Сообщения с тегами ‘Микола Азаров’

Суд зняв «безпідставний» арешт із майна Азарова вартістю кілька мільйонів доларів

 

 

 

Серед арештованих речей — ікони XVIII-XIX століття, зброя і низка літератури, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Суд зняв арешт із цінних речей, вартістю кілька мільйонів доларів, екс-прем’єра Миколи Азарова.

Відповідна ухвала Шевченківського райсуду міститься на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

Причина такого рішення — «безпідставність збереження арешту на майно на поточний момент досудового розслідування».

Серед арештованих речей — раритетні витвори мистецтва (ікони XVIII — початку XIX ст.), низка літератури, серед яких книги пропагандистського характеру: «План президента Путина. Руководство для будущих президентов России» (2007 р.); зброя (рушниці, карабін мисливський з коробкою патронів та оптичним прицілом, пістолет «Маузер»).

Знайдені речі зберігались в одній із київських квартир у Дарницькому районі, яка належить третій особі.

Президент Порошенко працював міністром економіки в уряді Азарова та товаришував з цією антиукраїнською «кривосісєю».

Журналісти знайшли активних юзерів офшорів серед друзів Януковича. Розслідування. Прізвища

ofshor-putin-Poroshenko1

 

У “панамських документах” фігурують Азаров-молодший та Іванющенко, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Журналістське розслідування щодо активів світових лідерів у офшорних зонах “Panama Papers” викрило компанії друзів екс-президента України Віктора Януковича.

Як з’ясували журналісти, син екс-прем’єра Миколи Азарова Олексій у 2012 році заснував 26 компаній на Віргінських островах в той час, поки сам Микола Янович прем’єрствував. Серед компаній Азарова-молодшого була компанія-хаб Lazonby Group Holdings Ltd, якою керувала компанія Bridgewaters, що спеціалізується на управлінні фінансами та зареєстрована на Острові Мен, пише The Guardian.

Санкції з Олексія було знято у січні 2015 року, тож його офшорні рахунки, які розміщені у банках Швейцарії та Кіпру, розморожені. The Guardian пише: “Критики кажуть, що Порошенко не квапиться розслідувати справи друзів Януковича, оскільки побоюється, що не виборе другий строк президентства, і союзники Януковича можуть повернутись”.

Інша близька до Януковича особа, яка фігурує у розслідуванні як власник офшорних компаній – Юрій Іванющенко. Євросоюз та Швейцарія наклали арешти на статки екс-регіонала. Та дружина Іванющенка Ірина вказана у документах власником компанії Ireton Commercial Ltd, зареєстрованої на Віргінських островах. А його син Арсен володіє Skyrose Group – компанія, яка має частку у ринку “7 кілометр” під Одесою.

Місцеперебування Іванющенка нині невідоме. В електронних листах департаменту нагляду Mossack Fonseca є дані про негативні відгуки щодо екс-депутата. Зокрема, там є скарги, що Іванющенко був кримінальним босом у 1990-х роках та мав зв’язки з українськими кримінальними угрупуваннями, а також мав стосунок до формування та фінансування “груп молодих людей”, які в 2014 році викрадали, били та вбивали лідерів протестів на Євромайдані.

The Guardian звернулась за офіційними коментарями до Азарова-молодшого та Іванющенка, проте відповіді не було.

Нагадаємо, що з компанії Mossack Fonseca “витекли” документи, які стали основою для гучного міжнародного журналістського розслідування про іменитих власників великих офшорів. Ці документи виявилися в розпорядженні німецької газети Süddeutsche Zeitung, яка передала їх Міжнародному консорціуму журналістських розслідувань (ICIJ) і Центру дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP).

Наразі з 20 причетних українців опубліковані матеріали про трьох – президента Петра Порошенка, екс-прем’єра Павла Лазаренка і підприємця Мохаммеда Захура – британського бізнесмена пакистанського походження, який живе і веде бізнес в Україні.

Печерський суд заарештував нерухомість сина Азарова в Італії

Azarov-Oleksyi5-500x333

Печерський райсуд заарештував два будинки Олексія Азарова у м.Ольбія в Італії і банківський рахунок компанії «Agosto 2012 s.r.l.».

Про це йдеться в ухвалі суду від 28 липня 2015 року, пише Національне бюро розслідувань України.

Проти сина біглого прем’єр-міністра Миколи Азарова проводиться досудове розслідування за підозрою у незаконному збагаченні.

Встановлено, що у 2012—2014 рр., Олексій Азаров, будучи народним депутатом, отримав із невстановлених слідством джерел 7,70 млн євро, 600 тис швейцарських франків і 0,50 млн доларів. Надалі ці кошти розміщено у банках Швейцарії, Італії та князівства Ліхтенштейн.

При цьому Олексій Азаров з метою приховання свої дійсних доходів у 2012—2014 рр. задекларував значно менші доходи в сумі 19,65 млн грн.

Суд розпорядився заарештувати два будинки, розташовані на території Італійської Республіки у м. Ольбія (Сардинія), район затоки Марінелла. Цю нерухомість придбала компанія «Agosto 2012 s.r.l.», пов’язана з Азаровим. Один будинок куплений 17 грудня 2012 року, а інший — 7 вересня 2013 р.

Відомо, що італійська поліція ще восени минулого року арештувала ці активи Азарова.

Раніше народний депутат Сергій Лещенко повідомив, що сім’я Азарова проживає в Австрії, де вони мають щонайменше три будинки і шале, а син Азарова вчиться у найдорожчій школі Відня.

Газові вампіри. Хто висмоктує український газ?

gaz_hren1Тема газу та й загалом тема енергетичної незалежності в Україні — найболючіша та найактуальніша на сьогодні. Як, зрештою, і тема бюджетних коштів, бо їх повсякчас не вистачає навіть на захищені статті видатків. Тому здається дивним, що досі не наведений лад в українській газовидобувній галузі, яка, як виявилося, працює не на державу, а на приватний капітал.

Основним гравцем на ринку видобутку природного газу і газового конденсату в Україні є ПАТ «Укргазвидобування», яке до грудня 2012 року мало перед власною назвою абревіатуру ДП (у публічне акціонерне товариство «дочка» НАК «Нафтогаз» перетворилася за волею Миколи Азарова та Юрія Бойка). Минулого року ця компанія видобула 15 млрд куб. м газу, що складає 75% видобутку в Україні.

ПАТ «Укргазвидобування» – вертикально інтегрована компанія із замкнутим циклом виробництва: пошук, геологічна розвідка родовищ нафти і газу, їх розробка, видобуток, транспортування, переробка вуглеводневої сировини і реалізації нафтопродуктів. У складі компанії – два газовидобувні управління, підприємство з буріння свердловин, управління з переробки газу i газового конденсату.

Компанія веде розробку газових, нафтогазових і нафтогазоконденсатних родовищ в Харківській, Полтавській, Сумській, Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській та Волинській областях, займається геологорозвідкою у Дніпровсько-Донецькій западині та Карпатському регіоні (донедавна такі роботи велися й у північній частині Керченського півострову та на Прикерченському шельфі Чорного і Азовського морів).

На сайті компанії викладена її місія: «Пріоритетним напрямком роботи ПАТ „Укргазвидобування“ є створення ефективної державної компанії, лідера на ринку видобутку газу, газового конденсату та нафти». Звучить, як побажання на день народження, коли винуватцю торжества бажають чогось бажаного, але мало досяжного. Бо і ефективною, і державною у повному розумінні цього слова компанія зможе стати лише тоді, коли очиститься від фірм-паразитів, що присмокталися до газових свердловин ще за часів Януковича-Азарова-Бойка-Ставицького.

Формально «Укргазвидобування» належить державі, проте кабальні договори, що були нав’язані компанії попередньою владою, роблять її заручницею приватного бізнесу, який, практично нічого в неї не вклавши, обдирає її, як липку. Держава при цьому нічого вдіяти не може, бо юридично її участь в управлінні обмежена.

Кожен рік у спільну діяльність передавалося усе більше об’єктів. Звичайно, приватний бізнес був зацікавлений у найбільш перспективних, з точки зору прибутковості, свердловинах. У результаті, майже усі ключові об’єкти газовидобувної інфраструктури було передано у приватні руки без права зворотного вилучення.

Як саме це оформлювалося з юридичної точки зору? Продати свердловини не можна, передати в оренду чи віддати у користування — дорого і клопітно, треба міняти ліцензії. Поступали іншим чином. Ось переді мною документ: «Договір купівлі-продажу №УГВ 6564/20/2-12 від 9 листопада 2012 року». Цим документом «Укргазвидобування» (тоді ще дочірня компанія НАК «Нафтогаз») в особі першого заступника директора Тамразова О.Г. передає у власність ТОВ «ТНГК» в особі директора Лісничого А.А. товар, який має назву “Нематеріальний актив «Право користування свердловинами №51, №53, №54, №55 Островерхівського родовища до 04.10.2027 року».

Вражає ціна товару — 1 129 200 грн (з ПДВ). Вартість середньої київської трьошки. Якщо розбити цю суму на періоди, то виходить, що за місяць користування однією газовою свердловиною компанія «ТНГК» платить трохи більше, ніж півтори тисячі гривень! При тому, що собівартість кожної такої свердловини (включаючи розвідку, буріння та облаштування) сягає 3-5 млн дол. США.

Не зайвим буде сказати, що весь видобуток газу з тих свердловин здійснювався і дотепер здійснюється саме потужностями «Укргазвидобування», а гроші за проданий у невідомому напрямку газ осідають у кишені власника «ТНГК». Тому не дивно, що компанії так сподобалася «співпраця», що вона її вирішила розширити, придбавши ще одну свердловинку №5 в тому ж родовищі (юридичною мовою — придбавши право користування свердловиною). Пікантна подробиця: відповідний договір купівлі-продажу №УГВ 8327/20/1-14 був підписаний тими ж сторонами, що і попередній, якраз у розпал Майдану — 22 січня 2014 року.

Подібний договір купівлі-продажу №УГВ 8466/20/1-14 Олексій Тамразов підписав і з ТОВ «Природні ресурси+», передавши фірмі право користування свердловинами №11 та №12 Бабчинського родовища до 31.12.2023 року. Відбулося підписання угоди 26 лютого 2014 року, тобто вже після розстрілу Майдану та втечі Януковича і його «сім’ї». Сьогодні у різних виданнях та на своїй сторінці у Facebook Олексій Тамразов виглядає героєм, начебто його «нахиляли», а він сам на сам боровся з системою. Тепер він узявся викривати корупційні схеми нинішнього керівництва «Укргазвидобування». А це нічого, що 26 лютого батько і син Пшонки, які, за його словами, змушували його грати за їхніми бандитськими правилами, вже були далеко за межами України? Чи він цього не знав, і продовжував слухняно виконувати їхню волю?

Не лише окремі свердловини, а й саме підприємство з усіма тельбухами потрапило до чиїхось дуже чіпких рук. Як це сталося? Схема проста і елегантна водночас. Але, щоб її застосувати, треба дуже-дуже заохотити посадових осіб державного підприємства або просто мати неабиякий вплив на державному рівні. А краще — і те, і те. Отже, є державна компанія, яка займається видобутком природних ресурсів. У її розпорядженні знаходяться ці ресурси, державна ліцензія на їх видобуток, готові свердловини, устаткування, персонал тощо. І ось створюються кілька компаній, які пропонують цьому державному підприємству спільну діяльність. Воно через певні причини не може відмовити. Звичайно, збоку все це виглядає дуже пристойно: знайшлися інвестори, які профінансують оновлення обладнання, модернізують компанію, навчать новим управлінським підходам, виведуть компанію на IPO і таке інше. Тобто, розвиватимуть бізнес спільними зусиллями.

Безсумнівно, пропозиція досить приваблива. Але для початку треба оцінити внесок кожного з учасників цієї майбутньої спільної діяльності, тобто, насправді, одного учасника — державної компанії. Для цього робиться оцінка її активів. Звичайно ж, ці активи (природні запаси та потужності) оцінюються у копійки, на фоні яких грошовий внесок інших партнерів буде виглядати солідно. Головне, щоб їхня спільна участь була оцінена у більше, ніж 50%, хоча б на долю відсотка. Це дозволить приватному бізнесу узяти в свої руки контроль над цією спільною діяльністю.

Найбільш цікавий трюк відбувається із внесенням часток інших персонажів. Свої частки вони вносять кредитними коштами. А поручителем при кредитуванні виступає… та сама державна компанія. Псевдопартнерам навіть не треба дбати про повернення кредитів, державна компанія усе сама поверне. Тобто, якщо розібратися, державна компанія сама себе фінансує кредитними коштами.

Така схема недобросовісного державно-приватного партнерства застосовувалася й фірмами, що взяли в оборот «Укргазвидобування». Кредити, взяті в російських банках, фірми-партнери не повертали, а тягар їх обслуговування та повернення лягав на державну компанію. Таким чином, внесок приватного бізнесу в спільну діяльність був більш ніж сумнівним.

За результатами спільної діяльності (насправді, діяльності «Укргазвидобування») компанії, що брали участь у «співпраці», отримували дивіденди, які вкладали у проект як свою частку, таким чином все більше нарощуючи її. У різні проміжки часу компанії-прилипали змінювалися, змінювалися й їхні куратори. Усе відбувалося через судові рішення, які виключали учасника із спільної діяльності. Але святе місце пустим не буває, на заміну одній фірмі одразу ж приходила інша. Ці метаморфози співпадали зі зміною керманича енергетичної галузі.

Як правило, компанії, що присмокталися до «Укргазвидобування», були зареєстровані за кордоном. Бути іноземним інвестором в Україні добре: тут тобі і режим сприяння, і кращий захист твоїх прав. Але що заважає українському громадянину (а особливо можновладцю) зареєструвати компанію за кордоном? Не здивуюся, якщо кінцевими бенефіціарами цих компаній виявляться українські громадяни, наприклад, Ставицький, Бойко чи інші «кавалери ордену золотого батону».

Найбільша угода про спільну діяльність була укладена у 2011 році з компанією «Карпатигаз», власником якої є шведська Misen Energy. Ця компанія на фоні вищезгаданих фірм-липучок виглядає, як Аль Капоне на тлі пацанчиків з району. Якщо зайти на сайт цієї шведської фірми, стає зрозумілим, що співпраця з українським державним підприємством і видобуток українського газу — єдине, чим вона займається. За інформацією, що поширило видання «Наші гроші», Misen Energy належить на 29,6% кіпрській компанії Norchamo Limited, яку, в свою чергу, заснували компанії Heico Ventures і Suzel Enterprises. Дуже заплутаний ланцюжок. Проте Heico Ventures свого часу була співвласником кіпрської компанії Ostchem, що має відношення до фірташевського Group DF. Сам Фірташ казав, що не має до цієї компанії ніякого відношення. Може, воно і так. І без нього охочих поласувати дармовим газом в Україні вистачає.

Уся спільна діяльність із шведським інвестором відбувалася за описаною вище шахрайською схемою. Згідно з умовами договору про спільну діяльність із ПАТ «Укргазвидобування», ТОВ «Карпатигаз» і Misen Energy зобов’язалися вкласти у модернізацію об’єктів газовидобувної інфраструктури: реконструкцію і ремонт 110 свердловин, будівництво двох дотисних компресорних станцій, комплексний розвиток Яблунівського родовища — 1 млрд грн (125 млн дол. США). За півтора місяці була підписана додаткова угода, яка передбачала значне розширення спільної діяльності — ще 10 нових проектів, які передбачали і геологорозвідку, і реконструкцію та ремонт ще 35 свердловин, і ще багато іншого. Відповідно, і обіцяний розмір інвестицій зріс утричі, до 3 млрд грн (375 млн дол. США). Невдовзі, за новою додатковою угодою, розмір інвестицій був знов збільшений, вже до 5 млрд грн. Прямий грошовий внесок компанії Misen Energy повинен був скласти 12,3 млн дол. США, які вона зобов’язалася внести до лютого… 2014 року. Тобто через три роки.

Вартість активів державного підприємства, що були передані у спільну діяльність, була суттєво занижена, що потім, у 2013 році, підтвердилося при проведенні незалежного оцінювання. Внесок державного підприємства у спільну діяльність оцінили у 49,9%, позбавивши державу права самостійного прийняття рішень та контролю. Фактично керуючою компанією, оператором спільної діяльності стала Misen Energy. Саме вона відтепер мала відображати на своєму балансі результати спільної господарської діяльності, акумулювати на своєму рахунку спільно зароблені кошти та розпоряджається ними.

При такому стані справ взагалі вже не важливо, хто є власником підприємства. Уявіть, що у дім увірвалися грабіжники, зв’язали господаря та обчистили оселю. А потім, зрозумівши, що їм нічого не загрожує, вирішують трошки в цьому домі пожити. Господаря, звичайно, не розв’язують, лише трохи послабили мотузки, час від часу годують та водять до туалету. Чи буде у такому випадку господар якимось чином наполягати на своєму праві власності на оселю? Так само і тут.

Фірми-партнери не квапилися виконувати свої зобов’язання щодо інвестування заявлених проектів. Фінансування проектів відбувалося із значним запізненням, не у тих обсягах, що було заплановано, а головне — за рахунок кредитних коштів. Шведський інвестор і його українська «дочка» взяли в «Сбербанка Росії» 48,6 млн дол. США за кредитними лініями і 365,3 млн грн за зобов’язаннями фінансового лізингу. Як водиться, поручителем при кредитуванні виступило державне підприємство. До речі, воно й повертало кредит, узятий своїм так званим інвестором. Лише цього року «Укргазвидобування» змушене було сплатити російському банку 22 млн грн за договорами поручительства ТОВ «Карпатигаз» і Misen Energy.

Якщо проаналізувати природу коштів, які шведська компанія вкладала у спільну діяльність, то виявиться, що понад 70% від загальних інвестицій — реінвестиції прибутку. Це кошти, які були зароблені «Укргазвидобуванням» на видобутому газі та нафтопродуктах.

Проте навіть за таких умов ТОВ «Карпатигаз» і Misen Energy не виконали інвестиційну програму, за 2011—2013 роки дефіцит фінансування склав 663,3 млн грн, тобто понад 30% від затвердженого плану.

Звичайно, за таких умов «Укргазвидобування» не може реалізовувати програму модернізації повною мірою. Цікаво, що державне підприємство, яке могло б саме себе профінансувати та виконати намічені роботи, не має права це робити: договором про спільну діяльність це заборонено.

21 лютого 2014 року (якраз у день втечі Януковича з Києва) були внесені зміни у договір про спільну діяльність, якими обсяг інвестицій зменшувався з 625 млн дол. США до 250 млн дол. США.

Насправді, з моменту підписання угоди про спільну діяльність і дотепер ТОВ «Карпатигаз» і Misen Energy внесли до спільної скарбнички аж 3 млн 213 тис. грн замість обіцяних 5 млрд грн. Усі інші кошти, які начебто були внесені інвестором — це, за великим рахунком, гроші самого державного підприємства: воно працювало, заробляло, навіть кредит гасило, який взяли горе-інвестори.

Втім, це не заважає інвесторам відчувати себе на коні. На початку червня, під час одного з круглих столів щодо газової ситуації в країні, фінансовий директор компанії «Карпатигаз» Артур Сомов запевнив поважне зібрання, що його компанія планує цього року інвестувати близько 1,2 мільярда гривень в проекти зі збільшення видобутку газу в рамках спільної діяльності з ПАТ «Укргазвидобування». Ці гроші, за його словами, планується вкласти у придбання обладнання, будівництво газокомпресорних станцій, запуск дев’яти дотисних газокомпресорних станцій, мовляв, це дозволить зберегти видобуток газу на високому рівні. Сомов також повідомив, що компанії торік не вдалося запустити заплановану кількість компресорних станцій через надмірну бюрократизацію і корупції в державних органах. «Якби нам не заважали останні два роки, то ми могли б вийти на 1-1,1 млрд кубометрів на рік», — зауважив він.

Не знаю, що саме він мав на увазі, коли казав про державні органи, які якось заважають його фірмі. Може, йшлося про надмірну увагу правоохоронних органів до «Укргазвидобування»? Зараз там, дійсно, не спокійно. 28 серпня «Укргазвидобування» на своєму сайті розмістило відкритий лист наступного змісту:

«ПАТ „Укргазвидобування“ відкидає звинувачення прокуратури на адресу керівництва компанії щодо можливого перевищення повноважень службовими особами. Співробітники ПАТ „Укргазвидобування“ не отримували від слідчих прокуратури жодних обвинувачуваних матеріалів.

При цьому, на сьогоднішній день усі керівники ПАТ „Укргазвидобування“, як і раніше, виконують свої функції в рамках повноважень.

Також керівництво компанії звертається до правоохоронних органів з проханням виконувати свої професійні обов’язки в рамках чинного законодавства, не порушуючи, при цьому, механізм роботи компанії, оскільки подібні заяви та обвинувачення дають негативне забарвлення іміджу підприємства щодо ведення ділових відносин з партнерами. А збитки компанії одразу ж віддзеркалюються на об’ємах видобутку природного газу, що є основою енергетичної незалежності нашої держави».

Правоохоронним органам, дійсно, давно потрібно було розібратися із шахрайськими схемами навколо державного підприємства. Проте може треба трохи змістити фокус уваги? Коли на собаці заводяться блохи, його зазвичай не б’ють, а допомагають тих бліх позбутися…

Роман Волинський, Національне бюро розслідувань України

Прокуратура Австрії звинувачує Олексія Азарова у відмиванні грошей

azarov1famile

Австрійська прокуратура проводить слідство стосовно сина колишнього прем’єр-міністра України Миколи Азарова Олексія Азарова.

Про це повідомляє австрійська газета Die Presse.

«Як стало відомо Die Presse із юридичних кіл, прокурор Відня розпочав наприкінці лютого розслідування проти Олексія Азарова», — йдеться в статті «Україна: підозра у відмиванні грошей в Австрії».

«Азаров-молодший, його дружина Лілія, ще один громадянин України, а також податковий консультант Крістоф Г. з австрійського міста Кремса й бізнес-адвокат Фрідріх Б. із Бадена обвинувачуються у відмиванні грошей і порушенні закону ЄС за санкціями», — сказано в матеріалі.

Видання нагадує, що Азарова молодшого внесено до списку осіб, до яких ЄС застосував санкції.

Австрійська прокуратура розпочала слідство після повідомлення одного з австрійських банків про підозру у відмиванні грошей.

«(…) розслідування поширювалося, зокрема, на діяльність фірми Garda Handels — und Beteiligungs GmbH у центрі Відня, яким у минулому керувала дружина Азарова Лілія. Остання працювала галеристкою на вулиці Паркове кільце (Parkring) у Відні й володіла до травня 2014 року часткою у віденському журналі Vienna Deluxe Magazine», — йдеться у в статті.

«Підозрюваний бізнес-адвокат Фрідріх Б. є ключовою фігурою господарської діяльності оточення В.Януковича в Австрії».

«За запитом Die Presse він наголосив, що не порушував припису санкцій ЄС і що йому не відомі злочини, на підставі яких його діяльність могла б вважатися відмиванням грошей. „Незважаючи на європейські політичні цілі я переконаний в австрійському праві та справедливості“, сказав Б.», — зазначає видання.

Як повідомлялося, в лютому австрійські ЗМІ повідомили про розслідування кримінальної справи стосовно екс-голови адміністрації президента України Андрія Клюєва за двома статтями — «відмивання коштів» і «зловживання владою».

Згідно з Кримінальним кодексом Австрії стаття 165 «відмивання коштів» карається позбавленням волі на термін від 1 до 10 років. Стаття 302 «зловживання владою» карається тюремним ув’язненням від 6 місяців до 5 років.

Міністерство аграрного хабарництва

З аграрного відомства знову війнуло, мов зі свинарника: на хабарі застукали чергового чиновника. І не якогось там «шнурка» сьомої категорії 15-го рангу, а заступника міністра — керівника апарату. Зухвалого високопосадовця аніскілечки не налякало те, що саме в цей час діяльність МінАП комплексно перевіряла представницька комісія у складі 31 особи. Діяла вона згідно з розпорядженням президента: з’ясувати, як центральні органи виконавчої влади реалізовують завдання, що містяться в актах і дорученнях глави держави? У них, зокрема, йдеться і про «іржу» суспільства — корупцію, хабарництво… А тут така наочність!

Хапкого на руку Михайла Чужмира брали професійно. У кабінеті на п’ятому поверсі міністерства, куди не зайде не те що простий смертний, а навіть працівник відомства, не маючи магнітної картки. Знеструмили ліфти, відключили телефони й увійшли на поверх з обох боків. Як співав Висоцький: «Тут примчались санитары и зафиксировали нас…». Причому на відео.

Не деталізуватиму, кого разом із Чужмирем «накрили» хлопці у шоломах і погонах під майкою. Чи це був «презент» від зернотрейдерів — «долар з тонни»: за безперешкодний експорт зерна? Чи у такий спосіб білоруські виробники молочної продукції намагалися прискорити вхід на український ринок після тримісячної заборони? Слідчі розберуться… Так само не «каркатиму», а що ж світить міністерському хабарникові: від восьми до десяти чи менше? Це вирішуватиме суд.

Скажу єдине: економічний злочин, скоєний бізнесовим компаньйоном, незмінним Санчо Пансою Миколи Присяжнюка, дає підстави стверджувати про системність корупції у відомстві. Бо до цього був гучний арешт Олександра Жука, заступника голови Державного комітету ветеринарної медицини, при отриманні хабара у розмірі 42 тис. дол. Після скандалу схему збору «податей» «модернізували» і замкнули на довірену особу, якою, найвірогідніше, і став Михайло Чужмир, котрий до кінця життя має дякувати своєму патрону за стрімкий кар’єрний злет. І… за таке ж падіння.

Була житомирська сторінка у спільних діяннях. За нею яскравіша — столична, зокрема на стезі державної служби. Спершу «при Присяжнюку», коли Микола Володимирович очолював профільний комітет Верховної Ради. І пізніше «при ньому», але вже у міністерстві. Чужмир, недовго походивши у ранзі «сірого кардинала» — радника міністра, очолив департамент організаційного забезпечення діяльності міністра аграрної політики і продовольства. А в травні минулого року його призначили заступником міністра — керівником апарату міністра.

Корупційна сейсміка відчутно похитнула крісло під Присяжнюком. Те, що його «права рука» всохла, підтверджує і відповідне подання президенту на звільнення Чужмира. Приховати чи якось «причепурити» злочин не допомогли навіть тісні зв’язки зі Службою безпеки України.

Усе це сталося на тлі ітерації міністра: утретє за короткий період Микола Володимирович привселюдно товкмачить про боротьбу з корупцією, вимагаючи від регіональних керівників нищівно викорчовувати її. Але якщо риба гниє з голови, чому її слід чистити з хвоста?!

Знекровлення найближчого оточення керівника МінАП — це ще один сигнал про те, що нова команда «державних менеджерів» поставила за мету консолідувати всі фінансові потоки в одних руках, а не розпорошувати їх по відомствах і міністерствах. І ця фінансова маса має живити виключно Сім’ю, а не клерків, хай навіть довірених, котрі норовлять і собі щось відщипнути.

Не дивуюся, що свіжий факт хабарництва не став надбанням громадськості, засобів масової інформації. А хто мав його оприлюднювати? Міністр? Аграрний медійний ресурс, натхненником і куратором якого є Михайло Чужмир? Чи прес-служба МінАП? Зазвичай про подібне повідомляють силовики. Але й вони мовчать, оскільки в даний момент вирішується питання про відхід фігуранта з посади… за власним бажанням! Та й потім секретаріат Кабінету міністрів у медійному плані інформаційного позиціонування проекту Державної програми активізації
розвитку економіки на 2013–2014 рр. вимагає: «1. Насичення інформаційного поля держави достовірними і позитивними аргументами (виділено авт. — В.Ч.) щодо роботи уряду з розвитку економіки. 2. Усвідомлення населенням відповідальних дій уряду та підтримка у суспільстві реформ, націлених на зростання економіки і добробуту кожного громадянина». Інформувати про зроблене слід щодня до шостої вечора.

У Кабміні зізнаються, що аналіз медійного простору засвідчив недостатність позитивної, іміджевої інформації про діяльність уряду, спрямовану на реалізацію соціально-економічних реформ. Та це очевидно і без аналітичного розуму! Тому-то на початку лютого зі служби першого віце-прем’єр-міністра Сергія Арбузова до міністерств і відомств надійшов «указуйчик» щодо «посилення міністрами та іншими керівниками центральних органів виконавчої влади роботи структурних підрозділів, відповідальних за взаємодію із засобами масової інформації…». Вимога не просто покуматися, а «визначити відповідальну особу на рівні заступника міністра або заступника керівника центрального органу виконавчої влади за оперативне співробітництво зі ЗМІ».

Про що розповідатиме аграрний міністр? Звісно ж, не про моральну ницість Чужмира. Про успішне освоєння китайського кредиту, стратегію соціально-економічного розвитку сільських територій «Рідне село», національний проект «Відроджене скотарство», перепрофілювання спиртових заводів на виробництво біоетанолу, про те, що Україна — надійний гравець на світовому ринку зерна…

У мене — власне мірило трирічного перебування президентського висуванця на посаді аграрного стернового країни. Якщо лаконічно, то «знаменне» воно двома корупційними скандалами і відсутністю реального поступу у сільськогосподарському виробництві. Так, були врожайні роки, за які слід славословити не міністра, а Господа за його милість.

Із приходом нового керівництва із міністерства під різними приводами витурили найкращих фахівців. Декотрим не дали навіть допрацювати до пенсії… На тлі нинішнього контингенту верхівка виглядає справді «професіоналами». Дарма, що не спроможна сама скласти баланси по цукру, молоку… Легше у наказовому порядку підрядити громадські професійні об’єднання — асоціації «Укрцукор», «Укрмолпром»…

Гортаючи особові справи клерків МінАП, на які тільки освіти на наштовхуєшся. Я не про гранувальників алмазів, а про випускників столичного Національного університету культури і мистецтв. Ну, що може порадити «культурист» міністрові, коли виникає проблема зі збутом цукру? «Самі наварили його, самі хай і реалізовують…». А тим часом в Національному університеті харчових технологій другий рік поспіль жодного вступника на спеціальність «цукрове виробництво».

Зате Микола Присяжнюк восени минулого року захистив докторську дисертацію з історії НЕПу. Не думаю, що такі «розвідки» тягнуть на доктора сільськогосподарських чи якихось наук. Більш корисною і повчальною для прийдешніх поколінь стала би оповідь з усіма схемами про сучасних непманів в аграрній сфері. Якщо міністр із таким науковим багажем подумує всістися у допоки вакантне крісло президента Української академії аграрних наук, то зробити це буде непросто. Не лише через плеяду молодих, креативних претендентів на виборну посаду, а й через ще одного претендента-“важковаговика” — Григорія Калетніка, голову комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин.

Через брак кваліфікованого персоналу міністерство так і не спромоглося розробити реальну системно-комплексну стратегію розвитку українського АПК. Цю прогалину навряд чи залатаєш нашвидкуруч зліпленими варіаціями на кшталт «Рідне село», «Відроджене скотарство», подібними, схожими на нісенітні розповіді з фільму «Фантазії Фарятьєва»: «Я мечтатель, у меня так мало действительной жизни».

Ну чому, якщо це «Відроджене скотарство», то обов’язково доларові інвестиції, сучасні молочні ферми, високоудійне стадо, генетичні центри, а «Рідне село», то кооперативний рух? Коли, нарешті, правителі заговорять про тих, кому через байдужість влади рідне село стало чужим? Коли разом з інвестиціями до глибинки проляже добротна дорога, з’явиться у ній фельдшерсько-акушерський пункт, лазня, бібліотекар не на чверть ставки, а на повну? Хто пообіцяє і забезпечить підсліпуватих колишніх колгоспників окулярами, зубними протезами — не порцеляновими, а бодай пластмасовими?

А завтра, не виключаю, міністра осяє чергова спорадична ідея — «Відроджене шовківництво», яке успішно вмертвили свого часу. Її підхоплять у Кабміні, нададуть статус державної програми, визначать наріжною у стратегії «Рідне село». І в цьому вбачатимуть вирішення проблеми зайнятості сільського населення. Бо в кращі часи майже 30 тис. надомників вирощували до 80% коконів тутового шовкопряду. Кормом — листям шовковиці забезпечували 35 тис. га насаджень. Виробництво сирих коконів становило майже 1,5 тис. тонн на рік, що повністю задовольняло попит легкої промисловості для виготовлення натуральних тканин, медицини — операційних ниток, авіаційної — парашутів.

Проте ми не дочекаємося ні вітчизняного шовку, ні крепдешину. Навіть не встигнемо виростити грену — яйця тутового шовкопряда. Знаєте, чому? А чим закінчується будь-яка фінансово непідкріплена балаканина?

Утім, навіть із освоєнням реальних коштів у МінАП не все ладиться. Йдеться не про мізерні видатки з державного бюджету, а про вагомі інвестиції із Піднебесної. Якщо Україна не одержить другого траншу кредиту у розмірі 1,5 млрд дол., Присяжнюка звинуватять у саботажі. Бо саме його відомство визначили основним «споживачем» китайської позики.

Так от, перші 1,5 млрд дол. аграрне відомство запланувало… закопати у землю. Вкласти не у розвиток інфраструктури — дороги, елеватори, зерновози, машинно-тракторний парк, а відновити систему зрошення на півдні України. Вітаю реанімаційний запал міністерства! От тільки із реалізацією новоспеченої програми «Відроджене зрошення» виникає чимало запитань. Хоча чиновники вже встигли розподілити кошти по областях: Херсонщині вділили 630 млн дол., Криму — 450 млн… Хтось реально полічив, у яку копійчину обійдеться державі таке «відродження»? Якщо вона сьогодні неспроможна відшкодовувати аграріям обіцяні витрати за спожиту електроенергію у зрошувальний сезон.

Раніше меліоративна система загальнодержавного значення, зокрема магістральні та міжгосподарські канали, трубопроводи, насосні станції, гідротехнічні споруди, захисні дамби (балансовою вартістю 10,5 млрд грн), живила вологою близько 2,2 млн га. Через недостатню фінансову підтримку ця махина почала чахнути. А тут втрутилася ще й велика деколективізація.

Якщо загальнодержавні меліоративні системи ще мали господаря, то внутрішньогосподарські фактично залишилися бездоглядними. Спритні ділки спершу здали на металобрухт те, що розміщувалося на землі, — дощувальні установки «Фрегат» і «Дніпро». А потім почали діставати з-під землі і труби.

Щоби зберегти технологічну цілісність меліоративних систем, зупинити їх повну руйнацію, уряд прийняв рішення про порядок їх безоплатної передачі у комунальну власність. Технологічні споруди не підлягали паюванню у процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств: їх передавали на баланс підприємств-правонаступників.

Однак через правову та фінансову невизначеність, неврегульованість питань оподаткування операцій із передачі меліоративних систем у комунальну власність вони ще довгий час лишалися нічийними і слугували здобиччю для «металістів». По суті, зрошуване землеробство втратило роль стабілізуючого чинника продовольчого та ресурсного забезпечення держави, особливо в роки з несприятливими погодними умовами. Отака печаль-біда!

Сучасні Базиліо з Алісою напоумили керівництво аграрного відомства закопати 1,5 млрд дол. і в такий спосіб озолотити майже півмільйона гектарів. Зіткані вони із людських паїв і мають конкретних власників. Тобто поява на приватних наділах будь-яких комунікацій, навіть із трактуванням «для суспільних потреб», — це завжди конфлікт інтересів. Та й за мирової угоди хто візьме на баланс гідротехнічні споруди, і чи потрібні вони (разом із відповідальністю) орендареві? Сьогодні — одному, завтра — іншому…

Прем’єр-міністр Микола Азаров тішиться, що реалізація програми зрошення дасть відчутний доважок до зернового валу. По-перше, потенціал сучасного зрошуваного землеробства не розкриється уповні без кваліфікованих кадрів. Ми їх втратили! По-друге, сучасна структура посівних площ на зрошуваних землях не відповідає науковим рекомендаціям. По-третє… Отут ми знову впираємося в ефективність використання китайської позики, її адресність. Виростили, зібрали… А де зберігати (елеватори)? Чим перевозити (рухомий склад)?

Тому Поле Чудес може запросто перетворитися на Поле Дурнів. І головним на ньому маячітиме Міністерство аграрної політики і продовольства, яке розривається між корупційними скандалами й ефемерними програмами.

 

Володимир Чопенко, Дзеркало тижня. Україна

 

Відкрито оновлену дитячу поліклініку на Оболоні

30 травня 2011 року за підтримки ВМГО «Молоді регіони» відбулося відкриття оновленої дитячої поліклініки №1 Оболонського району м.Києва. Урочистий захід пройшов за участю прем’єр-міністра України Миколи Азарова, міністра охорони здоров’я Олександра Аніщенка, голови Київської міської державної адміністрації Олександра Попова, голови Оболонської райдержадміністрації Василя Антонова.

Модернізована дитяча поліклініка стала справжнім подарунком киянам до Дня міста. В ході реконструкції здійснено ремонт усіх приміщень, технічний поверх переплановано в четвертий, встановлено два нових ліфти, оновлено фасад будівлі.

Крім того, у приміщенні дитячої поліклініки відкрито амбулаторію сімейної медицини, що обслуговуватиме більше 14 тисяч жителів району, а також створено затишний сквер на прилеглій до закладу території .

ВМГО «Молоді регіони» вже не вперше беруть участь у модернізації медичних закладів міста Києва. У травні цього року зусиллями організації закуплено обладнання для амбулаторії сімейної медицини Оболонського району, що на вул. Північна 4-А.

Також організація впроваджує проект «Дисконтна карта Молоді регіони», яка передбачає знижки на медичні послуги, ліки та інші товари для здоров’я. Як підкреслив заступник голови Київської міської організації ВМГО «Молоді регіони» Валерій Мещеряков: «Ми завжди готові підтримати корисні для громадян соціальні проекти. Підвищення рівня медицини у м.Києві є для нас пріоритетним завданням на цей рік. Ми віримо, що лише у здорової нації може бути успішне майбутнє. Тепер кваліфікована допомога лікарів стала доступною для мешканців району».

Під час церемонії відкриття голова КМДА Олександр Попов подякував прем’єр-міністрові та уряду за допомогу у реалізації соціальних проектів столичною владою. Триповерховий корпус лікарні ще з 2005 року знаходився в аварійному стані, однак активна реконструкція будівлі розпочалася з 2010 завдяки підтримці діючого уряду.

Нагадаємо, що наприкінці квітня в рамках програми розвитку медицини у м.Києві прем’єр-міністр Микола Азаров ініціював створення  мережі амбулаторій для підвищення якості медичного обслуговування.

 

 

 

Репутації Віктора Януковича загрожує нова «тендерна палата»

Зараз в черзі на президентський підпис знаходить так би мовити «оновлений» закон про тендерні закупівлі, в якому фактично збережена та сама корупційна схема, яка була і в законі про так звану «тендерну палату».

(більше…)



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: