Сообщения с тегами ‘Администрация Президента’

Борис Ложкин из администрации Порошенка не заплатил сотни миллионов гривен подоходного налога. Расследование

LozhkinYanukovich1-500x353

 

Всем известно, что подбор министров-иностранцев в правительство Яценюка проводило кадровое агентство с мировым именем… Поиском достойных претендентов на министерские кресла занималась непосредственно руководитель агентства Татьяна Фурцева (чьи услуги, кстати, были оценены в более чем миллион гривен). Так вот, в одном из комментариев для СМИ Фурцева заявила: основное требование к кандидатам – отсутствие коррупционных связей… В связи с этим у нас возникли веские причины полагать, что если бы за подобным критерием отбирали кадры и в администрацию президента, то ее глава – Борис Ложкин – никогда бы не заполучил свою должность. Потому что глава администрации президента – не только подозревается в масштабных коррупционных связях, но и, судя по всему, сам является идейным вдохновителем коррупционных схем на сотни миллионов долларов…

Летом прошлого года информационное пространство облетела сенсация: двадцатишестилетний Сергей Курченко, «вундеркинд», как он сам себя называл, а попросту один из смотрящих от «семьи» Януковича, покупает у своего земляка, харьковчанина Бориса Ложкина, одного из самых больших медиа-холдингов на украинском рынке — UMH group. Группа компаний ВЕТЭК, подконтрольная Курченко, получила контроль над рядом изданий – «Forbes», «Vogue», «Корреспондент»,  «Теленеделя», «Аргументы и факты в Украине», «Команда», «Футбол», «Комсомольская правда в Украине», порталы i.ua, bigmir.net, радио «Ретро FM», «Наше радио», «Europa Plus», «Авторадио» и.т.д.

Сумма сделки не разглашалась. Однако в интервью «Коммерсанту» в апреле того же года Ложкин заявил: «Могу только сказать, что мое представление об оценке компании UMH — $450-500 миллионов». Итак, будем полагать, что озвученная тогда Ложкиным цифра оказалась  достаточно близкой к тому, какой была сумма сделки…

Интересно, что за два месяца до сделки Петр Порошенко продал UMH group свою долю в журнале «Корреспондент», сайте korrespondent.net и радиостанции «Наше радио».

Интересно также, что уже бывший владелец UMH  Борис Ложкин всячески восхвалял Сергея Курченко и заявлял, что «ВЕТЭК сможет дать серьезный толчок для развития UMH».

По словам самого Ложкина, половину суммы сделки акционеры получили в конце июня 2013 года, вторая половина должна была поступить не позднее чем в первом квартале 2014 года. Однако, 5 ноября 2013 было объявлено о досрочном завершении сделки по продаже и выполнении всех финансовых обязательств. Это означало, что финансовые обязательства перед предыдущими акционерами на сумму со многими нулями в долларах выполнено полностью и в срок. Но вот в декларации главы fдминистрации президента за 2013 год (которую журналисты получили официальным путем, на основе соответствующего журналистского запроса) эта сделка не была указана…

Повторим: речь идет об огромной сумме, которая может составлять около полумиллиарда долларов. На просьбу журналистов прокомментировать такое несоответствие, господин Ложкин не ответил…

Это позволяет предположить, что нынешний глава администрации президента, используя определенную схему, сумел избежать уплаты в Украине сотен миллионов гривен подоходного налога. Либо Ложкин и не получал никаких доходов от продажи, провернув операцию по легализации доходов Курченко…

Собственно, эту историю можно было бы «подверстать» под Криминальный кодекс Украины и дать сказать последнее слово Службе безопасности Украины. Но вот незадача, Борис Ложкин ныне – обитатель политического Олимпа, а, значит, по правилам, существующим в Украине — персона неприкасаемая. Хотя очень надеемся, что правила эти в скором времени изменятся…

И КУРЧЕНКО, И ЛОЖКИН СОСТАВЛЯЛИ «ПРЕСТУПНУЮ ОРГАНИЗАЦИЮ», — СБУ

Ведь еще в апреле 2014 года года Курченко был объявлен в международный розыск. Правда, наши источники в СБУ утверждали, что этот «вундеркинд» продолжал спокойно разгуливать Киевом, особо ни от кого не прячась. Тем не менее, уже 19 мая СБУ официально заявляет, что «разоблачены факты непосредственной причастности Курченко в реализации преступных механизмов приобретения в пользу финансово-промышленной группы ВЕТЭК компании UMH group . То есть,  СБУ  утверждает, что разоблачила «преступные механизмы» в соглашении Курченко — Ложкина, применимые «преступной организацией».

Иными словами, если в схеме покупки-продажи UMH group, как утверждали следователи СБУ, были применены «преступные механизмы», да еще не одним из действующих лиц, а «преступной организацией», то это означает, что и продавец, и покупатель об этих механизмах прекрасно знали, а, еще более вероятно, совместно их разработали и внедрили. То есть, в Службе безопасности пришли к выводу, что и Курченко, и Ложкин и составляли эту самую «преступную организацию».

Но уже в начале июня «дело UMH group» ложится в длинный ящик в одном из многих кабинетов Службы безопасности, поскольку господин Ложкин занимает должность главы администрации Петра Порошенко.

В ДЕКЛАРАЦИИ ГЛАВЫ АДМИНИСТРАЦИИ ПРЕЗИДЕНТА ПОРОШЕНКА ЗА 2013 ГОД СДЕЛКА ПО ПРОДАЖЕ UMH НЕ УКАЗАНА

Однако, после того как всплыла несколько странная декларация Ложкина за 2013 год, в которой не зафиксировано ни копейки доходов от продажи UMH, дело набирает новых оборотов.

lozhkin-deklaratsiya2013-1

lozhkin-deklaratsiya2013-2

После побега Януковича и всей его гоп-компании с Украины,  «канцелярская» сотня, получила доступ до закрытых ранее документов, оставленных впопыхах в резиденциях диктатора (или выброшенных в спешке, как в Межгорье, в реку, но вовремя оттуда выловленных).

Итак, журналистам удается узнать, что задолго до продажи своего медиахолдинга Борис Ложкин стает совладельцем компании на Британских Виргинских островах Integrity International Holding Ltd, она, в свою очередь, устанавливает контроль над кипрским UMH Group, кипрское предприятие учредило голландскую компанию United Media Holding. А уже это предприятие контролировало предприятия в Украине…  Как утверждают юристы, создание подобной схемы позволяет либо свести налоги на прибыть к минимуму, либо вообще не платить их…

Однако и вторая версия — о том, что Ложкин всего лишь помог легализировать доходы Курченко – тоже имеет право на существование.

Дело в том что, в результате покупки холдинга в пользу финансово-промышленной группы ВЕТЭК, в персональном составе владельцев холдинга не происходит абсолютно никаких изменений. Кампании, которые осуществляют управление холдингом в Украине, продолжает на 99% контролировать голландская компания United Media Holding.

Как бы там ни было, и какой из озвученных нами вариантов не был применен, факт остается фактом — Борис Ложкин создал схему, которая помогла ему уклониться от уплаты сотни миллионов долларов налогов со сделки с Курченко.

На этом фоне еще более комично воспринимаются пассажи, печатаемые летом прошлого года изданиями, еще вчера принадлежавшими нынешнему главе Администрации президента: «…Одна из крупнейших и масштабных сделок на украинском рынке!»… «соглашение с UMH является образцом европейских и даже мировых стандартов!»….  «публичность сделки говорит о ее прозрачности и честности!»

Можно понять желание властьпридержащих, которые стояли у руля полтора года назад, при Януковиче, выставить нас всех лохами. Собственно, именно постоянное вранье тогдашней власти и ее просто маниакальное желание красть у государства, вывело людей на Майдан. Но проблема в том, что власть нынешняя тоже держит общество за лохов, продолжая врать и заниматься коррупционными махинациями…

Несложно себе представить, что произошло бы, например, с вице-президентом США, если бы был доказан факт уклонения от уплаты налогов в особо крупных размерах. Его бы уволили с должности, арестовали бы всю его недвижимость и банковские счета и упекли бы за решетку. Но можем поспорить, что Борис Ложкин и дальше будет чувствовать себя прекрасно в кресле главы президентской Администрации, сколько бы фактов его причастности к коррупционным схемам не было бы доказано.

«У меня есть мечта стать миллиардером, и я им стану», — в одном из своих интервью заявил как-то Ложкин. Мы не сомневаемся, что его мечта в скором времени осуществиться. Жаль только, что за наш с вами счет…

Виктор Ландаренко, Национальное бюро расследований Украины

Адміністрацію Президента фінансує офшор?

Створення Президентського кадрового резерву «Нова еліта нації» фінансує нікому невідомий фонд, донорів і засновників якого не знають навіть в Адміністрації Президента. І це при тому, що останні півроку регіонали на чому світ стоїть критикують українські громадські організації, які працюють на західні гранти.

Після року обіцянок, Президентський кадровий резерв «Нова еліта нації» таки почали створювати, принаймні віртуально – спеціальний сайт вже запустили.

Два тижні тому українські ЗМІ повідомили, що робота кадрового резерву стартувала і найближчим часом почнеться відбір претендентів. У вимогах до кандидатів, озвучених Адміністрацією Президента, значились всі можливі чесноти і вміння, а також 6 років робочого стажу. До 1 липня претенденти мають подати документи, а 50 щасливчиків отримають можливість влаштуватися на державну службу. А у вересні ще й гайнути на тижневе навчання до Гарвардського університету. Аби раптом кому в голову не прийшло, що в резерв зарахують «своїх», в АП пообіцяли, що кінцевим відбором займеться той самий Гарвардський університет. А заплатять за всю цю епопею з чиновниками-резервістами «приватні структури».

Днями Ганна Герман навіть заявила, що кадровий резерв практично «ломиться» від бажаючих послужити Україні, й свої анкети подали вже понад 500 добровольців.

Коротше кажучи, якась повна іділія виходить, торжество чесності і прозорості – відбирає Гарвард, навчає Школа державного управління імені Кеннеді при Гарвардському університеті за кошти спонсорів, і на тобі – маємо 50 «новомислячих» і підготовлених чиновників для підйому України.

Адміністрація Президента цензурує Гарвард?

Таку прекрасну ініціативу і співпрацю з американським університетом можна тільки вітати. Але, на всяк випадок, щоб перевірити бравадні декларації Адміністрації Президента, ми спробували дізнатись в американців, що і до чого. «Главком» зв’язався з прес-службою Школи державного управління імені Кеннеді при Гарвардському університеті й попросив розповісти про подробиці співпраці між ними та Адміністрації Президента, а заодно и повідати нам, скільки коштуватиме навчання та хто його Гарварду оплатив.

Американці пообіцяли відповісти за день, щоправда з відповіддю там затягнули на цілий тиждень. Спершу нам повідомили, що поки не можуть озвучити подробиць навчання, бо ще їх не знають. Сподіваються сконтактувати з українською стороною, а там може щось і повідомлять. Ні про суми коштів, ні хто оплачує навчання інформації у них не було.

Приблизно в цей самий час на сайті програми кадрового резерву з’явилося уточнення, що фінансувати всю цю епопею буде до цього маловідомий «Фонд економічних реформ в Україні». А ще через день представники Гарварду поінформували «Главком», що вони зв’язалися з українською стороною проекту, і там їм сказали перенаправляти нас на президентський сайт й слати усі запити на адресу [email protected] Ось так коло замкнулося, перевірити інформацію наших чиновників не вдалося, навіть Гарварду наказали не бовкати зайвого.

Фонд, який потіснив Ахметова

Здивувала в цій історії і назва фонду, який тепер займається проектом президентського кадрового резерву і навчанням резервістів у Гарварді. Адже про «Фонд економічних реформ в Україні» мало хто щось знає, а джерела «Главкому» в АП повідомляли, що раніше резервом займався ахметовський «Фонд ефективне управління». Про новоявлених спонсорів відомо тільки те, що його презентували на початку року, і за його підтримки на СNN показували рекламні ролики про Україну. На сайті самого фонду вказано, що президентом є Любов Рудюк, і більше нічого.

«Главком» спочатку зв’язався з прес-секретарем Ріната Ахметова Оленою Довженко. Вона розповіла, що резервом вони дійсно займалися, але про «Фонд економічних реформ в Україні» взагалі нічого не чули. «Може ви з назвою помилилися, може на сайті наш фонд вказаний?», – перепитувала пані Довженко. А Інна Гордієнко, представник «Фонду ефективне управління» ще й запевнила, що ніякого зв’язку між фондами Ахметова і вказаним на сайті Президента немає.

Далі ми зв’язалися із загадковим «Фонд економічних реформ в Україні». Його представник Володимир Мартинюк нам підтвердив, що вони працюють з Президентським кадровим резервом, але ні обсягу фінансування програми, ні донорів фонду не повідомив. Зазначивши, що це «дрібні підприємці з України та з закордону, рівня набагато нижчого Ахметова». Хоча пообіцяв цю інформацію уточнити і повідомити. Але на цьому контакт обірвався, телефон пана Мартинюка відтепер завжди відповідає голосом секретарки, котра повідомляє про виняткову зайнятість шефа або його відсутність.

В цей же час, в Школі вищого корпусу державної служби, яка розробляла і має втілювати проект створення президентського резерву, також нічого не чули про міфічний фонд, який фінансує проект. Там всі контакти тримають саме з ахметівським «Ефективним управлінням». Вже навіть спільно розробили свою програму функціонування кадрового резерву на найближчий рік і думають, що саме її ухвалить Банкова.

У Януковича не знають, хто дає їм гроші

Дивна якась ситуація виходить: одну з головних ініціатив Президента – кадровий резерв, фінансує і організовує невідомо хто й за чиї кошти. Коли в самого фонду про їхніх донорів ніякої інформації отримати не вдалося, то залишався єдиний вихід – звернутися до Адміністрації Президента.

У своєму запиті до Сергія Льовочкіна ми поцікавилися, чи є створення кадрового резерву стратегічною ініціативою для Президента, на яких підставах цей проект фінансує маловідомий «Фонд економічних реформ в Україні» та чи знають в АП, звідки ця організація бере кошти для співпраці з кадровим резервом?

Відповідь керівника Головного управління забезпечення доступу до публічної інформації Дениса Іванеска надійшла вчасно, хоча мало що прояснила по суті питання.

Найперше, чиновник повідомив, що створення Президентського кадрового резерву дійсно є пріоритетною для Януковича. А щодо міфічного фонду нам відписали таке: «Фонд економічних реформ в Україні» співпрацює з АП, виходячи зі своїх статутних завдань. Фондом на сьогодні розглядається можливість часткового фінансування навчання членів програми ПКР в Школі державного управління імені Кеннеді при Гарвардському університеті. На цьому етапі проекту державне фінансування не передбачене».

Тут виникає запитання: якщо фонд тільки частково оплатить навчання, а держава взагалі ніяк це не фінансує, то хто ж оплатить решту?

Більш цікавою виявилася наступна інформація: «АП не є розпорядником інформації щодо суми коштів, які Фонд планує витратити на вказані цілі, а також не є розпорядником інформації щодо того, хто є засновниками та донорами «Фонду економічних реформ в Україні», – йдеться у відповіді.

Чиновники самі розписалися в тому, що не тільки не уявляють, які суму треба витратити на пріоритетний для Президента проект, а й взагалі ні в зуб ногою, чиї ж гроші вони на все це будуть тринькати. Логіка АП наступна: мовляв, ми збираємося вирощувати менеджерів не за кошти платників податків, а держава отримає від менеджерів нового покоління неабиякий зиск. У принципі, все було б добре, коли не але: Президент є посадовою особою, і його ініціативи, тим паче, визначені пріоритетними, що підтверджується й спеціальним розділом на сайті глави держави, відповідно, є державними. Тому історія про те, що не важливо, хто платить, головне – не держбюджет, тут не проходить. Адже за лаштунками таких публічних домовленостей можуть виявитися не публічні преференції, які гіпотетично голова держави змушений буде надати загадковим людям з «Фонду економічних реформ в Україні». А це вже є нічим інакшим, як проявом корупції, боротьба з якою, до речі, є ще одним пріоритетом Президента.

Гіпотетично, АП може фінансувати будь-хто – починаючи від «Аль-Каїди», і закінчуючи останнім кіпрським офшором. Можливо, ми перебільшуємо, але ця ситуація виглядає дико на фоні того, що спікери Партії регіонів типу Бондаренко, Єфремова, Колесніченка та Табачника постійно повторюють мантру про шкідливість роботи українських громадських організацій на західні гранти. Але ж то громадські організації, а тут стратегічний президентський проект не те, що на західні гранти, в взагалі бозна на чиї гроші.

Сподіваємося, що у «Фонді економічних реформ в Україні» та в Адміністрації Президента вистачить розуму опублікувати і обсяги фінансування створення Президентського кадрового резерву, і донорів, які віддають свої кровні на такі благородні цілі. Інакше, навіть теоретично гарний проект і далі буде викликати підозри та різноманітні інсинуації.

Віталій Червоненко, “Главком”



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: