Сообщения с тегами ‘Курченко’

Газ Украина 2009. Раковый диагноз для украинской экономики

«Хлеб Инвестбуд», «Ливелла», «Укрспецэкспорт»… Список этих «украинских» компаний можно перечислять, увы, еще долго. Объединяет их одно – своему созданию они обязаны запредельной жадности власть имущих нуворишей, сидящих у государственной кормушки в Украине. Все они в разное время были созданы для одной цели: монополизировать тот или иной рынок, выкачать из госбюджета как можно больше денег. В нужный для их создателей момент они исчезали, а миллиарды бюджетных гривен растворялись в «благодатной почве» оффшорных счетов. Однако все из перечисленных «проектов» по размаху грабежа государства не может сравниться с компанией «Газ Украина 2009».

Наверно нет ни одного журналиста в Украине, пишущего на деловую или политическую тематику, которому бы была не известна эта компания. Чаще всего ее характеризуют как «новый фаворит власти, идущий напролом, сметая всех на своем пути». При этом в прессе о ней практически нет упоминаний, кроме как о том, что ее руководитель 27-летний «вундеркинд» Сергей Курченко, а сама компания готовится выходить на рынок IPO (хотелось бы увидеть этих инвесторов, которые вложат свои деньги в такую «прозрачную» компанию). Ну и последняя красивая новость о том, что Сергей Курченко удовлетворил свою барскую прихоть, прикупив за 300 млн. долларов (!) футбольный клуб «Металлист». Такую красивую обертку пытаются создать менеджеры «Газ Украины 2009» путем нехитрых принципов общения с прессой: материальной стимуляции редакций. Попросту проплачивается блокирование всех журналистских расследований на тему реальных собственников и деятельности «Газ Украина 2009». Тех журналистов, кто не согласен — подвергают прессингу.

Неужели невдомек обслуге «Газ Украина 2009», что подобные методы 1990-х годов уже не эффективны в эру цифрового общества и социальных сетей. Информация о бурной работе и «крыше» компании начала постепенно выливаться наружу. Первый тревожный звонок прозвучал со стороны журнала Forbes-Украина. По данным издания за последние два года «Газ Украина 2009» выиграла тендеров на продажу нефтепродуктов на сумму более двух миллиардов долларов. Источники издания сообщают, что этот успех помогла организовать Генеральная прокуратура Украины. Один из анонимных свидетелей говорит: “Они легко обставляют своих конкурентов. Как можно отказать в тендере, если раздается звонок из Генеральной прокуратуры, в котором с угрозами требуют пропустить эту компанию?”.

Далее в различных интернет-СМИ были опубликованы статьи о работе компании и ее «крышевании» со стороны сына Генпрокурора – Артема Пшонки и лично Арбузова (за которым просматривается силуэт Александра Януковича). Как следствие – в начале 2013 года в Интернете публикуется депутатский запрос народного депутат от партии «Свобода» Юрия Сиротюка, в котором описываются все незаконные схемы «Газ Украина 2009» на газовом и нефтяном рынках Украины.

 

На фото: 27-летний «вундеркинд» Сергей Курченко

1. Контрабанда бензинов и их фиктивный экспорт.

«Газ Украина 2009» с весны 2012 года начала работала по принципу «оборванного транзита», по которой ресурс ввозился в Украину и по документам шел далее заграницу, а на практике – реализовывался покупателям в Украине. Потом схема была усовершенствована: добавляется в октябре 2012 года еще и фиктивный экспорт через карманные фирмы — ООО «Армада-Плюс», ООО «Зовнитрансгаз» и дочернее предприятие «Петрол» (Петрол-форвардинг).

Вполне понятно, что подобная схема не возможна без прямого покровительства высших чинов в Государственной таможенной службе, Генеральной прокуратуре, Минфине. Только за октябрь группа «Газ Украины 2009» получила около 200-300 млн. грн. возмещения НДС по несуществующему экспорту. Одновременно, называются потери государства от неуплаты акциза и НДС: при ввозе группой «Газ Украины 2009» бензинов только железнодорожным транспортом за 9 мес. это ориентировочно — 1,4 млрд. грн.

2. Монополизация рынка нефтепродуктов и рынка сжиженного газа.

Характерным стилем «Газ Украина 2009» стала монополизация рынков. Гостаможслужба начала задерживать оформление импортного бензина. Пострадали практически все нефтетрейдеры. В октябре это «ОККО», WOG, «Паралель», «Асі-ойл», «КЛО» и другие. В ноябре 2012 года – румынский Ромпетрол и азербайджанский Soсar. В декабре 2012 года – возникают существенные задержки не только с оформлением импортных бензинов, но и ДТ. В такой ситуации не сложно понять, что готовится благоприятная почва для создания из «Газ Украина 2009» крупнейшего за всю историю современной Украины монополиста. В подтверждение этого опасения, в конце октября 2012 Ассоциация «Объединение операторов рынка нефтепродуктов» официально заявила, что импорт нефтепродуктов может в любое время снова быть приостановлен с целью создания специмпортера, который будет иметь эксклюзивное право оформления бензинов на таможне.

Отметим, что опыт жесткой монополизации рынков у компании «Газ Украина 2009» уже имеется. И все по той же схеме, что на данный период реализуется на рынке нефтепродуктов. В начале 2011 года Гостаможслужба начала задерживать оформление импортного сжиженного газа. Это привело к дефициту и увеличению стоимости газа на внутреннем рынке. Результат на лицо: «Газ Украина 2009» сейчас контролирует около 75% импорта сжиженного газа в Украине.

3. Незаконные махинации на рынке сжиженного газа.

По информации, содержащейся в вышеупомянутом запросе народного депутата- «свободовца» Ю.Сиротюка, сегодня группа «Газ Украины 2009» выкупает через спецаукционы, которые проводятся для обеспечения газом население, голубое топливо по льготной цене (2,13 тыс. грн. / Т). А вот продается компанией газ для заправки автомобилей по цене рыночной (около 10,86 тыс. грн. / Т). За 9 месяцев 2012 года «Газ Украины 2009» через подконтрольные ей ООО выкупила со спецаукционов 185,637 тыс. т. сжиженного газа, а облгазы — всего лишь 30,628 тыс. т., что недостаточно для обеспечения населения баллонным газом. За этот период государство потеряло около 1,6 млрд грн.

По самым скромным подсчетам, в целом компания «Газ Украина 2009» причастна к теневым схемам, нанесшим ущерб государственному бюджету на пятнадцать миллиардов гривен!

Интересно, что подобная атака на искусственно созданный информационный вакуум вокруг компании «Газ Украина 2009» дала свои результаты. Сразу же после обнародования депутатского запроса Сиротюка, «Газ Украина 2009» начала нервно распространять в прессе опровержение своей причастности к вышеописанным схемам. Равно как и сам Артем Пшонка, который был обвинен в «крышевании» этой компании.

 

На фото: народный депутат и сын генпрокурора Артем Пшонка

 

14 января Пшонка-младший, как народный депутат, направляет официальное письмо Премьер-министру Азарову с просьбой разобраться в просочившихся в прессу фактах о деятельности компании «Газ Украина 2009». И естественно Артем Пшонка не преминет взять под «личный контроль» такое разбирательство в Кабмине. Какие будут результаты — можно догадаться. Документально ни он, ни другие фигуранты не имеют отношения к «Газ Украина 2009». Это позволяет опровергать информацию о своей причастности к незаконной деятельности этой компании. С другой стороны, совершенно ясно, что дела подобного масштаба без благословения и покровительства в высоких кабинетах не мог бы проворачивать самостоятельно 27-летний харьковский вундеркинд Курченко, прописанный в малогабаритной квартире в городе Чугуев.

«Газ Украина 2009» — это извращенное явление, порожденное нынешним господствующим режимом в Украине. «Газ Украина 2009» фактически грабит население Украины, страна – нищает. Те же печально известные украинские автодороги тотально разрушаются и ремонтировать их не на что! Их реконструкция должна оплачиваться из бензинового акциза, который миллиардами не платят такие дельцы, как «Газ Украина 2009».

Не уж то человеческая жадность настолько затмевает разум, что не находится ни одного человека в окружении Президента, чтобы объяснить, что эта «компания» — раковая отрасль, которая сожрет не только экономику государства, но и Его правление. Сначала произойдет окончательная монополизация двух стратегических для государства отраслей – газовой и нефтяной. Далее – начнется диктовка условий правительству и обществу. И вот тогда ситуация выйдет из-под контроля. Если это тяжело вспомнить из мировой истории, то пусть хотя бы вспомнят об участи Каддафи.

На днях Антимонопольный комитет заявил, что начнет расследование в отношении компании «Газ Украина-2009». Хотелось бы верить, что это не просто имитация действий, а то, что инстинкт самосохранения власти начал оживать.

 

Почему пресса молчит об аферах мафиози Курченко

 

 

Национальное бюро расследований Украины

 

Почему пресса молчит об аферах мафиози Курченко? Відео

Сергій Курченко

Контрабандист и монополист «Газ Украина-2009» меняет имидж, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Его новое название — Восточно-европейская топливно-энергетическая компания.

Чистить имидж помогают некоторые продажные украинские СМИ. Но новой компании ВЕТЭК схемы по грабежу государства лишь усовершенствуются.

Почему информацию о Курченко и его «афере века» замалчивает пресса? Какие выводы сделала группа мошенников после скандальной Ливелы? И чем грозит новый монопольный монстр экономике страны?

Об этом запрещенное цензурой олигархов видео:

Почему пресса молчит об аферах мафиози Курченко

 

Миллионер из ниоткуда. Легализация группы Курченко

Последние несколько недель в СМИ с завидной регулярностью появляются новости о новоиспеченном украинском олигархе Сергее Курченко.

Еще в конце прошлого года он был одним из самых загадочных персонажей украинского бизнеса. С его именем связывают условную группу компаний «ГазУкраина-2009». Но не так давно об этой группе предпочитали говорить тихо и скупо.

Мотивы такой зловещей тишины стали понятны после нескольких журналистских расследований и емкого депутатского запроса «свободовца» Юрия Сиротюка. Согласно публикациям, более полусотни фирм этой условной группы фактически монополизировали рынок сжиженного газа в Украине.

Кроме того, в запросе Сиротюка утверждалось, что «ГазУкраины-2009» занимается контрабандным ввозом бензина в Украину. При этом якобы используются схемы «оборванного транзита» и «фиктивного экспорта».

К крупным достижениям группы относят госзакупки. Сколько тендеров государственных нефтегазовых компаний «разыграли» фирмы группы, не берутся оценить даже эксперты. Известно, что речь идет как минимум о нескольких миллиардах гривен.

При этом, как уже писала «Экономическая правда», в отношении фирм, которые связывают с «ГазУкраина-2009», даже заводились уголовные дела. Согласно материалам этих дел, поставленное госкомпаниям импортное оборудование не въезжало на территорию Украины и даже не производилось на заводе-изготовителе, указанном в документации.

Однако такие уголовные дела благополучно исчезали в вечности. Точно также как и многочисленные акты налоговой, которая не раз подозревала фирмы группы в фиктивности. В фиктивности подозревали даже центральное ООО «ГазУкраина-2009».

Такое внимание налоговиков, по правде говоря, не удивительно. Все 55 фирм, которые связывают с полулегендарной группой, записаны на неизвестных жителей Харьковской области.

Очень часто номинальный учредитель фирмы проходит по документам и в качестве номинального директора. По всем налоговым канонам – это явный признак фикции и «конвертационного центра».

Однако схема «ГазУкраины-2009» благополучно продолжает работать. При этом сам Сергей Курченко ни в одной из структур группы не фигурировал ни учредителем, ни руководителем. Вообще никак не фигурировал.

Бизнесмен и его группа предпочитают окружать себя ореолом таинственности. «Мы не раскрываем состав группы – и это наше право как коммерческой структуры», — заявляют в пресс-службе «ГазУкраины-2009».

Но признают, что Курченко «контролирует группу компаний как президент одной из флагманских структур». Больше ничего. С журналистами он не встречается, интервью не дает.

Владелец НПЗ

Всего пару месяцев назад, в декабре 2012 года Курченко вдруг решил выйти из тени и стать известным бизнесменом официально. Первым шагом к этой цели стала покупка харьковского футбольного клуба «Металлист» у Александра Ярославского.

А уже в конце февраля 2013 года началось создание финансово-промышленной группы на базе «ГазУкраины-2009». Да еще и международной.

22 февраля пресс-служба Курченко заявила об изменении структуры бизнеса и переходе на новый этап развития в связи с «процессом создания международного альянса и ростом инвестактивности».

Группа планирует вести торговую и инвестиционную деятельность на территории Украины, России, Беларуси, Казахстана, а также стран Центральной Европы.

Через неделю, 28 февраля, стало известно, что энергетические активы Курченко будут объединены в Восточно-европейскую топливно-энергетическую компанию, или сокращенно «ВЕТЭК».

Вот только список энергетических активов харьковчанина оставался загадкой. Но еще через неделю в российской корпорации «Лукойл» сообщили о подписании с группой «ВЕТЭК» соглашения купли-продажи Одесского нефтеперерабатывающего завода.

Одесский НПЗ был приобретен «Лукойлом» в 1999 году. Его суммарная мощность составляет 2,8 миллиона тонн нефти в год. Но в 2010 НПЗ был остановлен из-за решения «Укртранснафты» изменить маршрут поставок нефти по трубопроводам.

Продажа «Лукойлом» своего завода удивительным образом совпала с заявлением министра энергетики Эдуарда Ставицкого о возможном введении заградительных пошлин на импортные нефтепродукты.

«В марте мы возобновляем работу одного из нефтеперерабатывающих заводов, а именно Одесского НПЗ», — сказал Ставицкий за полторы недели до официального уведомления о продаже заводу Курченко.

Учитывая информацию об «оборванном транзите» нефтепродуктов, покупка НПЗ легко объяснима.

Откровенно сомнительная схема предусматривает следующее – на таможенную территорию Украины въезжает цистерна бензина, которая «по документам» едет в третью страну. Но в Украине цистерна «теряется», неизвестный бензин появляется на какой-нибудь заправке и успешно реализуется. Вот только государственный бюджет не получает налоги и акциз.

А если к этому добавить еще и «фиктивный экспорт», то появляется право на возмещение НДС из того же бюджета, что для вдвойне приятно.

Проворачивать такие дела в масштабах страны можно только при полной благосклонности фискальных и правоохранительных органов. Долго сидеть на «серых схемах» — рискованное дело. Лучше за образовавшийся первоначальный капитал купить нефтеперерабатывающий заводик и легализироваться, пока не иссякла благосклонность.

«ВЕТЭК»

Что же за группу создает Курченко? Какова ее структура, какие активы ей принадлежат? В пресс-службе бизнесмена на эти вопросы не отвечают.

Но в реестре юридических лиц Украины можно относительно легко найти две новые компании, созданные 28 февраля – в день объявления о создании новой группы. Компании называются ООО «ВЕТЭК» и ООО «ВЕТЭК.». Да, это не описка – вторая структура носит аналогичное название, отличается только точкой в конце.

Зарегистрированы эти структуры по одному адресу в Киеве – Красноармейская/Бассейная 1-3/2. Это адрес комплекса Арена-Сити в центре столицы. Там находится офис Курченко.

Но самое поразительное, что новый олигарх юридически не имеет никакого отношения к этим структурам.

ООО ВЕТЭК

Как свидетельствуют документы, в уставной капитал ООО «ВЕТЭК» и ООО «ВЕТЭК.» внесены серьезные деньги – по 100 миллионов гривен. А принадлежат эти деньги некому Андрею Петровичу Кошелю, зарегистрированному в городе Орехов Запорожской области.

 

ООО ВЕТЭК.

Этот же человек значится главой в ООО «ВЕТЭК». А ООО «ВЕТЭК.» руководит человек по имени Анатолий Мыгаль.

Еще несколько месяцев назад Кошеля и Мыгаля неофициально называли соратниками Курченко. Но кто эти люди и откуда – доподлинно неизвестно.

По информации «Украинской правды», Курченко, Мыгаль и Кошель еще в 2007 году работали в корпорации UBC Group харьковского бизнесмена Игоря Гуменного. Эта корпорация является одним из ведущих производителей пивных охладителей и керамических пивных колонн.

Новоявленные мультимиллионеры работали в одной из структур корпорации Гуменного – компании «Экспогаз». Сейчас группа Курченко заявляет, что «Экспогаз» принадлежит им.

Но на сайте UBC Group до сих пор можно найти информацию о том, что Мыгаль был генеральным директором «Экспогаза», а Кошель занимал пост директора дочернего предприятия фирмы. Сохранились даже фотографии этих людей, сделанные, очевидно, на «корпоративах».

 

Андрей Кошель и Анатолий Мыгаль раньше работали в компании "Экспогаз"

Андрей Кошель. Фото сайта beer-co.com

Анатолий Мыгаль. Фото сайта beer-co.com

 

Сейчас на сайте UBC Group упоминания о Курченко удалены. Но еще несколько месяцев назад там тоже можно было найти его фотографию и название должности нового «газового олигарха» – начальник отдела оптовых продаж.

Есть даже один забавный факт. В «пивном» холдинге Гуменного создана весьма оригинальная корпоративная культура, предусматривающая некие знаки отличия для сотрудников. Курченко присвоили знак отличия «Противогаз».

 

Сергей Курченко

 

В создании группы «ВЕТЭК» много странного. Почему Курченко не записал на себя новые фирмы? Зачем было создавать две компании, отличающиеся друг от друга точкой в названии?

А главный вопрос: каким образом Курченко, Кошель и Мыгаль, которые еще несколько лет назад работали менеджерами «пивной корпорации», теперь владеют и руководят компаниями, один уставной капитал которых – 200 миллионов гривен?

В пресс-службе «ВЕТЭК» заявили, что две одноименные компании действительно являются главными структурами новосозданной группы. А название с точкой, по их версии, объясняется желанием «исключить возможные несанкционированные использования названия». Правда, зачем в таком случае вносить в уставный фонд целых 100 миллионов – загадка.

Комментируя статус Кошеля и Мыгаля в качестве учредителей и руководителей новых ООО, пресс-служба заявила: «Кошель и Мыгаль не являются партнерами, то есть, не владеют акциями компании и не участвуют в прибыли. При этом подчиненными господина Курченко они являются». Опять же загадка, как может не участвовать в распределении прибыли единственный учредитель – Андрей Кошель?

На вопрос о том, какое отношение к группе «ВЕТЭК» имеет непосредственно Курченко, там заявили, что его «юридический статус будет окончательно определен в ближайшее время». «Предполагается, что он станет почетным президентом», — отметили в пресс-службе.

«Курченко обладает всеми акционерными возможностями контролировать стратегию развития группы. Операционным менеджментом он заниматься не будет, сосредоточится на стратегическом развитии», — подчеркнули в «ВЕТЭК».

Пресс-служба также подтвердила информацию о том, что Курченко, Кошель и Мыгаль раньше работали в компании «Экспогаз», которая входила в структуру UBC Group Игоря Гуменного. Впрочем, в «ВЕТЭК» заявили, что последний «не является партнером группы». Запрос более подробной биографической справки Кошеля и Мыгаля в группе Курченко, к сожалению, проигнорировали.

Также в «ВЕТЭК» отказались подробно комментировать покупку Одесского НПЗ. На вопрос о том, какое юридической или физическое лицо приобрело завод, в пресс-службе заявили: «Покупателем является группа ВЕТЭК, внутреннюю структуру группы мы не раскрываем. Исходя из соглашения о конфиденциальности, предоставить больше информации мы не можем».

«К сожалению, по договоренности, все параметры сделки пока находятся в ограниченном статусе распространения», — отметили в «ВЕТЭК».

Легализация

Еще полгода назад никто не знал о существовании «ГазУкраина-2009» и Сергея Курченко. Казалось, что он не отбрасывает тени.

Структуры группы связывали с контрабандными схемами, в результате которых государственный бюджет недополучил миллиардные суммы. Эти же структуры имели миллиардные успехи в коррумпированной сверху донизу сфере госзакупок…

В современной Украине такие вещи возможны только в случае прямой заинтересованности высших должностных лиц государства. Разумеется, финансовой заинтересованности. Выдвигались различные версии ответа на вопрос, кто покровительствует Курченко.

«Экономическая правда» проследила связь Курченко с уважаемыми людьми Донбасса – руководителем «Донецкоблгаза» Николаем Массом, его дочерью, первым замдиректора госкомпании «Газ Украины» Оксаной Масс и экс-главой «Нафтогаза» Владимиром Шелудченко.

Последнего когда-то называли «любимым энергетиком» Виктора Януковича. Также информированные источники «Украинской правды» утверждают, что Курченко тесно сотрудничает с “финдиректором корпорации «Семья» Сергеем Арбузовым.

Кроме того, в структурах Курченко сейчас работают топ-менеджеры предприятий, относящихся к сфере влияния бизнесмена Дмитрия Фирташа. Исходя из этого, наиболее реалистичной версией кажется существование некоего «кооператива» Фирташа и «Семьи».

Теперь якобы под предводительством 27-летнего бизнесмена создается целая финансово-промышленная группа, которая в состоянии купить нефтеперерабатывающий завод у российского гиганта и любимый футбольный клуб уважаемого олигарха. И все это – за пару месяцев.

Сейчас происходит молниеносная легализация новой ФПГ. У талантливых экс-сотрудников пивного холдинга скопилось достаточно денег, чтобы провести «белые» сделки и стать новыми энергетическими олигархами.

«Традиционные» олигархи на такие процессы тратили десятилетия. Ринат Ахметов, Игорь Коломойский, Виктор Пинчук, Дмитрий Фирташ, Андрей Клюев и прочие годами работали над созданием своих бизнес-империй и собственного имиджа.

Но настали другие времена. Становление «Семьи» и бизнеса старшего сына президента Александра Януковича длилось всего пару лет. Теперь – это влиятельнейшая финансово-промышленная и властная группировка.

Становление Курченко, очевидно, займет и того меньше. В Украине появится еще один олигарх со своим футбольным клубом, куском экономики и первоначальным капиталом известного, но сомнительного происхождения.

В Украине Виктора Януковича впору заменить некогда популярный термин «авторитетный бизнесмен» на «молодой бизнесмен». Беда лишь в том, что суть осталась той же.

 

 

Сергей Щербина, Украинская правда

 

Хто такий Сергій Курченко

Назва «ГазУкраїна-2009» стала відомою широкій громадськості восени 2012 року. Тоді в пресі з’явилися перші публікації про цю групу компаній, яку оголосили ледь не «газовим королем України».

Першим помітним повідомленням була інформація про те, що «ГазУкраїна-2009» має намір придбати неробочий Лисичанський нафтопереробний завод. Саме у цій історії вперше спливло ім’я невідомого харківського бізнесмена Сергія Курченка.

Авторами першого ґрунтовного розслідування про цю людину стали журналісти видання Forbes.ua. Їм навіть вдалося знайти список з 55 фірм, які можуть входити у групу харків’янина.

Тоді ж з’ясувалося, що невідома група, яку контролює Курченко, за два роки досягла фантастичних результатів на нафтогазовому ринку. За інформацією ЗМІ, «ГазУкраїна-2009» фактично монополізувала український ринок скрапленого газу та активно просувається на бензиновому ринку, користуючись небаченими пільгами.

Більше того, в кінці 2012 року Сергій Курченко купив футбольний клуб «Металіст» у харківського олігарха Олександра Ярославського.

Підозри щодо методів роботи групи «ГазУкраїна-2009» найбільш повно викладені удепутатському запиті «свободівця» Юрія Сиротюка до СБУ та Генпрокуратури.

Зокрема, стверджується, що ця група викупляє більше 80% скрапленого газу, що виробляється державним «Укргазвидобуванням» та «Укрнафтою», на спецаукціонах, які покликані забезпечити населення дешевим пальним.

Причому завдяки рішенням уряду Миколи Азарова компанії групи купують цей газ за пільговою ціною, а продають його для заправки автомобілів за ринковою, у тому числі за готівку та без сплати податків. Стверджується, що таким чином за дев’ять місяців 2012 року бюджет України недоотримав близько 1,6 млрд грн.

Також у запиті Сиротюка зазначається, що з весни 2012 року «ГазУкраїна-2009» «розпочала діяльність з контрабандного ввезення на територію України бензину». При цьому нібито використовуються схеми «обірваного транзиту» та «фіктивного експорту». Втрати держави від такої діяльності оцінюються 1,4 млрд грн.

Більше того, стверджується, що розвитку групи «ГазУкраїна-2009» активно допомагає Держмитслужба. Митники нібито спеціально затримують оформлення імпортних нафтопродуктів та скрапленого газу, щоб створити преференції для «харків’ян».

Крім того, одним з основних джерел доходів групи називають держзакупівлі. Компанії, які відносять до групи Курченка, у 2011—2012 роках стали переможцями тендерів на суму більше 4,5 млрд грн. Левова частка — це тендери «Нафтогазу» та його «дочок» — «Укргазвидобування», «Укртрансгазу» та «Чорноморнафтогазу».

«Економічна правда» спробувала розібратися, яким чином Сергій Курченко та його група компаній досягли таких результатів.

27-річний геній

На сайті ФК «Металіст» опублікована офіційна біографія Курченка. Згідно з нею, він народився 21 вересня 1985 року у малозабезпеченій родині в Харкові. Навчався у звичайній середній школі і займався карате.

Стверджується, що Курченко з 16 років працював в компанії «Експогаз» і протягом двох років пройшов шлях від кур’єра до заступника комерційного директора, який курирував напрямок дрібнооптової торгівлі. Одночасно майбутній «газовий король» навчався у Харківському політехнічному інституті за напрямом «Економіка і підприємництво».

У 19 років Курченко залишив «Експогаз» і зайнявся самостійним бізнесом. «Отриманий досвід і залучене фінансування дозволили йому здійснити ряд успішних інвестиційних проектів на первинному будівельному ринку і на земельному ринку в Харківській області», — йдеться у біографії бізнесмена.

2008 року Курченко здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Інтелектуальна власність» і переїхав до Києва. А вже у 2009 році створив «ГазУкраїна».

Зазначається, що паралельно з розвитком бізнесу з 2009 по 2011 рік він навчався в Юридичній академії ім. Ярослава Мудрого, здобувши другу вищу освіту за спеціальністю «Правознавство».

Тепер, за офіційною інформацією, група Курченка контролює 20% ринку скрапленого газу в Україні та «посіла лідируючі позиції на ринку нафтопродуктів України».

«Для формування стійких каналів збуту група з початку 2011 року приступила до створення власної збутової мережі АЗС на території України та на ринках Центральної Європи», — написано у довідці.

«З 2010 року почалася активна експансія групи на ринки Росії, Білорусії, Казахстану. В даний час на частку цих держав припадає до 40% операцій групи. Стратегія її розвитку передбачає подальше зростання в цьому напрямку», — зазначається у біографії Курченка.

Однак що ж являє собою творіння харківського таланту? Прес-служба «ГазУкраїна-2009» повідомила «Економічній правді», що не розкриває склад групи. «Це наше право як комерційної структури», — наголосили у компанії. А «журналістський» список фірм, за версією групи Курченка, «практично не має нічого спільного з реальністю».

«Група компаній „ГазУкраїна-2009“ включає в себе два основні напрямки: зріджений газ і нафтопродукти. Флагманськими структурами групи є ТОВ „ГазУкраїна-2009“ — у напрямку скрапленого газу та ТОВ „ГазУкраїна-2020“ — у напрямку нафтопродуктів. Крім того, навколо зазначених структур існує ряд компаній, що здійснюють різноманітну комплексну підтримку даних бізнесів», — заявили у прес-службі.

Фікція?

Водночас джерела «Економічної правди» на ринку стверджують, що оприлюднена інформація про склад групи майже повністю відповідає дійсності.

Найцікавіше, що в жодній з 55 компаній, які пов’язують з Курченком, включаючи ТОВ «ГазУкраїни-2009», бізнесмен не є ні засновником, ні директором. Але у його прес-службі підтвердили, що Курченко є президентом однієї з «флагманських структур».

Ці компанії зареєстровані переважно у Харківській області та в Криму, часто у квартирах звичайних будинків. Засновниками та директорами цих фірм є різні невідомі люди. Часто засновником і директором є одна й та сама особа. Що, до речі, вважається однією з ознак фіктивності.

У Єдиному реєстрі судових рішень можна знайти купу ухвал судів різних регіонів України, у яких фігурують компанії з «журналістського списку».

Ці фірми потрапляли у поле зору податківців як можливі фіктивні фірми, які можуть бути ланками «конвертаційних центрів». Втім, у прес-службі Курченка не підтверджують належність цих компаній до групи, та наголошують: «Немає сенсу коментувати припущення без реальних фактів або конкретних доказів».

Але і з самою «флагманською» фірмою були негаразди. Навесні 2012 року ТОВ «ГазУкраїна-2009» фігурувало в адміністративному позові «Миколаївгазу» до податкової.

Митарі виявили, що у січні 2011 року «Миколаївгаз» занизив податок на додану вартість на 199 тис грн. «Проблемним» виявився контракт з «ГазУкраїна-2009», за яким «Миколаївгаз» купив у компанії Курченка скраплений газ.

«В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв’язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування, якість товару, оприбуткування та зберігання товару. Актом перевірки… зроблено висновок, що у ТОВ „ГазУкраїна-2009“ відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні транспорті засоби, виробничі активи, складські приміщення», — йдеться у судовій ухвалі.

Також податківці надали суду документи, що свідчать про відсутність компанії Курченка за юридичною адресою.

«За юридичною адресою ТОВ „ГазУкраїна-2009“ знаходиться приватний будинок. Згідно з рапортом працівника податкової міліції встановлено, що знайти в Харкові колишнього керівника… та діючого директора ТОВ „ГазУкраїна-2009“ не було можливим, оскільки за адресою своєї реєстрації вони не проживають, та сусіди нічого про них не знають», — йдеться у документі.

Хоча «Миколаївгаз» заперечував проти таких висновків податківців, суд вирішив, що фіскальний орган правильно дійшов висновку про безтоварність операцій з «ГазУкраїна-2009» та відмовився скасовувати донарахування податків.

Як йдуть справи на іншій благодатній ниві — у закупівлях державних нафтогазових компаній — допоможе зрозуміти інша справа.

У лютому 2012 року слідчий з особливо важливих справ МВС порушив кримінальну справу за фактом заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах при здійсненні поставки обладнання підприємством «Віртус-ХХI» на адресу ДК «Укргазвидобування».

Ця приватна фірма фігурує у «журналістському списку» як така, що може входити до групи Курченка. У прес-службі «ГазУкраїна-2009» заявили, що «Віртус-ХХI» не має до них стосунку. Однак справа була дуже цікавою. Приватна компанія перемогла у тендері «Укргазвидобування» на поставку фонтанної арматури та колонних головок.

«15 комплексів фонтанної арматури та 37 комплексів колонних головок, які нібито були виготовлені  ВАТ „Сібнєфтєгазмаш“ та поставлені ТОВ „Віртус-ХХI“ на адресу ДК „Укргазвидобування“, в дійсності даним підприємством не виготовлялися та на митну територію України не ввозилися, що свідчить про безтоварність цих фінансово-господарських операцій та призвело до незаконного заволодіння невстановленими особами державними коштами в сумі 15 023 тис грн», — йшлося у постанові слідчого, що цитується в судовому рішенні у цій справі.

Втім, суд, розглядаючи скаргу адвоката керівника «Віртус-ХХI», вирішив, що слідчий виніс постанову про порушення справи, ґрунтуючись на своїх припущеннях, і скасував її. Таким чином, справа була закрита і більше не згадувалася.

Однак така інформація все ж наштовхує на роздуми про те, як на держзакупівлях були зароблені 4,5 млрд грн, які приписують групі «ГазУкраїна-2009».

Коментуючи «тендерні успіхи», у прес-службі «ГазУкраїна-2009» заявили, що група «веде активну роботу на ринку України, в тому числі бере участь у тендерах, що проводяться в державних підприємствах».

«Зазначені тендери проводяться в суворій відповідності до вимог чинного законодавства, про що свідчать неодноразові перевірки відповідних державних органів. Всі зобов’язання, взяті на себе, групою компаній виконано в повному обсязі. Крім того, зазначені тендери — відкриті і прозорі, в них бере участь безліч інших господарюючих суб’єктів», — розповіли у прес-службі.

«У тому випадку, коли наші пропозиції виявляються найбільш вигідними замовнику, ми перемагаємо. Але говорити про названі вами обсяги і суми не доводиться. Все набагато скромніше», — наголосили у Курченка.

Зв’язки

Курченко є вкрай непублічною особою. Будь-які намагання зустрітися або поговорити напряму з цією людиною є марними. Всі контакти з журналістами здійснюються лише через прес-службу.

Більше того, про Курченка ніхто не хоче говорити. Навіть Олександр Ярославський, якій продав йому улюблену іграшку, уникає розмов про молодого харків’янина.

Але найчастіше у зв’язку з прізвищем Курченка вживають слово «Сім’я». Серед обізнаних людей існує думка, що харків’янин дружить із старшим сином президента Олександром Януковичем, а співпрацює з першим віце-прем’єром Сергієм Арбузовим.

Також у зв’язку з групою «ГазУкраїна-2009» часто спливає ім’я сина генерального прокурора Артема Пшонки. Щоправда, сам Пшонка категорично спростовує свій зв’язок з Курченком.

У прес-службі газової групи також запевняють, що жоден високий чиновник їх не підтримує: «Щодо натяків на зв’язок з вищими українськими чиновниками слід нагадати: такий зв’язок є протизаконним, корупційним, і компанія, яка будує цивілізований і прозорий бізнес, не може і не повинна собі дозволяти таких зв’язків».

«Постійні ж запитання на цю тему є прихованою формою порушення з боку журналістів базового демократичного принципу презумпції невинуватості. Не можна будувати суспільство, що базується на принципах цивілізованого ринку, порушуючи ці принципи», — по-філософськи зазначили у Курченка.

Справді, документально підтвердити якісь високі зв’язки групи «ГазУкраїна-2009» дуже важко. Однак «Економічній правді» вдалося дещо з’ясувати.

Слід Фірташа

До сфери впливу групи Курченка останнім часом відносять маловідомий харківський «Реал банк».

До осені 2011 року ця фінустанова належала страховій компанії «Лемма-Віте». Однак страховики продали свій банк. Після продажу виникла цікава ситуація, коли у банку відсутні власники істотної участі — всі акціонери мають пакети менше 10% акцій. Тож офіційно невідомо, хто фактично контролює «Реал банк».

Однак у системі розкриття інформації на фондовому ринку можна знайти дані про менеджмент установи.

Наприклад, член наглядової ради «Реал банку» Віталій Малько раніше обіймав посаду керівника фінансового відділу ТОВ «Експогаз», яке входить у групу Курченка. Член ревізійної комісії фінустанови Вікторія Бура раніше працювала менеджером у фінансовій діяльності однієї з «флагманських» структур «ГазУкраїна-2020».

А колишній директор департаменту з продажу природного газу ТОВ «ГазУкраїна-2020» Богдан Поп’юк є головою наглядової ради «Реал банку».

Найцікавіше, що, до переходу в групу Курченка Богдан Поп’юк багато років працював головою правління «Запоріжгазу» та «Івано-Франківськгазу». Ці облгази відносять до сфери впливу бізнесмена Дмитра Фірташа.

Складно повірити, що менеджера такого рівня можна легко перекупити. А от сумніватися в тому, що Фірташ має інтерес на всьому газовому ринку, не доводиться.

Також варто зазначити, що розквіт імперії Курченка стався в часи, коли паливно-енергетичний сектор країни курирував міністр Юрій Бойко. Чи знав нинішній віце-прем’єр про нову «зірку»? Цілком очевидно, що так.

Якщо не особисто, то напевно йому не могла не впасти в око компанія, яка монополізувала величезний ринок зрідженого газу. Більш того, надприбуток «ГазУкраїни-2009» отримувався за рахунок ДК «Укргазвидобування», яке курирує товариш Бойка – Дмитро Фірташ.

Можна навіть сказати так: якщо б Фірташа не влаштовував існуючий розклад на ринку скрапленого газу, то «свій» міністр уже давно перекрив би існуючу схему.

Те ж саме стосується величезного впливу групи Курченка на ринку імпортних нафтопродуктів. В окремі місяці складалася унікальна ситуація: ті оператори АЗС, які називають себе «імпортерами», насправді купували пальне всередині України, у групи Курченка. Чи знав про це Бойко? Напевно, адже його міністерство безпосередньо регулює «стелю» цін на ринку нафтопродуктів.

Щоправда у прес-службі GroupDF заявили, що їх корпорація, «ГазУкраїни-2009» та «Реал банк» не є афільованими структурами. Не підтвердили зв’язок з Фірташем і Бойком й у групі Курченка. «Група „ГазУкраіна-2009“ не є партнером ні пана Фірташа, ні пана Бойка», — зазначили у прес-службі.

Однак «Економічній правді» вдалося виявити ще один цікавий зв’язок Курченка.

Донецький слід

Як вже зазначалося, «ГазУкраїни-2009» та структури, які відносять до неї, зареєстровані на різних невідомих осіб.

"КМК-Ойл"

Однак сам Курченко офіційно є співзасновником ТОВ «КМК Ойл», що зареєстроване у селищі Васищеве Харківської області. Ця компанія з’явилася ще в кінці 2006 року, а її видом діяльності є оптова торгівля паливом. Ще одним співзасновником «КМК Ойл» значиться мешканець Запорізької області Олександр Поздняков.

Але виявилося, що «КМК Ойл» заснувала ще одну компанію в місті Макіївка — ТОВ «Марснабгаз». Адресою останньої значиться адміністративно-побутовий корпус Донецької газонаповнювальної станції скрапленого газу ПАТ «Донецькоблгаз».

"Марснабгаз"

Офіційно «Марснабгаз» не має телефону. Основним видом діяльності компанії є здавання в оренду власного нерухомого майна. Але «КМК-Ойл» Курченка має лише 50% ТОВ «Марснабгаз». Їхнім партнером є мешканець Донецька Євген Миколайович Масс. І тут починається найцікавіше.

Євген Масс є акціонером ПрАТ «Макіївкагаз» і навіть обіймає посаду голови наглядової ради товариства. Іншим акціонером цього міськгазу також була його сестра Оксана Миколаївна Масс. Основним її місцем роботи є посада першого заступника глави правління держкомпанії «Газ України» — «дочки» «Нафтогазу».

Сім'я Масс. Фото persona21vek.com.ua

Більше того, батько Оксани та Євгена Микола Масс є головою правління «Донецькоблгазу», депутатом Донецької облради від Партії регіонів і дуже шанованою людиною у столиці Донбасу.
Згідно з офіційною біографією, Микола Масс працює у газовій сфері з часів Леоніда Брежнєва і є кар’єрним газовиком. Керівником «Донецькоблгазу» він став за часів першого прем’єрства Віктора Януковича.Більше того, батько Оксани та Євгена Микола Масс є головою правління «Донецькоблгазу», депутатом Донецької облради від Партії регіонів і дуже шанованою людиною у столиці Донбасу.

Але і це ще не все. Найбільшим акціонером «Донецькоблгазу» досі є держава через «Нафтогаз». Але 24% акцій компанії також належить Володимиру Шелудченку. Також ця людина, разом з родиною Масс, була акціонером того ж «Макіївкагазу».

Найбільшим кар’єрним успіхом Шелудченка була посада глави «Нафтогазу», яку він обіймав за часів другого уряду Януковича — з серпня 2006 року до лютого 2007 року. Вважалося, що Шелудченко є людиною тодішнього куратора паливно-енергетичного комплексу Андрія Клюєва.

Однак ще у ті часи ділові видання називали Шелудченка «улюбленим енергетиком» Януковича. Зазначалося, що вони є давніми знайомими.

В інтернеті про родину Масс мало згадок, але ті, які є, також дозволяють скласти уявлення про впливовість. Наприклад, Оксана та Євген Масс були в складі делегації фонду «Православний Крим» і особисто вітали Московського патріарха Кирила.

На іншому релігійному сайті «Донбас православний» можна знайти новину від 2010 року про те, що Микола Масс брав участь у церемонії підключення до газової мережі села Сергіївка Слов’янського району Донецької області.

Микола Масс та Віктор Пшонка

Це рідне село генпрокурора Віктора Пшонки, який разом з начальником «Донецькоблгазу» брав участь у тій церемонії.

* * *

Джерела «Економічної правди» стверджують, що Сергій Курченко справді спілкується з першим заступником глави правління державної компанії «Газ України» Оксаною Масс. Однак жодних подробиць цього спілкування з’ясувати не вдалося.

У прес-службі харківського бізнесмена на питання про зв’язки з родиною Масс відповіли цікавим чином: «Група „ГазУкраїна-2009“ знайома із зазначеними особами, але комерційних проектів не веде».

Редакція також зверталася до ДК «Газ України» з проханням про коментар самої Оксани Масс, але відповіді не отримала. Втім, ЕП все ще чекає на відповідь і готова її опублікувати.

У прес-службі Курченка також переконують, що не мають жодних партнерських відносин з провідними бізнесменами країни. Однак повірити в це важко.

Звісно, наведені вище зв’язки жодним чином не є доказом якихось гріхів. Можливо, це просто ділові знайомства та невеликі партнерські проекти. Однак загальновідомо, що в Україні «високі» знайомства — запорука успіху. Можливо, саме там варто шукати відповідь на питання, звідки з’явилася газова група, про яку ніхто не хоче говорити.

 

Сергій Щербина, Економічна правда

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: