Архив Березень, 2013

Газ Украина 2009. Раковый диагноз для украинской экономики

Опубликовано: Березень 23rd, 2013

«Хлеб Инвестбуд», «Ливелла», «Укрспецэкспорт»… Список этих «украинских» компаний можно перечислять, увы, еще долго. Объединяет их одно – своему созданию они обязаны запредельной жадности власть имущих нуворишей, сидящих у государственной кормушки в Украине. Все они в разное время были созданы для одной цели: монополизировать тот или иной рынок, выкачать из госбюджета как можно больше денег. В нужный для их создателей момент они исчезали, а миллиарды бюджетных гривен растворялись в «благодатной почве» оффшорных счетов. Однако все из перечисленных «проектов» по размаху грабежа государства не может сравниться с компанией «Газ Украина 2009».

Наверно нет ни одного журналиста в Украине, пишущего на деловую или политическую тематику, которому бы была не известна эта компания. Чаще всего ее характеризуют как «новый фаворит власти, идущий напролом, сметая всех на своем пути». При этом в прессе о ней практически нет упоминаний, кроме как о том, что ее руководитель 27-летний «вундеркинд» Сергей Курченко, а сама компания готовится выходить на рынок IPO (хотелось бы увидеть этих инвесторов, которые вложат свои деньги в такую «прозрачную» компанию). Ну и последняя красивая новость о том, что Сергей Курченко удовлетворил свою барскую прихоть, прикупив за 300 млн. долларов (!) футбольный клуб «Металлист». Такую красивую обертку пытаются создать менеджеры «Газ Украины 2009» путем нехитрых принципов общения с прессой: материальной стимуляции редакций. Попросту проплачивается блокирование всех журналистских расследований на тему реальных собственников и деятельности «Газ Украина 2009». Тех журналистов, кто не согласен — подвергают прессингу.

Неужели невдомек обслуге «Газ Украина 2009», что подобные методы 1990-х годов уже не эффективны в эру цифрового общества и социальных сетей. Информация о бурной работе и «крыше» компании начала постепенно выливаться наружу. Первый тревожный звонок прозвучал со стороны журнала Forbes-Украина. По данным издания за последние два года «Газ Украина 2009» выиграла тендеров на продажу нефтепродуктов на сумму более двух миллиардов долларов. Источники издания сообщают, что этот успех помогла организовать Генеральная прокуратура Украины. Один из анонимных свидетелей говорит: “Они легко обставляют своих конкурентов. Как можно отказать в тендере, если раздается звонок из Генеральной прокуратуры, в котором с угрозами требуют пропустить эту компанию?”.

Далее в различных интернет-СМИ были опубликованы статьи о работе компании и ее «крышевании» со стороны сына Генпрокурора – Артема Пшонки и лично Арбузова (за которым просматривается силуэт Александра Януковича). Как следствие – в начале 2013 года в Интернете публикуется депутатский запрос народного депутат от партии «Свобода» Юрия Сиротюка, в котором описываются все незаконные схемы «Газ Украина 2009» на газовом и нефтяном рынках Украины.

 

На фото: 27-летний «вундеркинд» Сергей Курченко

1. Контрабанда бензинов и их фиктивный экспорт.

«Газ Украина 2009» с весны 2012 года начала работала по принципу «оборванного транзита», по которой ресурс ввозился в Украину и по документам шел далее заграницу, а на практике – реализовывался покупателям в Украине. Потом схема была усовершенствована: добавляется в октябре 2012 года еще и фиктивный экспорт через карманные фирмы — ООО «Армада-Плюс», ООО «Зовнитрансгаз» и дочернее предприятие «Петрол» (Петрол-форвардинг).

Вполне понятно, что подобная схема не возможна без прямого покровительства высших чинов в Государственной таможенной службе, Генеральной прокуратуре, Минфине. Только за октябрь группа «Газ Украины 2009» получила около 200-300 млн. грн. возмещения НДС по несуществующему экспорту. Одновременно, называются потери государства от неуплаты акциза и НДС: при ввозе группой «Газ Украины 2009» бензинов только железнодорожным транспортом за 9 мес. это ориентировочно — 1,4 млрд. грн.

2. Монополизация рынка нефтепродуктов и рынка сжиженного газа.

Характерным стилем «Газ Украина 2009» стала монополизация рынков. Гостаможслужба начала задерживать оформление импортного бензина. Пострадали практически все нефтетрейдеры. В октябре это «ОККО», WOG, «Паралель», «Асі-ойл», «КЛО» и другие. В ноябре 2012 года – румынский Ромпетрол и азербайджанский Soсar. В декабре 2012 года – возникают существенные задержки не только с оформлением импортных бензинов, но и ДТ. В такой ситуации не сложно понять, что готовится благоприятная почва для создания из «Газ Украина 2009» крупнейшего за всю историю современной Украины монополиста. В подтверждение этого опасения, в конце октября 2012 Ассоциация «Объединение операторов рынка нефтепродуктов» официально заявила, что импорт нефтепродуктов может в любое время снова быть приостановлен с целью создания специмпортера, который будет иметь эксклюзивное право оформления бензинов на таможне.

Отметим, что опыт жесткой монополизации рынков у компании «Газ Украина 2009» уже имеется. И все по той же схеме, что на данный период реализуется на рынке нефтепродуктов. В начале 2011 года Гостаможслужба начала задерживать оформление импортного сжиженного газа. Это привело к дефициту и увеличению стоимости газа на внутреннем рынке. Результат на лицо: «Газ Украина 2009» сейчас контролирует около 75% импорта сжиженного газа в Украине.

3. Незаконные махинации на рынке сжиженного газа.

По информации, содержащейся в вышеупомянутом запросе народного депутата- «свободовца» Ю.Сиротюка, сегодня группа «Газ Украины 2009» выкупает через спецаукционы, которые проводятся для обеспечения газом население, голубое топливо по льготной цене (2,13 тыс. грн. / Т). А вот продается компанией газ для заправки автомобилей по цене рыночной (около 10,86 тыс. грн. / Т). За 9 месяцев 2012 года «Газ Украины 2009» через подконтрольные ей ООО выкупила со спецаукционов 185,637 тыс. т. сжиженного газа, а облгазы — всего лишь 30,628 тыс. т., что недостаточно для обеспечения населения баллонным газом. За этот период государство потеряло около 1,6 млрд грн.

По самым скромным подсчетам, в целом компания «Газ Украина 2009» причастна к теневым схемам, нанесшим ущерб государственному бюджету на пятнадцать миллиардов гривен!

Интересно, что подобная атака на искусственно созданный информационный вакуум вокруг компании «Газ Украина 2009» дала свои результаты. Сразу же после обнародования депутатского запроса Сиротюка, «Газ Украина 2009» начала нервно распространять в прессе опровержение своей причастности к вышеописанным схемам. Равно как и сам Артем Пшонка, который был обвинен в «крышевании» этой компании.

 

На фото: народный депутат и сын генпрокурора Артем Пшонка

 

14 января Пшонка-младший, как народный депутат, направляет официальное письмо Премьер-министру Азарову с просьбой разобраться в просочившихся в прессу фактах о деятельности компании «Газ Украина 2009». И естественно Артем Пшонка не преминет взять под «личный контроль» такое разбирательство в Кабмине. Какие будут результаты — можно догадаться. Документально ни он, ни другие фигуранты не имеют отношения к «Газ Украина 2009». Это позволяет опровергать информацию о своей причастности к незаконной деятельности этой компании. С другой стороны, совершенно ясно, что дела подобного масштаба без благословения и покровительства в высоких кабинетах не мог бы проворачивать самостоятельно 27-летний харьковский вундеркинд Курченко, прописанный в малогабаритной квартире в городе Чугуев.

«Газ Украина 2009» — это извращенное явление, порожденное нынешним господствующим режимом в Украине. «Газ Украина 2009» фактически грабит население Украины, страна – нищает. Те же печально известные украинские автодороги тотально разрушаются и ремонтировать их не на что! Их реконструкция должна оплачиваться из бензинового акциза, который миллиардами не платят такие дельцы, как «Газ Украина 2009».

Не уж то человеческая жадность настолько затмевает разум, что не находится ни одного человека в окружении Президента, чтобы объяснить, что эта «компания» — раковая отрасль, которая сожрет не только экономику государства, но и Его правление. Сначала произойдет окончательная монополизация двух стратегических для государства отраслей – газовой и нефтяной. Далее – начнется диктовка условий правительству и обществу. И вот тогда ситуация выйдет из-под контроля. Если это тяжело вспомнить из мировой истории, то пусть хотя бы вспомнят об участи Каддафи.

На днях Антимонопольный комитет заявил, что начнет расследование в отношении компании «Газ Украина-2009». Хотелось бы верить, что это не просто имитация действий, а то, что инстинкт самосохранения власти начал оживать.

 

Почему пресса молчит об аферах мафиози Курченко

 

 

Национальное бюро расследований Украины

 

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Газ Украина 2009. Раковый диагноз для украинской экономики

Почему пресса молчит об аферах мафиози Курченко? Відео

Опубликовано: Березень 23rd, 2013

Сергій Курченко

Контрабандист и монополист «Газ Украина-2009» меняет имидж, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Его новое название — Восточно-европейская топливно-энергетическая компания.

Чистить имидж помогают некоторые продажные украинские СМИ. Но новой компании ВЕТЭК схемы по грабежу государства лишь усовершенствуются.

Почему информацию о Курченко и его «афере века» замалчивает пресса? Какие выводы сделала группа мошенников после скандальной Ливелы? И чем грозит новый монопольный монстр экономике страны?

Об этом запрещенное цензурой олигархов видео:

Почему пресса молчит об аферах мафиози Курченко

 

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , Коментарі Вимкнено до Почему пресса молчит об аферах мафиози Курченко? Відео

Депутатський запит Юрія Сиротюка щодо «Газ Україна 2009». Повний текст

Опубликовано: Березень 23rd, 2013

Генеральному прокурору України
Пшонці В.П.

Голові Служби безпеки України
Якименку О.Г.

ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ

щодо перевірки фактів грубого порушення законодавства України посадовими особами групи компаній «Газ Україна 2009», що завдає непоправних збитків Державному бюджету

Шановні Вікторе Павловичу та Олександре Григоровичу!

До мене як до народного депутата України останнім часом надходить інформація від представників громадськості та журналістів провідних українських ЗМІ щодо діяльності групи компаній «Газ Україна 2009», яка призвела до прямих втрат Державного бюджету України на суму більше 3 млрд. грн. лише за 9 місяців 2012 року. Тому вважаю за необхідне звернутися до Вас, враховуючи наступне:

1) Контрабанда бензинів та їх фіктивний експорт

З весни 2012 року група «Газ Україна 2009»,через низку своїх ТОВ (у т.ч. ТОВ «Газ Україна 2020») розпочала діяльність із контрабандного ввезення на територію України автомобільного бензину.

Цю схему легко відстежити, порівнявши дані митниці та залізниці щодо проходження бензинів – вони суттєво відрізняються. За 9 міс. 2012 р. Держмитслужба розмитнила на 397,2 тис. тонн бензинів менше, ніж було поставлено на український ринок через «Укрзалізницю».

На те, що майже весь зазначений обсяг ввезено групою «Газ Україна 2009», вказує той факт, що 323,3 тис. тонн контрабандного бензину надійшло на ринок через три залізничні станції – «Світловодськ», «Миронівка» та «Чорноморська». Ці три станції віддано «на відкуп» групі «Газ Україна 2009», на території цих станцій розташовані митні склади цієї групи. Крім того, на потреби цієї структури працює державна Феодосійська нафтобаза (Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами).

Не важко розрахувати втрати держави від несплати акцизу та ПДВ: при ввезенні групою «Газ Україна 2009» бензинів лише залізничним транспортом за 9 міс. це орієнтовно – 1,4 млрд. грн.

Спочатку схема працювала за принципом «обірваного транзиту» – ресурс ввозився до України та, за документами, йшов далі за кордон, а насправді – реалізовувався покупцям усередині країни.

У жовтні цю схему «вдосконалили» – додали фіктивний експорт. Віднині на експорт нібито працюють три компанії з групи «Газ Україна 2009» – ПП «Армада-Плюс», ТзОВ «Зовнітрансгаз» та дочірнє підприємство «Петрол» (Петрол-Форвардінг, МПП). Усі вони, за документами, транспортують бензин (який невідомо звідки береться) автоцистернами до танкерів, які везуть пальне компанії Zevidon Trading Ltd в Беліз.

За жовтень таким способом було «експортовано» 117 тис. тонн бензину. Навіть з технічної точки зору це неможливо: наприклад, Кременчуцький НПЗ в найкращі свої часи відвантажував через автоналив близько 120 тис. т. пального, але не в місяць, а в рік.

На думку гравців ринку, метою цієї схеми може бути відшкодування ПДВ з фіктивного експорту. Лише за жовтень група «Газ Україна 2009» отримає близько 200–300 млн. грн. відшкодування ПДВ з експорту, якого не було.

2) Монополізація ринку бензинів та дизпалива

Наприкінці жовтня 2012 року Держмитслужба почала затримувати оформлення імпортного бензину. Офіційна мотивація – «необхідність лабораторного визначення октанового числа бензину». Разом з тим, такі дії не мають жодного сенсу – всі бензини (незалежно від октанового числа) обкладаються однаковим акцизом.

За наявною інформацією, Держмитслужба затримувала товар за вказівкою голови відомства Ігоря Калетника та його заступника Степана Дериволкова з метою перешкоджання ввезенню пального будь-якими гравцями, окрім групи «Газ Україна 2009».

Із затримками зіткнулися всі основні імпортери – «ОККО», WOG, «Паралель», «Асі-ойл», «КЛО» та інші.

На початку листопада розпочалася і триває донині друга хвиля затримок – втрат зазнають румунська Rompetrol, азербайджанська Socar Energy Ukraine. Конфлікт уже вийшов на міжнародний рівень, оскільки відповідні компанії звернулися за захистом до своїх посольств.

Rompetrol розглядає питання виходу з українського ринку та відмови від запланованого інвестування 1 млрд. грн. в СП з НАК «Нафтогаз України» через проблеми з митницею.

На початку грудня органи Держмитслужби почали затримувати оформлення не лише бензинів, але й дизельного пального (ДП).

Логічно припустити, що все це робиться для того, щоби група «Газ Україна 2009» стала ексклюзивним імпортером бензину та ДП.

З метою оформлення домінантного становища на ринку «Газ Україна 2009» намагалася також придбати другий за величиною НПЗ в Україні – Лисичанський. Однак спроба зірвалася через зміну акціонерів чинного власника заводу – ТНК-ВР.

3) Махінації на ринку скрапленого газу

Згідно із законодавством України, частина скрапленого газу, виробленого підконтрольними державі ДК «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта», реалізується через спеціальні аукціони для потреб населення. Цей механізм покликаний забезпечити громадян дешевим балонним газом.

До середини 2010 року учасниками спецаукціонів були виключно облгази, на які, відповідно до законодавства, покладено функції забезпечення населення балонним газом. При цьому обсяг пального, яке продавали через спецаукціони, був незначним – близько 60 тис. т. в рік. Решту пального «Укргазвидобування» та «Укрнафти» продавали за ринковими цінами та в подальшому використовували для заправки автомобілів.

Однак із незрозумілих причин влітку 2010 року Кабінет Міністрів розширив перелік учасників спецаукціонів ТОВ «Запоріжгаз-2000», «Чекаси-газпостач», «Харків-СПБТ», «Модус-Вівенді», «Луганськпропангаз», «Луганськпостачгаз», «Кримбутангаз», «Укрхарьківгазпостачання-2009» та іншими компаніями.

Крім того, уряд зобов’язав «Укргазвидобування» та «Укрнафту» виставляти на спецаукціони стільки скрапленого газу, скільки забажають покупці.

За наявною інформацією, всі нові учасники спецаукціонів входять до групи компаній «Газ Україна 2009». На їхній сумнівний характер указує й те, що географічні прив’язки в назвах ТОВ не відповідають місцю реєстрації (усі зареєстровані в Харківській обл.), компанії зареєстровано на їхніх директорів, а кількість співробітників обмежується 1–2 особами.

На сьогодні група «Газ Україна 2009» викупляє через спецаукціони за пільговою ціною (2,13 тис. грн./т) більше 80% газу, що виробляється «Укргазвидобуванням» та «Укрнафтою». При цьому весь цей об’єм група продає для заправки автомобілів за ринковою ціною – близько 10,86 тис. грн./т. Продаж здійснюється у тому числі «під чорним прапором» – за готівку та без сплати податків.

За 9 місяців 2012 року «Газ Україна 2009» через підконтрольні їй ТОВ викупила зі спецаукціонів 185,637 тис. т. скрапленого газу, а облгази – лише 30,628 тис. т., що недостатньо для забезпечення населення балонним газом.

Різниця між пільговою та ринковою ціною ресурсу, викупленого «Газ Україна 2009» за 9 міс. 2012 р., – близько 1,6 млрд. грн. Тобто, саме стільки недоотримав бюджет.

4) Монополізація ринку скрапленого газу

На початку 2011 року Державна митна служба України почала затримувати оформлення імпортованого скрапленого газу на 30–60 днів. Відомство мотивувало свої дії тим, що «не всі види скрапленого газу обкладаються акцизом, тому необхідно провести лабораторну перевірку, який саме вид пального ввозиться».

Затримки з імпортом призвели до подорожання скрапленого газу та його тимчасового дефіциту на українському ринку.

Практика затримок була поновлена Держмитслужбою в липні 2011 року і триває донині, хоча відбір проб скрапленого газу уже втратив будь-який сенс (набув чинності Податковий кодекс, який обклав акцизом усі види скрапленого газу).

За наявною інформацією, Держмитслужба затримує товар з метою перешкоджання ввезенню скрапленого газу будь-якими гравцями, окрім групи «Газ Україна 2009». Як результат, на сьогодні «Газ Україна 2009» володіє ексклюзивним правом на безпроблемний імпорт пального в Україну та контролює близько 75% імпорту скрапленого газу в Україну.

Група також домовилась зі структурами Ігоря Коломойського про викуп усього скрапленого газу, що виробляється Кременчуцьким НПЗ. Таким чином, «Газ Україна 2009» закріпила своє монопольне становище на ринку (за 9 міс. група реалізувала близько 450 тисяч тонн скрапленого газу, ринкова частка – 80%).

5) Державні закупівлі

За 2011–2012 рр. компанії, що входять до групи «Газ Україна 2009», стали переможцями тендерів на суму більше 4,5 млрд. грн. Значна частина товарів та послуг постачалися НАК «Нафтогаз України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Чорноморнафтогаз» та решті покупців за завищеними цінами.

Для прикладу, за результатами одного з тендерів ТОВ «Лідергаз» (що входить до групи «Газ Україна 2009») поставить «Укртрансгазу» природний газ на суму 2 млрд. 407,577 млн. грн. за ціною $527 за 1 тыс. куб.м., що значно перевищує ринкову ціну.

У свою чергу, ТОВ «Райагрострой-Перспектива» (з тієї ж групи компаній) уже поставила «Чорноморнафтогазу» сталеві труби на суму 150,03 млн. грн. за ціною, що більш ніж удвічі перевищувала ринкову.

Група продавала держпідприємствам товари також через ТОВ «Універсалоптторг-Х», «Українську нафто-газову компанію», «Кіровоградгаз-2000», «Нео-Синтезгаз», «Фіскус-21», «Кванта коста», «Запоріжський коксохімремонт», “Будівельну компанію «Перша Черноморська».

За наявною інформацією, підтримували бізнес «Газ Україна 2009» з боку державних енергетичних компаній заступники голови правлінь «Чорноморнафтогазу» та «Нафтогазу України» Олександр та Сергій Кацуби.

6) Легализація та розвиток «Газ Україна 2009»

За наявною інформацією, зараз група «Газ Україна 2009» працює над легалізацією коштів, отриманих незаконним шляхом та формуванням власної фінансово-промислової групи.

У рамках цього процесу «Газ Україна 2009» придбала харківський банк «Реал», страхову компанію «Перлина страхування».

Крім того, група зайнялася поставками природного газу за нерегульованим тарифом. Підконтрольні їй ТОВ «Українська нафто-газова компанія», «Укренергоринок», «Верена-Трейд» та «Аріона-Торг» лише за останній місяць розширили ліцензії на постачання газу до 1,22 млрд. куб. м. в рік. Дохід «Укренергоринку», який був першопрохідцем групи на цьому напрямку, за перше півріччя 2012 склав 1 млрд. 91,9 млн. грн.

Митні дані свідчать, що група імпортує значні обсяги одягу, інших товарів легкої промисловості – очевидно, надалі буде розвивати пов’язані з цим напрямки бізнесу.

8) Організатори схеми та прикриття її діяльності

Згідно з отриманими даними, засновником групи «Газ Україна 2009» та її менеджером є громадянин Сергій Курченко, 1985 року народження, що проживає в місті Чугуїв Харківської області. Допомагають йому у веденні операційної діяльності громадяни Анатолій Мигаль, Андрій Кошель та інші.

Куратором групи від реальних власників є син Генерального прокурора України Віктора Пшонки – Артем Пшонка. За наявною інформацією, він разом з нинішніми та колишніми співробітниками Генеральної прокуратури України (такими як Степан Моліцький) здійснює «кришування» діяльності групи «Газ Україна 2009» та захищає її від переслідувань з боку державних органів контролю.

В українських ЗМІ практично відсутня інформація щодо діяльності «Газ Україна 2009», оскільки всю її блокують. Роботу з підкупу ЗМІ очолює громадянин України Ілля Савін. Для переговорів зі ЗМІ, їх залякування та підкупу група також залучає громадянина Росії Алєксандра Сегала.

Відповідно до Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки є державним правоохоронним органом спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку України. На СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

Служба безпеки України зобов’язана відповідати на запити комітетів і тимчасових комісій Верховної Ради України та народних депутатів України (стаття 31 Закону України «Про Службу безпеки України»).

На підставі наведеного та керуючись статтею 15 Закону України «Про статус народного депутата України», — ПРОШУ :

Генерального прокурора України:

1. Організувати перевірку фактів грубого порушення законодавства України посадовими особами групи компаній «Газ Україна 2009», що завдає непоправних збитків Державному бюджету.

2. За наслідками перевірки ухвалити відповідні рішення та внести на розгляд уповноважених органів відповідні акти.

3. За наявності підстав вжити заходів у порядку статті 214 КПК України та притягнути винних осіб до відповідальності.

Голову Служби безпеки України:

1. Організувати перевірку фактів грубого порушення законодавства України посадовими особами групи компаній «Газ Україна 2009», що завдає непоправних збитків Державному бюджету. 2. 2. За наслідками перевірки за наявності підстав вжити заходів у порядку статті 214 КПК України та притягнути винних осіб до відповідальності.

 

 

 

З повагою,
Народний депутат
Юрій Сиротюк

 

 

 

Національне бюро розслідувань України

 

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Депутатський запит Юрія Сиротюка щодо «Газ Україна 2009». Повний текст

Дмитрий Шенцев. Автобиография, досье и компромат

Опубликовано: Березень 23rd, 2013

Родился Шенцев Дмитрий Алексеевич 28 ноября 1964г., в Харькове. В 1988 году окончил Харьковский политехнический институт им. Ленина по специальности «гидропневмоавтоматика и гидропривод» (квалификация — инженер-механик).

1990—1992 гг. — заместитель директора харьковского дочернего предприятия «Фортуна-сервис» совместного предприятия «Фортуна».

1992—1994 гг. — директор ООО «Кадис».

1999—2001 гг. — коммерческий директор ООО «НОВО».

2001—2002 гг. — директор ООО «Фортуна Лтд».

2002—2003 гг. — первый заместитель директора ООО «Корпорация АПК».

2003—2006 гг. — вице-президент ООО «Компания Техинпром».

2006—2007 гг. — народный депутат Украины V созыва от Партии регионов (№129 в избирательном списке).

С ноября 2007 года — народный депутат Украины VI от ПР (№141 в списке). Заместитель главы Комитета ВР по вопросам законодательного обеспечения правоохранительной деятельности.

В апреле 2010 года был избран заместителем лидера Партии регионов по организации работы в регионах (тогда главой партии стал Николай Азаров, а президентом Украины Виктор Янукович) и получил должность почетного председателя ПР.

За время депутатства внес всего два законопроекта, ни один из которых законом так и не стал. В Верховной Раде ни разу не выступал. Вошел в список «Врагов прессы-2006» первого украинского антирейтинга Института массовой информации и медиапрофсоюза Украины — за то, что в июне 2006 года напал на фотокорреспондента во время заседания сессии Харьковского облсовета.

С ноября 2012 года народный депутат Верховной Рады Украины VII созыва, избран по избирательному округу №176.

Семья и связи

Семья.

Супруга — Нонна Шенцева (1969 г.р.). Сыновья Никита и Михаил (1989 г.р.).

Близкие связи.

В.Шумилкин — бывший мэр Харькова, переметнувшийся между первым и вторым турами выборов-2005 из штаба В.Януковича в команду В.Ющенко, принимавший активное участие в травле Е.Кушнарева-2005—2006, затем с треском проигравший выборы Харьковского городского головы М.Добкину. После трехлетнего затишья В.Шумилкин умудрился помпезно вступить в ЕЦ и занять пост замглавы партии за несколько месяцев до отставки В.Балоги.

А.Протас — харьковский бизнесмен и некогда активный деятель местного НСНУ, мечтавший сначала получить назначение на пост главы ГНАУ в Харьковской области, а потом просто «красиво соскочить» из Харькова на любую попавшуюся должность в Киев. В итоге, А.Протас, как и В.Шумилкин, после непродолжительного выяснения отношений со вчерашними соратниками кооптировался в ряды ЕЦ, что подарило ему возможность целых пару месяцев поработать на посту замглавы ГАСК Украины.

В.Салыгин — некогда нардеп трех созывов, друг покойного Макса Бешенного, активный участник знаменитого Северодонецкого съезда сепаратистов, а ныне просто состоятельный маргинал и «политический клоун» местного масштаба.

Смещенный в 2007 году самим же Д.Шенцевым с поста председателя Харьковского облсовета и главы ХОО Партии регионов. Пару месяцев назад перед «Васей-землемером» замаячила перспектива исключения из рядов ПР, что заставило его забыть обидчикам все былые надругательства и пойти на добровольное сотрудничество со вчерашними оппонентами. В противном случае чрезмерная принципиальность могла обернуться еще более унизительным попрошайничеством у ПСПУ депутатского мандата в Харьковский облсовет следующего созыва.

Е.Картавых — бывший депутат Харьковского горсовета от ПР, прославившийся тем, что стал первым в Украине депутатом местных советов, у которого были отобраны депутатские полномочия по инициативе родной парторганизации (в лучших традициях украинского политического предательства, руку к этому тогда приложил лично В.Салыгин).

В.Данилов — бывший бригадир ОПГ «Салохи»; персонаж, известный в милицейских сводках под кличкой «Данила», а ныне Президент ФК «Харьков» и нардеп-БЮТовец. С ним «Димона» связывают не только незабываемое криминальное прошлое, но и вопросы кадровой политики. По словам источников в местной милиции, совместными усилиями этих двух «уважаемых людей» сегодня решается вопрос о снятии с занимаемой должности нынешнего начальника УВД области и назначении на его место «карманного» генерала Слипченко.

Оперативное дело

В криминальном мире Шенцев известен как «Димон».

В конце 80-х годов Шенцев был близок к Новодомовской ОПГ г. Харькова «Спезики», которой руководили криминальные авторитеты «Ниц» (Владимир Ниц) и «Кабатя» (Виктор Долгих). Хотя активного участия в преступной деятельности ОПГ Шенцев не принимал, а старался, используя членов группировки, организовать свой личный бизнес путем постановки под контроль успешных бизнесменов.

В 1993—1994 годах Шенцев стал доверенным лицом Михаила Алексеева, который под «крышей» одного из российских преступных сообществ организовал игровой бизнес в разных регионах СНГ. «Смотрящим» по Харькову Алексеев поставил Шенцева, завез в Харьков игровые автоматы, которые были расставлены в посещаемых харьковчанами местах, в частности — в гостинице «Мир». Развивая игровой бизнес, Шенцев очень близко сошелся с 1-м зампрокурора г.Харькова (на тот момент) С.Стороженко, который, в свою очередь, рекомендовал Дмитрию Шенцеву назначить начальником службы безопасности «его» игрового бизнеса бывшего работника КГБ Юрия Леонидовича Васильева.

Также в распоряжении (и на «кормлении») Шенцева была группа бойцов из ОПГ «Спезики» под руководством криминального авторитета Вячеслава Арутюнова, 1966 г.р., по кличке «Ара», который, в свою очередь, был правой рукой убитого криминального авторитета «Пули», а также ближайшей связью преступного авторитета Бодапростого (кличка «Испанец»).

Заработав в игровом бизнесе значительный капитал, Д.Шенцев купил дом в Будапеште, где занимался бизнесом совместно с членами группировки Севы Могилевича, а именно с его ближайшей связью Михаилом Гириным (в настоящее время находится в международном розыске). Почувствовав свою силу, решил обособить от «московских» харьковскую «ветвь» налаженного ими игрового бизнеса путем физического разрешения конфликта с представителями М.Алексеева. В «разборках» получил ранение упомянутый В. Арутюнов. Зато Д. Шенцев стал единственным хозяином игрового бизнеса в Харькове, так и не рассчитавшись с «москвичами».

Шенцев-вымогатель

Еще в 1995-м году в отношении Д.Шенцева было возбуждено уголовное дело № 185024 по факту вымогательства, по признакам ст. 144 ч. 3 УК Украины. Д. Шенцев был задержан по подозрению в совершении вымогательства на 3-е суток, однако затем был освобожден, после чего скрылся. 4 августа 1995 года он был объявлен в розыск (чтобы нас не обвинили в голословии — розыскное дело № 675304). Однако в дальнейшем, благодаря вмешательству С.Стороженко и генерал-лейтенанта милиции В. Музыки, розыск был прекращен (23.01.1996г.), а уголовное дело – закрыто.

Используя своё возросшее влияние в г.Харькове, Шенцев вошел в доверительно-дружеские отношения с С.Кушнаревым — с братом Евгения Кушнарева, на тот момент главы администрации президента Украины, что дало возможность впоследствии стать близким человеком Евгения Петровича Кушнарева. Когда Кушнарев был назначен губернатором Харьковской области, то в руки Шенцева попал рынок «черного нала». К 2005 году Шенцев стал самым близким человеком Кушнарева, на котором замыкались нелегальные денежные потоки. А еще именно Шенцев был организатором безопасности губернатора. В разрешении конфликтных ситуаций использовал бойцов из все той же ОПГ «Спезики».

Именно по рекомендации Д.Шенцева личным охранником Евгения Кушнарева стал И.Бударный, который в настоящее время является основным фигурантом в деле о взрыве (имитации взрыва или неудачном покушении?) в офисе Е.Кушнарева в 2006 году. В период событий Оранжевой революции Шенцев организовывал физическую охрану Кушнарева. Усердие Шенцева не осталось без благодарности: благодаря Кушнареву в 2006-м Шенцев стал народным депутатом от Партии регионов.

Убийство на охоте сделало карьеру

По сведениям источников «Украины криминальной» в правоохранительных органах Харькова, Д.Шенцев в начале-средине 90-х был активным участником криминальных процессов в городе и являлся лидером одной из ОПГ Харькова. В сфере интересов «группы Шенцева» — вымогательства, выбивание долгов, рэкет, «крышевание» криминального и полукриминального бизнеса и прочий стандартный набор среднестатистического харьковского «братка». Сама группировка не была достаточно крупной и влиятельной, чтобы вступать в силовую конкуренцию с более сильными местными ОПГ. Однако возможностей и связей Д.Шенцева было целиком достаточно для того, чтобы стать эдаким помощником по особым поручениям губернатора Харьковской области Е.Кушнарева.

Знакомство Дмитрия Шенцева с Евгением Кушнаревым стало роковым в жизни последнего (именно от рук помощника Д.Шенцева – Дмитрия Завального – Е.Кушнарев погиб несколько лет спустя на трагической «Изюмской охоте») и этапным событием в судьбе первого — так началась публичная карьера и эволюция Д.Шенцева: от «братка» — к политику.

Сначала Е.Кушнарев замкнул на Д.Шенцева решение собственных «хозяйственных вопросов» и обеспечение личной безопасности. Затем дал место в собственном политическом проекте – партии «Новая демократия». Позже «прописал» в список Партии регионов на выборах 2006 года. А в последствии сделал негласным уполномоченным лицом при решении собственных экономических вопросов на харьковском и республиканском уровнях.

По информации, растиражированной рядом СМИ, роковой выстрел на охоте в январе 2007 года, оборвавший жизнь Евгения Кушнарева, был совершен не Д.Завальным (на момент происшествия официально числился помощником народного депутата Шенцева), как указывается в официальной версии по уголовному делу, а самим Шенцевым, вину которого Завальный якобы взял на себя за крупное вознаграждение (кстати, Д.Завальный является мастером спорта по стрельбе и опытным охотником).

Но сопоставление таких фактов как убийство на охоте и то, что с 2007 года Шенцев стал народным депутатом Украины VI от ПР (№141 в списке), заместителем главы Комитета ВР по вопросам законодательного обеспечения правоохранительной деятельности, а в 2010 году был избран заместителем лидера Партии регионов по организации работы в регионах, еще более подкрепляет активное участие Шенцева в преступлении.

Схема Шенцева

«Схема Шенцева», которую, якобы благословило высшее партийное руководство: на место А.Кривцова будет водружен М.Добкин, на место В.Салыгина – Д.Шенцев, а на место Г.Кернеса, больше известного харьковчанам как «Гепа» — С.Кушнарев (брат Евгения Кушнарева и нынешний глава фракции «регионалов» в горсовете) успешно сработала. Одним из залогов успеха в реализации этих замыслов, вероятно, являются крестины в Иерусалиме сына Шенцева, крестным отцом которого стал мэр Харькова Михаил Добкин (он же – герой блокбастера «Обращения к харьковчанам»; режиссер-постановщик – «Кернес-«Гепа»).

Бизнес-досье

Именно благодаря Е.Кушнареву Д.Шенцев стал одним из крупнейших землевладельцев Харьковской области.

Д.Шенцев является учредителем ряда коммерческих предприятий:

Харьковское областное охотничье хозяйство «Лисомир».

ООО «Фортуна ЛТД» (азартные игры и игры на деньги; часть в уставном фонде 1 млн. 170 тыс. грн.).

Боровское охотничье рыбное хозяйство «Хантер», ООО «Производственно-строительное предприятие «Гали» (сдача в найм собственной и государственной недвижимости; часть в уставном фонде 750 тыс. грн.).

ООО «Ново» (азартные игры и игры на деньги; часть в уставном фонде 1 млн. 571 тыс. 127 грн.).

ООО «Бирюк» (охота, ловля и разведение дичи; часть в уставном фонде 99 тыс. грн.).

Харьковская областная общественная организация «Харьковский фонд диких животных». ООО «Харьковский конный завод» (разведение коз, овец, лошадей; часть в уставном фонде 1 млн. 121 тыс.383 грн.) и др.

Имеет поместье в Старом Салтове, с выходом к открытому водоему, где содержит дорогостоящих лошадей.

Значительная часть имущества Д. Шенцева оформлена на жену Шенцева – Нону Анатольевну. Н.Шенцева является учредителем следующих предприятий:

АО «Международный центр таеквон-до «Укрсиб профи» (часть в уставном фонде 20 тыс. грн.).
ООО «Пассаж-эксклюзив».
ООО производственно-строительное предприятие «Гали» (часть в уставном фонде 750 тыс. грн.).
ООО «Фортуна-сервис» (часть в уставном фонде 144 тыс. грн.).
ООО «Ново» (часть в уставном фонде 316 тыс. 623 грн.).
ООО «Фортуна ЛТД».
ООО «Международная страховая компания» и др.

Звания, чины, регалии

Заместитель председателя Комитета Верховной Рады Украины по вопросам законодательного обеспечения правоохранительной деятельности

 

 

 

Анастасия Марценюк, Национальное бюро расследований Украины


 

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Дмитрий Шенцев. Автобиография, досье и компромат

Регіонали Омельченко і Борт на засіданні Ради розглядали дівчат на сайті знайомств. 3 фото

Опубликовано: Березень 22nd, 2013

Народні депутати від партії регіонів Валерій Омельченко і Віталій Борт у Верховній Раді під час розгляду питання про призначення виборів мера Києва розглядали дівчат на сайті знайомств, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Мобільний телефон народні обранці старанно прикривали журналом «Український тиждень» зі статтею про економічні реформи.

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , Коментарі Вимкнено до Регіонали Омельченко і Борт на засіданні Ради розглядали дівчат на сайті знайомств. 3 фото

Бахтеєва кнопкодавить за себе, Колеснікова та Скубашевського. 2 фото

Опубликовано: Березень 20th, 2013

Журналісти зафіксували порушення під час голосування у Верховній Раді 19 березня 2013 року, повідомляє sprotiv.org.

 

 

Тетяна Бахтеєва (Партія регіонів) голосує за себе та регіонала Бориса Колеснікова.

 

 

Тетяна Бахтеєва (Партія регіонів) голосує за себе та Станіслава Скубашевського (Партія регіонів).

До речі, через «кнопкодавів-регіоналів» у Раді 19 березня протягом засідання тричі переголосовували питання.

Нагадаємо, що 1 березня 2013 року, президент Віктор Янукович підписав зміни до регламенту, які стосуються персонального голосування депутатів.

Згідно зі змінами, у разі виявлення на пленарному засіданні народним депутатом факту порушення вимог щодо особистого голосування шляхом голосування за іншого нардепа розгляд питання порядку денного на його вимогу зупиняється.

 

Рубрики Бахтеєва Тетяна Теги: , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Бахтеєва кнопкодавить за себе, Колеснікова та Скубашевського. 2 фото

Агрохолдингу Бахматюка отказали в ликвидности

Опубликовано: Березень 19th, 2013

Агрохолдинг Ukrlandfarming, принадлежащий бизнесмену Олегу Бахматюку, решил выпустить еврооблигации на сумму $500 млн. Об этом говорится в сообщении рейтингового агентства Standard&Poor’s, присвоившего самой компании и планируемому выпуску предварительный рейтинг B- , сообщает bankisk.info.

Агентство отмечает, что Ukrlandfarming подвержен высоким страновым рискам, связанным с ведением деятельности в Украине, и реализует стратегию агрессивного роста. При этом уровень ликвидности компании S&P оценивает как «менее чем достаточный». Агентство подчеркивает, что негативный прогноз по рейтингу отражает вероятность его понижения, если показатели ликвидности Ukrlandfarming ухудшатся в связи с чрезмерным расширением бизнеса на фоне недостаточно эффективного корпоративного управления и большого числа сделок со связанными сторонами.

Напомним, в структуру Ukrlandfarming входит 111 горизонтальных хранилищ для зерна, 6 семенных заводов, 19 птицефабрик, 9 ферм по выращиванию кур-несушек, 3 репродуктора, 3 селекционных хозяйства, 6 комбикормовых заводов, 3 склада длительного хранения, завод по производству яичных продуктов «Имперово Фудс», 6 сахарных заводов, 19 мясокомбинатов и 2 завода по производству кожи. Ukrlandfarming располагает крупнейшим в Укране земельным банком в размере более полумиллиарда гектаров.

Владелец холдинга Олег Бахматюк входит в число богатейших украинцев. Кроме агробизнеса, он также занимается банковским делом, контролируя банки VAB банк и «Финансовая инициатива».

Рубрики Бахматюк Олег Теги: , , , , , , , , , Коментарів немає

Министр Присяжнюк взятки с зернотрейдеров переводит в оффшоры

Опубликовано: Березень 18th, 2013

Отечественные и иностранные зернотрейдеры ежегодно переводят на оффшорные счета миллионы долларов. Организовывает эти платежи Госинспекция сельского хозяйства под руководством Николая Вашешникова. Кому принадлежат эти счета? Естественно, тому кто поставил Вашешникова на должность, то есть – министру Присяжнюку. Кто не знает Госинспекцию сельского хозяйства? На сегодняшний день ее уже знают все. Откуда такая популярность в столь юном возрасте?! А без нее украинским и иностранным зернотрейдерам не вывезти из страны и тонны зерна.

Казалось бы, вот и отлично! Государственная структура стоит на страже интересов государства. Но по факту оказывается, что Госсельхозинспекция стоит на страже интересов не государства, а вполне конкретных людей.

С приходом к руководству Госинспекции сельского хозяйства господина Вашешникова мир вокруг нее преобразился, засиял новыми красками. Он сумел сделать то, о чем многие могут только мечтать – превратил госструктуру в орудие личного заработка.

Для этого было организовано ряд компаний, которые в приказном порядке оказывают зернотрейдерам дополнительные услуги. «Югас», «Лаад», «Укрэкотранзит» — это далеко не полный их список. Схема работает так: сотрудники Госинспекции на местах сообщают трейдерам о том, с какой именно компанией необходимо подписать договор. Именно на основании этого соглашения и осуществляется платеж на оффшорный счет.

В случае если трейдер отказывается  перечислять кругленькую сумму, государственная инспекция не дает соответствующую телефонограмму на портовый терминал с разрешением начать загрузку судна, либо по факту его загрузки не выдает сертификат качества. Учитывая, что трейдеры могут понести более значительные потери из-за простоя судов и невыполнение экспортных контрактов, они играют по правилам «рэкетиров».  Доллар с тонны — это приблизительная такса. Для справки: в сезон Украина экспортирует более 20 млн. тонн зерновых.

Вашешников фактически отдал Госинспекцию в руки коммерсантов. Некий Сергей Петрович Киселев, гордо называя себя советником председателя Госинспекции сельского хозяйства Украины,  управляет процессом обдирания зернотрейдеров, сидя в частном офисе на Софиевской площади.

Но если председатель Госинспекции сельского хозяйства безмолвный кассир, который превратил госструктуру в супермаркет, то министру аграрной политики грех закрывать глаза на этот беспредел! Почему Присяжнюк до сих пор не пожелал разобраться в сложившейся ситуации? Только в его силах навести порядок в Государственной инспекции сельского хозяйства Украины и  прикрыть фирмы, которые, паразитируя на теле Госинспекции, обворовывают украинских зернотрейдеров и наше государство. Но, надо полагать, что Присяжнюк в первую очередь и обогащается за счет поборов Вашешникова.

Если будет необходимо, то авторы готовы обнародовать все счета офшоров, фамилии людей, которые стоят за этими финансовыми махинациями. Достаточно информации и для того, чтобы доказать их связь с господином Вашешниковым. А там, поди знай, куда приведет эта ниточка…

 

Илья Резаков, Национальное бюро расследований Украины

 

Рубрики Присяжнюк Николай Теги: , , , , , , , , , , , , , Коментарів немає

Цыплаков не просто «Цыпа»

Опубликовано: Березень 18th, 2013

Благодаря Нестору Ивановичу Шуфричу, искренне обидевшемуся, что вчерашние друзья-регионалы «отжали» у него «Нефтегаздобычу», мы смогли рассмотреть еще одну макеевскую физиономию из «ближнего круга» сыновей Виктора Януковича. А именно, человека, которого в разное время в Донецке звали то «Цыпой», то «Русей», и который сейчас по нелепой прихоти судьбы из банального гопника превратился в миллионера и «лицо приближенное» если не к «императору», то к «принцу».

Забавно, что посадить Цыплакова собирались еще в сентябре 2005 года, когда он трудился банкиром у Юры Енакиевского в «Югкомбанке» и «Укриндексбанке», но тогда Цыплакову удалось банально откупиться за ничтожные 60 тысяч долларов. А прошло совсем немного времени и «Цыпа» уже заимел личный самолет стоимость в 60 милллионов долларов. Если не врет, конечно.

Впрочем, нельзя не сказать о том, что «Цыпа» умеет учиться. Потому что проделал путь от макеевского гопника и «бригадного» у водочника Климца до матерого «конвертатора», а теперь и рейдера он в рекордно короткий срок.

Кстати, в банковской сфере у «Цыпы» остались весьма интересные люди. К примеру некто по кличке «Цупа».

«Цыпа» и Цупор

Нацбанк утвердил Ивана Цупора в должности Председателя Правления «ПИВДЕНКОМБАНКА» Согласно решению Комиссии Национального банка Украины по вопросам надзора и регулирования деятельности банков от 25.05.12, Цупор Иван Иванович согласован на должность Председателя Правления ПАО «КБ «ПИВДЕНКОМБАНК». Общий опыт работы Ивана Цупора в банковской сфере составляет более 30 лет, из которых 13 последних лет он проработал на руководящих должностях в АБ «Укргазбанк», «Экспортно-импортном банке”,”Проминвестбанке”, банк «Киев» и др. Более 10 банков за 13 лет. Частенько не правда ли? Если обратим внимание, половина банков государственные или стали государственными в результате деятельности — «убийцы» банков — Вани Цупора. Основное изобретние ВВЦ — схема плучение дешовых денег их гос бюджета, путем подкупа и взяток должностных лиц и руководящих гос чиновников. Как пример, в настоящее время Цупор вошел в преступный сговор с руководителем исполнительной дирекции Фонда социального страхования по временной утрате работоспособности Украины — Бондарем Олегом Васильевичем, который банчит бюджетными денежными средствами, как своими личными, с целью получения тендера на размещения дешевых денег в своем и связанных с ним банках. При этом дальнейшая судьба гос средств очень туманна, ведь не для кого не секрет, что «Южкомбанк» является крупнейшим в Украине «конвертационным» центром. Классическая схема хищения финансов в наше время выглядит следующим образом: преступник мошенническим путем договаривается с фин учреждением о получении кредита, подделывает требуемые документы, дает взятку будущему «терпиле», получает желаемое и обналичивает через площадку «конвертационного» центра. Не правда ли очень схожая ситуация? Единственное отличие в настоящем примере, кредит берет не мошенник через подставных лиц, а непосредствено «конвертатор» Зачем платить больше? За годы преступной деятельности Ванек, приобрел не малый опыт в этих вопросах, опитимизация затрат — это его главная фишка! Чтоб дойти до уровня сенсея-мошенника пришлось погубить не один банк, но об этом в другой раз.

Кроме того, у «Цыпы» есть братец Сергей, который умудрился выжить с земли даже закарпатских гуцулов.

Скандал вокруг Писаного камня происходил в прошлом году.

«Про бажання донецьких «інвесторів» заволодіти туристичною перлиною Карпат — Писаним каменем жителі села Буковець дізналися у травні цього року. На сході селян гуцули одностайно виступили проти оренди легендарної скелі. У той час місцеві мешканці також дізналися, що підприємці з Донецька, які претендували на Писаний камінь, вже купили неподалік чотири гектари землі і на цьому зупинятися не збираються. При цьому несподівано і дуже на руку донеччанам Верховинська районна прокуратура звернулася до суду, вимагаючи визнати недійсними державні акти на землю власників чотирьох сусідніх ділянок. Після кількох публікацій у «ГК» («Хто зазіхнув на Писаний камінь» в №19 від 12 травня, «Війна за камінь» в №22 від 2 червня) депутати Івано-Франківської обласної ради створили тимчасову комісію, яка взялася вивчати земельний конфлікт навколо Писаного каменя. У неділю, 24 липня, на черговому сході селян у Буківці про роботу комісії доповів її голова Ігор Шумега”.

Сходка крестьян

Крім депутатів обласної ради, які вже понад місяць вивчають ситуацію навколо Писаного каменя, на збори селян з’явилися і представники районного керівництва. Голова Верховинської райдержадміністрації Василь Гондурак запевнив, що про цей земельний конфлікт дізнався з преси та від голови сільської ради. Загалом селян зібрали, щоб повідомити, що позовні заяви щодо скасування державних актів на право приватної власності на землю Верховинський районний суд залишив без розгляду. «Суд виніс рішення на користь громади села Буковець. Я думаю, все стало на свої місця», — зазначив Гондурак. Однак депутат сільради Іван Соколовський нагадав, що судовий позов адміністрація підтримала. Оскільки позивачем був «прокурор Верховинського району в інтересах держави в особі Верховинської районної державної адміністрації». Проте голова РДА продовжував виправдовуватися: «Позивачем була не адміністрація… Я не збираюся щось доказувати. Факти говорять за своє».

Голова тимчасової комісії обласної ради Ігор Шумега підтвердив, що судова справа закрита, оскільки райдержадміністрація «на пропозицію прокуратури» відмовилася підтримати судовий позов щодо скасування державних актів на право користування землею. Шумега підтвердив припущення селян, що на територію біля Писаного каменя зазіхнули «не прості» люди. «Комісія виходила на місце. Там вже є вертолітний майданчик, електропідстанція. Ви собі уявіть, скільки вам треба буде ходити, скільки працювати, щоб у себе на подвір’ї, для своєї пилорами поставити електропідстанцію», — поділився враженнями голова комісії.

Депутатів обласної ради також здивувала мотивація судового позову — невстановлені межі сіл. «Я вам скажу, що меж між населеними пунктами в сільській місцевості немає майже ніде», — повідомив Шумега. При цьому він припустив, що, відмінивши один земельний акт, можна відмінити й інші. Адже нема гарантії, що землевласники з Донецька не захочуть «розширятися». Депутат запевнив, що комісія обласної ради дійсно перейнялася проблемою буківчан і готова розглянути всі їхні скарги.

Перекрили воду

Зі скаргами селяни не забарилися. «Діти пішли на Писаний камінь по афини (чорниці — ред.), хотіли набрати води, але їх злякав собака», — розповів один із мешканців села. Гора Копілаш, на якій знаходиться Писаний камінь, густо вкрита чорницями. Збір ягід у літню пору є вагомим заробітком для багатьох гуцулів. Виявилося, що єдине джерело, де брали воду відвідувачі Писаного каменя, знаходиться на ділянці, яку придбали донецькі. Схвильовані мешканці навперебій розповідали, що біля джерела, де раніше набирали воду, тепер прив’язаний собака, який нікого до нього не підпускає. Крім того, селяни розповіли, що на їхні намагання напитися води попри пса, з’явилися охоронці, які їм у цьому перешкодили. Тепер охочим відвідати Писаний камінь доводиться шукати питну воду у радіусі декількох кілометрів. Гуцули вважають, що не дати води навіть найлютішому ворогові є великим гріхом. Втім гріха донеччани, схоже, не бояться. Наразі місцева влада пообіцяла домовитися з ними і зробити водогін від джерела, яким вивести воду за межі їхньої земельної ділянки.

Тим часом не вгамовується районна прокуратура. Після того, як райдержадміністрація відмовилася підтримувати судовий позов про скасування державних актів на землю, прокурор Верховинського району Дмитро Медведчук звернувся з листом до голови сільради Мирослава Матаржука з проханням підтримати позов прокуратури щодо визнання недійсними державних актів на право власності землею. Однак тепер прокурор вимагає розширити список відповідачів у суді. Окрім чотирьох земельних актів, які вже суд відмовився скасувати, тепер прокуратура вимагає визнати недійсними ще три. Серед них, щоправда, й акт на землю Сергія Циплакова з Донецька, який за документами є власником скандальної ділянки під Писаним каменем.

У селі говорять, що після гучного розголосу цієї справи прокурори хочуть розширити кількість відповідачів у суді тільки для замилювання очей. Як би там не було, сесія Буковецької сільської ради прохання прокуратури відхилила.

«ГК»

 

Но вернемся к «Цыпе», его смешной биографии и недавнего сканадала вокруг «Нефтегазодобычи».

Апрель месяц 2012 года, казалось бы, уже не сулил никаких сюрпризов для сотрудников «Нефтегаздобычи» – дела шли своим чередом, судьба их коллеги оставалась неизвестной, пока в один прекрасный день не выяснилось, что офис охраняют незнакомые лица спортивного телосложения, а по коридорам офиса расшагивает новый владелец. Старый, угодливо извиваясь, демонстрировал свежеиспеченному хозяину не столько свою крутизну, сколько желание быть полезным. Подозрения, двухмесячной давности оправдались – неизвестно каким образом владельцем фирмы стал молодой человек с «донецкой» пропиской, со смешной фамилией Цыплаков. Готов поспорить, что в киевской среде он малоизвестен. В то же время, подавляющее большинство донецких бизнесменов более чем хорошо осведомлены о его персоне.

Тогда Руслан Петрович был более известен как «Русик», в статусе подручного легендарного водочного барона Павла Климца. В те лихие года проблемами платежеспособности никто особо не заморачивался, тем более в Донбассе, с контрагентами поступали жестко, а с должниками – тем более. Тогда, под началом Цыплакова работала группа ребят в спортивных костюмах, решавших сложные вопросы без долгих и нудных судебных разбирательств. Действительно, зачем и кому нужна волокита, если несговорчивого «клиента» можно похитить и посадить «на подвал», где ему будет удобно поработать и с документами и оформить все «должным образом» с лояльным нотариусом. Доказав свою результативность, Руслан Цыплаков получил «повышение» – его поставили прикрывать конвертационный центр, обслуживающий водочную империю Олимпа.

Как известно, Донбасс – порожняк не гонит, а теневики уровня Климца не любят быть зависимыми от кого бы то ни было, поэтому, Цыплакову была поручена еще более ответственная задача – сформировать «площадку». Что было и сделано, на базе банка с днепропетровской пропиской, которым и стал КБ «Южкомбанк». Не останавливаясь на достигнутом, была предпринята попытка поглотить еще один, сугубо «конвертный» банк – АКБ «Автокразбанк». История банкира Леонида Кириченко, которого встретил в подъезде своего дома неизвестный, после чего нанес единственный удар ножом в печень, и исчез, не забрав ни дорогих швейцарских часов, ни бумажника с валютой – была весьма наглядным уроком для тех, кто не понимал, с кем он имеет дело.

Ответственности Цыплаков не боялся – начальником безопасности в Южкомбанке трудился заслуженный борец с конвертационными центрами отдела «К» УСБУ Донецкой области — Илья Разаренов, со стороны милиции его прикрывал высокопоставленный сотрудник донецкого угрозыска Александр Худяк. К слову сказать, именно Худяк возглавлял операции по похищению людей, вымогательстве и пытках. Ему, как менту – не представляло особого труда организовать заход к жертве, вызвать её на встречу, после чего человек на некоторое время исчезал. Если же родственники писали заявление в милицию – то оно попадало на рассмотрение к тому же Худяку, который и организовывал мероприятия по раскрытию преступления. Удачно, что и говорить.

Плохая компания

Еще более удивительным образом Цыплаков «засветился» с нигерийцем Инносентом Эзумой. А дело было так. Нигерия – страна далекая, но с природными ресурсами у неё дела обстоят просто великолепно. Дело – за инвесторами. В компании, являющейся резидентной в Нигерии — FSO Nigerian Limited — соучредителями были Игорь Деревлев (75% — Украина) и Инносент Эзума (25% — Нигерия). Именно с 2005 года эта компания совместно с одной из ведущих украинских финансово-промышленных групп, от лица которой выступала аффилированная с ней нидерландская компания, и создала Zuma Steel West Africa Limited — с целью производства стального проката. Причем Эзума был назначен директором этого предприятия. Уже в конце 2006 года эта украинская группа, которая в итоге стала контролировать 75% акций Zuma Steel West Africa Limited, из-за дефицита сырья отказалась от планов развития сталепрокатного производства в Нигерии, предложив FSO Nigerian Limited выкупить ее долю. Ввиду этого Эзума попросил Деревлева подыскать потенциальных украинских инвесторов, желающих вложить средства в это предприятие. Таким инвестором Деревлев предложил своего знакомого Руслана Цыплакова. С ним-то и планировалось создать новую фирму, которая выкупила бы долю указанной украинской финансово-промышленной группы.

Однако сам Цыплаков выставил ряд условий. Во-первых, он должен был стать новым директором совместной компании. Во-вторых, FSO Nigerian Limited должна была передать в новую компанию лицензию на добычу полезных ископаемых в Нигерии, которую она ранее выкупила у Zuma Steel West Africa Limited. Наконец, от Эзумы потребовали, чтобы его доля была оформлена на Эзуму как на физическое лицо. С этим последний никак не согласился, ввиду юридических особенностей (в случае физического устранения на его долю как физлица смогли бы претендовать партнеры, а так его компания остается под контролем его прямых наследников).

Все возражения нигерийца Цыплаковым не принимались. Более того, он заявил, что сможет заставить Эзуму продать свою долю. Если и тогда нигериец откажется, то Цыплаков сможет выкупить долю у украинской группы в Zuma Steel West Africa Limited без его участия и посредством решений судов вернуть ей лицензию на добычу полезных ископаемых. Наконец, Цыплаков, по словам Эзумы, заявил, что может вообще «устранить» его как препятствие на пути к добыче африканских полезных ископаемых. При этом Деревлев все это время поддерживал позицию Цыплакова, также угрожая африканцу.

Захватывающие эпизоды этого конфликта развернулись и в Африке. Сотрудники Zuma Steel West Africa Limited сообщили 7 ноября 2007 года Эзуме, что украинские рейдеры из группы Цыплакова пытались захватить эту африканскую компанию, прикрываясь поддельным распоряжением украинской финансово-промышленной группы, имеющей в ней 75% долю, об отстранении Эзумы с должности директора. Впрочем, опытка такой «революции» провалилась — в дело вмешались нигерийская полиция. Провести захват через местные нигерийские суды у Цыплакова тоже не вышло.

Поэтому, вопрос попытались решить обычным путем, «по-донецки». Первое покушение на нигерийца произошло 23 октября 2007 года, когда в офисе фирмы Эзумы в Киевском районе Донецка двое нападавших сильно избили бизнесмена. Через три дня, 26 октября уже трое нападавших избили Эзуму — на территории учреждения здравоохранения в донецком Куйбышевском районе. Более того, тогда прозвучали и выстрелы из автоматического оружия. Как и в первый раз, Инносент смог отбиться, хотя снова не без посторонней помощи — выручили сотрудники «Титана». Это дело, как и многие другие – кончилось прогнозируемо – ничем.

К слову сказать, откуда на «Нефтегаздобыче» взялся Цыплаков, как у него оказался контрольный пакет акций и почему Нестор Шуфрич представляет его как полномочного представителя Семьи – ответить не мог никто. Да и кому нужно ввязываться в эти разборки? Раз Семья зашла – значит так тому и быть. Уж тем более, что в представители оной последнее время наращивает обороты с потрясающей эффективностью, которая оранжевым в 2005-м году даже не снилась. Ну а явление «эффективного менеджера» новой донецкой формации, который в начале 2012 года внезапно озаботился столь перспективным направлением и даже приобрел нефтегазодобывающую компанию – расставило все на свои места.

Действительно, Руслан Петрович Цыплаков, банкир с криминальной биографией (весьма свойственной представителям славного шахтерского края), весьма близок к сыну Президента Украины – Виктору Януковичу-младшему, с которым участвует в ралли-рейдах и занимают должности в президиуме Автомобильной федерации Украины. К слову сказать, «Нефтегаздобыча», подобно Южкомбанку, владельцем которого является Цыплаков, также неоднократно выступала в роли «площадки» – конвертационного центра. Так что управлять этим бизнесом для Руслана Петровича не составит особого труда — благо, опыт имеется, а с нефтегазовым направлением – Нестор Иванович поможет.

Разумеется, возникает резонный вопрос: случайно или неслучайно Нестор Шуфрич оказался в «младших партнерах» Цыплакова. Стал ли он очередной «жертвой» набравшей обороты Семьи или же напротив, выступил в роли инициатора появления в бизнесе высоких покровителей?

Верным оказалось второе предположение. Шуфрич, потерявший в ходе бесчисленных скандалов политический вес, умудрившийся рассориться с Сергеем Левочкиным решил расплатиться за возвращение в большую политику газовым предприятием. При этом, такие мелочи, как необходимость согласования подобных действий с другими партнерами, в его планы не входили. Единственным, кто серьезно мог помешать планам Нестора Ивановича, был его же протеже Олег Семинский — являвшийся миноритарным акционером компании. Но стоило ему исчезнуть — тут же предприятие, с подачи Нестора Шуфрича, оказалось в руках нового «донецкого» владельца.

Возникает резонный вопрос — это судьба Семинского, а также принадлежащих ему акций. Не поменяли ли они, за время его вынужденного отсутствия, своего хозяина? Да и сам Семинский – это не тот человек, что может просто «потеряться». Уверен — рано или поздно, но механизм сделки по «Нефтегаздобыче» станет явным (как, например это было с таинственной приватизацией комбината Ильича). А вместе с ним и подробности этого похищения.

Удар по президенту

Самое интересное заключается в том, что весь негатив от этой ситуации ляжет не столько на Нестора Шуфрича и Руслана Цыплаковым, а на … Виктора Януковича-младшего. Которого и выставят инициатором рейдерской схемы захвата нефтедобывающего предприятия. Собственно, это уже и так происходит. Ведь Шуфрич уже успел проинформировать всех заинтересованных лиц, что в его бизнес зашла Семья и он теперь под ними. Тем самым, Шуфрич демонстрирует всем, что он снова «в обойме».

Для сторонников Януковича вся данная ситуация – яркий пример того, что не стоит сильно уповать на милость там, где ее нет, и не будет. Понравится ваш бизнес — отберут. Любыми средствами. Не останавливаясь ни перед чем. Причем, обыватель и разбираться не будет — насколько эта ситуация соответствует действительности и действительно ли причастен ли к этому сын Президента.

Цена, которую Шуфричу пришлось заплатить за право быть рядом с Семьей – очень высока, но Нестор Иванович платил ее с улыбкой. Почему так? Неужели он верил, что есть вероятность, будто бы все поменялось и его больше не кинут? Как это ни смешно звучит, но, похоже, что верил. И зря. Кинули Нестора, кинули. Потому что бандиты, потому что донецкие. И теперь уже вряд ли ему помогут любые публикации.

(продолжение следует)

 

Игорь Кривой, «ОРД», «Национальное бюро расследований Украины»

 

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарів немає

Комунiсти + Медведчук + ВО Свобода

Опубликовано: Березень 17th, 2013

Що робить абсолютно рiзних полiтикiв спiльниками?

Ще донедавна видавалось, що Україна вiчно буде залежною вiд поставок газу з Росiї. Але успiхи американцiв у видобутку нетрадицiйного газу дали нам надiю. Цей газ називають сланцевим, а початок його видобутку — початком “сланцевої” революцiї у свiтi.

Сьогоднi в США добувають уже понад 50 мiльярдiв кубiчних метрiв такого газу, а в найближчi роки збiльшать видобуток до 400 мiльярдiв “кубiв”.

Мiсць, де залягає сланцевий газ, у свiтi не так вже i багато. Але нам пощастило: i на сходi, i на заходi України знайдено багатi поклади цього газу. Британсько-нiдерландська компанiя “Shell” та американська “Chevron” погодились дати величезнi грошi, аби почати видобуток газу на нашiй територiї.

Ось, здавалось, i кiнець монополiї росiян, прощавай, “Газпром”. Але раптом з’ясувалось, що не всiх у країнi влаштовує такий поворот. Проти виступили комунiсти, якi завжди вели проросiйську полiтику. Проти виступив громадський рух Медведчука, кума росiйського президента. I — проти виступає “Свобода” Тягнибока!

Озвучуванi ними аргументи настiльки схожi, що мимоволi складається враження про скоординований характер їхнiх дiй. Дуже схожi i методи: на сходi Медведчук виводить на протести школярiв, i на заходi минулого тижня “Свобода” вдалась до такого ж прийому.

Цiкаво, що активiзацiя цих театралiзованих протестiв збiгається з посиленням панiки, яка охоплює росiян. 5 лютого 2013 року, Мюнхен. Мiнiстр енергетики Росiї Олександр Новак на весь свiт оголошує фактичне визнання Кремлем провалу його стратегiї на пiдкорення Європи за допомогою полiтики “газового зашморгу”.

“Феномен “сланцевої” революцiї iстотно змiнює баланс на свiтових енергетичних ринках, а новi технологiї видобутку сланцевого газу i нафти можуть набути широкого поширення у свiтi”, — заявив росiйський мiнiстр на 49-ій конференцiї з безпеки у Мюнхенi, що цього разу має промовисту назву “Геополiтичнi змiни в контекстi американської нафтогазової революцiї”.

А пiдстави для хвилювання у росiян неабиякi.

За оцiнкою колишнього директора ЦРУ Джона Дейча, початок видобутку сланцевого газу — найважливiша подiя в енергобiзнесi за останнi 50 рокiв. Її результатом стало надвиробництво газу й обвал цiн у Пiвнiчнiй Америцi та випередження Сполученими Штатами дотеперiшнього лiдера — Росiї — за обсягами видобутку газу.

Американськi мiжнародники переконанi: вiдхiд вiд домiнування у свiтi кiлькох енергетичних постачальникiв (на кшталт Росiї, Саудiвської Аравiї чи Венесуели) до самодостатностi країн (завдяки розробцi власних покладiв) обмежить використання енергетичного важеля в глобальнiй геополiтичнiй грi.

Неймовiрний успiх нової технологiї має наслiдком вiдповiдний опiр.

Наближене до попереднього президента Саркозi ядерне лобi Францiї (однiєї з кiлькох країн, де АЕС виробляють бiльшiсть електроенергiї) домоглося заборони на будь-якi роботи, що стосуються сланцю.

У Болгарiї, державi з найбiльш проросiйським полiтикумом у ЄС, парламент запровадив аналогiчну заборону з екологiчних мотивiв.

В Українi лiдер комунiстiв Петро Симоненко, здається, ще нiколи в життi так не переймався проблемами довкiлля, як цими днями.

“Розробка та видобуток транснацiональною корпорацiєю “Shell” сланцевого газу в Українi призведе до катастрофiчних наслiдкiв, — безапеляцiйно заявив перший секретар ЦК КПУ. — Пiд цей проект з обороту будуть виводити тисячi гектарiв землi… В цих регiонах спостерiгається значне техногенне навантаження на грунти та воду. У Донбасi взагалi гостро постає проблема водопостачання, а видобуток сланцевого газу взагалi знищить екологiю регiонiв”.

Кум росiйського президента Путiна Вiктор Медведчук, що очолює промосковський рух “Украинский выбор”, думає не тiльки про схiд, йому начебто болить i за галичан: “На територiї видобутку сланцевого газу псується екологiя, стає непридатним грунт…” “Ми забудемо про воду з-пiд крана чи з джерела! — кричав на мiтингу представник руху Медведчука Кудряшов. — Це може мати воiстину катастрофiчнi наслiдки: свiйськi тварини почнуть вимирати. Отруєнi м’ясо i риба потраплять до нас на стiл. Крiм того, газ i важкi метали будуть змiшуватися з водою — це загрожує пожежами та вибухами”.

Такi ж аргументи у своїй пропагандi використовує i “Свобода” Тягнибока. Найцiкавiше, що представники цiєї партiї розумiють, що кажуть неправду, тому намагаються навiть фiзично обмежити контакти представникiв захiдних компанiй iз населенням в тих областях, де мають певний вплив.

А в цей час країни, де вплив росiян обмежений, демонструють швидкий рух до своєї енергонезалежностi.

Наприклад, Польща провела комплекснi практичнi випробування з чiтким дотриманням технологiї, й екологи не зафiксували жодної шкiдливої змiни у грунтi, водоносних шарах та повiтрi. Пiсля того поляки й далi набурюють новi свердловини.

Найцiкавiше, що у країнi, яку називають вiтриною демократiї, США, де видобуток сланцевого газу зростає, нiхто не виступає проти цього. А хiба не тут, де екологiчнi органiзацiї чи не найсильнiшi у свiтi, мало б все навколо кипiти вiд народного обурення, якби видобуток такого газу дiйсно завдавав шкоди довкiллю? Але в США — тиша. Тут розумiють, що тiльки дурень переплачує за газ сусiдовi, якщо маєш його за безцiнь у себе пiд боком.

То що приховують полiтики вiд людей?

З’ясовуємо деталi нечуваної донедавна у нас технологiї та можливi наслiдки її застосування в Українi в авторитетного експерта з цiєї проблематики Михайла Гончара — директора енергетичних програм центру “НОМОС”, спiвавтора дослiдження “Нетрадицiйний газ: технологiчнi особливостi його видобутку та технологiї дискредитацiї”.

Якщо вмiєш, то маєш

— Насамперед з’ясуймо, що ж це за газ такий — сланцевий i чому ми досi його не видобували, якщо маємо немалi запаси?

— Для розумiння, чому такий газ не вмiли промислово видобувати давно, досить сказати, що газ ущiльнених порiд утримується в порах iз дiаметром у 20 000 разiв меншим за дiаметр людської волосини.

В iнфопросторi нинi поширене спрощене визначення всього нетрадицiйного газу як сланцевого. Насправдi ж iдеться про кiлька видiв нетрадицiйного газу. Згрубша природний газ, який використовує людина, можна вважати однаковим — i звичний нам досi газ, i сланцевий газ, i газ ущiльнених порiд, i метан вугiльних товщ, i “пiдводний” газ iз шельфу Чорного моря. Просто залягає вiн у рiзних геологiчних формацiях.

В Українi йдеться про сланцевий газ i газ ущiльнених порiд. Сланцевий газ залягає, власне, у сланцях — гiрських породах iз шаруватим розмiщенням мiнералiв. Газ у сланцевих породах не накопичений у якихось бiльш-менш помiтних природних резервуарах, а тiльки у крихiтних порах породи, мiнiатюрними “бульбашками”. Це — на заходi України.

Натомiсть на сходi (Юзiвська площа на Харкiвщинi й Донеччинi) британсько-нiдерландська компанiя “Shell” працюватиме з газом ущiльнених порiд. У цьому випадку йдеться про ущiльненi пiсковики.

— Що ж це за диво-технологiя, яка дозволяє людям видобувати недоступний газ?

— Основна технологiя видобування сланцевого газу й газу ущiльнених порiд — гiдророзрив пласта (ГРП). Його суть доволi проста. Бурять свердловину — вертикально-похилу для газу з ущiльнених порiд i вертикальну з переходом у горизонтальну — для сланцевого газу. Свердловину облаштовують, герметизують металевими трубами i бетоном. У неї подають рiдину. Нагнiтання цiєї рiдини триває кiлька дiб пiд високим тиском — 600 — 700 атмосфер, наприклад. Конкретний тиск визначають вiдповiдно до того, якої щiльностi пласти i на якiй глибинi треба розривати. Досягши певної критичної межi у витримуваннi цього тиску, пласт, врештi, розривається. У ньому утворюється багато мiкротрiщин завдовжки вiд кiлькох метрiв до, як максимум, кiлькохсот метрiв.

Склад технологiчної рiдини у рiзних компанiй дещо вiдрiзняється, але це несуттєво. Наприклад, одна компанiя запомповує у свердловину рiдину, в якiй 91% — це вода, 8% — пiсок i 1% — сумiш хiмiчних реагентiв, в iншої це спiввiдношення становить, вiдповiдно, 95%, 4,5% i 0,5%…

Далi ту технологiчну рiдину вiдпомповують зi свердловини, i там залишається тiльки пiсок, що не дає трiщинам знову зiмкнутися. Потiм уже починається процес видобутку газу, який iз цих трiщин видiляється.

— А без хiмiчних реагентiв обiйтися не можна?

— Нi, вони виконують кiлька функцiй: “змащують” породу для зменшення її тертя i випадання в мiкротрiщинах осаду, дезiнфiкують, не допускаючи розвитку там бактерiй, не дають проiржавiти трубам.

— Наскiльки добре сьогоднi вiдпрацьована ця технологiя?

— Технологiя не нова, її розробили у США ще 1947 року. Гiдророзрив уже досить давно застосовують на багатьох традицiйних родовищах нафти i газу в свiтi (у нас та в Росiї теж), якi вже виснажилися i потребують якогось форсування видобутку. Власне, для форсування видобутку нафти з давно експлуатованих традицiйних родовищ i придумали цю технологiю. А в 1980-х роках мiльярдер Джордж Мiтчел, власник однiєї з американських нафтогазовидобувних компанiй, i адаптував технологiю гiдророзриву для видобутку газу.

Вiдшлiфовування технологiй, часто методом проб i помилок, тривало з 1980-х до початку 2000-х, коли у США нарештi стали видобувати першi вiдчутнi в економiцi обсяги газу. Спочатку — мiльярди кубiчних метрiв газу на рiк. Далi ж, у мiру кiлькiсного набурювання нових свердловин, вони стали стрiмко зростати. Як наслiдок, Сполученi Штати, якi ще 3 — 4 роки тому були великим iмпортером газу, перестали закуповувати газ за кордоном. Мало того, на 2015 — 2016 роки вони розглядають уже проекти експорту цього газу.

Що це нам дає?

— Поза межами США ми належимо до пiонерiв задiяння цiєї технологiї чи до “останнiх з могiкан”?

— Логiчно, що найперше вона перейшла в сусiдню Канаду. А далi з рiзним ступенем успiху поширюється й на iнших континентах — у Європi це поки що Польща, i вiдтепер ми долучаємося до цього процесу. В Азiї цiєю проблематикою займається Китай, серйозно над цим працюють в Австралiї, Аргентинi, Пiвденно-африканськiй Республiцi. Власне, найближчого потужного прориву у видобутку нетрадицiйного газу чекають з цих країн — насамперед з Австралiї та Аргентини.

— Якщо взяти прогнозованi запаси нетрадицiйного газу для України, на скiльки рокiв нашого споживання їх може вистачити?

— Потенцiйнi ресурси газу ущiльнених порiд — вiд 2 до 8 трлн. кубометрiв. Сланцевого газу — вiд 5 до 8 трлн. кубометрiв. Метану вугiльних товщ — вiд 12 до 25 трлн. кубометрiв. Навiть якщо комерцiйнi запаси виявляться вiдчутно меншими, ми у всякому разi матимемо серйознi обсяги — такi, що можуть стати базисом принаймнi для суттєвого зменшення енергетичної залежностi України вiд зовнiшнього постачання.

До речi, бувають i, навпаки, щасливi випадки. У тих же Сполучених Штатах початковi цифри запасiв пiсля кiлькох рокiв розвiдки не зменшили, а подвоїли.

— Як скоро у наших конфорках може запалахкотіти нетрадиційний газ?

— Якщо зважити на те, що ми від Польщі відстаємо в цьому питанні років на чотири, то у нас етапу перших висновків щодо можливих комерційних запасiв (а не прогнозованих ресурсiв) можна чекати близько 2016 року, — веде далi Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру “НОМОС”.

— Згідно з підписаною угодою, компанія “Shell” у найближчі роки повинна пробурити півтора десятка свердловин, які й мають дати першу інформацію про комерційні запаси. Тому маємо розуміти: це дуже важлива справа для майбутньої енергетичної незалежності країни.

За сприятливим сценарієм, 2030 року Україна може стати експортером газу. І для того, щоб 2030-го вийти на видобуток понад 70 млрд. кубометрiв, потрібні будуть інвестиції — близько 10 млрд. доларiв на рік. І це, відповідно, викликає запитання: хто ж може зробити такі інвестиції? В Україні таких коштів нема, у Польщі — також. Для цього потрібні великі міжнародні компанії, які володіють відповідними технологіями, мають суворі стандарти з виконання робіт (зокрема й гідророзриву), мають чи принаймні можуть залучити на світовому ринку капіталу відповідні інвестиційні ресурси. От якраз ті компанії, які тепер приходять в Україну — “Shell”, “Сhevron”, “Exxon Mobil”, є такими, оце і є топ-компанії світового нафтогазовидобутку.

— Якщо справа піде, то скільки часу Україна зможе обходитися без імпортного газу?

— Якщо дивитися за даними 2011 року, то за рік Україна спожила майже 60 млрд. кубометрiв газу, 2012-го рівень споживання знизився приблизно до 55 млрд. кубометрiв. З цього обсягу 20,5 млрд. кубометрiв Україна видобуває на своїй території, решту ж мусимо імпортувати. Тобто, з певними відмінностями в різні роки наразі ми маємо потребу в закупівлі за кордоном 30 — 40 млрд. кубiчних метрiв газу щороку. Отже, якщо відштовхуватися від оголошених наразі 5,5 трлн. кубометрів технічно-видобувних запасів, то цей обсяг замістив би нам імпорт на 100 — 150 років. І навіть якщо реальні комерційні запаси виявляться у рази меншими, принаймні на кілька десятиліть ми можемо позбутися цієї проблеми.

— Угоду зi “Shell” вже підписали. А яка ситуація з угодою зi “Chevron” щодо Західної України?

— Ця угода, думаю, може бути підписана вже у першому кварталі цього року. Проблема тільки в тому, що, на відміну від Харківської і Донецької обласних рад, які легко виконали вказівку Банкової щодо згоди на підписання такої угоди, Львівська та Івано-Франківська облради такого погодження ще не дали. Зрозуміло, що в цих регіонах є певний спротив місцевих політиків.

— Власне, поговорімо про це. Проти висловлюється на заході “Свобода”. Це — з одного боку. А з другого — аналогічні заяви Комуністичної партії та об’єднання “Украинский выбор” путінського кума Віктора Медведчука. Головні два аргументи проти: непередбачувані наслідки для довкілля та використання Президентом і його сином нетрадиційного газовидобутку для перетворення президентської “Сім’ї” на найбагатшу в державі.

— Перше. Тепер прийшли великі серйозні компанії, річний дохід кожної з яких більший за річний ВВП України. Вони володіють гігантським власним капіталом та можливостями залучення кредитів на світовому ринку капіталу. А головне — відпрацьованими технологіями на цих новітніх напрямах газовидобутку. Це ті гравці, які точно йдуть робити діло якісно і відповідально. І це для нас — залежної від закордонних енергоносіїв країни — найважливіше.

А хто проти?

— Але опоненти розгортання видобутку нетрадиційного газу кажуть, що якраз і думають про майбутнє українців — дбаючи про екологію!

— Розгляньмо це питання докладніше. Водоносні шари пролягають на глибині кількохсот метрів. Натомість гідророзриви ущільнених пісковиків проводять на глибині 4 — 5 кілометрів. У сланцевих породах гідророзриви проводять на глибинах трохи менших — 2,5 — 4 кілометри.

Якщо навіть взяти до уваги, що утворені тріщини (завтовшки у міліметри) можуть мати максимальну довжину 200 — 300 метрів (а як правило — кількадесят метрів), то все одно ці мікротріщини ніяк не можуть досягти і вклинитися у потужно ізольовані природою водоносні шари. Для того, щоб утворити мікротріщини завдовжки кілька кілометрів, потрібен не гідророзрив, а підрив на таких глибинах ядерного боєзаряду потужністю не менше ніж 10 кілотонн (порівняйте, Хіросіму 1945 року знищили вибухом, еквівалентним 15 кілотоннам тротилу).

До речі, це було одним з аргументів розвінчування Німецьким федеральним інститутом вивчення мінеральних ресурсів і геології критики тамтешніх екологів. Німецькі фахівці просто назвали їх невігласами. Вони звернули увагу, що водоносні шари настільки захищені скальною породою, що витримують постійну сейсміку земної кори. Якби до них так легко було прорватися з більших глибин, то за час існування нашої планети від них давно і сліду не залишилося б.

— А аргументи про шкідливість хімреагентів, які містить технологічна рідина?

— По-перше, їхня частка становить від 1,5% до 0,5% технологічної рідини. По-друге, значну частину цих речовин ми щодня використовуємо в побуті й зі стічними водами вони, на відміну від цієї технологічної рідини, потрапляють у грунтові води. Ось як страшно “хімічно”, скажімо, звучить такий складник, як гідроксіетилцелюлоза — його використовують для загущування води, аби у ній тримався пісок. Насправді цю речовину використовують і для виробництва зубної пасти, соусів, у випічці, косметиці… Або вазелінова олiя, яка є в засобах для зняття макіяжу, або солі борних кислот, що є складником пральних порошків, або лимонна кислота… Тобто, якщо наїстися кожної з цих речовин (iдеться про порошок), то, звісно, буде погано, але у побуті ми з цими речовинами маємо контакт значно більший.

Я завжди ставлю екологам просте запитання: скажіть мені, скільки людей загинуло від видобутку сланцевого газу? Де люди труїлися масово чи немасово? Цього просто нема.

— До речі, про сейсмічні коливання. Чи правда, що в зонах активного видобутку нетрадиційного газу збiльшується кількість землетрусів?

— Так, це можливо, залежно від конкретної геологічної структури. Але це один з тих випадків, коли недомовленість з боку опонентів цілком спотворює суть. Адже насправді землетруси ті такої малої магнітуди, що про більшість із них місцеві жителi навіть не здогадуються. Британська експертна комісія, коли досліджувала ці коливання на британській території, дійшла висновку, що навіть за найнесприятливіших обставин вони навряд чи можуть мати магнітуду вищу ніж 3 бали. Для розуміння: менше ніж 2,0 бала людина не відчуває взагалі, 2,0 — 2,9 бала ми, як правило, не відчуваємо, але прилади їх реєструють, 3,0 — 3,9 можна відчути, але якась шкода дуже рідкісна, за 4,0 — 4,9 бала відчутне тремтіння предметів у приміщеннях, але значна шкода малоймовірна. І тільки далі починаються серйозні проблеми.

До речі, мінімальні сейсмічні коливання супроводжують і видобування традиційних вуглеводнів, притім вони відчутніші, бо зміщення породи відбуваються на глибинах, менших у рази. І, зрештою, якщо порівнювати ті землетруси з тим, що ми маємо в Києві, то я взагалі не знаю, як ми тут живемо. Коли сиджу в одному кафе на Контрактовій площі у столиці, то завжди відчуваю, коли під землею проїжджає поїзд метро. Але навіть попри те, що в цьому випадку на поверхні відчутна якась мінімальна вібрація, ні мені, ні жодному сучасному екологу або політику не приходить в голову домагатися заборони метро в Україні.

— Тобто екологічних ризиків немає?

— Ризики для довкілля є в будь-якому виді промислової діяльності, допоки людині властиво помилятися чи виявляти безвідповідальність. Але чи нинішня технологія видобутку нетрадиційного газу безпечна для людей і природи за умови відповідального її дотримання? Так! Це головне. А решта — у наших руках.

— Але чи реально для України встояти перед тиском Кремля і “Газпрому”?

— Ми маємо чудовий приклад — Азербайджан, теж колишня радянська республіка. Коли в першій половині 90-х років тамтешнє керівництво підписувало з транснаціональними нафтовидобувними компаніями так званий контракт століття, то теж лунала критика і навіть погрози з Росії. Казали, що Каспій і без того брудний, а коли там почнуть видобувати вуглеводні, настане екологічна катастрофа для цілого регіону, кількох країн. Якби Азербайджан сприйняв цю аргументацію, то можемо вже собі уявити, що втратив би. Нині ж ця країна зростає на нафтодоларах, наче на дріжджах.

 

Андрій Ганус, Національне бюро розслідувань України

 

Рубрики Національна безпека Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарів немає
« Предыдущие записи
Следующие записи »


Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: