Сообщения с тегами ‘Опозиційний блок’

48,3 мільйони збитків, — Луценко вніс подання на арешт нардепа Добкіна. Подробиці

Опубликовано: Червень 30th, 2017

Dobkin-Mihailo2-500x375

 

Генпрокурор Юрій Луценко вніс подання до Верховної Ради про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата  від Опоблоку Михайла Добкіна, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це Луценко написав на своїй сторінці у Facebook.

«Вніс подання до ВР про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешту народного депутата М. Добкіна, в діях якого вбачаються ознаки умисної змови групи осіб для зловживання службовим становищем та сприяння шахрайству з метою заволодіння 78 га земельних ділянок м. Харкова нормативною вартістю понад 220 млн грн», — написав Луценко.

Водночас прес-секретар Луценка Лариса Сарган написала про звинувачення Добкіна.

«У результаті протиправних дій М.Добкіна, вчинених ним за попередньою змовою групою осіб, із власності територіальної громади міста Харкова незаконно вибули земельні ділянки загальною площею 61,2144 га, чим територіальній громаді м. Харкова заподіяні збитки у розмірі 178 624 598 грн, що є тяжкими наслідками», — написала вона.

За її словами, Добкін, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб, що спричинило тяжкі наслідки, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 р.).

Вона вказала, що Добкін, діючи умисно, повторно, в інтересах голови ОК «Житлобуд-1», «сприяв останньому в реалізації злочинного умислу щодо заволодіння земельними ділянками на території м. Харкова шляхом обману, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 КК України».

У коментарі УП Сарган розповіла і про другий епізод земельних махінацій, в яких підозрюється Добкін і про які йдеться в поданні генпрокурора.

Мова йде про незаконне вилучення з власності громади Харкова земельних ділянок площею 16,6 га, що заподіяло місту 48,3 мільйони гривень збитків.

За даними ГПУ, цю аферу Добкін здійснив у 2008 році, перебуваючи на посаді мера Харкова.

Раніше, Добкін заявив, що перебуває в Україні, але відмовився «Українській правді» коментувати можливе притягнення до відповідальності.

Пізніше політик дав коментар виданню «Страна.UA», повідомивши, що знав про те, що з нього хочуть зняти недоторканність ще до того, як ця інформація з’явилася в пресі.

16 вересня 2016 році правоохоронці провели одночасні обшуки в міськраді Харкова, а також у помешканнях мера міста Геннадія Кернеса та депутата від «Опозиційного блоку», екс-мера Харкова та екс-губернатора Харківської області Михайла Добкіна.

За словами Луценка, обшуки здійснені в рамках розслідування справи про незаконне виділення 650 гектарів харківської землі владою міста.

28 червня стало відомо, що за результатами нових обшуків у приміщенні Харківської міськради вилучено документи, які містять дані про незаконність виділення земельних ділянок, а також відомості про осіб, причетних до скоєння злочину службовими особами міськради.

Того ж дня Луценко анонсував подання про зняття депутатської недоторканності з народного депутата, не назвавши його імені.

Рубрики Добкін Михайло Теги: , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до 48,3 мільйони збитків, — Луценко вніс подання на арешт нардепа Добкіна. Подробиці

Російський агент Житомирський не відповідає на дзвінки екс-регіоналки Бахтеєвої

Опубликовано: Лютий 22nd, 2017
На фото Бахтеєва виступає на мітингу за сепаратистів у Донецьку, 2014 рік

На фото Бахтеєва виступає на мітингу за сепаратистів у Донецьку, 2014 рік

 

Народний депутат від «Опозиційного блоку» Тетяна Бахтеєва заявила, що звільнила свого помічника Юрія Житомирського, зв’язку з ним нардеп не має.

Про це вона розповіла в кулуарах Верховної Ради, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Цим займаються інші помічники. Я йому декілька разів дзвонила, він не відповідав. Інший зв’язок з ним у мене відсутній. Згідно до його (Житомирського, — ред.) заяви, він вже звільнений», — сказала вона.

При цьому Бахтеєва зауважила, що за ті 16 днів, які Житомирський із нею працював, він отримає зарплату біля 8-10 тис. грн.

21 лютого 2017 року на спільному брифінгу голова СБУ Василь Грицак і генпрокурор Юрій Луценко заявили про те, що в Україні для дестабілізації ситуації були задіяні групи людей, серед яких є помічники діючих народних депутатів.

За словами Василя Грицака, серед підозрюваних є помічники народних депутатів. Зокрема називається ім’я Юрія Житомирського, помічника нардепа Геннадія Кривошеї («Народний фронт»), Дениса Силантьєва («Радикальна партія») і Тетяни Бахтеєвої («Опозиційний блок»).

Зазначимо, на сайті «Посіпаки», Житомирський — помічник на громадських засадах нардепів Волинця, Силантьєва, Кривошеї і Бідевки.

У минулому Житомирський — депутат Калінінської районної ради Донецька.

Рубрики Бахтеєва Тетяна Теги: , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Російський агент Житомирський не відповідає на дзвінки екс-регіоналки Бахтеєвої

СБУ вполювала «Шатуна». Нею виявилася… #Тимошенко. Розслідування. Документ

Опубликовано: Грудень 31st, 2016

kurva-Timoshenko1

 

Розслідування про фінансування Кремлем Вітренко допомогло Службі безпеки вилучити у бютівців «знаряддя» для реалізації плану «Шатун».

Напередодні річниці Майдану Служба безпеки повідомила про загрозу інспірованого ззовні так званого плану «Шатун». Дотепною назвою, яка швидко стала мемом у соцмережах, влада охрестила мітинги місячної давнини в урядових кварталах столиці біля Нацбанку, адміністрації президента та парламенту, де хтось за гроші, а хтось за переконаннями обурювалися тарифами, неповернутими вкладами, зубожінням.

18 листопада 2016 року, через три дні після анонсу «Шатуна», СБУ провела обшуки поруч із епіцентром мітингів – у Центрі культури та мистецтв профспілок України (більш відомому як Жовтневий палац). У підвалі будівлі контррозвідники знайшли понад 700 спальників, десятки наметів, вогнегасників, скрині з прапорами, портативні електростанції, імпровізовані «буржуйки» та решту революційного інвентарю.

Одразу після вилучення майна заступник голови фракції «Батьківщини» (партії Юлії Тимошенко) у Київській облраді Олег Кищук заявив, що ці речі мали бути передані до зони АТО для допомоги воїнам. А дії силовиків є помстою за участь його громадської організації «Стоп корупція» (Кищук – керівник цієї структури) за мітинги проти голови НБУ Валерії Гонтаревої 15 листопада.

У свою чергу, як відомо з матеріалів розслідування, всі ці речі були вилучені оперативниками СБУ, але розцінені спецслужбою як знаряддя розколу України. «За допомогою цього майна невстановлені особи мали забезпечити масові заходи, спрямовані на зміну меж території України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, та розпалювання національної ворожнечі», – так представники Служби безпеки пояснювали у суді клопотання про арешт атрибутів вуличних акцій.

Контекст подій, які передували цій суперечливій історії, викликає сумніви у заявах обох сторін.

«Схрон» в урядових кварталах

Перш за все малоймовірними виглядають плани передати намети, їжу, спальні мішки та решту речей до зони АТО. Річ у тім, що заснована бютівцями громадська організація «Антикорупційний рух «Стоп корупція», у якої було вилучено зазначені вище речі, набула майно лише за кілька днів до початку «Шатуна».

Один зі співзасновників громадської організації «Антикорупційний рух «Стоп корупція» Олег Кищук – добрий знайомий Костянтина Бондарєва (наближена особа Юлії Тимошенко, наразі очолює обласну партійну організацію «Батьківщини» у Київській області). У 7-му скликанні Кищук працював помічником Бондарєва, а два роки тому, коли стосунки Юлії Тимошенко та в.о. президента Олександра Турчинова ще не було зіпсовано, останній призначив Кищука на посаду голови Броварської РДА. Інший співзасновник «Стоп корупції» – Анна Гоголіна. Людина з таким ім’ям та прізвищем керувала броварською партійною організацією «Батьківщини».

До 13 листопада інвентар вуличних акцій перебував у власності і користуванні іншої структури – громадської організації «Бюро підтримки бізнесу». Але за два дні до «Шатуна» ця ГОшка передала реквізит вуличних акцій у безоплатне користування рухові «Стоп корупція». До і після укладення цього договору майно зберігалося у підвалах Центру культури просто біля урядових кварталів.

Характерним виглядає й інший факт: ГО «Бюро підтримки бізнесу» орендувала підвальні приміщення для зберігання зазначеного майна у Центрі культури та мистецтв профспілок України лише 1 жовтня.

Засновником ГО «Бюро підтримки бізнесу», зареєстрованої за адресою Центру культури, є Михайло Симонов. Про нього відомо небагато: раніше жив у Ялті, та після анексії Криму оселився на Київщині. Людина з таким прізвищем також є співзасновником фірми «Джосс Плюс» та інформагентства «Лідер Ньюз» (портал bublbe.com). Останні також зареєстровані у Центрі культури в 2015 році. Окрім цього, Симонов є засновником ГО «Кримська діаспора Київщини».

Нагадаємо, в середині листопада наймасовіші акції в центрі міста влаштувала партія «За життя» народного депутата з фракції «Опозиційний блок» Вадима Рабіновича. Сумнівний контингент людей, яких організатори зібрали під стінами Нацбанку в ті дні, дав привід для припущень, що таким чином влада намагається дискредитувати саму ідею протестів, аби у майбутньому виключити широку підтримку вуличних акцій. Та водночас завадити політичній силі Юлії Тимошенко та профспілкам провести свої демонстрації в центрі Києва. Останні готувалися до протестів та навіть анонсували їх у прес-релізах, хоча згодом скасували ці плани.

Проте не виключено, що частина прихованих у Жовтневому палаці речей таки встигла «провітритися» на акціях протесту в листопаді. Як описувалося у репортажах журналістів інтернет-видання «Страна», 15 листопада серед активістів під будівлею парламенту, де протестували чорнобильці, вкладники (з прапорами банку «Михайлівський» і «Фінанси та кредит»), незгодні з «поліцейським режимом Авакова», були й представники «Батьківщини» Юлії Тимошенко. Ця частина пікетувальників – колона з кількох тисяч людей – підійшла від Європейської площі до Верховної Ради.

Ймовірно, про «схрон» із Жовтневого палацу і його можливе використання на акціях протестів СБУшники добре знали. Адже силовики нагрянули у цокольне приміщення Центру культури та мистецтв профспілок 18 листопада. За день до цього заступник голови фракції ВО «Батьківщина» Сергій Соболєв заявив на політичному ток-шоу, що якщо суд 18 листопада не скасує підвищення комунальних тарифів, «мільйони людей» вийдуть на масові акції протесту (на той час у суді розглядався позов щодо скасування підвищення тарифів для населення). «Терпіти ніхто не буде», – попереджав Соболєв.

Про впевненість представників СБУ в тому, що вилучені у Жовтневому палаці речі вже використовувались на акціях протесту, свідчить й інший факт – у суді, де вони домагалися арешту майна протестувальників, силовики запевняли: майно «зберегло на собі сліди» злочину і призначалося для матеріального забезпечення кримінального правопорушення.

Timoshenko-shatun1

Редакція видання «Главком» спробувала зв’язатися із представниками Антикорупційного руху «Стоп корупція» для отримання коментарів. Пошук контактів, які не зазначено в реєстрі юросіб, спочатку помилково вивів до іншої, але співзвучної організації – «Стоп корупції» (відрізняється остання літера). Її представник – відомий журналіст Роман Бочкала – повідомив «Главкому», що між двома структурами існує конфлікт через назву, але не лише через це.

За словами Бочкали, торік громадська організація «Стоп корупції», яку він представляє, робила кілька журналістських матеріалів про незаконну забудову у селі Княжичі під Києвом. В одному з них розповідалося про сумнівне виділення місцевою владою 8 гектарів, де розташувався кінний клуб, який начебто належить Кищуку. Бочкала запевняє, що саме після цього бютівець і створив клон під співзвучною назвою «Стоп корупція».

У коментарі для «Главкома» сам Кищук встиг повідомити, що вилучені Службою безпеки речі досі не повернуто, хоча вже було відповідне рішення суду. Водночас, коли у телефонній розмові він почув уточнюючі запитання – щодо походження наметів, прапорів, спальних мішків та іншого, – політик раптом почав погано чути співрозмовника та поклав слухавку. Після цього зв’язок із абонентом було втрачено через відсутність у мережі.

Рука Москви

Заяви громадської організації про плани передати революційний реквізит в АТО, який більш за все призначався для мітингів, виглядає так саме сумнівно, як і методи полювання Служби безпеки на «Шатуна». Річ у тім, що клопотання про вилучення майна у громадської організації бютівців відбулось у рамках розслідування проти благодійної організації Наталії Вітренко. Зв’язок між цими фактами злочинів у розслідуванні, що розпочато 2,5 року тому, та обшуками місячної давнини можна віднайти лише у формулюваннях кримінальних правопорушень: на кшталт розпалювання національної ворожнечі.

«Справу Вітренко» було розпочато у травні 2014 року через підозру у фінансуванні сепаратистів і зазіханні на територіальну цілісність України.

Річ у тім, що на початку російської агресії громадська жіноча організація «Дар життя», яку заснувала лідер Прогресивної соціалістичної партії України Наталя Вітренко, уклала договір із російським Фондом підтримки та захисту прав співвітчизників, що проживають за кордоном, про надання гранта в розмірі 8 млн російських рублів. Засновником російського фонду-донора є міністерство закордонних справ РФ і Росспівробітництво (голова наглядової ради – міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров).

Офіційно зазначену суму було виділено для фінансового забезпечення надання правової допомоги, і наприкінці квітня 2014 року гроші вже були на рахунку громадської організації. Але слідство запідозрило, що кошти підуть зовсім на інші цілі. Зокрема, на пропагандистську роботу з дискредитації української влади, провокації збройних конфліктів між різними верствами населення України, розпалювання національної ворожнечі, інформаційну підтримку проведення в східних регіонах України «референдумів».

Федір Орищук, Національне бюро розслідувань України

Рубрики Тимошенко Юлія Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до СБУ вполювала «Шатуна». Нею виявилася… #Тимошенко. Розслідування. Документ

45 офшорних компаній, — сестра екс-регіонала Льовочкіна очолила топ-5 власників офшорів. Інфографіка

Опубликовано: Листопад 27th, 2016

Ukr-ofshori1 (1)

 

Електронні декларації показали, що майже половина закордонних компаній у власності українських держслужбовців і депутатів — розташована у офшорах.

Про це пише Національне бюро розслідувань України.

Як зазначається, аналіз усього масиву електронних декларацій проектом «Народне НАЗК» показав — 115 декларантів вказали, що мають у власності компанії за кордоном.

Загальна кількість таких компаній – 375 і розташовані вони у 41 країні світу. З них 237 компаній 58 декларантів  — в офшорних зонах.

Відкриває п’ятірку лідерів за кількістю офшорів голова депутатської групи «Партія Відродження» Віталій Хомутиннік. Він має у власності 9 компаній, що зареєстровані за кордоном.

Із результатом у 13 компаній його випереджає заступник голови депутатської групи «Воля народу» Степан Івахів.

Третє місце розділили троє: член депутатської фракції партії «Блок Петра Порошенка» Максим Єфімов, а також  члени депутатської групи «Воля народу» Іван Фурсін та Олександр Фельдман. У кожного з них по 22 компанії в офшорах.

Депутат від «Опозиційного блоку» Вадим Новинський дійшов до кругленької цифри   — в нього задекларовано 30 компаній за кордоном.

І лідером у рейтингу стала член партії «Опозиційний блок» та сестра екс-голови адміністрації президента Януковича — Юлія Льовочкіна. На її рахунку 45 офшорних компаній.

Лідером за кількістю офшорних компаній, що мають українських власників, є Кіпр – на острові розташовано 136 підприємств, які теоретично могли би сплачувати податки в український держбюджет.

На другому та третьому місцях  — Британські Віргінські та Сейшельські острови. Їм українські олігархи довірили 50 та 20 компаній відповідно.

У наступних офшорах кількість компаній значно скромніша: Люксембург – 5, Швейцарія – 4, Джерсі – 3, Мальта – 3, Сент-Кіттс і Невіс – 3, Гонконг – 2, Кайманові острови – 2, Сінгапур – 2, Американські Віргінські острови – 1, Бермудські острови – 1, Болгарія – 1, Гібралтар – 1, Маршаллові Острови – 1, ОАЕ– 1, Острів Мен – 1. А ще у деклараціях вказані 28 компаній, що зареєстровані в Росії.

Рубрики Льовочкін Сергій, Льовочкіна Юлія Теги: , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до 45 офшорних компаній, — сестра екс-регіонала Льовочкіна очолила топ-5 власників офшорів. Інфографіка

П’ята колона Росії у Верховній Раді: Яків Безбах, Олександр Вілкул, Юрій Бойко, Віталій Хомутиннік, Євген Мураєв. Розслідування

Опубликовано: Жовтень 14th, 2016

zrada-Sirko1

 

Україна – країна парадоксів. Мова не лише про те, що в нас дивним чином поєднується шалене багатство і велика бідність. Парадокс у тому, коли дехто віддає своє життя за незалежність у війні з агресором, а дехто думає про те, якби пошвидше відновити економічні зв’язки з Росією та нарікає, що не може заробити. Одні думають про те як захистити і звільнити свою країну. Інші – як закрити на все очі і вести торгівлю з окупантами. Одні хочуть нової України, а інші мріють, щоб все лишилось як було. Найгірше те, що люди, які є вихідцями з минулого і готові здати Україну, перебувають не десь на задвірках суспільства. Вони спокійно сидять в українському парламенті і там агітують за відновлення дружби і партнерства з Росією.

11 жовтня 2016 року позафракційний народний депутат з Дніпра Яків Безбах скликав брифінг у стінах парламенту. На ньому він заявив про те, що починає створення парламентської групи з народних депутатів, які ставлять за мету відновити економічну співпрацю з Російською Федерацією і виступатимуть за повне скасування санкцій проти Росії. Русофіл у Верховній Раді виявився не один. Дуже швидко про підтримку такого кроку висловилися ряд нардепів. Серед них представники «Опозиційного блоку» Олександр Вілкул і Юрій Бойко. А також їх колишній соратник і друг по Партії регіонів, який зараз очолює олігархічну групу «Відродження», Віталій Хомутиннік. Ще один позафракційний депутат, екс-член «Опозиційного блоку», а тепер один з лідерів партії «За життя» Євген Мураєв в ефірі телеканалу «112» закликав владу України повністю скасувати взаємні санкції з Росією.

Що означать такі заяви і дії народних депутатів? Вони означать тільки одне: в український парламент пробралася п’ята колона Москви, яка тепер має можливість здійснювати свою роботу під прикриттям депутатської недоторканості. І лише чекає вдалого моменту, щоб показати свою справжню сутність. Цих прихильників нового курсу на зближення з Росією зовсім не турбує питання Криму чи Донбасу. Пролита українська кров також не обходить нових апологетів «руского міра». Незважаючи на те, що Партія регіонів припинила своє існування, її ідеї і носії цих ідей зуміли вдало пристосуватися і проникнути у парламент. Вони не стали інші, не змінилися. І звісно ж не розкаялися. «Регіонали» і носії ідей «руского міра» сповна скористалися слабкістю і нерішучістю української влади, щоб вижити і відродитися.

Яким чином взагалі колишні члени Партії регіонів і їх союзники, які допомагали Януковичу встановлювати диктатуру, проникли у склад парламенту? У всьому винен недосконалий закон про люстрацію. У першій його версії пропонувалося не дозволити колишнім «регіоналам» і тим, хто підтримував закони про диктатуру 16 січня, брати участь у виборах різних рівнів. Однак, таку редакцію толерантна більшість парламенту порахувала занадто жорсткою. Таким чином, всі колишні «регіонали», отримали право знову балотуватися на виборах. Напевно не дарма у лавах деяких правлячих нині сил затесалися наближені до «регіоналів» особи.

Не обійшлося у цій ініціативі про відродження дружби з Росією без впливу українських олігархів. У 2014 році в декого були ілюзії, що мовляв, не всі олігархи погані, є серед них хороші і патріоти. Насправді для олігархів українського формату не існує поняття батьківщини чи національних інтересів. Єдине, що їх обходить, це те якби їм і далі мати можливість отримувати надприбутки та визискувати українські ресурси. Те, що Коломойський чи інші олігархи вдавали з себе патріотів у 2014 році зовсім не означає, що вони стали ними. Та й агітація за відновлення економічних контактів з Російською Федерацією йде саме від олігархату і його представників.

Спочатку прихильники дружби з Москвою почали просувати тезу, що нібито більшість українців виступає за відновлення економічних стосунків з Росією на довоєнний рівень. Потім відбувся Міжнародний економічний форум у Києві, де вже прозвучали ідеї перегляду режиму санкцій з Москвою. Почали лунати гасла, що без Росії нам ніяк не справитися, що наші економіки пов’язані і ми не зможемо встати з колін, поки нам не допоможе агресор. У жовтні ж цього року такі ідеї вилилися у спробу організувати в парламенті клуб відродження економічних зв’язків з РФ.

Нардеп Яків Безбах, який став ініціатором зазначеної ідеї, в часи Януковича був членом Партії регіонів. Його пов’язують з олігархом Віктором Пінчуком – зятем Леоніда Кучми. Віталій Хомутиннік є наближеним до іншого олігарха Ігоря Коломойського. Вадим Новінський, Юрій Бойко, Олександр Вілкул теж належать до досить заможних людей. Всіх їх і не лише їх об’єднує прагнення максимальних прибутків. А декого з них – особлива прихильність до Росії, яку вони ніколи не назвуть агресором чи окупантом.

Коли українські багатії скаржаться на те, що втратили ринки збуту, то що заважало їм знайти нові ринки? Насправді їх більше турбує небажання витрачати кошти на модернізацію свого виробництва. Повернути хід часу назад навряд чи вдасться. За роки війни імпорт і експорт з України в Росію і навпаки кардинально впав. Росія перестала бути нашим головним економічним партнером. І це закономірно. Однак деякі сили в Україні хочуть повернення до минулого. Їхня жадібність, обмежений світогляд і відсутність патріотизму грає на руку Кремля і прирікає українців на злидні.

Ця ініціатива є виявом активності п’ятої колони Росії в українському парламенті. Очевидно, такі кроки були би неможливі, якби нинішня влада була послідовною в протидії російській агресії: розірвала би дипломатичні стосунки з державою агресором, запровадила би реальні санкції проти бізнесу держави-окупанта, в судовому порядку визнала би Росію — державою-агресором. Але цього досі не зроблено, що дозволяє піднімати голову російським реваншистам. Взагалі українській владі варто було б звернути більшу увагу на активістів відновлення дружби з Росією. Можливо, настав час ініціювати звернення до ГПУ та СБУ з вимогою притягнення до кримінальної відповідальності Безбаха та інших депутатів, які увійдуть в цю групу, за державну зраду та підтримку держави-агресора. Так би мала б зробити влада, яка не хоче, щоб діяльність п’ятої колони привела до втрати незалежності. Проте, зважаючи на дивну безхарактерність нинішньої правлячої еліти, невідомо, чи зважиться вона на такі рішучі кроки. І саме через цю мягкотілість влади п’ята колона все ще сподівається на свій шанс.

Святослав Ворон, Національне бюро розслідувань України

Рубрики Національна безпека Теги: , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до П’ята колона Росії у Верховній Раді: Яків Безбах, Олександр Вілкул, Юрій Бойко, Віталій Хомутиннік, Євген Мураєв. Розслідування

Іванющенка зняли з розшуку Інтерполу за підтримку кремлівським Опоблоком змін до Конституції щодо судоустрою?

Опубликовано: Червень 8th, 2016

Poroshenko-regional1-500x357

 

За даними народного депутата Сергія Лещенка соратника Віктора Януковича Юрія Іванющенка (Юра Єнакієвський) зняли із розшуку «Інтерполу», начебто не без допомоги президента Петра Порошенка. Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

На думку політика Юрія Романюка, можливо, в обмін на те, що фракція «Опозиційного блоку» підтримала зміни до Конституції в частині судоустрою, про це він написав на своїй сторінці у Фейсбуці.

«А ви не помітили дивний «збіг»:  перше, голосування всією 100% фракцією ПР (Опозиційний блок) за зміни до Конституції в частині судоустрою в редакції Банкової; друге, зникнення прізвища Юри «Єнакієвського» Іванющенка з сайтів розшуку Інтерполу? “Совпадєніє? Не думаю!» — написав Романюк.

Нагадаємо, минулого тижня депутати підтримали президентський законопроект про реформу судоустрою та 335 голосами внесли зміни до Конституції, ліквідувавши незалежність судової влади.

Рубрики Іванющенко Юрій, Порошенко Петро Теги: , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Іванющенка зняли з розшуку Інтерполу за підтримку кремлівським Опоблоком змін до Конституції щодо судоустрою?

Телеканал Ахметова зняв серіал про хороших ДНРівців, які боряться з «київською хунтою». Подробиці

Опубликовано: Квітень 14th, 2016

Ahmetov-separ2-500x334

 

Телеканал «Україна», який належить компанії СКМ донецького олігарха Рината Ахметова, показав 13 квітня 2016 року у своєму ефірі епізод серіалу «Не зарікайся», в якому позитивно зображено терористів із так званої ДНР, і негативно — Україну та її громадян.

Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

66-й епізод телесеріалу «Не зарікайся» присвячений війні на Донбасі. Автори серіалу (продукт знято ТОВ «Фронт Сінема» на замовлення ТОВ “ТРК «Україна») зображають позитивних «бійців ДНР», які беруть в полон «бійця київської фашистської хунти». Мати «бійця хунти» у відповідь бере в полон дитину біженців, чий батько воює на боці так званої ДНР, щоб обміняти її на свого полоненого сина.

Раніше у серіалі «не зарікайся» з’явилася неприхована реклама Фонду Ахметова. Герої серіалу розмірковують про долю Донбасу, про те, як погані політики розділили простих людей, а допомагає їм лише Ринат Ахметов.

Телеканал «Україна» входить до складу ТОВ «Медіа Група Україна», акціонером якої є компанія «Систем Кепітал Менеджмент» Рината Ахметова.

Рината Ахметова та його компанії неодноразово звинувачували у співпраці з терористами з ДНР та російськими окупантами. Зокрема, польовий командир бойовиків ДНР Олександр Ходаковський заявив, що насправді за всіма процесами в “Донецькій республіці” керує ставленик олігарха Рината Ахметова Максим Лещенко, який номінально займає пост керівника адміністрації голови ДНР Олександра Захарченка.

За інформацією німецького видання Bild, уряд Росії взяв під цілковитий контроль всю діяльність окупованих районів Донбасу. При цьому в кількох засіданнях комісії російського уряду, яке стосувалося окупованих територій, брав участь представник компанії ДТЕК, яка належить Ринату Ахметову.

у березні з’явилася інформація про так званий «План Медведчука», який передбачає створення на окупованих територіях Донбасу адміністрацій, які очолили Ринат Ахметов та лідер Оппоблоку Юрій Бойко.

Також у березні група депутатів з фракції «Опозиційний блок» зареєструвала у парламенті проект Закону «Про особливості управління окремими територіями Донецької та Луганської областей», який фактично передбачає федералізацію України.

Фактично, даний законопроект є виконанням усіх вимог Росії щодо Донбасу і перетворює Україну у федерацію, оскільки на її території утворюється автономний суб’єкт з власними силовими структурами та правом ведення власної закордонної політики.

Рубрики Ахметов Ринат Теги: , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Телеканал Ахметова зняв серіал про хороших ДНРівців, які боряться з «київською хунтою». Подробиці

Чому екс-регіонал, корупціонер Юрій Бойко уникнув суду і спокійно залишається значущою фігурою в політиці? Розслідування

Опубликовано: Січень 25th, 2016

Boiko-Yurii13

 

Колишній держчиновник і член Партії регіонів уникнув суду за кричущим звинуваченнями в корупції у зв’язку зі скандальними «вишками Бойка» і спокійнісінько живе в елітному маєтку під Києвом.

Хто допоміг йому в цьому?

Він спокійно живе в маєтку під Києвом, у закритому кооперативі. Протягом тижня без усіляких проблем їздить на роботу до Верховної Ради на особистому Mercedes, який цілком відповідає його статусу лідера третьої за величиною парламентської фракції Опозиційного блоку (ОБ).

Ця людина — Юрій Бойко. Він не намагається втекти з країни, що не побоюється арешту й оточений повагою колег. «Юра буде останнім, щодо кого порушать кримінальну справу»,— так, за словами політтехнолога Тараса Березовця, кажуть про Бойка його соратники.

Між тим цей політик — один з ключових діячів епохи Віктора Януковича, якого звинувачують у причетності до корупції в розмірі $400 млн. Саме стільки 2011 року держкомпанія Чорноморнафтогаз, якою опікувався Бойко, який на той момент обіймав посаду міністра палива та вугільної промисловості, переплатила за дві морські бурові установки. За кожну держбюджет виділив по $400 млн невідомим компаніям-посередникам, переплативши вдвічі. Власником однієї з цих фірм виявився латвійський бомж-алкоголік. «Класична корупційна схема»,— наполягали тоді представники Дзеркала тижня, видання, що розкопало цю аферу. Ту саму фразу повторювали й опозиціонери, які докоряли Януковичу тим, що Генпрокуратура цією сумнівною оборудкою так і не зацікавилася.

Тепер вчорашня опозиція має весь обсяг влади в країні, а Бойко опинився в ролі політичного опонента влади. Але ані справа про скандальні вишки, ані нові звинувачення в співучасті в незаконній схемі продажу скрапленого газу, реалізованій 2010‑го «младомільярдером» Сергієм Курченком за участю Бойка і його підлеглих, не зробили з колишнього міністра обвинуваченого в судах щодо корупції.

Генпрокуратура мляво розслідує обидві справи. Експерти впевнені: безпеку високопосадовцю забезпечує влада, яка послідовно дотримується нейтралітету. Таким само чином вони поводяться щодо друзів і партнерів Бойка — мільярдера Дмитра Фірташа і Сергія Льовочкіна, заступника голови фракції Опоблоку.

«Переконаний: без домовленостей із Банковою лідер ОБ не почувався б настільки безкарним»,— каже Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції.

Бойко не лише уникає суду, але і залишається значущою фігурою в газовій галузі, контролюючи один із важливих активів — компанію Київгаз. Його зять Сергій Горовий вже шостий рік працює головою правління Київгазу, який частково перебуває в муніципальній власності.

Найщасливіший

Два роки після Майдану, протягом яких країна пройшла крізь глобальні потрясіння, а політична еліта — крізь струс, зокрема втечу з країни ключових чиновників і частковий арешт їх активів, Бойко пережив без особливої напруги. Він ще не оприлюднив декларацію за 2015 рік, проте, з огляду на дані за 2014‑й, його справи йшли непогано.

У власності політика і його рідних опинилися чотири ділянки землі площею від 600 соток до 2 га, два житлових будинки — один з них на 450 кв. м. За інформацією ЗМІ, сім’я Бойка живе в елітному кооперативі Лісовий в селі Іванковичі, що за 15 км від Києва. Крім того, його родина задекларувала понад 9 млн грн річного доходу. А на рахунках подружжя Бойків зберігається 27,5 млн грн. І це лише видима частина: як кажуть експерти, навряд чи екс-чиновник розкрив усю свою власність у декларації.

Бойко не просто заможно живе за містом і працює у Верховній Раді — фортуна в буквальному сенсі не втомлюється йому посміхатися.

Навесні 2014 року українська Генпрокуратура підготувала для ЄС санкційний список з 22 осіб, що входять у близьке оточення Януковича. Прізвище Бойка там відсутнє. Так само, як і прізвища його друзів і партнерів — Фірташа, Льовочкіна, а також колишнього керівника НАК Нафтогаз України Євгена Бакуліна. Тобто до санкційного списку не потрапив жоден з членів так званої групи Росукренерго (РУЕ), названої на честь газотрейдера-посередника, на якій Фірташ збагатився.

Люди з РУЕ уникли санкцій завдяки Олегу Махніцькому, першому постмайданному генпрокурору та члену ВО Свобода, вважає Сергій Лещенко, депутат від Блоку Петра Порошенка (БПП). За його версією, Махніцький не вніс до списків представників РУЕ через те, що залежав від іншого свободівця Ігоря Кривецького на прізвисько Пупс, колишнього партнера Фірташа.

Генпрокуратура і в інших випадках була поблажливою до Бойка. У лютому минулого року до Остапа Семерака, народного депутата фракції Народного фронту, звернулися співробітники прокуратури. Вони розплутували справу про закупівлю вишок Бойка — цією саом темою цікавився і сам Семерак.

За Януковича ГПУ ця справа не зацікавила, але після Євромайдану, у квітні 2014‑го, вона взялася за нього ґрунтовно, порушивши справу за фактом того, що службові особи Міненерго в змові з представниками НАК Нафтогаз і Чорноморнафтогазу вкрали у держави $400 млн, сплачених за вишки.

І хоч Бойко не підписував тендерну документацію і контракти на придбання вишок, але, як людина, що опікувалася Нафтогазом і Чорноморнафтогазом, не міг не знати про деталі цієї афери, переконаний Семерак.

Слідчі прийшли до депутата, за його словами, по допомогу. Мовляв, готували постанову про арешт Бойка, але лідер Опоблоку розпочав переговори з кимось із представників влади, намагаючись уникнути цього. Щоб екс-чиновник все ж відчув на зап’ястях наручники, працівники ГПУ попросили депутата вжити контрзаходів. Семерак проанонсував арешт Бойка. Але в результаті ГПУ навіть не передала в Раду клопотання про зняття недоторканності з очільника Опоблоку. Причини такої поведінки Генпрокуратури Семерак не знає.

Сам Бойко завжди заперечував звинувачення у штучному завищенні ціни на бурові, називаючи маржу платою за додаткове устаткування.

Сьогодні обидві установки, що працювали біля Криму, росіяни вкрали. Також в російському полоні несподіваним чином опинилася і частина документації щодо закупівлі цього обладнання.

Колишній керівник Нафтогазу Бакулін, під орудою якого проводився скандальний тендер, лише короткий час навесні 2014‑го провів під арештом і зараз разом з Бойком засідає в парламенті у фракції Опоблоку.

У Генпрокуратурі на запит журналістів відповіли, що слідство за фактом афери все ще ведеться. Зокрема, перевіряють і законність дій нинішнього лідера опозиції. Тривале розслідування у відомстві пояснили тим, що в його межах співробітники прокуратури звертаються із запитами до закордонних органів.

Вибіркове неправосуддя

ГПУ виявилася вкрай милостивою до лідера ОБ і в іншій справі. Лещенко згадує, що ще влітку 2015‑го слідчі прокуратури підготували клопотання про зняття недоторканності й арешт Бойка за його участь в інший афері — схемі реалізації скрапленого газу, створеній Курченком.

Бойко, на той момент міністр палива і енергетики, і Оксана Масс, перший заступник директора  «Газ України», штучно завищували потребу населення у скрапленому газі в семи областях. Щоб її задовольнити, держава проводила аукціони з продажу додаткових обсягів енергоносія за соціальними цінами, що становлять 20 % від ринкової вартості. Покупцями ставали 12 фіктивних підприємств, створених Курченком. Придбаний таким чином газ перепродувався за комерційними цінами на ринку. «Бойку було відомо про сенс скоєного злочину, була визначена його роль у злочинній організації: він мав не тільки діяти як міністр, але і забезпечувати скоєння злочину за лінією Міненерго та дочірніх підприємств»,— цитує текст клопотання слідчих ГПУ Лещенко.

Але Шокін клопотання не підписав.

ГПУ не цікавиться й іншими темними справами екс-чиновника, яких не бракувало. Російський бізнесмен Костянтин Григоришин нещодавно кинув світло на гігантський масштаб корупції під патронатом міністра Бойка. «Раніше [на держзакупівлі] сиділи люди Юри Бойка, вони казали: помножте ціну на шість, поставте трансформатори, а потім 80 % поверніть нам готівкою»,— розповідав він НБРУ, говорячи про особливості здійснення держзакупівель у часи, коли нинішній головний парламентський опозиціонер був у владі.

Бойко не відповів на запит журналістів про те, чи викликають його до прокуратури, як кого і щодо яких справ.

Весь у газі

Лідер Опоблоку не тільки дешево відбувся за старими справами, але і залишається важливим гравцем на газовому ринку.

Тут його ключовим активом є зять Сергій Горовий, чоловік старшої дочки Ярослави.

2010 року, коли Бойко служив міністром, Горового на позачергових зборах акціонерів Київгазу обрали головою правління. Відтоді зять політика не залишає цей пост, хоча результати його роботи негативні. Нацкомісія з регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) у травні 2015‑го перевірила компанію на предмет дотримання ліцензійних умов. Підсумок — НКРЕКП наклала на Київгаз максимальний штраф у 800 тис. грн.

Але звільнити зятя Бойка Київська міськдержадміністрація (КМДА) не може: за словами Петра Пантелєєва, заступника голови КМДА, це здатна зробити лише наглядова рада. Як стверджує чиновник, міська влада вже попросила компанію призначити загальні збори акціонерів, щоб переобрати раду. І сподіваються, що вони відбудуться до середини весни.

У липні минулого року Київгаз створив дочірнє підприємство КиївГазЕнерджі, якому делегував функції обслуговування споживачів. Директором стала теж не чужа Бойку людина — Владислав Красавін, який на сайті Ради досі значиться помічником на громадських засадах лідера Опоблоку.

Ані Горовий, ані Красавін не відповіли на питання журналістів, чи пов’язані їхні призначення з Бойком.

Горовий для Бойка — не тільки інструмент впливу на Київгаз, але і сімейний роботодавець. Він є співвласником видавничого дому Вавилон, до якого входять модні журнали l’Officiel та Pink. І дві старші дочки лідера ОБ працюють у цих виданнях: Ярослава — креативним директором l’Officiel, а Уляна — шеф-редактором Pink.

Непотоплюваний

Чому ГПУ спускає на гальмах справи, до яких причетний Бойко? Відповідаючи на це запитання, експерти зазначають кілька причин.

Лещенко каже, що у Шокіна є старший помічник — Василь Драган. За часів Януковича він був завідувачем сектора запобігання та виявлення корупції в апараті Міненерговугілля. «Драган був у Бойка головним борцем з корупцією саме тоді, коли купували вишки Бойка»,— пояснює нардеп БПП.

Бойко не захотів коментувати свої зв’язки з Драганом.

Але у ГПУ є і значно вагоміша причина затягувати слідство. І ця причина — найвища влада в особі президента країни. Про те, що без домовленостей з Банковою Бойко не був би такий спокійний за свою свободу, говорить Шабунін. Лідер Опоблоку, на його думку, дуже зручний конкурент для Порошенка на наступних президентських виборах.

Про існування якогось таємного «акта про ненапад», на думку політолога Євгена Магди, свідчить і те, що Опозиційний блок не виконує найважливішої функції — він не опонує главі держави. «ОБ не турбує владу, він шукає можливість з нею домовитися»,— пояснює експерт.

На останній прес-конференції президента журналісти нагадали Порошенку про те, що Шокін не підписує клопотання до парламенту про зняття депутатської недоторканності й арешт Бойка. На що президент відповів, що тепер це робота вже не ГПУ, а нових антикорупційних органів. “І про Бойка, будь ласка, матеріали в Антикорупційне бюро. І справи не будемо вибирати. Бойко, не Бойко — всіх корупціонерів до відповідальності”,— театрально заявив засновник Партії регіонів.

У Національному антикорупційному бюро журналістам сказали, що зараз у них немає кримінальних проваджень щодо Бойка.

Христина Бердинських, Національне бюро розслідувань України

Рубрики Бойко Юрій Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Чому екс-регіонал, корупціонер Юрій Бойко уникнув суду і спокійно залишається значущою фігурою в політиці? Розслідування

Партія регіонів імені Петра Порошенка. Розслідування

Опубликовано: Січень 6th, 2016

PoroshenkoYanuk1-300x225

 

Голосування за зміни до Конституції 31 серпня 2014 року засвідчило: «Опозиційний блок» у принципових моментах діє як надійний партнер Банкової. Вирішальними стали голоси Нестора Шуфрича, Юрія Бойка, Сергія Льовочкіна, Олександра Вілкула, Сергія Ківалова та решти стовпів режиму Януковича. А тепер – партнерів Петра Порошенка.

Перше спільне голосування президентської фракції та «Опозиційного блоку» відбулося ще 10 січня 2015 року – при призначенні генеральним прокурором Віктора Шокіна. Тоді за нього проголосували не лише фракції коаліції, а й фігуранти гучних корупційних скандалів – Бакулін, Бойко, Вілкул, Папієв…

Усі вони, до речі, прекрасно почувають себе у парламенті і поза ним, а про притягнення їх за масштабне розкрадання країни та співучасть у масових убивствах на Майдані у 2014 році мова уже не йде. Що не дивно: 40 голосів «Опозиційного блоку» вкрай потрібні Петрові Порошенку, який не може покладатися на норовливих союзників по парламентській коаліції.

Один з акціонерів «Опозиційного блоку» Сергій Льовочкін – частий гість у кабінеті президента та керівників його адміністрації. Спільно з ним Банкова запустила на місцеві вибори новий проект – партію «Наш край». За її списками та під її брендом балотувалися колишні регіонали, які уже перебігли у табір Порошенка, однак яких небажано брати у «Солідарність» – через репутаційні ризики для партії президента. Звісно, поки що немає сенсу брати у БПП таких персонажів, як недавній керівник Партії регіонів у Запорізькій області Сергій Кальцев чи нардеп з Одещини Антон Кіссе, якого небезпідставно звинувачували у спробах роздмухувати сепаратистські настрої у Бессарабії. А от у форматі «Нашого краю» вони можуть спокійно брати владу на місцях – з благословення президента і за гроші соратників Януковича. У Одеській області спонсорами проекту виступали «авторитети» Іван Аврамов, який у часи Януковича наглядав за регіоном у статусі «смотрящего» (в українській мові немає адекватного відповідника цьому кримінальному поняттю – авт.), та Юрій Іванющенко, більше відомий як Юра Єнакієвський – один зі найближчих соратників кривавого екс-президента. Він же, до речі, патронує «Наш край» на Донбасі.

У фронтових областях тісний союз Порошенка з «регіоналами» шокував всіх, хто наївно сподівався, що Революція Гідності таки витягне регіон з-під іга «регіоналів». Але «жити по-новому» в уяві Петра Порошенка – це всього лиш новий очільник корупційної вертикалі.

«На багатьох зустрічах в регіоні мені часто «підказують» мовляв, той регіонал, і цей регіонал. Ну, і що мені тепер робити? Вивести їх всіх на вулицю і розстріляти? Так, у бюджетників, мерів, керівників підприємств Донеччини, щоб мати роботу і втриматися біля керма, не було тоді ніякого іншого вибору, окрім як членства в ПР. Тепер вони і можуть скласти кістяк «Нашого краю». Це щось між БПП і ПР – такий собі, грубо кажучи, відстійник, перехідний пункт», – щиросердно зізнався, чим є «Наш край» керівник військово-цивільної адміністрації Донецької області Павло Жебрівський. Він, як і решта керівників областей, уже отримали з Банкової електоральний план – скільки голосів має отримати БПП та «Наш край». По Донеччині точних цифр немає, а от Лев Парцхаладзе, який очолював штаб БПП у Київській області, за інформацією Національного бюро розслідувань України мав забезпечити 35% голосів для партії президента і ще 20% – для «Нашого краю»…

Ще один провладний електоральний «відстійник» для колишніх регіоналів – партія «Відродження». У парламенті її представляють один з лідерів ПР Віталій Хомутиннік, радник Януковича, одеський мільйонер Леонід Клімов, менеджер Ахметова та колишній голова бюджетного комітету Євгеній Гєллєр, партнер Андрія Портнова (головний юрист Януковича) Валерій Писаренко, улюблений «коняр» Януковича Валентин Нечипоренко, відомий харківський українофоб Дмитро Святаш, герої численних корупційних скандалів Володимир Кацуба та Антон Яценко… А за списками партії балотувалися такі «достойні люди», як Геннадій Кернес.

Заради справедливості потрібно сказати, що «Відродження» не є цілковито проектом Банкової. Як і партією Ігоря Коломойського, як прийнято вважати, зважаючи на партнерські стосунки олігарха з неформальним лідером проекту Віталієм Хомутинніком. Радше, це «франшиза», яку в одних випадках використовуватиме Порошенко, у інших – Коломойський, а найчастіше – впливові регіональні лідери на кшталт Кернеса з Добкіним, які з тих чи інших причин не бажають асоціювати себе з «Опозиційним блоком».

Співрозмовники Національного бюро розслідувань України, близькі до адміністрації Порошенка, стверджують, що і «Наш край», і «Відродження» – запобіжники проти можливого реваншу «Опозиційного блоку». Мовляв, краще уже свої, пригодовані «регіонали», аніж п’ята колона Кремля. Однак, це звичайне лукавство. І в опозиційного блоку, і в президентських проектів – одні й ті ж акціонери та спонсори. Зрештою, і «Опозиційний блок», як бачимо із голосувань у парламенті є доволі умовною опозицією до Порошенка. У ряді регіонів БПП і «Опозиційний блок» разом ведуть боротьбу проти спільних ворогів. Наприклад, у Дніпропетровську – проти команди Ігоря Коломойського.

***
Союз Петра Порошенка із регіоналами лише на перший погляд виглядає дивним та неприродним. Петро Олексійович – один із батьків-засновників Партії регіонів, а з її першо- та другорядними акціонерами його пов’язують тривалі ділові та приятельські стосунки, одинакові світоглядні установки. Зрештою, це люди, з якими президент України розмовляє однією мовою – мовою олігархічної політики, для якої соціальні приоритети та національні інтереси ніщо у порівнянні з можливістю конвертувати владу у грошові знаки.

Сергій Ружинський, Національне бюро розслідувань України

Рубрики Порошенко Петро Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Партія регіонів імені Петра Порошенка. Розслідування

Православний чекіст: 10 фактів про Андрія Деркача. Розслідування. 6 фото

Опубликовано: Січень 6th, 2016

Derkach-Andryi1

 

Вихованець академії КДБ, партнер кримінальних авторитетів, лобіст Москви — що така одіозна людина робить в українському парламенті?

Народний депутат від «Волі народу» Андрій Деркач вніс до закону «Про державний бюджет на 2016 рік» поправку, яка ставить під загрозу скасування віз для українців – про відтермінування системи електронного декларування до 2017 року. Запровадження такої системи є однією з умов отримання Україною безвізового режиму з Європейським Союзом.

Національне бюро розслідувань України нагадує про те, ким насправді є народний депутат України Андрій Деркач.

1. Чекіст у третьому поколінні

Дід Андрія Деркача служив у НКВС і був «репресований» у сталінські часи – при черговій зміні керівництва. Батько Андрія Деркача також вихованець системи КДБ. У 1973 році закінчив вищі курси КДБ СРСР. Леонід Деркач – фігурант «касетного скандалу», на плівках Мельниченка зафіксовані його розмови з Леонідом Кучмою, зокрема, про журналіста Георгія Гонгадзе.

Деркач-молодший пішов по стопах своїх батька і діда. У 1989 році закінчив Харківське вище воєнне командно-інженерне училище ракетних військ, з 1990 по 1993 рік навчався у вищій школі КДБ імені Дзержинського у Москві (зараз – Академія ФСБ Росії). Потім нетривалий час попрацював в СБУ Дніпропетровської області і швидко пішов у політику. Однак, судячи з подальшої кар’єри назавжди залишився в системі КДБ-ФСБ.

2. «Похресник» Кучми

Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми

Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми

Політична та бізнес кар’єра Андрія Деркача не була б настільки успішною, якби не підтримка «сім’ї». І мова не лише про впливового тата. Ще в часи, коли Деркач-старший працював на «Південмаші» начальником «першого відділу» (фактично – відділ КДБ на підприємстві), він потоваришував з Леонідом Кучмою, який також працював на головному ракетобудівному підприємстві СРСР. Вони навіть породичалися – дружини Кучми і Леоніда Деркача є сестрами. Ставши президентом, Кучма призначив свого друга головою СБУ. Як згадував Андрій Деркач, він «ріс у сім’ї Кучми, сидів у нього на колінях».

Андрій Деркач – сват Володимира Литвина: донька першого Тетяна одружена з сином екс-спікера ВР Іваном. Весілля Деркачі і Литвини відгуляли якраз у розпал силового протистояння на Майдані — за кількасот метрів від епіцентру революції.

3. Представник «хрещеного батька» російської мафії Семена Могилевича

Наприкінці 90-х Андрія Деркача називали неформальним представником в Україні боса російської мафії Семена Могилевича, який у свою чергу тісно пов’язаний із російським ФСБ та особисто Володимиром Путіним. І це зайвий раз доводить, що для російських «чекістів» батько і син Деркачі – свої люди.

Могилевич – мафіозі світового масштабу, один з «хрещених батьків» російської організованої злочинності, чиї інтереси простяглися від Росії та України до США. Він – один з найбільш розшукуваних американським ФБР злочинців, організатор корупційної схеми поставок газу в Україну. Злочинна організація Могилевича також займалася контрабандою зброї та ядерних матеріалів, алкоголю, сигарет, торгівлею наркотиками, «кришуванням» проституції та відмиванням коштів від злочинної діяльності.

На плівках Мельниченка зафіксована розмова Кучми та Деркача про Могилевича, яка свідчить, що голова СБУ щонайменше двічі зустрічався з мафіозі у Києві, а «дон Семен» отримував через нього певні прохання від Кучми.

У інтерв’ю «Дзеркалу тижня» у 1999 році Леонід Деркач заперечував, що знайомий з Могилевичем і заявив, що «немає жодного епізоду на території України, де б ця людина або його соратники порушували закон». На що отримав жорстку відповідь представника американського ФБР: «Могилевич є одним з «хрещених батьків» російського організованого злочинного світу. Порівняння главою СБУ в публічному інтерв’ю відомого всім правоохоронним органам Заходу одного з найнебезпечніших кримінальних лідерів Могилевича з Фордом, одним із засновників автомобілебудівної індустрії США, було сприйнято в США особливо болісно і викликало сумніви щодо серйозності намірів СБУ активно виконувати рішення політичного керівництва України щодо боротьби з організованою злочинністю».

У 1999 році Андрій Деркач нібито допоміг Могилевичу та «алюмінієвому королю» Росії Михайлові Черному, також тісно пов’язаному з російським криміналітетом, отримати контроль над Миколаївським глиноземним заводом – одним з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії.

4. Торговець зброєю

За інформацією ЗМІ, Андрій  Деркач на початку 2000-х спробував стати «збройним бароном», зайнявшись нелегальним продажем зброї у «гарячі точки». Масштаби були настільки серйозними, що у 2001 році керівники військової розвідки України з подачі давнього ворога Деркачів Євгена Марчука звернулися до президента Кучми з доповідною, в якій йшлося про те, що  причетність родини Деркачів до незаконної поставки озброєнь в ряд азіатських і африканських країн загрожує національній безпеці України.

Крім того, «Україна кримінальна» опублікувала коментар кримінального авторитета Леоніда Вульфа, який перебував у ізраїльській в’язниці, щодо готовності  свідчити про причетність Деркачів та Вадима Рабиновича (нині – один з лідерів Опозиційного блоку) до незаконних поставок зброї в «гарячі точки» – від Балкан до Іраку. За словами Вульфа, «є інформація про те, що вони поставляли стрілецьке озброєння і важке озброєння руху «Талібан» і «Аль-Каїді». Остання, до речі, отримувала зброю і від Семена Могилевича.

5. Атомний король

Derkach-Andryi3-500x311

В 2000-х Андрій Деркач, на той час президент «Енергоатому», спробував реалізувати амбітний проект – узяти під контроль усю «атомку» України. 29 грудня 2006 року за рішення уряду Януковича було створено Державний концерн «Укратомпром», до складу якого увійшли заводи енергомашинобудування та інститути, що проектують блоки АЕС. Очолив новостворений концерн, звісно, сам Андрій Деркач. За словами президента Віктора Ющенка, схема Деркача передбачала, що в подальшому стратегічні підприємства, які увійшли до складу концерну мали бути приватизовані – всупереч законам, які забороняли продаж стратегічних підприємств.

У грудні 2007-го прем’єр Юлія Тимошенко скасувала постанову про створення «Укратомпрому». У червні 2008-го керівництво уряду звинуватило Деркача у тому, що на посту керівника «Енергоатому» він скоїв фінансові зловживання на суму 3,6 млрд. грн.

6. Політичний хамелеон

"Помаранчевий" Андрій Деркач після перемоги Ющенка

“Помаранчевий” Андрій Деркач після перемоги Ющенка

Деркач – депутат ВР останніх шести скликань. І кожного разу набирав іншого політичного окрасу. В його партійному портфоліо – блок «За єдину Україну»,  партії «Трудова Україна», Соціалістична партія, партія «Справедливість» і, звісно, Партія регіонів, яку він двічі представляв у ВР.

16 січня 2014 року голосував за так звані «диктаторські закони», ставленики Деркача на Сумщині возили «тітушок» у Київ на боротьбу з Майданом. А вже через кілька місяців Деркач активно підтримував на виборах Петра Порошенка. Зараз перебуває у групі «Воля народу», яку сформував із депутатів-бізнесменів покійний волинський олігарх Ігор Єремеєв.

7. Господар Сумщини

У ході місцевих виборів 2015 року уся країна спостерігала, як нащадок роду Терещенків Мішель вів нерівну боротьбу за пост мера Глухова проти ставленика Андрія Деркача. Проти Терещенка брутально застосовували адмінресурс, провокації, але попри все він зумів перемогти увесь ресурс «смотрящого» за Сумщиною.

У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко

У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко

«Деркач був прокучмівський, потім проющенківський, потім проянуковичівський. Зараз він говорить, що він пропорошенковский. У будь-якому випадку він вважає, що Сумщина – його королівство. І ми робили кампанію проти системи Деркача, який зараз контролює все-все на Сумщині. Губернатор (Микола Клочко – НБРУ) – це людина Деркача, прокурор – людина Деркача, міліціонери – люди Деркача, ректор університету (Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка» – НБРУ) – людина Деркача, головний лікар – людина Деркача. На Сумщині школа-інтернат не може поміняти жінку, яка прибирає кімнати, без дозволу Деркача», – заявляв Мішель Терещенко.

Деркач справді дуже агресивно реагує на спроби зазіхнути на його королівство. У 2012 році міліція затримала на 72 години кандидата від ВО «Свобода» Артема Семеніхіна, який балотувався в одному окрузі з Деркачем. Його примушували написати зізнання та явку з повинною у справі про шахрайство, пригрозивши, що заарештують його дружину, а дитину віддадуть у дитячий будинок. За словами Семеніхіна, присутній на допиті начальник районного відділу відверто заявив, що «це справа політична, з метою залякати і скомпрометувати українських націоналістів». Тоді ж невідомий молодик навідався до батьків «свободівця», заявивши, що їм разом з сином потрібно в ноги кланятися і просити пробачення в Андрія Деркача, якщо не хочуть «отримати рештки тіла свого сина». Невідомий наголосив, що Деркач має безмежний вплив як у органах влади, так і в кримінальному середовищі.

У 2015 році 33-річний Артем Семеніхін впевнено переміг на виборах мера Конотопа. Схоже, Сумщина добряче втомилася від свого «короля»…

8. Липовий кандидат наук

Андрій Деркач гордиться наявністю шести (!) дипломів – п’ять з яких після навчання у Академії КДБ, мабуть. А також статусом кандидата юридичних наук. Свого часу дисертацію Деркача уважно проаналізувало «Дзеркало тижня». Мотивацію Деркача видання визначило відразу і точно: «Андрію Деркачу, президентові НАЕК« Енергоатом», генеральному директору державного концерну «Укратомпром» не дають спокійно спати лаври «проффесора» Януковича, кандидата економічних наук «надзвичайного» міністра Н. Шуфрича та іже з ними. І вирішив він, що для нормального самовідчуття перебування в списках партії відомих учених-регіоналів, і до того ж перебуваючи (поки ще) при великих фінансових потоках, необхідно використати унікальну можливість поповнити їхні ряди».

«Смішним розділом автореферату для спеціалістів є наукова новизна отриманих нашим героєм результатів. Виявляється, дана робота «є першим самостійним комплексним дослідженням, яке присвячене теоретичним та практичним проблемам контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки». Але найсмішніше в дисертації Деркача, на думку «Дзеркала тижня», це наступне: «Серед особистого внеску автора в наукову новизну відзначаються уточнення понять «ядерна безпека», «радіаційна безпека» і обґрунтування необхідності приведення у відповідність з приписами міжнародно-правових актів понять «ядерна установка», «ядерний матеріал», «ядерна шкода». Інакше кажучи, Андрій Деркач банально собі привласнив лаври впровадження наукової термінології, яка використовувалася задовго до нього.

9. Друг Росії

Крім дисертації Андрій Деркач написав і кілька книг. Серед них – «Україна і Росія: Випробування дружбою». Дружба з Росією – улюблена тема політика. Свого часу він навіть заснував у парламенті депутатське об’єднання «У Європу разом з Росією», секретарем якого, до речі, став відомий українофоб Дмитро Табачник. Деркач навіть пропонував зробити цю фразу девізом української зовнішньої політики, стверджуючи, що євроінтеграція України без Росії неможлива. Цікаво, що однойменний розділ на особистому сайті Деркача зараз видалено.

10. Православний олігарх

Андрій Деркач разом із Вадимом Новинським та Петром Порошенком входить до числа так званих «православних олігархів» – групи великих бізнесменів, які спонсорують УПЦ Московського патріархату і суттєво впливають на внутрішнє життя цієї конфесії, а також дбають про її інтереси в Україні. Точніше, стежать, щоб вона не надто відходила від генеральної лінії, визначеної у Москві. «Цікава деталь: підозріло часто по праву руку від Порошенка у всіх церковних ініціативи чомусь постійно виникає відомий гарант інтересів Московського патріархату в Україні – Андрій Деркач», – зазначає відомий релігіє знавець Катерина Щоткіна.

Про вагу Деркача у середовищі Російської православної церкви свідчить такий промовистий факт: у 2004 році він був єдиним політиком, який брав участь у чаюванні Володимира Путіна у митрополита Володимира, коли президент РФ відвідував Києво-Печерську лавру.

У січні 2009 року Андрій Деркач був одним з небагатьох мирян – делегатів Помісного собору Російської православної церкви, яких допустили до участі у виборах патріарха РПЦ. Тоді, нагадаю, обрали патріарха Кіріла – ідеолога «руского міра».

Derkach-Andry5-500x354

Деркач активно лобіював обрання одіозного митрополита Онуфрія главою УПЦ МП, з яким його пов’язують давні дружні стосунки. Саме такий предстоятель потрібен і Москві, і Деркачу, який є противником будь-якої автокефалії УПЦ МП і виступає за тіснішу інтеграцію з Москвою.

***

Власне, після усього сказаного виникає лише одне запитання – що така людина досі робить в українському парламенті. Хоч і відповідь на нього теж очевидна.


Сергій Ружинський, Національне бюро розслідувань України

Рубрики Деркач Андрій Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Православний чекіст: 10 фактів про Андрія Деркача. Розслідування. 6 фото
« Предыдущие записи
Следующие записи »


Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: