Сообщения с тегами ‘Майдан’

Суперврун Петр Порошенко. Расследование

Poroshenka-get1

 

За этот год Украина пережила немало потрясений и, заодно, две досрочные избирательные кампании. Традиционно, за этот период на граждан выливались сотни обещаний от разных политиков, большинство заведомо популистских. В любом случае, каждый избиратель на каждых выборах, почти как в новогоднюю ночь, надеялся на чудо: рассчитывал на определенные изменения и выполнения хоть какого-то из обещаний. Самые громкие из них, безусловно, давали политики, претендовавшие на главные кресла во власти.

Избирательная кампания Петра Порошенко, получившего в первом туре кредит доверия более чем половины украинцев, была весьма многообещающей. Будущий президент не скупился на слова.

Что из обещанного кандидатом в президенты Петра Порошенко осталось за скобками его президентства?

Деньги и новый Майдан

Пожалуй, одно из самых запомнившихся среди неисполненных президентом обещаний – продажа собственного бизнеса. В предвыборный период Порошенко обещал, что как честный политик продаст все свои компании, оставив лишь собственный медиаресурс «5 канал».

«Если меня выберут, я продам Roshen. Как президент Украины я хочу и буду заботиться только о благосостоянии страны», — заверил Порошенко в интервью немецкому изданию Bild. Еще раз он повторил это обещание во время инаугурации: «Сразу после этого, я подпишу договор с компанией, которая начнет поиск инвесторов», — сказал президент. Однако с течением времени его риторика изменилась. Оказалось, что только одна из корпораций президента – Roshen – оценивается в малоподъемную для кого-либо сумму, а оборот компании в год составляет 1,2 млрд. долларов. Потому избавиться от нее в условиях экономического кризиса не так легко. Такая же проблема возникает и при продаже других активов.

Впрочем, многих волнует не только вопрос владения бизнесом, но и условия существования того же Roshen в России. Известный диссидент Левко Лукьяненко в интервью «Главкому» даже напророчил президенту новый майдан, если тот не выполнит своего обещания и не избавиться от бизнеса.

Власть и централизация

В своей предвыборной программе Петр Порошенко пообещал не брать на себя полномочий больше, чем ему вверил народ Украины. Кроме того, президент декларировал, что буде делиться властью – переходить от жесткой централизации к децентрализации с соответствующими изменениями в Конституцию уже в этом году. Оба эти обещания были нарушены. Мало того, что к концу 2014 года никакие изменения в Конституцию внесены не были, Венецианская комиссия высказала ряд замечаний относительно президентской версии нового Основного закона. Основные из них касаются того, что в проекте предполагается, что президент будет назначать своих представителей на места для жесткого контроля за функционированием местных органов власти. Такой подход вызвал критику экспертов, поскольку, по их мнению, это приведет к тому, что один назначенец от президента сможет блокировать решения избранных местных органов власти. Таким образом, эффективность децентрализации сводится к нулю.

Война и ее цена

«Антитеррористическая операция не может и не будет продолжаться 2-3 месяца. Она должна и будет длиться часы…», — так считал Петр Порошенко накануне выборов. Это обещание изначально звучало фантастически, но президент на нем не остановился, а народ ему охотно поверил. Петр Алексеевич также пообещал поднять плату бойцам АТО и цифра была более чем амбициозная — 1 тысяча гривен в день уже со второго дня после выборов, с 26 мая. Кроме того, президент сказал, что жизнь солдат будет застрахована на 1 млн. гривен.

 

На данный момент заработная плата украинских бойцов колеблется от 3 до 8 тысяч гривен, но лишь в месяц. Что же касается жизни солдат – ее оценивают в 500 необлагаемых минимумов. На данный момент эта сумма не превышает 609 тыс. гривен. Не говоря уже о том, что бюрократическая процедура получения справки-подтверждения, что человек действительно воевал и погиб в ходе сражений достаточно сложна, а доказать что-либо относительно тех, кто погиб на фронте до осени и принятия соответствующего законодательства практически невозможно.

Мир и террористы

Президент был щедр и на обещания относительно мира. В этом контексте звучало три громких фразы: завершить конфликт с Россией в течение трех месяцев, не проводить переговоры с террористами, не позволить гибнуть украинцам. На данный момент каждое из этих обещаний полностью провалено. Трехмесячный срок для прекращения конфликта был исчерпан еще в конце августа, даже во время «режима тишины» не прекращали поступать новости об утратах с украинской стороны. А в переговорах по так называемому мирному урегулированию участвовала страна, методично поставляющая оружие и другую поддержку террористам на восток. В министерстве юстиции недавно даже заявили о намерении обратиться в международный суд ООН с целью признания России страной, финансирующей терроризм.

Не такие выборы

Избираясь на пост главы государства, Петр Порошенко указывал, что обеспечит полную перезагрузку власти: «Приложу все усилия в рамках своих конституционных полномочий, чтобы к концу 2014 года прошли досрочные парламентские выборы на пропорциональной основе по открытым спискам». Частично это обещание было-таки исполнено – выборы состоялись. Однако прошли они далеко не по пропорциональной системе. Одиозную мажоритарку так никто и не отменил, в частности по настоянию самого Петра Алексеевича, да и вопрос открытых списков никто решать не торопился. Учитывая рейтинг президента, его команда делала немалую ставку на мажоритарные округа, в надежде провести как можно больше штыков под брендом Блока Порошенко. Но именно мажоритарка позволила попасть в парламент далеко не новым лицам, совершенно не стремящимся «жить по-новому».

Квотный принцип

Вместе с перезагрузкой страны и выборами, Петр Порошенко обещал перейти к качественно новым политическим практикам. Так, к примеру, было обещано, что новая власть отойдет от опыта распределения должностей в Кабинете министров и парламентских комитетах по квотному принципу. В постмайданный период тема профессионального, технократичного правительства укрепилась в общественном дискурсе. Все рейтинговые политики и их партии взяли эти слова на вооружение. Более того, по словам замглавы фракции «Блока Порошенко» другу президента Игоры Кононенко, правительство было сформировано не на основе квот. Хотя, многие назначения и недовольство общественности свидетельствуют совсем о другом.

Политическая конкуренция

Долгий политический опыт и стремление «жить по-новому» продиктовали президенту и следующее обещание: подать в Верховную Раду законопроект о парламентской оппозиции. Это должно было стать одним из первых шагов на новой должности. Однако никакого законопроекта не было. Более того, темы законодательных гарантий для оппозиции нет даже в общественном дискурсе. В то же время, в парламенте дожидается своей судьбы проект о парламентской оппозиции, проголосованный с подачи остатков регионалов и выписанный под них.

Оборона

До конца года президент обещал предоставить план реформирования оборонного сектора. Такое обещание прозвучало в начале октября. Соответствующий план должен был быть передан парламенту до конца этого года. На данный момент, такого проекта в Верховной Раде и близко нет.

Интересно, что ответственную должность в администрации президента за наиболее приоритетную на данный момент направление – оборону и армию – президент поручил миллиардеру Юрию Косюку. За полгода работы «куриный король» Косюк явно не показал результата. Слухи о том, что он якобы длительное время просился в отставку появились еще в начале осени, однако соответствующий указ президента увидел свет лишь в конце ноября. По официальной версии, миллиардер не выдержал напряженного графика на новой и к тому же малооплачиваемой работе.

Праздник вместо наказания

Наказать ответственных за расстрел на Майдане – еще одно обещание, которое новая власть так и не смогла выполнить. Во время Дня Свободы, который президент вернул в перечень государственных праздников, родственники героев Небесной сотни высказали свое недовольство гаранту – убийства не раскрыты, погибшим за свободу на тот момент не были присвоены звания Героев Украины.

Вопреки тому, что с момента первого трагического события революции – избиения студентов прошло больше года, ни одно высокопоставленное ответственное лицо не только не понесло наказания, но и не было прямо названо генеральной прокуратурой. Так, к примеру, некоторые близкие соратники беглого президента уже собираются возвращаться в Украину и готовятся к отмене персональных санкций, что позволит им без проблем путешествовать по странам Европы. И все это лишь потому, что сама Украина так и не удосужилась доказать вину всех этих людей. Последний факт: недавно прокуратура не нашла состава преступления в одной из схем Александра Януковича. Замедленным ходом расследование уже обеспокоились даже западные партнеры и международные организации по правам человека. Президент тоже заявил, что недоволен темпами расследований, однако никаких решительных продвижений в этом направлении нет.

Окно в Европу

Начало безвизового режима с ЕС — еще одна несбывшаяся мечта Порошенко и многих украинцев. «Мы завершили уже первый этап безвизового режима и очень быстро завершим второй, чтобы с 1 января 2015 года украинские граждане имели возможность без виз путешествовать по Европе», — не так давно говорил президент. Конечно, с начала следующего года такие возможности для украинцев не откроются.

Но если границы с Европой не могут быть открыты по совершенно объективным причинам – война, отсутствие демаркации границы с Россией, то обещание увеличивать соцвыплаты в обворованной стране с истощенной казной и золотовалютным запасом изначально было проявлением чистого популизма.

Защита крымчан

«Отдельно акцентирую внимание на неуклонном соблюдении прав всех национальных меньшинств. Особенное внимание стоит уделять защите украинцев Крыма и крымских татар как коренного народа Крыма», — гласит программа президента. Уже в скором времени после оккупации выяснилось, что никаких рычагов влияния на то, что происходит на полуострове нет. Как в политическом и экономическом плане, так и в сфере защиты прав людей. Единственное, что смогла сделать Украина – перекрыть доступ к ресурсам, ограничить транспортное сообщение.

Кроме того, украинские власти обещали обратиться в международные суды и ООН для защиты прав жителей Крыма, однако пока об исполнении таких намерений не известно. Сам президент про Крым вспоминает чаще вскользь. Никаких решительных шагов в этом направлении нет. Более того, нет и переговорного процесса. Война на Донбассе оставила Крым на втором плане.

Немедленная люстрация

Немедленная люстрация в судебных, правоохранительных, налоговых и таможенных органах и, вместе с тем, обеспечение публичного контроля за назначением и деятельностью судьей. Конечно, законодательная база для такого процесса еще может быть доработана, однако выводы относительно таких громких обещаний можно делать уже сейчас. Действительно, закон об очищении власти тяжело, под давлением общественности и возгласы пикетирующих у парламента, был принят. Дальше последовал ряд громких увольнений и публикация списков люстрированных, имена которых не особо на слуху. Тем временем пошел процесс оспаривания решений об люстрации. Первыми в этом деле отметились прокуроры. И некоторые из них уже заручились поддержкой судов.


Анна Черевко, Станислав Груздев, «Главком»

Как регионал Владимир Бандуров стал депутатом, проиграв на выборах. Расследование

Bandurov-Volodimir1Ситуация, сложившаяся на 79-ом избирательном округе в Запорожской области, напоминает худшие аналоги времен сбежавшего в Россию президента Януковича. Для искажения воли избирателей были задействованы администрация президента, суды в Киеве, Днепропетровске и Запорожье, Центральная и окружная избирательные комиссии, районная прокуратура и вооруженные бандформирования.

Достаточно сказать, что 10 из 15 членов Центризбиркома по сути признали, что результат выборов сфальсифицирован. Но, тем не менее, ЦИК объявил избранным депутатом самовыдвиженца Владимира Бандурова – в прошлом депутата ВР, представителя фракции партии регионов, одного из тех, кто голосовал за пресловутые законы 16 января.

История завоевания им мандата в 79-м округе стоит того, чтоб ее рассказать подробно. Все описанное либо зафиксировано на видео, либо подтверждается документами и многочисленными свидетельствами.

Итак, главными конкурентами в 79-м округе были депутат нынешнего созыва, бывший замминистра экономики (при министрах Цушко, Клюеве и Порошенко), бизнес-партнер Андрея Клюева Владимир Бандуров и выдвиженец Запорожского железорудного комбината (ЗЖРК) и «Запорожстали» – Александр Григорчук. Еще один «знаковый» кандидат – министр транспорта времен президента Ющенко и бывший губернатор Запорожской области Евгений Червоненко – особой конкуренции им не составил.

Сам Бандуров был настолько уверен в своей победе, что его штаб не подал ни одного акта о нарушениях на выборах. Уже позже, после осознания проигрыша, юристы экс-регионала будут протаскивать через суд решения, используя акты о якобы имевших место нарушениях, датируемые … задним числом.

Итак, день выборов в 79 округе прошел спокойно. Подсчет голосов по всем участкам показал перевес Александра Григорчука над Владимиром Бандуровым в 138 голосов.

Bandurov-Volodimir-prograv1

На фоне последующих событий незначительным курьезом кажется факт, что окружная избирательная комиссия на сутки «потеряла» два протокола с участков, на которых перевес Григорчука над Бандуровым был наиболее ощутим. Протоколы нашлись лишь после того, как районная прокуратура начала процессуальные действия по данному факту. Задержка же с их учетом обернулась тем, что лидером гонки на сайте Центризбиркома по ходу подсчета голосов долгое время числился Владимир Бандуров (именно этим фактом штаб экс-регионала будет потом неоднократно «размахивать» как «доказательством» своей правоты).

Единственная жалоба представителями Бандурова была подана в ОИК уже после подсчета всех голосов. В ней содержалось требование пересчитать голоса на 12 участках, где перевес Григорчука был особенно ощутим. Аргументов для пересчета юристы кандидата фактически не привели – если не считать один абзац общих слов. Зато к жалобе прилагалось видео, на котором не представившиеся люди сообщали, что были якобы подкуплены Григорчуком. Естественно, таких «доказательств» членам ОИК для решения о пересчете оказалось мало. Тем не менее, комиссия постановила направить материалы для изучения правоохранительным органам.

Удивительно, но спустя пару дней суду первой инстанции уже хватает этих аргументов, чтобы обязать ОИК принять решение о пересчете голосов. Именно так: «обязать принять решение». Поскольку все решения избирательная комиссия принимает большинством голосов, суд, фактически, обязал членов комиссии «поднять руку» за соответствующее решение. Все последующие суды на ответные иски Григорчука ответят: «Суд не может ни к чему обязывать избирательную комиссию».

К тому времени сама ОИК уже изменилась до неузнаваемости. В интересах Бандурова были заменены 14 членов комиссии, включая председателя. Нюанс: замены производились после установления результатов выборов в округе, составления итогового протокола и передачи его в ЦИК, что противоречит избирательному законодательству. Эти «новые» члены ОВК, экс регионалы, хорошо известны жителям Энергодара по ряду громких скандалов с «распилом» бюджетных средств в городских теплосетях. Похоже что теперь, они готовы проголосовать за любое решение, лишь бы остаться у «кормушки».

Тем не менее, с 5 ноября новая ОИК берется за пересчет. В течение трех дней обрабатываются бюллетени половины из дюжины «спорных» участков. Пересчет голосов, вопреки стараниям большинства членов нового состава комиссии, фактически, не влияет на распределение голосов: Григорчук все так же лидирует с перевесом почти в полторы сотни голосов.

OVK79-1

Интересный факт. Для давления на членов ОВК экс-регионал Бандуров даже нанимает представителей запорожского Правого сектора. Правда позже эти представители были задержаны службой безопасности Правого сектора, а центральный комитет ПС принял решение о роспуске запорожской ячейки.

Раз в два дня на площадь, где заседает ОВК, приезжает 5-6 автобусов с ребятами «спортивной внешности». На вопрос журналистов «кто такие?» отвечают противоречиво: одни, мол, «едем на футбол», другие – «на отдых к морю», третьи уходят от ответа. На месте сбора джипов «Правого сектора» и автобусов со «спортсменами» почти все время присутствует представитель штаба Владимира Бандурова, бывший сотрудник СБУ. С ним периодически общаются действующие сотрудники спецслужбы.

Настоящее «веселье» начинается 8 ноября 2014 года. Комиссия принимается за рассмотрение бюллетеней участка 230039. В какой-то момент правоохранители прерывают заседание ОИК из-за анонимного сообщения о «минировании» здания, в котором она заседает. После возобновления работы избиркома, его члены возвращаются к уже пересчитанным бюллетеням по данному участку и начинают выискивать на бланках с голосами за Григорчука… типографские помарки, как то: типографские точки и неоднородности бумаги, на которой напечатаны бланки. 42 бюллетеня с такими «помарками» признаются недействительными. За такое решение голосуют председатель Ярослав Выговский, члены комиссии Андрей Шевчик, Карина Данилюк, Андрей Злыгостьев, Наталья Савич, Александр Коняхин, Зинаида Коробейченко, Марина Кузнецова, Роман Найденов и Алексей Скильсара. Надо ли говорить, что досмотру с пристрастием подверглись только бланки бюллетеней «за» Григорчука?

Казалось бы, апогей абсурда достигнут. Но еще более яркий эпизод произошел на следующий день, 9 ноября, когда пересчет голосов подходил к своему завершению. Несмотря на все вышеописанные старания комиссии, разрыв между Григорчуком и Бандуровым все еще составлял около ста голосов. Не в пользу Бандурова. В этот момент был объявлен перерыв и, по свидетельству очевидца, состоялся телефонный разговор одного из членов ОВК с неизвестным. После разговора этот член сказал коллегам «дали зеленый свет». И тогда комиссия приняла беспрецедентное решение. По ходатайству кандидата в депутаты Шевченко, 10 членов ОВК проголосовали за то, чтобы забраковать 107 бюллетеней, которые ранее уже были рассмотрены при пересчете и признаны действительными!

Градус абсурда ситуации стоит того, чтобы «посмаковать» её еще раз («следите за руками!») Весьма пристрастная комиссия уже пересчитала голоса на участке 230041 и утвердила результат. Но когда стало понятно, что, даже выкинув бюллетени «за» Григорчука с типографскими точками и неровностями бумаги, результат выборов не изменить, ОВК голосует за то, чтобы признать более ста ранее пересчитанных бюллетеней недействительными. Даже без повторного их пересмотра. Данные действия членов ОВК имеют признаки преступления, предусмотренные 158-ой статьей Уголовного кодекса Украины (сговор группы лиц с целью фальсификации волеизъявления граждан), за что предусмотрено наказание сроком до 10 лет лишения свободы.

Стоит особо отметить, что в результате всех перечисленных манипуляций перевес в пользу Бандурова в итоге составил 17 голосов!

Сторона Григорчука подает в суд на действия ОИК, предоставляя видеодоказательства и пояснения. Дело берет под свой особый контроль глава Запорожского административного суда Олег Прудиус. Тот самый, работающий в интересах Януковича судья, который обеспечивал решения, позволяющие сначала разогнать запорожский Майдан, а после преследовать активистов. Тот самый судья, попадающий под люстрацию, но до сих пор находящийся на своем месте. Только теперь работающий на новых хозяев.

Прудиус всем своим видом открыто демонстрирует, что решение по делу уже вынесено в пользу Бандурова еще до самого разбирательства, данное решение одобрено в Администрации президента, и поэтому ему нечего бояться за свои действия.

Сначала окружком отказывается предоставить в суды постановления, которыми его члены признавали недействительными бюллетени за Григорчука, а cудьи окружного админсуда под руководством Прудиуса (а именно – две коллегии в составе: главный судья Нестеренко, судьи Бойченко, Семененко и главный судья Горобцова, судьи Каракуша, Сацкий) разводят руками: «на нет – и суда нет»… и отказывают истцу по всем пунктам. Они заявляют в мотивировочной части, что комиссия не обязана вести протоколы, принимать постановления – вообще ничего делать для фиксации своих решений. А следовательно – истцу нечего обжаловать.

Две другие коллегии Запорожского окружного админсуда (главный судья Недашковская, судьи Нечипоренко и Сацкий, главный судья Каракуша судьи Горбунова и Матяш) все-таки истребуют бюллетени, признанные недействительными, для изучения и экспертизы. Но временному изъятию этих доказательств судебными исполнителями препятствует лично прокурор Васильевского района Антон Таран. А когда в Днепропетровский апелляционный суд было, наконец, доставлено постановление окружкома о признании 107 бюллетеней недействительными (истребованное в течение четырех дней, но доставленное в последнюю минуту), на нем стояла дата «8 ноября», хотя есть множество свидетельств и доказательств тому, что этот вопрос был рассмотрен комиссией лишь день спустя, 9 ноября. Тем не менее, этот документ принимается судом как доказательство правоты ОИК – и истцу вновь отказывают по всем пунктам. Данные действия членов ОВК имеют признаки преступления, предусмотренные 158-ой статьей Уголовного кодекса Украины (сговор группы лиц с целью фальсификации волеизъявления граждан), за что предусмотрено наказание сроком до 10 лет лишения свободы.

Финал этой пьесы абсурда достоин остального действа.

Центральная избирательная комиссия, принимая итоговый «уточненный» протокол ОИК, устраивает «показательную порку» председателю окружной комиссии. Так, у членов ЦИК возникает множество вопросов, касающихся пересчета голосов, на которые глава окружкома Ярослав Выговский ответить не может. Штаб Григорчука предоставляет видеодоказательства принятия членами ОИК неправомерных решений. Глава ЦИК Михаил Охендовский выражает недоумение в связи с упомянутыми решениями окружной комиссии. Более того, он уверяет, что ЦИК лишь формально принимает протокол к рассмотрению, но сделает все возможное для установления правдивых результатов выборов в округе №79, и «не исключает возможности обращения ЦИК в правоохранительные органы». Спустя всего несколько часов после этого, Центризбирком тихо объявляет победителем на округе Владимира Бандурова.

Решение ЦИК объявить Бандурова депутатом кажется еще более странным, если учесть, что глава Центризбиркома Охендовский и еще 9 членов комиссии (Березюк, Данилевский, Диденко, Жиденко, Магера, Осадчук, Усенко-Черная, Швец, Шелудько) высказали особое мнение: «уточненные» результаты выборов по 79 избирательному округу «не отображают настоящее волеизъявление избирателей» (так написал в своем заявлении, к примеру, глава ЦИК Охендовский), а «признание избранным депутатом Украины Бандурова В.В. не отвечает волеизъявлению граждан Украины» (цитата из такого же документа, подписанного замглавы ЦИК Усенко-Черной). Стоит повторить: 10 из 15 членов ЦИК считают результат выборов и победу Бандурова недостоверными, но, тем не менее, объявляют Бандурова победителем.

Безотносительно личностей кандидатов, беспринципность и дерзость методов, которыми изменяли результаты волеизъявления, наводят на крайне грустные размышления.

Понятно, откуда бралась уверенность в безнаказанности у ставленников Андрея Портнова и Андрея Клюева: они не сомневались, что эпоха правления Януковича вечна, а такие покровители, как Портнов и Клюев, всесильны. История показала, насколько они заблуждались. Если нынешние высшие покровители служителей Фемиды уверены в своем абсолютизме – у меня для них плохие новости.

Если же вернуться к личности выгодополучателя фальсификаций, то вопросов к власти становится еще больше. Выборы в 79-ом округе сфальсифицированы в пользу Владимира Бандурова, бизнес-партнера и подопечного Андрея Клюева, попавшего в стоп-лист движения «Честно» в качестве фигуранта антикоррупционных журналистских расследований (в частности, журналисты программы «Схемы» на «Первом Национальном» доказывали его причастность к распилу «зеленых инвестиций») и депутата, голосовавшего за «диктаторские» законы 16 января. До августа нынешнего года Бандуров входил во фракцию партии регионов, более того, был заместителем главы фракции Ефремова.

Единственной внятной версией, зачем нынешняя власть проталкивает подобными методами экс-регионалов в парламент, делятся «Украинские новости». «В АП формируют единую фракцию из одиозных депутатов, которых не хотят видеть в других фракциях», пишут там со ссылкой на источник на Банковой. «Формированием фракции занимается глава Государственного управления делами Сергей Березенко. Каждый день он встречается с депутатами. Кого-то запугивая, а кому-то предлагая преференции и лояльность, предлагает вступить в его депутатскую группу», – утверждает источник…

Кирилл Сомов, Национальное бюро расследований Украины

Дмитрий Садовник. Как же он мог стрелять по протестующим на Майдане? 3 фото. Видео

Sadovnik-Dmitro1Некторые журналисты меня спрашивают – а как же может прокуратура подозревать Садовника в убийствах, если у него одной руки нет? Может там отдавал приказ и все такое, но как же он мог стрелять?

Объясняю.

Кто был в апелляционном суде 25-го сентября 2014 года на первом заседании по Садовнику, наверное, обратил внимание на его правую руку. На нее все время было что-то наброшено. Потому что у него нет правой кисти. Помните, да, это эксклюзивное интервью , которое взяли у Дмитрия Садовника после того как его выпустили.

Sadovnik-Dmitro2

А теперь обратите внимание на этот скриншот с Белсатовского видео, таймкод с 0-55 по 0-59.

 Government Snipers in the streets of Kyiv Kill Protesters 20 02 14

Стрелок за деревом в стойке на одном колене очень своеобразно держит автомат в левой руке, поддерживая его предплечьем правой руки, спусковой крючок тоже нажимает левой. Так, будто… будто у него нет правой кисти…

Вы часто видели подобную манеру стрельбы у человека с двумя целыми руками?

Кто держал автомат в руках, понимает, что если есть возможность держать его двумя руками, никто не будет этой возможностью пренебрегать… особенно во время стрельбы.

А вот тут, в хвалебной статье спецроте особого назначения и лично Дмитрию Садовнику еще одна его фотография с оружием, уже с открытым лицом.

Sadovnik-Dmitro3

Да, конечно же, это вполне может быть совпадение… мало ли беркутовцев без правой кисти в черной форме с желтыми повязками на рукавах, могло прогуливаться утром 20-го февраля 2014 года по Институтской с автоматом на перевес.

И каждый из них мог присесть за этим деревом на аллейке вдоль ул. Институтской со стороны Октябрьского дворца и сделать восемь одиночных выстрелов в сторону Октябрьского дворца с целью кого-то убить или ранить. И таки кого-то убить, а кого-то ранить…

А теперь ему нужно лечить эту руку… Эту правую руку, которая даже не нажимала спусковой крючок. Просто, вероятно, поддерживала ствол, когда левая делала минимум восемь одиночных выстрелов в безоружных людей. Возможно, необходимо делать пластику. Конечно же – это веский повод выпустить его из-под стражи (как и трое детей и прочные социальные связи). Думаю, ему уже сделали операцию и в апелляции мы получим справку о необходимости восстановительного лечения и т.д…

При этом прошу заметить, что решение об отказе в продлении меры пресечения Садовнику судья Светлана Волкова вынесла 19-го сентября. А предыдущее решение содержании его под стражей действовало еще до 28-го сентября. И, начав уголовное производство по заведомо неправосудному решению Светланы Волковой, Генеральный прокурор Виталий Ярема почему-то не удосужился выполнить решение действующее и правосудное – взять Дмитрия Садовника под стражу до 28-го сентября.

Всю эту нехитрую комбинацию (освобождение Садовника судьей Волковой / не задержание его генпрокуратурой / переносы заседаний в апелляционном суде, ну как же – это только по майдановским делам можно дожидаться адвокатов БПП и рассматривать санкции до глубокой ночи) удалось провернуть при том, что судья Печерского суда Светлана Волкова НЕ СОМНЕВАЛАСЬ в ОБОСНОВАННОСТИ ПОДОЗРЕНИЯ, т.е. в том, что на этом видео Садовник и что он стреляет в людей. Так она написала в обжалуемом определении. Не сомневался в этом и Генпрокурор, ведь именно ГП формулировала подозрение.

Интересно, завтра скажет апелляция?. Если вообще будет кому говорить… Очень сомневаюсь, что Садовник явится. Так же сомневаюсь, что суд вынесет определение о его принудительном приводе. Можете делать ставки… Буду рада проиграть.

Євгенія Закревська, адвокат, sprotiv.org

P.S. Раніше Печерський райсуд Києва звільнив з-під варти командира роти «Беркуту», який підозрюється в розстрілі 39 євромайданівців на вул.Інститутській в Києві.

Генпрокуратурою було закінчено досудове розслідування та розпочато ознайомлення потерпілих із матеріалами кримінального провадження стосовно командира роти полку міліції «Беркут» та двох його підлеглих.

Вони спільно з іншими правоохоронцями вранці 20 лютого 2014 року, виконуючи злочинний наказ колишніх керівників держави, неправомірно застосували вогнепальну зброю та вчинили вбивство 39 учасників акцій протесту на вул. Інститутській у місті Києві.

Головний ворог України не на Донбасі і навіть не в Москві — він у Києві. Інфографіка

PoroshenkoYanuk2Можете вважати мене сепаратистом і провокатором але я вважаю, що головний ворог України не на Донбасі і навіть не в Москві — головний ворог України в Києві… і з часом я все більше в цьому переконуюсь.

Я розумію, що йде війна і все таке, але сидіти і мовчки спостерігати теж не вихід.

Підігрівають ситуацію і так звані «патріоти», які чи то по наївності своїй чи по чийомусь наказу заступаються за сьогоднішню владу.

«Не можна їх критикувати, їм і так важко», «Під час війни критикувати владу це грати на руку ФСБ» — ось такі тези сьогодні часто можна почути у відповідь на критику влади.

Але правда в тому, що саме цим «патріоти»-захисники влади і підіграють кремлю, а влада в цей час може відпочивати, а на всі невдачі є залізний аргумент — війна на донбасі.

За що боровся Майдан? За що поклала життя Небесна сотня? Невже заради того щоб на місце Януковича сів Порошенко, а на місце Азарова Яценюк? Я думаю аж ніяк не за це… вони боролися за зміни в державі, за реформи, за європейський вибір України.

А що ми отримали?

І не треба мені розказувати, що їм важко, що вони щойно прийшли до влади і т.д., ми це вже 23 чуємо і результат відомий.

Думаєте хлопцям на сході легко? Але це їх не зупиняє вони воюють, помирать і перемагають.

Розумію, що вимагати надзвичайних результатів від нової влади в перший місяць було б не розумно, але шановні пройшло вже пів року!!!!  За цей вже достатньо солідний строк не то, що не проведено, а навіть не розпочато ніяких реформ.

Більше того, смішно чути з вуст чиновників, що їм важко, в них мало часу… якщо хтось не вкурсі, то я відкрию таємницю, крім Президента, міністрів, депутатів і сотень їх заступників і помічників в Україні є ще надзвичайно роздута армія дерслужбовців які в своїй більшості займаються безтолковим перебиранням папірців, і які лише чекають наказу щоб почати працювати над реформуванням держави.

Давайте коротко пройдемся по основних інститутах влади.

1. УРЯД

Абсолютно не розумію симпатії значної кількості українців до Яценюка.

Із дня свого призначення уряд Арсенія Яценюка в особі профільних міністрів і самого прем’єра постійно говорить, що необхідно докорінно реформувати систему державних фінансів.

Власне, саме проблеми в цій сфері стали одним із головних каталізаторів протестів проти режиму Януковича, тому від нової влади суспільство очікувало насамперед припинення розкрадання бюджетних коштів, приборкання податкової служби, яка почала перетворюватися на інститут державного рекету, зниження фіскального тиску на бізнес тощо.

Іншими словами, українці чекали на активізацію реформ усіх складників системи державних фінансів.

На жаль, крім усних ініціатив, у цьому напрямку за минулий час майже нічого не було зроблено. КМУ не впровадив жодної серйозної реформи ні в бюджетній, ні в податковій системі.
Хабарники і вчорашні прислужники Януковича і далі продовжують працювати.

Корупційні схеми сім’ї далі продовжують працювати, гривня такої девальвації не знала навіть за часів Януковича. В той час коли українці буквально по копійці збирають кошти для військових, Нацбанк виділяє сотні мільйонів на рефінансування россійських банків (!)

 refinansuvanya2014

Вчорашні лідери Майдану обіцяли привести до керма держави нових компетентних професіоналів.

Багато хто читав про кадрові успіхи Грузії. Відтак, українці мріяли, що після революції владні кабінети наповнять молоді освічені люди із західним мисленням.

З часу ганебної втечі «сім’ї» минуло майже півроку. Значить, можна підрахувати, скільки старих чиновників звільнили, аби дати дорогу молодим.

 zvilneno1

МВС як і прокуратура схоже взагалі забули про своє призначення…

Чому не притягуються до відповідальності хабарники, та інші посадовці винні у розкраданні державних коштів, де проушені кримінальні справи проти олігархів?

В країні 300 000 міліціонерів,  в зоні АТО задіяно 50 000 чол. це разом з добровольчими  батальйонами, армією та СБУ, що робить решта ? Досі немає притягнутих за розстріл Небесної сотні,  не притягнуто винних за побиття міліцією патріотів під час концерту Ані Лорак.

Сепаратисти  і спонсори терроризму спокійно розгулюють Києвом, загаряють на пляжах і смажать шашлик, в той час як українських солдат судять за те, що вони начебто вчинили страшний злочин — вижили в бою!!!

Реальних злочинців і відвертих ворогів України знає практично кожен українець, беззаперечні докази  їх злочинів як  і координати самих злочинців публікуються кожен день, але МВС та інші служби цього просто не помічають.

Справи якщо й порушуються то лише тоді коли притягувати вже немає кого.

Дивною на мій погляд виглядає відповідь Авакова не недавній ультиматум Правого Сектора.

Не то, щоб я був палким прихильником Яроша, але в основному він в даному разі був правий, особливо після недавніх подій в Одесі і Кривому Розі.

Зверніть увагу на обмундирування міліції. В той час як наші хлопці без бронижилетів воюють з ворогом, міліція в повному обмундируванні воює з патріотами.

З цього приводу  натрапив на цікавий коментар одного з мої читачів:

Скажіть мені, а яке право має міліція їздити зі зброєю? Чи може на Інститутській проти народу був Правий сектор? Правий сектор сьогодні має в рази більше прав їздити країною зі зброєю, ніж міліція, яка до сих пір не люстрована. Адже не міліція виборювала нам свободу, нє? Вдумайтеся: сьогодні міліція, представники якої взимку воювали з народом тепер робить засідки на бійців Правого сектору, представники якого обстоювали інтереси народу перед міліцією. І в когось поверається язик звинувачувати ПС? Та вони зараз на кілька фронтів змушені працювати, боронячи Революцію.

2.ПРЕЗИДЕНТ І АРМІЯ

Я чудово розумію, що в Порошенка зараз немає тих повноважень що були у Кучми і Януковича, і що не маючи своєї фракції в парламенті важко впливати на більшість процесів в країні. Але попри все в Порошенка є сфера де він має чи не найбільші повноваження — це армія.

І тут до нього виникає багато  питань. Вся країна знає про пересування військових колон РФ, які потім розстріють наших солдат, а наша доблесна розвідка в упор цього не помічає. Причому це не вже далеко не вперше, ця історія повторюється ще березня місяця.

Щодня місцеві жителі викладують в мережу сотні фото і відео пересування  ворожих колон, причому зазначаються їх точні координати.

В нас є авіація, ракетні війська … які можуть знищити цю колону за лічені хвилини… але схоже президенту потрібна не перемога, а затяжний конфлікт.

Можна припустити, що президенту дають не точну або неправдиву інформацію його підлеглі з МО, але в це мені вже мало віриться, тому що вичислити зраднків або просто некомпетентних можна дуже швидко, тим більше за стільки часу.

Висновок напрошується сам — президент все знає і чудово розуміє, але з якихось причин не вживає відповідних заходів.

Чергова колона РФ. Вже ніхто нічого не приховує.

Чергова колона РФ. Вже ніхто нічого не приховує.

Для мене, як для багатьох українців це питання стоїть дуже гостро, адже в зоні АТО служить мій брат, багато моїх знайомих та друзів, а через злочинні дії керівництва держави вони ще більше ризикують своїм життям.
Хочу привести вам слова українского пілота який повернувся із зони АТО:

«На аэродроме стоят заправленные топливом, и боезапасом СУ-шки… Люди на месте ЗНАЮТ где идет колонна ордынской бронетехники, куда она идет, но команды на вылет и уничтожение на марше нет.
Когда колонна рассосредоточилась по городу/городам, окопалась и сныкалась — поступает команда на вылет, ищите и уничтожайте».
Ощущение, что или идиотизм в головах генералов/полковников, которые не понимают, что колонна бронетехники в поле — это всего лишь мишень, а полтора десятка танков разбросанных, замаскированных и прикрытых зенитками — это уже сбитые наши самолеты, убитые разведчики, десантники, летчики…. Или кто-то играет в такие игры, цели и задачи, которых не понятны и не видимы…
В первом случае — это халатность (по законам военного времени трибунал и расстрел, по законам мирного увольнение в запас за профнепригодность), во втором случае это как минимум предательство или измена, за которое нужно просто расстреливать по законам любого времени…

3. ВЕРХОВНА РАДА

Депутати схоже мають нас за повних дурнів і якщо ми будемо мовчки за цим спостерігати то вони будуть праві.

Ця комедія із проваленням голосуванням законів «Про вибори» і «Про люстрацію» є чистої води розвод українців. І не потрібно тут винуватити лише комуністів і регіоналів, згадайте лише як батьківщина, свобода і Удар голосували за скасування депутатської недоторканності ( якщо не знаєте, то погугліть).

Сьогодні така ж сама ситуація, для них важливо щоб ці закони не пройшли, а хто саме запоре поголосування то вже питання десяте — головне результат буде досягнуто.

Для прикладу, згадайте як працювала ВР в кінці лютого коли на під парламентом стояла юрба з битами і бруківкою, тоді і всі депутати незалежно від партій і політичних вподобань голосували як має бути, більшість законів набирали більше 300 голосів.

Ці два закони є вкрай важливі, без них революція гідності і сотні жертв будуть марними. І надзвичайно важливо прийняти ці закони саме до виборів, бо інакше до влади прийдуть тіж самі люди, тільки під іншими прапорами і ми законсервуємо цей кримінально — олігархічний  режим, ще мінімум на 5 років.

І я не хочу чути від політиків, що вони не можуть знайти потрібної кількості голосів, чи не можуть домовитись з іншими депутатами, це все дурня.

У влади яка сьогодні взяла відповідальність за долю держави є безліч інструментів впливу на депутатів, аби тільки було бажання.

Нема бажання того, що в разі прийняття цих законів під люстрацію попадають не лише комуністи і регіонали, але й більша половина Батьківщини, Удару і Свободи…

НА ЗАВЕРШЕННЯ

Насправді основна проблема  України не у відсутності хорошої влади, а у відсутності контролю за владою з боку суспільтва. Поки влада  боїться гніву свого народу доти вона працює ефективно.  Сьогодні українців ніхто з них не боїться і це головна причина чому Україна не рухається вперед.  А війна на сході дозволяє списати більшість своїх невдач.

Якщо ми не заставимо їх боятись і працювати в інтересах народу то наші хлопці і далі будуть гинути на фронтах…

А для депутатів які вперто не хочуть голосувати за закони про вибори і люстрацію хочу нагадати урок історії вірменського парламенту, який теж свого часу не хотів слухати волі народу.

Павло Заєць, Національне бюро розслідувань України

Дмитро Булатов. Мародер молоді та спорту

Bulatov-Dmitro2Доки на Сході України патріоти гинуть у боях з бандформуваннями, у Києві успішно орудують зграї мародерів з числа так званих «героїв Майдану». Найскандальнішою є компанія аферистів, очолювана «жертвою російського спецназу» Дмитром Булатовим, що наразі окопалась у міністерстві молоді та спорту. Журналісти досі сперечаються, інтереси якого саме кримінального угруповання представляє Булатов. Але беззастережними є наслідки його чотиримісячного царювання на посаді міністра: розкрадання коштів державного бюджету, невиконання судових рішень, грошові побори зі спортсменів, знищення цілих спортивних дисциплін, припинення будь-якої роботи з військово-патріотичного виховання молоді.

З хама – в пани

Яким чином Булатов опинився в кріслі міністра достеменно не відомо.  Взагалі-то цього пана до початку акцій протесту на Майдані знали хіба лише у вузьких колах борців з організованою злочинністю. Передусім – як адміністратора бандитського нічого клубу «Аль Капоне», що колись розміщувався у київському кінотеатрі «Жовтень» на Подолі. А також – як дрібного «комерса», який крутився біля залишків колишнього угруповання «Прища» (тобто Валерія Прищика, вбитого в грудні 2003 року; вбивці досі не знайдені, але правоохоронці на правах анонімності запевняють, що вбивство організував найближчий поплічник «Прища» на прізвисько «Ліча», а виконавцем був бригадний «Прища» на прізвисько «Аліса»).

Соратники. По центру – «Ліча», колишній заступник «Прища» в банді, по ліву руку від «Лічі» — «Аліса», ймовірний вбивця «Прища». Булатов – третій зліва. Квітень 2013 року, Київ.

Соратники. По центру – «Ліча», колишній заступник «Прища» в банді, по ліву руку від «Лічі» — «Аліса», ймовірний вбивця «Прища». Булатов – третій зліва. Квітень 2013 року, Київ.

Що саме привело бандитську «шістку» на Майдан – невідомо. Знову ж таки, чутки ходять різні. Але, судячи з поведінки Булатова, його завдання полягало лише в тому, щоби на своїй сторінці у Facebook паплюжити тих активістів, які звали на барикади й закликали до повалення режиму Януковича.

Про Булатова заговорили невдовзі після початку активного протистояння на Майдані, після його раптового зникнення 22 січня 2014 року. За тиждень по тому Булатов знайшовся й розповів журналістам, що його викрали «російські спецназівці»: пробили цвяхами руки, вухо відрізали, усіляко катували. Лікував відрізане вухо Булатов спочатку в Латвії, згодом (з його слів) – у Німеччині, а після повернення в Україну на вимогу Віталія Кличка був призначений міністром молоді та спорту в новому уряді.

Власне, це була навіть не вимога, а категоричний ультиматум. Щойно народ скинув режим Януковича, колишні парламентські опозиціонери, скориставшись нагодою, ділили посади, і соратники по опозиції запропонували Кличку поставити на чолі Мінмолодьспорт свого друга Артура Палатного. Але боксер раптом зажадав Булатова й лише Булатова. Враховуючи, що це міністерство аж ніяк не вважалось ключовим, а посади ділились за квотним принципом, інші екс-опозиціонери не стали впиратись і погодились на призначення міністром людини, про яку ще два місяці тому ніхто нічого не знав.

Скандал вибухнув пізніше – коли інші активісти Майдану обвинуватили пана міністра в крадіжці тих грошей, що в грудні 2013 року – січні 2014 року кияни жертвували на підтримку акцій протесту і які надходили на картковий рахунок Булатова. Але найбільше активістів Майдану обурив той факт, що, як виявилось, після «катування російським спецназом» майбутній міністр насправді не в Німеччині лікувався, а відтягувався на курорті в Домініканській Республіці (цей факт Булатову врешті-решт довелось визнати).

Цілком природно, що поява «жертви російського спецназу» в міністерському кріслі породила чимало пліток. Зокрема, співробітники одного поважного правоохоронного органу розповідали мені, що майбутнього міністра «викрали» начебто його компаньйони з оточення Кличка – через те, що Булатов запустив руку в спільну касу, внаслідок чого «общак» зменшився на 5 млн. грн. Урешті-решт, переконавшись, що гроші Булатов повернути не здатен, Кличко – так, принаймні, запевняли співрозмовники – поставив крадія на Мінмолодьспорт «відпрацьовувати» борг. Тобто, вкрасти з бюджету 5 млн. грн. і повернути в «общак».

Звісно, ми в цю історію не віримо, глибоко переконані, що правоохоронці просто заздрять моральним чеснотам лицаря революції й тому вигадують про нього всілякі нісенітниці. Але, про всяк випадок, поцікавились в МВС України, як же ж просувається розслідування кримінального провадження, відкритого за публічною заявою Булатова про його викрадення та катування. Відповідь була наступна: «Офіційних коментарів з цього приводу не даємо». А неофіційно було сказано, що слідчих дій після повернення Булатова в Україну не проводиться взагалі, оскільки ніякого викрадення не було, а всі його розповіді про російських спецназ – то суцільна брехня.

Напевно, співробітники Головного слідчого управління МВС України також оббріхують Булатова. Незрозуміло лише, чому сам пан міністр не проявляє ініціативи в пошуках своїх кривдників, не скаржиться в прокуратуру на бездіяльність слідства й, взагалі, не цікавиться цією справою? Невже не хоче помститись за вухо, яке було відрізано російським спецназом, але потім якимсь чудом відросло по-новій на пляжах Карибського моря?

Урешті-решт, на посаду міністра Булатов був призначений виключно завдяки скандалу навколо свого викрадення й прогресивна громадськість давно хоче побачити на лаві підсудних тих негідників, які посміли здійняти руку на майбутнього члена уряду. Тим більше, що в аналогічному кримінальному провадженні – відкритому у зв’язку з викраденням у січні 2014 року активістів Майдану Ігорю Луценка та Юрія Вербицького – ведуться активні слідчі дії, трьом підозрюваним обрано запобіжний захід, ще вісьмох оголошено в розшук і справа скоро попрямує до суду (у частині тих підозрюваних, яких вже вдалось затримати).

Але облишмо булатовські вуха. Значно цікавішими є підрахунки, скільки ж команда нового міністра встигла вкрасти за ті три з половиною місяці, впродовж яких «жертва російського спецназу» ґвалтує спорт та вивертає кишені в спортсменів. Мені вдалось поспостерігати з діяльністю цієї банди трохи зсередини – я був запрошений Булатовим на посаду радника міністра. Але, подивившись, чим займається цей «герой Майдану» та його підлеглі, не став навіть забирати посвідчення у відділі кадрів міністерства – я просто підвівся на одній нараді та пішов геть. Бо склалось враження, що Булатов після призначення вперше побачив гроші.

Отже, увазі читачів пропонується розповідь очевидця про те, що зараз коїться в Міністерстві молоді та спорту України, як підручні Булатова розкрадають бюджет, як вимагають гроші зі спортсменів, як підробляють документи, як працюють з фіктивними фірмами.

(далі буде)

Володимир Бойко, Національне бюро розслідувань України

Як підарас Олег Ляшко рятував регіонал-колорада Миколу Левченка. Аудіозапис

Ляшко та регіоналка Бахтеева давні партнери

Ляшко та регіоналка Бахтеева давні партнери

Олег Ляшко вів переговори про те, щоб затриманого українськими солдатами на Дніпропетровщині з великою сумою грошей одіозного регіонала-колорада Миколу Левченка відпустили і не заподіяли йому ніякої шкоди.

Про це свідчить опублікований на хостингу Youtube запис телефонної розмови між Ляшком і заступником голови Дніпропетровської ОДА Святославом Олійником, де Ляшко просить заступника дніпропетровського губернатора умовити бійців територіальної оборони відпустити затриманого Левченка і «не бити». Зокрема, він зазначає в розмові: «Який би він не був, але все-таки колега-депутат», і розповідає, що Левченко поскаржився йому на побиття ногами.

 Ляшко тянет мазу за ахметовского сепара Колю Левченко

 

 

Нагадаємо, 18 липня 2014 року одіозний регіонал був затриманий на одному з блок-постів у Дніпропетровській області. При обшуку у нього було виявлено близько 20 мільйонів гривень готівкою (деякі ЗМІ називали суму в 20 мільйонів доларів). На наступний день один з головних симпатиків сепаратистів у Верховній Раді був звільнений, але сума, яку він перевозив, була вилучена на потреби армії. Раніше саме Левченко вивів у світ лідера терористичного угруповання «ДНР», «народного губернатора» Донеччини Павла Губарєва. «Я Павла давно знаю, він нам допомагав», — говорив про Губарєва сам Левченко на сесії Донецької міської ради в лютому.

Після виступу Губарєва на сесії міськради, на площі перед будівлею, за підтримки Левченко, майбутній ватажок терористів самоназвався «народним губернатором» Донбасу. Фактично, бійців батальйонів «Азов» і «Шахтарськ», про свій зв’язок з якими постійно говорить лідер радикальної партії Олег Ляшко, зараз вбивають як раз безпосередні протеже Левченко.

Раніше регіоналка Бахтєєва похвалилася, як її від Майдану врятував Олег Ляшко.

Ляшко відомий не лише політичною проституцією, а і гомосексуальними нахилами.

ляшко “в рот брав”

Почему так вырос доллар, и многие другие вопросы ГПУ к господину Кубиву

Kubiv-Stepan3А вроде был мужик с виду нормальный. Степан Кубив был комендантом сгоревшего Дома профсоюзов и, фактически, Майдана.

Почему, не смотря на обвинения в бездействии в…о время пожара,  Кубив всё же стал главой  Нацбанка «из народа», нужно поблагодарить Арсения Яценюка.

Это целиком и полностью человек нынешнего премьер-министра. Кубив был лидером Львовской облорганизации «Фронта змин», а главой НБУ как тыла правительства нужно ставить только своё проверенное лицо.

Почему ж это проверенное лицо умудрилось в кратчайшие сроки обвалить национальную валюту, а потом раздать огромное количество денег на покрытие разницы?

Во времена рефинансирования Кубивым коммерческих банков был виден четко выраженный лоббизм в сторону определенных финансово-промышленных групп. Одни банки получили  в 10 раз больше, другие — в 10 раз меньше.

Кубив предложил освоить первые четыре миллиарда гривен из программы по поддержке отечественного банковского сектора своим коллегам и давним друзьям: Олегу Бахматюку и Николаю Лагуну.

К середине июня банки  Бахматюка  VAB освоил  480 млн грн,  «Финансовая инициатива» — 3,45 млрд грн, а банк Лагуна  — «Дельта-банк» — более 10 млрд грн.

Львиная доля денег, выделенная НБУ на рефинансирование банков, досталась «Приватбанку»  губернатора Днепропетровской области Игорю Коломойскому — 20,188 млрд грн.

Получив от НБУ миллиарды на рефинансирование они тут же пустили их на покупку доллара, курс которого всего за пару недель побил все рекорды, достигнув отметки в 12 грн/$1 (рост почти 50%). А Нацбанк – главный финансовый регулятор — фактически самоустранился от участия в процессе, не пытаясь спасти национальную валюту.

Кубив знал о том, что МВФ требует от Украины отпустить гривну в свободное плавание, что означает её резкую девальвацию, поэтому тот, кто был заранее осведомлен о грядущем обрушении национальной валюты и имел в достаточном объеме свободные средства, получал уникальную возможность получить сверхприбыли, играя на купле-продаже.

За предоставление данной информации Кубив потребовал 25% от официального объема выделяемого рефинансирования, то есть, один миллиард гривен.

Как бы поступил на месте Кубива другой глава Нацбанка: ввел мораторий на снятие вкладов , удержал бы гривню на уровне ниже 12 и вёл бы более гибкую политику с восточными и западными партнерами – это мы можем только обсуждать. Как говорил Леонид Кравчук: «маємо те, що маємо»: получили инфляцию и девальвацию.

Либо он, как самостоятельный игрок, руководитель НБУ, действовал в интересах государства, либо же у него были другие задачи, поставленные кем-то свыше.

В связи с этим, есть ряд вопросов:
— Почему ГПУ возбудила уголовное дело за злоупотребление служебным положением и.о. главы Нацбанком Кубивым только сейчас, дав возможность освоить и переосвоить всю прибыль от рефинансирования?
— Как собираются возвращать эти крупные суммы Украине?

Анастасия Марцинюк, Национальное бюро расследований Украины

Як нова влада продовжує обкрадати Україну. Розслідування. Частина перша

Через бої на Донбасі українці не чують, як нова влада прощає російське шпигунство, веде гризню за портфелі і пиляє мільярди.

В редакції «Наших Грошей» прийнято вважати, що дивна антитерористична операція (АТО) в один прекрасний момент стала не стільки війною з терористами, скільки димовою завісою для збереження корупції того, проти чого боровся Майдан.

Наші військові стали генератором поганих новин про все зростаючу кількість трупів. Влада намагається зберегти обличчя, придумуючи гарні новини про арешти, карні справи, «деблокування», тощо. І при цьому у найгірших традиціях Януковича приймає закон, яким виводить в тінь військові закупівлі. На щастя він ще не підписаний президентом, однак випадок симптоматичний.

Усе це створює товстий потік військових новин, за яким мирне населення не бачить тонких струменів корупції, що підточують і так крихкі здобутки Майдану. А він був лише три місяці тому. Тим часом існують й інші, менш популярні, зате не менш важливі новини. Деякі з них ми зібрали докупи, щоби не загубити їх у воєнному диму.

Російського мобільного оператора не карають за шпигунство

Призначення донеччанина Андрія Семенченка головою НКРЗІ поклало край претензіям до МТС

Призначення донеччанина Андрія Семенченка головою НКРЗІ поклало край претензіям до МТС

У квітні контррозвідка СБУ з’ясувала, що в Росії є комутатор, на який надходили дані мобільного оператора МТС про місцезнаходження українських абонентів та їх розмови. Фактично мова йде про такий собі вид технічної розвідки. МТС, який належить росіянам, звісно, все заперечував. Однак Нацкомісія по регулюванню зв’язку і інформатизації винесла компанії попередження про порушення ліцензійних умов. МТС у свою чергу звернувся до суду.

Кульмінацією стало 16 травня. У цей день Нацкомісія підготувала акт про те, що МТС так і не забезпечило умов для збереження персональних даних абонентів. І на найближчому засіданні мала винести компанії друге попередження, яке б стало і останнім, оскільки воно означало б позбавлення ліцензії мобільного оператора. Цього дня голова Нацкомісії Петро Яцук зустрівся з представником МТС і повідомив, що мобільний оператор має бути покараний.

Відразу після цього Яцука терміново викликали в адміністрацію президента України, і після розмови голова Нацкомісії зліг у «Феофанію».

А 17 травня 2014 року Турчинов звільнив Яцука і інших членів Нацкомісії, призначивши новий склад. У ньому виявилось два колишніх співробітники МТС. Після цього питання про винесення МТС другого попередження зникло з порядку денного Нацкомісії.

Продажем конфіскату займеться рідна фірма бізнес-партнерів нового міністра юстиції

Міністра юстиції Павла Петренка застукали вночі у пафосному ресторані з мільярдером Олегом Бахматюком

Міністра юстиції Павла Петренка застукали вночі у пафосному ресторані з мільярдером Олегом Бахматюком

 Продаж конфіскованого майна в Україні завжди був надзвичайно вигідним для окремих суб’єктів господарювання, які отримували монополію на цю справу з рук держави. Величина цього «ринку» сягає 20 млрд. на рік.

І ось «Наші Гроші. ТВ» розкопали, що нова влада визначила нові уповноважені фірми у цій сфері. Однією з них стала фірма «Лік торг», записана на такого собі Олександра Борисюка. Однак ще недавно ця фірма називалась «Акціонер», її засновником був Олег Степаненко, директором – Олег Єльчик. Ці панове також були співвласниками компанії «Мегаполіс капітал» разом з Павлом Петренком, новим міністром юстиції, саме у сфері компетенції якого і знаходиться державна торгівля конфіскатом. При цьому фірма «Лік торг» навіть після перейменування та зміни засновників зберегла прописку на на вул. Ушинського, 40 у Києві. За цією ж адресою прописана адвокатська компанія «МЛГруп», серед власників якої ще нещодавно були міністр Петренко з сестрою Оксаною.

«Батьківщина» і «УДАР» б’ються за посаду у Нацкомфінпослуг

Нацкомісія по регулюванню фінансових послуг з часів Януковича, коли її очолював Борис Візіров, неофіційно отримала репутацію закладу, де кожне погодження може коштувати сотні тисяч доларів.

За нових часів ця Нацкомісія офіційно стала першим державним органом, який не може працювати через наявність відразу двох керівників від різних угрупувань.

На початку квітня «Батьківщина» пролобіювала на пост голови Нацкомісії бізнесмена Максима Полякова, у минулому заммера Умані.

Однак вже за кілька днів «УДАР» пролобіював на цю посаду Андрія Волкова, який раніше працював у страховому і банківському бізнесі.

Обидва призначенці вважають себе законними керівниками, тому Нацкомісія практично перестала працювати. І до вирішення конфлікту ще далеко, сторони обмінюються медійними атаками. Бютівському Полякову інкримінують нібито рейдерське захоплення «Уманьхлібу». «УДАРівському» Волкову пригадали його роботу на «Альфа-банк», який належить росіянам.

«Укргазвидобування» під керівництвом людей Бойко-Кацуби реанімувало схему Курченка для Єрємєєва

Після втечі Сергія Курченка основним гравцем на ринку скрапленого газу виступає Ігор Єрємєєв

Після втечі Сергія Курченка основним гравцем на ринку скрапленого газу виступає Ігор Єрємєєв

Тут було все тихо і просто. Новий призив керівництва державного «Укргазвидобування» сформували широко відомі у вузьких колах представники знаменитих діячів: екс-міністра енергетики Юрія Бойко, екс-голови тендерного комітету «Нафтогазу» Сергія Кацуби, голови енергетичного комітету Верховної Ради Миколи Мартиненка.

Ця гвардія без жодних зволікань приступила до реанімації схеми з продажу скрапленого газу, на якій заробляв мільярди кооператив ім.Курченка. Зараз ця схема реанімована у значно меншому масштабі, мова йде про прибутки у десятки мільйонів. Однак за нинішніх часів і такі гроші є щастям для багатьох.

Отже Курченко заробляв так. Його фірми монопольно окупували аукціони «Укргазвидобування», на яких скуповували скраплений газ нібито для населення по 2 тис грн./т. Насправді ж газ відразу перепродували за ринковою ціною: у 4-5 разів дорожче.

Нове керівництво «Укргазвидобування» зробило трохи інакше. Було укладено пряму угоду з фірмою «ВОГ» нардепа Ігоря Єрємєєва, за якою ціна палива нижча від ринкової «всього» на 20-30%. Ця маржа коштує більше десяти мільйонів гривень на місяць.

Бюджет втрачає мільярди на користь Коломойського

Ігор Коломойський навіть під час війни у сусідній області не втратив шансу для гешефту

Ігор Коломойський навіть під час війни у сусідній області не втратив шансу для гешефту

Його «Укртатнафта» виявилась єдиною компанією в Україні, якій днями вдалось придбати на спецаукціоні майже 400 тис тонн нафти по 9600 грн./т, що є нижче від ринкової ціни на 15%. Дохід від оборудки – 645 млн грн. Це ті гроші, які недоотримали продавці нафти, якби продавали її за ринковою ціною. У цьому випадку найбільшим продавцем нафти була «Укрнафта», контрольована тим самим Коломойським, тому і розголосу ніхто не вчиняв.Благодійна заправка військових «Приватним» бензином досить швидко конвертувалась у надприбутки паливної групи дніпропетровського губернатора Ігоря Коломойського.

Тим більш, що все відбулось за легалізованими правилами на рівні уряду. Двічі судимий та виправданий лояліст «Привату» Ігор Діденко, тільки-но ставши замміністра енергетики, пролобіював урядове рішення, за яким нафту на спецаукціонах можна продавати саме з 15% дисконтом по відношенню до ринкових цін. І знову ніякого розголосу. Хоча це саме такі схеми, які діяли за злочинної влади Януковича.

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»

Регионалка Бахтеева похвасталась, как ее от #Майдан спас Олег Ляшко

Народного депутата от партии регионов Татьяну Бахтееву дважды не выпускали майдановцы из киевского аэропорта в Донецк.

Об этом она заявила 21 марта 2014 года в Донецке на 26 конференции ДОО партии регионов.

«Меня выхватывали из машины в окружении 25 человек, вооруженных винтовками, дубинками и заставляли выйти из рядов партии», — пожаловалась однопартийцам Бахтеева. По ее словам вооруженные люди требовали,чтобы она прежде чем попасть домой, поехала на Майдан и попросила прощения за «Небесную сотню».

Бахтеева пожаловалась подельникам-однопартийцам, что ее другу Нестору Шуфричу не удалось «отбить» ее.

А вот нардеп Олег Ляшко смог. «Он объяснил,что я врач и мне нужно ехать лечить людей. Тогда меня отпустили», — вспомнила Бахтеева с благодарностью своего радикального дружка.

 

 

Аваков назначил палача #Майдан Гринцевича руководителем УМВД в Киевской области

Игорь Гринцевич назначен руководителем УМВД в Киевской области.

Не удивлюсь, если завтра куда-нибуь назначат Дубовика или Захарченко.

Гринцевич, если кто забыл – это начальник того самого Шевченковского РОВД, сотрудники которого во время активного противостояния на Майдане не только вербовали «титушек» из числа освободившихся из мест лишения свободы и гопоты, но и сами в роли таких «титушек» неоднократно выступали. На совести начальства и сотрудников Шевченковского, Печерского и Деснянского РОВД – похишения и исчезновения майдановцев. И в этом еще нужно будет долго разбираться, а то и трупы выкапывать. И вместо этого, активного титушковода Гринцевича назначают начальником УМВД в Киевской области…

Бред. Или очередное проявление коррупции. «Занос» кому-то крупной суммы денег. И это – практически в военное время. В то время, когда в киевской области действуют бандиты. Дикость. Особенно, если вспомнить, что именно Шевченковский РОВД, которым много лет руководит Гринцевич – снискал себе славу киевской ментовской «пыточной», где задержанных ВСЕГДА пытают, а иногда и убивают, как это было в случае студента Индыла.

Помимо этого, естественно, многолетнее крышевание киевских бандитов типа «Бабая» и все в том же роде. И теперь этого человека назначают руководит милицией Киевской области.

И к милицейскому руководству уже вопросов нет. Скорее, есть пожелания к «Правому сектору» и «Самообороне».

 

Станислав Речинский, «ОРД»

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: