Сообщения с тегами ‘Валентина Арбузова’

Клан Януковичей: «констянтинівські», Арбузов, Борулько, Шепелев, «конверти», трупи…

Спадкоємець Віктора Януковича нинішній царевич Олександр по-молодості досить легковажно ставився до життя. Коли його батько писав в біографії, що його син працює стоматологом, той насправді під кайфом спалював двигуни дорогим новеньким яхтам.

Зокрема, коли автор в Балаклаві в 2006-тому цікавилася кому належить яхта «Центуріон», один капітан переконував, що сину Януковича. «Якому з двох?», -спитала автор. «Тому, що наркоман», – відповів чоловік.

Яхта виявилася власністю старшого сина Федоровича і була оформлена на сімейне підприємство «Веспром». Отже в 2006 році Олександру Януковичу було не до бізнесу. На це автору тоді ж скаржився його брат нардеп Віктор Янукович: «Саша плаває на яхті. Я не можу собі цього дозволити у мене справи». Щоправда і молодший син лідера виявився без хисту до підприємництва, а бізнесові справи татка хтось мусив «оформлювати». І так вийшло, що з кожним роком все більше відповідальності лягало на плечі молодого керівника сімейного «Укрбізнесбанку» Сергія Арбузова.

Фактично це він, ще за першого прем’єрства Януковича, сформував команду людей, яка нині від імені царевича Олександра сидить на фінансових потоках країни, а також контролює всі силові структури.

І можна звернути увагу, що чимало з цих персон родом з Констянтинівки. Адже, саме в цьому невеликому місті Донбасу Арбузов почав свою кар’єру банкіра керівником місцевої філії «Приватбанку». Там Сергій Арбузов став «приростати» людьми, яких пізніше потягнув з собою до Януковича.

Отож в українському політикумі в середовищі «донецьких» в групі «сімейних» можна виділити цілу підгрупу «костянтинівських».

 

Це місце роботи Арбузова в Костянтинівці

 

Констянтинівські

 

Наприклад, Податкову міста Києва нині очолює Ірина Носачова. Вона працювала бухгалтером костянтинівського відділення «Приватбанку», коли його очолював Арбузов.

Костянтинівський Павло Зінов, нині працює в дуже «хлібному» місці – керує матеріальним забезпеченням МВС, тобто під його керівництвом закуповуються патрульні автомобілі, водомети, кийки, та інше добро для міліції, при чому в інтернеті можна знати масу прикладів переплати за товари. І це свідчить зовсім не про те, що Зінов слабкий в бізнесі. Навпаки, саме з бізнесу він прийшов у міліцію. Колись Зінов мав спільні підприємства з Сергієм Арбузовим: ТОВ «Ваше право», ТОВ «Приват тур».

Керівником Зінова в МВС, тобто міністром, є костянтинівський Віталій Захарченко, який довгий час працював в керівництві міліції Костянтинівки. Щоправда, в той час, коли Арбузов приїхав в Константинівку Захарченко навпаки поїхав. Проте автора переконували, що ці двоє близько познайомилися, якраз в костянтинівський період життя Арбузова.

До речі, в роки, коли «Приватбанк» обкрадав багатих буратін Маріуполя (про це в першій частині) Захарченко очолював Державну службу по боротьбі з економічною злочинністю (з 2001 року), а в 2003-му працював першим заступником УВС Донецька.

Якщо говорити про відомих осіб з Костянтинівки варто згадати також Олександра Медведька, який керував прокуратурою цього міста в кінці дев’яностих, а також генпрокуратурою при двох останніх Президентах. Його не можна оминути, бо Сергій Арбузов добре знав його родича, чоловіка племінниці, молодого костянтинівського банкіра Павла Борулька.

Ще нещодавно Борулько носив титул «короля конвертації» в Україні. Ще раніше був банкіром Віктора Януковича. Разом з Едуардом Прутніком та своїм дядьком Віталієм Лобасом (заступником Януковича-губернатора та кажуть його особистим лікарем) він заснував «сімейний» банк «Донеччина», який пізніше був перейменований у відомий нам «УкрБізнесБанк» і, який в 2003 році очолив Сергій Арбузов.

А ще Борулько так само, як і Арбузов працював в костянтинівському відділені «Приватбанку». Щоправда до того, як туди було призначено Арбузова. Тому не дивно, що коли Арбузов облаштувався в Костянтинівці він близько зійшовся з Борульком. Зрештою, Костянтинівка маленьке місто: люди з одного кола там добре знають один одного. І що цікаво, деякий час Арбузов йшов в гору не лише по слідах Борулька, а буквально пересідаючи в його крісла.

Коли Віктор Янукович перший раз став прем’єром в його команді перебрався в Київ і керівник близького йому банку «Донеччина» Павло Борулько. Його було призначено заступником керівника «Ощадбанку», що курував казначейство державного банку, яке очолював Юрій Колобов – нині відомий, як «сімейний» міністр фінансів.

Після від’їзду Борулька з Донецька його кабінет в банку «Донеччина» зайняв – Сергій Арбузов. Він став керівником банку, який невдовзі було перейменовано в «УкрБізнесБанк». Так почалася його кар’єра в команді «сімейних».

А от приятель Арбузова Павло Борулько не зорієнтувався. Після поразки Януковича на виборах він продав свою долю акцій в банку-казначействі Януковичів і в наступні роки відірвався від «сімейних», хіба, що співпрацював у різних сумнівних схемах.

Нині його вільне плавання закінчилося білоруською в’язницею. Північний сусід України арештував Борулька за поданням нашої генпрокуратури, яка звинувачує «королів української конвертації» Павла Борулька та його бізнес-партнера Олександра Шепелева у привласнені коштів національних банків та вкладників загальною сумою 1 млрд. 300 млн. грн.

Ці двоє також проходили у справах замовних вбивств, зокрема керівника «Автокразбанка» в 2003 році та офіцера УБОЗу в 2006-тому. Що цікаво, виконавцями ліквідації банкіра були костянтинівські кримінальні елементи.

 

«УкрБізнесБанку» і вбивство офіцера УБОЗ Єрохіна

 

«УкрБізнесБанк», яким з 2003 року до 2009 року керував Сергій Арбузов в першу чергу виконував роль казначейства бізнес-імперії Януковича. В цьому банку зокрема були відкриті рахунки всіх підприємств, які працювали в інтересах родини Януковичів, зокрема відчужували та забудовували резиденцію Віктора Януковича «Міжгір’я».

В 2008 році в бізнес-імперію Януковичів прийшла працювати і мама Сергія Арбузова – Валентина. Разом з Олександром Януковичем вона заснувала ТОВ «Донснабтара». Це підприємство невдовзі стало засновником «Всеукраїнського банку розвитку». Нині власником 100% акцій цього банку є старший син Януковича, а Валентина Арбузова очолює правління «ВБР».

«Укрбізнесбанк», яким керував Арбузов до Президенства Януковича був крихітним кишеньковим банком. Його першим завданням, було втаємничувати від перевіряючих органів рух коштів по рахунках підприємств родини Януковича. Це було особливо важливо, коли «донецькі» опинялися в опозиції. Також банк Януковичів «відмивав» гроші, і не лише для «сім»ї”, а також для клієнтів зі сторони.

Зокрема, згадка про «Укрбізнесбанк» є у вироку суду у справі резонансного вбивства офіцера УБОЗ Романа Єрохіна, який спеціалізувався на виявлені та ліквідації конвертаційних центрів.

Автор детальніше розповість про цю справу, адже хоча «Укрбізнесбанк» в ній з’являється фрагментарно, вона демонструє внутрішню кухню «прального» бізнесу, в якій шеф-поваром довгий час працював Сергій Арбузов.

Отже в 2006 році був вбитий офіцер УБОЗу донеччанин Роман Єрохін, який згідно своїх посадових обов’язків мусив боротися з конвертаційними центрами. Щоправда, схоже, що він боровся доволі специфічно, скажімо так – вибірково. Про що свідчать неймовірні, як для працівника міліції статки. Зокрема, у вироку Апеляційного суду міста Києва (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12906450), що у 2010 році засудив виконавців вбивства Єрохіна, можна прочитати, що офіцер УБОЗ мав мобільний телефон вартістю 38 тисяч. грн.

В цьому вироку є свідчення, що убозівець Роман Єрохін мав дружні стосунки з «королем конвертації» Павлом Борульком (тим самим першим банкіром Януковичів по чиїм слідам зробив кар’єру Арбузов) та підкидав йому клієнтів. Остання їх зустріч в стилі «поцілунок Іуди» відбулася в київському ресторані «Єгоїст». Адже Борулько знав, що опісля у Єрохіна запланована зустріч з кілерами, які діяли від та в інтересах іншого друга Борулька нардепа Олександра Шепелева.

Зокрема, згідно вироку суду кіллери відпрацьовували сценарій вбивства в офісі фірми «Старе місто» на Ярославовім валу, яка була оформлена на стареньку бабусю Олександра Шепелева.

Паралельно в тому ж офісі, ті самі кіллери готували вбивство іншого «приятеля» Борулька Дмитра Гончарова з яким той не міг поділити активи банку «Європейський». Це пізніше в інтерв’ю журналістам визнає сам Гончаров: «Кілери, які вбили Єрохіна, збиралися вбити мене».

Отже «королі конвертації» Борулько та Шепелев не гребували вбивствами. Взагалі відмивання коштів в Україні традиційно є доволі кривавим бізнесом. Просто ніхто не відслідковує, як раптово помирають підставні директори (звичайні бомжі) тих фірм, через які відмиваються величезні суми. Наприклад, особлива висока смертність серед директорів «пральних машин» у схемах нардепа Антона Яценка.

Однак повернемося до вбивства Єрохіна.

Отже шеф-кухарі на кухні конвертації Борулько і Шепелев розбиралися з виробничими проблемами доволі специфічно – за допомогою кілерів. При чому, якщо говорити про Шепелева, то проблеми у нього виникли через політику. Офіцер УБОЗу Єрохін, який довгий час заплющував очі на діяльність підконтрольного Шепелеву конвертаційного центру при «Банку Перспектива» був вимушений вислужитися перед Юрієм Луценком, якому в той час важливо було накопати компромат на депутатів Блоку Юлії Тимошенко.

А Олександр Шепелев, якраз був таким депутатом. «Король конвертації» Шепелев починав свою кар’єру з прання коштів Юрія Іванющенка (Юри Єнаківського), а після перемоги помаранчевої революції вчасно зорієнтувався і купив собі місце в списках БЮТу. Однак, завдяки такому позитивному явищу, як конкуренція, яке існувало в політикумі тих часів депутат БЮТ Шепелев у якого було все «ок» з донецькими потрапив під вогонь третьої сторони-команди Ющенка…

Чому автор присвятив так багато уваги цій історії? Не лише тому, що завдяки їй стає зрозуміло, що собою являє пральний бізнес в Україні. Не лише тому, що головним героєм в ній є Павло Борулько, перший банкір Януковичів, наставник Сергія Арбузова. А тому, що в цю історію вплітається і сюжетна лінія пов’язана з «УкрБізнесБанком».

У вироку по справі Єрохіна є цікаві свідчення брата жертви, також «силовика». Рідний брат покійного Єрохіна розповів слідству, що напередодні смерті брата «служба безпеки „УкрБізнесБанку“ йому повідомила, що у брата конфлікт з Шепелевим».

Звідки в «Укрбізнесбанку» була наявна інформація про смертельну загрозу Єрохіну? Чому відбулася ця розмова? Які спільні справи мав «УкрБізнесБанк» та офіцери УБОЗу брати Єрохіни? Автор намагався з’ясувати відповідь на ці питання в прес-службі Арбузова, однак там відмовчалися.

Можливо відповідь на це питання підсказує прес-реліз відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю ГУ МВС України в Донецькій області датований жовтнем наступного 2007-мого року? Виявляється «УкрБізнесБанк», яким тоді керував Арбузов і «Банк Перспектива» Шепелева РАЗОМ «прали» гроші. Донецькі силовики так і писали: «Злочинне угрупування використовувало для переведення коштів у готівку донецький „Приватбанк“, „Укрбізнесбанк“, „Автокразбанк“, „Національний стандарт“, (останні два банки близькі до Борулька, авт.), „Банк Перспектива“ (банк Шепелева, авт.)…»

 

«УкрБізнесБанк» та педофільний скандал

 

У відкритих джерелах можна навіть знайти конкретні приклади, як «УкрБізнесБанк» часів керівництва Сергія Арбузова відмивав гроші. Наприклад, в Єдиному реєстрі судових рішень http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/5562597 автор знайшов постанову Макіївського суду 2009-го року, з якої можна дізнатися, що податківці розслідували злочинну діяльність великого конвертаційного центру. Зокрема ТОВ «ІР-бізнес плюс», що мало рахунки в «УкрБізнесБанку» і надавала фіктивні рекламні послуги газовим трейдерам. Газові трейдери в свою чергу на основі цих витрат формували завищену вартість природного газу при його розподіленні кінцевим споживачам та ховали прибуток. І справді перераховані в постанові газотрейдери в 2009 році пропустили через себе газу на 2 млрд. грн., а податковій продемонстрували суцільні збитки від своєї важкої газотрейдерської діяльності.

Отже суми, які треба було прати були чималенькі. Автор дослідив, що ТОВ «ІР-бізнес плюсс» було афілійована з ТОВ «Акцент-бізнес», яке на кінець 2009-того року показала величезний дохід майже в півмільярда грн. І, що особливо цікаво, ТОВ «Акцент-бізнес» була заснована структурою, яка через ланцюжок співзасновників була пов’язана з «Східною транспортною компанією» – фірмою з бізнес-павутиння старшого сина Януковича.

Схоже, що ТОВ «ІР-бізнес плюсс» та ТОВ «Акцент-бізнес» були структури створені при «УкрБізнесБанку» саме для надання специфічних банківських послуг. Автор звернулася до прес-служби Арбузова повідомити чи був «УкрБізнесБанк» причетний до створення цієї структури, а також афілійованої до неї фірми ТОВ «Акцент-бізнес». Однак відповіді не надійшли.

Коли автор поцікавилася, хто власники газотрейдерів, які в 2009 році користувалися послугами того конвертаційного центру, то виявив велике різноманіття, тут були структури близькі до Злочевського, Коломойського і навіть ТОВ «Промгаз України» депутата БЮТ Руслана Богдана.

Отже пральня Януковича не простоювала навіть тоді, коли «донецькі» були в опозиції. Щоправда, те, що бютівець Богдан давав можливість заробити «януковичам» в часи урядування Тимошенко не порятувала його від педофільного скандалу. Літом 2009 депутат Регіонів Вадим Колісніченко звинуватив трьох депутатів від БЮТ в гвалтуванні дітей, серед них виявилося і прізвище клієнта «пральні» Руслана Богдана.

Далі буде

 

Блог Тетяни Чорновол

 

Почему Арбузов «мочит» Азарова и зачем для этого «темники»

Ни что не ново под Луной: как только «донецкие» дорвались до власти, они стали рвать друг друга. Теперь уже публично. Об этом много говорили в кулуарах парламента и Кабмина, теперь эта «война» семьи Януковичей и их вассалов «против всех» находит материальное подтверждение.

Недавно известный журналист Мустафа Найем обнародовал «темники» пресс-службы первого вице-премьера Сергея Арбузова. «Темники», которые рассылают в лояльные СМИ, и которые являются обязательными к исполнению всеми неофициальными пиар-службами, «окучивающими» имидж этого молодого да раннего.

Примечательно, что в публикуемом «темнике» действующему премьер-министру Николаю Азарову отведена роль эдакого «терпилы». По замыслу создателей «темника», Н. Азаров должен взять на себя всю полноту ответственности за весь творящийся негатив. (Буквально: «перекладываем ответственность на Азарова, пусть воюет»). В то же время ставленники «семьи» из числа новых членов Кабмина подаются только в положительных тонах и т.д.

 

 

Еще одно знаковое событие последних шести месяцев — фактическое отстранение от рычагов исполнительной власти Рината Ахметова и Ко. Еще до парламентских выборов президент Виктор Янукович лично озвучил нежелание Рината Леонидовича избираться в Верховную Раду. И Р. Ахметов прислушался к словам Президента Украины, и в Раду не пошел.

Когда же после выборов формировался новый состав правительства, из него «попросили» «правую руку» Ахметова — Бориса Колесникова, вице-премьера — министра инфраструктуры. Что интересно: предполагаемый уход Б. Колесникова Генпрокуратура заблаговременно «обставила» возможностью расследования ряда перспективных уголовных дел о хищениях бюджетных средств в особо крупных размерах.

Речь шла и идет о сотнях миллионов гривен — о этом подробно можно узнать из статьи «Бориса Колесникова ушли по статье?». Параллельно с возбуждением ГПУ были оглашены результаты проверки Счетной палаты. Результат которой был однозначен: У Колесникова безнаказанно растратили 19 млрд гривен на Евро-2012.

Да, в нынешний состав Верховной Рады прошли с десяток боевиков ОПГ «Люкс» и предателей в погонах, перешедших на службу к бандитам. Но эта преференция былым стратегическим союзникам со стороны «семьи» — не более чем «кость». «Мяса» на которой почти нет.

А в целом тенденция такая — сегодня уже не актуален вопрос, Виктор Янукович и донецкая «братва»: кто кому «крыша». Зато на горизонте новый тренд: «Семья» взялась за богатства Ахметова. Почему бы и нет? Безрассудно оставлять неподконтрольным богатейшего человека страны: вчерашние союзники в Украине завтра легко становятся предателями.

Удержать от такого соблазна многих «донецких» не сложно: стоит только напомнить посредством замгенпрокурора Рената Кузьмина о персональной роли каждого в «донецких расстрелах» 90-х, чтобы желающих конфликтовать с семейством Януковича не стало вовсе. Включая, кстати, того же Кузьмина.

Но вернемся к контрам Арбузова против Азарова. По сути, это классика: зная, что Азаров обречен, что его роль на премьерском посту сведена к роли «терпилы», который, в конце концов, должен остаться виновным во всех «негараздах», постигших экономику и реформы в Украине, пришедшая в Кабмин «молодежь» из числа друзей Александра Януковича еще и «стебется» над стариком. Вешая на него всех собак за провалы в реформах.

В то же самое время не контролируя ситуацию с криминалом в стране (12-кратный рост числа убийств только в январе с.г. — министр Виталий Захарченко), подгребая под себя все финансовые потоки (Александр Янукович), десятками миллионов растрынькивая бюджетные средства на собственные «забаганки».

«Темники» Арбузова, да еще и в столь примитивном исполнении — это свидетельство убогого уровня представлений о государственном менеджменте со стороны самого С. Арбузова, «липового» кандидата наук. А так же примитивном образовательном уровне тех, кто его на этот пост поставил.

С другой стороны, в нынешней системе координат сам «никакой» Сергей Арбузов — такой же «попка» и «терпила», как и греющий ему кресло Н. Азаров. Никакой самодеятельности, генерации идей, никаких преобразований, никаких прорывов и реформ от него ждать не приходится — точно таким «нулем» он был в Нацбанке. И, судя по биографии, на протяжении всей своей «докиевской» карьеры.

Без пяти минут премье-министр Сергей Арбузов с матерью Валентиной, «слепившего» это чудо реформаторства по-украински

Пока все, чем может гордиться без пяти минут премьер-министр — Арбузов перещеголял в «мажорстве» самого Ахметова. И вот теперь Арбузов зачищает в Интернете негатив про себя с прицелом на премьерское кресло. И мажет в дерьмо фактически своего наставника.

Очевидно: в силу менталитета и полученного образования Арбузов не в состоянии конкурировать даже с Азаровым новыми продуктивными, неординарными идеями и начинаниями. Поэтому он и его окружение не придумали ничего лучшего, как вытащить «ноу-хау» десятилетней давности в виде одиозных «темников». И тупо «кошмарить» Николая Яновича «со всех стволов». Чтобы на фоне обруганного, очерненного и высмеянного премьера самому выглядеть эдаким блистательным реформатором.

Цель оправдывает средства?

С тех пор, как «донецкие» пришли во власть, цель у них была одна — деньги. Безграничная власть президента Януковича дала его семейству доступ к сверхбогатсву. Щедро одарив ситуативных союзников, «семья» за два года отстранила их и от власти, и от больших денег.

Фактически, с января 2013 года «семья» Януковичей осталась единственным распорядителем всего государственного бюджета. И это при том, что весь карательный инструментарий государства так же контролируют ставленники только «семьи»: Виктор Пшонка и Ренат Кузьмин — ГПУ, В. Захарченко — МВД, Министерство доходов и сборов — Александр Клименко, Александр Якименко — СБУ.

И сегодня у Януковичей задача только одна: в 2015 году власть сохранить любой ценой. При этом из своего кармана, своею кровью и своим потом эта семья никогда не платила.

Все расходы за свой нынешний праздник «семья» уже возложила на нас. Но об этом в их «темниках» не прочитаешь.

 

Сергей Федоров, «Аргумент»

 

Стали явними таємні деталі про зв’язки у «сім’ї» Януковича

Олександр Янукович познайомився з Сергієм Арбузовим, Олександр Клименком та Віталієм Захарченком у 2005—2006 роках, коли створював свою корпорацію «Мако».

Арбузов навчався на обліково-фінансовому факультеті Донецького держуніверситету. За словами декана Петра Єгорова, студентом нинішній заступник Азарова зірок з неба не хапав, був твердим хорошистом, завжди скрупульозно виконував завдання викладачів.

Запам’ятався Арбузов лише тим, що захищав диплом на тему «Валютні операції комерційних банків» не перед вузівськими викладачами, а перед співробітниками донецької філії Приватбанку, який на той час очолювала його мати Валентина Арбузова.

Після цього Арбузов не без допомоги матері очолив Костянтинівське відділення Приватбанку. «Арбузова і надалі відігравала важливу роль в кар’єрі сина, ставши тією ниточкою, яка привела нинішнього першого віце-прем’єра в оточення Олександра Януковича», — пише видання.

«Разом з Януковичем-молодшим Арбузова була серед засновників компанії Донснабтара, що заснувала ВБР. Тепер вона є головою правління цієї фінансової структури. Партнерством з президентським сином Арбузова зобов’язана давнім зв’язкам зі старшим представником сімейства Янукович», — пише видання.

«У ті часи (в кінці 90-х — початку 2000-х) про Арбузова мало що чути було. А ось його мати була першою людиною в структурах Приватбанку, і губернатору Донеччини Віктору Януковичу не знати її було не можна», — розповів кореспонденту Кирило Сазонов, політтехнолог і головний редактор інтернет-порталу «Донецькі вісті».

Нинішній міністр доходів Олександр Клименко зробив кар’єру завдяки братові, який в 2004 керував виборчим штабом СПУ на Донеччині. Пізніше Антон Клименко очолив місцевий осередок «Нашої України», і випросив у губернатора для брата посаду голови спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків Донецька.

Саме очолюючи цю службу Клименко і познайомився з Олександром Януковичем, який якраз створював корпорацію «Мако».

Нинішній глава МВС Віталій Захарченко працював у Костянтинівці начальником міськуправління міліції, коли Приватбанк там очолював Сергій Арбузов.

На думку співрозмовників, Арбузова і Клименка познайомив екс-глава Держподаткової служби Олександр Папаїка. Часом, коли перетнулися шляхи членів групи Олександра Януковича, прийнято вважати 2005—2006 роки.

 

Как зарабатывают новые министры

В правительстве своего владельца ждут еще два министерских портфеля: министра культуры, которого обязан подыскать «гуманитарный» вице-премьер Константин Грищенко, и министра промышленной политики, который должен стать креатурой «энергетического» вице-премьера Юрия Бойко. Все остальные – известны. И о них уже можно многое сказать: с кем связаны и как зарабатывают.

Угольная королева — министр социальной политики Наталья Королевская

Наталья Королевская, хотя и не занимала должностей в исполнительной власти, во времена премьерства Юлии Тимошенко курировала ликвидированное сейчас министерство угольной промышленности. Перед самым приходом правительства Азарова Королевская обеспечила назначение менеджеров бизнесмена Рината Ахметова гендиректорами мощных государственных угледобывающих предприятий: «Донецкая угольная энергетическая компания», «Свердловантрацит», «Ровенькиантрацит». Два последних в итоге были переданы в концессию ДТЭКу.

Официально Королевская признает за собой только один актив – предприятие «Луганскхолод», владеющее торговой маркой «Королевское мороженое». Но основной бизнес политика сосредоточен именно в угольной отрасли. Через ряд фирм ее супруг Юрий Солод контролирует «Львовскую угольную компанию». Это предприятие владеет обогатительной фабрикой «Червоноградская», которая занимается переработкой угля, добытого на пока еще государственном объединении «Львовуголь», самом мощном в Западной Украине.

Тень Ставицкого — министр экологии и природных ресурсов Олег Проскуряков

Бывший глава НАК «Надра Украины», советник главы правления НАК «Нафтогаз Украины» Олег Проскуряков – правая рука Эдуарда Ставицкого, который сменил должность министра экологии и природных ресурсов на кресло главы Минэнергоугля.

По информации агентства по развитию инфраструктуры фондового рынка, Олег Проскуряков работал заместителем директора по развитию компании «БРСМ-Нафта». Компания – активно развивающийся оператор АЗС. За два года – с 2010 по 2012-й – она увеличила количество своих заправочных станций с 26 до 75. «БРСМ-Нафта» принадлежит Эдуарду Ставицкому, который контролирует ее через своего отца Анатолия.

Проскуряков был также соучредителем «Западно-региональной инвестиционной компании» вместе с предприятием «Риф» – материнской платой для сборки бизнеса министра агрополитики Николая Присяжнюка.

СКМщик — министр экономического развития и торговли Игорь Прасолов

Игорь Прасолов – квота так называемой группы Ахметова в парламенте. В свое время Прасолов возглавлял принадлежащую самому богатому украинцу группу СКМ, с кресла директора которой и попал в Верховную раду в 2006 году. Был заместителем председателя, а потом и председателем совета Нацбанка.

Еще до СКМ Прасолов создал инвестиционную компанию «Керамет Инвест», позже переименованную в «Юпрас Капитал», а пару лет назад – в «Альтана Капитал». В 2009 г. инвесткомпания официально сменила владельца. Прасолов, якобы, все продал своему менеджеру Анатолию Амелину, который в 2010 г. занял пост одного из руководителей Национальной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку (НКЦБФР).

С тех пор у нардепа не было публичного бизнеса, но лишь официально. «Украинское кредитно-рейтинговое агентство», которое в этом году получило от НКЦБФР статус уполномоченного рейтингового агентства, оформлено на дончанина Андрея Мустафу, ведущего совместный бизнес с Натальей Прасоловой – женой новоиспеченного министра.

По другой версии, Прасолов переписал бизнес на жену, которая дистанцировалась от группы Ахметова и имеет общий бизнес с сыном президента Александром Януковичем.

Агрессивный машиностроитель — министр обороны Павел Лебедев

Новый глава Минобороны – железнодорожный магнат, почетный президент промышленно-инвестиционной группы транспортного машиностроения «Интер Кар Групп». В группу входят производители грузовых вагонов, литья, оборудования и комплектующих.

Главный производственный актив – ПАО «Дизельный завод» (Кривой Рог), сервисный – компания «Интерлизинвест», которая, согласно рейтингу Forbes.ua, входит в шестерку крупнейших частных железнодорожных перевозчиков. В наличии у компании парк из более чем 1200 грузовых вагонов. За кредитные средства ЕБРР в размере $75 млн «Интерлизинвест» намерена расширить его еще на 3000 вагонов.

Партнер Лебедева по бизнесу – бизнесмен Леонид Юрушев. До 2006 г. новый военный министр пребывал в должности замначальника управления инвестиционного бизнеса в банке «Форум», главным акционером которого на то время был Юрушев.

Личный юрист — министр Кабинета министров Елена Лукаш

В отличие от некоторых других новых членов Кабмина, Елена Лукаш не может похвастаться крупными бизнес-активами. За свою карьеру она основала лишь юридическое агентство «Именем Закона». На всю страну ее имя стало известно в 2004 г., когда, будучи юристом ООО «Юридическое агентство «Либера», учрежденного сестрой Татьяной, она защищала в Верховном суде интересы кандидата в президенты Виктора Януковича.

Тем не менее многим коллегам по Кабмину Лукаш даст фору по части политического влияния. Встретив 2010 г. в статусе рядового народного депутата от Партии регионов, после инаугурации Виктора Януковича она стала первым замом главы администрации президента – представителем президента в Конституционном суде. С тех пор Лукаш входит в круг людей, особо приближенных к гаранту. Благодаря этому могут не переживать за свои карьеры ее муж, Григорий Ильяшов – председатель Службы внешней разведки, и сестра Татьяна – член Центральной избирательной комиссии.

Мистер «Криворожье» — министр регионального развития, строительства и ЖКХ Геннадий Темник

Карьера Геннадия Темника тесно связана с городом Кривой Рог Днепропетровской области – родиной семьи Вилкулов. Юрий Вилкул на последних местных выборах избран мэром Кривого Рога. С 2010 г. Темник работал заместителем его сына – губернатора Днепропетровской области Александра Вилкула. В Кабмине днепропетровская иерархия сохранится. Темник по-прежнему будет работать под началом Александра Вилкула, который назначен вице-премьером, курирующим, в том числе, и вопросы ЖКХ.

Основной бизнес Темника – агропредприятие «Новолозуватское», совладельцем которого сейчас является его супруга Валентина Темник. Предприятие владеет землей в Днепропетровской области, выращивает и реализует зерно. Пока Темник работал в Днепропетровской облгосадминистрации, выручка «Новолозуватского» увеличилась почти в два раза – до 40 млн грн. в 2011 г.

Локомотив Ахметова — министр инфраструктуры Владимир Козак

Владимир Козак – кадровый железнодорожник. Он возглавлял «Укрзалізницю» два раза. Сначала в 2006—2007 гг., когда премьером был Виктор Янукович, а потом – с 2011 г. Транспортный менеджер, как и его предшественник Борис Колесников, считается близким к бизнесмену Ринату Ахметову.

В 2000—2001 гг. Козак возглавлял одиозного оператора железнодорожных вагонов «Лемтранс», который осуществлял посреднические услуги между грузовладельцами и государственными железными дорогами. Позже Козак возглавлял учрежденный «Лемтрансом» «Межрегиональный промышленный союз». До последнего времени совладельцем «Лемтранса» был товарищ президента Виктора Януковича – Антон Пригодский. Сейчас «Лемтранс» официально входит в группу СКМ Рината Ахметова.

Спец по обогащению — вице-премьер-министр Александр Вилкул

Вилкул начинал помощником экскаваторщика на Южном горно-обогатительном комбинате (ГОК), работал на Центральном и Северном ГОКах (объединенная дирекция), где дослужился до должности генерального директора. ГОКи на тот момент управлялись группой СКМ Рината Ахметова. В 2010 г. Вилкул был назначен губернатором Днепропетровской области.

Ввиду того что Вилкул – наемный менеджер, а не предприниматель, в самостоятельном бизнесе он замечен не был. Но этого нельзя сказать об его отце Юрии Вилкуле, городском главе Кривого Рога и депутате Днепропетровского облсовета. Вилкул-старший имеет отношение к созданию компаний «РудТранс» (грузоперевозки), «Кривбасрудпром» (экспедиторские услуги). Но этот небольшой в масштабах страны бизнес никогда не шел вразрез интересов Рината Ахметова в регионе.

Позитивный лоббист — министр иностранных дел Леонид Кожара

Леонид Кожара на пару с другим дипломатом от Партии регионов Иваном Попеску представляют интересы нынешнего украинского правительства в международных институтах. Кожара – соучредитель неправительственной организации European Centre for a Modern Ukraine (Европейский центр современной Украины), зарегистрированной в Бельгии, которая используется для формирования позитивного имиджа Партии регионов в Европе.

В 2002—2004 гг. Кожара работал послом Украины в Швеции. С тех пор новоназначенного министра иностранных дел называли лоббистом стран Скандинавии – он активно помогал шведским компаниям Tetra Pak и IKEA завоевывать украинский рынок.

Казначей семьи — министр доходов и сборов Александр Клименко

Самый молодой член правительства, 32-летний Александр Клименко объединил под своим началом функции Налоговой службы, которую он раньше возглавлял, и Гостаможни.

Одна из основных вех его жизни – учеба в Донецком государственном университете управления. Этот же вуз окончили в свое время бывший вице-премьер Борис Колесников (29-е место в списке богатейших Forbes), совладелец «Индустриального союза Донбасса» Сергей Тарута (14-е место), глава совета директоров ФПГ «Альтком» Александр Тисленко (64-е) и другие миллионеры.

В 2005—2010 гг. Клименко работал замом начальника специализированной государственной налоговой инспекции по работе с крупными плательщиками налогов города Донецка. Там он познакомился с нынешними членами правительства и «членами семьи» президента Виктора Януковича.

И хотя публичным бизнесом Клименко пока не обзавелся, в правительстве он получил одну из наиболее ответственных должностей. Бывший глава Налоговой будет отвечать за пополнение государственной казны.

Первый после сына — первый вице-премьер-министр Сергей Арбузов

Бывший руководитель Нацбанка Сергей Арбузов – близкий друг старшего сына президента Александра Януковича. Его мать Валентина Арбузова управляет Всеукраинским банком развития, 100% акций которого принадлежат непосредственно Александру.

В Донецке у Арбузовых есть и собственный бизнес. Компания «Приваттур», совладельцем которой является отец Сергея – Геннадий Арбузов, занимается сдачей в аренду недвижимости. Компания «Дент-Сервис», основанная бывшим главой Нацбанка и его отцом, торгует фармпрепаратами.

 

Сергей Головнев, Алексей Грибановский

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: