Сообщения с тегами ‘Парасюк’

Орден Дейдея. Коли нардепів гнатимуть з фронту

Deydey-poran1

 

Поранення нардепа Євгена Дейдея у зоні АТО не тільки розсмішило військових, але й окреслило велику проблему, котра існує в Україні.

І проблема ця досить проста на перший погляд — це піар на війні. Мова тут піде не тільки про Дейдея, якого поранили 14-го липня, але і про інших нардепів, котрі пишуть ахінею про війну заради піару і займаються не тим, для чого були обрані до ВР.

В 2014-му, 2015-му роках ми бачили на фронті багато політиків. Згадати хоча б Ляшка, який ловив «сєпарів», пораненого ще не нардепа Парасюка… Велика кількість героїв війни увійшли до ВР: командир «Миротворця» Андрій Тетерук, засновник «Азова» Андрій Білецький, лідер «Правого сектора» Дмитро Ярош, той самий координатор батальйону «Київ-1» Євген Дейдей, Семен Семенченко з «Самопомочі», блокувальник і фронтовик. Тоді, в 2014-му, перед виборами багато людей робили собі рейтинги на війні, коли люди ще багато чого не розуміли у часи великих потрясінь.

В 2014-му році, під час гарячої фази АТО, приїхати повоювати могли ледь не всі охочі. Була велика кількість добровольчих батальйонів, діяли бригади ЗСУ, Нацгвардія, прикордонники і так далі. Але чіткої взаємодії між ними не було. Один із знайомих прикордонників у районі Маріуполя ще в 2015-му році розповідав, чому він носить із собою п’ять мобільних телефонів: «Ось на цей телефонує командування, по цьому говорю з „Азовом“, по цьому з армійцями, на цей телефонують наші, а на цей волонтери та інші», — казав він. І додавав, що бували ситуації на початку війни, коли через відсутність взаємодії могли навіть своїх обстріляти. Бо часто не знали про висування добробатів на позиції ворога і так далі.

Сьогодні ж все набагато краще. Вся взаємодія йде через АТЦ і штаб АТО/ ОТУ з ЗСУ. І всі люди, котрі їдуть в АТО воювати фіксуються. Це також цікаво у випадку із Дейдеєм. Полк поліції спеціального призначення «Київ» повідомив у п’ятницю, 14-го липня, що їхній куратор і нардеп Євген Дейдей був поранений в Авдіївській промзоні. За попередніми даними — поранення осколкове, від снаряду 82-го калібру.

Згодом вже традиційно для себе «нагнав» у «Фейсбуці» радикал Ігор Мосійчук, написавши, що Дейдею потрібне переливання крові, а прес-секретар ГПУ Лариса Сарган запевнила, що поранення не важке. Самого ж Дейдея згодом на гелікоптері переправили до Дніпра, ГПУ відкрила справу про теракт.

Всього за кілька днів до цієї історії, антикорупційні органи звинувачували Дейдея в тому, що він спробував приховати купівлю квартири і двох авто за незрозуміло де взяті гроші. 11-го липня ВР не зняла з нього недоторканість, а вже 12-го він у «Фейсбуці» писав, що відмічає День народження на фронті.

Реакція військових та блогерів на поранення Дейдея була зрозумілою, особливо після того, як в мережі з’явилися фото, а згодом інформація, що на час поранення жодних обстрілів у районі Авдіївки не було.

Дивний характер поранення багато описували. Відомий волонтер Серж Марко взагалі розібрався в тому, чому воно не схоже на осколкове та навіть кульове.

Згодом сам Дейдей, котрий довго мовчав, мабуть, спостерігаючи за тим, як над ним сміються і знущаються у соцмережах, виклав у «Фейсбуці» відео своєї перев’язки.

«Да, я, будучи народным депутатом, находился в зоне АТО. Потому что нужен здесь! И мне плевать что все думают по этому поводу!», — написав Дейдей.

І у цій фразі, насправді, прихована важлива проблема в сучасному українському політикумі.

Є такий Закон «Про статус народного депутата України». І там чітко написано: «Народний депутат України (далі — народний депутат) є обраний відповідно до Закону України „Про вибори народних депутатів України“ представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України».

Євгену Дейдею можна нагадати, що головним завданням кожного парламентаря є участь в законотворчості та здійсненні парламентом інших його функцій, а основною метою депутатської діяльності є відображення інтересів народу в парламенті та забезпечення їх відповідності загальнодержавним інтересам. Виборцям варто запам’ятати фразу «и мне плевать что все думают по этому поводу». Це знадобиться на майбутніх виборах.

Тому і виникали у людей запитання, мовляв, чому нардеп опинився на фронті, якщо у нього зовсім інша функція. І поранення якесь дивне, та і вся ця історія, бо трапляється з ним вже не вперше. У 2015-му році в районі Мар’їнки з ним вже втрачали зв’язок і авто розстрілювали. Тепер Авдіївка на фоні галасу щодо його корупційної діяльності, яка підняла на поверхню навіть вже давно забутий вирок Суворовського районного суду Одеси, 2012-го року, за розбій за трьома епізодами. Між іншим, Дейдей — підполковник поліції? З такою історією, котра тягнеться з 2012-го року? Справді, дивно. Чи не є поранення спробою перекрити негатив?

Дивне поранення Дейдея ще й тому, що «Київ», до яких у гості завітав нардеп, стоїть не на самому передку, а на 2-3 лінії.

Можна лише здогадуватися, на що і на кого була розрахована історія з пораненням. Але інформаційний «вкид» провалився з тріском. У середовищі військових після цього ходить навіть припущення про самостріл, відомі волонтери і блогери не повірили у поранення, репутація нардепа суттєво постраждала. Все вказує на те, що людей вже банально нудить від подібних моментів. А інакше і бути не може, коли за час АТО загинули більше 2 600 воїнів, а бійців з пораненнями більш важкими, ніж у Дейдея, часто вивозять на розбитих «таблєтках».

Нардепам варто нарешті зрозуміти, що спекулювати і робити піар на війні не вийде. Бо війна для українців — це рана, яка болить. Народ поважає героїв і ненавидить клоунів, котрі паплюжать своїми вчинками честь. Їх скоро можуть навіть гнати з фронту. І добре, якщо мирно.

Місце нардепа у Верховній Раді. Це стосується всіх, того самого Ігоря Мосійчука, котрий не так давно у «Фейсбуці» розповідав про взяття Спартака… Той самий прогульник Білецький зосередився більше на власному проекті «Нацкорпус» і фронті, ніж законотворчості. І прикладів дуже багато.

Піар на війні швидше знищить рейтинг, ніж зіграє комусь на руку. Бо на війні одразу видно правду. Євгену Дейдею варто було б розповісти її самому про власне поранення, звичайно, якщо його він отримав у бойових діях…

А взагалі, ця історія має і свій позитив. Тепер у народі буде «орден Дейдея», котрий люди «видаватимуть» усім, хто засвітиться у подібних речах, пов’язаних із війною. Бо на ній щодня воюють і гинуть найкращі воїни. А деякі люди роблять власний піар.

Андрій Коваленко, Український інформаційний портал

Подсказка для ботинка Парасюка: Дмитрий Нескоромный

Parasuk-ebash1

 

Мы живем в стране, где войну стыдливо называют АТО, где чиновники и депутаты жируют за счет нищего электората , где воровство считается нормой, где умело имитируют реформы, где за деньги можно решить любой вопрос, где не ищут защиту в судах и в милиции и не верят СМИ. Народ давно живет сам по себе, а его «слуги» сами по себе. Особенно обидно это осознавать во вторую годовщину Майдана, палачи которого не только не наказаны, но и продолжают активно работать в государственных органов.

Возьмем в качестве примера некоторые подробности из жизни абсолютно закрытого ведомства. Внутри него, за толстыми стенами со звукоизоляцией, происходят очень любопытные процессы. Не имею в виду пытки и экзекуции, хотя как знать. И тут снова диссонанс: с одной стороны, де-юре Служба безопасности Украины считается ключевой организацией, призванной защищать интересы страны, с другой, де-факто некоторые ее представители о государстве думают в самую последнюю очередь.

Если кто-то спросит, чем отличаются современные украинские «рыцари плаща и кинжала» от своих предшественников советского периода, отвечу мгновенно — безграничной алчностью.

Чтобы не быть голословным, давайте остановим взгляд на заместителе начальника Главного управления «К» Центрального управления СБУ Дмитрии Нескоромном, отвечающем за правоохранительную деятельность. Он не покладая рук денно и нощно борется с казнокрадством, коррупцией, беспределом, оргпреступностью в правоохранительных и судебных органах. Предан любимому делу всей душой.

Когда-то господин Нескоромный работал в управлении СБУ города Киева и области. Дослужился до начальника отдела. Постоянно злился, что ему приходилось собирать небольшую дань с таможенников и налоговиков. И не потому, что занятие это малоприятное и с душком — его бесило, что почти все, добытое непосильным трудом, приходилось отдавать руководству. Поэтому тешил себя мечтами, что все-таки настанет время, когда именно в его кабинет будут приносить вожделенные купюры. Да чтоб ни с кем не делиться. Как выяснится позже, мечты сбываются.
В ту пору амбициозного молодого коллегу проталкивали по карьерной лестнице, наставляли и учили уму-разуму опытные кураторы — Владимир Иванович Дикий вместе одиозным Артюховым. Бедолага Артюхов (жены Нескоромного и Артюхова единоутробные сестры) практически за руку довел Нескоромного аж до кресла заместителя начальника 2-го управления главка «К», а потом… сам оказался в подчинении протеже, сделавшего стремительную карьеру.

Свои выдающиеся способности Нескоромный реализовал во время Революции Достоинства. Он координировал деятельность судей и прокуроров, требуя принимать «нужные» решения против протестующих. Запугивал, шантажировал, обещал и почти всегда добивался желаемого. Правда, некоторые его «подопечные» уже понесли ответственность перед законом за те решения, другим это еще предстоит. А сам Нескоромный, как всегда, остался в стороне . Это его стиль, его фирменный почерк.

Вообще, если бы вы знали, насколько трепетно Нескоромный любит отступные от судей за непривлечение и недокументирование их преступной деятельности, были бы в шоке. Он может дать мастер-класс, как следует плести интриги в судах, прокуратуре и МВД, единственная цель которых — получение денег за якобы необнаружение таких же воров, как он сам.

Еще Нескоромный настоящий дока в трудоустройстве правильных людей на хлебные места в таможне и налоговой. Конечно, обе стороны договариваются сразу и по-взрослому — с обязательствами вечной благодарности в денежном выражении.

Например, Нескоромный ежемесячно имеет солидные суммы от проведения незаконных операций субъектами внешнеэкономической деятельности во время таможенного оформления товаров по стоимости ниже установленных рисков. В теневых схемах он ас. От него требуется только одно — знать все и не принимать меры, то есть симулировать борьбу. А то, что бюджет страны что-то недополучает, дело десятое.

Сейчас главной задачей Нескоромного является повышение по службе: недавно его начальник Трепак подал в отставку. Если обойдет на вираже остальных претендентов, настанет его звездный час. Все нити, все денежные потоки будут в одних руках, а что еще нужно истинному суперпрофессионалу?

Все видели, как поступил недавно нардеп Парасюк, не выдержавший открытой лжи и цинизма генерала СБУ. Не оправдываю бывшего сотника Майдана ни в коем разе, но вот скажите, как бороться с такими, как Нескоромный? Единственный выход давать им пощечины перед камерами, чтоб журналисты потом хорошенько покопались в биографии «жертвы» и раструбили самые пикантные подробности.

Поэтому обращаюсь к Парасюку: Володя, есть еще один объект! Желающих скинуться тебе на новые ботинки немало, поскольку после соприкосновения с рожей Нескоромного обувь придется выбросить.

Сергей Александров, Национальное бюро расследований Украины



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: