Сообщения с тегами ‘СБУ’

Скандал навколо секретного VIP-автопарку СБУ. Відео

sbu10

 

У мережі з’явилося відео проведеного журналістами розслідування, в якому йдеться про елітні автомобілі співробітників СБУ.

Відео розміщено на каналі Радіо Свобода на YouTube, повідомляє  Національне бюро розслідувань України.

“Ми звернули увагу, що співробітники Служби безпеки України пересуваються на дуже дорогих автомобілях – вартість деяких сягає 50-70 тис. доларів. Офіційну зарплату держслужбовця на таке авто можна було б накопичувати довгі роки, а то і все життя. Про незаконні способи заробітку правоохоронців у Україні вже відомо багато. Тому Михайло Ткач вирішив придивитися – хто саме їздить на транспорті, несумісному з офіційними доходами”, – йдеться в анотації до програми “Схеми”.

Гроші голови адміністрації президента: злочинні схеми Бориса Ложкіна. Розслідування

Lozkin-Kurchenko1-300x215

 

Заявивши публічно про продаж свого бізнесу за сотні мільйонів доларів, права рука Порошенка не вказав у річній декларації очікуваних доходів від цієї оборудки. Глава адміністрації президента, який закликає усіх жити по-новому, використав, щоб не сплачувати податки в Україні, багатоступеневу схему з офшорних компаній. Отримавши від продажу бізнесу “гроші Курченка”, пан Ложкін мав би тепер довести, що ці гроші не здобуті злочинним шляхом, а купівля-продаж бізнесу не були їх легалізацією.

“Я завжди хотів стати мільярдером. І я ним стану” — ці слова належать теперішньому главі адміністрації президента Борису Ложкіну, правій руці президента Петра Порошенка. Він сказав це в інтерв’ю журналістам 7 червня 2013 року.

Психологи кажуть, що інколи бажання стати багатим штовхає людей на вкрай необдумані вчинки.

Боря, Боря, що ж ти накоїв?

І ось рівно через тринадцять днів, 20 червня 2013 року інформаційний простір України облетіла сенсаційна новина: засновник та власник другого за величиною українського медіахолдингу Борис Ложкін продає справу всього свого життя. Покупець — одіозний олігарх, якому подобалося, коли його називали “вун­деркіндом”, Сергій Курченко. Якою була ціна продажу? Прямих даних немає. Але, зіставляючи свідчення Курченка і Ложкіна, можна зрозуміти, про що йдеться. Ось в одному з інтерв’ю Ложкіна питають:
— У квітні цього року ви говорили, що оцінюєте свій бізнес в 450 — 500 мільйонів доларів…

І він відповість так:

— Можу сказати, що моє уявлення про оцінку компанії виявилось достатньо близьким до того, якою була сума угоди.

Себто, Ложкін натякав, що от­римав від продажу майже 400, а за експертними оцінками, близьку до 340 мільйонів доларів суму.

Інша сторона договору купівлі-продажу, тодішній олігарх “Сі­м’ї” Курченко, у ті дні теж висловився з цього приводу. Розмовляючи з ним, журналіст із здивуванням зазначає, що пан Курченко витратив на придбання у поточ­ному році майже мільярд доларів. Курченко не погоджується, він починає перераховувати свої покупки і називає вголос їх ціну. Коли йдеться про бізнес Лож­кіна, Курченко, описуючи опе­рації з ним, підсумовує: “Отож, Український медіа холдинг — близько 170 мільйонів доларів”.

Зіставивши свідчення покупця і продавця, отримуємо суму від 170 до 340 мільйонів доларів. Угоду про продаж підписано у середині 2013 року і завершено наприкінці цього ж року — це підтвердили обидві сторони.

Таким чином, продаж відбувся, гроші сплачено. І якби це була стандартна угода між двома підприємцями, ми б ніколи не ворушили минулого. Однак Ложкін сьогодні — глава адміністрації президента. Того президента, який оголосив новий курс — на життя в новій країні. Чесній, прозорій, некорумпованій. Де всі платять податки.

Чи заплатив Борис Ложкін, права рука президента, податки із доходів в описаних операціях? Офіційним шляхом отримуємо на підставі запиту декларацію пана Ложкіна. І — подиву немає меж: у декларації не вказано очікуваних доходів із продажу. На наше прохання офіційно прокоментувати угоду із продажу пан Ложкін не відповів, мабуть, не чекав, що у когось таке запитання виникне.

Це дає підстави зробити два при­пущення, і кожне із них, мабуть, буде неприємним для пана Ложкіна. Перше: нинішній глава адміністраціїї президента, використовуючи певну схему, зумів уникнути сплати в Україні сотень мільйонів гривень прибуткового податку. Або… Борис Ложкін не отримував доходів від продажу, а лише напускав туману в очі людям, щоб приховати якусь схему легалізації доходів Курченка, здобутих ним у сумнівний спосіб.

“Это одна из крупнейших и масштабных сделок на украин­ском рынке”, “соглашение с UMH является образцом европейских и даже мировых стандартов”, “публичность сделки говорит о ее прозрачности и честности”. Так розхвалювали угоду Ложкіна і Курченка видання, які ще донедавна належали Ложкіну.

Отже, що ж насправді може критися за цією, на перший погляд, начебто блискучою угодою між Ложкіним і Курченком? Ми спробували розібратися, чи справ­ді ця угода була такою “про­зорою та публічною”, як її описували у матеріалах з ознаками замовності, і яким чином успішне завершення цієї угоди позначилося на майновому стані одного з найвищих посадовців держави та, головне, на сумі сплаченого ним прибуткового податку.

Схеми Бориса Ложкіна

Яке продовження мала історія “блискучої угоди”? Скажемо відверто, не дуже приємне принаймні для однієї її сторони. 23 квіт­ня цього року Курченка оголошено у міжнародний розшук.

19 травня 2014 року СБУ офіційно заявляє, що “викрито факти безпосередньої причетності С. Курченка до реалізації злочинних механізмів придбання на користь фінансово-промислової групи “ВЕТЕК” (Курченка) медіа-ресурсу “UMH group” (ТзОВ “Ук­раїнський медіа холдинг”)”.

 

Lozkin-Boris-sbu1

Офіційно СБУ пише, що викрила “злочинні механізми” в угоді Курченка — Ложкіна, застосовані “злочинною організацією”.

О, це вже дуже цікаво. Якщо покупець Курченко, на думку слідчих СБУ, використовувв незаконні, дослівно “злочині схеми”, купуючи бізнес Ложкіна, то напрошується запитання: а ким у цій ситуації був сам Ложкін — жертвою Курченка чи його спільником?

СБУ не встигла дати відповідь — 10 червня 2014 року Ложкін застрибує у крісло глави адміністрації президента. Зрозуміло, допитати його і з’ясувати роль в оборудках Курченка слідчим СБУ стає важче — культура у нас, знаєте, така політична, бояться правоохоронці чіпати владоможців з Банкової.

А дарма. Втім, поки СБУ збирається з думками, спробуємо поглиблено проаналізувати угоду Ложкіна — Курченка, пересвідчитися, чи Борис Ложкін, який займає високе крісло в найвищих коридорах влади, має підстави вважати, що він чистий перед законом.

У повідомленні СБУ предмет купівлі-продажу визначено так: товариство з обмеженою відповідальністю “Український медіа холдинг”. Відразу дозволимо собі зазначити — це помилка. Простий аналіз даних державного реєстру засвідчує, що власник 99,9% цього підприємства давненько не змінювався.

Якщо проглянути установчі документи цієї начебто компанії Ложкіна, то його контрольний пакет там знайти годі. На початок 2013-го йому належало аж 0,015% цієї компанії. Хоча сам він стверджував, що контролює підприємства, які видавали на території України злегка адаптовані до місцевих реалій версії великих російських газет, переповнених, за оцінкою медіадослідників, не­офі­ційною політичною рекла­мою людей режиму Януковича. А ще — декілька радіостанцій та інтереси в інтер­неті.

Утім, це деталі. Адже нас цікавить, яким чином Ложкін контролював роботу Українського медіа холдингу, не будучи, згідно з даними держреєстру, його безпосереднім власником? Тижні напруженої роботи — і ми встановили це. Отже, в Україні управління медіаактивами Ложкіна здійснювалось декількома українськими компаніями, які майже стовідсотково належали компанії United Media Holding N.V., зареєстрованій у Нідерландах. Оцю компанію, там, у Нідерландах, очолював сам Ложкін, хоча лише як найманий директор. А єдиним власником голландської компанії було кіпрське підприємство UMH Group Public Limіted.

І тут починаються перші загадки: прізвища справжніх власників кіпрської компанії покриті таємницею. Остання відкрита ін­формація про перелік акціонерів кіпрської компанії датована 22 серпням 2011 року. Тоді основним акціонером з контрольною часткою понад 60% була компанія з Британських Віргінських островів під назвою Integrity International Holding Limited. Решта дрібних пакетів акцій була розділена між іншими компаніями, зареєстрованими на Кіпрі, Британських Віргінських островах та іншими.

Примітно те, що серед акціо­не­рів і цієї кіпрської компанії сам Борис Ложкін не фігурував, що дає підстави припустити: “зас­новник і власник UMH Group” реалізовував свої права власника по-іншому. Як? Дуже просто — через компанію, яка заснована на Британських Віргінських островах. Де це? У Карибському мо­рі, серед тропічної зелені. Чому там? Це елементарно — спе­цифікою цього тропічного архі­пелагу та водночас одного з найбільш популяр­них серед любителів “чорної готівки” офшору є можливість реєструвати компанії з анонімними власниками, з’я­сувати імена яких практично неможливо, якщо ви не американське Федеральне бюро розслідувань (ФБР).

Ложкін і фатум

Усе, мабуть, так і залишилось би таємницею за сімома замками, та Борису Ложкіну трішечки не пощастило — вперше. На початку 2013 року Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів оприлюднив базу даних влас­ників офшорів. За даними сайта offsho­releaks.icij.org , серед власників вір­гінської компанії Integrity Inter­national Holding Limited фігурує саме Борис Ложкін. Себто саме він, майбутній глава адміністрації президента України, зробив гаванню для своїх гроши­ків заморський острів. І мотив тут міг бути лише один — на офшорних островах з прибутків із-за кордону не платять податків.

Отже, хитромудра схема, яку вибудував Ложкін, виглядала так. Він стає співвласником компанії на Британських Віргінських островах, вона встановлює контроль над кіпрським UMH Group, кіпрське підприємство, своєю чергою, заснувало компанію у Нідерландах. А вже нідерландське підприємство контролювало підприємства в Україні.

Навіщо така складна схема? Мовою юристів це називається створенням такої схеми, яка давала змогу “консолідовувати дохід” там, де податки з прибутку були або мінімальні, або їх не потрібно було сплачувати узагалі.

У вересні 2011 року акціонери кіпрської компанії вирішили скористатися улюбленим інструментом українських бізнесменів, чиновників та депутатів, які соромляться афішувати свої імена як власників офшорних компаній. Йдеться про залучення так званих номінальних акціонерів — громадян Кіпру, які за символічну плату фігурують в усіх офіційних реєстрах замість реальних власників, при цьому позбавлені можливості самостійно розпоряджатися акціями чи управляти компанією. Цікаво, що приблизно в той самий час ключова в Україні управляюча компанія холдингу проводить реорганізацію, перетворюючись з акціонерного товариства в товариство з обмеженою відповідальністю — форму ведення бізнесу, яка не вимагає опублікування фінансово-господарської звітності. Ймо­вірно, що зміна організаційної форми в Україні та залучення “підставних” акціонерів на Кіпрі мали ту саму мету – зробити діяльність компаній менш публічною та мінімізувати доступ до фінансового стану компаній.

На той час бізнес Ложкіна починають притискати кредити, час до сплати яких настає.

 

Lozkin-Boris-shema1

 

Ось такого “офшорного спрута”, за інформацією з бази даних offshoreleaks, вибудував глава адміністрації президента Борис Ложкін на екзотичних островах у Карибському морі.

Так от, починаючи з вересня 2011 року, офіційно власниками другої за розмірами медіакомпанії в Україні стали “домогосподарки” та “вчителі” з екзотичними для вуха українця грецькими іменами. За логікою, саме вони мали б отримати гроші від Кур­ченка, якщо Ложкін сказав правду і дійсно все майно Україн­ського медіа холдингу змінило власника.

Але, як можна судити, місцеві кіпріоти в оборудках Ложкіна — лише “для меблів”. І зрозуміло, що Борис Ложкін та його партнери не переставали володіти холдингом аж до моменту його продажу у 2013 році. Інакше він би просто нічого не продав.

І ось червень 2013 року, з’являється офіційна інформація про купівлю холдингу на користь фінансово-промислової групи “ВЕТЕК” ще тоді олігарха Сергія Курченка.

Які ж зміни відбуваються у персональному складі власників холдингу внаслідок продажу? А ніякі. Майже ніякі. Українські компанії, які здійснюють управління холдингом в Україні, далі на 99% контролює голландська United Media Holding.

Ніяких суттєвих змін не зазнає і структура власності нідерландської компанії. Декоративні акціонери-кіпріоти надалі значаться в реєстрі компаній Кіпру. З цього випливає, що дійсна зміна реальних власників відбулася на рівні “підводної” частини айсберга під назвою УМХ.

Де? А все там-таки, на далеких екзотичних островах.

Як це стало відомо? Мабуть, тому, що Ложкіну в цей час не пощастило вдруге — більше деталей його угоди з Курченком вдалось довідатися через недбалість клерків офісу олігарха. Вони не дуже сумлінно замітали сліди в лютому 2014 року, і людям з “Канцелярської сотні” у дні революції вдалося знайти ці­кавий документ, завдяки якому можна ще краще зрозуміти ха­рактер гучної угоди. Цей документ, який, вочевидь, готували особисто для Курченка, розповідає про те, що ключова операція з продажу бізнесу Ложкіна по­винна відбутися між двома ком­паніями — “Інтегріті” як продавцем і “Тріладо” як покупцем. Обидві зареєстровані на Бри­танських Віргінських островах. Ми не відкидаємо, що назва покупця була лише одним із варіантів в угоді купівлі-продажу, однак інші зібрані нами дані підтверджують, що операція в ці­лому проходила за планом, викладеним у цьому документі.

Таким чином, усе вказує на те, що зміна власників у бізнесі Ложкіна відбулася за класичною схемою, яку використовують для “оптимізації податків”, — один вір­гінський офшор з острова Тро­тола, контрольований Ложкіним та його партнерами, продав ін­шо­му віргінському офшору з острова Тротола, контрольованому Кур­чен­ком, контрольний пакет акцій над усією кіпріотсько-голландсько-українською вертикаллю УМХ.

Lozkin-Boris-shema2

Зіставивши дані з різних джерел, ми спробували реконструювати схему, яка могла допомогти нинішньому главі Адміністрації Президента Борису Ложкіну не платити податків на сотні мільйонів гривень з угоди з одіозним Курченком. Однак не звільнила від необхідності зазначати в декларації про особисті доходи достовірні дані.

Що приховує Ложкін?

Фінансова частина цієї операції цікавить нас ще більше у світлі цілей, поставлених на початку розслідування. Отже, ціна продажу, за словами Курченка і Ложкіна, коливалася від 170 до 340 мільйонів доларів.

За словами самого Ложкіна, половину цієї суми акціонери отримали наприкінці червня 2013 року, друга половина повин­на була надійти не пізніше як у першому кварталі 2014 року. Однак 5 листопада 2013 року було оголошено про дострокове завершення угоди з продажу і виконання усіх фінансових зобов’язань. Це означало, що фінансові зобов’язання перед попередніми акціонерами на суму з багатьма нулями в доларах виконано повністю і вчасно.

Здавалось би, така безпреце­дентно успішна фінансова операція повинна була істотним чином вплинути на майновий стан людини, яка позиціонувала себе як головний власник та акціонер холдингу. Зробити його нарешті мільярдером, як він мріяв. Однак декларація про доходи за 2013 рік, яку оприлюднив глава адміністрації президента невдовзі після призначення, дає підстави сумніватися, що Ложкін належить до числа тих акціонерів, яким вдалось збагатитися від цієї угоди. Принаймні офіційно. Інакше важко пояснити, чому немає ніяких причинно-наслідкових зв’язків між доходами із продажу бізнесу на сотні мільйонів доларів і матеріальним станом Ложкіна.

На особливу увагу заслуговує те, що декларацію подано за весь 2013 рік, тобто вона мала б охопити період, протягом якого Борис Євгенович був акціонером холдингу, та період, коли він перестав ним бути, а отже, мав би стати власником коштів або іншого майна, отриманих від продажу.

Що ж ми бачимо натомість? На фоні скрупульозного та деталізованого опису корпоративних прав членів сім’ї у статутному капіталі різних товариств виявляється, що у 2013 році теперішній глава адміністрації володів лише часткою в розмірі 2,8 тис. гривень одного із товариств, яка була продана структурам Курченка ще в жовтні минулого року. Жодних інших корпоративних прав Ложкін-чиновник не задекларував, хоча декларація містить для цього спеціальну графу, де повинні бути відображені відомості про усі акції, внески у статутний капітал товариств, у тому числі тих, що містяться за межами України.

А проте у декларації Ложкіна нема навіть згадки про будь-які доходи, отримані за межами Ук­раїни, чи володіння частками закордонних підприємств.

Шукаємо далі слід сотень мільйонів, які мали б надійти за холдинг. Показані в декларації дохід, кошти на банківських рахунках сумарно не перевищують 2,5 мільйона гривень. Звичайно, завжди можна сказати, що гроші, отримані за свою частину акцій, уже були витрачені, але тоді постає питання: на що? Нерухомості в районі Кенсінгтон-Гарден, океанської яхти або приватного суперджета серед задекларованого майна немає.

Журналіст сайту forbеs.ua, який аналізував декларацію Ложкіна, припускає, що грошей від продажу медіахолдингу, мовляв, і не повинно бути в декларації, адже продавцем та отримувачем грошей міг виступати не Ложкін, а котрась із юридичних осіб. Гаразд, версія має право на існування. Але вона містить логічну помилку, неприпустиму для видань типу “Форбс”: якщо гроші отримав не Ложкін безпосередньо, а компанія на островах, яку він заснував, то чому в його декларації як глави адміністрації президента не зазначено найменування цих компаній та їх акціонерів, фінансові зобов’язання перед якими, за словами самого Ложкіна, були виконані повністю ще в листопаді минулого року?

У правовій системі жодної країни світу не передбачено компаній, кінцевими власниками яких не є фізичні особи, незалежно від довжини ланцюжка проміжних власників. Будь-яка компанія не може існувати сама по собі, у повітрі, завжди існують її явні або анонімні кінцеві власники, які повинні бути, так би мовити, живими людьми.

Останні десять років Борис Ложкін позиціонував себе у публічному просторі як засновник та власник холдингу, в тому числі через медіа, якими він управляв як керівник холдингу. Тому логічно припустити, що саме він мав би бути серед акціонерів віргінської компанії-продавця. І офіційні дані сайту offsho­releaks це підтверджують.

Чому ж тоді глава адміністрації президента не вказав усі свої корпоративні права у декларації про майно українського чиновни­ка, якими він мав би володіти до моменту продажу холдингу та, можливо, після цього продажу? Чому не зазначив, що є (був) власником підприємства на екзотичному острові? А мав це зробити обов’язково — тим більше, беручи до уваги вимоги нового антикорупційного законодавства та люстрацію, яка наближається. Чому не вчинив так, як це, до речі, сумлінно зробив його безпосередній керівник, Петро Порошенко?

Ложкін не наважився говорити. Мабуть, боїться, що кожне сказане слово може бути використане слідчими проти нього.

А відповіді тут може бути лише дві. Перша: заповнюючи декларацію, Борис Ложкін свідомо замовчав той факт, що є власником компанії на далеких островах. І це — фатальна помилка чиновника у країні, де діє закон. Навіть в Україні, згідно з новим антикорупційним законодавством, недостовірно заповнена декларація, щоб щось приховати, для чиновника такого рівня — безумовна відставка з ганьбою. Якщо глава Адміністрації Президента приховує свою власність, свої доходи, не сплачує податків — це вирок і йому, і його роботодавцеві, і усім їхнім закликам до чесного життя. Якщо ж Ложкін не помилився, доходу з продажу компанії в Україні не отримував — тоді він просто маленький брехун, а актуальним стає інше запитання: якщо не він, то хто ж є цими казково багатими акціонерами компаній, на рахунки яких було переказано близько 340 мільйонів доларів? Може, карибські аборигени, кіпрські номінали чи українські менеджери вищої ланки управління? І основне, яке походження цих грошей? Чи означає маленька неправда Бориса Ложкіна у його декларації те, що він співучасник “злочинної схеми”, яку, за твердженням слідчих СБУ, реалізував Курченко? І чому СБУ пов’язала угоду Курченка — Ложкіна з махінаціями “злочинної організації” у “банківській сфері”?

Ми знайшли відповіді на частину цих запитань. І вони — приголомшливі.

 

Олексій Малярчук, Ігор Починок, expres.ua, Національне бюро розслідувань України

Як виглядає нарколабораторія помічника нардепа від БПП Юрія Солов’я. 2 фото. Відео

Solovey-Yuryi1-500x300

Співробітники управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області заблокували злочинну діяльність міжнародної організованої групи наркоділків, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Зловмисники створили дві потужні лабораторії в Івано-Франківській та Черкаській областях для продажу наркотиків як в Україні, так і в країнах ЄС. Вони вирощували марихуану методом гідропоніки, намагаючись селекціонувати більш потужні сорти.

Solovey-Yuryi-nark1-500x375

Під час обшуків у них вилучено понад 30 кілограмів готової марихуани, вартість якої на чорному ринку – понад 3 мільйони гривень, а також майже тисячу рослин канабісу, спеціальне лабораторне обладнання, системи освітлення, зволоження і температурного режиму, добриво, велику кількість хімічних добавок, що використовувались у процесі вирощування наркотиків. Про це повідомляла прес-служба СБУ.

Організатором норколабораторії є помічник-консультант народного депутата від БПП Юрія Солов’я — Радиш Григорій Григорович.

Сам народний обранець підтвердив, що Радиш його консультат та запевнив, що щойно дізнавшись про наркобізнес помічника одразу його звільнив.

Журналістам Станіславського ТВ вдалось побувати у нарколабораторії помічника нардепа Юрія Солов”я.

Окрім цього, стало відомо, що в 2012 році Радиш підозрювався у скоєнні злочину за статтею 190 Кримінального кодексу України (шахрайство), по факту незаконного заволодіння коштами на суму близько 1 млн грн.

Максим Бланк. Неприкасаемый коррупционер. Расследование

Blank-Maksim2-500x282

В нашей стране даже самый одиозный чиновник-коррупционер всегда может рассчитывать вместо суда и тюрьмы на возвращение в прежнее кресло…

Известие о назначении в начале июля 2015 года на должность и.о. генерального директора «Укрзалізниці» нового топ-менеджера — Александра Завгороднего, заставило многих, кто интересуется состоянием дел на железной дороге, облегченно вздохнуть. Это, как минимум, должно было означать, что состояние перманентного скандала, в котором госпредприятие пребывает с осени прошлого года, пока госпредприятием рулил и.о. гендиректора Максим Бланк, нормализуется хотя бы на некоторое время.

Открытый конкурс на должность главы ГП, объявленный в конце прошлого года, завершился грандиозным провалом, а новую попытку найти руководителя одного из ключевых госпредприятий страны министр инфраструктуры Андрей Пивоварский обещает не ранее конца августа.  За последний год финансовое состояние УЗ из проблемного стало по-настоящему катастрофическим, и накануне запланированной Министерством инфраструктуры на осень реорганизации ГП необходимость менять руководство давно назрела. Впрочем, как часто бывает у нас в стране, изменения произошли только наполовину. Одную из главных проблем «УЗ», а именно  наличие в ее руководстве такого «управленца», как Максим Бланк – в который раз снова предпочли не заметить. Одиозный чиновник вернулся на прежнюю должность первого заместителя гендиректора, на которой уже находился с апреля по сентябрь 2014 года. Но можно не сомневаться, что аппетиты Бланка, которые он исправно демонстрировал за время своей работы во главе «Укрзалізниці», никуда не делись, и это очень плохая новость как для самого предприятия, так и для бюджета государства. Видимо, кому-то Максим Бланк настолько нужен на верхушке железнодорожного монополиста, что сходить с рук ему будут скандалы любых масштабов.

«Богат, как Бланк»

После того, как 8 сентября 2014 года по подозрению в коррупции был отстранен (а в последствии и со скандалом уволен) глава «Укрзалізниці» Борис Остапюк, освободившееся место с приставкой и.о. занял его первый заместитель Максим Бланк. Пересев в новое кресло, Бланк сразу же попал в эпицентр нового скандала, в котором фигурировали не только крупные суммы наличными, но и наркотики.

16 октября 2014 года глава СБУ Валентин Наливайченко заявил, что в Государственной администрации железнодорожного транспорта Украины («Укрзалiзниця») раскрыта «годами действовавший синдикат по отмыванию денег». Как сообщил Наливайченко, «во время обысков, проведенных только у одного из руководителей предприятия, в том числе в частных домах и гаражах, следователями задокументировано и изъято более 7 миллионов гривен и свыше 1 миллиона долларов наличными, а также оффшорная документация, которая свидетельствует о существовании действительно огромного преступного механизма».

«Руководителем», о котором рассказал глава СБУ, оказался Максим Бланк. Результаты обыска жилплощади Бланка действительно впечатлили. Слова одного из очевидцев и участников обыска тогда распостранил на своей странице в Фейсбук журналист телеканала «Интер» Роман Бочкала, после чего имя украинского чиновника Максима Бланка стало чуть ли не нарицательным. Античный афоризм  «богат, как Крез» в украинских реалиях легко трансформировался в «богат, как Бланк». «Столько денег налом дома я еще не видел. Еще я первый раз увидел в каждой комнате телики 84 дюйма. Воистину – «Укрзалізниця» богатая контора. Я до сих пор в шоке. Устали пересчитывать бабло даже на машинке. Две огромные дорожные сумки на колесиках забитые банковскими упаковками, в купюрах по 100, 200, 500 гривен. В ванной более полляма «зелени» вытащили. И, похоже, что я видел карманные деньги. Остальное наверняка процентится в оффшорах. Хозяин жилья вообще не расстроился» — так описывал результаты обыска его участник.

Но кроме залежей банкнот в квартире новоназначенного чиновника нашлось кое-что еще, как говорится, «на любителя». Как сообщалось в протоколе обыска, Максим Бланк отдал сотрудникам спецслужб «три пакета из фольги с веществом растительного происхождения и характерным запахом», которое оказалось коноплей. Согласно заверениям самого Бланка, марихуану он держал дома для личного пользования, и, очевидно, ничего предосудительного в этом не видел. Подумаешь, ну любит глава одного из самых крупных госпредприятий страны потянуть косячек-другой перед занятием важными государственными делами. В «Укрзалізниці» дела действительно настолько плохи, что без косяка не разберешься!

А если серьезно, как бы не относились в мире к идее «легалайза», в Украине каннабис все еще считается наркотическим средством, а, значит, Бланк должен был ответить согласно законодательству, как минимум, за хранение, что подразумевает или административную, или уголовную ответственность в зависимости от объемов обнаруженных веществ.

Невероятно, но история с пачками денег и травкой закончилась для Бланка…совершенно ничем. Он и дальше продолжил руководить госпредприятием. Правда, на этом претензии к нему, как к топ-менеджеру, не закончились, а только начались.

От Ахметова до Еремеева

О состоятельности Максима Бланка в роли главы одного из крупнейших госпредприятий страны лучше всяких слов скажут сухие цифры статистики. В 2014 году чистый убыток «УЗ» составил 284 млн грн. Хотя финансовым планом предусматривалось, что администрация получит прибыль в размере 634,6 млн. грн. Но почему такой «стиль руководства» «Укрзалізницею» в конце-концов привел к техническому дефолту в мае 2015 года, пожалуй, стоит объяснить на вполне конкретных примерах.

В период, когда Максим Бланк с приставкой и.о. управлял «Укразалізницею» состоялся целый ряд крайне сомнительных тендеров по закупке топлива и материально технических средств для нужд железной дороги. Прямыми выгодополучателями от махинаций на тендерах стали компании, принадлежащие олигархам Игорю Еремееву и Ринату Ахметову.

К примеру, 29 декабря 2014 года компании Еремеева «Вог Аэро Джет» «Укрзалізниця» перечислила 42 млн.грн., 30 декабря 2014 – еще 25 млн.грн., 12 и 13 января 2015 года — 25 и 100 млн. грн. соответственно. При фактической рыночной цене 13 тыс. грн. за тонну, «Укрзалізниця» закупала топливо у компании Игоря Еремеева по значительно завышенным ценам — 19 тыс.грн. за тонну.

В феврале 2015 года «Укрзалізниця» перечислила «Вог Аэро Джет» сумму 182 миллиона гривен за топливо, и снова по завышенным ценам. В марте — уже 286 миллионов из расчета 23 900 грн. за тонну. И это при рыночной цене в 17-18 тысяч гривен! Причем, все эти платежи терпящее финансовое бедствие госпредприятие перечисляло сразу же, хотя закон вполне позволяет проводить такие платежи в течение 70 дней. Элементарные расчеты позволяют установить, что подозрительное завышение цены позволило «наварить» на закупках почти 72 миллиона гривен!

Еще один пример «выгодного сотрудничества» «Укрзалізниці» времен Максима Бланка с поставщиками материально-технических средств является тендерная история с  ООО «Керченский стрелочный завод» (КСЗ), который принадлежит структурам Ахметова. В этом случае Бланк умудрился еще и подсобить деньгами украинского бюджета российской экономике, поскольку КСЗ с 11 декабря 2014 года получил новое место регистрации в российском Краснодаре. Хотя аналогичную продукцию производят и заводы в Украине, например, Днепропетровский стрелочный завод.

Интересно, что Керченский стрелочный завод передал право получать платежи от «Укрзалiзницi» еще одной компании Рината Ахметова – «Трансинвест Холдинг». Таким образом, с  2 по 11 февраля 2015 года на счета фирм «Метинвест Украина» и «Трансинвест Холдинг», принадлежащих Ахметову, «Укрзалізниця»  отправила по трем платежам в общей сложности 170, 6 миллионов гривен.  Далее, в рамках договора факторинга только в марте этого года «Трансинвест Холдинг»  получил от «Укрзалізниці» 31 481 289 гривен. Которые были прописаны, как заказ у Керченского стрелочного завода на изготовление различных запчастей для железной дороги. Здесь возникает интересный вопрос: как и когда оплаченные «УЗ» запчасти попали на территорию Украины из оккупированного Крыма, учитывая практически полное отсутствие транспортного сообщения с полуостровом? Да и были ли эти поставки вообще?  Есть большие опасения, что Максим Бланк на этот вопрос не найдет вразумительного ответа.

Зато все это время он продолжал жаловаться на тяжелое финансовое положение госпредприятия. «Весь январь мне просто не хватало денежных поступлений на зарплату и на закупку топлива и электроэнергии», — сообщил Бланк в своем интервью «Украинской Правде» 30 марта, проигнорировав при этом вопросы журналистов про особенности своего «сотрудничества» с компаниями Еремеева и Ахметова.

В истории работы Максима Бланка на руководящих должностях в «Укрзалізниці» хватает и других темных пятен: это и вскрытая программой журналистских расследований «Наші гроші» коррупционная схема со страхованием, и возникшие у журналистов вопросы по поводу деятельности фирмы-«прокладки» -«Украинского пассажирского логистического центра», которая занимается продажей железнодорожных билетов, и подозрительные кадровые  инициативы, которые грозят украинскому государству многомиллионными убытками. Но эти пятна почему-то совершенно незаметны на властной верхушке.  Там, судя по всему, Бланк числится «неприкасаемым».

 

В любой цивилизованной стране, после такого обилия коррупционных скандалов, любой чиновник уже был бы не только уволен, но и понес наказание по всей строгости закона. В Украине, с ее причудливым пониманием движения к европейским стандартам, у одиозного коррупционера всегда найдутся варианты не только избежать наказания, но даже остаться у кормушки. Неужели после всех обнародованных фактов касательно деяний Бланка, единственным наказанием для него может быть только «почетная ссылка» на прежнюю должность первого зама? И почему пафосные обещания найти на руководящие должности в госпредприятия новых стивов джобсов неизменно заканчиваются перетасовкой одних и тех же максимов бланков?

Виктория Полец, Национальное бюро расследований Украины

СБУ накрыла вечеринку помощника депутата Кивалова с проститутками и тортом с флагом ДНР. Фото. Колаж

KivalovDNR1-500x300

Сотрудники СБУ провели обыск в одном из мест отдыха Одессы, где отмечал свое 25-летие некий работник епархии одной из православных церквей Дмитрий Пивень.

Как сообщает Национальное бюро расследований Украины со ссылкой на источники в правоохранительных органах, мужчина является помощником народного депутата Кивалова, а также журналистом одесского телеканала.

На празднование сепаратист пригласил своих коллег из епархии, студентов религиозных учебных заведений Одессы и Киева, священнослужителей.

Гости подарили виновнику торжества большой торт с изображением герба и флага террористической организации «ДНР», а также флага России. В ответ мужчина накрыл стол с дорогими импортными напитками и пригласил на праздник десяток девушек, предоставляющих сексуальные услуги. При этом он высказал довольно нестандартное желание, заказав жриц любви, являющихся переселенками из Донецкой области.

Во время обыска сотрудники СБУ изъяли у одного из гостей пистолет и патроны калибра 5,45.

KivalovDNR2-500x267

Генерал СБУ, який здав Луганськ терористам, розгулює в Києві. Фото

Petrulevych1

 

Похоже, экс-начальнику УСБУ в Луганской области Петрулевичу, год назад отдавшему управление с тысячей единиц оружия впридачу паре десятков террористов и сотне хтонических алкоголиков, наконец вручили медаль.

“За проведение совместных с органами безопасности результативных мероприятий, направленных на укрепление безопасности Российской Федерации, защиту и укрепление конституционного строя Российской Федерации”, как и указано в соответствующем Положении о медали «За взаимодействие с ФСБ России». Фото лауреата сделано мной вчера вечером недалеко от Минюста. Шквал оваций, бл*ть.

Сергей Иванов, Национальное бюро расследований Украины

СБУ навіть не розшукує корупціонера на українофоба Дмитра Табачника. Наливайченко вже у долі?

Tabachnik-Dmitro10

 

Екс-міністр освіти часів Віктора Януковича Дмитро Табачник повернувся в Ізраїль.

Про це в ефірі телеканалу новин «24» розповів керівник Головного слідчого управління Служби безпеки України Василь Вовк.

«Я хотів би щоб ми так боляче не реагували на приїзд чи від’їзд високопосадовців. Приїхав він один раз – ще раз приїде. Так сталося, що він приїхав і зразу ж іншою стороною виїхав з України в Білорусь, звідти – в Москву, а звідти – знову в Ізраїль», — зазначив Вовк.

Він додав, що Табачник покинув Україну через день після приїзду. Розшукових заходів щодо нього не було, адже він не перебуває в розшуку. Вовк запевнив, що приліт екс-чиновника контролювався.

«У нас є кілька кримінальних проваджень, в яких досліджуються обставини діяльності Міністерства науки, яке очолював у свій час Дмитро Табачник», — наголосив представник СБУ.

Він зазначив, що ГПУ орієнтується, «коли і що пред’явити Табачнику, коли є достатньо доказів, щоб це не була проста формальність, а щоб це була серйозна робота з пред’явлення підозри і з розслідування до кінця, аж до судового розгляду».

«Я не готовий вам сказати, на якій стадії в Генеральній прокуратурі перебуває кримінальне провадження щодо високопосадовців, в тому числі й Дмитра Табачника», — сказав Вовк.

28 лютого 2015 року жирна аваківська шістка Антон Геращенко повідомила, що Табачник прилетів в Україну, де він потрібен як «цінний свідок злочинів епохи Януковича».

Раніше Наливайченко від СБУ інкорпорував кума Путіна Медведчука не у тюрму, а для переговорів з рашистами начебто про звільнення полонених.

Засновником партії регіонів та членом політбюро СДПУ(0) є Петро Порошенко, який успішно кришує своїх колишніх однопартійців, повідомляє  40ka.info.

Борис Ложкин из администрации Порошенка не заплатил сотни миллионов гривен подоходного налога. Расследование

LozhkinYanukovich1-500x353

 

Всем известно, что подбор министров-иностранцев в правительство Яценюка проводило кадровое агентство с мировым именем… Поиском достойных претендентов на министерские кресла занималась непосредственно руководитель агентства Татьяна Фурцева (чьи услуги, кстати, были оценены в более чем миллион гривен). Так вот, в одном из комментариев для СМИ Фурцева заявила: основное требование к кандидатам – отсутствие коррупционных связей… В связи с этим у нас возникли веские причины полагать, что если бы за подобным критерием отбирали кадры и в администрацию президента, то ее глава – Борис Ложкин – никогда бы не заполучил свою должность. Потому что глава администрации президента – не только подозревается в масштабных коррупционных связях, но и, судя по всему, сам является идейным вдохновителем коррупционных схем на сотни миллионов долларов…

Летом прошлого года информационное пространство облетела сенсация: двадцатишестилетний Сергей Курченко, «вундеркинд», как он сам себя называл, а попросту один из смотрящих от «семьи» Януковича, покупает у своего земляка, харьковчанина Бориса Ложкина, одного из самых больших медиа-холдингов на украинском рынке — UMH group. Группа компаний ВЕТЭК, подконтрольная Курченко, получила контроль над рядом изданий – «Forbes», «Vogue», «Корреспондент»,  «Теленеделя», «Аргументы и факты в Украине», «Команда», «Футбол», «Комсомольская правда в Украине», порталы i.ua, bigmir.net, радио «Ретро FM», «Наше радио», «Europa Plus», «Авторадио» и.т.д.

Сумма сделки не разглашалась. Однако в интервью «Коммерсанту» в апреле того же года Ложкин заявил: «Могу только сказать, что мое представление об оценке компании UMH — $450-500 миллионов». Итак, будем полагать, что озвученная тогда Ложкиным цифра оказалась  достаточно близкой к тому, какой была сумма сделки…

Интересно, что за два месяца до сделки Петр Порошенко продал UMH group свою долю в журнале «Корреспондент», сайте korrespondent.net и радиостанции «Наше радио».

Интересно также, что уже бывший владелец UMH  Борис Ложкин всячески восхвалял Сергея Курченко и заявлял, что «ВЕТЭК сможет дать серьезный толчок для развития UMH».

По словам самого Ложкина, половину суммы сделки акционеры получили в конце июня 2013 года, вторая половина должна была поступить не позднее чем в первом квартале 2014 года. Однако, 5 ноября 2013 было объявлено о досрочном завершении сделки по продаже и выполнении всех финансовых обязательств. Это означало, что финансовые обязательства перед предыдущими акционерами на сумму со многими нулями в долларах выполнено полностью и в срок. Но вот в декларации главы fдминистрации президента за 2013 год (которую журналисты получили официальным путем, на основе соответствующего журналистского запроса) эта сделка не была указана…

Повторим: речь идет об огромной сумме, которая может составлять около полумиллиарда долларов. На просьбу журналистов прокомментировать такое несоответствие, господин Ложкин не ответил…

Это позволяет предположить, что нынешний глава администрации президента, используя определенную схему, сумел избежать уплаты в Украине сотен миллионов гривен подоходного налога. Либо Ложкин и не получал никаких доходов от продажи, провернув операцию по легализации доходов Курченко…

Собственно, эту историю можно было бы «подверстать» под Криминальный кодекс Украины и дать сказать последнее слово Службе безопасности Украины. Но вот незадача, Борис Ложкин ныне – обитатель политического Олимпа, а, значит, по правилам, существующим в Украине — персона неприкасаемая. Хотя очень надеемся, что правила эти в скором времени изменятся…

И КУРЧЕНКО, И ЛОЖКИН СОСТАВЛЯЛИ «ПРЕСТУПНУЮ ОРГАНИЗАЦИЮ», — СБУ

Ведь еще в апреле 2014 года года Курченко был объявлен в международный розыск. Правда, наши источники в СБУ утверждали, что этот «вундеркинд» продолжал спокойно разгуливать Киевом, особо ни от кого не прячась. Тем не менее, уже 19 мая СБУ официально заявляет, что «разоблачены факты непосредственной причастности Курченко в реализации преступных механизмов приобретения в пользу финансово-промышленной группы ВЕТЭК компании UMH group . То есть,  СБУ  утверждает, что разоблачила «преступные механизмы» в соглашении Курченко — Ложкина, применимые «преступной организацией».

Иными словами, если в схеме покупки-продажи UMH group, как утверждали следователи СБУ, были применены «преступные механизмы», да еще не одним из действующих лиц, а «преступной организацией», то это означает, что и продавец, и покупатель об этих механизмах прекрасно знали, а, еще более вероятно, совместно их разработали и внедрили. То есть, в Службе безопасности пришли к выводу, что и Курченко, и Ложкин и составляли эту самую «преступную организацию».

Но уже в начале июня «дело UMH group» ложится в длинный ящик в одном из многих кабинетов Службы безопасности, поскольку господин Ложкин занимает должность главы администрации Петра Порошенко.

В ДЕКЛАРАЦИИ ГЛАВЫ АДМИНИСТРАЦИИ ПРЕЗИДЕНТА ПОРОШЕНКА ЗА 2013 ГОД СДЕЛКА ПО ПРОДАЖЕ UMH НЕ УКАЗАНА

Однако, после того как всплыла несколько странная декларация Ложкина за 2013 год, в которой не зафиксировано ни копейки доходов от продажи UMH, дело набирает новых оборотов.

lozhkin-deklaratsiya2013-1

lozhkin-deklaratsiya2013-2

После побега Януковича и всей его гоп-компании с Украины,  «канцелярская» сотня, получила доступ до закрытых ранее документов, оставленных впопыхах в резиденциях диктатора (или выброшенных в спешке, как в Межгорье, в реку, но вовремя оттуда выловленных).

Итак, журналистам удается узнать, что задолго до продажи своего медиахолдинга Борис Ложкин стает совладельцем компании на Британских Виргинских островах Integrity International Holding Ltd, она, в свою очередь, устанавливает контроль над кипрским UMH Group, кипрское предприятие учредило голландскую компанию United Media Holding. А уже это предприятие контролировало предприятия в Украине…  Как утверждают юристы, создание подобной схемы позволяет либо свести налоги на прибыть к минимуму, либо вообще не платить их…

Однако и вторая версия — о том, что Ложкин всего лишь помог легализировать доходы Курченко – тоже имеет право на существование.

Дело в том что, в результате покупки холдинга в пользу финансово-промышленной группы ВЕТЭК, в персональном составе владельцев холдинга не происходит абсолютно никаких изменений. Кампании, которые осуществляют управление холдингом в Украине, продолжает на 99% контролировать голландская компания United Media Holding.

Как бы там ни было, и какой из озвученных нами вариантов не был применен, факт остается фактом — Борис Ложкин создал схему, которая помогла ему уклониться от уплаты сотни миллионов долларов налогов со сделки с Курченко.

На этом фоне еще более комично воспринимаются пассажи, печатаемые летом прошлого года изданиями, еще вчера принадлежавшими нынешнему главе Администрации президента: «…Одна из крупнейших и масштабных сделок на украинском рынке!»… «соглашение с UMH является образцом европейских и даже мировых стандартов!»….  «публичность сделки говорит о ее прозрачности и честности!»

Можно понять желание властьпридержащих, которые стояли у руля полтора года назад, при Януковиче, выставить нас всех лохами. Собственно, именно постоянное вранье тогдашней власти и ее просто маниакальное желание красть у государства, вывело людей на Майдан. Но проблема в том, что власть нынешняя тоже держит общество за лохов, продолжая врать и заниматься коррупционными махинациями…

Несложно себе представить, что произошло бы, например, с вице-президентом США, если бы был доказан факт уклонения от уплаты налогов в особо крупных размерах. Его бы уволили с должности, арестовали бы всю его недвижимость и банковские счета и упекли бы за решетку. Но можем поспорить, что Борис Ложкин и дальше будет чувствовать себя прекрасно в кресле главы президентской Администрации, сколько бы фактов его причастности к коррупционным схемам не было бы доказано.

«У меня есть мечта стать миллиардером, и я им стану», — в одном из своих интервью заявил как-то Ложкин. Мы не сомневаемся, что его мечта в скором времени осуществиться. Жаль только, что за наш с вами счет…

Виктор Ландаренко, Национальное бюро расследований Украины

Виктор Полищук из «Гулливера» строит империю на деньги Клименко и плюет на закон. Расследование

Polishuk-Victor2Жизнь по-старому и по-новому — это параллельные реальности для совершенно разных категорий украинцев. Виктор Полищук, владелец самого высокого в стране БЦ “Гулливер”, например, может себе позволить жить по-старому. Так, во времена правления Януковича он помогал государству расстаться с 200 млн. грн в виде 59 га земель в Броварах, переданных ему в один день сорока восемью подставными покупателями. А уже в этом году успешный “бизнесмен” причастен к деньгам “семейного” экс-министра Александра Клименко и одновременно играет в связке с нынешней главой НБУ Валерией Гонтаревой, не гнушаясь рейдерских захватов и стяжательства с арендодателей. Но обо всем по порядку.

Броварской профит

В декабре 2013 года, почти год назад, буквально прогремело резонансное расследование программы “Наші Гроші”, в котором рассказывалось о том, как депутаты Броварского горсовета фактически подарили миллионеру Виктору Полищуку целый городской бюджет. Это стало возможным потому, что горсовет проголосовал за сдачу в аренду земель госпредприятия “Радиопередающий центр” в размере 96 гектаров. Наделы отдали 48-ми арендаторам для “частного сельского хозяйства”, после чего все они переоформили землю у одного и того же нотариуса, в один и тот же день, на предприятие “Интер-профит”. А горсовет под чутким руководством мэра тут же снова проголосовал, но уже решение о передаче земель под промышленную застройку…

Журналисты по горячим следам вышли на цепочку компаний, приведших их к конечному «заказчику оборудки» — фирме “Техэнерготрейд”, которой владеет Виктор Полищук, хозяин сети магазинов “Эльдорадо”, самого высокого в Украине бизнес центра “Гулливер”, а с недавних пор и небольшого, но очень динамичного банка “Михайловский”.

Как оказалось, обобравший Бровары предприниматель и не думал скрывать своих планов относительно покупки земель. Или не сдержался похвастать перед “Форбс-Украина” будущей “покупкой” площади под ТРЦ. В тот момент он отказывался комментировать историю для журналистов, как не отвечала и его прессекретарь, Алёна Березовская, знаменитая среди прессы близостью к Виктору Януковичу.

Успешный Младобанк

Казалось бы, закончены времена “семьи” и приближенных к ним младоолигархов (а г-на Полищука тоже можно назвать внезапно разбогатевшим, ибо его жена Лилия Резвая в своем интервью рассказывала, как еще в 2000 году оба они были простым рабочим людом), но для нашего героя ничего не меняется.

По слухам, в общении с партнерами он высказывается, мол, может с ноги открывать двери в администрацию президента, с ним в связке работает дочь главы СБУ Валентина Наливайченко, сам он смог недавно купить одно из старейших оружейных предприятий Киева — “Ленинскую кузню”…

А ведь предыдущим хозяином ЛК был не кто иной, как нынешний президент Украины, Петр Алексеевич Порошенко.

Казалось бы, добавить нечего. Человек, который еще год назад парился в бане вместе с Клименко и Арбузовым, продолжает чувствовать себя хозяином жизни и выходить на новые горизонты под “новой крышей”. Но это, увы, не все.

Несколько месяцев тому согласно расследованию ИА “Минпром”, Виктор Полищук появился в списке совладельцев компании ООО “Экосипан”, единственного держателя небольшого банка “Михайловский”, от которого Полищук ранее старательно открещивался. (За этим младоолигархом, к слову, водится желание оказываться подальше от сомнительных имен, именно поэтому во время слияния компаний “Эльдорадо” и старой компании Полищука “Технополис”, он так поспешил избавиться от последнего названия).

Итак, некоторое время тому назад Виктор Полищук все-таки показывается в списке совладельцев банка и по словам пресс-службы банка, предпринимает активные действия для получения статуса мажоритария “Михайловского”.  При этом, уже при новой власти с банком происходят любопытные метаморфозы.

bank-Mihailivskyi1

Так, «Михайловский», который был зарегистрирован только в прошлом году и с начала 2014-го “вырос” в активах в 4 раза, меньше чем за год открыл около 100 новых отделений и порядка 2200 точек продаж в торговых сетях Эльдорадо, Фокстрот и Эпицентр. По некоторым данным сегодня он присматривается и к мечте любого европейского банка –  отделениям “Укрпочты”.

Пару месяцев тому младобанк занялся еще и подготовкой к скупке резко подешевевших на фоне кризиса украинских банков, о чем  в интервью “Форбс-Украина” говорит председатель правления банка, Игорь Дорошенко.

Похоже, “Михайловский” интересуется также банками, в которые была введена временная администрация. И, что особенно любопытно, поиском объектов для поглощения занимается инвесткомпания «Инвестиционный капитал Украина» (ICU) — та самая, которая принадлежит бизнес-партнерам главы НБУ Валерии Гонтаревой.

И последним неприятным намеком на то, чьи на самом деле деньги могут крутиться в бизнесе гиперуспешного младобанка является утверждение бывшего журналиста, а ныне народного депутата Сергея Лещенко о том, что Виктор Полищук, мажоритарий “Михайловского”, напрямую связан с одиозным экс-министром Минсборов и доходов Александром Клименко.

— По информации «Украинской правды», редакция газеты «Вести» и радио «Вести» до осени 2014 года собирается переехать в новый офис в бизнес-центре «Гулливер», который принадлежит фирмам Клименко. — считает Сергей Лещенко. –  Кроме того, на связь Клименко с холдингом Вести указывало расследование «Украинской правды».

От рейдерства до воровства

Однако, губителен естественно не сам факт приближенности Полищука к лицам провластной верхушки и бывшим пособникам “семьи”. Губительными для страны являются его методы достижения успеха, в которых Полищук не брезгует ничем, в том числе, похоже, и подкупом судей.

Показательными в данном вопросе являются дела компании Полищука “Технополис”. К примеру, согласно документов, которыми располагает Национальное бюро расследований Украины, начиная с 2011 года “Технополис” предпринимал попытки завладеть торговым помещением площадью около 5 000 квадратных метров, по улице Большая Окружная (Киев).

Это помещение сдавалось “Технополису” в аренду и никогда не принадлежало ни компании, ни близким ей структурам. При помощи махинаций и судов на какое-то время компания смогла осуществить рейдерский захват площадей и признать за собой право собственности на помещение. Но вскоре, благодаря широкому общественному резонансу, незаконные судебные решения, признающие за “Технополисом” право собственности на помещение, были отменены, а право собственности подтверждено за законным владельцем.

На фоне происходящих тяжб в  “Технополисе” совершенно забыли о выплате арендной платы за помещение, накопив перед владельцем долг в размере более 41 миллиона гривен. Снова последовали тяжбы, и суды трех инстанций обязали компанию незамедлительно выплатить долг и освободить помещение. Однако, “Технополис” не только до сих пор уклоняется от выполнения судебных решений, но, похоже, нашел в лице судебной власти своих помощников…

А как еще пояснить то, что судьи удовлетворяют все, даже самые нелепые и, как говорят юристы, неудовлетворяемые, заявления “Технополиса”, направленные на приостановление взыскания с компании долга?

Быть может, свет правды прольет на дело информация, указанная в перечне судебных решений по делу “Технополиса”  №911/633/13-г?

Не странно ли, что все без исключения заявления, которые подаются в суд компанией, рассматривает один и тот же судья хозяйственного суда Киевской области Нарижный С.Ю., выступающий таким образом “главным покровителем” “Технополиса”? А, может быть, и соучастником банальной кражи денег, хоть и под прикрытием в который раз ослепшей по-украински Фемиды…

Сможет ли Украина перебороть подобных потерявших всякий страх наглых крохоборов?

Не будем терять надежды.

— Броварская история — лишь маленькая толика того, что этот человек попытался под прикрытием Революции Достоинства спрятать от общественности, — считает аналитик Константин Новопольский. — Понадеявшись на то, что правоохранительная система, доставшаяся в наследство украинскому государству, забудет или потеряет факты о его проделках, он просчитался. По данным издания, на сегодня подготовлено четыре актуализированных обращения в силовые органы, посредством которых наш фигурант не только будет привлечен к ответственности, но и лишится нажитых коррупционным путем барышей.

 Денис Лаптев, Национальное бюро расследований Украины

Голова СБУ Наливайченко розповів як ФСБ блокує акаунти патріотів України у соцмережах. Відео. Фото

Глава Служби безпеки України Валентин Наливайченко заявляє про поширення Федеральною службою безпеки Росії в інтернеті інформації для стимулювання паніки в українському суспільстві.

Про це він сказав після засідання Ради національної безпеки й оборони.

«18-й спеціальний центр ФСБ Росії працює як спеціальна установа, де цілодобово майже 1,5 тис. людей… у соціальних мережах через роботизовані системи розсилання повідомлень… цілеспрямовано останні три доби розсилають повідомлення, тексти панічного характеру», — сказав він.

Наливайченко зазначив, що СБУ вживає всіх заходів для припинення таких дій.

Зокрема, удалося домовитися з корпорацією Google, щоб пошуковик не блокував на вимогу російської влади українські сайти й матеріали на відехостингу YouTube.

У той же час із адміністрацією соціальної мережі Facebook поки не вдається домовитися про блокування фейкових акаунтів російських пропагандистів.

 Про інформаційну безпеку і російських диверсантів – Валентин Наливайченко

До речі, російська адміністрація Фейсбук двічі блокувала акаунт редактораsprotiv.org Вадима Гладчука через критику Путіна та поширення позиції США щодо інтервенції російських військ в Україну.

 Facebook28-07-2014-1

Водночас адміністрація YouTube винесла попередження редакції sprotiv.org  тавидалила відео про афери мафіозі Сергія Курченка, щодо якого зараз правоохоронцями України відкриті кримінальні провадження.



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: