Сообщения с тегами ‘премия’

#Коболев все услышал. #Коломойский получит 35 млрд грн. Расследование

60083887_2023810304590577_6851189108815953920_n

В марте 2015 года Игорь Валерьевич Коломойский в знаменитом телефонном разговоре с Андреем Коболевым несколько раз в течение 3 минут рекомендовал ему «не выё…ся» и не «экспериментировать со страной».

Мудрость приходит с годами. Глава «Нафтогаза» раньше только молча подозревал, а сейчас, спустя три года, наконец, отчетливо понял, что «выё…ся» и «экспериментировать со страной» можно только Игорю Валерьевичу, а никак не ему.

И с этим пониманием к Коболеву и его младшему брату Витренко пришло счастье: Коломойский в своём интервью РБК-Украина заявил, что видит Коболева на посту премьер-министра.

И замечательно объяснил, почему ему в голову пришло это внезапное, на первый взгляд, управленческие решение.

«Он (Коболев) играет по тем правилам игры, которые мы установили. Будут другие правила, будет играть по другим правилам. Потому что он же технический человек, который будет выполнять концепцию развития страны», — сказал Коломойский.

За что мы любим Игоря Валерьевича, так это за способность в режиме «божья роса на лицо стране» давать в своих интервью признательные показания. Дает он их так непринужденно и вдохновенно, потому что знает, что не появился еще в Украине такой Генпрокурор, которые эти показания приобщит к делу и передаст в суд.

Ну а сейчас на наших глазах происходит процесс даже не продажи, а сдачи страны Коломойскому. И арбитражными управляющими этой сдачи в сегменте Нафтогаза и Укрнафты выступают наши «стокгольмские победители» Коболев и Витренко.

Честнейшие люди, которые не воровали, как их предшественники, по-тихому, а официально выписывали премию в 45 млн долларов. А Коболев даже честно признал, что перевел 8 миллионов долларов маме в Америку. Витренко тоже перевел жене в Лихтенштейн около 5 миллионов долларов.

Очевидно, что ребята – настоящие патриоты своей страны, но в дальнейшем планируют служить ей в Америке и Лихтенштейне. Отсюда и необходимость легальных премий, чтобы потом можно было объяснять налоговым органам западных стран бронированные мерседесы, особняки на берегу океана и прочие артефакты технических людей из Украины.

Но вход в игру рубль, а выход – десятка. Это сейчас премии легальные, а после перезагрузки правоохранительных органов при новом президенте могут оказаться нелегальными. И ой как могут. И поэтому «стокгольмские победители» решили сдаться, а точнее, сдать Укрнафту герцлийскому победителю и, как они (и не только они) считают, бенефициару будущего президента.

Сегодня «Укрнафта», контролируемая Коломойским (несмотря на то, что 50% акций принадлежит государству) должна госбюджету около 32 млрд грн. В 2014—2015 года компания сначала накопила 8 млрд грн налогового долга, а затем вывела на группу «Приват» 15 млрд грн. Это было сделано путем безоплатной отгрузки 1 млн т нефти и предоплаты за нефтепродукты, которые не поставлены по сей день. Еще 2,7 млрд грн — долг приватовской «Риализ Ойл» и 300 млн грн – долг Днепразота Коломойского, остальное – штрафы.

Как же планируется вернуть деньги госбюджету? Правильно – за счет госбюджета. Есть 2 миллиарда кубометров спорного газа. В 2005 году Укрнафта отказалась оформлять продажу газа «Нафтогазу» для поставок населению, считая цену заниженной. Нафтогаз, а точнее, его подразделение «Укртрансгаз», изъяло 2 млрд кубов.

И вот теперь технические люди придумали для Игоря Валерьевича классную схему.

Планируется, что «Нафтогаз» одолжит «Укртрансгазу» 2 млрд кубометров газа, чтобы тот передал их «Укрнафте», а затем «Нафтогаз» выкупит этот газ за 14,99 млрд грн. То есть выкуп произойдет не по цене, которую в 2006 году хотел Коломойский — $33/1000 м3, а почти в десять раз больше –по цене импортного паритета или по $300.

Но это только первая часть Марлезонского балета от «стокгольмских победителей».

Вторая состоит в том, что «Нафтогаз» обязался купить по полной предоплате еще 2 млрд кубометров газа. Этот объем компания будет добывать четыре года. То есть, вся сумма будет заплачена авансом. То есть, всего будет заплачено более 35 млрд грн – чтобы Игорь Валерьевич благородно рассчитался с долгами, ну и чтобы что-то еще осталось на текущие расходы. Решение уже одобрил набсовет «Нафтогаза» и собрание акционеров «Укранафты». Правда, остановил (но не отменил) Гройсман. Но это уже не проблема. Во-первых, сколько Гройсману осталось? А во-вторых – есть главное: «Нафтогаз» юридически признал свой долг перед «Укрнафтой», и теперь Коломойский может получить деньги просто решением суда.

Но Коломойский не был бы Коломойским, если бы у этого Марлезонского балета не было еще третьей, четвертой и других частей.

Сейчас на повестке дня разделение «Укрнафты» на газовый и нефтяной бизнесы.

По словам Коболева, газовый сегмент, который приносит 10% чистого дохода «Укрнафты», должен отойти Нафтогазу, второй, нефть и нефтепродукты, обеспечивающие 90% – Привату. Чувствуется, что делил явно не технический человек, а сам Игорь Валерьевич. Это мне, это опять мне, это снова мне, а это – тебе. Я себя не обделил?

Да нет, Игорь Валерьевич, все верно. Нефть с газовым конденсатом даст 18,6 млрд грн в год плюс 537 АЗС. А Нафтогаз получит 4 млрд грн. Ну как не поставить человека, который устраивает такие проекты, на пост премьер-министра! Его бы и президентом можно было бы, но поздно, к сожалению, да и не выбрал бы никто.

Ну а перспективы у технического Коболева и реального Коломойского вообще лучезарные, и много-много важных дел. Это приватизация 50% государственного пакета акций «Укрнафты», в которой будущий премьер должен помочь. Это суд в Стокгольме, где Коломойский требует от Украины и «Нафтогаза» вернуть еще 10 млрд кубометров газа на почти 5 млрд долл. От «стокгольмских победителей» ждут новой победы! Наконец, нужно расширить присутствие Игоря Валерьевича на рынке добычи газа частными компаниями. Сейчас там его из-за барыги Порошенко оскорбительно мало.

И вот когда технические люди сделают свое дело, они могут уходить. В Америку, в Лихтенштейн, да хоть в Россию. С легальными капиталами и благословением самого патриотичного украинского олигарха.

Дарья Жабинец, Национальное бюро расследований Украины

Збитки на 7 млн, — Генпрокуратура знайшла компромат на Марушевську. Документ

26-річна Юлія Марушевська очолила Одеську митницю ДФС у жовтня 2015 року. Пішла з посади у листопаді 2016 року.

26-річна Юлія Марушевська очолила Одеську митницю ДФС у жовтня 2015 року. Пішла з посади у листопаді 2016 року.

 

ГПУ шукає докази причетності екс-керівника одеської митниці Юлії Марушевської одразу до двох кримінальних епізодів. Попри заяву генпрокурора про її невинуватість.

Із майже двомісячною затримкою у судовому реєстрі розміщено ухвалу, згідно якої Генпрокуратура фактично впевнена: «сумнівні рішення» екс-керівника одеської митниці Юлії Марушевської призвели до бюджетних втрат у 6,92 млн грн. Соратниця Михайла Саакашвілі назвала справу «фейковою».

Судова ухвала, в якій фігурує прізвище Марушевської, була винесена судом наприкінці квітня, вже після того, як генпрокурор Юрій Луценко заявив про відсутність претензій до екс-керівника одеської митниці. З документу видно, що закиди у бік соратниці Михайла Саакашвілі, мала не лише СБУ, як стверджував генпрокурор, а і його підлеглі з ГПУ. Понад те, прокурори намагаються знайти докази винуватості Юлії Марушевської одразу по двом епізодам.

Відповідно до судових матеріалів, Головне слідче управління Генпрокуратури розпочало розслідування 20 грудня 2016  року за фактом отримання неправомірної вигоди та зловживання владою.

Фабула кримінальної справи виглядає так: команда Марушевської з дев`яти осіб одеської митниці «з листопада 2015 року по листопад 2016 року, прикриваючись сумнівними дорученнями начальника Одеської митниці ДФС України (Юлії Марушевської – НБРУ)… створювала умови для оформлення митних декларацій по ввезенню на територію України різних груп товарів по заниженій вартості…». Як вважають слідчі, це призвело до надання клієнтам митниці незаконних переваг у порівнянні з конкурентами та недонадходження до державного бюджету близько 6,92 млн гривень.

Інший епізод цього кримінального провадження: твердження слідчих про те, що низка великих платників податків з Одеської області, які за дорученням Марушевської користувались спрощеною процедурою розмитнення, робили внески до благодійного фонду «На благо Одеси».

Marushevska-Yulya2

Натисніть, щоб збільшити

 

У коментарі «Главкому» Юлія Марушевська запевнила, що справа – «фейкова» і при потребі готова доводити це в суді. Водночас, за її словами, згадувана вище судова ухвала не призвела до подальших офіційних дій слідства щодо неї, «а послужила лише ще однією спробою публічної дискредитації».

Марушевська розповіла, що під час роботи нею, дійсно, були підписані п’ять доручень щодо спрощення процедури розмитнення для різних груп компаній та певних категорій товарів. «Ми не дозволяли підвищувати вартість розмитнення до рівня, вигаданого департаментом тарифів центрального апарату ДФС, який вони малювали зі стелі. – Пояснює Марушевська. – Такий підхід, наприклад, застосовувався для найменш ризикованих груп, товарів із потужних ринків-партнерів України, таких, як США, країни ЄС». Марушевська запевняє, що критерії для формування таких груп товарів та компаній визначали залучені фахові експерти з урахуванням міжнародної практики, завдяки чому спрощена процедура дозволяла компаніям уникати бюрократичного пресингу. Кримінальна справа щодо її команди, за словами Марушевської, є лише спробою правлячої верхівки дискредитувати людей «не з системи».

Нагадаємо, Юлія Марушевська написала заяву про відставку минулого листопада, слідом за іншими представниками команди Саакашвілі в Одеській області. Після цього голова ДФС Роман Насіров (наразі перебуває під слідством за підозрою у причетності до розкрадання на 2 млрд грн) заявив, що фіскальна служба почала розслідування проти Марушевської – мовляв, під її керівництвом відбувалося заниження ціни товарів та інші порушення.

На початку березня співробітники Служби безпеки прийшли з обшуком у квартиру екс-чиновниці, яка на той час перебувала за кордоном. А через два тижні генпрокурор Луценко повідомив про відсутність доказів щодо незаконного розмитнення товарів командою Марушевської. Генпрокурор додав, що слідкує за цією справою. «Якщо вони (СБУ) покажуть факти, незалежно від того, що я з симпатією ставлюся до Марушевської, я підпишу підозру. Але зараз факти Служби безпеки не переконують мене як процесуального керівника», — акцентував керівник наглядового органу.

Свої претензії до колишньої очільниці одеської митниці мало і Національне агентство з питань запобігання корупції. Останнє звинувачувало її у незаконному отриманні премії у розмірі 500 грн з нагоди свята 8 березня. Наприкінці березня Малиновський суд Одеси закрив провадження, оскільки не знайшов правопорушення. Згодом Марушевська повернула державі ці кошти за власним рішенням.

Варто зазначити, що згадуваний вище благодійний фонд «На благо Одеси» фігурує в іншому кримінальному провадженні стосовно колишнього генерального консула Грузії в Одесі Теймураза Нішніанідзе, екс-радника голови Одеської області Михайла Михайла Саакашвілі.

У кримінальному провадженні, яке Генеральна прокуратура розпочала у березні 2016 року, досліджується два факти. Один – щодо привласнення 14 млн грн благодійним фондом «На благо Одеси», нібито, за участю Нішніанідзе у період з серпня 2015 року по лютий 2016 року. Гроші «незаконно» пішли на телевізійну рекламу, ремонт будівлі, де розташована Одеська облдержадміністрація, а також «оплату книги». Інший епізод – заволодіння протягом 2011 — 2013 рр. державними коштами у сумі 19,8 млн. грн, що були виділені на відшкодування ПДВ. До цього злочину, буцімто, також причетний Теймураз Нішніанідзе, який у той період обіймав посаду генконсула Грузії в Одесі.

Відповідно до реєстру юросіб, засновниками БФ «На благо Одеси» є власник будівельної компанії KADORR Group і головний інвестор європейської лікарні швидкої допомоги в Одесі Аднан Ківан (український бізнесмен сирійського походження), співвласник «Банку Восток» Вадим Мороховський, підприємець Віктор Шерман, а також кілька компаній: «Шабо», «ТіС-вугілля» та інші.

Раніше в коментарі Одеському виданню «Думська» Вадим Мороховський повідомляв, що серед проектів благодійного фонду була допомога спецпідрозділу УБОЗ «Сокіл», регіональному управлінню прикордонної та 411-му військовому госпіталю. Допомога отримували також профспілка атестованих працівників органів МВС та організація «Рада громадської безпеки». На гроші фонду закуповувалося спорядження для підшефних військових підрозділів, які виконували завдання в зоні АТО, проходили лікування поранені.

Федір Орищук, Національне бюро розслідувань України

#Луценко та #Холодницький – лідери серед премій серед держслужбовців за 2016 рік. Подробиці

stan-deputatom1-300x201

 

Найбільші премії  з усіх державних органів у 2016 році отримали голова Генпрокуратури та його заступники.

Про це йдеться у статті  Української правди «Ударники праці». Високопосадовці виписують премії до 100 тисяч”, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Крім того, в останні два місяці 2016 року премії генпрокурора та його заступників зросли удвічі у порівняні з попереднім періодом.

Згідно з відповіддю на запит УП, найбільшу премію в органах прокуратури отримав керівник САП Назар Холодницький. На початку 2016 року премія Холодницького становила 60 тисяч, а вже у грудні – 144 тисячі 503,62 гривні.

«Остання сума – абсолютний рекорд серед відомих УП премій 2016 року», — йдеться у статті.

Премія генпрокурора Юрія Луценка становила від  16 до 39,7 тисяч протягом року.

При цьому премія його попередника Віктора Шокіна становила від 6 до 13,8 тисяч гривень.

Головний військовий прокурор-заступник Генпрокурора Анатолій Матіос в січні отримав премію  майже в 9 тисяч гривень, у листопаді його премія становила 46,6 тисяч гривень, а у грудні — майже 42 тисячі.

Юрій Луценко не надав відповіді на запитання УП для цього матеріалу. Один з його заступників виплати премій пояснив так:

«Система нарахування премії в органах влади діє дуже бюрократично – усіх преміюють в однаковому процентному розмірі (у відсотках до ставки, – УП). Якщо немає „зальотів“– тебе преміюють безвідносно до результатів. По-друге, премія сприймається як надбавка до окладу, який є дуже скромним майже скрізь, крім НАБУ, САП та НАЗК».

Холодницький пояснив УП свої високі премії тим, що таким чином прибирали зрівнялівку в оплаті праці прокурорів:

«Через неузгодженість у законодавстві вийшло так, що керівник Антикорупційної прокуратури і рядовий прокурор мають однакові оклади. Що в мене, що у прокурора відділу оклади однакові. А відповідальність – різна».

«Щоб врегулювати питання оплати праці працівників прокуратури і градацію між керівним складом і рядовим, для цього кожного місяця визначається відсоток премії», — сказав він.

Збільшення суми премії наприкінці року керівник САП пояснив 60%-вою недокомплектацією штату до листопада-2016 і необхідністю використати весь зарплатний фонд: “Не тільки у мене в останні місяці була висока премія, вона була висока у всіх працівників. Це практика, я знаю, усіх державних органів. Це так звана «13-та зарплата».

Холодницький зазначає, що подібний розподіл грошей замість економії не є порушенням законодавства, і запевняє, що в 2017-му премії будуть вже не такими високими, «оскільки штат вже добраний, і зарплатний фонд розподіляється порівну».



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: