Сообщения с тегами ‘Семен Семенченко’

Пройдисвіт Семен Семенченко виявився бойовою шісткою мафіозі Коломойського. Розслідування. Відео

Приватна військова компанія, пов’язана з екснардепом Семеном Семенченком (Костянтином Грішиним), впродовж останніх років працювала в інтересах українського олігарха Ігоря Коломойського, про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це йдеться у розслідуванні «Слідства.Інфо» “Солдати мільярдера”.

Розслідувальна агенція зазначає, що у лютому 2021 року члени організації «Донкорп Україна», яку контролює Семен Семенченко, брали участь у стрілянині на столичному будмайданчику.

Журналісти з’ясували, що один з мікроавтобусів, який затримала поліція після інциденту, належить структурі «Донкорпу».

А зі столичним будівництвом, де влаштували стрілянину бійці Семенченка, пов’язаний Михайло Кіперман – друг і бізнес-партнер Ігоря Коломойського.

За даними агенції, замовниками будівництва на вулиці Казимира Малевича офіційно є фірми «Де Резорт Девелопмент» та “Будівельне об’єднання «Мрія». Власники останнього, як свідчать дані з держреєстру, використовують ідентичний контактний номер із компанією Кіпермана «Смарт Студент».

Водночас зв’язок «Де Резорт Девелопмент» із Кіперманом простежується через співвласника фірми Артема Солоніка – він раніше був директором компанії «Оріон Сервіс», якою на той час володів товариш Коломойського.

Також журналісти з’ясували, що члени структури Семенченка у 2020 році охороняли офіс «Центренерго», після того як його вивезли у селище Козин під Києвом. У той час державну енергогенеруючу компанію очолювало лояльне до Коломойського керівництво, а пов’язані з бізнесменом компанії отримували найбільший зиск від співпраці з «Центренерго».

За словами колишнього члена «Донкорп Україна» Євгена Сікори, державну компанію вони почали охороняти навесні 2020 року, а офіційно договір зі структурою Семенченка підписали наприкінці минулого року.

Місяць тому «донкорпівці» не пускали керівника Фонду держмайна на територію бази, тим самим блокуючи зміну менеджменту «Центренерго». Відтак для того, щоб туди потрапити, Дмитру Сенниченку довелося залучати силовиків.

Крім того, журналісти довідалися, що представники «Донкорп Україна» наприкінці 2019 року брали участь у мітингах проти керівництва Нацбанку. Зокрема, проти ексглави НБУ Якова Смолія та його заступниці Катерини Рожкової. Раніше замовником акцій проти НБУ Смолій публічно називав безпосередньо Ігоря Коломойського.

За словами Сікори, на акції вони ходили спільно з іншими організаціями – одні стояли під Нацбанком, а «Донкорп» – під будинками Рожкової та Смолія.

Що було раніше: 25 березня ексбійця батальйону «Донбас» Олександра Новікова (позивний «Хаммер»), якого підозрюють у створенні воєнізованого збройного формування на чолі з екснардепом Семеном Семенченком та Євгеном Шевченком, відправили під цілодобовий домашній арешт.

  • 24 березня Служба безпеки України повідомила, що викрила та припинила діяльність воєнізованого збройного формування, так званої приватної військової компанії, а можливими організаторами назвала Семена Семенченка та Євгена Шевченка ( відомий широкому загалу як «позаштатний агент НАБУ», і фігурант низки кримінальних справ щодо корупційних схем, пов’язаних з «Укроборонпромом» – ред.).
  • За даними СБУ, до складу компанії входило понад 150 осіб, а контроль та координацію діяльності злочинної організації здійснювали 15 українців. Слідчі отримали дані про участь фігурантів справи в укладанні контрактів між ПВК та організаціями країн Близького Сходу. Також зафіксували пропозиції організувати поставки зброї до цих країн.
  • Сам Шевченко заперечує свою причетність до справи та чекає доказів СБУ.
  • СБУ підозрює, що Шевченко і фігурант низки кримінальних справ щодо корупційних схем, пов’язаних з «Укроборонпромом», Андрій Рогоза причетні до організації каналу постачання військових товарів з Росії на оборонні підприємства України.

Луценковщина. Героя Майдана Бубенчика підозрюють у бажанні порушити «перемир’я» між Януковичем та Яценюком на Майдані

Bubenchik-Ivan1

 

Слідчі з генпрокуратури Луценка підозрюють Івана Бубенчика у тому, що вранці 20 лютого 2014 року він відкрив вогонь на Майдані Незалежності за змовою і для дестабілізації ситуації, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Такі обставини, викладені у підозрі, оприлюднив адвокат «майданівців», член «Адвокатської дорадчої групи» Віталій Титич у Facebook.

У ній зазначається, що Бубенчика затримали при спробі виїхати за межі України і доставили до суду для обрання запобіжного заходу.

У ній зазначається, що Бубенчика затримали при спробі виїхати за межі України і доставили до суду для обрання запобіжного заходу.

«Слідчим ДСР йому пред’явлена підозра у тому, що близько з 7 до 8 години ранку 20 лютого 2014 року на Майдані Незалежності він вчинив 3 прицільні постріли з мисливського карабіну „Сайга М3“ (7,62×39)» – зазначає адвокат.

За даними слідства, Бубенчик убив двох силовиків і поранив ще одного: прапорщика Внутрішніх військ смертельно поранив у стегнову артерію – той втратив багато крові; прапорщика з підрозділу «Беркут» смертельно поранив у живіт, зачепивши внутрішні органи; майора ВВ поранив у грудну клітку й наскрізь прострелив йому плече.

Йому інкримінують убивства працівника правоохоронного органу, який виконував службові обов’язки, і військовослужбовця, який охороняв громадський порядок, а також замах на вбивство військовослужбовця, придбання й носіння вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу (п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115, ст. 348, ч. 1 ст. 263 ККУ).

«З тексту підозри слідує, що: зазначені особи були відряджені до Києва та залучені для забезпечення охорони громадського порядку у складі підрозділів внутрішніх справ та внутрішніх військ, співробітники яких не мали відношення до злочинних дій стосовно учасників акцій протесту», – пише адвокат.

При цьому приблизно з 6 години вони «перебували у відповідних зведених щільно рядах, („монолітах“) шерензі від Стели Незалежності на Майдані Незалежності до вулиці Інститутської».

На думку слідства, Бубенчик, «встановивши, що правоохоронці і мітингувальники активних дій не вчиняють у зв’язку з перемир’ям між діючою владою та лідерами опозиції, маючи наміри здійснити невибіркове застосування вогнепальної зброї на ураження, вчинив навмисні протиправні дії, діючи за попередньою змовою з іншими особами з метою дестабілізації ситуації тимчасового перемир’я».

При цьому слідчі вказують на «відсутність обставин вчинення необхідної оборони» чи «крайньої необхідності».

Вони вважають, що Бубенчик розумів, що «такі його дії можуть привести до ескалації протистояння – до застосування зброї щодо учасників протестних акцій і, відповідно, до настання тяжких наслідків».

Також про свої дії львів’янин Бубенчик розповів для фільму Володимира Тихого «Бранці» (Captives, # Babylon’13).

У лютому 2016 року начальник управління спеціальних розслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк говорив УП, що не лише Бубенчик публічно заявляв про застосування зброї на Майдані: було ще два випадки таких зізнань у соцмережах: «Ми перевіряємо ці заяви й осіб, які їх робили. Бубенчика хотіли допитати, проте він відмовився».

За півроку по тому Горбатюк говорив: «Ті покази, які він давав, не відповідають фактичним обставинам. Місце, звідки, як він каже, робилися постріли – допустиме. Але як виглядав той, в кого він стріляв, де він знаходився – з показань Бубенчика не відповідає тому, що було в дійсності. А на слідчий експеримент він так і не з’явився».

3 квітня 2018 року прокуратура вручила Бубенчику підозру.

4 квітня Печерський райсуд Києва переніс на 5 квітня обрання запобіжного заходу Бубенчику.

Народні депутати Володимир Парасюк та Семен Семенченко заявили про готовність узяти Бубенчика на поруки.

У лютому в ГПУ повідомляли, що в рамках справи про вбивства правоохоронців на Майдані на початку 2014 року оголошено про підозру одному протестувальнику.

За даними Генпрокуратури, всього під час Євромайдану постраждали 2,5 тисячі осіб, 104 із них загинули.

19 лютого 2018 року на сторінках «Bird in Flight» вийшло інтерв’ю під заголовком “Иван Бубенчик: «Я убил их в затылок, это правда». В ньому головний герой розповів, що в день розстрілу протестувальників у центрі Києва 4 роки тому першими загинули нібито не активісти Майдану, а бійці «Беркуту», в яких вистрелив він.

Луценковщина. «Цей закон є нікчемним», — заявив прокурор Донський, що репресує майданівця Бубенчика

z-Maidanu1-500x381

 

Прокурор департаменту спецрозслідування Головного слідчого управління Генпрокуратури Олексій Донський вважає, що закон про амністію учасників Революції гідності, не може бути застосований до підозрюваного Івана Бубенчика.

Про це він заявив виданню УНІАН.

«По-перше, про це ще рано говорити. По-друге, там немає статті 115 (КК), там тільки є стаття про замах на правоохоронців», — сказав він.

«А по-третє, цей закон є нікчемним, оскільки прописаний так, що суперечить Кримінальному процесуальному кодексу, в якому йдеться про те, що будь-який закон, який не відповідає порядку, прописаному в КПК, не може бути застосований», — сказав Донський.

Закон про амністію учасників Революції Гідності був прийнятий парламентом 21 лютого 2014 року.

3 квітня ГПУ вручила підозру Бубенчику, який розповідав, як стріляв на Майдані в правоохоронців. Його підозрюють у вбивстві двох правоохоронців.

Бубенчика підозрюють в посяганні на життя співробітників правоохоронного органу (стаття 348 КК), умисне вбивство (п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК) і незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами ( ч.1 ст. 263 КК).

У законі про амністію вказана лише 348 стаття КК. Статей 115 і 263 КК в законі немає.

У вівторок суд обирав йому запобіжний захід.

Депутат Володимир Парасюк і Семен Семенченко готові взяти Бубенчика на поруки, повідомляє sprotiv.org.

#Майдан #Саакашвили. 7 тысяч участников мало для того, чтобы всю власть отдать партиям?

partya-gandoniv6-1 (1)

 

Организаторы протестов в Киеве соорудили у здания парламента палаточный городок 17 октябра 2017 года, сообщает sprotiv.org.

Вечером возле него произошли столкновения с полицией.

Спровоцировало конфликт нежелание тех, кто остался в этом импровизированном лагере подчиниться требованию полиции по проверке входящих и выходящих из него. Охрана лагеря заявила, что не позволит это делать.

Позже на помощь полиции подошли полторы сотни спецназовцев и примерно столько же нацгвардейцев, после чего начались столкновения. К счастью, длились они недолго и ситуация успокоилась.

Во время стычек правоохранители задержали двух человек.

Участники акции, в свою очередь, забрали у полиции видеокамеру и предлагали обменять ее на задержанных.

Как обычно, в гуще протестующих нардепы от “Самопомощи” Егор Соболев и Семен Семенченко.

Требования организаторов акции – политические. Снятие депутатской неприкосновенности, принятие закона о выборах чисто по партийным спискам (интересно, кто им сказал, что народ от имени которого они протестуют, хотят именно партийные выборы? Очень сомнительное требование), создание антикоррупционного суда.

Сама акция днем собрала порядка 7 тысяч участников – много для того, чтобы быть шумной и толкаться с полицией, но мало для того, чтобы быть народной.

Орден Дейдея. Коли нардепів гнатимуть з фронту

Deydey-poran1

 

Поранення нардепа Євгена Дейдея у зоні АТО не тільки розсмішило військових, але й окреслило велику проблему, котра існує в Україні.

І проблема ця досить проста на перший погляд — це піар на війні. Мова тут піде не тільки про Дейдея, якого поранили 14-го липня, але і про інших нардепів, котрі пишуть ахінею про війну заради піару і займаються не тим, для чого були обрані до ВР.

В 2014-му, 2015-му роках ми бачили на фронті багато політиків. Згадати хоча б Ляшка, який ловив «сєпарів», пораненого ще не нардепа Парасюка… Велика кількість героїв війни увійшли до ВР: командир «Миротворця» Андрій Тетерук, засновник «Азова» Андрій Білецький, лідер «Правого сектора» Дмитро Ярош, той самий координатор батальйону «Київ-1» Євген Дейдей, Семен Семенченко з «Самопомочі», блокувальник і фронтовик. Тоді, в 2014-му, перед виборами багато людей робили собі рейтинги на війні, коли люди ще багато чого не розуміли у часи великих потрясінь.

В 2014-му році, під час гарячої фази АТО, приїхати повоювати могли ледь не всі охочі. Була велика кількість добровольчих батальйонів, діяли бригади ЗСУ, Нацгвардія, прикордонники і так далі. Але чіткої взаємодії між ними не було. Один із знайомих прикордонників у районі Маріуполя ще в 2015-му році розповідав, чому він носить із собою п’ять мобільних телефонів: «Ось на цей телефонує командування, по цьому говорю з „Азовом“, по цьому з армійцями, на цей телефонують наші, а на цей волонтери та інші», — казав він. І додавав, що бували ситуації на початку війни, коли через відсутність взаємодії могли навіть своїх обстріляти. Бо часто не знали про висування добробатів на позиції ворога і так далі.

Сьогодні ж все набагато краще. Вся взаємодія йде через АТЦ і штаб АТО/ ОТУ з ЗСУ. І всі люди, котрі їдуть в АТО воювати фіксуються. Це також цікаво у випадку із Дейдеєм. Полк поліції спеціального призначення «Київ» повідомив у п’ятницю, 14-го липня, що їхній куратор і нардеп Євген Дейдей був поранений в Авдіївській промзоні. За попередніми даними — поранення осколкове, від снаряду 82-го калібру.

Згодом вже традиційно для себе «нагнав» у «Фейсбуці» радикал Ігор Мосійчук, написавши, що Дейдею потрібне переливання крові, а прес-секретар ГПУ Лариса Сарган запевнила, що поранення не важке. Самого ж Дейдея згодом на гелікоптері переправили до Дніпра, ГПУ відкрила справу про теракт.

Всього за кілька днів до цієї історії, антикорупційні органи звинувачували Дейдея в тому, що він спробував приховати купівлю квартири і двох авто за незрозуміло де взяті гроші. 11-го липня ВР не зняла з нього недоторканість, а вже 12-го він у «Фейсбуці» писав, що відмічає День народження на фронті.

Реакція військових та блогерів на поранення Дейдея була зрозумілою, особливо після того, як в мережі з’явилися фото, а згодом інформація, що на час поранення жодних обстрілів у районі Авдіївки не було.

Дивний характер поранення багато описували. Відомий волонтер Серж Марко взагалі розібрався в тому, чому воно не схоже на осколкове та навіть кульове.

Згодом сам Дейдей, котрий довго мовчав, мабуть, спостерігаючи за тим, як над ним сміються і знущаються у соцмережах, виклав у «Фейсбуці» відео своєї перев’язки.

«Да, я, будучи народным депутатом, находился в зоне АТО. Потому что нужен здесь! И мне плевать что все думают по этому поводу!», — написав Дейдей.

І у цій фразі, насправді, прихована важлива проблема в сучасному українському політикумі.

Є такий Закон «Про статус народного депутата України». І там чітко написано: «Народний депутат України (далі — народний депутат) є обраний відповідно до Закону України „Про вибори народних депутатів України“ представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України».

Євгену Дейдею можна нагадати, що головним завданням кожного парламентаря є участь в законотворчості та здійсненні парламентом інших його функцій, а основною метою депутатської діяльності є відображення інтересів народу в парламенті та забезпечення їх відповідності загальнодержавним інтересам. Виборцям варто запам’ятати фразу «и мне плевать что все думают по этому поводу». Це знадобиться на майбутніх виборах.

Тому і виникали у людей запитання, мовляв, чому нардеп опинився на фронті, якщо у нього зовсім інша функція. І поранення якесь дивне, та і вся ця історія, бо трапляється з ним вже не вперше. У 2015-му році в районі Мар’їнки з ним вже втрачали зв’язок і авто розстрілювали. Тепер Авдіївка на фоні галасу щодо його корупційної діяльності, яка підняла на поверхню навіть вже давно забутий вирок Суворовського районного суду Одеси, 2012-го року, за розбій за трьома епізодами. Між іншим, Дейдей — підполковник поліції? З такою історією, котра тягнеться з 2012-го року? Справді, дивно. Чи не є поранення спробою перекрити негатив?

Дивне поранення Дейдея ще й тому, що «Київ», до яких у гості завітав нардеп, стоїть не на самому передку, а на 2-3 лінії.

Можна лише здогадуватися, на що і на кого була розрахована історія з пораненням. Але інформаційний «вкид» провалився з тріском. У середовищі військових після цього ходить навіть припущення про самостріл, відомі волонтери і блогери не повірили у поранення, репутація нардепа суттєво постраждала. Все вказує на те, що людей вже банально нудить від подібних моментів. А інакше і бути не може, коли за час АТО загинули більше 2 600 воїнів, а бійців з пораненнями більш важкими, ніж у Дейдея, часто вивозять на розбитих «таблєтках».

Нардепам варто нарешті зрозуміти, що спекулювати і робити піар на війні не вийде. Бо війна для українців — це рана, яка болить. Народ поважає героїв і ненавидить клоунів, котрі паплюжать своїми вчинками честь. Їх скоро можуть навіть гнати з фронту. І добре, якщо мирно.

Місце нардепа у Верховній Раді. Це стосується всіх, того самого Ігоря Мосійчука, котрий не так давно у «Фейсбуці» розповідав про взяття Спартака… Той самий прогульник Білецький зосередився більше на власному проекті «Нацкорпус» і фронті, ніж законотворчості. І прикладів дуже багато.

Піар на війні швидше знищить рейтинг, ніж зіграє комусь на руку. Бо на війні одразу видно правду. Євгену Дейдею варто було б розповісти її самому про власне поранення, звичайно, якщо його він отримав у бойових діях…

А взагалі, ця історія має і свій позитив. Тепер у народі буде «орден Дейдея», котрий люди «видаватимуть» усім, хто засвітиться у подібних речах, пов’язаних із війною. Бо на ній щодня воюють і гинуть найкращі воїни. А деякі люди роблять власний піар.

Андрій Коваленко, Український інформаційний портал

«Біля 200 тітушек на чолі з поліцією», — блокадники заявляют о штурме их редута

blokada-shturm-2017

 

В Харьковской области произошел конфликт между местной полицией и участниками блокады торговли с Россией.

Переселенец из Горловки Вадим Мукомол написал в Facebook о том, что у «сортировочной станции Купянска»  около 200 людей вместе с правоохранителями «готовят штурм нового редута», сообщает sprotiv.org.

Отметим, ранее в Штабе блокады заявляли о второй фазе. Нардеп Семен Семенченко пояснил, что его единомышленники собираются блокировать поставки угля из России в Украину, а также в обратную сторону местную продукцию. С 12 марта 2017 года первые редуты уже начали устанавливать.

Уточним,  в данном случае речь идет о станции «Купянск-Сортировочный» — это узел харьковского, валуйского, сватовского, святогорского и волчанского направлений. Она находится в 34 км от ст. Тополи, в 110 км от ст. Волчанск и в 58 км от ст. Сватово. Располагается станция в пгт Купянск-Узловой Купянского района Харьковской области.

К участникам блокады оккупированного Донбасса выдвинулись чернорубашечники Авакова со щитами на автобусах. Подробности

Ukr-bez-kolaborantiv1

 

29 января 2017 года в сторону участников блокады в Луганской области на транспорте выехали автомобили с вооруженными людьми. Об этом рассказало «Громадське», сообщает sprotiv.org.

По словам волонтера Елены Швидкой, участники блокады сообщают о замеченных автомобилях с военными.

«Были замечены автобусы, которые двигаются в сторону блокады. Автобусы. Мы не можем сказать это Нацгвардия, или какие-то формирования. Военная форма, со щитами, в полной экипировке. Информация получена из самого блокпоста, информацию передали ребятам туда, на блокаду, и они оттуда мне эту информацию передали», — сказала волонтер.

По ее данным, сейчас на блокаде около 12 человек.

Один из организаторов блокады Анатолий Виногродский заявил: если силовики едут к участникам блокады, чтобы поддержать акцию, то они будут рады этому событию. Впрочем, если намерения силовиков будут противоположные, то участники блокады выберут более радикальные способы ведения блокады:

«Если силовики получили команду физической расправы с мирными протестующими, штаб будет вынужден перейти к более радикальным методам ведения блокады», — сказал Виногродский.

Какие именно радикальные методы могут применить Виногродский не пояснил, но добавил:

«Меры будут адекватные. Мы вышли на стадию, когда нашей родине необходима защита. Мы предупреждаем, что те люди, которые находятся здесь, — это не все силы, которые находят в Луганской и Донецкой областях, поэтому обычная зачистка одного блокпоста будет сигналом для начала боевых действий. Мы развернем партизанское движение на территории оккупированных и неокупированных частей Украины».

Он подчеркнул, что у участников блокады хорошие отношения со всеми правоохранителями, с которыми им приходится взаимодействовать.

Народный депутат Семен Семенченко также заявил о том, как проходит блокада.

«Почему вы считаете, что это нас как-то должно беспокоить? Ну, едут и едут. Пусть себе едут. Главное, чтобы не мы это оплачивали. Там никто не останавливает вагоны. Заблокирована вся ветка, по которой в сутки ходило туда и обратно 12 составов по 50-60 вагонов в каждом. 800 вагонов в день не ходит больше по этой ветке», — сказал нардеп.

В Луганской области ветераны АТО заблокировали железную дорогу Луганск-Лисичанск-Попасная. Они остановили грузовой поезд из 54 вагонов, движущийся на оккупированную территорию.

Ветераны батальонов Нацгвардии «Айдар» и «Донбасс» заявили, что намерены приступить к блокаде неподконтрольных Украине районов Донбасса, таким образом повторяя похожую акцию подразделений этого типа в декабре 2014 года.

Военная прокуратура расследует куда пропали сведения о судимости мошенника Семена Семенченко

Semenchenko-Semen1

Главная военная прокуратура начала расследование обстоятельств незаконного вмешательства в оперативно-справочную картотеку МВД Украины, которое было совершено с целью сокрытия и изъятия сведений о бывшей судимости нынешнего народного депутата Семена Семенченко, свидетельствует постановление следственного судьи Печерского районного суда Киева от 17 марта 2016 года.

Об этом сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Главная военная прокуратура также расследует дело против депутата от «Самопомочи» Семена Семенченко (Константина Гришина) о незаконном получении воинского звания.

В ходе досудебного расследования установлено, что 13 августа 2015 года должностными лицами Вышгородского районного военного комиссариата Киевской области составлен и выдан заведомо ложный официальный документ, а именно: временное удостоверение офицера запаса гражданину Семенченко.

Прокуратура заявляет, что народный депутат в августе 2014 года использовал заведомо поддельные документы, в частности временное удостоверение офицера запаса на свое имя путем предоставления их должностным лицам воинской части №3027 для принятия его на военную службу в военном резерве.

Главный военный прокурор Украины Анатолий Матиос заявил, что следственные действия, которые ведет Главная военная прокуратура в отношении народного депутата Семена Семенченко, являются объективными и законными.

Семен Семенченко: від звичайного шахрая Грішіна до живої легенди. Частина 2

2-й резервний батальйон Нацгвардії був використаний Грішіним і Геращенком для реклами в соцмережах і ЗМІ відкритих аферистами рахунків для фінансової підтримки неіснуючого в державі батальйону «Донбас».

Вже на початку травня 2014 року стало відомо, що людина, яка підписується в соціальних мережах як Семен Семенченко (псевдонім, придуманий Богданом Кутєповим, виявився напрочуд живучим), — це доведений до відчаю від хронічного безгрошів’я дрібний донецький шахрай Костя Грішін, дружину якого розшукує оператор зв’язку МТС, щоби стягнути заборгованість за користування мобільним телефоном на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 20 березня 2014 року в справі №905/599/14.

У пошуках, чим нагодувати трьох дітей, Грішін тинявся по штабах сепаратистів, брав участь у штурмі 3 березня 2014 року відділення Держказначейства в Донецьку, вештався по захопленій «губаревцями» обласній державній адміністрації. Наприклад, на цьому відео з Донецької ОДА, оприлюдненому 3 березня 2014 року, майбутній народний депутат бовваніє з 11-ї по 22-гу секунди.

Втім, точно так безробітний Грішін їздив на київський Майдан і вештався серед учасників проукраїнських мітингів у Донецьку, час від часу потрапляючи в об’єктиви фотоапаратів.

Grishin-Konstantyn3-500x375

 

 

Годі шукати в цьому якесь ідеологічне підґрунтя, хоча, проживаючи в Севастополі, Грішін позиціонував себе  російським націоналістом і саме під проросійськими та прокомуністичними гаслами балотувався до Севастопольської міськради в 2000 році. Все було простіше: «джентльмен у пошуках червінця» виглядав, де можна було заробити бодай якусь копійчину.

Напевно, два роки навчання в Москві на режисерських курсах пішли на користь талановитому шахраю. Намацавши завдяки Геращенку «золоту жилу», Грішін разом з тодішніми соратниками — передусім, нинішнім народним депутатом України Наталією Веселовою — створив сторінку у Facebook із розповідями про неіснуючий «батальон территориальной обороны Донецкой области «Донбасс». Ясна річ, з зазначенням номерів рахунків, на які слід переказувати пожертви.

Звісно, ніякого батальйону «Донбас» не існувало. Батальйони територіальної оборони — це підрозділи Збройних сил України, підпорядковані Міністерству оборони. Як згодом запевняла та ж Веселова, яка на прохання пройдисвіта створювала фейкову сторінку фейкового батальйону, вона гадки не мала, що Семен Семенченко — це раніше судимий шахрай, що збирає гроші, рекламуючи себе постановочними сценами подвигів псевдо-батальйону.

Фальшиві посвідчення і справжня зброя

Яким би талановитим актором не був майбутній легендарний комбат, вивели на широкі обрії проект «Семен Семенченко» інші люди — Антон Геращенко та Арсен Аваков.

30 травня 2014 року в складі військової частини 3027 Національної гвардії України (так нині називаються Внутрішні війська МВС України), що базується в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, був утворений 2-й батальйон спеціального призначення. Це спеціальне призначення полягало в тому, що до батальйону зараховували резервістів — тобто громадян, які хотіли б відновити чи набути навичок з військово-облікових спеціальностей.

По суті «резервні батальйони» — це щось на кшталт радянського ДТСААФ, а саме поняття резервіста було запроваджено законом від 17 березня 2014 року, який вніс новації в Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу». А саме, з’явилась вставна стаття 26-1, яка визначила, що «Служба у військовому резерві запроваджується з метою планомірної підготовки резервістів для комплектування Збройних сил України та інших військових формувань особовим складом у мирний та воєнний час шляхом набуття та підтримання на належному рівні вмінь і навичок за військово-обліковою спеціальністю… Резервісти не належать до зайнятого населення в Україні і мають право відповідно до законодавства про зайнятість населення бути визнаними безробітними та зареєстрованими у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи».

Оцей 2-й резервний батальйон і був використаний Грішіним і Геращенком для того, щоби рекламувати в соціальних мережах і ЗМІ відкриті аферистами рахунки для фінансової підтримки неіснуючого в державі «батальйону територіальної оборони Донецької області «Донбас».

Грішіна, який не мав жодного відношення до Нацгвардії, за розпорядженням Авакова допустили на територію в/ч 3027, де він зустрічав людей, що хотіли вступити на службу в розрекламований батальйон. При цьому Грішін представлявся командиром військової частини №3027 підполковником Семенченком. Якщо аферист не бачив, як використати певну людину в своїх потребах, він відправляв її оформлюватись до реального командира в/ч — Володимира Мусієнка. Але в більшості випадків Грішін особисто «приймав на службу», підписував «наказ» і видавав фальшиве «посвідчення» з «правом носіння табельної зброї», яке засвідчував фальшивою печаткою.

Semenchenko-Semen-falsif1-500x312

Цих людей Грішін використовував для зйомки рекламних кліпів, завдяки яким зібрав колосальні гроші та цілий парк елітних автомобілів.

Ось так виглядає типове фальшиве посвідчення бійця неіснуючого батальйону «Донбас». Посвідчення, підписане «командиром військової частини 3027 підполковником С. Семенченком», видане стрільцю, начебто зарахованому на військову службу «наказом командира в/ч 3027 від 19.06.2014 р. №24». Нижче — «дозвіл на носіння табельної зброї» із зазначенням номеру автомата АКС, засвідчений фальшивою печаткою.

Людям, які отримували ці «посвідчення», навіть на думку не спадало, що батальйони не є юридичними особами й не можуть мати печаток, що на печатках обов’язково зазначається код ЄДРПОУ, а символіка державних установ затверджується постановами Кабінету міністрів України. Та й кому міг спасти на думку масштаб афери, якщо все це відбувалось на території військової частини Національної гвардії, куди аж ніяк не могла потрапити стороння особа?

Щоправда, якщо печатка була фальшивою, то зброя — справжньою. У зв’язку з чим виникає цілком закономірне запитання до Авакова та Геращенка: де Грішін брав АКСи, які роздавав на території в/ч 3027 обманутим ним громадянам, що думали, буцімто їх прийняли до лав Нацгвардії? І чи не зі складів Нацгвардії ця «ліва» зброя? У такому разі також непогано було б з’ясувати, скільки саме «стволів» було роздано, скільки — продано й кому саме. Це зробити тим простіше, що на фальшивих посвідченнях проставлені реальні заводські номери автоматів.

Друге коло запитань стосується правового статусу людей, які були певні, що воюють у складі військової частини 3027 Національної гвардії України під орудою «підполковника Семенченка». Зрозуміло, що вони стали жертвою шахрайства, вчиненого на території військової частини. Але це не робить їх військовослужбовцями. Тепер виникає запитання: а як цивільні особи, нехай навіть і обмануті Грішіним, могли опинитись у зоні бойових дій? Хто тепер виплачуватиме грошову допомогу родичам тих, хто загинув з фальшивим посвідченням бійця Нацгвардії?

До речі, взагалі б непогано було розібратись, у який спосіб резервісти Нацгвардії опинились в зоні проведення антитерористичної операції, яку проводить, згідно із законом, виключно Антитерористичний центр СБУ. Бо відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом», ані МВС України, ані підпорядкована йому Нацгвардія, ані Збройні сили України жодного відношення до АТО не мають й лише відкомандировують своїх співробітників та військовослужбовців разом з технікою в підпорядкування першого заступника голови СБУ. Тож хотілося б, щоби Служба безпеки України пояснила, як резервісти Нацгвардії опинились у її розпорядженні й що серед них робили особи з фальшивими посвідченнями, виданими «підполковником Семенченком».

На особливий наголос заслуговує та обставина, що самого «підполковника Семенченка» прийняти в Нацгвардію було неможливо — давалась взнаки колишня судимість. Хоча вона давно погашена, той факт, що Грішін був колись засуджений, унеможливлював його службу в органах міліції чи Національній гвардії України. Та й на яку посаду міг бути прийнятий громадянин з середньою освітою, який раніше не служив у армії ані дня? Хіба лише рядового солдата.

Саме тому Грішіну й доводилось приховувати своє справжнє прізвище, оскільки будь-який дільничний міліціонер міг миттєво «пробити» по картотеці Інформаційного центру МВС України його біографію. З тієї ж причини — й маска-балаклава. Бо характерна зовнішність «підполковника Семенченка» була дуже добре відома як ошуканим мешканцям Севастополя, так і його кредиторам у Донецьку.

Як розповідали згодом волонтери, які були впевнені, що допомагають батальйону «Донбас», поведінка «підполковника Семенченка» спочатку не викликала в них жодних підозр саме тому, що роздача посвідчень і зброї відбувалась за парканом військової частини, де Семенченко почувався як вдома. Наталка Веселова навіть заснувала благодійний фонд для збору коштів і відкрила на своє ім’я рахунки в «Приватбанку». От тільки в якості одного з контактних телефонів при відкритті рахунків вона мала необережність зазначити телефон Грішіна. Це урешті-решт призвело до того, що в січні 2015 року шахрай змінив ПІН-код (СМС-ка з новим кодом прийшла на його телефон) і через банкомати зняв готівкою всі гроші, зібрані волонтерами.

Але попервах довірливий народ вірив, що Семен Семенченко — народний герой. Перші підозри з’явились у липні 2014 року, коли стало відомо, що так званий командир батальйону замість того, щоби перебувати на фронті, веде життя світського лева та активно збирає гроші готівкою — зокрема, взяв чималу суму в тодішнього голови Донецької облдержадміністрації Сергія Тарути, яку привласнив.

Потім поповзли чутки, що Грішін взяв 300 тис. дол. у громадянина США Марка Паславського, начебто на придбання безпілотників для потреб Нацгвардії, а після того, як Марк став вимагати звітності за витрачені кошти, його зі спини настигла куля.

Грішін, який ще в березні 2014 року не міг заплатити за телефон і разом з дружиною ховався від кредиторів, через місяць після початку збору коштів вже катався на престижних іномарках, обідав у ресторанах і висипав готівку перед солдатами, демонструючи, що таке мільйон гривень. Але найбільше скандалів було саме навколо незрозумілого правового статусу бійців. Власне, було два батальйони — офіційний, у складі військової частини 3027 під командуванням законного командира, і люди, яких прийняв на службу «підполковник Семенченко» і які також вважали себе військовослужбовцями, мали зброю й мріяли побачити свого керівника не по телевізору, а в зоні АТО.

Грошового забезпечення не одержували ні ті, ні інші. Натоміть регулярно спливали історії про те, що якась незрозуміла охорона «командира батальйону» пограбувала підприємство, порізала й продала на металобрухт невеличкий завод, витрясла гроші з бізнесмена чи відібрала в мешканця прифронтової зони дороге авто.

Пожертви на армію: закордонні поїздки, безтурботне життя та персональна охорона

Коли в серпні 2014 року Аваков вирішив розкласти яйця по різних кошиках і зробити Грішіна народним депутатом, постало питання — як зліпити «комбату» красиву біографію з урахуванням того, що 8 місяців, проведені в Лук’янівському СІЗО №13, обвинувальний вирок та неодноразові випадки притягнення до кримінальної відповідальності повністю виключали можливість зарахування його до лав Національної гвардії України.

Тоді зробили так. 11 серпня 2014 року було наказано зарахувати Грішіна в Нацгвардію без пред’явлення жодного документа, навіть без паспорта — «зі слів». Костянтин прийшов у кадрове управління та назвався Семенченком Семеном Ігоровичем, капітан-лейтенантом Військово-морських сил України у відставці. Ці дані без будь-якого документального підтвердження були занесені в особову справу та направлені на спецперевірку щодо минулих судимостей.

Відповідь з Інформаційного центру МВС України надійшла миттєво: у картотеці осіб, які притягувались до кримінальної відповідальності, Семенченко Семен Ігорович, 1974 року народження, не значиться. І це — свята правда. Бо тюремну баланду сьорбав Грішін Костянтин Ігорович, 1974 року народження. Зрозуміло, що запит у Міністерство оборони на предмет існування «капітан-лейтенанта Семенченка» ніхто не направляв. Годі й казати про те, що ніхто навіть не перевірив: а чи не значиться часом новопризначений військовослужбовець приватним підприємцем? Між тим свідоцтво фізичної особи-підприємця Грішін здав лише 24 листопада 2014 року у зв’язку з обранням його народним депутатом України за партійним списком скандально відомої «Самопомочі».

Semenchenko-Semen3-500x132

 

Після цього за розпорядженням Авакова морський капітан-лейтенант був негайно переатестований на сухопутного капітана та призначений командиром 2-го спеціального батальйону в/ч 3027 з видачею відповідного службового посвідчення. Це було саме в той момент, коли десятки людей, яких нібито прийняв на службу «підполковник Семенченко», заходили в Іловайськ. Тільки легендарного комбата з ними не було. Бо він лише оформлювався на службу в Нацгвардію, де одержав фальшивий документ про наявність у нього офіцерського звання.

Semenchenko-Semen4-500x70

 

Отримавши 11 серпня 2014 року посвідчення капітана Нацгвардії, Грішін наступного дня, 12 серпня, приїхав у Вишгородський райвідділ Державної міграційної служби і на підставі цього посвідчення одержав новий паспорт серії СТ за номером 432098 на ім’я Семенченка Семена Ігоровича. Чому у Вишгороді? Тому що паспортна база Донецької області, де зареєстрований Грішін, була втрачена після захоплення бойовиками адміністративних будівель в обласному центрі, як і паспортна база Севастополя, де Грішіну свого часу видавали паспорт.

Тому отримати новий паспорт у разі втрати старого або зміни прізвища Грішін міг лише за місцем офіційного проживання або роботи з пред’явленням додаткових документів, що посвідчують особу. Тому шахрай міг отримати новий паспорт лише після того, як його за новим прізвищем, але без паспорта, прийняли в Нацгвардію — на підставі фальшивого службового посвідчення та за місцем розташування в/ч 3027.

Вже 20 серпня 2014 року Аваков вніс подання президенту України про нагородження раніше судимого афериста, який прослужив лише 8 днів, Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню. Після чого присвоїв шахраю з середньою освітою, який взагалі не служив у армії, звання майора.

Тепер можна було й балотуватись. Тим більше що грошей Грішіну вистачало не тільки на виборчу кампанію, безтурботне життя та закордонні вояжі, але навіть для найму персональної охорони.

До речі, як повідомило на запит Головне управління Національної гвардії України, грошові кошти чи автомобілі від громадян для потреб 2-го батальйону спеціального призначення у військову частину 3027 ніколи не надходили. А сам батальйон не є юридичною особою, не має ані власної печатки, ані власного рахунку в установах банків. Тобто пожертви Грішін-Семенченко тупо привласнював. Втім, повірити, що левова частка пожертв не йшла Авакову й Геращенку, я не можу — дружба з міністром внутрішніх справ та його вірним радником зазвичай коштує дорого.

Отримавши 12 серпня новий внутрішній паспорт, Грішін-Семенченко моментально виправив на нове прізвище і закордонний. Вже 19 вересня 2014 року орденоносець збирав гроші з довірливих діапорян у Сполучених Штатах.

Цілком закономірне запитання: а як військовослужбовець отримав американську візу, на які кошти літав за океан і хто його відпустив у подорож з місця проходження служби? Ось відповідь Головного управління Нацгвардії: «майорові резерву Семенченку Семену Ігоровичу за весь період проходження ним служби у військовому резерві відпустка не надавалась, інформацією про кошти, за які здійснювалась поїздка до Сполучених Штатів Америки, Головне управління Національної гвардії України не володіє. Посадові особи Головного управління Національної гвардії України не надавали допомоги громадянинові Семенченку Семену Ігоровичу в оформленні в’їзної візи до Сполучених Штатів Америки».

Semenchenko-Semen5-500x280

Цікаво в такому разі: а як посольство США видало візу без довідки з місця проходження служби, без довідки про доходи та без підтвердження того, що громадянин Семенченко перебуватиме в США під час своєї законної відпустки, впродовж якої йому зберігатиметься в Україні місце роботи?

До речі, а які документи Грішін-Семенченко надав у посольство США на підтвердження свої платоспроможності — невже виписки з рахунку, на який збиралася благодійна допомога? І чи розповів у анкеті про 8 місяців, проведені в СІЗО, обвинувальний вирок та неповернуті кредити?

Маю підстави стверджувати, що Грішін, звісно ж, приховав від посольства США подробиці своєї бурхливої біографії.

Втім, військова кар’єра майора Семенчека виявилась короткою — 24 листопада 2014 року він був звільнений з посади командира 2-го батальйону військової частини Національної гвардії України за власним бажанням. Але залишились запитання. Передусім — до генерального прокурора України.

Власне, запитання три.

Перше: коли саме по викладених вище фактах буде відкрито кримінальне провадження, а службові особи Національної гвардії України, які допустили раніше судимого афериста на територію військової частини, видали йому посвідчення офіцера та сприяли розкраданню коштів довірливих громадян, будуть притягнуті до кримінальної відповідальності?

Друге запитання: коли саме у Верховну Раду України буде внесено подання про зняття депутатської недоторканності з Семена Семенченка та Антона Геращенка?

І, нарешті, третє запитання: що саме робить прокуратура для посмертного надання статусу учасника бойових дій тим громадянам, які, будучи обманутими «підполковником Семенченком», помилково вважали себе бійцями Нацгвардії й загинули в ході антитерористичної операції?

 

Володимир Бойко, Національне бюро розслідувань України

Ящик Пандоры от «Самопомощи», или аграрные аппетиты партии львовского мэра Андрея Садового

Sadoviy-Andryi3

 

Прошедший 2014-й год был переполнен драматическими событиями для нашей страны и радикальными, на первый взгляд, переменами в украинской политике. Практически до последнего дня ушедшего года шли напряженные переговоры между участниками парламентской коалиции по принятию главного финансового документа страны – госбюджета-2015, которого никто из членов коалиции не видел. После месяца с начала работы «обновленной» Верховной Рады пришло время поразмыслить, кто есть кто из народных избранников, и в какое будущее они ведут украинский народ сегодня…

Начать хочется с главной «сенсации» парламентских выборов-2014 – партии бессменного львовского мэра Садового «Самопомощь». В самом деле, начав кампанию всего с двумя процентами рейтинга, партия обогнала многих старожилов Рады. Результат «Самопомощи» — примерно 11%. Свой максимум новички «взяли» в Киеве — 21,4%. Там, в течение последнего десятилетия, доминировала «Батькивщина» Юлии Тимошенко.

Технологически проект «Самопомощи» был построен на том, что именно в эти дни хочет видеть избиратель. В партсписок не попал ни один нынешний либо бывший депутат. Ставка делалась на новые лица, на людей, которые в прошлом не были связаны с политикой. Но это лишь на первый взгляд… Давайте разберемся, насколько они новые?

Темные личности «Самопомощи»

Сам лидер партии Андрей Садовый не раз был замечен в тесных связях с партией регионов, но об этом почему-то мало кто помнит. Например, в 2011 году он лично приехал поздравить с днем рождения тогдашнего президента Украины Виктор Януковича и один из немногих, кто пришел с подарочной книгой и собственноручно вручил ее Януковичу.

Эпизод второй: в августе 2011 года во время визита во Львов экс-вице-премьер-министр Украины, член партии регионов Борис Колесников, защищая Садового от нападок, связанных с махинациями при ремонте дорог к Евро-2012 во Львове, откровенно сказал: «Мы не дадим в обиду мэра Львова». Стоит еще вспомнить, как Садовый тайно возил Колесникова Львовом. А потом они были замечены в совместных турах по Европе: то вместе летали в Лондон, то ездили по Италии, якобы в поисках каких-то материалов.

Но, безусловно, главные медийные фигуры «Самопомощи», второй номер партийного списка — известный командир добровольческого батальона «Донбасс» Семен Семенченко, он же Константин Гришин, и 13-й номер списка Егор Соболев – глава люстрационного комитета.

Личность Семена Семенченко, за время войны в Донецкой и Луганской области успела обрасти массой как домыслов, так и реальных фактов уличения во лжи. Его связывают с политическими и бизнес-интересами олигарха Игоря Коломойского. Поэтому мнения многих экспертов совпадают в том, что «Самопомощь» — это красивая обертка, за которой стоит руководство Днепропетровской ОГА.

Неоднозначная информация распространяется СМИ и о Егоре Соболеве. Например, о том, что у Соболева есть российское гражданство.

Есть в списке у “Самопомощи” и свои родственники: 31-й номер Андрей Мельник – муж сестры 10-го номера партии, руководителя компании “Датагруп” Александра Данченко.

След Иванющенко в партии Львовского мера

Интересна личность и 15-го номера в списке – малоизвестного общественности Ивана Мирошниченко, но крайне известного в зернотрейдерской среде, которая не имеет отношения к производителям валового внутреннего продукта от АПК.

С первых дней избрания народным депутатом, Иван Мирошниченко с коллегами от «Самопомощи» начал лоббировать назначение министром аграрной политики и продовольствия своего бывшего подчиненного — партнера частного инвестиционного фонда  Pharus Assets Management  Алексея Павленко. То есть, традиция преемственности и расстановки на ключевые государственные должности «своих людей», не смотря на профессиональные качества, не изменилась в украинской политике.

Но важно даже не это, а то, что начинал свою карьеру госчиновника Иван Мирошниченко с должности советника екс-министра аграрной политики и продовольствия, регионала Николая Присяжнюка в 2009—2013 гг. Почти четыре года сегодняшний народный избранник от «Самопомощи» руководил, под присмотром «семьи», организацией  внутреннего рынка зерна: введение квот и ограничений, экспорт и переработка, инвестиции. Приложил он свою руку и к получению от Китая известного кредита на развитие сельского хозяйства Украины, который уже оброс многочисленными скандалами о его невыполнении. Подготовка и подписание контрактов Государственной продовольственно-зерновой корпорацией Украины (ГПЗКУ) и Эксимбанка Китая для получения кредита происходило при постоянном личном участии Ивана Мирошниченко.

Еще во времена правления ПР министр АПП предлагал Ивану Мирошниченко возглавить ГПЗКУ, но финансовые запросы, выдвигаемые тогда Арбузовым и Присяжнюком, ему, видимо, не подошли.

И вот сегодня Ивану Мирошнеченко выпала возможность самому «порулить» аграрным сектором Украины, как в былое время это делали его шефы из «семьи». И опыта ему в этом не занимать, ведь наставники в лице Присяжнюка и Иванющенка были профессионалами в разворовывании бюджетных денег.

Кстати, львовского мэра Андрея Садового также связывают с Юрием Иванющенко (Юрой Енакиевским) – смотрящим Януковича в агросекторе.

Сразу же после назначения Алексея Павленко министром АПП, на должность и.о. председателя ГПЗКУ назначается еще один в прошлом подчиненный Ивана Мирошниченко – Валерий Томиленко, верный друг и соратник по работе в транснациональных компаниях «Glencore» и «Cargill».

Еще одним новым-старым назначением в первом менеджерском ряду управленцев ГПЗКУ стал Александр Мартыненко, которого можно справедливо назвать многолетним спутником ГАК «Хлеб Украины» (2004, 2006—2007, 2010—2011), а потом – ГПЗКУ (2011—2013) во времена правления партии регионов. Начинал он свою карьеру в аграрной сфере с работы главного юриста ГАК «Хлеб Украины» в 2004 году под руководством Виктора Бондаренко – народного депутата ряда созывов от ПР, верного штыка и родственника Виктора Януковича. Работал на руководящих должностях также при Андрее Андриевском, Александре Лавринчуке, Андрее Барсуке, Игоре Якубовиче.

Сегодня Томиленко лоббирует назначение на должность председателя наблюдательного совета ПАО «ГПЗКУ» Евгения Милованова — своего земляка с села Кичинцы Корсунь-Шевченковского района Черкасской области, где они учились в одной школе. Но самое главное то, что Томиленко и Милованов выходцы из одной коммерческой структуры – ПрАО «Укрзерноимпэкс», который в свое время занимался выбиванием надуманных многомиллионных долгов из ГАК «Хлеб Украины»,  а затем стал инициатором банкротства многострадальной зерновой госмонополии.

Но главным «подарком» для многотысячного коллектива ГПЗКУ к Новому 2015 году стала информация о возвращении на руководящую должность Александра Гапона и ряда директоров эпохи Якубовича – Чеглотонева, Сычева, Бадюлы и др., которые уже прошли собеседование с новыми руководителями Госкорпорации. Гапон – ярчайший представитель енакиевского крыла «семьи», правая рука еще одного одиозного руководителя ГПЗКУ времен Януковича — Петра Гоголя, проходящего в свое время по делу о хищении денежных средств ГК «Укрспецекспорт».

Источник оперинформация   Текст сообщения   Дата 22.05.2002

В ПРЕСТУПНУЮ ГРУППУ, СОВЕРШИВШУЮ ХИЩЕНИЕ ДЕНЕЖНЫХ СРЕДСТВ, ГК «УКРСПЕЦЭКСПОРТ» ВХОДЯТ ГРУВЕР Ю.Б., ИВАНЮЩЕНКО Ю.В., ГОГОЛЬ П.Н., ПОДТЫННЫЙ И.В., РОМАНЕНКО Р.Ю., ПРИ ЭТОМ ИСПОЛНИТЕЛЯМИ ХИЩЕНИЯ ЯВЛЯЮТСЯ РОМАНЕНКО И ПОДТЫННЫЙ. ПОДТЫННЫЙ ЯВЛЯЕТСЯ «АВТОРИТЕТОМ» В Г.ЕНАКИЕВО. ЦЕЛЬ И ЗАМЫСЕЛ СОВЕРШЕНИЯ ПРЕСТУПЛЕНИЯ ПРИНАДЛЕЖИТ ПОДТЫННОМУ И ГРУВЕРУ, А РОМАНЕНКО ПРЕДЛОЖЕНА РОЛЬ ИСПОЛНИТЕЛЯ В СВЯЗИ С ТЕМ, ЧТО ОН РАНЕЕ ПОЛУЧИЛ В ДОЛГ КРУПНУЮ СУММУ ДЕНЕГ ОТ ПОДТЫННОГО И ИВАНЮЩЕНКО ДЛЯ «РАБОТЫ», ОДНАКО ПОСЛЕДНИЙ КУПИЛ НА БОЛЬШУЮ СУММУ МЕБЕЛЬ,  ДРАГОЦЕННОСТИ. А ТАКЖЕ ОН ПРИОБРЕЛ КВАРТИРУ. БОЛЬШАЯ ЧАСТЬ ДЕНЕГ ИМ ИСТРАЧЕНА НА ИГРЫ В КАЗИНО. РОМАНЕНКО ПРЕДЛОЖЕНА РОЛЬ ИСПОЛНИТЕЛЯ ДЛЯ ХИЩЕНИЯ ДЕНЕГ, ЧТОБЫ ВЕРНУТЬ ДОЛГ ПОДТЫННОМУ И ИВАНЮЩЕНКО.
ПРЕСТУПНОЙ ГРУППЕ ПРИНАДЛЕЖАТ И ОКАЗЫВАЮТ ПОДДЕРЖКУ СЛЕДУЮЩИЕ ПРЕДПРИЯТИЯ: — «НИК-ЛТД» (ДОНЕЦК), «УКРАИНА-ИЗРАИЛЬ»(ДОНЕЦК) . «ДЕКА-СЕРВИС» (ДОНЕЦК) , «ЛБН КОНСОЛТИНГ» (ДОНЕЦК) , «КОНСТАНТА»(ДОНЕЦК), «ГАРАНТ»(ЕНАКИЕВО), ’УКРХЛЕБ’,(ЕНАКИЕВО) , ЧП «КОНТИ» (ЕНАКИЕВО), «ГОРНЯК»(ДОНЕЦК),”ДИОН” (ДОНЕЦК). «АНТЕЙ» (ДОНЕЦК), ООО «ЦЕНТР», КАФЕ «ЦЕНТРАЛЬНОЕ» (ЕНАКИЕВО), ШАШЛЫЧНАЯ ”ТРИ ПЕСКАРЯ” (ЕНАКИЕВО). ДАННЫМИ ПРЕДПРИЯТИЯМИ РУКОВОДЯТ ИВАНЮЩЕНКО, ПОДТЫННЫЙ, РОМАНЕНКО, ГОГОЛЬ, ГРУВЕР. ПРИ ЭТОМ ЧП «КОНТИ» ЗАНИМАЕТСЯ КОНВЕРТАЦИЕЙ ДЕНЕЖНЫХ СРЕДСТВ В КРУПНЫХ РАЗМЕРАХ ДЛЯ СВОИХ ЦЕЛЕЙ В АКБ “ДОНКРЕДИТИНВЕСГ, ДИРЕКТОР ГОГОЛЬ П.Н.

Именно Гапоном была построена система поборов и откатов с  директоров филиаловкорпорации — элеваторов и КХП. В ожидании прихода этого «горе-менеджера» в коллективах предприятий филиалов ГПЗКУ началась подготовка к началу протестных акций, которые могут стать предпосылкой третьего Майдана.

Видя лишь людей из ближайшего окружения Януковича, Азаровых, Арбузовых, Присяжнюков на «жирных» государственных должностях и понимая, кто их привел во власть сегодня, народ потребует ответа….

Инна Волева, Национальное бюро расследований Украины



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: