Сообщения с тегами ‘Янукович’

Иванющенко и Аврамов заметают следы. Расследование

Ivanushenko-Yuryi2-300x241

 

Объявленный в розыск одиозный экс-регионал завершил процесс реорганизации своего бизнеса.

В бизнес-империи одиозного экс-“регионала” Юрия Иванющенко и его партнера Ивана Аврамова убыло. Как выяснило Национальное бюро расследований Украины, недавно официально прекратили существование две компании, зарегистрированные в столице Великобритании, которые считались фундаментом корпоративной структуры их совместного бизнеса — Rollexa Limited и Pallace Limited. Первая из лондонских фирм была ликвидирована 12 января, вторая — 19 января 2016 года. Обе компании «ушли из жизни» добровольно, совершив так называемый voluntary strike-off.

Чем были примечательны указанные компании? Rollexa Limited и Pallace Limited, по сути, были холдинговыми структурами, на которые оформлялись основные активы партнеров по бизнесу, известных в определенных кругах как Юра Енакиевский и Иван Иванович. Первая компания была официально зарегистрирована на Диану и Ирину Иванющенко — дочь и жену бывшего нардепа от Партии регионов. Вторая полностью принадлежала лично Аврамову.

До падения режима Виктора Януковича, при котором бизнес Иванющенко и Аврамова достиг своего расцвета, Rollexa Limited и Pallace Limited совместно владели рядом британских компаний. Среди них были Goodlight Capital Limited, Fieldlane Limited, Production Investment Management Ltd, Fablet Limited, Gazoil Corporation Limited, Impool Limited и многие другие. Через них Иванющенко и Аврамов, в свою очередь, опосредованно контролировали разношерстные активы в Украине, львиной долей которых управляли их венчурные фонды «Инновационные стратегии» и «Новые технологии» (президентом и главой наблюдательного совета последнего до недавнего времени числился лично Аврамов). Среди них были обогатительные фабрики, компании — владельцы лицензий на добычу газа и нефти, финансовые, строительные, торговые и транспортные структуры.

Смена власти в Украине, бегство Иванющенко в Россию вслед за Януковичем, объявление его в розыск и введение против него санкций в ЕС подкосили совместный бизнес двух авторитетных товарищей. Но Юра Енакиевский и его партнер все-таки нашли выход из ситуации. Начало было положено финансистами — летом 2014 г.  банк «ТК Кредит», в наблюдательный совет которого в тот момент входил Иван Аврамов, отчитался, что его бенефициарами являются два гражданина Южно-Африканской Республики — Виллем Мартинус де Бир и Ибанец Эльмари. Оба они, по версии финучреждения, на паритетных началах опосредованно владеют фондом «Новые технологии». Эти же южноафриканцы были названы бенефициарами львиной доли остального бизнеса Иванющенко и Аврамова в Украине — например, компаний «Альба ресурс» и «Мироновкабудмонтаж», владеющих лицензиями на разработку Южно-Медведевской и Южно-Хрестищенской площадей в Харьковской области с суммарными запасами более 7 млрд кубометров газа.

Доказательств того, что за оффшорами, пришедшими на смену компаниям Иванющенко и Аврамова, стоят прежние владельцы, пока нет. Однако очень сомнительно, что некогда всесильный «смотрящий» от Януковича и его тяжеловесный компаньон продали свой бизнес никому не известным юристам из Южной Африки.

Отдельно на Виллема Мартинуса де Бира повесили компанию «Фриланс-транс», которая на паритетных началах со структурами экс-“регионала” Василия Хмельницкого владеет компанией «Мастер авиа» (аэропорт «Киев»), и киевский рынок сельскохозяйственной продукции «Столичный». Вскоре в империи Иванющенко и Аврамова всплыли и другие южноафриканцы. Например, бенефициаром фонда «Инновационные стратегии» была названа Моника ван Зил, которая управляла семейной компанией Иванющенко Rollexa Limited вплоть до ее ликвидации. Вместе с ней засветился еще один гражданин ЮАР — Виллем Шалк ван Геерден, якобы бенефициар одной из главных финансовых компаний Иванющенко и Аврамова — ФК «Лидер».

Параллельно с этой рокировкой похожая замена была проведена и в Великобритании. В течение прошлого года компании Rollexa Limited и Pallace Limited вышли из числа собственников большинства своих лондонских аффилиатов. Вместо них на паритетных началах в капитал «наследия» Иванющенко и Аврамова зашли две новые структуры, юрисдикция которых до сих пор не засвечена (судя по всему, они зарегистрированы в островных оффшорных зонах) — Latchley Holding Limited и Benozan Holdings Limited. Доказательство того, что за ними стоят прежние владельцы, нет. Однако это выглядит все же гораздо более вероятным, чем предположение, что некогда всесильный «смотрящий» от Януковича и его тяжеловесный компаньон, любивший охотиться на кабанов со старшим сыном экс-президента Украины, продали свой бизнес, приносивший им миллиарды гривень, никому не известным юристам из Южной Африки. А вот почему этому  верят наши власти — например, Национальный банк Украины, который до сих пор считает вышеупомянутых африканцев «окончательными ключевыми участниками» банка «ТК Кредит», — понять весьма сложно.

Вадим Стародубцев, Национальное бюро расследований Украины

#Хомутынник и подписанты диктаторских законов готовятся к выборам и «крылу #БПП»

homuttinnik14-500x300

 

Январь, как известно, месяц затишья, в том числе и политического. Однако именно в момент затишья зачастую происходят всевозможные теневые переговоры, результатом которых затем становятся громкие политические события и скандалы. Так называемая «группа Хомутынника» в парламенте во главе с самим Виталием Юрьевичем уже сейчас вовсю готовится к грядущим парламентским преобразованиям и занимаются так называемым «переговорным процессом». Суть переговоров в следующем — в случае объявления парламентских выборов Хомутынник и группа лиц из списка так называемых «подписантов диктаторских законов 16 января» готовится в них участвовать и затем войти под крышу Блока Петра Порошенко (БПП). Если же выборы не будут объявлены в ближайшие полгода, подписанты во главе с Хомутынником «хоть чучелом, хоть тушкой» плавненкьо переходят в вышеуказанный БПП. По данным источников Национального бюро расследований Украины, Хомутынник и преданная ему группа лиц парламентской наружности уже заручились поддержкой провластного БПП…

Вчерашних поклонников «диктаторских законов» в данном случае понять можно. Важно в любом случае остаться «при кормушке» и решать «судьбы страны» при любой власти, а тем более, что если заручиться поддержкой этой самой власти, то можно потихоньку по-прежнему участвовать в схемах распила страны и ни в чем себе не отказывать, тем более, что власть, как ожидают Хомутынник и К, вполне договороспособна. Кстати, сам Виталий Юрьевич Хомутынник в свое время уже сделал предусмотрительный шаг, в момент событий на Майдане переметнувшись на сторону противников Януковича, когда понял, что «патрону» грозит приходом «пушной зверек»… Хомутынник переметнулся уже в новом парламенте под крыло Игоря Коломойского и стал помогать решать вопросы экс-губернатора Днепропетровской области в стенах парламента, не смущаясь, что лоббирует его интересы фактически в открытую…

Однако теперь времена изменились, и Хомутынник, учитывая ослабление позиций Коломойского и отторжение последнего от потоков и власти, решил найти себе нового «патрона». Тем более, что его «таланты» параламентского лоббиста и «решалы» вполне могут быть оценены товарищами из БПП. Поэтому и собирает Хомутынник вокруг себя группу народных избранников, дабы в ближайшие месяцы максимально быть преданным Блоку Петра Порошенко. По данным Национального бюро расследований Украины, договоренности уже фактически достигнуты, и теперь самое главное для соратников Хомутынника и его самого — максимально соблюдать «режим тишины» как в бизнесе, так и в медиа-пространстве. То есть, никаких скандалов, никаких бизнес-конфликтов, все должно быть «по белому», дабы ни одна проверяющая «собака» не подкопалась… А пиарщикам даны указания максимально «отбеливать» репутацию вчерашних регионалов и подписантов диктаторских законов, дабы никто не вспомнил о их темном прошлом по возможности, а читал в СМИ только их глубокомысленные высказывания о судьбах Родины и верности курсу нынешней власти…

Контроль над процессами и, собственно, самими фигурантами-подписантами возложен, само собой, на Хомутынника Виталия Юрьевича, чьи «таланты», как уже выше писалось, в этой сфере весьма и весьма значительны. При этом Хомутынник, естественно, играет как всегда свою игру, пытаясь оставаться на плаву при любой власти. Известно, что в последнее время Виталий Юрьевич вел «беспощадную борьбу» с процессами, происходящими на украинской таможне, пытался всячески подставить Романа Насирова, потому как с последним Хомутыннику и его протеже Вадиму Альперину не удалось договориться «по понятиям». В данном случае сие не означает, что Насиров честный до кристальности, просто он принадлежит к другой группе лиц, тоже желающих контроля над таможенными делами, что зачастую весьма часто рушит планы Хомутынника и Альперина. НБРУ известно, что в ближайшее время на украинской таможне с подачи Хомутынника, Альперина и их общего друга Игоря Пиковского (глава Киевской таможни, в свое время решавший массу вопросов еще с Юрой Енакиевским), произойдут серия «разборок» с целью потеснить конкурентов и укрепить свои позиции… И здесь Виталий Юрьевич тоже надеется на покровителей из БПП и надеется расставить на таможенных потоках побольше своих людей… А «мочить» конкурентов Хомутынник собирается, как обычно, чужими руками, сам оставаясь в тени… И в ближайшее время НБРУ об этом подробно расскажет…

(продолжение следует)

Иван Корсунский, Национальное бюро расследований Украины

Хто вбивав майданівця Юрія Вербицького. Розслідування. 2 фото

Verbicskyi-Yuryi1

 

22 січня 2013 року рано вранці на путівці неподалік від села Гнідин Київської області перехожі знайшли тіло чоловіка. Спочатку правоохоронці «не виявили у померлого слідів насильницької смерті». І озвучили версію, що невідомий 40-45 років помер від переохолодження. Але місцеві жителі обурилися і підняли шум, адже у загиблого руки були зв’язані скотчем. Завдяки цьому і стало відомо, що тіло належить зниклому напередодні вченому — 50-річному Юрію Вербицькому.

Львівський сейсмолог був на Майдані трохи більше тижня. У ніч на 21 січня отримав поранення ока. Активісти за наполяганням медиків зголосилися відвезти його в офтальмологічне відділення Олександрівської лікарні на вул. Шовковичній.

Близько четвертої години ранку Вербицький та Ігор Луценко під’їхали до будівлі медустанови. Вони зайшли до відділення, але їх звідти силоміць витягли з десяток міцних спортсменів. Погрожуючи вбивством, вони заштовхали активістів у мікроавтобус «Тойота Хай-Ейс» і відвезли в невідомому напрямку. Пізніше слідству стане відомо, що меж Києва бандити не покидали. Били і катували Вербицького в гаражі № 247 по вул. Зрошувальної, 2 (район Рембази).

Юрія жорстоко били тільки за те, що він говорив українською. При цьому обзивали «западенцем» і «бандерівцем». Після, покаліченого чоловіка вивезли в Бориспільський район і викинули в лісопосадці. Активіст на той момент був ще живий, але самостійно піднятися він не міг — ноги були перебиті. Другого потерпілого, Луценко, висадили неподалік від дачного кооперативу «Іскра». Це поруч із селом Проців.

Через три місяці, у квітні 2014-го, в МВС повідомили, що затримали трьох осіб, причетних до вбивства активіста. Але досі ніхто не сидить, тому що головний підозрюваний у цій справі зник. Щоправда, перед цим суд відпустив його під домашній арешт. Всього там проходить 13 підозрюваних, всіх вдалося вичислити завдяки мобільним телефонам. За версією слідства, майже всі вони зараз знаходяться в Росії чи на території окупованого Криму. Це теж вдалося дізнатися з «історії» їх телефонних переговорів. Відомий навіть номер одного з убивць — 79307256520.

Verbicskyi-Yuryi-vbivci1-500x374

Всіх «тітушек» привезли до Києва і зняли для них житло. За свої звірства, а епізод з Вербицьким, швидше за все, не поодинокий, вони отримували зарплату. У декількох постановах Печерського суду, який розглядає цю справу, фігурує адреса офісу їхнього ватажка Олексія Чеботарьова — вул. Почайнинська, 4, корпусу «А» і «Е». На карті цей старовинний двоповерховий будинок значиться як територія Іллінської церкви Московського Патріархату на Подолі.

У МВС кажуть, що до вбивства причетна банда кримінальників і спортсменів, яку очолював — 45-річний Олексій Чеботарьов. Про нього відомо, що має велике кримінальне минуле. А при Януковичі він став партнером виробників горілки, співвласником футбольного клубу і учасником благодійних проектів разом з міністром Захарченко, Клюєвим, Азаровим, Арбузовим та іншими людьми втікача гаранта. У розшук Чеботарьова оголосили тільки в липні 2014-го.

Другий підозрюваний, за версією слідства, 46-річний Віктор Зубрицький. Він — керівник медіахолдингу Контакт і екс-продюсер каналу «112». Правда, сам Зубрицький свою причетність до злочинів і зв’язку із збіглим міністром МВС Юрієм Захарченко заперечує. Тим не менш, його теж шукають — з квітня 2014-го.

Киянин 46-річний Володимир Неживов — начальник служби безпеки Чеботарьова. Безпосередньо він інструктував тітушек і керував викраденням. Його ім’я «засвітилося» на сайті ЦВК, як довіреної особи кандидата в депутати Олексія Дудника, по скандальному 223 округу. Тоді у «свободівця» Юрія Левченка буквально силою вирвав перемогу одіозний Віктор Пилипишин. Шукати Нежівова почали в квітні 2014-го.

42-річний Микола Якубович родом із Білої Церкви Київської області. У місті всі знали, що їхній земляк «працює» на стороні режиму Януковича.

«Якубович Микола — ГАНЬБА нелюдам, які заробляють на крові людей загиблих на Майдані від рук „тітушек“! Вони постачали „тітушек“ в Київ», — писали в соцмережах місцеві і викладали фото Миколи. Записи датовані ще 22 лютого 2014. У розшук Якубовича оголосили 17 квітня 2014-го.

33-річний Олександр Ляхович жив у селі Шкарівка Білоцерківського району. Він разом з Миколою Якубовичем під час виборів в 2013-му теж були довіреними особами «технічного кандидата» Олександра Бурлі по тому ж, багатостраждальному, 223-му округу.

23-річний Микола Богдан родом із села Хвилівка Чернігівської області. Відомо, що він серйозно займався боксом. Брав участь у міжнародних турнірах. І є майстром спорту України з боксу. Навчався у спортивному училищі в Броварах.

Дмитру Щукину — 28. Він жив у Дніпропетровську. У соцмережах у нього багато фотографій з київського Хрещатика. Також, він любив фотографуватися біля церков. Про себе пише, що працює в охороні. Любить бойовики і шансон.

37-річний Сергій Мисливий жив у селі Андрушівка Житомирської області. Останнє відоме місце роботи — директор Держпідприємства «Ковалівський спиртовий завод» в Чернігівській області.

24-річний Юрій Таран займався футболом і деякий час значився в дитячій юнацько-спортивній школі олімпійського резерву. Грав у ФК «Дарниця». У базі Інтрепола його шукають за «викрадення людей».

Олександру Тендіту — 34 роки. Він жив у Харкові, зараз там залишилися його батьки. Вони, до речі, великі шанувальники «русского мира». Батько «лайкає» в соцмережах фото з Наталією Поклонською та розміщує на своїй сторінці «фотожаби» з Арсенієм Яценюком.

27-річний Віктор Тиднюк — це та людина, яку затримали. Киянин охоче співпрацював зі слідством. Дав свідчення на всіх своїх подільників. А після того, як був випущений під домашній арешт, втік. В інтернеті є старі резюме Віктора, він шукав роботу водієм на 4 тис. грн. І скоріше за все він і був за кермом «бусика», на якому викрадали Вербицького і Луценка.

Катерина Гук, Національне бюро розслідувань України

Партія регіонів імені Петра Порошенка. Розслідування

PoroshenkoYanuk1-300x225

 

Голосування за зміни до Конституції 31 серпня 2014 року засвідчило: «Опозиційний блок» у принципових моментах діє як надійний партнер Банкової. Вирішальними стали голоси Нестора Шуфрича, Юрія Бойка, Сергія Льовочкіна, Олександра Вілкула, Сергія Ківалова та решти стовпів режиму Януковича. А тепер – партнерів Петра Порошенка.

Перше спільне голосування президентської фракції та «Опозиційного блоку» відбулося ще 10 січня 2015 року – при призначенні генеральним прокурором Віктора Шокіна. Тоді за нього проголосували не лише фракції коаліції, а й фігуранти гучних корупційних скандалів – Бакулін, Бойко, Вілкул, Папієв…

Усі вони, до речі, прекрасно почувають себе у парламенті і поза ним, а про притягнення їх за масштабне розкрадання країни та співучасть у масових убивствах на Майдані у 2014 році мова уже не йде. Що не дивно: 40 голосів «Опозиційного блоку» вкрай потрібні Петрові Порошенку, який не може покладатися на норовливих союзників по парламентській коаліції.

Один з акціонерів «Опозиційного блоку» Сергій Льовочкін – частий гість у кабінеті президента та керівників його адміністрації. Спільно з ним Банкова запустила на місцеві вибори новий проект – партію «Наш край». За її списками та під її брендом балотувалися колишні регіонали, які уже перебігли у табір Порошенка, однак яких небажано брати у «Солідарність» – через репутаційні ризики для партії президента. Звісно, поки що немає сенсу брати у БПП таких персонажів, як недавній керівник Партії регіонів у Запорізькій області Сергій Кальцев чи нардеп з Одещини Антон Кіссе, якого небезпідставно звинувачували у спробах роздмухувати сепаратистські настрої у Бессарабії. А от у форматі «Нашого краю» вони можуть спокійно брати владу на місцях – з благословення президента і за гроші соратників Януковича. У Одеській області спонсорами проекту виступали «авторитети» Іван Аврамов, який у часи Януковича наглядав за регіоном у статусі «смотрящего» (в українській мові немає адекватного відповідника цьому кримінальному поняттю – авт.), та Юрій Іванющенко, більше відомий як Юра Єнакієвський – один зі найближчих соратників кривавого екс-президента. Він же, до речі, патронує «Наш край» на Донбасі.

У фронтових областях тісний союз Порошенка з «регіоналами» шокував всіх, хто наївно сподівався, що Революція Гідності таки витягне регіон з-під іга «регіоналів». Але «жити по-новому» в уяві Петра Порошенка – це всього лиш новий очільник корупційної вертикалі.

«На багатьох зустрічах в регіоні мені часто «підказують» мовляв, той регіонал, і цей регіонал. Ну, і що мені тепер робити? Вивести їх всіх на вулицю і розстріляти? Так, у бюджетників, мерів, керівників підприємств Донеччини, щоб мати роботу і втриматися біля керма, не було тоді ніякого іншого вибору, окрім як членства в ПР. Тепер вони і можуть скласти кістяк «Нашого краю». Це щось між БПП і ПР – такий собі, грубо кажучи, відстійник, перехідний пункт», – щиросердно зізнався, чим є «Наш край» керівник військово-цивільної адміністрації Донецької області Павло Жебрівський. Він, як і решта керівників областей, уже отримали з Банкової електоральний план – скільки голосів має отримати БПП та «Наш край». По Донеччині точних цифр немає, а от Лев Парцхаладзе, який очолював штаб БПП у Київській області, за інформацією Національного бюро розслідувань України мав забезпечити 35% голосів для партії президента і ще 20% – для «Нашого краю»…

Ще один провладний електоральний «відстійник» для колишніх регіоналів – партія «Відродження». У парламенті її представляють один з лідерів ПР Віталій Хомутиннік, радник Януковича, одеський мільйонер Леонід Клімов, менеджер Ахметова та колишній голова бюджетного комітету Євгеній Гєллєр, партнер Андрія Портнова (головний юрист Януковича) Валерій Писаренко, улюблений «коняр» Януковича Валентин Нечипоренко, відомий харківський українофоб Дмитро Святаш, герої численних корупційних скандалів Володимир Кацуба та Антон Яценко… А за списками партії балотувалися такі «достойні люди», як Геннадій Кернес.

Заради справедливості потрібно сказати, що «Відродження» не є цілковито проектом Банкової. Як і партією Ігоря Коломойського, як прийнято вважати, зважаючи на партнерські стосунки олігарха з неформальним лідером проекту Віталієм Хомутинніком. Радше, це «франшиза», яку в одних випадках використовуватиме Порошенко, у інших – Коломойський, а найчастіше – впливові регіональні лідери на кшталт Кернеса з Добкіним, які з тих чи інших причин не бажають асоціювати себе з «Опозиційним блоком».

Співрозмовники Національного бюро розслідувань України, близькі до адміністрації Порошенка, стверджують, що і «Наш край», і «Відродження» – запобіжники проти можливого реваншу «Опозиційного блоку». Мовляв, краще уже свої, пригодовані «регіонали», аніж п’ята колона Кремля. Однак, це звичайне лукавство. І в опозиційного блоку, і в президентських проектів – одні й ті ж акціонери та спонсори. Зрештою, і «Опозиційний блок», як бачимо із голосувань у парламенті є доволі умовною опозицією до Порошенка. У ряді регіонів БПП і «Опозиційний блок» разом ведуть боротьбу проти спільних ворогів. Наприклад, у Дніпропетровську – проти команди Ігоря Коломойського.

***
Союз Петра Порошенка із регіоналами лише на перший погляд виглядає дивним та неприродним. Петро Олексійович – один із батьків-засновників Партії регіонів, а з її першо- та другорядними акціонерами його пов’язують тривалі ділові та приятельські стосунки, одинакові світоглядні установки. Зрештою, це люди, з якими президент України розмовляє однією мовою – мовою олігархічної політики, для якої соціальні приоритети та національні інтереси ніщо у порівнянні з можливістю конвертувати владу у грошові знаки.

Сергій Ружинський, Національне бюро розслідувань України

Православний чекіст: 10 фактів про Андрія Деркача. Розслідування. 6 фото

Derkach-Andryi1

 

Вихованець академії КДБ, партнер кримінальних авторитетів, лобіст Москви — що така одіозна людина робить в українському парламенті?

Народний депутат від «Волі народу» Андрій Деркач вніс до закону «Про державний бюджет на 2016 рік» поправку, яка ставить під загрозу скасування віз для українців – про відтермінування системи електронного декларування до 2017 року. Запровадження такої системи є однією з умов отримання Україною безвізового режиму з Європейським Союзом.

Національне бюро розслідувань України нагадує про те, ким насправді є народний депутат України Андрій Деркач.

1. Чекіст у третьому поколінні

Дід Андрія Деркача служив у НКВС і був «репресований» у сталінські часи – при черговій зміні керівництва. Батько Андрія Деркача також вихованець системи КДБ. У 1973 році закінчив вищі курси КДБ СРСР. Леонід Деркач – фігурант «касетного скандалу», на плівках Мельниченка зафіксовані його розмови з Леонідом Кучмою, зокрема, про журналіста Георгія Гонгадзе.

Деркач-молодший пішов по стопах своїх батька і діда. У 1989 році закінчив Харківське вище воєнне командно-інженерне училище ракетних військ, з 1990 по 1993 рік навчався у вищій школі КДБ імені Дзержинського у Москві (зараз – Академія ФСБ Росії). Потім нетривалий час попрацював в СБУ Дніпропетровської області і швидко пішов у політику. Однак, судячи з подальшої кар’єри назавжди залишився в системі КДБ-ФСБ.

2. «Похресник» Кучми

Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми

Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми

Політична та бізнес кар’єра Андрія Деркача не була б настільки успішною, якби не підтримка «сім’ї». І мова не лише про впливового тата. Ще в часи, коли Деркач-старший працював на «Південмаші» начальником «першого відділу» (фактично – відділ КДБ на підприємстві), він потоваришував з Леонідом Кучмою, який також працював на головному ракетобудівному підприємстві СРСР. Вони навіть породичалися – дружини Кучми і Леоніда Деркача є сестрами. Ставши президентом, Кучма призначив свого друга головою СБУ. Як згадував Андрій Деркач, він «ріс у сім’ї Кучми, сидів у нього на колінях».

Андрій Деркач – сват Володимира Литвина: донька першого Тетяна одружена з сином екс-спікера ВР Іваном. Весілля Деркачі і Литвини відгуляли якраз у розпал силового протистояння на Майдані — за кількасот метрів від епіцентру революції.

3. Представник «хрещеного батька» російської мафії Семена Могилевича

Наприкінці 90-х Андрія Деркача називали неформальним представником в Україні боса російської мафії Семена Могилевича, який у свою чергу тісно пов’язаний із російським ФСБ та особисто Володимиром Путіним. І це зайвий раз доводить, що для російських «чекістів» батько і син Деркачі – свої люди.

Могилевич – мафіозі світового масштабу, один з «хрещених батьків» російської організованої злочинності, чиї інтереси простяглися від Росії та України до США. Він – один з найбільш розшукуваних американським ФБР злочинців, організатор корупційної схеми поставок газу в Україну. Злочинна організація Могилевича також займалася контрабандою зброї та ядерних матеріалів, алкоголю, сигарет, торгівлею наркотиками, «кришуванням» проституції та відмиванням коштів від злочинної діяльності.

На плівках Мельниченка зафіксована розмова Кучми та Деркача про Могилевича, яка свідчить, що голова СБУ щонайменше двічі зустрічався з мафіозі у Києві, а «дон Семен» отримував через нього певні прохання від Кучми.

У інтерв’ю «Дзеркалу тижня» у 1999 році Леонід Деркач заперечував, що знайомий з Могилевичем і заявив, що «немає жодного епізоду на території України, де б ця людина або його соратники порушували закон». На що отримав жорстку відповідь представника американського ФБР: «Могилевич є одним з «хрещених батьків» російського організованого злочинного світу. Порівняння главою СБУ в публічному інтерв’ю відомого всім правоохоронним органам Заходу одного з найнебезпечніших кримінальних лідерів Могилевича з Фордом, одним із засновників автомобілебудівної індустрії США, було сприйнято в США особливо болісно і викликало сумніви щодо серйозності намірів СБУ активно виконувати рішення політичного керівництва України щодо боротьби з організованою злочинністю».

У 1999 році Андрій Деркач нібито допоміг Могилевичу та «алюмінієвому королю» Росії Михайлові Черному, також тісно пов’язаному з російським криміналітетом, отримати контроль над Миколаївським глиноземним заводом – одним з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії.

4. Торговець зброєю

За інформацією ЗМІ, Андрій  Деркач на початку 2000-х спробував стати «збройним бароном», зайнявшись нелегальним продажем зброї у «гарячі точки». Масштаби були настільки серйозними, що у 2001 році керівники військової розвідки України з подачі давнього ворога Деркачів Євгена Марчука звернулися до президента Кучми з доповідною, в якій йшлося про те, що  причетність родини Деркачів до незаконної поставки озброєнь в ряд азіатських і африканських країн загрожує національній безпеці України.

Крім того, «Україна кримінальна» опублікувала коментар кримінального авторитета Леоніда Вульфа, який перебував у ізраїльській в’язниці, щодо готовності  свідчити про причетність Деркачів та Вадима Рабиновича (нині – один з лідерів Опозиційного блоку) до незаконних поставок зброї в «гарячі точки» – від Балкан до Іраку. За словами Вульфа, «є інформація про те, що вони поставляли стрілецьке озброєння і важке озброєння руху «Талібан» і «Аль-Каїді». Остання, до речі, отримувала зброю і від Семена Могилевича.

5. Атомний король

Derkach-Andryi3-500x311

В 2000-х Андрій Деркач, на той час президент «Енергоатому», спробував реалізувати амбітний проект – узяти під контроль усю «атомку» України. 29 грудня 2006 року за рішення уряду Януковича було створено Державний концерн «Укратомпром», до складу якого увійшли заводи енергомашинобудування та інститути, що проектують блоки АЕС. Очолив новостворений концерн, звісно, сам Андрій Деркач. За словами президента Віктора Ющенка, схема Деркача передбачала, що в подальшому стратегічні підприємства, які увійшли до складу концерну мали бути приватизовані – всупереч законам, які забороняли продаж стратегічних підприємств.

У грудні 2007-го прем’єр Юлія Тимошенко скасувала постанову про створення «Укратомпрому». У червні 2008-го керівництво уряду звинуватило Деркача у тому, що на посту керівника «Енергоатому» він скоїв фінансові зловживання на суму 3,6 млрд. грн.

6. Політичний хамелеон

"Помаранчевий" Андрій Деркач після перемоги Ющенка

“Помаранчевий” Андрій Деркач після перемоги Ющенка

Деркач – депутат ВР останніх шести скликань. І кожного разу набирав іншого політичного окрасу. В його партійному портфоліо – блок «За єдину Україну»,  партії «Трудова Україна», Соціалістична партія, партія «Справедливість» і, звісно, Партія регіонів, яку він двічі представляв у ВР.

16 січня 2014 року голосував за так звані «диктаторські закони», ставленики Деркача на Сумщині возили «тітушок» у Київ на боротьбу з Майданом. А вже через кілька місяців Деркач активно підтримував на виборах Петра Порошенка. Зараз перебуває у групі «Воля народу», яку сформував із депутатів-бізнесменів покійний волинський олігарх Ігор Єремеєв.

7. Господар Сумщини

У ході місцевих виборів 2015 року уся країна спостерігала, як нащадок роду Терещенків Мішель вів нерівну боротьбу за пост мера Глухова проти ставленика Андрія Деркача. Проти Терещенка брутально застосовували адмінресурс, провокації, але попри все він зумів перемогти увесь ресурс «смотрящого» за Сумщиною.

У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко

У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко

«Деркач був прокучмівський, потім проющенківський, потім проянуковичівський. Зараз він говорить, що він пропорошенковский. У будь-якому випадку він вважає, що Сумщина – його королівство. І ми робили кампанію проти системи Деркача, який зараз контролює все-все на Сумщині. Губернатор (Микола Клочко – НБРУ) – це людина Деркача, прокурор – людина Деркача, міліціонери – люди Деркача, ректор університету (Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка» – НБРУ) – людина Деркача, головний лікар – людина Деркача. На Сумщині школа-інтернат не може поміняти жінку, яка прибирає кімнати, без дозволу Деркача», – заявляв Мішель Терещенко.

Деркач справді дуже агресивно реагує на спроби зазіхнути на його королівство. У 2012 році міліція затримала на 72 години кандидата від ВО «Свобода» Артема Семеніхіна, який балотувався в одному окрузі з Деркачем. Його примушували написати зізнання та явку з повинною у справі про шахрайство, пригрозивши, що заарештують його дружину, а дитину віддадуть у дитячий будинок. За словами Семеніхіна, присутній на допиті начальник районного відділу відверто заявив, що «це справа політична, з метою залякати і скомпрометувати українських націоналістів». Тоді ж невідомий молодик навідався до батьків «свободівця», заявивши, що їм разом з сином потрібно в ноги кланятися і просити пробачення в Андрія Деркача, якщо не хочуть «отримати рештки тіла свого сина». Невідомий наголосив, що Деркач має безмежний вплив як у органах влади, так і в кримінальному середовищі.

У 2015 році 33-річний Артем Семеніхін впевнено переміг на виборах мера Конотопа. Схоже, Сумщина добряче втомилася від свого «короля»…

8. Липовий кандидат наук

Андрій Деркач гордиться наявністю шести (!) дипломів – п’ять з яких після навчання у Академії КДБ, мабуть. А також статусом кандидата юридичних наук. Свого часу дисертацію Деркача уважно проаналізувало «Дзеркало тижня». Мотивацію Деркача видання визначило відразу і точно: «Андрію Деркачу, президентові НАЕК« Енергоатом», генеральному директору державного концерну «Укратомпром» не дають спокійно спати лаври «проффесора» Януковича, кандидата економічних наук «надзвичайного» міністра Н. Шуфрича та іже з ними. І вирішив він, що для нормального самовідчуття перебування в списках партії відомих учених-регіоналів, і до того ж перебуваючи (поки ще) при великих фінансових потоках, необхідно використати унікальну можливість поповнити їхні ряди».

«Смішним розділом автореферату для спеціалістів є наукова новизна отриманих нашим героєм результатів. Виявляється, дана робота «є першим самостійним комплексним дослідженням, яке присвячене теоретичним та практичним проблемам контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки». Але найсмішніше в дисертації Деркача, на думку «Дзеркала тижня», це наступне: «Серед особистого внеску автора в наукову новизну відзначаються уточнення понять «ядерна безпека», «радіаційна безпека» і обґрунтування необхідності приведення у відповідність з приписами міжнародно-правових актів понять «ядерна установка», «ядерний матеріал», «ядерна шкода». Інакше кажучи, Андрій Деркач банально собі привласнив лаври впровадження наукової термінології, яка використовувалася задовго до нього.

9. Друг Росії

Крім дисертації Андрій Деркач написав і кілька книг. Серед них – «Україна і Росія: Випробування дружбою». Дружба з Росією – улюблена тема політика. Свого часу він навіть заснував у парламенті депутатське об’єднання «У Європу разом з Росією», секретарем якого, до речі, став відомий українофоб Дмитро Табачник. Деркач навіть пропонував зробити цю фразу девізом української зовнішньої політики, стверджуючи, що євроінтеграція України без Росії неможлива. Цікаво, що однойменний розділ на особистому сайті Деркача зараз видалено.

10. Православний олігарх

Андрій Деркач разом із Вадимом Новинським та Петром Порошенком входить до числа так званих «православних олігархів» – групи великих бізнесменів, які спонсорують УПЦ Московського патріархату і суттєво впливають на внутрішнє життя цієї конфесії, а також дбають про її інтереси в Україні. Точніше, стежать, щоб вона не надто відходила від генеральної лінії, визначеної у Москві. «Цікава деталь: підозріло часто по праву руку від Порошенка у всіх церковних ініціативи чомусь постійно виникає відомий гарант інтересів Московського патріархату в Україні – Андрій Деркач», – зазначає відомий релігіє знавець Катерина Щоткіна.

Про вагу Деркача у середовищі Російської православної церкви свідчить такий промовистий факт: у 2004 році він був єдиним політиком, який брав участь у чаюванні Володимира Путіна у митрополита Володимира, коли президент РФ відвідував Києво-Печерську лавру.

У січні 2009 року Андрій Деркач був одним з небагатьох мирян – делегатів Помісного собору Російської православної церкви, яких допустили до участі у виборах патріарха РПЦ. Тоді, нагадаю, обрали патріарха Кіріла – ідеолога «руского міра».

Derkach-Andry5-500x354

Деркач активно лобіював обрання одіозного митрополита Онуфрія главою УПЦ МП, з яким його пов’язують давні дружні стосунки. Саме такий предстоятель потрібен і Москві, і Деркачу, який є противником будь-якої автокефалії УПЦ МП і виступає за тіснішу інтеграцію з Москвою.

***

Власне, після усього сказаного виникає лише одне запитання – що така людина досі робить в українському парламенті. Хоч і відповідь на нього теж очевидна.


Сергій Ружинський, Національне бюро розслідувань України

Сказки дядюшки Матиоса: жена-миллионер, воры-волонтеры и тепловизор Шокина. Расследование

Matios-Anatolyi2

 

Избежать люстрации, несмотря на работу в администрации Януковича. Жить на одну зарплату, когда жена зарабатывает в день столько же, сколь он за 5 месяцев. Анонсировать “громкие” разоблачения, забывая о них через неделю-другую и выдумывать новые законы физики.

Мы собрали самые сказочные заявления  Анатолия Матиоса и решил напомнить биографию главного военного прокурора страны.

Избежать люстрации

На карьерный рост Анатолия Матиоса, майданы, революции и смены власти практически не влияют.

Правоохранитель занимал руководящие посты и при Кучме, и при Ющенко. А время правления Януковича стало для Матиоса настоящим карьерным трамплином. В 2011 году он «вошел» в высшие слои власти, получив должность замруководителя главного контрольного управления администрации президента. Эту должность он занимал до 2014 года.

Время народных люстраций Матиосу удалось «пересидеть», как указано в автобиографии,  будучи в «распоряжении главы СБУ». А уже летом 2014 он занял должность зама генпрокурора и главного военного прокурора Украины.

Но, как заявил сам главный военный прокурор, под люстрацию подпадает 50% всех его подчиненных. Однако если это сделать, то обеспечение обороноспособности страны может снизиться, уверен правоохранитель.

Доходы прокурора

Главный военный прокурор Украины не скрывает своих доходов. В 2014 году, согласно декларации, Анатолий Матиос заработал 264 тысячи 478 гривен. Именно такая общая годовая зарплата у главы военной прокуратуры — чуть больше 22 тысяч в месяц.

Но главный «добытчик» в семье Матиос в 2014 году — жена Ирина Барах. В семейную копилку она принесла 34,7 миллионов гривен: 2,89 миллиона гривен в месяц или по 97,5 тысяч в день.

Не может Анатолий Матиос похвастаться и большими вложениями в недвижимость. У прокурора, согласно декларации, два участка площадью 0,09 и 0,06 гектара, квартира на 101,5 квадратных метра, да дачный домик на 182,6 квадратов.

В то время, как у Ирины Барах: 13,8 гектар земли, жилой дом, пара квартир и других помещений с общей площадью в 848 квадратных метров.

Стоит отметить, что на момент подачи декларации 19 марта 2015 года Ирина Барах была вписана, как жена. А вот на сайте Анатолия Матиоса указано, что он разведен.

«Мне не стыдно за свою жену. Я не исследовал ее состояние, и отношения с женщиной не базируются на средствах», — признался прокурор в эфире ток-шоу «Люди. Hard Talk», которое транслировал телеканал «112 Украина».

Стоит отметить, что трудоспособность Ирины Барах даже была отмечена грамотой министерства инфраструктуры Украины. В 2008 году ее экспедиторская компания «Астра-Л»  получило награду от чиновников, как одно из лучших предприятий Херсонского порта. Именно Херсону Матиос посвятил четыре года своей жизни, работая на высших прокурорских должностях с 2000 по 2004 год.

Кроме того, на Ирину Барах зарегистрированы аграрные предприятия «Полиекспо», «Сан и Сан Мариуполь», «Таврийськая Перспектива» — все по одному херсонскому адресу Краснофлотская улица, дом 30. В ее владениях и «Тягинское хлебоприемное предприятие» и авторемонтная фирма «Ампир».

Не пускать волонтеров

Ведя, по сравнению с бывшей женой, аскетический образ жизни, Анатолий Матиос признался, что устоять перед соблазном выгоды достаточно сложно. Такую фразу прокурор произнес, когда выступил против допуска волонтеров к распределению финансовых потоков в Министерстве обороны.

«Что движет человеком: страх, голод, выгода и, извините, секс… Вот устоять перед этим соблазном достаточно сложно. Не хочу никого обвинять, но скажу так, что не может непрофессиональный человек только на основании патриотизма опекаться значительными финансовыми суммами», — цитировали Матиоса «Украинские новости» в апреле этого года.

При этом тогда главный военный прокурор предупредил, что стоит ждать скандала по поводу расхищения средств в военном ведомстве.

«Думаю, через очень недолгое время мы будем иметь грандиозный скандал в связи с этой ситуацией», — анонсировал явно громкое дело правоохранитель.

Правда, ни через «очень недолгое время», ни даже позже, ни о каком расхищении волонтерами государственных средств в Минобороны информации не поступило.

«Громкие» дела

Кроме «анонса» дел против волонтеров Матиос также громко анонсировал и дело против батальона «Торнадо».

Так, во время задержания бойцов батальона «Торнадо», у них были изъяты телефоны с доказательствами их вины. Об этом главный военный прокурор заявил в эфире «Подробностей недели».

Правда данные из телефонов бойцов «Торнадо» никто не увидел, да и о самом деле в прокуратуре стараются не вспоминать.

«Громко» прозвучало и заявление Анатолия Матиоса о 16 тысяч дезертиров. При этом милиция смогла найти лишь 344 человек.

Но «вершиной» заявлений стал «тепловизор Шокина», ставший отдельным мемом в интернете. Так, на брифинге посвященному стрельбе по окнам кабинета Генпрокурара его заместитель заявил, что снайпер использовал тепловизор и видел всю обстановку в кабинете Виктора Шокина через стекло, задернутые шторы и опущенные ролеты.

Но в реальности тепловизор не может «смотреть» сквозь стекло. Это связано с тем, что тепловизор сканирует температуру объектов, а стекло не пропускает инфракрасные волны. Все что мог видеть такой снайпер — одноцветный прямоугольник окна.

Также Матиос весьма прозрачно намекнул на заказчиков стрельбы по окнам. Уточнив, что расположенное напротив окон прокуратуры здание «Укрподшипник» принадлежит братьям Клюевым. Правда такая «близость» к правоохранителям не помешала им скрыться от правосудия.

А если следовать логике военного прокурора, то наиболее вероятной кандидатурой на роль горе-снайпера, является местный вахтер. Иначе сложно объяснить «профессионализм» стрелка, который только с третьей выпущенной пули понял, что стекла мало того, что непроглядны через тепловизор, но еще и бронированные.

Напомним, что в Киеве вечером 2 ноября 2015 года неизвестные злоумышленники обстреляли из снайперской винтовки окна кабинета генерального прокурора Украины Виктора Шокина.

Сергей Федорчук, Национальное бюро расследований Украины

Фирташ купил недвижимость в Лондоне стоимостью в 1,5 годовых бюджета Ужгорода. Расследование. 7 фото. Видео

Firtash-metro-London1

 

Это — бывшая станция метро в Лондоне, называется Brompton Road. Ее выкупил одиозный украинский олигарх Дмитрий Фирташ.

 

Firtash-metro-London2

 

Станцией пользовались до 1934 года, потом она служила бункером во время Второй мировой. В наше время из здания даже хотели сделать музей.

 

Firtash-metro-London3

 

Но в 2013 году Минобороны Великобритании таки выставило станцию метро на продажу на открытом рынке. Изначально думали выручить за нее 22 миллиона фунтов. Но объект очень пригляделся украинскому олигарху Дмитрию Фирташу.

Firtash-metro-London4

 

Дело в том, что соседнее здание — это его лондонский дом, (о котором в Украине раньше не было известно).

Поэтому Фирташ предложил самую высокую цену — и выкупил старую станцию метро за 53 миллиона фунтов стерлингов. Это, так на вскидку, полтора годовых бюджета города Ужгород.

Firtash-metro-London5

Сделка произошла 27 февраля 2014 года… Сразу после Майдана… Деньги одного из главных спонсоров режима беглого Януковича — прямо в бюджет Великобритании! Через полтора месяца его задержали в Австрии.

Это все ставит британские власти в не очень удобное положение.

Firtash-metro-London6

 

Уже сейчас активно ведется кампания, объявленная премьером Кэмероном — по ужесточению законодательства против отмывания денег. И эта продажа исторической станции метро одиозному украинскому олигарху с темным прошлым — может быть хорошей иллюстрацией зачем и почему это нужно.

Наш британский фильм здесь:

Natalie Sedletska, Радио Свобода, Национальное бюро расследований Украины

Это Левочкин организовал «кровавое побоище» на Майдане 30 ноября 2013 года, — Захарченко

Euromaidan-teror2-500x500

 

Бывший глава МВД Украины Виталий Захарченко обвинил бывшего главу администрации президента Сергея Левочкина в разгоне Майдана 30 ноября 2013 года, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

По его словам, Левочкин стал «третьей силой», которая превратила мирную демонстрацию студентов в кровавые столкновения.

«Среди ближайшего окружения президента [Виктора Януковича] были предатели, которые действовали против интересов государственной власти. Это была так называемая третья сила», — заявил Захарченко в интервью российскому РИА Новости.

«В ночь с 29 на 30 ноября, когда студенты начали расходиться, их оставалось на Майдане около 500 человек, эта „третья сила“ спровоцировала кровавый конфликт. Так, бывший руководитель администрации президента Украины Сергей Левочкин организовал установку на майдане Незалежности новогодней елки… И это за месяц до Нового года, когда никакой необходимости в этом не было! Тем не менее, он через главу городской администрации Попова отдал распоряжение установить елку. Попов обратился к начальнику городской милиции Валерию Коряку с просьбой разогнать студентов, чтобы освободить место для елки. Я запретил Коряку делать это. Левочкин звонил мне, я отказывал и ему. Понятно было, что разгон студентов приведет к эскалации напряжения», — рассказал он.

«И вот поздно ночью, когда я впервые за 10 дней поехал домой отоспаться и привести себя в порядок, не согласовывая со мной своих действий, начальник городского отдела внутренних дел Коряк под нажимом со стороны Попова и прежде всего Левочкина предпринял попытку силового разгона студентов. Хотя, честно говоря, в основном там были уже не студенты, а радикалы, националисты, съехавшиеся в Киев для участия не в мирных демонстрациях, а в том, чему их обучили в лагерях — в государственном перевороте. Коряк попытался их разогнать, и тогда мирный митинг превратился в кровавое побоище. Продолжением его стал лагерь на Майдане, где уже в основном находились обученные радикалы», — сообщил Захарченко.

30 ноября 2013 года около 4 часов утра сотрудники подразделения милиции «Беркут» без решения суда и под надуманным поводом установки праздничной елки разогнали мирных граждан, которые находились на Майдане Независимости. Были избиты 84 человека, в том числе 16 студентов. Подозреваемыми по этому делу проходят бывший президент Виктор Янукович, бывший глава СНБО Андрей Клюев, его зам Владимир Сивкович, Виталий Захарченко, бывший глава КГГА Александр Попов, бывший начальник ГУМВД в Киеве Валерий Коряк, начальник подразделения столичной милиции общественной безопасности Петр Федчук, его зам Олег Мариненко, комполка «Беркут» Сергей Кусюк и его шесть подчиненных.

Журналисты Радио Свобода рассказали о коррупционных схемах Валентина Наливайченко. Видео

Nalivaichenko-Valentin1-300x220

У близких родственников бывшего главы Службы безопасности Украины Валентина Наливайченко обнаружили земельные участки, квартиры и доли в бизнесе, в то время как сам он задекларировал минимальные доходы.

Об этом рассказали журналисты Радио Свобода в программе «Схемы: коррупция в деталях», сообщает  Национальное бюро расследований Украины.

Так, в 2015 году дочь экс-главы силового ведомства получила в подарок 4 земельных участка, еще один получила его жена. Все участки якобы являются подарками, причем общая площадь их –  более двух гектаров. Родственникам жены Наливайченко эта земля досталась даром от государства еще во времена президентства Ющенко, когда Наливайченко впервые руководил СБУ.

Примерно в то же время, в 2008 году, 18-летняя дочь вместе с товарищем Наливайченко Сергеем Носенко основала компанию «Смайл Холдинг Украина». Эта фирма неоднократно выигрывала дорогие государственные тендеры. Наливайченко вначале отрицал причастность своей дочери к основанию фирмы, но потом в соцсетях таки проговорился, что девушка является соучредителем.

В 2010 году, когда к власти пришел Виктор Янукович, Наливайченко начал работать в компании дочери. В 2011 году компанию «Смайл Холдинг» перерегистрировали на британскую «Смайлхолд Лимитед», учредителем которой сначала выступила компания с Сейшельских островов, а затем оффшор с острова Белиз. Подозрение вызывает тот факт, что несмотря на власть Януковича, дочерние компании этой фирмы выигрывали в Украине миллионные тендеры именно во времена сотрудничества с Наливайченко.

Кроме того, среди друзей семьи Наливайченко является некий Виктор Полищук, который является родственником российского премьер-министра Дмитрия Медведева по линии своей жены. Есть целый ряд фактов, которые указывают на то, что он был далеко не чужим человеком для «Семьи» Виктора Януковича. Более того, Полищук был надзирателем, или «смотрящим» по Киевской области.

Позднее он активно пытался вернуть активы «Семьи» и предотвратить их конфискации. Например, бизнесмен хотел купить банк Януковича ВБР, однако финучреждение арестовали и купить его нельзя.

Після Майдану комуніст Ігор Калетнік по-новому вивів до Росії десятки мільйонів

Kaletnik-Igor3

 

Колишній керівник митниці та екс-віце-спікер парламенту Ігор Калетнік після втечі команди Віктора Януковича вивів з України 7 млн доларів (в еквіваленті — понад 66 млн гривень).

Про це стало відомо з ухвали Печерського суду Києва від 30 вересня 2015 року, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Згідно з цим рішенням, співробітникам Національного банку України було доручено провести позапланову виїзну перевірку в «Райффайзен Банк Аваль».

Клопотання про проведення цієї ревізії в суд подала Генеральна прокуратура. Представники Головного слідчого управління ГПУ пояснювали, що ці дані допоможуть у розслідуванні про незаконне збагачення колишнього першого заступника глави Верховної Ради Ігоря Калєтніка.

За даними слідства, Калєтнік «в період 2011—2014 років, займаючи посади в державних органах влади, задекларував і отримав загальну суму сукупного доходу, який явно перевищує дохід держслужбовця, а походження значних сум коштів не підтверджується декларантом, що дає підстави говорити про їх незаконне походження».

Як випливає з судових документів, в ході розслідування було встановлено, що Калєтнік і його близькі родичі здійснювали великі фінансові операції через рахунки в банках «Райффайзен Банк Аваль».

Зокрема, з’ясувалося, що після втечі команди Януковича з України, Калєтнік і його близькі перевели до Росії великі суми.

Так 17 березня 2014 року з рахунку Калєтніка в «Райффайзен Банку Аваль» на рахунок його родича (ім’я не вказано) в ZAO RAIFFEISENBANK (Москва) був здійснений переказ на суму 6,923 млн доларів (у гривневому еквіваленті — 66,47 млн гривень). Призначення платежу — допомога родичам.

Гроші перекладала довірена особа Калєтніка (ім’я не вказано) на підставі довіреності, виданої на її ім’я 14 лютого 2014 року.

Слідство встановило, що ця ж довірена особа 14 березня 2014 року перевела зі свого рахунку, відкритого в «Райффайзен Банк Аваль», на рахунок вже згаданого вище “родича Калєтніка ” 957,556 євро (у гривневому еквіваленті — 12,65 млн гривень).

Для з’ясування обставин кримінального злочину, кола осіб, причетних до його скоєння прокуратура попросила провести позапланову виїзну перевірку «Райффайзен Банк Аваль».

Суд визнав за необхідне задовольнити клопотання.

Тепер ревізори повинні з’ясувати, чи було порушено законодавство при здійсненні за дорученням зазначених клієнтів операцій з переказу валютних цінностей за межі України з зазначених рахунків, а також дотримання достовірності та встановленого порядку формування та подання в Нацбанк і його територіальних управлінь звітності про зазначені валютні операції, пише видання.

Проведення перевірки доручено співробітникам Національного банку України.

Раніше повідомлялося, що Генпрокуратура отримала доступ до рахунків Калєтніка. Було встановлено, що сім’я Калєтніка, в 2011—2014 роках отримувала значні суми, походження яких не встановлено.

У листопаді 2014 року Генеральна прокуратура відкрила проти Калєтніка справу за підозрою в отриманні 8 млн доларів хабара.



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: