Сообщения с тегами ‘Юрій Бойко’

Топ-5 корумпованих оборудок у відомстві Королевської

У допомогу депутатам. Хіт-парад тендерів на 600 млн грн., до яких цього року приклали руку у Мінсоцполітики та підпорядкованих йому органах.

Як правило, нас не збуджують новини щодо виклику на килим Верховної Ради чергового міністра. Тим паче з мотивів відсутності зарплат і соціальних виплат. Грошей в бюджеті, як пересвідчились українці протягом останніх місяців – немає, і незрозуміло, звідки вони візьмуться.

Однак випадок з Мінсоцполітики – незвичний. Річ у тому, що останнім часом підлеглі саме цього відомства викликали в редакції «Наших грошей» бурю емоцій. Пікантності їхнім тендерам додавав суд над екс-керівником Держцентру зайнятості Володимиром Галицьким, тобто їхнім колишнім колегою. Ми були переконані, що після його гучної історії усі тут дмухатимуть на холодне. Виявилось навпаки – вихоплюють руками просто з жару.

Щоб поділитись емоціями, «Наші Гроші» підготували хіт-парад «високомаржинальних» тендерів, проведених цього року Міністерством соціальної політики Наталії Королевської та підзвітних їй державних служб та фондів соцстраху.

До рейтингу не потрапили такі милі забавки, як оренда чотирьох персональних «членовозів» для керівників міністерства за 560 тис грн, що дорожче від оренди шести автівок за часів головування у міністерстві Сергія Тігіпко (457 тис грн.). Ми обирали більш коштовні речі. Отож.

№5. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань днями замовив собі розробку Порталу профілактики нещасних випадків за 3,59 млн грн.

Сайт має інформувати про те, як Фонд соцстраху бореться з усілякими негараздами. Люди, які розуміються на ІТ-технологіях, від вартості замовлення дещо вклякли. Не розгубився лише політик Микола Томенко, який ще недавно був із Наталею Королевською в одній фракції БЮТ. Голова Комітету з питань свободи слова та інформації звернувся до прем’єр-міністра України Миколи Азарова з проханням ініціювати розслідування щодо цієї закупівлі.

№4. Державний центр зайнятості дав 4,99 млн грн. на чотиримісячну рекламну кампанію самого ДЦЗ.

Гроші не просто пристойні, а дуже пристойні у порівнянні з рекламними бюджетами приватного бізнесу. Наприклад, розкрутка нового автомобілю коштує $400 тис. Але за ці гроші українських споживач побачить рекламу всюди, а насамперед по телевізору – найдорожчому рекламному носії.

Однак куратори безробітних примудрились витратити ще більшу суму взагалі без телевізора – лише на сайтах, радіостанціях та в газетах «Українського медіа холдінгу». Може хтось бачив у цих виданнях масовану рекламу Держцентру зайнятості?

До відома. Директором Державного центру зайнятості є луганчанка Лариса Сідельнікова, яка майже десять років керувала підприємством Наталі Королевської «Луганськхолод».

Її заступником працевлаштувався Сергій Офіцеров, колишній директор луганського ДП «Свердловантрацит» та перший заступник Міністра вугільної промисловості у 2008—2010 роках (нагадаємо, це часи «тіньового» правління Королевської в вуглепромі, про це нижче).

Цікавий момент. Коли у 2010 році президент Віктор Янукович вигнав попередників з усіх важливих посад, то Офіцеров два роки пересиджував нову мітлу у кріслі технічного директора ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія». А це один з найвідоміших кооперативів Юрія Бойка та Дмитра Фірташа. В свою чергу Фірташ очолює Федерацію роботодавців України, яка є однією із трьох сторін, представлених у керівництві всіх фондів соцстраху: держави, роботодавців та профспілок.

№3. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відзначився ще раз. Цього разу у вкрай нахабній закупівлі послуг з навчання по охороні праці вартістю 17,91 млн грн.

Не будемо говорити навіть про якість навчання, хоча листи до «Наших грошей» стосовно цього переконали нас у тому, що ця тема «важлива і актуальна». Головне – інше. Фонд вперше замовив ці послуги не своїм регіональним відділенням чи профільній державній установі, а створеній напередодні тендеру приватній фірмі «Інститут безпеки життєдіяльності». Директором цієї фірми є один з працівників Головного навчально-методичного центру Держгірпромнагляду, який теж може проводити таке навчання. А засновником приватної «прокладки» є одна з численних профспілок, яку очолює безпосередньо заступник директора виконавчої дирекції Фонду соцстраху Станіслав Богданов.

При цьому поява «прокладки» привела до значного збільшення грошей, виділених на це навчання. Якщо минулого року воно коштувало 237 гривень у розрахунку на одного слухача курсів, то тепер – 524 гривень.

За даними «Наших Грошей», юристи «Центру протидії корупції» вже підготували скарги з цього приводу до правоохоронних та ревізійних органів.

№2. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, не зважаючи на усі зміни у керівництві, вперто йде по намоленій попередниками траєкторії до чергової перемоги кондитерів «Конті» народного депутата Бориса Колеснікова у боротьбі за підряд на постачання новорічних подарункових наборів на суму 108 млн грн.

Як повелось у останні роки, Фонд соцстраху або виганяє з тендеру конкурентів «Конті», або кондитери Колеснікова приходять у гордій самоті і зрештою без конкуренції отримують бажані підряди. Цієї осені все так і відбувається: «Конті» прийшло одне, і відкриті торги відмінили через відсутність конкурентів. Залишилось провести ще одні такі торги і можна проводити закупівлю «в одного учасника».

Рік     Вартість закупівлі цукерок у «Конті», грн.     Кількість наборів, од.     Ціна, грн./од.
2013*     108 464 000     4 340 551     24,99
2012     98 326 000     4 324 530     22,74
2011     88 285 987     4 184 170     21,10
2010     86 811 554     4 462 549     19,45

*очікувана вартість закупівлі

За зміни у керівництві Фонду ми згадали не випадково. Директором Виконавчої дирекції з недавніх пір є луганчанин Олег Погодін, 29-й номер у списку партії Наталі Королевської «Україна-Вперед!». За часів уряду Юлії Тимошенко у 2007—2010 роках Погодін працював у державному підприємстві «Вугілля України» на посадах від заступника до гендиректора підприємства. Тоді Королевська ще входила у БЮТ, а поза очі її називали тіньовим міністром вуглепрому. Наближене до неї ПАТ «Львівська вугільна компанія» за останні п’ять років отримала державних підрядів на 990,07 млн грн. без жодних перерв на зміни уряду, оскільки сама Королевська відразу після поразки Юлії Тимошенко на президентських виборах відійшла від БЮТ. А днями взагалі породичалась з сім’єю Пшонки. Разом із ще одним екс-бютівцем Сергієм Міщенком вона хрестила доньку Артема Пшонки, народного депутата від Партії регіонів і сина Генпрокурора.

Заступником Погодіна у виконавчій дирекції Фонду соцстраху став Володимир Ткаченко, 33-й номер у списку «Україна-вперед». Довгі роки працював у рідному Королевській Луганську, підвищував свій ранг державного службовця у Луганській облдержадміністрації та очолював місцеву телерадіокомпанію «Ірта» екс-нардепа від ПР Володимира Ландіка та його сумнозвісного сина Руслана (той, що відгамселив дівчину у кафе).

На і родзинку хіт-параду підготувало безпосередньо відомство Королевської, яке відзначилось найбільшим тендером та найгучнішим скандалом.

№1. Міністерство соціальної політки на початку року роздало підряди вартістю 483,94 млн грн. на харчування дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у навчальних закладах на територіях радіоактивного забруднення.

Журналісти «Слідство.Інфо» з’ясували, що у цьому випадку є цілий букет порушень та крадіжок:

на користь наближених до влади «прокладок» з тендеру нещадно викидали дешевші організації, які роками кормили дітей у цих школах;
шалені ціни (сир «Буковинський» продають школам по 89 грн., тоді як його можна знайти по 51 грн за кіло, свинину, куплену по 21 грн., продають по 88 грн.);
взагалі шкідливі та отруйні харчі (прострочений сік; наявність 7,3% крохмалю у ковбасі вищого ґатунку, хоча згідно з ДСТУ його там взагалі не повинно бути; бразильська свинина глибокої заморозки, ввезення якої, наприклад, у Росію взагалі заборонене через виявлені в ній шкідливі і заборонені речовини і т.д.).

Коли журналісти здійняли скандал, то Королевській довелось реагувати.

«Ми отримали численні звернення від батьків, громадських організацій, представників ЗМІ щодо якості та вартості харчування дітей-чорнобильців. У зв’язку із цим Мінсоцполітики було створено спеціальну комісію та розпочато перевірку якості надання послуг з харчування дітям-чорнобильцям по всій країні», – заявила Королевська.

При цьому вона не була б членом уряди Миколи Азарова, якби не спробували перекинути провину на клятих «папєрєднікав».

«Перевіркою буде охоплено діяльність усіх без винятку компаній, які в листопаді минулого року перемогли у відповідному тендері», – сказала Королевська, яку було призначено міністром лише у грудні 2012 року.

Заявляємо, угоди з переможцями тендеру підписувались вже у січні 2013 року. Тож у міністра були уже всі повноваження зупинити оборудку.

Але її вистачило лише на обіцянку розібратись. Яку, до речі, вона так і не виконала. Досі немає жодних повідомлень про покарання когось із блатних постачальників Мінсоцполітики.

Так що настирливо рекомендуємо народним депутатам, перш, ніж перейти до питань «Скільки грошей лишилось?» почати із прозаїчнішого – «А як вони витрачались?». Звичайно, якщо міністр прийде в парламент. У чому є в нас глибокі сумніви…

 

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»

 

Янукович выгнал из Нафтогаза коррумпированных людей Фирташа

Firtash8Кабмин сменил состав наблюдательного совета НАК «Нафтогаз Украины», соответствующее распоряжение N615-р от 1 августа, было обнарордовано 27 августа 2013 года. По мнению экспертов кадровая ротация в наблюдательном совете газового монополиста заключается в замене людей олигарха Дмитрия Фирташа на ставленников так называемой президентской Семьи.

Как пишет КоммерсантЪ-Украина в публикации «Кабмин сменил точку наблюдения», глава правления альянса «Новая энергия Украины» Валерий Боровик обращает внимание на то, что ряд чиновников находятся в прямом подчинении министров — друзей сына президента Януковича. Так, по словам эксперта, Андрей Игнатов находится в прямом подчинении нынешнего главы Миндоходов Александра Клименко, а Сергей Мельниченко подчиняется главе Минфина Юрию Колобову.

“Эдуард Ставицкий, Александр Клименко и Юрий Колобов сегодня представляют одну команду. Все они дружественны сыну президента Александру Януковичу и первому вице-премьеру Сергею Арбузову и потому, скорее всего, будут действовать сообща, координируя свою позицию. Это и было, вероятно, главной причиной смены существующего набсовета«,— считает Валерий Боровик.

При этом, из состава набсовета выведены 11 человек, большинство из которых были назначены по инициативе главы администрации президента Сергея Левочкина и Юрия Бойко в бытность последнего главой Минэнерго. Оба они являются деловыми партнерами олигарха Дмитрия Фирташа.

Напомним, согласно вышеупомянутого распоряжения правительства, главой набсовета «Нафтогаза» вместо Владимира Макухи назначен заместитель министра энергетики и угольной промышленности Андрей Бондаренко (муж нардепа от Партии регионов Елены Бондаренко, — ред.).

На должность заместителя главы набсовета «Нафтогаза» назначен директор департамента организационного обеспечения деятельности министра и документальной работы Министерства энергетики и угольной промышленности Александр Щукин.

Членами набсовета назначены директор департамента обеспечения работы Министерства экономического развития и торговли Александр Атрощенко, замминистра регионального развития строительства и ЖКХ Андрей Белоусов, первый замглавы Фонда государственного имущества Евгений Иванов, замминистра доходов и сборов Андрей Игнатов, директор юридического департамента Минэнергоугля Олег Миргородский, директор юридического департамента Министерства экономического развития и торговли Алексей Перевезенцев, замминистра экологии и природных ресурсов Александр Сушко и директор департамента гражданского, финансового законодательства и законодательства по вопросам земельных отношений Министерства юстиции Елена Ференс.

Свой пост в наблюдательном совете удалось сохранить лишь директору департамента финансов производственной сферы и имущественных отношений Министерства финансов Сергею Мельниченко.

Из состава набсовета «Нафтогаза» выведены Владимир Макуха, Константин Бородин, Марина Гайдай, Инна Емельянова, Роман Жуковский, Сергей Зимин, Евгений Иванов, Виктор Майко, Олег Матвеев, Сергей Савчук, Александр Сухомлин и Олег Терлецкий.

По мнению экспертов, нынешний состав набсовета вряд ли способен оказать значительное содействие в вопросе реформы компании. Для этих целей туда скорее надо было вводить представителей международных консалтинговых компаний и газовых экспертов, считает президент киевского международного энергетического клуба Q-club Александр Тодийчук.

Расследование: Газовый король всея Украины

Как скромная харьковская компания за два года стала влиятельным игроком нефтегазового рынка: история успеха…

Осенним утром корреспонденты Forbes.ua стучались в дверь одной из квартир хрущевки на окраине Харькова. По адресу ул. Танкопия, 16, мы искали генерального директора компании «ГазУкраїна-2009» Станислава Левченко. Житель села Нова Буда Черкасской области прописался в этой квартире три года назад. Мы звонили в дверь почти десять минут. Наконец ее открыл седовласый пенсионер. На вопрос, можно ли поговорить со Станиславом Левченко, мужчина озлобленно ответил: «Вы уже меня достали. Здесь никогда такой не жил. Перестаньте ходить сюда».

В октябре 2012 года Forbes.ua со ссылкой на высокопоставленные источники в нефтегазовой отрасли сообщил, что у Лисичанского НПЗ в ближайшие дни появится новый собственник. Покупателем крупнейшего в стране нефтеперерабатывающего завода должен был стать вовсе не Дмитрий Фирташ, как все ожидали, а малоизвестная симферопольская компания с харьковскими корнями – «ГазУкраїна-2009». Через несколько дней Фирташ подтвердил, что среди претендентов на НПЗ есть компания с таким названием.

Подробной информации о компании «ГазУкраїна-2009» в открытых источниках нет. Ееофициальный сайт сообщает лишь, что компания занимается реализацией нефтепродуктов на внутреннем рынке Украины. Из контактных данных указан только адрес электронной почты. Информация о руководстве и ключевых департаментах компании отсутствует. Стратегия развития группы компаний изложена в одной фразе: «Наша цель – стать лидером на рынке продажи сжиженного газа, природного газа и нефтепродуктов в Украине».

Судя по тому, что удалось узнать Forbes.ua, «ГазУкраїна-2009» не бросает слов на ветер. По информации, полученной из источника в правительстве, с мая по октябрь 2012 года «ГазУкраїна-2009» ввезла на территорию Украины около 400 000 т нефтепродуктов. «Компания постоянно наращивает объемы импорта. В октябре они ввезли на территорию Украины около 80 000 т нефтепродуктов, – отмечает собеседник. – Хотя год назад их вообще не было на этом рынке».

На отечественный рынок сжиженного газа «ГазУкраїна-2009» пришла чуть раньше. Упоминания о ней появлялись в прессе в 2010 году. Как сообщало издание «Деловая столица», тогда она стала фаворитом аукционов по продаже сжиженного газа у государственных «Укргаздобычи» и «Укрнафты» и скупила на аукционе весь объем топлива Кременчугского НПЗ – около 8 000 т. К спецаукциону допускались только компании-покупатели, получившие соответствующее разрешение от аукционного комитета, большинство голосов в котором (6 из 10) принадлежало возглавляемому Юрием Бойко Минэнергоугля.

«С начала 2012 года, кроме бензина, компания реализовывала около 40 000 т сжиженного газа ежемесячно без уплаты акциза, – утверждает правительственный источник Forbes.ua. – Весь объем топлива при этом был оформлен как газ, проданный населению в баллонах. Заработок на одной тонне составлял от 6 000 до 8 000 грн.». В «ГазУкраїна-2009» эту информацию отрицают; представители компании, которые раньше не общались со СМИ, пошли на контакт с Forbes.ua и дали ряд ответов на наши вопросы – правда, ответы эти развернутыми не назовешь.

«Вторая «Ливела» – сравнение, которое приходилось слышать чаще всего. Правда, собственник одной из сетей АЗС счел его неуместным: «Ливела» – это были цветочки, а вот сейчас уже ягодки». Стоит отметить, что никто из чиновников Минэнерго и отечественных нефтетрейдеров не дал согласия на прямое цитирование в тексте. Некоторые отказывались общаться о компании даже на условиях анонимности.

Что же представляет собой «ГазУкраїна-2009» и кому она обязана такими ошеломляющими результатами деятельности?

История становления

ООО «ГазУкраїна-2009» было зарегистрировано в конце 2008 года в селе Селекционное Харьковской области. Уставный капитал компании – чуть больше 60 000 грн. Выручка в 2011 году составила 838 млн грн. По информации, полученной от представителей группы, она была основана задолго до регистрации одноименной компании – в 2003 году. Учредителем и генеральным директором числится Станислав Левченко. Именно его пытались разыскать корреспонденты в харьковской хрущевке. Именем Левченко подписана претензия, которую мы получили от «ГазУкраїна-2009» в ответ вот на этот материал.

Фамилия генерального директора компании «ГазУкраїна-2009» из выписки Государственного реестра ни о чем не говорит ни участникам рынка, ни харьковским бизнесменам, ни чиновникам, с которыми Forbes.ua общался во время работы над материалом. Все они как один утверждают, что фактическим руководителем компании действительно является человек по имени Сергей Курченко. Сведений о нем в открытых источниках еще меньше, чем о компании «ГазУкраїна-2009».

Представитель «ГазУкраїна-2009» Андрей Кошель, который согласился пообщаться с Forbes.ua, но не назвал своей должности в группе (на его визитке нет ничего, кроме ФИО и телефона), признал, что Сергей Курченко – акционер группы компаний «ГазУкраїна-2009». О том, что он фактически руководит группой, свидетельствует и способ, которым  Forbes.ua удалось выйти на контакт с ее представителями (мы опишем его ниже).

Однако в письменном ответе, переданном компанией в редакцию, говорится, что «Курченко не занимает в ней какой-либо административной либо распорядительной должности». То же утверждается и в претензии за подписью Левченко.

Курченко молод – в сентябре ему исполнилось 27 лет. Бизнесмены, которые общались с ним, характеризуют его как толкового и работоспособного юриста, умеющего договариваться. А Кошель назвал «самородком».

По словам харьковского знакомого Курченко, попросившего не называть его имени, будущий акционер «ГазУкраїна-2009» начинал свою трудовую деятельность с работы юристом в местной компании. «Курченко вместе с сестрой участвовал в судебных процессах и отсуживал имущество, которое было заложено по кредитам», – рассказывает он. Подтверждение его словам мы нашли на сайте системы реализации конфискованного и арестованного имущества.

В 2006 году Курченко стал единственным учредителем компании «Каскад КСВ». Фирма специализировалась на операциях в сфере недвижимости и была зарегистрирована в Харькове по адресу: проспект Гагарина, 43/1. В коридоре первого этажа этого здания Forbes.ua обнаружил старую запыленную вывеску инвестиционно-торговой компании «Каскад КСВ».

В этом и нескольких соседних домах, возведенных акционерным обществом «Житлобуд-2», получили первую прописку многие компании, близкие к «ГазУкраїна-2009».

Кроме фирмы «Каскад КСВ», Сергей Курченко значится соучредителем «КМК Ойл». По данным реестра судебных решений, она активно судилась с банками, пытавшимися взыскать с нее ипотечные кредиты. Деньги, выданные Астра Банком, Райффайзен Банком Аваль, банком «Финансы и кредит», Укргазбанком, Морским транспортным банком, «КМК Ойл» потратила на покупку коммерческой недвижимости в Харькове и частных домов в селах Харьковской области. В делах в качестве соответчика часто фигурирует компания «Медиана-2008», прописанная по уже знакомому адресу на проспекте Гагарина.

Но бизнес на недвижимости оказался для Курченко недостаточно масштабным.

Группа

На своем сайте «ГазУкраїна-2009» называет себя «группой компаний». Что подразумевается под этой формулировкой, стало понятно после того, как один из собеседников Forbes.ua передал изданию список, возможно, близких к «ГазУкраїна-2009» предприятий (см. внизу материала).

Редакция  Forbes.ua, в свою очередь, передала список этих юридических лиц представителям «ГазУкраїна-2009». В течение двух дней они медлили с ответом на вопрос, их ли это компании, и наконец редакция получила официальный ответ: эти фирмы к группе отношения не имеют.

Однако источник, передавший нам список, заслуживает доверия, потому что близко знаком с деятельностью группы.

В списке – 55 юридических лиц с ничего не говорящими участникам рынка названиями. Большая часть из них зарегистрированы в период 2009 по 2011 годы в Харьковской области и Крыму. Их учредители – жители Харькова и области, которые ранее не занимались предпринимательской деятельностью. Все они одновременно являются и генеральными директорами основанных ими компаний. Некоторые за несколько месяцев до регистрации собственных фирм искали работу на сайтах по подбору персонала.

Многие из компаний списка весной 2011 года сменили харьковскую прописку на крымскую. Уставы примерно двадцати из них были заверены двумя харьковскими нотариусами – Тарасом и Юлианой Гончаренко. Нотариальная контора «Гончаренко» расположена по соседству со зданием, где в 2006 году Курченко зарегистрировал фирму по торговле недвижимостью. Тарас Гончаренко говорит, что о таких компаниях не слышал. «Но даже если бы слышал, то по закону о нотариальной деятельности не могу раскрывать тайны субъектов хозяйствования», – добавил он.

В письменных ответах «ГазУкраїна-2009» на наши вопросы указано, что группа состоит из 30 компаний, занимающихся импортом и экспортом, розничной и оптовой продажей сжиженного газа и светлых нефтепродуктов в Украине, Росcии и Европе. Кроме того, группа компаний контролирует 150 АЗС. Где и какие именно, ее представители сообщить отказались. Но заявили, что в ближайшие полтора года группа планирует нарастить их число до 700.

Суд и следствие

Довольно много информации о компаниях, вошедших в список, можно получить из реестра судебных решений. Как и прежняя компания Курченко, «КМК Ойл», многие из них вели или ведут различные споры.

Львиная доля судебных решений по делам, в которые вовлечены эти фирмы, приходится на дела о минимизации налоговых обязательств. Большинство исков подано разными компаниями против налоговых Житомирской, Харьковской, Киевской областей Украины, Автономной Республики Крым.

Судебные решения, в которых фигурируют компании из списка, пестрят формулировками «фиктивное предпринимательство», «не осуществляла деятельности», «отсутствие юрлица по месту хозяйствования», «создали видимость проведения предприятием финансово-хозяйственных операций», «завладение государственными средствами в особо крупных размерах».

Из реестра мы узнали, например, что весной 2010 года некий харьковский следователь из Управления по борьбе с экономической преступностью,  фамилия следователя всудебном решении не называется, возбудил уголовное дело по факту подделки протокола общего собрания участников компании  «Кировоградгаз-2000» (она – фаворит тендеров государственной «Укргаздобычи»). В рамках дела был проведен обыск все по тому же адресу – Харьков, проспект Гагарина, 43/1. А заместитель прокурора области Сергей Хачатрян, в свою очередь, распорядился возбудить уголовное дело о превышении служебных полномочий следователем. Жалобу, на основании которой действовал Хачатрян, подал генеральный директор компании «Фискус-21». Она также входит в группу компаний, якобы связанных с «ГазУкраїна-2009».

Знающие Сергея Курченко люди утверждают, что он хорошо знаком с руководителями харьковской прокуратуры. «Он невероятно коммуникабелен и умеет выстраивать отношения с правильными людьми», – рассказал Forbes.ua харьковский бизнесмен, просивший его не называть.

Вот еще два примера судебных решений, в которых фигурируют компании из списка. В январе нынешнего года хозяйственный суд АРК признал банкротом компанию «Олквин». «Банкротила» ее фирма «Східенергопостач-2», заявившая о задолженности в размере 30,9 млн грн. За несколько месяцев до банкротства винницкие налоговики заподозрили «Олквин» в создании видимости товарных поставок компании «Ісіда Лайф» на сумму около 30 млн грн. Налоговая требовала от компании заплатить 10,6 млн грн. Все названные компании присутствуют в списке.

«Такие дела о банкротстве совершенно типичны, – говорит Максим Копейчиков, партнер юридической фирмы «Ильяшев и Партнеры». – Если предположить, что юридические лица в этом деле связаны, то, скорее всего, такое банкротство можно назвать техническим или искусственно созданным».

Еще одна фирма из списка, который был передан Forbes.ua, «Бастет Компани», фигурирует в уголовном деле об уклонении от уплаты налогов в особо крупных размерах. Компания «Вилмакс» якобы приобрела у «Бастет Компани» 119 км геофизического кабеля. После чего кабель был продан госкомпании «Укргазвидобування», принадлежащей НАК «Нафтогаз України», а государство недосчиталось 3 млн грн. налогов.

Всего Forbes.ua нашел в государственном реестре судебных решений около 50 дел с участием компаний из списка.

Короли тендеров

В регистрационных данных сайта группы компаний «ГазУкраїна-2009» значится адрес в Симферополе, идентичный юридическому. А вот номер телефона указан харьковский. Он же фигурирует и в протоколах раскрытия предложений предприятий, которые активно участвуют в государственных тендерах НАК «Нафтогаз України» и его дочерних компаний «Чорноморнафтогаз», «Укргаздобыча» и «Укртрансгаз».

Например, один из фаворитов «Укргаздобычи» – уже знакомое предприятие «Кировоградгаз-2000» вписало этот телефон в тендерную документацию как свой контактный номер. В 2011 году компания получила госзаказы на сумму 194 млн гривен.

Этот же номер телефона указывает и симферопольская фирма «Нео-Синтезгаз», участвовавшая в конкурсе ОАО «Криворожгаз» на продажу сжиженного газа. Конкуренцию ей составили «Фискус-21» и «Кванта коста» (обе из Симферополя), не считая отбракованных по разным причинам конкурентов из Харьковской и Полтавской областей. Все названные участники присутствуют в списке.

Названия этих и других фирм из списка неоднократно упоминались в прессе и фигурировали в скандалах. К примеру, собственников компании «Универсалоптторг-Х», которая в период 2011—2012 гг. выиграла тендеры на общую сумму 440 млн грн., в марте этого года пытались разыскать коллеги из Центра журналистских расследований. Но вместо офиса нашли корпус общежития Министерства обороны со сдающимися в аренду помещениями. Проект «Наші гроші» уличал эту же компанию в продаже труб «Чорноморнафтогазу» по вдвое завышенной цене. Интернет-издание «Левый берег» – в продаже карандашей для ремонта полиэтиленового покрытия стальных труб по цене в четыре раза выше рыночной.

Но это далеко не единственная фирма, возможно, близкая к «ГазУкраїна-2009», постоянно выигрывающая тендеры государственных компаний ТЭК. Например, «Райагрострой Перспектива» с пропиской в Симферополе – неоднократный победитель тендеров «Чорноморнафтогаза» на поставку воздушных насосов и компрессоров, труб и даже оргтехники на общую сумму 419 млн грн.

По подсчетам Forbes.ua, за 2011—2012 гг. компании из списка стали победителями тендеров на общую сумму 2,1 млрд грн.

Успех компаний из группы «ГазУкраїна-2009» в гостендерах СМИ связывают с покровительством братьев Сергея и Александра Кацуб. В 2010 году заместителем директора по экономическим вопросам «Чорноморнафтогаза» был назначен 24-летний Александр Кацуба. А его старший брат работает заместителем председателя совета директоров НАК «Нафтогаз України».

У братьев – харьковские корни. Александр Кацуба – депутат Харьковского городского совета от Партии регионов. Их отец Владимир Кацуба долгое время работал главой Дергачевской райгосадминистрации Харьковской области. На нынешних парламентских выборах Владимир Кацуба, баллотируясь от Партии регионов, прошел в Верховную раду по мажоритарному округу №175 в Харьковской области, а его старший сын Сергей – выиграл выборы в Верховную раду по округу №92.

Сергей Кацуба категорически отрицает свою связь с «ГазУкраїна-2009». «У нас столько облгазов, столько ТЭЦ, столько предприятий… Как за ними можно уследить? – сказал он Forbes.ua. – Я не знаю, кто стоит за этими компаниями.  Они точно так же выигрывают тендеры в «Энергоатоме», «Укрэнерго», «Укргидроенерго». Так что, по-вашему, я связан с «Укрэнерго», «Укргидроенерго», «Энергоатомом»?»

Однако Курченко Сергей Кацуба знает и характеризует его как исключительно работоспособного человека, который «всегда берет трубку». Корреспонденты Forbes.ua попросили  Кацубу в таком случае связаться с Курченко и узнать, не согласится ли он дать интервью для этой статьи. Курченко разрешил Кацубе передать нам его номер, но сам встречаться с нами не стал, перепоручив дальнейшее общение Андрею Кошелю, человеку без должности на визитке.

Дорожка наверх

Достаточно ли того, что Курченко всегда готов к общению с потенциальными заказчиками, чтобы группа столь часто побеждала в тендерах? Источники Forbes.ua утверждают, что есть и другие факторы.  «Как же они могут не побеждать, если перед конкурсом раздается звонок из Генпрокуратуры с требованием пропустить ту или иную компанию?» – рассказал на условиях анонимности источник в НАК “Нафтогаз України”.

Несколько собеседников Forbes.ua сообщили, что у «ГазУкраїна-2009» установились рабочие отношения с сыном генпрокурора Украины Артемом Пшонкой. Ответ «ГазУкраїна-2009» на прямой вопрос, покровительствует ли группе Пшонка-младший: «Нет».

По стечению обстоятельств, компания из списка якобы близких к «ГазУкраїна-2009» – «Запорожский коксохимремонт» – в 2011—2012 гг. выиграла конкурсы на ремонт дорог в Токмацком районе Запорожской области. Именно там Артем Пшонка только что выиграл выборы в Верховную раду. Проект «Наші гроші» писал, что единственным конкурентом «Запорожского коксохимремонта» была «Будівельна компанія «Перша Черноморська» (также есть в списке возможно связанных компаний). Об этом свидетельствует не только Вестник государственных закупок, но и сайт народного депутата.

С Пшонкой для уточнения этого материала связаться не удалось.

«ГазУкраїна-2009», тем временем, продолжает разрастаться и охватывать все новые виды бизнеса. В последнем квартале 2011 года среди активов группы появилась страховая компания «Перлина страхування», в учредители которой вошли три юридических лица: «Торггазстрим ЛТД», «Фіскус-21» и «Цулассунг компані», присутствующие в списке. Об этом свидетельствуют данные Агентства по развитию инфраструктуры фондового рынка.

Также в конце прошлого года, по информации источника Forbes.ua, под контроль группы перешел Реал банк. В «ГазУкраїна-2009» утверждают, что страховая компания и банк «непосредственно не входят в группу». При этом на официальном бланке компании «ГазУкраїна-2009» указано, что счет размещен именно в Реал банке.

Кроме того, компания не теряет надежды все-таки  приобрести Лисичанский НПЗ. В ее официальном ответе говорится: «Завод нужен компании для дальнейшего развития бизнеса, и мы в состоянии восстановить работоспособность предприятия».

Каковы дальнейшие планы у «ГазУкраїна-2009»?  В письменном ответе утверждается, что в группе компаний началась масштабная реструктуризация, и этот процесс займет около 4 месяцев. «Ни одна компания не согласится показывать процесс своей реструктуризации, – отмечается в ответе. – Но с ее результатом и новой структурой мы готовы ознакомить вас одними из первых». Весьма вероятно, название группы к тому времени изменится на более звучное, сказал корреспондентам Forbes.ua Кошель.

Компании, возможно, близкие к группе «ГазУкраїна-2009»

 

Компании, возможно, близкие к группе «ГазУкраїна-2009»

Название предприятия Юридический адрес Руководитель Зарегистрировано/ приобретено Дата
«Автоцентркрим» Харьковская обл., Харьковский район, г.Южный, ул. Ватутина, 15 Христенко Алексей Александрович приобретено
«Амон-Сул» АРК, г.Симферополь, ул. Ж.Дерюгиной, 4 Христич Семен Сергеевич зарегистрировано 23.09.2010
«Атлантіс Мім» 07400, Киевская обл., г. Бровары, ул. Гагарина, д. 10, кв. 46 Солод Дмитрий Сергеевич приобретено
«Бастет Компані» АРК, г. Симферополь, ул. Кечкеметская, 77 Шелковин Валерий Викторович зарегистрировано 29.07.2010
«Бізнес-консульт» АРК, г.Симферополь, ул. Чехова, д. 19, оф. 3 Голубко Евгений Владимирович приобретено 31.03.2011
Будівельна компанія «Перша Черноморська» АРК ,г.Симферополь, ул. Трубаченка, 23 А Першин Максим Анатольевич приобретено 24.02.2011
Будівельно-монтажне управління 2005 АРК, г. Симферополь, ул. Кирова, д. 1 А Лейченко Игорь Олегович приобретено 18.10.2010
«Велунд Крим» АРК, г. Симферополь, ул. Карла Либкнехта, д. 32, кв. 2 Боровик Андрей Иванович приобретено 15.04.2011
«Вестмедика» АРК, г.Симферополь, ул. Лизы Чайкиной, буд. 1, оф. 330 Кожемяка Ярослав Николаевич приобретено
Видавництво «Формула» АРК ,г.Симферополь, ул. Севастопольская, 42 Дмитриев Дмитрий Игоревич приобретено 02.11.2010
«Віртус-ХХІ» АРК, г.Симферополь, ул. Крымская, 4 а Балык Олег Александрович зарегистрировано 30.07.2010
«ГазУкраїна-2009» АРК, г.Симферополь, Центральный р-н, ул. Одесская/ул. Большевицкая д. 10/7,16/7 Левченко Станислав Николаевич зарегистрировано 10.12.2008
«ГазУкраїна-2020» АРК, г.Симферополь, Центральный р-н ул. Чехова 19 Кашкин Аркадий Павлович зарегистрировано 06.01.2011
«Глобал Технолоджес» Донецкая обл., г. Донецк, пл. Победы, д. 31, кв. 32 Серый Максим Федорович приобретено 11.05.2011
Діагностичний центр «Галєн» Днепропетровская обл., г. Днепропетровск, ул. Академика Лазаряна, д. 9, кв. 47 Кравченко Игорь Игоревич приобретено 16.03.2011
«Домобуд» АРК, г.Симферополь, ул. Монтажная, 5 Черкас Иван Григорьевич приобретено 10.09.2010
«Ексапрофіт» АРК, г. Симферополь, ул. Некрасова, д. 9 Головатый Сергей Владимирович зарегистрировано 20.06.2008
«Електро-Пром-Мед» г.Днепропетровск, ул. Паникахи, 2, корпус 11, офис 322 Крикля Роман Олегович приобретено 17.12.2010
«Євро-Щебєнь» АРК, г.Симферополь, ул. Крылова, 160 Вареник Максим Григорьевич приобретено 22.02.2011
«Євротехімпорт ЛТД» г. Донецк, ул. Валентины Терешковой, 18 кв.5 Мищук Виталий Сергеевич приобретено 10.05.2011
«Запорожский коксохимремонт» г.Киев, ул. Почайнинская, 44, кв. 5 Дуды Игорь Игоревич приобретено 21.06.2011
«Ісіда Лайф» АРК, г. Симферополь, ул. Пушкина, д. 16, кв. 30 Костюнин Дмитрий Александрович зарегистрировано 29.07.2010
«Кіровоградгаз-2000» г.Харьков, пр-т Гагарина, 41/2 Сулаев Александр Алексеевич зарегистрировано 23.04.2009
«Комбіагроіндастрі» АРК, г.Симферополь, просп. Кирова, д. 43 А, оф. 8 Дорожко Алексей Анатольевич приобретено 15.04.2011
«Конект-Плюс» г.Киев, ул. Бастионная, 15, офис 6 Кадыгроб Роман Михайлович приобретено 26.05.2011
«Линар» АРК, г.Симферополь ,ул. Залеская, 65 Олейников Сергей Владимирович приобретено 17.12.2010
«Мета Ріелннз» г.Киев, ул. Ярославов Вал, 36-38. Игнатов Вячеслав Михайлович приобретено 01.04.2011
«Минас-Тирит» Харьковская обл., Харьковский район, пгт Высокий, ул. 1-го мая, 22 Лобенко Николай Валентинович зарегистрировано 27.09.2010
Науково-виробниче підприємство «Укренергомаш» г. Харьков, ул. Ахсарова, д. 20, кв. 58 Протченко Денис Анатольевич приобретено 29.04.2011
«Нафтатрейд» г.Киев Прохорова Ольга Владимировна приобретено
«Облпостач-Сервіс» г.Кировоград, ул. Волкова, 10, корпус 3 Сюльдюмов Сергей Александрович зарегистрировано 23.05.2011
«Олквін» АРК, г.Симферополь, Карла Маркса, 36 Шуть Юрий Сергеевич приобретено 14.01.2011
«Радеус» АРК, г.Симферополь, ул. Чехова, 51 Гетьман Иван Александрович зарегистрировано 18.01.2011
«Райагрострой-Перспектива» АРК, г. Симферополь, ул. Севастопольская, 42 Дмитриев Дмитрий Игоревич приобретено 16.11.2010
«Світ Гардин» г. Киев,
ул. Рижская 73-Б
Кирсанова Людмила Петровна приобретено 25.05.2011
Ст г.Киев, ул. Владимирская, 7, офис 1 Левченко Александр Андреевич приобретено 15.06.2011
«Статус-Софт Кконсалтінг» АРК, г.Симферополь, ул. Шахтеров, 68 Кусков Сергей Борисович приобретено 23.03.2011
Студія корпоративного іміджу «Графін» Харьковская обл., Харьковский район, пгт Высокий, пер. Симферопольский, 17 Колбасов Александр Юрьевич приобретено 21.08.2010
«Східенергопостач-2» АРК, г. Симферополь, проспект Победы, 54 Фролов Кирилл Андреевич зарегистрировано 30.07.2010
«Таг-Харків» Харьковская обл., Харьковский район, пгт Высокий, ул. Спортивная, 26 Лямичев Юрий Сергеевич зарегистрировано 16.10.2009
«Таннарі» АРК, г.Симферополь, ул. Некрасова, 9 Коптева Татьяна Алексеевна зарегистрировано 23.09.2010
ТД «Експрес-Авто» Мирский Олег Иванович приобретено
ТК «Аксіома» АРК, г.Симферополь, ул. Чайкиной, д. 1, комн. 414 Смоляков Сергей Викторович приобретено 16.06.2011
«Торггазстрим ЛТД» АРК, г. Симферополь, ул. Ушинского, д. 2/46, оф. 4 Буряк Александр Николаевич зарегистрировано
Торговельна компанія «Металспецтех» 69035, Запорожская обл., г. Запорожье, ул. Сорок лет Сов. Украины, д. 51, кв. 33 Орленко Евгений Дмитриевич приобретено 16.12.2010
Торговий дім «Еенерджи» АРК, г.Симферополь, ул. Рубцова, 44 Смирнов Олег Викторович зарегистрировано 05.01.2011
«Універсалоптторг-Х» АРК, г.Симферополь, ул. Субхы, д. 1 Б Цебро Юрий Анатольевич зарегистрировано 29.12.2010
УСК «Рафо» ул. М.Залка, 8-В, кв. 65 Никулин Андрей Викторович приобретено 28.04.2011
«Фешин Мобайл» АРК, г. Симферополь, ул. Севастопольская, 42 Просянников Юрий Александрович приобретено
Фірма «Ломар» АРК, г.Симферополь, ул. Глинки, 57 Плахотников Дмитрий Георгиевич приобретено 16.02.2011
«Фіскус-21» АРК, г. Симферополь, ул. Глинки, 80 Непран Сергей Юрьевич зарегистрировано 26.01.2009
«Херсонпобутгаз» Харьковская обл., Харьковский район, пгт Высокий, ул. Ленина, 24 Танков Дмитрий Викторович зарегистрировано 27.05.2010
«Цулассунг компані» г.Харьков, пр-т Гагарина, 43/2 Кравченко Олег Михайлович зарегистрировано 31.07.2009
«Чед-Насад» АРК, г.Симферополь, ул. Некрасова, 9 Гвоздев Олег Николаевич зарегистрировано 27.09.2010

 

 

 

Севгиль Мусаева, Александр Акименко,  Forbes.ua

Сергей Курченко. Бензиновая петля Украины

 

Хто такий Сергій Курченко

Назва «ГазУкраїна-2009» стала відомою широкій громадськості восени 2012 року. Тоді в пресі з’явилися перші публікації про цю групу компаній, яку оголосили ледь не «газовим королем України».

Першим помітним повідомленням була інформація про те, що «ГазУкраїна-2009» має намір придбати неробочий Лисичанський нафтопереробний завод. Саме у цій історії вперше спливло ім’я невідомого харківського бізнесмена Сергія Курченка.

Авторами першого ґрунтовного розслідування про цю людину стали журналісти видання Forbes.ua. Їм навіть вдалося знайти список з 55 фірм, які можуть входити у групу харків’янина.

Тоді ж з’ясувалося, що невідома група, яку контролює Курченко, за два роки досягла фантастичних результатів на нафтогазовому ринку. За інформацією ЗМІ, «ГазУкраїна-2009» фактично монополізувала український ринок скрапленого газу та активно просувається на бензиновому ринку, користуючись небаченими пільгами.

Більше того, в кінці 2012 року Сергій Курченко купив футбольний клуб «Металіст» у харківського олігарха Олександра Ярославського.

Підозри щодо методів роботи групи «ГазУкраїна-2009» найбільш повно викладені удепутатському запиті «свободівця» Юрія Сиротюка до СБУ та Генпрокуратури.

Зокрема, стверджується, що ця група викупляє більше 80% скрапленого газу, що виробляється державним «Укргазвидобуванням» та «Укрнафтою», на спецаукціонах, які покликані забезпечити населення дешевим пальним.

Причому завдяки рішенням уряду Миколи Азарова компанії групи купують цей газ за пільговою ціною, а продають його для заправки автомобілів за ринковою, у тому числі за готівку та без сплати податків. Стверджується, що таким чином за дев’ять місяців 2012 року бюджет України недоотримав близько 1,6 млрд грн.

Також у запиті Сиротюка зазначається, що з весни 2012 року «ГазУкраїна-2009» «розпочала діяльність з контрабандного ввезення на територію України бензину». При цьому нібито використовуються схеми «обірваного транзиту» та «фіктивного експорту». Втрати держави від такої діяльності оцінюються 1,4 млрд грн.

Більше того, стверджується, що розвитку групи «ГазУкраїна-2009» активно допомагає Держмитслужба. Митники нібито спеціально затримують оформлення імпортних нафтопродуктів та скрапленого газу, щоб створити преференції для «харків’ян».

Крім того, одним з основних джерел доходів групи називають держзакупівлі. Компанії, які відносять до групи Курченка, у 2011—2012 роках стали переможцями тендерів на суму більше 4,5 млрд грн. Левова частка — це тендери «Нафтогазу» та його «дочок» — «Укргазвидобування», «Укртрансгазу» та «Чорноморнафтогазу».

«Економічна правда» спробувала розібратися, яким чином Сергій Курченко та його група компаній досягли таких результатів.

27-річний геній

На сайті ФК «Металіст» опублікована офіційна біографія Курченка. Згідно з нею, він народився 21 вересня 1985 року у малозабезпеченій родині в Харкові. Навчався у звичайній середній школі і займався карате.

Стверджується, що Курченко з 16 років працював в компанії «Експогаз» і протягом двох років пройшов шлях від кур’єра до заступника комерційного директора, який курирував напрямок дрібнооптової торгівлі. Одночасно майбутній «газовий король» навчався у Харківському політехнічному інституті за напрямом «Економіка і підприємництво».

У 19 років Курченко залишив «Експогаз» і зайнявся самостійним бізнесом. «Отриманий досвід і залучене фінансування дозволили йому здійснити ряд успішних інвестиційних проектів на первинному будівельному ринку і на земельному ринку в Харківській області», — йдеться у біографії бізнесмена.

2008 року Курченко здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Інтелектуальна власність» і переїхав до Києва. А вже у 2009 році створив «ГазУкраїна».

Зазначається, що паралельно з розвитком бізнесу з 2009 по 2011 рік він навчався в Юридичній академії ім. Ярослава Мудрого, здобувши другу вищу освіту за спеціальністю «Правознавство».

Тепер, за офіційною інформацією, група Курченка контролює 20% ринку скрапленого газу в Україні та «посіла лідируючі позиції на ринку нафтопродуктів України».

«Для формування стійких каналів збуту група з початку 2011 року приступила до створення власної збутової мережі АЗС на території України та на ринках Центральної Європи», — написано у довідці.

«З 2010 року почалася активна експансія групи на ринки Росії, Білорусії, Казахстану. В даний час на частку цих держав припадає до 40% операцій групи. Стратегія її розвитку передбачає подальше зростання в цьому напрямку», — зазначається у біографії Курченка.

Однак що ж являє собою творіння харківського таланту? Прес-служба «ГазУкраїна-2009» повідомила «Економічній правді», що не розкриває склад групи. «Це наше право як комерційної структури», — наголосили у компанії. А «журналістський» список фірм, за версією групи Курченка, «практично не має нічого спільного з реальністю».

«Група компаній „ГазУкраїна-2009“ включає в себе два основні напрямки: зріджений газ і нафтопродукти. Флагманськими структурами групи є ТОВ „ГазУкраїна-2009“ — у напрямку скрапленого газу та ТОВ „ГазУкраїна-2020“ — у напрямку нафтопродуктів. Крім того, навколо зазначених структур існує ряд компаній, що здійснюють різноманітну комплексну підтримку даних бізнесів», — заявили у прес-службі.

Фікція?

Водночас джерела «Економічної правди» на ринку стверджують, що оприлюднена інформація про склад групи майже повністю відповідає дійсності.

Найцікавіше, що в жодній з 55 компаній, які пов’язують з Курченком, включаючи ТОВ «ГазУкраїни-2009», бізнесмен не є ні засновником, ні директором. Але у його прес-службі підтвердили, що Курченко є президентом однієї з «флагманських структур».

Ці компанії зареєстровані переважно у Харківській області та в Криму, часто у квартирах звичайних будинків. Засновниками та директорами цих фірм є різні невідомі люди. Часто засновником і директором є одна й та сама особа. Що, до речі, вважається однією з ознак фіктивності.

У Єдиному реєстрі судових рішень можна знайти купу ухвал судів різних регіонів України, у яких фігурують компанії з «журналістського списку».

Ці фірми потрапляли у поле зору податківців як можливі фіктивні фірми, які можуть бути ланками «конвертаційних центрів». Втім, у прес-службі Курченка не підтверджують належність цих компаній до групи, та наголошують: «Немає сенсу коментувати припущення без реальних фактів або конкретних доказів».

Але і з самою «флагманською» фірмою були негаразди. Навесні 2012 року ТОВ «ГазУкраїна-2009» фігурувало в адміністративному позові «Миколаївгазу» до податкової.

Митарі виявили, що у січні 2011 року «Миколаївгаз» занизив податок на додану вартість на 199 тис грн. «Проблемним» виявився контракт з «ГазУкраїна-2009», за яким «Миколаївгаз» купив у компанії Курченка скраплений газ.

«В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв’язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування, якість товару, оприбуткування та зберігання товару. Актом перевірки… зроблено висновок, що у ТОВ „ГазУкраїна-2009“ відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні транспорті засоби, виробничі активи, складські приміщення», — йдеться у судовій ухвалі.

Також податківці надали суду документи, що свідчать про відсутність компанії Курченка за юридичною адресою.

«За юридичною адресою ТОВ „ГазУкраїна-2009“ знаходиться приватний будинок. Згідно з рапортом працівника податкової міліції встановлено, що знайти в Харкові колишнього керівника… та діючого директора ТОВ „ГазУкраїна-2009“ не було можливим, оскільки за адресою своєї реєстрації вони не проживають, та сусіди нічого про них не знають», — йдеться у документі.

Хоча «Миколаївгаз» заперечував проти таких висновків податківців, суд вирішив, що фіскальний орган правильно дійшов висновку про безтоварність операцій з «ГазУкраїна-2009» та відмовився скасовувати донарахування податків.

Як йдуть справи на іншій благодатній ниві — у закупівлях державних нафтогазових компаній — допоможе зрозуміти інша справа.

У лютому 2012 року слідчий з особливо важливих справ МВС порушив кримінальну справу за фактом заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах при здійсненні поставки обладнання підприємством «Віртус-ХХI» на адресу ДК «Укргазвидобування».

Ця приватна фірма фігурує у «журналістському списку» як така, що може входити до групи Курченка. У прес-службі «ГазУкраїна-2009» заявили, що «Віртус-ХХI» не має до них стосунку. Однак справа була дуже цікавою. Приватна компанія перемогла у тендері «Укргазвидобування» на поставку фонтанної арматури та колонних головок.

«15 комплексів фонтанної арматури та 37 комплексів колонних головок, які нібито були виготовлені  ВАТ „Сібнєфтєгазмаш“ та поставлені ТОВ „Віртус-ХХI“ на адресу ДК „Укргазвидобування“, в дійсності даним підприємством не виготовлялися та на митну територію України не ввозилися, що свідчить про безтоварність цих фінансово-господарських операцій та призвело до незаконного заволодіння невстановленими особами державними коштами в сумі 15 023 тис грн», — йшлося у постанові слідчого, що цитується в судовому рішенні у цій справі.

Втім, суд, розглядаючи скаргу адвоката керівника «Віртус-ХХI», вирішив, що слідчий виніс постанову про порушення справи, ґрунтуючись на своїх припущеннях, і скасував її. Таким чином, справа була закрита і більше не згадувалася.

Однак така інформація все ж наштовхує на роздуми про те, як на держзакупівлях були зароблені 4,5 млрд грн, які приписують групі «ГазУкраїна-2009».

Коментуючи «тендерні успіхи», у прес-службі «ГазУкраїна-2009» заявили, що група «веде активну роботу на ринку України, в тому числі бере участь у тендерах, що проводяться в державних підприємствах».

«Зазначені тендери проводяться в суворій відповідності до вимог чинного законодавства, про що свідчать неодноразові перевірки відповідних державних органів. Всі зобов’язання, взяті на себе, групою компаній виконано в повному обсязі. Крім того, зазначені тендери — відкриті і прозорі, в них бере участь безліч інших господарюючих суб’єктів», — розповіли у прес-службі.

«У тому випадку, коли наші пропозиції виявляються найбільш вигідними замовнику, ми перемагаємо. Але говорити про названі вами обсяги і суми не доводиться. Все набагато скромніше», — наголосили у Курченка.

Зв’язки

Курченко є вкрай непублічною особою. Будь-які намагання зустрітися або поговорити напряму з цією людиною є марними. Всі контакти з журналістами здійснюються лише через прес-службу.

Більше того, про Курченка ніхто не хоче говорити. Навіть Олександр Ярославський, якій продав йому улюблену іграшку, уникає розмов про молодого харків’янина.

Але найчастіше у зв’язку з прізвищем Курченка вживають слово «Сім’я». Серед обізнаних людей існує думка, що харків’янин дружить із старшим сином президента Олександром Януковичем, а співпрацює з першим віце-прем’єром Сергієм Арбузовим.

Також у зв’язку з групою «ГазУкраїна-2009» часто спливає ім’я сина генерального прокурора Артема Пшонки. Щоправда, сам Пшонка категорично спростовує свій зв’язок з Курченком.

У прес-службі газової групи також запевняють, що жоден високий чиновник їх не підтримує: «Щодо натяків на зв’язок з вищими українськими чиновниками слід нагадати: такий зв’язок є протизаконним, корупційним, і компанія, яка будує цивілізований і прозорий бізнес, не може і не повинна собі дозволяти таких зв’язків».

«Постійні ж запитання на цю тему є прихованою формою порушення з боку журналістів базового демократичного принципу презумпції невинуватості. Не можна будувати суспільство, що базується на принципах цивілізованого ринку, порушуючи ці принципи», — по-філософськи зазначили у Курченка.

Справді, документально підтвердити якісь високі зв’язки групи «ГазУкраїна-2009» дуже важко. Однак «Економічній правді» вдалося дещо з’ясувати.

Слід Фірташа

До сфери впливу групи Курченка останнім часом відносять маловідомий харківський «Реал банк».

До осені 2011 року ця фінустанова належала страховій компанії «Лемма-Віте». Однак страховики продали свій банк. Після продажу виникла цікава ситуація, коли у банку відсутні власники істотної участі — всі акціонери мають пакети менше 10% акцій. Тож офіційно невідомо, хто фактично контролює «Реал банк».

Однак у системі розкриття інформації на фондовому ринку можна знайти дані про менеджмент установи.

Наприклад, член наглядової ради «Реал банку» Віталій Малько раніше обіймав посаду керівника фінансового відділу ТОВ «Експогаз», яке входить у групу Курченка. Член ревізійної комісії фінустанови Вікторія Бура раніше працювала менеджером у фінансовій діяльності однієї з «флагманських» структур «ГазУкраїна-2020».

А колишній директор департаменту з продажу природного газу ТОВ «ГазУкраїна-2020» Богдан Поп’юк є головою наглядової ради «Реал банку».

Найцікавіше, що, до переходу в групу Курченка Богдан Поп’юк багато років працював головою правління «Запоріжгазу» та «Івано-Франківськгазу». Ці облгази відносять до сфери впливу бізнесмена Дмитра Фірташа.

Складно повірити, що менеджера такого рівня можна легко перекупити. А от сумніватися в тому, що Фірташ має інтерес на всьому газовому ринку, не доводиться.

Також варто зазначити, що розквіт імперії Курченка стався в часи, коли паливно-енергетичний сектор країни курирував міністр Юрій Бойко. Чи знав нинішній віце-прем’єр про нову «зірку»? Цілком очевидно, що так.

Якщо не особисто, то напевно йому не могла не впасти в око компанія, яка монополізувала величезний ринок зрідженого газу. Більш того, надприбуток «ГазУкраїни-2009» отримувався за рахунок ДК «Укргазвидобування», яке курирує товариш Бойка – Дмитро Фірташ.

Можна навіть сказати так: якщо б Фірташа не влаштовував існуючий розклад на ринку скрапленого газу, то «свій» міністр уже давно перекрив би існуючу схему.

Те ж саме стосується величезного впливу групи Курченка на ринку імпортних нафтопродуктів. В окремі місяці складалася унікальна ситуація: ті оператори АЗС, які називають себе «імпортерами», насправді купували пальне всередині України, у групи Курченка. Чи знав про це Бойко? Напевно, адже його міністерство безпосередньо регулює «стелю» цін на ринку нафтопродуктів.

Щоправда у прес-службі GroupDF заявили, що їх корпорація, «ГазУкраїни-2009» та «Реал банк» не є афільованими структурами. Не підтвердили зв’язок з Фірташем і Бойком й у групі Курченка. «Група „ГазУкраіна-2009“ не є партнером ні пана Фірташа, ні пана Бойка», — зазначили у прес-службі.

Однак «Економічній правді» вдалося виявити ще один цікавий зв’язок Курченка.

Донецький слід

Як вже зазначалося, «ГазУкраїни-2009» та структури, які відносять до неї, зареєстровані на різних невідомих осіб.

"КМК-Ойл"

Однак сам Курченко офіційно є співзасновником ТОВ «КМК Ойл», що зареєстроване у селищі Васищеве Харківської області. Ця компанія з’явилася ще в кінці 2006 року, а її видом діяльності є оптова торгівля паливом. Ще одним співзасновником «КМК Ойл» значиться мешканець Запорізької області Олександр Поздняков.

Але виявилося, що «КМК Ойл» заснувала ще одну компанію в місті Макіївка — ТОВ «Марснабгаз». Адресою останньої значиться адміністративно-побутовий корпус Донецької газонаповнювальної станції скрапленого газу ПАТ «Донецькоблгаз».

"Марснабгаз"

Офіційно «Марснабгаз» не має телефону. Основним видом діяльності компанії є здавання в оренду власного нерухомого майна. Але «КМК-Ойл» Курченка має лише 50% ТОВ «Марснабгаз». Їхнім партнером є мешканець Донецька Євген Миколайович Масс. І тут починається найцікавіше.

Євген Масс є акціонером ПрАТ «Макіївкагаз» і навіть обіймає посаду голови наглядової ради товариства. Іншим акціонером цього міськгазу також була його сестра Оксана Миколаївна Масс. Основним її місцем роботи є посада першого заступника глави правління держкомпанії «Газ України» — «дочки» «Нафтогазу».

Сім'я Масс. Фото persona21vek.com.ua

Більше того, батько Оксани та Євгена Микола Масс є головою правління «Донецькоблгазу», депутатом Донецької облради від Партії регіонів і дуже шанованою людиною у столиці Донбасу.
Згідно з офіційною біографією, Микола Масс працює у газовій сфері з часів Леоніда Брежнєва і є кар’єрним газовиком. Керівником «Донецькоблгазу» він став за часів першого прем’єрства Віктора Януковича.Більше того, батько Оксани та Євгена Микола Масс є головою правління «Донецькоблгазу», депутатом Донецької облради від Партії регіонів і дуже шанованою людиною у столиці Донбасу.

Але і це ще не все. Найбільшим акціонером «Донецькоблгазу» досі є держава через «Нафтогаз». Але 24% акцій компанії також належить Володимиру Шелудченку. Також ця людина, разом з родиною Масс, була акціонером того ж «Макіївкагазу».

Найбільшим кар’єрним успіхом Шелудченка була посада глави «Нафтогазу», яку він обіймав за часів другого уряду Януковича — з серпня 2006 року до лютого 2007 року. Вважалося, що Шелудченко є людиною тодішнього куратора паливно-енергетичного комплексу Андрія Клюєва.

Однак ще у ті часи ділові видання називали Шелудченка «улюбленим енергетиком» Януковича. Зазначалося, що вони є давніми знайомими.

В інтернеті про родину Масс мало згадок, але ті, які є, також дозволяють скласти уявлення про впливовість. Наприклад, Оксана та Євген Масс були в складі делегації фонду «Православний Крим» і особисто вітали Московського патріарха Кирила.

На іншому релігійному сайті «Донбас православний» можна знайти новину від 2010 року про те, що Микола Масс брав участь у церемонії підключення до газової мережі села Сергіївка Слов’янського району Донецької області.

Микола Масс та Віктор Пшонка

Це рідне село генпрокурора Віктора Пшонки, який разом з начальником «Донецькоблгазу» брав участь у тій церемонії.

* * *

Джерела «Економічної правди» стверджують, що Сергій Курченко справді спілкується з першим заступником глави правління державної компанії «Газ України» Оксаною Масс. Однак жодних подробиць цього спілкування з’ясувати не вдалося.

У прес-службі харківського бізнесмена на питання про зв’язки з родиною Масс відповіли цікавим чином: «Група „ГазУкраїна-2009“ знайома із зазначеними особами, але комерційних проектів не веде».

Редакція також зверталася до ДК «Газ України» з проханням про коментар самої Оксани Масс, але відповіді не отримала. Втім, ЕП все ще чекає на відповідь і готова її опублікувати.

У прес-службі Курченка також переконують, що не мають жодних партнерських відносин з провідними бізнесменами країни. Однак повірити в це важко.

Звісно, наведені вище зв’язки жодним чином не є доказом якихось гріхів. Можливо, це просто ділові знайомства та невеликі партнерські проекти. Однак загальновідомо, що в Україні «високі» знайомства — запорука успіху. Можливо, саме там варто шукати відповідь на питання, звідки з’явилася газова група, про яку ніхто не хоче говорити.

 

Сергій Щербина, Економічна правда

 

Как зарабатывают новые министры

В правительстве своего владельца ждут еще два министерских портфеля: министра культуры, которого обязан подыскать «гуманитарный» вице-премьер Константин Грищенко, и министра промышленной политики, который должен стать креатурой «энергетического» вице-премьера Юрия Бойко. Все остальные – известны. И о них уже можно многое сказать: с кем связаны и как зарабатывают.

Угольная королева — министр социальной политики Наталья Королевская

Наталья Королевская, хотя и не занимала должностей в исполнительной власти, во времена премьерства Юлии Тимошенко курировала ликвидированное сейчас министерство угольной промышленности. Перед самым приходом правительства Азарова Королевская обеспечила назначение менеджеров бизнесмена Рината Ахметова гендиректорами мощных государственных угледобывающих предприятий: «Донецкая угольная энергетическая компания», «Свердловантрацит», «Ровенькиантрацит». Два последних в итоге были переданы в концессию ДТЭКу.

Официально Королевская признает за собой только один актив – предприятие «Луганскхолод», владеющее торговой маркой «Королевское мороженое». Но основной бизнес политика сосредоточен именно в угольной отрасли. Через ряд фирм ее супруг Юрий Солод контролирует «Львовскую угольную компанию». Это предприятие владеет обогатительной фабрикой «Червоноградская», которая занимается переработкой угля, добытого на пока еще государственном объединении «Львовуголь», самом мощном в Западной Украине.

Тень Ставицкого — министр экологии и природных ресурсов Олег Проскуряков

Бывший глава НАК «Надра Украины», советник главы правления НАК «Нафтогаз Украины» Олег Проскуряков – правая рука Эдуарда Ставицкого, который сменил должность министра экологии и природных ресурсов на кресло главы Минэнергоугля.

По информации агентства по развитию инфраструктуры фондового рынка, Олег Проскуряков работал заместителем директора по развитию компании «БРСМ-Нафта». Компания – активно развивающийся оператор АЗС. За два года – с 2010 по 2012-й – она увеличила количество своих заправочных станций с 26 до 75. «БРСМ-Нафта» принадлежит Эдуарду Ставицкому, который контролирует ее через своего отца Анатолия.

Проскуряков был также соучредителем «Западно-региональной инвестиционной компании» вместе с предприятием «Риф» – материнской платой для сборки бизнеса министра агрополитики Николая Присяжнюка.

СКМщик — министр экономического развития и торговли Игорь Прасолов

Игорь Прасолов – квота так называемой группы Ахметова в парламенте. В свое время Прасолов возглавлял принадлежащую самому богатому украинцу группу СКМ, с кресла директора которой и попал в Верховную раду в 2006 году. Был заместителем председателя, а потом и председателем совета Нацбанка.

Еще до СКМ Прасолов создал инвестиционную компанию «Керамет Инвест», позже переименованную в «Юпрас Капитал», а пару лет назад – в «Альтана Капитал». В 2009 г. инвесткомпания официально сменила владельца. Прасолов, якобы, все продал своему менеджеру Анатолию Амелину, который в 2010 г. занял пост одного из руководителей Национальной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку (НКЦБФР).

С тех пор у нардепа не было публичного бизнеса, но лишь официально. «Украинское кредитно-рейтинговое агентство», которое в этом году получило от НКЦБФР статус уполномоченного рейтингового агентства, оформлено на дончанина Андрея Мустафу, ведущего совместный бизнес с Натальей Прасоловой – женой новоиспеченного министра.

По другой версии, Прасолов переписал бизнес на жену, которая дистанцировалась от группы Ахметова и имеет общий бизнес с сыном президента Александром Януковичем.

Агрессивный машиностроитель — министр обороны Павел Лебедев

Новый глава Минобороны – железнодорожный магнат, почетный президент промышленно-инвестиционной группы транспортного машиностроения «Интер Кар Групп». В группу входят производители грузовых вагонов, литья, оборудования и комплектующих.

Главный производственный актив – ПАО «Дизельный завод» (Кривой Рог), сервисный – компания «Интерлизинвест», которая, согласно рейтингу Forbes.ua, входит в шестерку крупнейших частных железнодорожных перевозчиков. В наличии у компании парк из более чем 1200 грузовых вагонов. За кредитные средства ЕБРР в размере $75 млн «Интерлизинвест» намерена расширить его еще на 3000 вагонов.

Партнер Лебедева по бизнесу – бизнесмен Леонид Юрушев. До 2006 г. новый военный министр пребывал в должности замначальника управления инвестиционного бизнеса в банке «Форум», главным акционером которого на то время был Юрушев.

Личный юрист — министр Кабинета министров Елена Лукаш

В отличие от некоторых других новых членов Кабмина, Елена Лукаш не может похвастаться крупными бизнес-активами. За свою карьеру она основала лишь юридическое агентство «Именем Закона». На всю страну ее имя стало известно в 2004 г., когда, будучи юристом ООО «Юридическое агентство «Либера», учрежденного сестрой Татьяной, она защищала в Верховном суде интересы кандидата в президенты Виктора Януковича.

Тем не менее многим коллегам по Кабмину Лукаш даст фору по части политического влияния. Встретив 2010 г. в статусе рядового народного депутата от Партии регионов, после инаугурации Виктора Януковича она стала первым замом главы администрации президента – представителем президента в Конституционном суде. С тех пор Лукаш входит в круг людей, особо приближенных к гаранту. Благодаря этому могут не переживать за свои карьеры ее муж, Григорий Ильяшов – председатель Службы внешней разведки, и сестра Татьяна – член Центральной избирательной комиссии.

Мистер «Криворожье» — министр регионального развития, строительства и ЖКХ Геннадий Темник

Карьера Геннадия Темника тесно связана с городом Кривой Рог Днепропетровской области – родиной семьи Вилкулов. Юрий Вилкул на последних местных выборах избран мэром Кривого Рога. С 2010 г. Темник работал заместителем его сына – губернатора Днепропетровской области Александра Вилкула. В Кабмине днепропетровская иерархия сохранится. Темник по-прежнему будет работать под началом Александра Вилкула, который назначен вице-премьером, курирующим, в том числе, и вопросы ЖКХ.

Основной бизнес Темника – агропредприятие «Новолозуватское», совладельцем которого сейчас является его супруга Валентина Темник. Предприятие владеет землей в Днепропетровской области, выращивает и реализует зерно. Пока Темник работал в Днепропетровской облгосадминистрации, выручка «Новолозуватского» увеличилась почти в два раза – до 40 млн грн. в 2011 г.

Локомотив Ахметова — министр инфраструктуры Владимир Козак

Владимир Козак – кадровый железнодорожник. Он возглавлял «Укрзалізницю» два раза. Сначала в 2006—2007 гг., когда премьером был Виктор Янукович, а потом – с 2011 г. Транспортный менеджер, как и его предшественник Борис Колесников, считается близким к бизнесмену Ринату Ахметову.

В 2000—2001 гг. Козак возглавлял одиозного оператора железнодорожных вагонов «Лемтранс», который осуществлял посреднические услуги между грузовладельцами и государственными железными дорогами. Позже Козак возглавлял учрежденный «Лемтрансом» «Межрегиональный промышленный союз». До последнего времени совладельцем «Лемтранса» был товарищ президента Виктора Януковича – Антон Пригодский. Сейчас «Лемтранс» официально входит в группу СКМ Рината Ахметова.

Спец по обогащению — вице-премьер-министр Александр Вилкул

Вилкул начинал помощником экскаваторщика на Южном горно-обогатительном комбинате (ГОК), работал на Центральном и Северном ГОКах (объединенная дирекция), где дослужился до должности генерального директора. ГОКи на тот момент управлялись группой СКМ Рината Ахметова. В 2010 г. Вилкул был назначен губернатором Днепропетровской области.

Ввиду того что Вилкул – наемный менеджер, а не предприниматель, в самостоятельном бизнесе он замечен не был. Но этого нельзя сказать об его отце Юрии Вилкуле, городском главе Кривого Рога и депутате Днепропетровского облсовета. Вилкул-старший имеет отношение к созданию компаний «РудТранс» (грузоперевозки), «Кривбасрудпром» (экспедиторские услуги). Но этот небольшой в масштабах страны бизнес никогда не шел вразрез интересов Рината Ахметова в регионе.

Позитивный лоббист — министр иностранных дел Леонид Кожара

Леонид Кожара на пару с другим дипломатом от Партии регионов Иваном Попеску представляют интересы нынешнего украинского правительства в международных институтах. Кожара – соучредитель неправительственной организации European Centre for a Modern Ukraine (Европейский центр современной Украины), зарегистрированной в Бельгии, которая используется для формирования позитивного имиджа Партии регионов в Европе.

В 2002—2004 гг. Кожара работал послом Украины в Швеции. С тех пор новоназначенного министра иностранных дел называли лоббистом стран Скандинавии – он активно помогал шведским компаниям Tetra Pak и IKEA завоевывать украинский рынок.

Казначей семьи — министр доходов и сборов Александр Клименко

Самый молодой член правительства, 32-летний Александр Клименко объединил под своим началом функции Налоговой службы, которую он раньше возглавлял, и Гостаможни.

Одна из основных вех его жизни – учеба в Донецком государственном университете управления. Этот же вуз окончили в свое время бывший вице-премьер Борис Колесников (29-е место в списке богатейших Forbes), совладелец «Индустриального союза Донбасса» Сергей Тарута (14-е место), глава совета директоров ФПГ «Альтком» Александр Тисленко (64-е) и другие миллионеры.

В 2005—2010 гг. Клименко работал замом начальника специализированной государственной налоговой инспекции по работе с крупными плательщиками налогов города Донецка. Там он познакомился с нынешними членами правительства и «членами семьи» президента Виктора Януковича.

И хотя публичным бизнесом Клименко пока не обзавелся, в правительстве он получил одну из наиболее ответственных должностей. Бывший глава Налоговой будет отвечать за пополнение государственной казны.

Первый после сына — первый вице-премьер-министр Сергей Арбузов

Бывший руководитель Нацбанка Сергей Арбузов – близкий друг старшего сына президента Александра Януковича. Его мать Валентина Арбузова управляет Всеукраинским банком развития, 100% акций которого принадлежат непосредственно Александру.

В Донецке у Арбузовых есть и собственный бизнес. Компания «Приваттур», совладельцем которой является отец Сергея – Геннадий Арбузов, занимается сдачей в аренду недвижимости. Компания «Дент-Сервис», основанная бывшим главой Нацбанка и его отцом, торгует фармпрепаратами.

 

Сергей Головнев, Алексей Грибановский

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: