Сообщения с тегами ‘Виктор Янукович’

В команду Саакашвілі затесався колишній регіонал Носаль, який фальсифікував оцінку вартості землі для Януковича. Фото

Nosal-Oleksandr1-500x377

 

У команді очільника Одеської обласної держадміністрації Саакашвілі «засвітився» одіозний екс-голова Вишгородської районної ради Олександр Носаль, який був обраний від Партії регіонів і який фальсифікував оцінку вартості землі під мисливські угіддя Віктора Януковича.

В команду Саакашвілі затесався колишній регіонал, який фальсифікував оцінку вартості землі для Януковича, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це написав на своїй сторінці у Facebook автор програми розслідувань «Гроші» на «1+1» Олександр Дубинський.

«Саакашвілі черговим гаслом розродився — обіцяє прорватися до влади і показати усім „кузькіну мать“. Тільки чомусь не уточнює, хто ж буде показувати. А персонажі у нього за спиною прекрасні. Наприклад, такий собі Олександр Носаль — колишній глава Вишгородської райради, який фальсифікував для Януковича оцінку землі під мисливські господарства».

За інформацією журналіста, до роботи у Вишгородській райраді, куди Олександр Носаль був обраний по списку Партії регіонів, він встиг попрацювати у компанії “Торговий дім «Мегаполіс». Нагадаємо, ця компанія була заснована російським олігархом, близьким до ФСБ і сім’єю Януковича. Вона — монополіст з торгівлі сигаретами.

Зараз акціонером компанії є одеський бізнесмен Борис Кауфман. «Той самий, який разом з партнером Олександром Грановським контролює Одеський аеропорт і володіє готелем „Брістоль“. Тим самим, який прихистив перший „антикорупційний“ форум Саакашвілі», — відзначає Дубинський.

Зазначимо, що і Грановський, і Кауфман за даними видання «Наші гроші» є чільними спонсорами Михайла Саакашвілі.

Зараз Олександр Носаль очолює «Міжнародний центр реформ» — структуру, яка привозить «грузинських реформаторів» в Україну.

#Порошенко та державний Укрексімбанк рятує мільйони Андрія та Сергія Клюєвих. Розслідування

Kluevi2-500x314

 

Поки правоохоронці шукають Андрія і Сергія Клюєвих, найближчих соратників екс-президента Віктора Януковича, державний Укрексімбанк допомагає братам-регіоналам врятувати їхні гроші
Лічені люди в Україні — переважно слідчі Генпрокуратури (ГПУ) — знають, що екс-президент Віктор Янукович втікав із України двічі.

Уперше він залишив територію країни 22 лютого 2014 року в районі Урзуфа на Азовському морі. Потрапивши в Росію, утікач провів там менше доби в компанії російських кураторів і повернувся до Криму на літаку, приземлився на військовому аеродромі Гвардійське під Сімферополем, який орендує Чорноморський флот РФ. Оцінивши ситуацію на місці, Янукович на військовому кораблі відбув до РФ. Причини короткого повернення екс-президента в Крим невідомі, можливо, його хотіли використати для звернення до російської армії по допомогу.

В «останній шлях» з України в Росію Янукович взяв одного з найвірніших соратників — екс-голову президентської адміністрації Андрія Клюєва. З ним, а також його молодшим братом Сергієм президент-утікач почав співпрацювати ще в 1990‑х в Донецькій області. Партнерство стало настільки близьким, що навіть найбільшу цінність — резиденцію Межигір’я — Янукович у результаті оформив на Клюєвих.

Після Майдану брати потрапили під міжнародні санкції. На відміну від багатьох фігурантів санкційного списку, які не мали активів за кордоном, для Клюєвих це стало проблемою: у них знайшли рахунки в швейцарському банку Notenstein Privatbank AG у місті Санкт-Галлен — кожен зберігав там по 13 млн франків (аналог $13 млн). У Клюєвих заблокували і австрійські вклади: $ 2,3 млн і €800 тис. у старшого і €0,461 млн у молодшого.

Вітчизняне правосуддя виявилося куди більш милосердним до втікачів. 2014 року з Андрія Клюєва зняли звинувачення за 115‑ю статтею («Вбивство»), висунуті по гарячих слідах після падіння режиму Януковича і кровопролиття на Майдані. Тепер його звинувачують за 340‑ю статтею («Перешкоджання проведенню зборів, мітингів, демонстрацій»). Брати проходять у справі про привласнення чужої власності — лише завдяки цьому європейці зберігають введені щодо них санкції.

Найближчі партнери Януковича не тільки уникають покарання — їм допомагає виводити з України гроші державний Укрексімбанк.

Дешеві напівпровідники

2007‑го Клюєви викупили у Фонду держмайна (ФДМ) Завод напівпровідників у Запоріжжі — збиралися виробляти кремнієві сонячні батареї.

Брати участь у приватизаційному аукціоні могли компанії, які мають відповідні технології та патенти. Клюєви знайшли таку фірму — Силікон — і вмовили її власника Геннадія Когана купити завод спільно. Придбання коштувало партнерам 220,9 млн грн. Потім брати попросили Когана передати контроль над заводом клюєвській компанії Activ Solar під обіцянку поділитися з ним часткою в цій фірмі зі штаб-квартирою в австрійському Відні. Ніякої частки Коган не отримав.

Пізніше брати наростили Силікону борги і, отримавши право їх вимагати, забрали у свого партнера і цей актив.

Налагодити роботу запорізького заводу вони не зуміли, і сьогодні підприємство має величезні борги та перебуває в стадії ліквідації.

Схожа доля спіткала і Activ Solar. У лютому 2016‑го компанія звернулася в австрійський суд, щоб той визнав її банкрутом. Суд задовольнив прохання: борги компанії становлять € 503,4 млн, а активи оцінені лише в €18,7 млн. Кредиторам пообіцяли відшкодувати протягом двох років лише 20% від суми боргу.

Це банкрутство стало в Австрії найбільшим цього року.

Бізнес по‑держбанківськи

Усі вищеописані банкрутства не означають, що Клюєви втратили величезні кошти. Навпаки, вони вивели з непотрібних компаній майже всі активи. І їхнім спільником у цій справі став державний Укрексімбанк.

У березні 2009‑го клюєвський завод напівпровідників отримав у цій установі дві грандіозних позики: одну на суму 1,5 млрд грн і другу на €230 млн. Банк прокредитував підприємство радянського зразка, абсолютно не тривожачись про те, що двома роками раніше ФДМ продав його лише за 220,9 млн грн.

Укрексім не висловлював занепокоєння з цього приводу — адже старший Клюєв незабаром з депутата перетворився на першого віце-прем’єра.

В результаті сьогодні Укрексімбанк має претензії до заводу напівпровідників на 5,1 млрд грн. Це десята частина всього кредитного портфеля банку.

Відшкодувати втрати фінустанові навряд чи вдасться. Кредит забезпечений «продукцією майбутніх періодів», тобто сонячними панелями, які завод планував провести в 2011—2018 роки.

Якби банк був активнішим, він міг би розраховувати на повернення навіть більшої суми — 13 млрд грн, при цьому вимагати борги не з заводу, який не в змозі щось виплачувати, а з його власника — Activ Solar. Ця компанія володіла сонячними станціями в Україні. Частина з них залишилася в Криму, але ті, що розташовані в Одеській і Миколаївській областях, згенерували в 2015‑му 2,9 млрд грн доходу, з яких близько 2,5 млрд грн — чистий прибуток. Такий бізнес міг би компенсувати всі втрати держави, пов’язані з заводом напівпровідників. Але банк не робить в цьому напрямку нічого.

Справу Укрексіму і запорізького заводу розглядає суд. Банк заявляє, що його задовольнить і малоліквідне майно підприємства. Якщо суд погодиться, фінустанова стане «забезпеченим майном кредитором». За законом такий позикодавець не бере участі в раді кредиторів, контрольованій сьогодні Клюєвими через Activ Solar: брати прагнуть довести до банкрутства завод, щоб зникли його борги.

Інвентаризація показала, що «майно», яким готовий задовольнитися держбанк, здебільшого не існує.

«Банк поводиться [в суді] дуже пасивно»,— каже Євген Кириченко, арбітражний керуючий, якого суд призначив розпоряджатися майном заводу. Представники Укрексіму, мовляв, зі всім погоджуються, не заявляють протестів.

Схвильовані занадто активною позицією самого Кириченка, представники Activ Solar хочуть замінити його іншим арбитражником.

Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції, вважає, що в цій справі Укрексім діє спільно з Activ Solar. Мовляв, з подачі президента Петра Порошенка екс-генпрокурор Віктор Шокін випустив з країни молодшого Клюєва — Сергія. Експерт називає це частиною послідовної політики президента щодо братів. «Було б дивно, випустивши Клюєва, потім намагатися отримати його гроші на користь держави»,— каже Шабунін.

Поведінка влади щодо майна Клюєвих бентежила і Павла Жебрівського, коли він у першій половині 2015‑го працював головою антикорупційного управління Генпрокуратури. Але після президент призначив його військовим губернатором Донеччини, і відтоді ГПУ активами Клюєвих активно не цікавиться.

З Укрексімом Порошенко пов’язаний досить тісно. У серпні 2014‑го він лобіював призначення на пост голови банку Олександра Гриценка і ввів у наглядову раду фінустанови Ігоря Мазепу, гендиректора інвесткомпанії Concorde Capital, і радника голови адміністрації президента Бориса Ложкіна. Незабаром після цих кадрових зрушень держбанк пролонгував до 2024 року борг 388 млн грн корпорації Богдан, яка раніше належала Порошенку.

У наглядовій раді банку вже три роки немає представників Верховної Ради — внесення кандидатур, за словами депутатів, блокує нардеп Ігор Кононенко, близький соратник президента.

У прес-службі Укрексімбанку відмовилися коментувати цю справу. Мовчить і Дмитро Лановий, директор фінустанови по роботі з проблемними активами.

Схеми — це до грошей

Андрій Клюєв завжди вмів «причарувати» держбанки.

Поручителем за укрексимівськими кредитами заводу напівпровідників була Activ Solar. Як заставу компанія віддала банку державні єврооблігації номіналом 1,6 млрд грн. Щоб повернути частину кредиту, Укрексім у квітні 2009 року продав їх Нацбанку, причому за номіналом, хоча їхня ринкова ціна на той момент була 939 млн грн. У результаті втрати держави на цій операції склали 617 млн грн.

З приходом Януковича на посаду президента Клюєв-старший, ставши першим віце-прем’єром, розійшовся ще більше. Очолювана ним рада з інвестицій виділила 200 млн грн заводу напівпровідників як фіндопомогу — щоб сплатити відсотки за кредитами. Гроші перерозподілили із захищених статей держбюджету, призначених на допомогу малозабезпеченим сім’ям та інвалідам. Саме через цю аферу Клюєвих оголосили після Майдану в розшук.

За часів Януковича сонячно-енергетичний бізнес братів успішно розвивався, наростивши виробничі потужності до 700 МВт, що становить 88% від усіх українських сонячних електростанцій з урахуванням Криму. Рентабельність сягала 90% через украй низькі операційні витрати, а також украй високі «зелені» тарифи, за якими держава зобов’язалася викуповувати сонячну енергію у компанії Клюєвих.

Через Раду брати ще і протягли закон, який зобов’язував виробників сонячної електроенергії, які претендують на отримання «зеленого» тарифу в повному розмірі, закуповувати панелі для станцій в українського виробника. А Клюєви зі своїм заводом на цьому ринку були монополістами.

Однак і це не зробило підприємство успішним — його обладнання застаріло. Брати вирішили купити нове — в Китаї, щоб випускати кремнієвий напівфабрикат, з якого в тому-таки Китаї робити панелі. Завдяки українському походженню напівфабрикату завод виконував закон про національну складову виробництва. Заразом Клюєви націлилися придбати техніку й для сонячних станцій.

Для цієї схеми під гарантії Ощадбанку в китайської державної CNBM International Corporation вони отримали товарний кредит на €160 млн, який прийшов до України у вигляді готової техніки.

Загалом Ощадбанк підтримав бізнес Клюєвих через кредити і кредитні гарантії на €500 млн, з них €340 млн припадали на кримські активи. Відтоді банк повернув лише €20 млн, а графік виплати боргу пролонгував. Увесь пакет послуг Клюєвим становить понад 21% кредитного портфеля державної фінустанови.

Коли і це не допомогло, Клюєви почали банкрутувати завод.

Розібратися в цих схемах тепер непросто: у листопаді 2015‑го викинувся з вікна своєї квартири їхній ключовий фігурант — Ігор Сотуленко, екс-голова наглядової ради Укрексімбанку та член аналогічного органу Ощадбанку.

Нові китайці

Сьогодні завод напівпровідників разом із іншими клюєвськими активами може відійти китайцям з CNBM — компанія претендує на все майно Activ Solar в Україні в рахунок несплачених боргів. Її президент Джейсон Джанг раніше заявляв, що CNBM отримала контроль над активами в середині 2014‑го саме в рахунок погашення товарного кредиту перед нею.

Джанг підтвердив, що компанії належать усі активи Activ Solar в Україні. Будь‑яких планів щодо заводу напівпровідників у CNBM немає, як і зв’язків з Клюєвими, стверджує він.

Джерело в Ощадбанку, яке опікується кредитом банку для сонячних електростанцій, запевнило: в документах більшості юросіб, які фігурують у цій справі, кінцевим власником значиться CNBM. Вона ж і обслуговує кредит.

В Антимонопольному комітеті розповіли, що в листопаді 2015‑го дозволили китайцям купити клюєвські сонячні електростанції.

У реєстрі юросіб у чотирьох з десяти станцій у списку засновників дійсно вказана CNBM, але не материнська фірма, а її сінгапурський підрозділ.

Олексій Оржель, голова Української асоціації відновлюваної енергетики, каже: цей підрозділ може представляти кого завгодно, зокрема братів Клюєвих. “Ми просили китайців показати документи, за якими до них перейшли активи. Вони відмовили”,— говорить експерт.

CNBM цілком може представляти інтереси Клюєвих, з якими вони досягли домовленостей, додає Ігор Тинний, власник сонячної та декількох невеликих гідроелектростанцій.

Також можливо, що Клюєви встигли продати китайцям свою компанію Activ Solar. Якщо станції генерують більше €80 млн чистого прибутку, то передача їх у рахунок погашення товарного кредиту на €160 млн — це явне заниження вартості активу, а отже, спроба заховати реально отриману за них від CNBM суму.

У будь-якому разі тепер долю клюєвських станцій визначать переговори української влади з китайською держкомпанією. Остання вже готова звертатися в міжнародні судові інстанції.

Іван Верстюк, Сергій Лещенко, Національне бюро розслідувань України

Чому екс-регіонал, корупціонер Юрій Бойко уникнув суду і спокійно залишається значущою фігурою в політиці? Розслідування

Boiko-Yurii13

 

Колишній держчиновник і член Партії регіонів уникнув суду за кричущим звинуваченнями в корупції у зв’язку зі скандальними «вишками Бойка» і спокійнісінько живе в елітному маєтку під Києвом.

Хто допоміг йому в цьому?

Він спокійно живе в маєтку під Києвом, у закритому кооперативі. Протягом тижня без усіляких проблем їздить на роботу до Верховної Ради на особистому Mercedes, який цілком відповідає його статусу лідера третьої за величиною парламентської фракції Опозиційного блоку (ОБ).

Ця людина — Юрій Бойко. Він не намагається втекти з країни, що не побоюється арешту й оточений повагою колег. «Юра буде останнім, щодо кого порушать кримінальну справу»,— так, за словами політтехнолога Тараса Березовця, кажуть про Бойка його соратники.

Між тим цей політик — один з ключових діячів епохи Віктора Януковича, якого звинувачують у причетності до корупції в розмірі $400 млн. Саме стільки 2011 року держкомпанія Чорноморнафтогаз, якою опікувався Бойко, який на той момент обіймав посаду міністра палива та вугільної промисловості, переплатила за дві морські бурові установки. За кожну держбюджет виділив по $400 млн невідомим компаніям-посередникам, переплативши вдвічі. Власником однієї з цих фірм виявився латвійський бомж-алкоголік. «Класична корупційна схема»,— наполягали тоді представники Дзеркала тижня, видання, що розкопало цю аферу. Ту саму фразу повторювали й опозиціонери, які докоряли Януковичу тим, що Генпрокуратура цією сумнівною оборудкою так і не зацікавилася.

Тепер вчорашня опозиція має весь обсяг влади в країні, а Бойко опинився в ролі політичного опонента влади. Але ані справа про скандальні вишки, ані нові звинувачення в співучасті в незаконній схемі продажу скрапленого газу, реалізованій 2010‑го «младомільярдером» Сергієм Курченком за участю Бойка і його підлеглих, не зробили з колишнього міністра обвинуваченого в судах щодо корупції.

Генпрокуратура мляво розслідує обидві справи. Експерти впевнені: безпеку високопосадовцю забезпечує влада, яка послідовно дотримується нейтралітету. Таким само чином вони поводяться щодо друзів і партнерів Бойка — мільярдера Дмитра Фірташа і Сергія Льовочкіна, заступника голови фракції Опоблоку.

«Переконаний: без домовленостей із Банковою лідер ОБ не почувався б настільки безкарним»,— каже Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції.

Бойко не лише уникає суду, але і залишається значущою фігурою в газовій галузі, контролюючи один із важливих активів — компанію Київгаз. Його зять Сергій Горовий вже шостий рік працює головою правління Київгазу, який частково перебуває в муніципальній власності.

Найщасливіший

Два роки після Майдану, протягом яких країна пройшла крізь глобальні потрясіння, а політична еліта — крізь струс, зокрема втечу з країни ключових чиновників і частковий арешт їх активів, Бойко пережив без особливої напруги. Він ще не оприлюднив декларацію за 2015 рік, проте, з огляду на дані за 2014‑й, його справи йшли непогано.

У власності політика і його рідних опинилися чотири ділянки землі площею від 600 соток до 2 га, два житлових будинки — один з них на 450 кв. м. За інформацією ЗМІ, сім’я Бойка живе в елітному кооперативі Лісовий в селі Іванковичі, що за 15 км від Києва. Крім того, його родина задекларувала понад 9 млн грн річного доходу. А на рахунках подружжя Бойків зберігається 27,5 млн грн. І це лише видима частина: як кажуть експерти, навряд чи екс-чиновник розкрив усю свою власність у декларації.

Бойко не просто заможно живе за містом і працює у Верховній Раді — фортуна в буквальному сенсі не втомлюється йому посміхатися.

Навесні 2014 року українська Генпрокуратура підготувала для ЄС санкційний список з 22 осіб, що входять у близьке оточення Януковича. Прізвище Бойка там відсутнє. Так само, як і прізвища його друзів і партнерів — Фірташа, Льовочкіна, а також колишнього керівника НАК Нафтогаз України Євгена Бакуліна. Тобто до санкційного списку не потрапив жоден з членів так званої групи Росукренерго (РУЕ), названої на честь газотрейдера-посередника, на якій Фірташ збагатився.

Люди з РУЕ уникли санкцій завдяки Олегу Махніцькому, першому постмайданному генпрокурору та члену ВО Свобода, вважає Сергій Лещенко, депутат від Блоку Петра Порошенка (БПП). За його версією, Махніцький не вніс до списків представників РУЕ через те, що залежав від іншого свободівця Ігоря Кривецького на прізвисько Пупс, колишнього партнера Фірташа.

Генпрокуратура і в інших випадках була поблажливою до Бойка. У лютому минулого року до Остапа Семерака, народного депутата фракції Народного фронту, звернулися співробітники прокуратури. Вони розплутували справу про закупівлю вишок Бойка — цією саом темою цікавився і сам Семерак.

За Януковича ГПУ ця справа не зацікавила, але після Євромайдану, у квітні 2014‑го, вона взялася за нього ґрунтовно, порушивши справу за фактом того, що службові особи Міненерго в змові з представниками НАК Нафтогаз і Чорноморнафтогазу вкрали у держави $400 млн, сплачених за вишки.

І хоч Бойко не підписував тендерну документацію і контракти на придбання вишок, але, як людина, що опікувалася Нафтогазом і Чорноморнафтогазом, не міг не знати про деталі цієї афери, переконаний Семерак.

Слідчі прийшли до депутата, за його словами, по допомогу. Мовляв, готували постанову про арешт Бойка, але лідер Опоблоку розпочав переговори з кимось із представників влади, намагаючись уникнути цього. Щоб екс-чиновник все ж відчув на зап’ястях наручники, працівники ГПУ попросили депутата вжити контрзаходів. Семерак проанонсував арешт Бойка. Але в результаті ГПУ навіть не передала в Раду клопотання про зняття недоторканності з очільника Опоблоку. Причини такої поведінки Генпрокуратури Семерак не знає.

Сам Бойко завжди заперечував звинувачення у штучному завищенні ціни на бурові, називаючи маржу платою за додаткове устаткування.

Сьогодні обидві установки, що працювали біля Криму, росіяни вкрали. Також в російському полоні несподіваним чином опинилася і частина документації щодо закупівлі цього обладнання.

Колишній керівник Нафтогазу Бакулін, під орудою якого проводився скандальний тендер, лише короткий час навесні 2014‑го провів під арештом і зараз разом з Бойком засідає в парламенті у фракції Опоблоку.

У Генпрокуратурі на запит журналістів відповіли, що слідство за фактом афери все ще ведеться. Зокрема, перевіряють і законність дій нинішнього лідера опозиції. Тривале розслідування у відомстві пояснили тим, що в його межах співробітники прокуратури звертаються із запитами до закордонних органів.

Вибіркове неправосуддя

ГПУ виявилася вкрай милостивою до лідера ОБ і в іншій справі. Лещенко згадує, що ще влітку 2015‑го слідчі прокуратури підготували клопотання про зняття недоторканності й арешт Бойка за його участь в інший афері — схемі реалізації скрапленого газу, створеній Курченком.

Бойко, на той момент міністр палива і енергетики, і Оксана Масс, перший заступник директора  «Газ України», штучно завищували потребу населення у скрапленому газі в семи областях. Щоб її задовольнити, держава проводила аукціони з продажу додаткових обсягів енергоносія за соціальними цінами, що становлять 20 % від ринкової вартості. Покупцями ставали 12 фіктивних підприємств, створених Курченком. Придбаний таким чином газ перепродувався за комерційними цінами на ринку. «Бойку було відомо про сенс скоєного злочину, була визначена його роль у злочинній організації: він мав не тільки діяти як міністр, але і забезпечувати скоєння злочину за лінією Міненерго та дочірніх підприємств»,— цитує текст клопотання слідчих ГПУ Лещенко.

Але Шокін клопотання не підписав.

ГПУ не цікавиться й іншими темними справами екс-чиновника, яких не бракувало. Російський бізнесмен Костянтин Григоришин нещодавно кинув світло на гігантський масштаб корупції під патронатом міністра Бойка. «Раніше [на держзакупівлі] сиділи люди Юри Бойка, вони казали: помножте ціну на шість, поставте трансформатори, а потім 80 % поверніть нам готівкою»,— розповідав він НБРУ, говорячи про особливості здійснення держзакупівель у часи, коли нинішній головний парламентський опозиціонер був у владі.

Бойко не відповів на запит журналістів про те, чи викликають його до прокуратури, як кого і щодо яких справ.

Весь у газі

Лідер Опоблоку не тільки дешево відбувся за старими справами, але і залишається важливим гравцем на газовому ринку.

Тут його ключовим активом є зять Сергій Горовий, чоловік старшої дочки Ярослави.

2010 року, коли Бойко служив міністром, Горового на позачергових зборах акціонерів Київгазу обрали головою правління. Відтоді зять політика не залишає цей пост, хоча результати його роботи негативні. Нацкомісія з регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) у травні 2015‑го перевірила компанію на предмет дотримання ліцензійних умов. Підсумок — НКРЕКП наклала на Київгаз максимальний штраф у 800 тис. грн.

Але звільнити зятя Бойка Київська міськдержадміністрація (КМДА) не може: за словами Петра Пантелєєва, заступника голови КМДА, це здатна зробити лише наглядова рада. Як стверджує чиновник, міська влада вже попросила компанію призначити загальні збори акціонерів, щоб переобрати раду. І сподіваються, що вони відбудуться до середини весни.

У липні минулого року Київгаз створив дочірнє підприємство КиївГазЕнерджі, якому делегував функції обслуговування споживачів. Директором стала теж не чужа Бойку людина — Владислав Красавін, який на сайті Ради досі значиться помічником на громадських засадах лідера Опоблоку.

Ані Горовий, ані Красавін не відповіли на питання журналістів, чи пов’язані їхні призначення з Бойком.

Горовий для Бойка — не тільки інструмент впливу на Київгаз, але і сімейний роботодавець. Він є співвласником видавничого дому Вавилон, до якого входять модні журнали l’Officiel та Pink. І дві старші дочки лідера ОБ працюють у цих виданнях: Ярослава — креативним директором l’Officiel, а Уляна — шеф-редактором Pink.

Непотоплюваний

Чому ГПУ спускає на гальмах справи, до яких причетний Бойко? Відповідаючи на це запитання, експерти зазначають кілька причин.

Лещенко каже, що у Шокіна є старший помічник — Василь Драган. За часів Януковича він був завідувачем сектора запобігання та виявлення корупції в апараті Міненерговугілля. «Драган був у Бойка головним борцем з корупцією саме тоді, коли купували вишки Бойка»,— пояснює нардеп БПП.

Бойко не захотів коментувати свої зв’язки з Драганом.

Але у ГПУ є і значно вагоміша причина затягувати слідство. І ця причина — найвища влада в особі президента країни. Про те, що без домовленостей з Банковою Бойко не був би такий спокійний за свою свободу, говорить Шабунін. Лідер Опоблоку, на його думку, дуже зручний конкурент для Порошенка на наступних президентських виборах.

Про існування якогось таємного «акта про ненапад», на думку політолога Євгена Магди, свідчить і те, що Опозиційний блок не виконує найважливішої функції — він не опонує главі держави. «ОБ не турбує владу, він шукає можливість з нею домовитися»,— пояснює експерт.

На останній прес-конференції президента журналісти нагадали Порошенку про те, що Шокін не підписує клопотання до парламенту про зняття депутатської недоторканності й арешт Бойка. На що президент відповів, що тепер це робота вже не ГПУ, а нових антикорупційних органів. “І про Бойка, будь ласка, матеріали в Антикорупційне бюро. І справи не будемо вибирати. Бойко, не Бойко — всіх корупціонерів до відповідальності”,— театрально заявив засновник Партії регіонів.

У Національному антикорупційному бюро журналістам сказали, що зараз у них немає кримінальних проваджень щодо Бойка.

Христина Бердинських, Національне бюро розслідувань України

В 2014 году газодобывающие фирмы Авакова недоплатили налогов в госбюджет 98,2 млн грн. Коррупционные схемы. Расследование

avakov-shema1

 

http://nv.ua/publications/kak-razvivaetsja-biznes-i-drugie-vnutrennie-dela-glavy-mvd-arsena-avakova-91824.html?utm_source=facebook&utm_medium=page&utm_campaign=our_pages

Арсен Аваков, оказавшись в кресле главы МВД, не только сумел вернуть все утраченные ранее бизнес-активы, но и посредством семьи активно зарабатывает на добыче газа, занижая его стоимость и “оптимизируя” налоги
У министра внутренних дел Арсена Авакова есть безобидное хобби: он коллекционирует рисунки земляка — харьковского авангардиста Василия Ермилова. В коллекции главы МВД их уже несколько. Цена каждого может достигать $15 тыс. И это еще недорого: полноценные полотна этого живописца стоят по сотне тысяч долларов. Не исключено, что в ближайшем будущем министр раскошелится и на подобные приобретения — проблем с деньгами у него нет.

Аваков пришел в политику из газового бизнеса, где процветают высокая маржа, политическая коррупция и различные схемы уходов от налогов. Формально сам министр ничем подобным не занимается — но у него есть жена и сын, на которых и оформлены все многочисленные активы главы МВД.

Дела у семейной бизнес-группы идут неплохо — она не только вернула себе все утраченные во времена Виктора Януковича активы, но и отлично работает на ниве налоговой “оптимизации”: за один лишь 2014 год, по данным Национального бюро расследований Украины, близкие к Авакову газодобывающие фирмы недоплатили в госбюджет 98,2 млн грн.

Аромат газа

Ядро бизнеса Аваковых — группа Инвестор, центральный офис которой расположен в пафосном трехэтажном особняке с лепниной в самом центре Харькова. По состоянию на 2013 год Инна Авакова, жена министра, а также его сын Александр были совладельцами данной фирмы. В реестре юридических лиц Инна Авакова до сих пор значится мажоритарным собственником этой компании. Сам же министр заявлял, что активы, принадлежащие ему до прихода на госслужбу, переписаны на сына.

В Инвестор входит компания Энергия-95, которая владеет лицензиями на добычу газа на Денисовском и Марьинском месторождениях в Харьковской области.

Чтобы оценить перспективы заработка на Марьинском месторождении, достаточно сказать, что в 2011 году Энергия-95 заложила в виде обеспечения под обязательства связанных с Аваковым фирм еще не добытый газ с Марьинского на сумму 1 млрд грн. А гривня тогда была существенно дороже нынешней, учитывая ее девальвацию в 2014–2015 годах.

На Денисовском месторождении газодобытчики действуют по традиционной для этой сферы схеме совместной деятельности: Энергия-95 владеет лицензией, на ее партнера — компанию Денисовское — оформлена часть объектов и трубопроводы, а еще одна фирма — Гравелит-21 — занимается продажей добытого газа. Все эти структуры входят в аваковскую группу Инвестор.

В 2014‑м из денисовских недр группа извлекла 171,8 млн куб. м газа. Добывшая примерно столько же в тот период компания мультимиллионера Вадима Новинского Укргазвыдобуток отчиталась о том, что получила на этом более 300 млн грн чистой прибыли. Однако добытчики, работающие на Денисовском месторождении, показали доход в 313,7 млн грн, из которых на прибыль пришлось всего 11 млн грн.

Причиной стали якобы демпинговые цены, по которым денисовский газ отправился на рынок. Все добытое в 2014‑м партнеры продали за 313,7 млн грн, то есть из расчета около 1,8 тыс. грн за тыс/ куб. м. При этом средняя рыночная цена 1 тыс. кубов составляла на тот момент не менее 4 тыс. грн. В результате добытчики недополучили более 373 млн грн. Учитывая средний курс доллара в 2014‑м на уровне 11,9 грн / $1, речь идет примерно о $31 млн.

Виктория Войцицкая, нардеп из фракции Самопоміч, считает, что в случаях с Денисовским месторождением использовалась одна из самых эффективных и распространенных схем по уменьшению налогообложения — создание совместной деятельности. В ней одному из участников вменяют в обязанность реализовывать продукцию по “оптимальным” ценам, которые в большинстве случаев значительно ниже рыночных. За счет этого уменьшаются отчисления налога на прибыль в бюджет.

В случае с Денисовским месторождением компании-посредники скупили весь крайне дешевый энергоноситель. Конечных выгодополучателей проследить невозможно, но разница между ценой закупки и рыночной ценой продажи в подобных схемах, по словам экспертов, достается добытчикам. А посредники получают свой откат.

Госбюджет при этом недополучил 18 % налога на прибыль и взимаемые при выведении прибыли из оборота 5 % налога на дивиденды физических лиц. Для ситуации с Денисовским месторождением эти потери бюджета составили 82,5 млн грн.

Павел Демчук, эксперт аудиторской компании E&Y, полагает, что в этой схеме компании-посредники действуют как конвертационные центры, которые помогают обналичить деньги. Не исключено, что за ними стоят офшорные структуры, которые работают в режиме низких налогов. Если офшоры используются в схеме, то есть большие шансы, что это так или иначе является нарушением украинского законодательства, отмечает эксперт. “Но есть одно но,— говорит Демчук.— Налоговая ходит в гости не к тем, кто при власти, а туда, где можно поживиться”. Сомнительные схемы вокруг газа Денисовского месторождения фискальные органы не заинтересовали.

Фейсбук-министр, как в шутку называют Авакова за его пристрастие к социальным сетям, освещающий на своей странице любые мало-мальски важные события, на просьбу журналистов прокомментировать миллионные “оптимизации” не отреагировал. А пресс-служба подчиненного ему ведомства стала отрицать связь министра и его родственников с бизнесом.

Партнерские отношения

История с Денисовским месторождением в том же 2014‑м повторилась на другом газоносном участке Харьковщины — Сахалинском, крупнейшем по запасам в Украине. С ним связан Игорь Котвицкий, бывший водитель Авакова и его многолетний бизнес-партнер, народный депутат от премьерской фракции Народный фронт (НФ).

Котвицкий до своего депутатства был вице-президентом аваковской фирмы Инвестор, а сейчас остается в ней миноритарным собственником.

Принадлежащая Котвицкому компания Сахалинское работает на Сахалинском месторождении по схеме совместной деятельности с Укрнефтебурением Игоря Коломойского и фирмой Голден Деррик российского бизнесмена Павла Фукса.

Добытые в 2014‑м 35,9 млн куб. м газа партнеры продали за 72,5 млн грн, то есть по цене 2 тыс. грн за 1 тыс. куб. м. В итоге недополучили более 71 млн грн дохода, или $6 млн. А госбюджет недосчитался 15,7 млн грн налогов. Схема напоминает ту, которая была использована на Денисовском месторождении.

В итоге по двум месторождениям — Денисовскому и Сахалинскому — речь идет о выводе из‑под фискальной нагрузки более $37 млн. “По “случайному совпадению” практически такую же сумму Игорь Котвицкий вывел в Панаму летом 2015 года”,— делится своими наблюдениями Войцицкая.

Речь идет о переводе Котвицким из страны $40 млн на счета офшорной фирмы в Панаме. Историю осенью 2015‑го обнародовал депутат Сергей Лещенко, назвав эту операцию незаконной. По его данным, для этой проводки партнер Авакова использовал государственный Ощадбанк, которым руководит Андрей Пышный, соратник премьера Арсения Яценюка. В банке должны были проверить происхождение этих средств, поскольку их владелец является народным депутатом. Кроме того, Котвицкий даже не указал данную сумму в своей декларации.

avakov-shema2

Истории с месторождениями роднит не только одинаковая схема работы и прямые бизнес-связи Авакова и Котвицкого, но и еще один персонаж. Речь идет о некой Анне Мурашовой, девушке с внешностью светской львицы. Она является основательницей торгующей денисовским газом компании Гравелит-21. На странице Мурашовой в Фейсбуке можно найти не только множество персональных снимков из Турции и Франции, но и совместные фото в обнимку как с сыном Авакова Александром, так и с Котвицким. Кроме того, отец Мурашовой числится помощником этого нардепа.

avakov-murashova-kotvitskyi1-500x270

 

Особенности службы

Министерское кресло благотворно повлияло на бизнес Аваковых. Родственникам главы МВД удалось вернуть отобранные во времена Виктора Януковича многочисленные семейные активы. При этом множеству других пострадавших тогда предпринимателей, а также государству Украина, утратившему при предыдущей власти ряд ключевых объектов, сделать подобное не удалось.

Кроме того, сам Аваков обзавелся серьезной группой вооруженной поддержки — с его помощью при МВД создали батальон Азов, впоследствии ставший полком. Этим подразделением руководит еще один харьковчанин — депутат-мажоритарщик Андрей Билецкий. 
Азову повезло не только стать единственным подразделением подобного рода при МВД. Тренировочный лагерь полка, например, находится на территории экскаваторного завода Атек в Киеве. При этом собственники предприятия считают его размещение там незаконным.

Просьбу о комментарии по поводу Азова глава МВД тоже проигнорировал.

Оставляет без внимания министр и вещи посерьезней. Политолог Евгений Магда считает, что обвинений в адрес Котвицкого, партнера Авакова, в цивилизованном мире было бы достаточно для ухода министра в отставку. “Но Аваков туда не собирается, более того — шантажирует общественность беспрецедентным кризисом в случае его увольнения”,— указывает аналитик.

Пока что спровоцировать главу МВД хоть на какой‑то ответ по обвинениям в коррупции сумел лишь Михаил Саакашвили, губернатор Одесской области. Перепалка чиновников на совещании в присутствии президента Петра Порошенко, случившаяся в конце 2015‑го, закончилась тем, что Аваков бросил в оппонента стакан с водой и начал сыпать ругательствами в его адрес.

Впрочем, сам по себе Аваков — отнюдь не уникальное явление для Украины, а лишь плод многолетнего игнорирования в стране проблемы разделения власти и бизнеса. “Аваков — просто один из примеров. И их, увы, много”,— заключает политический эксперт Виктория Подгорная.

Милицейский хеппи-энд

Аваков заработал первые серьезные деньги, основав в 1990‑м в Харькове компанию Инвестор и скупая через нее приватизационные сертификаты. К 2010 году, когда к власти в стране пришел Виктор Янукович, а в Харькове — оппонент Авакова Геннадий Кернес, будущий глава МВД владел энергетическими компаниями, недвижимостью, банком Базис, сетью супермаркетов Восторг, Салтовским хлебозаводом и некоторыми другими активами. В 2011‑м все это хозяйство в рейтинге журнала Фокус оценили в $283 млн.

Под давлением предыдущих властей Аваков вынужденно распрощался со своим бизнесом. В 2011 году в собственность Харькова вернули ТЭЦ-3, а в следующем будущий министр продал газодобывающую компанию Энергия-95, сеть Восторг и Салтовский хлебозавод. Тогда же Нацбанк отобрал лицензию у Базиса, куда Аваков, будучи губернатором Харьковской области, перевел счета госкомпании Турбоатом, местного промышленного гиганта. Кроме того, в 2012‑м городские власти вернули себе отель Киевский, который ранее за 35,5 млн грн приобрела близкая к Авакову фирма, и впоследствии снесли его.

“Решение о продаже активов было принято в результате обсуждения всеми партнерами. Мы четко понимали, что независимые от власти политические взгляды делают бизнес в нашей стране при нынешнем режиме уязвимым, практически невозможным”,— прокомментировал тогда Аваков происходящее в интервью своему интернет-изданию Главное.

Ему самому пришлось скрываться от возможного ареста в Италии, где у будущего министра также был бизнес. Уехать за рубеж его заставили обвинения в незаконном отчуждении 700 га земли в Харьковской области.

Все изменила Революция достоинства. Постоянный гость майдановской сцены, активный блогер Украинской правды и не менее активный голос в социальной сети Фейсбук возглавил министерство, доверие к которому у общества было, как выражаются финансисты, на историческом минимуме.

Аваков взялся за «реформы». Однако эта напряженная работа не помешала другой деятельности: в 2014–2015 годах семья главы МВД вернула практически все, что потеряла во времена Януковича.

avakov-shema3

 

Через суд компания Инвестор признала незаконной отмену лицензии банка Базис, министр вернул Энергию-95 и деньги за отель Киевский, который к тому времени уже снесли. Мэр Харькова Кернес в августе 2014‑го заявил, что Аваков пытается вновь завладеть ТЭЦ-3. А осенью того же года гендиректором Салтовского хлебозавода стал Андрей Перееденко, партнер Авакова по Инвестору.

Иван Верстюк, Национальное бюро расследований Украины

Журналисты Радио Свобода рассказали о коррупционных схемах Валентина Наливайченко. Видео

Nalivaichenko-Valentin1-300x220

У близких родственников бывшего главы Службы безопасности Украины Валентина Наливайченко обнаружили земельные участки, квартиры и доли в бизнесе, в то время как сам он задекларировал минимальные доходы.

Об этом рассказали журналисты Радио Свобода в программе «Схемы: коррупция в деталях», сообщает  Национальное бюро расследований Украины.

Так, в 2015 году дочь экс-главы силового ведомства получила в подарок 4 земельных участка, еще один получила его жена. Все участки якобы являются подарками, причем общая площадь их –  более двух гектаров. Родственникам жены Наливайченко эта земля досталась даром от государства еще во времена президентства Ющенко, когда Наливайченко впервые руководил СБУ.

Примерно в то же время, в 2008 году, 18-летняя дочь вместе с товарищем Наливайченко Сергеем Носенко основала компанию «Смайл Холдинг Украина». Эта фирма неоднократно выигрывала дорогие государственные тендеры. Наливайченко вначале отрицал причастность своей дочери к основанию фирмы, но потом в соцсетях таки проговорился, что девушка является соучредителем.

В 2010 году, когда к власти пришел Виктор Янукович, Наливайченко начал работать в компании дочери. В 2011 году компанию «Смайл Холдинг» перерегистрировали на британскую «Смайлхолд Лимитед», учредителем которой сначала выступила компания с Сейшельских островов, а затем оффшор с острова Белиз. Подозрение вызывает тот факт, что несмотря на власть Януковича, дочерние компании этой фирмы выигрывали в Украине миллионные тендеры именно во времена сотрудничества с Наливайченко.

Кроме того, среди друзей семьи Наливайченко является некий Виктор Полищук, который является родственником российского премьер-министра Дмитрия Медведева по линии своей жены. Есть целый ряд фактов, которые указывают на то, что он был далеко не чужим человеком для «Семьи» Виктора Януковича. Более того, Полищук был надзирателем, или «смотрящим» по Киевской области.

Позднее он активно пытался вернуть активы «Семьи» и предотвратить их конфискации. Например, бизнесмен хотел купить банк Януковича ВБР, однако финучреждение арестовали и купить его нельзя.

Непотізм по-новому. Хто кому брат, кум і сват в українській політиці. Розслідування

poroshenko-kumi1

 

СІМ’Ї

Сімейство Порошенків

1. Петро Порошенко, президент України
2. Олексій Порошенко, батько Петра Олексійовича, депутат Вінницької облради
3. Олексій Порошенко, син Петра Олексійовича, народний депутат України, член президії партії «Солідарність»

Сімейство Балоги

1. Віктор Балога, народний депутат України
2. Оксана Балога, дружина В. Балоги, депутат Закарпатської облради
3. Іван Балога, рідний брат В.Балоги, народний депутат України
4. Павло Балога, рідний брат В. Балоги, народний депутат України
5. Василь Петьовка, двоюрідний брат В. Балоги, народний депутат України
6. Андрій Балога, син В. Балоги, кандидат на мера Мукачевого

Сімейство Королевських

1. Наталія Королевська, народний депутат України
2. Юрій Солод, чоловік Н. Королевської, народний депутат України

Сімейство Луценків

1. Юрій Луценко, народний депутат України
2. Ірина Луценко, дружина Ю. Луценка, народний депутат України

Сімейство Матвієнків

1. Анатолій Матвієнко, народний депутат України
2. Сергій Березенко, племінник А. Матвієнка, народний депутат України, екс-голова ДУСі

Сімейство Добкіних
1. Михайло Добкін, народний депутат України
2. Дмитро Добкін, рідний брат М.Добкіна, народний депутат України

Сімейство Корчинських

1. Дмитро Корчинський, лідер «Братства»
2. Оксана Корчинська, дружина Д. Корчинського, народний депутат України

Сімейство Богословських
1. Інна Богословська, екс-народний депутат України
2. Володимир Мельниченко, чоловік І. Богословської, народний депутат України

Сімейство Клюєвих
1. Сергій Клюєв, народний депутат України
2. Андрій Клюєв, рідний брат С.Клюєва, екс-секретар РНБО

Сімейство Калетників
1. Оксана Калетник, екс-народний депутат України
2. Ігор Калетнік, двоюрідний брат О. Калетник, екс-віце-спікер парламенту
3. Григорій Калетнік, батько І. Калетніка, екс-народний депутат України

Сімейство Дубневичів
1. Ярослав Дубневич, народний депутат України
2. Богдан Дубневич, рідний брат Я. Дубневича, народний депутат України

Сімейство Ющенків
1. Віктор Ющенко, екс-президент України
2. Петро Ющенко, брат В.Ющенка, екс-народний депутат України
3. Ярослав Ющенко, син П. Ющенка, екс-заступник голови Харківської ОДА

Сімейство Довгих-Горіних
1. Станіслав Довгий, екс-народний депутат України
2. Олесь Довгий, син С. Довгого, народний депутат України
3. Ірина Горіна, теща О. Довгого, екс-народний депутат України

Сімейство Тягнибоків
1. Олег Тягнибок, лідер ВО «Свобода»
2. Андрій Тягнибок, брат О. Тягнибока, екс-народний депутат України

Сімейство Герег
1. Олександр Герега, народний депутат України
2. Галина Герега, дружина О. Гереги, екс-секретар Київради, колишній народний депутат України

Сімейство Онопенка
1. Василь Онопенко, суддя цивільної палати Верховного Суду України
2. Євген Корнійчук, зять В. Онопенка, екс-заступник міністра юстиції

Сімейство Костусєвих
1. Олексій Костусєв, екс-мер Одеси
2. Олексій Гончаренко, син О. Костусєва, народний депутат України

Сімейство Білозорів
1. Оксана Білозір, екс-міністр культури, колишній народний депутат України
2. Андрій Білозір, син О.Білозір, депутат Київради

Сімейство Васюників
1. Іван Васюник, екс-віце-премєр-міністр України
2. Ігор Васюник, рідний брат І. Васюника, народний депутат України

Сімейство Васильєвих
1. Олександр Васильєв, екс-народний депутат України
2. Геннадій Васильєв, рідний брат О. Васильєва, колишній в.о. Генерального прокурора України

Сімейство Буряків
1. Сергій Буряк, екс-народний депутат України, колишній голова Державної податкової адміністрації України
2. Олександр Буряк, екс-народний депутат України, банкір

Сімейство Вілкулів
1. Юрій Вілкул, мер Кривого Рогу
2. Олександр Вілкул, син Ю. Вілкула, екс-віце-прем’єр-міністр України, народний депутат України

Сімейство Франчуків
1. Анатолій Франчук, колишній голова Ради АРК
3. Ігор Франчук, син А. Франчук і колишній чоловік Олени Франчук, доньки Леоніда Кучми

Сімейство Кучми
1. Леонід Кучма, екс-президент України
2. Олена Пінчук, донька Л. Кучми
3. Віктор Пінчук, зять Л. Кучми і чоловік О. Пінчук

Сімейство Збітнєвих
1. Рена Назарова, депутат Київради
2. Юрій Збітнєв, чоловік Р. Назарової, екс-народний депутат України

СВАТИ
1. Петро Симоненко (КПУ) і Катерина Ващук, екс-народний депутат України
2. Андрій Деркач, народний депутат України і Володимир Литвин, народний депутат України

КУМИ

Порошенко Петро, президент України

Куми
Віктор Ющенко, екс-президент України
Оксана Білозір, співачка
Юрій Стець, міністр інформаційної політики

Бойко Юрій, народний депутат України

Куми
Дмитро Фірташ, співвласник компанії RosUkrEnergo
Ганна Герман, екс-народний депутат України

Деркач Андрій, народний депутат України

Куми
Давид Жванія, екс-народний депутат України.

Кільчицька Ірена, екс-перший заступник київського мера Леоніда Черновецького

Куми
Аліна Айвазова, колишня дружина Леоніда Черновецького;
Степан Черновецький, син Леоніда Черновецького;
Ольга Богомолець, доктор медичних наук, професор.

Кличко Віталій, мер Києва

Куми
Палатний Артур, народний депутат України

Кучма Леонід, екс-президент України

Куми
Сергій Льовочкін, народний депутат України
Юрій Павленко, народний депутат України
Іво Бобул, співак
Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант»

Льовочкін Сергій, народний депутат України

Куми
Едуард Прутнік, екс-народний депутат
Віктор Янукович

Луценко Юрій, народний депутат України

Куми
Юрій Стець, міністр інформаційної політики

Мартиненко Микола, народний депутат України

Куми
Давид Жванія, екс-народний депутат України

Медведчук Віктор, екс-глава адміністрації президента Леоніда Кучми

Куми
Володимир Путін, президент Росії
Світлана Медведєва, дружина прем’єр-міністра Росії Дмитра Медведєва

Павленко Юрій, народний депутат України

Куми
Леонід Кучма, екс-президент України
Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка

Піскун Святослав, екс-Генеральний прокурор і колишній народний депутат України

Куми
Сергій Винокуров, суддя Конституційного суду України
Петро Мельник, екс-ректор Національного університету податкової служби України
Дмитро Понамарчук, журналіст

Поживанов Михайло, колишній заступник міністра економіки України

Куми
Олег Надоша, екс-народний депутат України
Андрій Клюєв, екс-секретар Ради національної безпеки і оборони
Вадим Гуржос, колишній голова Державної служби автомобільних доріг України

Рибачук Олег, екс-глава Секретаріату президента України

Куми
Олександр Третьяков, народний депутат України
Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка

Рудьковський Микола, екс-народний депутат України

Куми
Віктор Уколов, колишній народний депутат України

Стець Юрій, міністр інформаційної політики

Куми
Юрій Луценко, народний депутат України
Ірина Луценко, дружина Юрія Луценка, народний депутат України
Петро Порошенко, президент України
Марина Порошенко, дружина Петра Порошенка.

Третьяков Олександр, народний депутат України

Куми
Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка
Едуард Зейналов, колишній народний депутат України
Дмитро Табачник, екс-міністр освіти і науки України
Олег Рибачук, екс-глава Секретаріату президента
Ігор Палиця, екс-голова Одеської ОДА

Франчук Олена, донька Леоніда Кучми

Куми
Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант»

Шуфрич Нестор, народний депутат України

Куми
Ірина Білик, співачка

Ющенко Віктор, екс-президент України

Куми
Микола Палійчук, екс-голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації
Микола Катеринчук, екс-народний депутат України
Петро Порошенко, президент України
Олександр Черевко, екс-голова Черкаської обласної державної адміністрації
Оксана Білозір, співачка
Володимир Гришко, співак
Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант»
Станіслав Аржевітін, колишній народний депутат України
Сергій Буряк, екс-народний депутат України
Анатолій Бурдюгов, екс-прем’єр-міністр Криму
Давид Жванія, екс-народний депутат України
Михайло Саакашвілі, екс-президент Грузії
Ніно Ананіашвілі, грузинська балерина
Петро Міхеєв, екс-голова правління банку «Україна»

Ющенко Катерина, дружина Віктора Ющенка

Куми
Юрій Павленко, народний депутат України
Олександр Третьяков, народний депутат України

Янукович Людмила, дружина Віктора Януковича

Куми
Вадим Писарєв, художній керівник Донецького театру опери і балету.

Яценюк Арсеній, прем’єр-міністр України

Куми
Андрій Пишний, народний депутат України

Сергій Руденко, Національне бюро розслідувань України

На зарубежных счетах судьи Высшего хозсуда Артура Емельянова арестовали 300 млн гривен. Подробности. Видео

Emelyanov-Artur1-300x200

Госфинмониторинг добился ареста 13 млн швейцарских франков (почти 300 млн гривен) на зарубежных счетах судьи Высшего хозсуда, который ранее был заместителем председателя этого суда, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Госфинмониторинг совместно с финансовой разведкой Лихтенштейн установил пять компаний, зарегистрированных в Панаме и Лихтенштейне. Эти компании имеют счета в банках Лихтенштейна и Латвии. На счетах компаний в течение длительного времени аккумулировались значительные суммы денег сомнительного происхождения.

«Установлено, что совместными бенефициарными собственниками и/или уполномоченными лицами по счетам, открытым в банковском учреждении в Лихтенштейне, являются действующий судья Высшего хозяйственного суда Украины  Артур Емельянов и его жена. Во времена президентства Виктора Януковича этот судья занимал должность одного из заместителей Председателя Высшего хозяйственного суда Украины», — сказано в сообщении пресс-службы Государственной службы финансового мониторинга Украины.

По одному из счетов, где бенефициарным собственником и уполномоченным лицом является жена судьи, 28 июля решением суда Вадуца деньги были арестованы.

Общая сумма арестованных средств составляет 13,1 млн. швейцарских франков.

Также установлено, что одна из компаний владеет счетом в латвийском банке, с которого и поступали основные денежные потоки.

Материалы совместного финансового расследования Госфинмониторинга Украины и Финансовой разведки Лихтенштейна 29 июля 2015 года переданы в Генеральную прокуратуру Украины.

Стоит отметить, что среди действующих судей Высшего хозсуда, которые ранее занимали должность замглавы этого суда, есть скандальный судья Артур Емельянов.

Судья Хозяйственного суда города Киева Алла Прыгунова обвиняла Емельянова в скупке голосов в связи с выборами весной 2014 года руководства Высшего хозяйственного суда. В своей декларации Емельянов показал 12 квартир и два дома, однако отвечать на вопросы журналистов, откуда эта недвижимость у него, отказывался. По данным журналиста Дмитрия Гнапа, выходец из Донецка Емельянов вместе с экс-главой суда Виктором Татьковым во времена Виктора Януковича создавал систему «донецкого правосудия» в киевских судах.

Жена Емельянова Светлана была депутатом Донецкого горсовета.

Ранее Генпрокуратура сообщила, что расследует вымогательство судьями Высшего хозсуда взятки в сумме 500 тыс. фунтов стерлингов за их вмешательство в деятельность судей хозяйственного суда Киева и Киевского апелляционного хозяйственного суда.

Людей Клименко возращают в налоговую по-новому. Расследование

Klimenko-nalogi1-300x252

Сейчас, во время формирования нового кадрового состава фискальной службы – крайне важно, чтобы туда не вошли люди из орбиты Александра Клименко, человека, разворовавшего в свое время при помощи «Минздоха» весьма серьезные средства, которые и сейчас работают против Украины. Для этого, стоит вспомнить тех, кто входил в ближайшее окружение Клименко. Вспомним историю.

02.03.2013 г. Янукович подписал указ о назначении в «Миндоходов» трех заместителей Александра Клименко, причем двое из них работали в структуре налогового ведомства.

Так, указами №174–176 сбежавший диктатор назначил заместителей министра доходов и сборов. Первым заместителем министра, как и предполагалось, стал Степан Дериволков. До назначения он 4 года занимал должность заместителя главы Гостаможни, курировал вопросы контрабанды.

Одновременно Виктор Янукович подписал указ об увольнении первого заместителя главы Гостаможни Александра Дороховского.

Еще одну должность заместителя министра занял Андрей Игнатов, работающий в структуре налоговых органов с декабря 2011 года. В Государственной налоговой службе он курировал налогообложение юридических и физических лиц, контрольно-проверочную работу.

Кроме того, заместителем–руководителем аппарата министерства стал Виктор Левицкий, который до этого работал заместителем руководителя центрального офиса по работе с крупными плательщиками налогов.

Свои должности в новой структуре сохранили руководители департаментов налогообложения физлиц Вячеслав Бусарев (в сферу его полномочий будет входить контроль над уплатой единого социального взноса), налогообложения юрлиц — Лилия Павелко, налогового контроля — Сергей Крухмалев, прогнозирования и анализа — Инна Санжаревская. Всего в Миндоходов — 24 департамента.

Необходимо отметить, что в структуре нового министерства уже нет должности заместителя, который параллельно курирует подразделения налоговой милиции. Сейчас эту должность занимает Андрей Головач, который еще и исполняет обязанности председателя ГНС.

Кроме этого, в министерстве будет соответствующий департамент–главное управление налоговой милиции, предполагается что его возглавит нынешний руководитель следственного управления ГНС Анатолий Яковинец.

Стоит вспомнить «людей Клименко» и среди судейского корпуса. Например, Оксану Эпель и ее мужа Александра, бизнес-партнера Александра Клименко.

Ну и, конечно же, нужно вспомнить нынешнего владельца ТЦ «Гулливер» Виктора Полищука, который «кормит» сейчас многих кандидатов на должности в ДФС.

«Жизнь по-старому и по-новому — это параллельные реальности для совершенно разных категорий украинцев. Виктор Полищук, владелец самого высокого в стране БЦ “Гулливер”, например, может себе позволить жить по-старому.Так, во времена правления Януковича он помогал государству расстаться с 200 млн. грн в виде 59 га земель в Броварах, переданных ему в один день сорока восемью подставными покупателями. А уже в этом году успешный “бизнесмен” причастен к деньгам “семейного” экс-министра Александра Клименко и одновременно играет в связке с нынешней главой НБУ Валерией Гонтаревой, не гнушаясь рейдерских захватов и стяжательства с арендодателей. Но обо всем по порядку.

Броварской профит

В декабре 2013 года, почти год назад, буквально прогремело резонансное расследование программы “Наші Гроші”, в котором рассказывалось о том, как депутаты Броварского горсовета фактически подарили миллионеру Виктору Полищукуцелый городской бюджет. Это стало возможным потому, что горсовет проголосовал за сдачу в аренду земель госпредприятия “Радиопередающий центр” в размере 96 гектаров. Наделы отдали 48-ми арендаторам для “частного сельского хозяйства”, после чего все они переоформили землю у одного и того же нотариуса, в один и тот же день, на предприятие “Интер-профит”. А горсовет под чутким руководством мэра тут же снова проголосовал, но уже решение о передаче земель под промышленную застройку…

Журналисты по горячим следам вышли на цепочку компаний, приведших их к конечному «заказчику оборудки» — фирме “Техэнерготрейд”, которой владеет Виктор Полищук, хозяин сети магазинов “Эльдорадо”, самого высокого в Украине бизнес центра “Гулливер”, а с недавних пор и небольшого, но очень динамичного банка “Михайловский”.

Как оказалось, обобравший Бровары предприниматель и не думал скрывать своих планов относительно покупки земель. Или не сдержался похвастать перед “Форбс-Украина” будущей “покупкой” площади под ТРЦ. В тот момент он отказывался комментировать историю для журналистов, как не отвечала и его прессекретарь, Алёна Березовская, знаменитая среди прессы близостью к Виктору Януковичу.

Успешный Младобанк

Казалось бы, закончены времена “семьи” и приближенных к ним младоолигархов (а г-на Полищука тоже можно назвать внезапно разбогатевшим, ибо его жена Лилия Резвая в своем интервью рассказывала, как еще в 2000 году оба они были простым рабочим людом), но для нашего героя ничего не меняется.

По слухам, в общении с партнерами он высказывается, мол, может с ноги открывать двери в администрацию президента, с ним в связке работает дочь главы СБУ Валентина Наливайченко, сам он смог недавно купить одно из старейших оружейных предприятий Киева — “Ленинскую кузню”…

А ведь предыдущим хозяином ЛК был не кто иной, как нынешний президент Украины, Петр Алексеевич Порошенко.

Казалось бы, добавить нечего. Человек, который еще год назад парился в бане вместе с Клименко и Арбузовым, продолжает чувствовать себя хозяином жизни и выходить на новые горизонты под “новой крышей”. Но это, увы, не все.

Несколько месяцев тому согласно расследованию, Виктор Полищук появился в списке совладельцев компании ООО “Экосипан”, единственного держателя небольшого банка “Михайловский”, от которого Полищук ранее старательно открещивался.

(За этим младоолигархом, к слову, водится желание оказываться подальше от сомнительных имен, именно поэтому во время слияния компаний “Эльдорадо” и старой компании Полищука “Технополис”, он так поспешил избавиться от последнего названия).

Итак, некоторое время тому назад Виктор Полищук все-таки показывается в списке совладельцев банка и по словам пресс-службы банка, предпринимает активные действия для получения статуса мажоритария “Михайловского”.  При этом, уже при новой власти с банком происходят любопытные метаморфозы.

Так, «Михайловский», который был зарегистрирован только в прошлом году и с начала 2014-го “вырос” в активах в 4 раза, меньше чем за год открыл около 100 новых отделений и порядка 2200 точек продаж в торговых сетях Эльдорадо, Фокстрот и ЭпиЦентр. По некоторым данным сегодня он присматривается и к мечте любого европейского банка –  отделениям “Укрпочты”.

Пару месяцев тому младобанк занялся еще и подготовкой к скупке резко подешевевших на фоне кризиса украинских банков, о чем  в интервью “Форбс-Украина” говорит председатель правления банка, Игорь Дорошенко. Похоже, “Михайловский” интересуется также банками, в которые была введена временная администрация. И, что особенно любопытно, поиском объектов для поглощения занимается инвесткомпания «Инвестиционный капитал Украина» (ICU) — та самая, которая принадлежит бизнес-партнерам главы НБУ Валерии Гонтаревой.

И последним неприятным намеком на то, чьи на самом деле деньги могут крутиться в бизнесе гиперуспешного младобанка является утверждение бывшего журналиста, а ныне народного депутата Сергея Лещенко о том, что Виктор Полищук, мажоритарий “Михайловского”, напрямую связан с одиозным экс-министром Минсборов и доходов Александром Клименко.

— По информации “Украинской правды”, редакция газеты “Вести” и радио “Вести” до осени 2014 года собирается переехать в новый офис в бизнес-центре “Гулливер”, который принадлежит фирмам Клименко. — считает Сергей Лещенко. –  Кроме того, на связь Клименко с холдингом Вести указывало расследование “Украинской правды”.

От рейдерства до воровства

Однако, губителен естественно не сам факт приближенности Полищука к лицам провластной верхушки и бывшим пособникам “семьи”. Губительными для страны являются его методы достижения успеха, в которых Полищук не брезгует ничем, в том числе, похоже, и подкупом судей.

Показательными в данном вопросе являются дела компании Полищука “Технополис”. К примеру, согласно документов, начиная с 2011 года “Технополис” предпринимал попытки завладеть торговым помещением площадью около 5 000 квадратных метров, по улице Большая Окружная (Киев).

Это помещение сдавалось “Технополису” в аренду и никогда не принадлежало ни компании, ни близким ей структурам. При помощи махинаций и судов на какое-то время компания смогла осуществить рейдерский захват площадей и признать за собой право собственности на помещение. Но вскоре, благодаря широкому общественному резонансу, незаконные судебные решения, признающие за “Технополисом” право собственности на помещение, были отменены, а право собственности подтверждено за законным владельцем.

На фоне происходящих тяжб в  “Технополисе” совершенно забыли о выплате арендной платы за помещение, накопив перед владельцем долг в размере более 41 миллиона гривен. Снова последовали тяжбы, и суды трех инстанций обязали компанию незамедлительно выплатить долг и освободить помещение. Однако, “Технополис” не только до сих пор уклоняется от выполнения судебных решений, но, похоже, нашел в лице судебной власти своих помощников…

А как еще пояснить то, что судьи удовлетворяют все, даже самые нелепые и, как говорят юристы, неудовлетворяемые, заявления “Технополиса”, направленные на приостановление взыскания с компании долга?

Быть может, свет правды прольет на дело информация, указанная в перечне судебных решений по делу “Технополиса” №911/633/13-г?

Не странно ли, что все без исключения заявления, которые подаются в суд компанией, рассматривает один и тот же судья хозяйственного суда Киевской области Нарижный С.Ю., выступающий таким образом “главным покровителем” “Технополиса”? А, может быть, и соучастником банальной кражи денег, хоть и под прикрытием в который раз ослепшей по-украински Фемиды…»

Игорь Акопов, Национальное бюро расследований Украины

Син Азарова подарував частину своїх активів другу до запровадження санкцій

azarov1famile-500x453

 

Австрійські слідчі виявили активи Олексія Азарова – сина екс-прем’єр-міністра України — які той встиг подарувати своєму другу напередодні запровадження санкцій ЄС.

Про це пише австрійське агентство АРА.

«Слідство називає, серед іншого, подарунок, якого не торкнулися санкції щодо заморожування активів Азарова в Австрії. За кілька годин до втечі Віктора Януковича з Києва 21 лютого 2014 р. Олексій Азаров подарував компанію Garda своєму українському другу П.», — йдеться у повідомленні.

Відповідно до виписки з австрійського бізнес-реєстру, новим власником компанії став дехто Костянтин Пивоваров.

За інформацією АРА, прокуратура Відня спочатку допускала фіктивне дарування, але потім відмовилася від цієї підозри. Інші підозри все ще є, в останні місяці віденські та київські правоохоронці контактували з цього питання кілька разів.

Подарована Азаровим компанія досить велика: разом із активами в Австрії, річний обіг яких у 2013 році був понад EUR 30 млн, компанії Garda належать фірми в Італії, Росії та Україні. Так, компанії «Agosto 2012» в Мілані належала наприкінці 2013 р. нерухомість на загальну суму EUR3 млн, ТОВ ВКФ «Развитие» в Рязані (РФ) виробляє медичну вату, а одна віденська компанія володіє 50% заводу з металообробки «Металіст», що розміщений в окупованому «ДНР» східноукраїнському місті Макіївці.

В австрійському бізнес-реєстрі немає жодних згадок про ці іноземні компанії, що належать Garda. Річну звітність за 2013 рік необхідно було подати до вересня 2014 р., але її досі не опубліковано.

Також видання припускає, що заморожені раніше активи, що належать Азарову-молодшому в Австрії, незабаром можуть розморозити.

До таких активів належить комерційна нерухомість у центрі Відня, квартира та розкішна вілла в престижних районах Відня, а також заміський будинок у м.Маріацелль (регіон Австрії Штирія) на загальну суму EUR 5 млн. Все це оформлено на австрійську компанію «LADA Holding».

Петр Порошенко движется по пути Виктора Януковича. Расследование

pokra-ponovomu1

 

Семимильными шагами Петр Порошенко движется по пути Виктора Януковича. Фактически в той или иной оболочке приняты те самые “январские” законы, а наредпы-регионалы, которые за них голосовали, снова под брэндом «кремлевского блока» в ВР. Сынуля протащен в парламент под погонялом «гениального». Милиция приезжает в считанные минуты на вызовы только если громят объекты, которые крышует власть (намедни в Киеве Беркут прибыл защищать от толпы подпольное казино, которое крышевала большая шишка, после чего испуганный Аваков написал в ФБ, что с казино теперь он точно будет бороться).

Петя, как и его предшественник, свято уверен, что именно президент символ нации. И даже ссылается на Конституцию при этом. Поэтому при Януковиче сажали за портрет президента с точкой на лбу, а при “дерьмократе” Парашенко – за уничтожение портрета “гениалисимуса”.

Но если бы Петя читал Конституцию, то знал бы – президент не является “символом” государства. А вот флаги, по которым продолжают топтаться ублюдки Авакова, – являются. Но пидаров в погонах не сажают, а людей, которые рвут портреты президента-коррупционера – сажают.

Но главное – народ уже понял, что Порошенко не только кровью умоет любой новый Майдан, но и банально запретит даже палатку воткнуть. Ибо суд и прокуратура как подчинялись президенту и беспредельничали, так и продолжают эту гнусную практику.

Любимая болонка шоколадного короля, бывшая пресс-секретарша, а ныне нардепша Ирина Фриз даже соответствующий законопроект зарегистрировала.

zaklik-do-nepokori1

Теперь любой украинец, который косо смотрит на партию Петра Порошенко, – потенциальный враг государства. И если он призывает голосовать за, например, Партию зеленых – это “злостное неповиновение”, которое подлежит уголовному преследованию.

Да, пока такой нормы нет. Но она может появиться даже после голосования – мы прекрасно видим, как Гройсман, ссылаясь на свое незнание регламента, творит ручками чудеса.

Пока же парламент рассматривает закон Порошенко-Фриз “об уголовной ответственности за призыв к неповиновению”.

Всё-таки Янукович был мудак – не додумался законодательно запретить Майдан. Уговаривал, панимаиш… А принял бы такой закон – и делов!

Теперь за призыв “Милиция с народом!” (а не с Аваковым или Порошенко) – статья и срок. Ибо это – призыв к неповиновению.
И т.д. – примеров множество. После арестов за разорванный портрет Порошенко всё стало на свои места – Петя будет только закручивать гайки…

Помнится, в бытность свою министром внутренних дел в 2006-м Юра Луценко тоже подобный закон пытался пробить, но неудачно.

Дерьмократы, мля…

Не сомнваюсь, что чучело Фриз “объяснит” необходимость принятия этого закона (объяснять красиво они умеют). Но, имхо, лучше бы она секретаршей осталась…

Кстати – вот еще одна параллель :) Секретаршу – в парламент… Не насосала? :)

 

Екатерина Носик, для Национального бюро расследований Украины



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: