Сообщения с тегами ‘WOG’

Перша олігархічна війна нової влади. Версія Ігоря Єремеєва

Eremeev-Igor4Під прикриттям військової агресії Росії українські олігархи влаштували перерозподіл державних ресурсів. На телебаченні та в інтернеті триває інформаційна війна. Підконтрольні олігархам фракції «Економічний розвиток» (Коломойський) і «Суверенна європейська Україна» (Єремеєв) шантажують уряд, відмовляючись підтримувати законопроекти.

Історія — складна для розуміння пересічним читачам. Але на кону — 1 мільярд доларів. Ідея «Української правди» полягає в тому, щоб фігуранти від першої особи пояснили природу конфлікту, а не змагалися в замовних матеріалах.

Отже, депутат Ігор Єремеєв, хоч і уникає прізвищ, але фактично звинувачує дніпропетровського губернатора Ігоря Коломойського в корупції. Ці двоє осіб ділять між собою ринок реалізації бензину та інших нафтопродуктів. Коломойський контролює близько 1,5 тисячі заправок під брендами Авіас, УкрНафта і Сентоза. У Єремеєва — 500 заправок марки WOG.

Крім того, Коломойський зберігає контроль над компанією УкрНафта попри те, що контрольний пакет акцій належить українській державі. Так само на чолі державної компанії «УкрТрансНафта» стоїть його людина Олександр Лазорко.

Коломойський і Єремеєв воюють через так звану «технічну нафту», яка закачана в трубопроводи «УкрТрансНафти» багато років тому за смішними цінами — в десять разів нижче ринкових. Ідея Коломойського — викачати нафту для переробки на своєму Кременчуцькому заводі та продати за нинішніми цінами.

Єремеєв бореться проти цього не лише тому, що є конкурентом Коломойського. Він також володіє зупиненим заводом в Херсоні. Якщо нафту злити з системи, трубопроводи зруйнуються і будуть нездатні в подальшому качати на переробку до Єремеєва. Так всі його плани будуть зруйновані.

Сам Єремеєв вже не один рік шукає інвестора для реконструкції Херсонського заводу. У березні він зустрічався з Дмитром Фірташем у Відні за декілька днів до його арешту за запитом ФБР. За словами депутата, мова йшла про залучення Фірташа до проекту реконструкції Херсонського нафтопереробного заводу.

Оскільки тема війни Єремеєва та Коломойського супроводжується взаємними звинуваченнями, ми запропонували обом олігархам викласти свою версію подій. «Українська правда» публікує інтерв’ю Єремеєва.

Коломойським пообіцяв «Українській правді», що вирішить, чи оприлюднюватиме своє бачення, після виходу розмови з Єремеєвим.

— Зараз відбувається інформаційна війна між двома учасниками ринку. З одного боку ви, з іншого — Ігор Коломойський. А боротьба точиться навколо так званої технічної нафти, яка зберігається в системі державних нафтопроводів «Укртранснафта». В чому суть конфлікту?

— Ми не займаємося інформаційними війнами. Я завжди займав позицію, яка дає можливість розвиватися ринку нафтопродуктів. І тому я маю свою позицію стосовно викачки так званої технічної нафти із «Транснафти».

— Навколо чого йде боротьба?

— Щоб пояснити ситуацію, треба зробити певний екскурс в історію і зрозуміти, що таке за організація «Транснафта». В державі Україна є транспортна система газопроводів, є транспортна система нафтопроводів і була колись транспортна система нафтопродуктів. І кожна з цих систем – це є надбання українського народу. І «Транснафта» – це не менш потужний орган, ніж транзитна газова труба, яка йде через Україну. «Транснафта» також повинна бути прибутковою, бо дає транзит нафти через територію країни і дає можливість забезпечити нафтопереробні заводи сировиною.

Треба повернутися на декілька років назад. Ми дуже часто чуємо фрази «проблема з українською переробкою нафти», «у нас не вистачає нафтопродуктів» і так далі.

Пік переробки нафти в нафтопродукти на території України – це 2007 рік, коли працювали всі нафтопереробні заводи. Ми в тому році переробили, якщо не помиляюся, 12,8 мільйонів тон нафти. Як сформувалась ця переробка? Кременчуцький нафтопереробний завод – 5 мільйонів 620 тисяч тон, Лисичанський нафтопереробний – 5 мільйонів 651 тисяча тон, Одеський – 920 тисяч тон і так далі.

Але в 2008 році переробка нафти різко зменшилася. Бо в 2008 році знизилась переробка нафти в 2 рази на Кременчуцькому нафтопереробному після того, як звідти по зрозумілій причині вивели акціонерів-татарів.

— Не кажіть загадками, бо читачі не поінформовані в деталі. Отже, чому з Кременчука вивели татарів?

— Є модне словосполучення «рейдерська атака». Тобто татари були виштовхані з Кременчуцького НПЗ, після чого був введений мораторій з російської сторони на поставку нафти.

— Чому ви не хочете називати прізвище Коломойського, який не приховує, що фактично став новим власником Кременчуцького НПЗ?

— Я просто констатую, що Кременчуцький НПЗ переходить під контроль нової структури, і татари перестають поставляти туди нафту. Після чого частина ресурсів, яка видобувалась на території України «Укрнафтою» (компанія, де контрольний пакет має держава, але Коломойський контролює менеджмент — УП), переводиться на Кременчук.

В 2009 році на державну компанію «УкрТрансНафта» приходить новий керівник – Олександр Лазорко (висуванець Коломойського — УП).

У кінці 2009 – на початку 2010 року приходить нова ідея керівництву «Транснафти» – що треба розвернути трубу Броди-Одеса начебто з метою почати поставляти Азербайджанську нафту на Європу.

— Ну, трубу пустили в плановому режимі з Одеси на Броди…

— Так, до того вона працювала з Бродів на Одесу і забезпечувала 2,4-2,8 мільйони тон «лукойлівської» нафти на Одеський НПЗ. Але тепер «Лукойлу» було запропоновано поставляти нафту для свого заводу через порт Одеса, що є набагато дорожче, а найголовніше – через перевалки, які належать відповідним структурам…

— «Привату»?

— …Відповідно, «Лукойл» сказав: «Мені це економічно невигідно», і вони відмовилися від поставки нафти таким методом. І в 2010 році «лукойлівський» завод у Одесі зменшує переробку, а в 2011 повністю зупиняється.

— Тобто ще до появи Курченка і до «Лівели», які без мита ввозили готовий бензин і вбивали переробку?

— Звичайно.

— А чому керівництво України дозволило розвернути трубу Броди-Одеса?

— Тому що лобіювалися певні інтереси. І кожний раз політичне загострення між Росією та Україною можна використовувати для своїх економічних інтересів.

— Тобто Ющенка використали в темну?

— Знаєте, Ющенко – романтик, і йому можна було розказати про постачання  азербайджанської нафту на Європу, і що вона буде перероблятися на Надвірній і Дрогобичі, наприклад, не розуміючи, що високоякісна легка азербайджанська нафта не може перероблятися на допотопних нафтопереробних заводах.

— Ви ж були власником заводу в Дрогобичі й знаєте, в якому стані перебував цей завод?

— Так, ми продали його в 2004—2005 році групі «Приват». Ми прийняли рішення, що краще комусь одному бути власником, щоб не було суперечок між акціонерами. Там глибина переробки 50%, і буде за будь-яких обставин збитково переробляти там таку дорогу високоякісну нафту, як азербайджанська.

— Коли трубу розвернули з Одеси в Броди, що почалося далі?

— Коли розвернули трубу, російська нафта перестала по ній рухатись. Тобто зупинилися транзит російської нафти — а це мільйони тон — плюс поставка на «Лукойлівський» завод, а це два з гаком мільйони тон. Так ми втратили ще один нафтопереробний завод. Кременчук уже на той момент не переробляв російської нафти, тільки українську, тобто обсяги, менші майже в два рази.

У 2012 році зрозуміли, що ідея поставки азербайджанської нафти і на Кременчук теж фікція, тому що азербайджанська нафта дуже дорога. Відповідно зупиняється поставка азербайджанської нафти, і в 2012 році ми получаємо нуль переробки в Одеса, нуль в Дрогобичі, фактично нуль в Надвірній. Переробляємо в Лисичанську 800 тисяч тон і в Кременчуці 3 мільйони тон.

А з 2012 року на 2013 вже зупиняється Лисичанський НПЗ і лишається тільки один – Кременчук, на який іде вся українська нафта, яка видобувається «Укрнафтою». Ідея з поставкою азербайджанської нафти, яку придумала «Транснафта» – це була фікція, в результаті якої зникли всі конкуренти в нафтопереробці.

І на сьогоднішній день ми маємо один працюючий нафтопереробний завод. «Транснафта» за декілька років повністю знищила систему транзиту нафти.

— А хто керував «Транснафтою»?

— Олександр Лазорко.

— Тобто він не втратив посаду при Януковичі? Як він зміг зберегти посаду при Януковичі, якщо поміняли керівників по всій вертикалі аж до ЖЕКів?

— Це таємниця. Напевно він унікальний в цьому відношенні менеджер.

— Як пов’язаний Лазорко з «Приватом»?

— Це їх представник. В результаті, до 2013 року всі нафтопереробні заводи зупинені і працює лише один, і на ньому переробляється лише одна українська нафта.

— Але до цього призвела не тільки «Транснафта», але й спочатку «Лівела», а потім Курченко, які завозили бензин без мита і робили переробку конкурентоздатною. Тобто не можна Коломойського звинувачувати в цьому.

— Я не звинувачую Коломойського. Я кажу, що були зроблені певні дії. Що стосується «Лівели» або того ж самого Курченка. Однозначно ринок нафтопродуктів дуже чутливий до будь-якої можливості продавати нафтопродукт без сплати акцизу або ПДВ.

Тонна готового нафтопродукту коштує приблизно 1 тисячу доларів. Акциз і податок складають 300-400 доларів. А заробіток на тоні нафтопродукту – приблизно 50-60 доларів, у виняткових випадках — 100 доларів. Тобто лише 7-8% рентабельності, а акциз і ПДВ складає майже 40% рентабельності. Якщо одна компанія не платить акциз, вона повністю нищить ринок.

І зрозуміло, що «Лівела» або Курченко – це були додаткові фактори. Але ми говоримо, що вже в 2013 році були зупинені всі заводи, до того, як з’явився Курченко в 2013 році.

До речі, коли були зупинені нафтопереробні заводи, то було легше вводити схеми того ж самого Курченка. Бо є нафтопереробники, вони разом виступають проти схеми, вони борються. Але коли вже заводи зупинені, то нема кому боротися.

— Що відбувається зараз?

— Спроби викачати технічну нафту з «УкрТрансНафти». Вони були неодноразові.

«Транснафта» – це структура, в якій завжди є так звана технічна нафта, бо нею повинні постійно бути закачані всі труби. Об’єм технічної нафти сьогодні повинен бути близько 1,3-1,4 мільйона тон.

Якщо з «Транснафти» викачати нафту і заповнити труби водним або азотно-водним розчином під приводом консервації, то я можу навести два приклади. Коли збудували трубопровід Одеса-Броди, Україні важко було знайти кошти, щоб наповнити цю трубу. Треба було виділити 200 чи 300 мільйонів доларів. А тепер другий приклад. Раніше в Радянському Союзі була система продуктопроводів, де проходили нафтопродукти. В час, коли формувалася Україна як незалежна, з цих продуктопроводів викрали весь нафтопродукт і їх заповнили водою. Знайдіть мені сьогодні хоч один законсервований і збережений продуктопровід, який був в системі. Він весь згнив і зник, його не існує.

Бо, коли заповнюєш водою, вже ніхто не буде дивитися за технічним станом, за консервантом, за ізоляцією, за статичним електричним струмом. Я готовий заявити будь-де, що якщо уряд прийме рішення викачати нафту із системи «Транснафти», ми раз і назавжди забудемо, що можемо виконувати транзитні функції.

КЕРІВНИЦТВО «УКРТРАНСНАФТИ» ЗНИЩУЄ КОМПАНІЮ

— Але у вас є теж свій особистий інтерес. Ви володієте Херсонським нафтопереробним заводом, хочете його запустити і не хочете, щоб відгалуження нафтопроводу до Херсонського НПЗ було відрізано.

— У мене є інтерес, щоб у цій державі була нафтопереробка. Але якщо ми хочемо, щоб сюди прийшов інвестор і зробив реконструкцію з глибиною 98%, як має кожна нормальна європейська держава, то ми не можемо знищувати систему «Транснафти». А поки ж є ідея з ціллю забезпечення української армії нафтопродуктами викачати з системи «Транснафти» нафту і переробити її на одному вітчизняному нафтопереробному заводі.

— На Кременчуцькому заводі Коломойського?

— Так.

— А хто буде власником цих нафтопродуктів?

— Це теж питання. Почитаєте документи: ціна технічної нафти в нафтопроводах не переоцінювалася багато років. Вона сьогодні смішна, це порядку 700-800 гривень за тону. А реальна ціна 780 доларів за тону, при нинішньому курсі. Різниця складає під 10 мільярдів гривень на мільйоні тон технічної нафти.

— Тобто фактично мова йде про те, що Коломойський хоче забрати нафту вартістю 1 мільярд доларів?

— Якщо «Транснафта» викачала з системи нафту і віддала на переробку, то вона повинна за це отримати кошти. Вона отримає кошти по якій ціні? По балансовій вартості.

— А чому не ринковій?

— Якщо тільки буде ринкова, тоді ніхто ніколи не захоче викачувати нафту.

— А в чому інтерес Коломойського в цьому проекті?

— Балансова вартість – 700 гривень, а ринкова ціна – 780 доларів. В листі керівника «Транснафти» Лазорка на уряд написано, що технічна нафта буде перероблена на вітчизняному нафтопереробному заводі і по ринковій вартості продана. Я вважаю, що на сьогоднішній день «Транснафта» ціленаправлено робить дії для того, щоб в Україні не було такої компанії.

— Чи почалася вже відкачка технічної нафти?

— Я знаю точно, що декілька тижнів тому була спроба викачати нафту в Снігурівці — це точка переходу нафтопроводу Кременчук-Одеса на Херсонський нафтопереробний завод. Відповідно, на цій ділянці зберігається 40 тисяч тон нафти. І в ніч з п’ятниці на суботу була спроба підключитися до системи «Транснафти» і перекачати нафту в термінали.

В результаті, викачали 25 чи 26 тисяч тон. Була відкрита кримінальна справа, були залучені правоохоронці для того, щоб зупинити цей процес. Я декілька разів розмовляв з міністром Проданом. Він також запевнив мене, що без рішення уряду ніхто нафту викачувати з системи «Транснафти» не буде. Але через добу ми тільки дізналися, що була така спроба.

— Можливо, проблема в тому, що у вас конфлікт із Коломойським за цю нафту. І викачати хотіли її також ви?

— Це нафта, яка належала Херсонському нафтопереробному заводу. І ми не даємо її викачати, тому що ми розуміємо — в іншому разі трубопровід просто зникне. Я точно знаю, що є рішення суду, і ні в якому разі цю нафту не можна викачувати.

— Там 40 тисяч тон, різниця складає 900 доларів. Фактично ви змагаєтеся з Коломойським за 40 мільйонів доларів. І ви, декларуючи загальнодержавні інтереси, все одно виходите з приватних, тому що ви претендуєте на цю нафту так само, як і Коломойський.

— Ні, ні, ні. Я за будь-яких обставин завжди виходжу з державних інтересів. Тому що я готовий доводити де завгодно, що викачувати нафту з системи «Транснафти» – це злочин перед державою.

— Я можу поставити себе на місце Коломойського. Він заправив військову техніку, вона поїхала на полігон. І потім він, можливо, має право сказати: «Тепер компенсуйте мені ці видатки через цю схему»?

— Якщо хтось каже, що він допоміг армії, то це його особиста дія. Він має право її зробити з особистого прибутку або дивідендів.  Наша фракція зібрала 16 мільйонів гривень і також видала на українську армію. Тільки не з «Укрнафти», а власних коштів.

— На яку суму він заправив військову техніку?

— Якщо не помиляюсь, 180 мільйонів гривень.

— А ціна питання в «Транснафті» скільки складає?

— 10 мільярдів, якщо нафта буде продана по балансовій вартості.

— Але зрештою це теж впирається у ваш бізнес. Щоб у читачів не було уявлення, що одна сторона права, а інша — ні.

— Мені не соромно говорити, що я хочу зробити реконструкцію Херсонського нафтопереробного заводу. Ми зробили проект, заплатили за ліцензії. В умовах такої глибокої кризи залучити іноземні кошти для реконструкції дуже складно. Але при знищеній системі «Транснафти» взагалі без шансів побудувати жодний нафтопереробний завод.

— А ви вже знайшли партнера? Ним буде Фірташ?

— Ми не домовилися з Фірташем, але розмови такі велися. І вони б, напевно, зараз велися, якби його не арештували.

— Ваша фракція не завжди голосує тепер за рішення уряду і Турчинов через це часто нервує. Це є шантажем, щоб рішення по технічній нафті не було прийнято?

— Ми готові голосувати за всі законопроекти, але без пакетів, а голосувати так, як і повинно бути, один за одним. Сьогодні часто саме депутатські законопроекти виписуються під конкретних депутатів. І ми не будемо ці законопроекти підтримувати.

— Виходить, що Майдан був, люди загинули, а корупція триває й далі?

— От я би не хотів, щоб ми так відсікали. Питання корупції – це питання не тільки України, це питання сьогоднішньої цивілізації. І в Європі або в Америці також є корупція. Питання – який рівень корупції і чи створюється система боротьби. Я хочу вірити, що все-таки чиновники і влада зробили певні висновки.

— Ваші менеджери тепер отримують підписи без хабара?

— Я поки що не чув цих випадків. Поки що до мене ніхто не прийшов і не сказав: «Ігор Миронович, з нас вимагають хабара».

— Наскільки Яценюк чутливий до ваших рекомендацій?

— Мені Арсеній Петрович імпонує як прем’єр-міністр. Перед тим, як прийняти рішення йти в коаліцію, ми з ним сиділи розмовляли десь до третьої ночі у кабінеті Верховної Ради. Ми спілкувалися про те, які будуть принципи в коаліції. І сьогодні, наприклад, ми пропонуємо розробити закон про електронні торги на всі енергоносії в Україні. Що це означає? Є споживач, який використовує, є продавець, який виробляє. Є біржа, де один продає, а другий купує – публічна, яка дає можливість це зробити, ось і все.

— Але ви при Януковичі теж непогано жили. Ви були одним із головних постачальників «Укрзалізниці» нафтопродуктами.

— Ми були постачальниками «Укрзалізниці» до Януковича. Коли прийшов Янукович, ми декілька місяців не поставляли, тому що нове керівництво вивчало нас. Можливість поставляти на «Укрзалізницю» – це не таке легке питання. Наприклад, я сьогодні вранці мав розмову стосовно поставки на «Укрзалізницю». По-перше, нафтопродукти на «Укрзалізницю» поставляються з відтермінуванням платежів 45-60 днів. Коли такі терміни розрахунків і коли нестабільний курс, і коли рухається котування нафти, це завжди ризики.

Дуже багато компаній цього робити не хоче і ловлять момент. Вони хочуть мати контракт, і коли їм вигідно, вони поставляють, коли не вигідно – не поставляють. Чому з нашою структурою «Укрзалізниця» працює вже не перший рік? Тільки з однієї причини – ми не ловимо моменти. Ми поставляємо монотонно і постійно.

— Якби ви не отримували прибуток, ви би просто не працювали!

— Пам’ятаєте, колись була історія про відкриття кримінальної справи Хорошковським, і у нас в офісі були обшуки? І коли ми підняли цифри і показали, що ми поставили в тому році 370 тисяч тон на «Укрзалізницю» і заробили аж цілих 50 чи 60 тисяч доларів, то Хорошковський, будучи керівником СБУ, дивився на мене і не міг зрозуміти. А в той рік були дуже сильні коливання «плацу» (біржова вартість нафти — УП). «Плац» за місяць мінявся більше ніж на 60 доларів, і цей прибуток просто згорає.

Але ми хотіли довести «Укрзалізниці», що ми порядний постачальник, який не буде вибирати моменти, а буде допомагати «Укрзалізниці» в будь-який момент. Наприклад, можу сказати, що сьогодні ми поставляємо дизельне пальне зі збитком 2 гривні на кожному кілограмі. В цьому році ще жодна тонна на була поставлена, щоб на ній можна було заробити.

— Ви розумієте, що відбувається з курсом гривні?

— Я вважаю, що сьогодні є спекуляція з курсом певними групами банків, які притримують продаж валюти і скуповують надлишкову валюту на ринку. І сьогодні задача уряду – зупинити цю спекуляцію.

— І який буде реальний курс по року?

— Я вважаю, що якби все було нормально і ми отримали підтримку Міжнародного валютного фонду, курс повинен опуститися десь до рівня 10,5 гривень за долар.

Сергій Лещенко, Українська правда

Тендерные схемы депутата Еремеева

У народного депутата Украины Игоря Еремеева, не входящего в состав ни одной из фракций, в последнее время дела по бизнесу идут хорошо. Человек и народу в парламенте служит, и про бизнес не забывает, как говорится. Причем в парламент, в отличие от некоторых своих коллег-бизнесменов, является. и даже осуществляет там некую так называемую «парламентскую деятельность». Однако при малейшем рассмотрении деятельности в парламенте народного депутата Еремеева можно увидеть и понять, что в Верховной Раде господин Еремеев занимается делами весьма специфическими. а именно- всяческим образом пытается перетянуть бюджетное одеяло на себя и подведомственные ему структуры. Что, наверное, с точки зрения господина Еремеева правильно — потому как зачем тогда вообще в парламент идти?

В июне месяце текущего года Игорь Еремеев отправил депутатский запрос в адрес премьер-министра Украины Николая Азарова. Тема запроса от депутата Еремеева была весьма любопытной. Нардеп как истинный патриот своего региона и округа решил перевести немного бюджетных средств на некоторые предприятия в Волынской области, которые, по мнению депутата Еремеева, на ладан дышат, а посему надо их из за государственный счет чуток «подкормить»…

11/10-924 21.06.2013
(2 сесія)
Єремеєв Ігор Миронович Народний депутат України
VII скл.
Кабінет Міністрів України
Азаров Микола Янович
Депутатський запит щодо поновлення стабільної роботи Волинських державних підприємств: “Ковельський державний завод кормових видатків «Ветсанзавод», «Луцький спиртогорілчаний комбінат», та Волинської філії Українського Інституту експертизи сортів рослин.
Відповіді №9154/0/2-13 від 11.07.2013р. — Прем’єр-міністр України М.Азаров.

(Официальный портал Верховной Рады Украины)

Казалось бы, дело державное и нужное, а нардеп переживает за свой край. Однако есть во всем этом любопытные нюансы. Взять, к примеру, указанный в запросе Луцкий государственный спиртоводочный комбинат. Предприятие достаточно само по себе самостоятельное, и , если говорить откровенно, в состоянии само себя содержать. о чем свидетельствуют, например, недавние инициативы известных в данном бизнесе людей, пытавшихся добиться приватизации целого ряда ликероводочных предприятий Украины. Цитируем: «Народные депутаты Украины Павел Климец (Партия регионов) и Иван Денькевич (БЮТ) предлагают исключить из перечня объектов права государственной собственности, не подлежащих приватизации, ряд предприятий винодельческой и ликероводочной промышленности. Об этом свидетельствует законопроект N8451, зарегистрированный в Верховной Раде 28 апреля 2011 года» (ЛигаБизнес).

В упомянутом законопроекте “О внесении изменений в Закон Украины “О перечне объектов права государственной собственности, не подлежащих приватизации ” предлагалось исключить из соответствующего перечня кучу предприятий, в число которых входил и упомянутый выше Луцкий государственный спиртоводочный комбинат.

По мнению авторов проекта, его принятие создало бы законодательные предпосылки для эффективной работы винодельческой и ликероводочной промышленности, повышения эффективности использование имущественных комплексов, которые в настоящее время находятся в государственной собственности, и роста числа рабочих мест в сельской местности. Однако депутат Еремеев думает иначе. По его мнению, завод, как и другие упомянутые в запросе предприятия, должно содержать государство, и самим им не выкарабкаться…

Существует известная схема. Товарищи близкие к властному Олимпу и бюджетной «кормушке», зачастую создают предпосылки и условия для перекачки бюджетных средств на некоторые предприятия, которые представляются как дышащими на ладан. За государственный счет предприятия «запускаются и реанимируются», после чего плавно переходят к другому владельцу, то есть, после «реанимации» создаются условия для приватизации. Подобные вещи, кстати, были весьма распространены во время подготовки к ЕВРО-2012, когда с государственного счета списывались средства «для поддержки предприятий», а между тем между руководством предприятия и «лоббистами» от власти заключались соглашения по передаче некоторого процента акций и предприятие плавно переходило уже фактически в другие руки. Очень удобная схема — инвестиции государственные, вкладываться не надо, а потом получай только прибыль…

Возможно, что следующим шагом господина Еремеева и его соратников должен стать как раз законопроект по внесению изменений в Закон Украины «О перечне объектов права государственной собственности, не подлежащих приватизации». То есть, то, что не удалось господам Климцу и Денькевичу два года назад. И можно будет пожинать плоды…

Следует отметить, что в последнее время господин Еремеев изрядно преуспел в привлечении государственных потоков на свои активы. Еще в мае текущего года он стал своего рода «чемпионом» по получению госзаказов на свои предприятия. Предприятия группы Группа «Континиум», принадлежащей нардепу, выиграли тендеры на 1,5 млрд грн по поставке дизеля для железных дорог. Второй по объемам тендер на поставку дизеля на сумму 1,3 млрд выиграла «Первая топливная компания», которая, по неофициальным данным, имеет отношение к сыну президента Александра Януковича…

А в июне текущего года Министерство внутренних дел Украины объявило о результатах тендера на закупку топлива в 2013 году на сумму 256,9 млн грн. Согласно сообщению на портале государственных закупок, его победителем стал киевский филиал компании «Золотой экватор» (бренд WOG). МВД закупило у «Золотого Экватора» 21,5 млн литров бензина и 2,3 млн литров дизтоплива. А «Золотой экватор» входит в группу «Континиум» нардепа Игоря Еремеева, которая является одним из основных поставщиков топлива для государственных компаний и учреждений и регулярно побеждает в тендерах на поставку бензина милиционерам с 2011 года. Сеть АЗС WOG является одной из наиболее крупных в Украине и насчитывает более 420 станций…

При этом Еремеев весьма успешно избавляется от балластов в виде нескольких своих активов. Компания «Дельта Вест Ойл Групп», подконтрольная нардепу Игорю Еремееву, в конце июля нынешнего года просила суд объявить банкротом мобильного оператора ИМК (работает под брендом «CDMA-Украина»), принадлежащего опять таки Еремееву. Любопытная схема, не правда ли? Компания оказалась должна кредиторам более 700 млн грн, и задолжала таким крупным компаниям, как китайские ZTE и Huawei (21,8 млн и 100 млн грн соответственно), имели место быть и долги перед Брокбизнесбанком (108 млн грн) и некоторыми другими банками.

А в июне текущего года в Волынской области было начато банкротство ООО «ТД Западная молочная группа», подконтрольного внефракционному нардепу Игорю Еремееву. Иск о банкротстве был подан другой компанией депутата — «Дубномолоко». Как пишет газета «Деловая столица», до недавнего времени «Западная молочная группа» занималась реализацией молокопродуктов «Ковельмолока», «Дубномолока», Львовского городского молокозавода и целого ряда других молочных предприятий Еремеева. На них приходилось около 5% рынка цельномолочной продукции Украины и примерно такая же доля на рынке сыра.

Есть ощущение, что господин Еремеев просто переводит свои активы туда-сюда, доводя до состояния банкротства одни свои структуры и подминая под себя другие. При этом является «чемпионом страны» по тендерам… И при этом просит государство дать денег на другие предприятия в подведомственном ему регионе, при малейшем рассмотрении являющиеся достаточно хорошо себя чувствующими в плане финансов…

Будет любопытно проследить дальнейшие пути «чемпиона» по вытягиваю из государства средств. Ибо, судя по масштабам, народный депутат Еремеев может придумать еще очень много схем, и другие коллеги из украинского «олигархата» будут только завистливо пускать слюнки…

Справка:

Еремеев Игорь Миронович. Родился 3 апреля 1968 года в селе Острожец Млиновского района Ровенской области. Народный депутат Верховной Рады Украины IV, VII созыва. Заместитель главы комитета Верховной Рады по вопросам налоговой и таможенной политики. Беспартийный, внефракционный. Предприниматель №45 в рейтинге украинского Форбс (2011). Владелец сети АЗС WOG. В начале тысячелетия был замечен в рейдерстве. В марте 2011 года был оштрафован на 93 миллиона гривен за сговор с другими участниками рынка и подъем цен на бензин. В 2010 году попал в топ-3 наибольших должников страны со своими 176 миллионами долга перед Укрсиббанком, Альфа-банком и банком Надра. В 2006—2007 году вместе с Олегом Бахматюком держал в своих руках акции 6 облгазов, которые позже ему продал. Фокус оценил капиталы Еремеева в 2011-м — в 379 миллионов долларов. Форбс-2011 оценил активы в 220 миллионов долларов. Владеет газетой Волынские ведомости. Попал в «Золотую сотню» (37 место) — номер журнала Корреспондент от 9 июня 2011 года (стр.54). Капитал за год вырос с 249 до 312 миллионов долларов. Совладелец группы Континиум. Имеет интересы в девелопменте Киева. Имеет интересы в молочной отрасли (Западная молочная группа, ТМ Комо). Заядлый лошадник — имеет 11 коней. Собирает анималистические фигурки. (по материалам Генштабъ).

Продолжение следует…

 

Евгений Кемеровский, СЛЕД.net.ua

 

Еремеев – миллиардер, который хочет создать для Януковича внефракционную группу из «тушек»

Игорь Еремеев народный депутат-миллиардер. В парламент прошел по мажоритарному округу в Волынской области. В Раде не входит ни в одну фракцию, хотя является сторонником и даже рупором, как утверждают представители КПУ, партии регионов. О том, что Еремееву нравится действующая власть говорят его интервью. Он считает, что давно пришло время проведения реформ, особенно ему нравятся реформы в налоговой сфере. Пока Еремеев в парламенте как внефракционный не имеет особых полномочий. Тем не менее, он стремится получить влияние, заполучив, так называемую золотую акцию. По данным экспертов, именно Еремеев хочет объединить вокруг себя депутатов, которые вышли с фракции «Батькивщина» и создать свою депутатскую группу.

Крупный бизнесмен

Игорь Еремеев в первую очередь крупный бизнесмен, его активы по данным СМИ по состоянию на текущий год оценивают как минимум в 170 млн. долларов. Входит в «золотую сотню» предпринимателей страны.

Еремеев родом с Ровенской области, родился в селе Острожец в 1968 году. Имеет два высших образования, которые получал параллельно. В 1992 году окончил Украинский институт инженерного водного хозяйства, а также Ровенский государственный технический университет. Специальность – промышленное и гражданское строительство.

Сразу же после окончания университетов Еремеев вместе со своим другом создает частное предприятие «Континиум». Вначале оно занималось пошивом курток из кожи. Поняв, что можно неплохо заработать и в других сферах, предприниматели начинают заниматься торговлей продуктами питания и горючим. В середине девяностых молодые предприниматели создают компанию «Западная нефтяная группа», именно в это время появляется бренд WOG. В двухтысячном Еремеев покупает НПК «Галичина».

Предприниматели параллельно с нефтяным бизнесом развивают и продуктовый, и создают торговый дом «Западная молочная группа». В нее вошли не менее десятка молочных предприятий («Ковельмолоко», «Дубномолоко», «Львовский городской молочный завод», а также «Новоград-Волынский сырокомбинат» и другие предприятия), которые выпускают продукцию под торговой маркой КОМО, «Молочна родина» и «Гурманика», также Optimal.

Кроме этого, к Еремееву приходит понимание, что большой бизнес и политика в Украине неразрывны. Поэтому в 2005 году он приходит в партию Владимира Литвина «МЫ» и становится первым замом Литвина. В 2006 год уже возглавляет избирательный штаб партии и проходит в парламент. В то время говорили, что именно Еремеев финансировал избирательную кампанию партии Литвина. Кстати, в канун выборов предприниматель продал группе «Приват» свой нефтеперерабатывающий завод «Галичина» за 80 млн. долларов. Тогда одни эксперты уверяли, что эту сделку Еремеев провел, чтобы профинансировать избирательную кампанию партии Литвина. Другие уверяли, что он продал завод, чтобы купить акции Херсонского нефтеперерабатывающего завода. Как показало время, и те и другие были правы. В 2007 году Еремеев купил акции завода, также он финансировал кампанию Литвина. Но в 2007 году отказался с ним сотрудничать. Еремеев изрядно вложился в победу партии на выборах, и «походил» в народных депутатах всего год. На досрочные выборы не пошел. Тогда это объяснил тем, что в данное время ему интереснее бизнес, нежели политика.

В качестве бизнесмена Еремеев продолжил наращивание своих активов. К примеру в 2010 году купил сеть автозаправок «Калина» и присоединил их к WOG.

Нечестный путь к миллионам

По данным СМИ, Еремеев, особенно в начале создания своей бизнес-империи не гнушался таким способом завладения активами понравившихся предприятий, как рейдерство. Например, его обвиняли в том, что в 2000 году незаконным путем завладел активами предприятия «Луцккондитер».

В 2001 году его обвиняли в том, что он уклоняется от уплаты налогов. В частности тогдашний глава Комитета парламента по вопросам борьбы с коррупцией Юрий Кармазин заявил, что руководство НПК «Галичина» не платит налоги. По его данным, по результатам первого полугодия 2001 года получилось, что руководство завода не заплатило 300 млн. гривен акциза и больше 14 млн. гривен налога на прибыль. Кроме этого, отметил Кармазин, предприятие незаконным путем возместило 50 млн. гривен НДС. После этого заявления завод начали активно проверять различные контролирующие службы. В 2003 году даже было возбуждено уголовное дело против руководства НПЗ, их подозревали в уклонении от уплаты налогов на сумму около 422 млн. гривен. В это же время гендиректор завода и главный бухгалтер были объявлены в розыск, работу предприятия блокировали. Но в 2005 году все проверки были прекращены. Руководство компании смогло найти общий язык с «оранжевой» командой с помощью Николая Катеринчука.

В это же время Игорь Еремеев продал предпринимателю Олегу Бахматюку пакеты акций шести западных облгазов (в Закарпатье, Черновцах, Чернигове, Луцке, Львове и Ивано-Франковске), которые принадлежали группе «Континиум». Через год Бахматюк решил перепродать эти пакеты. Причина – расследование по поводу злоупотреблений, которые допустили бывшие руководители облгазов. КРУ, прокуратура и другие контролирующие органы расследовали факт исчезновения 410 млн. гривен, который «Нефтегаз» выделил для шести западных облгазов.

И вот совсем недавно народные депутаты от КПУ обвинили Еремеева в том, что он контрабандный путем завозит в Украину светлые нефтепродукты. При этом, заявили в пресс-службе КПУ, он не платит налоги в полном объеме, и продает на своих заправках некачественный бензин.

Марионетка партии регионов

Не смотря на то, что Еремеев внефракционный народный депутат, в парламент прошел по мажоритарному округу на Волыни (шел самовыдвиженцем), он является сторонником партии регионов. В частности об этом на заявила пресс-служба КПУ. Более того, коммунисты считают, что Еремеев является рупором ПР и обвиняет, как внефракционный депутат и оппозицию, и коммунистов в срыве голосований по ключевым вопросам. Например отставка правительства или отмена пенсионной реформы. Вступить во фракцию ПР, говорят коммунисты, Еремеев не спешит, так как этого не поймут его избиратели.

О том, что бизнесмен в принципе поддерживает политику действующей власти, говорят его последние интервью. В них предприниматель говорит о том, что поддерживает все реформы Януковича, единственное в чем он сомневается, так это в том, есть ли по настоящему сильная и профессиональная команда у Виктора Януковича.

По мнению экспертов, именно вокруг Еремеева могут объединиться «тушки» которые вышли и выйдут с рядов фракции «Батькивщина». Им тоже не с руки вступать во фракцию ПР, а вот объединиться вокруг внефракционного сторонника Партии регионов и соблюдать якобы оппозиционность – это именно то, что не навредит их авторитету. И заодно поможет Партии регионов в ведении ее кулуарных игр. Политологи считают, что именно Еремеев делает все для того, чтобы завладеть этой «золотой акцией», создать свою внефракционную группу, и добиться для нее полномочий, как у фракции.

 

Оксана Спасиченко, Национальное бюро расследований Украины

 

Газ Украина 2009. Раковый диагноз для украинской экономики

«Хлеб Инвестбуд», «Ливелла», «Укрспецэкспорт»… Список этих «украинских» компаний можно перечислять, увы, еще долго. Объединяет их одно – своему созданию они обязаны запредельной жадности власть имущих нуворишей, сидящих у государственной кормушки в Украине. Все они в разное время были созданы для одной цели: монополизировать тот или иной рынок, выкачать из госбюджета как можно больше денег. В нужный для их создателей момент они исчезали, а миллиарды бюджетных гривен растворялись в «благодатной почве» оффшорных счетов. Однако все из перечисленных «проектов» по размаху грабежа государства не может сравниться с компанией «Газ Украина 2009».

Наверно нет ни одного журналиста в Украине, пишущего на деловую или политическую тематику, которому бы была не известна эта компания. Чаще всего ее характеризуют как «новый фаворит власти, идущий напролом, сметая всех на своем пути». При этом в прессе о ней практически нет упоминаний, кроме как о том, что ее руководитель 27-летний «вундеркинд» Сергей Курченко, а сама компания готовится выходить на рынок IPO (хотелось бы увидеть этих инвесторов, которые вложат свои деньги в такую «прозрачную» компанию). Ну и последняя красивая новость о том, что Сергей Курченко удовлетворил свою барскую прихоть, прикупив за 300 млн. долларов (!) футбольный клуб «Металлист». Такую красивую обертку пытаются создать менеджеры «Газ Украины 2009» путем нехитрых принципов общения с прессой: материальной стимуляции редакций. Попросту проплачивается блокирование всех журналистских расследований на тему реальных собственников и деятельности «Газ Украина 2009». Тех журналистов, кто не согласен — подвергают прессингу.

Неужели невдомек обслуге «Газ Украина 2009», что подобные методы 1990-х годов уже не эффективны в эру цифрового общества и социальных сетей. Информация о бурной работе и «крыше» компании начала постепенно выливаться наружу. Первый тревожный звонок прозвучал со стороны журнала Forbes-Украина. По данным издания за последние два года «Газ Украина 2009» выиграла тендеров на продажу нефтепродуктов на сумму более двух миллиардов долларов. Источники издания сообщают, что этот успех помогла организовать Генеральная прокуратура Украины. Один из анонимных свидетелей говорит: “Они легко обставляют своих конкурентов. Как можно отказать в тендере, если раздается звонок из Генеральной прокуратуры, в котором с угрозами требуют пропустить эту компанию?”.

Далее в различных интернет-СМИ были опубликованы статьи о работе компании и ее «крышевании» со стороны сына Генпрокурора – Артема Пшонки и лично Арбузова (за которым просматривается силуэт Александра Януковича). Как следствие – в начале 2013 года в Интернете публикуется депутатский запрос народного депутат от партии «Свобода» Юрия Сиротюка, в котором описываются все незаконные схемы «Газ Украина 2009» на газовом и нефтяном рынках Украины.

 

На фото: 27-летний «вундеркинд» Сергей Курченко

1. Контрабанда бензинов и их фиктивный экспорт.

«Газ Украина 2009» с весны 2012 года начала работала по принципу «оборванного транзита», по которой ресурс ввозился в Украину и по документам шел далее заграницу, а на практике – реализовывался покупателям в Украине. Потом схема была усовершенствована: добавляется в октябре 2012 года еще и фиктивный экспорт через карманные фирмы — ООО «Армада-Плюс», ООО «Зовнитрансгаз» и дочернее предприятие «Петрол» (Петрол-форвардинг).

Вполне понятно, что подобная схема не возможна без прямого покровительства высших чинов в Государственной таможенной службе, Генеральной прокуратуре, Минфине. Только за октябрь группа «Газ Украины 2009» получила около 200-300 млн. грн. возмещения НДС по несуществующему экспорту. Одновременно, называются потери государства от неуплаты акциза и НДС: при ввозе группой «Газ Украины 2009» бензинов только железнодорожным транспортом за 9 мес. это ориентировочно — 1,4 млрд. грн.

2. Монополизация рынка нефтепродуктов и рынка сжиженного газа.

Характерным стилем «Газ Украина 2009» стала монополизация рынков. Гостаможслужба начала задерживать оформление импортного бензина. Пострадали практически все нефтетрейдеры. В октябре это «ОККО», WOG, «Паралель», «Асі-ойл», «КЛО» и другие. В ноябре 2012 года – румынский Ромпетрол и азербайджанский Soсar. В декабре 2012 года – возникают существенные задержки не только с оформлением импортных бензинов, но и ДТ. В такой ситуации не сложно понять, что готовится благоприятная почва для создания из «Газ Украина 2009» крупнейшего за всю историю современной Украины монополиста. В подтверждение этого опасения, в конце октября 2012 Ассоциация «Объединение операторов рынка нефтепродуктов» официально заявила, что импорт нефтепродуктов может в любое время снова быть приостановлен с целью создания специмпортера, который будет иметь эксклюзивное право оформления бензинов на таможне.

Отметим, что опыт жесткой монополизации рынков у компании «Газ Украина 2009» уже имеется. И все по той же схеме, что на данный период реализуется на рынке нефтепродуктов. В начале 2011 года Гостаможслужба начала задерживать оформление импортного сжиженного газа. Это привело к дефициту и увеличению стоимости газа на внутреннем рынке. Результат на лицо: «Газ Украина 2009» сейчас контролирует около 75% импорта сжиженного газа в Украине.

3. Незаконные махинации на рынке сжиженного газа.

По информации, содержащейся в вышеупомянутом запросе народного депутата- «свободовца» Ю.Сиротюка, сегодня группа «Газ Украины 2009» выкупает через спецаукционы, которые проводятся для обеспечения газом население, голубое топливо по льготной цене (2,13 тыс. грн. / Т). А вот продается компанией газ для заправки автомобилей по цене рыночной (около 10,86 тыс. грн. / Т). За 9 месяцев 2012 года «Газ Украины 2009» через подконтрольные ей ООО выкупила со спецаукционов 185,637 тыс. т. сжиженного газа, а облгазы — всего лишь 30,628 тыс. т., что недостаточно для обеспечения населения баллонным газом. За этот период государство потеряло около 1,6 млрд грн.

По самым скромным подсчетам, в целом компания «Газ Украина 2009» причастна к теневым схемам, нанесшим ущерб государственному бюджету на пятнадцать миллиардов гривен!

Интересно, что подобная атака на искусственно созданный информационный вакуум вокруг компании «Газ Украина 2009» дала свои результаты. Сразу же после обнародования депутатского запроса Сиротюка, «Газ Украина 2009» начала нервно распространять в прессе опровержение своей причастности к вышеописанным схемам. Равно как и сам Артем Пшонка, который был обвинен в «крышевании» этой компании.

 

На фото: народный депутат и сын генпрокурора Артем Пшонка

 

14 января Пшонка-младший, как народный депутат, направляет официальное письмо Премьер-министру Азарову с просьбой разобраться в просочившихся в прессу фактах о деятельности компании «Газ Украина 2009». И естественно Артем Пшонка не преминет взять под «личный контроль» такое разбирательство в Кабмине. Какие будут результаты — можно догадаться. Документально ни он, ни другие фигуранты не имеют отношения к «Газ Украина 2009». Это позволяет опровергать информацию о своей причастности к незаконной деятельности этой компании. С другой стороны, совершенно ясно, что дела подобного масштаба без благословения и покровительства в высоких кабинетах не мог бы проворачивать самостоятельно 27-летний харьковский вундеркинд Курченко, прописанный в малогабаритной квартире в городе Чугуев.

«Газ Украина 2009» — это извращенное явление, порожденное нынешним господствующим режимом в Украине. «Газ Украина 2009» фактически грабит население Украины, страна – нищает. Те же печально известные украинские автодороги тотально разрушаются и ремонтировать их не на что! Их реконструкция должна оплачиваться из бензинового акциза, который миллиардами не платят такие дельцы, как «Газ Украина 2009».

Не уж то человеческая жадность настолько затмевает разум, что не находится ни одного человека в окружении Президента, чтобы объяснить, что эта «компания» — раковая отрасль, которая сожрет не только экономику государства, но и Его правление. Сначала произойдет окончательная монополизация двух стратегических для государства отраслей – газовой и нефтяной. Далее – начнется диктовка условий правительству и обществу. И вот тогда ситуация выйдет из-под контроля. Если это тяжело вспомнить из мировой истории, то пусть хотя бы вспомнят об участи Каддафи.

На днях Антимонопольный комитет заявил, что начнет расследование в отношении компании «Газ Украина-2009». Хотелось бы верить, что это не просто имитация действий, а то, что инстинкт самосохранения власти начал оживать.

 

Почему пресса молчит об аферах мафиози Курченко

 

 

Национальное бюро расследований Украины

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: