Сообщения с тегами ‘Тимошенко’

Ряжений преЗЕдент як гібридна зброя

zel-gubarev1

Мені видається, що наступні мої роздуми є доволі слушними для опису можливих негативних сценаріїв розвитку ситуації.

У ході гібридної війни, як і будь-якої іншої, також відбувається удосконалення сил і засобів ведення бойових дій.

Ще на початку російської агресії ворог для створення потрібної телекартинки і віртуальної реальності використовував ряжених акторів і працівників спецслужб. Але сьогодні ряжені «жертви бандеровцев», що розповідають про «распятых мальчиков» удосконалили до рівня ряженого кандидата в президенти, який розповідає про кінець епохи жадібності і бідності.

Зеленський — це лише фейковий образ, призначений для зомбування телеглядачів. Якщо ряжений кандидат виграє вибори, ми матимемо ряженого преЗЕдента, а Кремль — усю повноту повноважень українського президента, а згодом і більшість в українському парламенті та лояльний уряд.

З жадібним олігархом, який віддав у користування телеканал і забезпечив юридичний і безпековий супровід ряженого кандидата, розрахуються нашими з вами грошима. Бо він прагне лише грошей, а не політичної відповідальності. Коломойський технічно відмежується від Зеленського, підкреслюючи, що не має і ніколи не мав ніякого на нього впливу, а лише виконував умови контракту.

Далі може бути два сценарія підпорядкування путіним України.

1. Ряжений президент за підтримки Росії стає інструментом, за допомогою якого Україна розвертається у бік Росії. Ймовірність перетворення Зе в ефективний політичний інструмент типу Тимошенко є вкрай низькою. Тому більш вірогідним є інший варіант.

2. Після формування в парламенті проросійської більшості і з огляду на неспроможність ряженого президента виконувати свої функції, Україна спочатку де факто, а потім і де юре перетворюється в чисто парламентську республіку. Тоді консенсусу олігархів під кураторством Кремля вже ніяке народне волевиявлення не загрожуватиме.

Сергій Сиротенко, фейсбук, 40ka.info

Нардеп Руслан Богдан подкупал избирателей для Тимошенко, — СБУ

Bogdan-Ruslan2

 

На брифинге представитель СБУ отказался называть фамилию депутата-организатора «пирамиды», сообщает Национальное бюро расследований Украины.

В документах, опубликованных СБУ по делу о создании неназванным народным депутатом «избирательной пирамиды», фигурирует имя Руслана Богдана. Человек с таким же именем является депутатом Рады из фракции Батькивщины.

Замглавы СБУ Виктор Кононенко заявил, что спецслужба пресекла деятельность «избирательной пирамиды», которая подкупала избирателей в пользу одного из кандидатов в президенты.

Руководил «пирамидой» якобы один из народных депутатов. Кононенко отказался назвать фамилию депутата.

«Руководителем является один из народных депутатов Украины — сегодня не называем его сознательно, чтобы не привязывать его ни к одной политической силе», — сказал Кононенко.

Он также сообщил, что к делу присоединено заявление народного депутата из фракции БПП Андрея Немировского, к которому якобы обратился один из бывших членов этой группировки.

Партія Тимошенко заплатила за піар-акцію ”Новий курс” 22 мільйони

Timoshenko-bidna1-500x338 (1)

 

Партія «Батьківщина» у квітні-червні 2018 року витратила 22 мільйони гривень на організацію форуму «Новий курс України» та його інформаційний супровід, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це пише громадський рух «ЧЕСНО» з посиланням на фінансовий звіт партії.

«У квітні-червні „Батьківщина“ витратила 32 мільйони, з яких 22 мільйони пішло на презентацію „Нового курсу“ – розміщення білбордів, та розміщення реклами на телебаченні й радіо», – йдеться в матеріалі.

Загалом обслуговування заходу та оренда приміщення обійшлися партії Юлії Тимошенко в 1,25 млн грн.

На друк та розміщення зовнішньої реклами витратили майже 4 мільйони. «ЧЕСНО» вважає, що, найімовірніше, йдеться про розміщення білбордів та сітілайтів із анонсом презентації «Нового курсу».

Найбільше партія віддала на теле- та радіорекламу – 17,4 мільйони гривень. Їх «Батьківщина» перерахувала медіаорганізаціям напередодні форуму та за наступні два тижні після нього.

«Левову частку цієї суми партія перерахувала компанії „Старлайт бренд контент“ (11,5 млн) (медіагрупа Віктора Пінчука – УП) та „Глобал медіа груп“ (5,7 млн) (пов’язана з медіа Ігоря Коломойського – УП)», – зазначають активісти.

Загалом партія у 2 кварталі заплатила за рекламу на понад 21 мільйон гривень, зокрема, телеканал ІНТЕР отримав у квітні 1,1 млн.

Водночас, у ЧЕСНО припускають, що промоція «Нового курсу» обійшлася ще дорожче, оскільки звіт охоплює період з квітня по червень 2018 року, «а у липні по всій країні з’явилася нова хвиля зовнішньої реклами від Юлії Тимошенко».

За другий квартал «Батьківщина» витратила на рекламу найбільше серед партій.

15 червня в Києві пройшов форум «Новий курс України», організований «Батьківщиною».

Під час виступу Тимошенко заявила про необхідність ввести в Україні парламентську форму правління канцлерського типу як у Росії.

«Кривавий президент. Падаль. Президент, що не дружить з головою». Це ж скільки грошей треба було заплатити Тимошенко за цю рекламу у Facebook? — Ірина Геращенко

kurva-Timoshenko1

 

 

«Кривавий президент. Президент, що не дружить з головою. Президент, що розпочне війну. Йому нікого не шкода заради грошей. Зрадник, що має подивитися в очі матерям. Падаль. Домовляється з «ЛНР» і «ДНР» – раз за разом у Facebook-стрічці вигулькують нові і нові сторінки з різними назвами під плашкою «реклама», що несуть по інтернету-простору бруд і брудну лексику про українського президента, який начебто розпочне ескалацію на фронті», — пише Ірина Геращенко на своїй сторінці у соцмережі «Фейсбук», повідомляє 40ka.info, та продовжує:

«Це ж скільки грошей треба було заплатити за цю мережеву рекламу? У мене в стрічці воно вигулькнуло десятки разів під різними назвами, десятки рекламних сторінок і майданчиків: «Квітуча Україна», «Моя Родина – СРСР». Це і є новий курс?

Шепелєв організував вбивство полковника Єрохіна, — головний військовий прокурор Матіос

Shepelev-DNR1

 

Головний військовий прокурор Анатолій Матіос заявив, що правоохоронцям вдалося розкрити замовника та організатора вбивства полковника УБОЗ Романа Єрохіна, яким виявився екс-нардеп Олександр Шепелєв.

Про це він заявив під час брифінгу, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

За словами Матіоса, вбивство Єрохіна було скоєно ще 12 років тому, 26 липня 2006 року, але замовника вдалося розкрити тільки зараз.

Він розповів, що виконавці вбивства вже давно отримали вироки, але знайти замовника багато років не вдавалося, тому для цього було виокремлене спеціальне кримінальне провадження і з березня 2018 року головна військова прокуратура вжила всіх заходів для встановлення замовника та організатора вбивства полковника Єрохіна.

За даними слідства, мотивом вбивства стала помста за професійну діяльність правоохоронця, а також з метою не допустити таку діяльність у подальшому.

«Встановлено,  що полковником Єрохіном спільно з групою підлеглих була виявлена робота конвертаційного центру на базі одного із комерційних банків Донецька, кінцевим бенефіціаром якого був один народний депутат на той час. І діяльність цього центру була припинена, троє осіб були притягнуті до кримінальної відповідальності, схема легалізації коштів була ліквідована», — розповів він.

«Подальша професійна доля полковника Єрохіна була спрямована на виявлення і припинення протиправної діяльності інших конвертаційних центрів, на території України, що абсолютно не влаштовувало діючого народного депутата, який і був організатором та замовником цього вбивства», — додав Матіос.

За його словами, нардеп вирішив помститися Єрохіну та вбити його, для чого найняв 5 осіб, більшість з яких були діючими або колишніми правоохоронцями, які за значну матеріальну винагороду погодилися вчинити вбивство.

Прокурор зазначив, що замовник злочину дав безпосереднім виконавцям вогнепальну зброю, виготовлену заводським способом одномоментно зі встановленням на заводі глушників на той момент дуже дефіцитних, кулеметовних прицілів, а також транспорт і кошти, необхідні для здійснення задуманого.

«Застосовуючи всі можливі засоби конспірації, замовник вбивства, народний депутат так побудував взаємовідносини між учасниками збройного угрупування, що вони не знали всієї групи і тільки кілька з них знали основного замовника, що на той момент йому дозволило уникнути покарання», — розповів він.

За словами Матіоса, для виконання замовлення 26 липня 2006 року у Києві  був викрадений полковник Єрохін, якого потім убили у салоні автомобіля, а його труп вивезли за межі міста і закопали у лісі.

«У березні цього року працівники Нацполіції встановили, що вказаний народний депутат планував серію навмисних вбивств, пов’язаних з досягненням своїх меркантильних і корисливих інтересів», — заявив він.

Він додав, що нардеп замовив тій же групі осіб вбивство свого конкурента у банківському середовищі, громадянина Г.

«З цією метою він надав виконавцям вогнепальну зброю — 2 автомати Калашникова, 13 пістолетів Макарова, 2 пістолети ПБ та понад 500 боєприпасів до них», — розповів Матіос.

За його словами, нардеп контролював процес організації вбивства конкурента, підготовка до якого тривала близько двох місяців, але їм не вдалося довести задум до завершення.

«Сьогодні о 9.30 ранку Головною військовою прокуратурою повідомлено про підозру громадянину Ш. про вчинення злочинів», — сказав головний військовий прокурор.

Він перерахував ряд кримінальних статей, інкримінованих «громадянину Ш», серед яких організацій злочинного збройного угрупування, зберігання і використання зброї, викрадення людини, вбивство, вбивство працівника правоохоронних органів та інші.

«За ці злочини Кримінальним Кодексом України передбачене максимальне покарання у вигляді довічного позбавлення волі», — сказав Матіос.

Він додав, що наразі готується клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без альтернативи у вигляді застави.

“Вказана особа народного депутата не затримувалася, так як він уже перебуває під слідством і є підозрюваним та обвинуваченим у низці інших кримінальних проваджень, у яких до нього застосований запобіжний захід у вигляді арешту.

Крім того обвинувальні акти щодо екс-нардепа у різних судах Києва тривають розгляди справ щодо вчинення 5 тяжких та особливо тяжких злочинів, а саме за організацію умисного вбивства у 2003 році голови наглядової ради ВАТ «Автокразбанк», вбивство голови наглядової ради комерційного банку «Союз»,  а також за втечу з-під варти, надання хабара службовій особі і заволодінні коштами акціонерного товариства «Родовід Банку».

«Слідчими головної військової прокуратури продовжується розслідування справи щодо заволодіння коштами АТ „Родовід Банк“ в особливо великих розмірах на суму понад 300 мільйонів гривень», — сказав Матіос.

«На жаль, в силу підстав які є в процесуальному кодексі, кількість та суть наявних доказів  я не можу навести, однак кропітка щоденна робота групи нацполіції та прокурорів дала можливість за три місяці здобути беззаперечні, це не є стандартна фраза, наголошую, докази вбивства народним депутатом  полковника Єрохіна», — сказав Матіос.

Він не став називати повне прізвище обвинуваченого, проте додав, що «переглядаючи новинну стрічку, ви зрозумієте про кого йдеться».

На уточнююче питання, чи йдеться саме про Шепелєва, він відповів: «Я сказав рівно те, що сказав».

Як повідомлялося, Єрохін займався розкриттям злочинів, пов’язаних з діяльністю конвертаційних центрів. 11 серпня 2006 року тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко заявив про викрадення Єрохіна і висловив думку, що в цій справі замішані представники Верховної Ради.

Тоді ж повідомлялося, що нардеп Ш., підозрюваній у вбивстві міліціонери, належить до фракції Блоку Юлії Тимошенко.

Єрохін в Управлінні по боротьбі з економічною злочинністю Донецької області спеціалізувався на економічних злочинах і розслідував справи про конвертаційні центри, які відмивають значні суми грошей. Потім він був переведений до Києва.

Труп Єрохіна було знайдено в серпні на території Київської області з вісьмома вогнепальними пораненнями.

У грудні 2012 року Шепелєва оголосили в розшук за підозрою в причетності до розкрадання десятків мільйонів гривень із «Родовід Банку» за часів прем’єрства Тимошенко.

Також він фігурував у справах про вбивство голови наглядової ради «Автокразбанку» Сергія Кириченка і замаху на колишнього акціонера «Родовід Банку» Сергія Дядечка.

Шепелєв утік із дружиною в Угорщину, в березні 2014 року Будапешт видав їх Україні – і політик втік до Росії з лікарні швидкої допомоги. Його дружину затримали, але відпустили під заставу.

У березні 2015 року в Росії Шепелєва затримали, але екстрадиція не відбулася.

У 2016 році військова прокуратура почала розслідування про держзраду – Шепелєва підозрювали в переході на службу до ФСБ Росії.

9 лютого 2018 року співробітники СБУ затримали екс-нардепа неподалік від Києва: побитого, зі зламаною щелепою і з посвідченням «ДНР».

Пенсіонери більше не підтримують #Тимошенко багатотисячними внесками. Відео

Timoshenko-bidna1-500x338 (1)

 

Упродовж 2017 року фізичні особи припинили спонсорувати ВО «Батьківщина», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Такий висновок зробили журналісти програми «Наші гроші з Денисом Бігусом», проаналізувавши фінансові звіти партії за 4 квартали 2017 року.

Так з лютого 2017 року партія «Батьківщина», згідно фінансового звіту, не отримала жодного добровільного чи членського внеску від фізичних осіб. Водночас у 2016 році таких внесків було на 7,5 мільйона гривень.

Останні 630 тисяч внесків «Батьківщина» отримала на початку 2017 року. Натомість протягом всього року партію фінансували компанії, пов’язані з керівником київського обласного осередку ВО «Батьківщина» Костянтином Бондарєвим.

Загалом, компанії надіслали партії понад 1,7 мільйона гривень.

ТОВ «Агроконтакт» тричі внесло пожертви на 445 900 грн. Керівниця компанії — екс-помічниця Бондарєва – Світлана Тараненко. Інша фірма Тараненко — «Квік-Принт» — докинула партії ще 398 900 грн. Компанія «Форкіада», в якій Тараненко була директором раніше — перерахувала партії 149 950 грн.

Фірма «Іліор» пожертвувала «Батьківщині» 147 000 грн (керівником є колишній працівник ТОВ “Торговий дім «Бондарев»). Компанія “Торговий дім «Бондарев» також володіє будівлею, в якій знаходиться приймальня нардепа від «Батьківщини» Сергія Власенка й офіс ломбарду «Дешева готівка», який перерахував родині Тимошенко 2,4 млн грн.

Окрім того серед донорів партії — «Марбург рент» (617 тис грн), за адресою нерухомості якої розміщено відділення ломбарду «Дешева готівка». Крім того, «Марбург рент» орендує площі компанії “Торговий дім «Бондарев».

Як повідомлялось, партія «Батьківщина» за 2016 рік декларувала в якості доходів внески окремих громадян. Кошти нібито надавали безробітні, пенсіонери, медики, освітяни. Водночас частина «донорів» взагалі спростовували будь-які внески. З червня 2017 року було відкрито кримінальну справу щодо недостовірних даних у фінансовому звіті партії.

#Тимошенко погодилась з Путіним щодо розташування миротворців?

Putin-lapaet-Tim1-500x355

 

Саме так виглядала позиція лідерки Батьківщини на телеканалі Ньюсван 13 лютого. Зокрема, коментуючи своє ставлення до миротворчої місії ООН на Донбасі, Юлія Володимирівна сказала (розшифровка з ефіру):

«Шлях, який зараз відпрацьовується, він передбачає перше – введення миротворчої місії, друге – введення міжнародної цивільної адміністрації. І це все пропонується ввести в 3 етапи: перший етап — це міжнародна місія, яка зафіксує по суті і захистить місію ОБСЄ на лінії розмежування».

Хочу зауважити, що такий підхід прямо суперечить позиції України, яка була неодноразово заявлена – миротворці мають бути розміщені на державному кордоні, а не на лінії розмежування. І це зрозуміло для всіх українців, адже розміщення миротворців на лінії розмежування перетворить її на кордон, що відстрочить повернення окупованих територій.

Однак, несподівано, я знайшов ідентичне бачення розміщення миротворців (для захисту спостерігачів ОБСЄ) у Володимира Путіна. Зокрема, 11 вересня 2017 року, після телефонної розмови російського президента і канцлера ФРН, прес-служба Кремля повідомила:

“Владимир Путин подробно остановился на российской инициативе об учреждении миссии ООН по содействию охране Специальной мониторинговой миссии ОБСЕ (СММ ОБСЕ) .

Свідомо утримуюсь від оцінок, наскільки проросійською є позиція Юлії Тимошенко – вирішувати виборцям. Лише зауважу, що це вже другий тривожний сигнал після того, як лідер Батьківщини була відсутня у Верховній Раді саме в ті дні, коли приймався закон про «реінтеграцію Донбасу» – той самий закон, де Росія визнається агресором, а ОРДЛО – окупованими територіями.

Віктор Уколов, політолог, колишній журналіст, екс-народний депутат ВР 6 скликання, співпрацює з адміністрацією президента, 40ka.info

Голова Київської облради Ганна Старикова з партії Тимошенко змогла купити квартиру в Ірпені за $4 тисячі

Starikova-Ganna1-500x360

 

Головування у Київській облраді суттєво позначилося на добробуті 31-річної представниці ВО «Батьківщина» Ганни Старикової – за 2015 рік у політика з’явилися 3 квартири, земельна ділянка, акції «Банку Велес», 2,8 мільйони гривень готівкою, а під Миколая і «Ягуар» за 1,7 мільйона гривень.

Про це пише Національне бюро розслідувань України з посиланням на рух «Чесно».

Відзначається, що, згідно з декларацією 2014 року Старикова не мала ні квартири, ні землі, ні легкового авто, а лише 3 вантажівки та трохи більше 74,5 тисяч гривень зарплати.

«Це кошти від відчуження нерухомого майна. Є декларація офіційна на НАЗК – там все указано, всі зміни майнового стану там відображені», — пояснила Старикова, звідки взяла понад півтора мільйони на «Ягуар».

Нині автопарк голови облради налічує 4 авто: вантажівки Mercedes-benz Sprinter 211 CDI 2006 року випуску та  Volkswagen LT 35 2006 року випуску, вантажопасажирський Volkswagen crafter 2009 року випуску та придбаний у грудні «Ягуар».

Крім того, у 2015 році Старикова придбала 3 квартири – дві з яких розташовані в Києві, площею 60 та 73 квадратні метри й позначені в декларації як об’єкти незавершеного будівництва.

Одна з квартир Старикової розташована в Ірпені – її площа 41 кв. метр, придбана у вересні 2015 року за менше, ніж 103 тисячі гривень.

dekl-starykova1

Таким чином, квадратний метр житла біля столиці обійшовся Стариковій у 2,5 тисячі гривень. Хоча середня вартість квадратного метра житла в Ірпені становить 7-8 тисяч гривень.

На запитання журналістів, як вдалося придбати житло так дешево, Старикова відповіла, що таку ціну встановив забудовник.

«Це рівно те, що мені виставив забудовник. Ви зателефонуйте забудовнику і запитайте його. Якби мені ще заплатили за придбання цієї квартири, я б узагалі щаслива була!», – відповіла Старикова.

Попри наявність квартир, з березня 2015 року голова облради живе в орендованій квартирі у 62 кв. м, яка розташована в Київській області. За оренду житла платить удвічі більше, ніж за купівлю квартири в Ірпені – 240 тисяч гривень.

«У мене немає грошей на ремонт цих квартир, а ви кажете – „маючи житло“. А в нас зараз забудовники не здають з ремонтом квартири», – прокоментувала Старикова, чому маючи 3 квартири, живе в орендованій.

Також у 2015-му році Старикова придбала земельну ділянку в селі Вишеньки Бориспільського району. Згідно з декларацією політика, ділянку розміром 10 соток їй вдалося купити за 150 тисяч гривень. Хоча на сайтах продажу землі у Вишеньках лише за сотку просять 50 тисяч гривень.

«А у вас якісь свої відомості? Є оцінка, є вартість? Це ж не перша купівля, це не було виділення, це було придбання у фізичної особи. Як ви вважаєте, якщо це ціна, то яка вона має бути?», – відповіла Старикова.

За інформацією ЗМІ, Старикова ніколи не займалася бізнесом і походження таких статків у неї невідоме. З березня 2014 року жінка почала працювати першим заступником голови Київської облдержадміністрації й протрималася на цій посаді кілька місяців. Це було за часів головування Володимира Шандри.

Через рік Старикову як депутата «Батьківщини» обрали головою облради.

До того, 7 років Старикова працювала помічником на платній основі колишнього народного депутата, а нині депутата Київської облради Костянтина Бондарєва.

Заробітна платня помічника нардепа не може покрити такий рівень життя, щоб носити  швейцарський годинник фірми Ulysse Nardin.

В інтернет-магазинах, які продають швейцарські годинники, подібні до тих, що в Старикової, такий можна знайти за ціною від 15 тисяч доларів.

Це при тому, що заробітна плата Старикової, порівняно з 2014-м роком, зменшилася у тричі й складає 26 633 грн.

Окрім землі та квартир, у 2015 році Старикова придбала 50 акцій ПАТ «Банк Велес», вартістю 500 гривень. Жінка тримає вдома готівкою 2,8 мільйона гривень. Банку довірила трохи більше 20,5 тисячі гривень.

Політик не вказала в декларації членів своєї родини.

Зачем Тимошенко рвется к власти?

Timoshenko-teatr1-500x333

 

«Ваш выход!» Эти слова одновременно и волновали и
бодрили Джулию Ламберт, как бокал шампанского”
Сомерсет Моэм, «Театр».

Пока в Украине не вырастут системные партии с идеологией, стратегией и целями дольше одной выборной кампании, украинцам суждено выбирать «артистов разговорного жанра». В этой товарной категории нет равных Юлии Владимировне Тимошенко. Ее стихия – сцена, а репертуар – все, что вкладывается в уши избирателям и делает им приятно. Даже если это полная чушь. В репертуаре обещаний Леди Ю за 19 лет сольной карьеры было все: и возврат сгоревших вкладов СССР, и отмена воинского призыва, и бензин по 2.90 грн/литр, и кредиты по 2-3% годовых. Правда, со сбычей обещаного хронически не складывалось. Милое уху советского избирателя регулирование цен происходило как в армейском анекдоте про прапорщика, который командовал остановить поезд: «Поезд, стой — раз-два!». Раздача «Юлиной тысячи» в 2008 году ускорила инфляцию, заставила печатать деньги, и привела к отощанию кошельков тех, кого было обещано осчастливить. Одним словом, вместо молочных рек и кисельных берегов одни катастрофы. С удивительной регулярностью, виновниками катастроф назначались соратники и подчиненные Юлии Владимировны, которых она сперва назначала, и сама же потом обвиняла во всех смертных грехах.

Первое ее премьерство 2005 года запомнилось ростом цен и скандалами с «любими друзями». Премьерство 2007—2010 годов тоже запомнилось: грабительским газовым контрактом с «Газпромом», девальвацией гривны и банкопадом, свиногриппозной паникой с экстренной закупкой препарата «Тамифлю», стычками с «напомаженною істотою» (первый заместитель главы СБУ Валерий Хорошковский), «Кащеєм Безсмертним» (замглавы Секретариата Президента Роман Безсмертный), и эпичным «Пропало все!» — когда в 2009 году не получилось создать широкую коалицию с Виктором Януковичем и расписать роли во власти на 10 лет вперед по примеру Путина с Медведевым.

Народ восторженно рукоплескал сцене, даже не догадываясь, какой праздник жизни происходил в это время за кулисами. Именно при Юлии Владимировне началась и пышно расцвела практика рефинансирования за государственный счет банков — «кошельков» соратников Юлии Владимировны и дружественных ФПГ. Правда, ради спасения страны от финансового кризиса, «Укргазбанк» национализировали, а вот банку «Финансы и кредит» БЮТовца Константина Жеваго великодушно влили больше 5 миллиардов гривен «краткосрочных стабилизационных кредитов», и ни одной акции у владельца в госсобственность не взяли. Тогда же 4 миллиарда гривен рефинансирования ушло «Приватбанку» Игоря Коломойского. Донецкая бизнес-группа также не осталась в обиде.

Все «продюсеры» и «концертмейстеры» талантливейшей актрисы почему-то закончили плохо. Начиная с Павла Лазаренко, который помог ей избираться в парламент, а ее компании ЕЭСУ — стать монополистом импорта российского газа в Украину. Как только Лазаренко уволили с должности, а затем у него начались серьезные проблемы с американским правосудием, Юлия Владимировна отмежевалась от дурной славы покровителя и его партии «Громада», и начала сольную карьеру, основав партию «Батькивщина». Политический дуэт с Виктором Ющенко начинался с идиллии и клятв в вечной любви – разумеется, к Украине, которую надо освободить от ненавистных олигархов, опутавших ее схемами воровства газа и электроэнергии. Юлия Владимировна в правительстве Ющенко в 1999 году сразу дала понять, что в схемах ей равных нет. Показать мастер-класс разным Суркисам-Медведчукам не успела – попала за решетку за делишки минувших дней, связанные с ЕЭСУ. Но этот эпизод и помог определиться с имиджем и репертуаром до 2005 года. Образ «узницы совести» оказался именно тем, что зацепило людей, искренне и сильно мечтавших свалить ненавистного Кучму. И то, что было проблемой, стало и возможностью: вместе с Оранжевой революцией и свержением «преступного кучмовского режима» и приходом к власти Тимошенко, были закрыты и дела ЕЭСУ, и забыты выставленные корпорации колоссальные штрафы в 1,5 млрд. долларов. Союз с Ющенко свое отработал, леди Ю отмежевалась от теряющего популярность «мессии» и уж больно часто летала в Москву и слишком громко хихикала с Путиным над злоключениями Ющенко. И слишком красноречиво молчала, когда Россия в 2008 году напала на Грузию и оккупировала Абхазию и Южную Осетию. Благодаря неучастию БЮТ в голосовании, Верховная Рада тогда так и не признала Россию страной-агрессором.

Переждав, пока народ забудет про ее былые подвиги, и мимо проплывут трупы врагов и бывших соратников (что в 90% случаев одни и те же фамилии), Юлия Владимировна устраивает очередную цыганочку с выходом. Сменив множество костюмов, от лат Жанны д’Арк до гламурного Луи Виттон, Леди Ю неизменна в обещании хлеба и зрелищ. В качестве хлеба народу обещаны низкие коммунальные тарифы. Словно и не она навязала Украине грабительский газовый контракт, будто не ее дружбаны, в том числе Александр Онищенко и К, пилили из бюджета миллиарды на газовых схемах. Зрелища привычные – разоблачения многочисленных врагов и покусывание бывших соратников. Из них только Александру Турчинову удалось мирно разойтись с шефиней и при этом остаться уважаемым человеком, но ведь еще не вечер… Будучи и при власти, и при оппозиции, Леди Ю называет главным злом Нацбанк. В 2009 году она обещала, что еще немного, еще чуть-чуть – и «будет политическая воля менять председателя Нацбанка, тогда мы сможем изменить и стабилизировать ситуацию в банковской системе».

Перефразируя политический сленг языком музыкального критика, репертуар Леди Ю – не классика, не фольк, и не джаз, а попса, которая нравится всем. И попса с явным российским душком. Ведь кто-то же научил первого номера списка «Батькивщины» Надежду Савченко потребовать у Петра Порошенко извиниться перед Виктором Януковичем? Поскольку неоднозначные заявления Надежды Савченко, практически слово в слово повторяющие тезисы кума Путина Виктора Медведчука, не получили публичного осуждения «Батькивщины», речь идет не о спонтанном акапельном соло, а о расписанной партитуре концерта. В отличие от Повалий и Лорак, Тимошенко беспрепятственно собирает полные залы и срывает аплодисменты.

Леди Ю рвется на сцену не от большой любви к искусству: надо успеть, пока жесткая критика власти и переживание «за народ» еще подымают рейтинги «Батькивщины». Скромные 19 парламентских штыков из 450-ти — не тот отряд, которым привыкла командовать Юлия Владимировна. Так и чешется язык назначить конец света и объявить себя спасительницей Украины, как например, в 2009 году от эпидемии «свиного гриппа». Обидно, что нет возможности, как тогда, вытащить на спасение 5,5 миллиарда гривен из бюджета. Приходится вспоминать тяжелый и скудный 2002 год и по крупицам, как в те оппозиционные времена, создавать очередной «Фронт национального спасения». Но тогда можно было сказать − слава Богу, есть друзья, и у друзей есть шпаги (вернее, деньги). А сейчас, на безрыбье, и писающий мальчик – кабальеро. Скамейка соратников узка до тошноты, раз «поющей тетеньке» приходится сидеть на одном гектаре с Оппоблоком, «писающим мальчиком» Сергем Тарутой и восставшим из гроба главой Ассоциации банков Александром Сугоняко. А окно возможностей – даже не окно, а форточка. Которая вот-вот захлопнется ветром перемен, как весной 2014 года, когда из прославленной «узницы режима», освобождения которой добивались все мировые лидеры, леди Ю чуть не превратилась в политическую пенсионерку.

Валерия Негонтарева, Национальное бюро расследований Украины

Юлия Тимошенко: крестная мать оффшорной коррупции. Новые факты

Timoshenko-Turchinov-Lazarenko1-500x371

Как лидер «Батьківщини» использовала зарубежные счета для коррупционных дел в Украине?

Народный депутат, изучивший документы американского суда, впервые рассказал, как Тимошенко использовала зарубежные счета для коррупционных дел в Украине.

— «7 миллионов долларов (перечислены Евгению) Марчуку за право включить Тимошенко в газовую торговлю. Деньги были переведены со счета „Bainfield“».

— ФБР имеет доказательства того, что через оффшорную фирму «Somolli Enterprises» Тимошенко передала Лазаренко 100 миллионов долларов.

… Он пообещал газете «Экспресс» новые подробности оффшорных дел украинских политиков, как только разразился скандал с зарубежными сделками Петра Порошенко. Произошло это в известной степени случайно — во время одного из телевизионных шоу.

Он — это народный депутат Сергей Лещенко, которого попросили выйти из студии за несколько минут до прихода туда лидера «Батьківщини Юлии Тимошенко. «Тимошенко уже годами ставит авторам требование, чтобы во время ее зажигательных выступлений меня не было, — возмутился в ответ Сергей Лещенко, — потому что я начну рассказывать о том, кем является Юлия Тимошенко на самом деле: о ее оффшорах, о ее откатах на счета Лазаренко, о ее попытки разделить власть с Януковичем на 20 лет».

Мы предложили народному депутату выполнить свое публичное обещание. Было понятно, что Лещенко таки обладает интересной и эксклюзивной информацией о тайных делах Тимошенко, ведь именно он в свое время получил прямой доступ к материалам судебного дела Лазаренко, хранящегося в архиве американского суда Северного округа Калифорнии, где Павла Лазаренко судили.

К чести народного депутат следует признать, что на разговор он согласился почти сразу. А также подтвердил, что все сказанное нам основано на реальных документах, которые он в ближайшее время передаст следственной комиссии, если таковая будет создана.

Разговор получился очень познавательным. Он добавляет понимания, что происходит в кулуарах украинской политики, зачем политикам оффшоры и какие счета они оплачивают с их помощью.

— Вы исследовали, как это началось? Как именно начали работать в политике оффшорные деньги Тимошенко?

— Свой первый оффшор Юлия Тимошенко создала еще в 1992 году — на Кипре. Назывался он «Somolli Enterprises».

— Есть прямые доказательства, что именно она это сделала?

— Конечно. В материалах американского суда я нашел прямые документальные доказательства, что эту компанию создали она и ее муж.

— И как они использовали зарубежные счета этой компании?

— В середине 1990-х со счетов этой и других оффшорных компаний ею было переведено, в частности, более 100 миллионов первому вице-премьеру, а потом премьеру Павлу Лазаренко.

Часть таких денег использовали впоследствии в политической борьбе. В частности, партия «Громада» была финансируема такими деньгами. За эти деньги покупали масс-медиа — например, газету «Киевские ведомости», телеканал ЮТАР, газету «Правда Украины» … Эти медиа играли важную роль в пропаганде «Громады» на выборах 1998 года.

Ну а еще из этих же денег Лазаренко покупал, например, недвижимость в Калифорнии — виллу в городке Новато возле Сан-Франциско за 6 миллионов 745 тысяч долларов. Это имение, в котором только спален — десять, среди местных жителей имеет неформальное название «вилла Эдди Мерфи». Но на самом деле знаменитый кинокомик раньше ею не владел, а лишь останавливался там, когда снимался в каком-то фильме. Эту виллу американское правительство впоследствии конфисковало у Лазаренко для погашения его финансовых обязательств по решению суда.

— Как на счетах компаний Юлии Тимошенко за рубежом появлялись деньги? И почему вы утверждаете, что это был результат коррупционных сделок в Украине?

— Кроме названной компании «Somolli Enterprises Limited», была, скажем, еще такая компания, как «Bassington Limited». Симптоматично, что исполнителем юридических процедур по созданию этой компании была и та самая компания «Mossack Fonseca», утечка документов из которой наделала такой шум в мировой прессе весной этого года.

«Bassington Limited» в свою очередь была основателем британской компании «United Energy International» и — основателем возглавляемой Тимошенко компании «Единые энергетические системы Украины», которая действовала на газовом рынке Украины. То есть оффшорная компания «Somolli» была звеном бизнес-деятельности Юлии Тимошенко здесь.

Итак, как действовала схема? Переводя со своих зарубежных счетов часть средств на зарубежные счета премьера Лазаренко, Тимошенко получала преференции. Привилегии, которые она имела на газовом рынке страны, а также в проведении других, не только газовых сделок, давали ей возможность получать сверхприбыли и выводить их из Украины в другие юрисдикции — в те же кипрскую «Somolli» и британскую «United Energy International».

— Неужели Тимошенко не понимала, что, передавая взятки Лазаренко, ставит себя под удар?

— Конечно, понимала. Поэтому схема была немного хитрее. Со счетов компаний Тимошенко платежи шли сначала на транзитные счета, которые контролировал Петр Кириченко, соратник Павла Лазаренко (оба в США проходили по одному уголовному делу). А только потом оттуда — на частные счета Павла Лазаренко.

Вот именно с этих частных, а также транзитных счетов верхушка преступной организации и покупала роскошные имения, масс-медиа, финансировала избирательные кампании в Украине.

Кстати, власть Виргинских островов в 1998 году даже выдала ордер на обыск в помещениях компании «Mossack Fonseca» именно для изъятия документов, связанных с этой группой украинцев. В этом ордере ясно выписаны его причины: «в помещениях компании «Mossack Fonseca» могут храниться записи, файлы, чеки и другие документы и корреспонденция со информацией о связанных с «Bassington Ltd.» транзакциях, которые осуществляли Юлия Тимошенко, Александр Тимошенко, Петр Кириченко, Александр Гравец, Павел Лазаренко и другие лица».

— Вы подробно описываете схемы, суммы, названия счетов, компаний, которые использовали Тимошенко, Лазаренко и их друзья. Откуда у вас такая подробная информация обо всем этом?

— Мои утверждения основываются на материалах, которые выявило американское следствие по делу Павла Лазаренко в 1990-х — 2000-х годах.

Напомню, в США суд признал его виновным по 9 пунктам и дал 8 лет лишения свободы. Многие подробности я выяснил, когда провел три недели в суде Северного округа Калифорнии за изучением американского процесса против Павла Лазаренко.

Также имел возможность разговаривать об этом деле с одним из спецагентов ФБР, который, собственно, и расследовали действия Лазаренко. Брайан Эрл говорит, что Тимошенко в 90-х действительно платила «откаты» Лазаренко за право вести и развивать свой газовый бизнес. В частности, ФБР имеет доказательства того, что через оффшорную фирму «Somolli Enterprises» Тимошенко передала Лазаренко 100 миллионов долларов. Эрл рассказал, что документы о трансфере лично подписывал муж Юлии Владимировны — Александр.

Есть в материалах дела также интересный эпизод относительно Евгения Марчука. Петр Кириченко (партнер Лазаренко, свидетельствующий против него в обмен на соглашение об ослаблении ответственности за свои деяния) 17 мая 2000 года заявил Федеральному бюро расследований: «Лазаренко переправил 7 миллионов долларов Марчуку за право включить Тимошенко в газовую торговлю. Деньги были переведены со счета «Bainfield» на счет Марчука в «Union Bank» в Швейцарии». Напомню, пока Лазаренко работал первым вице-премьером, возглавлял правительство именно Марчук.

— Почему американское правосудие не требует выдачи Тимошенко?

— Лазаренко имел неосторожность использовать для некоторых сделок территорию США, еще и просить там убежище. Как следствие, американские прокуроры получили прямые юридические основания для расследования этого дела. Цитирую слова прокурора на процессе: «Павел Лазаренко с 1992 по 1999 год коррупционным способом взял сотни миллионов долларов в своей родной стране путем мошенничества и вымогательства, а затем незаконно перевел более 114 миллионов в банки, которые снаходятся здесь в районе залива Сан-Франциско».

В то же время деятельность Тимошенко не была предметом рассмотрения американского суда, поэтому всю доказательную базу о ее роли собрали, но рассматривали только действия Лазаренко. Я изучил документы об этих сделках и в Украине, и в США. У меня они на руках. Готов был предоставить их, в частности, следственной комиссии Верховной Рады по вопросам оффшоров и коррупции, но, к сожалению, ее в Верховной Раде так и не создали.

— Среди обвинений, выдвинутых Лазаренко, была и статья «вымогательство». Тимошенко может сегодня выдавать из себя жертву чиновничьего вымогательства?

— Может, кто-то и был жертвой вымогательства, но роль Тимошенко в этом деле так оценить трудно. Благодаря Лазаренко она и ее компания — «Единые энергетические системы Украины» — в 1990-х стремительно стали крупнейшим импортером газа в Украину.

Далее они в союзе с Лазаренко создали партию «Громада», Тимошенко была там его заместителем, партия преодолела избирательный порог и создала фракцию в парламенте в 1998 году.

И, наконец, Юлия Владимировна вовсе не демонстрировала энтузиазм в том, чтобы помогать американскому расследованию. Напротив, долго избегали допроса и она, и ее муж Александр, а когда полномочная группа американских юристов в 2003-м наконец приехала для этого в Киев, супруги прямо отказалось давать показания. Зато Тимошенко привезла американским прокурорам и адвокатам письменное заявление, в котором Лазаренко назвала жертвой политических преследований Кучмы и выразила уверенность в его оправдании в Америке.

Вы видите в этих фактах хоть какой-то намек на то, что она была жертвой, а не соучастником?

— Сейчас Юлия Владимировна все горячее критикует значительное влияние оффшоров в нашей экономике и политике. Может, зная, как это негативно влияет на политику, Тимошенко решила, что пора положить этому конец?

— Юлия Тимошенко, думаю, и сегодня имеет отношение к оффшорным компаниям. Да, судебных документов, таких, как об оффшорах, сотрудничавших с Лазаренко, сейчас мы не имеем, поэтому, с формальной точки зрения, это мое субъективное мнение. Но оно опирается на некоторые факты, которые в настоящее время публично известны. Например, факты оплат лоббистов, которые организовывали ее поездки в США.

Прошлой осенью я обратил внимание вот на что. В июне Юлия Тимошенко побывала в США с неафишируемым визитом. О ее поездке в Соединенные Штаты я узнал из отчета, который в июле подала в минюст США лоббистская компания «Wiley Rein LLP», которая уже не один год обслуживает Тимошенко в Вашингтоне. Когда я стажировался в Америке, то побывал на встрече с экс-конгрессменом-демократом Джимми Слаттером, который в этой компании ведет вопросы Тимошенко. Он тогда рассказал, что его нанял муж Юлии Тимошенко после ее заключения для лоббирования интересов бывшего премьера. Как следует из официального июльского (за 2015 год) отчета лоббистской компании, она действовала в интересах Юлии Тимошенко.

Причем, начиная с декабря прошлого года, муж Тимошенко перестал заказывать услуги для жены, зато счета взялась оплачивать малопонятнаяй британская компания «Trident Foundation». За первое полугодие прошлого года лоббизм в интересах Тимошенко был оценен в 215 тысяч 940 долларов.

Всю эту сумму за Тимошенко внесла фирма «Trident Foundation», за исключением 5000 долларов, которые заплатил ее муж.

Базовый контракт между «Wiley Rein LLP» и «Trident Foundation» был заключен 1 марта 2014 года. При этом саму компанию «Trident Foundation» официально создали на две недели позже, 13 марта 2014 года. То есть легализация отношений состоялась задним числом. Директором компании «Trident Foundation» является Михаил Соколов. Именно такие данные — имя, фамилию и день рождения — имеет бывший депутат от партии «Батькивщина». Фирма же зарегистрирована в Лондоне, на знаменитой Бейкер-стрит.

— То есть, вы утверждаете, что Тимошенко продолжает использует счета зарубежных компаний для финансирования своей партии?

— Да, и утверждаю, что это противоречит не только политической морали, но и закону. Законы Украины запрещают финансировать политические партии из-за рубежа, тогда как визит Тимошенко в Вашингтон был осуществлен именно как визит лидера партии и фракции, а также для обсуждения политических вопросов (это официально указано в отчете лоббистов). Кроме того, Юлия Тимошенко с ноября 2014 года имеет статус народного депутата. И оплата счет «Trident Foundation» в интересах Юлии Тимошенко может подпадать под статью 23 закона «О предупреждении коррупции», которой введены ограничения относительно получения подарков.

Наконец, последний факт. Когда упомянутая лоббистская структура попала в поле зрения, то я проанализировал отчеты «Wiley Rein LLP», поданные Минюсту США. В целом, начиная с 2012 года, за лоббизм интересов Юлии Тимошенко в адрес компании «Wiley Rein LLP» от разных лиц и фирм, в том числе оффшорных, было переведено 1 миллион 150 тысяч долларов. И ни копейки этих средств не перечислены с официального счета партии «Батькивщина».

— То есть вы считаете, что то и дело требуя расследовать деятельность оффшорных украинских политиков и сетуя на коррумпированность власти, Тимошенко кривит душой?

— Расследовать надо, конечно, потенциально коррупционные сделки всех политиков, а президента и подавно. Вот только когда делать себе на этой теме рейтинги пытается Юлия Владимировна … Юлия Тимошенко была не только одной из первых, кто стал создавать оффшорные компании в Украине. По моему, мнению, ее роль значительно хуже — она была именно той первой, кто запустил оффшорный вирус в украинскую политику. Она — крестная мать оффшорной коррупции: именно благодаря ей в украинской политике впервые появился некий замкнутый круг: коррупция — оффшоры — политика — коррупция.

На фото: начинающие украинские политики бизнесвумен Юлия Тимошенко, вчерашний комсомольский работник Александр Турчинов и первый вице-пресьер-министр Павел Лазаренко, осужденный в США.

Анастасия Марцинюк, Национальное бюро расследований Украины



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: