Сообщения с тегами ‘Артур Палатный’

«Касир» Партії регіонів Євген Геллер. Розслідування. Відео

Geller-Evgen3

 

Як основний фігурант «чорної каси» Партії регіонів Євген Геллер почувається за нової влади.

У правоохоронців після Майдану не виникло питань до так званого «касира» регіоналів Євгена Геллера, голови бюджетного комітету Верховної Ради за часів Януковича. Чи виникне тепер – після публікації так званої «чорної бухгалтерії» Партії регіонів, де прізвище Геллер Є.Б. миготить частіше від інших? Враховуючи, що на день народження Геллера, свідками якого «Схеми» випадково стали, приходять такі поважні гості, як, наприклад, голова адміністрації президента Порошенка Борис Ложкін. Про це у розслідуванні програми «Схеми», спільного проекту Радіо Свобода і телеканалу «UA:Перший».

10 грудня 2008 року. Донецьк. Новорічний корпоратив футбольного клубу «Шахтар». Тоді за одним столом зібрались олігархи Рінат Ахметов та Вадим Новинський, а також регіонали Віталій Журавський, власник шахт Юхим Звягільський, Борис Колесніков та Євген Геллер. Їхній політичний лідер Віктор Янукович поки на чолі опозиції – а за два роки спільними зусиллями стане президентом.

12 травня 2016 року. Ресторан «Липський особняк». Тут відзначає день народження народний депутат Євген Геллер. Привітати іменинника приїхало багато відомих політиків та бізнесменів. Першим ресторан залишає голова адміністрації президента Порошенка – Борис Ложкін.

Далі йде із застілля співголова групи «Відродження» – Віталій Хомутинник. Бачимо парламентарів від групи «Відродження» Віталія Барвіненка та Василя Гуляєва.

Ось приїхав колишній народний депутат від БЮТ, латифундист Богдан Губський.

Поспішає на свято депутат, хрещений батько Тендерної палати Антон Яценко.

Згодом гості починають розходитись. Свято залишає позафракційний депутат Константиновський, народні депутати від Блоку Петра Порошенка Артур Палатний, Валерій Іщенко, депутати з «Відродження» Олег Кулинич, Антон Кіссе та Олександр Біловол.

Тим часом у вікнах ресторану помічаємо олігарха Коломойського та самого іменинника Євгена Геллера.

Залишаючи ресторан, парасолькою від камери закривається депутат з «Відродження» Андрій Шипко.

Також охоронці ховають за парасолькою і депутата від «Опозиційного блоку» Андрія Кисельова.

Більш говірким виявився депутат «Відродження» Ігор Шкіря «День народження у колеги», – пояснює він.

Та колишній регіонал, до цього б’ютівець, а нині також депутат «Відродження» Валерій Писаренко: «Приїхали друга привітати».

Ближче до ночі на свято повернувся Віталій Хомутинник.

Був на святі у депутата Геллера і вкрай непублічний співвласник групи «Приват» олігарх Геннадій Боголюбов.

Відомий донецький банкір – Сергій Дядечко.

А також екс-губернатор Одеської області Ігор Палиця.

Найдовше з-поміж усіх гостей залишились олігарх Ігор Коломойський та один із головних спонсорів «Опозиційного блоку» олігарх і депутат Вадим Новинський.

Ми запитали у депутата Геллера, що йому подарували впливові гості: «Я по-перше, гостей люблю просто так, тому, чесно кажучи, я навіть не знаю, що подарували».

Як тільки була опублікована «чорна бухгалтерія», «Схеми» запитали у депутата Геллера, чи отримував він гроші, зазначені у документах. «Списки, я вважаю, – інсинуація», – відповів він.

Якщо вірити опублікованим документам, то у 2012 році, у той час, коли Геллер Євген Борисович обіймає посаду голови бюджетного комітету, в оприлюднених документах Геллер з такими ж ініціалами отримує: 400 доларів на переліт, 160 тисяч доларів з позначкою «депутати в коаліцію», 395 тисяч доларів з позначкою «Наша Україна», 500 тисяч доларів із позначкою «ЦВК», 4,9 тисячі доларів із позначкою «аванс п\о», майже мільйон доларів із нерозбірливим призначенням, ще два аванси п\о і два повернення, 70 тисяч доларів з позначкою «Заневський А.П.» (саме таке прізвище мав начальник охорони президента Януковича). Найбільша сума – 1 мільйон 420 тисяч доларів з позначкою «Апостол (Коаліція)».

Журналісти «Схем» запитали у депутата Геллера, чи справжні опубліковані документи: «Я вважаю, що ні. Просто в мене запитання: чому вони спливли через два роки чи через два з половиною роки?»

А ось що він відповів на запитання про існування партійної каси: «Що таке партійна каса? Були внески, які вносили депутати, вносили якісь підприємці, скоріше за все. Але це відображено у балансі, тому що після кожних виборів у ЦВК здавався баланс, скільки грошей витрачалось на кампанію. Я не знаю, хто контролював».

От тільки на сайті Центральної виборчої комісії і сьогодні можна знайти фінансові звіти партій за той 2012 рік. У них Геллер Євген Борисович ставить підпис саме у ролі розпорядника коштів виборчого фонду Партії регіонів.

Розпорядник коштів Партії регіонів після тих виборів став фактично розпорядником бюджету цілої країни – очолив бюджетний комітет Верховної Ради. Депутат Геллер переконує, що його обирала фракція без впливу Януковича.

Одночасно з державною та партійною посадами Євген Геллер – ще й успішний власник бізнесу, який почався з обробки металобрухту, а переріс у багатопрофільну компанію з центром у Донецьку. З приходом Януковича до влади бізнес Геллера – компанія «ТПК Укрсплав» почала активно вигравати державні контракти. І за два роки отримала з бюджету країни 60 мільйонів гривень.

Донецька компанія продовжила перемагати на тендерах і за нової влади, і навіть після початку війни на Донбасі.

Маючи юридичну адресу на окупованій території, фірма Геллера «ТПК Укрсплав» взяла держзамовлень на постачання газу в Маріуполі вже на 8 мільйонів гривень, у тому числі й у 2016 році.

Депутат Геллер так пояснює донецьку реєстрацію компанії: «Я власник акції, але я нею не займаюсь давно. До того ж, вона розташована на території, яка тимчасово не підконтрольна Україні, проте ми сплачуємо податки в Україні. Але в чому проблема? В тому, що ми не можемо поміняти юридичну адресу, тому що компанія займається, в тому числі, кольоровими металами, а це ліцензія. І ліцензію дають на адресу, де містяться виробничі потужності. Тому тут є певні незручності, але однак ми абсолютно українська компанія».

При цьому головний податківець країни Роман Насіров переконує, що компанія, зареєстрована на окупованій території, не може бути українською: «На сьогоднішній день це не може бути українським суб’єктом, зареєстрованим на окупованій території. Ми не можемо навіть собі уявити, щоб якась українська компанія зараз зареєструвалася на окупованій території».

Уже на початку 2016 року «ТПК Укрсплав», юридична адреса якої в Донецьку, виграла тендер на більш як 3 мільйони гривень.

Депутат Геллер переконує, що компанія не має податкової заборгованості: «Ну, я  думаю, що не має. Я не веду господарську діяльність, але мені чомусь здається, що ні».

Маючи бізнес на окупованій території, депутат Євген Геллер живе під Києвом у елітному поселенні Козин.

У розпорядника каси Партії регіонів та українського держбюджету за часів Януковича після Революції гідності становище на політичному небосхилі не особливо погіршилось.

На запити «Схем» до СБУ, ГПУ та МВС із питанням, чи фігурує Євген Борисович Геллер у якихось кримінальних провадженнях, редакція не отримала жодної ствердної відповіді.

Чи виникнуть до Геллера питання у правоохоронців після публікації так званої «чорної каси» Партії регіонів? До НАБУ з цими матеріалами – тільки у ще більшому об’ємі – звернувся колишній перший заступник голови СБУ Віктор Трепак. Депутат Геллер переконує, що з НАБУ до нього поки що не звертались, але він готовий співпрацювати.

12 травня, у день свого народження, Євген Геллер, як і вся депутатська група «Відродження», проголосував за призначення на посаду Генерального прокурора України президентської кандидатури – Юрія Луценка. «Схеми» запитали у депутата, чому він вирішив голосувати саме так.

«Ми зустрілися з Юрієм Віталійовичем. І він нас переконав. Він сказав, що нікому ніяких преференцій не буде. Якщо винен, буде сидіти. Не винен –не буде».

Михайло Ткач, Радіо Свобода, Національне бюро розслідувань України

Девичьи тела для черных членов. Cутенеры Арфуш, Онищенко, Кличко пробрались в украинскую политику

arfush_konkursДевичьи тела для черных членов

Расскажем и о других сутенерах из Украины. Недавно в сети «гремело» интервью Надежды Каддафи. Так вот, она призналась, что после свадьбы муж изменился – стал открыто приводить любовниц в дом, устраивал с друзьями групповые оргии, снимая их на камеру. В числе проституток были девушки с Украины. На один из ее дней рождения Сейф заказал для супруги праздничный ужин, пригласив компанию из двадцати украинских проституток. Их он купил сразу на несколько дней. Сейф думал, что его жене будет приятно таким образом пообщаться с ее землячками.

Приведем еще некоторые высказывания Надежды:

О друзьях Сейфа: «…Так называемая свита, прихлебатели. Помимо того что эти ребята пили, ели, покупали себе женщин за счет моего мужа, так они еще 24 часа в сутки находились в нашем доме. Причем без стеснения разгуливали по комнатам в одних трусах и занимались любовью со своими девицами в моей спальне. Когда утром я спускалась в гостиную, там уже завтракали человек десять… Спорить с этим было бесполезно. Сейф сразу предупредил меня: друзья для него — святое!»

О конкурсах красоты в Украине: «…Сейф не то что не скрывал от меня своих любовниц, он постоянно приводил их в дом. Поначалу я закатывала скандалы, рыдала, а потом поняла, что невозможно ничего изменить. И я смирилась. Только требовала мужа почаще проверяться у врачей. Сейф с друзьями не гнушались групповых оргий, причем все это дело снимали на камеру. Порой доходило до абсурда. Так, два года назад Сейф проспонсировал конкурс красоты на Украине. Я занималась отбором девушек. Часть тех красоток перепрыгнула с подиума прямо в постель моего мужа.»

О краже ребенка: «…Однажды мы крепко повздорили с мужем, и я уехала в Крым к маме, — вспоминает Надежда. — В это время в Ливии начался священный для мусульман месяц Рамадан. Сейф буквально обрывал мой телефон. Кричал, что не может без меня. Хотя я отлично понимала, что ему просто необходим был секс! Ведь в это время ему запрещалось не только пить и гулять, но и приводить в дом чужих женщин. Отец бы просто убил сына за это. Я не вернулась. А через неделю мне позвонил брат из Донецка. Он был в панике — его сына украли какие-то люди. Позже мальчика вернули. Выяснилось, что таким образом Сейф решил меня припугнуть. У него огромные связи на Украине.»

Не секрет, что почти все конкурсы красоты в нашей стране — это бизнес, который контролируется всего двумя украинцами: Валидом Арфушем (он принял гражданство Украины) и Александром Онищенко. Братья Арфуши же были лучшими друзьями и подельниками сыновей Каддафи. Как раз сыновьям Муамара Каддафи Омар и Валид Арфуш (последний даже был вице-президентом Национальной телерадиокомпании Украины) постоянно поставлял из нашей страны «одноразовых невест». Было это еще в пору становления арфушевого «бизнеса». Также Арфуш являлся одним из главных организаторов всеукраинских и даже международных (в Украине) конкурсов красоты.

Также «засветился» в продаже украинок и Александр Онищенко. Известен Онищенко в криминальных кругах нашей родины еще под своей прежней, отцовской фамилией — «Кадыров». Его, Александра Кадырова, некогда «бригадира» знаменитой группировки «Киселя» многие столичный жители припоминают еще с 90-х, как ярого собирателя рэкетирской дани на киевском Владимирском рынке.

Все эти так называемые “конкурсы” или смотры, что в Украине, что в России — есть фактически кастингом борделей для богатых людей под красивой вывеской различных модельных агентств. Это уже ни для кого, наверное, не секрет. В условиях тотального разрушения моральных устоев, наши девушки согласны идти на подиумы всех этих «конкурсов красоты», при том прекрасно зная о своем дальнейшем «профессиональном» пути. А такие граждане, как Кадыров или Арфуш сделают на подобных «девочках» хороший бизнес, при том выступая, просто-напросто как высокооплачиваемые сутенеры. Конечно, получая для себя барыши и немалые иные побочные дивиденды.

Именно потому, и Арфуш, и Кадыров-Онищенко стали почетными гостями на всяческих торжественных мероприятиях, где принимают участие даже высшие чиновники украинского государства. Дружеские отношения с ними заводят даже министры и народные депутаты. Именно они в большинстве своем и пользуют таких доступных девушек из этого «модельного» дела Арфщуа и Онищенко.

Добавим, что эти откровения Надежды Каддафи придают особый смысл при просмотре фотографий с конкурсов красоты, напрмиер «Украина Вселенная», «Мисс Украина», «Королева красоты» и подобных… Кто из них станет свежатиной на столе у депутата?

Бордель под крышей боксера-политика

Klichko-babnik3

Бордель находится под крышей Виталия Кличка. При чем в прямом смысле слова — под крышей дома, где живет политик и мэр.

— Я не думаю, что тема «денег от проституции» станет убойным компроматом на Кличко в будущем, – сказал информагентству политолог Кость Бондаренко. – И у Тимошенко, и у Яценюка, и у Тягнибока в окружении можно найти сомнительных людей.

В 2009 году, когда в том доме случился пожар, ходили слухи, что заведение, куда вход стоит 100 гривен, принадлежит Кличко, но его пресс-секретарь это опровергает. А гендиректор компании «Ресторанный консалтинг» Ольга Насонова сказала, что владельцы клуба — непубличные люди.

Совсем недавно в Интернете появился компрометирующий материал под названием «Друзі Віталія Кличка – 1: Артур Палатний та Веніамін Гонікман». В нем без ссылки на документы утверждалось, что Палатный был партнером по бизнесу бывшего киевлянина Вениамина Гоникмана, осужденного в США 23 мая 2012 года (в составе группы международных сутенеров) за продажу украинок в сексуальное рабство за океан. В статье указывалось, что Гоникману дали три года и присудили выплатить почти $1,6 млн 12 тыс. пострадавшим девушкам.

Связь лидера УДАРа Виталия Кличко с клубом «Рио» прослеживается очень легко. Боксер-политик живет в доме по Богдана Хмельницкого, 30/10, где расположен клуб, – Виталий и его брат Владимир владеют там роскошными апартаментами на верхних этажах (по документам, это квартиры 19 и 20), ради которых в 2001 году братья надстроили на здании два этажа мансарды.

В советские времена здесь располагался гастроном №9, директором которого работал Леонид Палатный – отец ближайшего соратника лидера УДАРА, народного депутата Артура Палатного. Вот что рассказывал сам Артур Леонидович в одном из интервью: «В 1996 году мы приватизировали это помещение… Позже сделали здесь один из первых ресторанов совместно с „Козырной картой“. Кличко мне тогда очень помогал».

Владельцем помещения бывшего гастронома стало основанное семьей Палатных ЗАО «Театральное». Ныне в этом доме располагаются несколько фирм, связанных с соратником Кличко. Одна из них – ООО «Игровые технологии», созданная, по данным Единого госреестра предприятий и организаций, в 2000 году тремя соучредителями – самим Артуром Палатным, Давидом Цифанским и Александром Булино. Последний является… дядей братьев Кличко по материнской линии. А «Игровые технологии», по информации справочника «Желтые страницы Киева» и других бизнес-каталогов, – это и есть расположенный по тому же адресу клуб «Рио». Получается, что близкий родственник Кличко – один из основателей стрип-заведения (как, впрочем, и ряда других фирм, входящих в бизнес-империю боксеров). Правда, несколько лет назад, примерно в одно время со стартом политической карьеры Виталия, его дядя вышел из состава учредителей неоднозначного бизнеса. Но ни для кого не секрет, что фактически клуб остается в орбите интересов семьи Кличко.

Сюда берут девушек с улицы, заманивая высокой зарплатой, однако потом выясняется, что заработать обещанные деньги они могут только при помощи интимных услуг для клиентов. На своем сайте стрип-клуб рекламирует красочное шоу с танцовщицами разной степени «раздетости», включая PIP-шоу за стеклом: приватный танец без одежды вовсе.

Но не танцем единым славится клуб «RIO». Заходим на сайт «Эскорт-агентства GiA», которое рекламирует себя как агентство, «всем известное прекрасными девочками, предоставляющими элитные интим-услуги в столице Украины». И читаем: «В ночном клубе «РИО» вы сможете подобрать себе женщину на любой вкус, цвет и возраст. Есть определенная плата за услуги (у каждой девушки свои расценки). Вот только есть один минус. Мало кто из девушек сможет уехать с вами из клуба куда-либо. Интим-услуги предоставляются только на территории ночного клуба «RIO» (конец цитаты).

«А что ты думаешь, – говорит она и неловко пытается обнять. – Хочешь и в речке искупаться, и плавки не намочить? Здесь 150 девушек танцуют – и все (!) занимаются проституцией. Всего одна неприступная. Она просто танцует, но и то лишь потому, что деньги ей не нужны. Так что надо перебороть себя…»

«И это безопасно! – продолжает Марина. – Администрация разрешает танцовщицам выезжать только с теми клиентами, которые здесь постоянно тусуются и девушек не обижают. Бояться, в общем, нечего. Текучка, правда, здесь большая, но совсем не из-за плохого обращения. Девушки устают, ищут другие возможности…»

Деятельность стрип-клубов практически не проверяется, сообщил бывший народный депутат, экс-первый замглавы парламентского комитета по борьбе с коррупцией и организованной преступностью Геннадий Москаль.

«Сутенеры должны нести ответственность за втягивание в проституцию. Но сегодня торговля людьми «крышуется» правоохранительными органами», – сказал он.

Ст. 303 Криминального кодекса (сутенерство) предусматривает наказание в виде 3-15 лет тюрьмы. Однако случаев привлечения к ответственности менеджеров или владельцев ночных клубов в столице пока не было.

В Киевской области официального понятия «бордель» не существует в принципе, заявил руководитель пресс-службы областного управления МВД Николай Жукович. «Но есть развлекательные заведения, куда периодически вызывают проституток для соответствующих развлечений. В Киевской области таких заведений 17. Мы их периодически проверяем. Практически мы все заведения проверяем, но эти 17 – на особом контроле. Это довольно престижные заведения, но какие – говорить не буду, чтобы не делать рекламу», – сказал он.

Матвей Риднеков, Национальное бюро расследований Украины

Дмитро Булатов. Мародер молоді та спорту

Bulatov-Dmitro2Доки на Сході України патріоти гинуть у боях з бандформуваннями, у Києві успішно орудують зграї мародерів з числа так званих «героїв Майдану». Найскандальнішою є компанія аферистів, очолювана «жертвою російського спецназу» Дмитром Булатовим, що наразі окопалась у міністерстві молоді та спорту. Журналісти досі сперечаються, інтереси якого саме кримінального угруповання представляє Булатов. Але беззастережними є наслідки його чотиримісячного царювання на посаді міністра: розкрадання коштів державного бюджету, невиконання судових рішень, грошові побори зі спортсменів, знищення цілих спортивних дисциплін, припинення будь-якої роботи з військово-патріотичного виховання молоді.

З хама – в пани

Яким чином Булатов опинився в кріслі міністра достеменно не відомо.  Взагалі-то цього пана до початку акцій протесту на Майдані знали хіба лише у вузьких колах борців з організованою злочинністю. Передусім – як адміністратора бандитського нічого клубу «Аль Капоне», що колись розміщувався у київському кінотеатрі «Жовтень» на Подолі. А також – як дрібного «комерса», який крутився біля залишків колишнього угруповання «Прища» (тобто Валерія Прищика, вбитого в грудні 2003 року; вбивці досі не знайдені, але правоохоронці на правах анонімності запевняють, що вбивство організував найближчий поплічник «Прища» на прізвисько «Ліча», а виконавцем був бригадний «Прища» на прізвисько «Аліса»).

Соратники. По центру – «Ліча», колишній заступник «Прища» в банді, по ліву руку від «Лічі» — «Аліса», ймовірний вбивця «Прища». Булатов – третій зліва. Квітень 2013 року, Київ.

Соратники. По центру – «Ліча», колишній заступник «Прища» в банді, по ліву руку від «Лічі» — «Аліса», ймовірний вбивця «Прища». Булатов – третій зліва. Квітень 2013 року, Київ.

Що саме привело бандитську «шістку» на Майдан – невідомо. Знову ж таки, чутки ходять різні. Але, судячи з поведінки Булатова, його завдання полягало лише в тому, щоби на своїй сторінці у Facebook паплюжити тих активістів, які звали на барикади й закликали до повалення режиму Януковича.

Про Булатова заговорили невдовзі після початку активного протистояння на Майдані, після його раптового зникнення 22 січня 2014 року. За тиждень по тому Булатов знайшовся й розповів журналістам, що його викрали «російські спецназівці»: пробили цвяхами руки, вухо відрізали, усіляко катували. Лікував відрізане вухо Булатов спочатку в Латвії, згодом (з його слів) – у Німеччині, а після повернення в Україну на вимогу Віталія Кличка був призначений міністром молоді та спорту в новому уряді.

Власне, це була навіть не вимога, а категоричний ультиматум. Щойно народ скинув режим Януковича, колишні парламентські опозиціонери, скориставшись нагодою, ділили посади, і соратники по опозиції запропонували Кличку поставити на чолі Мінмолодьспорт свого друга Артура Палатного. Але боксер раптом зажадав Булатова й лише Булатова. Враховуючи, що це міністерство аж ніяк не вважалось ключовим, а посади ділились за квотним принципом, інші екс-опозиціонери не стали впиратись і погодились на призначення міністром людини, про яку ще два місяці тому ніхто нічого не знав.

Скандал вибухнув пізніше – коли інші активісти Майдану обвинуватили пана міністра в крадіжці тих грошей, що в грудні 2013 року – січні 2014 року кияни жертвували на підтримку акцій протесту і які надходили на картковий рахунок Булатова. Але найбільше активістів Майдану обурив той факт, що, як виявилось, після «катування російським спецназом» майбутній міністр насправді не в Німеччині лікувався, а відтягувався на курорті в Домініканській Республіці (цей факт Булатову врешті-решт довелось визнати).

Цілком природно, що поява «жертви російського спецназу» в міністерському кріслі породила чимало пліток. Зокрема, співробітники одного поважного правоохоронного органу розповідали мені, що майбутнього міністра «викрали» начебто його компаньйони з оточення Кличка – через те, що Булатов запустив руку в спільну касу, внаслідок чого «общак» зменшився на 5 млн. грн. Урешті-решт, переконавшись, що гроші Булатов повернути не здатен, Кличко – так, принаймні, запевняли співрозмовники – поставив крадія на Мінмолодьспорт «відпрацьовувати» борг. Тобто, вкрасти з бюджету 5 млн. грн. і повернути в «общак».

Звісно, ми в цю історію не віримо, глибоко переконані, що правоохоронці просто заздрять моральним чеснотам лицаря революції й тому вигадують про нього всілякі нісенітниці. Але, про всяк випадок, поцікавились в МВС України, як же ж просувається розслідування кримінального провадження, відкритого за публічною заявою Булатова про його викрадення та катування. Відповідь була наступна: «Офіційних коментарів з цього приводу не даємо». А неофіційно було сказано, що слідчих дій після повернення Булатова в Україну не проводиться взагалі, оскільки ніякого викрадення не було, а всі його розповіді про російських спецназ – то суцільна брехня.

Напевно, співробітники Головного слідчого управління МВС України також оббріхують Булатова. Незрозуміло лише, чому сам пан міністр не проявляє ініціативи в пошуках своїх кривдників, не скаржиться в прокуратуру на бездіяльність слідства й, взагалі, не цікавиться цією справою? Невже не хоче помститись за вухо, яке було відрізано російським спецназом, але потім якимсь чудом відросло по-новій на пляжах Карибського моря?

Урешті-решт, на посаду міністра Булатов був призначений виключно завдяки скандалу навколо свого викрадення й прогресивна громадськість давно хоче побачити на лаві підсудних тих негідників, які посміли здійняти руку на майбутнього члена уряду. Тим більше, що в аналогічному кримінальному провадженні – відкритому у зв’язку з викраденням у січні 2014 року активістів Майдану Ігорю Луценка та Юрія Вербицького – ведуться активні слідчі дії, трьом підозрюваним обрано запобіжний захід, ще вісьмох оголошено в розшук і справа скоро попрямує до суду (у частині тих підозрюваних, яких вже вдалось затримати).

Але облишмо булатовські вуха. Значно цікавішими є підрахунки, скільки ж команда нового міністра встигла вкрасти за ті три з половиною місяці, впродовж яких «жертва російського спецназу» ґвалтує спорт та вивертає кишені в спортсменів. Мені вдалось поспостерігати з діяльністю цієї банди трохи зсередини – я був запрошений Булатовим на посаду радника міністра. Але, подивившись, чим займається цей «герой Майдану» та його підлеглі, не став навіть забирати посвідчення у відділі кадрів міністерства – я просто підвівся на одній нараді та пішов геть. Бо склалось враження, що Булатов після призначення вперше побачив гроші.

Отже, увазі читачів пропонується розповідь очевидця про те, що зараз коїться в Міністерстві молоді та спорту України, як підручні Булатова розкрадають бюджет, як вимагають гроші зі спортсменів, як підробляють документи, як працюють з фіктивними фірмами.

(далі буде)

Володимир Бойко, Національне бюро розслідувань України

Олигарх Бахматюк хочет стать «вторым Юрой Енакиевским»?

Bahmatuk-enakievskyi1На сегодняшний день Олег Бахматюк, миллиардер с Западной Украины, уже носит гордые титулы «короля зерна и яиц». Этот успешный бизнесмен, как мы писали ранее, на сегодня остается крупнейшим производителем зерна, главой и владельцем аграрных холдингов Avandgardco и Ukrlandfarming. В последние годы он существенно расширил бизнес, пойдя далеко за пределы Украины, и прикупив по всему миру десяток аграрных компаний.

Нынешняя ситуация в украинском политикуме  дарит  толстосумам вроде Бахматюка шанс разжиться не только новыми капиталами, но и засесть во властном кабинете. Именно ивано-франковского бизнесмена называют вероятным претендентом на кресло министра АПК в нынешнем правительстве (или при некоторой смене первых действующих лиц в КМУ).

Одной из приманок, манящих итак небедного Бахматюка к власти, аналитики называют скорую приватизацию государственного предприятия «Укрспирт». О грядущей приватизации заявил 10 июля 2014 года премьер-министр Украины Арсений Яценюк.

Чтобы понимать, почему бизнесмену такого толка, как Бахматюк, выгодна приватизация подобного государственного монстра, не нужно быть аналитиком в аграрной сфере. Очевидно, что это – самое выгодное приобретение для «зернового короля». В «прихватизации» «Укрспирта» заинтересованы поставщики сырья, то есть, крупные агрохолдинги с большими земельными площадями и объемами производства зерна. Например, тот же владелец холдинга UkrLandFarming, владелец которого – ивано-франковский предприниматель Олег Бахматюк…

Кроме того, об «Укрспирте» уже давно ходят легенды – ведь причастность к руководству госпредприятием дает фактически неограниченные возможности для получения «левых» прибылей в водочной сфере. Длительное время его приватизации, пишут СМИ, добивались крупнейшие производители водки в Украине. Их мотивация очевидна: имея в распоряжении такой «жирный» кусок, водочники получают и гарантию, что левый отпуск спирта для нелегального производства перекрыт не будет. Но, несмотря на весьма серьезные финансовые возможности и мощное лобби водочников, они до сих пор не могли добиться от правительства желаемого решения…

Аналитики в своих оценках относительно «тенизации» этой сферы производства колеблются в рамках от 40 до 80%. Государство при разных правителях давно и безуспешно пытается вывести алкогольную и табачную сферы из «тени». Руководство ГП «Укрспирт» в свое время фигурировало в уголовных делах. Например, в феврале 2014 г. Главное следственное управление финансовых расследований Миндоходов вело уголовное производство, которым были установлены факты незаконного изготовления, хранения с целью сбыта, приобретения и транспортировки незаконно изготовленных алкогольных напитков. Досудебное расследование было начато на основании заявления от 21.02.2014 №892 народного депутата Артура Палатного (фракция УДАР) на имя генерального прокурора Украины о возбуждении уголовного производства против служебных лиц Миндоходов, ГП «Укрспирт», предприятий-изготовителей спиртных напитков и других субъектов предпринимательской деятельности.

Ранее, как писали СМИ, работу ГП «Укрспирт» контролировал Юрий Иванющенко, он же – печально известный соратник ныне беглого Януковича Юра Енакиевский. Также среди «крышевателей» левого производства водки фигурировал не менее известный Иван Аврамов.

Именно на деньги, вырученные от нелегального оборота водки, среди прочих источников финансирования, были организованы «антимайдан» и путешествия «титушек» с востока в Киев. И даже сейчас, по данным некоторых СМИ, бывшие соратники Януковича продолжают финансировать террористов на Донбассе за счет «водочных» денег.

В связи с этим возникает вопрос – если Бахматюк, действительно, положил глаз на ГП «Укрспирт», то – зачем? Хочется верить, чтобы, в конце-концов, сделать то, что еще не удавалось ни одному правительству в Украине – навести порядок в сфере производства и продажи подакцизной продукции. А если – нет, и Бахматюк примеряет на себя одиозный образ «Юры Енакиевского» уже в постреволюционной стране?..

Егор Фролов, БанкИск



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: