Сообщения с тегами ‘волонтери’

«Доктор смерть» #Супрун нашла замену «скорой помощи» — волонтеры на велосипедах

Suprun-Ulyana1

 

Еще одна «потрясающая» новость была озвучена Ульяной Супрун, исполняющей обязанности главы Минздрава. Как передает 40ka.info, на своей странице в Фейсбуке Супрун написала, что волонтерская организация из Израиля United Hatzalah собирается организовать в нашей стране альтернативу «скорой помощи» — службу бесплатной экстренной помощи.

«Каждый из них, получив информацию о том, что скорая не может попасть к пациенту, выезжает на скутере, велосипеде, бежит самостоятельно, чтобы до приезда бригады экстренно помочь пострадавшим», — написала и. о. министра на своей странице в Фейсбуке. Супрун подчеркнула, что эти люди будут оказывать только бесплатную помощь, и их можно будет вызывать круглосуточно.

Сами волонтеры заявили, что возьмут под контроль одну из областей Украины и именно там будет создана точно такая же служба помощи, как и в Израиле. Местные общественные организации и Минздрав Украины подключатся к этому проекту.

Ранее Супрун заявила о том, что в Украине будут разделены такие понятия, как экстренная и неотложная медицинская помощь.

Билецкий посоветовал экс-регионалу и экс-опоблоковцу Мураеву застрелиться

Beletskyi-Andryi13

 

Нардеп Андрей Билецкий, комполка «Азов», в эфире телеканала 112 Украина очень жестко прокомментировал слова бывшего регионала и бывшего оппоблоковца Евгения Мураева, сообщает sprotiv.org.

Суть дела такова. Волонтеры организовали акцию с призывом к наиболее богатым нардепам отдать десятину из задекларированных миллионов на нужды сил АТО.

Евгений Мураев на это заявил, что сам будет решать, на что ему тратить деньги. И вообще, он предпочитает помагать детям, вкладывать деньги в социальные программы и экономику, а на «войнушку» он денег не даст…

На это Андрей Билецкий отреагировал советом Мураеву застрелиться, подчеркнув, что, чем меньше будет таких мураевых, тем быстрее закончится война, а не войнушка, как он ее называет.

Суд в Киеве не увидел вооруженную агрессию РФ против Украины по требованию администрации президента. Подробности

poroshenko-putin-fuck1 (1)

 

Шевченковский районный суд Киева отказался признавать факт вооруженной агрессии Российской Федерации против Украины.

Об этом 12 мая 2016 года заявил правозащитник, руководитель проекта «Открытый Суд» Станислав Батрин, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

По его словам, суд принял такое решение по итогам почти двух лет судебного рассмотрения. Отмечается, что суд первой инстанции дважды отказывался открывать производство по данному иску, однако правозащитник одержал две победы в апелляционных судах, после чего дело все же открыли.

В дальнейшем, первый судья, слушавший дело о военной агрессии РФ, взял самоотвод. По словам Батрина, немалую роль в принятии данного решения сыграла позиция администрации президента, которая «фактически призвала суд не признавать» агрессии РФ против Украины.

«Примечательно, что 9 февраля в суд поступил факс из Администрации президента с подписью Бориса Ложкина с просьбой отложить заседание по делу „с целью формирования правовой позиции и предоставления объяснений“, а в дальнейшем позиция президента была сформирована четко – президент просил отказать в удовлетворении заявления об установлении факта вооруженной агрессии Российской Федерации», — отметил Батрин.

Правозащитник подчеркнул, что странную роль в судебном процессе сыграло Министерство внутренних дел Арсения Авакова, которое отказалось предоставлять суду имеющиеся в наличии доказательства российской агрессии.

Сообщается, что Батрин еще 29 августа 2014 года обратился в Шевченковский районный суд с требованием об установлении факта вооруженной агрессии против Украины. За время судебного разбирательства заявитель и волонтеры смогли привлечь в качестве доказательств более 1000 листов официальных документов органов государственной власти.

Согласно информации на сайте «Открытого суда», участие в данном процессе принимают Служба безопасности Украины, Министерство обороны Украины, Министерство иностранных дел Украины, Министерство юстиции Украины, Генеральная прокуратура Украины, Антитеррористический центр при СБУ, посольство Российской Федерации в Украине, президент Украины Петр Порошенко в лице администрации.

Кстати, ранее Международный уголовный суд в Гааге начал изучать доклад о военных преступлениях России в Украине.

Сказки дядюшки Матиоса: жена-миллионер, воры-волонтеры и тепловизор Шокина. Расследование

Matios-Anatolyi2

 

Избежать люстрации, несмотря на работу в администрации Януковича. Жить на одну зарплату, когда жена зарабатывает в день столько же, сколь он за 5 месяцев. Анонсировать “громкие” разоблачения, забывая о них через неделю-другую и выдумывать новые законы физики.

Мы собрали самые сказочные заявления  Анатолия Матиоса и решил напомнить биографию главного военного прокурора страны.

Избежать люстрации

На карьерный рост Анатолия Матиоса, майданы, революции и смены власти практически не влияют.

Правоохранитель занимал руководящие посты и при Кучме, и при Ющенко. А время правления Януковича стало для Матиоса настоящим карьерным трамплином. В 2011 году он «вошел» в высшие слои власти, получив должность замруководителя главного контрольного управления администрации президента. Эту должность он занимал до 2014 года.

Время народных люстраций Матиосу удалось «пересидеть», как указано в автобиографии,  будучи в «распоряжении главы СБУ». А уже летом 2014 он занял должность зама генпрокурора и главного военного прокурора Украины.

Но, как заявил сам главный военный прокурор, под люстрацию подпадает 50% всех его подчиненных. Однако если это сделать, то обеспечение обороноспособности страны может снизиться, уверен правоохранитель.

Доходы прокурора

Главный военный прокурор Украины не скрывает своих доходов. В 2014 году, согласно декларации, Анатолий Матиос заработал 264 тысячи 478 гривен. Именно такая общая годовая зарплата у главы военной прокуратуры — чуть больше 22 тысяч в месяц.

Но главный «добытчик» в семье Матиос в 2014 году — жена Ирина Барах. В семейную копилку она принесла 34,7 миллионов гривен: 2,89 миллиона гривен в месяц или по 97,5 тысяч в день.

Не может Анатолий Матиос похвастаться и большими вложениями в недвижимость. У прокурора, согласно декларации, два участка площадью 0,09 и 0,06 гектара, квартира на 101,5 квадратных метра, да дачный домик на 182,6 квадратов.

В то время, как у Ирины Барах: 13,8 гектар земли, жилой дом, пара квартир и других помещений с общей площадью в 848 квадратных метров.

Стоит отметить, что на момент подачи декларации 19 марта 2015 года Ирина Барах была вписана, как жена. А вот на сайте Анатолия Матиоса указано, что он разведен.

«Мне не стыдно за свою жену. Я не исследовал ее состояние, и отношения с женщиной не базируются на средствах», — признался прокурор в эфире ток-шоу «Люди. Hard Talk», которое транслировал телеканал «112 Украина».

Стоит отметить, что трудоспособность Ирины Барах даже была отмечена грамотой министерства инфраструктуры Украины. В 2008 году ее экспедиторская компания «Астра-Л»  получило награду от чиновников, как одно из лучших предприятий Херсонского порта. Именно Херсону Матиос посвятил четыре года своей жизни, работая на высших прокурорских должностях с 2000 по 2004 год.

Кроме того, на Ирину Барах зарегистрированы аграрные предприятия «Полиекспо», «Сан и Сан Мариуполь», «Таврийськая Перспектива» — все по одному херсонскому адресу Краснофлотская улица, дом 30. В ее владениях и «Тягинское хлебоприемное предприятие» и авторемонтная фирма «Ампир».

Не пускать волонтеров

Ведя, по сравнению с бывшей женой, аскетический образ жизни, Анатолий Матиос признался, что устоять перед соблазном выгоды достаточно сложно. Такую фразу прокурор произнес, когда выступил против допуска волонтеров к распределению финансовых потоков в Министерстве обороны.

«Что движет человеком: страх, голод, выгода и, извините, секс… Вот устоять перед этим соблазном достаточно сложно. Не хочу никого обвинять, но скажу так, что не может непрофессиональный человек только на основании патриотизма опекаться значительными финансовыми суммами», — цитировали Матиоса «Украинские новости» в апреле этого года.

При этом тогда главный военный прокурор предупредил, что стоит ждать скандала по поводу расхищения средств в военном ведомстве.

«Думаю, через очень недолгое время мы будем иметь грандиозный скандал в связи с этой ситуацией», — анонсировал явно громкое дело правоохранитель.

Правда, ни через «очень недолгое время», ни даже позже, ни о каком расхищении волонтерами государственных средств в Минобороны информации не поступило.

«Громкие» дела

Кроме «анонса» дел против волонтеров Матиос также громко анонсировал и дело против батальона «Торнадо».

Так, во время задержания бойцов батальона «Торнадо», у них были изъяты телефоны с доказательствами их вины. Об этом главный военный прокурор заявил в эфире «Подробностей недели».

Правда данные из телефонов бойцов «Торнадо» никто не увидел, да и о самом деле в прокуратуре стараются не вспоминать.

«Громко» прозвучало и заявление Анатолия Матиоса о 16 тысяч дезертиров. При этом милиция смогла найти лишь 344 человек.

Но «вершиной» заявлений стал «тепловизор Шокина», ставший отдельным мемом в интернете. Так, на брифинге посвященному стрельбе по окнам кабинета Генпрокурара его заместитель заявил, что снайпер использовал тепловизор и видел всю обстановку в кабинете Виктора Шокина через стекло, задернутые шторы и опущенные ролеты.

Но в реальности тепловизор не может «смотреть» сквозь стекло. Это связано с тем, что тепловизор сканирует температуру объектов, а стекло не пропускает инфракрасные волны. Все что мог видеть такой снайпер — одноцветный прямоугольник окна.

Также Матиос весьма прозрачно намекнул на заказчиков стрельбы по окнам. Уточнив, что расположенное напротив окон прокуратуры здание «Укрподшипник» принадлежит братьям Клюевым. Правда такая «близость» к правоохранителям не помешала им скрыться от правосудия.

А если следовать логике военного прокурора, то наиболее вероятной кандидатурой на роль горе-снайпера, является местный вахтер. Иначе сложно объяснить «профессионализм» стрелка, который только с третьей выпущенной пули понял, что стекла мало того, что непроглядны через тепловизор, но еще и бронированные.

Напомним, что в Киеве вечером 2 ноября 2015 года неизвестные злоумышленники обстреляли из снайперской винтовки окна кабинета генерального прокурора Украины Виктора Шокина.

Сергей Федорчук, Национальное бюро расследований Украины

Семен Семенченко: від звичайного шахрая Грішіна до живої легенди. Частина 2

2-й резервний батальйон Нацгвардії був використаний Грішіним і Геращенком для реклами в соцмережах і ЗМІ відкритих аферистами рахунків для фінансової підтримки неіснуючого в державі батальйону «Донбас».

Вже на початку травня 2014 року стало відомо, що людина, яка підписується в соціальних мережах як Семен Семенченко (псевдонім, придуманий Богданом Кутєповим, виявився напрочуд живучим), — це доведений до відчаю від хронічного безгрошів’я дрібний донецький шахрай Костя Грішін, дружину якого розшукує оператор зв’язку МТС, щоби стягнути заборгованість за користування мобільним телефоном на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 20 березня 2014 року в справі №905/599/14.

У пошуках, чим нагодувати трьох дітей, Грішін тинявся по штабах сепаратистів, брав участь у штурмі 3 березня 2014 року відділення Держказначейства в Донецьку, вештався по захопленій «губаревцями» обласній державній адміністрації. Наприклад, на цьому відео з Донецької ОДА, оприлюдненому 3 березня 2014 року, майбутній народний депутат бовваніє з 11-ї по 22-гу секунди.

Втім, точно так безробітний Грішін їздив на київський Майдан і вештався серед учасників проукраїнських мітингів у Донецьку, час від часу потрапляючи в об’єктиви фотоапаратів.

Grishin-Konstantyn3-500x375

 

 

Годі шукати в цьому якесь ідеологічне підґрунтя, хоча, проживаючи в Севастополі, Грішін позиціонував себе  російським націоналістом і саме під проросійськими та прокомуністичними гаслами балотувався до Севастопольської міськради в 2000 році. Все було простіше: «джентльмен у пошуках червінця» виглядав, де можна було заробити бодай якусь копійчину.

Напевно, два роки навчання в Москві на режисерських курсах пішли на користь талановитому шахраю. Намацавши завдяки Геращенку «золоту жилу», Грішін разом з тодішніми соратниками — передусім, нинішнім народним депутатом України Наталією Веселовою — створив сторінку у Facebook із розповідями про неіснуючий «батальон территориальной обороны Донецкой области «Донбасс». Ясна річ, з зазначенням номерів рахунків, на які слід переказувати пожертви.

Звісно, ніякого батальйону «Донбас» не існувало. Батальйони територіальної оборони — це підрозділи Збройних сил України, підпорядковані Міністерству оборони. Як згодом запевняла та ж Веселова, яка на прохання пройдисвіта створювала фейкову сторінку фейкового батальйону, вона гадки не мала, що Семен Семенченко — це раніше судимий шахрай, що збирає гроші, рекламуючи себе постановочними сценами подвигів псевдо-батальйону.

Фальшиві посвідчення і справжня зброя

Яким би талановитим актором не був майбутній легендарний комбат, вивели на широкі обрії проект «Семен Семенченко» інші люди — Антон Геращенко та Арсен Аваков.

30 травня 2014 року в складі військової частини 3027 Національної гвардії України (так нині називаються Внутрішні війська МВС України), що базується в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, був утворений 2-й батальйон спеціального призначення. Це спеціальне призначення полягало в тому, що до батальйону зараховували резервістів — тобто громадян, які хотіли б відновити чи набути навичок з військово-облікових спеціальностей.

По суті «резервні батальйони» — це щось на кшталт радянського ДТСААФ, а саме поняття резервіста було запроваджено законом від 17 березня 2014 року, який вніс новації в Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу». А саме, з’явилась вставна стаття 26-1, яка визначила, що «Служба у військовому резерві запроваджується з метою планомірної підготовки резервістів для комплектування Збройних сил України та інших військових формувань особовим складом у мирний та воєнний час шляхом набуття та підтримання на належному рівні вмінь і навичок за військово-обліковою спеціальністю… Резервісти не належать до зайнятого населення в Україні і мають право відповідно до законодавства про зайнятість населення бути визнаними безробітними та зареєстрованими у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи».

Оцей 2-й резервний батальйон і був використаний Грішіним і Геращенком для того, щоби рекламувати в соціальних мережах і ЗМІ відкриті аферистами рахунки для фінансової підтримки неіснуючого в державі «батальйону територіальної оборони Донецької області «Донбас».

Грішіна, який не мав жодного відношення до Нацгвардії, за розпорядженням Авакова допустили на територію в/ч 3027, де він зустрічав людей, що хотіли вступити на службу в розрекламований батальйон. При цьому Грішін представлявся командиром військової частини №3027 підполковником Семенченком. Якщо аферист не бачив, як використати певну людину в своїх потребах, він відправляв її оформлюватись до реального командира в/ч — Володимира Мусієнка. Але в більшості випадків Грішін особисто «приймав на службу», підписував «наказ» і видавав фальшиве «посвідчення» з «правом носіння табельної зброї», яке засвідчував фальшивою печаткою.

Semenchenko-Semen-falsif1-500x312

Цих людей Грішін використовував для зйомки рекламних кліпів, завдяки яким зібрав колосальні гроші та цілий парк елітних автомобілів.

Ось так виглядає типове фальшиве посвідчення бійця неіснуючого батальйону «Донбас». Посвідчення, підписане «командиром військової частини 3027 підполковником С. Семенченком», видане стрільцю, начебто зарахованому на військову службу «наказом командира в/ч 3027 від 19.06.2014 р. №24». Нижче — «дозвіл на носіння табельної зброї» із зазначенням номеру автомата АКС, засвідчений фальшивою печаткою.

Людям, які отримували ці «посвідчення», навіть на думку не спадало, що батальйони не є юридичними особами й не можуть мати печаток, що на печатках обов’язково зазначається код ЄДРПОУ, а символіка державних установ затверджується постановами Кабінету міністрів України. Та й кому міг спасти на думку масштаб афери, якщо все це відбувалось на території військової частини Національної гвардії, куди аж ніяк не могла потрапити стороння особа?

Щоправда, якщо печатка була фальшивою, то зброя — справжньою. У зв’язку з чим виникає цілком закономірне запитання до Авакова та Геращенка: де Грішін брав АКСи, які роздавав на території в/ч 3027 обманутим ним громадянам, що думали, буцімто їх прийняли до лав Нацгвардії? І чи не зі складів Нацгвардії ця «ліва» зброя? У такому разі також непогано було б з’ясувати, скільки саме «стволів» було роздано, скільки — продано й кому саме. Це зробити тим простіше, що на фальшивих посвідченнях проставлені реальні заводські номери автоматів.

Друге коло запитань стосується правового статусу людей, які були певні, що воюють у складі військової частини 3027 Національної гвардії України під орудою «підполковника Семенченка». Зрозуміло, що вони стали жертвою шахрайства, вчиненого на території військової частини. Але це не робить їх військовослужбовцями. Тепер виникає запитання: а як цивільні особи, нехай навіть і обмануті Грішіним, могли опинитись у зоні бойових дій? Хто тепер виплачуватиме грошову допомогу родичам тих, хто загинув з фальшивим посвідченням бійця Нацгвардії?

До речі, взагалі б непогано було розібратись, у який спосіб резервісти Нацгвардії опинились в зоні проведення антитерористичної операції, яку проводить, згідно із законом, виключно Антитерористичний центр СБУ. Бо відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом», ані МВС України, ані підпорядкована йому Нацгвардія, ані Збройні сили України жодного відношення до АТО не мають й лише відкомандировують своїх співробітників та військовослужбовців разом з технікою в підпорядкування першого заступника голови СБУ. Тож хотілося б, щоби Служба безпеки України пояснила, як резервісти Нацгвардії опинились у її розпорядженні й що серед них робили особи з фальшивими посвідченнями, виданими «підполковником Семенченком».

На особливий наголос заслуговує та обставина, що самого «підполковника Семенченка» прийняти в Нацгвардію було неможливо — давалась взнаки колишня судимість. Хоча вона давно погашена, той факт, що Грішін був колись засуджений, унеможливлював його службу в органах міліції чи Національній гвардії України. Та й на яку посаду міг бути прийнятий громадянин з середньою освітою, який раніше не служив у армії ані дня? Хіба лише рядового солдата.

Саме тому Грішіну й доводилось приховувати своє справжнє прізвище, оскільки будь-який дільничний міліціонер міг миттєво «пробити» по картотеці Інформаційного центру МВС України його біографію. З тієї ж причини — й маска-балаклава. Бо характерна зовнішність «підполковника Семенченка» була дуже добре відома як ошуканим мешканцям Севастополя, так і його кредиторам у Донецьку.

Як розповідали згодом волонтери, які були впевнені, що допомагають батальйону «Донбас», поведінка «підполковника Семенченка» спочатку не викликала в них жодних підозр саме тому, що роздача посвідчень і зброї відбувалась за парканом військової частини, де Семенченко почувався як вдома. Наталка Веселова навіть заснувала благодійний фонд для збору коштів і відкрила на своє ім’я рахунки в «Приватбанку». От тільки в якості одного з контактних телефонів при відкритті рахунків вона мала необережність зазначити телефон Грішіна. Це урешті-решт призвело до того, що в січні 2015 року шахрай змінив ПІН-код (СМС-ка з новим кодом прийшла на його телефон) і через банкомати зняв готівкою всі гроші, зібрані волонтерами.

Але попервах довірливий народ вірив, що Семен Семенченко — народний герой. Перші підозри з’явились у липні 2014 року, коли стало відомо, що так званий командир батальйону замість того, щоби перебувати на фронті, веде життя світського лева та активно збирає гроші готівкою — зокрема, взяв чималу суму в тодішнього голови Донецької облдержадміністрації Сергія Тарути, яку привласнив.

Потім поповзли чутки, що Грішін взяв 300 тис. дол. у громадянина США Марка Паславського, начебто на придбання безпілотників для потреб Нацгвардії, а після того, як Марк став вимагати звітності за витрачені кошти, його зі спини настигла куля.

Грішін, який ще в березні 2014 року не міг заплатити за телефон і разом з дружиною ховався від кредиторів, через місяць після початку збору коштів вже катався на престижних іномарках, обідав у ресторанах і висипав готівку перед солдатами, демонструючи, що таке мільйон гривень. Але найбільше скандалів було саме навколо незрозумілого правового статусу бійців. Власне, було два батальйони — офіційний, у складі військової частини 3027 під командуванням законного командира, і люди, яких прийняв на службу «підполковник Семенченко» і які також вважали себе військовослужбовцями, мали зброю й мріяли побачити свого керівника не по телевізору, а в зоні АТО.

Грошового забезпечення не одержували ні ті, ні інші. Натоміть регулярно спливали історії про те, що якась незрозуміла охорона «командира батальйону» пограбувала підприємство, порізала й продала на металобрухт невеличкий завод, витрясла гроші з бізнесмена чи відібрала в мешканця прифронтової зони дороге авто.

Пожертви на армію: закордонні поїздки, безтурботне життя та персональна охорона

Коли в серпні 2014 року Аваков вирішив розкласти яйця по різних кошиках і зробити Грішіна народним депутатом, постало питання — як зліпити «комбату» красиву біографію з урахуванням того, що 8 місяців, проведені в Лук’янівському СІЗО №13, обвинувальний вирок та неодноразові випадки притягнення до кримінальної відповідальності повністю виключали можливість зарахування його до лав Національної гвардії України.

Тоді зробили так. 11 серпня 2014 року було наказано зарахувати Грішіна в Нацгвардію без пред’явлення жодного документа, навіть без паспорта — «зі слів». Костянтин прийшов у кадрове управління та назвався Семенченком Семеном Ігоровичем, капітан-лейтенантом Військово-морських сил України у відставці. Ці дані без будь-якого документального підтвердження були занесені в особову справу та направлені на спецперевірку щодо минулих судимостей.

Відповідь з Інформаційного центру МВС України надійшла миттєво: у картотеці осіб, які притягувались до кримінальної відповідальності, Семенченко Семен Ігорович, 1974 року народження, не значиться. І це — свята правда. Бо тюремну баланду сьорбав Грішін Костянтин Ігорович, 1974 року народження. Зрозуміло, що запит у Міністерство оборони на предмет існування «капітан-лейтенанта Семенченка» ніхто не направляв. Годі й казати про те, що ніхто навіть не перевірив: а чи не значиться часом новопризначений військовослужбовець приватним підприємцем? Між тим свідоцтво фізичної особи-підприємця Грішін здав лише 24 листопада 2014 року у зв’язку з обранням його народним депутатом України за партійним списком скандально відомої «Самопомочі».

Semenchenko-Semen3-500x132

 

Після цього за розпорядженням Авакова морський капітан-лейтенант був негайно переатестований на сухопутного капітана та призначений командиром 2-го спеціального батальйону в/ч 3027 з видачею відповідного службового посвідчення. Це було саме в той момент, коли десятки людей, яких нібито прийняв на службу «підполковник Семенченко», заходили в Іловайськ. Тільки легендарного комбата з ними не було. Бо він лише оформлювався на службу в Нацгвардію, де одержав фальшивий документ про наявність у нього офіцерського звання.

Semenchenko-Semen4-500x70

 

Отримавши 11 серпня 2014 року посвідчення капітана Нацгвардії, Грішін наступного дня, 12 серпня, приїхав у Вишгородський райвідділ Державної міграційної служби і на підставі цього посвідчення одержав новий паспорт серії СТ за номером 432098 на ім’я Семенченка Семена Ігоровича. Чому у Вишгороді? Тому що паспортна база Донецької області, де зареєстрований Грішін, була втрачена після захоплення бойовиками адміністративних будівель в обласному центрі, як і паспортна база Севастополя, де Грішіну свого часу видавали паспорт.

Тому отримати новий паспорт у разі втрати старого або зміни прізвища Грішін міг лише за місцем офіційного проживання або роботи з пред’явленням додаткових документів, що посвідчують особу. Тому шахрай міг отримати новий паспорт лише після того, як його за новим прізвищем, але без паспорта, прийняли в Нацгвардію — на підставі фальшивого службового посвідчення та за місцем розташування в/ч 3027.

Вже 20 серпня 2014 року Аваков вніс подання президенту України про нагородження раніше судимого афериста, який прослужив лише 8 днів, Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню. Після чого присвоїв шахраю з середньою освітою, який взагалі не служив у армії, звання майора.

Тепер можна було й балотуватись. Тим більше що грошей Грішіну вистачало не тільки на виборчу кампанію, безтурботне життя та закордонні вояжі, але навіть для найму персональної охорони.

До речі, як повідомило на запит Головне управління Національної гвардії України, грошові кошти чи автомобілі від громадян для потреб 2-го батальйону спеціального призначення у військову частину 3027 ніколи не надходили. А сам батальйон не є юридичною особою, не має ані власної печатки, ані власного рахунку в установах банків. Тобто пожертви Грішін-Семенченко тупо привласнював. Втім, повірити, що левова частка пожертв не йшла Авакову й Геращенку, я не можу — дружба з міністром внутрішніх справ та його вірним радником зазвичай коштує дорого.

Отримавши 12 серпня новий внутрішній паспорт, Грішін-Семенченко моментально виправив на нове прізвище і закордонний. Вже 19 вересня 2014 року орденоносець збирав гроші з довірливих діапорян у Сполучених Штатах.

Цілком закономірне запитання: а як військовослужбовець отримав американську візу, на які кошти літав за океан і хто його відпустив у подорож з місця проходження служби? Ось відповідь Головного управління Нацгвардії: «майорові резерву Семенченку Семену Ігоровичу за весь період проходження ним служби у військовому резерві відпустка не надавалась, інформацією про кошти, за які здійснювалась поїздка до Сполучених Штатів Америки, Головне управління Національної гвардії України не володіє. Посадові особи Головного управління Національної гвардії України не надавали допомоги громадянинові Семенченку Семену Ігоровичу в оформленні в’їзної візи до Сполучених Штатів Америки».

Semenchenko-Semen5-500x280

Цікаво в такому разі: а як посольство США видало візу без довідки з місця проходження служби, без довідки про доходи та без підтвердження того, що громадянин Семенченко перебуватиме в США під час своєї законної відпустки, впродовж якої йому зберігатиметься в Україні місце роботи?

До речі, а які документи Грішін-Семенченко надав у посольство США на підтвердження свої платоспроможності — невже виписки з рахунку, на який збиралася благодійна допомога? І чи розповів у анкеті про 8 місяців, проведені в СІЗО, обвинувальний вирок та неповернуті кредити?

Маю підстави стверджувати, що Грішін, звісно ж, приховав від посольства США подробиці своєї бурхливої біографії.

Втім, військова кар’єра майора Семенчека виявилась короткою — 24 листопада 2014 року він був звільнений з посади командира 2-го батальйону військової частини Національної гвардії України за власним бажанням. Але залишились запитання. Передусім — до генерального прокурора України.

Власне, запитання три.

Перше: коли саме по викладених вище фактах буде відкрито кримінальне провадження, а службові особи Національної гвардії України, які допустили раніше судимого афериста на територію військової частини, видали йому посвідчення офіцера та сприяли розкраданню коштів довірливих громадян, будуть притягнуті до кримінальної відповідальності?

Друге запитання: коли саме у Верховну Раду України буде внесено подання про зняття депутатської недоторканності з Семена Семенченка та Антона Геращенка?

І, нарешті, третє запитання: що саме робить прокуратура для посмертного надання статусу учасника бойових дій тим громадянам, які, будучи обманутими «підполковником Семенченком», помилково вважали себе бійцями Нацгвардії й загинули в ході антитерористичної операції?

 

Володимир Бойко, Національне бюро розслідувань України



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: