Сообщения с тегами ‘Антон Яценко’

Четвертий місяць розбою банди регіонала Антона Яценка

Domik-Yacenko1В блозі «Три місяці розбою бандою Яценка» я писала, як три місяці поспіль українців оббирає корупційна оціночна монополія «батька тендерної мафії». Нажаль тепер змушена писати про четвертий місяць.

Так, це ганебний факт, що корупційна схема 20 днів працювала за минулої влади, а вже четвертий місяць працює при нинішній. Хоча, щоб зупинити цю схему достатньо лише відмінити постанову уряду Азарова і прийняти нову постанову уряду Яценюка.

При чому рівно місяць назад Арсеній Яценюк видав розпорядження профільним міністерства «терміново відреагувати». Адже схема відверто «безпредельна». Яценко грабує громадян, що хочуть продати нерухомість, земельну ділянку, промисловий об’єкт. Держава в цих випадках вимагає сплати податку, а, щоб вирахувати розмір податку, потрібно провести оцінку, яку нині монопольно проводять виключно структури з гнізда Антона Яценка, причому 80 % прибутку оцінщики в якості роялті перераховуються на рахунки «Українського інституту управління якістю в оціночній діяльності» (кишеня Антона Яценка).

Тому не дивно, що як тільки схема запрацювала (невдовзі після розстрілу Майдану) ціни на послуги зросли в 5-10 раз. Споживачі в регіонах України стикнулися з тим, що подекуди послуга оцінки земельної ділянки стала їм коштувати дорожче ніж ціна її продажу.

Вже 10 днів тому урядовим уповноваженим та Мінюстом був напрацьований проект постанови Кабміну, що перекреслює корупційно-монопольну модель збагачення одного народного депутата. (Хоча не зовсім одного. Адже Яценко очевидно має зобов’язання перед іншими персонажами, які допомагали легалізовувати схему. До речі, останні роки Яценко тісно «працював» з лідером комуністів Петром Симоненком).

Однак повернемося до проекту постанови.

Нажаль урядовий уповноважений не має права вносити проекти постанов на розгляд кабміну. Тому, хоча вже пішов четвертий місяць по грабунку країни бандою Яценка, а також не зважаючи на розпорядження Яценюка терміново виправити ситуацію в сфері оцінки проект постанови блукає бюрократичними колами кабміну, погоджується цілим букетом міністерств. Хоча кожен день роботи схеми це прибутки Яценка та втрати з кишень громадян та держави.

Також, я щиро боюся затягування часу, бо він дає можливість Яценку та його грошам «працювати». Адже Яценко майстер давати хабарі, щоб легалізовувати корупційні схеми, і я переживаю, що в тексті постанови після проходження бюрократичними колами з’явиться додатковий пункт, або навпаки якийсь пункт пропаде в інтересах Яценка, і його схема буде працювати далі. Диявол ховається в деталях: два слова вилучені з постанови в потрібному місці здатні перетворити її в «нуль».Тому, вкінці блогу я надрукую текст напрацьованої на даний момент постанови.

Щиро скажу особливо я стурбована, бо кілька днів тому в ЗМІ пішла новина: «Міндоходів визнало ефективність постанови N231 по наповненню держбюджету». Постанова 231, це саме та постанова уряду Азарова, яка легалізувала корупційну монополію Яценка.

Цитую один з сайтів, що розмістили новину: «Міністерство доходів і зборів України спростувало заяву урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики Тетяни Чорновіл стосовно того, що постанова N231 призводить до зменшення надходжень до держбюджету. Дана інформація, яка повністю спростовує твердження Чорновол, міститься в офіційному листі Міністерства доходів і зборів України від 25.06.2014 року N2109/5/99-99-17-03-02-16».

У листі Міністерства доходів і зборів України зазначено наступне: “В умовах дії постанови N231 у І кварталі 2014 року спостерігається позитивна динаміка збільшення надходжень податків на доходи фізичних осіб з операцій з нерухомим майном у порівнянні з І кварталом 2013 року.

Також у листі наголошується, що Міністерство доходів і зборів України не підтримує скасування Постанови КМУ N231, оскільки це призведе до зменшення надходжень по наповненню державного бюджету України.

Якщо цей лист за підписом заступника міністра Білоуса не фейк (бо офіційно я його не отримувала) – дуже сумно. Адже він наче написаний під диктовку Яценка.

Бо це в стилі «батька тендерної мафії» пересмикувати факти, щоб перетворити чорне в біле.

Адже, після того, як запрацювала корупційна монопольна схема оцінки Антона Яценка, доходи до держбюджету від податків на доходи фізичних осіб з операцій з нерухомим мусили зрости в останньому кварталі порівняно з тим же періодом минулого року. Тому в цьому фрагменті лист Міндоходів – свята правда!!! Однак, причина цього зовсім не в постанові 231, яка поклала фундамент для побудови оціночної монополії Яценка. Причини прості та всім зрозумілі. Згадайте шановні, читачі, коли ви бачите об’яви з продажу нерухомості в якій валюті вказана ціна? Правильно – в доларах. І це ні для кого не пройшло непоміченим – гривня в цьому році впала.

А податок на доходи фізичних осіб від продажу (обміну) нерухомого майна визначається як 5% від вартості цього майна в гривневому еквіваленті.

Тобто, якщо ціна на нерухомість в доларовім еквіваленті залишилася на рівні (а вона залишилася), то в гривні ціна зросла, відповідно податок відповідно доводиться платити більший.

Ось такий простий секрет збільшення надходжень до держбюджету.

Отже, якби урядовий уповноважений збиралася кинути курс долара, то це би призвело до зменшення доходів до держбюджету від оподаткування фізичних осіб від продажу будинків та землі. Однак мої плани геть інші, я хочу зламати махрову корупційну схему і махрову монопольну схему і просто впевнена, що корупційні та монопольні схеми не збільшують, а зменшують надходження у держбюджет.

Тим паче, якщо йдеться про схеми Яценка. Я маю факти, що оціночна монополія грабує держбюджет.

Чому Міндох не повідомив на скільки виросли доходи в цій сфері? Адже якщо навіть аж на 10%, це означає Яценко вкрав додаткових 20%.

Адже його оціночна монополія побудована так, щоб оцінщики не несли відповідальність за неадекватну занижену оцінку об’єкта. А якщо вони не несуть відповідальності у них є спокуса взяти «кеш» у клієнта, який не хоче витрачатися на податки, і зробити йому оцінку по мінімуму.

Якщо є спокуса і не має відповідальності, то так воно і буде відбуватися.

Оцінщики Яценка не несуть відповідальності, завдяки улюбленій нинішнім Міндохом Постанові кабміну Азарова N231, яка затверджувала порядок проведення оцінки. Цією постановою було легалізовано так звану «оціночну вартість», як вид оцінки.

Що таке оціночна вартість? Цього не знає ніхто в світі. Відомо, що таке ринкова вартість. Проте оціночна до ринкової постановою 231 ніяким чином не прив’язувалася. Оцінщики не несли жодної відповідальності за об’єктивність оцінки, а отже за справедливе оподаткування. Окрім того, Антон Яценко хитро придумав, як перекласти відповідальність з оцінювача на отримувача послуги оцінки. Під час оформлення рахунку договору у замовника питають: «Чи бажаєте ви щоб оцінювач зробив виїзд на об’єкт оцінки». Споживач послуги в основному пише «ні», адже це додаткові кошти, однак тим самим він бере на себе відповідальність.

Тому оцінщики можуть собі дозволити вести «тіньову касу».

Урядовий уповноважений навіть провів відповідний експеримент.

Ось оцінка однієї і тієї самої квартири зроблена двома різними оцінщиками з монополії Яценка фактично в один і той же час.

Однак чомусь вартість квартири відрізняється майже в 2 рази…

Дата оцінки Оцінщик Вартість N2 по пр…Мира 65/3

1 20.02.2014 ТОВ «Перша Хмельницька оціночна група» 687 574 грн

2 04.03.2014 ТОВ «Хмельницька оціночна компанія» 374 075 грн

Ocinka-Yacenko1

Ocinka-Yacenko2

В першому випадку на податок держбюджет буде заплачено майже 3, 5 тисяч грн.

В другому варіанті менше 2 тисяч грн.

Невже така оціночна монополія Яценка, яка як бачимо робить оцінку «зі стелі» і не несе за неї відповідальності ефективно наповнює держбюджет?

Ні, вона наповнює кишені корупціонерів та мінімізує податкові надходження в державу.

Наприкінці, друкую розроблений разом з Мінюстом проект постанови

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 2014 р. N

Київ

Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Установити, що:

1) оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, є ринкова вартість, розрахована відповідно до положень національних стандартів та інших нормативно-правових актів з оцінки майна і майнових прав;

2) звіт про оцінку майна, звіт про експертну грошову оцінку земельних ділянок (далі – звіт про оцінку), що складений для цілей оподаткування, є дійсним за умови включення інформації із звіту про оцінку до єдиної бази даних звітів про оцінку та присвоєння такому звіту реєстраційного номера. Інформація із звіту про оцінку, що включається до єдиної бази даних звітів про оцінку, адміністратором та розпорядником якої є Фонд державного майна, складається за встановленою Фондом державного майна формою та є додатком до звіту. Строк дії звіту про оцінку, що становить не більше як шість місяців з дати оцінки, зазначається у такому звіті;

3) документи про визначення оціночної вартості об’єкта оцінки зберігаються у архіві суб’єкта оціночної діяльності у паперовому або електронному форматах протягом строку, встановленого законодавством з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, але не менше одного року;

4) оцінка об’єкта для цілей оподаткування здійснюється:

— суб’єктами оціночної діяльності, які відповідають вимогам, установленим Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 2012—2014 роки», у складі яких працює хоча б один оцінювач, який отримав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до закону за такими окремими напрямами та спеціалізаціями:

напрям 1 «Оцінка об’єктів у матеріальній формі»:

спеціалізація 1.1 «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них»;

спеціалізація 1.2 «Оцінка машин і обладнання»;

спеціалізація 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів»;

спеціалізація 1.4 «Оцінка літальних апаратів»;

спеціалізація 1.5 «Оцінка судноплавних засобів»;

спеціалізація 1.6 «Оцінка рухомих речей, що становлять культурну цінність»;

спеціалізація 1.7 «Оцінка рухомих речей, крім таких, що віднесені до машин, обладнання, колісних транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів, та тих, що становлять культурну цінність»;

напрям 2 «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об’єкти інтелектуальної власності»;

спеціалізація 2.1 “Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім прав на об’єкти інтелектуальної власності) “;

спеціалізація 2.2 «Оцінка прав на об’єкти інтелектуальної власності»;

— суб’єктами оціночної діяльності у сфері оцінки землі, які відповідають вимогам, установленим Законом України «Про оцінку земель»;

5) за письмовим зверненням суб’єкта оціночної діяльності про намір здійснювати оцінку для цілей оподаткування Фонд державного майна у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати надходження такого звернення забезпечує надання суб’єкту відповідного доступу до єдиної бази звітів про оцінку;

2. Визнати такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 р. N231 «Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» (Офіційний вісник України, 2013, N28, ст. 953;);

3. Фонду державного майна:

— невідкладно забезпечити безперешкодний доступ суб’єктів оціночної діяльності до єдиної бази даних звітів про оцінку;

— у місячний строк:

1) подати пропозиції щодо приведення діяльності суб’єктів оціночної діяльності за спеціалізацією 1.8 напряму 1, спеціалізацією 2.3 напряму 2 та напряму 3 у відповідність до вимог закону, зокрема, статей 5, 14, 15, 19 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та статей 6, 7 Закону України «Про оцінку земель»;

2) подати пропозиції щодо приведення актів Кабінету Міністрів України у відповідність із цією постановою;

3) подати пропозиції щодо удосконалення законодавства у сфері оцінки майна, майнових прав;

4) привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою.

Тетяна Чорновол

P.S. Тендерний мафіозі Антон Яценко обирався у Раду по мажоритарці на Черкащині від партії регіонів.

Корупційні схеми, за якими «стирчать вуха» Антона Яценка

Yacenko-Anton5

До вашої уваги лише факти та прямі цитати зі статей українських ЗМІ, які стосуються діяльності народного депутата та “батька тендерної мафії ” Антона Яценка. Також експерти провели аналіз його схем.

ЗМІ про Антона Яценка Яценка:

«Чрезвычайно тщеславен. Однако страдает множеством неизлечимых личных психических комплексов, требующих серьезной психотерапевтической компенсации. Испытывает сильные внутренние стрессы из за мнимой нереализованности потенциала. Ненавидит и безумно боится средств массовой информации и неоднократно прямо высказывался за уничтожение любых медиа. Великолепно владеет искусством создания финансовых пирамид. Предпочитает разрабатывать сложные схемы воровства государственных денег. Необычайно жаден».

«Использует близость ко властным структурам как инструмент для перекачивания денег в собственный бизнес, государственных денег или денег из чужого бизнеса — в собственный карман».

«Хорошо и плотно садится на государственные финансовые потоки. Так как нет дополнительных накладных расходов и налогов и прочих отчислений, доходность его бизнеса вырастает во сто крат».

«Что освоил господин Яценко? Он освоил игру именами, громкими фамилиями. Он это умеет. Вот на это повелся и я в начале своей деятельности в Минэкономики. Видимо, повлияло то, что 2 года я не был в коридорах власти. Оперируя громкими именами, а я не всегда мог проверить, Яценко удалось навязать мне кое-какие кадровые решения», отметил Цушко.

“Мені подзвонив Яценко. Він казав жахливі речі. Про те, що знищить мене і мій бізнес. Про те, що всі і вся в його кишені. З відповідною заявою я звернулась до Генпрокуратури. Пізніше дізналася, що він погрожує не одній мені. Зокрема, Ігорю Рубану («Державний комітет інформатизації України»), він розказував, що «виріже всю його родину», — розповіла Світлана Зварич.

«Так как он вошел в БЮТ в разгар разоблачительной кампании против его криминального бизнеса, то, можно предположить, что Яценко единоразово выплатил не менее 10 млн долларов. Его ежегодные затраты на покупку прочих депутатов — от 2 до 5 миллионов долларов. Некоторым „коллегам“ он просто обещает деятельное соучастие в криминальных схемах».

“Історія почала розкручуватися в 2001 році. Тоді 24-річний Антон Яценко і його сусід Володимир Врублевський почали при Мінекономіки розробку документації, схем, алгоритмів для сфери державних закупівель. По закінченню роботи хлопці оформили патенти. А потім поставили керівників міністерств та відомств перед фактом, що у них авторські права на все, що стосується організації тендерів.

І хоча патенти були доволі сумнівні, в наступні роки Яценком були створенні сотні організацій, які мов павутина обплутали весь механізм тендерних закупівель. За будь-яку послугу, документ, висновок експерта, допущення до торгів чи розміщення інформації про закупки треба було платити грубі гроші на рахунки приватних фірм.

А засновниками цих фірм-паразитів, особливо в перші роки, були батько Антона Яценко, його мати, дружина, сестра, чоловік сестри Яценко, його сусіди тощо.

Згодом родичі та друзі Яценка утворили СГО «Тендерна палата України», яка начебто виконувала функції суспільного контролю над порядком в держзакупівлях. І нарешті в середині 2005 року Верховна Рада в законі закріпила схему, створену Антоном Яценком.

После публикации на ОРД сообщения о том, что он и есть тот депутат, которого собираются лишить неприкосновенности и арестовать, Антон срочно оформил себе в больнице на Фрунзе справку о невменяемости. Чтобы в дальнейшем было проще избежать уголовного наказания.

Яценко – давний пациент центральной психиатрической больницы, о чем еще летом писал сайт «Тема» .

Сегодня лишились должностей люди Антона из структур Минэкономики: Олег Поволоцкий был вышиблен из Госпотребстандарта, Юрий Витренко – с должности замминистра, а Татьяну Рудь, возглавлявшую инспекцию по ценам, уже арестовали за взяточничество.

Сьогодні Яценко паралельно з рейдерським захопленням оціночної галузі збирається знову керувати розв’язуванням питань державних закупівель (прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель»).

Переглянути схему та таблицю схем Антона Яценка он лайн.

Ольга Поліщукова, Національне бюро розслідувань України

Губернатор Черкащини Сергій Тулуб та його дружина володіють двома дачами в Іспанії. Розслідування

Невдовзі відбудуться вибори до Верховної Ради на п’яти округах, де влада знищила перемогу мажоритарників від опозиції у 2012 році. Ця стаття присвячена одному з основних «героїв» тих подій — черкаському губернатору Сергію Тулубу. Адже на двох з п’яти округів ламали через коліно за його наказом. Будь-якою ціною, але губернатор Черкащини не пропустив у Раду жодного опозиціонера в опозиційно налаштованому регіоні. Навіть на окрузі 194, де кандидат від «Батьківщини» Микола Булатецький відірвався від всіх інших аж на 15% , голові комісії під страхом смерті було заборонено підписувати протокол.

Також можна згадати, що адмінресурс губернатора забезпечив перемогу найбільш одіозним кандидатам від влади. Тендерний мафіозі Антон Яценко та Володимир Зубик (це його «Лівела» у 2010 році пограбувала держбюджет на 8 млрд грн) пройшли у Верховну Раду якраз по Черкащині.

Такого ворога демократичних виборів варто знати в обличчя. Отож автор вирішив поцікавитися особистістю Сергія Тулуба.

Як кам’яне вугілля перетворюється на діаманти

09.09.09 журналіст інкогніто побувала на весіллі донецької мафії. Дон Іванющенко (нинішній народний депутат, колишній авторитет з Єнакієвого) віддавав заміж дочку Яну. Позаяк там були всі свої, політична еліта не вдавалася до фальшивої скромності, отож весілля було пишне, дами мерехтіли діамантами. А так, як в основу багатства Юрія Іванющенка та його оточення в основному покладені оборудки у вугільній галузі, виходить, що автор стала свідком, як вуглеводні (до яких належить і кам’яне вугілля) можуть перетворюватися на алмази без будь-яких геопроцесів в земній корі.

Особливо привертала увагу дама в кольє, такому розкішному, що неможливо було повірити в його коштовність. Проте також важко було повірити, що солідна пані сяяла, як новорічна ялинка, скляною біжутерією.

Тим паче, що жінку ту звали Галина Тулуб. Її чоловік Сергій Тулуб — нинішній губернатор Черкащини, в минулому міністр вуглепрому, носій прізвиська «вугільний маршал» є якраз одним з тих, хто знає секрети перетворення чорного масного вугілля хоч на долари, хоч на предмети розкоші.

Фото подружжя Тулубів на весіллі мафії

 

 

 

Спеціалізація у вуглепромі дала можливість особисто Сергію Тулубу накопичити чималі «тіньові» статки, про це свідчить стиль його життя. Зокрема численна нерухомість в Україні та за кордоном.

У подружжя Тулубів дві дачі в Іспанії

Автор знайшла у подружжя Тулубів аж дві дачі в Іспанії. Цю закордонну нерухомість не знайти у декларації про доходи, яку Тулуб подав на посаді губернатора Черкащини. Однак в іспанських реєстрах вона присутня. Апартаменти родини Тулубів знаходяться на популярному курорті для багатіїв Марбелья.

Фото апартаментів. Фото документів

 

 

 

 

 

 

Одні апартаменти оформлені особисто на Сергія Тулуба, інші — на сина Бориса та дружину Галину.

Особисто на нинішнього губернатора Черкащини оформлені апартаменти Rincon Andaluz ( 278 м2) на першій лінії елітних готелів. Ціна цього житла починається від 600 000 євро.

На сина та дружину оформлений скромніший о б ‘ є кт Embrujo Playa (164 м2) и об ‘ є кт Garaje (12 м2), які йдуть в комплекті, як апартамент и та гараж. Ця нерухомість дещо дешевша — 400 000 тисяч євро

На дачу на чартері

Далі ще цікавіше. Це занадто навіть для колишнього міністра, а для губернатора взагалі неймовірно — на свою дачу в Іспанії Тулуб літає на чартері. У автора є документи про чартерні перельоти Сергія Тулуба у Відень, Салоніки, Ніцу, а також в Малагу ( це аеропорт, найближчий до його іспанської дачі).

Щоб зрозуміти, які це гроші, можна згадати, що скандальний чартерний рейс міністра Миколи Рудьковського в 2007 році з Києва до Парижа коштував майже 400 тисяч грн.

Таблиця з даними про чартерні перельоти

 

№ п.п. Загальні дані Перетин кордону Прим.
1. Напрям: Виїзд За даними «Украероруху»перельоти п.п. 1,2 заказувала компанія ICS-Aero (м. Київ, тел.: 2726015).По інших рейсах інформація в компанії «Украерорух» відсутня
Дата перетину: 13.06.2012 17:17:08
Чартер: YLKSD КИЇВ-МАЛАГА
Авіакомпанія: KS Avia (Латвия)
2. Напрям: В’їзд
Дата перетину: 17.06.2012 16:53:57
Чартер: LTC301 МАЛАГА-КИЇВ
Авіакомпанія: SmartLynxAirlines
Эстония (см. Приложение)
3. Напрям: Виїзд
Дата перетину: 07.10.2012 13:15:24
Чартер: AOJ59DB КИЇВ-САЛОНIКИ
4. Напрям: В’їзд
Дата перетину: 08.10.2012 22:59:26
Чартер: AOJ59DB САЛОНIКИ-КИЇВ
5. Напрям: В’їзд
Дата перетину: 11.12.2012 21:49:53
Чартер: YLKSG ВIДЕНЬ-КИЇВ
6. Напрям: Виїзд
Дата перетину: 30.12.2012 6:07:26
Чартер: LTC301 КИЇВ-ФРАНКФУРТ
7. Напрям: Виїзд
Дата перетину: 02.08.2013 10:10:39
Чартер: AIA3421 КИЇВ-НIЦЦА
8. Напрям: В’їзд
Дата перетину: 04.08.2013 20:26:22
Чартер: AIA3420 НIЦА-КИЇВ
9. Напрям: Виїзд
Дата перетину: 08.08.2013 12:46:39
Чартер: URPRM КИЇВ-САЛОНIКИ
Авіакомпанія: Центр деловой авиации
ОКПО 24086236
Директор — Гребенкин
Юрий Александрович
10. Напрям: В’їзд
Дата перетину: 09.08.2013 19:00:21
Чартер: URPRM САЛОНIКI-КИЇВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Погодьтесь, п’ять мільйонів гривень на рахунках банків, які губернатор Черкащини показав в останній декларації з таким способом життя надовго не вистачить. Однак автор не для того показав елементи розкоші в житті Тулуба, що продемонструвати, що він бреше в декларації.

Адже в українській політиці не один Тулуб все життя працює на державній посаді, а живе, як бог. Проте Тулуб від інших відрізняється тим, що його багатство має оригінальне походження, це «відкат» за вірну службу. Він лише слуга, хоча з найвисокооплачуваних в Україні, бо працює на Віктора Януковича. І цей факт робить його «губернаторство» особливо небезпечним для Черкащини в період непростих виборів 2015 року.

Такі висновки автор зробив після журналістської екскурсії у минуле Тулуба, передовсім у його діяльність у вугільній сфері. Чому саме туди? Адже Тулуб також керував «Єнергоатомом». Певно тому, що автору просто стало цікаво, як вугілля перетворюється в діаманти після побаченого на весіллі доньки Юрія Єнакіївського.

Між Юрою Єнакіївським та Януковичем

До речі, на тому весіллі у Іванющенка були зіркові гості: Янукович, Ахметов, Колесніков, Єфремов. І Тулуб зі своєю сяючою дружиною потрапив у коло запрошених невипадково.

Автор знайшла слід спільної участі Іванющенка та Тулуба в одному бізнесі, ще в середині 90-тих. Тоді було створено спільне російсько-донецьке підприємство «Росукрнафтопропродукт». Після вбивства Євгена Щербаня та воцаріння на губернаторському кріслі Віктора Януковича «Росукрнафтопродукт» вистрілив в найкрупнішого нафтотрейдера Донбасу, СП стало головним постачальником російської нафти на Лисичанський НПЗ, забезпечувало нафтопродуктами підприємства металургії.

Єнакіївською дочкою цієї корпорації -ТОВ «Єнакієвонафтопродукт» володів Юрій Іванющенко (в Єнакієвому у нього була нафтобаза та мережа заправок), а Харцизькою — «Росукрнафтопродукт-Харцизьк» — Ігор Тулуб — рідний брат нинішнього губернатора Черкащини. Сам Сергій Тулуб в ті часи був заступником губернатора Донеччини Віктора Януковича. Отже Тулуб-Іванющенко та Янукович були пов’язані спільними бізнес-справами, ще в 90-тих.

При чому цілком можливо, що брат Тулуба тоді лише прикривав своїм тулубом долю Віктора Януковича в тому процвітаючому паливному бізнесі.

Адже подальше дослідження автора показало, що на всіх державних посадах, а також в бізнес-схемах сімейство Тулубів працювала виключно в інтересах Віктора Федоровича.

Фабрики для Януковича

Наприклад, в кінці 1999-того Сергій Тулуб на посаді міністра вуглепрому сприяв передачі майнового комплексу збагачувальної фабрики «Узлівська» в оренду одноіменному підприємству оформленому на його сина.

Однак, як показує база податкової, невдовзі сина Тулуба в засновниках збагачувальної фабрики підмінив Андрій Федорук (менеджер бізнесу Януковичів, сьогоднішній голова Донецької обласної ради), а потім ТОВ «ДРФЦ» ( головна структура у вугільному бізнесі Януковича). Отож Тулуб відчуджував збагачувальну фабрику в інтересах Сім ‘ ї, але не своєї, а Януковича.

Тулуб лише солдат на службі. Він працював «куди пошлють». Нині Януковичу потрібен вірний та жорсткий губернатор Черкащини — Тулуб готовий. В 2006—2007 треба було повернути в «лоно Сім’ї» вугільних генералів, які відбилися від рук після помаранчевої революції, і Тулуб був вдруге призначений на міністра вуглепрому в «антикризовому» уряді Віктора Януковича.

Вугілля для Януковича

Тоді він почав тотальну зачистку гендиректорів шахтних об’єднань. Деякі вугільні генерали щоправда посміли відмовитися добровільно звільняти своє місце для ставлеників Тулуба. Для таких у міністра був свій підхід і його в повній мірі відчув на собі Іван Пожитько керівник ДП «Селідоввугілля». Мінвугіллля влаштувало справжнє цькування непокірного генерала. Бюджетне фінансування ДП «Селідоввугілля» зменшувалось, заборгованість за добуте вугілля збільшувалось, міністерство ініціювало перевірки, судові позови. Пожитька довели до інфаркту і продовжували добивати — до ліжка хворого прибували гінці, що погрожували кримінальними справами. Зрештою Сергій Тулуб свого добився — Пожитько пішов. Проте вугільний генерал був гонорової вдачі і пішов з високо піднятою головою. Якраз напередодні приїзду Тулуба в своє господарство він демонстративно покінчив життя самогубством. Тулуб екстрено скасував візит, цинічно прокоментував, що Пожитька він навіть не знав.

Чому кадрові зміни в ДП «Селідоввугілля» були так принципово потрібні Сергію Тулубу аж до фізичного знищення людини?

Пожитько хоч і був призначений керувати шахтним об’єднанням після помаранчевої революції, був аполітичний, тому виходить, що не влаштовував він міністра уряду Януковича виключно своїми життєвими принципами. Зокрема він не був корупціонером, про що свідчить хоча б той факт, що після двох років керівництва великим шахтним господарством він пішов у інший світ з вікна своєї єдиної малогабаритної квартири отриманої ще за Союзу.

Після його загибелі влітку 2007-го почалося…

Автор зі своїх джерел автор дізналася, що тільки на ВП «Шахта Україна», що входить до ДП «Селідоввугілля», майже третина добутого вугілля пішла поза обліком. З 388 тисяч тон добутого вугілля тільки 275 тисяч тон пройшло по документам. Не оформлене вугілля далі передавалося на збагачення на ЦЗФ «Україна» і звідти вже не поверталося. Іншими словами було вкрадене. Державне підприємство втратило 22 млн грн. доходів тільки на одній оборудці. І що цікаво, в ті часи орендарем ЦЗФ було приватне підприємство «Донвуглепереробка» з асоціаціації «ДРФЦ». Ця структура це кит вугільного бізнесу Януковича.

Отже виходить Тулуб «зачищав» керівників шахт в бізнес-інтересах Януковича.

Отож виходить, що кров непокірного вугільного генерала стала прийнятною ціною за прибутки Януковича, які давав контроль на «Селідоввугіллям».

До речі, нині вугільні та грошові потоки ДП «Селідоввугілля» повністю під контролем «ДРФЦ» Януковича.

Відкати з тендерів для Януковича

Не можна не згадати, ще один приклад, який свідчить про системне служіння Тулуба Януковичу. Коли Тулуб перебував на посаді міністра мінвугілля, він грішив тим, що тендери у галузі вигравали фірми напряму оформлені на членів його родини — сина, брата, дружину.

Нині Тулуб губернатор Черкаської області, і не має стосунку до вуглепрому, однак нещодавно сайт «Наші гроші» виявив, що ТОВ «Донбас оіл», яка виграла вугільний тендер на 295, 7 млн. грн. бюджетних коштів офіційно зареєстрована в Донецьку по вул. Постишева 60 кв. 601. Ця квартира відома, як «гніздо» фірм Тулуба, там було прописано також ТОВ «Монохім», яке належало дружині Тулуба, ЗАТ «Карбо і крепь» його брата. Ці фірми в минулому вигравали тендери у вугільній галузі.

Проте основна інтрига в іншому: хоча квартира «щасливого переможця» «Донбас оіл» це «гніздо» Тулубів, його телефон в базі мінстату «062 34516 62» спільний з наступними структурами:

1.«СПС-груп». Ця фірма відома тим, що завозила у славнозвісний маєток «Міжгір’я» різьблені колони та барельєфи з червоного дерева з «Німеччини», кришталеві люстри з позолотою з Росії.

2. «Київуніверсалсервіс». В цій структурі працевлаштовані люди, які обслуговують «Міжгір’я» горничні, кухарі, садівники.

3. Благодійний фонд Олександра Януковича. Тут без коментарів.

Що все це означає? Є два варіанта. Або Тулуб навіть перебуваючи на посаді губернатора Черкащини обслуговує схеми збагачення Сім’ї за рахунок бюджетних коштів у вугільній галузі, або всі ті «Монохіми», «Зевси» та інші фірми створені сімейством Тулубів, які паразитували у вугільній сфері в минулому робили це в інтересах не тільки прародителя Тулуба, а також Януковича. Тобто в будь якому разі очевидний факт вірного служіння Тулубів Януковичам.

До речі, тендер, який виграла «Донбас оіл» надзвичайно ганебний. Справа в тому, що мова йде про купівлю державою за бюджетні гроші вугілля для потреб родин загиблих гірників¸ інвалідів вугільної галузі. Тому у вищій мірі цинічно «Донбас оіл» продало те вугілля втричі дорожче ніж його ринкова ціна. (Завдяки сайту «Наші гроші» стало відомо що «Донбас оіл» продало своє вугілля за 1400 за тонну, в той час, коли об’єднання «Селідоввугілля» продає за ціною 517 грн. за тонну, інші учасники тендеру пропонували двічі дешевшу ціну).

Всі описані приклади служіння Сергія Тулуба свідчать, що він не губернатор Черкащини, не вугільний маршал, не політик, не держслужбовець, а слуга, а також зважаючи на грубу жорсткість методів роботи — солдат Януковича. Від першої своєї посади у владних структурах. І та посада, до речі, називалася заступник губернатора Донецької області Віктора Януковича.

Тулуб, який обслуговує жагу крові Януковича

Нині Тулуб, як солдат Януковича, відправлений на центральний фронт. І тривожно за Черкащину, яка йде в 2015 рік з таким губернатором. Особливо, якщо зважити ще на одну роль Сергія Борисовича в житті Януковича.

Справа в тому, що Тулуб з тих, хто допомагає Януковичу плекати жагу крові. В прямому сенсі слова. Зокрема він є формальним власником Товариства мисливців та рибалок «Кедр», на яке оформлено 30 тисяч га лісів під Сухолуччям. Саме в тих лісах знаходиться мисливський маєток Януковича. Тулуб сам не проти кривавих розваг. Офіційно на нього оформлено 18 одиниць різноманітної зброї — пістолети, рушниці, карабіни.

А позаяк Тулуб продемонстрував, що технологія «ламати вибори через коліно» ефективна, Янукович ближче до виборів почне заміняти губернаторів на солдат і в інших областях. Перший вже пішов — Віктор Янукович призначив на посаду губернатора Львівської області одіозного силовика кучмівських часів Олега Сала!

 

Перелік зброї, оформленої на Сергія Тулуба:

ТУЛУБ СЕРГЕЙ БОРИСОВИЧ 13.08.1953г.р.

Уроженец(ка): УКРАИНА, ДОНЕЦКАЯ ОБЛАСТЬ, ДОНЕЦК
Гражданство: УКРАИНА

Служебные данные Досье

Адрес (2)

· МЕСТО ПРОЖИВАНИЯ: УКРАИНА, ЧЕРКАССКАЯ ОБЛАСТЬ, Г. ЧЕРКАССЫ, УЛ. ШЕВЧЕНКО ДОМ 185

· МЕСТО ПРОЖИВАНИЯ: УКРАИНА, ДНЕПРОВСКИЙ РАЙОН, Г. КИЕВ, УЛ. ТУМАНЯНА ОВАНЕСА ДОМ 8 КВ. 155

Документ (1)

· ПАСПОРТ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ Серия BA Номер 569833

Разрешение на Оружие(18 / 0)

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 3265 от 02.12.2010 Сроком до 02.12.2013 оружие: ПИСТОЛЕТ (СПЕЦСРЕДСТВО) ФОРТ12Р Серия MБB Номер 1951

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 3265 от 02.12.2010 Сроком до 02.12.2013 оружие: ПИСТОЛЕТ (СПЕЦСРЕДСТВО) ФОРТ12Р Серия BI Номер 026634

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 2783 от 12.11.2010 Сроком до 12.11.2013 оружие: КАРАБИН BLASERR93 Номер 9204845

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 2783 от 12.11.2010 Сроком до 12.11.2013 оружие: КАРАБИН TP9 Серия SA Номер 101888

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 2783 от 12.11.2010 Сроком до 12.11.2013 оружие: КАРАБИН MANLICHER Номер 1006926

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 2783 от 12.11.2010 Сроком до 12.11.2013 оружие: КАРАБИН MANLICHER Серия SC Номер 1039615

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 2783 от 12.11.2010 Сроком до 12.11.2013 оружие: КАРАБИН ТИГР Номер 23576

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 2783 от 12.11.2010 Сроком до 12.11.2013 оружие: РУЖЬЕ КОМБИНИРОВАННОЕ HAENEL Серия H Номер 00726

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 6090 от 13.08.2010 Сроком до 13.08.2013 оружие: РУЖЬЕ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЕ BENELLI Серия C Номер 748218

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 6090 от 13.08.2010 Сроком до 13.08.2013 оружие: РУЖЬЕ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЕ CAESARGUERINITEMPIOLIGHT Номер 122262

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 6090 от 13.08.2010 Сроком до 13.08.2013 оружие: РУЖЬЕ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЕ REMINGTON Серия AM Номер 623013

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 6090 от 13.08.2010 Сроком до 13.08.2013 оружие: РУЖЬЕ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЕ WINCHESTER Серия L Номер 3413839

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 6090 от 13.08.2010 Сроком до 13.08.2013 оружие: РУЖЬЕ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЕ FABARM Серия CA Номер 05229

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 6090 от 13.08.2010 Сроком до 13.08.2013 оружие: РУЖЬЕ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЕ BROWNING Серия KSNP Номер 113211

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 6090 от 13.08.2010 Сроком до 13.08.2013 оружие: РУЖЬЕ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЕ МЦ2001 Номер 940081

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 6090 от 13.08.2010 Сроком до 13.08.2013 оружие: РУЖЬЕ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЕ GERMANICA Номер 555890

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 6090 от 13.08.2010 Сроком до 13.08.2013 оружие: РУЖЬЕ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЕ BENELLI Серия CX Номер 1129948

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 739 от 06.12.2004 оружие: ПИСТОЛЕТ (НАРЕЗНОЕ) WALTHERP38 Номер 8223

 

Тетяна Чорновол, Національне бюро розслідувань України

 

Гладчук: «Меня использовали как проститутку»

posvid_sprotiv_gladchuk1-463x341

Исповедь

Жулики и мошенники в наше время встречаются на каждом шагу. Иногда на их крючок попадаются и журналисты. Задача СМИ — выводить преступников на чистую воду, привлекать внимание общественности, милиции и СБУ к преступлениям, которые, на первый взгляд, незаметны. Мы стремимся сделать жизнь лучше, а общество — справедливее. Но и мы люди, люди, которые иногда совершают ошибки. Увы, иногда из-за наших промахов страдают невиновные.

Я, журналист, председатель веукраинского объединения «Молодежь — надежда Украины» Вадим Гладчук. Читатели интернет пространства знают меня много лет и читали мои честные и смелые статьи на этом сайте, сайтах sprotiv.org и nacburo.org. Я всегда работаю объективно, вывожу на чистую воду всевозможных жуликов. Моя работа направлена преимущественно на борьбу с тендерной мафией, которая захватила Украину.

Как меня обманули

Хочу рассказать вам про компанию жуликов, которые вынудили меня написать неправду. В августе мне позвонили ребята, которые представились сотрудниками государственного предприятия «Информационный центр» и пригласили меня на встречу с директором этого учреждения Виталием Добжанским на ул. Мельникова, 81. По телефону мне объяснили, что хотят дать мне материалы для журналистского расследования. Я, как настоящий журналист, не мог не воспользоваться такой возможностью.

При встрече Виталий Добжанский рассказал мне жуткую историю, суть которой заключается в том, что в Украине действует организованная преступная группа ОПГ «Софтлайн», которая скупает пачками чиновников, получает доступ к информационным базам и торгует ими. Говорил настолько убедительно, что я поверил. Да и как тут не поверить, если первоисточником информации является директор государственного предприятия? К тому же, он рассказал, что за его спиной стоит лично министр юстиции Николай Онищук, которому я всегда верил. Конечно же, толика сомнений была, но Виталий Брониславович пригласил меня на вторую встречу, причем, непосредственно в Министерство Юстиции — лично к министру Онищуку. Причем, он пообещал, что на встрече будет несколько экспертов, которые дадут мне для расследования дополнительную информацию.

И не обманул. В кафе, где мы встретились, за одним столом сидели сам министр Николай Онищук, уже знакомый мне Виталий Добжанский и два человека, которых мне представили как экспертов и компетентных в этом вопросе людей: народного депутата Украины Василия Гуреева и его помощника Юрия Деревянко. Правда, господа Гуреев и Онищук сразу же после встречи уехали, сославшись на какие-то дела, но сказав мне, что Добжанский и Деревянко «полностью в курсе вопроса».

Разговор был долгим. Мне поведали просто таки жуткую историю про ОПГ «Софтлайн» и повязанных с этой группировкой лиц: депутатов Антона Яценко и Игоря Калетника. Они, по словам Деревянко и Добжанского, хотят захватить государственные реестрами, чтобы торговать секретами и подсаживать чиновников и силовиков на смачный компроматный крючок. Также меня убедили в том, что «Софтлайн» долгое время занимался отмыванием денег через фиктивные предприятия. Конечно же, предоставленной мне информацией я был возмущен и тут же предложил план действий: рассказать про преступления ОПГ «Софтлайн» со страниц газеты «Бесы коррупции» и разбросать ее по интернету. Но сразу же предупредил Деревянко и Добжанского в том, что издание газеты — дело дорогое. За свои услуги я ничего не возьму, а вот печать стоит дорого.

Эта кампашка при нашей встрече обещала мне заплатить за написание статьи против компании «Софтлайн» 30 тысяч долларов и дали 15 тысяч предоплаты. Я написал отличные тексты: «Бриллиантовая отмычка», «Остановить преступления ОПГ «Софтлайн» и «Как избавиться от «своих» воров. Рецепт Ю.В.Тимошенко». Издал газету, нанял распространителей, сделал интернет-распространение. Естественно, на все это дело ушли мои личные деньги — 15 тысяч не хватило и нужны были дополнительные финансовые вливания в размере еще 15 тыс.

Но как же меня жестоко обманули! Мне не только не дали денег, но и вышвырнули меня из помещения ДП «Информационный центр», когда я пришел туда за деньгами! А Добжанский свой мобильный на меня просто перестал брать. Когда же я ему звонил на городской, секретарша меня просто не соединяла. Естественно, что такое поведение партнеров меня не только возмутило, но и навело на подозрения: а все ли чисто в этой истории?

Правда про «Информационный центр»

Для начала я решил выяснить, а почему Добжанский и Деревянко так хотели очернить «Софтлайн» и депутатов Калетника и Яценка? Что вообще связывает Добжанского и Деревянко? Помощника депутата и директора Госпредприятия. Уж не коррупция ли?

Через свои связи мне удалось выяснить, что Деревянко является основателем компании «Арт-мастер». А компания «Арт-мастер» — намного интереснее, чем «Софтлайн». Забиваю в поисковой системе слова «Арт-мастер» и «Информационный центр». По первой же ссылке захожу на сайт «Хайвей» — http://h.ua/story/210917/ — статья «В чем виноват Онищук? Коррупционные схемы Минюста».

Картина сразу же становится ясной, как летнее утро. Министерство юстиции Украины создало некий «Информационный центр», который обеспечивает нотариусам доступ к государственным и единым реестрам. Ничего тут такого, на первый взгляд, нет. Но вот доступ нотариусов к реестрам — платный, причем, эту плату собирает с нотариата государственное предприятие «Информационный центр», директором которого является этот самый Виталий Брониславович Добжанский, с которым мне лично удалось познакомиться и пообщаться. Так, каждый раз, когда простой украинец оформляет у нотариуса доверенность, в стоимость такой услуги — 200 грн. — входит и 51 гривна, которую берет себе «Информационный центр».

Предлог для таких поборов — «Информационному центру» нужны деньги для того, чтобы обеспечивать нотариусам доступ к этим самым реестрам. У предприятия, возглавляемого Добжанским, есть себестоимость, которую, по мнению Виталия Брониславовича, должны оплачивать нотариусы. Но вот почему эта себестоимость настолько большая? Оказывается, Государственное предприятие «Информационный центр» вынуждено оплачивать неким частным структурам плату за использование программного обеспечения. По подсчетам того самого Игоря Калетника, за «2005 — 2006 годы Госинформюст в качестве авторского вознаграждения за использования компьютерных программ предприятию «Арт-мастер» перечислено 66,6 млн. грн., обществу «Фирма «3-Т» — 14,8 млн. грн. соответственно».

«Информационный центр» использует программное обеспечение, принадлежащее компаниям «Арт-мастер» и «3-Т». Эти компании создали их несколько лет назад за государственный счет, а потом передали «Информационному центру» во временное пользование. Государственное предприятие, естественно, платит эти деньги частникам в виде авторского вознаграждения. Почему не в виде арендной платы? Да все очень просто. За аренду нужно платить НДС, налог на прибыль и прочие отчисления, а вот за авторское вознаграждение (роялти) вообще государству платить ничего не нужно. Фактически это — миллионы, освобожденные от налогов. Иначе говоря, деньги просто украдены.

Ну, допустим, Калетнику верить нельзя — он сам лыком шит. Но ведь эту информацию, в принципе, несложно и самому проверить. На сайте «Информационного центра» (http://www.informjust.ua) указано, что в 2005—2006 года за оформление одной сделки нотариусам нужно было платить вначале по 25, а потом и по 34 грн. Простая математика показывает, что суммы такие — более чем реальные. Размеры полностью соответствуют числу оформленных сделок.

Если 80 млн. гривен было уплачено только частным структурам, которые, как выяснилось, принадлежат господину Деревянку, то, сколько всего денег за этот период было собрано с нотариата? Думаю, что на поддержку самой системы реестров было потрачено миллионов 20. Итого, — 100 миллионов за 2 года! И эти люди не смогли вернуть мне каких-то 5 тысяч долларов?

Украденные деньги распределяются между всеми участниками коррупционной схемы: министром Николаем Онищуком, директором ГП «Информационный центр» Виталием Добжанским, бизнесменом и владельцем компании «Арт-мастер» и «3-Т» Юрием Деревянко, а также его компаньоном и другом депутатом Василием Гуреевым.

Кстати, насчет Гуреева. Помните, я писал, что он также приезжал на встречу? Так вот, Деревянко мне объяснил, что Василий Гуреев — его личный карманный депутат. Живет у него на зарплате и, при необходимости, сделает любые запросы в СБУ и прокуратуру. Еще у Деревянка, по его словам, есть 2 депутата из Партии Регионов, которые также за финансовое вознаграждение организуют любой запрос. Когда я в газете «Бесы коррупции» и интернет-статьях писал про карманных депутатов на службе ОПГ «Софтлайн», в качестве прототипа использовал образы именно группировку Деревянка. Просто поменял имя заказчика на имя топ-менеджеров компании «Софтлайн».

Не секрет, что у воров имеется своя неформальная рейтинговая шкала — кто более «махровый». Свой «Форбс». И вся эта традиционная воровская шушера, о которой мы привыкли читать в ежедневных милицейских сводках, белой завистью завидует своеобразной воровской высшей касте: депутатам, министрам и частным лицам, которые повязаны с чиновниками. Так вот, и обычные уголовники, и депутатская братия, и министры, и различного рода чинуши обзавидовались бы, если б узнали о том, какие суммы отмываются через предприятие «Информационный центр»! Да еще и по такой гениальной схеме! Не понимаю вот только, почему они все-таки зажали эти несчастные 15 тысяч долларов?

Я думаю, что ни в одном другом министерстве и ведомстве, реализовать такую воровскую схему невозможно. Другое дело — в Министерстве юстиции Украины. Дело в том, что под контролем этого министерства находятся суды, про объективность которых лишний раз говорить нет смысла: эти ведомства прямо кишат «колядныками» в мантиях, покрывающих коррупцию и коррупционные схемы. Один из недавних примеров — суд министра Онищука против обвиняющего его в махинациях Игоря Калетника. Министр подал не в какой-нибудь суд, а непосредственно в Печерский районный, где, как всем известно, судьей работает его племянник. Мог ли министр проиграть?

Почему заказали «Софтлайн»

Хорошо, правду в этой истории я выяснил. А почему же меня попросили обгадить именно «Софтлайн»? Правда оказалась также очень простой. Дело в том, что летом 2008 года «Софтлайн» на свою беду поучаствовала в тендере, проводимом Министерством юстиции Украины на разработку одного из реестров. На свою беду «Софтлайн» этот тендер выиграла. Суть предложения состояла в том, что государственному предприятию «Информационный центр» полностью передаются авторские права. Другими словами, никакого роялти каждый месяц платить не надо!

Для господина Деревянко это создало бы опасный прецедент: покупка программного обеспечения (ПО) обошлась бы в сумму, намного меньшую, чем его аренда. Стоимость покупки ПО, с передачей всех авторских прав государственному предприятию, обошлась бы в 1 миллион гривен. За использование же существующих реестров ГП «Информационный центр» платит ежемесячно компаниям «Арт-мастер» и «3-Т» суммы в несколько раз большие — по 3-4 миллиона гривен. Да если бы программное обеспечение перешло в собственность государства, авторы схемы лишились бы всех своих заработков! А деньги это просто бешенные!

Результаты тендера тогда признали недействительными — Онищук ведь контролирует суды. А у «Софтлайна» с тех пор начались проблемы: против них наняли журналистов, которым «слили чернуху». Я уверен, что авторов всех придуманных против «Софтлайна» копроментирующих материалов обманули точно так же как и меня: подкинули сфабрикованные материалы, а чтобы журналисты не обращали внимание на некоторые несоответствия, их просто подкупили. Я точно знаю, что деньги предлагали не только мне, но и некоторым телевизионщикам. Так что, не удивляйтесь, если вслед за листовками вроде изданной газеты «Бесы коррупции» (которую я делал для них), скоро на экранах телевизоров появятся такого же рода сюжеты с комментаторами, которые боятся показать свои лица. Кроме того, я более чем уверен, что вскоре Добжанский и Деревянко найдут вместо меня новых журналистов, которые будут размещать про «Софтлайн» негативные материалы в сети Интернет! Коллеги, не верьте этим людям! Они пообщещают вам много денег, а потом просто «кинут». Это — их стиль работы, ведь, судя по почерку работы, они привыкли так жить на протяжении десятилетий.

Кто вы, господин Деревянко

Мне стало интересно, откуда взялся этот самый Юрий Деревянко и каким он образом сблизился с депутатом Гуреевым. Или, наоборот, это Гуреев с ним сблизился? Набранное в гугле слово выводит на сайта ЦВК, где он указан в качестве народного депутата Украины позапрошлого созыва. Попал он туда в 2005 году по спискам Партии промышленников и предпринимателей (УСПП), возглавляемой Анатолием Кинахом. Каким же образом? Вот тут то и становится интересно. Старожилы УСПП говорят, что никому неизвестного предпринимателя в списки вставил лично Василий Гуреев. Анатолий Кириллович был поначалу против, но господин Гуреев его убедил, сказав, что «нам нужны свои, надежные люди, а это — мой друг, проверенный». Деревянко стал депутатом.

Зачем же Гурееву нужен был Юрий Богданович Деревянко? Неужели, больше некому было кнопки в парламенте нажимать? Все очень просто. На тот момент схему мошенничества с государственными реестрами раскрыл тогдашний министр юстиции Роман Зварыч и доложил о ситуации в СБУ (http://www.kommersant.ua/doc.html?docId=762450). Зварыча после этого скомпрометировали, СБУ-шников подкупили. Но история уже всплыла и приобрела огласку — Деревянко и его партнер по криминальной схеме испугались. Нужна была депутатская неприкосновенность, чтобы никто на Деревянка не завел дело и не привлек к ответственности (ведь тот мог бы в ходе следствия сдать партнера).

Ну, это понятно. А вот как вообще они познакомились и кем был Деревянко до знакомства с Гуреевым? Прошлое у Юрия Богдановича Деревянко странное. Киевская милиция дважды заводила на него административные дела за бродяжничество — Юрий Богданович без крыши над головой долго жил на вокзале и скитался по вокзалам. Гуреев же всегда был «крутым» парнем. Спортсмен, комсомолец, отличник — профессиональный номенклатурный работник всегда знал как себя подать и чем похвастать. Идея с реестрами ему пришла еще в конце 90-х, но вот только сам мараться об нечистую схему он не хотел. Нужен был свой зиц-председатель Фунт, которого, в случае чего, и посадят. Свои люди в МВД нашли ему для этих целей идеального кандидата — Юрия Деревянко. Молодой, без криминального прошлого и, если ему не помочь, без какого-либо будущего. Юрия Богдановича доставили из КПЗ прямо к Гурееву в кабинет где тот на месте предложил изменить молодому человеку жизнь. Прямо как в сказке про Золушку, вот только в роли прекрасной феи выступил депутат Гуреев.

И понеслось. На Деревянко зарегистрировали фирму для отмыва денег «Энергокомплект», которая долгое время осваивала деньги Партии промышленников и предпринимателей. Одновременно экс-бомжа сделали главой компании «Арт-мастер», которая, собственно, тоже ничем не занималась. Дело в том, что якобы созданные «Арт-мастером» реестры, к моменту появления на рынке компании «Арт-мастер» уже существовали — их разработали сотрудники ГП «Информационный центр». На компанию «Арт-мастер» лишь зарегистрировали авторские права на эти самые реестры, что позволило «Информационному центру» перечислять деньги на счета этой самой компании «Арт-Мастер». По аналогичной схеме создали и компанию «Фирма «3-Т», на которую также записали часть реестров, чтобы не светить слишком огромные деньги. А так — вроде все чисто. Таким образом, Деревянко является не только участником коррупционной схемы, но и человеком, укравшим авторские права у настоящих разработчиков. А компании «Арт-мастер» и «Фирма «3-Т» — не компании-производители ПО, а обыкновенные воры, которые присвоили чужую собственность.

Интересно, что когда Юрий Деревянко был депутатом, он все время хотел стать заместителем главы комитета по борьбе с коррупцией и организованной преступностью. Против самого себя бороться? К счастью для страны, он не нашел поддержки. Даже его покровитель Гуреев сказал, что лишний раз светиться не стоит.

К тому же Деревянко и так разбогател на вышеупомянутой схеме с реестрами. В карманах у Юрия Богдановича лежат наши с вами деньги, которые мы платили нотариусам во время оформления доверенностей, завещаний, выписок.

Когда после перевыборов 2007 депутаты сформировали коалицию, была надежда на то, что со сменой тогдашнего министра на Онищука, схема исчезнет. Увы, министры приходят и уходят, а коррупционные схемы живут и здравствуют. Нового министра задобрили — государственное предприятие «Информационный центр» начало оплачивать министерству юстиции командировки за границу, автомобили и топливо, а самому министру Онищуку предложили процент от схемы. Этим летом депутат-коммунист Калетник эту схему обнаружил, раскрыл и передал всю информацию премьер-министру Юлии Тимошенко. Встал вопрос о снятии министра Онищука с должности.

Но Николаю Васильевичу Онищуку летом повезло — Юлия Владимировна решила не лишать изрядно похудевшее правительство еще одного министра. Онищуку дали шанс исправиться и поставили задачу ликвидировать коррупционную схему. Так и получилось, что у экс-бомжа Деревянка появилось сразу два врага: БЮТ и коммунисты.

Деревянко психовал, орал и разбрасывался деньгами. Своих замов по безопасности он хватал за шиворот и плевался им в лицо, угрожал всех разогнать. Нужно было что-то делать, причем срочно. Онищука задобрили — подарили ему фабрику государственной документации «Зоря», а на Калетника вылили кучу компромата. Но и этого было мало. Нужно было запугать всех возможных бизнес-конкурентов. Именно для этого и пригласили меня, чтобы я написал статьи про «Софтлайн» и каким-то образом связал эту самую компанию с Игорем Калетником и народными депутатами от БЮТ.

Но, несмотря на такие активные действия экс-бомж Юрий Деревянко продолжает бояться. Гуреев уже сказал ему прямо, чтобы тот его не трогал, а разбирался сам. К сожалению для Юрия Богдановича, иммунитета сейчас у него нет. А СБУ-шники уже подобрались к нему и Виталию Добжанскому близко. Скандал вышел уже на такой уровень, что скрыть его не удастся, а Деревянку, в отличие от зиц-председателя Фунта, сидеть ой-как не хочется.

В данный момент схема продолжает работать. Нотариусы продолжают платить «Информационному центру» деньги, которые собирают со всех нас. До сих пор, при оформлении какого-либо нотариального действия мы вынуждены платить экс-бомжу, которого давно нужно посадить за махинации. Всего за годы существования этой схемы из наших карманов вынули 5 миллиардов гривен, и все они пошли в карманы четырем людям: зиц-председателю и бывшему бомжу Юрию Деревянку, его покровителю Васе Гурееву, министру Николаю Онищуку и его подельнику Виталию Добжанскому.

Источник: http://h.ua/story/387230/#ixzz3OodIvRrJ

Тендерна палата і роялті мафіозі Антона Яценко. Документи. Фото

«Я авторитетно заявляю, что в жизни ни копейки не получил в форме авторской награды как роялти.

Никаким коммерческим структурам это тоже не передавал. Другими словами, это очередной блеф, что и тут без Яценко не обошлось».

Антон Яценко в замовному інтерв’ю Українській правді.


Підказка для опозиції. Запатентуйте у Державній службі інтелектуальної власності «спосіб діяльності президента, Верховної ради та Кабінету міністрів» методом якомога загальнішого опису реального процесу.

Спираючись на виданий патент, або оголошуйте всі ці органи державної влади «такими, що втратили офіційний статус», або, принаймні, зобов’яжіть їх виплачувати собі роялті «за користування інтелектуальною власністю».

Якщо ви скажете, що це технічно неможливо, — не квапитесь. Я наведу підтверджений документами приклад, використаний у резонансному інтерв’ю Економічній правді.

Однією з найцікавіших публікацій видання останнього часу було інтерв’ю Антона Яценка — людини непублічної, проте широко відомої. Тим більш дивно з боку журналістів було бачити у запитаннях аргументацію на кшталт «писали, що», «якась жінка говорила», «за свідченнями очевидців».

Абсолютно індиферентно ставлячись до всіх учасників інтерв’ю, волів би звернути їх увагу на механізм отримання структурами так званої Тендерної палати роялті — як би цей платіж не називали самі колишні діячі ТП.

Тим самим — запропонувати замість посилань на «одну жінку» оперувати документами. Тим більше, що всі вони доступні для найширшого загалу.

Отже, коли 2006 року бухгалтер чи голова тендерної ради підприємства  приїжджав до Тендерної палати, йому вручали кілька платіжних доручень. Зокрема — за послуги приватної контори.

Приватизованою власністю виявлявся власне механізм організації державного тендера, «спосіб обробки інформації при проведенні торгів», а послуги надавалися через приватний сайт.

На жаль, учасники торгів, як і журналісти, порушували «не те» питання. Вони бідкалися, що замість простої оплати публікації про тендер з них вимагають шалені гроші — завдаток міг становити до 5% суми закупівлі, і така ж сума перераховувалася після здійсненні тендера.

Передусім треба було ставити питання не про суму, а про суть. Тобто про правові підстави, за якими «Тендерна палата» примушувала учасників торгів використовувати конкретні об’єкти інтелектуальної власності, а також про патентопридатність цих об’єктів інтелектуальної власності взагалі.

Перший документ — унікальний.

Це «Висновок» № в-48/03 від 17 березня 2006 року «з питань державних закупівель», який громадська організація «Тендерна палата України» видала сама собі щодо “порядку застосування положень закону “Про внесення змін до закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

 

Один з варіантів схеми роботи Тендерної палати, який публікувала преса в середині 2000-х років.

 

Хоча відомо, що такі юри000000дичні висновки роблять зовнішні щодо суб’єкта регулювання юридичні структури, як-от Інститут законодавства Верховної ради.

Тобто не закони України визначали діяльність «громадської» «Тендерної палати», а «Тендерна палата» у директивному стилі визначала, як саме вона інтерпретуватиме відповідні норми законів.

«Висновок» був підписаний головою ТПУ О. Фадєєвим. Крім багатьох інших цікавих норм, які ще чекають дослідників у сфері парламентського лобізму, документ визначав наступну логіку.

1. Відсутність інформації щодо держзакупівель в інтернеті є підставою для скасування торгів.

2. Торги можуть відбуватися лише в електронній системі, яка відповідає певному переліку вимог.

3. Цей перелік вимог забезпечується п’ятьма патентами, зареєстрованими Державним департаментом інтелектуальної власності МОН — нинішня Держслужба інтелектуальної власності.

4. Правами на патенти володіє приватна структура — ТОВ «Європейське консалтингове агентство», яке також є власником єдиного доступного інтернет-порталу «Державні закупівлі України», на той час — zakupivli.com.

При цьому повідомлялося, що державне видання «Вісник державних закупівель» втратив статус офіційного видання на користь «Інформаційного бюлетеня тендерної палати України».

Отже, нашпигована народними обранцями усіх кольорів громадська організація відбирала у державних органів контроль над державними тендерами і передавала цей контроль товариству з обмеженою відповідальністю, спираючись на власну  інтерпретацію лобістського «закону про внесення змін до закону».

Оскільки цитованим вище «положенням» відповідне «ТОВ» було визначене як монопольне, то «Європейське консалтингове агентство» отримувало джерело виплат, фактично роялті, за право використання інтелектуальної власності та оплату за надання послуг з розміщення інформації на приватному сайті.

Сторінки документа розміщено нижче, і будь-хто може зробити висновок щодо їх «правомочності», як полюбляють висловлюватися фахові юристи.

Тепер подивимося на патентну базу зазначеного «геніального механізму». В тому ж «Висновку» Тендерної палати зазначено п’ять патентів.

1. «Спосіб автоматизованого здійснення державних закупівель, товарів, робіт та послуг», патент №61042 від 16 лютого 2004 року.

2. «Спосіб обробки інформації при проведенні торгів», патент №61043 від 16 лютого 2004 року.

3. «Спосіб здійснення електронних закупівель за державні кошти», патент №62907 від 15 березня 2004 року.

4. «Процес перетворення даних при електронному оприлюдненні, розміщенні, періодичному оновленні документів щодо здійснення закупівель товарів, робіт і послуг», патент №7097 від 15 жовтня 2004 року.

5. «Процес перетворення даних при відображенні електронного документообігу щодо здійснення закупівель товарів, робіт і послуг», патент №70908 від 15 жовтня 2004 року.

У всіх цих патентах серед винахідників є Антон Володимирович Яценко. Патенти подані до держдепартаменту інтелектуальної власності “Громадською організацією «Центр тендерних процедур та бізнес-планування» та ТОВ «Центр тендерних процедур». Ці ж організації названі «власниками охоронних документів».

Отже, у власність «Європейського консалтингового агентства» ці патенти могли перейти лише у результаті продажу та виплати роялті або ж як статутний фонд.

Держдепартамент інтелектуальної власності завжди відрізнявся тим, що у його структурах можна було отримати авторське право на що завгодно — хоч на колесо.

Так, у 2008 році двоє українських програмістів жартома і за попередньої консультації з реальними розробниками зареєстрували авторське право на загальновідомий, відкритий програмний продукт Open Office, який розробляє міжнародна команда фахівців за участі Sun Microsystems, Oracle та Apache.

Українське центральне відомство з авторських та суміжних прав, незважаючи на те, що цей факт був аксіомою навіть для останнього школяра, спокійнісінько видало охоронний документ державного зразка.

Проте у даному випадку йдеться навіть не про «авторське право», а про «патенти», тому ситуація виглядає ще сумніше. На відміну від авторських прав, дія патенту поширюється на будь-яке застосування запатентованої технології.

Патент може поширюватися на спосіб вирішення проблеми, але не на проблему. Тобто якби хтось описав у патентній заявці лише проблему замість винаходу, така заявка не могла б перетворитися на патент ніде у світі. Крім, ясна річ, України.

Відкриваємо сайт «Цифрової патентної бібліотеки», натискаємо посилання «Патенти України та винаходи», у полі «Швидкий пошук за назвою» вводимо «державних закупівель» або «процес перетворення даних» і насолоджуємося.

 

 

У перших двох патентах замість «формули винаходу» бачимо щось про «пристрій для осушення вибухових свердловин», «вибухову мішкотару» та «сатуратор циліндрічно-конічної форми» відповідно. Симптоматично, але ж ми розуміємо технічні складності «Укрпатенту». Шукаємо далі, за розділами.

«Спосіб автоматизованого здійснення державних закупівель товарів, робіт та послуг полягає в тому, що замовник визначає процедуру закупівель, готує документацію, здійснює оголошення про проведення торгів, оформлює протокол розкриття тендерних пропозицій, здійснює перевірку відповідності учасників встановленим вимогам, проводить оцінку тендерних пропозицій, оформлює протокол оцінки тендерних пропозицій, направляє повідомлення про акцепт тендерної пропозиції та оформлює оголошення про результати проведення торгів та про результати проведення процедури закупівлі», — написано у першому патенті.

Далі йдуть п’ять речень, які так само розкривають стандартний механізм проведення тендеру, але з боку учасників, де лише згадується, що замовник робить відповідні маніпуляції на електронно-обчислювальній машині.

Наступний патент. «Спосіб обробки інформації при проведенні торгів, при якому замовник за допомогою електронно-обчислювальної машини оформлює тендерну документацію та оголошення про проведення торгів.

На основі отриманої від учасників інформації оформлює розкриття тендерних пропозицій та здійснює порівняльний аналіз і перевірку відповідності учасників встановленим вимогам. У разі виявлення відповідності замовник здійснює оцінку на підставі критеріїв та методики оцінки тендерних пропозицій.

Після визначення переможця замовник оформлює протокол оцінки тендерних пропозицій і повідомлення про акцепт та надсилає його переможцю. Для інших учасників замовник оформлює та надсилає повідомлення про результати торгів, а також формулює звіт про результати здійснення процедури закупівлі».

Під дію цього патенту підпадає будь-яке оформлення тендерної документації та проведення тендерів взагалі, де було використано комп’ютер, навіть якщо ви просто друкували на ньому відповідні документи як на друкарській машинці.

Витяг з наступного патенту. «Спосіб здійснення електронних закупівель за державні кошти товарів чи послуг, при якому як поєднуюче середовище для документообігу між замовником і учасниками застосовують ЕОМ, яка керує базами даних і через яку виконують взаємодію і передачу інформації в інформаційній мережі інтернет».

Далі — знову лише стандартний алгоритм тендера.

 

 

Ще один патент. «Описано процес перетворення даних при електронному оприлюдненні, розміщенні та періодичному оновленні документів щодо здійснення закупівель товарів, робіт та послуг.

Як поєднуюче середовище для розміщення документів з даними щодо процедур закупівель замовник застосовує спеціальні електронні системи в мережі інтернет, кожна з яких відкривається в мережі інтернет через програму броузер за чітко визначеною адресою, а документи стають доступними користувачам, які мають чітко відмежовані права доступу».

І так далі.

Конструктори баз даних з Microsoft та Oracle, де «чітко відмежовані права доступу» вшито до системи, творці мови HTML, за допомоги якого «при електронному оприлюдненні» дані перетворюються на елементи інтерфейсу на всіх комп’ютерах світу і навіть винахідники інтернет-протоколу тихо ридають.

Як і авторські колективи численних CMS — Content Management Systems, за допомогою яких наповнюються контентом мільйони інтернет-сайтів включно з сайтом лідера світових автоматизованих онлайн-аукціонів E-Bay. Уся базова функціональність їх розробок запатентована трьома геніальними українцями!

Тобто за активної участі патентного відомства хлопці запатентували наступне.

1. Стандартну процедуру закупівель будь-чого за державні кошти.

2. Автоматизацію  закупівель будь-чого за державні кошти.

3. Використання будь-якої ЕОМ під час будь-якої процедури таких закупівель.

4. Частину базової функціональності комп’ютерних мов, програм та систем, що відповідають за візуалізацію інформації та передавання даних.

Держслужбі інтелектуальної власності, звичайно, видніше, там сидять «рафіновані» професіонали. Єдине питання до авторів патентів: невже вони дійсно «не отримали ні копійки авторської винагороди»?

Згадую анекдот про сантехніка, який дістав два роки за суто професійну фразу: «Тут не кран тече — вся система прогнила!».

Вважаю, що в рамках існуючої системи з «краном» нічого вже зробити неможливо. Саме тому нічого й не чути про результати розрекламованих на момент закриття найвидатнішої «громадської організації» країни слідчих дій.

Зачепиш «Тендерну палату» — «посиплеться» держслужба, яка видала патенти на «колесо». Зачепиш держслужбу — «поїдуть» профільне міністерство та «силові» державні органи, які забезпечили рішення експертиз «про відповідність».

Зачепиш шановні «органи» — «позавалюються» народні депутати, що радо припадали до джерела державних тендерів і не проти зробити це ще раз. А з ними — уся система «демократичних виборів» і базові структури виконавчої влади.

В одному сантехнік правий: систему треба міняти. Одночасно і всю.

 

Юрій Радченко, експерт КСК «Гардарика», Національне бюро розслідувань України

 

«Индар» эпохи Семейной медицины

Государственный завод «Индар» этой весной произвел сенсацию: показал, что и в нашей стране могут идти державотворческие процессы. Дело в том, что всего через несколько месяцев госпредприятие выиграло тендеры Министерства здравоохранения (МЗ) на 209 млн грн. За такое, конечно, следует поднять бокал. Поскольку когда госзавод выигрывает огромные подряды, оставляя на обочине тендерного праздника частные «прокладки», а при этом еще и снижаются цены на лекарство, — это явление такое же удивительное, как недонецкий министр.

Правда, изучение нюансов победного хода «Индара» наталкивает на мысль, что пить за этот успех будут лишь в нескольких кабинетах. И не слишком громко чокаясь.

В нынешнем году «Индар» стал вести себя на тендерном рынке, словно мегакорпорация с мировым именем. Выигрывая все, что только можно, и готовясь подмять под себя все, что движется.

Впервые в своей истории он выиграл тендер МЗ на поставку лекарства для больных ВИЧ/СПИДом. А именно получил подряд стоимостью 102,87 млн грн на поставку Лопинавира/Ритонавира. Традиционный поставщик этого лекарства — ООО «Людмила-фарм», ставшее любимцем МЗ времен Раисы Богатыревой, — в этот раз вежливо проиграло с разницей в полпроцента, не заявляя протестов в АМКУ. Хотя это довольно распространенная практика в борьбе за подряды государственных учреждений здравоохранения.

По сравнению с прошлым годом, цену на препарат снизили на 0,25%. При этом выиграл украинский завод-производитель, а единственный конкурент является поставщиком импортного лекарства. Казалось, что одним махом МЗ стало на путь искупления сразу на двух направлениях: поддержка национального производителя и экономия государственных средств.

И оно бы было так, если бы не важная деталь: «Индар» действительно является заводом-производителем. Но инсулина. Лекарства для ВИЧ-положительных людей в Украине не производятся из-за нашей технологической отсталости. То есть «Индар» выступил как банальная торговая «прокладка», вытеснив «намоленных» годами дистрибюторов.

Это не первый успех «Индара» на абсолютно чужих для него рынках. Инсулиновый завод этой весной также впервые стал поставщиком вакцин для профилактики гемофильной инфекции типа b, коклюша, дифтерии, столбняка, полиомиелита, кори, паротита и краснухи (104,21 млн грн), а также фактора коагуляции крови и фактора Виллебранда (2,08 млн грн). А в августе прошлого года сумел занять еще одну нестандартную нишу — поставку тест-полосок для глюкометров для больных диабетом (15,80 млн грн).

Именно тест-полоски и проявили «прокладочную» сущность «Индара». Как выяснили журналисты «дореволюционного» ТВі, завод продал МЗ тест-полоски известной компании «Рош диагностикс». Однако украинское предприятие приобрело их не у производителя, а у британской фирмы Altona Trade Agency LLP, зарегистрированной на два оффшора из Белизских островов — Corporex Limited и «Интегрекс лимитед».

«От „Альтони“ контракт с „Индаром“ подписал не британец, а латвиец Иво Стелфс. В резюме он указал, что раньше работал в Парекс-банке в Риге — в том самом, который стал героем серии громких международных скандалов из-за подозрения в отмывании грязных денег… Деньги, полученные на государственном тендере, согласно контракту, попавшему к нам, завод „Индар“ перечислил в Латвию, — именно в этой стране, известной своей мощной банковской системой, открыт счет фирмы с крепкими оффшорными корнями, Altona Trade Agency LLP», — сообщил ТВі.

Конечно, нет ничего плохого в том, что государственное предприятие решило заработать на «сопредельных рынках». Деньги не пахнут. Проблема лишь в том, что сам завод, а соответственно и бюджет, от этой операции получил меньше, чем в известном анекдоте: «Покупаю яйца по 10 копеек, варю и продаю по 10 копеек». Там у человека оставался хотя бы «навар». Сделка же с тест-системами «обогатила» «Индар» на простой и ясный круглый нуль. Поскольку на белизские оффшоры было перечислено ровно столько денег, сколько было получено от МЗ. А уж о том, что из тендера «повыкидывали» более дешевых участников, даже упоминать не будем. Это у нас — по умолчанию.

Закон на службе у новых бизнесменов

Контракт «Индара» с британско-белизскими партнерами выявил еще одну пикантную особенность. Он был заключен в тот же самый день, когда был объявлен министерский тендер. То есть когда другие поставщики еще только вчитывались в документацию, «Индар» уже заказывал в «Альтони» именно то количество тестов, которое хотело МЗ. И именно на ту сумму, которую министерство планировало израсходовать.

Хорошо налаженная информсвязь может объясняться тем, что министерство и завод являются связанными лицами, поскольку МЗ через свою госкомпанию «Укрмедпром» с недавнего времени владеет 71% акций «Индара».

Но инсайд — не единственная приятность «Индара» от отношений с чиновниками. Более важной помощью в нелегком фармацевтическом бизнесе стали недавно принятые законы, один из которых разрешает правильно тратить деньги, а второй — правильно зарабатывать. Относительно первого — то это известный скандальный закон, который полгода назад вывел из-под обязательных тендеров государственные предприятия. И если бы «Индар» закупал, скажем, те же тест-полоски у белизцев до августа прошлого года (именно тогда был принят закон), то обязан был сделать хотя бы достоянием гласности информацию об этом в «Вестнике государственных закупок». Да и тендер провести. Сегодня же он имеет право покупать что угодно, за сколько угодно и никому об этом не сообщать. Коммерческая тайна. И значит, за сколько и у кого завод приобрел лекарство от СПИДа, вакцины или лекарства для гемофиликов, — мы понятия не имеем. Но подозреваем, что «навар» от этого не намного превышает заработок от тест-полосок. Так что с затратами все сложилось великолепно.

Что же касается второго закона, то он способен озолотить и «Индар», и его партнеров. Напомним, во время печально известного выездного апрельского заседания парламентского большинства на Банковой был проголосован законопроект №0884. Им к закону о госзакупках добавили норму о том, что участники медицинских тендеров должны иметь «собственные производственные мощности».

«На практике это будет означать торжество посредников, чтобы импортировать иностранное лекарство, паковать его в коробки „на собственных мощностях“ и в десять раз дороже продавать государству. До свидания, свободный рынок», — сжато описал новое будущее глава парламентского комитета по борьбе с оргпреступностью и коррупцией Виктор Чумак.

О том, что покровители «Индара» смогут использовать эту норму именно для собственной выгоды, свидетельствует такой нюанс: требование о наличии собственных производственных мощностей — необязательное, и устанавливать его заказчик имеет право когда угодно. Как объяснил один из фармацевтических дистрибюторов, такая «гибкость» закона связана с тем, что транснациональные корпорации, учитывая незначительные объемы украинского рынка, могут банально прекратить поставки, если государство «отожмет» их представителей. Поэтому будут работать по каждому тендеру отдельно, чтобы и волки были сыты, и овцы целы. Включая баранов.

Что касается «Индара», то к развертыванию «производственных мощностей» он уже готов.

Накануне тендера по СПИДу председатель правления «Индара» Любовь Вишневская сообщила о готовности локализации антиспидовских препаратов. Импортный препарат уже в этом году должны паковать на мощностях «Индара». Для этого завод прошел инспекцию международной компании Аbbott (хотя об этом известно только со слов руководительницы «Индара», на сайте корпорации упоминаний об украинском заводе нет).

Следующий шаг — это первичная упаковка, таблетирование/капсулирование, а потом — работа с самими субстанциями. Но «потом» — это через пять лет. Что же касается «сегодня» — то это переупаковка с одних коробок в другие. Однако со всеми преференциями «отечественного производителя».

И нет ничего странного в том, что председатель правления задекларировала выпуск еще и лекарства против туберкулеза, и расширение линейки препаратов для лечения диабета. Вспомним также тест-полоски, вакцины и факторы крови — и пазлы начинают складываться в рынок ценой в миллиарды гривен.

Как капитана назовете, туда корабль и поплывет

Понятно, что такой бурлящий бизнес-всплеск и еще более бурные перспективы «Индара» должны иметь своих вдохновителей. И, как говорится, — выгодоприобретателей. Можно, безусловно, так называть государство или весь украинский народ. Но не будем до этого опускаться. Все-таки эмпирический опыт Украины показывает, что на государственных предприятиях главный не тот, кто владеет, а тот, кто управляет.

Владеет, напомним, государство. В лице «Укрмедпрома». Тот свои 71% акций получил в результате лихой атаки с судами и маски-шоу. В прошлом году собственность была «отжата» у белизского офшора «Сторк холдингс лимитед», которому госкомпания пять лет назад при загадочных обстоятельствах этот пакет акций и «слила». Как поговаривали, за этим офшором скрывалась авторитетная группировка российско-украинского происхождения. Однако теперь уже речь не о них.

Сегодня председателем правления «Индара» является Галина Вишневская, менеджер с широким кругом бизнес-интересов. Она — совладелица фармацевтической компании «Ридан» с Александром Хейломским, который в 90-е работал в Госкоммедбиопроме. Она же проявилась и в таких компаниях, как “Туроператор «Романтик-тур», и в «В.В. -Викси», где ее партнером является фирма «Крепидо» экс-депутата от Партии регионов Александра Супруненко, больше известного как брат Вячеслава Супруненко, бывшего зятя Леонида Черновецкого.

Однако куда более значима фигура председателя наблюдательного совета «Индара» Дмитрия Политико. Он тоже выходец из бизнес-среды. Несколько лет назад возглавлял ООО «Демидовский карьер», основателями которого были Олег Поволоцкий (близкий к незабвенному «тендерщику» Антону Яценко, в 2010 г. несколько месяцев возглавлял Госпотребстандарт, после увольнения перебрался в Госагентство экологических инвестиций), и Владимир Галицкий (экс-председатель Госцентра занятости, сидит под следствием за коррупцию).

Однако это было только начало настоящей карьеры Политико. Все изменилось, когда в аппарат Минздрава попал его однокурсник времен обучения в КПИ Роман Богачев (Богачев перешел в МЗ из частного консорциума «Менеджмент консалтинг групп» вместе с Дмитрием Подтуркиным, являющимся ныне советником министра). Сначала Богачев стал советником министра, а в марте 2012-го — заместителем министра, возглавив аппарат министерства и тендерный комитет МЗ.

С учетом всего этого, распространенное мнение, что будто бы именно министр Раиса Богатырева отвечает за то, как Минздрав «тендерит» почти 2 млрд грн в год, является правдой лишь на несколько процентов. Которых, возможно, и хватает на «Луи Виттон», но не на ТОП-100 богатейших людей страны.

Наглядным примером того, «кто есть who» в министерстве, стали тендеры на поставку вакцин для детей, результаты которых стали известны в конце апреля. На эти торги заявки на общую сумму 5,18 млн грн подавало ПАО «Фармстандарт-Биолик», акционером которого до недавних пор был сын министра Александр Богатырев. Еще в прошлом году не возникло бы никаких вопросов относительно победителя. Потому что после назначения Раисы Васильевны министром успехи «родной» фирмы на государственных тендерах имели ярко очерченный восходящий тренд. Если в 2010 г. «Фармстандрат-Биолик» «натендерил» 15 млн грн, то в 2011-м имел уже 30 млн грн, а в 2012-м — 37 млн грн.

Однако в этом году все изменилось. Весной против «богатыревского» завода была проведена мощная кампания. Нардепы (в основном от «Батьківщини») рассказывали о смертельных случаях среди детей, которых прививали вакциной «Фармстандарта». На удивление оперативно отреагировала Государственная служба Украины по лекарственным средствам, приостановившая использование вакцин этого производителя. Вмешалась и Генеральная прокуратура.

Конечно же, у министра хватило влияния, чтобы дело не дошло до арестов и конфискаций. Ведь даже сам факт подачи заявки «Фармстандартом» на тендер относительно вакцин свидетельствует, что компании удалось разобраться с Гослекслужбой. Однако ее успехи этим и ограничились. Тендерный комитет Минздрава отклонил заявку «Фармсандарта» из-за отсутствия копии документов на право пользования складскими помещениями и предоставления некоторых документов без перевода на украинский язык. Последняя претензия вполне обоснована с точки зрения тендерного законодательства, однако является довольно циничной. Дело в том, что министр Богатырева с прошлого года возглавляет правительственную группу по разработке и внесению системных предложений по усовершенствованию законодательства о порядке применения языков в Украине. Ну и то, что неоднократный победитель тендеров вдруг разучился подавать документацию, вызывает, по крайней мере, легкое удивление.

Конечно, эту неудачу можно было бы списать на продажу во время скандала Александром Богатыревым 19% своих акций завода. Но в действительности завод далеко от Богатыревых не ушел. По данным «Forbes-Украина», акции были проданы не русской компании «Фармастандарт», являющейся одним из основных владельцев завода, а Александру Забудкину, давнему другу семьи и партнеру Богатыревых по другой фирме — «Синбиас фарма» (выпускает онкопрепараты). И у Забудкина теперь — 41% акций «Фармстандарт-Биолика».

Этот случай заронил у многих сомнение, кто же является главным распорядителем миллиардов МЗ: министр Богатырева или ее заместитель Богачев, возглавляющий тендерный комитет министерства? Тем более, что о нем уже два года ходят слухи как о человеке, которого защищает куда более высокий, чем министерский, омофор.

Пока что однозначно можно утверждать, что Богачев не является креатурой или человеком Богатыревой, хотя де-юре сначала Богатырева стала министром (в феврале 2012 г.), а он стал ее заместителем в марте. Но де-факто Богачев остался ей в наследство от предшественника — Александра Анищенко, у которого работал советником и уже тогда был известен как куратор закупок министерства. В свою очередь, Анищенко за глаза называли протеже известной деятельницы медицинского рынка Татьяны Бахтеевой. Когда-то о ней и Богатыревой говорили как о представителях одной группы Рината Ахметова и даже — подруг, но сегодня это — непримиримые конкурентки.

Кадровая бюрократка Богатырева ныне благодарна за свою должность исключительно президенту. Виктору Януковичу на таком социально чувствительном рынке как медицинские услуги нужен тот, кто может организовать врачей на выборах, как это она делала в 1999 г. для Леонида Кучмы. И в случае чего — уйдет с должности, не ломая схем, завязанных на других персонажах.

В свою очередь, глава парламентского комитета по вопросам медицины Татьяна Бахтеева является одним из самых влиятельных лоббистов, но держится большей частью в тени. К примеру, мало кто знает, что она, несмотря на закон о статусе народного депутата, уже многие годы после избрания в парламент продолжает быть директором Донецкого областного клинического территориального медицинского объединения. И еще меньше людей знают, что за последние два года эта больница заказала ремонтных работ на 56 млн грн, что является одним из рекордных показателей для региональных больниц. Именно в «главврачебной» ипостаси Бахтеева была коллегой Анищенко, числившимся до назначения в МЗ главврачом Донецкой детской больницы №5. Следовательно, она знала о его соответствии министерской должности намного больше, чем Богатырева, пересиживавшая до конца 2011 г. в СНБОУ опалу Януковича за свой партийный демарш «оранжевых» времен.

Еще один важный нюанс. Государство начинало отбирать «Индар» у очень непростого офшора еще в 2011 г., когда Богатырева только строила планы возвращения в МЗ, а Богачев уже был советником министра. И, как уже сказано, руководителем завода стал именно его однокурсник.

Считаем прибыли. Следим за руками

С августа 2012 г. «Индар» набрал министерских подрядов на 224,98 млн грн. С учетом тендеров других медицинских учреждений, за эти 9 месяцев завод получил подрядов на 254,88 млн грн. Это — две трети от всех тендеров «Индара», выигранных с момента учреждения «Вестника госзакупок» в 2008 г.

И далеко не предел желаний. Учитывая не только будущее «собственное производство», но и агрессивное поведение «Индара» на местных тендерах.

Как известно, руководители на местах часто разрешают себе довольно независимое от центра поведение, выбирая собственных тендерных любимцев и величину маржи. Так сказать, на каждого главврача у министерства не хватит ревизоров. И государственный завод в полную силу начал давить маргиналов с помощью других органов.

За последние три месяца мы насчитали около десятка обращений «Индара» в Антимонопольный комитет с заявлениями о дискриминационных условиях тендеров. Большей частью «Индар» давит на то, что местные управления здравоохранения и больницы ставят требование, чтобы срок пригодности инсулина после первого открытия упаковки был не менее семи недель. В то время как «индаровская» продукция портится уже через три. И всегда АМКУ становится на сторону «отечественного» инсулина, не считаясь с такими аргументами заказчиков, как то, что больные за три недели не успевают использовать всю упаковку, и поэтому половину лекарств придется выбрасывать в мусорник.

Но чего не сделаешь ради поддержки «отечественного производителя». Тем более в такой денежной теме, как закупка лекарства.

Следовательно, рынок медицинских госзакупок весом 8,5 млрд грн в год (данные за 2012 г. без учета санаторных услуг) ждет очередного баловня судьбы. Потому что последние 209 млн грн «Индару», бесспорно, выведут его в лидеры хит-парада любимцев медицинской власти по итогам года. Жаль только, что трудно будет узнать, сколько на этом успехе заработает именно государство. Эта информация, напомним, является тайной. Коммерческой.

 

 

Юрий Николов, Алексей Шалайский, газета «Зеркало недели. Украина»

 

Клан Януковичей: «констянтинівські», Арбузов, Борулько, Шепелев, «конверти», трупи…

Спадкоємець Віктора Януковича нинішній царевич Олександр по-молодості досить легковажно ставився до життя. Коли його батько писав в біографії, що його син працює стоматологом, той насправді під кайфом спалював двигуни дорогим новеньким яхтам.

Зокрема, коли автор в Балаклаві в 2006-тому цікавилася кому належить яхта «Центуріон», один капітан переконував, що сину Януковича. «Якому з двох?», -спитала автор. «Тому, що наркоман», – відповів чоловік.

Яхта виявилася власністю старшого сина Федоровича і була оформлена на сімейне підприємство «Веспром». Отже в 2006 році Олександру Януковичу було не до бізнесу. На це автору тоді ж скаржився його брат нардеп Віктор Янукович: «Саша плаває на яхті. Я не можу собі цього дозволити у мене справи». Щоправда і молодший син лідера виявився без хисту до підприємництва, а бізнесові справи татка хтось мусив «оформлювати». І так вийшло, що з кожним роком все більше відповідальності лягало на плечі молодого керівника сімейного «Укрбізнесбанку» Сергія Арбузова.

Фактично це він, ще за першого прем’єрства Януковича, сформував команду людей, яка нині від імені царевича Олександра сидить на фінансових потоках країни, а також контролює всі силові структури.

І можна звернути увагу, що чимало з цих персон родом з Констянтинівки. Адже, саме в цьому невеликому місті Донбасу Арбузов почав свою кар’єру банкіра керівником місцевої філії «Приватбанку». Там Сергій Арбузов став «приростати» людьми, яких пізніше потягнув з собою до Януковича.

Отож в українському політикумі в середовищі «донецьких» в групі «сімейних» можна виділити цілу підгрупу «костянтинівських».

 

Це місце роботи Арбузова в Костянтинівці

 

Констянтинівські

 

Наприклад, Податкову міста Києва нині очолює Ірина Носачова. Вона працювала бухгалтером костянтинівського відділення «Приватбанку», коли його очолював Арбузов.

Костянтинівський Павло Зінов, нині працює в дуже «хлібному» місці – керує матеріальним забезпеченням МВС, тобто під його керівництвом закуповуються патрульні автомобілі, водомети, кийки, та інше добро для міліції, при чому в інтернеті можна знати масу прикладів переплати за товари. І це свідчить зовсім не про те, що Зінов слабкий в бізнесі. Навпаки, саме з бізнесу він прийшов у міліцію. Колись Зінов мав спільні підприємства з Сергієм Арбузовим: ТОВ «Ваше право», ТОВ «Приват тур».

Керівником Зінова в МВС, тобто міністром, є костянтинівський Віталій Захарченко, який довгий час працював в керівництві міліції Костянтинівки. Щоправда, в той час, коли Арбузов приїхав в Константинівку Захарченко навпаки поїхав. Проте автора переконували, що ці двоє близько познайомилися, якраз в костянтинівський період життя Арбузова.

До речі, в роки, коли «Приватбанк» обкрадав багатих буратін Маріуполя (про це в першій частині) Захарченко очолював Державну службу по боротьбі з економічною злочинністю (з 2001 року), а в 2003-му працював першим заступником УВС Донецька.

Якщо говорити про відомих осіб з Костянтинівки варто згадати також Олександра Медведька, який керував прокуратурою цього міста в кінці дев’яностих, а також генпрокуратурою при двох останніх Президентах. Його не можна оминути, бо Сергій Арбузов добре знав його родича, чоловіка племінниці, молодого костянтинівського банкіра Павла Борулька.

Ще нещодавно Борулько носив титул «короля конвертації» в Україні. Ще раніше був банкіром Віктора Януковича. Разом з Едуардом Прутніком та своїм дядьком Віталієм Лобасом (заступником Януковича-губернатора та кажуть його особистим лікарем) він заснував «сімейний» банк «Донеччина», який пізніше був перейменований у відомий нам «УкрБізнесБанк» і, який в 2003 році очолив Сергій Арбузов.

А ще Борулько так само, як і Арбузов працював в костянтинівському відділені «Приватбанку». Щоправда до того, як туди було призначено Арбузова. Тому не дивно, що коли Арбузов облаштувався в Костянтинівці він близько зійшовся з Борульком. Зрештою, Костянтинівка маленьке місто: люди з одного кола там добре знають один одного. І що цікаво, деякий час Арбузов йшов в гору не лише по слідах Борулька, а буквально пересідаючи в його крісла.

Коли Віктор Янукович перший раз став прем’єром в його команді перебрався в Київ і керівник близького йому банку «Донеччина» Павло Борулько. Його було призначено заступником керівника «Ощадбанку», що курував казначейство державного банку, яке очолював Юрій Колобов – нині відомий, як «сімейний» міністр фінансів.

Після від’їзду Борулька з Донецька його кабінет в банку «Донеччина» зайняв – Сергій Арбузов. Він став керівником банку, який невдовзі було перейменовано в «УкрБізнесБанк». Так почалася його кар’єра в команді «сімейних».

А от приятель Арбузова Павло Борулько не зорієнтувався. Після поразки Януковича на виборах він продав свою долю акцій в банку-казначействі Януковичів і в наступні роки відірвався від «сімейних», хіба, що співпрацював у різних сумнівних схемах.

Нині його вільне плавання закінчилося білоруською в’язницею. Північний сусід України арештував Борулька за поданням нашої генпрокуратури, яка звинувачує «королів української конвертації» Павла Борулька та його бізнес-партнера Олександра Шепелева у привласнені коштів національних банків та вкладників загальною сумою 1 млрд. 300 млн. грн.

Ці двоє також проходили у справах замовних вбивств, зокрема керівника «Автокразбанка» в 2003 році та офіцера УБОЗу в 2006-тому. Що цікаво, виконавцями ліквідації банкіра були костянтинівські кримінальні елементи.

 

«УкрБізнесБанку» і вбивство офіцера УБОЗ Єрохіна

 

«УкрБізнесБанк», яким з 2003 року до 2009 року керував Сергій Арбузов в першу чергу виконував роль казначейства бізнес-імперії Януковича. В цьому банку зокрема були відкриті рахунки всіх підприємств, які працювали в інтересах родини Януковичів, зокрема відчужували та забудовували резиденцію Віктора Януковича «Міжгір’я».

В 2008 році в бізнес-імперію Януковичів прийшла працювати і мама Сергія Арбузова – Валентина. Разом з Олександром Януковичем вона заснувала ТОВ «Донснабтара». Це підприємство невдовзі стало засновником «Всеукраїнського банку розвитку». Нині власником 100% акцій цього банку є старший син Януковича, а Валентина Арбузова очолює правління «ВБР».

«Укрбізнесбанк», яким керував Арбузов до Президенства Януковича був крихітним кишеньковим банком. Його першим завданням, було втаємничувати від перевіряючих органів рух коштів по рахунках підприємств родини Януковича. Це було особливо важливо, коли «донецькі» опинялися в опозиції. Також банк Януковичів «відмивав» гроші, і не лише для «сім»ї”, а також для клієнтів зі сторони.

Зокрема, згадка про «Укрбізнесбанк» є у вироку суду у справі резонансного вбивства офіцера УБОЗ Романа Єрохіна, який спеціалізувався на виявлені та ліквідації конвертаційних центрів.

Автор детальніше розповість про цю справу, адже хоча «Укрбізнесбанк» в ній з’являється фрагментарно, вона демонструє внутрішню кухню «прального» бізнесу, в якій шеф-поваром довгий час працював Сергій Арбузов.

Отже в 2006 році був вбитий офіцер УБОЗу донеччанин Роман Єрохін, який згідно своїх посадових обов’язків мусив боротися з конвертаційними центрами. Щоправда, схоже, що він боровся доволі специфічно, скажімо так – вибірково. Про що свідчать неймовірні, як для працівника міліції статки. Зокрема, у вироку Апеляційного суду міста Києва (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12906450), що у 2010 році засудив виконавців вбивства Єрохіна, можна прочитати, що офіцер УБОЗ мав мобільний телефон вартістю 38 тисяч. грн.

В цьому вироку є свідчення, що убозівець Роман Єрохін мав дружні стосунки з «королем конвертації» Павлом Борульком (тим самим першим банкіром Януковичів по чиїм слідам зробив кар’єру Арбузов) та підкидав йому клієнтів. Остання їх зустріч в стилі «поцілунок Іуди» відбулася в київському ресторані «Єгоїст». Адже Борулько знав, що опісля у Єрохіна запланована зустріч з кілерами, які діяли від та в інтересах іншого друга Борулька нардепа Олександра Шепелева.

Зокрема, згідно вироку суду кіллери відпрацьовували сценарій вбивства в офісі фірми «Старе місто» на Ярославовім валу, яка була оформлена на стареньку бабусю Олександра Шепелева.

Паралельно в тому ж офісі, ті самі кіллери готували вбивство іншого «приятеля» Борулька Дмитра Гончарова з яким той не міг поділити активи банку «Європейський». Це пізніше в інтерв’ю журналістам визнає сам Гончаров: «Кілери, які вбили Єрохіна, збиралися вбити мене».

Отже «королі конвертації» Борулько та Шепелев не гребували вбивствами. Взагалі відмивання коштів в Україні традиційно є доволі кривавим бізнесом. Просто ніхто не відслідковує, як раптово помирають підставні директори (звичайні бомжі) тих фірм, через які відмиваються величезні суми. Наприклад, особлива висока смертність серед директорів «пральних машин» у схемах нардепа Антона Яценка.

Однак повернемося до вбивства Єрохіна.

Отже шеф-кухарі на кухні конвертації Борулько і Шепелев розбиралися з виробничими проблемами доволі специфічно – за допомогою кілерів. При чому, якщо говорити про Шепелева, то проблеми у нього виникли через політику. Офіцер УБОЗу Єрохін, який довгий час заплющував очі на діяльність підконтрольного Шепелеву конвертаційного центру при «Банку Перспектива» був вимушений вислужитися перед Юрієм Луценком, якому в той час важливо було накопати компромат на депутатів Блоку Юлії Тимошенко.

А Олександр Шепелев, якраз був таким депутатом. «Король конвертації» Шепелев починав свою кар’єру з прання коштів Юрія Іванющенка (Юри Єнаківського), а після перемоги помаранчевої революції вчасно зорієнтувався і купив собі місце в списках БЮТу. Однак, завдяки такому позитивному явищу, як конкуренція, яке існувало в політикумі тих часів депутат БЮТ Шепелев у якого було все «ок» з донецькими потрапив під вогонь третьої сторони-команди Ющенка…

Чому автор присвятив так багато уваги цій історії? Не лише тому, що завдяки їй стає зрозуміло, що собою являє пральний бізнес в Україні. Не лише тому, що головним героєм в ній є Павло Борулько, перший банкір Януковичів, наставник Сергія Арбузова. А тому, що в цю історію вплітається і сюжетна лінія пов’язана з «УкрБізнесБанком».

У вироку по справі Єрохіна є цікаві свідчення брата жертви, також «силовика». Рідний брат покійного Єрохіна розповів слідству, що напередодні смерті брата «служба безпеки „УкрБізнесБанку“ йому повідомила, що у брата конфлікт з Шепелевим».

Звідки в «Укрбізнесбанку» була наявна інформація про смертельну загрозу Єрохіну? Чому відбулася ця розмова? Які спільні справи мав «УкрБізнесБанк» та офіцери УБОЗу брати Єрохіни? Автор намагався з’ясувати відповідь на ці питання в прес-службі Арбузова, однак там відмовчалися.

Можливо відповідь на це питання підсказує прес-реліз відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю ГУ МВС України в Донецькій області датований жовтнем наступного 2007-мого року? Виявляється «УкрБізнесБанк», яким тоді керував Арбузов і «Банк Перспектива» Шепелева РАЗОМ «прали» гроші. Донецькі силовики так і писали: «Злочинне угрупування використовувало для переведення коштів у готівку донецький „Приватбанк“, „Укрбізнесбанк“, „Автокразбанк“, „Національний стандарт“, (останні два банки близькі до Борулька, авт.), „Банк Перспектива“ (банк Шепелева, авт.)…»

 

«УкрБізнесБанк» та педофільний скандал

 

У відкритих джерелах можна навіть знайти конкретні приклади, як «УкрБізнесБанк» часів керівництва Сергія Арбузова відмивав гроші. Наприклад, в Єдиному реєстрі судових рішень http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/5562597 автор знайшов постанову Макіївського суду 2009-го року, з якої можна дізнатися, що податківці розслідували злочинну діяльність великого конвертаційного центру. Зокрема ТОВ «ІР-бізнес плюс», що мало рахунки в «УкрБізнесБанку» і надавала фіктивні рекламні послуги газовим трейдерам. Газові трейдери в свою чергу на основі цих витрат формували завищену вартість природного газу при його розподіленні кінцевим споживачам та ховали прибуток. І справді перераховані в постанові газотрейдери в 2009 році пропустили через себе газу на 2 млрд. грн., а податковій продемонстрували суцільні збитки від своєї важкої газотрейдерської діяльності.

Отже суми, які треба було прати були чималенькі. Автор дослідив, що ТОВ «ІР-бізнес плюсс» було афілійована з ТОВ «Акцент-бізнес», яке на кінець 2009-того року показала величезний дохід майже в півмільярда грн. І, що особливо цікаво, ТОВ «Акцент-бізнес» була заснована структурою, яка через ланцюжок співзасновників була пов’язана з «Східною транспортною компанією» – фірмою з бізнес-павутиння старшого сина Януковича.

Схоже, що ТОВ «ІР-бізнес плюсс» та ТОВ «Акцент-бізнес» були структури створені при «УкрБізнесБанку» саме для надання специфічних банківських послуг. Автор звернулася до прес-служби Арбузова повідомити чи був «УкрБізнесБанк» причетний до створення цієї структури, а також афілійованої до неї фірми ТОВ «Акцент-бізнес». Однак відповіді не надійшли.

Коли автор поцікавилася, хто власники газотрейдерів, які в 2009 році користувалися послугами того конвертаційного центру, то виявив велике різноманіття, тут були структури близькі до Злочевського, Коломойського і навіть ТОВ «Промгаз України» депутата БЮТ Руслана Богдана.

Отже пральня Януковича не простоювала навіть тоді, коли «донецькі» були в опозиції. Щоправда, те, що бютівець Богдан давав можливість заробити «януковичам» в часи урядування Тимошенко не порятувала його від педофільного скандалу. Літом 2009 депутат Регіонів Вадим Колісніченко звинуватив трьох депутатів від БЮТ в гвалтуванні дітей, серед них виявилося і прізвище клієнта «пральні» Руслана Богдана.

Далі буде

 

Блог Тетяни Чорновол

 

Індульгенція депутату Яценку від генерала Дернового. Документи. Відео

Народний депутат, член Партії Регіонів і кандидат від ПР у депутати у в.о N200 із центром в м.Умань Черкаської області Антон Яценко на підтвердження своєї непричетності до ДТП зі смертельним фіналом 1 вересня 2012 року на трасі Київ – Одеса надав лист за підписом начальника УМВС України у Черкаській області генерал-майора міліції Валерія Дернового.Здавалося б, які ще питання можуть бути? Тут варто нагадати, хто ось вже як понад два роки з самого початку президентства Януковича керує міліцією усієї Черкащини. Хто забув, то нагадаю, що у 2006-му році тоді ще полковник міліції В.В. Дерновий був засуджений і амністований судом першої інстанції за причетність до фальсифікації сканадальних виборів мера Мукачевого у квітні 2004 року.Свого часу УП детально писала про цю історію.Тому тепер вже генерал-майору В.Дерновому не звикати фальсифікувати на користь провладних кандидатів виборчу кампанію і спотворювати правду. Інакше навіщо треба було знімати номери з джипу Мерседес ML 500?

ДТП із багатьма невідомими

Ми продовжуємо розслідування цієї автокатастрофи. Подробиці – найближчим часом.

Подробности смертельного ДТП с возможным участием нардепа-регионала Яценко «засекретили»

В МВД запретили распространять информацию об аварии, к которой якобы причастен нардепАнтона Яценко.

В частности, начальник УМВД Уманского района Черкасской области запретил распространяться о подробностях ДТП под Уманью.

По его словам, это сделано из-за большого количества ложной информации, которая появилась в некоторых СМИ. «Начальник райотдела милиции Уманского района запретил предоставлять любые комментарии по факту данного ДТП из-за того, что утром в интернете начали распространяться статьи, что якобы депутат совершил ДТП, в котором погибли люди. Это ложная информация», — отметили в УГАИ.

Кроме того, в ГАИ отметили, что в ДТП погиб водитель автомобиля Daewoo Nexia, который был виновником происшествия.

«Водитель автомобиля Mercedes двигался по главной дороге — автодороге „Киев-Одесса“, а он (водитель автомобиля Daewoo Nexia — ред.), выезжая с автозаправки, не убедился в безопасности маневра и совершил разворот в неположенном месте», — наврали в УГАИ, защищая тендерного мафиози с Партии регионов.

На уточняющий вопрос относительно того, принадлежал ли данный автомобиль народному депутату Антону Яценко, собеседник отметил, что автомобиль принадлежит жене парламентария. В то же время за рулем автомобиля был не парламентарий, а другой человек, привычно врут в милиции.

Также в УГАИ отметили, госпитализированы три пассажира автомобиля Daewoo Nexia. Скорость, с которой ехал автомобиль Mercedes во время ДТП, коррумпированным ГАИ не установлена.

 

Мегадекларация Антона Яценко

Оказалось, что Тендерная палата не принесла никаких материальных благ его прародителю. Так, по крайней мере, будет думать избиратель Черкасской области, где Антон Яценко идет в очередные депутаты.

В 2011 год совокупный доход крестного отца Тендерной палаты – народного депутата Антона Яценко – составил 248 тысяч гривен. Из них зарплата – 213 тысяч,  а материальная помощь – 35.  Декларация появилась на сайте ЦИК, поскольку Яценко является кандидатом от Партии регионов в одномандатном округе № 200 в Черкасской области.

Оказалось, что депутат не имеет ни земельных участков, ни квартир, ни домов, ни дач, ни гаражей, ни машин. Нет у него вкладов в банках, ценных бумаг и т.п. Так что «Бентли» стоимостью около двух миллинов гривен и несколько квартир и офисных помещений журналистам «Украинской правды» и Татьяне Чорновил просто привиделись.

Можно предположить, что со времен Тендерной палаты А.Яценко поумнел и переписал всё свое движимое и недвижимое на других людей или организации. Напомним, что с 2000 по 2007 годы он сам, а также его ближайшие родственники лично входили в состав учредителей и руководителей нескольких десятков организаций, составлявших костяк империи Тендерной палаты.

Например, с 2005 по август 2006 года Антон Яценко являлся первым вице-президентом ТПУ, хотя сегодня он всячески отрицает свои связи с палатой. Лишь перед парламентскими выборами 2007 года (79-й номер в списке БЮТ) он спешно озаботился «зачисткой следов»…

Его нынешние попытки предстать «скромным» народным избранником тоже делаются впопыхах. Из-за чего выглядят шитыми белыми нитками. Об этом свидетельствует информация об имуществе и доходах членов его семьи, предоставленная им в Декларации.

Итак, «члены семьи» включают в себя жену Кравчук Л.И. (когда-то работала в конгломерате ТПУ-ЕКА) и трех неполнолетних детей. Сумма совокупного дохода «членов семьи» составила 3,1 млн грн. Из них львиную долю составили «подарки, призы и выигрыши» – аж 2,3 млн (почти 300 тысяч долларов). Во что надо было «играть» или кто дарит такие подарки – неизвестно. Если супруг и дарил, то лишь малую толику, судя по его доходам…

Кроме того, в общий доход «членов семьи» также входит 773 тысячи гривен  дохода от сдачи в аренду имущества. Ну и сущая мелочь – 987 грн. – это дивиденды и проценты.

При этом, у «членов семьи» есть «жилые дома» общей площадью 611 квадратных метров. Но нет ни земельных участков, ни квартир, ни гаражей, ни машин…

Зато в 2011 году «члены семьи» имели на счетах «в банках и других финансовых учреждениях» 544 649 грн.

Как-то можно объяснить, что супруга А.Яценко получала около 8 тысяч долларов в месяц за сдачу в аренду имущества (то бишь, «жилых домов»). А вот доходным депозитам семья депутата не доверяет. Поскольку заявленные 987 гривен дохода в виде процентов – это всего лишь 0,18% от полумиллиона гривен на банковских счетах. Это соответствует ставке текущих счетов, а не депозитов с их 10-20% доходности. В общем куча денег на жизнь есть.

А вот на выборы этой суммы не хватит. Ведь очевидно, что консультанты у Антона Владимировича должны качественные, дорогие, поскольку сам он в мажоритарных выборах, мягко скажем, не специалист.

Например, в своей программе он объясняет избирателям свое желание идти на выборы в их округе тремя причинами. Одна из них «патриотическая»: «Цей округ я обрав не випадково. Велика Україна складається саме з таких невеликих міст, як Умань, Монастирище, Христинівка, Тальне».

Между тем, городок Тальное не входит в округ № 200, где баллотируется наш персонаж. Это соседний округ № 199. А.Яценко даже не знает, какие населенные пункты входят в его округ?!

Еще одна причина – «личная». Кандидат характеризует свои достижения следующим образом:  «Мені 35 років, але я вже встиг реалізувати себе як науковець, ставши доктором економічних наук, як управлінець, посідавши високі державні посади, як політик, ставши депутатом Верховної Ради». Он не хочет на этом останавливаться: «Але мені зараз цікаво прикласти свої знання, свій досвід, до того аби зробити життя у нашій країні краще, хоча б на рівні одного окремо взятого міста, окремого району».

Между тем, в комментариях телеканалу TBi Антон Яценко не смог четко назвать ни тему своей докторской диссертации, ни даже название вуза, в котором он защищался.

Загадкой остаются и «высокие государственные должности», которые он занимал как «управленец». Будучи нардепом, А.Яценко уже пять лет курирует сферу госзакупок как глава подкомитета по вопросам регулирования рынка госзакупок, госзаказа, конкурсов и деятельности государственных предприятий Комитета Рады по вопросам экономической политики.

Проще говоря, в Раде именно он несет ключевую ответственность  за разработку тендерного законодательства. Именно с него нужно спрашивать за выведение в тень десятков миллиардов гривен коммунальных и государственных предприятий «благодаря» законопроекту 9634, за бесконечные попытки выстроить очередные коррупционные схемы в сфере госзакупок и т.п.

Даже если он имел в виду свой период жизни до депутатства, то результаты его деятельности как госуправленца выглядят не менее сомнительными. В одном из давних интервью «Контрактам» Антон Яценко говорил о том, что в 2002—2003 годах он работал заведующим отдела администрации президента.

Вряд ли эту должность можно считать «высокой». Впрочем, не место красит человека, а человек – место. Именно в это время администрация и Кабмин начали рассылать грозные письма тысячам госзаказчиков по всей стране с требованием соблюдать права интеллектуальной собственности на тендерную документацию и иные полезные изобретения в сфере тендеров. «Соблюдение» означало выплату роялти владельцам соответствующих патентов.  Одним из владельцев был всё тот же Антон Владимирович Яценко.

Что же касается нынешних времен, то в Черкасской области началось активное окучивание электората.  В качестве «почетного гостя», «доктора экономических наук, народного депутата Антона Яценко» 3 августа радушно принимали ректор Уманского государственного педагогического университета Наталья Побирченко и профессорско-преподавательский состав. О чем и отчитались на первой странице сайта университета – фотографиями и пафосными словами.

Видимо, скоро «доктор наук» будет наставлять первокурсников на их посвящении в студенты (ректор уже пригласила).

В общем, остается только один вопрос: неужели в Умань еще не проложили интернет?

 

Андрей Марусов

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: