Сообщения с тегами ‘АТО’

Семен Семенченко: від звичайного шахрая Грішіна до живої легенди. Частина 2

Опубликовано: Квітень 3rd, 2015

2-й резервний батальйон Нацгвардії був використаний Грішіним і Геращенком для реклами в соцмережах і ЗМІ відкритих аферистами рахунків для фінансової підтримки неіснуючого в державі батальйону «Донбас».

Вже на початку травня 2014 року стало відомо, що людина, яка підписується в соціальних мережах як Семен Семенченко (псевдонім, придуманий Богданом Кутєповим, виявився напрочуд живучим), — це доведений до відчаю від хронічного безгрошів’я дрібний донецький шахрай Костя Грішін, дружину якого розшукує оператор зв’язку МТС, щоби стягнути заборгованість за користування мобільним телефоном на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 20 березня 2014 року в справі №905/599/14.

У пошуках, чим нагодувати трьох дітей, Грішін тинявся по штабах сепаратистів, брав участь у штурмі 3 березня 2014 року відділення Держказначейства в Донецьку, вештався по захопленій «губаревцями» обласній державній адміністрації. Наприклад, на цьому відео з Донецької ОДА, оприлюдненому 3 березня 2014 року, майбутній народний депутат бовваніє з 11-ї по 22-гу секунди.

Втім, точно так безробітний Грішін їздив на київський Майдан і вештався серед учасників проукраїнських мітингів у Донецьку, час від часу потрапляючи в об’єктиви фотоапаратів.

Grishin-Konstantyn3-500x375

 

 

Годі шукати в цьому якесь ідеологічне підґрунтя, хоча, проживаючи в Севастополі, Грішін позиціонував себе  російським націоналістом і саме під проросійськими та прокомуністичними гаслами балотувався до Севастопольської міськради в 2000 році. Все було простіше: «джентльмен у пошуках червінця» виглядав, де можна було заробити бодай якусь копійчину.

Напевно, два роки навчання в Москві на режисерських курсах пішли на користь талановитому шахраю. Намацавши завдяки Геращенку «золоту жилу», Грішін разом з тодішніми соратниками — передусім, нинішнім народним депутатом України Наталією Веселовою — створив сторінку у Facebook із розповідями про неіснуючий «батальон территориальной обороны Донецкой области «Донбасс». Ясна річ, з зазначенням номерів рахунків, на які слід переказувати пожертви.

Звісно, ніякого батальйону «Донбас» не існувало. Батальйони територіальної оборони — це підрозділи Збройних сил України, підпорядковані Міністерству оборони. Як згодом запевняла та ж Веселова, яка на прохання пройдисвіта створювала фейкову сторінку фейкового батальйону, вона гадки не мала, що Семен Семенченко — це раніше судимий шахрай, що збирає гроші, рекламуючи себе постановочними сценами подвигів псевдо-батальйону.

Фальшиві посвідчення і справжня зброя

Яким би талановитим актором не був майбутній легендарний комбат, вивели на широкі обрії проект «Семен Семенченко» інші люди — Антон Геращенко та Арсен Аваков.

30 травня 2014 року в складі військової частини 3027 Національної гвардії України (так нині називаються Внутрішні війська МВС України), що базується в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, був утворений 2-й батальйон спеціального призначення. Це спеціальне призначення полягало в тому, що до батальйону зараховували резервістів — тобто громадян, які хотіли б відновити чи набути навичок з військово-облікових спеціальностей.

По суті «резервні батальйони» — це щось на кшталт радянського ДТСААФ, а саме поняття резервіста було запроваджено законом від 17 березня 2014 року, який вніс новації в Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу». А саме, з’явилась вставна стаття 26-1, яка визначила, що «Служба у військовому резерві запроваджується з метою планомірної підготовки резервістів для комплектування Збройних сил України та інших військових формувань особовим складом у мирний та воєнний час шляхом набуття та підтримання на належному рівні вмінь і навичок за військово-обліковою спеціальністю… Резервісти не належать до зайнятого населення в Україні і мають право відповідно до законодавства про зайнятість населення бути визнаними безробітними та зареєстрованими у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи».

Оцей 2-й резервний батальйон і був використаний Грішіним і Геращенком для того, щоби рекламувати в соціальних мережах і ЗМІ відкриті аферистами рахунки для фінансової підтримки неіснуючого в державі «батальйону територіальної оборони Донецької області «Донбас».

Грішіна, який не мав жодного відношення до Нацгвардії, за розпорядженням Авакова допустили на територію в/ч 3027, де він зустрічав людей, що хотіли вступити на службу в розрекламований батальйон. При цьому Грішін представлявся командиром військової частини №3027 підполковником Семенченком. Якщо аферист не бачив, як використати певну людину в своїх потребах, він відправляв її оформлюватись до реального командира в/ч — Володимира Мусієнка. Але в більшості випадків Грішін особисто «приймав на службу», підписував «наказ» і видавав фальшиве «посвідчення» з «правом носіння табельної зброї», яке засвідчував фальшивою печаткою.

Semenchenko-Semen-falsif1-500x312

Цих людей Грішін використовував для зйомки рекламних кліпів, завдяки яким зібрав колосальні гроші та цілий парк елітних автомобілів.

Ось так виглядає типове фальшиве посвідчення бійця неіснуючого батальйону «Донбас». Посвідчення, підписане «командиром військової частини 3027 підполковником С. Семенченком», видане стрільцю, начебто зарахованому на військову службу «наказом командира в/ч 3027 від 19.06.2014 р. №24». Нижче — «дозвіл на носіння табельної зброї» із зазначенням номеру автомата АКС, засвідчений фальшивою печаткою.

Людям, які отримували ці «посвідчення», навіть на думку не спадало, що батальйони не є юридичними особами й не можуть мати печаток, що на печатках обов’язково зазначається код ЄДРПОУ, а символіка державних установ затверджується постановами Кабінету міністрів України. Та й кому міг спасти на думку масштаб афери, якщо все це відбувалось на території військової частини Національної гвардії, куди аж ніяк не могла потрапити стороння особа?

Щоправда, якщо печатка була фальшивою, то зброя — справжньою. У зв’язку з чим виникає цілком закономірне запитання до Авакова та Геращенка: де Грішін брав АКСи, які роздавав на території в/ч 3027 обманутим ним громадянам, що думали, буцімто їх прийняли до лав Нацгвардії? І чи не зі складів Нацгвардії ця «ліва» зброя? У такому разі також непогано було б з’ясувати, скільки саме «стволів» було роздано, скільки — продано й кому саме. Це зробити тим простіше, що на фальшивих посвідченнях проставлені реальні заводські номери автоматів.

Друге коло запитань стосується правового статусу людей, які були певні, що воюють у складі військової частини 3027 Національної гвардії України під орудою «підполковника Семенченка». Зрозуміло, що вони стали жертвою шахрайства, вчиненого на території військової частини. Але це не робить їх військовослужбовцями. Тепер виникає запитання: а як цивільні особи, нехай навіть і обмануті Грішіним, могли опинитись у зоні бойових дій? Хто тепер виплачуватиме грошову допомогу родичам тих, хто загинув з фальшивим посвідченням бійця Нацгвардії?

До речі, взагалі б непогано було розібратись, у який спосіб резервісти Нацгвардії опинились в зоні проведення антитерористичної операції, яку проводить, згідно із законом, виключно Антитерористичний центр СБУ. Бо відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом», ані МВС України, ані підпорядкована йому Нацгвардія, ані Збройні сили України жодного відношення до АТО не мають й лише відкомандировують своїх співробітників та військовослужбовців разом з технікою в підпорядкування першого заступника голови СБУ. Тож хотілося б, щоби Служба безпеки України пояснила, як резервісти Нацгвардії опинились у її розпорядженні й що серед них робили особи з фальшивими посвідченнями, виданими «підполковником Семенченком».

На особливий наголос заслуговує та обставина, що самого «підполковника Семенченка» прийняти в Нацгвардію було неможливо — давалась взнаки колишня судимість. Хоча вона давно погашена, той факт, що Грішін був колись засуджений, унеможливлював його службу в органах міліції чи Національній гвардії України. Та й на яку посаду міг бути прийнятий громадянин з середньою освітою, який раніше не служив у армії ані дня? Хіба лише рядового солдата.

Саме тому Грішіну й доводилось приховувати своє справжнє прізвище, оскільки будь-який дільничний міліціонер міг миттєво «пробити» по картотеці Інформаційного центру МВС України його біографію. З тієї ж причини — й маска-балаклава. Бо характерна зовнішність «підполковника Семенченка» була дуже добре відома як ошуканим мешканцям Севастополя, так і його кредиторам у Донецьку.

Як розповідали згодом волонтери, які були впевнені, що допомагають батальйону «Донбас», поведінка «підполковника Семенченка» спочатку не викликала в них жодних підозр саме тому, що роздача посвідчень і зброї відбувалась за парканом військової частини, де Семенченко почувався як вдома. Наталка Веселова навіть заснувала благодійний фонд для збору коштів і відкрила на своє ім’я рахунки в «Приватбанку». От тільки в якості одного з контактних телефонів при відкритті рахунків вона мала необережність зазначити телефон Грішіна. Це урешті-решт призвело до того, що в січні 2015 року шахрай змінив ПІН-код (СМС-ка з новим кодом прийшла на його телефон) і через банкомати зняв готівкою всі гроші, зібрані волонтерами.

Але попервах довірливий народ вірив, що Семен Семенченко — народний герой. Перші підозри з’явились у липні 2014 року, коли стало відомо, що так званий командир батальйону замість того, щоби перебувати на фронті, веде життя світського лева та активно збирає гроші готівкою — зокрема, взяв чималу суму в тодішнього голови Донецької облдержадміністрації Сергія Тарути, яку привласнив.

Потім поповзли чутки, що Грішін взяв 300 тис. дол. у громадянина США Марка Паславського, начебто на придбання безпілотників для потреб Нацгвардії, а після того, як Марк став вимагати звітності за витрачені кошти, його зі спини настигла куля.

Грішін, який ще в березні 2014 року не міг заплатити за телефон і разом з дружиною ховався від кредиторів, через місяць після початку збору коштів вже катався на престижних іномарках, обідав у ресторанах і висипав готівку перед солдатами, демонструючи, що таке мільйон гривень. Але найбільше скандалів було саме навколо незрозумілого правового статусу бійців. Власне, було два батальйони — офіційний, у складі військової частини 3027 під командуванням законного командира, і люди, яких прийняв на службу «підполковник Семенченко» і які також вважали себе військовослужбовцями, мали зброю й мріяли побачити свого керівника не по телевізору, а в зоні АТО.

Грошового забезпечення не одержували ні ті, ні інші. Натоміть регулярно спливали історії про те, що якась незрозуміла охорона «командира батальйону» пограбувала підприємство, порізала й продала на металобрухт невеличкий завод, витрясла гроші з бізнесмена чи відібрала в мешканця прифронтової зони дороге авто.

Пожертви на армію: закордонні поїздки, безтурботне життя та персональна охорона

Коли в серпні 2014 року Аваков вирішив розкласти яйця по різних кошиках і зробити Грішіна народним депутатом, постало питання — як зліпити «комбату» красиву біографію з урахуванням того, що 8 місяців, проведені в Лук’янівському СІЗО №13, обвинувальний вирок та неодноразові випадки притягнення до кримінальної відповідальності повністю виключали можливість зарахування його до лав Національної гвардії України.

Тоді зробили так. 11 серпня 2014 року було наказано зарахувати Грішіна в Нацгвардію без пред’явлення жодного документа, навіть без паспорта — «зі слів». Костянтин прийшов у кадрове управління та назвався Семенченком Семеном Ігоровичем, капітан-лейтенантом Військово-морських сил України у відставці. Ці дані без будь-якого документального підтвердження були занесені в особову справу та направлені на спецперевірку щодо минулих судимостей.

Відповідь з Інформаційного центру МВС України надійшла миттєво: у картотеці осіб, які притягувались до кримінальної відповідальності, Семенченко Семен Ігорович, 1974 року народження, не значиться. І це — свята правда. Бо тюремну баланду сьорбав Грішін Костянтин Ігорович, 1974 року народження. Зрозуміло, що запит у Міністерство оборони на предмет існування «капітан-лейтенанта Семенченка» ніхто не направляв. Годі й казати про те, що ніхто навіть не перевірив: а чи не значиться часом новопризначений військовослужбовець приватним підприємцем? Між тим свідоцтво фізичної особи-підприємця Грішін здав лише 24 листопада 2014 року у зв’язку з обранням його народним депутатом України за партійним списком скандально відомої «Самопомочі».

Semenchenko-Semen3-500x132

 

Після цього за розпорядженням Авакова морський капітан-лейтенант був негайно переатестований на сухопутного капітана та призначений командиром 2-го спеціального батальйону в/ч 3027 з видачею відповідного службового посвідчення. Це було саме в той момент, коли десятки людей, яких нібито прийняв на службу «підполковник Семенченко», заходили в Іловайськ. Тільки легендарного комбата з ними не було. Бо він лише оформлювався на службу в Нацгвардію, де одержав фальшивий документ про наявність у нього офіцерського звання.

Semenchenko-Semen4-500x70

 

Отримавши 11 серпня 2014 року посвідчення капітана Нацгвардії, Грішін наступного дня, 12 серпня, приїхав у Вишгородський райвідділ Державної міграційної служби і на підставі цього посвідчення одержав новий паспорт серії СТ за номером 432098 на ім’я Семенченка Семена Ігоровича. Чому у Вишгороді? Тому що паспортна база Донецької області, де зареєстрований Грішін, була втрачена після захоплення бойовиками адміністративних будівель в обласному центрі, як і паспортна база Севастополя, де Грішіну свого часу видавали паспорт.

Тому отримати новий паспорт у разі втрати старого або зміни прізвища Грішін міг лише за місцем офіційного проживання або роботи з пред’явленням додаткових документів, що посвідчують особу. Тому шахрай міг отримати новий паспорт лише після того, як його за новим прізвищем, але без паспорта, прийняли в Нацгвардію — на підставі фальшивого службового посвідчення та за місцем розташування в/ч 3027.

Вже 20 серпня 2014 року Аваков вніс подання президенту України про нагородження раніше судимого афериста, який прослужив лише 8 днів, Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню. Після чого присвоїв шахраю з середньою освітою, який взагалі не служив у армії, звання майора.

Тепер можна було й балотуватись. Тим більше що грошей Грішіну вистачало не тільки на виборчу кампанію, безтурботне життя та закордонні вояжі, але навіть для найму персональної охорони.

До речі, як повідомило на запит Головне управління Національної гвардії України, грошові кошти чи автомобілі від громадян для потреб 2-го батальйону спеціального призначення у військову частину 3027 ніколи не надходили. А сам батальйон не є юридичною особою, не має ані власної печатки, ані власного рахунку в установах банків. Тобто пожертви Грішін-Семенченко тупо привласнював. Втім, повірити, що левова частка пожертв не йшла Авакову й Геращенку, я не можу — дружба з міністром внутрішніх справ та його вірним радником зазвичай коштує дорого.

Отримавши 12 серпня новий внутрішній паспорт, Грішін-Семенченко моментально виправив на нове прізвище і закордонний. Вже 19 вересня 2014 року орденоносець збирав гроші з довірливих діапорян у Сполучених Штатах.

Цілком закономірне запитання: а як військовослужбовець отримав американську візу, на які кошти літав за океан і хто його відпустив у подорож з місця проходження служби? Ось відповідь Головного управління Нацгвардії: «майорові резерву Семенченку Семену Ігоровичу за весь період проходження ним служби у військовому резерві відпустка не надавалась, інформацією про кошти, за які здійснювалась поїздка до Сполучених Штатів Америки, Головне управління Національної гвардії України не володіє. Посадові особи Головного управління Національної гвардії України не надавали допомоги громадянинові Семенченку Семену Ігоровичу в оформленні в’їзної візи до Сполучених Штатів Америки».

Semenchenko-Semen5-500x280

Цікаво в такому разі: а як посольство США видало візу без довідки з місця проходження служби, без довідки про доходи та без підтвердження того, що громадянин Семенченко перебуватиме в США під час своєї законної відпустки, впродовж якої йому зберігатиметься в Україні місце роботи?

До речі, а які документи Грішін-Семенченко надав у посольство США на підтвердження свої платоспроможності — невже виписки з рахунку, на який збиралася благодійна допомога? І чи розповів у анкеті про 8 місяців, проведені в СІЗО, обвинувальний вирок та неповернуті кредити?

Маю підстави стверджувати, що Грішін, звісно ж, приховав від посольства США подробиці своєї бурхливої біографії.

Втім, військова кар’єра майора Семенчека виявилась короткою — 24 листопада 2014 року він був звільнений з посади командира 2-го батальйону військової частини Національної гвардії України за власним бажанням. Але залишились запитання. Передусім — до генерального прокурора України.

Власне, запитання три.

Перше: коли саме по викладених вище фактах буде відкрито кримінальне провадження, а службові особи Національної гвардії України, які допустили раніше судимого афериста на територію військової частини, видали йому посвідчення офіцера та сприяли розкраданню коштів довірливих громадян, будуть притягнуті до кримінальної відповідальності?

Друге запитання: коли саме у Верховну Раду України буде внесено подання про зняття депутатської недоторканності з Семена Семенченка та Антона Геращенка?

І, нарешті, третє запитання: що саме робить прокуратура для посмертного надання статусу учасника бойових дій тим громадянам, які, будучи обманутими «підполковником Семенченком», помилково вважали себе бійцями Нацгвардії й загинули в ході антитерористичної операції?

 

Володимир Бойко, Національне бюро розслідувань України

Рубрики Аваков Арсен, Геращенко Антон, Грішин Костянтин (Семен Семенченко) Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Семен Семенченко: від звичайного шахрая Грішіна до живої легенди. Частина 2

24-річний син Пашинського, що став смотрящим в Укроборонпромі, не служив в АТО. Відео

Опубликовано: Березень 19th, 2015

Pashinskyi-Anton6

 

Син нардепа, голови наглядової ради ДК «Укроборонпрому», Сергія Пашинського Антон посів посаду в оборонному концерні, обійшовши претендентів із досвідом роботи в цій сфері. Сам же Пашинський-молодший працював до цього в спеціалізованій на яєчних продуктах компанії і в зоні АТО, якщо і був, то лише як волонтер.

Про це йдеться в програмі «Слідство.Інфо».

24-річний Пашинський-молодший з 2011 року працював у комерційному відділі компанії «Avangardco» олігарха Олега Бахматюка, що спеціалізується на виробництві яєць та яєчної продукції.

Антон Пашинський на запитання журналістів, звідки він дізнався про вакансію на підприємстві оборонного комплексу, відповів, що «знав зі свого досвіду волонтерства, що потрібно робити і як».

«Треба не знати про вакансію. Треба шукати можливість допомогти своїй країні», — заявив Пашинський-молодший.

Водночас, як розповів на умовах анонімності «Слідству.Інфо» один із колег Антона Пашинського, наближений до ДК «Укроборонпром», той не приховує, що потрапив в компанію через батька.

Сам же нардеп Сергій Пашинський, котрий також є членом Наглядової ради «Укроборонпрому», категорично заперечує свою причетність до призначення сина.

Він також відмовився уточнити, чи був його син в зоні АТО. Адже сам Антон Пашинський на своїй сторінці в Facebook лише вказав, що записався у резерв Національної гвардії.

«Майже рік тому я підписав контракт резервіста з Національною гвардією. З літа минулого року я допомагаю Національній гвардії та іншим підрозділам, що воюють на Сході», — написав Антон Пашинський на своїй сторінці в Facebook.

При цьому на запитання журналістів у Facebook, чи служив він в зоні АТО, Антон Пашинський не відповів.

За даними «Слідства.інфо», Антон Пашинський якщо і був в зоні АТО, то лише як волонтер.

У лютому в «Спецтехноекспорті» з’явився новий топ-менеджер — 24-річний Антон Пашинський, син депутата Сергія Пашинського.

Він очолив другий департамент державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» державного концерну «Укроборонпром», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Рубрики Пашинський Сергій Теги: , , , , , , , Коментарі Вимкнено до 24-річний син Пашинського, що став смотрящим в Укроборонпромі, не служив в АТО. Відео

Смерть в зоне АТО. Следователь по ”делу Коломойского” унес все секреты в могилу

Опубликовано: Березень 17th, 2015

KolomoyskyiPinchuk1

Глубоко за кулисами украинской политики уже не один месяц проходят драматические события, которые в скором будущем могут обернуться политическим землятресением.

 

Многие обратили внимание, что Игорь Коломойский пришел поделиться информацией на комиссию по вопросам приватизации по поводу активов «Укррудпрома» – главного сырьевого богатства Украины. Но мало кто в курсе, что это появление Коломойского на публике совпало с приближением суда в Лондоне, где готовится к рассмотрению спор между ним и Пинчуком по поводу этих же активов и где на кону стоят 2 миллиарда долларов. И никто не знает, что процесс подготовки к битве в Лондоне сопровождается неслыханными событиями, большинство из которых происходят в тени.

 

Об этом не писали в прессе, хотя произошедшее заслуживает широкого резонанса. Собирая по крупицам информацию из разных источников, сегодня могу сообщить вам следующее.

 

Итак, знаете ли вы, что в сентябре прошлого года экс-генпрокурор Святослав Пискун обратился в МВД с жалобой на то, что зять экс-президента Кучмы Виктор Пинчук угрожал ему убийством? Место, где это якобы произошло – загородний дом Пинчука, куда Пискун заехал в гости. После чего милиция допросила сперва Пискуна, а затем Пинчука. Последний сообщил, что не угрожал Пискуну, а наоборот, якобы выудил из него признание о том, что Пискун получил взятку в размере 50 миллионов долларов за закрытие дела против Коломойского по покушению на адвоката Сергея Карпенко.

 

Все это важно потому, что экс-генпрокурор Пискун будет давать показания в Лондоне по приглашению Коломойского.

 

В прошлом году милиция открыла уголовное производство после заявления Пискуна, но, вопреки желанию зятя Кучмы, их очная ставка проведена не была. А Коломойский попробовал засудить Пинчука в Лондоне к двум годам тюрьмы за давление на свидетеля. Однако на прошлой неделе Высокий суд отказал в рассмотрении жалобы днепропетровского губернатора.

 

А теперь – немного предыстории. Неподготовленным читателям легко запутаться в фамилиях и датах. Однако то, о чем пойдет речь, во многом объясняет процессы в украинской политике.

 

Итак, в 2005 году против Игоря Коломойского возбуждают уголовное дело за покушение на убийство адвоката Сергея Карпенко, который перешел дорогу Коломойскому на заводе «Днепроспецсталь».

 

Карпенко был вызван в офис Коломойского, где тот потребовал от юриста переиграть ситуацию с собранием акционеров на «Днепроспецстали», на что получил отказ. Через несколько недель было совершено покушение сперва на партнера Карпенко, а затем на самого юриста. Сергей Карпенко чудом выжил после нападения на него с молотками, железными прутами и ножами.

 

 Karpenko-Sergyi1-500x333

 

Оказалось, что покушение организовал охранник Коломойского по фамилии Никитин, который не дожил до этого разоблачения – его нашли мертвым якобы в результате суицида, однако после эксгумации могилы на его теле нашли следы насилия – множество ножевых ранений.

 

Летом 2005 года постановление о возбуждении дела против Коломойского подписывает следователь Генпрокуратуры Игорь Шолодько, а свою визу ставит заместитель генпрокурора на тот момент Виктор Шокин.

 

Шолодько — запомните эту фамилию, потому что сегодня этот человек унес в могилу все секреты уголовного дела Коломойского.

 

Итак, летом 2005 года следователь Шолодько везет в Печерский суд Киева представление на задержание Коломойского, а олигарх в этот момент уезжает из Украины, объясняя это аллергией на амброзию.

 

Однако по требованию генпрокурора Пискуна в тот же день Шолодько отзывает из суда (!) представление на задержание Коломойского. Хотя на тот момент судья провел слушание и постановил взять Коломойского под стражу.

 

Этим событиям предшествовали переговоры Пискуна с посланниками Коломойского, который якобы заплатил тогдашнему генпрокурору сумму в размере 40-50 миллионов долларов за закрытие дела против него.

 

После этого начинается зачистка дела Карпенко тем же следователем Шолодько. Коломойский, который прятался за рубежом, встретился в Турции со следователем и дал ему показания по делу Карпенко, которые полностью противоречили показаниям не только самого Карпенко, но и ближайшего окружения Коломойского – Тимура Новикова и Михаила Кипермана.

 

И, вместо проведения очной ставки, тот же самый Шолодько закрывает дело Коломойского (!) по статье 6 пункт 2 Уголовно-процессуального кодекса – отсутствие состава преступления. Хорошо, но недостаточно. Чтобы дело было закрыто наверняка, адвокаты Коломойского (в числе которых – нынешний его зам Святослав Олейник) в конце 2005 года идут… в Бабушкинский районный суд Днепропетровска и получают решение судьи о закрытии дела Коломойского по статье 6 пункт 1 – отсутствие события преступления!

 

Абсурд ситуации в том, что такие дело подсудны лишь… Печерскому райсуду Киева по месту расположения Генпрокуратуры.

 

Все это происходит в 2005 году.

 

А в 2013-ом Пинчук начинает судебную тяжбу против Коломойского в Лондоне из-за акций Криворожского железорудного комбината (этот актив – часть пресловутого «Укррудпрома», национализировать который предложил Коломойский несколько недель назад).

 

Стремясь доказать причастность Коломойского к заказу убийства Карпенко, Пинчук реанимирует это дело. Он инициировал преследование днепропетровских судий, неправомерно закрывших дело против Коломойского по пункт 1 статьи 6 УПК.

 

Через своих представителей (в числе которых – бывший замгенпрокурора Обиход) зять Кучмы «забомбил» сперва Генпрокуратуру, а затем Печерский суд заявлениями с требованием возбудить дело по факту неправомерного закрытия дела Карпенко.

 

Одним из фигурантов этого процесса должен был быть следователь Шолодько. Однако судьба этого человека сложилась трагически. «Дело Коломойского», которое он открывал, а потом закрывал, стало поворотным в его жизни. В скорости после описанных событий 2005 года Шолодько ушел из Генпрокуратуры и переехал жить в Житомир.

 

Летом 2014 года Пинчук через Генпрокуратуру и суды инициирует новое расследование обстоятельств в деле Коломойского, одним из фигурантом которого должен был стать Шолодько. Случайно или нет, но 4 августа 2014 года Шолодько был призван на военную службу Красногвардейско-Кировским военкоматом города Днепропетровска (в другом письме Минобороны сказано, что Шолодько призвал Индустриально-Самарский военкомат Днепропетровской области) – хотя сам проживал, как известно, в Житомире. Он отправился служить в зону АТО, где контактировал с окружением Коломойского.

 

И 30 ноября 2014 года бывший следователь Генпрокуратуры Игорь Шолодько… погиб в аэропорту Донецка. Похоронен 4 декабря 2014 года в Житомире.

 

Рок судьбы состоял в том, что этой же датой – 4 декабря 2014 года – датировано решение Печерского суда Киева, которым Генпрокуратуру обязали провести расследование обстоятельств закрытия этим же Шолодько «дела Коломойского», изложенных в жалобе Пинчука.

Sholodko-RIP1Sholodko-RIP2

Таким образом, погиб один из ключевых свидетелей, который имел прямое отношение к открытию, а затем закрытию дела Коломойского. Этой хронологией событий я никого не обвиняю. Знаю, что Генпрокуратура времен Виктора Шокина заинтересовалась обстоятельствами упомянутых событий, а фамилия Шолодько звучит во многих высоких кабинетах.

 

Что произошло дальше и как все изложенные факты стали известны руководству страны – читайте скоро в блоге Мустафы Найема на «Украинской правде».

 

 

Сергей Лещенко, журналист, Народный депутат Украины, Национальное бюро расследований Украины

 

Рубрики Коломойський Ігор Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Смерть в зоне АТО. Следователь по ”делу Коломойского” унес все секреты в могилу

У Макдональдзі відмовилися обслуговувати захистника України з АТО та побили його. Подробиці. Колаж

Опубликовано: Березень 11th, 2015

Makdonalds-pitin1

 

Народ! Зараз буду серйозна, як мабуть, не була ще з початку війни…Сьогодні я стала свідком, і певною мірою, учасником дуже паскудної історії. Розказую… Ми з дітьми зайшли в Макдо на Майдані… Десь близько 13 години … Коли стояли в черзі до каси, зайшов туди хлопець, ну, це я кажу хлопець… Дядько… Здоровий, моцний, плечі широкі, зріст під 190… В камуфляжі… Шеврон «Тризуб»… підходить до касі… намагається щось замовити… І отут починається якась фігня… баришні за касою тупо морозяться…замовлення ніхто не приймає… і він покинає їм факи тицяти… Злитися починає… Вони тишком кличуть менеджера…чи хто в них там старший по рангу… Хлопець говорить не дуже внятно… Ну, думаю, дівчатам просто не чути… починаю з хлопцем говорити.

Говорю, прикладаючи руку до серця — я не сприйняла його за п”яного…А от хлопців в стані гострих психічних розладів я вже бачила…Ми з ним там мило спілкуємось, питаю, шо за проблеми? він — поїсти хочу… давай візьму — то вже я йому… він гроші дістає — у мене, каже, є, тільки хай би дали… я озвучую на касі його замовлення — шейк, гамбургер, картоплю… менеджер (ну, та, що вища за рангом), питає в мене — ви собі чи йому… Йому кажу… і от тут якась повна фігня починає відбуватися… Ні, каже вона… цей чоловік у нас не обслуговується… Чому? Ну, от не обслуговується… Чому, питаю. Ну, от саме його не обслуговуємо…

Чувака тут почало реально клинить… Він починає сваритися, махати руками, несе конкретно різну пургу…… Велика 2-х літрова пляшка кока-коли, що стояла в нього на розносі, падає… Починаються звуки скандалу… Охорона вже поруч… з цього місця я вже участі в конфлікті не брала… Тільки бачила, як події далі розвивалися… Страсті накаляються… Його намагаються вивести… чувак здоровий, вивести його не так то й легко…шум, гвал, крики, якійсь звон розбитого скла. Короче, понеслось. Підвалив міліцейський патруль. Почали завалювати чоловіка в камуфляжі. Той опір чинить, вони пресують…Яксь жіночка почала істерити… Народ почав звалювати з залу…Фігня повна:- ((( Хлопця завалили. Ніс розюшили… Він лежить, на ньому два-три патрульних, під ним — вже крові калюжа… Видовище ще те… хвилин через 15 його таки вивели з приміщення… Пізніше я підійшла до охоронця, питаю, шо ж таке? Він каже, та цей чувак п”яний, він уже не раз за сьогодні тут скандал влаштовує… Четвертий раз міліцію викликаємо…

До чого я все розповідаю…

1) інцидент показовий;

2) всім закладам громадського харчування (від генделиків до ресторанів) треба зрозуміти — в них з”явилася дуже особлива категорія відвідувачів;

3) скоро дембель, значить таких відвідувачів ставатиме більше;

4) Каффа вже мала геморой через тупість своїх охоронців, та схоже, явище набуває масового характеру…

Тепер висновки:

1) народ, війна міняє всіх. Але тих, хто знаходиться на полі бою — найбільше і найглибше. Вчіться сприймати їх такими, якими вони стали!!!

2) керівники та власники усіх розважальних закладів — клубів, барів, ресторанів та навіть згаданих вже генделиків! Запросіть до себе фахівців — психологів, знавців кризових комунікацій — проведіть навчання усім співробітниками — починаючи від прибиральників, закінчуючи самим собою. Дізнайтесь, що відбувається; як хлопці бачать тилову реальність; блін, над собою попрацюйте!!! Треба, мені скажіть, ми допоможемо вам таке навчання організувати… Бо якщо наступний раз ваші куриці на касі будуть поводити себе так, як ті, яких я сьогодні бачила, «обід» може закінчитися не просто конфліктом, а трагедією…

І, думаю, треба таки, як мінімум у Києві, створювати якусь групу швидкого реагування, яка б складалася з реальних військових, брали участь в бойових діях, та військових псиологів. Щоб ця група координувала свою діяльність з міліцією і брала участь у вирішення подібних конфліктів… Бо коли люди бачать, що (прости Господі) менти заламують фронтовика (а розбиратися правий-неправий, воював-не воював, навряд чи випадкові свідкі будуть, бачити будуть, що менти б”ють ветерана) — це реально жопа…

Олена Нагорна, Національне бюро розслідувань України

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до У Макдональдзі відмовилися обслуговувати захистника України з АТО та побили його. Подробиці. Колаж

Вищий адміністративний суд розгляне позов Гладчука до Порошенка про запровадження виїзду за кордон за довідкою з військкомату. Документ

Опубликовано: Лютий 20th, 2015

 

На фото Вадим Гладчук у адміністративному суді Києва

 

26 лютого 2014 року Вищий адміністративний суд України розгляне позов правозахистника, редактора часопису sprotiv.org Вадима Гладчука до президента Петра Порошенка щодо визнання частково незаконним і нечинним Указу від 30 січня 2015 року № 40/2015 «Про додаткові заходи щодо забезпечення проведення часткової мобілізації у 2015 році». У своєму позові Гладчук оскаржує запровадження виїзду за кордон за довідкою з військкомату та мобілізації хворих, що суперечить Європейській Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

«Я оскаржую цей указ, тому що я патріот і не можу терпіти беззаконня» – каже Гладчук,– «Україна зазнала російської агресії. Треба дати відсіч агресору, не уступати жодного клаптика української землі. Але ми бачимо, що уряд Яценюка здав Крим і тепер, замість того, щоб як мінімум економічно блокувати окуповані території, продовжує на мільярди постачати у Крим та Донбас безоплатно під державні гарантії воду, газ таелектроенергію.

Урядовці-зрадники підписали угоду, у якій визнають Крим федеральним округом Росії.

Війну можна вигравати передусім економічно. Але Порошенко жодних економічних санкцій проти Росії досі не ввів!

Нашу землю мають захищали професійні військові з найновішою зброєю, натомість у зону АТО часто примусово кидають необстріляних вчорашніх хворих цивільних. І диктатор Порошенко хоче зробити це ганебним правилом!

В тилу така людина може і на роботі підтримувати надійний тил для справжніх бійців, і, наприклад, в інформаційній війні відстоювати Україну. В тому числі, коли поїде за кордон на лікування і розповідатиме, які тут у нас справи. Я категорично проти новітнього кріпатцтва від военкоматів та запровадження Порошенком „безвізового режиму навпаки“ по-новому», — розповів Вадим Гладчук.

Гладчук також заявив, що у разі відхилення позову українськими судами він буде звертатися до Європейського Суду з прав людини: «Практика ЄСПЛ свідчить про те, що заборона виїзду з України без довідки з військкомату та примус хворих до служби в армії можуть бути визнані протиправними практиками. Зараз вивчаємо прецеденти. Наприклад, у справі „Солтисяк проти Росії“ у параграфі 54 рішення Європейський Суд відзначає, що стаття 2 протоколу № 4 до Конвенції гарантує кожному право на вільний виїзд з власної країни і не проводить ніякої різниці між цивільними та військовослужбовцями. До речі, відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд має застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини», повідомляє sprotiv.org.

pozov-dovidka-voenk1-338x500

Рубрики Гладчук Вадим, Порошенко Петро Теги: , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Вищий адміністративний суд розгляне позов Гладчука до Порошенка про запровадження виїзду за кордон за довідкою з військкомату. Документ

Мобилизация. Что делать, если вам вручили повестку?

Опубликовано: Лютий 16th, 2015

didi-onuki1

 

Согласно ст. 65 Конституции Украины — защита Родины, независимости и территориальной целостности Украины, уважение к ее государственным символам является конституционной обязанностью всех граждан, но, некоторые граждане могут и дальше сидеть у компьютера.

Кто однозначно не попадает под мобилизацию

1. Студенты и аспиранты высших учебных заведений, обучающиеся на дневной форме (даже в КПУ).

2. Граждане, ухаживающие за инвалидами первой и второй группы, которые приходятся прямыми родственниками (братья, сестры, родители, бабушки и дедушки), но только в том случае, когда ухаживать больше некому (ухаживать за бабушкой, когда есть куча сестер и родители не получится).

3. Граждане ранее судимые и находящиеся под следствием.

4. Граждане освобожденные от призыва и службы по состоянию здоровья.

5. Отцы более 3-х детей возрастом до 16 лет.

6. Священнослужители и лица, которым религиозные убеждения запрещают использовать оружие (вторая часть имеет очень спорную трактовку, т.к. во время призыва астрологи предсказывают увеличение количества кришнаитов и буддистов в несколько раз. Устанете доказывать военкому, что «Харе Кришна!» и «Харибол!».)

Что делать, если вам вручили повестку

1. Собирать чемодан, тепло одеваться и идти в военкомат. Там вас направят в военную часть или на полигон, где вы будете познавать азы военного дела (или вспоминать срочную службу, если таковая уже случалась). Далее, через несколько недель — месяц, вы поедете в зону АТО применять полученные знания на практике с вероятностью 50% (или поедете, или нет).

2. Остальные варианты предусматривают административную и уголовную ответственность: первая неявка по повестке обойдется в сущие копейки — от 85 до 119 гривен, вторая неявка будет стоить чуть дороже — до 850 гривен, а потом вам могут прописать пару лет исправительных работ или даже 6 месяцев тюряги.

3. Уклонение от призыва наказывается лишением свободы на срок до трех лет (также см. п.5).

4. Если вы передумаете отдавать долг Родине уже будучи в части или на полигоне и растворитесь в сумраке — станете настоящим военным преступником — дезертиром. За такое приключение грозит реальная тюряга от 2 до 10 лет.

5. 12 февраля 2015 года уголовный кодекс дополнили статьей, предусматривающей лишение свободы на срок от 2 до 5 лет за уклонение от прохождения службы в условиях чрезвычайного положения и проведения целевой мобилизации.

Анна Ткаченко, 40ка.info

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Мобилизация. Что делать, если вам вручили повестку?

Диктаторский закон Пашинского. Украинцы станут военными преступниками. Нас будут расстреливать без суда и следствия

Опубликовано: Січень 29th, 2015

idiot-u-vlasti1

 

Новый диктаторский закон — «о военных преступлениях» — был зарегистрирован 27 января 2015 года. Один лоббистов — одиозный рейдер-нардеп из фронта Яценюка Сергей Пашинский.

Законопроект «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно усиления ответственности военнослужащих, предоставлении командирам дополнительных прав и возложении обязанностей в особый период» вводит наказание для военных: за избиение младшего по званию — до 3 лет лишения свободы, причинение повреждений — до 7 лет. С оговоркой: в условиях военного положения или боевой обстановке драка потянет уже на 8–12 лет.

Но одновременно авторы законопроекта хотят, чтобы Рада разрешила командирам расстреливать подчиненных без суда и следствия.

Авторы законопроекта предложили дополнить Устав внутренней службы Вооруженных Сил Украины статьей 221: «Командиры (начальники) в особый период, в том числе в условиях военного положения или боевой обстановки, с целью задержания военнослужащих, совершающих уголовные преступления, связанные с неповиновением, сопротивлением или угрозой начальнику применением насилия, с самовольным оставлением боевых позиций и определенных мест дислокации воинских частей (подразделений) в районах выполнения боевых задач, имеют право лично применять меры физического воздействия, специальные средства, а в боевой обстановке также оружие или отдать подчиненным приказ о применении таких средств, если по-другому невозможно прекратить преступные деяния.

В случае, если позволяют обстоятельства, командир (начальник) перед применением мер физического воздействия, специальных средств или оружия должен голосом или выстрелом вверх предупредить об этом лицо, против которого могут быть применены такие меры».

Еще одно тоталитарное новшество — особый порядок розыска военнообязанных. Законопроект разрешает органам МВД проводить в отношении мобилизованных негласные следственные и розыскные действия. Как пояснил журналистам отставной оперативник МВД, речь может идти о поиске в соцсетях, прослушивании телефонов родственников, визитах оперов на работу и т. д.

Согласно законопроекту, командиры соединений в зоне АТО получат широкие возможности во исполнение уголовного производства: смогут задерживать гражданских, изымать и арестовывать их имущество.

«В целом задержание гражданских лиц военными Конституции не противоречит. Но есть нюансы — все-таки в стране нет военного положения, — считает правозащитник Эдуард Багиров. — Можно поспорить и с графой об изъятии имущества — это можно делать только по решению суда».

Инициаторами законопроекта, согласно данным, обнародованным на сайте ВР, являются депутаты из фракции «Народного Фронта» Андрей Тетерев, Сергей Пашинский и Юрий Береза.

Согласно пояснительной записке к законопроекту, необходимость его принятия обусловлена ​​”необходимостью обеспечения правопорядка и воинской дисциплины в Вооруженных Силах Украины в условиях особого периода”.

Авторы приводят статистику, что с началом объявления мобилизации самовольно оставили воинские части или места службы более 10 тыс. военнослужащих. Также выявили факты неповиновения или невыполнение приказов в отношении более 2 тыс. военнослужащих.

Диктаторский законопроект хотят поставить на голосование  уже 3 февраля 2015 года.

Кстати, в Генштабе Вооруженных сил Украины предлагают правительству разработать законопроект о порядке выезда военнообязанных граждан за границу в связи с фактами массового уклонения от мобилизации. Об этом на совещании в администрации президента, посвященной проблемам мобилизации, заявил начальник мобилизационного управления Генштаба ВСУ Олег Бойко.

Желания Олега Бойка явно противоречат статье Конституции Украины, которая гарантирует гражданам свободу передвижения.
Ограничение этой свободы возможно только в случае введения чрезвычайного или военного положения.

Нина Марцинюк, Национальное бюро расследований Украины

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Диктаторский закон Пашинского. Украинцы станут военными преступниками. Нас будут расстреливать без суда и следствия

Суперврун Петр Порошенко. Расследование

Опубликовано: Січень 2nd, 2015

Poroshenka-get1

 

За этот год Украина пережила немало потрясений и, заодно, две досрочные избирательные кампании. Традиционно, за этот период на граждан выливались сотни обещаний от разных политиков, большинство заведомо популистских. В любом случае, каждый избиратель на каждых выборах, почти как в новогоднюю ночь, надеялся на чудо: рассчитывал на определенные изменения и выполнения хоть какого-то из обещаний. Самые громкие из них, безусловно, давали политики, претендовавшие на главные кресла во власти.

Избирательная кампания Петра Порошенко, получившего в первом туре кредит доверия более чем половины украинцев, была весьма многообещающей. Будущий президент не скупился на слова.

Что из обещанного кандидатом в президенты Петра Порошенко осталось за скобками его президентства?

Деньги и новый Майдан

Пожалуй, одно из самых запомнившихся среди неисполненных президентом обещаний – продажа собственного бизнеса. В предвыборный период Порошенко обещал, что как честный политик продаст все свои компании, оставив лишь собственный медиаресурс «5 канал».

«Если меня выберут, я продам Roshen. Как президент Украины я хочу и буду заботиться только о благосостоянии страны», — заверил Порошенко в интервью немецкому изданию Bild. Еще раз он повторил это обещание во время инаугурации: «Сразу после этого, я подпишу договор с компанией, которая начнет поиск инвесторов», — сказал президент. Однако с течением времени его риторика изменилась. Оказалось, что только одна из корпораций президента – Roshen – оценивается в малоподъемную для кого-либо сумму, а оборот компании в год составляет 1,2 млрд. долларов. Потому избавиться от нее в условиях экономического кризиса не так легко. Такая же проблема возникает и при продаже других активов.

Впрочем, многих волнует не только вопрос владения бизнесом, но и условия существования того же Roshen в России. Известный диссидент Левко Лукьяненко в интервью «Главкому» даже напророчил президенту новый майдан, если тот не выполнит своего обещания и не избавиться от бизнеса.

Власть и централизация

В своей предвыборной программе Петр Порошенко пообещал не брать на себя полномочий больше, чем ему вверил народ Украины. Кроме того, президент декларировал, что буде делиться властью – переходить от жесткой централизации к децентрализации с соответствующими изменениями в Конституцию уже в этом году. Оба эти обещания были нарушены. Мало того, что к концу 2014 года никакие изменения в Конституцию внесены не были, Венецианская комиссия высказала ряд замечаний относительно президентской версии нового Основного закона. Основные из них касаются того, что в проекте предполагается, что президент будет назначать своих представителей на места для жесткого контроля за функционированием местных органов власти. Такой подход вызвал критику экспертов, поскольку, по их мнению, это приведет к тому, что один назначенец от президента сможет блокировать решения избранных местных органов власти. Таким образом, эффективность децентрализации сводится к нулю.

Война и ее цена

«Антитеррористическая операция не может и не будет продолжаться 2-3 месяца. Она должна и будет длиться часы…», — так считал Петр Порошенко накануне выборов. Это обещание изначально звучало фантастически, но президент на нем не остановился, а народ ему охотно поверил. Петр Алексеевич также пообещал поднять плату бойцам АТО и цифра была более чем амбициозная — 1 тысяча гривен в день уже со второго дня после выборов, с 26 мая. Кроме того, президент сказал, что жизнь солдат будет застрахована на 1 млн. гривен.

 

На данный момент заработная плата украинских бойцов колеблется от 3 до 8 тысяч гривен, но лишь в месяц. Что же касается жизни солдат – ее оценивают в 500 необлагаемых минимумов. На данный момент эта сумма не превышает 609 тыс. гривен. Не говоря уже о том, что бюрократическая процедура получения справки-подтверждения, что человек действительно воевал и погиб в ходе сражений достаточно сложна, а доказать что-либо относительно тех, кто погиб на фронте до осени и принятия соответствующего законодательства практически невозможно.

Мир и террористы

Президент был щедр и на обещания относительно мира. В этом контексте звучало три громких фразы: завершить конфликт с Россией в течение трех месяцев, не проводить переговоры с террористами, не позволить гибнуть украинцам. На данный момент каждое из этих обещаний полностью провалено. Трехмесячный срок для прекращения конфликта был исчерпан еще в конце августа, даже во время «режима тишины» не прекращали поступать новости об утратах с украинской стороны. А в переговорах по так называемому мирному урегулированию участвовала страна, методично поставляющая оружие и другую поддержку террористам на восток. В министерстве юстиции недавно даже заявили о намерении обратиться в международный суд ООН с целью признания России страной, финансирующей терроризм.

Не такие выборы

Избираясь на пост главы государства, Петр Порошенко указывал, что обеспечит полную перезагрузку власти: «Приложу все усилия в рамках своих конституционных полномочий, чтобы к концу 2014 года прошли досрочные парламентские выборы на пропорциональной основе по открытым спискам». Частично это обещание было-таки исполнено – выборы состоялись. Однако прошли они далеко не по пропорциональной системе. Одиозную мажоритарку так никто и не отменил, в частности по настоянию самого Петра Алексеевича, да и вопрос открытых списков никто решать не торопился. Учитывая рейтинг президента, его команда делала немалую ставку на мажоритарные округа, в надежде провести как можно больше штыков под брендом Блока Порошенко. Но именно мажоритарка позволила попасть в парламент далеко не новым лицам, совершенно не стремящимся «жить по-новому».

Квотный принцип

Вместе с перезагрузкой страны и выборами, Петр Порошенко обещал перейти к качественно новым политическим практикам. Так, к примеру, было обещано, что новая власть отойдет от опыта распределения должностей в Кабинете министров и парламентских комитетах по квотному принципу. В постмайданный период тема профессионального, технократичного правительства укрепилась в общественном дискурсе. Все рейтинговые политики и их партии взяли эти слова на вооружение. Более того, по словам замглавы фракции «Блока Порошенко» другу президента Игоры Кононенко, правительство было сформировано не на основе квот. Хотя, многие назначения и недовольство общественности свидетельствуют совсем о другом.

Политическая конкуренция

Долгий политический опыт и стремление «жить по-новому» продиктовали президенту и следующее обещание: подать в Верховную Раду законопроект о парламентской оппозиции. Это должно было стать одним из первых шагов на новой должности. Однако никакого законопроекта не было. Более того, темы законодательных гарантий для оппозиции нет даже в общественном дискурсе. В то же время, в парламенте дожидается своей судьбы проект о парламентской оппозиции, проголосованный с подачи остатков регионалов и выписанный под них.

Оборона

До конца года президент обещал предоставить план реформирования оборонного сектора. Такое обещание прозвучало в начале октября. Соответствующий план должен был быть передан парламенту до конца этого года. На данный момент, такого проекта в Верховной Раде и близко нет.

Интересно, что ответственную должность в администрации президента за наиболее приоритетную на данный момент направление – оборону и армию – президент поручил миллиардеру Юрию Косюку. За полгода работы «куриный король» Косюк явно не показал результата. Слухи о том, что он якобы длительное время просился в отставку появились еще в начале осени, однако соответствующий указ президента увидел свет лишь в конце ноября. По официальной версии, миллиардер не выдержал напряженного графика на новой и к тому же малооплачиваемой работе.

Праздник вместо наказания

Наказать ответственных за расстрел на Майдане – еще одно обещание, которое новая власть так и не смогла выполнить. Во время Дня Свободы, который президент вернул в перечень государственных праздников, родственники героев Небесной сотни высказали свое недовольство гаранту – убийства не раскрыты, погибшим за свободу на тот момент не были присвоены звания Героев Украины.

Вопреки тому, что с момента первого трагического события революции – избиения студентов прошло больше года, ни одно высокопоставленное ответственное лицо не только не понесло наказания, но и не было прямо названо генеральной прокуратурой. Так, к примеру, некоторые близкие соратники беглого президента уже собираются возвращаться в Украину и готовятся к отмене персональных санкций, что позволит им без проблем путешествовать по странам Европы. И все это лишь потому, что сама Украина так и не удосужилась доказать вину всех этих людей. Последний факт: недавно прокуратура не нашла состава преступления в одной из схем Александра Януковича. Замедленным ходом расследование уже обеспокоились даже западные партнеры и международные организации по правам человека. Президент тоже заявил, что недоволен темпами расследований, однако никаких решительных продвижений в этом направлении нет.

Окно в Европу

Начало безвизового режима с ЕС — еще одна несбывшаяся мечта Порошенко и многих украинцев. «Мы завершили уже первый этап безвизового режима и очень быстро завершим второй, чтобы с 1 января 2015 года украинские граждане имели возможность без виз путешествовать по Европе», — не так давно говорил президент. Конечно, с начала следующего года такие возможности для украинцев не откроются.

Но если границы с Европой не могут быть открыты по совершенно объективным причинам – война, отсутствие демаркации границы с Россией, то обещание увеличивать соцвыплаты в обворованной стране с истощенной казной и золотовалютным запасом изначально было проявлением чистого популизма.

Защита крымчан

«Отдельно акцентирую внимание на неуклонном соблюдении прав всех национальных меньшинств. Особенное внимание стоит уделять защите украинцев Крыма и крымских татар как коренного народа Крыма», — гласит программа президента. Уже в скором времени после оккупации выяснилось, что никаких рычагов влияния на то, что происходит на полуострове нет. Как в политическом и экономическом плане, так и в сфере защиты прав людей. Единственное, что смогла сделать Украина – перекрыть доступ к ресурсам, ограничить транспортное сообщение.

Кроме того, украинские власти обещали обратиться в международные суды и ООН для защиты прав жителей Крыма, однако пока об исполнении таких намерений не известно. Сам президент про Крым вспоминает чаще вскользь. Никаких решительных шагов в этом направлении нет. Более того, нет и переговорного процесса. Война на Донбассе оставила Крым на втором плане.

Немедленная люстрация

Немедленная люстрация в судебных, правоохранительных, налоговых и таможенных органах и, вместе с тем, обеспечение публичного контроля за назначением и деятельностью судьей. Конечно, законодательная база для такого процесса еще может быть доработана, однако выводы относительно таких громких обещаний можно делать уже сейчас. Действительно, закон об очищении власти тяжело, под давлением общественности и возгласы пикетирующих у парламента, был принят. Дальше последовал ряд громких увольнений и публикация списков люстрированных, имена которых не особо на слуху. Тем временем пошел процесс оспаривания решений об люстрации. Первыми в этом деле отметились прокуроры. И некоторые из них уже заручились поддержкой судов.


Анна Черевко, Станислав Груздев, «Главком»

Рубрики Порошенко Петро Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Суперврун Петр Порошенко. Расследование

Ощадбанк Украины в Донецке работает на российских оккупантов? Расследование. 8 аудиозаписей

Опубликовано: Листопад 22nd, 2014

Oshadbank1«Ощадбанк» вопреки запрету НБУ продолжает работать на оккупированных боевиками территориях в зоне АТО. Обзвонив с десяток отделений в населенных пунктах, не подконтрольных украинской власти, и убедились – в них можно покупать и продавать валюту, а также получать переводы. И это, кстати, с учетом того, что в других городах валюту днем с огнем не сыщешь.

Напомним, ранее в СМИ  прошла информация, что «Ощадбанк» и его руководитель Андрей Пышный сотрудничают с террористами. СМИ ссылаются на очевидцев из Донецка, которые говорят, что именно через «Ощадбанк» боевики переводят крупные суммы денег в Россию.

В пресс-службе «Ощадбанка» эту информацию опровергли и даже назвали такой, которая нацелена на подрыв банковской системы Украины.

Чуть позже «Ощадбанк» заявил, что на неподконтрольную украинским властям территорию Луганской и Донецкой областей наличные средства не завозится.

«Согласно постановлению НБУ № 466 банкам запрещено проведение финансовых операций на территориях Луганской и Донецкой областей, неподконтрольных украинским властям. Однако регулятором не установлен запрет на консультирование клиентов и предоставление информационных услуг», — сообщила пресс-служба.

Однако оказалось, что консультационными и информационными услугами деятельность «Ощадбанка» вовсе не ограничивается.

Мы позвонили в отделения банка в Донецке, Луганске, Макеевке, Енакиево. В большинстве отделений нас заверили, что доллары покупают без проблем, а вот с продажей есть трудности – доллары и евро сразу же раскупают. Но как только они появятся в кассе – их смогут продать. Спрос на доллары огромный, несмотря на военные действия. Текущий курс по состоянию на 12 ноября 2014 года – 1574,96 за 100 долларов.

«Как только валюта появится в кассе – я связываюсь с руководителем отделения, получаю разрешение и могу Вам ее продать. Согласно решению руководства больше, чем 100 долларов в одни руки продать не можем», – рассказала кассир отделения в Донецке по улице Куприянова.

«Только что  сдали доллары в кассу – можете подходить», — отметил сотрудник донецкого отделения, которое находится на Ленинском проспекте в Донецке.

«У меня в кассе только 50 долларов есть», — сообщила сотрудница банка из Горловки. – Если успеете – продам вам. Спрос на доллары огромный».

Нашли мы 100 долларов и в отделении банка по улице Федьковича в Донецке.  В общем, если поискать  –  то вполне реально найти.

Такая же ситуация и с евро – продают на руки не более 100 евро и только после того, как они появляются в кассе. Недостатка нет и в российских рублях.

А вот с международными переводами в отделениях банка в зоне АТО – беда. Их уже третий день просто не осуществляют, хотя до этого все работало исправно (напомним, именно три дня назад разразился скандал на тему сотрудничества «Ощадбанка» с террористами). Кассиры предлагают воспользоваться их услугами онлайн, чтобы перевести деньги.

«Международные переводы нам просто отключили, — сообщают кассиры. – Когда опять включат – мы не знаем».

Зато в неподконтрольную украинской власти зону АТО можно перевести деньги из Украины – с  помощью перевода «Быстрая копейка». Срок ожидания денег – 15 минут.

«Даже если в кассе не будет необходимой суммы – получите завтра, я закажу», — заверила сотрудница банка по улице Арзамасской.

Обслужить нас предложили и в отделении на улице Семашко.

Выходит, «Ощадбанк», мягко говоря, лукавит, сообщая, что наличные средства в отделения банка на территории ДНР и ЛНР не завозятся?

Не говоря уж о том, что валютообменные операции и денежные переводы сложно назвать консультационными услугами.

А теперь записи разговоров.

Звонок в отделение «Ощадбанка» №10004/0501 (Горловка Донецкой области, просп. Ленина,25). Купить доллары, как мы слышим, не проблема.

 

А здесь «Ощадбанк» подтверждает, что еще три дня назад осуществлял операции по переводу денег в Россию.

 

И здесь говорят о том, что еще три дня назад переводы в Россию работали!

 

Получать переводы из Украины – не проблема. Хотя деньги же вроде как не привозят?

 

И в отделении «Ощадбанка» №10004/054 (Донецк, ул. Независимости, 29А) говорят то же самое.

 

То же самое говорят в отделении «Ощадбанка» №10004/047 (Донецк, ул. Арзамасская, 2)

 

Например, в отделение «Ощадбанка» №10004/0160 (Донецк, пр-т. Ленинский, 4)

 

Вот и еще одно донецкое отделение. Обещают помочь с долларами.  Только завтра.

Можно еще подойти в отделение  №10004/018 (Донецк, ул. Федьковича, 23)

Доллары есть.

 

Интересно, как давно ФСБ завербовало друга Яценюка — Андрея Пышного?

Дмитрий Спирин, Национальное бюро расследований Украины

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Ощадбанк Украины в Донецке работает на российских оккупантов? Расследование. 8 аудиозаписей

В Укроборонпром возвращаются коррумпированные ставленники Януковича. Расследование

Опубликовано: Листопад 22nd, 2014

groshi-na-war1Вот уже и годовщина Революции достоинства, но с каждым днем всплывают новые скандалы вокруг коррумпированности военных «верхушек» связаных с проведением АТО, а люди недавно сбежавшего Януковича вновь рвутся на «хлебные» должности.

Украина переживает непростые времена, но люди, в большей части, демонстрируют готовность перетерпеть реформы, выстоять в противостоянии с Россией ради того, чтобы построить совершенно новую страну. Единственное, пожалуй, что вызывает в обществе не просто недовольство, а возмущение — это безнаказанность чиновников эпохи Януковича, многие из которых пытаются найти свое место уже в нынешней системе власти. Что иногда напрямую может угрожать интересам национальной безопасности.

Яркий пример такой ситуации — деятельность господ Станислава Хоша и Петра Федорука, связанных с команиями «Укринмаш» и «Спецтехноэкспорт». Это государственные хозрасчетные предприятия, осуществляющие внешнеэкономическую деятельность в сфере военной и специальной научно-технической продукции и услуг. В том числе речь идет о высоких технологиях двойного назначения.

Станислав Хош с августа 2013 успел поочередно поработать директором на обеих предприятиях. А господин Федорук сразу после победы Януковича на президентских выборах был назначен первым заместителем директора «Спецтехноэкспорта» и проработал на этой должности до тех пор, пока не был уволен после революции достоинства в 2014 году. Но объединяет двух этих людей то, что фактически они являлись представителями «Семьи» Януковича в столь важной для государства отрасли, а их непосредственным куратором был сбежавший в Россию экс-министр обороны Украины Павел Лебедев.

Под «крышей» экс-министра Лебедева и в сотрудничестве с его замом Артуром Бабенко, предприимчивые Хош и Федорук создали коррупционную схему дерибана воинского имущества и организации теневых схем закупок, что значительно пополнило казну «СЕМЬИ» и фактически разрушило хозяйственную деятельность Министерства обороны в 2012 — 2014 гг. Именно эта схема работы ведомства стала причиной проблем с логистикой и обеспечением украинских солдат во время проведения АТО.

Собственно, Станислав Хош будучи «смотрящим» на предприятии от главы оборонного ведомства ввел еженедельный сбор средств на будущую избирательную кампанию Януковича в 2015 году и на финансирование силовых формирований Лебедева.

Для полной надежности, теневая схема была закреплена семейными связями. Брат Станислава Хоша, Денис Хош занимал кресло замначальника департамента избыточного имущества и земель Минобороны Украины, именно благодаря его присутствию на этой должности дуэт Хоша-Федорука дерибанил армейское имущество.

Когда Станислав Хош был переведен на должность директора компании «Укринмаш», директором «Спецтехноэкспорт» был назначен его протеже Евгений Тришновский, работающий под контролем Федорука. Хош фактически установил контроль над хозяйственной деятельностью обоих предприятий. И реализация имущества Минобороны шла по «удлиненной» схеме — Минобороны заключало договор на реализацию имущества с компанией «Спецтехноэкспорт», а та, в свою очередь, заключала договора субкомиссии с компанией «Укринмаш» на продажу товара международному заказчику. «Связанные» компании — «Спецтехноэкспорт» и «Укринмаш» отлично делили между собой разницу в цене, завышая затраты, и не отчитываясь перед Министерством обороны.

Hosh-ukroboronprom1

При этом, молодые руководители компаний, источали абсолютную самоуверенность и безнаказанность. Господин Федорук, по словам множества свидетелей, во время переговоров с потенциальными партнерами имел наглую привычку бравировать своей близостью к Павлу Лебедеву и к «Семье».

Не секрет, что каждый солдат мечтает стать генералом, так и Станислав Хош метил на должность руководителя «Укроборонпрома», но это была лишь промежуточная цель. Имея тесные связи и поддержку зампреда правительства Российской Федерации Дмитрия Рогозина и беглого сына экс-президента Украины Александра Януковича, Хош планировал взять под личный контроль весь ОПК Украины и «сдать» его России, но к счастью этим планам не было суждено сбыться.

Однако, даже на уровне контроля всего двух предприятий-спецэкспортеров, усилиями этой «молодой команды» были завалены позиции Украины на международных рынках. Так, по указанию бывшего министра обороны Павла Лебедева, Хош с Федоруком остановили отгрузку военного имущества для Судана. Груз был без каких-либо оснований брошен гнить в украинском порту, а контракт с Суданом анулирован. В результате, украинские заводы не получили оплату за выполненные работы и оказались на гране банкротства. Между прочим — это Житомирский и Шепетовский ремонтные заводы, которые являются сейчас ключевыми для ремонта техники сил АТО.

И что самое печальное — по поступающей информации Петр Федорук пытается вернуться на руководящие посты в «Укроборонпром». Как известно, сегодня этот концерн задействован в ряде международных проектов, направленных на перевооружение Министрства обороны Украины, МВД и СБУ, оснащения их подразделений современными образцами оружия и техники. Учитывая связи Петра Федорука с Януковичем и его беглым министром обороны, если он получит доступ к служебной документации «Укроборонпрома», гарантировано можно сказать, что все эти данные окажутся в руках российских спецслужб.

Ситуация более чем серьезна. Украина фактически находится в состоянии войны, а чиновники, причастные к разрушению обороноспособности государства, к утрате международных позиций в сфере военных технологий не только не ответили за свои преступления, но и снова «расправляют крылья». Допустить этого никак нельзя — господам Хошу и Федоруку не место в кресле руководителей стратегических предприятий Украины, журналистское расследование продолжается и вскоре мы обнародуем новые факты деятельности членов команды Януковича.

Сергей Кустов, Национальное бюро расследований Украины

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до В Укроборонпром возвращаются коррумпированные ставленники Януковича. Расследование
« Предыдущие записи
Следующие записи »


Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: