Сообщения с тегами ‘Київрада’

В автопарку депутатів Київради ціна машин часто занижена, — розслідування

stan-deputatom1-300x201

 

У Київраді найбільшу кількість автомобілів за 2016 рік задекларував депутат від БПП «Солідарність», член комісії з питань охорони здоров’я Олександр Пабат – 11.

Про це йдеться у дослідженні громадського руху «Чесно», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

На другому місці за кількістю авто – депутат від «Самопомочі», перший заступник голови земельної комісії Роман Марченко, який майже рік тому подав заяву про складання мандата, але досі є депутатом. У нього 7 авто, а також причеп Скіф-8106.

Колишній міський голова, нинішній очільник фракції «Єдність» і член антикорупційної комісії Олександр Омельченко задекларував 6 автівок.

В автопарку Омельченка елітні Volvo XС90 (2015 р.в.), Audi Q3 (2015 р.в.), Toyota Land Cruiser 200 (2016 р.в.), яка вже потрапляла в ДТП. Також екс-мер задекларував автівки, які можна використовувати для перевезень меблів: LDV 400 Convoy (2003 р.в.), Fiat Ducato 14 (2001 р.в.), Tata LPT 613 (2013 р.в.).

Заступник голови екологічної комісії Сергій Пилипенко (БПП) – кінцевий бенефіціарний власник і гендиректор ПрАТ «Завод ЗБК ім. Світлани Ковальської», який за рік збільшив свій дохід у 9 разів і став 5-м із найбагатших депутатів столиці, – задекларував 5 авто і мотоцикл. Він віддає перевагу німецьким Mercedes, BMW, Porsche.

П’ятірку найбільших автомотолюбителів Київради замикає депутат «Батьківщини» Юрій Дідовець. У нього досить строкатий автопарк: від ЛуАЗа Фаєтон (1984 р.в.) і Деу Ланоса (2008 р.в.) до Toyota Tundra (2009 р.в.).

У 2016 році Дідовець узяв в оренду Aston Martin DB9 (2007 року випуску), а також три мотоцикли: Suzuki GSX 1300 2014 р.в., Сan-Am Spyder 2010 р.в. і Ducati 2012 р.в…

Член бюджетної комісії Ваган Товмасян («Батьківщина») задекларував 5 авто. При цьому Toyota Land Cruiser 2008 року випуску він придбав лише за 149 тисяч гривень. Соратник Юлії Тимошенко пояснював, що таку вартість вказано для уникнення оподаткування продавцем.

Депутат від «Самопомочі», член транспортної комісії Максим Борозенець у 2016 році збільшив свій автопарк і задекларував 4 автівки у власності і одну в оренді.

У власності депутата є американський спорткар Chevrolet Corvette (2007 р.в.). Mercedes-Benz Cl 500 (2007 р.в.), торік він придбав Porsche Cayenne (2008 р.в.) нібито за 149 тис. грн. Дружина депутата володіє Mercedes-Benz S 550 (2007 р.в.). Також із 2008 року депутат Борозенець орендує Nissan X-Trail (2007 р.в.).

А депутат від «Єдності», голова екологічної комісії Костянтин Яловий​, судячи з усього, продав Range Rover 2010 року випуску за 149 999 грн. Коментувати таку ціну він відмовився.

Заступник голови комісії з питань торгівлі та підприємництва Денис Попов («Свобода») також продав Kia Sportage за 149 тис. грн, але придбав Land Rover Discovery 2008 року випуску за 427 тис грн.

«Я, фактично, помінявся з доплатою… Фактично, я доплатив там 4 з чимось тисячі доларів» – пояснив Попов, додавши, що при оформленні угоди купівлі-продажу треба було зазначити суму, хоча він «навіть гроші в руки не отримував як прибуток».

Депутат від БПП Ілля Сагайдак, який у 2015 році декларував 4 свої автівки й 3 машини дружини, за 2016 рік  задекларував лише дві автівки дружини: Porsche Cayenne Gts 2008 р.в. і Land Rover Range Rover 2013 р.в. Депутат продав BMW 750Li 2012 р.в. за 145 тис. грн, а його дружина продала Touareg за 1 млн 50 тис грн, за ціною броньованого.

«Чесно» зазначає, що у деклараціях за 2016 рік не було електромобілів. Найпопулярнішими були: Mercedes (27 авто), BMW (21 авто і мотоцикли), Volkswagen (17 авто), японські Lexus і Toyota (по 15 авто), Audi (11 штук).

Активісти додають, що депутати інших місцевих рад також часто занижують вартість придбаних авто. Зокрема, депутати Кропивницького їздять на елітному «брухті» за копійки.

Суддя Віктор Данилишин, за рішенням якого розганяли #Майдан, розглядав справу щодо земельного дерибану в Києві

sudoustryi1 (1)

 

8 грудня 2016 року під час брифінгу в приміщенні Київської міськради голова фракції «Свободи» Юрій Сиротюк заявив, що судові процеси, які почав розглядати Окружний адміністративний суд Києва за позовами свободівців про визнання незаконними ухвалених Київрадою ДПТ (детальний план території) у столиці, ведуть недолюстровані судді, зокрема Віктор Данилишин, за рішенням якого 30 листопада 2013 року «Беркут» розганяв студентів на Майдані. Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Віктор Данилишин, який 21 листопада 2013 року ухвалив рішення про заборону збиратися українцям на Майдані Незалежності, сьогодні вирішує долю киян, розглядаючи справу щодо передачі землі забудовнику у Шевченківському районі на вулиці Туполева, де з легкої руки більшості Київради, всупереч Генеральному плану столиці, хочуть звести новий житловий квартал. Цей суддя ще за часів Революції гідності був у перший десятці люстраційного списку Майдану, але він не тільки не був звільнений, а й наступними рішеннями усіляко боровся проти люстрації. Зокрема, суддя Данилишин заборонив звільняти головного прокурора Києва Олега Валандюка, якій підпадає під люстрацію, 2015 року поновив люстровану начальницю Фіскальної служби Людмилу Демченко, а також входив до колегії суддів, які не задовольнили позов про звільнення одіозного заступника Авакова Василя Паскала», – заявив Юрій Сиротюк.

Свободівець повідомив, що суддя Данилишин безпідставно відмовив у задоволенні позову націоналістів щодо визнання незаконним ухваленого Київрадою ДПТ на вулиці Туполєва, 12. Підставою для відмови у задоволенні позову стало те, що, на думку судді, Сиротюк Ю. М. є неналежним позивачем у справі і не довів порушення своїх прав та обов’язків затвердженням цього детального плану території.

Як зазначив Юрій Сиротюк, суддя, очевидно, вступив у змову з депутатами більшості Київради, які незаконно протягнули це рішення, але юристи, які представляють в судах громаду і ВО «Свобода», оскаржуватимуть це рішення в апеляційному суді.

Партія «Свобода» подала до суду щодо визнання незаконними детальних планів територій у Києві.

Боядін, Яловий, Кісільов — у Київраді процвітає кнопкодавство ціною в 12 мільйонів. Розслідування

knopkodavam-ni1-500x312

 

У столичній мерії намагаються нахабний факт кнопкодавства видати за звичайне непорозуміння, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Наприкінці жовтня під час одного із засідань Київради стався кричущий факт кнопкодавства. «Перцю» додало те, що голос «за того хлопця» віддав не хтось з депутатів, а взагалі сторонній чоловік. Після службової перевірки виявилося, що це — помічник депутата Київради від фракції «Єдність» Костянтина Ялового. Причому  проголосував він не за свого шефа, а за зовсім іншого депутата.

Помічник Ялового В`ячеслав Боядін голосував карткою депутата з фракції «Єдність» Ігоря Кісільова. Втім, у фракції екс-мера Києва Олександра Омельченка запевняють, що це не фальсифікація під час голосування, а звичайний «збіг обставин». Тобто особиста картка Кісільова просто випадково опинилася у якогось «лівого» помічника. Так от «обставини», які «збіглися».

Депутати Омельченка намагаються мегаскандал перетворити у рядову ситуацію, яка могла б статися з кожним. Помічника начебто було звільнено одразу, у день скандалу, а сама фракція «Єдність» готова публічно вибачитися на наступній сесії Київради.

У прес-службі Київради кажуть, що депутати, причетні до кричущого інциденту, вже надали пояснення в рамках перевірки, хоча конкретні прізвища не вказуються. Можна припустити, що йдеться про депутатів Костянтина Ялового та Ігоря Кісільова. І з пояснень випливає, що помічник Ялового Боядін не отримував доручень голосувати замість Кісільова.

Таким чином, у фракції «Єдність» намагаються запевнити киян, що помічник одного з лідерів фракції зайшов до зали засідань Київради і за особистої ініціативи проголосував разом з депутатами. Навіть якщо у це повірити, то виникає питання до самого Костянтина Ялового: чому він не слідкував за своїм помічником, який може свідомо порушувати закон, голосуючи за депутата Київради?

Також мають бути питання і до депутата Кісільова, адже саме його карткою, якщо вірити розслідуванню, проголосував помічник Ялового Боядін. Якщо депутата Кісільова не було на місці для голосування, то він мав забрати з собою картку для голосування, а не залишати її без догляду. Крім цього, під час голосування інші депутати з фракції «Єдність» не могли не бачити, що поряд з ними голосує не їхній колега, а людина, яка не має права натискати кнопки «за» чи «проти» якихось рішень.

Втім, напрошується висновок, що депутат Київради Ігор Кісільов, скоріш за все, був просто відсутній під час голосування. І щоб не втрачати такий дорогоцінний голос, помічник Костянтина Ялового В`ячеслав Боядін просто натиснув кнопку замість Кісільова. При цьому навряд чи якийсь там помічник мав би сміливість особисто, без обговорення чи вказівок «згори», голосувати. Та навіть якщо повірити у це, то все одно в обох випадках на поверхню випливає дитяча безвідповідальність політичної сили екс-мера столиці Омельченка у Київраді.

Таким чином, столичний парламент потроху перетворюється на прохідний двір. Так недовго дійти до того, що замість депутатів Київради рішення будуть ухвалювати їхні помічники.

Не допомагають навіть суперсистеми для голосування. Тільки минулого року була встановлена система «Рада-4», і мер Кличко божився, що тепер у столичному парламенті не буде жодного кнопкодавства, мовляв, це абсолютно неможливо. Бо для голосування депутату потрібно близько десяти секунд натискати на кнопки обома руками, щоб голос був зарахований.

Але, як показав останній випадок, київські депутати можуть обдурити все. Тому закрадаються сумніви, чи варто було викидати 12 млн. грн на систему «Рада-4», якщо «кнопкодавство» продовжується?

Якщо ж депутати поводять себе, як діти, вважаючи, що на засідання можна ходити чи не ходити, а голосувати можуть помічники, то керівництво Київради має діяти. Зрештою можна проводити перекличку, як у школі. Немає депутата – блокується його місце для голосування. Можливо це занадто радикально, але чого не зробиш заради порятунку «обличчя» усієї Київради.

Денис Гонтар, Національне бюро розслідувань України

Кандидат в депутати від Порошенка Артур Баленко 2 роки тому критикував Майдан. Фото

Balenko-Artur3

Це пост дворічної давності Артура Баленка, чинний депутат Київради та син мільярдера і власника «Фуршету» Ігоря Баленка, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Разом з батьком вони хочуть стати депутатами Київради на теперішніх виборах від Блоку Петра Порошенка «Солідарність».

«У свій час Баленко-старший підтримував Партію Регіонів. Два роки тому Артур ніяк не міг зрозуміти політики, а виступи проти Януковича його „задалбали“. Через два роки Артур зрозумів, що сталося тоді чи як?», — саркастично питає у своєму фейсбуці Любомир Ференц.

Balenko-Artur-1

Київський міський штаб блоку Порошенка очолив одіозний екс-регіонал Вадим Столар

Stolar-Vadym1-300x225

Депутат Київради Вадим Столар очолив київський міський штаб «Блоку Петра Порошенка-Солідарність».

Про це «Українській правді» стало відомо з джерел, близьких до мера Києва Віталія Кличка, повіомляє  Національне бюро розслідувань України.

«Кандидатуру Столара погоджено. Він займатиметься мажоритарниками, партією і Віталієм Кличко, як кандидатом в мери Києва. Офіційно ж штаб очолить Олег Гаряга (голова Шевченківської райорганізації УДАРу — УП) але він буде „весільним генералом“. Реально керуватиме Столар», — каже джерело.

До того ж Столар виступає одним з переговорників щодо злиття між БПП і УДАРом напередодні місцевих виборів.

Як відомо, наприкінці липня київську організацію партії «УДАР Віталія Кличка» очолив голова Шевченківської адміністрації Києва Олег Гаряга.

Як відомо, у 2006 році Вадим Столар пройшов до Київської облради за списком «Нашої України».

У 2010 році став нардепом від партії регіонів, однак у серпні 2012 року вийшов з партії. З 2014 року є депутатом Київради, позафракційний.

Вадим Столар відомий як бізнес-партнер Вагіфа Алієва, разом вони зводили поряд зі станцією метро «Театральна» офісний центр, який під тиском киян віддали під Музей Києва.

Окрім того, родина Столара причетна до скандальної забудови на Микітській Слобідці. Його мати була співвласницею, а батько – директором фірми «Майк», на яку виводилася земля під вказане будівництво.

Також, за даними «Наших грошей», Столара пов’язують з будівельною аферою «Еліта-Центру»: в середині 2000-х він був співвласником ТОВ «Еліта-Будінвест», через ТОВ «Марс-1» частку в цій компанії мали Інна Майструк та Олександр Волконський, якого вважають організатором афери «Еліта-Центру».

У цей же період, у 2004—2006 роках, згідно з даними кримінальної справи обидві фірми – «Еліта-Будінвест» і «Марс-1» – входили в групу компаній, котрі шляхом фіктивних договорів на інвестування в житлове будівництво заволоділи коштами понад півтори тисячі громадян на суму 382 млн грн.

За інформацією руху «Чесно», Столар з червня 2014 року по березень 2015 року пропустив 23% засідань Київради.

За законом «Про статус депутатів місцевих рад», пропуск понад 50% пленарних засідань протягом року є підставою для відкликання мандату.

Кличку час визначатися – він з екс-регіоналом Столаром чи киянами. Розслідування. Документи

Stolar-Vadym1-300x225

 

Міський голова Києва Віталій Кличко підійшов впритул до свого «Майдану». Його небажання сваритися з оточенням, їхніми політичними та бізнесовими партнерами поставили мера на межу повної дискредитації.

Кличко вступився за забудовника тридцятиповерхових веж на Микільській Слобідці у Києві. Щоб некиянам було легше орієнтуватися, ідеться про ділянку на березі Дніпра прямо біля головного собору українских греко-католиків – Воскресіння Христового.

Уже рік там ведеться будівнитцво комплексу «Сонячна Рів’єра» на замовлення фірми «Терра Капітал». В одній з веж вивели десять поверхів.

Хто за цим стоїть? Попереднім орендарем, а згодом і власником землі була фірма «Майк», за якою стирчать вуші родини Столарів – депутата Київради Вадима Столара, колишнього нардепа від партії регіонів та бізнес-партнера Черновецького, а також його батька Михайла Столара.

Stolar-zabud1

Фірма «Майк» перевела землю на фірму «Терра Капітал», яка і розпочала грандіозне будівництво прямо на березі Дніпра – в рекреаційній зоні та захисній прибережній смузі Дніпра.

Через кілька днів після втечі Януковича, 6 березня 2014 року головний архітектор Києва Целовальник, не виконуючи постанову Окружного адмінсуду Києва, видав Містобудівні умови та обмеження на будівництво тут житлового комплексу.

Після цього, вже у січні 2015 року Державна архітектурно-будівельна інспекція видала Дозвіл на виконання будівельних робіт – які, насправді, на той момент велися вже десять місяців.

При цьому Державна корпорація «Укрбуд», очолювана депутатом Київради від УДАРу та партнером Столара Максимом Микитасем, вже навіть здійснює продаж квартир в недобудованому житловому будинку на Микільській Слобідці.

Варто додати, що Столар є близьким товаришем Сергія Льовочкіна та соратником Ігоря Ніконова – першого заступника Кличка та головного девелопера в проектах Дмитра Фірташа та Вагіфа Алієва. Ніконова та Столар є бізнес-партнерами в київському хмарочосі «101 Тауер».

При цьому по партії УДАР пішла рознарядка не втручатися в цей конфлікт, хоча мера про деталі оборудки інформували депутати Чумак і Новак. Сам будмайданчик почали обносити бетонними блоками та колючим дротом, зводячи там новий «Берлінський мур» в Києві. До охорони території також були залучені невідомі озброєні люди, які представлялися «Громадським формуванням Лівий берег».

Stolar-zabud2-500x375

Stolar-zabud3-500x375

 

Особливий цинізм в тому, що, аби надати легальних форм будівництву в забороненій 100-метровій зоні, було створено висновок «Інституту Генерального плану міста Києва» – про те, що насправді це не берег «великої ріки» Дніпро, а лише «середня річка» Десенка, і захисна смуга тут становить тільки 50 метрів.

Це суперечить позиції Міністерства інфраструктури та Державного агентство водних ресурсів, які називають цю ділянку «Дніпром», що вимагає захисну смугу в 100 метрів, виводячи весь проект за рамки закону.

Ось ці документи:

Stolar-zabud4

Stolar-zabud5

Я в силу можливостей своїми депзверненнями намагаюся зірвати плани щодо забудови Микільської Слобідки. Крім того, мною разом з колегами-депутатами Левченком і Заліщук направлено на генпрокурора Шокіна заяву про злочин щодо мера Віталія Кличка, керівника київської міліції Терещука, в.о. голови Державної архітектурно-будівельної інспекції Драча тощо – через нереагування, змову та покривання забудовників на Микільській Слобідці.

Кличку варто зрозуміти – після Майдану кияни не будуть мовчки терпіти, і подальше самоусунення або толерування забудовників на Микільській Слобідці завершиться для нього політичною катастрофою.

P.S. Інші подробиці грандіозної афери під боком у Кличка дивіться в програмі «Схеми» на Першому каналі України.

 

Сергій Лещенко, журналіст, народний депутат України, Національне бюро розслідувань України

Афери гауляйтера Олександра Попова

Витрачати кошти на власний піар – одна з цілей нинішньої влади загалом і гауляйтера Попова – зокрема. Жодної копійки не було витрачено на справжню благодійність або щось користе для киян. А от змарнованих коштів на псевдо потрібні проекти  — більш ніж достатньо.

За майже три роки свого господарювання у столиці України ставленик Януковича, голова КМДА Олександр Попов впровадив багато безглуздих проектів. Деякі з них, за своїм містечковим та примітивним креатином, зашкалюють всі можливі межі, деякі вражають своїм розмахом, інші Попов кальканув з побаченого ним під час закордонних відряджень, дещо запозичив у папередніка Черновецького, але всі інновації голови КМДА об’єднують спільні ознаки – необґрунтовано висока собівартість ініціатив та їх абсолютна непотрібність місту та його мешканцям. Проектів гауляйтера за цей пекельний для Києва період назбиралось дуже багато, зупинимось на найяскравіших.

«Потемкінські» амбулаторії від Олександра Попова вартістю 100 млн. гривень

З метою наближення первинної медичної допомоги до населення та створення умов її доступності у Києві, за ініціативи Попова у 2011 році почали впроваджувати, обкатану на мешканцях Комсомольська технологію амбулаторій сімейної медицини, в яких, за задумом господарника, мали б працювати сімейні лікарі – нашвидкуруч перекваліфіковані з терапевтів.

На сьогодні у Києві функціонує трохи більше сотні таких закладів. За теорією, у сімейних лікарів має бути досвід не лише роботи дільничного терапевта, а й педіатра, офтальмолога, отоларинголога, травматолога, гінеколога, він повинен уміти робити прості хірургічні втручання тощо. Один такий лікар амбулаторії має обслуговувати близько двох тисяч пацієнтів. Але це — теорія. Технологія, яка багато років успішно працює за кордоном та прижилась в Комсомольську, де на двадцять тис. населення назбиралось аж 10 кваліфікованих лікарів-універсалів, у Києві зазнала повний крах, адже кваліфікованих лікарів в багатомільйонному мегаполісі катастрофічно не вистачає, працюють вони у приватних клініках, муніципальні ставки їх не приваблюють, набирати нових професіоналів немає з кого: на подібну посаду ідуть переважно випускники медичних вишів з метою напрацювання первинного досвіду та тренування на малозабезпечених пацієнтах. Щоправда, останнім часом для виправлення ситуації на роботу до амбулаторій сімейної медицини почали брати сімейних лікарів з інших областей України, бо, певно, киян такою зарплатнею спокусити не вдається, тому в водночас клініки перетворили ще і в помешкання для приїжджих гіпер-фахівців.

Японський досвід або скейт-парк у парку «Нивки»

У 2011 році, у рамках освоювання мільйонів на реконструкцію київський зелених зон та зон відпочинку, Олександр Попов урочисто відкрив у парку «Нивки» перший скейт-парк.

Під час свого виступу на камери Попов гучно заявив: «Молодь – це активна і дуже перспективна частина населення нашого міста, за нею майбутнє. Тому важливо, щоб це покоління зростало здоровим, і саме спорт допомагає зміцнюватись фізично і розвивати силу волі. На жаль, до цього часу у Києві не створювались умови для екстремальних видів спорту. Тому я рекомендував головам райдержадміністрацій одночасно з реконструкцією парків та скверів передбачати облаштування спортивних майданчиків, зокрема для таких видів спорту, як скейтбординг». Голова КМДА щиро запевнив присутніх у тому, що у майбутньому, міська влада планує відкрити у кожному районі Києва по декілька таких парків та майданчиків.

Майбутнє настало, але технологія облаштування зон відпочинку для молоді, яка зацікавила Попова під час його перебування в Японії, в столиці України, на жаль, не прижилась. Торік, столична прокуратура розмістила на офіційному веб-порталі інформацію під заголовком: «Київські парки та сквери знаходяться в незадовільному стані». Екологи, спеціалісти санітарно-епідеміологічних станцій, залучені київською прокуратурою до перевірки міських парків, повідомили жахливі висновки.

В свою чергу, прокуратура порушила декілька кримінальних справ, адже під час перевірки було виявлене порушення законодавства в діяльності Головного управління контролю за благоустроєм КМДА, комунального підприємства «Київзеленбуд», адміністрації парків «Перемога», «Нивки» тощо. Було встановлено, що парки та сквери столиці занедбані, захаращені сміттям. На їх території хаотично розташовуються численні тимчасові споруди, більшість з яких самовільно встановлені.

Скоріш за все, підлеглі Попова ретельно проаналізували характер вподобань української молоді та виявили, що наші хлопці, на відміну від японських, зневажають спорт та віддають перевагу дешевому пиву та чіпсам.

«Картка киянина» –  проїзний квіток для пенсіонерів вартістю в 290 мільйонів гривень

Широко розрекламована ще Леонідом Черновецьким та підхоплена Олександром Поповим ідея створення соціальної картки киянина почала входити у побут столичних мешканців у вересні 2012 року. У першій черзі 4,5 тисяч киян-пільговиків отримали картки, за допомогою яких, згідно із заявою заступника Олександра Попова, Руслана Крамаренка, нібито можна було б проводити банківські операції, безкоштовно їздити у громадському транспорті та вести облік пільг. Пізніше, інший заступник Анатолій Голубченко, розширив спектр послуг картки та повідомив, що окрім функції проїзного та посвідчення пенсіонера, вона слугуватиме своєрідним акумулятором усіх пільг, інформації медичного й іншого характеру, платіжного засобу, рахунку для перерахування пенсій та адресної матеріальної допомоги, дисконтної картки для оплати товарів у магазинах та супермаркетах тощо. Проте, як і з усіх справ Попова, з грандіозного проекту вийшов пшик.

Міська влада збиралась за допомогою картки киянина обмежити пільговий проїзд у міському транспорті. Вони планували встановити турнікети у рухомому складі і щомісяця на кожну картку перераховувати 120 гривень. Тобто, турнікет мав би зчитувати з цієї картки вартість проїзду (1,5 гривні), а власник такого «надсучасного дива» міг проїхатись аж 80 разів у наземному транспорті або ж 60 разів у метро. Монетизації пільг не сталося. Турнікети у наземному транспорті, як і кондиціонери, проект довгограючий. Їхнього встановлення чекати ще явно не один рік. На дисконтну картку також витягти не вдалося. Відповідні угоди з магазинами та супермаркетами в КМДА не уклали. Поки що знижку, і так гарантовану для пільговиків, власники картки можуть отримати аж у 60 аптеках мережі КП «Фармація». Облік пільг теж залишився за кадром, адже вставити цю картку немає куди. Договору з банками не існує. У будь-якому магазині це «диво техніки» як платіжна картка слугувати не може – терміналів просто немає. Посвідченням особи така картка також не виступатиме, бо це законодавством не передбачено.

Тож замість широко розрекламованого «дива техніки» 45 тисяч щасливчиків отримали банальний пластиковий проїзний. І навіщо була вся ця помпезна тяганина, що за підрахунками експертів коштувала киянам мінімум 290 мільйонів гривень, адже сьогодні пенсіонери і так вільно їздять громадським транспортом за пред’явленням посвідчення, якщо в аптеках та навіть у супермаркетах з пенсійним і так дають знижку?

До речі, днями Олександр Попов на зустрічі комітету з економічних реформ зізнався у провалі проекту «Картка киянина». «Ми «Картку киянина» запустили у вересні 2012 року і провалили її. Чотири місяці ходили з бюрократичними моментами. Вже сьогодні б ввели ці картки, і у нас була б зовсім інша ситуація, у тому числі і в питанні транспорту”, — заявив Попов. За його словами, головною причиною провалу «Картки киянина» стало затягування процедури узаконення герба, розташованого на картці.

На київські «Пейзажній алеї» Попов побудував кращий світ

Чотирнадцятого січня 2013 року Голова КМДА Олександр Попов разом з іншими регіоналами, — новообраним віце-прем’єром Сергієм Арбузовим та головою Шевченківської райадміністрації Сергієм Зіміним активно піарились та щирились на фотокамери під час відкриття дитячого арт-парку «Пейзажка: два світи», до якої, за словами дійсних авторів проекту, чиновники мали дуже опосередковане відношення.

Майданчик створив відомий столичний скульптор Костянтин Скретуцький у співавторстві з Федором Баландіним (менеджер Скретуцького, співавтор багатьох робіт), наявність яких високочолі чиновники під час свого «блюзнірства» на фоні Пейзажної алеї, нещодавно «полоненої» регіоналами, намагались не демонструвати. Концепція створення майданчику полягає у ознайомленні малечі із азами фінансової системи та необхідністю сплати податків.

«Це перший в історії країни майданчик, який призначений і для розваги дітей, і для того, щоб наші діти могли здобувати тут фінансову освіту. Щоб на прикладах, які тут представлені, вони мали можливість поглянути, як працюють стосунки між громадянином і державою, як працює закон, які речі є хорошими, і які – поганими», — заявив С.Арбузов. Він також повідомив, що брав участь в цьому проекті ще на посаді голови Національного банку України.

Олександр Попов висловив подяку владі та НБУ за спонсорську підтримку у реалізації даного проекту та висловив свої сподівання на те, що він буде не останнім з подібних ініціатив.

Між іншим, що до числа запрошених на урочисту подію не долучили опонентів влади, які торік впродовж декількох місяців відважно боронили Пейзажну алею від знищення саме владою та відчайдушно зберігали її для киян.

Присутнім журналістам та батькам «ощасливленої столичної малечі» залишилось лише гадати про те, як саме пихаті чиновники, що припхалися на відкриття майданчику, асоціюються із чудернацькими персонажами – жахливими зміями, павуками, скорпіонами з похмурої країни Тіні, — стилізованої під пустелю, та стомленої черепахи — зразкового платника податків з Країни квітнення та достатку, територія якої оснащена гойдалками та фонтаном «Гривня».

Крім того, відкриття арт-об’єкту асоціювалось із помпезними відкриттями інших абсурдних див від Попова, а недобудований фонтан «Гривня» підштовхнув до роздумів над тим, в чиї саме гаманці потечуть його нескінченні ріки: спантеличених киян чи замовників двозначної концепції майданчику?

Референдум Попова, або Передвиборчий піар за бюджетні гроші

В червні 2012 року підлеглі Олександра Попова, який на той момент був впевнений в міцності свого позиціонування  у Києві, підняли розголос на все місто про наближення референдуму! Адміністрація міста скуповувала за гречку підписи киян на підтримку такого голосування, а опозиційні депутати Верховної Ради закликали правоохоронців вивчити джерела фінансування масштабної агітаційної кампанії, яка супроводжувала збір підписів за плебісцит та яка, за вартістю експертів, коштувала киянам близько 1 млн. гривень. Але процес не зупинявся. Поповці масово опитували киян на предмет: надання адресної матеріальної допомоги пенсіонерам, надбавок працівникам бюджетної сфери столиці, створення у Києві муніципальної міліції, та їхнього погодження з проектними рішеннями нового Генерального плану розвитку Києва, який, до речі, нікому так і не вдалося побачити, та обіцяли світле, безтурботне майбутнє пенсіонерам. Обличчя Олександра Попова із закликом підтримати референдум скалилось з сотень київських біг-бордів та сіті-лайтів. А студенти з встановлених поблизу станцій метро наметів, розповсюджували брошурку, на першій сторінці якої фігурувала бравада: «Новій столичній адміністрації, яка розпочала свою роботу наприкінці 2010 року, дісталася тяжка спадщина. Відсутність стратегічного бачення розвитку столиці, тотальна корупція і засилля шахраїв-забудовників у владних кабінетах спричинили вкрай негативні наслідки. У центральних районах почали зводити будівлі, що руйнували історично сформовану архітектурну самобутність стародавнього міста, створювали реальні загрози існуванню багатьох історичних пам’яток. Нищилися парки, сквери. За безцінь розпродувалися або приватизовувалися ділянки і майно…” Ганебно, адже вся ця комедія проходила паралельно із акціями громадського спротиву проти: нищення київських парків та скверів, Андріївського узвозу, скандального будівництва на метро Театральна, вул. Гончара та проти будівництва на схилах Дніпра вертолітного майданчика для Януковича.

Олександр Попов нахабно використав адмінресурс, витратив з київського бюджету десятки мільйонів гривень на популяризацію компанії за проведення референдуму, метою якого було: затвердження Генплану забудови столиці та закріплення у свідомості киян образу гауляйтера у якості мера столиці. Референдум планували провести разом із парламентськими виборами 28 жовтня, план зірвався, але мільйоні кошти киян були вкотре витрачені марно.

Як Олександр Попов питною водою «миє» гроші

Який рік поспіль міський голова обіцяє досхочу напоїти киян джерельною водою, погрожує впровадити новітні наукові технології водоочищення водопровідної води, побудувати нові бювети та відремонтувати мережі водопостачання. Але його чергові балачки у киян абсолютно не викликають довіри.

Ще у 2010-му році столичні чиновники порахували: щоб якісно вгамувати спрагу киян, потрібно 8 мільярдів гривень. Десята частина з цієї суми призначалася на облаштування бюветів. Утім, судячи з нинішнього стану більшості бюветів, гроші пішли не туди. Саме в той час вперше підлеглими Попова була озвучена ідея про стягнення плати за користування джерелами. Спочатку називали ціну у 40-50 копійок за літр води, а згодом апетит зріс майже до гривні.

Тоді Київрадою була затверджено цільову програму «Питна вода міста Києва на 2011—2020 роки» з загальним обсягом фінансування 7,8 млрд. грн., яка мала б бути реалізованою за рахунок коштів держбюджету України в сумі 1,8 млрд. грн., коштів бюджету столиці у сумі 2,5 млрд. грн., коштів «Київводоканалу» — 1,2 млрд. грн., а також коштів інвесторів – 2,3 млрд. грн. В її рамках передбачалось забезпечення поліпшення санітарно-епідемічного та екологічного стану міста, будівництво нових водопровідних мереж, здійснення реконструкції та ремонту існуючих водопровідних мереж, що сприятиме запобіганню виникнення аварійних ситуацій.

Згідно із повідомленням КМДА, програма мала бути реалізованою в два етапи. На першому етапі (2011—2012 роки) повинні були виконатись невідкладні, найважливіші заходи, які кардинально впливають на стан системи водопостачання, а також заходи, необхідні для підготовки Києва до проведення чемпіонату Євро-2012. Передбачалось розпочати реконструкцію водоочисних станцій, систем обробки промивних вод, а також: розробити та реалізувати проект переходу на знезараження води гіпохлоритом натрію; припинити використання некондиційних підземних вод у централізованому водопостачанні; розпочати заміну застарілих насосів на станціях; закупити необхідне сучасне обладнання для ремонту і обслуговування мереж; удосконалити систему децентралізованого водопостачання шляхом впровадження установок для очищення води та затвердити обґрунтовані тарифи за послуги водопостачання.

На другому етапі (2013—2020 років) передбачалось реалізувати заходи з подальшого розвитку системи водопостачання. Зокрема, планували завершити реконструкцію водоочисних станцій; запровадити попередню мікрофільтрацію води на Дніпровській водоочисній станції; перейти на комплексні методи знезараження води; впровадити автоматизовану систему управління комплексом водопостачання тощо. В одному з коментарів програми Олександр Попов прогнозував зниження витрат на експлуатацію систем водопостачання та зменшення в подальшому капітальних вкладень на ремонт водопровідних мереж в житловому господарстві міста та обіцяв реконструювати всі київські бювети до весни 2012 року та розпочати будівництво нових.

Прийшла чергова весна, процес модернізації київських бюветів навіть не зрушився з нульової відмітки. Один з партнерів та інвесторів проекту напівприватне КП «Київводоканал» замість модернізації водопровідних мереж скоротило парк аварійного автотранспорту та звільнило 30 % фахівців-ремонтників, система водопостачання продовжує знаходиться в аварійному стані, а Бортницька станція аерації взагалі продемонструвала Києву перший дзвіночок екологічної катастрофи.

Будівництво на Поштовій площі під гаслом : «Як завжди у Попова все тільки не для людей!»

Сьогодні Олександр Попов керує будівельним проектом щодо покращення транспортної розв’язки на Поштовій площі, на який з київського бюджету торік було виділено 543 000 000 гривень. Від самого початку будівництва Голова КМДА планував з’єднати Володимирський узвіз, Набережне шосе, зробити Набережно-Хрещатицьку без світлофорів за допомогою доріг на декількох рівнях і естакад, звільнити від транспорту вулицю Сагайдачного та під площею розвернути великий торговий центр. Попов обіцяв відкрити безперешкодний транспортний рух вже у травні 2013 року.

Рік минув, все навколо розтрощили, зруйнували декілька пам’яток архітектури, а кінця й краю процесу аферного будівництва не видно. Крім того, виявилось, що знову Попову не вистачає грошей. Кабмін виділив додаткових 50 млн. грн., але натомість форсування подій і доведення будівництва до пуття, будівельників на будівельному майданчику поменшало, а процес — уповільнився. За словами Дмитра Олійника, голови постійної комісії Київради з питань транспорту і зв’язку КМДА, фінансування на проект знову недостатньо, крім того, існує заборгованість перед підрядниками та прийняте рішення не будувати естакаду з Володимирського узвозу на вулицю Набережно-Хрещатицьку.

Тож, невідомо коли та чим закінчиться чергова ініціатива господарника Олександра Попова, але вже зараз зрозуміло, що після реконструкції Поштова площа буде майже непридатною для проходу людей літнього віку, людей з інвалідністю та проїзду велосипедистів, адже під Поштовою проектують торговельний центр з єдиним вузьким підземним переходом (6 метрів). Спуститися можна буде лише трьома сходами. Пройти на набережну – по 5 маршах сходів, або по пандусу з нереальним ухилом 18%.

Каштани на мільйон

Подією 2013 року, та імовірніше і решти років господарювання Олександра Попова у Києві, стане його нещодавно втілена у супроводженні нездоланої помічниці Галини Гереги показова висадка золотих італійських каштанів на Хрещатику. Зелена акція керманича обійшлася киянам в цілий 1 млн. доларів.

Згідно із повідомленням КМДА, Попов висадив 70 дерев на центральній вулиці Києва, та у найближчому майбутньому планує довести кількість дерев до 280.Таким чином гауляйтер перехопив ініціативу папередників, які за останніх 10 років вже 5 разів викопували та пересаджували дерева на Хрещатику.

До речі, Черновецький за свого правління не пошкодував на Майдан шокуючу суму у 6,5 мільйонів бюджетних гривень, щоб замінити балканські каштани на німецькі липи, та обіцяв, що дерева і його самого переживуть. Проте, липи посохли, а на їхньому місці з’явилися клумби.

Але, найскандальнішою вирубкою «візитівок столиці», ініційованою вже Олександром Поповим, стала підготовка до Євро-2012. Хоча тоді й говорили, що зріжуть лише сухі дерева, проте вирубали усі.

Днями керманич міста розповів про те, що італійські червоні каштани стали столиці у 5,5 тис. грн. кожен, і запевнив, що цього разу дерева стійкі і до несприятливих міських умов. Проте сторонні знавці, та навіть працівники «Зеленбуду», які ведуть роботи на Хрещатику, не приховують, що на стовбурах дерев вже почав рости мох.

До речі, автор матеріалу не тільки переконався у тому, що наші звичайні білі кінські каштани не поступаються у стійкості коштовним заморським, але й набагато дешевші. Він за власних 3 000,00 грн. придбав та нещодавно висадив в одному з районів Києва 20 здорових півтораметрових дерева, вирощених у приватній оранжереї. Під час здійснення гешефту, власник оранжереї довго журився з приводу ціни на заморські каштани, нарікаючи на те, що свого часу пропонував Київській адміністрації кінські трьохметрові по 1 тисячі гривень за деревце, тобто в п’ять з гаком разів дешевші за придбані господарником Поповим.

Цим рейтингом яскравих та незабутніх для киян злочинів господарника, гауляйтера гвардії Януковича Олександра Попова, автору матеріалу хотілось нагадати киянам про те, що все, що коїться та буде скоєне означеним чужинним для Києва персонажем, розсьорбуватимуть та оплачуватимуть не тільки нинішні мешканці столиці, але їхні діти та онуки. Може, вже час задуматись про наслідки, припинити це божевілля та… мітлою викинути цю нечесть з міста!?

 

Віктор Таранов, Національне бюро розслідувань України

 

Портрет донецького киянина Олександра Прогнімака на тлі конфіскованої нерухомості

prognimak6Сьогодні на прохання депутатів Київради бути відвертішими «Хрещатик» розпочинає розповіді про всіх без винятку 120 місцевих обранців. Кожний, незважаючи на фракцію та посаду, одержить свій інформаційний портрет. Таким чином видання відкриє читачам, кого вони врешті-решт обрали. Першим у списку «Хрещатика» став керівник постійної комісії з питань культури та інформаційної політики Олександр Прогнімак.

(більше…)



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: