным горсоветом взялись передавать в управление и городскую теплосеть. Заседание конкурса состоялось за закрытыми дверями — условия проведения засекречены. Василий Савчук безапелляционно заявил журналистам: «Никто не должен знать эти данные». В финал вышли две сомнительные фирмы, которые связывают все с тем же Бойко. Первая из них — «Белоцерковская когенерационная компания», зарегистрированной в бараках за забором местной компании «Рубикон» с уставным капиталом 480 грн. А вторая — «Дельта-Проект», зарегистрированная в однокомнатной квартире обычной многоэтажки.

«Надеяться на прозрачность действий депутатов и белоцерковского городского головы не стоит, поэтому только от общественности зависят перспективы законной передачи одного из крупнейших активов города частным структурам», — пишет авторитетное издание «Экономическая правда».

Впрочем, для Савчука и Бойко после потери «регионалами» власти в государстве все пошло не так легко, как бы им хотелось. Вокруг отчуждения теплосети продолжаются судебные тяжбы. Компании, которые предлагали лучшие условия для модернизации предприятия, судятся с городскими властями. А эксперты тем временем предупреждают, что концессия — это только переходный этап. Конечная цель — приватизация стратегических объектов «за копейки». Такая схема уже сработала во многих регионах страны.

При этом городской голова Василий Савчук чувствует себя достаточно уверенно. Он даже заявил горожанам, что они могут справлять большую и малую нужду во дворе и лесопосадках — если вдруг не работает водоотвод в многоквартирных домах. Так «оригинально» мэр ответил на жалобы жителей Белой Церкви о катастрофическом состоянии коммунальных сетей.

Борисполь. С 2006 года городской голова, выдвиженец от Блока Юлии Тимошенко Анатолий Федорчук руководит городом-спутником столицы.

И здесь также похожий почерк. В Борисполе также массово «раздается» земля, ведется строительство, а бюджет недополучает средства. Как установила проверка контролирующих органов, ежегодно только через неповышение стоимости аренды отдельных земельных участков, как того требовал закон, бюджет города терял миллионы гривен. При этом городские дороги находятся в ужасном состоянии, значительная часть Борисполя не имеет горячей воды, регулярно лопаются трубы.

В этом же списке БЮТовцев — и «клан Сусловых», которые уже много лет держат в страхе всю Сквирщину. Евгений Суслов-джуниор, которого отец в свое время сделал самым молодым мэром Украины, не один год был надежным штыком команды Тимошенко.

Критики «теории избирательной амнезии» могут заметить — Юлия Тимошенко после заключения совершенно изменилась, она имела время и возможность осознать свои кадровые ошибки. Однако, как учат на самых известных голливудских курсах сценаристов, характер персонажа никогда не меняется. Он может притворяться, мимикрировать, обманывать, но в критический момент проявит свое истинное нутро.

В случае с Тимошенко доказательством может служить назначение по квоте «Батькивщины» министром экологии Игоря Шевченко. И в СМИ, и в парламентских стенах неоднократно звучала информация, что Шевченко — человек еще одного одиозного персонажа, связанного с Киевщиной, нардепа Александра Онищенко-Кадырова. За пост министра экологии, который позволял Онищенко контролировать распределение газо- и нефтеносных месторождений, Тимошенко якобы получила кругленькую сумму в 10 миллионов долларов. И если бы не общественное давление и активность отдельных народных депутатов, то Шевченко и дальше бы занимал такую ​​прибыльную должность. При этом во время важнейших событий чартерами своего благодетеля летал бы на отдых в Ниццу или Монте-Карло. Как это было в случае с пожаром на Васильковской нефтебазе.

Кстати: Тимошенко ни разу по поводу этого назначения публично не извинялась, делая вид, что ничего страшного не произошло.

Так что рассчитывать на хоть какое-то раскаяние лидера БЮТ за ошибки прошлого — бесполезно. Она давно и хорошо усвоила приемы простых, но действенных манипуляций электоральной памятью. И если не удается навязать амнезию избирателям, Тимошенко сама может сделать вид, что ничего такого не помнит. Что поделаешь — амнезия, знаете …

Литвин поддерживает законопроект о введении цензуры в интернете

Для Интернета следует установить рамки дозволенного, так как сейчас там присутствует чрезмерное количество грязи.

Об этом заявил спикер ВР Владимир Литвин на своей страничке Facebook.

По мнению спикера, которого бывший генерал милиции Пукач назвал заказчиком убийства журналиста Гонгадзе, в Интернете следует установить границы дозволенного на законодательном уровне.

«Иногда, особенно в комментариях, можно прочитать такую запредельную грязь, которая выходит за все представления о человеческой морали. Не представляю, как обязать людей держаться в рамках, если хотите, христианской морали. Неужто Интернет так обесчеловечивает многих пользователей?», – резюмировал Владимир Литвин.

Так Литвин прокомментировал ситуацию с Интернетом, отвечая на вопрос о законопроекте о цензуре в виртуальном пространстве.

Напомним, что депутаты от Партии регионов, КПУ и Блока Литвина выступили инициаторами законопроекта, который в случае принятия может стать инструментом для закрытия файлообменников и других интернет-ресурсов в Украине без обязательного судебного решения.

Речь идет о рекомендованном ко второму чтению законопроект №6523 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав». Соавторами закона являются Максим Луцкий  (ПР), Екатерина Самойлик (Компартия Украины) и Олег Зарубинский (блок Литвина).

В случае принятия данного законопроекта, по мнению народного депутата Леси Оробец, нынешнее большинство в Верховной Раде получит контроль над информационным интернет — пространством, а также его коммерческими ресурсами.

«С одной стороны, он позволит безнаказанно «доить» провайдеров под угрозой закрытия сайтов их клиентов в течение недели. Со всеми соответствующими ресурсными и имиджевыми потерями. С другой стороны — закрывать рот любому оппозиционному интернет-изданию, которое накануне выборов будет мешать власти неудобным контентом», — заявила нардеп.

Она отмечает, что авторы законопроекта мотивируют необходимость его принятия борьбой за соблюдение авторских прав в интернете.

Леся Оробец считает, что наиболее опасное для граждан нововведение, предусмотренное проектом, «заключается во внедрении процедуры уничтожения интернет-ресурсов в течение семи дней без решения суда (!), лишь за подписью чиновника средней руки», сообщает «Спротив».

 

Сімейні клани в українській політиці

Якби у Британії була своя Ганна Герман, яка працювала би в офісі Гордона Брауна, і одного весняного дня вона би надумала зробити свого сина заступником міністра, ця подія спричинила би скандал, а то й урядову кризу.

Таблоїди не давали би проходу новопризначеному чиновнику, а слідча комісія зайнялася би перевіркою, чи відповідає така поведінка цінностям, які повинні сповідувати піддані Її Величності.

Зате в Україні відрядження сина Ганни Герман заступником до Нестора Шуфрича не спровокувало навіть реакції з боку опозиції. Можливо тому, що зробити зауваження сьогоднішній владі просто нема кому. Адже їхні попередники мало чим відрізнялися від тих, хто тепер перебрався до службових кабінетів.

Характерна риса Партії регіонів

На сайті Міністерства надзвичайних ситуацій з’явилася біографія сина Герман Миколи Коровіцина.

Тепер платники податків знатимуть, що утримуватимуть заступника міністра, чий трудовий шлях до цієї посади пролягав аж з однієї кар’єрної сходинки – помічника народного депутата.

При чому цим депутатом була власна мама. Формально Коровіцин був оформлений до депутата Чорновола, але, за словами самого Тараса, частину квоти своїх помічників кожен нардеп віддає на потреби фракції. І Коровіцин працював саме з Герман як її водій та асистент. Загальний стаж роботи нового урядовця до призначення в Кабмін – три роки і сім місяців.

Поява сина Герман у Міністерстві надзвичайних ситуацій не викликала жодної резонансу в середовищі Партії регіонів. Демократичні традиції не надто розвинуті у команді нового президента. Цим регіонали і відрізняються від «Нашої України», де схоже за суттю призначення чоловіка Віри Ульянченко тут же викликало публічне засудження.

Прилаштування власних близьких на теплі посади цілком відповідає політичній культурі Партії регіонів.

Для цього достатньо переглянути склад Донецької обласної ради. Там можна знайти багато людей, чиї родичі освоюють уже київські владні коридори.

Так, депутатом Донецької обласної ради від Партії регіонів є:

– Віталій Пригодський – син Антона Пригодського, впливового депутата Верховної Ради;

– Володимир Дейч – син Бориса Дейча, іншого нардепа з Партії регіонів;

– Василь Бубка – брат екс-регіонала Сергія Бубки, глави Національного олімпійського комітету;

– Андрій Бондаренко – чоловік депутата Олени Бондаренко і, до речі, ще один новопризначений заступник міністра надзвичайних ситуацій;

– Віктор Бондик – брат нардепа-регіонала Валерія Бондика;

– Алла Борулько – родичка генпрокурора Медведька;

– Сергій Близнюк – син нового губернатора Донецької області регіонала Анатолія Близнюка, який до цього був головою Донецької облради.

Схожа ситуація і в міській раді Донецька. Тут мандатом володіють також діти нардепів:

– Андрій Ландик – син Валентина Ландика;

– Сергій Дейч – син Бориса Дейча.

Прецедент з призначенням сина Герман став нагодою проаналізувати інші родинні та кадрові зв’язки в українській політиці. Їх виявилося достатньо у всіх п’яти політичних силах, представлених у парламенті.

«Українська правда» не претендує на вичерпність цього списку, оскільки просто не всі сімейні стосунки нам відомі.

Партія регіонів

Тут моду задає сам Віктор Янукович, який власним вольовим рішенням у 2006 році дарував депутатство своєму сину Віктору Януковичу.

За цей час Янукович-молодший жодного разу не виступив з парламентської трибуни як доповідач або співдоповідач, жодного разу не взяв слова з місця. В парламенті цього скликання син Януковича поставив своє прізвище під трьома законопроектами. Оскільки тексти нормативних актів готував не він, то, швидше за все, автографи сина Януковича мали на меті іміджеве навантаження.

Загалом перші вибори за чисто партійними списками, які відбулися у 2006-му, відкрили зелений коридор до парламенту для другої хвилі регіоналів, чиї родичі на той момент уже побували в депутатах.

Так, у 2006 за списком Партії регіонів у депутати потрапляє бізнесмен Сергій Клюєв – брат Андрія Клюєва, який до того часу встиг попрацювати віце-прем’єром.

 

Також у 2006 році регіонали включають до свого списку Володимира Вечерка – зятя одного з найавторитетніших персонажів у донецькій ієрархії Юхима Зв’ягильського.

Загалом на виборах у 2006-му регіонали проводять до парламенту:

– Юлію Ковальову – сестру Василя Салигіна, який був обраний головою Харківської обласної ради;

– Олександра Вілкула – сина Юрія Вілкула, голови Дніпропетровської обласної ради;

– Володимира Ландік – брата іншого нардепа Валентина Ландика;

– Артема Щербаня – сина екс-губернатора Донеччини Володимира Щербаня.

Тоді ж нардепом стає Артем Пшонка – син заступника генерального прокурора Віктора Пшонки.

Трохи раніше, у березні 2004 року на довиборах до парламенту потрапляє Олександр Васильєв – брат на той час генерального прокурора Геннадія Васильєва.

У 2007 році на дострокових виборах у списку з’являється прізвище Юлії Новикової. Лише згодом з’ясувалося, що це – рідна сестра Сергія Льовочкіна.

 

Тоді ж 2007-му мандат отримує Олександр Супруненко – родич Леоніда Черновецького по лінії його доньки Христини.

У 2007-му нардепом став Дмитро Рева, чий батько Олексій Рева багато каденцій поспіль обіймає посаду мера Артемівська, де Ахметов (чи все-таки Янукович?) володіє заводом шампанських вин.

Родинні призначення не обмежуються Верховною Радою. Так, членом Центральної виборчої комісії в 2007 році стала Тетяна Лукаш – сестра юристки-регіоналки Олени Лукаш.

Інша юрист Тетяна Ківалова, донька нардепа Сергія Ківалова, є депутатом Одеської міської ради від Партії регіонів. Аналогічну позицію обіймає син іншого регіонала Олексія Костусєва Олексій Гончаренко, що засідає у тій же Одеській міській раді.

До Київської міської ради в минулому скликанні потрапили сини Раїси Богатирьової та Володимира Рибака.

А у Херсонській обласній раді два Демьохіна – окрім Володимира, який є головою ради, депутатом також є його брат Ігор Демьохін.

Родинні зв’язки регіоналів простежуються не лише на рівні депутатства. Так, донька нардепа Миколи Круглова Олена Мамонтова є суддею Вищого господарського суду.

У січні 2010-го року вона в складі колегії суддів ухвалила рішення про приналежність резиденції «Межигір’я» нинішнім власникам. А уже в середині березня її батько став новим губернатором Миколаївщини.

БЮТ

Хоча Юлія Тимошенко під час виборів намагалася довести, що не здійснювала призначень за родинною ознакою, але це не так.

Наприклад, у тому ж 2007 році членом Центральної виборчої комісії стає Юлія Швець– донька нардепа Віктора Швеця. До цієї посади дехто іде все життя, а 27-річна юристка на момент призначення встигла попрацювати лише в секретаріаті Кабміну та помічником депутата.

На дострокових виборах 2007-го до парламенту за списком БЮТ потрапляє Еліна Шишкіна – донька судді Конституційного суду Віктора Шишкіна.

 

Трудова діяльність молодої депутатки до цього обмежувалася посадою помічника нардепа Григорія Омельченка, який товаришував з Шишкіним. Це обрання доньки виглядало як подяка судді за його позицію під час розпуску парламенту в 2007 році.

Так само в депутати потрапляє Юрій Трегубов – син Ольги Трегубової, яка обіймала посаду першого помічника прем’єр-міністра Тимошенко. Пізніше в інтерв’ю Трегубовазізналася, що особисто рекомендувала сина в список.

Після призначення Тимошенко прем’єром в 2007-му посаду заступника міністра Кабінету міністрів отримує Володимир Федорчук – син одного із керівників партії «Батьківщина» Ярослава Федорчука.

Інший заступник міністра Кабміну Сергій Чеботар допомагає брату Леоніду Чеботарюстати заступником Державної податкової адміністрації в місті Києві.

Володимир Крупко, син міністра Кабміну Петра Крупка, після призначення батьказдобуває посаду начальника департаменту в «Нафтогазі».

А Олена Денисова, донька міністра праці та соціальної політики, завдяки матеріочолює Державну інспекцію по контролю за цінами в Криму.

Дітям Крупка і Денисової на той час було близько 25 років.

У 2006-му депутатом від БЮТ став Андрій Шевченко – тоді як його батько Віталій Шевченко очолював Нацраду з телебачення і радіомовлення. Заради справедливості тут можна додати, що Шевченко потрапив до Тимошенко саме як журналіст з уже сформованим іміджем і в подальшому працював її vip-агітатором.

Родичі БЮТівських депутатів активно представлені у місцевих радах.

Володимир Семинога, брат нардепа Анатолія Семиноги – депутат БЮТ в Київраді.Олег Куровський, син іншого нардепа Івана Куровського – так само депутат Київради від БЮТ. Віктор Таран, син Віктора Таран-Терена – депутат Дарницької райради від БЮТ.

Також до Київради за списком БЮТ пройшла  Інна Новак, дружина колишнього заступника глави секретаріату президента Олександра Чалого. Це – відлуння співпраці Тимошенко з «Індустріальним союзом Донбасу».

Народний депутат від БЮТ одесит Юрій Крук має двох синів – і обох доля не образила посадами. В’ячеслав Крук – депутат Одеської міської ради від БЮТ, а Юрій Крук-молодший за часів уряду Тимошенко в 29 років став начальником порту «Южний».

У БЮТівського олігарха Миколи Ковзеля є брат Петро Ковзель, який став суддею Окружного адміністративного суду Києва. А Петро Онопенко, брат глави Верховного суду Василя Онопенка, від Тимошенко отримав посаду заступника голови Державної митної служби. Так само як зять Онопенка Євген Корнійчук став першим заступником міністра юстиції.

Брати Сергій та Олександр Буряки також непогано реалізували себе при Тимошенко. Старший два роки пропрацював главою Державної податкової адміністрації, молодший стабільно обирається депутатом Верховної Ради.

 

Ще один братський тандем – Черпіцькі. Нардеп від БЮТ Олег Черпіцький має раніше судимого брата Олександра Черпіцького, який за часів Тимошенко встиг побувати і заступником глави Держкомзему, і навіть декілька днів – першим заступником міністра транспорту.

Зовсім невипадково останню посаду він отримав синхронно з подачею Тимошенко позову до Вищого адмінсуду про оскарження результатів президентських виборів.

Розгадка ж у тому, що суддею в цьому суді працює… дружина Олега ЧерпіцькогоЛюдмила Черпіцька.

Але розрахунок не виправдав себе. Після того, як суддя Черпіцька взагалі не прийшла на судовий розгляд і нічим не допомогла, Тимошенко скасувала розпорядження про призначення Олександра Черпіцького до Мінтрансу. На знак помсти його брат Олег Черпіцький став однією з «тушек» у коаліції Януковича.

НУНС

Хрестоматійний приклад, після якого призначення родичів у владу перестало сприйматися як щось непристойне, є прихід на посади родичів Ющенка. Так, у 2002 за списком «Нашої України» народним депутатом стає Петро Ющенко – до того часу нікому не відомий старший брат Віктора Андрійовича.

А в 2005-му заступником губернатора Харківської області призначають 24-річногоЯрослава Ющенка – племінника нового президента, який до цього мав один запис утрудовій біографії – він працював економістом на фірмі батька.

 

Цілком в дусі працевлаштування родичів стало призначення вже при новій владі чоловіка Віри Ульянченко Віктора Івченка на посаду заступника міністра освіти. У часи президентства Ющенка його також не ображали теплим місцем – за виключенням останнього півроку, Івченко пропрацював на чолі Нацагентства з питань інвестицій та інновацій.

Чотири з п’яти років президентства Ющенка посаду міністра молоді та спорту обіймавЮрій Павленко. Його тесть – Віктор Євсєєв, заступник керівника Державного управління справами в часи Ющенка і його персональний «банщик», якому президентдовіряв найделікатніші питання облаштування свого побуту.

Нардеп від НУНС Руслан Князевич – племінник Василя Князевича, міністра охорони здоров’я в останньому помаранчевому уряді. Щоправда, до списку депутатів Князевич-молодший потрапив завдяки особистим заслугам – як член Центрвиборчкому, який в часи Майдану відмовився визнавати сфальсифіковану перемогу Януковича.

У 2005-06 роках міністром охорони здоров’я був Юрій Поляченко – син Володимира Поляченка, який тоді ж обрався за списком «Нашої України».

Дружина нашоукраїнця Юрія Ключковського Наталія Богашева в другому уряді Тимошенко отримала посаду заступника міністра юстиції.

Син депутата від НУНС Станіслава Довгого Олесь Довгий у 2006-му був протягнутий Черновецьким на посаду секретаря Київради. Менш карколомно склалася кар’єра сина Бориса Тарасюка – Олег Тарасюк став заступником Державної податкової інспекції в Святошинському районі Києва.

Син іншого нашоукраїнця Зиновія Шкутяка Петро Шкутяк в 2009-му обійняв посаду голови Долинської райадміністрації Івано-Франківської області.

Мер Мукачевого Василь Петьовка став нардепом, коли його двоюрідний брат Віктор Балога очолював секретаріат президента. Так само завдяки Балозі депутатом обралася 25-річна Леся Оробець. Це – уже приклад передачі мандату в спадок: Леся потрапила до парламенту замість загиблого в автокатастрофі батька, якому Балога був винен за активний захист у 2004 році.

 

Ну а племінник нашоукраїнця Миколи Оніщука Максим Оніщук є суддею в Печерському райсуді Києва. Правда, став ним не тоді, коли дядько очолював міністерство юстиції, а коли той був першим заступником глави парламентського комітету з питань правосуддя.

КПУ

Попри заяви про ідеологічну цноту, не гребують родинними зв’язками і комуністи.

Так, заступник міністра охорони здоров’я Валерій Бідний є зятем екс-спікера комуніста Олександра Ткаченка.

Заступник міністра внутрішніх справ Василь Мармазов – син депутата від КПУ Євгена Мармазова.

Заступник глави Державної податкової адміністрації Олег Матвєєв – син депутата-комуніста Валентина Матвєєва.

Новий керівник Державної митної служби нардеп Ігор Калетнік – син екс-губернатора Вінниччини в часи Кучми Григорія Калетніка. Калетнік-старший, до речі, зараз готується зайти до парламенту… по списку Партії регіонів. Замість депутатів, що перешли на роботу до виконавчої влади.

 

 

Ну а син полум’яної комуністки Катерини Самойлик Сергій Самойлик отримав призначення на посаду прокурора Ялти.

Блок Литвин

Рідня голови фракції Литвина у Верховній Раді Ігоря Шарова працює в рідному Кіровограді. Старший брат Олександр Шаров є депутатом Кіровоградської облради, а молодший брат Юрій Шаров – депутат Кіровоградської міської ради

Інший литвинівець Вадим Гривковський має брата Едуарда Гривковського, який обіймає крісло віце-прем’єра уряду Криму.

Нардеп Микола Шершун свого сина Миколу Шершуна делегував на посаду члена Антимонопольного комітету.

Але живим втіленням родинних призначень у блоці Литвина є сам Володимир Литвин.

Обидва брата спікера парламенту при посадах. Микола Литвин – уже скоро десять років як керівник Державної прикордонної служби, а Петро Литвин – командувач військами Південного оперативного командування.

Призначення найближчих до себе осіб на хлібні місця – явище, характерне не лише для політиків. Так, наприклад, суддями Окружного адміністративного суду Києва працюють Наталія Блажівська та Костянтин Винокуров. Їхні батьки – заступники генерального прокурора…

…Чи можливо таке побачити у Британії? Можливо, якщо це телерепортаж про Україну.

 

Сергій Лещенко, Українська правда

 

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: