Сообщения с тегами ‘Вітренко’

#Коболев все услышал. #Коломойский получит 35 млрд грн. Расследование

60083887_2023810304590577_6851189108815953920_n

В марте 2015 года Игорь Валерьевич Коломойский в знаменитом телефонном разговоре с Андреем Коболевым несколько раз в течение 3 минут рекомендовал ему «не выё…ся» и не «экспериментировать со страной».

Мудрость приходит с годами. Глава «Нафтогаза» раньше только молча подозревал, а сейчас, спустя три года, наконец, отчетливо понял, что «выё…ся» и «экспериментировать со страной» можно только Игорю Валерьевичу, а никак не ему.

И с этим пониманием к Коболеву и его младшему брату Витренко пришло счастье: Коломойский в своём интервью РБК-Украина заявил, что видит Коболева на посту премьер-министра.

И замечательно объяснил, почему ему в голову пришло это внезапное, на первый взгляд, управленческие решение.

«Он (Коболев) играет по тем правилам игры, которые мы установили. Будут другие правила, будет играть по другим правилам. Потому что он же технический человек, который будет выполнять концепцию развития страны», — сказал Коломойский.

За что мы любим Игоря Валерьевича, так это за способность в режиме «божья роса на лицо стране» давать в своих интервью признательные показания. Дает он их так непринужденно и вдохновенно, потому что знает, что не появился еще в Украине такой Генпрокурор, которые эти показания приобщит к делу и передаст в суд.

Ну а сейчас на наших глазах происходит процесс даже не продажи, а сдачи страны Коломойскому. И арбитражными управляющими этой сдачи в сегменте Нафтогаза и Укрнафты выступают наши «стокгольмские победители» Коболев и Витренко.

Честнейшие люди, которые не воровали, как их предшественники, по-тихому, а официально выписывали премию в 45 млн долларов. А Коболев даже честно признал, что перевел 8 миллионов долларов маме в Америку. Витренко тоже перевел жене в Лихтенштейн около 5 миллионов долларов.

Очевидно, что ребята – настоящие патриоты своей страны, но в дальнейшем планируют служить ей в Америке и Лихтенштейне. Отсюда и необходимость легальных премий, чтобы потом можно было объяснять налоговым органам западных стран бронированные мерседесы, особняки на берегу океана и прочие артефакты технических людей из Украины.

Но вход в игру рубль, а выход – десятка. Это сейчас премии легальные, а после перезагрузки правоохранительных органов при новом президенте могут оказаться нелегальными. И ой как могут. И поэтому «стокгольмские победители» решили сдаться, а точнее, сдать Укрнафту герцлийскому победителю и, как они (и не только они) считают, бенефициару будущего президента.

Сегодня «Укрнафта», контролируемая Коломойским (несмотря на то, что 50% акций принадлежит государству) должна госбюджету около 32 млрд грн. В 2014—2015 года компания сначала накопила 8 млрд грн налогового долга, а затем вывела на группу «Приват» 15 млрд грн. Это было сделано путем безоплатной отгрузки 1 млн т нефти и предоплаты за нефтепродукты, которые не поставлены по сей день. Еще 2,7 млрд грн — долг приватовской «Риализ Ойл» и 300 млн грн – долг Днепразота Коломойского, остальное – штрафы.

Как же планируется вернуть деньги госбюджету? Правильно – за счет госбюджета. Есть 2 миллиарда кубометров спорного газа. В 2005 году Укрнафта отказалась оформлять продажу газа «Нафтогазу» для поставок населению, считая цену заниженной. Нафтогаз, а точнее, его подразделение «Укртрансгаз», изъяло 2 млрд кубов.

И вот теперь технические люди придумали для Игоря Валерьевича классную схему.

Планируется, что «Нафтогаз» одолжит «Укртрансгазу» 2 млрд кубометров газа, чтобы тот передал их «Укрнафте», а затем «Нафтогаз» выкупит этот газ за 14,99 млрд грн. То есть выкуп произойдет не по цене, которую в 2006 году хотел Коломойский — $33/1000 м3, а почти в десять раз больше –по цене импортного паритета или по $300.

Но это только первая часть Марлезонского балета от «стокгольмских победителей».

Вторая состоит в том, что «Нафтогаз» обязался купить по полной предоплате еще 2 млрд кубометров газа. Этот объем компания будет добывать четыре года. То есть, вся сумма будет заплачена авансом. То есть, всего будет заплачено более 35 млрд грн – чтобы Игорь Валерьевич благородно рассчитался с долгами, ну и чтобы что-то еще осталось на текущие расходы. Решение уже одобрил набсовет «Нафтогаза» и собрание акционеров «Укранафты». Правда, остановил (но не отменил) Гройсман. Но это уже не проблема. Во-первых, сколько Гройсману осталось? А во-вторых – есть главное: «Нафтогаз» юридически признал свой долг перед «Укрнафтой», и теперь Коломойский может получить деньги просто решением суда.

Но Коломойский не был бы Коломойским, если бы у этого Марлезонского балета не было еще третьей, четвертой и других частей.

Сейчас на повестке дня разделение «Укрнафты» на газовый и нефтяной бизнесы.

По словам Коболева, газовый сегмент, который приносит 10% чистого дохода «Укрнафты», должен отойти Нафтогазу, второй, нефть и нефтепродукты, обеспечивающие 90% – Привату. Чувствуется, что делил явно не технический человек, а сам Игорь Валерьевич. Это мне, это опять мне, это снова мне, а это – тебе. Я себя не обделил?

Да нет, Игорь Валерьевич, все верно. Нефть с газовым конденсатом даст 18,6 млрд грн в год плюс 537 АЗС. А Нафтогаз получит 4 млрд грн. Ну как не поставить человека, который устраивает такие проекты, на пост премьер-министра! Его бы и президентом можно было бы, но поздно, к сожалению, да и не выбрал бы никто.

Ну а перспективы у технического Коболева и реального Коломойского вообще лучезарные, и много-много важных дел. Это приватизация 50% государственного пакета акций «Укрнафты», в которой будущий премьер должен помочь. Это суд в Стокгольме, где Коломойский требует от Украины и «Нафтогаза» вернуть еще 10 млрд кубометров газа на почти 5 млрд долл. От «стокгольмских победителей» ждут новой победы! Наконец, нужно расширить присутствие Игоря Валерьевича на рынке добычи газа частными компаниями. Сейчас там его из-за барыги Порошенко оскорбительно мало.

И вот когда технические люди сделают свое дело, они могут уходить. В Америку, в Лихтенштейн, да хоть в Россию. С легальными капиталами и благословением самого патриотичного украинского олигарха.

Дарья Жабинец, Национальное бюро расследований Украины

СБУ вполювала «Шатуна». Нею виявилася… #Тимошенко. Розслідування. Документ

kurva-Timoshenko1

 

Розслідування про фінансування Кремлем Вітренко допомогло Службі безпеки вилучити у бютівців «знаряддя» для реалізації плану «Шатун».

Напередодні річниці Майдану Служба безпеки повідомила про загрозу інспірованого ззовні так званого плану «Шатун». Дотепною назвою, яка швидко стала мемом у соцмережах, влада охрестила мітинги місячної давнини в урядових кварталах столиці біля Нацбанку, адміністрації президента та парламенту, де хтось за гроші, а хтось за переконаннями обурювалися тарифами, неповернутими вкладами, зубожінням.

18 листопада 2016 року, через три дні після анонсу «Шатуна», СБУ провела обшуки поруч із епіцентром мітингів – у Центрі культури та мистецтв профспілок України (більш відомому як Жовтневий палац). У підвалі будівлі контррозвідники знайшли понад 700 спальників, десятки наметів, вогнегасників, скрині з прапорами, портативні електростанції, імпровізовані «буржуйки» та решту революційного інвентарю.

Одразу після вилучення майна заступник голови фракції «Батьківщини» (партії Юлії Тимошенко) у Київській облраді Олег Кищук заявив, що ці речі мали бути передані до зони АТО для допомоги воїнам. А дії силовиків є помстою за участь його громадської організації «Стоп корупція» (Кищук – керівник цієї структури) за мітинги проти голови НБУ Валерії Гонтаревої 15 листопада.

У свою чергу, як відомо з матеріалів розслідування, всі ці речі були вилучені оперативниками СБУ, але розцінені спецслужбою як знаряддя розколу України. «За допомогою цього майна невстановлені особи мали забезпечити масові заходи, спрямовані на зміну меж території України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, та розпалювання національної ворожнечі», – так представники Служби безпеки пояснювали у суді клопотання про арешт атрибутів вуличних акцій.

Контекст подій, які передували цій суперечливій історії, викликає сумніви у заявах обох сторін.

«Схрон» в урядових кварталах

Перш за все малоймовірними виглядають плани передати намети, їжу, спальні мішки та решту речей до зони АТО. Річ у тім, що заснована бютівцями громадська організація «Антикорупційний рух «Стоп корупція», у якої було вилучено зазначені вище речі, набула майно лише за кілька днів до початку «Шатуна».

Один зі співзасновників громадської організації «Антикорупційний рух «Стоп корупція» Олег Кищук – добрий знайомий Костянтина Бондарєва (наближена особа Юлії Тимошенко, наразі очолює обласну партійну організацію «Батьківщини» у Київській області). У 7-му скликанні Кищук працював помічником Бондарєва, а два роки тому, коли стосунки Юлії Тимошенко та в.о. президента Олександра Турчинова ще не було зіпсовано, останній призначив Кищука на посаду голови Броварської РДА. Інший співзасновник «Стоп корупції» – Анна Гоголіна. Людина з таким ім’ям та прізвищем керувала броварською партійною організацією «Батьківщини».

До 13 листопада інвентар вуличних акцій перебував у власності і користуванні іншої структури – громадської організації «Бюро підтримки бізнесу». Але за два дні до «Шатуна» ця ГОшка передала реквізит вуличних акцій у безоплатне користування рухові «Стоп корупція». До і після укладення цього договору майно зберігалося у підвалах Центру культури просто біля урядових кварталів.

Характерним виглядає й інший факт: ГО «Бюро підтримки бізнесу» орендувала підвальні приміщення для зберігання зазначеного майна у Центрі культури та мистецтв профспілок України лише 1 жовтня.

Засновником ГО «Бюро підтримки бізнесу», зареєстрованої за адресою Центру культури, є Михайло Симонов. Про нього відомо небагато: раніше жив у Ялті, та після анексії Криму оселився на Київщині. Людина з таким прізвищем також є співзасновником фірми «Джосс Плюс» та інформагентства «Лідер Ньюз» (портал bublbe.com). Останні також зареєстровані у Центрі культури в 2015 році. Окрім цього, Симонов є засновником ГО «Кримська діаспора Київщини».

Нагадаємо, в середині листопада наймасовіші акції в центрі міста влаштувала партія «За життя» народного депутата з фракції «Опозиційний блок» Вадима Рабіновича. Сумнівний контингент людей, яких організатори зібрали під стінами Нацбанку в ті дні, дав привід для припущень, що таким чином влада намагається дискредитувати саму ідею протестів, аби у майбутньому виключити широку підтримку вуличних акцій. Та водночас завадити політичній силі Юлії Тимошенко та профспілкам провести свої демонстрації в центрі Києва. Останні готувалися до протестів та навіть анонсували їх у прес-релізах, хоча згодом скасували ці плани.

Проте не виключено, що частина прихованих у Жовтневому палаці речей таки встигла «провітритися» на акціях протесту в листопаді. Як описувалося у репортажах журналістів інтернет-видання «Страна», 15 листопада серед активістів під будівлею парламенту, де протестували чорнобильці, вкладники (з прапорами банку «Михайлівський» і «Фінанси та кредит»), незгодні з «поліцейським режимом Авакова», були й представники «Батьківщини» Юлії Тимошенко. Ця частина пікетувальників – колона з кількох тисяч людей – підійшла від Європейської площі до Верховної Ради.

Ймовірно, про «схрон» із Жовтневого палацу і його можливе використання на акціях протестів СБУшники добре знали. Адже силовики нагрянули у цокольне приміщення Центру культури та мистецтв профспілок 18 листопада. За день до цього заступник голови фракції ВО «Батьківщина» Сергій Соболєв заявив на політичному ток-шоу, що якщо суд 18 листопада не скасує підвищення комунальних тарифів, «мільйони людей» вийдуть на масові акції протесту (на той час у суді розглядався позов щодо скасування підвищення тарифів для населення). «Терпіти ніхто не буде», – попереджав Соболєв.

Про впевненість представників СБУ в тому, що вилучені у Жовтневому палаці речі вже використовувались на акціях протесту, свідчить й інший факт – у суді, де вони домагалися арешту майна протестувальників, силовики запевняли: майно «зберегло на собі сліди» злочину і призначалося для матеріального забезпечення кримінального правопорушення.

Timoshenko-shatun1

Редакція видання «Главком» спробувала зв’язатися із представниками Антикорупційного руху «Стоп корупція» для отримання коментарів. Пошук контактів, які не зазначено в реєстрі юросіб, спочатку помилково вивів до іншої, але співзвучної організації – «Стоп корупції» (відрізняється остання літера). Її представник – відомий журналіст Роман Бочкала – повідомив «Главкому», що між двома структурами існує конфлікт через назву, але не лише через це.

За словами Бочкали, торік громадська організація «Стоп корупції», яку він представляє, робила кілька журналістських матеріалів про незаконну забудову у селі Княжичі під Києвом. В одному з них розповідалося про сумнівне виділення місцевою владою 8 гектарів, де розташувався кінний клуб, який начебто належить Кищуку. Бочкала запевняє, що саме після цього бютівець і створив клон під співзвучною назвою «Стоп корупція».

У коментарі для «Главкома» сам Кищук встиг повідомити, що вилучені Службою безпеки речі досі не повернуто, хоча вже було відповідне рішення суду. Водночас, коли у телефонній розмові він почув уточнюючі запитання – щодо походження наметів, прапорів, спальних мішків та іншого, – політик раптом почав погано чути співрозмовника та поклав слухавку. Після цього зв’язок із абонентом було втрачено через відсутність у мережі.

Рука Москви

Заяви громадської організації про плани передати революційний реквізит в АТО, який більш за все призначався для мітингів, виглядає так саме сумнівно, як і методи полювання Служби безпеки на «Шатуна». Річ у тім, що клопотання про вилучення майна у громадської організації бютівців відбулось у рамках розслідування проти благодійної організації Наталії Вітренко. Зв’язок між цими фактами злочинів у розслідуванні, що розпочато 2,5 року тому, та обшуками місячної давнини можна віднайти лише у формулюваннях кримінальних правопорушень: на кшталт розпалювання національної ворожнечі.

«Справу Вітренко» було розпочато у травні 2014 року через підозру у фінансуванні сепаратистів і зазіханні на територіальну цілісність України.

Річ у тім, що на початку російської агресії громадська жіноча організація «Дар життя», яку заснувала лідер Прогресивної соціалістичної партії України Наталя Вітренко, уклала договір із російським Фондом підтримки та захисту прав співвітчизників, що проживають за кордоном, про надання гранта в розмірі 8 млн російських рублів. Засновником російського фонду-донора є міністерство закордонних справ РФ і Росспівробітництво (голова наглядової ради – міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров).

Офіційно зазначену суму було виділено для фінансового забезпечення надання правової допомоги, і наприкінці квітня 2014 року гроші вже були на рахунку громадської організації. Але слідство запідозрило, що кошти підуть зовсім на інші цілі. Зокрема, на пропагандистську роботу з дискредитації української влади, провокації збройних конфліктів між різними верствами населення України, розпалювання національної ворожнечі, інформаційну підтримку проведення в східних регіонах України «референдумів».

Федір Орищук, Національне бюро розслідувань України



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: