Сообщения с тегами ‘Добкин’

Дмитро Булатов. Мародер молоді та спорту — 2

Bulatov-Dmitro4У 20-х числа березня 2014 пролунав дзвінок від невгамовної Тетяни Чорновол, нещодавно призначеної на посаду Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики: «Слухай, Володю, ти не хочеш попрацювати на теренах боротьби з корупцією? Скоро в кожному міністерстві та відомстві буде уповноважений по боротьбі з корупцією, якого я рекомендуватиму. Це – державна служба, платитиметься зарплатня. Може, попрацюєш по лінії Міністерства молоді та спорту? – Ти ж досконало знаєш всі їхні корупційні схеми. Я на тому тижні заїду до Булатова, будемо якраз обговорювати питання про призначення в його міністерство уповноваженого від мене, тож я зразу подам твою кандидатуру».

Довелось довго пояснювати державному службовцю 1-ї категорії, чому плодити чиновників по боротьбі з корупцією – це лише посилювати корупційні ризики.

– Ідея потрясти «схеми» Мінмолодьспорт, — кажу, — непогана. Але на державну службу, Тетяночко, я заради цього не піду. Бо боротись з корупцією мають не чиновники, а інститути громадянського суспільства. Ідея ввести в кожному міністерстві посаду штатного борця з корупцією є мертвонародженою. Такий чиновник буде підпорядкований міністру й заступникові міністра-керівнику апарату. Тобто людям, які несуть найбільшу корупційну загрозу. По-друге, такий чиновник дуже швидко зіллється з колективом, який має контролювати, чому сприятимуть  спільні п’янки, святкування днів народжень і тому подібне.

Ну і, по-третє, державний службовець діє виключно в межах посадової інструкції. В інструкції йому буде прописано, наприклад, вичитувати тендерну документацію, перевіряти документи на переказ грошей чи списання товарно-матеріальних цінностей. Але основна корупція в тому ж спорті крутиться за межами міністерства. Наприклад, в положення про змагання записується пункт про те, що кожний спортсмен має сплатити безповоротну фінансову допомогу на користь якоїсь громадської організації на кшталт «федерація зі швидкісного онанізму в закритих приміщеннях», яка створена при міністерстві. Тобто, гроші бере не співробітник міністерства, а стороння особа, перевіряти яку, як і положення про змагання, штатний борець з корупцією права не матиме.

Або інший приклад – міністерство переказує бюджетні кошти спортивному клубу на виконання постанови Кабміну про фінансову підтримку фізкультурно-спортивних товариств. Все, начебто, законно. Але цей клуб насправді є постійно діючою фіктивною фірмою. Я виявив кілька таких фіктивних фірм, що постійно отримують гроші від Мінмолодьспорт. Але інформацію про ці фірми я одержав лише завдяки тому, що довго судився з Товариством сприяння обороні України, вимагаючи дані про бюджетне фінансування. А якби я був державним службовцем, можливості судитись в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» в мене б не було.

Тож краще запропонуй Булатову включити мене на громадських засадах, наприклад, до складу колегії Мінмолодьспорт. Втім, навіть це зайве. Достатньо було б просто  бажання новопризначеного міністра поламати корупційні схеми, а вже алгоритм того, як це зробити, я підкажу.

На тому й домовились.

Аферист на аферисті

Тетяна не даремно згадала Мінмолодьспорт (раніше ця контора називалась Державна служба молоді та спорту України, до того – Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту України).  Останні п’ять років ми з нею спільно досліджували цю помийну яму, яка займається поборами зі спортсменів, ліквідацією масового спорту та розкраданням бюджетних коштів. Було безліч публікацій, десятки судових рішень, зокрема – виграних мною в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

А почались наші з Тетяною розвідки з того, що у вересні 2009 року до Верховної Ради України звернувся директор єдиного в Україні державного авіаційно-спортивного клубу Міністерства освіти і науки зі скаргою на те, що з неповнолітніх вихованців цього бюджетного закладу вимагають «безповоротну фінансову допомогу» на користь якоїсь там громадської організації за участь у національних змаганнях, що проводить Мінсім’ямолодьспорт – чемпіонаті України з класичного парашутизму серед юніорів.

Народні депутати направили звернення до Генеральної прокуратури, Генпрокуратура провела перевірку й з’ясувалось, що ніякого чемпіонату України з класичного парашутизму серед юніорів насправді ніколи не було, а гроші зі спортсменів збирали аферисти, які по підроблених документах зареєстрували громадську організацію з  пишномовною назвою «федерація парашутного спорту України».

Artemiev-Oleksandr1Директор департаменту неолімпійських видів спорту Мінмолодьспорт Олександр Артем’єв – один з організаторів схем по розкраданню коштів державного бюджету та поборів зі спортсменів.

Щоправда, жодних повноважень спортивної федерації ця контора ніколи не мала й договору про співпрацю з Мінсім’ямолодьспорт не укладала. Натомість шахраї, вступивши в змову з тодішнім першим заступником міністра Іллею Шевляком та директором департаменту неолімпійських видів спорту Олександром Артем’євим (працює і зараз на тій же посаді під керівництвом Булатова), впродовж кількох років поспіль виготовляли фальшиві положення про неіснуючі змагання, які замість міністра чи його заступника підписували сторонні люди – комерсант-газовик з Харкова Олег Шаповалов (нині – депутат Харківської обласної ради від партії регіонів, який фінансував «тітушок» під час подій на Майдані) та пенсіонер, колишній інспектор Товариства сприяння обороні України, Ігор Тьорло зі Львова. Ці два шахраї – Шаповалов і Тьорло – власне, і значились керівниками псевдо «федерації». Шаповалов – типу «президент», Тьорло – голова неіснуючого «виконкому».

Shapovalov-Oleg1

Харківський аферист Шаповалов (по центру фотографії) – депутат обласної ради, активіст партії регіонів, спонсор «тітушек»

Як встановила Генеральна прокуратура України в ході перевірки, механізм збору коштів був наступний. Артем’єв включав до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів України, наприклад, на 2009 рік державні змагання, які Міністерство  мало б провести від імені держави – 59-й чемпіонат України з класичного парашутизму. Але більш ніяких дій не робилось – наказ на проведення не видавався, положення про змагання не затверджувалось, склад колегії суддів та директор змагань не призначались. Наприкінці року в звіт Міністерства ці змагання не включались, вважалось, що вони були заплановані, але не проведені з якихось об’єктивних причин.

Torlo-Igor1Пенсіонер Тьорло, колишній інспектор Товариства сприяння обороні України. Основне джерело доходів – побори зі спортсменів.

Але спортсмени й гадки не мали, що ніяких змагань не буде, оскільки Тьорло виготовляв фальшиві положення, які підписував замість міністра і куди записував, що до участі в державних змаганнях допускаються лише ті, хто вступив у його «федерацію» та заплатив йому «безповоротну фінансову допомогу, без ПДВ». А щоби не було скандалу, видимість проведення змагань взяв на себе Володимир Грибанов – заступник голови Товариства сприяння обороні України.

Hrybanov-Volodimir1

Легендарний Володимир Михайлович Грибанов, заступник голови Товариства сприяння обороні України. Спеціалізація: розкрадання коштів державного бюджету, підробка документів, продаж спортивних об’єктів, побори зі спортсменів.

Власне, Грибанов, якому підпорядковано кілька спортивних аеродромів, і був (точніше – досі є) реальним ватажком злочинного угруповання. Він не тільки пригрів Тьорла й дав йому безплатно кабінет в адміністративному приміщенні ТСОУ на проспекті Перемоги в Києві, але й організовував саму складну частину афери – видимість проведення державних змагань (бо інакше шахраї були б викриті впродовж одного спортивного сезону).

Робилось це дуже просто: Грибанов телефонував у підлеглий авіаспортивний клуб ТСОУ й давав вказівку прийняти Тьорла та виконати всі його забаганки. Після чого Тьорло зазначав цей клуб у фальшивому положенні як місце проведення «чемпіонату України». Потім туди з’їжджались спортсмени, які цей спектакль сприймали за чисту монету (не тільки спортсмени – навіть Державна прикордонна служба та Міністерство внутрішніх справ направляли свої команди на ці псевдо-змагання!). Перед спортсменами виступав Тьорло, розповідав, що держава уповноважила його проводити змагання і що Верховна Рада прийняла закон, відповідно до якого забороняється займатись парашутним спортом тим громадянам, які не вступили у «федерацію парашутного спорту» та не заплатили Тьорлу й Шаповалову «безповоротну фінансову допомогу». Спортсмени, думаючи, що це дійсно чемпіонат України, лізли в гаманці та платили – з кожного учасника по 2 тис. грн., з кожної команди – по 5 тис. грн…

Більш того, спортсмени оплачували все: проживання, харчування, платили Тьорлу «добові», заправляли за свій рахунок літак і навіть оплачували грамоти, які Тьорло купляв у «Спорттоварах», підписував замість міністра й ставив печатку своєї «федерації».

А на наступний рік Артем’єв знову включав до Єдиного календарного плану аналогічний чемпіонат України, причому – вже під наступним номером, щоби спортсмени ні про що не здогадались. І так – з року в рік.

Але й це не все. Квартет шахраїв – Артем’єв, Грибанов і Тьорло з Шаповаловим – налагодили торгівлю неіснуючими в країні «сертифікатами парашутиста», які Тьорло сам друкував на принтері та продавав від імені держави по 50 грн. як документ, що, начебто дозволяє виконувати в Україні стрибки з парашутом, укладати основний і запасний парашути чи виконувати будь-які види стрибків під власну відповідальність. Ба більш того, Артем’єв дав вказівку не допускати до змагань тих спортсменів, які не купили в Тьорла три таких «сертифікати» — кишені вивертали навіть неповнолітнім.

До речі, щоби зразу зняти запитання відносно ділових та моральних якостей Шевляка й Артем’єва, зразу зазначимо, що це – команда відомого державного діяча Владислава Каськіва. За помаранчевої доби Каськів прилаштував цих двох пройдисвітів до Мінсім’ямолодьспорту, а після приходу до влади Януковича забрав Шевляка до себе заступником голови Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України. Усім пам’ятна історія, коли це аферистичне агентство восени 2012 року «уклало» договір на 1 млрд. доларів США про будівництво терміналу з приймання зрідженого газу начебто з іспанською фірмою Gas Natural Fenosa. Невдовзі з’ясувалось, що відома фірма до цього «проекту» відношення не мала, а її «представником» виявився колишній лижний інструктор. Кажуть, саме Шевляк знайшов невідомо де цього лижного інструктора й привів до Каськіва на підписання угоди…

А згубила фраєра, як відомо, жадність. Тьорло, абсолютно переконаний у власній безкарності, вирішив розширити контингент облапошених і став збирати гроші навіть з юніорів під машкарою проведення молодіжного «чемпіонату України». Але в 2009 році він вже вирішив не заморочуватись з імітацією змагань. І коли на його запрошення юні парашутисти  прибули на Кіровоградський аеродром «Федорівка», негідник, зібравши з дітей гроші, заявив, що держава передумала, ніякого чемпіонату не буде, а гроші він не поверне, позаяк це була «безповоротна фінансова допомога». Серед обкрадених був неповнолітній вихованець державного клубу, і тут довелось втрутитись Генеральній прокуратурі України.

За результатами перевірки Генеральна прокуратура України напередодні нового, 2010 року, відкрила відносно Артем’єва та заступника міністра Дутчака (Шевляк на той момент працював у іншому місці – розкрадав кошти, призначені для Євро-2012) дисциплінарне провадження, співробітнику Мінсім’ямолодьспорт, який відповідав за розвиток спортивно-технічних видів, довелося шукати нове місце роботи,  прокуратура м.Києва відкрила відносно керівників «федерації» — Шаповалова та Тьорла – кримінальну справу по обвинуваченню в шахрайстві.

Щоправда, з воцарінням Януковича побори зі спортсменів відновились з новою силою, а розслідування кримінальної  справи різко пригальмувалось. Пояснення було дуже простим – Шаповалов, який раніше терся біля харківської організації БЮТ, раптом ознайомився з програмою партії регіонів, перейнявся ідеями Лідера та переметнувся в штаб харківського губернатора Добкіна. Ну, а Добкін вже підключив всі можливості, щоби вберегти Шаповалова та Тьорла від знайомства з меню Лук’янівського СІЗО. Щоправда, кримінальну справу закрити не вдалось – занадто скандальною вона була, та й порушувалась справа на звернення народних депутатів України. Але її просто поклали на полицю й не проводили жодних слідчих дій аж до травня 2014 року.

Причиною такої поблажливості правоохоронців став не тільки авторитет харківської обласної організації Партії Регіонів. Виявилось, що подібним чином в Україні вже багато років «розвиваються» всі види спорту, причому незалежно від прізвища президента чи міністра: бюджетні гроші, виділені на проведення змагань, розкрадаються, а спортсменів примушують не тільки оплачувати державні заходи, так ще й зобов’язують вступати в усілякі громадські організації зі сплатою «безповоротної фінансової допомоги».

Радник міністра

Сплинуло кілька днів після дзвінка Тетяни Чорновол і пролунав телефонний дзвінок від самого пана міністра – Булатов запросив мене бути його радником.

Враховуючи репутацію Булатова, стати його радником – честь не велика. Тому я зразу сказав, що тільки на громадських засадах: ні про яку підлеглість «жертві російського спецназу» навіть не могло бути й мови.

Оскільки на той момент я був за кордоном, спілкуватись з Булатовим довелось попервах телефоном та електронною поштою. Особливої пікантності нашому спілкуванню надавала та обставина, що незадовго до цього, 11 березня 2014 року, я звернувся в Окружний адміністративний суд м.Києва з черговим позовом до Мінмолодьспорт, перед тим вигравши в цього міністерства щось понад 30 справ (власне, в тих судових засіданнях і були встановлені корупційні схеми, які зараз активно експлуатує новопризначений міністр Булатов і мова про які піде нижче).

Річ у тім, що аферисти – Артем’єв, Шаповалов і Тьорло – розперезались настільки, що у вересні 2013 року підсунули на підпис попередньому міністру Сафіулліну нормативно-правовий акт, згідно з яким до участі в державних змаганнях з парашутного спорту допускаються лише громадяни, які вступили в громадську організацію Шаповалова-Тьорла, купили в Тьорла «сертифікат парашутиста» й пред’явили платіжний документ про сплату шахраям безповоротної фінансової допомоги.

Булатов, зрозуміло, пообіцяв негайно скасувати корупційні акти своїх попередників. А також побожився, що виконає всі судові рішення, які за моїми позовами до його відомства були винесені раніше.

Урешті-решт 19 квітня 2014 року я прибув до Міністерства молоді та спорту України знайомитись з керівництвом – взяв з собою десятки судових рішень, які зобов’язували міністерство надати мені документи або скасовували протиправні накази, підготував по пунктах опис корупційних схем, взяв документи стосовно фіктивних фірм, на які чиновники міністерства переказують бюджетні кошти, тощо.

Булатов з такої нагоди зібрав наближених – першого заступника міністра Андрія Вишняка (керує фінансами Мінмолодьспорт, заганяючи гроші на фіктивні фірми), заступника міністра–керівника апарату Ігоря Гоцула (організовує схеми по вимаганню грошей зі спортсменів), помічників і прес-секретаря.

– Ты ж журналист, — розпочав Булатов нараду, — слушай, тут нужно классную пиар-компанию для меня придумать. Вы с пресс-секретарем нашим решите, где лучше тебе выступить, на каком телеканале. Видишь, я сам з планшетом не расстаюсь, все время в Фейсбуке приходится что-нибудь писать. А ты сейчас отнеси в отдел кадров заявление о приеме на работу моим советником.

– Але я сюди прийшов зовсім не для того, щоби займатись піаром.

– А для чего? – щиро дивується Булатов. – Понимаешь, у нас совсем нет времени. Мы сейчас заняты тем, чтобы придумать «схему». Причем – по-быстрому. Потому что у нас, —  тут Булатов зробив рукою жест у бік свого першого заступника, — времени только три месяца.

– Два, два месяца, — поправив Булатова Вишняк.

– Любі друзі, — кажу я. – Схема може бути лише одна – та, яка передбачена Законом України «Про фізичну культуру і спорт». Ваші намагання займатись будь-якими іншими «схемами» закінчиться для вас, як мінімум, грандіозним скандалом. По-друге, йти на державну службу в таке поважне міністерство – то занадто велика для мене честь. Якщо ви зацікавлені у викоріненні корупції в міністерстві, розвитку військово-патріотичного виховання молоді та спортивно-технічних дисциплін – будь ласка, я залюбки допоможу без усілякої оплати. Для цього в міністерстві є, наприклад, колегія, куди можна вводити людей на розсуд міністра, є всілякі позаштатні радники. До речі, про колегію міністерства, треба негайно переглянути склад цього органу, бо він не оновлювався з грудня 2013 року, утворити робочі органи колегії, як це й передбачено положенням про міністерство.

Булатов дивується:

– Какая еще коллегия? – Это, в смысле, «громадська рада»?

–  Ні, — кажу, — це – та колегія, яка утворюється відповідно до положення про міністерство в складі міністра, заступників міністра, керівників департаментів, інших осіб на розсуд міністра: народних депутатів, фахівців з окремих напрямків діяльності міністерства. Колегія при міністрі – це як РНБО при президенті.

– А что это за положение такое? — питає Булатов.

Я з сумом дивлюсь на це циркове чудо, яке пролізло на посаду міністра, не маючи жодної уяви ані про систему державної влади та управління, ані про предмет діяльності, власне, міністерства. Боже милосердний, як же ж він збирається керувати?

Я беру в руки стопку судових рішень, винесених за моїми позовами, і починаю пояснювати Булатову, що його підлеглі (тоді вони ще були підлеглими попереднього міністра Сафіулліна) підробили низку документів, на підставі яких винесена постанова Кабінету Міністрів України про звільнення від сплати земельного податку доброго десятка аеродромів Товариства сприяння обороні України – за те, що там начебто відбувались неіснуючі міжнародні та всеукраїнські змагання з якихось авіаційних видів спорту. Про це чимало писала, до речі, Тетяна Чорновол. Йдеться про величезні кошти, які потрапляють не в державний бюджет, а діляться між аферистами з ТСОУ та чиновниками з міністерства.

Свого час  я звернувся до міністерства з інформаційними запитами, попрохав надіслати документи, на підставі яких надавались податкові пільги, отримав відмову (цілком природно – ніяких змагань, проведення яких є підставою для отримання пільг, насправді не було), звернувся до суду, суд постановив надати запитувану інформацію. Судові рішення не виконані, гроші розкрадаються й далі.

Булатову це не цікаво і тоді я йому показую інші судові рішення – про скасування величезної кількості наказів про проведення змагань з парашутного спорту, затвердження календарних планів і навіть рішення про анулювання списку збірної команди України з парашутного спорту, оскільки всі ці накази виносились з брутальним порушенням законності на прохання аферистів Шаповалова та Тьорла, при цьому зі спортсменів збирались гроші.

–  Слушай, что ты хочешь? – питає Булатов.

– Я хочу, щоби судові рішення, а їх біля 30, були виконані. По-друге, резолютивна частина кожного судове рішення починається словами: «позовну заяву задовольнити, визнати дії міністерства протиправними…». Кожне порушення закону завжди має прізвище, ім’я та по батькові. Наявність такої кількості судових рішень, де констатується протиправна діяльність міністерства – це ж нечуваний скандал. Треба негайно призначати службове розслідування й вжити заходи до співробітників міністерства, винних у порушення законів, – передусім, до директора департаменту Артем’єва та начальника відділу спортивно-технічних і прикладних видів. Ви в курсі, що Генеральна прокуратура України вже відкривала відносно Артем’єва дисциплінарне провадження за грошові побори зі спортсменів, але він все ніяк не вгомониться?

–  Так ты же не со мной судился, — каже Булатов, — а с министерством. Я тут при чем? И, вообще, давай заявление, будешь советником вне штата, приноси завтра две фотографии. А что касается всех этих коррупционных дел, общайся, если хочешь, с моим помощником Максимом. У меня времени нет всем этим заниматься.

Втім, часу на обговорення ситуації в міністерстві не знайшлося ані в того самого помічника Булатова, ані в заступниці, яка курувала неолімпійські види спорту – знаменитої біатлоністки Олени Підгрушної. Пані Олена сказала чесно й прямо, що вона не розуміє, що вона, як заступник міністра, підписує, і тому навіть не читає те, що їй приносять на підпис. Але пообіцяла ініціювати нараду з питань виконання судових рішень, винесених за моїми позовами до міністерства.

Нарада була призначена на 12 травня 2014 року. Можна лише уявити моє здивування, коли з’ясувалось, що обговорювати мої позови до міністерства заступник міністра Гоцул запросив отих самих аферистів – Шаповалова й Тьорла. Власне, ніякого обговорення не було – Гоцул лише продемонстрував присутнім Шаповалова в якості «смотрящєго» по парашутному спорту й оголосив, що без дозволу Шаповалова спортом ніхто займатись не буде.

Після цього я підвівся й пішов з тієї, прости Господи, наради під крики Гоцула: «А Ви тут нам не будете вказувати…».

А ще за місяць, довідавшись, що я готую цю статтю, зателефонувала Тетяна Чорновол. Ні, не для того, щоби поцікавитись успіхами на фронті боротьби з корупцією. А лише для того, щоби істерично вимагати, аби я припинив збирати матеріал про Міністерство молоді та спорту. Виявляється, Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики, яка отримує зарплатню на рівні заступника міністра й, як державний службовець 1-ї категорії, має безліч усіляких пільг і привілеїв, пообіцяла Булатову, що припинить антикорупційне розслідування, якщо він безкоштовно влаштує її дітей в літній табір.

Хочу зазначити, що Тетяну я знаю 12 років. Разом працювали. Дружили. Разом писали про корупцію в спорті, разом викривали злочинні схеми. У 2012 році, коли Тетяна балотувалась до Верховної Ради по мажоритарному округу на Львівщині,  я був її довіреною особою. Тим не менш, вислухавши зойки по телефону, я пояснив Тетяні, що їй нема чого робити на державній службі і якщо вона не звільниться добровільно, я оприлюдню її негідну поведінку. Оскільки отримання матеріальних благ від особи, яку вона має контролювати – це і є корупція. Урешті-решт, з її зарплатнею вона б могла дітей прилаштувати на відпочинок на загальних засадах, а не забирати безкоштовну путівку в якоїсь малозабезпеченої родини.

(далі буде)

Володимир Бойко, Національне бюро розслідувань України

Дмитрий Святаш. Портрет жулика в интерьере

В свете последних высказываний народного депутата из фракции Партии регионов Дмитрия Святаша о жителях Западной Украины и о многом другом, возможно, стоит напомнить читателям, что в СМИ писали об этой персоне. Ниже приведенный материал опубликован на сайте ОРД под заголовком: «Дмитрий Святаш. Портрет жулика в интерьере». Приведем его дословно:

«Дмитрию Святашу прозвенел очередной «звоночек». Не первый, но, возможно, последний. Жулики, те, что поумнее, со временем пытаются легализоваться и чтить уголовный кодекс. Несознательные ничего не могут поделать со своей натурой и оканчивают жизнь в тюрьме. Или просто заканчивают ее раньше срока. Не так давно СМИ сообщили о том, что «Альфа-банк, ВТБ Банк, Укрсиббанк и Независимая ассоциация банков просят премьер-министра Николая Азарова повлиять на группу компаний “АИС” нардепа от ПР Дмитрия Святаша, которая не платит по кредитам. Такое письмо-обращение сегодня подписали руководители банков и Ассоциации.

По словам банкиров, “АИС” долгое время уклоняется от выполнения кредитных обязательств, использует мошеннические схемы (подделку документов, неправомерное отчуждение залогового имущества, искусственное банкротство и т.д.). Общий объем задолженности группы “АИС” составляет около $250 млн.

В 2008—2009 годах Святаш вел переговоры с банками, но позднее начал уклоняться от обязательств.

Банкиры просили Азарова не допустить участия Святаша в парламентских выборах.

Группа компаний “АИС” работает в Украине с 1992 года. Основным видом деятельности группы является продажа и обслуживание новых автомобилей и автобусов, а также поставка и продажа оригинальных запчастей.

Напомним, ранее Альфа-банк подал в суд на Святаша.» А «Украинский УкрСиббанк добился ареста автосалонов, принадлежащих депутатам Верховной Рады из фракции Партии регионов Дмитрию Святашу и Василию Полякову.

В 2007 году учреждение выдало около $50 млн кредита нескольким компаниям, принадлежавшим группе «АИС», занимающейся производством и торговлей автомобилями, передает Цензор.НЕТ со ссылкой на “Капитал”. Поручителями по займам, выданным под залог около 20 автосалонов и нежилых помещений, выступили совладельцы корпорации — Святаш и Поляков.

Но в 2009 году обслуживание кредитов прекратилось, а само заложенное имущество несколько раз перепродавалось, и сейчас принадлежит фирмам «Укрбизнес Лтд» и «Легалплейс» с иностранными владельцами. Но в банке уверены, что их конечными владельцами остаются Святаш и Поляков. «Об этом свидетельствует тот факт, что группа «АИС» продает автомобили в тех же салонах, которые были переданы в залог банку», — рассказали в УкрСибе.

В итоге был подан иск в Хозсуд Киева, который постановил арестовать заложенные автосалоны. Общая сумма претензий УкрСиббанка к «АИС» по данным кредитам составляет около $91 млн.

Группа компаний «АИС» — владелец одного из четырех украинских заводов, где выпускаются легковые автомобили, — Кременчугского автосборочного. Но основной бизнес группы — это услуги по продаже и сервисному обслуживанию автомобилей.»
Откуда же взялся сей неприметный жулик, нагревший два банка почти на 100 миллионов долларов? Кто же он, сей матерый человечище с неприличной физиономией. Листаем архивы «ОРД».

«В своей скромненькой автобиографии Святаш пишет о себе следующее:

«Родился 15 июня . в г. Харькове, в семье врача.
В . окончил с отличием Харьковский медицинский институт, педиатрический факультет. Во время обучения (1989—1990 гг.) организовал курсы массажа при Институте профзаболеваний, на которых преподавал и был практикующим массажистом. В . окончил Киевский институт повышения квалификации и переподготовки кадров тяжелого машиностроения, экономист. В . — Национальную юридическую академию Украины им. Ярослава Мудрого, юрист.
В . вместе со школьным другом Василием Поляковым создал собственное дело. На сегодняшний день корпорация «Автоинвестстрой» занимает 32% рынка Украины по производству, продаже и сервисному обслуживанию автомобилей ГАЗ и ВАЗ. В составе корпорации — предприятия в 29 городах Украины, автосборочный завод в г. Кременчуге, птицефабрика «Рассвет» в с. Терновая Харьковской области. Бюджетные отчисления корпорации составляют до 30 млн. грн. в год.
С . — член правления Всеукраинской ассоциации автомобильных импортеров и дилеров. В мае . инициировал создание общественной организации Фонд «Пересвет». В числе начинаний фонда: программы помощи школам и медицинским учреждениям, проведение Открытого чемпионата Украины по борьбе сумо, участие в открытии памятника известному литературному персонажу из «Двенадцати стульев» Ильфа и Петрова — отцу Федору; праздничные шоу, посвященные Дню города, фестиваль «Салтовская Весна — 2002» и др. В ноябре . открылся спортивный клуб фонда «Пересвет», в котором занимается единоборствами около 2 тысяч детей и подростков.
В . избран депутатом Верховного Совета Украины.
С 03.11.2004 г. в составе Консультационно-экспертного совета Государственной комиссии по регулированию рынков финансовых услуг Украины.
Лауреат Всеукраинской программы «Лидеры регионов», 2002 р.»

Однако, депутат забыл указать, что он являлся фигурантом уголовного дела. Еще в 1998 году Дзержинским райотделом милиции было возбуждено уголовное дело № 60982038 по фактам хищения 900 тысяч гривен и незаконного вывоза валюты. Но областная прокуратура это дело благополучно для фигуранта прекратила. И — странное совпадение — приблизительно в те же дни под зданием гуманного “храма законности” появилась новенькая “Ауди”. Злые языки говорили еще о “каких-то” ста тысячах долларов “довеска”. Но они, доллары, в отличие от машины, на тротуаре у прокуратуры замечены не были.
Откуда же появились “Ауди” у прокурорских? Корпорация “Автоинвестстрой”, опекаемая Святашем — дилер “Ауди”, «Renault»  и ВАЗа. То есть, должна бы напрямую закупать автомобили у производителей. Но этого не происходило; машины попадали в корпорацию из третьих рук: вашингтонская фирма “Autohaus Walter” покупает у концерна “Audi” автомобиль, выпущенный год-два назад. Концерну надо продавать свежую продукцию, потому все, что выпускалось прежде, отпускается покупателям со скидкой 25-30%. То есть при стоимости автомобиля в 40 000 долларов скидка составляет 10-12 тысяч. Затем вашингтонская фирма продает машину латвийской SIADOC, но по документам она уже выпущена в нынешнем году и, соответственно, ни о какой скидке речи быть не может. SIA DOC, в свою очередь, продает автомобиль “Автоинвестстрою” — по стандартной цене. А тот — доверчивым покупателям. Все раскрылось случайно: одна из покупательниц заинтересовалась датой выпуска своей “Ауди А6” (заводской номер WAUZZZ4BZYN058738), и написала запрос прямо на завод в Германию. Оттуда пришел ответ, что выпущено сие транспортное средство в 1999 году. А во всех документах, в том числе и таможенных, год выпуска значится — 2000-й. Говорить о том, что в “Автоинвестстрое” об этом не знали, по меньшей мере, наивно — сами же и вписывали год выпуска. Да и сейчас в налоговой милиции и прокуратуре пылятся уголовные дела по структурам «Автоинвестстроя». Конечно, пока они не завершены, говорить о виновности преждевременно, но сам факт уже настораживает.

Дмитрий Святаш с самого начала своей бизнес-деятельности был «шестеркой» у харьковского «каталы» неоднократно судимого гражданина Кернеса (Гепа), теперь – секретаря  городского совета, и его сердечного друга Миши Добкина – нынче мэра Харькова. В своих воспоминаниях Миша с умилением говорит о «детских и юношеских годах» Димы: «Святаш  и Поляков (Василий Поляков – соучредитель всех компаний Святаша, народный депутат от СПУ. — ОРД)  были самыми молодыми и успешными бизнесменами в Харькове. Торговали всем, что пользовалось спросом: одеждой, обувью, косметикой, бытовой техникой». Сейчас на всех харьковских мероприятия Кернес, Добкин и Святаш ходят втроем, как «голубки». Вместе скандалят, подставы разные организовывают. В общем, по всему видно, что они очень нежно друг друга любят. И главное давно. Знаете, чем в основном занимается пресловутая “Автоинвестстрой”? Не только тем, что учреждает всякие СП (их мы припомним ниже) и продает новые иномарки: ее основной бизнес – комиссионная торговля авто- и мототранспортом, номерными агрегатами, запчастями и комплектующими. В общем, все, что можно вытащить и разобрать из машины. А теперь второй вопрос: знаете ли вы, уважаемые читатели, с чего начинал свою карьеру в уголовном мире близкий друг нынешнего мэра Геннадий Кернес? С продажи машин. Геннадий Кернес был осужден за мошенничество и злостное хулиганство 14 августа 1992 года. Конкретно: он с подельниками продавал людям несуществующие машины, деньги за которые оставлял себе. Машины дурачкам показывали, они деньги платили, но ничего не получали.

Впрочем, он промышлял не только этим. Согласно протоколам допросов, он крутил наперстки под магазином “Старт”, занимался “ломкой” чеков Внешпосылторга под “Березкой”. А чтоб на жизнь хватало, работал ночным сторожем в детском садике и снабженцем в кооперативе “Икар”. Вначале его группа “разводила лохов” в Харькове, затем стали гастролировать в других городах — Киеве, Одессе, Москве, Санкт-Петербурге.

На счету организованной преступной группы — именно так определили Кернеса и его друзей правоохранители — были и убийства. Но причастность к ним самого Кернеса в ходе следствия и суда доказана не была. В апреле 1985 года один из подельников Кернеса Н. Беженар узнал, что некто А. Селин хочет купить “Волгу”. Тогда Долгих и Кернес предложили своей жертве помощь, привезли Селина к магазину “Жигули”, где взяли у него 20 000 рублей и были таковы. А после того как узнали, что незадачливый покупатель обратился в прокуратуру, избили его и разбили его машину. Это только один эпизод из уголовного дела, а других фактов там — видимо-невидимо. Приговор суда в отношении Кернеса оказался на удивление мягким — 3 года лишения свободы с конфискацией всего имущества, но от наказания освободить за давностью. Так Гепа после пребывания в СИЗО оказался на свободе. То есть, Гепа и Кернес — одно и то же лицо.

Говорят, что Кернес познакомился со Святашем на массаже. В 1989—1990 гг.шустрый мальчонка при поддержке папы – главного санитарного врача Дзержинской санэпидстанции  (не бедный папа, не бедный) организовал курсы массажа при Институте профзаболеваний, на которых он преподавал и был практикующим массажистом. Туда помассировать спинку и заявился «красавец» Гепа. Мальчик ему понравился и мордашкой и прытью, и он  поставил его на продажу машин. Откуда в начале 90-х поступали иномарки в бывший СССР? Из Германии. И какие они в основном были? Конечно, краденные. Вопросы есть? Думаю, нет.

Подставы крупные и мелкие

То, что бизнес у массажиста Святаша начался в тесном сотрудничестве с уголовником Кернесом наложило отпечаток на всю его дальнейшую коммерческую деятельность,  на отношение к клиентам, которых обувают в хвост и в гриву.  Все, кто когда-либо имел дело с его многочисленными фирмами, в этом убедились. Безнаказанная наглость обслуживания гарантирована тема, что, во-первых, до сих пор не изучен вопрос, на чем реально зарабатывают деньги Святаш, Гепа и Добкин – на поштучной продаже дорогих иномарок или на торговле подержанными авто с сомнительной репутацией во всех городах страны в базарно-салонных условиях?  Изучить этот вопрос, а также более интересные вопросы (например, связанные с наркоторговлей в городе и перевозкой наркоты) не раз пытался Николай Черемухин.
Справка ОРД. Черемухин Николай Петрович. В 90-х годах занимал должность начальника уголовного розыска Харьковского городского управления милиции. Арестовывал Гепу. Потом работал в СБУ. На пресс-конференции  в середине марта 2006 года, будучи уволенным с поста замначальника областного СБУ, обнародовал информацию, кому из высокопоставленных лиц вёз товар недавно задержанный наркоделец, о котором сообщал министр МВД Юрий Луценко. По его словам ещё в феврале у него были данные о существовании преступной схемы наркопоставок, в которой были замешены публичные люди. Сначала эти данные, по словам Черёмухина, были изложены начальству СБУ, позже министру внутренних дел. Николай Черёмухин  утверждает, что после его увольнения из органов он помогал расследованию, как частное лицо. Теперь он сообщил для какой элиты наркокурьер возил наркотики. Цитата: «Это харьковчанин, который занимался распространением наркотиков и сам употреблял наркотики. Он очень близок был к семье Добкиных. Ребята! Ну какие доказательства! Если я говорю близок был, значит близок. А я не сказал Добкин-наркотики! Близок к семье. … Они общались, он не раз был замечен с братом Добкина Димой, к которому он приезжал. По каким вопросам я не знаю. я же не смотрел, что они там друг другу передают”.

Близкое к следствию, которое вел Черемухин, анонимное лицо сообщило, что распространением наркотиков в Харькове занимается таксисты двух таксопарков, принадлежащих Святашу. Если принять во внимание дружбу Святаша с Кернесом и Добкиным вырисовывается просто картина маслом в стиле американского оскароносного фильма «Трафик» про «наркоэлиту». Не случайно, в апреле сего года 43 народных депутата Украины Верховной Рады Украины четвертого созыва, в частности, Дмитрий   Святаш , Михаил Добкин, Василий Салыгин (их деловой партнер) и другие написали открытое письмо (в этом месте я обычно плачу!) к главе государства о том, что  “большую обеспокоенность у общественности города Харькова и области, личного состава Управления МВД Украины в Харьковской области, Управления СБУ в Харьковской области вызывает поступление информации о возможном назначении гражданина на должность начальника Управления по борьбе с организованной преступностью в Харьковской области” Черемухина Н.П. И с приходом его на указанную должность в Харькове “началось слияние отдельных подразделений правоохранительных органов с предпринимательскими структурами и криминальными группировками. Именно в то время Харьков стал восприниматься как «ментовский город», управляемый «оборотнями в погонах». И все в таком же духе.
Правда, Ющенко как всегда был занят пчелками и письмо не читал. Благодаря этому в конце мая стало известно, что полковник милиции в запасе Николай Черемухин возможно будет восстановлен в правоохранительных органах. А обвинения в злоупотреблении служебным положением сняты. “Министерство внутренних дел предложило мне восстановиться на работе я согласился и в апреле написал рапорт”, рассказывает Черемухин. Именно с этим он связывает большое количество негативных публикаций в СМИ, связанных с его персоной. Он считает, что все обвинения, которые звучат в его адрес — заказные и сфабрикованные. Комментарии на Интернет-форумах по этому поводу такие: «Просто в данной обстановке г-н Добкин очень боится если НП Черемухин вернется в правоохранительные органы и Добкину надо будет ответить за свои мокрые дела и за поставки в родной Харьков наркоты. А все наклепы в адрес высококласного опера — просто “туфта”, если бы что-то и было то я думаю, давно бы посадили. Обращение депутатов типа Добкина, Салыгина,  Святаша , Кернеса (Гепы) для министров правоохранителей и Президента должно быть как подтверждение в правильности решения о назначении Черемухина нач.УБОП. Если, дай Бог, назначат — то многие Харьковчане будут благодарны Луценко и др.».

Не только Добкин боится Черемухина. Но и лично Святаш. И не только из-за наркоты, поскольку его связь с таксистами доказать нереально. Он знает, что у Черемухина в «рукаве» есть на него «козыри». В 1998 году по корпорации « Автоинвестстрой » Дзержинским РО ХГУ УМВД Украины в Харьковской области за хищение 900 тыс.грн. и незаконный вывоз 4 млн. долларов США за пределы Украины было возбуждено уголовное дело № 60982038 (его курировал лично Черемухин), но Добкин тормознул следствие и  по истечении года дело было прекращено прокуратурой Харьковской области за взятку в размере 100 тысяч долларов США и а/м «АУДИ». Об этом мы писали в первой статье. Но в 2001 году Черемухин поймал корпорацию « Автоинвестстрой » на незаконном вывозе за пределы Украины в оффшорную зону США г около 70 млн. долларов США. И дальше скирдовал информацию, как Святаш выгоняет деньги через перестраховочные фирмы Добкина. Посадить депутата он не сможет, но потрепать его менеджеров в наколках – запросто.

Вообще, интрига против Черемухина, как и прочие бездарные проделки друзей, доказывает: подлости и доносы редко бывают эффективными. Достаточно вспомнить «подставу» против Сергея Потимкова, который на местном ТРК «Симон» рассказал как Святаш , Кернес и Добкин фабриковали выборы. После этого на подконтрольном Кернесу канале был показан фильм «История Насти», настолько гадкий по отношению к семье Потимкова, что в суд подала его жена Лариса.

А как прикольно сработал Святаш «подносящим» у Добкина, когда они «глушили» своего друга Шумилкина! Состряпали кассету с компроматом на врага, в 601-м микрорайоне на Салтовке во время встречи с избирателями к Святашу подошли двое неизвестных мужчин и дали пакет с документами с просьбой передать его в штаб Добкина. На предложение  Святаша  представиться незнакомцы ответили отказом, не настаивая на выполнении просьбы, но подчеркнув при этом чрезвычайную важность передаваемых ими документов. Депутат взял пакет и вечером того же дня, перед своим отъездом в столицу, передал его непосредственно Геннадию Кернесу. И они там нашли такие супер-пупер видео-кассеты, свидетельства о слежке за Мишей Добкиным и уйму всякого добра, которое всучивали журналистам все время до выборов. Затейнички!

Впрочем, из изложенного выше может сложиться неправильное мнение, будто на Святаше лежит пятно криминального прошлого его покровителя Гепы, а сам он чистенький-пушистенький. Увы, незаконопослушное прошлое, настоящее и, похоже, будущее автомобильного олигарха, поражает. По каждой из его фирм есть какие-то нехорошие заморочки.

Какие фирмы есть у Святаша-Полякова? Главная — корпорация «Автоинвестстрой», которая включает в себя ООО «Франсавто» — официальный импортер марки Citroen; автоцентры Citroen и Audi в крупных городах Украины; ООО «Автосоюз» (г. Харьков); Model Investmens Limited (Великобритания); автотранспортную компанию «АИСТрансАвто»; страховуюкомпанию «АИС-Полис»; лизинговая компания «АИС-Лизинг»; ООО «АИС-банк» (Киев): ЧП «Эккаунт-С», ЧП «Импульс-В» ( Харьков), учредившие банк, и даже агрофирму «Рассвет» (с. Терновая, Харьковская обл.).
К 2005 году оборот корпорации составил $500 млн. Объем продаж авто составил около 55 тыс. штук (из них новых – не так уж и много). У них есть ООО «Кременчугский автосборочный завод (КрАСЗ), которым владеют 75% — ООО «Автосоюз» и Model Investmens Limited (оффшорка Святаша), 25% — компании, аффилированные с российским ОАО «ГАЗ».

В чем основная изюминка этого бизнеса? «Сегодня лицензии и мощности на производство ГАЗов в Украине имеют «КрАЗ» (с начала года выпустил более 100 автомобилей), «Черниговавтодеталь», «Укрволгатехсервис», «Черкассыавтогаз», «Киевский АРЗ №6» и «КрымАвтоГАЗ». Кроме того, что в Украине собираются автомобили «ГАЗ», сюда еще и ввозятся грузовики этой марки, собранные в России, в частности, предприятием «  Автоинвестстрой ». « Автоинвестстрой » ввозит на Часовярский завод шасси и кузов «ГАЗов», там собирает и таким образом уходит от налогов. (цитата из статьи «Волга вливается в Днепр», Олег Гавриш, “Ведомости”).»

 

«ОРД»

 

Заступник глави «Нафтогазу» Олександр Кацуба любить екстрім і дружить з Добкіною

26-річний Олександр Кацуба, який з листопада минулого року обіймає посаду заступника голови правління компанії «Нафтогаз», хлопець спортивний. Він любить екстрим, грає у сквош та, вочевидь, дружить з донькою харківського губернатора Аллою Добкіною.

Принаймні такі висновки можна зробити, подивившись на сторінку Кацуби-молодшого в Instagram та в інших соцмережах.

Як відомо, восени минулого року старший брат Олександра, Сергій Кацуба став депутатом і пішов з посади заступника голови «Нафтогазу». Його місце посів молодший брат – Сашко.

У свої 26 років Олександр вже заступник голови "Нафтогазу"

 

Як пише сайт «Mediaport», Олександр Кацуба закінчив Харківський національний університет імені Каразіна за спеціальністю «фінанси» та Харківську національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «правознавство».

Також один із найзавидніших наречених країни навчався в аспірантурі ХНУ на кафедрі економічної теорії.

З 2009-го року Олександр є членом Партії регіонів.

Кацуба отримав кілька вищих освіт, перш ніж стати заступником глави "Нафтогазу"

 

У 2011-му році Кацуба-молодший закінчив курси професійної перепідготовки Навчально-дослідницького центру освіти працівників паливно-енергетичного комплексу при Російському державному університеті нафти і газу імені Губкіна за спеціальністю «Нафтогазове виробництво». Вочевидь, Сашко вже знав, яку посаду приготували йому батько з братом.

Ось так розважається 26-річний багатій

Кацуба, як і Віктор Янукович-молодший, любить помісити багнюку?

Кацуба, певно, сфоткався з Періс Хілтон на закритому конкурсі "Міс Україна-2013"

Як виявилося, Сашко знайомий з донькою Михайла Добкіна

І, схоже, близько знайомий

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото з Instagram Кацуби та з «ВКонтакте» взяті на сайті «Mediaport»

 

Таблоїд

 

Дмитрий Шенцев. Автобиография, досье и компромат

Родился Шенцев Дмитрий Алексеевич 28 ноября 1964г., в Харькове. В 1988 году окончил Харьковский политехнический институт им. Ленина по специальности «гидропневмоавтоматика и гидропривод» (квалификация — инженер-механик).

1990—1992 гг. — заместитель директора харьковского дочернего предприятия «Фортуна-сервис» совместного предприятия «Фортуна».

1992—1994 гг. — директор ООО «Кадис».

1999—2001 гг. — коммерческий директор ООО «НОВО».

2001—2002 гг. — директор ООО «Фортуна Лтд».

2002—2003 гг. — первый заместитель директора ООО «Корпорация АПК».

2003—2006 гг. — вице-президент ООО «Компания Техинпром».

2006—2007 гг. — народный депутат Украины V созыва от Партии регионов (№129 в избирательном списке).

С ноября 2007 года — народный депутат Украины VI от ПР (№141 в списке). Заместитель главы Комитета ВР по вопросам законодательного обеспечения правоохранительной деятельности.

В апреле 2010 года был избран заместителем лидера Партии регионов по организации работы в регионах (тогда главой партии стал Николай Азаров, а президентом Украины Виктор Янукович) и получил должность почетного председателя ПР.

За время депутатства внес всего два законопроекта, ни один из которых законом так и не стал. В Верховной Раде ни разу не выступал. Вошел в список «Врагов прессы-2006» первого украинского антирейтинга Института массовой информации и медиапрофсоюза Украины — за то, что в июне 2006 года напал на фотокорреспондента во время заседания сессии Харьковского облсовета.

С ноября 2012 года народный депутат Верховной Рады Украины VII созыва, избран по избирательному округу №176.

Семья и связи

Семья.

Супруга — Нонна Шенцева (1969 г.р.). Сыновья Никита и Михаил (1989 г.р.).

Близкие связи.

В.Шумилкин — бывший мэр Харькова, переметнувшийся между первым и вторым турами выборов-2005 из штаба В.Януковича в команду В.Ющенко, принимавший активное участие в травле Е.Кушнарева-2005—2006, затем с треском проигравший выборы Харьковского городского головы М.Добкину. После трехлетнего затишья В.Шумилкин умудрился помпезно вступить в ЕЦ и занять пост замглавы партии за несколько месяцев до отставки В.Балоги.

А.Протас — харьковский бизнесмен и некогда активный деятель местного НСНУ, мечтавший сначала получить назначение на пост главы ГНАУ в Харьковской области, а потом просто «красиво соскочить» из Харькова на любую попавшуюся должность в Киев. В итоге, А.Протас, как и В.Шумилкин, после непродолжительного выяснения отношений со вчерашними соратниками кооптировался в ряды ЕЦ, что подарило ему возможность целых пару месяцев поработать на посту замглавы ГАСК Украины.

В.Салыгин — некогда нардеп трех созывов, друг покойного Макса Бешенного, активный участник знаменитого Северодонецкого съезда сепаратистов, а ныне просто состоятельный маргинал и «политический клоун» местного масштаба.

Смещенный в 2007 году самим же Д.Шенцевым с поста председателя Харьковского облсовета и главы ХОО Партии регионов. Пару месяцев назад перед «Васей-землемером» замаячила перспектива исключения из рядов ПР, что заставило его забыть обидчикам все былые надругательства и пойти на добровольное сотрудничество со вчерашними оппонентами. В противном случае чрезмерная принципиальность могла обернуться еще более унизительным попрошайничеством у ПСПУ депутатского мандата в Харьковский облсовет следующего созыва.

Е.Картавых — бывший депутат Харьковского горсовета от ПР, прославившийся тем, что стал первым в Украине депутатом местных советов, у которого были отобраны депутатские полномочия по инициативе родной парторганизации (в лучших традициях украинского политического предательства, руку к этому тогда приложил лично В.Салыгин).

В.Данилов — бывший бригадир ОПГ «Салохи»; персонаж, известный в милицейских сводках под кличкой «Данила», а ныне Президент ФК «Харьков» и нардеп-БЮТовец. С ним «Димона» связывают не только незабываемое криминальное прошлое, но и вопросы кадровой политики. По словам источников в местной милиции, совместными усилиями этих двух «уважаемых людей» сегодня решается вопрос о снятии с занимаемой должности нынешнего начальника УВД области и назначении на его место «карманного» генерала Слипченко.

Оперативное дело

В криминальном мире Шенцев известен как «Димон».

В конце 80-х годов Шенцев был близок к Новодомовской ОПГ г. Харькова «Спезики», которой руководили криминальные авторитеты «Ниц» (Владимир Ниц) и «Кабатя» (Виктор Долгих). Хотя активного участия в преступной деятельности ОПГ Шенцев не принимал, а старался, используя членов группировки, организовать свой личный бизнес путем постановки под контроль успешных бизнесменов.

В 1993—1994 годах Шенцев стал доверенным лицом Михаила Алексеева, который под «крышей» одного из российских преступных сообществ организовал игровой бизнес в разных регионах СНГ. «Смотрящим» по Харькову Алексеев поставил Шенцева, завез в Харьков игровые автоматы, которые были расставлены в посещаемых харьковчанами местах, в частности — в гостинице «Мир». Развивая игровой бизнес, Шенцев очень близко сошелся с 1-м зампрокурора г.Харькова (на тот момент) С.Стороженко, который, в свою очередь, рекомендовал Дмитрию Шенцеву назначить начальником службы безопасности «его» игрового бизнеса бывшего работника КГБ Юрия Леонидовича Васильева.

Также в распоряжении (и на «кормлении») Шенцева была группа бойцов из ОПГ «Спезики» под руководством криминального авторитета Вячеслава Арутюнова, 1966 г.р., по кличке «Ара», который, в свою очередь, был правой рукой убитого криминального авторитета «Пули», а также ближайшей связью преступного авторитета Бодапростого (кличка «Испанец»).

Заработав в игровом бизнесе значительный капитал, Д.Шенцев купил дом в Будапеште, где занимался бизнесом совместно с членами группировки Севы Могилевича, а именно с его ближайшей связью Михаилом Гириным (в настоящее время находится в международном розыске). Почувствовав свою силу, решил обособить от «московских» харьковскую «ветвь» налаженного ими игрового бизнеса путем физического разрешения конфликта с представителями М.Алексеева. В «разборках» получил ранение упомянутый В. Арутюнов. Зато Д. Шенцев стал единственным хозяином игрового бизнеса в Харькове, так и не рассчитавшись с «москвичами».

Шенцев-вымогатель

Еще в 1995-м году в отношении Д.Шенцева было возбуждено уголовное дело № 185024 по факту вымогательства, по признакам ст. 144 ч. 3 УК Украины. Д. Шенцев был задержан по подозрению в совершении вымогательства на 3-е суток, однако затем был освобожден, после чего скрылся. 4 августа 1995 года он был объявлен в розыск (чтобы нас не обвинили в голословии — розыскное дело № 675304). Однако в дальнейшем, благодаря вмешательству С.Стороженко и генерал-лейтенанта милиции В. Музыки, розыск был прекращен (23.01.1996г.), а уголовное дело – закрыто.

Используя своё возросшее влияние в г.Харькове, Шенцев вошел в доверительно-дружеские отношения с С.Кушнаревым — с братом Евгения Кушнарева, на тот момент главы администрации президента Украины, что дало возможность впоследствии стать близким человеком Евгения Петровича Кушнарева. Когда Кушнарев был назначен губернатором Харьковской области, то в руки Шенцева попал рынок «черного нала». К 2005 году Шенцев стал самым близким человеком Кушнарева, на котором замыкались нелегальные денежные потоки. А еще именно Шенцев был организатором безопасности губернатора. В разрешении конфликтных ситуаций использовал бойцов из все той же ОПГ «Спезики».

Именно по рекомендации Д.Шенцева личным охранником Евгения Кушнарева стал И.Бударный, который в настоящее время является основным фигурантом в деле о взрыве (имитации взрыва или неудачном покушении?) в офисе Е.Кушнарева в 2006 году. В период событий Оранжевой революции Шенцев организовывал физическую охрану Кушнарева. Усердие Шенцева не осталось без благодарности: благодаря Кушнареву в 2006-м Шенцев стал народным депутатом от Партии регионов.

Убийство на охоте сделало карьеру

По сведениям источников «Украины криминальной» в правоохранительных органах Харькова, Д.Шенцев в начале-средине 90-х был активным участником криминальных процессов в городе и являлся лидером одной из ОПГ Харькова. В сфере интересов «группы Шенцева» — вымогательства, выбивание долгов, рэкет, «крышевание» криминального и полукриминального бизнеса и прочий стандартный набор среднестатистического харьковского «братка». Сама группировка не была достаточно крупной и влиятельной, чтобы вступать в силовую конкуренцию с более сильными местными ОПГ. Однако возможностей и связей Д.Шенцева было целиком достаточно для того, чтобы стать эдаким помощником по особым поручениям губернатора Харьковской области Е.Кушнарева.

Знакомство Дмитрия Шенцева с Евгением Кушнаревым стало роковым в жизни последнего (именно от рук помощника Д.Шенцева – Дмитрия Завального – Е.Кушнарев погиб несколько лет спустя на трагической «Изюмской охоте») и этапным событием в судьбе первого — так началась публичная карьера и эволюция Д.Шенцева: от «братка» — к политику.

Сначала Е.Кушнарев замкнул на Д.Шенцева решение собственных «хозяйственных вопросов» и обеспечение личной безопасности. Затем дал место в собственном политическом проекте – партии «Новая демократия». Позже «прописал» в список Партии регионов на выборах 2006 года. А в последствии сделал негласным уполномоченным лицом при решении собственных экономических вопросов на харьковском и республиканском уровнях.

По информации, растиражированной рядом СМИ, роковой выстрел на охоте в январе 2007 года, оборвавший жизнь Евгения Кушнарева, был совершен не Д.Завальным (на момент происшествия официально числился помощником народного депутата Шенцева), как указывается в официальной версии по уголовному делу, а самим Шенцевым, вину которого Завальный якобы взял на себя за крупное вознаграждение (кстати, Д.Завальный является мастером спорта по стрельбе и опытным охотником).

Но сопоставление таких фактов как убийство на охоте и то, что с 2007 года Шенцев стал народным депутатом Украины VI от ПР (№141 в списке), заместителем главы Комитета ВР по вопросам законодательного обеспечения правоохранительной деятельности, а в 2010 году был избран заместителем лидера Партии регионов по организации работы в регионах, еще более подкрепляет активное участие Шенцева в преступлении.

Схема Шенцева

«Схема Шенцева», которую, якобы благословило высшее партийное руководство: на место А.Кривцова будет водружен М.Добкин, на место В.Салыгина – Д.Шенцев, а на место Г.Кернеса, больше известного харьковчанам как «Гепа» — С.Кушнарев (брат Евгения Кушнарева и нынешний глава фракции «регионалов» в горсовете) успешно сработала. Одним из залогов успеха в реализации этих замыслов, вероятно, являются крестины в Иерусалиме сына Шенцева, крестным отцом которого стал мэр Харькова Михаил Добкин (он же – герой блокбастера «Обращения к харьковчанам»; режиссер-постановщик – «Кернес-«Гепа»).

Бизнес-досье

Именно благодаря Е.Кушнареву Д.Шенцев стал одним из крупнейших землевладельцев Харьковской области.

Д.Шенцев является учредителем ряда коммерческих предприятий:

Харьковское областное охотничье хозяйство «Лисомир».

ООО «Фортуна ЛТД» (азартные игры и игры на деньги; часть в уставном фонде 1 млн. 170 тыс. грн.).

Боровское охотничье рыбное хозяйство «Хантер», ООО «Производственно-строительное предприятие «Гали» (сдача в найм собственной и государственной недвижимости; часть в уставном фонде 750 тыс. грн.).

ООО «Ново» (азартные игры и игры на деньги; часть в уставном фонде 1 млн. 571 тыс. 127 грн.).

ООО «Бирюк» (охота, ловля и разведение дичи; часть в уставном фонде 99 тыс. грн.).

Харьковская областная общественная организация «Харьковский фонд диких животных». ООО «Харьковский конный завод» (разведение коз, овец, лошадей; часть в уставном фонде 1 млн. 121 тыс.383 грн.) и др.

Имеет поместье в Старом Салтове, с выходом к открытому водоему, где содержит дорогостоящих лошадей.

Значительная часть имущества Д. Шенцева оформлена на жену Шенцева – Нону Анатольевну. Н.Шенцева является учредителем следующих предприятий:

АО «Международный центр таеквон-до «Укрсиб профи» (часть в уставном фонде 20 тыс. грн.).
ООО «Пассаж-эксклюзив».
ООО производственно-строительное предприятие «Гали» (часть в уставном фонде 750 тыс. грн.).
ООО «Фортуна-сервис» (часть в уставном фонде 144 тыс. грн.).
ООО «Ново» (часть в уставном фонде 316 тыс. 623 грн.).
ООО «Фортуна ЛТД».
ООО «Международная страховая компания» и др.

Звания, чины, регалии

Заместитель председателя Комитета Верховной Рады Украины по вопросам законодательного обеспечения правоохранительной деятельности

 

 

 

Анастасия Марценюк, Национальное бюро расследований Украины


 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: