Сообщения с тегами ‘Петро Порошенко’

Гроші голови адміністрації президента: злочинні схеми Бориса Ложкіна. Розслідування

Lozkin-Kurchenko1-300x215

 

Заявивши публічно про продаж свого бізнесу за сотні мільйонів доларів, права рука Порошенка не вказав у річній декларації очікуваних доходів від цієї оборудки. Глава адміністрації президента, який закликає усіх жити по-новому, використав, щоб не сплачувати податки в Україні, багатоступеневу схему з офшорних компаній. Отримавши від продажу бізнесу “гроші Курченка”, пан Ложкін мав би тепер довести, що ці гроші не здобуті злочинним шляхом, а купівля-продаж бізнесу не були їх легалізацією.

“Я завжди хотів стати мільярдером. І я ним стану” — ці слова належать теперішньому главі адміністрації президента Борису Ложкіну, правій руці президента Петра Порошенка. Він сказав це в інтерв’ю журналістам 7 червня 2013 року.

Психологи кажуть, що інколи бажання стати багатим штовхає людей на вкрай необдумані вчинки.

Боря, Боря, що ж ти накоїв?

І ось рівно через тринадцять днів, 20 червня 2013 року інформаційний простір України облетіла сенсаційна новина: засновник та власник другого за величиною українського медіахолдингу Борис Ложкін продає справу всього свого життя. Покупець — одіозний олігарх, якому подобалося, коли його називали “вун­деркіндом”, Сергій Курченко. Якою була ціна продажу? Прямих даних немає. Але, зіставляючи свідчення Курченка і Ложкіна, можна зрозуміти, про що йдеться. Ось в одному з інтерв’ю Ложкіна питають:
— У квітні цього року ви говорили, що оцінюєте свій бізнес в 450 — 500 мільйонів доларів…

І він відповість так:

— Можу сказати, що моє уявлення про оцінку компанії виявилось достатньо близьким до того, якою була сума угоди.

Себто, Ложкін натякав, що от­римав від продажу майже 400, а за експертними оцінками, близьку до 340 мільйонів доларів суму.

Інша сторона договору купівлі-продажу, тодішній олігарх “Сі­м’ї” Курченко, у ті дні теж висловився з цього приводу. Розмовляючи з ним, журналіст із здивуванням зазначає, що пан Курченко витратив на придбання у поточ­ному році майже мільярд доларів. Курченко не погоджується, він починає перераховувати свої покупки і називає вголос їх ціну. Коли йдеться про бізнес Лож­кіна, Курченко, описуючи опе­рації з ним, підсумовує: “Отож, Український медіа холдинг — близько 170 мільйонів доларів”.

Зіставивши свідчення покупця і продавця, отримуємо суму від 170 до 340 мільйонів доларів. Угоду про продаж підписано у середині 2013 року і завершено наприкінці цього ж року — це підтвердили обидві сторони.

Таким чином, продаж відбувся, гроші сплачено. І якби це була стандартна угода між двома підприємцями, ми б ніколи не ворушили минулого. Однак Ложкін сьогодні — глава адміністрації президента. Того президента, який оголосив новий курс — на життя в новій країні. Чесній, прозорій, некорумпованій. Де всі платять податки.

Чи заплатив Борис Ложкін, права рука президента, податки із доходів в описаних операціях? Офіційним шляхом отримуємо на підставі запиту декларацію пана Ложкіна. І — подиву немає меж: у декларації не вказано очікуваних доходів із продажу. На наше прохання офіційно прокоментувати угоду із продажу пан Ложкін не відповів, мабуть, не чекав, що у когось таке запитання виникне.

Це дає підстави зробити два при­пущення, і кожне із них, мабуть, буде неприємним для пана Ложкіна. Перше: нинішній глава адміністраціїї президента, використовуючи певну схему, зумів уникнути сплати в Україні сотень мільйонів гривень прибуткового податку. Або… Борис Ложкін не отримував доходів від продажу, а лише напускав туману в очі людям, щоб приховати якусь схему легалізації доходів Курченка, здобутих ним у сумнівний спосіб.

“Это одна из крупнейших и масштабных сделок на украин­ском рынке”, “соглашение с UMH является образцом европейских и даже мировых стандартов”, “публичность сделки говорит о ее прозрачности и честности”. Так розхвалювали угоду Ложкіна і Курченка видання, які ще донедавна належали Ложкіну.

Отже, що ж насправді може критися за цією, на перший погляд, начебто блискучою угодою між Ложкіним і Курченком? Ми спробували розібратися, чи справ­ді ця угода була такою “про­зорою та публічною”, як її описували у матеріалах з ознаками замовності, і яким чином успішне завершення цієї угоди позначилося на майновому стані одного з найвищих посадовців держави та, головне, на сумі сплаченого ним прибуткового податку.

Схеми Бориса Ложкіна

Яке продовження мала історія “блискучої угоди”? Скажемо відверто, не дуже приємне принаймні для однієї її сторони. 23 квіт­ня цього року Курченка оголошено у міжнародний розшук.

19 травня 2014 року СБУ офіційно заявляє, що “викрито факти безпосередньої причетності С. Курченка до реалізації злочинних механізмів придбання на користь фінансово-промислової групи “ВЕТЕК” (Курченка) медіа-ресурсу “UMH group” (ТзОВ “Ук­раїнський медіа холдинг”)”.

 

Lozkin-Boris-sbu1

Офіційно СБУ пише, що викрила “злочинні механізми” в угоді Курченка — Ложкіна, застосовані “злочинною організацією”.

О, це вже дуже цікаво. Якщо покупець Курченко, на думку слідчих СБУ, використовувв незаконні, дослівно “злочині схеми”, купуючи бізнес Ложкіна, то напрошується запитання: а ким у цій ситуації був сам Ложкін — жертвою Курченка чи його спільником?

СБУ не встигла дати відповідь — 10 червня 2014 року Ложкін застрибує у крісло глави адміністрації президента. Зрозуміло, допитати його і з’ясувати роль в оборудках Курченка слідчим СБУ стає важче — культура у нас, знаєте, така політична, бояться правоохоронці чіпати владоможців з Банкової.

А дарма. Втім, поки СБУ збирається з думками, спробуємо поглиблено проаналізувати угоду Ложкіна — Курченка, пересвідчитися, чи Борис Ложкін, який займає високе крісло в найвищих коридорах влади, має підстави вважати, що він чистий перед законом.

У повідомленні СБУ предмет купівлі-продажу визначено так: товариство з обмеженою відповідальністю “Український медіа холдинг”. Відразу дозволимо собі зазначити — це помилка. Простий аналіз даних державного реєстру засвідчує, що власник 99,9% цього підприємства давненько не змінювався.

Якщо проглянути установчі документи цієї начебто компанії Ложкіна, то його контрольний пакет там знайти годі. На початок 2013-го йому належало аж 0,015% цієї компанії. Хоча сам він стверджував, що контролює підприємства, які видавали на території України злегка адаптовані до місцевих реалій версії великих російських газет, переповнених, за оцінкою медіадослідників, не­офі­ційною політичною рекла­мою людей режиму Януковича. А ще — декілька радіостанцій та інтереси в інтер­неті.

Утім, це деталі. Адже нас цікавить, яким чином Ложкін контролював роботу Українського медіа холдингу, не будучи, згідно з даними держреєстру, його безпосереднім власником? Тижні напруженої роботи — і ми встановили це. Отже, в Україні управління медіаактивами Ложкіна здійснювалось декількома українськими компаніями, які майже стовідсотково належали компанії United Media Holding N.V., зареєстрованій у Нідерландах. Оцю компанію, там, у Нідерландах, очолював сам Ложкін, хоча лише як найманий директор. А єдиним власником голландської компанії було кіпрське підприємство UMH Group Public Limіted.

І тут починаються перші загадки: прізвища справжніх власників кіпрської компанії покриті таємницею. Остання відкрита ін­формація про перелік акціонерів кіпрської компанії датована 22 серпням 2011 року. Тоді основним акціонером з контрольною часткою понад 60% була компанія з Британських Віргінських островів під назвою Integrity International Holding Limited. Решта дрібних пакетів акцій була розділена між іншими компаніями, зареєстрованими на Кіпрі, Британських Віргінських островах та іншими.

Примітно те, що серед акціо­не­рів і цієї кіпрської компанії сам Борис Ложкін не фігурував, що дає підстави припустити: “зас­новник і власник UMH Group” реалізовував свої права власника по-іншому. Як? Дуже просто — через компанію, яка заснована на Британських Віргінських островах. Де це? У Карибському мо­рі, серед тропічної зелені. Чому там? Це елементарно — спе­цифікою цього тропічного архі­пелагу та водночас одного з найбільш популяр­них серед любителів “чорної готівки” офшору є можливість реєструвати компанії з анонімними власниками, з’я­сувати імена яких практично неможливо, якщо ви не американське Федеральне бюро розслідувань (ФБР).

Ложкін і фатум

Усе, мабуть, так і залишилось би таємницею за сімома замками, та Борису Ложкіну трішечки не пощастило — вперше. На початку 2013 року Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів оприлюднив базу даних влас­ників офшорів. За даними сайта offsho­releaks.icij.org , серед власників вір­гінської компанії Integrity Inter­national Holding Limited фігурує саме Борис Ложкін. Себто саме він, майбутній глава адміністрації президента України, зробив гаванню для своїх гроши­ків заморський острів. І мотив тут міг бути лише один — на офшорних островах з прибутків із-за кордону не платять податків.

Отже, хитромудра схема, яку вибудував Ложкін, виглядала так. Він стає співвласником компанії на Британських Віргінських островах, вона встановлює контроль над кіпрським UMH Group, кіпрське підприємство, своєю чергою, заснувало компанію у Нідерландах. А вже нідерландське підприємство контролювало підприємства в Україні.

Навіщо така складна схема? Мовою юристів це називається створенням такої схеми, яка давала змогу “консолідовувати дохід” там, де податки з прибутку були або мінімальні, або їх не потрібно було сплачувати узагалі.

У вересні 2011 року акціонери кіпрської компанії вирішили скористатися улюбленим інструментом українських бізнесменів, чиновників та депутатів, які соромляться афішувати свої імена як власників офшорних компаній. Йдеться про залучення так званих номінальних акціонерів — громадян Кіпру, які за символічну плату фігурують в усіх офіційних реєстрах замість реальних власників, при цьому позбавлені можливості самостійно розпоряджатися акціями чи управляти компанією. Цікаво, що приблизно в той самий час ключова в Україні управляюча компанія холдингу проводить реорганізацію, перетворюючись з акціонерного товариства в товариство з обмеженою відповідальністю — форму ведення бізнесу, яка не вимагає опублікування фінансово-господарської звітності. Ймо­вірно, що зміна організаційної форми в Україні та залучення “підставних” акціонерів на Кіпрі мали ту саму мету – зробити діяльність компаній менш публічною та мінімізувати доступ до фінансового стану компаній.

На той час бізнес Ложкіна починають притискати кредити, час до сплати яких настає.

 

Lozkin-Boris-shema1

 

Ось такого “офшорного спрута”, за інформацією з бази даних offshoreleaks, вибудував глава адміністрації президента Борис Ложкін на екзотичних островах у Карибському морі.

Так от, починаючи з вересня 2011 року, офіційно власниками другої за розмірами медіакомпанії в Україні стали “домогосподарки” та “вчителі” з екзотичними для вуха українця грецькими іменами. За логікою, саме вони мали б отримати гроші від Кур­ченка, якщо Ложкін сказав правду і дійсно все майно Україн­ського медіа холдингу змінило власника.

Але, як можна судити, місцеві кіпріоти в оборудках Ложкіна — лише “для меблів”. І зрозуміло, що Борис Ложкін та його партнери не переставали володіти холдингом аж до моменту його продажу у 2013 році. Інакше він би просто нічого не продав.

І ось червень 2013 року, з’являється офіційна інформація про купівлю холдингу на користь фінансово-промислової групи “ВЕТЕК” ще тоді олігарха Сергія Курченка.

Які ж зміни відбуваються у персональному складі власників холдингу внаслідок продажу? А ніякі. Майже ніякі. Українські компанії, які здійснюють управління холдингом в Україні, далі на 99% контролює голландська United Media Holding.

Ніяких суттєвих змін не зазнає і структура власності нідерландської компанії. Декоративні акціонери-кіпріоти надалі значаться в реєстрі компаній Кіпру. З цього випливає, що дійсна зміна реальних власників відбулася на рівні “підводної” частини айсберга під назвою УМХ.

Де? А все там-таки, на далеких екзотичних островах.

Як це стало відомо? Мабуть, тому, що Ложкіну в цей час не пощастило вдруге — більше деталей його угоди з Курченком вдалось довідатися через недбалість клерків офісу олігарха. Вони не дуже сумлінно замітали сліди в лютому 2014 року, і людям з “Канцелярської сотні” у дні революції вдалося знайти ці­кавий документ, завдяки якому можна ще краще зрозуміти ха­рактер гучної угоди. Цей документ, який, вочевидь, готували особисто для Курченка, розповідає про те, що ключова операція з продажу бізнесу Ложкіна по­винна відбутися між двома ком­паніями — “Інтегріті” як продавцем і “Тріладо” як покупцем. Обидві зареєстровані на Бри­танських Віргінських островах. Ми не відкидаємо, що назва покупця була лише одним із варіантів в угоді купівлі-продажу, однак інші зібрані нами дані підтверджують, що операція в ці­лому проходила за планом, викладеним у цьому документі.

Таким чином, усе вказує на те, що зміна власників у бізнесі Ложкіна відбулася за класичною схемою, яку використовують для “оптимізації податків”, — один вір­гінський офшор з острова Тро­тола, контрольований Ложкіним та його партнерами, продав ін­шо­му віргінському офшору з острова Тротола, контрольованому Кур­чен­ком, контрольний пакет акцій над усією кіпріотсько-голландсько-українською вертикаллю УМХ.

Lozkin-Boris-shema2

Зіставивши дані з різних джерел, ми спробували реконструювати схему, яка могла допомогти нинішньому главі Адміністрації Президента Борису Ложкіну не платити податків на сотні мільйонів гривень з угоди з одіозним Курченком. Однак не звільнила від необхідності зазначати в декларації про особисті доходи достовірні дані.

Що приховує Ложкін?

Фінансова частина цієї операції цікавить нас ще більше у світлі цілей, поставлених на початку розслідування. Отже, ціна продажу, за словами Курченка і Ложкіна, коливалася від 170 до 340 мільйонів доларів.

За словами самого Ложкіна, половину цієї суми акціонери отримали наприкінці червня 2013 року, друга половина повин­на була надійти не пізніше як у першому кварталі 2014 року. Однак 5 листопада 2013 року було оголошено про дострокове завершення угоди з продажу і виконання усіх фінансових зобов’язань. Це означало, що фінансові зобов’язання перед попередніми акціонерами на суму з багатьма нулями в доларах виконано повністю і вчасно.

Здавалось би, така безпреце­дентно успішна фінансова операція повинна була істотним чином вплинути на майновий стан людини, яка позиціонувала себе як головний власник та акціонер холдингу. Зробити його нарешті мільярдером, як він мріяв. Однак декларація про доходи за 2013 рік, яку оприлюднив глава адміністрації президента невдовзі після призначення, дає підстави сумніватися, що Ложкін належить до числа тих акціонерів, яким вдалось збагатитися від цієї угоди. Принаймні офіційно. Інакше важко пояснити, чому немає ніяких причинно-наслідкових зв’язків між доходами із продажу бізнесу на сотні мільйонів доларів і матеріальним станом Ложкіна.

На особливу увагу заслуговує те, що декларацію подано за весь 2013 рік, тобто вона мала б охопити період, протягом якого Борис Євгенович був акціонером холдингу, та період, коли він перестав ним бути, а отже, мав би стати власником коштів або іншого майна, отриманих від продажу.

Що ж ми бачимо натомість? На фоні скрупульозного та деталізованого опису корпоративних прав членів сім’ї у статутному капіталі різних товариств виявляється, що у 2013 році теперішній глава адміністрації володів лише часткою в розмірі 2,8 тис. гривень одного із товариств, яка була продана структурам Курченка ще в жовтні минулого року. Жодних інших корпоративних прав Ложкін-чиновник не задекларував, хоча декларація містить для цього спеціальну графу, де повинні бути відображені відомості про усі акції, внески у статутний капітал товариств, у тому числі тих, що містяться за межами України.

А проте у декларації Ложкіна нема навіть згадки про будь-які доходи, отримані за межами Ук­раїни, чи володіння частками закордонних підприємств.

Шукаємо далі слід сотень мільйонів, які мали б надійти за холдинг. Показані в декларації дохід, кошти на банківських рахунках сумарно не перевищують 2,5 мільйона гривень. Звичайно, завжди можна сказати, що гроші, отримані за свою частину акцій, уже були витрачені, але тоді постає питання: на що? Нерухомості в районі Кенсінгтон-Гарден, океанської яхти або приватного суперджета серед задекларованого майна немає.

Журналіст сайту forbеs.ua, який аналізував декларацію Ложкіна, припускає, що грошей від продажу медіахолдингу, мовляв, і не повинно бути в декларації, адже продавцем та отримувачем грошей міг виступати не Ложкін, а котрась із юридичних осіб. Гаразд, версія має право на існування. Але вона містить логічну помилку, неприпустиму для видань типу “Форбс”: якщо гроші отримав не Ложкін безпосередньо, а компанія на островах, яку він заснував, то чому в його декларації як глави адміністрації президента не зазначено найменування цих компаній та їх акціонерів, фінансові зобов’язання перед якими, за словами самого Ложкіна, були виконані повністю ще в листопаді минулого року?

У правовій системі жодної країни світу не передбачено компаній, кінцевими власниками яких не є фізичні особи, незалежно від довжини ланцюжка проміжних власників. Будь-яка компанія не може існувати сама по собі, у повітрі, завжди існують її явні або анонімні кінцеві власники, які повинні бути, так би мовити, живими людьми.

Останні десять років Борис Ложкін позиціонував себе у публічному просторі як засновник та власник холдингу, в тому числі через медіа, якими він управляв як керівник холдингу. Тому логічно припустити, що саме він мав би бути серед акціонерів віргінської компанії-продавця. І офіційні дані сайту offsho­releaks це підтверджують.

Чому ж тоді глава адміністрації президента не вказав усі свої корпоративні права у декларації про майно українського чиновни­ка, якими він мав би володіти до моменту продажу холдингу та, можливо, після цього продажу? Чому не зазначив, що є (був) власником підприємства на екзотичному острові? А мав це зробити обов’язково — тим більше, беручи до уваги вимоги нового антикорупційного законодавства та люстрацію, яка наближається. Чому не вчинив так, як це, до речі, сумлінно зробив його безпосередній керівник, Петро Порошенко?

Ложкін не наважився говорити. Мабуть, боїться, що кожне сказане слово може бути використане слідчими проти нього.

А відповіді тут може бути лише дві. Перша: заповнюючи декларацію, Борис Ложкін свідомо замовчав той факт, що є власником компанії на далеких островах. І це — фатальна помилка чиновника у країні, де діє закон. Навіть в Україні, згідно з новим антикорупційним законодавством, недостовірно заповнена декларація, щоб щось приховати, для чиновника такого рівня — безумовна відставка з ганьбою. Якщо глава Адміністрації Президента приховує свою власність, свої доходи, не сплачує податків — це вирок і йому, і його роботодавцеві, і усім їхнім закликам до чесного життя. Якщо ж Ложкін не помилився, доходу з продажу компанії в Україні не отримував — тоді він просто маленький брехун, а актуальним стає інше запитання: якщо не він, то хто ж є цими казково багатими акціонерами компаній, на рахунки яких було переказано близько 340 мільйонів доларів? Може, карибські аборигени, кіпрські номінали чи українські менеджери вищої ланки управління? І основне, яке походження цих грошей? Чи означає маленька неправда Бориса Ложкіна у його декларації те, що він співучасник “злочинної схеми”, яку, за твердженням слідчих СБУ, реалізував Курченко? І чому СБУ пов’язала угоду Курченка — Ложкіна з махінаціями “злочинної організації” у “банківській сфері”?

Ми знайшли відповіді на частину цих запитань. І вони — приголомшливі.

 

Олексій Малярчук, Ігор Починок, expres.ua, Національне бюро розслідувань України

Укрпромінвест Порошенка мільйоні хабарі за призначення переводить в офшори. Схема

Ігор Каноненко

Ігор Каноненко

 

Колишній голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко звинуватив так званого «смотрящего» БПП Ігоря Кононенка у фінансових оборудках з виведенням коштів за кордон.

Про це Наливайченко заявив на брифінгу в Києві, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Він також продемонстрував документи, які начебто підтверджують переведення коштів на рахунки офшорних компаній на Вірджинських островах, які координує «Укрпромінвест».

Зокрема, Наливайченко повідомив про два факти перерахування грошей в офшори: один транш у розмірі $300 тис. був перерахований у травні 2014 року, ще один у розмірі $200 тис.  — у серпні 2015 року.

«Гроші направлялись в той офшор, яким керує та сама олігархічна група і той самий „смотрящий“ в парламенті», — сказав Наливайченко.

«Видно з цих документів, що схема типова. Що це отримані злочинним шляхом кошти народних депутатів. Сховані в офшорах кошти переводять в австрійські банки, а далі всі хабарі, в тому числі за призначення керівника харківської податкової — 2 млн доларів –  перераховують у латвійський банк. З латвійського банку (переводять) — в австрійський, а з австрійського — в офшор», — розкрив схему колишній глава СБУ.

shema-poroshenka1

Він повідомив, що вже направив відповідні запити в Австрію.

«ФБР не дадуть вам життя, не дадуть втікти з країни одному з організаторів оборудки», — попередив Наливайченко.

При цьому він додав, що для виведення грошей «олігархічна група» використовувала свій сервер.

Концерн «Укрпромінвест» асоціюється з ім’ям президента України Петра Порошенка.

«Укрпромінвест» є засновником більше двох десятків ТОВів, ВАТів, корпорацій, спільних підприємств, філій. Ось, лише неповний список цих підприємств: «Агрофірма „Крижопіль“», «Вінницька Цукерка», «Футбольний клуб „Вінниця“», Телерадіокомпанія «Експрес-інформ», ВАТ «Молочноконсервний комбінат», ВАТ «Луцький автомобільний завод», корпорація «Автосервіс — Україна», комерційний банк «Мрія» і т. д.

«Корпорація „Рошен“» (до липня 2002 носила назву ДП «„Укрпромінвест“ — Кондитер») об’єднує Київську (ЗАТ «Київська кондитерська фабрика ім. К. Маркса»), Вінницьку, Кременчуцьку і Маріупольську кондитерські фабрики, а також мережу філій, магазинів оптової та роздрібної торгівлі кондитерської продукції. Крім того, концерн контролює Дніпровський крохмале-патоковий комбінат — найпотужніший у всьому колишньому СРСР, кілька цукрових і молочно — консервних заводів, два комбінати хлібопродуктів, Радомишльський пивоварний завод, Пєсковський завод скловиробів, Липецьку кондитерську фабрику «Ликонф» (Росія).

Свого часу очолюваний Порошенком «Укрпромінвест» придбав великий пакет акцій Верхньодніпровського крохмале-патокового комбінату, монополіста у своїй галузі.

Непотізм по-новому. Хто кому брат, кум і сват в українській політиці. Розслідування

poroshenko-kumi1

 

СІМ’Ї

Сімейство Порошенків

1. Петро Порошенко, президент України
2. Олексій Порошенко, батько Петра Олексійовича, депутат Вінницької облради
3. Олексій Порошенко, син Петра Олексійовича, народний депутат України, член президії партії «Солідарність»

Сімейство Балоги

1. Віктор Балога, народний депутат України
2. Оксана Балога, дружина В. Балоги, депутат Закарпатської облради
3. Іван Балога, рідний брат В.Балоги, народний депутат України
4. Павло Балога, рідний брат В. Балоги, народний депутат України
5. Василь Петьовка, двоюрідний брат В. Балоги, народний депутат України
6. Андрій Балога, син В. Балоги, кандидат на мера Мукачевого

Сімейство Королевських

1. Наталія Королевська, народний депутат України
2. Юрій Солод, чоловік Н. Королевської, народний депутат України

Сімейство Луценків

1. Юрій Луценко, народний депутат України
2. Ірина Луценко, дружина Ю. Луценка, народний депутат України

Сімейство Матвієнків

1. Анатолій Матвієнко, народний депутат України
2. Сергій Березенко, племінник А. Матвієнка, народний депутат України, екс-голова ДУСі

Сімейство Добкіних
1. Михайло Добкін, народний депутат України
2. Дмитро Добкін, рідний брат М.Добкіна, народний депутат України

Сімейство Корчинських

1. Дмитро Корчинський, лідер «Братства»
2. Оксана Корчинська, дружина Д. Корчинського, народний депутат України

Сімейство Богословських
1. Інна Богословська, екс-народний депутат України
2. Володимир Мельниченко, чоловік І. Богословської, народний депутат України

Сімейство Клюєвих
1. Сергій Клюєв, народний депутат України
2. Андрій Клюєв, рідний брат С.Клюєва, екс-секретар РНБО

Сімейство Калетників
1. Оксана Калетник, екс-народний депутат України
2. Ігор Калетнік, двоюрідний брат О. Калетник, екс-віце-спікер парламенту
3. Григорій Калетнік, батько І. Калетніка, екс-народний депутат України

Сімейство Дубневичів
1. Ярослав Дубневич, народний депутат України
2. Богдан Дубневич, рідний брат Я. Дубневича, народний депутат України

Сімейство Ющенків
1. Віктор Ющенко, екс-президент України
2. Петро Ющенко, брат В.Ющенка, екс-народний депутат України
3. Ярослав Ющенко, син П. Ющенка, екс-заступник голови Харківської ОДА

Сімейство Довгих-Горіних
1. Станіслав Довгий, екс-народний депутат України
2. Олесь Довгий, син С. Довгого, народний депутат України
3. Ірина Горіна, теща О. Довгого, екс-народний депутат України

Сімейство Тягнибоків
1. Олег Тягнибок, лідер ВО «Свобода»
2. Андрій Тягнибок, брат О. Тягнибока, екс-народний депутат України

Сімейство Герег
1. Олександр Герега, народний депутат України
2. Галина Герега, дружина О. Гереги, екс-секретар Київради, колишній народний депутат України

Сімейство Онопенка
1. Василь Онопенко, суддя цивільної палати Верховного Суду України
2. Євген Корнійчук, зять В. Онопенка, екс-заступник міністра юстиції

Сімейство Костусєвих
1. Олексій Костусєв, екс-мер Одеси
2. Олексій Гончаренко, син О. Костусєва, народний депутат України

Сімейство Білозорів
1. Оксана Білозір, екс-міністр культури, колишній народний депутат України
2. Андрій Білозір, син О.Білозір, депутат Київради

Сімейство Васюників
1. Іван Васюник, екс-віце-премєр-міністр України
2. Ігор Васюник, рідний брат І. Васюника, народний депутат України

Сімейство Васильєвих
1. Олександр Васильєв, екс-народний депутат України
2. Геннадій Васильєв, рідний брат О. Васильєва, колишній в.о. Генерального прокурора України

Сімейство Буряків
1. Сергій Буряк, екс-народний депутат України, колишній голова Державної податкової адміністрації України
2. Олександр Буряк, екс-народний депутат України, банкір

Сімейство Вілкулів
1. Юрій Вілкул, мер Кривого Рогу
2. Олександр Вілкул, син Ю. Вілкула, екс-віце-прем’єр-міністр України, народний депутат України

Сімейство Франчуків
1. Анатолій Франчук, колишній голова Ради АРК
3. Ігор Франчук, син А. Франчук і колишній чоловік Олени Франчук, доньки Леоніда Кучми

Сімейство Кучми
1. Леонід Кучма, екс-президент України
2. Олена Пінчук, донька Л. Кучми
3. Віктор Пінчук, зять Л. Кучми і чоловік О. Пінчук

Сімейство Збітнєвих
1. Рена Назарова, депутат Київради
2. Юрій Збітнєв, чоловік Р. Назарової, екс-народний депутат України

СВАТИ
1. Петро Симоненко (КПУ) і Катерина Ващук, екс-народний депутат України
2. Андрій Деркач, народний депутат України і Володимир Литвин, народний депутат України

КУМИ

Порошенко Петро, президент України

Куми
Віктор Ющенко, екс-президент України
Оксана Білозір, співачка
Юрій Стець, міністр інформаційної політики

Бойко Юрій, народний депутат України

Куми
Дмитро Фірташ, співвласник компанії RosUkrEnergo
Ганна Герман, екс-народний депутат України

Деркач Андрій, народний депутат України

Куми
Давид Жванія, екс-народний депутат України.

Кільчицька Ірена, екс-перший заступник київського мера Леоніда Черновецького

Куми
Аліна Айвазова, колишня дружина Леоніда Черновецького;
Степан Черновецький, син Леоніда Черновецького;
Ольга Богомолець, доктор медичних наук, професор.

Кличко Віталій, мер Києва

Куми
Палатний Артур, народний депутат України

Кучма Леонід, екс-президент України

Куми
Сергій Льовочкін, народний депутат України
Юрій Павленко, народний депутат України
Іво Бобул, співак
Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант»

Льовочкін Сергій, народний депутат України

Куми
Едуард Прутнік, екс-народний депутат
Віктор Янукович

Луценко Юрій, народний депутат України

Куми
Юрій Стець, міністр інформаційної політики

Мартиненко Микола, народний депутат України

Куми
Давид Жванія, екс-народний депутат України

Медведчук Віктор, екс-глава адміністрації президента Леоніда Кучми

Куми
Володимир Путін, президент Росії
Світлана Медведєва, дружина прем’єр-міністра Росії Дмитра Медведєва

Павленко Юрій, народний депутат України

Куми
Леонід Кучма, екс-президент України
Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка

Піскун Святослав, екс-Генеральний прокурор і колишній народний депутат України

Куми
Сергій Винокуров, суддя Конституційного суду України
Петро Мельник, екс-ректор Національного університету податкової служби України
Дмитро Понамарчук, журналіст

Поживанов Михайло, колишній заступник міністра економіки України

Куми
Олег Надоша, екс-народний депутат України
Андрій Клюєв, екс-секретар Ради національної безпеки і оборони
Вадим Гуржос, колишній голова Державної служби автомобільних доріг України

Рибачук Олег, екс-глава Секретаріату президента України

Куми
Олександр Третьяков, народний депутат України
Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка

Рудьковський Микола, екс-народний депутат України

Куми
Віктор Уколов, колишній народний депутат України

Стець Юрій, міністр інформаційної політики

Куми
Юрій Луценко, народний депутат України
Ірина Луценко, дружина Юрія Луценка, народний депутат України
Петро Порошенко, президент України
Марина Порошенко, дружина Петра Порошенка.

Третьяков Олександр, народний депутат України

Куми
Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка
Едуард Зейналов, колишній народний депутат України
Дмитро Табачник, екс-міністр освіти і науки України
Олег Рибачук, екс-глава Секретаріату президента
Ігор Палиця, екс-голова Одеської ОДА

Франчук Олена, донька Леоніда Кучми

Куми
Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант»

Шуфрич Нестор, народний депутат України

Куми
Ірина Білик, співачка

Ющенко Віктор, екс-президент України

Куми
Микола Палійчук, екс-голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації
Микола Катеринчук, екс-народний депутат України
Петро Порошенко, президент України
Олександр Черевко, екс-голова Черкаської обласної державної адміністрації
Оксана Білозір, співачка
Володимир Гришко, співак
Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант»
Станіслав Аржевітін, колишній народний депутат України
Сергій Буряк, екс-народний депутат України
Анатолій Бурдюгов, екс-прем’єр-міністр Криму
Давид Жванія, екс-народний депутат України
Михайло Саакашвілі, екс-президент Грузії
Ніно Ананіашвілі, грузинська балерина
Петро Міхеєв, екс-голова правління банку «Україна»

Ющенко Катерина, дружина Віктора Ющенка

Куми
Юрій Павленко, народний депутат України
Олександр Третьяков, народний депутат України

Янукович Людмила, дружина Віктора Януковича

Куми
Вадим Писарєв, художній керівник Донецького театру опери і балету.

Яценюк Арсеній, прем’єр-міністр України

Куми
Андрій Пишний, народний депутат України

Сергій Руденко, Національне бюро розслідувань України

Борис Ложкин из администрации Порошенка не заплатил сотни миллионов гривен подоходного налога. Расследование

LozhkinYanukovich1-500x353

 

Всем известно, что подбор министров-иностранцев в правительство Яценюка проводило кадровое агентство с мировым именем… Поиском достойных претендентов на министерские кресла занималась непосредственно руководитель агентства Татьяна Фурцева (чьи услуги, кстати, были оценены в более чем миллион гривен). Так вот, в одном из комментариев для СМИ Фурцева заявила: основное требование к кандидатам – отсутствие коррупционных связей… В связи с этим у нас возникли веские причины полагать, что если бы за подобным критерием отбирали кадры и в администрацию президента, то ее глава – Борис Ложкин – никогда бы не заполучил свою должность. Потому что глава администрации президента – не только подозревается в масштабных коррупционных связях, но и, судя по всему, сам является идейным вдохновителем коррупционных схем на сотни миллионов долларов…

Летом прошлого года информационное пространство облетела сенсация: двадцатишестилетний Сергей Курченко, «вундеркинд», как он сам себя называл, а попросту один из смотрящих от «семьи» Януковича, покупает у своего земляка, харьковчанина Бориса Ложкина, одного из самых больших медиа-холдингов на украинском рынке — UMH group. Группа компаний ВЕТЭК, подконтрольная Курченко, получила контроль над рядом изданий – «Forbes», «Vogue», «Корреспондент»,  «Теленеделя», «Аргументы и факты в Украине», «Команда», «Футбол», «Комсомольская правда в Украине», порталы i.ua, bigmir.net, радио «Ретро FM», «Наше радио», «Europa Plus», «Авторадио» и.т.д.

Сумма сделки не разглашалась. Однако в интервью «Коммерсанту» в апреле того же года Ложкин заявил: «Могу только сказать, что мое представление об оценке компании UMH — $450-500 миллионов». Итак, будем полагать, что озвученная тогда Ложкиным цифра оказалась  достаточно близкой к тому, какой была сумма сделки…

Интересно, что за два месяца до сделки Петр Порошенко продал UMH group свою долю в журнале «Корреспондент», сайте korrespondent.net и радиостанции «Наше радио».

Интересно также, что уже бывший владелец UMH  Борис Ложкин всячески восхвалял Сергея Курченко и заявлял, что «ВЕТЭК сможет дать серьезный толчок для развития UMH».

По словам самого Ложкина, половину суммы сделки акционеры получили в конце июня 2013 года, вторая половина должна была поступить не позднее чем в первом квартале 2014 года. Однако, 5 ноября 2013 было объявлено о досрочном завершении сделки по продаже и выполнении всех финансовых обязательств. Это означало, что финансовые обязательства перед предыдущими акционерами на сумму со многими нулями в долларах выполнено полностью и в срок. Но вот в декларации главы fдминистрации президента за 2013 год (которую журналисты получили официальным путем, на основе соответствующего журналистского запроса) эта сделка не была указана…

Повторим: речь идет об огромной сумме, которая может составлять около полумиллиарда долларов. На просьбу журналистов прокомментировать такое несоответствие, господин Ложкин не ответил…

Это позволяет предположить, что нынешний глава администрации президента, используя определенную схему, сумел избежать уплаты в Украине сотен миллионов гривен подоходного налога. Либо Ложкин и не получал никаких доходов от продажи, провернув операцию по легализации доходов Курченко…

Собственно, эту историю можно было бы «подверстать» под Криминальный кодекс Украины и дать сказать последнее слово Службе безопасности Украины. Но вот незадача, Борис Ложкин ныне – обитатель политического Олимпа, а, значит, по правилам, существующим в Украине — персона неприкасаемая. Хотя очень надеемся, что правила эти в скором времени изменятся…

И КУРЧЕНКО, И ЛОЖКИН СОСТАВЛЯЛИ «ПРЕСТУПНУЮ ОРГАНИЗАЦИЮ», — СБУ

Ведь еще в апреле 2014 года года Курченко был объявлен в международный розыск. Правда, наши источники в СБУ утверждали, что этот «вундеркинд» продолжал спокойно разгуливать Киевом, особо ни от кого не прячась. Тем не менее, уже 19 мая СБУ официально заявляет, что «разоблачены факты непосредственной причастности Курченко в реализации преступных механизмов приобретения в пользу финансово-промышленной группы ВЕТЭК компании UMH group . То есть,  СБУ  утверждает, что разоблачила «преступные механизмы» в соглашении Курченко — Ложкина, применимые «преступной организацией».

Иными словами, если в схеме покупки-продажи UMH group, как утверждали следователи СБУ, были применены «преступные механизмы», да еще не одним из действующих лиц, а «преступной организацией», то это означает, что и продавец, и покупатель об этих механизмах прекрасно знали, а, еще более вероятно, совместно их разработали и внедрили. То есть, в Службе безопасности пришли к выводу, что и Курченко, и Ложкин и составляли эту самую «преступную организацию».

Но уже в начале июня «дело UMH group» ложится в длинный ящик в одном из многих кабинетов Службы безопасности, поскольку господин Ложкин занимает должность главы администрации Петра Порошенко.

В ДЕКЛАРАЦИИ ГЛАВЫ АДМИНИСТРАЦИИ ПРЕЗИДЕНТА ПОРОШЕНКА ЗА 2013 ГОД СДЕЛКА ПО ПРОДАЖЕ UMH НЕ УКАЗАНА

Однако, после того как всплыла несколько странная декларация Ложкина за 2013 год, в которой не зафиксировано ни копейки доходов от продажи UMH, дело набирает новых оборотов.

lozhkin-deklaratsiya2013-1

lozhkin-deklaratsiya2013-2

После побега Януковича и всей его гоп-компании с Украины,  «канцелярская» сотня, получила доступ до закрытых ранее документов, оставленных впопыхах в резиденциях диктатора (или выброшенных в спешке, как в Межгорье, в реку, но вовремя оттуда выловленных).

Итак, журналистам удается узнать, что задолго до продажи своего медиахолдинга Борис Ложкин стает совладельцем компании на Британских Виргинских островах Integrity International Holding Ltd, она, в свою очередь, устанавливает контроль над кипрским UMH Group, кипрское предприятие учредило голландскую компанию United Media Holding. А уже это предприятие контролировало предприятия в Украине…  Как утверждают юристы, создание подобной схемы позволяет либо свести налоги на прибыть к минимуму, либо вообще не платить их…

Однако и вторая версия — о том, что Ложкин всего лишь помог легализировать доходы Курченко – тоже имеет право на существование.

Дело в том что, в результате покупки холдинга в пользу финансово-промышленной группы ВЕТЭК, в персональном составе владельцев холдинга не происходит абсолютно никаких изменений. Кампании, которые осуществляют управление холдингом в Украине, продолжает на 99% контролировать голландская компания United Media Holding.

Как бы там ни было, и какой из озвученных нами вариантов не был применен, факт остается фактом — Борис Ложкин создал схему, которая помогла ему уклониться от уплаты сотни миллионов долларов налогов со сделки с Курченко.

На этом фоне еще более комично воспринимаются пассажи, печатаемые летом прошлого года изданиями, еще вчера принадлежавшими нынешнему главе Администрации президента: «…Одна из крупнейших и масштабных сделок на украинском рынке!»… «соглашение с UMH является образцом европейских и даже мировых стандартов!»….  «публичность сделки говорит о ее прозрачности и честности!»

Можно понять желание властьпридержащих, которые стояли у руля полтора года назад, при Януковиче, выставить нас всех лохами. Собственно, именно постоянное вранье тогдашней власти и ее просто маниакальное желание красть у государства, вывело людей на Майдан. Но проблема в том, что власть нынешняя тоже держит общество за лохов, продолжая врать и заниматься коррупционными махинациями…

Несложно себе представить, что произошло бы, например, с вице-президентом США, если бы был доказан факт уклонения от уплаты налогов в особо крупных размерах. Его бы уволили с должности, арестовали бы всю его недвижимость и банковские счета и упекли бы за решетку. Но можем поспорить, что Борис Ложкин и дальше будет чувствовать себя прекрасно в кресле главы президентской Администрации, сколько бы фактов его причастности к коррупционным схемам не было бы доказано.

«У меня есть мечта стать миллиардером, и я им стану», — в одном из своих интервью заявил как-то Ложкин. Мы не сомневаемся, что его мечта в скором времени осуществиться. Жаль только, что за наш с вами счет…

Виктор Ландаренко, Национальное бюро расследований Украины

Український правозахистник з окупованого Донбасу Андрій Древицький подякував президенту США Бараку Обамі. Фото

– Світове співтовариство має боронити право кожної людини на гідне ставлення та гарантувати виключний рівень безпеки правозахисників, котрі відважно служать цій справі, – підкреслив Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, звертаючись до міжнародної спільноти з нагоди відзначення Дня прав людини 10 грудня 2014 року.

– Діяльність нашої команди справді дуже складна та небезпечна, адже ми постійно перебуваємо в епіцентрі воєнних дій. Сьогодні активне залучення правозахисників до боротьби за людську честь і гідність на Сході України ставить їхнє життя під загрозу, часто навіть змушуючи евакуйовувати з регіону цілі родини, – наголосив правозахисник Андрій Древицький, коментуючи ситуацію в галузі прав людини в Україні.

За його словами, на Донбасі сепаратисти переслідують не тільки громадських активістів, представників етнічних, релігійних чи сексуальних меншин, а й усіх свідомих громадян, котрі протистоять пануванню проросійських бойовиків.

– Ми прагнемо врятувати людей, які живуть у постійному страху за своє життя, піддаються знущанням та тортурам. Дуже добре, що сьогодні на наші заклики відгукнулася міжнародна спільнота, адже представники європейських країн та, особливо, Сполучених Штатів Америки надають істотну підтримку постраждалим, а часто навіть допомагають урятувати їм життя, – додав Андрій Древицький.

Він розповів, що нині за підтримки міжнародних фондів SILC, Lifeline, Front Line та неурядової організації Freedom House в Україні активно реалізовуються проекти, у рамках яких надається екстренна допомога постраждалим правозахисникам, котрі перебувають «на передовій» демократичної боротьби з російською військовою агресією та терористичними угрупованнями.

– Під час візиту до США у вересні цього року я був вражений рівнем підтримки, яку американський народ, громадські та неурядові організації, благодійні фонди, політичні діячі, конгресмени та особисто президент США Барак Обама висловлюють українському народу в його боротьбі за демократичні цінності, – наголосив правозахисник.

– Після зустрічі з Президентом США я можу впевнено заявити про те, що українське громадянське суспільство не залишається наодинці з викликами сучасності, адже весь американський народ допомагає нам не допустити знищення демократії та протистояти тим зовнішнім та внутрішнім загрозам, які можуть зашкодити її розвитку, – підкреслив Андрій Древицький.

DrevitskyiObama1small

Висвітлюючи основні напрями діяльності правозахисників, він наголосив на важливості реалізації проекту «Громадський контроль за дотриманням міжнародних стандартів у галузі прав людини в Україні». Його започатковано за підтримки Міжнародної програми Lifeline та Шведського міжнародного ліберального центру (SILC – Swedish International Liberal Centre. – ред.) після підписання 12–14 серпня 2014 року президентом України Петром Порошенком низки взаємопов’язаних законів. На думку правозахисників, ці закони потрібно привести до норм Конституції України задля реального дотримання основоположних прав і свобод людини та громадянина.

Українські громадські активісти та представники світової спільноти обстоюють прогресивні демократичні цінності та переконують вітчизняну владу в необхідності приведення згаданих законів у відповідність до положень Конституції України та принципів міжнародного права.

У зв’язку з цим, Андрій Древицький звернувся до президента України, запропонувавши йому провести зустріч із представниками громадянського суспільства, під час якої має бути обговорено алгоритм вирішення проблем, що гальмують розвиток демократії в Україні та ставлять під загрозу здобутки Революції гідності: приведення українського законодавства у відповідність до Конституції України та ключових актів міжнародного права; активізація боротьби з корупцією; інтенсифікація процесів оновлення влади; та проведення реальної люстрації корумпованих високопосадовців і суддів.

Довідково:

Міжнародний день прав людини проголошений Генеральною асамблеєю ООН 4 грудня 1950 року. У Резолюції № 423 (V) представники ГА ООН закликали народи всього світу звернути особливу увагу на значення Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, яка є «загальним ідеалом для всього людства». Для цього держави світу мають щороку відзначати День прав людини, примножувати свої зусилля щодо відстоювання загальних суспільних свобод та регулярно надавати Генеральному секретарю ООН спеціальні доповіді щодо такої практики.

Цьогоріч День прав людини проходить під гаслом «Права людини – 365». Пропонуючи цей слоган, ООН мала на меті донести до кожної держави, суспільства та особи універсальність ідеї захисту прав людини, котра de facto відстоюється правозахисниками протягом усіх 365 днів року. За задумом ООН, нині людство повинно згадати про фундаментальність Загальної декларації прав людини, яка надає всім його представникам однакові права й свободи, таким чином підтверджуючи створення глобальної спільноти, котра сповідує універсальні ідеї та відстоює спільні цінності.

Ніна Марцинюк, sprotiv.org

Гонтарєва — кума Порошенка?

Gontareva-Valerya1Глава НБУ Валерія Гонтарєва є кумою Петра Порошенка. Про це БанкІску розповіло джерело, наближене до адміністрації президента.

«Для ближнього уточнення глави держави це не є таємницею. Водночас зі зрозумілих причин це не афішується», — зазначив співрозмовник.

За перемогу в 16 окрузі один з кандидатів готовий заплатити півмільйона доларів США? Колаж. 2 відео

Stadnyichuk-Roman1Виборчий округ № 16 досі не має переможця. Тут боротьба за депутатський мандат точиться між самовисуванцями Юрієм Македоном та Романом Стаднійчуком. Етапи вкидання та викрадання бюлетенів, підробки протоколів, заміни членів ОВК та «тітушок»  пройдено.

 

Нині протистояння перенеслось в зали судових слухань.

Юрія Македона вінничани знають як депутата обласної ради, обраного від «Фронту змін». Після ліквідації однойменної фракції в обласній раді Македон не вступив в депутатську групу «Совість України», як це зробила більшість його колег по партії. Тож, нині він позафракційний. Має юридичну практику, а також переконливий послужний список в СБУ.

Роман Стаднійчук став народним депутатом VII скликання в березні 2013 року, він потрапив до парламенту по спискам ВО «Батьківщина» (№65) та менше ніж через місяць вийшов зі складу однойменної фракції у Верховній раді. Стаднійчук отримав депутатський мандат замість захисника Юлії Тимошенко Сергія Власенка, якого партія регіонів вигнала з парламенту за сумісництво адвокатської і депутатської діяльності. Кажуть, під час засідання фракції Стаднійчуку пропонували не складати присягу нардепа на знак солідарності з Власенком та новоспечений парламентар відмовився від такої пропозиції.

Цікаво, що реєстрація вінничанина Центральною виборчою комісією в 2013 році теж не обійшлась без скандалу. Голова ЦВК Володимир Шаповал відмовився реєструвати Стаднійчука, адже в його документах було зазначено, що він очолює адвокатське об’єднання «Немесіда», а в трудовій книзі відповідного запису не було.

— Виникають великі сумніви щодо його статусу. Потрібні додаткові зусилля щодо встановлення адекватності пана Стаднійчука у народні депутати, — сказав тоді В.Шаповал.

Більше того, Стаднійчук мав діюче адвокатське посвідчення і міг займатись юридичною практикою вже будучи нардепом, що є тим самим сумісництвом, за яке, власне, і було відібрано депутатські повноваження у Власенка.

Ще один цікавий факт про Стаднійчука – він був присутнім на горезвісних зборах парламентської більшості на Банковій в квітні 2013 року — так званому «виїзному» засіданні «регіоналів», яке мало на меті втихомирити опозицію, що заблокувала президію парламенту. З огляду на цей факт, а також ряд інших обставин, ЗМІ охрестили Стаднійчука «тушкою».

Переможця визначать суди

За результатами підрахунку голосів на 16 окрузі перемогу здобув Юрій Македон. Він обійшов свого суперника на 168 голосів. Проте ОВК, склад якої було неодноразово змінено, проводить засідання, за наслідками якого визнає недійсним голосування на двох дільницях 16 виборчого округу. На обох — більшість голосів у Македона.

 

Виходить, що змінивши результат по двом сільським дільницям можна кардинально змінити результати волевиявлення жителів п’яти районів. Хто з кандидатів був в тому зацікавлений? Зрозуміло, що не той, який вже переміг. Тож Македон пішов в суди. Він каже, що принципово оскаржує всі неправомірні рішення окружної виборчої комісії, навіть ті, що не забирають у нього голоси. Адже вважає, що за встановлення справедливості варто боротись. Йому, між іншим, це непогано вдається. Станом на вчора, 4 листопада 2014 року, Юрій Македон виграв суд, за результатом якого він набирає достатню кількість голосів для перемоги.

— Визнано протиправною та скасовано постанову окружної виборчої комісії про визнання недійсними виборів на виборчій дільниці 050548 на якій насправді не те, що не було порушень, а й навіть не мав місця перерахунок голосів. Кількості голосів, яку набрав Юрій Македон по цій дільниці достатньо, щоб встановити переможця, — каже довірена особа Юрія Македона Олена Грабік.

За її словами, про необ’єктивність суддів, на щастя, говорити не доводиться.

— Не всі наші позови задоволено і не в повному обсязі. Багато що нас не влаштовує і це буде нами оскаржено, але варто зауважити, що суди намагаються максимально об’єктивно оцінювати усі обставини справи, адже ця справа набуває резонансу і перебуває під контролем громадськості, — вважає Олена Грабік.

Ціна питання

Романа Стаднійчука називають людиною політика Давида Жванії – вірного соратника Петра Порошенко, якому президент довірив негласне кураторство депкорпусу Верховної ради. Проте, Юрій Македон також заявив, що в разі перемоги примкне до демократичної більшості, яка має всі шанси бути пропрезидентською.

— Я думаю, що вступлю в коаліцію демократичної більшості, яку, я сподіваюсь, сформують. Я не знаю чи це буде пропрезидентська більшість чи ні, та наразі можу сказати, що мої політичні симпатії тяжіють більше до Блоку Петра Порошенка та Народного фронту, — повідомив Юрій Македон.

Тож, немає нічого дивного в тому, що вінницький окружний адмінсуд слухає справи по 16 округу на стільки неупереджено, на скільки це можливо. Але є ще ряд вищих судових інстанцій, на які Стаднійчук, як співініціатор Закону про відновлення довіри до судової влади в Україні, зможе легко знайти важелі впливу.

— Є інформація, що вже сьогодні в апеляцію наш опонент заносив 500 тис. дол. США, щоб скасувати всі ці рішення, — написав Ю. Македон на особистій сторінці в соціальній мережі Facebook.

На жаль, поспілкуватись з Романом Стаднійчуком з цього приводу не вдалось, усі його контактні телефони мовчать. Звісно, «Інформаційна Вінниччина» готова опублікувати і його бачення подій. Тож, будемо далі намагатись зв’язатись з екс-нардепом і слідкувати за розвитком подій на 16 виборчому окрузі.

Дарина Уманська, i-vin.info

Порошенко округ на Харківщині зливає єкс-регіоналу Володимиру Кацубі

Kacuba-Volodimir1Для екс-регіонала Володимира Кацуби розчищують округ в Харківській області

Петро Порошенко неочікувано звільнив з посади голови Дергачівської райдержадміністрації Миколу Веретейнікова, який зараз балотується у Верховну раду по 175 округу з центром в Дергачах і знаходиться в неоплачуваній відпустці.

«Я зареєструвався кандидатом в депутати Верховної Ради, написав заяву на відпустку за свій рахунок. Сьогодні побачив на сайті президента указ про своє звільнення. Тобто йде передвиборча компанія, і мене в цей час звільняють… Мене викликав губернатор, пропонував мені вступити в різні партії, я відмовився. Я тепер ще й не депутат, а вже безробітний» — прокоментував своє звільнення Веретейніков.

В штабі кандидата вважають це звільнення – політичним рішенням.

«Юристи зараз розглядають питання, наскільки законно був звільнений Микола Митрофанович. Ми подивились статтю 76  Закону України «Про вибори народних депутатів», і в пункті 2 там написано, що кандидат в народні депутати не може бути звільнений. І друге, що розглядають наші юристи, чи може бути людина звільнена, якщо вона у відпустці. Зараз Микола Веретейніков знаходиться  у відпустці у зв’язку з тим, що він почав займатись агітаційною роботою. Щодо причини – припустимо, що його звільнили за недостатню роботу –  але за рейтингами район, яким він керує, з 21 місця перемістився на третє. Тобто ця причина не спрацьовує. Тому постає питання, а чи не політичне це звільнення», — розповів керівник штабу Андрій Шевчук.

За його словами,  такий крок  в розпал передвиборчої кампанії послабляє  позиції Веретейнікова на користь його головного опонента  –  Володимира Кацуби, який в 2012 році  пройшов  в Раду по цьому ж округу.  Нагадаємо,  колишній очільник дергачівського району Кацуба вже давно орієнтується на «газовика» Юрія Бойка, адже обидва його сини займали високі посади в структурах НАК «Нафтогаз України».

Крім того, в цьому окрузі від «Блоку Петра Порошенка» балотується безпартійний пенсіонер Євген Головко, який навіть не має вищої освіти – тобто завідомо слабкий кандидат.

Таким чином можна припустити, що у засновника партії регіонів Порошенка округ просто зливають регіоналам-газовикам, повідомляє sprotiv.org.

Порошенко працевлаштував Ігоря Смешко, який разом зі Жванією на замовлення ФСБ труїв Ющенка на своїй дачі

ush_otruen1Президент Петро Порошенко створив комітет з питань розвідки при президенті і призначив його главою свого радника Ігоря Смешка.

Відповідний указ з’явився на сайті глави держави 8 жовтня 2014 року.

Зазначено, що це зроблено, «з метою підвищення ефективності роботи із забезпечення здійснення президентом повноважень з керівництва, координації і контролю за діяльністю розвідувальних органів України».

Комітет утворюється у складі голови, двох заступників голови, у тому числі одного першого, та інших членів комітету, які беруть участь у його роботі на громадських засадах;

Персональний склад комітету затверджується президентом України за поданням голови комітету;

Голові комітету Смешку доручено внести у двотижневий строк: проект положення про Комітет з питань розвідки при президентові та пропозиції щодо його персонального складу, та пропозиції щодо порядку координації діяльності розвідувальних органів України в особливий період.

В свою чергу прес-секретар Порошенка Святослав Цеголко пояснив, що президент поставив завдання Смешку «об’єктивно інформувати армію, країну, світ щодо війни та загроз».

Раніше цього ж дня Порошенко призначив Смешка своїм радником.

Як відомо, Ігор Смешко очолював Службу безпеки України з 4 вересня 2003 по 4 лютого 2005.

На дачі Смешка під час вечері у 2004 році був отруєнний російським діоксіном кандидат у Президенти України Віктор Ющенко (фото з архіву sprotiv.org). Ющенко переніс кілька десятків операцій, щоб лишитися живим.

Как Калетники «нагнули» Винницу. Расследование

Исходя из последних событий, область, которая заняла первое место в Украине по голосованию за оппозицию на парламентских выборах 2012, уже отдана одной «семьей», на растерзание другой «семье» — клану Калетников.

Фактически он состоит из «главы тейпа» Григория Калетника – экс-губернатора Винниччины, народного депутата нескольких созывов и председателя аграрного комитета ВР, первого вице-спикера Игоря Калетника, экс-главы таможенной Службы Украины (!) и племянницы Григория Калетника – коммунистки Оксаны Калетник, которая на выборах в мажоритарном округе выбила отца Петра Порошенка – Алексея Ивановича на его же вотчине.

То, что люди для Калетников это пустое место, а тем более оппоненты, было еще раз доказано на парламентских выборах 2012 года, когда Григорий Калетник жестко «решил вопрос» с единственным серьезным конкурентом по округу — олигархом Русланом Демчаком. Не смотря на его фирмы, фитнес-центры, банки, телеканал и многочисленные связи в действующей власти он, после начала активной кампании, «сел» в СИЗО и был отпущен только после того, как снялся с выборов. После заключения он продал большинство своих активов, РД-Банк и телеканал. Вся политическая элита области, от рьяных регионалов, до пламенных оппозиционеров оценила прецедент – переходить дорогу Калетникам или даже вступать в публичные дебаты — себе дороже. Если «обнуляют» киевских мажоров, что говорить о многолетней вотчине группировки «Калетник и Ко»?

Кстати, подающий надежды менеджер, в качестве первого зама губернатора Николая Джиги, Иван Мовчан оказался откровенно слабым управленцем и хозяйственником. Придя к власти, он не только растерялся в динамичном ходе событий региона, совмещая банальный показушный официоз: открытия, награждения, поздравления, и управление экономикой аграрной области, но и начал метаться между несколькими группировками «регионалов» и Петром Порошенко. В чем и был незамедлительно уличен племянницей Григория Калетника, обвинен в сдаче интересов области в пользу Порошенка и вызван на публичные дебаты. Губернатор как-то незаметно проглотил обвинения, но отношения с Калетниками в публичном сегменте кое-как были выровнены.

Выполняя президентские прихоти Януковича, Калетники взялись за подготовку плацдарма и в медиа-пространстве Винницкой области. Ломать через колено свободу слова этим ребятам не привыкать. Так еще в 2008 году И. Калетник возглавил список врагов прессы. Второе место занял его отец – народный депутат от партии регионов, экс-председатель Винницкого облсовета. Григорий и Игорь Калетники подали против самой тиражной винницкой областной газеты «33 канал» восемь исков на общую сумму 710 тыс. грн.

Поговаривают, что тогда «33 каналу» и Калетникам удалось уладить взаимотношения «на будущее» следующим образом. Несколько выигранных у газеты исков, были положены Калетниками под сукно, что стало гарантией лояльности самого влиятельного издания области,  вплоть до сегодняшнего дня, когда практически завершена сделка… по продаже «33 канала» бывшему главе Гостаможни Украины Игорю Калетнику….

К медиа-активам «винницкой Семьи» нужно прибавить несколько Интернет-сайтов, местных и всеукраинских, а также телеканал «Винниччина», который после череды смен владельцев перешел обратно в собственность «Семьи Калетников». Последний владелец – сын Петра Симоненка, якобы отдал телеканал Оксане Калетник, в качестве бонуса, за возможность иметь фракцию в парламенте 7 созыва. Ведь, по действующему регламенту, фракцию может иметь только та политическая партия, представитель которой победил хотя бы в одном мажоритарном округе. Этим представителем и стала Оксана Николаевна, которая по убедительной просьбе брата Игоря Григорьевича уже в парламенте вошла в КПУ и дала возможность коммунистам для масштабных торгов с регионалами.

«Семья» не обошла вниманием и районные коммунальные СМИ. Щедро вскормленные на последних парламентских выборах редакторы районных газет, полностью подконтрольны Калетникам. А это – почти половина «районок» области. Победные 16 и 18 округ – это 10 из 24 районов региона.

Относительно других районов Винницкой области, да и вышеупомянутых, бытует мнение, что Григорий Калетник лично отслеживает все кадровые назначения и ротации в области, вплоть до начальников районных управлений.

Согласитесь, подход этой «семьи» к узурпации власти монументальный.

Какие же можно извлечь итоги из краткого описания борьбы за Сахарный Донбасс? За короткий промежуток 2012—2013 г., группе Калетников удалось окончательно сломать стереотип, что Винницкая область безоговорочная вотчина Петра Порошенка. Последний уже отодвинут ото всех рычагов и предан всеми бывшими соратниками. Тягаться с «винницкой Семьей» мог бы разве что молодой, но рейтинговый мер Винницы Владимир Гройсман. Но и он уже видимо определился с приоритетами на 2015 год, а значит и в верности Калетникам. Доказательством данного факта, является молниеносное увольнения со скандалом председателя регистрационной службы области и города, после небольшого заявления все той же Оксаны Калетник о неэффективности работы регистрационной службы в Виннице, назвавшей ее кормушкой для чиновников. Уточнив при этом, что осталось только понять, какого уровня эти чиновники.

Для все еще колеблющихся и сомневающихся в отданной «винницкой семье» оппозиционной области приведу факт, который как никакой другой подтвердит «действующий табель о рангах».

Большинство читателей знакомо с протокольным церемониалом, который время от времени попадается нам на глаза, в виде сюжетов на ТВ о всевозможных визитах и рабочих поездках первых лиц государства по областям и весям. Так вот, во время последнего визита Януковича в Винницкую область, первым встречающим высокого гостя в аэропорту Гавришовка стал, не губернатор и мер областного центра, а председатель аграрного комитета ВР народный депутат и глава клана Калетников Григорий Николаевич. Если кто-то считает это случайным недоразумением, смею вас разочаровать. Тоже самое произошло и во время визита в область первого вице-премьера и самого реального наследника Николая Азарова – Сергея Арбузова.

 

Антон Булгаков, Национальное бюро расследований Украины

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: