Сообщения с тегами ‘сайт’

Від імені Вадима Гладчука зловмисники створили клони низки популярних інтернет-видань

fejkovi-domeny-500x353

 

Громадський активіст і журналіст Вадим Гладчук вимагає притягнення до відповідальності невідомих зловмисників, які від його імені створили клони популярних сайтів sprotiv.org, nacburo.org та ua3.info. Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Це чергова підла атака ворогів громадянського суспільства. Шахрайським шляхом від мого імені зареєстрували абсолютно ліві домени sprotiv.com.ua , nacburo.com.ua та ua3.com.ua, вкрали дизайн популярних новостійних сайтів і наповнили їх брехнею та маячнею. Очевидно, хочуть підставити мене під відповідальність за порушення інтелектуальних прав, розпалювання ворожнечі та наклепи на публічних осіб» – обурюється Гладчук.

Також журналіст підкреслив, що негідники понесуть кримінальну відповідальність за свої дії. Почато відповідні юридичні процедури.

«Вся правда» Прогнимака

Ниже – инструкция для избирателей: как можно с помощью элементарных интернет-знаний составить представление об истинном лице чиновника, депутата или претендента в народные избранники.

Как известно, буквально все политики-чиновники в своих официальных выступлениях и интервью готовы до последней капли крови бороться с коррупцией, обещают населению и электорату хлеба, зрелищ, повышения пенсий-зарплат и льгот побольше. Также известно, что в большинстве своем эти граждане бессовестно лгут. Чтобы понять, где человек искренен, а где брешет не моргнув, можно использовать несколько элементарных технологических приемов.

1. Напиться в одной кампании с имярек и понаблюдать за ним в расслабленном состоянии. Увы, этот метод не всегда применим по нескольким причинам. Во-первых, чтобы так познакомиться со всеми кандидатами на вашем избирательном участке, следует попрощаться с печенью. Во-вторых, сами кандидаты предпочитают пить не с плебсом, который должен за них голосовать, а с себе подобным ворьем. В-третьих, автору этих строк просто противно будет садиться за стол с большинством тех, кого мы ежедневно и ежечасно наблюдаем на экранах, читаем их лживые интервью в газетах и «интернетах».

2. Еще один надежный и проверенный способ выяснить что из себя представляет человек – это понаблюдать за ним в состоянии агрессии, аффекта, возбуждения. Проще всего разозлить человека и проверить его реакцию. Причем, порой, для этого не стоит прилагать усилий: объект исследования, случается, самовозбуждается. Что, заметим, само по себе является признаком психического нездоровья.

3. Прибегнуть к аналитическим методам исследования личности «подопытного кандидата». Для этого рекомендуем погуглить, прочесть интервью героя и информацию о нем из разных источников, попытаться угадать – где информация нгезаангажирована, где «черный пиар», а где заказуха, проплаченая политиком. Также весьма полезно вычислить: есть ли у объекта исследования особые пристрастия, владеет ли он собственными СМИ и каково лицо этих СМИ. Все собранные данные весьма полезны для заключения: достоин ли кандидат того, чтобы бросить в урну бюллетень с его фамилией.

На этом мы завершаем теоретическую часть и переходим к практическому занятию, то есть применим нашу теорию на практике. В качестве объекта лабораторного исследования изберем Александра Прогнимака — лидера молодой политсилы, впервые решившей отправиться в парламент.

«… в Киеве состоялся съезд партии «Зеленые», на котором был утвержден список «зеленых» кандидатов в депутаты и принята предвыборная программа «МАЙБУТНЄ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД НАС!». Власть – это не самоцель партии «Зеленые», а механизм реализации «зеленых» идей ради будущего всех украинцев, подчеркнул перед делегатами съезда лидер партии «Зеленые» Александр Прогнимак».

Собственно, после упоминания фамилии Прогнимак информированный читатель может смело ставить крест на любом кандидате от его партии. Неинформированному избирателю следует познакомиться с многочисленными публикациями в сети, из которых он узнает, что Прогнимак не только член команды Черновецкого, у которого он трудился начальником управления охраны окружающей среды, но и активный участник деребана зеленых зон Киева. Кроме того, от себя добавим, как человек он – редкое хамло и неадекват. Об этом вы также сможете узнать из многочисленных публикаций, в том числе на нашем сайте. Причем, автор не относит себя к специалисту по определению сортов политического дерьма и специально не интересуется персонами вроде Прогнимака. Но он периодически начинает поносить площадной бранью тех журналистов, которых его возбужденное сознание относит к своим врагам. Таким образом Прогнимак завел себя в медиа не мало недоброжелателей, которые совершенно бескорыстно рассказывают о том, кто он есть. Таким образом, Прогнимак по собственной инициативе дает нам возможность воспользоваться пунктом №2 вышеприведенной методики.

И что же мы видим? Заказухи, которые клепают на журналистов подчиненные Прогнимака, отличаются редким непрофессионализмом и просто животной ненавистью и базарным хамством. А теперь задайтесь вопросом: если такому хамлу дать больше власти, отправить его в парламент – кому-то от этого станет лучше кроме него?

Собственно, вновь вспомнить об этом комическом персонаже нас заставила очередная поганка Прогнимака в адрес журналиста, которая вопреки традиции была размещена не на «специальном» сайте, созданном барином для мочилова врагов, а на ресурсе, который в свою очередь перепечатывает критические публикации про Прогнимака. Секрет прост: Прогнимак, сделавший миллионы на «защите» зеленых зон Киева, в результате чего площадь таких зон значительно сократилась, водит дружбу с изобретательным мошенником Дмитрием Чернявским. Последний в свое времяскандально проворовался на строительстве НСК «Олимпийский», а пару лет назад удачно подженился на дочери «приватовского» миллиардера Геннадия Боголюбова. Чернявский, как профессиональный мошенник, не любит гласности, потому старательно снимает за деньги любое упоминание о себе в прессе (по этой причине таких упоминаний о нем практически нет).

Несколько месяцев назад появилась очередная такая публикация. Чернявский оперативно оплатил снятие материалов с сайтов, да вот с единственным ресурсом номер не прошел: сайт «Тарасова правда» снимать не согласился. Нет-нет, дело тут не в принципиальности. Руководитель сайта Тарас Чорноиван, тихо сидя в провинции, ничего самостоятельно не производит – работает чисто в стиле «копи-паст». Просто с Чернявского потребовали больше денег, чем он хотел заплатить. Тот взял паузу, а «Тарасова правда», дабы поторопить клиента, вывесила на главной странице баннер со ссылкой на статью, ему посвященную. В итоге Чернявский сдался, требуемую сумму выплатил, материал был снят. Что тут сказать: бизнес есть бизнес – один мошенник платит за снятие материалов о своих проделках, другой мошенник материал снимает, при этом рядится в тогу защитника национальных интересов. Тарас Шевченко, правда, при этом переворачивается в гробу, но такова уж суть ряженых патриотов. Кстати, «Тарасова правда» регулярно с радостью копипастит материалы с сайта «ТЕМА». Да и бог с ними. Но недавно они опубликовали гнусную заказуху на автора ТЕМЫ, а это совсем некрасиво – писать гадости — даже за деньги — на коллег. Мы поинтересовались, как такое могло случиться и вот что выяснили. Когда нарочный от Чернявского платил деньги редактору «Тарасовой правды» за снятие материала о боссе, с редактором была достигнута договоренность о небольшом бонусе: о перепечатке поганки на общего врага Чернявского и Прогнимака – журналисте сайта ТЕМА.

Но мы движемся дальше и учимся применять пункт №3 нашей методички. Заметим прямо: непосвященному отыскать в интернете несомненно достоверную информацию о Прогнимаке сложно. С одной стороны, поисковик выдает массу откровенно проплаченных интервью нашего героя, с другой, интернет донельзя загажен продуктами информационной войны Прогнимака с Вадимом Гладчуком, который на этих выборах также решил поиграть в политическую рулетку.

Возможно, избирателю будет полезно содержание программы «карманной партии» Прогнимака, которая содержится в сообщении о решении идти в парламент? Отнюдь: имеем стандартный набор общих фраз, обещания «дать», «обеспечить» и пр. Что ж, будем судить не по словам кандидата, а по делам его. Для чистоты эксперимента поставим под сомнение информацию о проделках Прогнимака на посту начальника управления в КГА имени Черновецкого. Надо найти то, что непосредственно создано Прогнимаком и характеризует его. И тут внимательный читатель должен обратить внимание на то, что львиная доля хвалебных публикаций о Прогнимаке содержится на интернет-ресурсе «Вся правда». Если верить рейтинговой системе «Бигмир», сайт этот чрезвычайно популярен у украинских читателей. Как, разве вы о нем никогда не слыхали?! Удивительно: он стоит на почетном 14-месте в рейтинге СМИ с грандиозными 50 тысячами хостов в день.

Правда, знакомство с контентом ресурса повергает читателя в печаль. Жлобский, «на коленях» сделанный дизайн – под стать контенту. Так, в настоящий  момент «топ-новостью» ресурса является сообщение о том, что в Харькове решили отказаться от жетонов на метро… Невооруженным взглядом видно, что сайт поддерживается усилиями одного малообразованного и очевидно низкооплачиваемого сотрудника. Цель ресурса единственная – популяризировать в массах светлый облик Прогнимака. А в качестве бонуса – по команде хозяина сочинять и ставить «мочилова» на его конкурентов, врагов и даже журналистов, на которых пал гневный взгляд барина. Вобщем-то ничего в этом удивительного нет: наша быдло-элита давно ведет себя как провинциальный барчук среди крепостных.

Но почему же прогнимаковская «Вся правда» значится среди наиболее популярных ресурсов Украины? Никаких секретов, вернее – почти никаких! Интернет-сообществу давно известно, что позиции СМИ в рейтингах успешно продаются. Это несет осязаемый материальный результат: пиарщикам легче выбивать деньги из рекламодателей для таких ресурсов. Шутка дело: каждую проплаченную статью на «Всей правде» прочтет около 50 тысяч читателей!

В действительности, никто ее не прочтет – кроме самого рекламодателя и журналиста, обслуживающего сайт. Чтобы убедиться в этом, достаточно зайти в раздел статистики сайта, которая существует в рейтинге. Увы, некоторые ресурсы закрывают посещение своей статистики для любопытствующих. И это, заметим – почти стопроцентное свидетельство того, что высокая позиция в рейтинге и число заходов на сайт – дутые. Косвенными показателями также являются отсутствие комментариев к статье и авторорских блогов. Для «Всей правды» блоги дважды в неделю пишет одна-единственная барышня Анна Жолобович. Да и не блог это вовсе, а поверхностный обзор политических событий в Украине. Комментарии к статьям отсутствуют как таковые: комментировать-то некому. Еще недавно можно было обнаружить и фактические свидетельства того, что посещаемость сайта накручена. Достаточно было зайти в раздел статистики на Бигмире и констатировать, что 99% заходов осуществлено с «технических» сайтов, где генерируются оплаченные заходы на ресурс для поднятия в рейтинге. По идее, персонал рейтинговой системы должен изгонять подобных мошенников, дабы те не дезориентировали читателей и рекламодателей. Наверное, так они и делают, когда за позицию в рейтинге им не платят. Но познакомившись с первой страницей рейтинга бигмир, мы обнаруживаем еще один запороленный ресурс: «Новости мира» — такое же пустое по содержанию, как и «Вся правда». Этот сайт красуется на 14 местом, сразу после мощного СМИ «Подробности».

Этот рейтинговый бизнес «Бигмира» не раз становился причиной скандалов, что привело к уходу из рейтинга многих популярных ресурсов, таких как «Обком» и «Украинская правда». Но мы сейчас не о «Бигмире», а о Прогнимаке. Скажите, читатель: можно ли столь нечистоплотному человеку, мошенничающему в информационном пространстве, доверить хоть толику власти, делегировать право защиты интересов избирателей, надеяться на то, что он исполнит свои многочисленные обещания? Попытайтесь воспользоваться нашим методом определения порядочности политика и сделайте вывод самостоятельно.

 

ТЕМА

 

Адміністрацію Президента фінансує офшор?

Створення Президентського кадрового резерву «Нова еліта нації» фінансує нікому невідомий фонд, донорів і засновників якого не знають навіть в Адміністрації Президента. І це при тому, що останні півроку регіонали на чому світ стоїть критикують українські громадські організації, які працюють на західні гранти.

Після року обіцянок, Президентський кадровий резерв «Нова еліта нації» таки почали створювати, принаймні віртуально – спеціальний сайт вже запустили.

Два тижні тому українські ЗМІ повідомили, що робота кадрового резерву стартувала і найближчим часом почнеться відбір претендентів. У вимогах до кандидатів, озвучених Адміністрацією Президента, значились всі можливі чесноти і вміння, а також 6 років робочого стажу. До 1 липня претенденти мають подати документи, а 50 щасливчиків отримають можливість влаштуватися на державну службу. А у вересні ще й гайнути на тижневе навчання до Гарвардського університету. Аби раптом кому в голову не прийшло, що в резерв зарахують «своїх», в АП пообіцяли, що кінцевим відбором займеться той самий Гарвардський університет. А заплатять за всю цю епопею з чиновниками-резервістами «приватні структури».

Днями Ганна Герман навіть заявила, що кадровий резерв практично «ломиться» від бажаючих послужити Україні, й свої анкети подали вже понад 500 добровольців.

Коротше кажучи, якась повна іділія виходить, торжество чесності і прозорості – відбирає Гарвард, навчає Школа державного управління імені Кеннеді при Гарвардському університеті за кошти спонсорів, і на тобі – маємо 50 «новомислячих» і підготовлених чиновників для підйому України.

Адміністрація Президента цензурує Гарвард?

Таку прекрасну ініціативу і співпрацю з американським університетом можна тільки вітати. Але, на всяк випадок, щоб перевірити бравадні декларації Адміністрації Президента, ми спробували дізнатись в американців, що і до чого. «Главком» зв’язався з прес-службою Школи державного управління імені Кеннеді при Гарвардському університеті й попросив розповісти про подробиці співпраці між ними та Адміністрації Президента, а заодно и повідати нам, скільки коштуватиме навчання та хто його Гарварду оплатив.

Американці пообіцяли відповісти за день, щоправда з відповіддю там затягнули на цілий тиждень. Спершу нам повідомили, що поки не можуть озвучити подробиць навчання, бо ще їх не знають. Сподіваються сконтактувати з українською стороною, а там може щось і повідомлять. Ні про суми коштів, ні хто оплачує навчання інформації у них не було.

Приблизно в цей самий час на сайті програми кадрового резерву з’явилося уточнення, що фінансувати всю цю епопею буде до цього маловідомий «Фонд економічних реформ в Україні». А ще через день представники Гарварду поінформували «Главком», що вони зв’язалися з українською стороною проекту, і там їм сказали перенаправляти нас на президентський сайт й слати усі запити на адресу [email protected]. Ось так коло замкнулося, перевірити інформацію наших чиновників не вдалося, навіть Гарварду наказали не бовкати зайвого.

Фонд, який потіснив Ахметова

Здивувала в цій історії і назва фонду, який тепер займається проектом президентського кадрового резерву і навчанням резервістів у Гарварді. Адже про «Фонд економічних реформ в Україні» мало хто щось знає, а джерела «Главкому» в АП повідомляли, що раніше резервом займався ахметовський «Фонд ефективне управління». Про новоявлених спонсорів відомо тільки те, що його презентували на початку року, і за його підтримки на СNN показували рекламні ролики про Україну. На сайті самого фонду вказано, що президентом є Любов Рудюк, і більше нічого.

«Главком» спочатку зв’язався з прес-секретарем Ріната Ахметова Оленою Довженко. Вона розповіла, що резервом вони дійсно займалися, але про «Фонд економічних реформ в Україні» взагалі нічого не чули. «Може ви з назвою помилилися, може на сайті наш фонд вказаний?», – перепитувала пані Довженко. А Інна Гордієнко, представник «Фонду ефективне управління» ще й запевнила, що ніякого зв’язку між фондами Ахметова і вказаним на сайті Президента немає.

Далі ми зв’язалися із загадковим «Фонд економічних реформ в Україні». Його представник Володимир Мартинюк нам підтвердив, що вони працюють з Президентським кадровим резервом, але ні обсягу фінансування програми, ні донорів фонду не повідомив. Зазначивши, що це «дрібні підприємці з України та з закордону, рівня набагато нижчого Ахметова». Хоча пообіцяв цю інформацію уточнити і повідомити. Але на цьому контакт обірвався, телефон пана Мартинюка відтепер завжди відповідає голосом секретарки, котра повідомляє про виняткову зайнятість шефа або його відсутність.

В цей же час, в Школі вищого корпусу державної служби, яка розробляла і має втілювати проект створення президентського резерву, також нічого не чули про міфічний фонд, який фінансує проект. Там всі контакти тримають саме з ахметівським «Ефективним управлінням». Вже навіть спільно розробили свою програму функціонування кадрового резерву на найближчий рік і думають, що саме її ухвалить Банкова.

У Януковича не знають, хто дає їм гроші

Дивна якась ситуація виходить: одну з головних ініціатив Президента – кадровий резерв, фінансує і організовує невідомо хто й за чиї кошти. Коли в самого фонду про їхніх донорів ніякої інформації отримати не вдалося, то залишався єдиний вихід – звернутися до Адміністрації Президента.

У своєму запиті до Сергія Льовочкіна ми поцікавилися, чи є створення кадрового резерву стратегічною ініціативою для Президента, на яких підставах цей проект фінансує маловідомий «Фонд економічних реформ в Україні» та чи знають в АП, звідки ця організація бере кошти для співпраці з кадровим резервом?

Відповідь керівника Головного управління забезпечення доступу до публічної інформації Дениса Іванеска надійшла вчасно, хоча мало що прояснила по суті питання.

Найперше, чиновник повідомив, що створення Президентського кадрового резерву дійсно є пріоритетною для Януковича. А щодо міфічного фонду нам відписали таке: «Фонд економічних реформ в Україні» співпрацює з АП, виходячи зі своїх статутних завдань. Фондом на сьогодні розглядається можливість часткового фінансування навчання членів програми ПКР в Школі державного управління імені Кеннеді при Гарвардському університеті. На цьому етапі проекту державне фінансування не передбачене».

Тут виникає запитання: якщо фонд тільки частково оплатить навчання, а держава взагалі ніяк це не фінансує, то хто ж оплатить решту?

Більш цікавою виявилася наступна інформація: «АП не є розпорядником інформації щодо суми коштів, які Фонд планує витратити на вказані цілі, а також не є розпорядником інформації щодо того, хто є засновниками та донорами «Фонду економічних реформ в Україні», – йдеться у відповіді.

Чиновники самі розписалися в тому, що не тільки не уявляють, які суму треба витратити на пріоритетний для Президента проект, а й взагалі ні в зуб ногою, чиї ж гроші вони на все це будуть тринькати. Логіка АП наступна: мовляв, ми збираємося вирощувати менеджерів не за кошти платників податків, а держава отримає від менеджерів нового покоління неабиякий зиск. У принципі, все було б добре, коли не але: Президент є посадовою особою, і його ініціативи, тим паче, визначені пріоритетними, що підтверджується й спеціальним розділом на сайті глави держави, відповідно, є державними. Тому історія про те, що не важливо, хто платить, головне – не держбюджет, тут не проходить. Адже за лаштунками таких публічних домовленостей можуть виявитися не публічні преференції, які гіпотетично голова держави змушений буде надати загадковим людям з «Фонду економічних реформ в Україні». А це вже є нічим інакшим, як проявом корупції, боротьба з якою, до речі, є ще одним пріоритетом Президента.

Гіпотетично, АП може фінансувати будь-хто – починаючи від «Аль-Каїди», і закінчуючи останнім кіпрським офшором. Можливо, ми перебільшуємо, але ця ситуація виглядає дико на фоні того, що спікери Партії регіонів типу Бондаренко, Єфремова, Колесніченка та Табачника постійно повторюють мантру про шкідливість роботи українських громадських організацій на західні гранти. Але ж то громадські організації, а тут стратегічний президентський проект не те, що на західні гранти, в взагалі бозна на чиї гроші.

Сподіваємося, що у «Фонді економічних реформ в Україні» та в Адміністрації Президента вистачить розуму опублікувати і обсяги фінансування створення Президентського кадрового резерву, і донорів, які віддають свої кровні на такі благородні цілі. Інакше, навіть теоретично гарний проект і далі буде викликати підозри та різноманітні інсинуації.

Віталій Червоненко, “Главком”

Кто платит Google за «деликатную» цензуру?

google-fsbПопулярную поисковую систему Google много раз обвиняли в цензуре. Иногда складывается впечатление, что для владельцев поисковика деньги важнее репутации. Говорят, что они назвали свой сайт в честь числа «гугол» (единица с сотней нулей) из-за чудовищных амбиций в стяжательстве. Но можно ли стать «гуглионерами» с помощью цензуры, обмана и бессовестных махинаций?

Ради пропуска от Коммунистической партии Китая на китайский рынок в Google долгое время убирали из результатов поиска на китайском языке «неудобные» для коммунистов сайты. Например, цензуре подвергались любые упоминания о резне на площади Тяньаньмэнь и о репрессиях против сторонников движения Фалуньгун.

(більше…)



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: