Сообщения с тегами ‘СБУ’

Григоришин ставить на лічильники

grigorishin

 

Триває переділ енергетичного ринку України в стилі «лихих 90-х». Поліція, СБУ, податкова – всі корумповані відомства та олігархічні ЗМІ, наче змовившись, атакували завод «НІК-Електроніка» у Вишгороді.

На цьому заводі випускаються популярні електричні лічильники, які ведуть облік спожитої енергії у багатьох українських квартирах та будинках. Схоже, що успішне підприємство вирішив прибрати до рук олігарх Костянтин Григоришин, вхожий до ближнього кола президента Порошенка.

З літа 2015 року на завод почали вчащати податківці. За результатами цих візитів виписувалися безпідставні податкові повідомлення-рішення під звичним предлогом, нібито, безтоварних операцій.

Як завжди буває в таких випадках, до власників підприємства підійшов «рєшала», один з керівників місцевої фіскальної служби, і запропонував купляти комплектуючі по завищених цінах у «своїх» постачальників – тоді, мовляв, ніяких проблем з податковою не буде.

Попри те, що безглуздих штрафів виписали аж на 40 млн гривень, завод «НІК-Електроніка» на тиск не піддався і не дозволив себе втягнути у корупційну схему. Натомість звернувся до суду після безуспішного адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень заступника начальника Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Світлани Літош, у скасуванні яких відмовив заступник начальника обласної фіскальної служби Сергій Трифонов, а потім і голова ДФС Роман Насіров. Згодом Київський окружний адміністративний суд скасував фантастичні штрафи податківців.

Але фіскальне свавілля виявилося лише артпідготовкою. Основними силами рейдерської атаки були силовики та піарники.

30 вересня 2015 року слідчий суддя Голосіївського райсуду м. Києва Тетяна Шевченко дає дозвіл слідчому столичного главку поліції Крютченкову з санкції прокурора Пальчукова на проведення обшуку заводу «НІК-Електроніка». Зміст ухвали про обшук скандальний: виявляється, слідчий вважає відомого виробника лічильників, продукцію якого можна знайти в кожному магазині електротоварів і на кожному ринку – конвертаційним центром, тобто «підприємством з ознаками фіктивності», де обготівковувалися кошти ПАТ «Київенерго»!

В той же день слідчий Балабей з сімома співробітниками СБУ провів обшук на підприємстві та вилучив бухгалтерську документацію, як ту, яку дозволив вилучити суд, так і купу іншої: що хотіли, те й забирали. Він навіть не дозволив співробітникам підприємства зробити копії документів, які вилучалися, що може призвести до дезорганізації бухгалтерського обліку, а також підприємству буде складніше оскаржувати в суді подальші надумані штрафи, невтомно штамповані податківцями, запал яких анітрохи не погасив програш в суді. До речі, і поліція з СБУ бачили підприємство у Вишгороді, переконалися на власні очі, що там є реальне виробництво, тому те, що кримінальне провадження досі не закрите, можна пояснити тільки корупційним інтересом та участю в рейдерстві.

Не забули рейдери і про піарівське забезпечення атаки. На сайті «Наші гроші» з’являється, а звідти розлазиться по інтернету маніпулятивна новина під заголовком «Київенерго» купило лічильників на 5 мільйонів у фігуранта кримінальної справи». У ній стверджується з посиланням на представника харківського заводу «Комунар», що ТОВ «НІК-Електроніка» нібито виставило на тендер в «Київенерго» фіктивного учасника, з яким узгодило свою цінову пропозицію, причому цей фіктивний учасник ще й фігурує у досудовому розслідуванні від жовтня 2014 року з приводу підробки документів посадовими особами ПАТ «Сумиобленерго».

Щоправда, така піарівська атака є сміхотворною, тому що і сам завод «Комунар» фігурує в кримінальному провадженні – у липні 2015 року СБУ в Харківській області отримало санкцію на обшук цього заводу, мотивуючи тим, що державному підприємству було завдано збитки на суму 7,7 млн грн через укладення ДНВП «Об’єднання Комунар» договорів страхування за завищеними цінами із ЗАТ «Страхова компанія «Примор’є» та ПрАТ «Страхова компанія Енестра». Обидві страхові компанії пов’язані із одеським олігархом-регіоналом Леонідом Клімовим, членом депутатської групи «Відродження», орієнтованої на олігарха Коломойського, якого пов’язують з Григоришиним давні відносини. Як може завод «Комунар», входячи в сферу впливу Григоришина, довгий час працювати на ракетно-космічну програму держави-агресора, користуватися сумнівними схемами виводу державних коштів у приватні олігархічні кишені і при цьому виходити на публіку з причепленим до голови німбом «борців з корупцією»?! Схоже, нема меж нахабному цинізму рейдерів, який не влізає у жодні рамки здорового глузду.

Показником наполеонівських планів росіянина Костянтина Григоришина щодо захоплення ринку електричних лічильників є і запуск виробництва таких лічильників компанією ТОВ «Енергоконтроль» на базі підконтрольного ПАТ «Вінницяобленерго».

Ми намагалися отримати коментарі від згаданих осіб та установ, в тому числі, направляли прохання надати коментар за всіма відомими контактами пана Григоришина і його структур в Україні та за її межами. Відповіді не дочекалися.

Коментар надав лише Андрій Ліпінський, в.о. начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області: «Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області протягом 2015 року по ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» проведена одна документальна планова виїзна перевірка та п’ять документальних позапланових виїзних перевірок, за результатами яких встановлено порушення за рахунок взаємовідносин з ризиковими суб’єктами (податковими ямами) та за рахунок документального оформлення придбання фактично не отриманих товарів для мінімізації власних податкових зобов’язань з реального продажу товарів. З метою проведення перевірок підприємству було вручено накази та направлення про проведення перевірки, що свідчить про згоду платника на проведення перевірки. Крім того, за результатами проведених перевірок ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» прийнято податкові повідомлення-рішення, які на сьогоднішній день вручено платнику та знаходяться в судовому та адміністративному оскарженні. Необхідно наголосити, що станом на дату надання інформації (17 лютого — прим.авт.) жодне рішення Київського окружного адміністративного суду не набуло законної сили. Вважаємо, що Ваші зауваження щодо упередженості та протиправної діяльності працівників ГУ ДФС у Київській області є безпідставними».

lipinsky-nik

Що ж, у такій відповіді несподіванок нема. Бажання фіскального начальства вийти сухим з води зрозуміле.

Цікава, хіба що, ремарка про те, що судові рішення про скасування штрафів не набули законної сили. За цією ремаркою, як виявилося, стоїть кумедна історія. Минулого року наші «реформатори» ускладнили всім доступ до правосуддя, скасувавши верхню планку суми судового збору. Тобто, для оскарження несусвітних податкових штрафів треба платити несусвітні суми до бюджету, щоб суд взяв до розгляду позов. Наприклад, електронщики, оскаржуючи свавілля податкової, сплатили судовий збір в сумі 602 тис грн. Ще більшу суму тепер мала сплатити податкова за оскарження постанови суду першої інстанції в апеляційному суді. Однак податківці виявилися халявниками, не сплатили жодної копійки і зажадали взагалі звільнити їх від сплати судового збору.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, 1 лютого 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд відмовив ірпінським податківцям у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, якою було скасовано три податкові повідомлення-рішення на 40 млн грн, і зобов’язав до 15 лютого сплатити судовий збір в сумі 662 тис грн, інакше апеляційну скаргу буде повернуто без розгляду. Станом на 19 лютого в реєстрі відсутні дані про відкриття провадження з апеляційного перегляду.

Рейдерська атака на завод «НІК-Електроніка» під прикриттям абсурдної легенди про, нібито, створення «конвертаційного центру» на відомому промисловому підприємстві з солідною репутацією є показником плачевного стану правоохоронної системи України, що руйнує в корені будь-які реформи та підриває міжнародний інвестиційний імідж України.

Чи припинить цей ідіотизм президент Порошенко, іменем якого прикривається Григоришин, або зробить вигляд, що не помічає, як під його носом олігарх захоплює чужий бізнес та нищить правову державу?

Уявіть себе на місці іноземного інвестора, зацікавленого вийти на ринок України, який звертається до експертів з проханням оцінити ризики і чує, що ринок ненадійний, держава не захищає право приватної власності підприємств, хоча й взяла на себе такі зобов’язання згідно із першим протоколом до Європейської Конвенції з прав людини. Експерти приведуть приклади свавілля правоохоронних органів, бездіяльності судів чи, ще гірше, їх корумпованості та участі в рейдерстві. Як виглядатиме в очах іноземного інвестора системний пресинг податківців та силовиків на високотехнологічне сучасне підприємство, обшуки та вилучення зі сміхотворних підстав? Інвестор, напевне, не вкладе жодного євроцента у таку дивну країну і ще й подумає, що справи Європи кепські, якщо у величезній країні, яка підписала Угоду про Асоціацію з ЄС, держава поводиться з бізнесом, як первісне плем’я людоїдів з туристом, який випадково загубився в джунглях.

Якщо ми європейці, не можна терпіти в своїй країні олігархічний рекет та корупцію. Система правосуддя має згадати свої конституційні функції та захищати верховенство права замість обслуговування апетитів олігархів та правоохоронних структур.

Юрій Шеляженко, редактор газети «Правдошукач», для sprotiv.org

#Аваков-молодший причетний до розкрадання 17 млн грн бюджетних коштів у МВС. Відео. Розслідування Радіо Свобода

avakov-kaznokrad1

 

Таємна зйомка в кабінеті Чеботаря за участі сина Авакова може бути доказом у кримінальній справі проти цих казнокрадів, повідомляєНаціональне бюро розслідувань України.

Торік навколо Арсена Авакова розгорівся скандал – йому закидали, що Міністерство внутрішніх справ, яке він очолює, віддало державне замовлення на закупівлю рюкзаків для бійців АТО фірмі його родини. Мовляв, Аваков нібито дав заробити своїй рідні.

Ці дані були широкому колу українців повідомлені з екрану телеканалу «Інтер», який належить Дмитру Фірташу – то ж Арсен Аваков публічно списав цю історію на помсту олігарха – адже тоді МВС оголосило, що опальному газовому магнату не оминути кримінального переслідування.

Тоді Генеральна прокуратура навіть відкрила кримінальне провадження за фактом закупівлі рюкзаків – але відтоді жодних даних про рух справи не було. Та й журналістам не вдалося довести цю інформацію – на тендері тоді перемогло дві фірми «Дніпровенд» – із ознаками фіктивності, і ФОП Плигачов, але і з родиною міністра ніяких очевидних зв’язків не простежувалось.

У розпал політичного протистояння між прем’єрською та президентською командами на подібні «зливи» можна було б і не звернути уваги, якби події, зафіксовані на відео, частково не підтвердилися у реальному житті і не вилилися у кримінальну справу.

Паралельно з правоохоронцями, журналісти програми «Схеми», спільного проекту Радіо Свобода та «UA:Першого» каналу, вирішили провести власне розслідування.

Відео, знайдене в мережі, викладене анонімним екаунтом, нібито зняте прихованою камерою у кабінеті заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря. Він до звільнення з посади у травні 2015 року відповідав у відомстві за державні закупівлі. Раніше вже було офіційно відомо, що приховані зйомки у кабінеті Чеботаря проводила СБУ на прохання військової прокуратури в рамках кримінального провадження про корупцію в Міністерстві внутрішніх справ.

Але до цього в мережу потрапив тільки один шматок відео з цієї зйомки – де екс-заступник міністра МВС Чеботар нібито обговорював продаж за заниженою ціною піску, що перебував на зберіганні в МВС.

Тепер, схоже, вже інший анонімний користувач виклав нові частини тієї прихованої зйомки в кабінеті високопосадовця.

З розмови зрозуміло, що людина, схожа на сина Авакова, хоче поставити велику партію рюкзаків в МВС, але тільки після нового року, і навіть просить передоплату.

Звіряємо те, про що йдеться на відео, з реальними подіями.

Діалог на відео датовано груднем 2014 року, а вже у лютому 2015-го МВС дійсно закупило рюкзаки на 16,5 мільйона гривень.

Одна з фірм, що виграла тендер, – маловідома компанія «Дніпровенд» у Дніпропетровську. Цей найбільший підрядник, зареєстрований на вулиці Столєтова, 21к, має відвантажити 5 тисяч одиниць товару.

«Схеми» вирішили ще раз спробувати відшукати хоч якісь кінці цієї фірми у Дніпропетровську, але там не знають, де шукати підприємців.

«До нас із цього питання приходила податкова інспекція, вони теж її шукали… Ми офіційно відповіли податковій, що в лютому 2015 року договір оренди розірвано, борги всі погашені цією фірмою, і її немає», – відповіли «Схемам» за адресою.

Одноосібний власник цієї фірми – Костянтин Кубець – теж ніби крізь землю провалився. Сусіди кажуть, що за його адресою вже давно живуть інші люди.

Чому податкова інспекція цікавилася «Дніпровенд»? Бо на момент перемоги у тендері на виготовлення рюкзаків у самому МВС уже майже рік тривало розслідування діяльності цієї компанії як конвертаційного центру. Проте це не завадило чиновникам цього ж міністерства перерахувати за рюкзаки 14,5 мільйона державних гривень на рахунки фіктивної фірми.

Можливо тому, що її могли використати як підставного переможця тендеру – для реалізації задуманої змови?

Довести чи спростувати це мають правоохоронці. Поява відео розмови в кабінеті нібито заступника міністра внутрішніх справ Чеботаря – розмови, що могла дійсно передувати тендеру, – нововиявлена обставина, яка могла б суттєво допомогти слідству.

Щоб встановити, чи є відеозаписи доказом порушення закону і як їх можна кваліфікувати, якщо відеозаписи справжні, «Схеми» звернулися до Центру протидії корупції – громадської організації, яка збирає факти про корупційні оборудки високопосадовців і направляє їх до правоохоронних органів у вигляді заяв про злочини.

«Посадова особа явно виходить за межі своїх повноважень і веде домовленості про здійснення державних закупівель, і очевидно, що вона має якісь злочинні наміри. Дії такої особи підпадають під частину 5 статті 191 (привласнення і розкрадання державних коштів шляхом зловживання службовим становищем) Кримінального кодексу. Зазвичай саме ця конкретна частина статті передбачає відповідальність від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права займати певні посади в подальшому», – пояснює юрист Центру протидії корупції Олена Щербан.

Що ж ми бачимо на відео? Комерсант приходить до чиновника міністерства просто в робочий кабінет. Йому потрібні гроші. Він іще не має товару, який би міг продати, навіть, якби у міністерства була така потреба. Але у нього є хороший товариш – чиновник, з яким вони і вигадують цілу схему.

«Це є досить поширений метод злочинних дій під час державних закупівель, коли певні посадові особи заздалегідь зустрічаються і узгоджують, яким чином буде відбуватися потенційний тендер і будуть розподілятися кошти», – уточнює юрист.

За словами фахівця, сама така розмова вже містить ознаки замаху на злочин.

Домовленості між собою – я кажу і про чиновника, і про особу, з якою він розмовляє, – дії таких осіб підпадають під ознаки тієї ж 191 статті. Тобто йдеться про організоване злочинне угрупування, співучасники якого спільними діями складають, грубо кажучи, план про те, як вони будуть розкрадати державні кошти. Тому однозначно, сама по собі така розмова є замахом на злочин, а, відповідно, далі проведений тендер разом із реалізацією цих намірів на практиці є вчиненням, фактично, того злочину, того наміру», – зазначає Олена Щербан.

Тож залишається тільки впевнитись, що це відео – справжнє. Так це чи ні – точно знають працівники СБУ та військової прокуратури, які й організували прослуховування в кабінеті Сергія Чеботаря у грудні 2014 року, про що відкрито повідомляли. Частина цього запису – про пісок – ще раніше потрапила в інтернет і пізніше була визнана доказом у кримінальному провадженні про його розкрадання.

Схоже, знахідка «Схем» може виявитися іншою частиною того самого відео.

Порівняти записи ми попросили фахівця.

«Якщо брати відео, яке легалізоване, яке вже визнали справжнім, і порівняти з тими п’ятьма відео, які ми бачимо на цьому каналі в YouTube, то в принципі я можу помітити такі схожості. Якщо подивитися на деталі інтер’єру, то штори, календар на стіні, стіл, стільці, телевізор – все стоїть на тих самих місцях. То не можна сказати… Тобто можна сказати, що це голлівудська студія, перезбудована заново, але насправді так дуже складно зробити. Єдине, що відео, яке було раніше опубліковане, трошки гіршої якості», – каже співзасновник журналістської організації StopFake Юрій Панін.

Оскільки наші знахідки дуже схожі на інші шматки справжнього відео СБУ, то значить, також мають слугувати доказом корупційних дій? За словами спеціалістів, нові відео вже можуть бути долучені до справи.

«Звичайно, є схожість і саме ця схожість людей, які ведуть мову про певні корупційні зловживання, є підставою того, щоб це відео було долучене до матеріалів кримінального провадження і йому надана була належна юридична оцінка», – відзначає Олена Щербан.

«Якщо сказати, що те відео, яке з піском, опубліковане рік тому і воно вже офіційно визнане справжнім, оригінальним, то, подивившись на це відео, я можу сказати, що його теж можна визнавати оригінальним, бо майже всі деталі, як і голос, збігаються з першим відео про пісок. І всі ці відео можна визнати оригінальними», – додає Юрій Панін.

Відео-знахідці «Схем» щонайменше – півтора року. Але про рух у кримінальних справах не чутно. Підозр щодо продажу піску та рюкзаків нікому не оголошено.

Тим часом «Схеми» спробували отримати коментарі усіх можливих учасників історії. Із Сергієм Чеботарем зв’язатися не вдалося – його телефон відключений. Проте в інтерв’ю виданню «Лівий берег» він уже сказав, що вважає відео з його кабінету змонтованим, а суть слів – зміненою.

Окрім того, «Схеми» телефоном зв’язалися з сином міністра внутрішніх справ Олександром Аваковим:

– У мережі з’явилося відео, де зафіксовано, що Ви приходите в кабінет до Сергія Чеботаря і разом із ним обговорюєте комерційні питання.

– Вперше про це чую.

– А Ви приходили до нього? Були в кабінеті?

– Я не пам’ятаю. Може, був, може ні, не знаю.

– А в грудні 2014 року були?

– Ні, так я вам точно не скажу, не пам’ятаю.

– А обговорювали з ним комерційні питання щодо постачання рюкзаків для МВС?

– Ніякого стосунку ні я, ні хтось із членів моєї сім’ї до цього не має. Я не розумію, чесно-чесно, ось не розумію, про яке відео ви говорите.

– Я готовий Вам вислати або показати, або подивитися, щоб ми просто обговорили…

– Мені це не цікаво. Мені не цікаво допомагати Вам робити Вашу роботу. Вибачте, звичайно, до побачення.

Що ж до самого міністра Авакова, то прес-служба МВС поки утримується від коментарів та відсилає до Генеральної прокуратури, де провадження про закупівлю рюкзаків для потреб АТО відкрили ще торік.

Який його статус?

Ми з’ясували, що цю справу передано до військової прокуратури, яку очолює Анатолій Матіос.

Утім, жодних рухів у справі не чутно – у відкритому реєстрі судових рішень не бачимо даних про обшуки, нікому не оголошено про підозру. Схоже, справа спускається на гальмах. Тепер, після появи нових частин відео в мережі, у військових прокурорів може побільшати доказів, на які буде складно закрити очі.

Радіо Свобода

Справу про перешкоджання журналістам Радіо Свобода працівниками СБУ закрили. 2 відео

sbu10

 

Військова прокуратура закрила кримінальну справу за статтею про перешкоджання законній журналістській діяльності, порушену після нападу співробітників Служби безпеки на знімальну групу програми «Схеми» 2 жовтня 2015 року.

За даними адвокатів програми «Схеми», це сталося напередодні нового року, 31 грудня, повідомляє Радіо Свобода.

Раніше головний військовий прокурор Анатолій Матіос заявляв, що його підлеглі закінчать розслідування справи в 2015 році.

Підставою для закриття справи, відповідно до постанови Військової прокуратури, стала «відсутність у діянні військовослужбовців Служби безпеки … складу будь-якого кримінального порушення».

«Військовослужбовці Служби безпеки України… не усвідомлювали, що своїми діями перешкоджають законній професійній діяльності журналістів, умислу на пошкодження відеокамери не мали, а тому в діях останніх відсутній склад злочину, передбачений частиною 1 статті 171 Кримінального кодексу України», – йдеться в постанові військової прокуратури.

Адвокат програми «Схеми» зазначає, що постанову буде оскаржено, як це передбачає законодавство, упродовж 10 днів.

Медіа-юрист Інституту розвитку регіональної преси Віра Крат вважає постанову Військової прокуратури протизаконною.

«Слідство вважає, що в діях співробітників СБУ формально містяться ознаки діяння, передбаченого Кримінальним кодексом, але через малозначність вони не становлять суспільної небезпеки. Такий висновок є неправомірним, бо посягання на особисту свободу і свободу слова не можуть бути малозначними і суспільно безпечними», — зазначила вона.

«Слідство, встановивши, що до журналістів було застосовано фізичний вплив та заходи примусу, не зазначило законних підстав для їх застосування. За законом, їх застосовують при скоєнні правопорушень, а в даному випадку таких підстав не було. Тож за ці дії має бути відповідальність», – вважає Крат.

Окрім того, медіа-юрист наголосила, що слідством було встановлено, що всі знали, що ці особи – журналісти і здійснюють журналістську діяльність, оскільки знімальна група «Схем» неодноразово представлялася.

Як відомо, 2 жовтня 2015 року журналіста програми «Схеми» Михайла Ткача й оператора Кирила Лазаревича затримали співробітники Служби безпеки України під час зйомок епізоду для журналістського розслідування про невідповідність стилю життя рівневі зарплат в СБУ «Секретний автопарк СБУ».

Під час затримання, як свідчать записи відеокамер управління СБУ, співробітники служби застосували силу. У журналістів також відібрали і пошкодили техніку. Через деякий час журналістів відпустили, на місце події вони викликали поліцію і написали заяву як постраждалі.

14 січня у Печерському районному суді Києва має продовжитися судове засідання щодо адміністративної справи про перевищення службових повноважень начальником служби охорони пропускного режиму СБУ, який брав участь в інциденті з журналістами програми «Схеми», повідомляє sprotiv.org.

Православний чекіст: 10 фактів про Андрія Деркача. Розслідування. 6 фото

Derkach-Andryi1

 

Вихованець академії КДБ, партнер кримінальних авторитетів, лобіст Москви — що така одіозна людина робить в українському парламенті?

Народний депутат від «Волі народу» Андрій Деркач вніс до закону «Про державний бюджет на 2016 рік» поправку, яка ставить під загрозу скасування віз для українців – про відтермінування системи електронного декларування до 2017 року. Запровадження такої системи є однією з умов отримання Україною безвізового режиму з Європейським Союзом.

Національне бюро розслідувань України нагадує про те, ким насправді є народний депутат України Андрій Деркач.

1. Чекіст у третьому поколінні

Дід Андрія Деркача служив у НКВС і був «репресований» у сталінські часи – при черговій зміні керівництва. Батько Андрія Деркача також вихованець системи КДБ. У 1973 році закінчив вищі курси КДБ СРСР. Леонід Деркач – фігурант «касетного скандалу», на плівках Мельниченка зафіксовані його розмови з Леонідом Кучмою, зокрема, про журналіста Георгія Гонгадзе.

Деркач-молодший пішов по стопах своїх батька і діда. У 1989 році закінчив Харківське вище воєнне командно-інженерне училище ракетних військ, з 1990 по 1993 рік навчався у вищій школі КДБ імені Дзержинського у Москві (зараз – Академія ФСБ Росії). Потім нетривалий час попрацював в СБУ Дніпропетровської області і швидко пішов у політику. Однак, судячи з подальшої кар’єри назавжди залишився в системі КДБ-ФСБ.

2. «Похресник» Кучми

Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми

Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми

Політична та бізнес кар’єра Андрія Деркача не була б настільки успішною, якби не підтримка «сім’ї». І мова не лише про впливового тата. Ще в часи, коли Деркач-старший працював на «Південмаші» начальником «першого відділу» (фактично – відділ КДБ на підприємстві), він потоваришував з Леонідом Кучмою, який також працював на головному ракетобудівному підприємстві СРСР. Вони навіть породичалися – дружини Кучми і Леоніда Деркача є сестрами. Ставши президентом, Кучма призначив свого друга головою СБУ. Як згадував Андрій Деркач, він «ріс у сім’ї Кучми, сидів у нього на колінях».

Андрій Деркач – сват Володимира Литвина: донька першого Тетяна одружена з сином екс-спікера ВР Іваном. Весілля Деркачі і Литвини відгуляли якраз у розпал силового протистояння на Майдані — за кількасот метрів від епіцентру революції.

3. Представник «хрещеного батька» російської мафії Семена Могилевича

Наприкінці 90-х Андрія Деркача називали неформальним представником в Україні боса російської мафії Семена Могилевича, який у свою чергу тісно пов’язаний із російським ФСБ та особисто Володимиром Путіним. І це зайвий раз доводить, що для російських «чекістів» батько і син Деркачі – свої люди.

Могилевич – мафіозі світового масштабу, один з «хрещених батьків» російської організованої злочинності, чиї інтереси простяглися від Росії та України до США. Він – один з найбільш розшукуваних американським ФБР злочинців, організатор корупційної схеми поставок газу в Україну. Злочинна організація Могилевича також займалася контрабандою зброї та ядерних матеріалів, алкоголю, сигарет, торгівлею наркотиками, «кришуванням» проституції та відмиванням коштів від злочинної діяльності.

На плівках Мельниченка зафіксована розмова Кучми та Деркача про Могилевича, яка свідчить, що голова СБУ щонайменше двічі зустрічався з мафіозі у Києві, а «дон Семен» отримував через нього певні прохання від Кучми.

У інтерв’ю «Дзеркалу тижня» у 1999 році Леонід Деркач заперечував, що знайомий з Могилевичем і заявив, що «немає жодного епізоду на території України, де б ця людина або його соратники порушували закон». На що отримав жорстку відповідь представника американського ФБР: «Могилевич є одним з «хрещених батьків» російського організованого злочинного світу. Порівняння главою СБУ в публічному інтерв’ю відомого всім правоохоронним органам Заходу одного з найнебезпечніших кримінальних лідерів Могилевича з Фордом, одним із засновників автомобілебудівної індустрії США, було сприйнято в США особливо болісно і викликало сумніви щодо серйозності намірів СБУ активно виконувати рішення політичного керівництва України щодо боротьби з організованою злочинністю».

У 1999 році Андрій Деркач нібито допоміг Могилевичу та «алюмінієвому королю» Росії Михайлові Черному, також тісно пов’язаному з російським криміналітетом, отримати контроль над Миколаївським глиноземним заводом – одним з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії.

4. Торговець зброєю

За інформацією ЗМІ, Андрій  Деркач на початку 2000-х спробував стати «збройним бароном», зайнявшись нелегальним продажем зброї у «гарячі точки». Масштаби були настільки серйозними, що у 2001 році керівники військової розвідки України з подачі давнього ворога Деркачів Євгена Марчука звернулися до президента Кучми з доповідною, в якій йшлося про те, що  причетність родини Деркачів до незаконної поставки озброєнь в ряд азіатських і африканських країн загрожує національній безпеці України.

Крім того, «Україна кримінальна» опублікувала коментар кримінального авторитета Леоніда Вульфа, який перебував у ізраїльській в’язниці, щодо готовності  свідчити про причетність Деркачів та Вадима Рабиновича (нині – один з лідерів Опозиційного блоку) до незаконних поставок зброї в «гарячі точки» – від Балкан до Іраку. За словами Вульфа, «є інформація про те, що вони поставляли стрілецьке озброєння і важке озброєння руху «Талібан» і «Аль-Каїді». Остання, до речі, отримувала зброю і від Семена Могилевича.

5. Атомний король

Derkach-Andryi3-500x311

В 2000-х Андрій Деркач, на той час президент «Енергоатому», спробував реалізувати амбітний проект – узяти під контроль усю «атомку» України. 29 грудня 2006 року за рішення уряду Януковича було створено Державний концерн «Укратомпром», до складу якого увійшли заводи енергомашинобудування та інститути, що проектують блоки АЕС. Очолив новостворений концерн, звісно, сам Андрій Деркач. За словами президента Віктора Ющенка, схема Деркача передбачала, що в подальшому стратегічні підприємства, які увійшли до складу концерну мали бути приватизовані – всупереч законам, які забороняли продаж стратегічних підприємств.

У грудні 2007-го прем’єр Юлія Тимошенко скасувала постанову про створення «Укратомпрому». У червні 2008-го керівництво уряду звинуватило Деркача у тому, що на посту керівника «Енергоатому» він скоїв фінансові зловживання на суму 3,6 млрд. грн.

6. Політичний хамелеон

"Помаранчевий" Андрій Деркач після перемоги Ющенка

“Помаранчевий” Андрій Деркач після перемоги Ющенка

Деркач – депутат ВР останніх шести скликань. І кожного разу набирав іншого політичного окрасу. В його партійному портфоліо – блок «За єдину Україну»,  партії «Трудова Україна», Соціалістична партія, партія «Справедливість» і, звісно, Партія регіонів, яку він двічі представляв у ВР.

16 січня 2014 року голосував за так звані «диктаторські закони», ставленики Деркача на Сумщині возили «тітушок» у Київ на боротьбу з Майданом. А вже через кілька місяців Деркач активно підтримував на виборах Петра Порошенка. Зараз перебуває у групі «Воля народу», яку сформував із депутатів-бізнесменів покійний волинський олігарх Ігор Єремеєв.

7. Господар Сумщини

У ході місцевих виборів 2015 року уся країна спостерігала, як нащадок роду Терещенків Мішель вів нерівну боротьбу за пост мера Глухова проти ставленика Андрія Деркача. Проти Терещенка брутально застосовували адмінресурс, провокації, але попри все він зумів перемогти увесь ресурс «смотрящого» за Сумщиною.

У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко

У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко

«Деркач був прокучмівський, потім проющенківський, потім проянуковичівський. Зараз він говорить, що він пропорошенковский. У будь-якому випадку він вважає, що Сумщина – його королівство. І ми робили кампанію проти системи Деркача, який зараз контролює все-все на Сумщині. Губернатор (Микола Клочко – НБРУ) – це людина Деркача, прокурор – людина Деркача, міліціонери – люди Деркача, ректор університету (Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка» – НБРУ) – людина Деркача, головний лікар – людина Деркача. На Сумщині школа-інтернат не може поміняти жінку, яка прибирає кімнати, без дозволу Деркача», – заявляв Мішель Терещенко.

Деркач справді дуже агресивно реагує на спроби зазіхнути на його королівство. У 2012 році міліція затримала на 72 години кандидата від ВО «Свобода» Артема Семеніхіна, який балотувався в одному окрузі з Деркачем. Його примушували написати зізнання та явку з повинною у справі про шахрайство, пригрозивши, що заарештують його дружину, а дитину віддадуть у дитячий будинок. За словами Семеніхіна, присутній на допиті начальник районного відділу відверто заявив, що «це справа політична, з метою залякати і скомпрометувати українських націоналістів». Тоді ж невідомий молодик навідався до батьків «свободівця», заявивши, що їм разом з сином потрібно в ноги кланятися і просити пробачення в Андрія Деркача, якщо не хочуть «отримати рештки тіла свого сина». Невідомий наголосив, що Деркач має безмежний вплив як у органах влади, так і в кримінальному середовищі.

У 2015 році 33-річний Артем Семеніхін впевнено переміг на виборах мера Конотопа. Схоже, Сумщина добряче втомилася від свого «короля»…

8. Липовий кандидат наук

Андрій Деркач гордиться наявністю шести (!) дипломів – п’ять з яких після навчання у Академії КДБ, мабуть. А також статусом кандидата юридичних наук. Свого часу дисертацію Деркача уважно проаналізувало «Дзеркало тижня». Мотивацію Деркача видання визначило відразу і точно: «Андрію Деркачу, президентові НАЕК« Енергоатом», генеральному директору державного концерну «Укратомпром» не дають спокійно спати лаври «проффесора» Януковича, кандидата економічних наук «надзвичайного» міністра Н. Шуфрича та іже з ними. І вирішив він, що для нормального самовідчуття перебування в списках партії відомих учених-регіоналів, і до того ж перебуваючи (поки ще) при великих фінансових потоках, необхідно використати унікальну можливість поповнити їхні ряди».

«Смішним розділом автореферату для спеціалістів є наукова новизна отриманих нашим героєм результатів. Виявляється, дана робота «є першим самостійним комплексним дослідженням, яке присвячене теоретичним та практичним проблемам контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки». Але найсмішніше в дисертації Деркача, на думку «Дзеркала тижня», це наступне: «Серед особистого внеску автора в наукову новизну відзначаються уточнення понять «ядерна безпека», «радіаційна безпека» і обґрунтування необхідності приведення у відповідність з приписами міжнародно-правових актів понять «ядерна установка», «ядерний матеріал», «ядерна шкода». Інакше кажучи, Андрій Деркач банально собі привласнив лаври впровадження наукової термінології, яка використовувалася задовго до нього.

9. Друг Росії

Крім дисертації Андрій Деркач написав і кілька книг. Серед них – «Україна і Росія: Випробування дружбою». Дружба з Росією – улюблена тема політика. Свого часу він навіть заснував у парламенті депутатське об’єднання «У Європу разом з Росією», секретарем якого, до речі, став відомий українофоб Дмитро Табачник. Деркач навіть пропонував зробити цю фразу девізом української зовнішньої політики, стверджуючи, що євроінтеграція України без Росії неможлива. Цікаво, що однойменний розділ на особистому сайті Деркача зараз видалено.

10. Православний олігарх

Андрій Деркач разом із Вадимом Новинським та Петром Порошенком входить до числа так званих «православних олігархів» – групи великих бізнесменів, які спонсорують УПЦ Московського патріархату і суттєво впливають на внутрішнє життя цієї конфесії, а також дбають про її інтереси в Україні. Точніше, стежать, щоб вона не надто відходила від генеральної лінії, визначеної у Москві. «Цікава деталь: підозріло часто по праву руку від Порошенка у всіх церковних ініціативи чомусь постійно виникає відомий гарант інтересів Московського патріархату в Україні – Андрій Деркач», – зазначає відомий релігіє знавець Катерина Щоткіна.

Про вагу Деркача у середовищі Російської православної церкви свідчить такий промовистий факт: у 2004 році він був єдиним політиком, який брав участь у чаюванні Володимира Путіна у митрополита Володимира, коли президент РФ відвідував Києво-Печерську лавру.

У січні 2009 року Андрій Деркач був одним з небагатьох мирян – делегатів Помісного собору Російської православної церкви, яких допустили до участі у виборах патріарха РПЦ. Тоді, нагадаю, обрали патріарха Кіріла – ідеолога «руского міра».

Derkach-Andry5-500x354

Деркач активно лобіював обрання одіозного митрополита Онуфрія главою УПЦ МП, з яким його пов’язують давні дружні стосунки. Саме такий предстоятель потрібен і Москві, і Деркачу, який є противником будь-якої автокефалії УПЦ МП і виступає за тіснішу інтеграцію з Москвою.

***

Власне, після усього сказаного виникає лише одне запитання – що така людина досі робить в українському парламенті. Хоч і відповідь на нього теж очевидна.


Сергій Ружинський, Національне бюро розслідувань України

Олег Мужчиль (Лесник), читает свой стих — отрывок из фильма Георгия Гонгадзе о войне украинцев за Грузию. Видео

Amirov-Sergyi-RIP16-500x368

 

СБУ во главе с Василием Грицаком пытается сделать из Олега Мужчиля (псевдо Лесник, в фейсбуке Сергей Амиров) российского шпиона, сообщает sprotiv.org.

Смотрите отрывок фильма Героя Украины Георгия Гонгадзе, где тогда еще молодой Лесник читает свой стих.

Это рассказ о Украинском добровольческом батальоне, воевавшем на стороне Грузии, где служил в молодости Олег Мужчиль.

Первые добровольцы батальона Арго (УНСО) прибыли в Грузию в 1993 году. Итого 2015 минус 1993 получается 22 года, что совпадает с возрастом на видео.

Кстати, Олег Мужчиль — Лесник, кавалер Ордена Мужества, который получил лично от Джохара Дудаева за диверсионную работу против России еще в войне на стороне народа Ичкерии.

Слава героям Украины!

Amirov-Sergyi-RIP10-500x500

Слава героям Украины!

Зять ПРИВАТовца Геннадия Боголюбова мошенник Дмитрий Чернявский. Расследование

Chernyavskyi Dmitro1

 

Дмитрий Чернявский родился и вырос в Донецке. Дмитрий Чернявский – выходец из приличной еврейской семьи. Его папу, Леонида Владимировича Чернявского многие в городе знают и уважают.

Еще с советских времен Леонид Чернявский трудился на завидной должности директора «Донецкрыбы». Уникальный руководитель: до сих пор его предприятие не украдено, то есть, сохранило свой государственный статус. Отец Дмитрия Чернявского вхож в круг донецко-еврейской общины, костяк которой составляют такие яркие персоны как Ефим Звягильский и Анатолий Рыбак…

Трудовая деятельность Дмитрия Чернявского начиналась с работы дантиста. В 1996-м он окончил экономический факультет Донецкого университета. После этого Дмитрий Чернявский поступил и окончил юрфак Киевского госуниверситета. Правда, учеба была сугубо формальной и фактически ограничивалась появлением Дмитрия Чернявского в стенах альма матер для сбора подписей преподавателей в зачетке. Все остальное время Дмитрий Чернявский жил не напрягаясь. Папа организовал ему тихий мажорный бизнес: Дима завозил в Украину незначительные партии французского коньяка «на любителя» – «Отард». Но, хотя Дмитрий Чернявский из семьи крепкого хозяйственника советского уклада, планида предначертала ему иной путь. Того тянуло к яркой жизни, полной остроты, неожиданностей и шальных денег.

Неутомительная торговлишка коньяком свела Дмитрия Чернявского с «французом» советского розлива Жаном (при рождении – Яковом). Жан давно осел во Франции, обзавелся французским прононсом, манерами и оказался одного поля ягодой с Чернявским. Вместе они провернули первое «настоящее дело», которому Дмитрий с тех пор не изменяет.

В 1994-м Дмитрий Чернявский привез в деловые круги Донецка славную весть: французское представительство «Кока-Колы» собирается строить в Украине завод по разливу своего пойла. Есть шанс войти в большой транснациональный бизнес и хорошенько заработать. У Дмитрия Чернявского есть для этого «выходы» и «наработки». Осталось подготовить проект. В качестве приманки в Украину прибыл вальяжный Жан-Яков. Желающие преумножить первые пост-перестроечные капиталы отыскались быстро. Донецкие пацаны, покряхтев, скинулись на подготовку инвестпроекта, который взялись подготовить Дима с Яковом. В сравнении с будущими прибылями сумма была смехотворной: жалкие 70-100 тысяч долларов, которые они успешно «переварили».

Время шло, а стройка все не начиналась. На переговоры «инвесторов» никто не приглашал. Те стали настойчиво задавать Дмитрию Чернявскому один вопрос: «Когда едем во Францию – хочется пообщаться с партнерами». В ответ услышали успокаивающее: “Стартовую сумму мы освоили, проект подготовлен. Но чтобы сесть за стол переговоров, следует подтвердить свою решимость к сотрудничеству суммой, подобающей рангу «Кока-Колы». Донецкие пацаны напрягли извилины, и к ним подкралось понимание, что это – элементарный развод. Не успели они нахмурить брови, как чуйка прирожденного мошенника подсказала Дмитрию Чернявскому: будут бить. Он вовремя ударил по тапкам и… очутился в Москве. Димин папа потом еще долго «откашливал» этот финансовый кульбит сыночка, но все же прикрыл родную кровинушку.

В Москве Дмитрий Чернявский не стал по примеру соотечественников класть плитку, а организовал фирму «Инвестиции и недвижимость». Благо, стартовый капитал уже имелся – благодаря успешно проведенной операции «Кока-Кола». Заметим, что завод таки был построен в Украине, только Дмитрий Чернявский не имел к этому решительно никакого отношения. Сразу заявим, что в московской компании он числился скромным юрисконсультом (не имея к тому времени юридического образования). С тех пор он не меняет привычек, во всех своих компаниях значась на вторых ролях. Так, позже даже в созданной им компании «Чернявский и партнеры» Дмитрий значился ни кем иным, как юрисконсультом.

Его московский бизнес не имел ничего общего с инвестициями. Он занимался расселением старых москвичей по окраинам, продажей престижной недвижимости тех, кто собрался в эмиграцию. Тема была весьма прибыльной, но очень опасной. Этот бизнес находился под контролем мэра Лужкова и чеченских мошенников: «черные маклеры», нечистые на руку нотариусы и пр. Как Дмитрию Чернявскому удалось влиться в этот бизнес, остается только догадываться: может папины связи помогли, может сам затесался благодаря прирожденному таланту Остапа Бендера. Как вы догадываетесь, надолго Дмитрий Чернявский в Москве не задержался: и бизнес больно криминальный, да и склонность к разводу лохов не способствует оседлости.

Следующей пристанью Дмитрия Чернявского в бурном житейском море стал Киев. Здесь он встретил милую девушку, с которой даже отгулял свадьбу в родном Донецке: былые проделки к тому времени ему простили – не без участия папы. Первое время он побегал по банкам с мифическими инвестпроектами. Однако, наступили иные времена, в банках уже сидели финансовые аналитики, которые быстро «хоронили» все димины попытки развести банкиров на деньги. Тогда Дмитрий Чернявский отправился по проторенному пути: зарегистрировал в Украине компанию, созвучную скандально известной в Москве фирме, всего лишь переставив слова: «Недвижимость и Инвестиции». В действительности новая компания занималась «разводом клиентов» в сфере так называемой оптимизации налогообложения. Знаний в этой сфере у Дмитрия Чернявского не было и нет. Зато у него есть набор отличных костюмов, белоснежные сорочки – непременно с запонками, дорогие галстуки и «Монблан» в нагрудном карманчике. Эта спецодежда – непременный атрибут ведения бизнеса. К тому же, не взирая на то, сколько у него денег на счету, Дмитрий Чернявский передвигается на люксовых авто с услужливым водителем. Все это в комплексе с правильным ведением разговора – кратчайший путь к кошельку клиента.

«Оптимизация», которой занимались профессионалы из числа наивных партнеров и наемных работников, шла параллельно с размещением активов клиентов, преимущественно за рубежами отечества. И тут Дмитрий Чернявский снова оказался на коне, вспомнив успешный донецкий опыт: термины «инвестпроекты», «оффшорные банки» стали самыми популярными в его лексиконе. Правда, здесь на дороге встали конкуренты, в большинстве своем – такие же «разводилы». Нужно было нечто свеженькое, на что клюнет переборчивый клиент. Кипры и прочие экзотические острова с оффшорным статусом успели приесться. Поэтому Дмитрий Чернявский предпринял несколько рабочих поездок в Черногорию и… Монголию. Именно туда призывал он инвестировать деньги клиентов, суля баснословные барыши. Что любопытно: многие верили и вкладывали деньги в развитие монгольских степей. Впрочем, туда деньги инвесторов не доходили, оседая на диминых счетах. Также ему пришлось посетить далекую Мексику и задержаться в ней. Поездка была чисто бизнесовой: порой, знаете ли, скрыться от клиента куда подальше – самое правильное решение в бизнесе. Так у Дмитрия Чернявского появились паспорта Черногории, России, Израиля, Хорватии.

А со временем Дмитрий Чернявский полюбил Лондон. В это время он стал фигурантом уголовного дела, возбужденного СБУ. Пришлось задержаться на туманном Альбионе на долгие полтора годка. Там его белоснежные манжеты снова сослужили службу: он подвязался в солидной британской инвесткомпании Associated First Capital Incorporated по линии доверительного управления активами состоятельных клиентов из стран восточного блока. Естественно, сотрудничество оказалось недолгим: пришлось съезжать – снова в Москву.

В Белокаменной Дмитрий Чернявский представлялся как представитель по Восточной Европе «крупной международной корпорации Tax Consulting U.K». В действительности это была мелкая фирмочка, которую он спешно зарегистрировал в Британии: словянские лохи с деньгами любят громкие названия.

Вторая московская реинкарнация Чернявского также связана с регистрацией компании «Аврора», карманного банка, инвестиционной и консалтинговой компаний. Про родину он тоже не забыл: открыл филиал в Украине. Офис «Авроры» размещался в пафосном бизнес-центре «Леонардо» в самом сердце Киева.

Если вначале своего бизнес-пути Дмитрий Чернявский не брезговал любым приработком, то к этому времени вошел во вкус, превратился в зрелого мошенника: он специализироваться лишь на крупных клиентах. Чернявский усвоил одно правило: больше пафоса и мишуры – больше простаков попадет в твои сети. «Монблан», запонки и офис в «Леонардо» – этого уже мало. Нужен пиар. Он проплачивает серию публикаций и интервью о его новом детище. Чернявский не моргнув глазом заявляет прессе, что «Аврора» под его предводительством примет участие в тендере по продаже «Запорожстали». В действительности никакого участия в тендере его контора не принимала и принять не могла, хотя бы потому, что такого уровня клиент никогда не обратился бы к услугам дутой фирмы. Зато требуемый эффект был достигнут: на подобные заявления клюнули клиенты помельче.

Как отзываются о Чернявском те, кто имел несчастье с ним столкнуться (других встретить не довелось), Дима – уникальный человек: авантюрист-непоседа, которому скучно жить на готовеньком, исправно работающем бизнесе. Ему непременно нужен драйв, вкус опасности и несметных миллионов, которые можно рубануть в ходе одной бендеровской комбинации. Поэтому Дмитрий Чернявский нигде не задерживается надолго. Да, и справедливости ради заметим, «клиенты», досаждающие любопытством о судьбе своих бесследно исчезнувших денег, подталкивают к перемене мест. В своем спортивном раже Дима не остановится ни перед чем. Знающие его люди с восхищением констатируют: Дима – прирождённый талант!

Однако, с «развитием бизнеса» ему становилось все сложнее находить простаков. Его костюмы-монбланы-запонки успели примелькаться в бизнес-сообществе и службы безопасности компаний стали все чаще вычислять за вальяжной личиной инвестора-оптимизатора талантливого проходимца. Чего стоит одно лишь заявление севастопольской предпринимательницы на имя председателя СБУ двухлетней давности. Уже по нему можно составить представление о масштабах деятельности Дмитрия Чернявского. Тут и рейдерская атака на броварской завод «Стрела» и попытка захвата «Артека» трехлетней давности и отмывание денег через организации инвалидов… Дмитрий Чернявкий – птица высокого полета: он сумел приложить руку даже к банкротству «Родовидбанка» – у него там невозвратный кредит на четыре миллиона.

После череды больших и малых скандалов Дмитрий Чернявский стал слишком заметен, а это в его бизнесе слишком опасно, чревато самыми неприятными вещами… Пришлось искать иной род деятельности. При всей нелюбви к рутине, Дима понял, что самый прибыльный и непыльный бизнес – это госслужба. Правда, чтобы войти в этот бизнес, необходимы связи. Ну, с заведением связей у него никогда не было проблем. Дмитрий Чернявский может мастерски сыграть роль «знакомого влиятельного лица», чье имя он услышал в случайном разговоре. Главное – правильно выбрать направление приложения творческих сил, а дальше – дело техники, которой он владеет в совершенстве. Видимо как-то так он и влился в команду Юрия Павленко – свеженазначенного министра Минмолодьспорта.

Время было самое благодатное: ющенковская вольница – кради-не хочу. Для разведки ситуации заслал в министерство пару своих бойцов, которые начали под его негласным руководством «наведение порядка с имуществом министерства»: учет и контроль принадлежащих министерству объектов. А такого добра оказалось немало: гостиницы-пансионаты-спортивные объекты… Когда база имущества была сформирована, Чернявский прикинул, что из этого достойно приватизации. После чего министр озвучил идею избавления от ненужного балласта. Естественно, под эту программу потребовалось провести титаническую работу по подготовке инвестпроектов – обкатанная тема для Димы. На кой черт министерству понадобилась «прокладка» в виде фирм Чернявского, когда существует ведомственное НИИ – этим вопросом никто не задавался. Так Дмитрий Чернявский почувствовал вкус бюджетных денег. И остался им доволен.

В одном из эпизодов своей краткой, но бурной спортивно-хозяйственной деятельности он настроил министра Павленко сменить руководство гостиницы «Спорт», что около стадиона «Олимпийский» в Киеве. Смена руководства требовалась для последующей «прихватизации» гостиницы. На ТВ даже попали сюжеты, где Павленко в присутствии Чернявского бросал в лицо директору «Спорта» Юрию Супрунюку папку с документами. Супрунюк, получивший в результате сотрясение мозга, утверждал, что неадекватное поведение министра связано с желанием приватизировать гостиницу «Спорт». Позже Павленко вынужден был извиниться.

В 2008-м Дмитрий Чернявский стал советником министра, а вскоре был назначен и.о. гендиректора ГП «НСК Олимпийский» – Родина доверила Дмитрию Леонидовичу ответственное дело подготовки главного стадиона страны к «Евро-2012». И вскоре об этом горько пожалела. Разводить клиентов в «Леонардо» – это одно, а руководить массой людей и делать реальную работу, ежеминутно принимать ответственные решения, строить мега-объект, не имея никакого опыта, да и желания – это «две большие разницы». К тому же, Борис Колесников подмял под свои фирмы самые жирные куски подготовки к чемпионату: Дмитрию Чернявскому в этом бизнесе не осталось места.

Потерпев полное фиаско, как менеджер и бизнесмен, Дмитрий Чернявский без сожаления оставил должность под угрозой «посадки». В декабре 2009 года министр Павленко лично подал заявление в СБУ на предмет финансовых злоупотреблений Чернявского. Вслед за этим случилось кратковременное задержание Дмитрия Леонидовича органами. Дело в том, что прокуратура Киева оценила его «царювання» в ГП “НСК «Олимпийский» предъявлением претензий на жалкие 500 тысяч гривен. В действительности – это крупица в сравнении с тем, за что ему следует сменить «Бриони» на робу.

Дмитрию Чернявскому пришлось в очередной раз отправиться в зарубежный вояж – от греха подальше. Так он снова очутился в любимом Лондоне, где нет вечно нетрезвого министра Павленко, СБУ и прокуратуры с ее мелочными претензиями.

На этот раз Дмитрий Чернявский не стал скитаться по инвестиционным конторам. Результатом его трехмесячного пребывания в британской столице стала вторая и весьма удачная женитьба: Дмитрий Чернявский породнился с 27-летней Екатериной Боголюбовой, дочерью одного из видных «приватовцев» Геннадия Боголюбова. Говорят, тесть не испытывал эйфории от нового родственника, но очарованная Екатерина Боголюбова была очень категорична в своем выборе.

После этого все проблемы Дмитрия Чернявского развеялись как дым, и он вновь объявился в Киеве. Очевидно, для закрепления брачного единства с Екатериной Боголюбовой – новая ячейка общества скоропостижно обзавелась ребенком.

Ну что сказать в заключении? Талантище!

Сергей Федорчук, Национальное бюро расследований Украины

Подсказка для ботинка Парасюка: Дмитрий Нескоромный

Parasuk-ebash1

 

Мы живем в стране, где войну стыдливо называют АТО, где чиновники и депутаты жируют за счет нищего электората , где воровство считается нормой, где умело имитируют реформы, где за деньги можно решить любой вопрос, где не ищут защиту в судах и в милиции и не верят СМИ. Народ давно живет сам по себе, а его «слуги» сами по себе. Особенно обидно это осознавать во вторую годовщину Майдана, палачи которого не только не наказаны, но и продолжают активно работать в государственных органов.

Возьмем в качестве примера некоторые подробности из жизни абсолютно закрытого ведомства. Внутри него, за толстыми стенами со звукоизоляцией, происходят очень любопытные процессы. Не имею в виду пытки и экзекуции, хотя как знать. И тут снова диссонанс: с одной стороны, де-юре Служба безопасности Украины считается ключевой организацией, призванной защищать интересы страны, с другой, де-факто некоторые ее представители о государстве думают в самую последнюю очередь.

Если кто-то спросит, чем отличаются современные украинские «рыцари плаща и кинжала» от своих предшественников советского периода, отвечу мгновенно — безграничной алчностью.

Чтобы не быть голословным, давайте остановим взгляд на заместителе начальника Главного управления «К» Центрального управления СБУ Дмитрии Нескоромном, отвечающем за правоохранительную деятельность. Он не покладая рук денно и нощно борется с казнокрадством, коррупцией, беспределом, оргпреступностью в правоохранительных и судебных органах. Предан любимому делу всей душой.

Когда-то господин Нескоромный работал в управлении СБУ города Киева и области. Дослужился до начальника отдела. Постоянно злился, что ему приходилось собирать небольшую дань с таможенников и налоговиков. И не потому, что занятие это малоприятное и с душком — его бесило, что почти все, добытое непосильным трудом, приходилось отдавать руководству. Поэтому тешил себя мечтами, что все-таки настанет время, когда именно в его кабинет будут приносить вожделенные купюры. Да чтоб ни с кем не делиться. Как выяснится позже, мечты сбываются.
В ту пору амбициозного молодого коллегу проталкивали по карьерной лестнице, наставляли и учили уму-разуму опытные кураторы — Владимир Иванович Дикий вместе одиозным Артюховым. Бедолага Артюхов (жены Нескоромного и Артюхова единоутробные сестры) практически за руку довел Нескоромного аж до кресла заместителя начальника 2-го управления главка «К», а потом… сам оказался в подчинении протеже, сделавшего стремительную карьеру.

Свои выдающиеся способности Нескоромный реализовал во время Революции Достоинства. Он координировал деятельность судей и прокуроров, требуя принимать «нужные» решения против протестующих. Запугивал, шантажировал, обещал и почти всегда добивался желаемого. Правда, некоторые его «подопечные» уже понесли ответственность перед законом за те решения, другим это еще предстоит. А сам Нескоромный, как всегда, остался в стороне . Это его стиль, его фирменный почерк.

Вообще, если бы вы знали, насколько трепетно Нескоромный любит отступные от судей за непривлечение и недокументирование их преступной деятельности, были бы в шоке. Он может дать мастер-класс, как следует плести интриги в судах, прокуратуре и МВД, единственная цель которых — получение денег за якобы необнаружение таких же воров, как он сам.

Еще Нескоромный настоящий дока в трудоустройстве правильных людей на хлебные места в таможне и налоговой. Конечно, обе стороны договариваются сразу и по-взрослому — с обязательствами вечной благодарности в денежном выражении.

Например, Нескоромный ежемесячно имеет солидные суммы от проведения незаконных операций субъектами внешнеэкономической деятельности во время таможенного оформления товаров по стоимости ниже установленных рисков. В теневых схемах он ас. От него требуется только одно — знать все и не принимать меры, то есть симулировать борьбу. А то, что бюджет страны что-то недополучает, дело десятое.

Сейчас главной задачей Нескоромного является повышение по службе: недавно его начальник Трепак подал в отставку. Если обойдет на вираже остальных претендентов, настанет его звездный час. Все нити, все денежные потоки будут в одних руках, а что еще нужно истинному суперпрофессионалу?

Все видели, как поступил недавно нардеп Парасюк, не выдержавший открытой лжи и цинизма генерала СБУ. Не оправдываю бывшего сотника Майдана ни в коем разе, но вот скажите, как бороться с такими, как Нескоромный? Единственный выход давать им пощечины перед камерами, чтоб журналисты потом хорошенько покопались в биографии «жертвы» и раструбили самые пикантные подробности.

Поэтому обращаюсь к Парасюку: Володя, есть еще один объект! Желающих скинуться тебе на новые ботинки немало, поскольку после соприкосновения с рожей Нескоромного обувь придется выбросить.

Сергей Александров, Национальное бюро расследований Украины

Зятя Сергея Кивалова задержали за взятку в 150 тыс долларов. 5 фото

Nechiporenko-Sergyi3

 

30 ноября 2015 года работники прокуратуры Киевской области совместно с сотрудниками СБУ задержали бывшего прокурора Шевченковского района Киева и действующего заместителя прокурора Подольского района по подозрению в получении взятки в размере 150 тысяч долларов.

Об этом написано на сайте ведомства, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Натисніть, щоб збільшити

Натисніть, щоб збільшити

 

 

По информации источников, одним из подозреваемых является экс-прокурор Шевченковского района Киева Сергей Нечипоренко, который занимал эту должность с декабря 2012 по 2014 год.

Nechiporenko-Sergyi2

По версии следствия, эти деньги злоумышленники требовали за закрытие уголовного производства в отношении гражданина.

Действия задержанных квалифицированы по ч.4 ст.368 (принятие предложения, обещания или получения неправомерной выгоды должностным лицом) УК Украины. Им грозит наказание в виде лишения свободы сроком до 12 лет.

Nechiporenko-Sergyi4

 

В то же время, как пишут Українські Новини со ссылкой на прокурора ГПУ Владислава Куценко, операция была проведена непосредственно под руководством Киевского областного прокурора Евгения Бондаренко во второй половине дня 30 ноября, накануне празднования Дня работников прокуратуры. В эфире телеканала 112-Украина «рупор ГПУ»  отметил, что деньги задержанные «требовали за закрытие уголовного дела, связанного с экономическим преступлением».

Стоит отметить, что Сергей Нечипоренко приходится зятем нардепу Сергею Кивалову, и в рамках реализации закона «Об очищении власти» он был люстрирован в запретом занимать государственные должности в течение 10 лет.

Nechiporenko-Sergyi1

Борис Филатов скупал голоса избирателей Днепропетровска через Приватбанк. Расследование. 3 фото

Filatov-Boris-Privatbank3

 

В офисах партии УКРОП и связанных с ней людей было изъято более 1,3 миллионов долларов и более 40 миллионов гривен, а также более 210 печатей разнообразных предприятий, через которые эти средства обналичивались и уводились от налогообложения.

Об этом рассказала спикер СБУ Елена Гитлянская.

«Средства переводились через один известный банк и исчезали в неизвестном направлении», — сказала спикер СБУ.

Для любого днепропетровца совершенно очевидно, что этим  “известным банком» может быть только ПриватБанк, поскольку фамилии Корбана, Коломойского, Филатова и их партии УКРОП неразрывно связаны, отмечает издание.

Сегодня стало известно и то, что ПриватБанк, скорее всего, будет замешан и в другой громкий скандал, связанный с организацией и осуществлением скупки голосов избирателей в первом туре выборов в пользу их кандидата на пост мэра Днепропетровска Филатова.

Во время изъятия компьютеров и документов УКРОПа у силовиков оказались и документы, в которых зафиксирована фотоотчетность лиц, чьи голоса были скуплены и оплачены, перед плательщиками – организаторами этого преступления.

На фотографиях, которые голосующие должны были отправить заказчику из кабинки для голосования для последующего получения денег, четко видно: в чью пользу скупались голоса, через платежные карточки какого банка переводился  “гонорар».

Filatov-Boris-Privatbank1

Сама схема заключалась в следующем: банк, имея огромную базу телефонов лиц, оформивших у них кредит, предлагал этим людям легкий заработок, который после получения подтверждающих фотографий перечислялся на банковскую карточку клиента. Деньги не передавались из рук в руки, и организаторам схемы казалось, что она просто идеальная, раскрыть ее невозможно.

Filatov-Boris-Privatbank2-500x280

Однако, как заявили на прошлой неделе специалисты отдела по борьбе с киберпреступностью при ГУМВД в Днепропетровской области, самым большим минусом для организаторов и участников этой схемы является то, что любые документы и материалы, появившиеся в кибер-пространстве, остаются там навсегда. Их можно найти, восстановить, скопировать, и они являются реальным доказательством совершенного преступления.

Судя по тем, подтверждающим скупку голосов, фотографиям, которые уже появились в сети Интернет, совершенно понятно, что правоохранители обладают большой документальной базой данного преступления. И если в отдельно взятом случае перевод денег на конкретную карточку объяснить чем-то можно, то десятки тысяч одинаковых по сумме и одномоментных проплат в день голосования объяснить ни чем другим, кроме как подкупом, невозможно.

И еще один очень важный нюанс этой истории. Для банка, который обладает огромным штатом высококвалифицированных юристов, эта история будет лишь легкой репутационной неприятностью.

Или, как об этом было уже заявлено на совещании в НБУ, банк вообще готовится к национализации, для него неприятностью больше или меньше – вопрос не принципиальный.

А вот для попавшихся в эту преступную паутину простых людей, которые продали свой голос и получили за это оплату, ситуация может обернуться гораздо хуже – уголовным обвинением по статье, которая предусматривает в том числе и наказание в виде пяти лет лишения свободы, отмечает издание.

Клиенты банка, получается, попались два раза – сначала их раскрутили на кредиты, а теперь подвели под уголовную статью.

 

Екатерина Гук, Национальное бюро расследований Украины

Суд отказался отбеливать грязную репутацию Сергея Арбузова

Arbuzov-simiya1

 

Апелляционный суд Киева отказался удовлетворять иск бывшего вице-премьер-министра Сергея Арбузова, который добивался опровержения информации СБУ о его причастности к трагическим событиям в Одессе 2 мая 2014 года.

Об этом стало известно из определения суда от 13 октября 2015 года, размещенного в Едином реестре судебных решений, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Как следует из материалов дела, адвокат Арбузова подал иск против Службы безопасности Украины о защите чести, достоинства, деловой репутации летом прошлого года.

Она настаивал на опровержении информации, которая ранее была опубликована пресс-центром СБУ на своей странице: sbu.gov.ua. В этом сообщении говорилось о том, что «провокации, состоявшиеся 2 мая в Одессе и повлекшие столкновения и массовые жертвы среди людей, произошли при внешнем вмешательстве и были профинансированы бывшими высокопоставленными чиновниками правительства». СБУ даже назвал фамилии этих людей — Александра Клименко и Сергея Арбузова.

Адвокат Арбузова заверил суд, что данная информация «не соответствует действительности, унижает честь, достоинство и вредит деловой репутации» его клиента, а потому просил признать информацию недостоверной и обязать Службу безопасности опровергнуть.

Более того, в иске изложена уже подготовленная версия «опровержения», где предусматривается признание Службой безопасности невиновности Арбузова в трагических событиях в Одессе.

Решением Шевченковского суда столицы от 30 июля 2014 года в удовлетворении иска было отказано. Однако 1 декабря Апелляционный суд Киева все же удовлетворил иск. Статус-кво вернул Высший специализированный суд Украины 8 июля 2015 года, который отменил решение апелляции и направил дело на новое рассмотрение.

При повторном рассмотрении, коллегия судей установила, что истцом не представлено никаких доказательств в подтверждение распространения СБУ через свою страницу опровергаемой информации. На момент рассмотрения дела в апелляционном суде, на официальном сайте СБУ данная информация отсутствовала, а «проверить наличие прошлых публикации не представляется возможным, поскольку согласно ответу Аппарата СБУ, хранение на материальных носителях сообщений обнародуемых через веб-сайт, не осуществляется».

Коллегия судей также отказалась принять в качестве доказательства скриншот с оспариваемой публикацией, «поскольку суду не представлено надлежащих и допустимых доказательств о том, что текст, размещенный на этом скриншоте, опубликован и распространен именно СБУ».



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: