Сообщения с тегами ‘Леонид Климов’

Коломойский, Бахматюк, Жеваго — СМИ назвали подозреваемых в организации поджога дома Гонтаревой

Опубликовано: Вересень 19th, 2019

За время руководства регулятором экс-глава НБУ Валерия Гонтарева нажила немало недоброжелателей, которые могли быть причастны к поджогу ее дома под Киевом.

Об этом сообщает Национальное бюро расследований Украины.

При Гонтаревой НБУ отправил на ликвидацию десятки банков, которые принадлежали влиятельным украинским бизнесменам. Представляем семь самых громких историй с участием экс-главы НБУ.

Игорь Коломойский, экс-собственник ПриватБанка

В самом конце 2016 года на украинском финансовом рынке произошло самое громкое событие со времен банкротства банка «Украина». 19 декабря на совместной пресс-конференции глава НБУ Валерия Гонтарева и Министр финансов Александр Данилюк объявили о национализации ПриватБанка — крупнейшего финучреждения страны. Причиной стал провал плана докапитализации банка теперь уже бывшими акционерами Игорем Коломойским и Геннадием Боголюбовым.

Олег Бахматюк, экс-владелец банков «Финансовая инициатива» и «VAB Банк»

Еще один бизнесмен, который был недоволен работой НБУ времен Гонтаревой, — Олег Бахматюк, собственник агрохолдинга «UkrLandFarming». Конфликт Бахматюка с Гонтаревой длится уже несколько лет. Когда Гонтарева была главой НБУ, регулятор признал неплатежеспособными сразу два его банка.

Константин Жеваго, экс-владелец банка «Финансы и кредит»

Константин Жеваго — еще один бизнесмен, считающий себя жертвой экс-главы НБУ. Его банк «Финансы и кредит» мог выстоять, уверен бизнесмен. НБУ признал его неплатежеспособным в сентябре 2015 года.

Виктор Полищук, экс-совладелец банка «Михайловский»

Банк «Михайловский» — еще одно финучреждение, которое было признано неплатежеспособным во времена Гонтаревой. Его собственник — Виктор Полищук. Нацбанк объявил банк неплатежеспособным 23 мая 2016 года, а 12 июля 2017 года ФГВФЛ принял решение об отзыве банковской лицензии и его ликвидации.

Леонид Климов, экс-собственник «Имэксбанка»

На момент банкротства «Имэксбанк» по размеру активов занимал 21-е место среди 166 украинских банков. НБУ признал банк неплатежеспособным 27 января 2015 года, после того, как уличил его на операциях, которые привели к уменьшению капитала и существенному ухудшению ликвидности.

Давид Жвания и Николай Мартыненко, экс-совладельцы «Диамантбанка»

Финучреждение Давида Жвании и Николая Мартыненко также перестало работать при Гонтаревой. «Диамантбанк» признали неплатежеспособным в апреле 2017 года. Руководство банка не смогло выполнить заявленные обещания по докапитализации банка на 750 млн грн.

Николай Лагун, экс-собственник «Дельта Банка»

Николай Лагун — еще один экс-банкир, который потерял банк при Гонтаревой. Ему принадлежало 70% акций «Дельта Банка», еще 30% управляла корпорация «Cargill».

В 2014 году НБУ признал «Дельта Банк» проблемным, а в начале марта 2015-го ввел временную администрацию. 5 октября 2015 года регулятор объявил о ликвидации банка.

Напомним, в августе экс-главу Национального банка Украины Валерию Гонтареву на пешеходном переходе в Лондоне сбило авто.

Ночью 5 сентября в центре Киева дотла сгорел автомобиль Audi A7. Машина была зарегистрирована на ее невестку, которую тоже зовут Валерия Гонтарева. Сама экс-глава НБУ расценила это как атаку на ее семью.

Также Гонтарева заявила, что ее дом под Киевом сожгли в ночь на 17 сентября 2019 года.

Рубрики Бахматюк Олег, Гонтарева Валерія, Жеваго Констянтин, Коломойський Ігор Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Коломойский, Бахматюк, Жеваго — СМИ назвали подозреваемых в организации поджога дома Гонтаревой

Фонд гарантування намагається стягнути 19 мільярдів з нардепа Леоніда Клімова, який разграбував Імексбанк

Опубликовано: Грудень 17th, 2018

Klimov-Leonid2

 

Фонд гарантування вкладів фізосіб звернувся до суду з позовом до колишніх акціонерів і топ-менеджерів «Імексбанку» з позовом про стягнення 18,98 мільярда гривень заподіяної шкоди.

Про це йдеться в ухвалі Господарського суду Одеської області, повідомляє Bankisk.info.

Згідно з висновком Фонду, відповідні збитки були понесені «Імексбанком» в результаті дій пов’язаних з ним осіб «при вирішенні питання щодо реалізації кредитної політики за 76 кредитними договорами».

Серед відповідачів, в тому числі, колишній власник «Імексбанку» Леонід Клімов, який наразі є народним депутатом, членом комітету Верховної Ради з питань фінансової політики та банківської діяльності.

Відповідно до реєстру судових рішень, Госпсуд Одеської області 10 грудня повернув Фонду гарантування позовну заяву, оскільки, за висновком суду, в ньому «порушені правила об’єднання позовних вимог».

26 січня 2015 року «Імексбанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних.

Станом на початок 2017 року вкладниками банку отримано 4,16 млрд гривень у рамках виплати гарантованої суми відшкодування.

Повідомлялося, що за місяць до визнання «Імексбанку» неплатоспроможним з нього вивели кредити фізосіб, ліквідне забезпечення та щонайменше 11 млн доларів.

За місяць до визнання «Імексбанку» неплатоспроможним з нього вивели кредити фізосіб, ліквідне забезпечення та щонайменше 11 млн доларів.

Про це йдеться у повідомленні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

«Оціночна вартість активів „Імексбанку“ становить менше 15% від суми, зафіксованої у бухгалтерській звітності банку. У той час, як „на папері“ вартість активів, включених до ліквідаційної маси, становить 14 952,1 млн гривень, чотири незалежні суб’єкти оціночної діяльності оцінили їх у 2 081,8 млн гривень», — повідомляє Фонд.

«Аналіз операцій, проведених банком незадовго до введення тимчасової адміністрації, свідчить: були застосовані схеми, маніпуляції та виведення ліквідних активів», — йдеться у повідомленні.

Як наголошується, майже 90% у балансовій вартості ліквідмаси банку – кредити, надані юридичним особам. При тому, що у бухгалтерській звітності ця група активів була оцінена у 13 329,2  млн гривень, незалежні СОД визначили її вартість на рівні 1 535,9 млн гривень.

«Причин такої значної різниці у цифрах – кілька. Так, 90% корпоративного кредитного портфелю – інсайдерські кредити. Наближеним та пов’язаним із власниками банку компаніям було видано кредити на суму 13 100,0 млн гривень. З моменту запровадження тимчасової адміністрації усі „VIP-клієнти“ перестали виконувати свої зобов’язання перед банком», — повідомляє прес-служба.

Рубрики Клімов Леонід Теги: , , Коментарі Вимкнено до Фонд гарантування намагається стягнути 19 мільярдів з нардепа Леоніда Клімова, який разграбував Імексбанк

Почему не проданы залоги банковских мошенников Фирташа, Лагуна, Бахматюка? Версия НБУ. Интервью

Опубликовано: Серпень 28th, 2018

Bahmatuk-Zhevago1-500x375

Нацбанк подготовил к продаже большую часть залоговых активов банков-банкротов, которые регулятор получил в качестве обеспечения кредитов рефинансирования, в том числе, во времена банковского кризиса 2014—2016 годов.

В залог Нацбанк принимал кредитные портфели. Среди обеспечения по ним — коммерческая недвижимость, имущественные комплексы заводов, оборудование. Общая задолженность по кредитам из «пула НБУ» — 130 млрд грн.

До сих пор НБУ и Фонд гарантирования, который непосредственно занимается продажей активов Нацбанка, не особо преуспевали в этом: с момента массовой продажи активов банкротов в системе Prozorro в 2017 году продано меньше 3% кредитов Нацбанка.

В Фонде неоднократно заявляли о том, что регулятор тормозит продажу своих активов. В Нацбанке это направление курирует директор Департамента управления рисками Игорь Будник.

В интервью Будник журналистам рассказал о ситуации с залогами Нацбанка, ролях НБУ и Фонда в процессе их продажи, а также о новом проекте реализации активов регулятора через американские площадки.

— Сколько имущественных прав по кредитам банков-банкротов находится в залоге у НБУ?

По состоянию на конец мая общая сумма задолженности по имущественным правам по кредитам, заложенным НБУ, составляла 130 млрд грн.

— Сколько согласовано на продажу?

— 93 млрд грн — на конец мая. Еще по 24 млрд грн Кредитный комитет Нацбанка рекомендовал Фонду гарантирования принять решения о выставлении этих кредитов на продажу. На тот момент решений Фонда еще не было.

— То есть эти все активы — 93 плюс 24 млрд грн уже могут быть проданы?

— Не все. Из согласованных 93 млрд грн торги еще не были назначены по активам где-то на 33 млрд грн.

— Сколько Нацбанк уже продал таких залогов?

— Нацбанк не занимается продажей активов неплатежеспособных банков, это делает Фонд. С начала 2017 года продано имущественных прав по кредитам, заложенным НБУ, на 3,6 млрд.

ПОЛЕЗНЫЕ ДАННЫЕ. В Пул залогов Нацбанка входит обеспечение по кредитам рефинанса, выданного, начиная с 2008 года. Только за три кризисных года с 2014 по 2016 гг НБУ выдавал кредиты рефинансирования 77 банкам на сумму 136,9 млрд грн. Большая часть была выдана в 2014-м — 115,6 млрд грн.

41 банк из числа заемщиков Нацбанка спасти не удалось — все они обанкротились и ушли в Фонд гарантирования вкладов. По данным НБУ, крупнейшие должники регулятора по кредитам рефинансирования — банки Надра (9,8 млрд грн, бенефициар — Дмитрий Фирташ), Дельта (8 млрд грн, Николай Лагун), Финансовая инициатива (7,2 млрд, Олег Бахматюк), Финансы и Кредит (6,3 млрд, Константин Жеваго), Имэксбанк (3,4 млрд, Леонид Климов), VAB (3 млрд, Бахматюк).

Рефинансирование они получали для поддержки ликвидности во время острейших периодов банковского кризиса. Основной вид обеспечения — кредитные портфели с ликвидными залогами. Примеры крупнейших залогов: недостроенный ТРЦ Республика (кредит банка Надра), Белоцерковская ТЭЦ (Финансы и Кредит), Птицефабрика «Киевская» (Финансовая инициатива).

— Активы, которые вы согласовали на данный момент, должны продаваться исключительно Фондом на Prozorro.Sale или у НБУ есть право использовать другие варианты?

— Как и Фонд, мы работаем двумя способами: через Prozorro или через аккредитованных советников. Других вариантов не предусмотрено.

— 24 млрд, переданные Нацбанком в Фонд гарантирования на согласование — что с ними будет дальше, Фонд сразу сможет выставить их на продажу?

— Дирекция Фонда согласует эти активы у себя. Потом окончательное решение о продаже должно принять правление НБУ. То есть это кредиты, по которым Нацбанк рекомендовал Фонду принять решение о продаже. Активы на 93 млрд грн, о которых я говорил, уже можно продавать.

— В чем тогда проблема, почему эти залоги до сих пор не продаются?

— Это вопрос к Фонду. Но, как видите, заявления, что НБУ медлит и что-то задерживает, не соответствуют действительности. Скорее, ситуация обратная.

— Что с оставшимися залогами на 13 млрд грн? Вы их не согласовали и не передали на утверждение Фонду — почему?

— По этим активам еще нет решения дирекции Фонда. Повторюсь: сначала ФГВФЛ утверждает решение о продаже активов, потому НБУ его согласовывает. Не наоборот.

— Цену и формат продажи определяет тоже Фонд?

— Да, но мы должны согласиться с этим.

— Когда, по вашим оценкам, весь пул залогов НБУ выйдет на рынок?

— Большая часть этого массива уже на рынке. Касаемо всего остального, мы надеемся, что каждый актив хотя бы раз будет выставлен на торги до конца этого года.

— Есть какие-то ожидания/планы по объемам продаж?

— Мы не продаем кредиты, это делает Фонд, поэтому планы могут быть только у них. НБУ только согласовывает активы на продажу, повлиять на то, в какие сроки они будут выставлены на торги и проданы, мы не можем.

ПОЛЕЗНЫЕ ДАННЫЕ. Осенью 2017 года на американских торговых площадках First Financial Network и DebtX состоялись первые торги пулами залоговых кредитов НБУ на сумму 810 и 600 млн грн соответственно. Оба аукциона не состоялись из-за отсутствия покупателей. В Фонде гарантирования объясняли такой результат слишком высокой стартовой ценой торгов. Участники рынка отмечали, что потенциальные предложения инвесторов были в несколько раз ниже минимальной цены каждого из лотов. 

— О каких процедурах идет речь?

— На тот момент действовали процедуры, которые предусматривали снижение цен на 10% на каждом последующем аукционе. Следующий аукцион должен был состояться через 3 недели после предыдущего. То есть, приведение стартовой цены к рыночной заняло бы очень много времени.

— Какие еще могли быть варианты, на какой позиции настаивал НБУ?

— Вариантов много: голландский аукцион, аукцион с закрытыми ставками, с минимальной ценой, без минимальной цены. Обычно проблемные кредиты продаются не на аукционах на повышение с минимальной ценой, а на торгах с закрытыми ставками. Побеждает покупатель, который сделал самую высокую ставку — это позволяет быстро и без проблем найти рыночную цену.

— То есть ваш глобальный вывод с осенних торгов в этом — нужно продавать на аукционе с закрытыми ставками?

— Закрытые ставки — это не просто процедура, по которой давно торгуют во всем цивилизованном мире. Так свои проблемные портфели успешно продавали и работающие украинские банки, в первую очередь, дочки международных банков. Фонд гарантирования несколько лет находится в поиске оптимального метода аукциона вместо того, чтобы воспользоваться стандартной отраслевой практикой. В то же время, я считаю, что так называемый голландский аукцион будет более эффективен, чем использовавшиеся ранее методы.

— Какие у вас есть основания полагать, что с таким подходом торги по вашим активам пройдут более эффективно, чем в прошлый раз?

— Я стараюсь не делать прогнозы. Все будет зависеть от интереса инвесторов.

— Но вы же не просто так хотите повторить проект с американцами.

— Те процедуры, которые сейчас использует Фонд гарантирования, так называемый голландский аукцион, основаны на идеях нобелевского лауреата по экономике Роджера Маерсона, который специально был приглашен в Украину для помощи с продажей проблемных активов. То, что у Фонда называется «голландский аукцион», собственно, и использует механизм закрытых ставок, просто он содержит предварительный голландский этап. Закрытые ставки — это более эффективно, чем английский аукцион, поэтому, конечно, мы рассчитываем, что, как минимум, рыночную цену продаваемых активов удастся найти быстрее.

— Работой американских советников вы довольны?

— Абсолютно. Все прошло на самом высоком уровне, они сделали очень качественный продукт: провели due diligence активов, подготовили хорошие маркетинговые материалы, создали виртуальную базу данных, организовали встречи с целым рядом инвесторов за пределами Украины.

— Как Нацбанк финансово участвует в этих проектах?

По закону, Фонд имеет право на компенсацию затрат со стороны обеспеченных кредиторов, связанных с продажей заложенных им активов. Это касается абсолютно всех активов НБУ, вне зависимости от того, где и как они продаются — будь то Prozorro или советники.

— О каком порядке сумм идет речь?

Согласно нормативным документам Фонда, находящимся в публичном доступе, обеспеченные кредиторы компенсируют Фонду определённый процент от продаж.

— Из ваших слов создается впечатление, что НБУ в ситуации с продажей ваших залогов мало на что влияет и остается заложником ситуации.

— Согласно закону «О системе гарантирования вкладов», продажей активов ликвидируемых банков занимается Фонд гарантирования. Единственное, что может сделать Нацбанк, как обеспеченный кредитор — согласно закону «О залоге» согласовывать порядок и начальную цену продаж. Не более того.

— Но были же случаи, когда НБУ отказывал в продаже конкретных активов несмотря на обращения Фонда и потенциальных покупателей. Есть пример залога Дельта Банка — Крымской девелоперской компании, по которой ФГВФЛ дважды инициировал продажу, вам также писала компания-покупатель. Вы при этом рекомендовали ей обратиться в Фонд, хотя у НБУ на руках была просьба последнего о согласовании продажи и все зависело только от регулятора. Объясните логику действий Нацбанка на этом примере.

— Такие письма мы пишем абсолютно всем покупателям, которые к нам обращаются. Причина простая — информация о выставлении на торги конкретного актива раскрывается Фондом и Prozorro только после того, как его продажа будет полностью согласована. Эту информацию одновременно видит весь рынок. Мы не можем избирательно раскрывать инсайдерскую информацию о том, как проходит согласование, отдельным потенциальным покупателям. Если Фонд это делает, то на свой страх и риск.

— На свой страх и риск? Что тогда будет?

— Возможны риски нарушения законодательства с их стороны.

— Как распределяются ваши с Фондом роли в судебных разбирательствах, где речь идет о попытках выведения активов из-под ваших залогов?

— Все судебные разбирательства с заемщиками ведет Фонд, точнее ликвидируемые банки, которые являются кредиторами.

— В качестве кого тогда выступает НБУ, в ситуациях, когда есть явный риск потери ценного залога/сокращения его стоимости? Как Нацбанк участвует в таких спорах, что предпринимаете?

— В таких ситуациях Нацбанк может выступать как третье лицо, не заявляющее самостоятельных требований.

— Как много таких процессов, какие из них самые резонансные?

— Около 500, о сути каждого из них я не могу сейчас говорить в деталях.

— В Фонде недавно говорили, что отдельные собственники банков-банкротов проявляют конструктивную позицию и не отказываются платить по своим обязательствам, пытаясь договориться. С вами контактировали представители таких «топ-должников», возможно кто-то инициировал переговоры?

— Я не понимаю, в чем заключается конструктивная позиция людей, которые после захода в банк временной администрации перестают обслуживать собственные кредиты. Если кредит обслуживается — это конструктив. Но на данный момент по инсайдерским кредитам должники не платят ничего.

БанкИск

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Почему не проданы залоги банковских мошенников Фирташа, Лагуна, Бахматюка? Версия НБУ. Интервью

Григоришин ставить на лічильники

Опубликовано: Лютий 20th, 2016

grigorishin

 

Триває переділ енергетичного ринку України в стилі «лихих 90-х». Поліція, СБУ, податкова – всі корумповані відомства та олігархічні ЗМІ, наче змовившись, атакували завод «НІК-Електроніка» у Вишгороді.

На цьому заводі випускаються популярні електричні лічильники, які ведуть облік спожитої енергії у багатьох українських квартирах та будинках. Схоже, що успішне підприємство вирішив прибрати до рук олігарх Костянтин Григоришин, вхожий до ближнього кола президента Порошенка.

З літа 2015 року на завод почали вчащати податківці. За результатами цих візитів виписувалися безпідставні податкові повідомлення-рішення під звичним предлогом, нібито, безтоварних операцій.

Як завжди буває в таких випадках, до власників підприємства підійшов «рєшала», один з керівників місцевої фіскальної служби, і запропонував купляти комплектуючі по завищених цінах у «своїх» постачальників – тоді, мовляв, ніяких проблем з податковою не буде.

Попри те, що безглуздих штрафів виписали аж на 40 млн гривень, завод «НІК-Електроніка» на тиск не піддався і не дозволив себе втягнути у корупційну схему. Натомість звернувся до суду після безуспішного адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень заступника начальника Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Світлани Літош, у скасуванні яких відмовив заступник начальника обласної фіскальної служби Сергій Трифонов, а потім і голова ДФС Роман Насіров. Згодом Київський окружний адміністративний суд скасував фантастичні штрафи податківців.

Але фіскальне свавілля виявилося лише артпідготовкою. Основними силами рейдерської атаки були силовики та піарники.

30 вересня 2015 року слідчий суддя Голосіївського райсуду м. Києва Тетяна Шевченко дає дозвіл слідчому столичного главку поліції Крютченкову з санкції прокурора Пальчукова на проведення обшуку заводу «НІК-Електроніка». Зміст ухвали про обшук скандальний: виявляється, слідчий вважає відомого виробника лічильників, продукцію якого можна знайти в кожному магазині електротоварів і на кожному ринку – конвертаційним центром, тобто «підприємством з ознаками фіктивності», де обготівковувалися кошти ПАТ «Київенерго»!

В той же день слідчий Балабей з сімома співробітниками СБУ провів обшук на підприємстві та вилучив бухгалтерську документацію, як ту, яку дозволив вилучити суд, так і купу іншої: що хотіли, те й забирали. Він навіть не дозволив співробітникам підприємства зробити копії документів, які вилучалися, що може призвести до дезорганізації бухгалтерського обліку, а також підприємству буде складніше оскаржувати в суді подальші надумані штрафи, невтомно штамповані податківцями, запал яких анітрохи не погасив програш в суді. До речі, і поліція з СБУ бачили підприємство у Вишгороді, переконалися на власні очі, що там є реальне виробництво, тому те, що кримінальне провадження досі не закрите, можна пояснити тільки корупційним інтересом та участю в рейдерстві.

Не забули рейдери і про піарівське забезпечення атаки. На сайті «Наші гроші» з’являється, а звідти розлазиться по інтернету маніпулятивна новина під заголовком «Київенерго» купило лічильників на 5 мільйонів у фігуранта кримінальної справи». У ній стверджується з посиланням на представника харківського заводу «Комунар», що ТОВ «НІК-Електроніка» нібито виставило на тендер в «Київенерго» фіктивного учасника, з яким узгодило свою цінову пропозицію, причому цей фіктивний учасник ще й фігурує у досудовому розслідуванні від жовтня 2014 року з приводу підробки документів посадовими особами ПАТ «Сумиобленерго».

Щоправда, така піарівська атака є сміхотворною, тому що і сам завод «Комунар» фігурує в кримінальному провадженні – у липні 2015 року СБУ в Харківській області отримало санкцію на обшук цього заводу, мотивуючи тим, що державному підприємству було завдано збитки на суму 7,7 млн грн через укладення ДНВП «Об’єднання Комунар» договорів страхування за завищеними цінами із ЗАТ «Страхова компанія «Примор’є» та ПрАТ «Страхова компанія Енестра». Обидві страхові компанії пов’язані із одеським олігархом-регіоналом Леонідом Клімовим, членом депутатської групи «Відродження», орієнтованої на олігарха Коломойського, якого пов’язують з Григоришиним давні відносини. Як може завод «Комунар», входячи в сферу впливу Григоришина, довгий час працювати на ракетно-космічну програму держави-агресора, користуватися сумнівними схемами виводу державних коштів у приватні олігархічні кишені і при цьому виходити на публіку з причепленим до голови німбом «борців з корупцією»?! Схоже, нема меж нахабному цинізму рейдерів, який не влізає у жодні рамки здорового глузду.

Показником наполеонівських планів росіянина Костянтина Григоришина щодо захоплення ринку електричних лічильників є і запуск виробництва таких лічильників компанією ТОВ «Енергоконтроль» на базі підконтрольного ПАТ «Вінницяобленерго».

Ми намагалися отримати коментарі від згаданих осіб та установ, в тому числі, направляли прохання надати коментар за всіма відомими контактами пана Григоришина і його структур в Україні та за її межами. Відповіді не дочекалися.

Коментар надав лише Андрій Ліпінський, в.о. начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області: «Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області протягом 2015 року по ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» проведена одна документальна планова виїзна перевірка та п’ять документальних позапланових виїзних перевірок, за результатами яких встановлено порушення за рахунок взаємовідносин з ризиковими суб’єктами (податковими ямами) та за рахунок документального оформлення придбання фактично не отриманих товарів для мінімізації власних податкових зобов’язань з реального продажу товарів. З метою проведення перевірок підприємству було вручено накази та направлення про проведення перевірки, що свідчить про згоду платника на проведення перевірки. Крім того, за результатами проведених перевірок ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» прийнято податкові повідомлення-рішення, які на сьогоднішній день вручено платнику та знаходяться в судовому та адміністративному оскарженні. Необхідно наголосити, що станом на дату надання інформації (17 лютого — прим.авт.) жодне рішення Київського окружного адміністративного суду не набуло законної сили. Вважаємо, що Ваші зауваження щодо упередженості та протиправної діяльності працівників ГУ ДФС у Київській області є безпідставними».

lipinsky-nik

Що ж, у такій відповіді несподіванок нема. Бажання фіскального начальства вийти сухим з води зрозуміле.

Цікава, хіба що, ремарка про те, що судові рішення про скасування штрафів не набули законної сили. За цією ремаркою, як виявилося, стоїть кумедна історія. Минулого року наші «реформатори» ускладнили всім доступ до правосуддя, скасувавши верхню планку суми судового збору. Тобто, для оскарження несусвітних податкових штрафів треба платити несусвітні суми до бюджету, щоб суд взяв до розгляду позов. Наприклад, електронщики, оскаржуючи свавілля податкової, сплатили судовий збір в сумі 602 тис грн. Ще більшу суму тепер мала сплатити податкова за оскарження постанови суду першої інстанції в апеляційному суді. Однак податківці виявилися халявниками, не сплатили жодної копійки і зажадали взагалі звільнити їх від сплати судового збору.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, 1 лютого 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд відмовив ірпінським податківцям у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, якою було скасовано три податкові повідомлення-рішення на 40 млн грн, і зобов’язав до 15 лютого сплатити судовий збір в сумі 662 тис грн, інакше апеляційну скаргу буде повернуто без розгляду. Станом на 19 лютого в реєстрі відсутні дані про відкриття провадження з апеляційного перегляду.

Рейдерська атака на завод «НІК-Електроніка» під прикриттям абсурдної легенди про, нібито, створення «конвертаційного центру» на відомому промисловому підприємстві з солідною репутацією є показником плачевного стану правоохоронної системи України, що руйнує в корені будь-які реформи та підриває міжнародний інвестиційний імідж України.

Чи припинить цей ідіотизм президент Порошенко, іменем якого прикривається Григоришин, або зробить вигляд, що не помічає, як під його носом олігарх захоплює чужий бізнес та нищить правову державу?

Уявіть себе на місці іноземного інвестора, зацікавленого вийти на ринок України, який звертається до експертів з проханням оцінити ризики і чує, що ринок ненадійний, держава не захищає право приватної власності підприємств, хоча й взяла на себе такі зобов’язання згідно із першим протоколом до Європейської Конвенції з прав людини. Експерти приведуть приклади свавілля правоохоронних органів, бездіяльності судів чи, ще гірше, їх корумпованості та участі в рейдерстві. Як виглядатиме в очах іноземного інвестора системний пресинг податківців та силовиків на високотехнологічне сучасне підприємство, обшуки та вилучення зі сміхотворних підстав? Інвестор, напевне, не вкладе жодного євроцента у таку дивну країну і ще й подумає, що справи Європи кепські, якщо у величезній країні, яка підписала Угоду про Асоціацію з ЄС, держава поводиться з бізнесом, як первісне плем’я людоїдів з туристом, який випадково загубився в джунглях.

Якщо ми європейці, не можна терпіти в своїй країні олігархічний рекет та корупцію. Система правосуддя має згадати свої конституційні функції та захищати верховенство права замість обслуговування апетитів олігархів та правоохоронних структур.

Юрій Шеляженко, редактор газети «Правдошукач», для sprotiv.org

Рубрики Рейдери Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Григоришин ставить на лічильники

Партія регіонів імені Петра Порошенка. Розслідування

Опубликовано: Січень 6th, 2016

PoroshenkoYanuk1-300x225

 

Голосування за зміни до Конституції 31 серпня 2014 року засвідчило: «Опозиційний блок» у принципових моментах діє як надійний партнер Банкової. Вирішальними стали голоси Нестора Шуфрича, Юрія Бойка, Сергія Льовочкіна, Олександра Вілкула, Сергія Ківалова та решти стовпів режиму Януковича. А тепер – партнерів Петра Порошенка.

Перше спільне голосування президентської фракції та «Опозиційного блоку» відбулося ще 10 січня 2015 року – при призначенні генеральним прокурором Віктора Шокіна. Тоді за нього проголосували не лише фракції коаліції, а й фігуранти гучних корупційних скандалів – Бакулін, Бойко, Вілкул, Папієв…

Усі вони, до речі, прекрасно почувають себе у парламенті і поза ним, а про притягнення їх за масштабне розкрадання країни та співучасть у масових убивствах на Майдані у 2014 році мова уже не йде. Що не дивно: 40 голосів «Опозиційного блоку» вкрай потрібні Петрові Порошенку, який не може покладатися на норовливих союзників по парламентській коаліції.

Один з акціонерів «Опозиційного блоку» Сергій Льовочкін – частий гість у кабінеті президента та керівників його адміністрації. Спільно з ним Банкова запустила на місцеві вибори новий проект – партію «Наш край». За її списками та під її брендом балотувалися колишні регіонали, які уже перебігли у табір Порошенка, однак яких небажано брати у «Солідарність» – через репутаційні ризики для партії президента. Звісно, поки що немає сенсу брати у БПП таких персонажів, як недавній керівник Партії регіонів у Запорізькій області Сергій Кальцев чи нардеп з Одещини Антон Кіссе, якого небезпідставно звинувачували у спробах роздмухувати сепаратистські настрої у Бессарабії. А от у форматі «Нашого краю» вони можуть спокійно брати владу на місцях – з благословення президента і за гроші соратників Януковича. У Одеській області спонсорами проекту виступали «авторитети» Іван Аврамов, який у часи Януковича наглядав за регіоном у статусі «смотрящего» (в українській мові немає адекватного відповідника цьому кримінальному поняттю – авт.), та Юрій Іванющенко, більше відомий як Юра Єнакієвський – один зі найближчих соратників кривавого екс-президента. Він же, до речі, патронує «Наш край» на Донбасі.

У фронтових областях тісний союз Порошенка з «регіоналами» шокував всіх, хто наївно сподівався, що Революція Гідності таки витягне регіон з-під іга «регіоналів». Але «жити по-новому» в уяві Петра Порошенка – це всього лиш новий очільник корупційної вертикалі.

«На багатьох зустрічах в регіоні мені часто «підказують» мовляв, той регіонал, і цей регіонал. Ну, і що мені тепер робити? Вивести їх всіх на вулицю і розстріляти? Так, у бюджетників, мерів, керівників підприємств Донеччини, щоб мати роботу і втриматися біля керма, не було тоді ніякого іншого вибору, окрім як членства в ПР. Тепер вони і можуть скласти кістяк «Нашого краю». Це щось між БПП і ПР – такий собі, грубо кажучи, відстійник, перехідний пункт», – щиросердно зізнався, чим є «Наш край» керівник військово-цивільної адміністрації Донецької області Павло Жебрівський. Він, як і решта керівників областей, уже отримали з Банкової електоральний план – скільки голосів має отримати БПП та «Наш край». По Донеччині точних цифр немає, а от Лев Парцхаладзе, який очолював штаб БПП у Київській області, за інформацією Національного бюро розслідувань України мав забезпечити 35% голосів для партії президента і ще 20% – для «Нашого краю»…

Ще один провладний електоральний «відстійник» для колишніх регіоналів – партія «Відродження». У парламенті її представляють один з лідерів ПР Віталій Хомутиннік, радник Януковича, одеський мільйонер Леонід Клімов, менеджер Ахметова та колишній голова бюджетного комітету Євгеній Гєллєр, партнер Андрія Портнова (головний юрист Януковича) Валерій Писаренко, улюблений «коняр» Януковича Валентин Нечипоренко, відомий харківський українофоб Дмитро Святаш, герої численних корупційних скандалів Володимир Кацуба та Антон Яценко… А за списками партії балотувалися такі «достойні люди», як Геннадій Кернес.

Заради справедливості потрібно сказати, що «Відродження» не є цілковито проектом Банкової. Як і партією Ігоря Коломойського, як прийнято вважати, зважаючи на партнерські стосунки олігарха з неформальним лідером проекту Віталієм Хомутинніком. Радше, це «франшиза», яку в одних випадках використовуватиме Порошенко, у інших – Коломойський, а найчастіше – впливові регіональні лідери на кшталт Кернеса з Добкіним, які з тих чи інших причин не бажають асоціювати себе з «Опозиційним блоком».

Співрозмовники Національного бюро розслідувань України, близькі до адміністрації Порошенка, стверджують, що і «Наш край», і «Відродження» – запобіжники проти можливого реваншу «Опозиційного блоку». Мовляв, краще уже свої, пригодовані «регіонали», аніж п’ята колона Кремля. Однак, це звичайне лукавство. І в опозиційного блоку, і в президентських проектів – одні й ті ж акціонери та спонсори. Зрештою, і «Опозиційний блок», як бачимо із голосувань у парламенті є доволі умовною опозицією до Порошенка. У ряді регіонів БПП і «Опозиційний блок» разом ведуть боротьбу проти спільних ворогів. Наприклад, у Дніпропетровську – проти команди Ігоря Коломойського.

***
Союз Петра Порошенка із регіоналами лише на перший погляд виглядає дивним та неприродним. Петро Олексійович – один із батьків-засновників Партії регіонів, а з її першо- та другорядними акціонерами його пов’язують тривалі ділові та приятельські стосунки, одинакові світоглядні установки. Зрештою, це люди, з якими президент України розмовляє однією мовою – мовою олігархічної політики, для якої соціальні приоритети та національні інтереси ніщо у порівнянні з можливістю конвертувати владу у грошові знаки.

Сергій Ружинський, Національне бюро розслідувань України

Рубрики Порошенко Петро Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Партія регіонів імені Петра Порошенка. Розслідування

Биография и компромат на Александра Пресcмана

Опубликовано: Березень 19th, 2012

Александр Семенович Прессман – депутат одесского областного совета, Партия регионов.

Биография

Александр Семенович 1961 года рождения, Киев. Член международной преступной группировки Семена Могилевича. Проживает в Украине и США. Региональное управление ФБР США в Лос-Анжелесе ведет расследование против Пресмана. Тогда же Владимир Карпович Кисель стал кандидатом Московского райсовета Киева – вотчины киселевского ОПГ. Он вынашивал планы выдвигать свою кандидатуру на пост главы Московского райсовета. Дабы коллеги-депутаты возжелали увидеть на посту председателя райсовета мафиозо, Кисель подготовил убедительный аргумент: значительную сумму, предназначенную для покупки голосов. В то время проводилась масштабная работа по обеспечению победы Киселя. Впрочем, не сложилось. Но будет наивным полагать, что причиной тому – излишняя щепетильность депутатов. В период золотых для Бакая времен концерна “Республика”, он завязал деловые связи с Виктором Рыбалко, лидером ОПГ, делавшем уголовную “крышу” “Республике”.

Политические амбиции

На Одесчине собирают победителей «Комментарии» / 11.03.2011 Партия регионов консолидировала под своим крылом сохраняющих политическую активность мажоритарщиков-победителей прошлых лет, в том числе перебежчиков На севере области, где позиции сторонников Виктора Януковича всегда были слабее, нежели в южных районах, по округу с центром в Котовске (№143) на выборы пойдет Леонид Климов. Еще недавно опальный народный депутат и известный в регионе бизнесмен, говорят, опять попал в фавор к Президенту. В 2002 году Климов прошел в парламенте от этого же округа. В последние годы он вложил в северные районы Одесчины большие деньги — в основном в развитие социальной инфраструктуры, — а значит имеет неплохие шансы на победу. Главным оппонентом толстосума-«регионала», скорее всего, окажется тоже действующий нардеп, руководитель областной «Батькивщины» Олег Радковский. Южнее, в округе №144 (центр — Раздельная), на статус выдвиженца от ПР претендует нынешний депутат облсовета Александр Прессман — крупный бизнесмен с довольно неоднозначной репутацией. В главные оппоненты ему прочат еще не растерявшего популярность нардепа-«литвиновца» Сергея Гриневецкого. Возможно, примет участие в парламентской гонке и молодой народный депутат от Компартии Евгений Царьков, который выдвигался здесь уже девять лет назад, правда, безуспешно.

Отзывы о политике

Вцелом, Семен Могилевич – фигура, весьма популярная среди журналистов и сотрудников спецслужб. Вот что писала пресса со ссылкой на правоохранительные органы. Так, в письме первого заместителя Управления по борьбе с коррупцией и оргпреступностью СБУ В.Шереметы, датированном 1999 годом и адресованным ФБР США сообщается, что СБУ “… выявлены связи [Генри] Зингермана в фирме “Киев-Донбасс”. Ими являются братья-близнецы граждане США Сегал Илья Самойлович и Сегал Вадим Самойлович…

«… Известно, что Сегалы были направлены лично Могилевичем с целью реализации его финансовой программы в Украине, суть которой сейчас нами изучается. Кроме этого, безопасность коммерческой структуры “Киев-Донбасс” и банка “Надра” обеспечивают братья Константиновские – Александр Леонидович и Вячеслав Леонидович, 1960 года рождения, которые в настоящее время проживают в Украине и известны в преступной среде как “Братья Карамазовы”, тесно связанные с российской преступной группировкой “Солнцевская” (г.Москва). Указанная группировка подконтрольна Могилевичу…” СБУ сообщала американским коллегам, что организация Семена Могилевича действовала в Украине с разрешения местных преступных групп. Так, посредником между Могилевичем и местными ОПГ являлся известный столичный мафиозо Игорь Фадеев (кличка “Москва”), имевший связи в Израиле, Канаде, Германии, Чехии, Словакии.

В свою очередь ФБР США идентифицировало минимум 10 важных сообщников Могилевича и связанных с ними или его связями компаний, активно действовавшими на то время в Украине: Сергей Максимов (“Вабанк”), Игорь Ткаченко (“Череп”, лидер киевского организованного преступного сообщества, входившего в так называемую “золотую семерку” киевских преступных лидеров), Вахтанг Уберия (“Вахдатыр”, “Ваха”), Станислав Николаев, Владимир Еременко (“IBM Magnex Ink.”), Игорь Плужников (“Балчуг ЛТД”, Фонд делового сотрудничества “Украина”), Искандер Керимов (кличка “Татарин”, лидер киевского преступного сообщества), Евгений Имас (“Альянс-кредит-банк”), Семен Яхимович (в 1977 году был осужден вместе с Могилевичем по одному уголовному делу; является представителем Могилевича в Украине), Александр Пресман и другие.
Психологический портрет
Александр Пресман — одна из наиболее загадочных фигур Украины 90-х годов. Его называли “правой рукой” Севы Могилевича в Украине, активным деятелем “еврейской” мафии в Украине, человеком, за которым охотится ФБР и прочая, и прочая, и прочая…

Компромат

Сам компромат на политика

Кто хотел смерти владельца радиорынка Геши Супруненко? 15.06.2007 Вот задача для любителей детективов с кровавым концом: кто заказал руководителя и владельца столичного радиорынка – Владимир Кисель, Владимир Лященко, донецкие товарищи?.. Или кто-то еще: всемогущий и бесстрашный, положивший глаз на лакомый кусок столичной земли? Как бы то ни было, по рынку лучше ходить с оглядкой: вновь могут зазвучать выстрелы… Злые языки начинают размышлять вслух: уж не сам ли «Дед» позарился на лакомый рыночный кусок, решил сгубить товарища? Это вряд ли. Впрочем, ответ окончательно прояснится в процессе развития событий вокруг права собственности на рынок. Если помнит читатель, вторым и единственным теперь законным владельцем рынка является Владимир Лященко.

Сразу после расстрела Геши милиция задержала Ляща, которому составила кампанию целая группа товарищей, для чего были найдены самые невероятные поводы. Но 11 июня суд отпустил Лященко на свободу. Говорят, алиби ему предоставил начальник районной налоговой службы. Весьма вероятно, что после этого Лященко исчезнет из поля зрения следствия. Если Кисель будет демонстрировать скорбь и негодование, но не предпримет никаких реальных шагов по расправе над Лящем и передаче доли Геши своим людям, тогда следствию потребуется внимательнее отнестись к версии об участии Деда. Но, подчеркиваем – это весьма натянутая версия. Куда более правдоподобной представляется та, над поиском доказательств которой сейчас большей частью и трудятся члены следственно-оперативной группы.

А именно: заказчик убийства Супруненко – его ближайший товарищ и бизнес-партнер Владимир Лященко. Аргументы тут такие. Известно, что несколько последних месяцев вокруг рынка началось активное движение по его переносу и строительству на освободившейся территории современного торгового центра. Эту идею двигал Лященко. По сведениям наших источников он лично обращался с этой идеей к Киселю. Но тот заявил, что не станет вмешиваться, и адресовал Ляща к Геше: он руководит базарным бизнесом, ему и решать. Спрашивается: почему Лящ подался к вышестоящему товарищу? Значит, не мог решить вопрос с Гешей напрямую. Со смертью Супруненко у Ляща появился эфемерный шанс стать единовластным владельцем рынка да еще и продвинуть свою идею со строительством торгового центра на базарных площадях. Но Лящ наверняка отдавал себе отчет в том, что в этом случае всемогущий Дед будет очень сильно против. Вплоть до смертоубийства виновника всей этой истории. И надо быть очень нерассудительным, чтобы надеяться избежать киселевской кары. Лящ слишком хорошо знает Киселя, чтобы попытаться провернуть столь рискованную бизнес-операцию с трупом в кабинете. Единственное логичное объяснение – Лященко действовал не один, возможно с теми, кто положил глаз на лакомый кусок столичной территории – потенциальных инвесторов строительства торгового комплекса.

Кто это всемогущий человечище, рискнувший противостоять Деду? Кто бы он ни был, если Дед не при делах, с большой долей вероятности можно прогнозировать продолжение истории вокруг радиорынка. Тем кто остался в живых сегодня угрожает опасность. И вполне вероятна жестокая война, в которой не все доживут до годовщины смерти Супруненко. В этой связи представляется показательным появление на месте преступления заместителя министра внутренних дел начальника уголовной милиции Николая Купянского. Спору нет – резонансное преступление по законам жанра требует появления свадебного генерала. Но логичным было бы прибытие начследствия МВД Василия Боднара или начальника ГУБОПа Игоря Белозуба. Ан нет, на убийство выехал именно Купянский. Этот человек – выходец из донецких краев, его давно причисляют к донецкой команде. И если он прибыл на радиорынок в его минуты роковые, да еще столь активно комментировал произошедшее, это «ж-ж-ж» неспроста.

Если донецкие товарищи “в деле”, тогда Владимиру Карповичу Киселю грозят большие неприятности. Но и в этом случае он вряд ли остановится, если конечно, не решил уйти на покой, о чем сам неоднократно заявлял… Однако, не следует списывать Владимира Карповича со счетов. Он ведь тоже шагает по жизни не совсем один. Водит дружбу и делает бизнес с весьма влиятельными персонами. Среди них – Александр Прессман – человек с криминальным прошлым и связями в разных политических лагерях; Иосиф Шаферович – заведует всем ресторанным бизнесом Деда, имеет в нем значительную долю, а кроме прочего является связующим звеном между Владимиром Киселем и Семеном Могилевичем и прочими влиятельными московскими персонажами. Также контакт Киселя с командой Могилевича может осуществляться через Вахтанга Уберию, лично подтверждавшего, что он хорошо знаком с Могилевичем.

Компромат на его политическую силу

Депутат-”регионал” набросился с кулаками на судью Первый матч финальной серии чемпионата Украины среди команд женской волейбольной Суперлиги «Джинестра» (Одесса) и «Химик» (Южный) закончился скандалом и потасовкой. Как рассказали корреспонденту «Одесса. Комментарии» зрители игры, исход матча вызвал недовольство президента Джинестры, депутата Одесского облсовета от ПР Александра Прессмана. На игре также присутствовали мэр Одессы Алексей Костусев, лидер партии «Родина» Игорь Марков, начальник управления физкультуры и спорта Одесского горсовета Игорь Беланов. Одесситки одержали победу в первом сете и уверенно начали второй. Однако во втором сете судья принял решение, с которым не согласились спортсменки «Джинестры», что подавило дух команды. В итоге, одесситки проиграли матч «Химику» со счетом 3:1. По окончании матча президент «Джинестры» Александр Прессман вместе с охраной подошел к судье, вступил с ним в спор в грубой форме, а затем, по словам очевидцев, нанес ему удар кулаком. Судья бежал от атакующего в другой конец зала. Усмирять разгневанного депутата взялись охранники Костусева и Маркова. Затем к ним подключилась и милиция.

 

Рубрики Пресcман Олександр Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарів немає


Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: